Педагогічна творчість як умова формування інтересу у школярів до іноземної мови

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

РЕЗЮМЕ

Курсова робота складається з двох частин — теоретичної і практичної, також вона вміщає висновок, резюме та список використаної літератури.

Перша частина роботи дає характеристику сутності пізнавального інтересу школярів до вивчення іноземної мови та поняття педагогічної творчості.

Пізнавальний інтерес в його загальному визначенні являє собою виборчу спрямованість особистості на предмети і явища навколишньої дійсності. Ця спрямованість характеризується постійним прагненням до пізнання, до нових, більш повним і глибоким знань.

Друга частина є практичною і складається з педагогічної діагностики сформованості пізнавального інтересу школярів до вивчення французької мови, а також аналізу сформованості пізнавального інтересу в учнів.

Пізнавальний інтерес — це один з найважливіших для нас мотивів навчання школярів. Майстерність вчителя нерозривно пов’язана з педагогічною творчістю, а педагогічна творчість — це щось нове і, отже, цікаве для учнів. За допомогою своєї творчості педагог може зацікавити, залучити учнів в активну навчальну діяльність, а, отже, формувати пізнавальний інтерес учнів.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Сутність та шляхи формування пізнавального інтересу школярів до вивчення іноземної мови

1.2 Поняття педагогічної творчості і її роль у формуванні пізнавального інтересу школярів

1.3 Форми прояву педагогічної творчості в процесі навчання іноземної мови

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Первинна діагностика сформованості пізнавального інтересу школярів до вивчення французької мови

2.2 Система творчої діяльності вчителя по формуванню у школярів пізнавального інтересу

2.3 Аналіз сформованості пізнавального інтересу учнів до вивчення іноземної мови

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Однією з актуальних проблем, з якою стикаються вчителі в школі в процесі викладання іноземної мови є відсутність пізнавального інтересу в учнів. Тому в педагогічній сфері йде постійний пошук шляхів активізації пізнавального інтересу в учнів. Однією з умов формування пізнавального інтересу у школярів, дослідники вважають педагогічну творчість. Творчість — це завжди творення чогось нового на основі перетворення пізнаного: нового результату або оригінальних шляхів і методів його одержання. Вважається, що «Новизна і перетворення — найбільш суттєві характеристики творчості «(В.И. Загвязинский). [24, с. 38]

Багато таланту, розуму і енергії вклали в розробку педагогічних проблем, пов’язаних з творчим розвитком особистості педагогів і дітей, видатні педагоги 20-х і 30-х років: А. В. Луначарський, П. П. Блонский, С. Т. Шацкий, Б. Л. Яворський, Б. В. Асафьев, Н. Я. Брюсова. «Творчий початок народжує в дитині живу фантазію, живу уяву «- кажуть педагоги.

На творчий, дослідницький характер педагогічної праці звертали увагу великі педагоги минулого: Я. А. Коменський, І.Г. Песталоцци, А. Дистервег, К. Д. Ушинський, багато провідних вітчизняних психологів і педагогів. А. Дистервег, наприклад, писав, що без прагнення до наукової роботи вчитель елементарної школи потрапляє у владу трьох демонів: механістичності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається. К. Д. Ушинський підкреслював, що робота педагога більше, ніж будь-яка інша, потребує постійної наснаги. [25, с. 143] За П. П. Блонським, нова школа — школа життя і творчості самого вчителя. С. Т. Шацький зазначав, що процес навчання, як і діти, повинен бути живим, діяльним, перехідним від однієї форми в іншу, рушійним.

Проблема педагогічної творчості як одна з умов формування пізнавального інтересу до вивчення іноземної мови у школярів є актуальною, у зв’язку з чим була визначена тема курсової роботи: «Педагогічна творчість як умова формування інтересу у школярів до іноземної мови «.

Мета роботи: вивчення педагогічної творчості як умови формування інтересу у школярів до іноземної мови.

Завдання:

— Вивчити сутність та шляхи формування пізнавального інтересу школярів до вивчення іноземної мови;

— Охарактеризувати поняття педагогічної творчості і його роль у формуванні пізнавального інтересу учнів;

— Описати форми прояву педагогічної творчості в процесі вивчення іноземної мови та проаналізувати їх вплив на формування пізнавального інтересу школярів.

Об'єктом дослідження є формування пізнавального інтересу до іноземної мови, а предметом — педагогічна творчість.

Гіпотеза полягає в тому, що педагогічна творчість, яка проявляється учителем на уроках іноземної мови, сприятиме формуванню пізнавального інтересу школярів до іноземної мови, а також гармонійному розвитку творчих здібностей учнів.

Методи дослідження:

— Спостереження;

— Початковий аналіз інтересу до вивчення іноземної мови у школярів;

— Бесіда;

— Анкетування.

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Сутність та шляхи формування пізнавального інтересу школярів до вивчення іноземної мови

Всебічний розвиток особистості молодої людини здійснюється цілісним процесом виховання та навчання. Творчі пошуки вчителів вже багато років спрямовані до того, щоб використовувати для цієї мети єдність навчальної та позанавчальної діяльності учнів. Одне з суттєвих місць тут належить пізнавальним інтересам. «Інтерес — як би природний двигун дитячої поведінки, він є вірним вираженням, вказівкою на те, що діяльність дитини збігається з його організаторськими потребами. Ось чому основним правилом процесу навчання є побудова всієї виховної системи на точно врахованих дитячих інтересах «(Л. С. Виготський) [1, с. 84].

Пізнавальний інтерес в його загальному визначенні являє собою виборчу спрямованість особистості на предмети і явища навколишньої дійсності. Ця спрямованість характеризується постійним прагненням до пізнання, до нових, більш повним і глибоким знань. Систематично зміцняючись і розвиваючись, пізнавальний інтерес стає основою позитивного ставлення до навчання, яке одні визначають як «жагу знань», інші - як «охоту вчитися». При наявності такого ставлення школярів до навчання, воно набуває характеру захоплюючої, продуктивної діяльності.

Пізнавальний інтерес — це один з найважливіших для нас мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального інтересу навчальна робота навіть у слабких учнів протікає більш продуктивно. Це добре доведено дослідженнями Л. С. Славиной. [2, с. 4] Вона в роботі змінювала звичайну ситуацію, що вимагає тільки виконання вказівок вчителя, на ситуацію цікаву, що включає в себе елемент гри, змагання. Результатом такого експерименту була активна робота відстаючих учнів, які під впливом нового для них мотиву перевтілювалися, ставали уважними, кмітливими. В чому ж особливість пізнавального інтересу як мотиву навчання? У тому, що він раніше всього усвідомлюється учнем, найближче стоїть до емоційної сфери школяра. При проведенні анкет серед учнів 5−8 класів на теми «Що тебе приваблює в навчанні», «За що ти любиш школу?» близько 50% школярів, а в інших класах і більше, вказують на те, що «вчитися цікаво «, «цікаво кожен день дізнаватися нове «, «вчителі добре і цікаво викладають «.

Звичайно, рівень, глибина і диференційованість пізнавальних інтересів при цьому у різних школярів можуть бути далеко не однаковими, але спільне у всіх одне — те, що під впливом пізнавального інтересу навчання набуває для них, за висловом психолога А. Н. Леонтьєва, «особливий особистісний смисл», а тому стає більш плідним. [3, с. 17]

Пізнавальний інтерес виступає перед нами і як сильний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала: «Смертний гріх вчителя — бути нудним «. Коли дитина займається з-під палиці, вона завдає вчителеві масу турбот і прикростей, а коли ж діти займаються із захопленням, то справа йде зовсім по-іншому. Активізація пізнавальної діяльності учня без розвитку його пізнавального інтересу не тільки важка, але і майже неможлива. Ось чому в процесі навчання необхідно систематично викликати, розвивати і зміцнювати пізнавальний інтерес учнів і як важливий мотив навчання, і як стійку рису особистості, і як потужний засіб виховує навчання, підвищення його якості. Пізнавальний інтерес, як і будь-яка риса особистості і мотив діяльності школяра, розвивається і формується в діяльності, і насамперед у навчанні. Розглянемо шляхи формування пізнавального інтересу учнів до вивчення французької мови.

1) Створення позитивних емоцій по відношенню до діяльності.

2) Створення мотиву, що йде від цієї діяльності. Отже, переживання будуть інтенсивніші, а засвоєння інформації глибше і якісніше.

3) Створення ситуації цікавості (використання знань з інших дисциплін, факти з життя).

4) Використання аналогій в процесі пояснення нового матеріалу.

Знаючи структуру інтересу до навчання, можна завжди організувати навчальну роботу так, щоб вона завжди давала якомога більше поживи думкам, почуттям і вольовим проявам особистості.

Формування пізнавальних інтересів у навчанні іноземної мови може відбуватися за двома основними каналами. Перший — це сам зміст навчального предмету, друге — шлях організації пізнавальної діяльності учнів. Кожна з цих ліній має свою специфіку. [4, с. 268]

Зміст навчання, навчальний матеріал — ось та основа, на якій учні розширюють свій кругозір, відкривають світ. Очевидно, що це може і має представляти для них інтерес. Важливо, щоб навчальний матеріал містив в собі не тільки навчальне навантаження (лексичні одиниці, граматичні правила), а й основну цікаву базу, контекст, який містив би в собі нові знання про світ у цілому і в якому цей навчальний матеріал представлений. Тим самим ми робимо навчальний процес цікавим. Адже невідоме завжди дивує, вражає, а це вже, в свою чергу, є сильним стимулом пізнання. Але пізнавальний інтерес до навчального матеріалу не може підтримуватися весь час тільки новими фактами, а його привабливість неможливо зводити тільки до дивовижного і вражаючого уявлення. Ще К. Д. Ушинський писав про

те, що предмет, для того, аби стати цікавим, повинен бути лише частково новим, а частково знайомим. Нове й несподіване завжди в навчальному матеріалі виступає на тлі вже відомого і знайомого. Ось чому для підтримки пізнавального інтересу важливо вчити школярів в знайомому бачити нове.

Тепер розглянемо, як організація пізнавальної діяльності школярів стає основою формування інтересу до навчання. Далеко не все в навчальному матеріалі має бути цікаво учням. (Наприклад, деякі граматичні правила.) І тоді виступає ще одне, не менш важливе джерело пізнавального інтересу — сам процес діяльності.

Щоб викликати бажання вчитися, потрібно розвивати потребу учня займатися пізнавальною діяльністю, а це означає, що в самому її процесі, школяр повинен знаходити якісь привабливі сторони, аби сам процес навчання містив в собі позитивні заряди інтересу.

Шлях до активізації пізнавальної діяльності учнів ладить в різноманітній самостійній роботі учнів, організованої в відповідності з потребами і особливостями інтересу. [26, с. 448]

Педагогічно невигідно ставити учня в позицію тільки споглядальника і накопичувача знань. Потрібно поставити його в позицію людини, яка оперує знаннями, докладає максимум розумових і вольових зусиль для рішення пізнавальних завдань.

Вчення озброює школярів крім спеціальних умінь, пов’язаних з вивченням іноземної мови (грамотно писати, висловлювати свою думку, виразно читати іноземною мовою), ще багатьма цінними пізнавальними вміннями, якими людина широко користується в житті: розумітися в прочитаному, планувати, виділяти головне, аналізувати і узагальнювати, логічно відповідати, доводити і обгрунтовувати свою точку зору. Оволодіння новими, більш досконалими способами пізнавальної діяльності сприяє поглибленню пізнавальних інтересів в більшій мірі тоді, коли це усвідомлюється учнями. Її завжди легко помітити за заблестівшими очима учнів, а іноді і за вигуками: «Чудово, як же це виявляється просто!»

Це почуття вірно помітив і добре охарактеризував Д. І Писарєв: «Всякому человеку хочется быть сильным, остроумным и изобретательным. Всякому человеку свойственно во всяком занятии стремиться к возможному совершенству, радоваться, когда мало-помалу эта желанная виртуозность действительно приобретается». 4, с. 269]

Сучасні вчителі зробили багато для розробки методики навчання іноземної мови найбільш раціональним і творчим способом, стимулюючим їх пізнавальні інтереси.

1) Проблемне навчання, а не піднесення придатних, готових до заучування

фактів завжди викликає непослабний інтерес учнів. У проблемному навчанні на загальне обговорення стає питання-проблема, що містить в собі іноді елемент протиріч, іноді несподіванки. Проблемне навчання викликає з боку учнів живі суперечки, обговорення. Вони думають, як обгрунтувати свою думку, вчаться аргументувати її. Проблемне навчання повертає до життя емоції учнів, створюється ситуація захопленості, роздумів, пошуку. Це, звичайно, плідно позначається на ставленні школярів до вчителя.

Особливо розвивають інтерес творчі роботи учнів, які пов’язані з роботою уяви, поглибленої думки, з активним оперуванням знаннями й уміннями. В досвіді вчителів за останні роки ми бачимо широке використання творчих робіт. Велике поширення в іноземній мові отримали твори-мініатюри, що спираються на переживання учнів або їх особисту думку, уявлення, бачення даної проблеми. Як варіант творчої роботи при вивченні актуальної теми можна використовувати дослідні роботи. З боку учнів потрібно самостійний активний пошук, вивчення різноманітної літератури з даної проблеми, максимальне використання раніше отриманих знань, що буде сприяти не тільки розширенню кругозору, але і збагаченню лексичного запасу учнів.

Щоб пізнавальний інтерес постійно підсилювався, отримував імпульси для розвитку, потрібно використовувати засоби, що викликають в учня відчуття, свідомість власного росту.

«Постав питання однокласнику», «проаналізуй його відповідь і оціни», «Прочитай і запиши основне» — ці та багато інших прийомів, які спонукають учня осмислити свою діяльність, розвиваючи його пізнавальну активність, неухильно ведуть до формування його стійкого пізнавального інтересу, тому що при цьому він реально може бачити результат, відчувати своє просування.

Таким чином, майстерність вчителя викликати, формувати пізнавальний інтерес учнів у процесі навчання, полягає в умінні зробити зміст свого предмету привабливим, а способи пізнавальної діяльності учнів різноманітними, творчими, продуктивними. [27, с. 50]

1.2 Поняття педагогічної творчості і її роль у формуванні пізнавального інтересу школярів

Поняття «творчість» асоціюється зі створенням нових ідей, культурних і матеріальних цінностей, з «самостійно створеною діяльністю в різних напрямках виробничої роботи, науки, культури «[6, с. 727].

Творчість — це діяльність, що породжує щось нове, що раніше не існувало, на основі реорганізації наявного досвіду і формування нових комбінацій знань, умінь, продуктів. Творчість має різні рівні. Для одного рівня творчості характерне використання вже існуючих знань і розширення області їх застосування; на іншому рівні створюється абсолютно новий підхід, що змінює звичний погляд на об'єкт або область знань.

В.І. Андреев (1988), визначаючи творчість як вид людської діяльності, зазначає ряд ознак, що характеризують її як цілісний процес:

— наявність протиріччя проблемної ситуації або творчого завдання;

— соціальна та особиста значимість і прогресивність, яка робить внесок у розвиток суспільства і особистості (антисоціальна діяльність, навіть в її найбільш вигадливій формі - це не творчість, а варварство);

— наявність об'єктивних (соціальних, матеріальних) передумов для творчості;

— наявність суб'єктивних (особистих якостей — знань, умінь, особливо позитивної мотивації, творчих здібностей особистості) передумов для творчості;

— новизна та оригінальність процесу або результату. [10, с. 44]

Якщо з названих ознак осмислено вилучити хоча б один, то творча діяльність або не відбудеться, або діяльність не може бути названа творчою.

Педагогічна діяльність — процес постійної творчості. Але на відміну від творчості в інших сферах (наука, техніка, мистецтво) творчість педагога не має на меті створення соціально нового, оригінального, оскільки його продуктом завжди залишається розвиток особистості. Звичайно, творчо працюючий педагог, а тим більше педагог новатор, створює свою педагогічну систему, але вона є лише засобом для отримання найкращого в даних умовах результату. [7, с. 32]

Педагогічна діяльність, як і будь-яка інша, має не тільки кількісну міру, а й якісні характеристики. Зміст і організацію педагогічної праці можна правильно оцінити, лише визначивши рівень творчого ставлення педагога до своєї діяльності, яка відображає ступінь реалізації ним своїх можливостей при досягненні поставлених цілей. Творчий характер педагогічної діяльності тому є найважливішою її об'єктивною характеристикою. Вона обумовлена тим, що різноманіття педагогічних ситуацій, їх неоднозначність вимагають варіативних підходів до аналізу, вирішення випливаючих з них завдань. [7, с. 33]

Відомо, що розвиток свідомості і творчих параметрів людини йшов по шляху від простого споглядання до глибокого пізнання дійсності і лише потім до її творчого перетворення. Однаковою мірою це стосується і еволюції свідомості, і діяльності педагога. В даний час твердження про те, що педагогічна діяльність є за своєю природою творчою, стало тривіальним.

Однак не менш відомо, що як на некваліфіковану, традиційно нетворчу працю працівник може внести елемент творчості, так і, навпаки, педагогічну діяльність можна будувати за шаблоном, позбавивши її властивого їй творчого начала.

Академік В. А. Енгельгард писав, що творчість у своєму першоджерелі є результат вродженої, фізіологічної потреби, «результат некоего инстинкта, ощущаемого также властно, как потребность птицы петь или стремление рыбы подниматься против течения бурной горной реки». Дійсно, людина на будь-який, навіть самий, здавалося б, далекий від творчості труд, не усвідомлюючи того сама, робить елементи творчості. Однак творчість творчості ворожнеча. Вона зумовлена?? творчим потенціалом особистості, який, якщо вести мову про педагога, формується на основі накопиченого ним соціального досвіду, психолого-педагогічних і предметних знань, нових ідей, умінь і навичок, що дозволяють знаходити і застосовувати оригінальні рішення, новаторські форми і методи і тим самим удосконалювати виконання своїх професійних функцій. З іншого боку, досвід переконує, що творчість приходить тільки тоді і тільки до тих, для кого характерно ціннісне ставлення до праці, хто прагне до підвищення професійної кваліфікації, поповненню знань і вивченню досвіду як окремих педагогів, так і цілих педагогічних колективів.

Творча особистість повинна складатися з:

1) загальнокультурного розвитку педагога. Педагог повинен орієнтуватися на світову, батьківську культуру, бачити взаємозв'язок, володіти конкретними естетичними вміннями та навичками.

2) наукової ерудиції і наукового мислення. Педагог повинен знати не тільки свій предмет, а й актуальні напрямки розвитку суміжних наук.

3) психологічної культури.

4) стійкого самовдосконалення, яке включає в себе самопізнання, об'єктивну самооцінку, творче використання передового досвіду, створення власних педагогічних інновацій. [19, с. 47]

Нерідко творчу природу праці педагога виводять з умовиводу: педагогічна праця переважно розумова, а розумова — значить творча. Але розумову працю не можна прямо ототожнювати з творчою. Без спеціальної підготовки, знань, що представляють собою відображення узагальненого соціального досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, педагогічна творчість, окрім як на рівні проб і помилок, неможлива. Тільки ерудований і який має спеціальну підготовку педагог на основі глибокого аналізу виникаючих ситуацій та усвідомлення сутності проблеми шляхом творчої уяви і уявного експерименту здатний знайти нові оригінальні шляхи і способи її вирішення. [19, с. 48]

Творчий потенціал будь-якої людини, в тому числі і педагога, характеризується низкою особливостей особистості, які називають ознаками творчої особистості. При цьому автори наводять різні переліки таких ознак. Вони виділяють здатність особистості помічати і формулювати альтернативи, брати під сумнів на перший погляд очевидне, уникати поверхневих формулювань; вміння вникнути в проблему і в той же час відірватися від реальності, побачити перспективу; здатність відмовитися від орієнтації на авторитети; вміння побачити знайомий об'єкт із зовсім іншого боку, в новому контексті; готовність відмовитися від теоретичних суджень, поділу на чорне і біле, відійти від звичної життєвої рівноваги і стійкості заради невизначеності та пошуку.

Інші автори відносять до ознак творчої особистості легкість асоціювання (здатність до швидкого і вільного переключення думок, здатність викликати у свідомості образи і створювати з них нові комбінації); здатність до оціночних суджень і критичність мислення (уміння вибрати одну з багатьох альтернатив до її перевірки, здатність до перенесення рішень); готовність пам’яті (оволодіння досить великим обсягом систематизованих знань, упорядкованість і динамічність знань) і здатність до згортання операції, узагальнення та відкидання несуттєвого.

Треті автори вважають творчою ту особистість, значущою характеристикою якої є креативність як здатність перетворювати здійснюючу діяльність у творчий процес. Е. С. Громов і В. А. Моляко називають сім ознак креативності: оригінальність, евристичність, фантазія, активність, сконцентрованість, чіткість, чутливість.

Представляє інтерес типологія творчої особистості, запропонована В.І. Андреевым, яка може бути поширена і на педагогів. [10, с. 142]

Теоретик-логік — це тип творчої особистості, для якого характерна здатність до логічних широких узагальнень, до класифікації і систематиці інформації. Люди цього типу чітко планують свою творчу роботу, широко використовують уже відомі методи наукових досліджень. Для цього типу творчої особистості характерна велика обізнаність і ерудиція. Спираючись на вже відомі теоретичні концепції, вони розвивають їх далі. Все, що вони починають, доводять до логічного кінця, підкріплюючи свої обгрунтування посиланнями на численні першоджерела.

Теоретик-інтуїтивіст характеризується високорозвиненою здатністю до генерування нових, оригінальних ідей, люди такого типу творчих здібностей — це великі винахідники, творці нових наукових концепцій, шкіл і напрямів. Вони не бояться протиставити свої ідеї загальноприйнятим, мають виняткову фантазією та уявою.

Практик (експериментатор) завжди прагне свої нові оригінальні гіпотези перевірити експериментально. Люди цього типу люблять і вміють працювати з апаратурою, у них завжди великий інтерес і здібності до практичних справ.

Організатор як тип творчої особистості має високий рівень розвитку здібностей до організації інших, колективу для розробки та виконання нових ідей. Під керівництвом таких людей створюються оригінальні наукові школи та творчі колективи. Людей цього типу відрізняє висока енергія, комунікабельність, здатність підпорядковувати своїй волі інших і направляти їх на вирішення великих творчих завдань.

Ініціатор характеризується ініціативністю, енергійністю, особливо на початкових стадіях вирішення нових творчих завдань. Але, як правило, вони

швидко остигають або переключаються на вирішення інших творчих завдань.

Творча діяльність учителя, на думку В.В. Краєвського, здійснюється у двох основних формах: застосування відомих засобів в нових поєднаннях з виникаюччими в освітньому процесі педагогічними ситуаціями і розробка нових засобів стосовно до ситуацій, аналогічним тим, з якими вчитель вже мав справу раніше. На своїй першій стадії творчий педагогічний процес є встановлення нових зв’язків і комбінацій відомих раніше понять і явищ і може бути реалізований на основі спеціальної методики. Оптимальні шляхи його здійснення можливо визначити за допомогою алгоритму або за допомогою — евристичної системи правил, дотримуючись яких легше знайти рішення. Приписання до педагогічної діяльності, норми цієї діяльності - необхідне науково обгрунтоване керівництво для вчителя в його роботі. [7, с. 33]

Сфера прояву педагогічної творчості визначається структурою педагогічної діяльності і охоплює всі її сторони: конструктивну, організаторську, комунікативну та діагностичну. Однак для здійснення творчості в педагогічній діяльності необхідний ряд умов (Н. ??В. Кузьміна, В. А. Кан-Калик):

— тимчасова спрессованність творчості, коли між завданнями і способами їх вирішення немає великих проміжків часу;

— зв'язаність творчості педагога з творчістю учнів та інших педагогів;

— відстроченість результату і необхідність його прогнозування;

— атмосфера публічного виступу;

— необхідність постійного співвіднесення стандартних педагогічних прийомів і нетипових ситуацій. [11, с. 190]

У сучасній літературі педагогічна творчість розуміється як процес вирішення педагогічних завдань у змінних обставинах.

Звертаючись до вирішення незліченної кількості типових і нестандартних

завдань, педагог так само, як і будь-який дослідник, будує свою діяльність відповідно до загальних правил евристичного пошуку: аналіз педагогічної ситуації; проектування результату згідно з вихідними даними; аналіз наявних засобів, необхідних для перевірки припущення та досягнення шуканого результату; оцінка отриманих даних; формулювання нових завдань.

Однак творчий характер педагогічної діяльності не можна звести тільки до вирішення педагогічних завдань, бо у творчій діяльності в єдності проявляються пізнавальний, емоційно-вольовий і мотиваційно-потребностний компоненти особистості. Проте рішення спеціально підібраних завдань, спрямованих на розвиток тих чи інших структурних компонентів творчого мислення (цілепокладання; аналіз, вимагає подолання бар'єрів, установок, стереотипів; перебір варіантів, класифікація і оцінка і т.п.), є найважливішою умовою розвитку творчого потенціалу особистості педагога. [6, с. 294]

Часто сферу прояву творчості педагога мимоволі звужують, зводячи її до нестандартного, оригінального вирішення педагогічних завдань. Тим часом творчість педагога не в меншій мірі виявляється і при вирішенні комунікативних завдань, які виступають своєрідним тлом і підставою педагогічної діяльності. У сфері особистості педагогічна творчість проявляється як самореалізація педагога на основі усвідомлення себе творчою індивідуальністю, як визначення індивідуальних шляхів свого професійного росту і побудова програми самовдосконалення.

Педагогічна творчість неодмінно має включати в себе елементи певної новизни, але частіше ця новизна пов’язана не тільки з генеруванням нових ідей і принципів освіти і виховання, скільки з видозміною прийомів виховно-освітньої роботи, їх модернізацією. В цьому сенсі вона схожа з раціоналізаторством, яке широко поширене на виробництві. Раціоналізатор не створює щось принципово нове, не пропонує нових, раніше невідомих ідей, а вносить певні вдосконалення в існуючу технологію і таким чином проявляє своєрідну творчість. Так само виглядає і педагогічна творчість вчителя. Воно характеризується внесенням у виховно-освітню діяльність тих чи інших методичних модифікацій, раціоналізацією прийомів і методів освіти та виховання без будь-якого порушення педагогічного процесу.

Наприклад, промовляння в процесі виконання вправи не є новим, однак окремі учні при виконанні колективної роботи відчувають труднощі в осмисленні даної вправи. Тому варіант педагогічної творчості - метод коментування при виконання вправи одним учнем всьому класу. [6, с. 298]

Таким чином, педагогічна творчість — це щось нове і, відповідно, цікаве для учнів. За допомогою своєї творчості педагог може зацікавити, залучити учнів в активну навчальну діяльність, а, отже, формувати пізнавальний інтерес учнів. [6, с. 304]

1.3 Форми прояву педагогічної творчості в процесі навчання іноземної мови

Як зазначалося в розділі 1. 2, педагогічна творчість може розглядатися в двох основних формах: застосування відомих засобів в нових поєднаннях до виникаючих в освітньому процесі педагогічним ситуаціям і розробка нових засобів стосовно до ситуацій, аналогічних тим, з якими вчитель вже мав справу раніше. Однак, педагогічна творчість — це також і адаптація раніше

розроблених методів і форм роботи до нової педагогічної ситуації. Педагогічна праця нетворчою не буває, бо неповторні учні, обставини, особистість самого педагога, і будь-яке педагогічне рішення має виходити з цих завжди нестандартних факторів. [9, с. 402] Однією з форм прояву педагогічної творчості дослідники бачать педагогічні інновації.

Розробляючи модель інноваційної діяльності педагога, дослідники, зокрема В. А Сластенин і Л. С. Подымова, використовували рефлексивно- діяльнісний, соціально-психологічний, індивідуально-творчі підходи. Інноваційна діяльність в сучасних умовах часто асоціюється з творчою діяльністю, оскільки педагогічна інноватика, як правило, — це новації в області освіти, пов’язані з творчістю, впровадженням і розповсюдженням передового досвіду. [15, с. 66]

Для того, щоб учитель-вихователь розвивав свою професійну творчість, необхідне створення педагогічних умов в реально існуючому навчально-виховному процесі того чи іншого виховного закладу, який сприяє прояву та розвитку творчої індивідуальності вчителя, формуванню у нього авторської

педагогічної технології. [28, с. 117]

До них відносяться:

— формування професійного ідеалу і вироблення на його основі індивідуального стилю діяльності;

— проектування цілісного навчально-виховного процесу на основі співробітництва, спільної творчої діяльності всіх його учасників.

— розробка і використання технологій і рефлексивної діяльності учнів та вчителів в спільній діяльності.

— узгодження об'єктивних умов та індивідуальних особливостей педагога.

— наявність творчої лабораторії вчителя і вихователя.

Сама по собі педагогічна творчість — це складова педагогічної майстерності. Отже, кожен вчитель повинен прагнути удосконалювати свою професійну майстерність.

Педагогічна майстерність — це вищий рівень педагогічної діяльності, що виявляється у творчості вчителя, в постійному вдосконаленні мистецтва навчання, виховання і розвитку людини.

Педагогічна творчість розглядається як стан педагогічної діяльності, при якому відбувається створення принципово нового або адаптація та поліпшення існуючого у змісті та організації навчально-виховного процесу, у вирішенні науково-практичних проблем. [28, с. 12]

Педагогічна майстерність — це система, основними компонентами якої є висока загальна культура, гуманістична спрямованість, професійні знання і вміння, творчість і технологічна компетентність.

Вважається, що для уроку іноземної мови психологічна, технічна, інтелектуальна, професійна підготовка недостатні. Необхідно готуватися до уроку ще й емоційно. Особливо важливо з емоційної сторони професійної майстерності вчителя іноземної мови — вміння знайти правильний тон уроку. Термін «задати тон» бесіді, виконанню здавна існує в мистецтві ведення уроку. Це поняття пов’язується з емоційним центром творчого процесу. Знайти вірний тон, який був би присутній і був би своєрідним на кожному уроці - одне з найскладніших завдань підготовки вчителя в даний час. В учнях важливо викликати відчуття ідеї, але для цього необхідні акторські здібності, так як потрібно впливати не тільки на розум, але і на почуття. Тому педагогу необхідно навчитися виражати свої емоції не тільки словами, а й мімікою, рухами, жестами. Акторська майстерність — одна з форм прояву педагогічної творчості при навчанні іноземної мови. Педагогу необхідно знати принципи і закони театрального мистецтва. Дуже ефективно використовувати акторську майстерність у процесі рольової гри, особливо коли цей метод використовується вперше. Рольова гра — є однією з форм організації мовної ситуації, яка використовується в навчальних цілях. В основі рольової гри лежить організоване мовне спілкування учнів відповідно до розподілених між ними ролями та ігровим сюжетом.

Дослідження цієї форми спілкування здійснюється в декількох напрямках,

включають вивчення ігрових форм діяльності в дитячому віці (Д.Б. Эльконин, Н.Я. Михайленко), методичне обгрунтування застосування навчально-мовних ситуацій у навчанні іноземним мовам (Е.И. Пассов, В. Л. Скалкин, Г. А. Рубинштейн, Е. И. Матецкая, Г. В. Рогова), визначення ситуативної ролі як методичного поняття (М.Л. Вайсбурд, М.А. Ариян), визначення ситуацій мовного спілкування як методичної категорії і як форми організації процесу навчання (А.М. Стояновский, Е.И. Пассов), узагальнення досвіду навчання діалогічного мовлення з використанням рольової гри (Н.К. Скляренко, Т.И. Олейник) Учитель наочно демонструє, як потрібно грати роль, і несе в своїх діях не тільки освітнє навантаження, а й емоційне, що дуже важливо в

мотивації і порушенні пізнавального інтересу учнів. [17, с. 64] Учитель також може представляти учням свою власну творчість у вигляді віршів, скоромовок, фізкультхвилинок в віршованій формі. Вірші можуть бути дуже

корисними своєю актуальністю при вивченні нової теми як граматичної, так і лексичної спрямованості. Читання вірша свого авторства, що містить нові граматичні категорії або лексичні одиниці, на початку таких уроків — вдалий прийом для активізації навчальної діяльності учнів. Це дозволить нестандартним чином ввести дітей в атмосферу іншомовного спілкування, а також буде являтися позитивним прикладом творчості на іноземній мові і підштовхне учнів до власної креативної діяльності. Один із способів того, як можна навчити учнів писати власні вірші французькою мовою — це запропонувати єдину форму, зразок, в якому пропущені останні слова на кожній з рядків. Завдання учнів — заповнити пропуски будь-якими словами, які римуються один з одним. До форм прояву творчості на уроках іноземної мови можна також віднести виготовлення образної наочності, яка може служити як опора при роботі з новими лексичними одиницями з певної теми. Використання аудіозаписів з піснями замість тексту як одну з форм аудіювання з подальшим виконанням їх — це також одна з форм прояву педагогічної творчості.

В цілому, як раніше вже зазначалося, педагогічна творчість — це не тільки створення нового, а також адаптація, зміна вже створеного з метою досягнення найкращого результату. Так, творчістю викладача буде складання вправ і різнорівневих завдань для учнів, розрахованих на індивідуальні особливості кожного.

Таким чином, до форм прояву педагогічної творчості ми можемо віднести все, що вчитель «пропускає через себе», опрацьовує, продумує і пов’язує з емоціями та почуттями не тільки учнів, але й своїми.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Первинна діагностика сформованості пізнавального інтересу школярів до вивчення французької мови

Педагогічна діагностика — сукупність прийомів контролю і оцінки, спрямованих на вирішення завдань оптимізації навчального процесу, диференціації учнів, а також вдосконалення освітніх програм та методів педагогічного впливу. [8, с. 17]

В педагогіці напрацьовано чимало способів діагностування:

— Спостереження за повсякденною роботою учнів;

— Перевірка виконання домашнього завдання;

— Контрольні та самостійні роботи, екскурсії з метою перевірки

знань;

— Творчі роботи;

— Тестування навченості і вихованості школярів;

— Дослідження потенційних можливостей учнів.

В гуманістичній педагогіці діагностика виходить на перший план як загальний спосіб отримання інформації про протікання навчально-виховного процесу. [20, с. 58]

І перед тим, як впроваджувати систему творчої діяльності викладача, мною була проведена первинна діагностика сформованості пізнавального інтересу учнів до вивчення іноземної мови. Діагностика мала форму тесту, що складається з 11 питань, і повністю відповідала віковим особливостям учнів.

Після обробки результатів була складена діаграма, в якій відображена відсоткова співвіднесеність учнів зі стійким пізнавальним інтересів, нестійким пізнавальним інтересом і відсутністю пізнавального інтересу. Тільки 23% учнів відрізняються стійким пізнавальним інтересом та активністю у вивченні французької мови. У 46% учнів пізнавальний інтерес проявляється час від часу і залежить від деяких факторів: мотивації, як зовнішньої, так і внутрішньої, зацікавленості і т.д. Інші ж 31% учнів не проявляють пізнавальної активності до вивчення французької мови.

Результати даної діагностики були використані мною для коригування навчально-виховного процесу. Як уже зазначалося раніше, гіпотеза полягає в тому, що педагогічна творчість, що проявляється на уроках французької мови, сприятиме формування пізнавального інтересу школярів до іноземної мови, а також гармонійному розвитку творчих здібностей учнів. Мною була проведена система заходів, заснована на прояві педагогічної творчості на уроках французької мови.

2.2 Система творчої діяльності вчителя з формування в учнів пізнавального інтересу

Як зазначалося в 1. 3, педагогічна творчість може виявлятися по-різному: педагогічні інновації, інтерактивні та активні методи навчання, рольова гра, зображувальна наочність і так далі.

Детальніше я б хотіла зупинитися на таких формах як:

1) навчання складанню віршів французькою мовою;

2) інсценівка казки французькою мовою;

3) проектна робота учнів.

Навчання складання віршів французькою мовою

Цілі:

— Удосконалювати лексичні навички учнів;

— Виховувати любов до вивчення французької мови;

— Розвивати творчі здібності учнів, а також інтерес до вивчення французької мови.

Першим, підготовчим етапом даного виду діяльності є проведення фонетичної розминки, в ході якої діти тренують вимовні навички за допомогою читання вірша, написаного учителем.

Другим етапом є заучування даного вірша напам’ять з наступним його відтворенням. Третій етап — написання власного вірша шляхом заповнення

пропусків з урахуванням рими. В процесі складання віршів всі учні залучені до роботи, а також дуже активні, що є перевагою даної форми роботи.

Даний вид роботи викликає у дітей також багато позитивних емоцій, що неодмінно сприяє розвитку пізнавального інтересу до вивчення французької мови, а також сприяє швидкому запам’ятовуванню лексичних одиниць і граматичних структур.

Інсценування казки французькою мовою — одна з найяскравіших і цікавих форм прояву творчості як вчителя, так і учнів у процесі навчання.

Цілі:

— Удосконалювати лексичні навички;

— Виховувати почуття колективізму, відповідальності, любов до вивчення французької мови;

— Розвивати акторські здібності учнів, пам’ять, мотивацію до вивчення французької мови.

Проектна робота учнів

В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного і творчого мислення. [21, с. 72] Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відрізку часу. Якщо говорити про метод проектів як про педагогічну технології, то ця технологія припускає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за самою своєю суттю. [22, с. 11]

Цілі:

— навчити дітей самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних областей, уміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;

— виховувати почуття співпраці, відповідальності, а також любов і інтерес до твору казок французькою мовою;

— розвивати творче мислення, фантазію, уяву, інтерес до вивчення французької мови.

2.3 Аналіз сформованості пізнавального інтересу учнів до вивчення іноземної мови

Для аналізу сформованості пізнавального інтересу в учнів до вивчення французької мови після проведення системи творчої діяльності вчителя, я використовувала такі способи діагностування як спостереження за повсякденною роботою учнів, контроль виконання домашнього завдання, спостереження за виконанням завдань у класі. В результаті проведених спостережень я зазначила, що троє з чотирьох учнів, у яких, за результатами первинної діагностики, був відсутній пізнавальний інтерес до вивчення французької мови, стали проявляти активність на уроках. Діти, хоч і з помилками, але стали виконувати домашні завдання, роботу над помилками, стали піднімати руку на уроках.

Таким чином, після проведення учителем системи творчих заходів, відзначається підвищення рівня пізнавального інтересу у учнів до вивчення французької мови, в тому числі і у раніше відстаючих.

ВИСНОВОК

В ході проведеного курсового дослідження ми з’ясували, що майстерність вчителя викликати, формувати пізнавальний інтерес учнів в процесі навчання, полягає в умінні зробити зміст свого предмета привабливим, а способи пізнавальної діяльності учнів різноманітними, творчими, продуктивними. Майстерність вчителя нерозривно пов’язана з педагогічною творчістю, а педагогічна творчість — це щось нове і, отже, цікаве для учнів. За допомогою своєї творчості педагог може зацікавити, залучити учнів в активну навчальну діяльність, а, отже, формувати пізнавальний інтерес учнів. А також ми з’ясували, що до основних форм прояву педагогічної творчості відносяться педагогічні інновації, активні та інтерактивні методи навчання, власне творчість вчителя у вигляді віршів, скоромовок, фізкультхвилинок у віршованій формі, акторська майстерність, виявлена у рольовій грі - словом, все, що вчитель «пропускає через себе», опрацьовує, продумує і пов’язує з емоціями та почуттями не тільки учнів, а й своїми.

В процесі практичного дослідження, мною була проведена система заходів, основана на прояві педагогічної творчості на уроках французької мови. Якщо за підсумками первинної діагностики тільки у 23% учнів відзначався стійкий інтерес до вивчення мови, то після проведення системи творчих заходів цей відсоток збільшився до 82%. В результаті проведених учителем заходів в учнів відзначалося підвищення працездатності і активності на уроках. Учні більше не «відсиджували» кожен урок, а брали активну участь. В ході даних заходів в учнів розвивалося творче мислення, уява, навички командної взаємодії, виховувалося почуття відповідальності, а також дана система творчих заходів викликала у дітей багато позитивних емоцій, що неодмінно сприяло розвитку пізнавального інтересу до вивчення французької мови.

Таким чином, в ході даного практичного дослідження гіпотеза про те, що педагогічна творчість, яка проявляється учителем на уроках іноземної мови, сприятиме формуванню пізнавального інтересу у школярів до іноземної мови, а також гармонійному розвитку творчих здібностей учнів, була підтверджена і доведена.

пізнавальний інтерес учень іноземна мова

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1) Выготский Л. С. Педагогическая психология. — М., 1996.

2) Славина Л. С. Известия АПН РСФСР № 36. — М., 1951.

3) Лентьев А. Н. Психология младших школьников. — М., 2001.

4) Д. И. Писарев. Школа и жизнь, избранные педагогические сочинеия. — М., 1951.

5) Щукина Т. И. Курс лекций «Педагогика». — М., 1986.

6) Краевский В. В. Общие основы педагогики. — М., 2003.

7) Кочетов А. И. Диагностика в педагогическом творчестве. — Мн., 2006.

8) Бабинский Ю. Н. Педагогика: изд.2. -М., 1988.

9) Андреев В. И. Педагогика высшей школы: инновационно-прогностический курс. — М., 1999.

10) Кан-Калик В. А. Учителю в педагогическом творчестве. — М., 1987.

11) Хумский А. Н. Педагогика. -М., 1991.

12) Кузьмина Н. В. Профессионализм личности преподавателя и мастера

обучения. — М., 1990.

13) Горбунов А. П. Содержание обучения. — М., 1997.

14) Сластенин В. А., Подымова Л. С. Педагогика: Инновационная

деятельность. — М., 1997.

15) Зязюк И. Я. Основы педагогического мастерства. — М., 1989.

16) Колесникова О. А. Ролевые игр в обучении иностранным языкам. — М. ,

1980.

17) Воронов В. В. Педагогика школы в двух словах. — М., 1997.

18) Лихачев Б. Т. Педагогика: курс лекций. — М., 2001.

19) Бояринцева С. А. Обучение иностранным языкам в малых группах. — М. ,

1999.

20) Коптюг Н. М. Проект как дополнительный источник мотивации учащихся//Иностранные языка в школе № 3//. — М., 2003.

21) Хуторской А. В. Педагогическая инноватика: методология, теория, практика. — М., 2005.

22) Загвязинский В. И. Педагогическое творчество учителя. — М., 1987.

23) Ушинский К. Д. Собрание сочинений. — М. -Л., 1962.

24) Азаров Ю. П. Искусство воспитывать: книга для учителей. — М., 1985.

25) ИЯШ № 3. Личность учителя. — М., 1983.

26) Байкова Л. А. Педагогическое мастерство и педагогические технологии. -

М., 2001.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой