Педагогічна діяльність.
Мотивація учнів

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Педагогічна діяльність. Мотивація учнів

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ, ХАРАКТЕРИСТИКИ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ

1.1 Особливості сучасного навчання і роль майстерності вчителя у ньому

1.2 Урок як діалог вчителя з учнем

1.3 Способи активізації пізнавальної діяльності учнів

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ВИЗНАЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ УЧНІВ ЯК ІНДИКАТОРА СТУПІНЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ І УЧНІВ

2.1 Дослідження потреб і мотивів учнів

2.2 Результати дослідження вікової динаміки шкільної мотивації учнів початкової школи

РОЗДІЛ 3. ПРАКТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ І УЧНІВ (на прикладі характеристики мотивів і залежності від них успішності навчання)

3.1 Психологічна характеристика мотивів і залежність успішності навчання

3. 2 Дослідження зв’язку інтелектуального розвитку учнів і шкільної мотивації

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

урок пізнавальний інтелектуальний мотивація школяр

ВСТУП

Професійна діяльність вчителя сучасної загальноосвітньої школи складна та багатогранна. Вчитель виконує функції вихователя підростаючого покоління, організовує навчальну і позанавчальну суспільно-корисну діяльність учнів, приймає участь у розповсюдженні психолого-педагогічних знань серед дітей, юнаків та дорослого населення.

Концепція національного виховання про сутність виховання на Україні, про особистість вчителя і завдання його творчості (розділ п’ятий «Критерії ефективності виховної діяльності педагога»). Педагогічна майстерність -- комплекс властивостей особистості вчителя, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі

Властивості педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість діяльності вчителя, професійні знання, вміння та навички, педагогічні здібності (забезпечують швидкість самовдосконалення), педагогічна техніка (гармонізує структуру педагогічної діяльності). Педагогічна діяльність -- творчий процес.

Творчість — це процес створення чогось нового на основі перетворення пізнаного: нового результату або оригінальних шляхів і мета дій його одержання.

Характеристики творчості: новизна і перетворення. Педагогічна творчість — процес створення і перетворення особистості вихованця. Педагогічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в творчій педагогічній роботі (оригінальне вирішення педагогічних завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з учнями, імпровізація в педагогічному процесі). Під час роботи з учнями вчитель передбачає педагогічні ефекти, впливає на уяву, увагу, пізнавальну діяльність учнів, а також звертається до педагогічного перевтілення, що робить його діяльність творчим процесом.

У праці «Розмова з молодим директором школи» В. О. Сухомлинський зазначив: «Досвід багатьох років переконує, що суттю педагогічної творчості є думка, ідея, яка пов’язана з тисячами повсякденних явищ. Педагогічна ідея — це, образно говорячи, повітря, на якому пливуть крила педагогічної майстерності»

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ, ХАРАКТЕРИСТИКИ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ

1.1 Особливості сучасного навчання і роль майстерності вчителя у ньому

Зростання науково-технічної інформації за останні роки змінюється кожні 5 років. Відбувається збільшення вимог до якості навчання. Зростає кількість тих, хто навчається (за статистикою — кожний другий). Людині ХХ1 століття потрібне постійне самовдосконалення, перепідготовка й універсальні кваліфікації. Збільшується час навчання, одержання освіти і професії. Загострюються протиріччя між можливостями та інтересами особистості (фізичними, психічними, матеріальними, соціальними) та потребами й вимогами суспільного розвитку. Звідси — необхідність постійного вдосконалення навчально-виховного процесу в інтересах кожної людини і розвитку нової державності України.

Рівні педагогічної творчості (за І.П. Раченко): рівень професійного становлення, рівень стихійного самовдосконалення, рівень планової раціоналізації, рівень оптимізації процесів та результатів праці.

Форми виявлення творчих сил вчителя: творче самопочуття, творче натхнення, творчий пошук чи експеримент, творча педагогічна діяльність, науково — дослідна діяльність.

Особливості педагогічної творчості: обмеженість часу; необхідність завжди давати позитивні результати; публічність обставин творчості; співтворчість усіх учасників процесу тощо. Приклади творчої діяльності

Ф. Прокоповича, р. Сковороди, О. Духновича, М. Корфа, С. Русової, А. Макаренка, В. Сухомлинського.

2. Структура педагогічної майстерності.

1) Гуманістична спрямованість (ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації) — спрямованість на іншу людину (дитина — центр уваги педагога), утвердження найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки та взаємовідносин. Це виявлення професійної ідеології вчителя, його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, її змісту, мети, засобів, суб'єктів. Ціннісні орієнтації педагога:

а) на себе — самоутвердження («Я» — справжній вчитель); б) на вихованця (дитина -- найбільша цінність, допомогти їй бути щасливою); в) на засоби впливу (програма, способи впливу, заходи); р) на мету педагогічної діяльності (гуманізм — сприяння всебічному розвитку кожної дитини). Відповідальність педагога перед майбутнім, любов до дітей; усвідомлення мети.

2) Професійна компетентність: знання, вміння, навички, критичні погляди і оцінки, постійне самовдосконалення, високий рівень загальної культури. «Головне в житті - не самі знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає людину, її світогляд» (А.С. Макаренко. — Твори в 8 т. -Москва, 1986. -Т. 8. -Письмо Л. Конисевичу).

3) Педагогічні здібності: комунікативність, перцептивність (розуміння інших), динамізм особистості (активність, гнучкість впливу), емоційна стабільність (саморегуляція), оптимістичне прогнозування (віра в позитивне в кожній людині, у перспективу її розвитку), креактивність (творчість) тощо.

4) Педагогічна техніка (форма організації поведінки вчителя):

а) вміння використовувати свій психофізичний потенціал як інструмент виховного впливу (володіти своїм фізичним, психічним, емоційним станом;

голосом, мімікою, пантомімікою);

б) вміння впливати на інших (вербальні, невербальні засоби спілкування).

Внутрішня і зовнішня техніка.

3. Критерії майстерності педагога: доцільність (за спрямованостю), продуктивність (за результатами), діалогічність (характер взаємовідносин з усіма учасниками виховного процесу), оптимальність (у виборі засобів), творчість (за змістом діяльності).

Рівні майстерності: елементарний, базовий, досконалий, творчий.

4. З історії розвитку теорії про педагогічну майстерність.

Першим ввів поняття «майстерність вихователя» і «педагогічна техніка» А. С. Макаренко у своїй статті «Деякі висновки з мого педагогічного досвіду»: «Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом… але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта».

В.О. Сухомлинський продовжив розвиток теорії про педагогічну майстерність. У працях В. О. Сухомлинського «Сто порад вчителю», «Павлиська середня школа», «Як виховати справжню людину», «Розмова з молодим директором школи» та багатьох інших велика увага приділяється творчості вчителя в становленні справжньої людини, громадянина, патріота Батьківщини. «Ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим, що в житті, — з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя» (Сухомлинський В.О. Вибрані твори. -- Т.2. -- С. 420).

В 80-ті роки ХХ століття творчі педагоги-новатори об'єдналися у творчий рух «Педагогіка співробітництва» (Див. «Учительская газета»._ 18 октября 1986 года). Основні ідеї педагогів-новаторів:

1) співробітництво з усіма учасниками навчально-виховного про- цесу; 2) навчання без примусу, з оптимізмом, без конфліктів;

3) використання опори в навчанні; 4) система випередження у навчанні;

5) гуманістична система оцінювання; 6) демократизація виховання особистості;

7) самоаналіз, саморозвиток, самовдосконалення особистості тощо. Деякі представники педагогів — новаторів: Ш. О. Амоношвілі («В школу — с 6 лет», «Здравствуйте, дети!», «Как живёте, дети?», «Единство цели»); С. М. Лисенкова («Когда легко учиться»); І.Б. Волков («Учим творчеству», «Цель одна — дорог много»); І.П. Іванов («Воспитивать коллективистов»); Є.М. Ільїн («Шаги навстречу», «Искусство общения», «Рождение урока», «Путь к ученику»); О. А. Захарченко (Чубар «Письмо в будущее»): В. Ф. Шаталов («Куда и как исчезли тройки», «Педагогическая проза», «Експеримент продолжается», «Опорние конспекти по физике — 8 класс»);

Л. і Б. Нікітіни («Ми, наши дети и внуки»). Передові вчителі Херсонщині.

5. Шляхи формування педагогічної майстерності:

— самовиховання загальної та педагогічної культури (потреба, самопізнання, планування, реалізація, контроль, корекція);

— засвоєння професійних знань, вмінь, навичок;

— громадська активність;

— педагогічна практика;

— вивчення передового педагогічного досвіду;

Приклади програм самовиховання К. Ушинського, Л. Толстого. План роботи на кожний день В. Сухомлинського. Система самовиховання [2. 46. ]

1.2 Урок як діалог вчителя з учнем

Шкільні уроки мають бути уроками «духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості» (В. Сухомлинський).

Діалог — форма спілкування, в якій людина сприймається як партнер з правом на власні позиції, думки, інтереси. Діалог дає змогу самовираження кожного із партнерів спілкування. Учні -- активні учасники процесу навчання. В класі атмосфера співрозуміння, співпереживання. Гуманістичні основи уроку-діалогу [1. 271−273].

Характеристики уроку-діалогу:

а) рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; особисте включення вчителя й учнів у розв’язанні дидактичних завдань уроку;

b) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і

учнями; відчуття учнями своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;

c) високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяльності, свідомий характер навчання;

d) оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення самодіяльності учнів;

e) творче самопочуття вчителя і учнів на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації, у суспільному визнанні. [1. 274].

3. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії:

Головні технологічні елементи організації навчання на уроці: 1) мета уроку, її спрямування; 2) завдання і професійна позиція педагога; 3) механізм педагогічної співпраці у навчанні; 4) характер пізнавальної діяльності і позиція учнів у навчанні; 5) оцінка навчання.

Показники ефективності уроку-діалогу:

1. Високий рівень мотивації навчання учнів. Урок — час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.

2. Взаєморозуміння між учителем і учнями: довіра, повага, справедливість, бажання працювати разом.

3. Високий рівень пізнавальної активності учнів, розкутість думок. Учні не бояться помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми.

4. Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати визнання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм частку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні результати.

Розглядаючи особистість учня як багаторівневу й багатомірну систему, В. О. Сухомлинський вважав, що потрібен системний підхід до забезпечення успіху у навчанні, який охоплює всі сторони педагогіки — від постановки цілей, конструювання педагогічного процесу до аналізу ефективності застосування педагогічних прийомів і методів. В. О. Сухомлинський визначив основні шляхи досягнення успіху: гуманістичний підхід до особистості, індивідуалізація навчання на основі глибокого знання дитини, активність учня, позитивна емоційна забарвленість спілкування вчителя і учня.

Порівняльна таблиця моделей «урок — діалог» і «урок-монолог» [1. 277−278].

№ п/п

Елементи технології побудови уроку

Модель «урок-діалог»

Модель «урок-монолог»

1.

Мета уроку, її спрямування.

Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засобами засвоєння основ наук. Добровільне і зацікавлене збагачення особистості знаннями, вміннями, навичками. Учень-співавтор власної освіти. Уважне ставлення вчителя до особистісного розвитку учнів, врахування їх індивідуальних інтересів і проблем. Формування ставлення до навчання як передумова особистісного розвитку учнів.

Інформаційне насичення учнів, виклад готових знань, перевірка їх засвоєння відповідно програми. Кінцева

мета — оволодіння учнями заданими еталонами, стандартами, оцінка знань, вмінь, навичок. Вивчення предмета як засіб підвищення освіти учнів.

2.

Завдання, професійна позиція.

Знайомство з учнями і встановлення продуктивної комунікації. Створення умов для активного навчання учнів, реалізації їх творчого потенціалу, потреб розвитку. Допомога учням у реалізації їх актуальних інтересів, у досягненні освітніх цілей. Особистісна позиція у спілкуванні з учнями, співпраця, довіра. Стимулювання навчальної активності, нейтралізація можливих особистісно- деструктивних цілей. Зосередженість на учнях, зацікавленість в їх зростанні.

Викладання навчальної інформації без активної самостійної діяльності учнів, перевірка знань; контроль за обов’язками і правилами поведінки. Домінування функціонально-рольової позиції, перевага адміністративних методів впливу. Дистанція у спілкуванні. Зосередження на власних завданнях уроку.

3

Головний механізм педагогічного керівництва навчанням.

Орієнтація на контактну взаємодію з учнями, на їх інтереси, досвід, потреби. Рефлексивне керування пізнавальною діяльністю учнів, корегування на основі поведінки, стану, характеру цієї діяльності.

Прямий вплив на учнів з частковим урахування їх потреб, інтересів. Керування пізнавальною діяльністю засобами примусу, дисциплінарного впливу, вимоги до учнів підкоренні вимогам вчителя. Приховане програмування думок і знань учня.

4

Характер пізнавальної діяльності і позиція учня.

Активна пізнавальна діяльність, самостійна робота, ініціативність, творчість. Учень — рівноправний суб'єкт навчання, відповідальність за його результати. Суб'єктний характер пізнавальної діяльності. Учень проявляє своє ставлення до знань, використання їх на практиці. Співпраця з учителем.

Перевага репродуктивної діяльності, несвідоме засвоєння знань, брак ініціативи, творчості, власної думки, безпосереднє керівництво вчителя. Учень — об'єкт діяльності вчителя. Неактивне сприймання навчальної інформації. Учень — пасивний споглядач або виконавець.

5

Оцінка навчання

Вчитель оцінює конкретну людину з її унікальними можливостями пізнання і творчості, інтересами і цінностями, а також якість досвіду та переживання учнів. Оцінювання учнів з урахуванням докладених ними зусиль, індивідуальних особливостей, рівня особистісного зростання. Мета оцінки -- не тільки контроль, а й заохочення до самопізнання, самооцінки, самонавчання і розвитку.

Оцінюються лише точні знання і смисли у жорсткій логічній схемі бінарних позицій «знає - не знає»,

" вміє - не вміє", «вихований — невихований». Оцінка -- формальний показник результату навчання, не враховує рівня розвитку учнів, не орієнтує в навчанні. Оцінка — форма персоналізації учня для вчителя, підміна оцінкою особистості учня.

1.3 Способи активізації пізнавальної діяльності учнів

Формування мотивів діяльності через: використання актуального нового матеріалу; унаочнення, застосування новітніх технологій навчання, дидактичних ігор, змагань; зв’язок матеріалу з життям, досвідом учнів; постановку проблемних питань, завдань.

2) Формування системи знань, вмінь, навичок завдяки: виділенню головного в матеріалі; прийомів логічного мислення (аналогія, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, протиставлення); інтеграції навчального матеріалу з різних дисциплін,

3) Застосування спеціальних завдань на розвиток критичного і самостійного мислення (завдання з нестандартними або «зайвими» даними, «помилками» вчителя, завдання, які вчасно і розумно оцінюються вчителем або вимагають самооцінки чи самостійної роботи.

4) Індивідуалізація, диференціація навчання: самостійна постановка учнями питань, доповнення, власні приклади, доповіді, виступи; надання учням індивідуальних завдань з декількома розв’язками, підвищеної трудності тощо; застосування диференційованих завдань; поєднання індивідуальних, групових, колективних форм роботи, використання методів програмного, проблемного навчання.

Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є проблемне навчання — такий спосіб навчання, в якому активізується пізнавальна діяльність учнів шляхом створення проблемної ситуації (ПС) на основі розв’язку проблемних завдань (ПЗ). Наслідками створення проблемної ситуації є інтерес учнів до нової пізнавальної проблеми, яку поступово розбивають на окремі проблеми. На всіх етапах проблемного навчання учні приймають активну участь у процесі пізнання.

Причини невдач на уроці діалогічної взаємодії: недостатнє моделювання вчителем роботи; погане самопочуття вчителя; невміння впровадити задумане в реальну дію на уроці; перевантаження учнів інформацією; відсутність чіткої системи роботи, композиції уроку; непродумане опитування; неприйняття учнями матеріалу уроку, що викликане незнанням матеріалу або моральними, фізичними, психологічними причинами; нетерпіння, роздратованість вчителя; непідготовленість уроку; відсутність комунікативних навичок; нелюбов вчителя до даного матеріалу; неприязнь вчителя до учнів або незадоволеність вчителя собою, яка зривається на учнях; відсутність взаємодії, взаєморозуміння. [4. 120].

Таким чином, як вихователь, вчитель постійно стикається з різноманітними педагогічними ситуаціями, коли від нього вимагається глибоке розуміння їх соціально-психологічного смислу, вміння самостійно приймати рішення. А для цього, разом з глибокими знаннями навчальних дисциплін, вчителю необхідні психолого-педагогічні знання, зокрема знання психологічних особливостей учнів різних вікових груп, закономірностей та умов оптимізації процесу їх навчання і виховання з урахуванням вимог реформи загальноосвітньої і професійної школи. Цим задачам відповідає курс вікової, педагогічної і соціальної психології.

Мотиваційна сфера людини дотепер дуже мало вивчена в психології. Це не може бути пояснено відсутністю інтересу до даного предмета: починаючи із древніх часів і до наших днів питання про внутрішні побудники поводження людини неухильно займала вчених і філософів і приводив їх до побудови різних умоглядних гіпотез.

Методики мотивації учнів більш докладно розглянемо у наступному розділі

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ВИЗНАЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ УЧНІВ ЯК ІНДИКАТОРА СТУПІНЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ І УЧНІВ

2.1 Дослідження потреб і мотивів учнів

Насамперед слід зазначити, що дослідження потреб і мотивів не могли розвиватися в рамках асоціативної емпіричної психології. У цій психології панувало подання про те, що всіма психічними процесами управляють певні закони асоціації. При такім механічному розумінні рушійних сил психічного життя й поводження людини проблема активності самого суб'єкта власне кажучи була знята.

Критика емпіричної психології, що почалася на рубежі XX сторіччя, пішла головним чином по лінії подолання її ідеалізму й атомізму, але не її механізму. Гештальд — психологія обрала для своїх досліджень головним чином область пізнавальних процесів. Рефлексологія, реактологія, біхевіоризм зосередили увагу на зовнішніх стимулах поводження людини. [ ].

Відомо, що навчити — це дати учнем знання, уміння й навички. Однак цього мало. Необхідно виховати в нього мотив, позитивне відношення до одержання цих знань, умінь і навичок. Шкільна (навчальна) мотивація, тобто прагнення, бажання вчитися виступає важливим фактором одержання утворення.

У даній роботі ми дослідимо методику визначення динаміки реальної мотивації школярів початкової школи. Важливість даної інформації для вчителя важко переоцінити. Якщо картину успішності учня в кожному класі він бачить по журналі успішності, то картину мотивів особистості він оцінює поки інтуїтивно.

Метою дослідження методики є вивчення шкільної мотивації учнів й факторів, що впливають на її формування; дослідження впливу інтелектуального розвитку успішності на формування мотивації навчання; а також чи існують розходження шкільної мотивації в хлопчиків і в дівчат.

Для прикладу включимо в дослідження два роки в 2002—2003 навчальних роках і 2003−2004 навчальних роках.

У даній методиці застосовувалися наступні методи дослідження:

тривале вивчення шкільної мотивації;

аналіз успішності;

бесіди;

анкетування;

тестування.

Для оцінки шкільної мотивації застосовувалася «анкета по оцінці рівня шкільної мотивації учнів початкової школи (1−4 кл.)» автор Аусканова Н. р. У ході опитування автором 200 школярів 6−8 літнього віку було відібрано 10 питань, що щонайкраще відбивають відношення дітей до школи, навчальному процесу, емоційне реагування на шкільну ситуацію.

Для можливості диференціювання дітей за рівнем шкільної мотивації була розроблена система бальних оцінок:

відповідь дитини, що свідчить про його позитивне відношення до школи й перевазі їм навчальних ситуацій оцінюється в 3 бали;

нейтральна відповідь (не знаю, буває, по-різному й т.п.) оцінюється в 1 бал.

відповідь, що дозволяє судити про негативне відношення дитини до тієї або іншої шкільної ситуації оцінюється в 0 балів.

Оцінки в 2 бали не були включені, тому що математичний аналіз показав, що при оцінках в 3, 1 і 0 балів можливо більш твердий і надійний поділ дітей на групи з високою, середньою й низькою мотивацією:

1. 25−30 балів (максимально високий рівень) — високі рівень шкільної мотивації, навчальної активності.

Такі діти відрізняються наявністю високих пізнавальних мотивів, прагненням найбільш успішно виконувати всі пропоновані школою вимоги. Вони дуже чітко додержуються всіх вказівок учителя, сумлінні й відповідальні, сильно переживають, якщо одержують незадовільні оцінки або зауваження педагога.

2. 20−24 бала — гарна шкільна мотивація. Подібні показники має більшість початкових класів, що вчаться, що успішно справляються з навчальною діяльністю.

3. 15−19 балів — позитивне відношення до школи, але школа залучає більше позаучбовими сторонами (зовнішня мотивація)

Такі діти досить благополучно почувають себе в школі, однак частіше ходять у школу, щоб спілкуватися із друзями, із учителем їм подобається відчувати себе учнями, мати гарний портфель, ручки, зошити. Пізнавальні мотиви в таких дітей сформовані в меншому ступені й навчальний процес їх мало залучає.

4. 10−15 балів — низька шкільна мотивація. Подібні школярі відвідують школу неохоче, воліють пропускати заняття. На уроках часто займаються сторонніми справами, іграми. Зазнають серйозних труднощів у навчальній діяльності. Перебувають у стані нестійкої адаптації в школі.

5. Нижче 10 балів — негативне відношення до школи, шкільна дезаптация. Такі діти зазнають серйозних труднощів у школі, вони не справляються з навчальною діяльністю, випробовують проблеми в спілкуванні з однокласниками, у взаєминах із учителем. Школа нерідко сприймається ними як вороже середовище, перебування в якій для них нестерпно. Учні можуть проявляти агресивні реакції, відмовлятися виконувати ті або інші завдання, випливати тим або іншим нормам і правилам. Часто в подібних школярів відзначаються порушення нервово-психічного здоров’я.

Питання анкети й обробку див. Додаток 1.

Анкетування проводилося в січні 2003 р. і січні 2004 р. (по закінченні зимових канікул). Даний період для анкетування обраний не випадково. Січень є серединою навчального року. Припускаємо, що в цей час діти ще не утомилися, їм ще не набридло вчитися, а також радість від приходу в школу у вересні трохи згасла.

Для визначення інтелектуального рівня ми використали наступні методики: «Анаграма», «Виділи істотне». «Класифікація», «Аналогія». На кожному завдання давався певний, обмежений час. (див. Додаток II) Тестування проводилося в листопаді- грудні 2003 року.

2.2 Результати дослідження вікової динаміки шкільної мотивації учнів початкової школи

Провівши анкетування в січні 2003 р. і січні 2004 р. (див. додаток IIIа, IIIб), ми бачимо, що високий рівень шкільної мотивації учнів протягом двох років від 1 класу до 3 класу трохи знижується від 41−43% до 21−27% і підвищується в четвертому класі до 38% в 2003 р. і до 30% в 2004 р.

Відсоток дітей мотивації, що має гарний рівень, з 33% в 1-х класах знижується до 30% в 3−4 класах, незначно підвищуючись до 35% в 2-х класах, в 2002—2003 уч. рр. і стабільно підвищується в 2003—2004 уч р. з 16% в 1-х класах до 28% в 4-х класах. Вивчаючи динаміку з 1 по 4 класи зовнішньої мотивації ми бачимо деяку закономірність протягом двох років. Відсоток дітей, що мають зовнішню мотивацію з 1 по 4 класи збільшується в 2002/2003 уч. р. з 14,5% до 21,2% і 2003/2004 уч.р. з 18% до 27%.

Рівень низької мотивації коливається від 5 до 16% в 2002/2003 уч. року й від 8% до 22% в 2003/2004 уч. р.

Негативне відношення до школи в 20 038/99 уч.р. виявлено в 5% першокласників, 1% другокласників, 7,2% третьокласників і 3% четверокласників. В 2003/2004 уч. р. відсоток дітей з негативним відношенням до школи коливається від 5% до 10%. Серед першокласників -5% з негативним відношенням до школи, другокласників 10%; третьокласників -9% і четверокласників -6%.

Для наочності зобразимо отримані дані на графіках:

Графік динаміки зовнішнього рівня шкільної мотивації.

Графік динаміки низького рівня шкільної мотивації

5. Графік негативного відношення, шкільної дезадаптації до школи.

Динаміка зміни шкільної мотивації початкових класів, що вчаться, за 2 навчальні роки.

Таблиця 1а. Динаміка зміни шкільної мотивації з 2002/2003 уч.р. по 2003/2004 уч.р.

Рівень шкільної

мотивації

Клас

Чол.

%

Чол.

%

Чол.

%

підвищився

3

18

-

0

6

38

понизився

5

29

7

64

5

31

Залишився без змін

9

53

4

36

5

31

Усього:

17

100

11

100

16

100

Таблиця 1б. Динаміка зміни шкільної мотивації учнів 3-х класів.

Рівень Шкільної

Мотивації

Клас

Чол.

%

Чол.

%

Чол.

%

Підвищився

1

5

10

42

7

29

Понизився

15

75

7

29

7

29

Залишився без змін

4

20

7

29

10

42

Усього:

20

100

24

100

24

100

Таблиця 1 В. Динаміка зміни шкільної мотивації учнів 4-х класів (випускних).

Рівень Шкільної

Мотивації

Клас

3 М (1−3)

4Б (1−4)

4У (1−4)

4 М (1−4)

Чол.

%

Чол.

%

Чол.

%

Чол.

%

Підвищився

5

31

1

6

13

54

5

36

Понизився

8

50

9

47

4

17

5

36

Залишився без змін

3

19

9

47

7

29

4

28

Усього:

16

100

19

100

24

100

14

100

Таблиця 1 В. Динаміка зміни шкільної мотивації учнів НШ № 1 2−4 класів 2003—2004р.м.

Рівень Шкільної

Мотивації

Класи

Усього

2

3

4

Чол.

%

Чол.

%

Чол.

%

Чол.

%

Підвищився

9

20

18

26

24

33

51

26

Понизився

17

39

29

43

26

36

72

40

Залишився без змін

18

41

21

31

23

31

62

34

Усього:

44

100

68

100

73

100

185

100

З таблиць ми бачимо, що з опитаних 185 чоловік 2−4 класів (1-і класи ми не брали, тому що вони вчаться в школі перший рік) в 26% учнів підвищився рівень шкільної мотивації, в 34% - залишився без змін і в 40% учнів понизився рівень шкільної мотивації. Також ми бачимо, що в різних класах відсоток зниження або підвищення рівня мотивації неоднорідний. Так в 2Б класі немає дітей, у яких підвищився рівень шкільної мотивації, а дітей, у яких понизилася шкільна мотивація в порівнянні з минулим роком 64%.

Аналізуючи дану ситуацію більш глибоко з’ясували: на питання анкети «Тобі подобається в школі або не дуже?» 80% опитаних відповіли ствердно, 20% - негативно, а на питання «Ти хотів би, щоб у тебе був менш строгий учитель?» — 86% учнів відповіли ствердно, вони хотіли б, щоб учитель був не так строгий до них (див. Додаток IV).і можемо припустити, що це може бути одним з факторів зниження шкільної мотивації в даному класі. З таблиці 1б ми бачимо різке зниження шкільної мотивації учнів 3А класи. Аналізуючи анкети дітей (див. Додаток IV), з’ясовуємо, що в школі подобається вчитися 42%, 46% - не дуже, 13% - не подобається. Ранком з радістю йдуть у школу 29%, буває по різному 38%, 33% учнів частіше хочеться залишитися будинку; 42% учнів подобається, коли скасовують уроки, 42% учнів хочуть, щоб не задавали домашніх завдань. Причиною даної ситуації може бути смерть класного керівника й через відсутність у школі вільного від класу вчителя, переведення даного класу на предметне навчання (математикові веде вчитель 3У класи, російська мова — учитель 3Б класи, праця — учитель 2 М класи й т.д.).

Таблиця 2а. Статевовікові розходження шкільної мотивації.

Рівень

Мотивації

1 кл.

2 кл.

3 кл.

4 кл.

д

х

д

х

д

х

д

х

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

Високий

21

40

12

36

14

44

7

21

11

23

10

16,5

16

39

12

27

Гарний

9

17

6

18

8

25

7

21

15

31

10

16,5

12

29

15

33

Зовнішній

10

19

5

15,5

3

9

13

38

10

21

16

27

11

27

9

20

Низький

9

17

9

27,5

4

13

4

12

11

23

16

27

-

-

7

15

Негативне відношення до школи

4

7

1

3

3

9

3

8

2

2

8

13

2

5

2

4

Усього:

53

33

32

34

48

60

41

45

Таблиця 2б.

рівень мотивації

Усього опрошено

високий

гарний

зовнішній

низький

Негативне відношення до школи

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

Дівчата

62

36

44

25

34

19

24

14

11

6

175

Хлопчики

41

24

38

22

43

25

36

21

14

8

172

Усього

103

82

77

60

25

347

Характер схем істотно залежить від статі учнів. Для наочності відіб'ємо на гістограмі.

ВИСНОВОК ПО РОЗДІЛУ

Існуюча система навчання експлуатує й перевантажує систему зовнішньої мотивації при практичному ігноруванні системи внутрішньої мотивації, що приводить до її атрофування.

Головне завдання мотивації навчання — така організація навчальної діяльності, що максимально сприяла б розкриттю внутрішнього мотиваційного потенціалу особистості учня.

РОЗДІЛ 3. ПРАКТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ І УЧНІВ

(на прикладі характеристики мотивів і залежності від них успішності навчання)

3.1 Психологічна характеристика мотивів і залежність успішності навчання

Мотивація навчання в молодшому шкільному віці характеризується первинним входженням дитини в навчальну діяльність, оволодінням видами навчальної діяльності.

Однієї з дослідницьких задач ми поставили довідатися, чи існує зв’язок між успішністю й шкільною мотивацією. Дані були зведені в таблиці. Взаємозв'язок шкільної мотивації й успішності по класах (див. Додаток V).

Таблиця 3. Взаємозв'язок шкільної мотивації й успішності.

Успішність

Рівень

Мотивації

Високий

1кл.

2кл.

3кл.

4кл.

Усього

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

Учаться на «відм»

3

9

3

17

3

14

4

19

13

14

Учаться без «трійок»

17

52

9

50

6

29

6

29

38

41

Встигають (на «3»)

10

30

6

33

12

57

10

48

36

41

Не встигають

3

9

-

-

-

-

1

4

4

4

Усього

33

18

21

21

93

Таблиця 3. Взаємозв'язок шкільної мотивації й успішності. (продовження)

Успішність

Рівень

Мотивації

Гарний

1кл.

2кл.

3кл.

4кл.

Усього

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

Учаться на «відм»

3

25

4

31

3

13

4

20

14

20

Учаться без «трійок»

6

50

5

38

9

37

5

25

25

36

Встигають (на «3»)

3

25

4

31

12

50

9

45

28

41

Не встигають

-

-

-

-

-

-

2

10

2

3

Усього

12

13

24

20

69

Таблиця 3. Взаємозв'язок шкільної мотивації й успішності (продовження)

Успішність

Рівень

Мотивації

Зовнішній

1кл.

2кл.

3кл.

4кл.

Усього

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

Учаться на «відм»

-

-

1

8

2

9

3

16

6

9

Учаться без «трійок»

8

57

5

42

11

48

8

42

32

47

Встигають (на «3»)

5

36

5

42

10

43

8

42

28

41

Не встигають

1

7

1

8

-

-

-

-

2

3

Усього

14

12

23

19

68

Таблиця 3. Взаємозв'язок шкільної мотивації й успішності. (продовження)

Успішність

Рівень

Мотивації

Низький

1кл.

2кл.

3кл.

4кл.

Усього

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

Учаться на «відм»

1

8

3

38

1

4

1

17

6

12

Учаться без «трійок»

4

31

2

24

7

28

2

33

15

29

Встигають (на «3»)

6

46

3

38

17

68

2

33

28

54

Не встигають

2

15

-

-

-

-

1

17

3

5

Усього

13

8

25

6

52

Таблиця 3. Взаємозв'язок шкільної мотивації й успішності. (закінчення)

Успішність

Рівень

Мотивації

Негативне відношення до школи

1кл.

2кл.

3кл.

4кл.

Усього

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

Учаться на «відм»

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Учаться без «трійок»

2

50

2

50

4

45

3

75

11

52

Встигають (на «3»)

2

50

1

25

5

55

1

25

9

43

Не встигають

-

-

1

25

-

-

-

-

1

5

Усього

4

4

9

4

21

Таблиця 4. Взаємозв'язок шкільної мотивації й успішності учнів з 1−4 кл. НШ № 1.

Успішність

Рівень

мотивації

Високий

Гарний

Зовнішній

Низький

Негативн. відношення до школи

Усього

Чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

чол

%

Учаться на «відм»

13

14

14

20

6

9

6

12

-

-

39

13

Учаться без «трійок»

38

41

25

36

32

47

15

29

11

52

121

40

Встигають (на «3»)

38

41

28

41

28

41

28

54

9

43

131

43

Не встигають

4

4

2

3

2

3

3

5

1

5

12

4

Усього

93

69

68

52

21

303

100

З таблиць ми бачимо, що учні, що мають високий рівень шкільної мотивації, учаться на «відмінно» 14%, без «трійок» — 41%, що встигають на «3» — 28%, не встигають 4% від всіх учнів, що мають високу мотивацію, але із всіх невстигаючих учнів по школі - 33% дітей мають високу шкільну мотивацію, 17% - гарний рівень шкільної мотивації, 17% - зовнішній рівень мотивації, 25% - низький рівень, 8% - негативне відношення до школи.

Для наочності відіб'ємо на гістограмі:

Так ми виявили, що негативне відношення до школи з 21 чоловік — 52% дітей учаться без «трійок», 43% - учаться на «три» і лише 5% дітей не встигають. Ми можемо припустити, що успішність навчання в молодших школярів не є головним чинником формування мотивації навчання, а одним з багатьох факторів.

3.2 Дослідження зв’язку інтелектуального розвитку учнів і шкільної мотивації

Нами протестовано 146 чоловік: учні 2 і 4 класів. Дані нашого дослідження звели в таблиці:

Таблиця 4а. Шкільна мотивація й інтелектуальний розвиток учнів 2-х класів.

Інтелектуальний рівень

Рівень мотивації

Високий

Гарний

Зовнішній

Низький

Млостей.

відношення

Високий

Гарний

Зовнішній

Низький

Млостей.

відношення

Високий

Гарний

Зовнішній

Низький

Млостей.

відношення

%

%

%

%

%

%

%

%

%

%

%

%

%

%

%

Високий

62

80

20

-

100

33

75

-

33

33

-

-

20

50

50

Середній

13

-

40

100

-

67

25

50

67

67

71

75

60

25

50

Низький

25

20

40

-

-

-

-

50

-

-

29

25

20

25

-

Таблиця 4б. Шкільна мотивація й інтелектуальний розвиток учнів 4-х класів. (закінчення)

Інтелектуальний рівень

Рівень

Мотивації

4У (1−4) кл.

4 М (1−4) кл.

Високий

Гарний

Зовнішній

Низький

Негативне відношення

Високий

Гарний

Зовнішній

Низький

Негативне відношення

%

%

%

%

%

%

%

%

%

%

Високий

58

38

50

-

-

60

50

72

100

67

Середній

34

62

50

50

-

40

50

14

-

33

Низький

8

-

-

50

-

-

-

14

-

-

Таблиця 4У.

Інтелектуальний

рівень

Рівень

Мотивації

2-і класи

4-і класи

Високий

Гарний

Зовнішній

Низький

Негативне відношення

Високий

Гарний

Зовнішній

Низький

Негативне відношення

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

Високий

6

34

7

54

2

17

3

38

3

50

11

48

10

38

11

50

4

31

3

60

Середній

8

44

4

31

6

50

4

50

3

50

10

43

15

58

10

45

7

54

2

40

Низький

4

22

2

15

4

33

1

12

-

-

2

9

1

4

1

5

2

15

-

-

Усього:

18

13

12

8

6

23

26

22

13

5

Таблиця 4р.

Інтелектуальний

Рівень

Рівень

мотивації

Високий

Хороший

Зовнішній

Низький

Негативне відношення

Усього:

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

ч

%

Високий

17

41

17

44

13

38

7

33

6

55

60

41

Середній

18

44

19

49

16

47

11

52

5

45

69

47

Низький

6

15

3

7

5

15

3

15

-

-

17

12

Усього:

41

39

34

21

11

146

Ми бачимо, що інтелектуальний рівень істотно не впливає на рівень шкільної мотивації в молодшому шкільному віці. Так з 17 чоловік, що мають низький інтелектуальний рівень, 35% дітей мають високий рівень шкільної мотивації, 18% - гарний рівень, 29% - зовнішній рівень, 18% - низький рівень мотивації.

Відіб'ємо на гістограмі:

ВИСНОВОК ПО РОЗДІЛУ

За результатами проведеного дослідження видно:

Що високих показників у навчанні домагаються школярі з високою шкільною мотивацією.

Невстигаючі школярі мають як високу, так і низьку мотивацію. Низька успішність не є основним чинником низької шкільної мотивації, а також негативного відношення до школи.

Існує динаміка шкільної мотивації від 1 до 4 класи.

Існує різниця шкільної мотивації в хлопчиків і дівчат.

Інтелектуальний розвиток не є головним чинником розвитку мотивації учнів у молодшому шкільному віці.

ВИСНОВКИ

Вчитель постійно стикається з різноманітними педагогічними ситуаціями, коли від нього вимагається глибоке розуміння їх соціально-психологічного смислу, вміння самостійно приймати рішення. А для цього, разом з глибокими знаннями навчальних дисциплін, вчителю необхідні психолого-педагогічні знання, зокрема знання психологічних особливостей учнів різних вікових груп, закономірностей та умов оптимізації процесу їх навчання і виховання з урахуванням вимог реформи загальноосвітньої і професійної школи. Цим задачам відповідає курс вікової, педагогічної і соціальної психології.

Існуюча система навчання експлуатує й перевантажує систему зовнішньої мотивації при практичному ігноруванні системи внутрішньої мотивації, що приводить до її атрофування.

Головне завдання мотивації навчання — така організація навчальної діяльності, що максимально сприяла б розкриттю внутрішнього мотиваційного потенціалу особистості учня.

Умови для внутрішнього мотивування процесу навчання:

1. Надання свободи вибору. Учень, а також його батьки (тому що характер відносини батьків до шкільного навчання безпосередньо позначається на мотивації їхньої дитини) повинні мати можливість вибору школи, учителі, програми навчання, видів занять, форм контролю. Воля вибору дає ситуацію, де учень випробовує почуття самодетермінації, почуття хазяїна. А вибравши дію, людина випробовує набагато більшу відповідальність за його результати.

2. Максимально можливе зняття зовнішнього контролю. Мінімізація застосування нагород і покарань за результати навчання. Тому що це послабляє внутрішню мотивацію.

Ці дві умови стимулюють внутрішню мотивацію тільки при наявності цікавого завдання з високим мотиваційним потенціалом. Зовнішні нагороди й покарання потрібні не для контролю, а для інформації учня про успішність його діяльності, про рівень його компетентності. Тут вони служать підставою для винесення судження про досягнення або недосягнення бажаного результату (що дуже важливо для збереження внутрішнього контролю за діяльністю), а не є спонукальними силами цієї діяльності. Не повинне бути покарання за невдачі, невдача сама по собі є покаранням.

3. Завдання навчання повинні виходити із запитів, інтересів і устремлінь учня. Результати навчання повинні відповідати потребам дитини й бути значимими для нього. У міру дорослішання в дитини формується така важлива потреба, як потреба в структуруванні майбутнього. Ступінь виразності й усвідомленості цієї здатності є одним з показників соціальної особистісної зрілості. Необхідно контролювати виникнення цієї потреби й у міру дозрівання особистості в неї повинна визначатися усе більше й більше далека життєва перспектива. При цьому в неї повинне складатися подання про те, що навчання і її підсумки — це важливий крок на життєвому шляху. У такий спосіб знову, на більше високому рівні формується внутрішня мотивація. Навчання як засіб досягнення далеких цілей не має потреби в зовнішньому контролі. Шлях досягнення життєвих цілей повинен бути розбитий на більше дрібні подцели з конкретним видимим результатом. Тоді перехід до перспективного планування буде більше безболісним.

4. Урок варто організувати так щоб учневі було цікаво від самого процесу навчання й радісно від спілкування із учителем, однокласниками. У класі повинна бути атмосфера співробітництва, довіри й взаємоповага. Інтерес і радість повинні бути основними переживаннями дитини в школі й на уроках. Про організації таких уроків писав Амонашвили.

5. Важлива для психологічно грамотної організації мотивації навчання орієнтація вчителі при навчанні на індивідуальні стандарти досягнень учнів. Хайнц Хекхаузен говорить про те, що найважливішу роль у формуванні мотивації грають еталони, з якими людина порівнює отримані результати діяльності. Їхню роль виконують особисті стандарти досягнень. Особисті стандарти виробляє для себе сам учень. Але такий же стандарт щодо досягнень своїх підопічних формує й учитель. Він може бути орієнтований на усереднені суспільно-суспільно-орієнтовані абсолютні норми (більшість сьогоднішніх учителів) або на індивідуально відносні норми.

Друга модель працює так: учитель ставить перед кожним учнем індивідуальні завдання, орієнтовані на його можливості, меті. Учень або вибирає ці мети, або ставить їх перед собою самостійно, або виробляє їх разом із учителем у режимі співробітництва. По цих індивідуальних нормах учитель і сам учень оцінюють отримані результати. Тому що ці норми відповідають можливостям учня й нерідко їм самим і встановлені, то підсумки пояснюються внутрішньо контрольованими причинами (зусиллями, старанням).

Такий характер пояснень при наявності відповідальності за виконувану справу створює високу мотивацію й інтерес до навчання. Учитель заохочує й підкріплює досягнення учня, порівнюючи їх не з результатами інших учнів, а цього ж власними, побудованими на його минулих успіхах і невдачах індивідуальними стандартами. Підсумком подібної стратегії навчання є зростання привабливості успіху, упевненості у своїх силах і як результат — оптимальна мотивація й успішне навчання.

6. Особистість учителя й характер його відношення до учня. Сам учитель повинен виявляти собою зразок внутрішньо мотивованої діяльності досягнення. Тобто це повинна бути особистість із яскраво вираженим домінуванням любові до педагогічної діяльності й інтересом до її виконання, високим професіоналізмом і впевненістю у своїх силах, високою самоповагою.

7. Використання мотиваційного тренінгу або курсів розвитку й зміни мотивації. Багато сторін мотивації досягнення пов’язані із суб'єктивним поданням людини про мети діяльності й труднощі їхнього досягнення, пр самому себе й свої здатності, про рівень своїх результатів і можливих причин їхнього одержання.

Ці подання людини або «когнітивні оцінки людини» відносно мінливі й динамічні. Тому на них можна впливати, їх можна змінювати і як результат — коректувати процес мотивації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ВПП. П/р А. В. Петровского. — М., 1979 (с. 5−15)

2. ВПП. П/р М. В. Гамезо. — М., 1982 (с. 3−30)

3. Хрестоматия по ВПП. П/р И. И. Ильясова, В. Я. Ляудис. Ч. 1, Изд. МГУ, 1980, 1981

4. Практикум по ВПП. П/р А. И. Щербакова. — М., 1987 (с. 24−52)

5. А. А. Люблинская. Детская психология. — М., 1971 (с. 5−35)

6. В. А. Крутецкий. Психология обучения и воспитания школьников. — М., 1976

7. р.М. Андреева. Социальная психология. Учебник. МГУ, 1988

8. А. В. Петровский. Социальная психология. Учебник. — М., 1987

9. Педагогічна майстерність / Під ред І.А. Зязюна. -К., 2001. — Розділ 8.

10. Основы педагогического мастерства / Под ред. И. А. Зязюна, — Москва, 1989. -Гл. 7.

11. Библер В. С. Мышление как творчество. Введение в логику мысленного диалога. — Москва, 1975

12. Давыдов В. В. О понятии развивающего обучения // Педагогіка. — 1995.- № 1. — С. 29−39.

13. Каган М. С. Мир общения: проблемы межсубъективных отношений. — Москва, 1989.

14. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. — Москва: Просвещение, 1987.- С. 26−33.

15. Корнетов р.Б. Итоги и перспективы парадигмально — педагогической интерпретации моделей образовательного процесса // Гуманітарні науки. — № 1, 2001. -С. 85 — 108.

16. Львова Ю. Л. Творческая лаборатория учителя. — Москва, 1992. -С. 26−3 9, 77−83, 91−93.

17. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок. — К., 1989.- С. 20−39.

18. Рудницька О. Педагогіка: загальна і мистецька. -Навчальний посібник. — К., 2002. -С. 53−64

19. Фурман А. В. Проблемні ситуації в навчанні. — К., 1991.- С. 81−92

20. Яковлев Н. М., Сохор А. М. Методика и техника урока в школе. — Москва, 1985.

21. Ананьев Б.р. Психологія й проблеми человекознания. М.- Воронеж, 2000

22. Божович Л. И. Проблеми формування особистості, М. — Воронеж, 1995

23. Бреслав р.М. Емоційні відхилення як первинний показник деформації процесу формування особистості. -М., 1983

24. Питання психології школяра /Ред. Божович Л. И. Звістки АПН РСФСР, вип. 36, 1951

25. Вилюс В. К. Психологічні механізми мотивації людини. — М., 1990

Додаток I

Анкета

По оцінці рівня шкільної мотивації учнів початкової школи (1−4 клас)

Тобі подобається в школі або не дуже ?

а) не дуже

б) подобається

в) не подобається

Ранком коли ти прокидаєшся, ти завжди з радістю йдеш у школу або часто хочеться залишитися будинку ?

а) частіше хочеться залишитися будинку

б) буває по-різному

в) іду з радістю

Якби вчитель сказав, що завтра в школу не обов’язково приходити всім учням, що бажають можна залишитися будинку, ти пішов би в школу або залишився будинку?

а) не знаю

б) залишився б будинку

в) пішов би в школу

Тобі подобається, коли у вас скасовують які-небудь уроки ?

а) не подобається

б) буває по різному

в) подобається

Ти хотів би, щоб тобі не задавали домашніх завдань ?

а) хотів би

б) не хотів би

в) не знаю

Ти хотів би, щоб у школі залишилися одні зміни ?

а) не знаю

б) не хотів би

в) хотів би

Ти часто розповідаєш про школу батькам ?

а) часто

б) рідко

в) не розповідаю

Ти хотів би, щоб у тебе був строгий учитель ?

а) точно не знаю

б) хотів би

в) не хотів би

У тебе в класі багато друзів ?

а) мало

б) багато

в) немає друзів

Тобі подобаються твої однокласники ?

а) подобаються

б) не дуже

в) не подобаються

№ питання

оцінка за 1-й відповідь

оцінка за 2-й відповідь

оцінка за 3-й відповідь

1.

1

3

0

2.

0

1

3

3.

1

0

3

4.

3

1

0

5.

0

3

1

6.

1

3

0

7.

3

1

0

8.

1

0

3

9.

1

3

0

10.

3

1

0

25−30 балів — високий рівень шкільної мотивації.

20−24 балів — гарний рівень шкільної мотивації.

15−19 балів — позитивне відношення до школи, але школа залучає більше позаучбовими сторонами (зовнішня мотивація).

10−14 балів — низька шкільна мотивація.

нижче 10 балів — негативне відношення до школи, шкільна дезадаптація.

Додаток II.

Завдання № 1 «Анаграма»

Ціль: Виявлення теоретичного аналізу

Час виконання: 5 хвилин

Інструкція: У наведених словах букви переставлені місцями. Відновите й запишіть ці слова.

а) ИПАЛ; б) ОВОЛЫС; в) ЯЛУГШАК.

Завдання № 2 «Виділи істотне» (головне)

Ціль: Уміння виділяти істотне від другорядного.

Час виконання: 5 хвилин

Інструкція: Перед дужками слово, а в дужках ще 5 слів. Знайди 2 слова, які найбільш істотні для слова перед дужками. Запиши ці слова. Наприклад: Ліс (аркуш, яблуня, мисливець, дерево, чагарник) — дерево, чагарник.

Читання (слово, очі, книга, друкований текст, окуляри).

Сад (рослина, садівник, земля, вода, забір).

Ріка (беріг, тину, вода, рибалка, риба).

Гра (шахи, гравці, правила, футбол, штраф)

Спорт (медаль, оркестр, змагання, перемога, стадіон)

Завдання № 3 «Класифікація» або «П'ятий зайвий»

Ціль: виявляє вміння узагальнювати, будувати узагальнення на відверненому матеріалі.

Час виконання:

Інструкція: Вам дані п’ять слів. Чотири з них об'єднані загальною ознакою (можна навіть назвати одним словом). П’яте до них не підходить.

Знайдіть це слово. Запишіть його.

Василь, Федір, Іван, Петров, Семен.

Літак, пароплав, техніка, поїзд, мотоцикл.

Приставка, привід, суфікс, закінчення, корінь.

Дощ, сніг, опади, іній, град.

Сміливий, хоробрий, рішучий, злий, відважний.

Завдання № 4 «Аналогія»

Ціль: Виявлення в уміння, що вчиться, визначати відносини між поняттями або зв’язку між поняттями.

Время виконання: 10 хвилин.

Інструкція: Дані 3 слова. Два перших перебувають у певному зв’язку. Третє й одне з 5 слів наведених нижче перебувають у такому ж зв’язку. Знайдіть і запишіть на аркуші це четверте слово.

Наприклад:

(калоші, кулак, рукавичка, палець, кисть)

3)

Обробка результатів:

За кожну правильну відповідь нараховується 1 бал; бали підсумуються.

Додаток III а.

Аналіз рівня шкільної мотивації учнів (2002/2003 уч.р.)

Клас

Кількість опитаних дітей

Висока мотивація

Гарна мотивація

Зовнішня мотивація

Низька мотивація

Негативне відношення до школи

Шкільна дезадаптація

Кількість дітей

%

кількість дітей

%

кількість дітей

%

кількість дітей

%

кількість дітей

%

1 «а»

22

11

50%

7

32%

2

9%

-

-

2

9%

1 «б»

20

12

60%

6

30%

1

5%

-

-

1

5%

1 «в»

20

3

15%

8

40%

6

30%

3

5%

-

-

Усього по перших класах

62

26

41,9%

21

33,8%

9

14,5%

3

5%

3

5%

2 «а»

23

13

57%

9

39%

-

-

1

4%

-

-

2 «б»

24

4

17%

9

37%

6

25%

4

17%

1

4%

2 «в»

25

12

48%

7

28%

5

20%

1

4%

-

-

2 «р»

23

2

9%

8

35%

4

17%

9

39%

-

-

Усього по других класах

95

31

32%

33

35%

15

16%

15

16%

1

1%

3 «а»

20

6

30%

8

40%

4

20%

2

10%

-

-

3 «б»

28

10

36%

11

39%

5

18%

2

7%

-

-

3 «в»

30

9

30%

6

20%

4

13%

5

17%

6

20%

3 «р»

21

2

9%

5

24%

8

38%

5

24%

1

5%

Усього по третіх класах

99

27

27,2%

30

30,3%

21

21,2%

14

14,1%

7

7,2%

4 «а»

27

9

33%

7

26%

11

41%

-

-

-

-

4 «б»

27

7

26%

9

33%

9

33%

2

8%

-

-

4 «в»

23

5

22%

7

30%

6

26%

4

17%

1

5%

4 «р»

24

8

34%

7

29%

5

21%

2

8%

2

8%

Усього по четвертих класах

101

39

38%

30

30%

21

21%

8

8%

3

3%

1 «р» кор.

10

3

30%

2

20%

3

30%

1

10%

1

10%

2 «д» кор.

12

5

41,6%

4

33,4%

3

25%

-

-

-

-

3 «д» кор.

12

9

75%

2

17%

-

-

1

8%

-

-

4 «д» кор.

9

4

44%

3

33%

-

-

-

-

2

23%

4 «е» кор.

8

1

12,5%

2

25%

2

25%

2

25%

1

12,5%

Усього по школі

408

145

35,7%

127

31,1%

74

18,1%

44

10,7%

18

4,4%

Додаток III б.

Аналіз рівня шкільної мотивації учнів (2003−2004 уч.р.)

Клас

Кількість опитаних дітей

Висока мотивація

Гарна мотивація

Зовнішня мотивація

Низька мотивація

Негативне відношення до школи. Шкільна дезадаптация

Кількість дітей

%

кількість дітей

%

кількість дітей

%

кількість дітей

%

кількість дітей

%

1 «а»

22

6

27%

6

27%

3

14%

5

23%

2

9%

1 «б»

19

6

32%

2

10%

3

16%

6

32%

2

10%

1 «в»

21

15

72%

3

14%

3

14%

-

-

-

-

1 «р»

14

6

43%

1

7%

5

36%

2

14%

-

-

Усього по перших класах

76

33

43%

12

16%

14

18%

13

17%

4

5%

2 «а»

20

8

40%

5

25%

5

25%

1

5%

1

5%

2 «б»

15

3

20%

4

27%

2

13%

3

20%

3

20%

2 «в»

22

7

32%

4

18%

5

23%

4

18%

2

9%

Усього по других класах

57

18

31%

13

23%

12

21%

8

14

6

10%

3 «а»

24

3

13%

2

8%

7

29%

8

33%

4

17%

3 «б»

29

4

14%

8

28%

9

31%

6

21%

2

7%

3 «в»

27

12

43%

8

30%

4

15%

1

4%

2

8%

3 «р»

19

2

10%

6

32%

3

16%

7

37%

1

5%

Усього по третіх класах

99

21

21%

24

24%

23

23%

22

22%

9

9%

4 «б»

22

4

18%

6

27%

8

36%

3

14%

1

5%

4 «в»

26

12

46%

8

31%

4

15%

2

8%

-

-

4 «р»

22

5

23%

6

27%

7

32%

1

4,5%

3

13,5%

Усього по четвертих класах

70

21

30%

20

28%

19

27%

6

8%

4

6%

1 «д» кор.

10

-

3

30%

1

10%

5

50%

50%

1

10%

3 «д» кор.

10

-

-

1

10%

3

30%

5

50%

1

10%

4 «а» кор.

9

4

45%

4

45%

-

-

1

10%

-

-

4 «д» кор.

9

4

45%

3

33%

1

11%

-

-

1

11%

2 «р» кор.

Усього по школі

349

107

31%

79

23%

77

22%

60

17%

26

7%

Додаток V

Таблиця 1. Взаємозв'язок шкільної мотивації й успішності в 1-х класах. Дані 2003/2004 уч. р.

Рівень мотивації

Високий

клас

1 А

1 Б

1 У

1 М

Усього

Учаться на «відм. «

3

50

3

9

Учаться без трійок

2

33

2

33

12

80

1

17

17

52

Встигають на «3»

3

50

4

67

1

7

2

33

10

30

Не встигають

1

17

2

13

3

9

Рівень мотивації

Гарний

клас

1 А

1 Б

1 У

1 М

Усього

Учаться на «відм. «

1

17

2

67

3

25

Учаться без трійок

3

50

1

50

1

33

1

100

6

50

Встигають на «3»

2

33

1

50

3

25

Не встигають

Рівень мотивації

Зовнішній

клас

1 А

1 Б

1 У

1 М

Усього

Учаться на «відм. «

Учаться без трійок

2

67

1

33

2

67

3

60

8

57

Встигають на «3»

1

33

1

33

1

33

2

40

5

36

Не встигають

1

33

1

7

Рівень мотивації

Низький

клас

1 А

1 Б

1 У

1 М

Усього

Учаться на «відм. «

1

17

1

8

Учаться без трійок

2

40

1

17

1

50

4

31

Встигають на «3»

2

40

3

49

1

50

6

46

Не встигають

1

20

1

17

2

15

Рівень мотивації

Негативне відношення до школи

клас

1 А

1 Б

1 У

1 М

Усього

Учаться на «відм. «

Учаться без трійок

1

50

1

50

2

50

Встигають на «3»

1

50

1

50

2

50

Не встигають

Таблиця 2. Взаємозв'язок шкільної мотивації й успішності в 2-х класах

Рівень мотивації

Високий

клас

2 А

2 Б

2 У

Усього

Учаться на «відм. «

2

25

1

33

3

17

Учаться без трійок

4

50

1

33

4

57

9

50

Встигають на «3»

2

25

1

33

3

43

6

33

Не встигають

Рівень мотивації

Гарний

клас

2 А

2 Б

2 У

Усього

Учаться на «відм. «

3

60

1

25

4

31

Учаться без трійок

1

20

2

50

2

50

5

38

Встигають на «3»

1

20

2

50

1

25

4

31

Не встигають

Рівень мотивації

Зовнішній

клас

2 А

2 Б

2 У

Усього

Учаться на «відм. «

1

20

1

8

Учаться без трійок

3

60

1

50

1

20

5

42

Встигають на «3»

1

20

1

50

3

60

5

42

Не встигають

1

20

1

8

Рівень мотивації

Низький

клас

2 А

2 Б

2 У

Усього

Учаться на «відм. «

1

33

2

50

3

38

Учаться без трійок

1

33

1

25

2

24

Встигають на «3»

1

100

1

33

1

25

3

38

Не встигають

Рівень мотивації

Негативне відношення до школи

клас

2 А

2 Б

2 У

Усього

Учаться на «відм. «

Учаться без трійок

1

100

1

100

2

50

Встигають на «3»

1

50

1

25

Не встигають

1

50

1

25

Таблиця 3. Взаємозв'язок шкільної мотивації й успішності в 3-х класах 2003/2004 уч. р.

Рівень мотивації

Високий

клас

3 А

3 Б

3 У

3 М

Усього

Учаться на «відм. «

1

25

1

8

1

50

3

14

Учаться без трійок

2

50

4

34

6

29

Встигають на «3»

3

100

1

25

7

58

1

50

12

57

Не встигають

Рівень мотивації

Гарний

клас

3 А

3 Б

3 У

3 М

Усього

Учаться на «відм. «

1

12

1

12

1

17

3

13

Учаться без трійок

3

38

2

25

4

66

9

37

Встигають на «3»

2

100

4

50

5

63

1

17

12

50

Не встигають

Рівень мотивації

Зовнішній

клас

3 А

3 Б

3 У

3 М

Усього

Учаться на «відм. «

2

23

2

9

Учаться без трійок

5

71

3

33

2

50

1

33

11

48

Встигають на «3»

2

29

4

44

2

50

2

67

10

43

Не встигають

Рівень мотивації

Низький

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой