Пейзаж у ліриці Ліни Костенко

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Литературоведение


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Реферат

Курсовий проект містить ____ аркуша, 2 додатки, 24 джерел літератури.

Об'єктом проектування є лірична поезія Ліни Костенко, а саме ті види віршів, що ввійшли у збірку «Триста поезій. Вибрані вірші».

Пояснювальна записка включає в себе повний розрахунок всіх принципів створення пейзажу, де також було встановлено типи пейзажу, значення та функціонування.

Ключові слова: пейзаж, пейзажна лірика, ліричний пейзаж, лірична поезія, поезія Ліни Костенко, лірична творчість, ліричні твори, пейзажний опис.

Resume

Мета роботи: розкрити пейзажну особливість в ліричних творах Ліни Костенко.

Дослідження може використовуватися в якості начального посібника для школярів та студентів вищих навчальних закладів.

Робота містить основні елементи дослідження:

теоретичний: аналіз пейзажу в художньому творі,

практичний: характеристика пейзажу в ліричних творах Ліни Костенко,

«охорона праці», де були розглянуті загальні положення, методи безпеки та власні рекомендації щодо удосконалення рівня безпеки під час навчання або проходження практики студентів філологічних факультетів.

Зміст

  • Реферат
  • Resume
  • Зміст
  • Вступ
  • Розділ І. Аналіз пейзажу та його функцій у літературному творі
  • 1.1 Значення пейзажу в літературі
  • 1.1.1 Місце пейзажу в художньому творі
  • 1.1.2 Складові пейзажу
  • 1.2 Основні функції пейзажу
  • 1.3 Пейзаж саме ліричного твору
  • Розділ ІІ. Аналіз пейзажу у ліриці Ліни Костенко
  • Висновок
  • Список використаних джерел
  • Додатки

Вступ

Актуальність обраної теми полягає у визначенні пейзажної побудови в ліричній творчості Ліни Костенко. Ця відома українська авторка відрізняється своєрідним баченням світу та природи, звідси і тлумачення пейзажу в неї, можна з певністю сказати, ексклюзивне. Її особливі пейзажні прийоми вже багато років є фундаментом для дослідження багатьох літературних діячів таких, як Ковалевський О., Дюбишина-Мельник Л.О., Жулинський М., Краснова Л., Ставицька Л., Шелест В. та багато інших. Їхні наукові роботи присвячені висвітленню костенівського мовлення. Основуючись на ці праці в курсовому дослідженні було проведено власний аналіз, і слід доповнити, що художня майстерність Ліни Костенко в створенні пейзажу має не лише індивідуальний підхід до підбору лексем, але і в грамотній стилістичній постанові, тобто, її лірика доступна всім (в розумовому сенсі), як недосвідченій людині, так і читачу з вищою освітою. А саме: авторський тип мовлення є простим і зрозумілим, при цьому, він містить в собі значущі ознаки «казкового примусу», що надає її літературним роботам дитячої казковості, магічності. Крім того, поетеса вміло створює патріотичний настрій за допомогою пейзажних елементів.

Новизна курсового проекту складає системну розробку на базі аналізу теоретичних вказівок на матеріалі збірки Ліни Костенко «Триста поезій. Вибрані Вірші» з сучасного погляду. Тобто в цієї роботі висвітлено сучасне розуміння пейзажної концепції в ліричної творчості Ліни Костенко.

Мета дослідження. Перш за все: довести актуальність, а саме пояснити значення пейзажу в «житті» ліричних поезій Ліни Костенко. Також до мети входить доведення унікальності в створенні пейзажу в ліриці Л. Костенко.

Для точного аналізу було встановлено такі завдання:

дослідити пейзаж та виявити його функції у літературному творі,

показати значення пейзажу в літературі,

встановити місце пейзажу в художньому творі,

висвітлити складові пейзажу,

пояснити, що таке пейзаж саме ліричного твору,

зробити детальний аналіз пейзажу у ліриці Ліни Костенко.

Методи дослідження: науково-аналітичний, тобто, використовуючи теоретичну базу наукових робіт видатних дослідників, проводився власний аналіз ліричної поезії Ліни Костенко, яка входить у склад збірки «Триста поезій. Вибрані вірші».

Структура курсового дослідження. Робота складається зі змісту, вступу, основної частини (з трьох розділів, де в першому розділі розглядалися теоретичні аспекти пейзажу у художньому творі; другий розділ повністю присвячено аналізу ліричної поезії Ліни Костенко, тобто виявлення пейзажу; в третьому розділі представлений короткий план, який характеризує безпечні умови праці студента, як під час теоретичних занять (лекцій), так і під час проходження практики, тобто, в третьому розділі мова йдеться про охорону праці), висновку, списку використаних джерел. Складові роботи, які не входять в загальний обсяг цього дослідження: реферат, резюме та додатки. Реферат має принцип рецензії або анотації, а саме: короткий зміст та характеристика роботи. Резюме являє собою певний рекламний трюк, що підкреслює важливість проведеного аналізу. В додатках містяться фрагменти, які доповнюють зміст проведеного дослідження.

Крім того, в якості доказів наведених тих або інших тлумачень, було зроблено посилання до наукових стверджень.

Якщо характеризувати роботу в узагальненому розумінні, то вона може стати гідним примірником для лекторів або студентів при написанні наукових праць за наступними дисциплінами:

літературознавство,

охорона праці та БДЖ (безпека життєдіяльності).

Тобто, таким чином, курсовий проект має певне теоретичне та практичне значення.

Більш того, в процесі самостійного дослідження (в основній частини), крім використання наукових тлумачень, було зроблено власні зауваження та висновки.

Розділ І. Аналіз пейзажу та його функцій у літературному творі

1.1 Значення пейзажу в літературі

1.1.1 Місце пейзажу в художньому творі

Пейзаж — зображення картин природи в літературному творі. [9]

Нерозривний зв’язок людини з природою завжди хвилювала художників. Тому пейзажу в літературі відводиться особливе, почесне місце.

У літературі пейзаж — один з найважливіших засобів розкриття авторського задуму, який підпорядковується як вимогам літературного напряму (романтичний пейзаж, сентиментальний краєвид, натуралістичний або символічний пейзаж і т.д.) або жанру (міський, морський, сільський, індустріальний пейзаж тощо), так і цілям автора: розкрити стан героя, протиставити навколишній світ людським переконанням, встановити композиційні зв’язки між елементами твору, відобразити загадку природи і її відчуженість від цивілізації і т.д.

Крім того, пейзажі діляться на типи, які розглянуто в таблиці (додаток 1).

Пейзаж (по об'єкту зображення)

1. природний міський

а) Необхідний для характеристики персонажа

б) необхідний для розвитку дії

в) Ліричний

г) Вигаданий

2. сільський

Пейзаж в літературному творі

1) сприяє створенню образу ліричного героя;

2) служить одним із засобів створення місцевого колориту;

3) виступає фоном, пов’язаним з місцем і часом дії;

4) є формою психологічної характеристики, підкреслює або відтіняє душевний стан персонажів;

5) є джерелом філософських міркувань письменника;

6) є призмою і способом бачення світу, коли кордони між природним і людським світом розмиваються;

7) служить засобом характеристики соціальних умов життя;

8) може набувати символічне значення.

Пейзаж як засіб створення характеристики Пейзаж також часто служив засобом характеристики героя і його настрою в певний момент. [9]

1.1.2 Складові пейзажу

Композиція пейзажу, тобто співвідношення предметів і простору (пусте або заповнене, гармонійно — врівноважене або «зрушене» до центру або в сторону; текстовий обсяг описи природи («формат» картини): розгорнуте, детальне або лаконічна замальовка — це може створювати відчуття епічної масштабності або камерної інтимності.

Просторовий ритм, який у картині реалізується через повторення предметів, ліній, колірних тонів. Ритм може бути плавним або нервово — напруженим, може будуватися на контрасті важкого і легкого, грубого і витонченого, великих і малих форм.

Перспектива як спосіб зображення простору. Найчастіше використовується пряма перспектива (коли вилучені предмети здаються менше, ніж розташовані поблизу, а паралельні лінії немов сходяться у горизонту в одну точку).

Простір може бути глибоким або плоским («великий план»), витягнутим вгору, до неба або низьким, «здавленим». Простір може передаватися через зображення туману, диму, що пливуть хмар, через падаючий дощ або сніг, через колір або навіть через звук і запах.

Малюнок і лінії, які передають конструкцію предмета і його простору; можуть бути прямі або ламані, плавні або закручені. Характер малюнка і контурів сприяє відчуттю величавості або фантастичності, узагальненості або деталізації, чіткості або розмитості картини.

Колір як один з головних засобів виразності і колорит (співвідношення кольорів у картині). Кольори поділяються на теплі (золотий, жовтогарячий, червоний) і холодні (синій, фіолетовий, зелений). Теплі кольори вважаються активними, радісними; холодні - спокійні, сумні, умиротворені. Важливо враховувати поєднання кольорів (гармонійне або контрастне, або кричущо — дисгармонійний).

Дві основні системи колориту — локальний і тональний:

Локальний — колір предмета сприймається як його незмінна характеристика (річка — синя, сонце — червоне, трава — зелена: так малюють діти); колір прекрасно передає форму предмета.

Тональний — колір передає його тон — ступінь світла, обумовлений освітленням: передає враження від предмета, його об'єктивне сприйняття тут і тепер. Часом колір набуває символічного значення, наприклад, у живописі та літературі символізму. Словесний краєвид відрізняється від живописного.

Головна відмінність полягає в тому, що образ природи в літературному творі може не так чітко реалізуватися зорове.

Характеристика художнього часу обов’язково має бути присутня в аналізі: тривалість або миттєвість, статика чи динаміка, послідовність, зв’язність або роз'єднаність (станів, подій). [2]

1.2 Основні функції пейзажу

Образ природи в літературному творі визначається не тільки принципами творчого методу письменника (класицизм, романтизм, символізм і т.д.) і не тільки прийомами живопису. Пейзаж — компонент в структурі твору, тому зміст і характер пейзажу залежить від тієї функції, яку він виконує в складі цілого твору. Основні функції:

лірика ліна костенко пейзаж

Характеристика місця і часу сюжетної дії, психологічна функція. Наприклад: пейзаж, що відкриває розповідь, «прив'язує» його до певного місця (України або іншої країни, місту чи села) і часу (історичного та природного). Так, пейзаж здійснює введення читача в художній світ.

Пейзаж на початку твору створює певний емоційний настрій у читача. Іноді пейзаж на початку твору відіграє роль експозиції, намічає проблематику.

Психологічна функція пейзажу полягає в тому, що картина природи допомагає в розкритті внутрішнього світу героя, створюючи мажорну або мінорну емоційну атмосферу (іноді контрастну емоційному стану персонажа).

План аналізу пейзажу в літературному творі.

1. Вказати місце пейзажу в композиції і сюжеті твору.

2. Визначити функцію пейзажу (місце і час дії, засіб розкриття психології героя, вираз авторського світосприйняття). У чиєму сприйнятті дана картина (безособового автора — оповідача, оповідача — героя), спосіб співвідношення з героєм: як оточення або як кругозір.

3. Ступінь розгорнення або лаконізму, деталізації або узагальненості.

4. Яка загальна емоційна (тональність) пейзажу.

5. Виявити ставлення психологізму і образотворчості.

6. Аналіз простору і часу: картина динамічна або статична; локальна або замкнута; колірні і звукові деталі; деталі - лейтмотиви або деталі - домінанти.

7. Майстерність письменника в зображенні природи: виразні засоби (епітети, метафори, гіперболи і т.д.) і ритміко — інтонаційний малюнок (плавний, уповільнений або, навпаки, стислий, напружений). Особливості синтаксичного ладу тексту.

8. Співвіднести характер і функції пейзажу із загальною концепцією твору, авторським світовідчуттям, з поданням письменника про гармонію або дисгармонії соціального, вічного і історично — конкретного, загальнолюдського та індивідуально — неповторного, земного і небесного.

Виконавши вказані умови при дослідженні пейзаж в конкретному літературному тексті можна точно встановити його значення та функціонування в творі. Саме такий вид аналізу проведено щодо ліричних творів Ліни Костенко, який представлено у другій частини цієї роботи. [2]

1.3 Пейзаж саме ліричного твору

Лірика як літературний рід протистоїть епосу, і драматургії, тому при її аналізі слід найвищою мірою враховувати родову специфіку. Якщо епос і драма відтворюють людське буття, об'єктивну сторону життя, то лірика — людська свідомість і підсвідомість, суб'єктивний момент. Епос і драма зображують, лірика виражає. Можна навіть сказати, що лірика належить зовсім до іншої групи мистецтв, ніж епос і драматургія — не на образотворчим, а до експресивним. Тому до ліричного твору, особливо що стосується його форми, незастосовні багато прийомів аналізу епічних і драматичних творів, і для аналізу лірики літературознавство виробило свої прийоми і підходи. [8]

Але в кожному разі зображений світ ліричного твору — це насамперед психологічний світ. Ця обставина особливо слід враховувати при аналізі окремих образотворчих (правильніше було б називати їх «псевдо образотворчими») деталей, які можуть зустрічатися в ліриці. Слід зауважити насамперед, що ліричний твір може обходитися і зовсім без них, всі без виключення деталі психологічні, предметна деталізація повністю відсутня. Якщо ж предметно-образотворчі деталі і з’являються, то вони виконують всю ту ж функцію психологічного зображення: або побічно створюючи емоційний настрій твору, або стаючи враженням ліричного героя, об'єктом його рефлексії тощо. Такі, зокрема, деталі пейзажу. Але функція пейзажу в деяких випадках — за допомогою підбору деталей створити настрій спокою, умиротворення, тиші.

Пейзаж у деяких ліричних творах є об'єктом осмислення, даний у сприйнятті ліричного героя, мінливі картини природи становлять зміст ліричних роздумів, що закінчується емоційно-образним висновком — узагальненням. Слід підкреслити до речі, що в пейзажі деяких ліричних творів немає точності, необхідної від пейзажу в епосі: конвалія, зливу і жовтіюча нива не можуть співіснувати в природі, так як ставляться до різних сезонах, з чого видно, що пейзаж у ліриці, власне, і не пейзаж як такої, а лише враження ліричного героя.

Найчастіше пейзаж необхідний для того, щоб позначити місце і обстановку дії (ліс, поле, дорога, гори, річка, море, сад, парк, село, поміщицька садиба і т.д.). Природа є частиною предметного світу, зображеного в творі. Ця функція пейзажних замальовок — найбільш древня. Вона виникла ще в усній народній творчості і широко використовується в творах української та російської класичної літератури XIX в. і в літературі XX в. Важко уявити собі епічний або драматургічний твір (якщо дія в ньому розгортається не в приміщенні), в якому був би відсутній пейзаж як необхідний елемент розповіді. [8]

Пейзаж знаходиться і в багатьох ліричних творах. Пейзажна лірика є найважливішою частиною ліричної поезії. Необхідно пам’ятати, що можливості зображення природи і художнє значення пейзажу в творах, що відносяться до різних літературних родів, неоднаково. Наприклад, в ліричних віршах поетів XX сторіччя пейзаж, як правило, несе відчутну психологічне навантаження, навіть якщо картини природи «предметними», насичені різноманітними деталями. Частково це обумовлено родовими властивостями лірики. Вона суб'єктивна, більш відкрита для безпосереднього вираження настроїв і переживань в порівнянні з епосом і драматургією. Нерідко явища природи стають образами — символами, що розкривають філософські уявлення поетів про світ і людину. Це особливо добре видно в романтичній ліриці, яку виспівує Ліна Костенко.

Розділ ІІ. Аналіз пейзажу у ліриці Ліни Костенко

«Поезія, як і мистецтво загалом, не розв’язує практичних проблем. Але у ній зосереджуються основні гуманістичні устремління людства, в ній живе одвічна висота людських ідеалів, у ній концентрується те уявлення про світ і людину, яке формує вона разом із сучасною їй наукою і яке без неї, без поезії, було б і неможливим, і неповноцінним». [5]

Літературознавстві традиційно стверджує, що пейзаж — це складова композиції епічного чи ліро-епічного твору. Але не можна спростовувати існування пейзажу, як такого чи хоча б в частинах ліричних художніх творів, де «у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, витворюється нова духовна дійсність, розбудована за законами краси». Наявність побуту елементів пейзажної лірики лише вказує на це. А в тім в даному разі, говорячи про пейзаж у ліричних творах Ліни Костенко, слід відокремити, що у її поезіях дуже міцний змістовий фундамент, що являє собою характеристику більш епічного, ніж ліричного твору.

В цілому, необхідно зазначити, що українська література залежна від зображення живої природи. Це, однозначно, виявляється ідейною картиною, бо українські поети й прозаїки завжди ставились до природи з особливою увагою.

Поетика ліричних творів Ліни Костенко, яка прямо або опосередковано проектується на опис живої природи, що б довести це, слід аналізувати пласт пейзажної лірики та лірики натурфілософської, де пейзаж виконує роль декоративного фону, він сприяє заглибленню у емоційний світ ліричного герою, підкреслює головний задум твору, пояснює масштаби авторського мислення, а також виявляє та характеризує саму концепцію художньої ідеї автора.

Ліричні твори Ліни Костенко являють собою цілий пейзажний ресурс, де тема природи завжди займає необхідну позицію, природа для авторки являє собою предмет художнього пізнання складних взаємовідносин між нею, природою та людиною. Більш того, природу вона розуміє неймовірно тонко, ідеалізує її. Поняття природи Ліна Костенко можна побачити у наступних рядках:

Мене ізмалку люблять всі дерева,

і розуміє бузиновий Пан,

чому верба, від крапель кришталева,

мені сказала «Здрастуй!» ѕ крізь туман

Чому ліси чекають мене знову,

На щит піднявши сонце і зорю.

Я їх люблю. Я знаю їхню мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

Проте Ліна Костенко не задовольняється лише безмежною любов’ю та спостеріганням, а виражає особливу спроможність зрозуміти свою спорідненість із природою, навіть певну розчинність в ній:

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

І, може, це і є моя найвища сутність. [11]

Ліричний твір «Цей ліс живий» в певному розумінні роз’яснює читачеві авторську спроможність інтерпретувати природу. Поетеса зображує ліс, як живу істоту. Все побачене у лісі, дії в ньому, набувають в її очах олюднення та оживлення:

Старезні пні, кошлаті поторочі,

Літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

На білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій куфайці

Дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною

У просвіт хмар показує кіно,

І десь на пні під сивою сосною

Ведмеді забивають доміно. [12]

Загальне сприйняття опису формується завдяки цілому рядові міні образів, що, міняючи один одного, будують в уявленні читача картину старого лісу, проте бачиться він так, як, можливо, наші далекі пращури бачили його, в якому кожне дерево і кожна рослинка являла собою живу істоту.

Початок калейдоскопу малюнків являє собою опис лісу в цілому, але потім, для надання надзвичайного ефекту, збуджується та напружується уява читача, Л. Костенко відводить читацьку увагу від цілості до дрібниць, що являють собою саму побудову костенівського пейзажу.

Далі для аналізу розглянуто поезію «Пекучий день… лісів солодка млява…», яка є показовою в іншому сенсі. Тут виявляється ще один феномен Л. Костенко як митця, обдарованого особливою здатністю. Авторка володіє такою спроможністю, перетягує на себе весь емоційний стан, як окремо взятої людини, так і народу в цілому.Л. Костенко, наче емпат щодо природи. Поетеса тонко сприймає всю її суть.

Наприклад, поезія ѕ, де початок — це спекотний літній день, а далі описується гроза:

Тремтіння віт, і жах, і насолода,

Шаленство злив у білому вогні!

Ну, от і все. Одплачеться природа.

Їй стане легше, певно. Як мені. [13]

Закінчення поезії «Пекучий день… лісів солодка млява…» містить в собі повну відповідність емоційного стану головної героїні до природи. Це метод так званого «поетичного паралелізму». Завдяки йому читач спроможне глибоко пройнятися, навіть майже відчути на фізичному рівні, зображувану художню картину.

В цілому опис лісу, дерев, як і малювання природних явищ, що часто використовується, як в пейзажній, так і в натурфілософській ліричній творчості Ліни Костенко.

Тема попередньої поезії продовжується віршем «Гроза проходила десь поруч». Хоча коли у попередньому вірші ѕ - малюнок шаленої стихії, то у цьому грозa ѕ це природнa благодaть:

Гроза проходила десь поруч. Було то блискавка,

то грім.

Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах

до колін.

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.

Черкнула блискавка по зелах,

аж полягали вони всі.

Над білим світом, світом білим хтось всі спіралі

перегрів.

А хмари бігли, хмари бігли і спотикалися об грім. [14]

Тут видно, що сприйняття дощу відбувається інакше, і навіть сама назва, котра одночасно виконує функцію першого рядка поезії, тим самим, налаштовується відповідний емоційний стан:

Дощ полив і день такий полив’яний,

Все блищить, і люди як нові. [15]

Лісова образність доволі часто фігурує у образній ліричній конструкції Ліни Костенко, тим самим, вище сказане підтверджується. Але надані образи не є нерухомими, вони регулярно еволюціонують, доносяться Л. Костенко з різних точок бачення.

Припустімо, описуючи осінній ліс у поезії «Сосновий ліс перебирає струни», Ліна Костенко пише:

Це сивий лірник. Він багато знає.

Його послухать сходяться віки. [16]

Осінній ліс в даному випадку має вже зовсім інший стиль та метод опису.

Тут пролинає захоплення самої природи, колористичних осінньої погоди:

Самі на себе дивляться ліси,

розгубленні од власної краси.

Немов пройшов незримий Левітан ѕ

то там торкнув їх пензликом, то там.

Осіній вітер одгуляв, затих.

Стоїть берізонька — як в іскрах золотих. [17]

Щодо тональності іншої поезії з цієї ж серії «Осінні карнавали», що відома під назвою «Біднесенький мій ліс…», змушує читача проникнути співчуттям до ліричного герою, «зажити» її життям та злитися із лісом (думати, як ліс).

«Дивним видивом буття» є для неї такі «дрібнички», як:

димок туману в пригорщах долин,

і кухлик той, і та в яру криничка,

і обважнілі грона горобин… [18]

Осінні пейзажі дуже властиві ліричній творчості Ліни Костенко. Повторення їй не притаманні, бо вона винахідлива стосовно прийомів виразу. Практично, кожна літературна робота, присвячена осені, ѕ особлива. Слід загадати ліричну поезію «Осінній день, осінній день, осінній!», яка містить в собі описові пейзажні образи:

Осінні айстри горілиць зайшлися болем.

Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.

Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.

І плаче коник серед трав — нема мелодій. [19]

Початок цього вірша нагадує магічну казку своїм поєднанням своєрідних епітетів, які при цьому являють собою прості слова, тобто звичні для повсякденного життя.

Такими ж самими простими рисами володіє поезія «Шипшина важко віддає плоди».

Магічна установа містить в собі звичайний шипшиновий кущ, але цей кущ живий, бо хапає людей за рукави та заклинає їх:

Людино, підожди!

О, підожди, людино, будь ласкава.

Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!

Одна пташина так мене просила!

Л. Костенко знов таки використовує метод олюднення, в даному випадку «людина» — кущ має благородний характер:

Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.

І просто осінь щоб була красива. [20]

Нерідко Л. Костенко уявляє себе ліричною героїнею, ставлення якої щодо природи має інтимно-довірливий характер. Саме його дуже помітно у вірші «Виходжу в сад, він чорний і худий». Пейзаж в цьому ліричному сюжеті плавно перевтілюється від зображуваного об'єкту у суб'єкт, що веде дискусію разом із головним персонажем:

І він спитав: — Чого ж ти не прийшла

у іншу пору, в час мого цвітіння?

А я сказала: — Ти мені один

о цій порі од нині і довіку. [21]

Ця поезія надихає читача та показує другорядний смисловий план, який визначається, як безкорислива дружба, бо справжня дружба — це вміння бути разом у найважчі часи.

Говорити взагалі о поезії Ліни Костенко неможливо, бо її пейзажний план майже не містить під текстового сенсу, бо в неї особливий художній смак.

Пейзажна лірика української поетеси має натурфілософській стиль зображення природи, і являє собою складник концентрування під текстового сенсу, що допомагає читачеві більш проникнути у поетичний текст, де увиразнюється головна думка. Саме це видно у наступній поезії, що виступає в даній роботі, як один з найкращих примірників з літературної праці Ліни Костенко, «Обступи мене ліс…». Для витлумачення самої сюжетної ідеї слід сказати, що цей вірш складався в часовому радіусі між 70-ми та 80-ми роками, коли літературні діячі «пресувалися» суворими «законами», боротися з якими було майже неможливо. Для підтримання духовного балансу Ліна Костенко «зливалася» із природою, яка відповідала їй взаємністю:

Я побуду з тобою. Я тихо з тобою побуду.

Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць.

Подивлюся на сонце. Поклонюся знайомому дубу.

Розпитаю як справи у сосен, і зірів, і птиць.

Хай погоня підожде, усі ці жорстокі і тлусті.

Я нікуди не дінусь. Я долю свою прийму.

А коли я беззбройна, їм потім вийду на зустріч,

то вони позадкують, самі не знають чому. [22]

«Костенко має глибинний зв’язок з природою, — зазначає австралійська дослідниця творчості поетеси Галина Кошарська. — Вона постійно оживає в її спогадах, даруючи душевну рівновагу та велику втіху. Для неї природа завжди жива; вона дає задоволення на естетичному та емоційному рівнях». [3]

Ця ж епоха сприяла освітленню теми екології, яка точно виражена у поетичних творах «Ластівки тікають із Європи».

Використання пейзажних прийомів в деяких ліричних поезіях має соціальний підтекст, а саме: річки та села, що набули статус «неперспективних». Саме ця проблема висвічується у поезії «Хутір Вишневий»:

Вишневий Хутір. Ні душі.

А де ж ті вишні, де ті вишні?, — розпачливо запитує

поетеса, і риторичність її запитань не підлягає переглядові.

Без дбайливих господарських рук земля втрачатиме свою родючу силу:

Все обступили солонці

Рілля вродила камінцями. [23]

Лірична творчість Ліни Костенко, що містить в собі ліричну проблематику, пронизує до глибини душі та пробуджує кривду щодо долі природи. Її творчість — це скарб, який включає в себе певний урок, концепцією якого є прості та мудрі речі. Читач виступає в якості учня, який розуміє важливість існування в природі таких звичайних елементів, як трава, ліс, степ та інше. Саме такий сенс несе пейзажна лірика Ліни Костенко.

Висновок

Актуальність доведена, а саме було проведено визначення пейзажної побудови в ліричній творчості Ліни Костенко. Ця відома українська авторка відрізняється своєрідним баченням світу та природи, звідси і тлумачення пейзажу в неї, можна з певністю сказати, ексклюзивне. Її особливі пейзажні прийоми вже багато років є фундаментом для дослідження багатьох літературних діячів.

Актуальність теми доведена завдяки встановленої мети та завданням:

Мета дослідження досягнута, де було пояснено значення пейзажу в «житті» ліричних поезій Ліни Костенко, доведено унікальність в створенні пейзажу в ліриці Л. Костенко:

дослідили пейзаж та виявити його функції у літературному творі,

показали значення пейзажу в літературі,

встановили місце пейзажу в художньому творі,

висвітлили складові пейзажу,

пояснили, що таке пейзаж саме ліричного твору,

зробили детальний аналіз пейзажу у ліриці Ліни Костенко.

Актуальність, мета, завдання виконувалися науково-аналітичним методом, де в якості теоретичної бази виступили роботи видатних літературних діячів.

В якості узагальненого висновку слід сказати, що дана робота складалася поетапно для більш чіткого висвітлення встановленої мети. А саме: проводилася характеристика пейзажу та зазначення його типів і функцій. Більш значну увагу приділялося роз’ясненню ліричного пейзажу так, як саме ліричний пейзаж більш притаманний творчості Ліни Костенко.

Щодо поетапного складання дослідження слід зауважити: в другому розділі (який слід вважати основним, бо саме він розкриває аналітичну ідею курсового проекту) аналіз не було поділено на підрозділи, бо лірична поезія Ліни Костенко (тобто кожен її твір в окремості) — це вже і є наступний крок до висвітлення проблеми тому, що авторка ніколи не повторює вже вжиту ідею. Саме тут було розкрито елементи пейзажу, які притаманні цій видатній поетесі.

Можна навіть, впевнено сказати, що Ліна Костенко створила власний стиль створення пейзажної картини в художньому творі, де ідея має простий характер, що надає кожному твору легкого читання та певного душевно душевного осмислення.

Підсумовуючи все вище сказане, слід зазначити, що саме пейзаж у художньому творі розкриває характеристику головного герою, його побутового життя та внутрішнього світу. Саме пейзажний фон створює читацьку атмосферу, де читач уявляє себе на місці персонажу.

Список використаних джерел

1. Антонішин С. Над річкою буття — на березі крутому, або Лілеї для Ліни: До ювілею Ліни Костенко // Дзвін. — 2000. — № 3. — С. 125−132.

2. Базилевський В. Поезія як мислення // Дніпро. — 1990. — № 3. — С. 106−116.

3. Бакула Б. Історія і поезія: [Л. Костенко] // Урок української. — 2000. — № 2. — С. 9−15.

4. Бaнковська Н., Яковець А. Ліні Костенко — 70 // Визвольний шлях. — 2000. — № 3. — С. 76−84.

5. Барабаш С. Пам’ять розуму і серця в ліриці Л. Костенко // Література. Діти. Час. — К., 1989. — С. 65−70.

6. Брюховецькнй В. Ліна Костенко: Нарис творчості. — К., 1990.

7. Дюбишина-Мельник Л.О. то не є розмовка побутова! [Поезія Ліни Костенко] // Урок української. — 2000. — № 2. — С. 25−26.

8. Кузнецов Ю. Імпресіози в українській прозі кінця ХІХ — початку ХХ ст. — К.: Зодіак — ЕКО, 1995 — 248 с.

9. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром`як, Ю.І. Ковалів ті ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — 752 с.

10. Роль пейзажу в художньому творі // електрона адреса: http: //www. bibliofond. ru/view. aspx? id=515 437

11. Вірш «Мене ізмалку люблять всі дерева» // електрона адреса: http: //www. ukrcenter. com/Література/Ліна-Костенко/21 607/Мене-ізмалку-люблять-всі-дерева

12. Вірш «Цей ліс живий. У нього добрі очі.» // електрона адреса: http: //www. ukrcenter. com/Література/Ліна-Костенко/21 608/Цей-ліс-живий-У-нього-добрі-очі

13. Вірш «Пекучий день. лісів солодка млява.» // електрона адреса: http: //www. ukrcenter. com/Література/Ліна-Костенко/24 646/Пекучий-день-лісів-солодка-млява

14. Вірш «Гроза проходила десь поруч…» // електрона адреса: http: //www. poetryclub. com. ua/metrs_poem. php? poem=17 278

15. Вірш «Дощ полив і день такий полив’яний…» // електрона адреса: http: //kostenko. electron. com. ua/menu31_19. html

16. Вірш «Сосновий ліс перебирає струни…» // електрона адреса: http: //www. poetryclub. com. ua/metrs_poem. php? poem=16 845

17. Вірш «Осінній день, о синій день.» // електрона адреса: http: //www. playcast. ru/view/1 950 350/38dd3b3f180cecc5134348966f14a84d21b05746pl

18. Вірш «На цямру…» // електрона адреса: http: //stihi. pro/6091-na-cyamru-monastirskoyi-krinichki. html

19. Вірш «Осінній день, осінній день, осінній!.» // електрона адреса: http: //www. ukrcenter. com/Література/Ліна-Костенко/24 652/Осінній-день-осінній-день-осінній

20. Вірш «Шипшина важко віддає плоди.» // електрона адреса: http: //www. ukrcenter. com/Література/Ліна-Костенко/24 650/Шипшина-важко-віддає-плоди

21. Вірш «Виходжу в сад, він чорний і худий» // електрона адреса: http: //www. ukrcenter. com/Література/Ліна-Костенко/24 566/Виходжу-в-сад-він-чорний-і-худий

22. Вірш «Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага.» // електрона адреса: http: //www. ukrcenter. com/Література/Ліна-Костенко/24 509/Обступи-мене-ліс-як-в-легенді

23. Вірш «Хутір Вишневий» // електрона адреса: http: //kostenko. electron. com. ua/menu31_116. html

24. В. Г. Грибач «Охорона праці» // електрона адреса: http: //ebooktime. net/book354. html

Додатки

Додаток 1

Таблиця «Типи пейзажу»

ліричний пейзаж (не пов’язаний безпосередньо з розвитком сюжету)

Власне ліричний (вираження почуттів автора) Пейзаж настрою (звернення до емоцій читача; використання літературних ремінісценцій)

Метафоричність і гіперболізація. Використання риторичних прийомів і ритмизированной прози. Створює атмосферу, настрій.

Пейзаж, необхідний для розвитку дії

Супроводжує розвиток зовнішніх подій. Грає роль у духовному житті персонажів.

опис — героєм — автором

Пейзаж «самоцінний»

Дослідницький підхід «натуральної школи» Екзотичний пейзаж романтиків

Інформативно-пізнавальна функція. Створення ілюзії достовірності, реальності.

Пейзаж-символ

Гранично узагальнений пейзаж

Піднята цілина в романі М. Шолохова

Вигаданий (фантастичний)

Створення вигаданого художнього світу. Сни і ілюзії персонажів

Салтиков-Щедрін, Н. Г. Чернишевський Ф.М. Достоєвський

Додаток 2

«Схематичне зображення місця та функції пейзажу»

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой