Педагогічні умови формування уявлення про закон пропозиції

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічна підготовка майбутніх робітників як організаційно-методична проблема професійно-технічного училища

1.1 Економічне виховання як педагогічний вплив, спрямований на формування економічної свідомості учнів

1.2 Педагогічна модель формування уявлення про закон пропозиції майбутніх кваліфікованих робітників

Розділ 2. Процес формування уявлення про закон пропозиції на уроках основ економіки у професійно-технічному училищі

2.1 Педагогічні умови формування уявлення учнів про закон пропозиції

2.2 Постановка експерименту та результати експериментального навчання

Розділ 3. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

3.1 Організація робочого місця економіста

3.2 Екологія як невід'ємна складова економіки

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В сучасних умовах розвитку суспільства та конкуренції на ринку постійно зустрічаються продавець і покупець, при цьому визначається ціна товару. Враховуються витрати на виробництво, збереження, транспортування товару, цінність і корисність цього товару для споживача, а також багато інших факторів, що впливають на ціну.

Система освіти не може стояти осторонь цих процесів. З огляду на це у анвчальній програмі передбачено ознайомлення учнів з основами ринкової економіки, різними формами господарської діяльності, формування економічних знань, вироблення практичних умінь та навичок, необхідних для залучення їх до продуктивної діяльності та оволодіння певною професією.

Економічне виховання передбачає вирішення таких задач, як розвиток економічного мислення особистості для правильного розуміння дії законів і якищ економічного життя, формування глибокого розуміння процесів суспільного розвитку, розуміння ролі праці і свого місця в трудовому процесі. Виховання дбайливого ставлення до державної власності, особливо в сьогоднішних ринкових відносинах, вироблення умінь, що дадуть можливість брати активну участь в економіній діяльності та виробництві. Тому підготовка молоді є важливою умовою підвищення продуктивності праці, забезпечення наукового рівня господарювання. Успішне вирішення завдань національного виховання безпосередньо пов’язане з удосконаленням підготовки педагогів, їх професійної майстерності, ерудиції і культури.

Результати аналізу теорії і практики організації освітнього процесу у вищій школі свідчать про недооцінку методологічних умінь у підготовці майбутніх вчителів до професійної діяльності. Головним завданням вчителя є формування у дітей потреби в учінні, розвитку

Слід зазначити, що у формуванні нових знань учнів із будь-якої теми відіграють важливу роль саме способи і методи його подання, педагогічні умови. Не менш важливими є:

— систематична робота вчителя з особистого професійного зростання;

— уміння вчителя організовувати самостійну роботу учнів в умовах особистісно-орієнтованого підходу в навчанні;

— забезпеченість вчителя відповідною методичною літературою, яка сприяє його професійному зростанню;

— наявність достатньої кількості дидактичного матеріалу, засобів навчання для організації самостійної роботи учнів.

Враховуючи потребу суб'єктно орієнтованої педагогічної практики у побудові освітнього процесу на принципах використання різних методів та недостатнє теоретичне обґрунтування цього аспекту в науковій літературі, темою магістерського роботи обрано «Педагогічні умови формування уявлення про закон пропозиції на уроках основ економіки.

Ефективна економічна підготовка підростаючого покоління вимагає:

-- високого рівня економічної компетенції керівників та педагогів закладів освіти, батьків;

-- залучення молоді до суспільно корисної, продуктивної праці, яка супроводжується засвоєнням знань з економіки й організації виробництва, як у процесі самої праці, так і на уроках, факультативах, під час екскурсій і краєзнавчих пошуків;

-- прищеплення учням (студентам) умінь раціонально вести домашнє господарство, економити матеріальні цінності й час;

-- дотримання економії як у сфері матеріального виробництва, так і в сфері обслуговування.

Критеріями ефективності економічного виховання є висока економічна свідомість особистості, культура її економічного мислення та економічної поведінки, які реалізуються у знанні й розумінні економічних законів, закономірностей економічного буття суспільства, тенденцій їх розвитку, свідомому виборі сфери застосування себе як продуктивної сили з максимальною користю для себе і суспільства.

Головним механізмом економічного виховання школярів є безпосередня, доступна їм економічна діяльність. Залучення дітей до економічної діяльності і аналіз характеру їхньої праці створює особистий досвід розуміння економічних проблем, формує моральні якості й світоглядні економічні переконання.

Об'єкт дослідження — закон пропозиції як складова економічних знань учнів професійно — технічного училища.

Предмет дослідження — педагогічні умови формування уявлення про закон пропозиції.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці педагогічних умов формування уявлення про закон пропозиції у процесі вивчення основ економіки у професійно — технічному училищі.

Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу економічної та науково-педагогічної літератури з’ясувати сутність поняття закону пропозиції.

2. Розробити та обгрунтувати економічні задачі, практичні та лабораторні роботи.

3. Обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування уявлень про закон пропозиціїв процесі вивчення основ економіки у професійно — технічному училищі.

Експериментальна база дослідження: джерелознавчу базу дослідження складала психолого-педагогічна література, наукові статті, навчальні та методичні посібники, навчально-програмні документи. Вирішення поставлених завдань здійснювалось поетапно.

На першому етапі було проведено аналіз психолого — педагогічної та науково — методичної літератури з питань економічної підготовки та педагогічних умов формування нових уявлень в учнів, розроблялась методика дослідження, формувались завдання, визначались предмет і об'єкт дослідження, обирались методи дослідження.

На другому етапі здійснювався творчо — пошуковий експеримент, під час якого ми займались добором методів, прийомів та засобів для проведення дослідження і розробкою технології навчання учнів основ економіки.

На третьому етапі проводився експеримент з перевірки ефективності розробленої технології навчання (методів, прийомів, засобів), систематизувалися, порівнювалися та узагальнювалися результати, отримані в процесі дослідно — експериментальної роботи, формулювались загальні висновки дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження:

На основі аналізу теоретичних джерел розроблено модель формування уявлень про закон пропозиціі в процесі вивчення основ економіки, основними блоками якої є цільовий, змістово — процесуальний та критеріально — рівневий.

Цільовий блок забезпечує спрямованість досліджуваного процесу, визначення стратегічних і тактичних цілей, очікуваних результатів.

Змістово — процесуальний блок моделі представлений сукупністю педагогічних умов, спрямованих на розвиток базових знань про закон пропозиції та його структурних компонентів, ділові ігри, розв’язування економічних задач, лабораторно-практичні роботи.

Критеріально — рівневий блок моделі містить у собі систему критеріїв (мотиваційно-ціннісний, інформаційно-змістовий, гностично-креативний, оцінювально-корекційний), що забезпечують можливість визначити рівні сформованості уявлень про ринковий механізм студентів професійно-технічних училищ:

— обгрунтовано послідовність реалізації педагогічних умов формування уявлень про закон пропозиції, яка передбачає діагностичне цілепокладання, визначення змісту навчального матеріалу і контрольних завдань, поетапну послідовність дій педагога щодо використання відповідних методів, форм і прийомів навчання, оцінки і корекції; забезпечує можливість цілеспрямовано впливати на мотиваційну, пізнавальну й емоційно-вольову сфери особистості студентів;

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у створенні формування уявлень про закон пропозиції, розробці завдань, використання яких дасть змогу підвищити рівень знань з теми; конкретизації форм і методів економічної діяльності, розробці методичних рекомендацій щодо вивчення теми.

Результати дослідно-експериментальної роботи і методичні рекомендації з формування уявлень про закон пропозиції можуть бути використані в процесі написання посібників, підручників, методичних матеріалів з педагогічних і спеціальних дисциплін, в системі методичної роботи школи і післядипломної освіти вчителів.

Розділ 1. Економічна підготовка майбутніх робітників як організаційно-методична проблема професійно-технічного училища

1.1 Економічне виховання як педагогічний вплив, спрямований на формування економічної свідомості учнів

економічний виховання свідомість учень

До числа пріоритетних напрямів роботи системи професійної освіти можна віднести здійснення економічного виховання та освіти учнів, оскільки впровадження ринкової економіки спричинило виникнення та розширення в Україні такої сфери професійної діяльності як підприємництво. Це зумовлено, в першу чергу, становленням і розвитком ринкової економіки, а також потребами власне освіти в контексті реалізації таких її принципів як гуманізація, гуманітаризація, функціональна повнота тощо. Крім того, певні економічні знання та уміння, відповідні якості особистості стали необхідними пересічній людині як на побутовому рівні, так й у будь-якій трудовій діяльності. Зазначене вище дозволяє стверджувати, що теорія та практика здійснення економічної освіти та економічного виховання учнів ПТНЗ є сьогодні актуальним напрямом психолого-педагогічних досліджень.

Економічне виховання -- організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість -- знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.

В умовах кардинальної економічної реформи, перебудови господарського механізму робітники повинні мати необхідні економічні знання, розуміти економічні закономірності розвитку суспільства. Економічне виховання учнів сприяє формуванню в них необхідного рівня економічної культури. Це єдність економічних знань, економічного мислення, переконань, умінь, навичок та активної трудової діяльності щодо їх реалізації на практиці.

Основу економічної культури, економічного виховання майбутніх робітників

становлять економічні знання, але вони повинні бути усвідомлені, перетворені у переконання та використані в економічній діяльності.

Як відомо, кваліфікаційні характеристики професій робітників, спеціалістів містять вимоги до теоретичних та практичних знань, умінь, навичок не тільки з питань виробництва, техніки, технології, а й з економічних питань. Підготовка молодих робітників у профтехучилищах вимагає забезпечення єдності професійного й економічного навчання, пошуку оптимальних шляхів реалізації цього взаємозв'язку під час як теоретичного, так і виробничого навчання.

Економічне виховання учнів профтехучилищ — це складний багатогранний процес, який передбачає: економічне виховання в ході вивчення теоретичних дисциплін, економічне виховання в процесі виробничого навчання та виробничої практики, економічне виховання в позанавчальній роботі та в сім'ї.

Оволодіваючи професією, учні беруть участь у виробничій праці, роблять особистий внесок у виконання виробничого плану училища та базового підприємства. Використовуючи теоретичні економічні знання учнів у процесі виробничого навчання, майстер формує в них економічне мислення, ініціативність, підприємливість, діловитість, тобто ті риси, які необхідні сучасним робітникам. Незалежно від профілю профтехучилища, учні знайомляться з основними напрямами економічної державної політики України, з матеріалами щодо планування, економіки та організації різних галузей господарства, конкретними економічними поняттями. Економічна свідомість забезпечує розуміння економічного життя суспільства, перетворення кожного працівника на активного, творчого учасника виробничого процесу. В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючого покоління стає загальним і обов’язковим.

Складником економічної свідомості є економічне мислення -- здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки.

Економічне мислення — це відбиток людиною закономірностей громадського виробництва, у вигляді понять, а точніше, у тому визначеною

системою, логічного зв’язку. Тому очевидно, що це вимагатиме постійного підвищення економічних знань і навиків.

Ефективність економічного виховання підвищується з допомогою педагогічного керівництва вчителя, володіє основами економіки та методикою економічного виховання, методами діагностики сформованості економічних уявлень, економічної вихованості учнів. Воно сприяє творчому розв’язанню особистістю економічних проблем, конкретних трудових завдань.

Економічна культура передбачає і формування в учнів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, прагнення до рентабельності, оновлення технологічних процесів і обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Нині під економічним вихованням школярів, розуміється організована педагогічна діяльність, спрямовану формування елементів економічного свідомості з передачі основ економічних знань, формування економічних умінь і навиків, що з економічно доцільною діяльністю, формування економічно значимих якостей особистості, розвиток економічного мислення лише на рівні доступному учневі.

Особлива актуальність економічного виховання визначається тим, що кожна людина стикається з проблемами економіки і в своїй професійній діяльності, і в особистому житті. Школяр як майбутній працівник має оволодіти такими економічними навичками: планування і організації своєї праці; виконання професійних обов’язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці; вдосконалення виробництва в галузі своєї професійної діяльності.

Завдання економічного виховання:

а) ознайомлення учнів із законами ринкової економіки, перебудовою структури виробництва, підвищенням його ефективності, системою виробничих відносин і управління;

б) формування здатності до економічного мислення, підвищення продуктивності праці, уміння швидко оволодівати новими формами і методами праці; виховання почуття і рис господаря, який бережливо ставиться до результатів праці, працює з повною віддачею; виховання розумних матеріальних потреб, уміння розпоряджатися зарплатою. Економічне виховання здійснюється у процесі вивчення основ наук, особливо основ економічних знань, трудового навчання. На уроках математики, фізики, хімії, біології учні вивчають наукові основи виробничих процесів, розв’язують задачі економічного змісту, дізнаються про використання на виробництві досягнень науки і техніки, і це сприяє економічному вихованню.

Стимулювання та корекція поведінки це ефективний метод у процесі економічного виховання учнів. Методи виховання сприяють реалізації його основних принципів і, здебільшого, трактуються як способи досягнення мети у справі формування, вдосконалення особистості. Існує кілька класифікацій методів виховання, але немає остаточної. Вони найчастіше поєднуються у групи, які орієнтовно можна представити так: методи переконання, тренувальні методи (методи вправ), методи стимулювання поведінки, методи самовиховання [5].

Методи стимулювання застосовуються педагогами для активізації діяльності особистості або пробудження її до діяльності.

Стимулювати — «значить спонукати, давати поштовх, імпульс думці, почуттям, діям».

У якості стимулу може виступати педагогічна вимога, висловлена в різних формах у залежності від того, які особливості характеру переважають у учня; означена перспектива, що орієнтує на необхідність долати труднощі на шляху до досягнення поставленої мети. Вона полягає у постановці привабливої цілі, яка спонукає вихованців до її виконання; змагання, організовувані для загального посилення працездатності колективу, виховання волі і характеру; схвалення і осуд, спонукаючи до виправлення недоліків, продуманого спілкування, виважених вчинків; громадська думка, як «активна і впливова сила» в основі якої лежить «суспільне судження, головним чином оціночного характеру» тощо. Громадська думка може формуватися у разі наявності індивідуального, колективного і соціального факторів взаємодії.

До методів стимулювання також відносяться заохочення і покарання.

Заохочення втілює у собі педагогічний вплив на особистість через позитивну характеристику чи оцінку її діяльності. Воно сприяє розвитку бажання самовдосконалюватись, правильно орієнтуватись у подіях та ситуаціях. Особливо впливовим є колективне схвалення, яке помножує активність особистості, спонукає до подальшої роботи. Щоб заохочення мало якісний вплив, воно повинно бути безпомилковим, чітко обґрунтованим, пронизаним доброзичливістю.

Покарання коректує поведінку учня, викликає хвилювання, почуття сорому, бажання не повторювати допущених помилок. Воно направляє його поведінку, розвиває і посилює вольові якості і характер. Вибір міри покарання залежить від індивідуальних особливостей особистості, яка здійснила порушення, якостей її характеру і, відповідно, від рівня авторитету куратора, який прагне через покарання вплинути на свідомість студента. Застосовуючи метод покарання педагог має спиратись на колективну та громадську думку.

Заохочення і покарання вимагають від професорсько-викладацького складу педагогічної майстерності, направленої на корекцію дій, вчинків, поведінки загалом. Покарання варто застосовувати тільки у випадку встановлення провини, не користуючись при цьому здогадками. У випадку крайньої необхідності варто привернути увагу колективу студентів до негативного вчинку ровесника і заручитись їх підтримкою.

Корекція поведінки безпосередньо спрямована на поведінкові зміни і має практичний характер. Серед інших переваг варто підкреслити великий спектр можливостей, наочну результативність методів корекції.

У практиці корекційного виховання використовуються як загальні, так і спеціальні методи. Корекція особистості вимагає застосування індивідуалізованих методів виховання, які відповідають психологічним особливостям учня. Вона ґрунтується на ретельному вивченні особистості, діагностиці його сильних та слабких сторін, постійному аналізі результатів корекції.

Серед спеціальних методів корекційної роботи варто виділити такі методи як суб'єктивно-прагматичний, метод природних наслідків, метод відшкодування, метод корекції через працю (трудовий метод).

Зокрема, суть суб'єктивно-прагматичного методу виховання обумовлена зростаючою автономією особистості в сучасному світі. Даний метод заснований на створенні таких умов, коли бути невихованим, неосвіченим, порушувати дисципліну і громадський порядок стає невигідно.

Конкретні модифікації суб'єктивно-прагматичного методу такі: контракти, які укладають вихованці з вихователями, де чітко визначаються обов’язки сторін; особисті картки самовдосконалення (програми самовиховання), які складаються педагогами і батьками; диференційовані групи за інтересами, які робляться платними для посилення особистої зацікавленості; моніторинг, тобто безперервне спостереження за поведінкою, соціальним розвитком вихованця за допомогою новітніх технічних засобів; тести вихованості, соціальної зрілості, громадянськості, що накладаються на ігри (змагання, конкурси), які постійно проводяться; штрафи (у балах), які відповідають цілком реальним покаранням — за неправильну поведінку, позбавлення певних свобод, привілеїв тощо. Цей метод ще не оформився остаточно та поки що мало використовується на практиці.

Загалом, стратегічними цілями корекції поведінки можна вважати: формування конструктивної мотивації (позитивних цінностей, орієнтація на виконання соціальних вимог та самозбереження), інтеграція індивідуального досвіду, підвищення стійкості до стресів та розширення ресурсів особистості, удосконалення саморегуляції, вироблення життєво важливих навичок та умінь, розширення соціальних звуків та позитивного соціального досвіду, підвищення рівня соціальної адаптації.

На основі економічного виховання формуються такі особистісні якості, як бережливість, заощадливість, господарність, необхідні не лише у виробничо-економічній діяльності, а й у стосунках поза сферою матеріального виробництва, у щоденному житті. Тому така підготовка молоді є важливою умовою підвищення продуктивності праці, забезпечення наукового рівня господарювання, активності громадян в управлінні виробництвом.

Економічна грамотність сьогодні стала невід'ємною складовою освіти громадянина. Економічна освіта і культура населення є необхідною умовою розбудови економічно міцної та вільної держави.

Особливо важливим сьогодні стає економічне виховання людини, яка на основі набутих економічних знань буде здатною: усвідомлювати своє місце в економічних процесах, що відбуваються в суспільстві; опрацьовувати і аналізувати економічну інформацію; орієнтуватися в економічних повідомленнях та програмах уряду; «грати» основні економічні ролі; вступати в цивілізовані відносини і приймати економічно виважені рішення як для самореалізації у професійному і особистісному плані, так і в інтересах суспільства.

Економічне виховання учнів ПТНЗ передбачає здійснення виховного процесу під час вивчення теоретичних дисциплін, виробничого навчання, виробничої практики та у позанавчальній роботі [8].

Оволодіваючи професією, учні беруть участь у виробничій праці, роблять особистий внесок у виконання виробничого плану ПТНЗ та базового підприємства. Використовуючи економічні знання учнів, викладачі і майстри виробничого навчання формують у них економічне мислення, підприємливість, діловитість, тобто ті риси, які необхідні сучасним робітникам.

1.2 Педагогічна модель формування уявлення про закон пропозиції майбутніх кваліфікованих робітників

Педагогічна модель — розумова система, що імітує чи відображає певні

властивості, ознаки, характеристики об'єкта дослідження або принципи його внутрішньої організації чи функціонування та презентується у вигляді культурної форми, притаманній певній соціокультурній практиці.

У загальновживаному розумінні поняття моделі інтерпретується як деякий матеріальний чи мислено уявний об'єкт. Але, говорячи про педагогічну модель, ми маємо мислити її як виключно мислену систему, яка орієнтується на інтерпретацію в педагогічному просторі. Така система має вибудовуватися з метою імітування чи відображення якихось конкретних властивостей, ознак або характеристик того педагогічного об'єкта (явища), що досліджується. Однак не виключається також і те, що можуть досліджуватися принципи внутрішньої організації чи функціонування педагогічного об'єкта.

Основними блоками моделі є цільовий, змістово-процесуальний та критеріальний. Цільовий блок забезпечує спрямованість досліджуваного процесу визначення стратегічних і тактичних цілей, очікуваних результатів експериментальної роботи, забезпечення опанування студентами сукупності теоретичних знань. Змістово-процесуальний блок моделі преставлений як процес формування уявлень про закон пропозиції майбутніх кваліфікованих робітників, здійснюваний у межах педагогічного процесу і спрямований на розвиток у студентів системи знань з теми та відповідних умінь.

Він містить в собі підхід щодо вивчення нового матеріалу, а саме: системний, компетентнісний, гуманістичний, інтегративний, структурний.

Системний підхід до вивчення економічних знань трактує їх як певну систему і полягає в розробці моделі, здатної інтегрувати різноманітні знання в одну дисципліну. Основними властивостями системи є:

— об'єктивність;

— цілісність;

— структурність;

— взаємозв'язок із зовнішнім середовищем;

— цілеспрямованість;

— самоорганізація.

Інтегративний підхід передбачає формування мінімальної функціонально повної бази економічних знань, забезпечує наступність і взаємозв'язок вивчення предмету.

Структурний підхід розглядає особливості економічних знань, їх формування, передбачає визначення елементів, наприклад, понять, явищ, закономірностей.

Гуманістичний підхід до формування економічних знань забезпечує розвиток таких якостей особистості, що сприяють професійній адаптації, соціалізації, економічній поведінці майбутнього фахівця.

Компетентнісний підхід дозволяє визначити вплив рівня сформованості економічних знань на результативність професійної підготовки, професійного становлення та професійного розвитку майбутніх фахівців сфери обслуговування. Провідні засади системного, структурного, гуманістичного, компетентісного підходів створюють у сукупності загальнонаукову основу для формування економічних знань учнів ПТНЗ [39, с. 100].

Також змістово-процесуальний блок містить низку компонентів: мотиваційний, цільовий, змістовий, діяльнісний, результативний. Які в свою чергу взаємопов'язані із педагогічними умовами формування уявлень про закон пропозиції в учнів професійно — технічних училищ такими як:

1. Визначення основних економічних понять закону пропозиції.

2. Розробка та використання економічних задач і практичних робіт.

3. Поетапна послідовність дій викладача училища щодо використання відповідних методів, форм і прийомів навчання.

Важливим елементом змістово — процесуального блоку є форми проведення занять: лекція з елементами бесіди, діалогу, дискусії, практичні заняття; та методи їх проведення: ділова гра, дискусія, виконання вправ.

У цій же частині моделі можна виділити етапи формування уявлень про закон пропозиції: мотиваційний, орієнтаційний, виконавчий та контрольно-корегувальний.

Мотиваційний етап у формуванні економічних знань реалізований у всіх формах і видах занять. Видами мотивації, що використовується, є: зовнішня й внутрішня, диспозиційна й ситуаційна, процесуальна й результативна, вступна й поточна. На рівні навчальної дисципліни та окремого заняття обрані такі прийоми мотивації: вказівка на групи навчальних дисциплін, до якої відноситься ця дисципліна; її зв’язок з іншими дисциплінами в групі; категорії тем дисципліни і вимог до їх вивчення; застосування комп’ютерних технологій навчання; міжпредметні зв’язки навчального матеріалу цієї теми; значення отриманих на занятті знань для практики; особливості навчальних завдань з теми; критерії оцінювання знань учнів; висловлювання відомих діячів, що за змістом відповідатимуть навчальному матеріалу теми; розповіді про життєві ситуації, випадки з професійної діяльності; екскурсія на підприємство; нестандартність у викладенні навчального матеріалу [39, с. 102].

Орієнтувальний етап у формуванні економічних знань реалізований у першу чергу під час лекційних занять, самостійної роботи та продовжується під час семінарських, лабораторно-практичних занять, контрольних.

Виконавчий етап у формуванні економічних знань реалізований насамперед під час лабораторно-практичних занять, самостійної роботи студентів, а також фрагментарно під час лекційних занять і контрольних заходів.

Контрольно — корегувальний етап у формуванні економічних знань реалізований на початку лекційних та лабораторно-практичних занять, коли необхідно переконатися в наявності базових знань студентів, а також наприкінці лабораторно-практичних занять, під час проміжного та підсумкового контролю. Методами контролю є такі: контрольна робота, тестування, опитування. Контрольними засобами є задачі, завдання, питання контрольної роботи, бесіди й опитування, відкриті та закриті тести (на впізнання, співвідношення, встановлення послідовності, доповнення, розрахунок та ін.) [39, с. 103].

У дослідженні з’ясовано, що процес формування уявлень про закон пропозиції в учнів ПТНЗ має поетапний, керований характер, а його результативність забезпечується дотриманням комплексу педагогічних умов.

Розділ 2. Процес формування уявлення про закон пропозиції на уроках основ економіки у професійно-технічному училищі

2.1 Педагогічні умови формування уявлення учнів про закон пропозиції

В економічному житті суспільства беруть участь усі його члени, в тому числі й учні, хоча вони ще безпосередньо не вступають у виробничі відносини. Свідома й активна участь сучасної учнівської молоді в економічному житті та діяльності в майбутньому вимагає вже на рівні навчання послідовного здійснення її економічного виховання в загальній системі виховної роботи, забезпечення формування в неї економічної культури як результату діяльності людей у сфері економічного життя, нагромадження суспільством економічного досвіду і економічних знань.

Економічні знання, отримані учнями, дозволятимуть аналізувати інформацію, осмислено сприймати сучасні події, орієнтуватися в економічних програмах уряду, вступати у цивілізовані відносини і приймати економічно виважені рішення.

Відповідно до змісту та етапів виробничої праці економічна діяльність учнів охоплює:

— планування роботи, яку слід виконати, вибір технології, розрахунок необхідних матеріалів, вибір інструментів, обладнання та режиму роботи;

— контроль за технологічним процесом, дотримання вимог безпеки праці, технологічної дисципліни;

— пошук резервів зниження матеріальних та трудових затрат на виготовлення продукції;

— обґрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці; техніко — економічний аналіз недоліків у роботі;

— обґрунтування виробничого завдання, особистого рахунку економії та бережливості, підвищення продуктивності своєї праці;

— проведення хронометражу робочого часу, фотографії робочого дня.

Педагогічні умови — це структурна оболонка педагогічних технологій чи педагогічних моделей; завдяки педагогічним умовам реалізуються компоненти технології. Отже, педагогічні умови повинні віддзеркалювати структуру готовності до діяльності в умовах профільного навчання і вміщувати передбачені технологією формування готовності компоненти моделі або технології.

У дослідній роботі я розглядала такі педагогічні умови:

4. Визначення основних економічних понять закону пропозиції.

5. Розробка та використання економічних задач і практичних робіт.

6. Поетапна послідовність дій викладача училища щодо використання відповідних методів, форм і прийомів навчання.

Аналіз змісту навчального матеріалу такої дисципліни як основи економіки дозволив визначити такі основні поняття закону пропозиції: пропозиція, величина пропозиції, крива пропозиції, закон пропозиції, нецінові фактори пропозиції, еластичність пропозиції.

Розглянемо граф і специфікацію навчальних елементів курсу з основ економіки «Закон пропозиції».

На схемі 1 навчальні елементи 2, 3, 4, 5, 6 віднесені до елементів першого рівня і розміщені на горизонтальній лінії І «Навчальні елементи». Всі елементи від 6 до 14 об'єднані певною спільністю. Скористуємося графом, щоб визначити раціональну послідовність включення навчального матеріалу в навчальний посібник з основ економіки. Зрозуміло, шо початком має бути поняття про навчальний елемент 1 — учні одержать уяву про поняття «пропозиція» в економіці. Пізніше доцільно виділити окремі блоки І рівня: величина пропозиції - 2; крива пропозиції - 3; крива пропозиції - 4; закон пропозиції - 5; еластичність пропозиції - 6.

Схема 1. Граф розділу «Закон пропозиції»

Таблиця 1. Специфікація до графа розділу «Закон пропозиції»

Навчальні елементи

1. Пропозиція

2. Величина пропозиції

3. Крива пропозиції

4. Закон пропозиції

5. Нецінові фактори

6. Еластичність пропозиції

7. Технологія

8. Ціни на ресурси

9. Кількість виробників

10. Чинники еластичності

11. Податки

12. Субсидії

13. Дугова еластичність

14. Точкова еластичність

В кожний окремо взятий модуль треба відповідно включити навчальні елементи ІІ рівня (7−10). Виділені поняття ІІІ рівня (11−14) визначають зміст та структуру навчальних елементів ІІ рівня і будуть сприяти поглибленому вивченню розділу «Закон пропозиції».

Для оцінки можливості вивчення навчального матеріалу з основ економіки застосовується такий критерій, як рівень успішності.

Успішність — це ступінь засвоєння учнями знань, умінь і навичок.

Рівень успішності (І) — це відношення середньої успішності з розділу закон пропозиції експериментальної групи до успішності контрольної групи.

Досвід експериментальної роботи підтвердив можливість використання такого критерію під час розробки змісту навчального матеріалу.

У своїй роботі результати експериментальної роботи я вважала позитивними, якщо рівень успішності убв наближений до одиниці. На початковому етапі побудови нових тем курсу такий рівень успішності виправдовує себе.

На першому етапі експериментальної перевірки доступності основних понять закону пропозиції мною було встановлено, що учні важко встановлюють поняття еластичності пропозиції. З цією метою було запропоновано ввести нові поняття: еластичність пропозиції, чинники еластичності, дугова еластичність та точкова еластичність.

Експериментальна робота проводилась таким чином. Перш за все чітко визначались завдання експерименту, виділялось, що саме буде перевірятись, які результати передбачається одержати і з чим ці результати будуть порівнюватись.

У процесі викладання вирішувались такі завдання:

1. Перевірити доступність навчального матеріалу для учнів.

2. Установити відповідність певного обсягу навчального матеріалу часу, відведеному на його вивчення.

3. Визначити якість засвоєння учнями відомостей, які вивчаються, перевірити вміння застосовувати одержані знання на практиці.

Одним із важливих моментів експериментальної роботи є перевірка знань, умінь і навичок учнів. Аналіз результатів цієї перевірки може бути основою для вирішення всіх завдань, які ставляться перед експериментом. Тому, чим більший арсенал перевірки знань, вмінь і навичок, тим яскравішими і достовірнішими будуть результати експериментальної роботи.

Враховуючи вищесказане, у процесі експериментальної роботи використовувались такі форми перевірки: фронтальне та індивідуальне опитування учнів, контрольні економічні задачі, практичні роботи, індивідуальні бесіди з учнями, спостреження під час виконання лабораторно-практичних робіт.

Усне і письмове опитування учнів, проведення контрольних робіт, спостереження і оцінювання лабораторно-практичних робіт є складовими частинами усього навчального процесу, які використовувались нами систематично протягом усієї експериментальної роботи.

Результати експериментальної перевірки доступності навчального матеріалу про закон пропозиції наведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Рівні успішності учнів з розділу «Закон пропозиції» курсу основ економіки.

Назва поняття

Рівень успішності

Контрольна група

Експериментальна група

Пропозиція

Величина пропозиції

Крива пропозиції

Закон пропозиції

Нецінові фактори

Еластичність пропозиції

Технологія

Ціни на ресурси

Кількість виробників

Чинники еластичності

Податки

Субсидії

Дугова еластичність

Точкова еластичність

0,65

0. 77

0. 81

0. 69

0. 85

0. 53

0. 80

0. 66

0. 74

0. 56

0. 47

0. 50

0. 88

0. 78

0. 93

0. 88

1. 10

0. 98

1. 08

1. 00

0. 87

0. 96

1. 04

1. 01

1. 00

0. 94

0. 86

0. 97

У результаті вивчення курсу основ економіки учні мають засвоїти передбачену навчальною програмою систему задач для здобуття певних знань та вмінь.

Розв’язуючи економічні задачі, учні повторюють, закріплюють і одержують нові теоретичні знання, застосовують їх у практичних цілях, оволодівають загальними методами виконання економічних розрахунків. Завдяки цьому досягається більш міцний зв’язок теорії з практикою.

У результаті вивчення курсу основ економіки учні мають засвоїти передбачену навчальною програмою систему задач для здобуття певних знань та вмінь. Більшість відомих дослідників сходяться на тому, що в основі успішного засвоєння змісту навчального предмета лежить діяльність, пов’язана з розв’язуванням відповідної системи різнорівневих задач. Тому не випадково, що в багатьох дослідженнях, де розглядаються наукові основи навчального процесу, серед необхідних і достатніх умов діяльності учіння зазначається не тільки обґрунтоване визначення змісту, який передбачається для засвоєння, але й створення на його основі відповідної системи різнорівневих задач [13, с. 65].

Значну увагу приділено ролі і місцю задач у процесі навчання. Систематика й дослідження механізмів розв’язування задач, побудова їх раціональних моделей і ефективної методики навчання способом розв’язування нерозривно поєднується із визначенням змісту освіти.

У навчанні учнів основ економіки велике значення мають економічні задачі. Вони сприяють більш міцному засвоєнню навчального матеріалу, дають можливість підвищити пізнавальну активність учнів, стають засобом формування в них знань і умінь, розкривати логічне мислення. Розв’язуючи економічні задачі, учні повторюють, закріплюють і одержують нові теоретичні знання, застосовують їх у практичних цілях, оволодівають загальними методами виконання економічних розрахунків. Завдяки цьому досягається більш міцніший зв’язок теорії з практикою. [6, с. 7].

Галузь застосування економічних знань в житті людини досить широка. Тому доволі різноманітними є і коло різнорівневих задач, з якими людина зустрічається.

Розв’язуючи економічні задачі, учні повторюють, закріплюють і одержують нові теоретичні знання, застосовують їх у практичних цілях, оволодівають загальними методами виконання економічних розрахунків. Завдяки цьому досягається більш міцний зв’язок теорії з практикою.

Розв’язування економічних задач — важливий засіб розвитку економічного мислення. Тому вчитель під час добору або складання задач повинен врахувати такі вимоги:

1. Задача повинна мати практичну спрямованість.

2. Умови задачі і результати її розв’язування повинні відповідати реальній практичній ситуації.

Розв’язування економічних задач необхідно використовувати для формування в учнів навичок планування своєї діяльності, розвитку в них творчого підходу до виконання завдання, формування умінь застосовувати для розрахунку теоретичні знання і обчислювальні навички.

Окремі задачі потребують додаткового самостійного опрацювання навчального матеріалу. А це означає, що процес розв’язування задач стає джерелом отримання нових знань. Виникає потреба розробити такі різнорівневі задачі з курсу основи економіки, які, з одного боку, органічно вписуватимуться у зміст навчання, а з іншого, на основі певних класифікаційних ознак утворюватимуть цілісну систему [6, с. 8].

Під системою різнорівневих задач ми розуміємо таку їх сукупність, яка охоплює увесь зміст курсу основ економіки, відповідає завданням вивчення курсу і спрямована на формування в учнів цілісної сукупності економічних знань.

Важливим є зрозуміти, що створити систему різнорівневих задач, покладених в основу вивчення нового матеріалу з основ економіки, означає встановити основні види цих задач та послідовність їх введення у навчальний процес.

Створення такої системи задач, яку можна було б покласти в основу н, потребує чіткої класифікації і систематизації предметних задач. В основу добору економічних задач найчастіше кладуть лише два критерії: відповідність задач тематиці предмета і їх різноманітність. Але, наявні на перший погляд відмінності у формулюванні завдані, дуже часто приховують однакові розумові операції їх розв’язування. Внаслідок цього створюється ситуація, завдяки якій учні виконують різноманітні завдання, які потребують одного і того ж алгоритму виконання [6, с. 10].

Для вивчення курсу основ економіки з окремих тем можна використати ряд наступних різнорівневих задач поданих нижче.

Тема. Пропозиція

Загальні відомості:

Пропозиція — це функція, яка визначає залежність кількості доставлених не ринок товарів або послуг від рівня цін на ці товари або послуги (за незмінності решти умов).

Величиною (обсягом) пропозиції називають конкретну кількість товару, доставленого на ринок за конкретною ціною.

Закон пропозиції: зі збільшенням ціни обсяг пропозиції зростає, зі зниженням її - падає. Величина пропозиції на ринку перебуває в прямій залежності від цін на товари та послуги.

Криві пропозиції мають позитивний нахил. «Рух» уздовж кривої пропозиції з точки до точки визначає зміну обсягу (величини) пропозиції під впливом зміни ціни на даний товар. ,

До нецінових чинників, які справляють вплив на пропозицію, належать: ціна на виробничі ресурси, зміни в технології виробництва, державна політика в сфері оподатковування й субсидування, структура ринку, зміна цін на взаємозалежні товари (перелив капіталу), стихійні лиха і соціальні катастрофи.

Якщо нецінові чинники призводять до зростання пропозиції, крива пропозиції зсувається праворуч; зниження пропозиції зсуває криву ліворуч.

Еластичність пропозиції залежить головним чином від чинника часу.

Задачі:

1. Зростання цінна нитки «муліне» призведе до:

а) зсуву кривої попиту на рушники праворуч;

б) зсуву кривої попиту на рушники ліворуч;

в) зсуву кривої пропозиції рушників праворуч;

г) зсуву кривої пропозиції рушників ліворуч.

2. Який із чинників не спричинить переміщення кривої пропозиції учнівських зошитів:

а) зменшення постачання лісу;

б) запровадження нової технології виробництва целюлози;

в) підвищення цін на учнівські зошити;

г) впровадження пільгового оподатковування на виробництво канцтоварів.

3. Еластичність пропозиції здебільшого залежить від:

а) кількості товарів-замінників даного продукту;

б) періоду часу, впродовж якого продавці можуть пристосуватися до зміни цін;

в) того, чи є даний товар предметом першої необхідності чи належить до предметів розкоші;

г) того, чи належить даний товар до предметів тривалого користування чи поточного споживання

Економічний практикум

1. Зміна обсягу пропозиції у залежності від ціни на ринку молока характеризується даними, зведеними у таблицю.

Ціна 1 літра молока,

копійок

Обсяг пропозиції (S),

тонн

8

10

16

30

24

50

32

70

40

90

Побудуй графік кривої S і дай відповідь на запитання:

1) Яким буде обсяг пропозиції за ціни 12 копійок за літр молока?

2) Яким буде обсяг пропозиції за ціни 36 копійок за літр молока?

2. Визнач величину коефіцієнта цінової еластичності пропозиції, якщо за зростанням ціни від 30 до 40 грн за відеофільм, записаний на відеокасеті, обсяг пропозиції відеокасет зросте від 100 до 200 одиниць.

Якою буде ця пропозиція із точки зору її еластичності?

3. Зміна обсягів попиту і пропозиції в залежності від ціни на ринку молока характеризується даними, заведеними у таблицю.

Ціна 1 літра молока

копійок

Обсяг попиту

тонн

Обсяг пропозиції

тонн

8

70

10

16

60

30

24

50

50

32

40

70

40

30

90

Проаналізуй табличні дані, побудуй графіки кривих попиту і пропозицій і дай відповідь на питання:

1) Якою буде ситуація на ринку молока (його надлишок чи дефіцит) за ринкової ціни 20 копійок за літр? Яким буде надлишок чи дефіцит?

2) Яка ситуація виникне за ціни 36 копійок за літр?

3) Якими будуть ціна рівноваги і рівноважний обсяг попиту і пропозиції на ринку молока?

До педагогічних умов формування уявлень про закон пропозиції доцільно віднести і поетапну послідовність дій викладача училища щодо використання відповідних методів, форм і прийомів навчання.

Методи навчання (в тому числі методами навчання основ економіки) з боку вчителя — це різноманітні спроби, які допомагають учням засвоїти програмний матеріал, сприяють активізації навчального процесу, з боку учнів — це набуття навчальних компетентностей. Це упорядковані способи діяльності вчителя й учнів, спрямовані на ефективне розв’язання навчально-виховних завдань.

Метод — мистецтво вчителя спрямувати думки учнів у потрібне русло та організувати роботу за планом. У структуру методу входять зміст навчання, шляхи досягнення мети, активність учнів, методичні прийоми, мета, способи, завдання, інструменти, засоби, правила, педагогічна майстерність учителя.

У методах навчання виокремлюють два види: метод навчання як інструмент діяльності вчителя для виконання навчальної функції -- викладання; а також метод навчання як спосіб пізнавальної діяльності учнів з оволодіння знаннями, уміннями та навичками -- учіння.

У процесі навчання основ економіки застосовують різноманітні методи навчання. Одним із них належить більша роль у досягненні навчально-виховної мети уроку, іншим -- менша. Але мета уроку досягається сукупністю методів і прийомів.

Щоб краще характеризувати методи навчання основ економіки, їх можна класифікувати за різними ознаками.

За джерелами передачі знань розрізняють такі методи:

— усний виклад матеріалу — метод впливу викладача на учнів словом (розповідь, пояснення, інструктування, лекція);

— обговорення досліджуваного матеріалу — повторення і вивчення минулого матеріалу, а також отримання нових додаткових знань (бесіда, класно-групове заняття, семінар, співбесіда, конференція, дискусія);

— наочний метод — організація заняття з використанням ілюстративного матеріалу (плакати, картини, таблиці, діаграми, схеми, графіки, слайди, телепередачі);

— практична робота — метод практичних навчальних дій, потребують знань, умінь, навичок, підготовки (вправи, лабораторні роботи, ділові ігри, метод конкретних ситуацій або «кейс-метод», метод навчального проектування);

— самостійна робота (групова або індивідуальна).

— За рівнем участі суб'єктів освітнього процесу у створенні навчального матеріалу:

— академічний — знання, навички передаються від викладача до студентів в готовому вигляді;

— активний — «добування» знань за допомогою самостійної роботи учня;

— інтерактивний — отримання нового навчального знання відбувається за допомогою спільної роботи учасників пізнавального процесу.

— За способом передачі інформації розрізняють:

— пряме навчання — викладач в доступній формі послідовно викладає основні поняття, закони і принципи предмета;

— дослідження — залучення учнів в проблемну ситуацію і самостійний пошук відповідей;

— моделювання — участь у схематичному поданні реальних життєвих ситуацій;

— спільне навчання — робота навчаються в групах над певною частиною навчального матеріалу.

Методи викладу навчального матеріалу: розповідь, пояснення, бесіда.

Зазначені методи характерні тим, що тут використовується усне слово.

Розповідь на заняттях основ економіки застосовується порівняно рідко. Її можна використовувати, коли учням повідомляють про основні завдання навчання, з історії економічної науки, про проблеми економічного зростання в Україні тощо.

Значно частіше застосовують пояснення. Пояснення -- це словесне тлумачення понять, явищ, термінів тощо. Пояснювати доводиться кожне основне поняття теми.

До розповіді і пояснення ставлять такі вимоги, які треба виконувати, щоб забезпечити досягнення дидактичної мети:

1. Достовірність змісту. Факти, які наводять учням, повинні якнайкраще відповідати змісту навчальної програми і бути науково обгрунтованими. Не слід захоплюватися великою кількістю фактів, бо за ними інколи зникає суть явища або процесу, що вивчається

2. Виклад матеріалу в логічно виправданій послідовності. поняття «просте» і «складне» в науці і навчанні не збігаються. Практикою роботи доведено, що в зв’язку з цим під час пояснення процесів або явищ доцільно вдаватися до аналітико — синтетичного викладання матеріалу, а саме: спочатку ознайомити учнів із явищем в цілому, потім розчленувати (практично або в уяві) явище на складові частини, вивчити їх і знову повернутися до явища у цілому, розглянувши його глибше і докладніше.

3. Емоційність викладу. Якщо вчитель залишається байдужим під час викладання навчального матеріалу, то таке ставлення передається учням. І навпаки, коли вчитель викладає матеріал емоційно, а цьому сприяє правильний добір фактів, то учні краще сприймають нові відомості і добре запам’ятовують їх.

Пояснення і розповідь можна будувати в індуктивній послідовності, починаючи з ознайомлення учнів з конкретними фактами і явищами, поступово переходячи до формулювання загальних понять і висновків. Так, якщо повернутись до наведених вище теорій, що розкривають явище безробіття, і співвіднести чинники попиту і пропозиції на ринку праці з наведеними поясненнями причин безробіття, то можна зробити висновок про те, що все залежить від того, в якій конкретній ситуації виникло безробіття. Якщо йдеться про безробіття в період циклічного спаду виробництва, то воно виникає через невідповідність між пропозицією та попитом, що загрожує скороченням виробництва і появою безробіття. Якщо безробіття виникає в період докорінної зміни технології виробництва, то воно виникає через гнучку структуру ринку праці. Якщо йдеться про ймовірні наслідки масового підвищення заробітної плати, то у такому випадку спостерігається зв’язок між рівнем зарплати і рівнем зайнятості.

Застосовується і дедуктивний спосіб усного викладання, коли його починають із роз’яснення загальних понять і положень, які потам ілюструють конкретними прикладами. Так, наприклад, у процесі розгляду проблем економічного зростання в Україні можна спочатку назвати основні чинники економічного зростання, а потім перейти згляду кожного з них

Бесіда -- це питально-відповідальний метод навчання. Вчитель повинен керуватися такими вимогами до бесіди: опиратися на раніше засвоєні учнями знання і їх життєвий досвід; детально продумувати систему запитань з теми уроку; послідовно задавати запитання учням, вислуховувати їх відповіді, уточнювати і доповнювати висловлювання.

Для підготовки і побудови бесіди доцільно:

* розбити навчальний матеріал на невеликі логічно закінчені порції;

* розмістити ці порції у строгій логічній послідовності;

* сформулювати стосовно до кожної порції запитання до учнів у такій формі, щоб на нього вони змогли дати, як правило, однозначну відповідь;

* уявити собі передбачувані відповіді учнів;

* намітити необхідні уточнення і доповнення до відповідей учнів і сформулювати висновки.

Бесіда вимагає більшої затрати навчального часу на вивчення одного і того ж матеріалу, ніж розповідь або пояснення. Але ефективність бесіди у формуванні свідомості і міцності засвоєння навчального матеріалу учнями, у розвитку їх самостійності і пізнавальної активності значно вища.

Форми навчального процесу поділяються на:

Загальні, які використовуються усіма навчальними закладами, поділяються на: 1) навчально-планові, що відбиваються в навчальному плані, розкладі (лекції, уроки семінари, практичні заняття, контрольні та самостійні роботи); 2) позапланові (конференції, симпозіуми, екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, факультативи, конкурси, змагання).

Специфічні: робота на комп’ютері, виробнича практика, ділові ігри, робота творчих колективів.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой