Педагогічне проектування по темі «Проектування одягу в художній системі» колекція

Зміст Вступ

І. Проектування змісту навчального матеріалу теми «Проектування одягу в художній системі «колекція»

1.1 Проектування результатів навчання

1.2 Формування інформаційного поля

1.3 Визначення базового навчального матеріалу

1.4 Формування дидактичних одиниць навчального матеріалу

1.5 Побудова структурно-смислової моделі теми

1.6 Розробка тематичного плану вивчення теми

II. Розробка системи уроків з теми «Проектування одягу в художній системі «колекція»

2.1 Урок засвоєння нових знань

2.2 Урок формування умінь і навичок

2.3 Урок узагальнення і систематизація знань

2.4 Урок контролю і корекції знань Висновки Література Додатки

Вступ Педагогічне моделювання виступає основою для дидактичного проектування. Під педагогічною моделлю розуміється штучно створений мисленєвий образ, який зберігає інваріантність структури об'єкту дослідження, віддзеркалює та відтворює властивості, взаємозв'язки і відношення компонентів об'єкту. Модель навчання визначається як педагогічна техніка, система методів та організаційних форм, спрямованих на дослідження реального процесу навчання студентів.

Проектування виступає важливим інструментом для розробки педагогічних проектів, що забезпечили б неперервність засвоєння нових знань студентами. Проектування передбачає існування окремих моделей-претендентів в організації навчання молодших спеціалістів, складання яких залежить від концептів середньо-спеціальної освіти.

Педагогічне проектування містить три етапи, на кожному із яких розглядаються та розв’язуються різні завдання. Перший, теоретичний, передбачає вивчення, обґрунтування та розробку моделей з використанням схем, знакових моделей, другий — пошуково-дослідний, — апробацію моделей-проектів в експериментальному просторі, аналіз результатів педагогічного експерименту, внесення змін до проекту переходу, які відображаються у конкретних рекомендаціях, а третій, практико-орієнтований, в адаптації доопрацьованої моделі проекту до практики, складання дидактичних програм освітньо-педагогічної діяльності.

Виходячи з відомої теорії О.М. Леонтьєва про те, що діяльність складається з окремих дій, а дії - з окремих операцій (прийомів), можна констатувати: дидактика описує діяльність (мотиви, мету, принципи і методи), дії характеризує методика вивчення конкретного навчального предмета, а операції (прийоми) — технологія навчання.

Таким чином, результатом дидактичного проектування є модель діяльності викладача (викладання) і студента (навчання), що має системні властивості, грунтується на винаході, в основі якого лежить новий спосіб вирішення проблеми, і передбачає можливі варіанти використання.

Аналізуючи діяльність викладача щодо проектування дидактичної системи, ми маємо враховувати: якої якості та який інтелектуальний продукт ним створений, а також наскільки детально розроблена дидактична система; чи зумів охарактеризувати всі параметри пропонованої ним дидактичної системи; які по­казники і критерії він використовує, а також уточнити, які з них є продуктом його власного наукового пошуку. Добре, якщо створена викладачем дидактична система дає користь головним суб'єктам освітнього процесу — студентам, а також викладачам, які її застосовують.

Уміння використовувати на практиці метод проектів є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний розвиток дитини в навчально-виховному процесі.

Отже, результатом проектувальної діяльності викладача є проект дидактичної системи, функціональна специфіка якого залежить від таких умов: стану середовища, особливостей суб'єктів, зайнятих підготовкою конкретного проекту, функціональних зв’язків між елементами дидактичної системи, можливості його ефективного використання.

Педагогічне проектування по темі «Проектування одягу в художній системі «колекція» має такі компоненти:

1. Мета дослідження: розробка систему уроків з теми «Проектування одягу в художній системі «колекція»

2. Предмет дослідження: змісту навчального матеріалу з теми «Проектування одягу в художній системі «колекція» та система уроків;

3. Об'єкт дослідження: навчальний процес вивчення теми «Проектування одягу в художній системі «колекція» з дисципліни Художнє проектування одягу;

4. Завдання дослідження: визначення дидактичних цілей і результатів навчання; компонування інформаційного поля навчального матеріалу; побудова структурно-смислової моделі і розробка системи уроків з теми «Проектування одягу в художній системі «колекція».

І. Проектування змісту навчального матеріалу теми «Проектування одягу в художній системі «колекція»

1.1 Проектування результатів навчання Глобальною метою навчання є формування досвіду особистості, їі розумовий і фізичний розвиток і виховання.

Таким чином, при навчанні повинні ставитися і досягатися такі цілі: навчальної (дидактичні), розвиваючі, виховні.

Вони не відокремлюються одна від одної і досягаються у єдності. Критерієм їх досягнення є кінцевий результат — рівень підготовки фахівця, особистості, яка сформована.

У процесі підготовки до занять інженер-педагог формулює усі вищезгадані цілі. При цьому виховна і розвиваюча цілі можуть бути сформульовані узагальнено. Наприклад: розвиток самостійності учнів у навчанні, їх уміння працювати у колективі, розвиток естетичного смаку, мови, логічного мислення і інше.

У той же час навчальна ціль завжди конкретна і може формулюватися через:

— вивчення змісту (вивчити…, засвоїти…);

— дії викладача (розповісти…, ознайомити…, навчити…);

— поточні навчальні дії учнів (виконати…, вирішити…,);

— результат навчальних дій (сформувати… навчити…,).

Виходячи з діяльнісної концепції навчання, спроектувати цілі в навчальному процесі означає виявити і сформувати систему загальних і окремих умінь, котрі повинен мати кожен фахівець. Потім треба сформулювати необхідний рівень знань, які забезпечать ці уміння.

Таким чином, існує три етапи проектування (формування) навчальних цілей.

Перший етап — визначення стратегічних навчальних цілей. Це можна зробити, наприклад, на підставі аналізу навчального плану або освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця відповідного рівня.

Другий — це конкретизація стратегічних цілей і формування тактичних (або предметних) цілей на підставі вивчення окремих предметів або їх циклів.

При цьому треба виконати такі дидактичні дії:

— розподілити цілі по рівням таксономії;

— визначити дії, які визначають результат вивчення окремої дисципліни;

— визначити необхідні рівні засвоєння по кожному умінню.

Третій етап — це формування оперативних і робочих цілей, тобто цілей по кожному окремому заняттю (або уроку). Він передбачає:

— розподіл цілей, що сформульовані, по рівням таксономії;

— визнання загальних дій, які повинні виконувати ті, хто навчається, по окремій темі або уроку;

— визначання необхідних рівнів засвоєння навчального матеріалу по кожному заняттю.

Паралельно з формулюванням і розробкою загальних цілей навчання інженер-педагог планує (проектує) на кожному етапі уроку цілі для себе, які матеріалізуються у формі його дидактичних дій: що зробити, як пояснити, що і як розповісти, які наочні приладдя при цьому використати і ін. Етапи розробки цілей у цьому випадку ті ж самі, що були наведені вище.

В таблиці 1.1. наведено результати навчання з теми «Проектування одягу в художній системі «колекція».

Таблиця 1.1. Результати навчання з теми «Проектування одягу в художній системі «колекція»

Отже, завдяки встановленим результатам навчання і визначеним дидактичним завданням можна компонувати інформаційне поле для теми «Проектування художньої системи «колекція».

1.2 Формування інформаційного поля На базі аналізу підручників і навчальних посібників Рачицкая Е. И., Сидоренко В. И. Моделирование и художественное оформление одежды/Серія «Учебники, учебное пособия». — Ростов н/Д: «Феникс», 2002.-608с., Ермилова В. В, Ермилова Д. Ю. Моделирование и художественное оформление одежды: Учеб. пособие для студ. учреждений сред. проф. образования. — М.: Мастерство; Издательский центр, «Академия», Высшая школа, 2001., Ермилова Д. Ю. История домов моды: Учебное пособие для высш. учебн. заведений / Дарья Юрьевна Ермилова. — М.: Издательский центр «Академия», 2003. складено інформаційне поле зміст якого подано в Додатку А.

Як основний підручник обрано Рачицкая Е. И., Сидоренко В. И. Моделирование и художественное оформление одежды/Серія «Учебники, учебное пособия». — Ростов н/Д: «Феникс», 2002.-608с., оскільки виклад матеріалу у даному підручнику є найбільш повним і доступним з теми «Проектування одягу в художній системі «колекція».

В зв’язку з тим, що підручник викладений російською мовою для викладання матеріалу здійснюється переклад українською мовою.

1.3 Визначення базового навчального матеріалу Для того, щоб сформувати міцну систему умінь і навичок не достатньо опори лише на один навчальний предмет.

Досконале володіння навчальним матеріалом передбачає створення міжпредметних зв’язків, які є важливою умовою міцності і дієвості знань і навичок. Вирішення проблеми міжпредметних зв’язків та встановлення для будь якого навчального матеріалу його базової інформації є важливим аспектом методично-дослідницької педагогічної діяльності.

Для теми «Проектування художньої системи «колекція» базовою інформацією може виступати зміст таких навчальних дисциплін, як «Художнє проектування одягу», «Конструювання одягу», «Моделювання одягу», «Технологія швейних виробів».

Перелік базових понять і варіантів вступного контролю з них подано в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Базовий матеріал теми «Проектування художньої системи «колекція»

Проаналізувавши базову інформацією на основі навчальних дисциплін «Художнє проектування одягу», «Конструювання одягу» «Технологія швейних виробів», «Моделювання одягу», і підібравши методи актуалізації і формування базового навчального матеріалу, можна сформувати дидактичні одиниці навчального матеріалу.

1.4 Формування дидактичних одиниць навчального матеріалу Проведений аналіз інформаційного поля навчального матеріалу дозволяє виділити дидактичні одиниці. Кожній дидактичній одиниці можна дати характеристику за ступенем новизни для студентів, рівнем абстракції навчального матеріалу і бажаний рівень сформованості знань.

Коефіцієнт новизни, враховує новизну дидактичної одиниці для студентів (нова дидактична одиниця — Н, частково-відома — ЧВ, відома — В).

Бажаний рівень сформованості знань визначається (Кзн) коефіцієнтом врахування необхідного рівня сформованості знань з дидактичної одиниці (ознайомчо-орієнтований рівень — ОО, понятійно-аналітичний рівень — ПА, продуктивно-синтетичний рівень — ПС).

Виділяється чотири рівні абстракції навчального матеріалу: феноменологічний (Ф), аналітико-синтетичний (АС), прогностичний (П), аксіоматичний (А).

Дидактичні одиниці навчального матеріалу з теми «Проектування одягу в художній системі «колекція» такі:

ДО1 Актуальність проектування одягу в системі «колекція»

ДО2 Поняття «колекція», її головні ознаки.

ДО3 Типи і види колекцій

ДО4 Закономірності та загальні вимоги формування колекцій ДО5 Традиційна блокова структура колекцій високої моди ДО6 Блокова структура колекцій високої моди ХХ століття

ДО7 Адресність колекції

ДО8 Послідовність розроблення колекцій ДО9 Трифазність створення колекції

ДО10 Проектування авторських колекцій

ДО11 Створення перспективних колекцій ДО12 Відмінності перспективних і промислових колекцій ДО13 План проектування перспективних колекцій К. Діора.

ДО14 Основні завдання при проектуванні перспективної колекції.

ДО15 Принципи створення промислових базових колекцій.

ДО16 Особливості проектування промислових колекцій.

ДО17 Структура промислових колекцій ДО18 План проектування промислової колекції.

В таблиці 1.3. наводено зміст дидактичних одиниць з теми «Проектування одягу в художній системі «колекція» і їх характеристику.

1.5 Побудова структурно-смислової з теми «Проектування одягу в художній системі «колекція»

Для розрахунку матриці взаємозв'язків необхідно побудувати вихідний граф дидактичних одиниць теми «Проектування одягу художній системі «колекція».

Проаналізувавши граф дидактичних одиниць теми «Проектування одягу в художній системі «колекція» побудуємо матрицю взаємозв'язків між основними дидактичними одиницями (таб. 1.4.). Розмірність матриці в наведеному прикладі 18×18 елементів Рис.1-Вихідний граф дидактичних одиниць теми «Проектування одягу в художній системі «колекція»

Таблиця 1.4 — Матриця зв’язків між дидактичними одиницями навчального матеріалу теми «Проектування одягу в художній системі «колекція».

Аналізуючи матрицю зв’язків між дидактичними одиницями навчального матеріалу теми «Проектування одягу в художній системі «колекція» здійснюють побудова шарів за формулою:

Wа1 = Wа0 — Wв1, де (1)

Wа1 — допоміжний вектор для побудови першого шару; Wв1 — вектори, які дорівнюють відповідно першому рядку матриці (номер рядка відповідає номерам нульових елементів вектора Wа).

Аналогічно перший шар включає вектор V (1), елементами якого виступають дидактичні одиниці з індексом, який дорівнює стовпцям матриці, що мають нульове значення вектора Wа1.

Формули побудови шарів наступні:

Wа0 = Wа — Wв1;

Wа1 = Wа1-Wв2;

Wа2 = Wа2-Wв3;

Wа3 = Wа3-Wв4-Wв8-Wв15;

W а4= Wа4-Wв5-Wв7-Wв9-Wв10-Wв11-Wв16;

Wа5= Wа5-Wв6-Wв12-Wв13-Wв17;

Wа6 = Wа6 — Wв14-Wв18.

Виконана таким чином робота дозволяє розбити всю множину дидактичних одиниць на 7 шарів:

Шар 0: V (0) = ДО1

Шар 1: V (1) = ДО2

Шар 2: V (2) = ДО3,

Шар 3: V (3) = ДО4, ДО8, ДО15

Шар 4: V (4) = ДО5, ДО7, ДО9, ДО10, ДО11, ДО16

Шар 5: V (5) = ДО6, ДО12, ДО13, ДО17

Шар 6: V (6) = ДО14, ДО18

На базі отриманого результату будуються структурно-смислову модель теми в ярусно-паралельній формі (рис.2)

Рис. 2. Структурно-смислова модель теми «Проектування художньої системи «колекція»

Аналіз моделі дозволяє отримати оптимальну послідовність викладу навчального матеріалу (рис.3).

Рис. 3. Логічний ланцюжок оптимального викладу змісту теми «Проектування художньої системи «колекція»

Проаналізувавши структурно-смислову модель і логічний ланцюжок оптимального викладу змісту теми «Проектування художньої системи «колекція», можна зробити висновок інформаційне поле скомпоновано в логічній послідовності.

1.6. Розробка тематичного плану вивчення теми «Проектування художньої системи «колекція»

При проектуванні змісту освіти у кожному конкретному випадку часто треба попередньо визначати кількість часу, яку необхідне витратити на повне засвоєння однієї дидактичної одиниці.

Визначити час можна і на підставі нормування його затрат на вивчення одного інформаційно-смислового елементу.

Розподіл всього змісту навчального матеріалу на окремі заняття можливий лише при умові визначення орієнтовного часу необхідного на засвоєння всіх дидактичних одиниць.

Час, необхідний для засвоєння п-ої дидактичної одиниці оцінюємо за формулою:

Тдоі = Тіmin (Кн Ка Кзн), де (2)

Тіmin — мінімальний час, необхідний для ознайомлення з дидактичною одиницею; коефіцієнти, які враховують новизну дидактичної одиниці; рівень абстракції навчального матеріалу дидактичної одиниці; врахування необхідного рівня сформованості знань з дидактичної одиниці.

Розрахунок необхідного часу для засвоєння теми виконуємо в табличній формі (Табл. 1.5.).

Таблиця 1.5. Розрахунок часу на вивчення теми «Проектування художньої системи «колекція»

Так як виклад нового матеріалу під час спареного уроку триває у середньому 65−70 хвилин, то в межах отриманого орієнтовного часу на вивчення теми можна провести одне теоретичне заняття для ознайомлення студентів з його теоретичними положеннями.

Таким чином, план проектуючої теми буде мати вигляд, який показано в таблиці 1.6.

Педагогічне проектування здійснюється по темі «Проектування одягу в художній системі «колекція», яка є актуальною для дослідження оскільки не так давно вивчається в закладах ПТНЗ і її аналіз може відкрити нові грані для вивчення матеріалу даної теми, розроблення нових завдань для її кращого засвоєння.

У ході роботи над першим розділом курсової роботи було встановлено результати навчання і визначено дидактичне завдання і компоновано інформаційне поле для теми «Проектування художньої системи «колекція». На основі аналізу базової інформацією на основі навчальних дисциплін «Художнє проектування одягу», «Конструювання одягу» «Технологія швейних виробів», «Моделювання одягу», були підібрані методи актуалізації і формування базового навчального матеріалу, були сформовані вісімнадцять дидактичних одиниць навчального матеріалу, побудований граф дидактичних одиниць теми «Проектування одягу в художній системі «колекція». На основі графа побудовано матрицю взаємозв'язків між основними дидактичними одиницями, здійснюється побудова шарів. На базі отриманого результату побудовано структурно-смислову модель теми з семи шарів в ярусно-паралельній формі. Аналіз моделі дозволив отримати оптимальну послідовність викладу навчального матеріалу. Для розподілу всього змісту навчального матеріалу на окремі заняття необхідно визначити орієнтовний час необхідний для засвоєння всіх дидактичних одиниць. Так як виклад нового матеріалу під час спарених уроків триває у середньому 65−70 хвилин, то в межах отриманого орієнтовного часу на вивчення теми можна провести одне заняття для ознайомлення студентів з його теоретичними положеннями.

В другому розділі курсової роботи проводиться розробка системи уроків з теми «Проектування одягу в художній системі «колекція», а саме урок засвоєння нових знань, урок формування умінь і навичок, урок узагальнення і систематизації, урок контролю та корекції знань.

дидактичний урок тема знання

II. Система уроків з теми «Проектування художньої системи «колекція»

2.1 План — конспект уроку засвоєння нових знань Вихідні дані:

Галицький коледж імені В. Чорновола Відділення дизайну Спеціальність: Конструювання і моделювання швейних виробів Група: М — 21

Викладач: Головко Софія Романівна Дисципліна: Художнє проектування одягу Тема: Проектування художньої системи «колекція»

Мета:

? навчальна: вивчити поняття «колекції» і її типи; знати загальні вимоги до колекцій та етапи розроблення колекцій; уміти проектувати колекції різних типів;

? розвиваюча: розвинути процес зорового сприймання, увагу, довгочасну, короткочасну пам’ять; творче мислення, уяву і фантазію;

? виховна: естетичний смак, прагнення орієнтуватися в сучасному світі моди.

Матеріально-технічне забезпечення: ручки кулькові, олівці графітні, гумка, лінійка, робочий зошит.

Дидактичне забезпечення: ілюстрації до етапу мотивації і підведення підсумків (Додаток А).

Перелік посилань:

Основна:

1. Рачицкая Е. И., Сидоренко В. И. Моделирование и художественное оформление одежды. Учеб. пособие для студ. учреждений сред. проф. образования. — Ростов н/Д: «Феникс», 2002. — 608 с.

Додаткова:

1. Ермилова В. В, Ермилова Д. Ю. Моделирование и художественное оформление одежды: Учеб. пособие для студ. учреждений сред. проф. образования. — М.: Мастерство; Издательский центр, «Академия», Высшая школа, 2001. — 184 с.

2. Ермилова Д. Ю. История домов моды: Учеб. пособие для студ. учреждений сред. проф. образования / Дарья Юрьевна Ермилова. — М.: Издательский центр «Академия», 2003. — 264 с.

Міжпредметні зв’язки: конструювання одягу тема «Основи конструювання одягу», художнє проектування одягу тема «Проектування моделей одягу в різних художніх системах.», моделювання одягу тема «Вступ. Суть і основні поняття художнього проектування одягу», технологія швейних виробів тема «Основи технології швейних виробів».

Тип уроку: засвоєння нових знань Хід уроку

І Організаційна частина Мета: Перевірка наявності студентів у аудиторії, готовність їх до спареного уроку, зосередження їхньої уваги на сприйманні матеріалу теми. Оголошення теми і мети спареного уроку.

Форма: фронтальна.

Методи навчання: за джерелом знань і вмінь — словесні (бесіда).

ІІ Мотивація навчання:

Мета: заохочення учнів до сприйняття нового навчального матеріалу.

Форма: фронтальна Методи навчання: за джерелом передачі й характером сприйняття інформації - словесні (розповідь), наочні (Додаток А).

Тип мотиву: пізнавальний

Інформація викладач Мода, безсумнівно, повинна відображати життя жінки. Час — суть речей. І одяг — але з її проявів. Функціональність теж має свою цінність, одне неможливе без іншого. Висока якість одягу — запорука її функціональності та значущості. Така, коротко, концепція модельєрів, які прагнуть до створення функціональної, практичною і, одночасно, красивого одягу.

Сучасні модельєри-дизайнери здійснюють художнє проектування моделей одягу саме в художній системі «колекція». Цікаві і сучасні розробки проектують українські дизайнери (Зинаїда Ліхачова, Оксана Богуцька, Уляна Недошитко), піднімаючи Україну на нову сходинку у модному просторі). (Додаток А). Але для тому щоб здійснювати власні неповторні розробки колекцій важливо знати, що таке колекція, як створюються колекції, які вимоги висуваються до створення колекцій, які типи колекцій проектують.

Отже, тема сьогоднішнього заняття «Проектування художньої системи «колекція». Ми дізнаємось про особливості проектування одягу в художній системі «колекція», які є типи колекцій, основні етапи і вимоги їх проектування, ці знання знадобляться вам при виконанні практичної роботи, а у майбутньому в професійній діяльності.

ІІІ Актуалізація опорних знань Мета: перевірка викладачем підготовленості студентів до сприймання нового навчального матеріалу з метою аналізу стану знань, умінь, навичок набутих раніше і необхідних для свідомого засвоєння теми.

Форма: фронтальна Методи навчання: за джерелом знань і умінь — словесні (бесіда).

Перелік питань:

1. Що таке система в художньому проектуванні одягу? (Художня система — це порядок обумовлений планомірним, правильним розташуванням частин в певному зв’язку, що володіє емоційним впливом).

2. Що ви розумієте під поняттям «одяг»? (Одягом називається виріб або сукупність виробів, які оберігають тіло людини від різних впливів навколишнього середовища, підтримують здоровий стан організму і служать предметом оздоблення).

3. Які види одягу Ви знаєте? (Розрізняють такі основні види одягу: верхній одяг, легкий одяг, головні убори, натільна білизна).

4. Що на Вашу думку означає поняття «модель»?(Модель в художньому мистецтві об'єкт, предмет зображення, зразок будь якого виробу, або жива натура, людина).

5. Які є види художніх систем в проектуванні одягу? (Є такі види художніх систем: проектування окремих моделей одягу, як автономних художніх систем; сімейство; гарнітур; комплект; ансамбль; колекція).

IV Пояснення нового матеріалу Мета: вивчити поняття «колекції» і її типи; розглянути загальні вимоги до колекцій та етапи розроблення колекцій.

Форма: фронтальна Методи навчання: за джерелом знань, умінь — словесні, показ зразків робіт провідних робіт дизайнерів світу.

4.1 Сприйняття і усвідомлення План

1. Колекція. Види колекцій.

2. Загальні вимоги до проектування колекцій.

3. Послідовність розроблення колекцій. Трифазність створення колекції.

4. Особливості проектування різних типів колекцій.

1. Колекція. Види колекцій.

В наш час актуальним є проектування серії моделей, які об'єднуються або єдністю концепцій автора, або єдністю образу, або єдністю структури матеріалів, або єдністю форми, або єдністю базових конструкцій.

Колекція (від латинського collectio — зібрання) — це систематизоване зібрання будь-яких однорідних предметів, що представляють науковий, історичний або художній інтерес для того, хто їх збирає.

Колекція в моделюванні одягу — це серія моделей різного призначення, які об'єднані єдністю авторської концепції, образу, матеріалів, що застосовуються в колекції, кольорового рішення, форми, базових конструкцій, стилевого рішення.

Головна ознака колекції - це її цілісність. Цільність забезпечується єдністю стилю, творчістю методу, кольорової гами, структури матеріалів, форми, єдністю образів. Окрім цього, ознакою грамотно розробленої колекції є динаміка, тобто розвиток ідеї, центральної в даній колекції.

Колекція — це не серія однакових або майже однакових моделей. Цікаве конструктивне або декоративне рішення, яке є «родзинкою» даної колекції, повинно в кожній наступній новій моделі «повертатися новою гранню», в колекції повинні бути всі можливі нюанси розвитку ідеї.

Колекція може складатися з різних елементів — це можуть бути ансамблі, комплекти, гарнітури, одиничні вироби, колекція доповнень, колекція аксесуарів.

Організації, які займаються моделюванням проектують різні типи колекцій. Тип колекції визначає її призначення і концептуальний зміст. Розрізняють наступні типи колекцій:

— перспективні;

— промислові;

— авторські;

— спеціального призначення — колекції шкільного одягу, колекції форменного одягу.

2. Загальні вимоги до проектування колекцій Починаючи проектувати колекцію, дизайнер повинен чітко уявити собі, для кого призначена ця колекція і яким потребам вона повинна відповідати. Разом з цим треба враховувати типологічні особливості споживачів і конкретні ознаки. Так, всі типи колекцій диференціюються з врахуванням цих вимог:

1) асортиментні колекції - представляють моделі конкретного асортименту (колекції пальто, костюмів, купальників. штанів, в залежності від профілю фірми);

2) сезонні колекції - нові сезонні колекції демонструються, як правило, двічі на рік (сезон осінь-зима і сезон весна-літо). Хоча великий промисловий ярмарок моди в Дюссельдорфі перейшов на демонстрацію нових колекцій чотири рази на рік: восени, зимою, весною і літом;

3) колекція за віковими категоріями (колекції одягу для немовлят, для молоді);

4) колекції конкретного призначення, наприклад колекції домашнього одягу, одягу для сну, для спорту і відпочинку.

Попри це колекції поділяються в залежності від того, кому вони призначені на наступні групи:

1) «індивідуальний гардероб» — серії моделей, призначені для індивідуального клієнта;

2) «масові»:

а) для масового виробництва, б) для визначеного типу споживачів;

3) «групові» — розробляються для конкретних груп людей:

а) колекція форменного одягу (шкільна форма, форма муніципальної міліції);

б) колекції фірменного одягу (розробляються для конкретних підприємств, наприклад, для працівників аерофлоту, одягу для працівників торгових фірм);

в) колекції спеціального одягу для представництв і делегацій (наприклад, одяг для національної збірної команди на Олімпійських іграх).

Створення кожної колекції має свою специфіку, але є і загальні закономірності формування колекцій, а також загальні вимоги, які пред’являються до них.

По-перше, відмінною рисою будь-якої колекції є її системність. Системний підхід до побудови колекції моделей одягу не залежно від типу колекції полягає в визначеній послідовності її створення, загальному принципі об'єднання моделей в колекцію, тобто концептуальному підході до її організації, який виражається в гармонійній цілісності колекції, єдиному конструктивному рішенні всіх форм, в акцентуванні конструктивних поясів, єдиному кольоровому рішенні, в використанні єдиних структур матеріалів, їхніх поєднань і оздоблень виробів колекції.

По-друге, сучасна структура колекції - блокова. Кожен блок об'єднаний своєю темою, тема може вирішуватися поєднанням одягу різного асортименту, полягаючи в єдності силуету, кольорового рішення, призначення і тощо.

По-третє, адресність колекції.

По-четверте, призначення моделей. Дизайнер повинен чітко уявляти, до якої конкретно асортиментної групи відноситься модель, тобто чи модель монофункціональна, чи вона початково задумувалася як багатофункціональна. Оскільки від цього залежить покрій, вибір тканин і кольору.

По-п'яте, врахування образу фірми. Моделі колекції повинні виконуватися в системі образу, з яким у споживачів асоціюються одяг даної фірми, тобто вони повинні відповідати загальному стилю даної фірми: консервативному, гостромодному, фольклорному, молодіжному, для середнього віку.

Традиційно колекція високої моди складається з таких блоків:

1) верхній одяг (пальто, плащі, костюми — в залежності від сезону);

2) костюми;

3) сукні для міста;

4) сукні для коктейлів;

5) короткі вечірні сукні;

6) довгі вечірні сукні;

7) бальні сукні;

8) весільні сукні.

Так було до середини ХХ століття. Наприклад, колекції К. Діора завжди складалися з декількох блоків, об'єднаних призначенням: спочатку костюми для міста, потім сукні для першої половини дня, потім об'єднані сукні і костюми, сукні для коктейлю. Найефективніші моделі Діор показував в середині і наприкінці показу — їх він називав «Трафальгар». Діор говорив, що випускає моделі, як піротехнік запускає вогні свого феєрверка. Завершували показ вечірні туалети і весільні сукні. Старанно сплановані покази К. Діора, які проходили інколи по декілька годин, справляли велике враження на глядачів.

До кінця ХХ століття в зв’язку з поширенням багатофункціональності одягу деякі дизайнери відмовляються від традиційної блокової структури колекції. демонструючи окремі моделі, які об'єднані лише творчою концепцією. Такий підхід до побудови колекції властивий, наприклад, представникам деконструктивізму в дизайні одягу. Хоча більшість дизайнерів додержуються традиційної структури колекції:

1) верхній одяг;

2) повсякденний одяг;

3) одяг для відпочинку. спорту, туризму;

4) святковий і вечірній одяг;

5) одяг спеціального призначення — для святкових подій, весіль.

При створенні колекції також потрібно враховувати типологічні особливості, такі, як стать, вік, розмір і повноту, модну орієнтацію, рівень прибутку:

1) класифікацію споживачів за статево-віковими ознаками і віковими підгрупами;

2) класифікацію споживачів за розмірами і за ростами. Перспективні колекції, так само, як і промислові колекції, найчастіше демонструються на манекенницях, але багато моделей одягу неможливо механічно трансформувати, наприклад, для великих розмірів або для І-ІІІ ростів (від 148 до 161 см) тому потрібні особливі рішення, інші пропорційні членування, інші об'єми;

3) класифікацію споживачів за ознакою повноти. Під час проектування промислової колекції потрібно враховувати, що

19,5% дорослого населення має малу повноту,

50,5% - середню повноту,

26,5% - велику повноту,

3,5% - дуже велику повноту;

4) класифікацію споживачів за ознакою модної орієнтації. Всі споживачі діляться на групи в залежності від їхньої активної участі в моді:

2,5% складають «новатори», тобто ті, хто готовий експериментувати і створювати нову моду. Саме на цих споживачів розраховані авангардні колекції, що пропонують нові форми і стилі,

13,5% складають «ранні послідовники», тобто ті, хто підхвачує нову моду і є лідером в своєму середовищі. На цих споживачів розраховані колекції, в яких присутні останні модні тенденції в формах, кольорі, структурах матеріалів,

34,0% складають «рання більшість» — ті споживачі, які наслідують моді, але з обережністю, відкидаючи всі її крайності. На цю групу розраховані колекції, в яких присутні актуальні модні тенденції, але в «зм'якшеному» вигляді,

34,0% складають «запізніла більшість» — ті споживачі, які наслідують новій моді тільки тоді, коли вона широко поширюється в суспільстві. Вони скоріше наслідують попередній моді, не приймаючи найостанніші форми і стилі,

14,0% складають «відстаючі» (традиціоналісти) — ті споживачі. які відкидають модні тенденції, приймаючи якісь нововведення, коли вони вже перестають бути модними. Для цих споживачів призначаються колекції класичного напрямку, в яких відсутні модні ознаки;

5) класифікацію цін (врахування рівня прибутків споживачів). Число моделей в колекції і їхні особливості залежать від того, до якої категорії вони відносяться:

— біля 65% моделей відносяться до групи дешевих. Дешеві моделі повинні мати привабливий вигляд, відрізнятися новизною в порівнянні з моделями попередньої колекції цієї ж групи, бути пошитими з тканин модних кольорів, з модними малюнками і фактурами. Моделі, які відносяться до групи дешевих, випускаються великими серіями. Відповідно, чим дешевше одяг, тим менше число моделей входить в колекцію,

— приблизно 30% - до групи середніх. Моделі середньої групи відрізняють практичні фасони, пом’якшені модні силуети, модні тканини і надійні марки,

— 2…5% - до групи дорогих. Націнка на дорогі моделі в оптовій і роздрібній торгівлі вища, ніж на середні і дешеві. Дорогі моделі відрізняються актуальними модними тенденціями, унікальністю конструкцій, «гостротою» силуетів, високоякісними тканинами і оздобленням. На дорогих моделях стоїть ім'я знаменитого дизайнера або марка відомої фірми. До цієї групи відносяться колекції «прет-а-порте». Моделі цієї групи випускаються дуже малими серіями — 5…10 екземплярів. Чим дорожча колекція, тим більше число моделей вона в себе включає.

2. Послідовність розроблення колекцій. Трифазність створення колекції.

Як правило, розроблення колекцій ведеться в такій послідовності:

1. Спочатку формується концепція перспективної моди на основі прогнозу моди, а саме колекція тканин і інших матеріалів для виготовлення одягу. Нові тенденції в структурі матеріалів і модній кольоровій гамі демонструються за півтора року до сезону;

2. Після цього створюються перспективні колекції. Колекції високої моди демонструють за півроку до сезону: весняно-літні - в січні, осінньо-зимові - в кінці липня на початку серпня; колекції «прет-а-порте» за сім-вісім місяців до сезону: весняно-літні - у вересні - на початку жовтня, осінньо-зимові - в лютому;

3. Потім розробляються промислові масові колекції, які розвивають перспективні тенденції, що появились в колекціях «прет-а-порте». В масових колекціях нові стилі розробляються приблизно через півтора-два роки після їхньої появи в перспективних колекціях, а в деяких випадках — ще з більшим запізненням. Те ж можна сказати і про модні тенденції в колекціях чоловічого одягу, які «запізнюються» на півтора-два роки в порівняння з колекціями жіночого одягу.

Створення будь-якої колекції передбачає системний підхід і складається з трьох фаз: вихідної, базової і кінцевої.

Вихідна фаза — це формування концепції колекції, визначення основної ідеї колекції, при цьому загальна концепція колекції може будуватися на декількох принципах.

Базова фаза передбачає розроблення програми колекції, яка визначається концепцією колекції, асортиментом, сировинною базою, призначенням моделей і всієї колекції.

Кінцева фаза — створення сценарію колекції, тобто композиційна побудова колекції, яка залежить від типу колекції, способу вираження основної ідеї колекції.

4. Особливості проектування авторських, перспективних і промислових колекцій.

Попри принципові закономірності, за якими будуються колекції, в кожної з них є свої особливості, які властиві тільки конкретній колекції і залежить від її типу і призначення. Так, наприклад, в авторській колекції суттєвішими є єдність концепції, єдність стилю і образу, попри це можуть бути відсутніми базові конструкції, оскільки головна мета. яку ставить перед собою автор, — це показати свої потенційні творчі можливості, свою творчу концепцію. В роботі над такими колекціями зі всією силою розкриваються талант і майстерність дизайнера, його образно-асоціативне мислення, відчуття сучасності.

Авторські колекції виражають творчу концепцію дизайнера, вони створюються окремими модельєрами або групами модельєрів. Авторськими колекціями є колекції високої моди і колекції прет-а-порте, призначені для індивідуального клієнта або масових споживачів, а також колекції, створені для демонстрації на міжнародних виставках і ярмарках, в нічних клубах, на презентаціях, для участі в творчих конкурсах.

Головним завданням авторської колекції є ілюстрація потенційних творчих можливостей дизайнера або його бачення перспектив розвитку моди або способу створення одягу.

Перспективні колекції, в яких втілюють концепція моди на майбутнє, як правило, на наступний сезон, представляють нові стилі і тенденції. До перспективних колекцій можна віднести більшість колекцій високої моди (провідних модних будинків) і колекції прет-а-порте, що створені відомими дизайнерами. Для цих колекцій характерні «загострені» форми і силуети, яскраві образи, експерименти з матеріалами, технологіями і конструкціями. Перспективні колекції представляють образи майбутньої людини, ось чому під час їхнього проектування враховуються прогнози моди, тенденції розвитку способу життя, прогноз економічної ситуації, дані про зміни кольорових уподобань. Колекції високої моди демонструються два рази на рік, за півроку до сезону. Колекція прет-а-порте одночасно є промисловою колекцією для конкретної фірми.

В перспективних колекцій багато спільного з промисловими колекціями, особливо з колекціями прет-а-порте, які є, по суті, промисловими колекціями класу «Люкс». Їм властиві єдність стилю, творчого методу, кольорової гами, структури матеріалів, форми, єдність образів. Крім цього, колекції прет-а-порте — це колекції-прогнози і колекції-програми для багаточисельних промислових колекцій, в той час як промислові колекції покликані пропонувати масам максимально зручний, функціонально різноманітний одяг модних напрямків. Якщо при створенні колекції на рівні прогнозування потрібно створити перспективну ідею-форму для ідеального типізованого модного образу, то в проектуванні промислової колекції потрібно враховувати багатообразність масового споживача. Тим не менше концепції промислових і перспективних колекцій нероздільно пов’язані. Обидві концепції є частиною цілого і розташовані на різних рівнях одного процесу.

Плани роботи над перспективними і промисловими колекціями при загальності їхнього створення мають деякі відмінності. Так, перспективні колекції, які пропонують Будинки високої моди і фірми прет-а-порте, розробляються переважно за планом, запропонованим в середині ХХ століття Крістіаном Діором.

Метод роботи К. Діора над колекцією був не зовсім традиційним для кутюр'є: він починався не з тканини (створення нових моделей методом наколювання), а з ескізу, що характерне для роботи над колекцією готового одягу. В результаті і в Будинках високої моди ескіз набув головної ролі як спосіб пошуку нових ідей. Так етапи роботи над колекцією, запропоновані К. Діором, перетворилися на нову тенденцію.

Перший етап К. Діор назвав «студія». На цьому етапі:

— створюються перші начерки силуетних форм майбутньої колекції на основі асоціацій, розробляються ескізи моделей;

— обговорюються ідеї майбутньої колекції, відбираються найкращі ескізи і допрацьовуються;

— на основі відібраних ескізів створюються макети моделей. За одним ескізом можливе створення декількох макетів з тканини, з яких потім буде відібрано найкращий;

— передивляються всі макети моделей колекції і відбувається кінцевий відбір.

Другий етап К. Діор назвав «майстерні». На цьому етапі:

— розробляється план колекції;

— підбираються тканини для моделей колекції;

— вибираються манекенниці, які будуть демонструвати ті чи інші моделі;

— шиються моделі і їхні варіанти на конкретних манекенниць, проводяться примірки;

— підбираються аксесуари, з якими передбачається демонструвати моделі колекції;

— проводиться робоча репетиція;

— відбувається перегляд і кінцеве доопрацювання колекції;

— проводиться генеральна репетиція перегляду колекції.

Третій етап К. Діор назвав «салон». Це робота над постановкою показу як виставки, тобто режисерська робота, пов’язана з розробленням плану і порядку показу моделей, оформлення самого показу музикою і світлом.

Четвертий етап — «відбір моделей» або «прополювання колекції», — проводиться до офіційного показу, зі вже зшитих речей на манекенниць. Відбір проводиться на основі даних про тенденції попиту. Відбір проводять, як правило, директор компанії, робітники відділу продажу, а також основний замовник, який найкраще продає моделі даної фірми. При цьому обов’язково враховуються думки манекенниць про моделі, які вони демонструють. Методи відбору залежать від політики фірми, але в будь-якому випадку від колекції залишається невелике число моделей, на які встановлюються ціни.

До п’ятого етапу — «створення лекал» — приступають тільки після кінцевого розроблення колекції, оскільки розроблення лекал для всіх типо-розмірів є достатньо дорогою справою. Застосування комп’ютерних технологій дозволяє значно знизити витрати на цьому етапі.

Шостий етап — «демонстрація колекції» — це є первинна і основна форма реклами. Прем'єрний показ нових колекцій фірм прет-а-порте проводиться в рамках тижнів моди в Парижі, Нью-Йорку, Мілані, Лондоні, Барселоні або Дюссельдорфі, де обов’язковими глядачами є представники преси. які пропагандують моду, — редактори модних журналів, оглядачі моди, критики, фотографи, а також представники торгових організацій і промислових підприємств, які після показу роблять замовлення фірмам на ті чи інші моделі і заключають договори на придбання ліцензії для виробництва тієї чи іншої моделі або серії моделей. В результаті прем'єрної демонстрації стає зрозуміло, якими тиражами потрібно випускати моделі з представленої колекції до початку модного сезону.

Сьомий етап — «виробництво». На цьому етапі виготовляються серії моделей колекції, число яких в серії залежить від політики цін даної фірми.

Восьмий етап — «розподіл і реклама». На цьому кінцевому етапі роботи над колекцією фірма проводить рекламну кампанію в засобах масової інформації, виставляє її на промислових виставках і ярмарках з метою одержати замовлення на виготовлення моделей з колекції, продати ліцензію на їхнє виготовлення іншими фірмами, а також знайти ділових партнерів і розширити масштаби діяльності.

Основні завдання при проектуванні перспективної колекції:

1) розроблення нового образного рішення з врахуванням етнічних особливостей і модної орієнтації потенційних споживачів;

2) розроблення тонального, кольорового і пластичного рішення традиційного і нетрадиційного асортименту;

3) використання в колекції нових матеріалів і фурнітури;

4) проектування головних виробів, взуття і аксесуарів, які представляють нові тенденції і стилі;

5) створення нових конструктивних основ для базових форм колекції, які представляють нові тенденції моди;

6) створення або використання прогресивної технологічної обробки при виконанні моделей, використання нових технологій;

7) реклама, зокрема розроблення сценарію демонстрації нової колекції, підбір визначених моделей, створення образів для показу (зачіски, грим моделей), вибір музичного оформлення, вибір місця прем'єрного показу.

Промислові базові колекції пропонують концепцію асортименту для безпосереднього впровадження в виробництво. В них втілюються актуальні напрямки моди, вони призначені для масового виробництва. В цих колекціях нові стилі і модні тенденції відображаються приблизно через півтора-два роки після їхньої появи в перспективних колекціях. Такі тенденції демонструються на ярмарках моди (наприклад Паризькому салоні) для представників торгівлі. Для промислових колекцій характерні «пом'якшені» форми, вже випробувані рішення. Модні тенденції в цих колекціях, переважно втілюються в конкретних структурах матеріалів і кольоровій гамі.

Промислова колекція будується на основі короткочасного прогнозу, який поєднує динаміку попиту і ринку збуту, яка залежить від об'єктивних факторів (прибутки населення, рівень споживання на душу населення, роздрібний товарообіг, прогнозування річної потреби в конкретних виробах легкої промисловості) і від суб'єктивних — бажання, інтереси, нахили, індивідуальні смаки, риси характеру, вік, відношення до моди потенційного споживача. Тобто сучасне проектування промислової колекції на рівні впровадження базується на перспективних передумовах тенденцій розвитку моди і на точній адресі створюваних виробів: кому, що, як, з чого, скільки, яке?

В промисловій колекції найважливішим є саме єдина конструктивна основа, єдність форми, кольорової гами. Це обумовлено завданням, яке стоїть перед цією колекцією і полягає в створенні моделей для їхнього наступного тиражування в масовому виробництві.

Промислова колекція, яка розробляється для впровадження на конкретному виробництві, будується з урахуванням можливостей цього виробництва, необхідністю оптимізації як самого проектування так і оптимізацією розкроювання, технологічних процесів.

Оптимізація розкроювання полягає в максимальному заповненні площі матеріалу деталями крою під час розкладки для того, щоб було менше відходів. Попри це конфігурація деталей повинна дозволяти здійснювати спряженість крою.

Оптимізація технологічних процесів полягає в максимальному використанні технічних можливостей виробництва, конвеєрного потоку, повної механізації процесу виготовлення виробу.

Оптимізація самого проектування також веде до необхідності створення системи стандартних і уніфікованих деталей та вузлів.

Для зниження матеріальних і часових витрат під час впровадження в виробництво нових моделей в процесі проектування промислової колекції створюються або використовуються перспективні вихідні символи форми,

створені на базі єдиної конструктивної основи, які в процесі моделювання одержують композиційний розвиток.

Отже, промислова колекція складається з міні колекцій моделей, розроблених на одній конструктивній основі. Під час проектування максимальна варіативність форми досягається шляхом уточнення або заміни базової основи і заповнення базової структури мобільними елементами.

На стадії проектування промислової колекції необхідні стандартизація і уніфікація основ, технологічних вузлів і деталей, створення каталогу конструктивно-технологічних вузлів і деталей, створення каталогу конструктивно-технологічних елементів одягу, що дозволяє забезпечувати повну геометричну і функціональну взаємозамінність деталей і вузлів без додаткової механічної або ручної обробки під час зборки.

При розробленні різноманітних моделей одягу з уніфікованих деталей використовується принцип агрегатування, один зі способів стандартизації, який полягає у створенні різних виробів шляхом їхнього компонування (зборки) з обмеженого числа стандартних або уніфікованих деталей і вузлів, які володіють геометричною і функціональною взаємозалежністю.

Уніфікація елементів і застосування комп’ютерних технологій дозволяє суттєво знизити витрати і скоротити час на впровадження нових моделей.

План проектування промислової колекції:

Перший етап. На відміну від перспективної колекції точкою відштовху для створення промислової колекції є передпроектний аналіз сировинної бази, технологічних можливостей підприємства, призначення моделей і всієї колекції, на основі якого виробляється вже її концепція. Тільки після цього проектанти починають розробляти серії ескізів моделей майбутньої колекції у відповідності до конкретної кольорової гами і конкретних матеріалів, визначати провідні силуети і стиль колекції.

На другому етапі проходить планування колекції, тобто визначається необхідне число моделей, яке залежить від політики цін даної фірми, від числа колекцій, які випускаються в рік, проводиться відбирання ескізів, які потім будуть відтворені в матеріалі.

На третьому етапі приступають до виконання моделей, як правило, муляжним способом з макетної тканини для перевірки конструкції, вносять корективи. Конструкція моделі найчастіше створюється методом конструктивного моделювання з використанням вже існуючих креслень базових моделей, які піддаються трансформації (в них вносяться модельні особливості). Після чого приступають до пошиття моделей на манекенниць.

Четвертий і п’ятий етапи в принципі подібні до етапів роботи над перспективною колекцією (прополювання колекції, створення лекал), а вже шостий етап є етапом виробництва, на якому виготовляються серії моделей колекції, число яких в серії залежить від даної фірми.