Проектування в’язального цеху по виготовленню верхнього трикотажу на машинах "Мультікомет-48"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

Розділ № 1. Організація нормування праці

1.1 Значення та задачі технічного нормування праці

1.2 Методи встановлення норм виробітку і норм часу

1.3 Методи визначення витрат робочого часу спостереженням

1.4 Розрахунок норм виробітку на одному з видів в’язального обладнання

Розділ № 2. Економічна ефективність вибору варіанта устаткування

Розділ № 3. Розрахунок чисельності працюючих, фонду заробітної плати та показників продуктивності праці і середньої заробітної плати

Розділ № 4. Розрахунок собівартості, ціни та рентабельності продукції

Висновки

Використана література

Вступ

Легка промисловість України охоплює галузі, що виробляють товари народного споживання -- тканини, одяг, взуття, предмети галантереї та парфумерії тощо. Серед них -- текстильна, швейна, трикотажна, шкіряно-галантерейна, взуттєва, хутрова та інші галузі. Крім того підприємства легкої промисловості виробляють й товари виробничого призначення — корд, канати, штучну шкіру тощо.

Сировиною для галузі є натуральні, штучні та синтетичні волокна. Легка промисловість України переробляє як власну (льон, шкіра, хутро, хімічні волокна, вовна), так і привізну (вовна, бавовна, текстиль) сировину.

В Україні легка промисловість почала формуватися в другій половині ХІХ ст. Саме тоді з’явилися перші шкіряні заводи у Києві та Бердичеві, джутова фабрика в Одесі, канатний завод у Харкові. Підприємства легкої промисловості на початку ХХ ст. більше походили на кустарні майстерні та мали незначний обсяг виробництва. Проте вже через півстоліття, коли було збудовано низку потужних підприємств, галузь розвивалася прискореними темпами. Наприкінці ХХ ст. легка промисловість посідала вагоме місце в економіці України. Її частка у структурі промислового виробництва становила майже 12%. Проте в останні роки спостерігається суттєве скорочення обсягів її виробництва (1% у структурі промисловості України в 2003 р.).

Підприємства легкої промисловості орієнтуються на споживача, жіночі трудові ресурси та джерела сировини, тому вони поширені, загалом, на території всієї України. Однак легка промисловість завжди відставала від потреб суспільства щодо асортименту, якості й обсягів виробництва продукції, а в наш час перебуває у глибокій кризі, її частка у промисловому виробництві скоротилась.

Трикотажна промисловість займається виготовленням трикотажних тканин, білизни, в’язаних виробів, шкарпеток і панчіх із натуральних та хімічних волокон. У своєму розміщенні повністю орієнтується на споживача. Великі підприємства є в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Миколаєві, Чернівцях, Житомирі.

Основні причини зменшення темпів зростання промисловості пов’язані із загальною економічною кризою: важким фінансовим становищем, високим рівнем інфляції, розпадом господарських зв’язків з країнами близького зарубіжжя.

З прадавніх часів людина не могла обійтись без одягу, взуття, посуду, тощо. Більше того, ці речі, які ми тепер називаємо товарами широкого вжитку, що вироблялись у давнину найпримітивнішим способом, дали поштовх на тільки для створення однієї з найпотужніших та найважливіших галузей (яку по іронії долі хтось назвав легкою) практично всього цивілізованого світу, а й життя і розвиток індустрії планети в цілому.

Легка промисловість — одна з найстаріших галузей народного господарства — створювалась протягом сторіч. Поштовх до її виникнення дали перші мануфактури.

Зародження легкої промисловості, і в першу чергу текстильної, спонукало до створення машинобудування, хімічної та інших галузей виробництва.

Споживчий ринок насичується за рахунок товарів імпортного виробництва, аналоги яких виробляються в Україні, тим самим звужуючи можливості реалізації вітчизняних товарів. Частка вітчизняних товарів у роздрібній мережі не перевищує 15−30%, решта — імпорт.

На структуру легкої промисловості мають вплив різні економічні та природні фактори, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання або занепаду виробництва, рівень забезпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки і техніки.

Однією із проблем легкої промисловості, що пов’язана з галузевою специфікою — відсутність коштів для сезон их закупок сировини.

Як і в попередні кризові роки, в легкій промисловості збереглася велика кількість проблем, пов’язаних із зростанням безробіття, триваючої заборгованності по заробітній платі, пенсіях, стипендіях та допомогах, низьким рівнем мінімальної і середньої заробітної плати і як результат — зниження платоспроможного попиту населення.

Технічне переозброєння і реконструкція підприємств є основним джерелом нарощування виробничого потенціалу, його інтенсивного розвитку. Оскільки віддача капіталовкладень у технічне переозброєння і реконструкцію приблизно вдвоє більша за нове будівництво, сюди спрямовується не менше ніж половина загальної їх суми.

Могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки в сучасних умовах стають зовнішньоекономічні зв’язки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Тому тема даної курсової роботи «Проектування в’язального цеху по виготовленню верхнього трикотажу на машина Мультікомет-48» є актуальною.

Розділ № 1. Організація нормування праці

1.1 Задачі та значення технічного нормування праці

Технічне нормування у широкому розумінні цього поняття представляє собою встановлення технічно обгрунтованих норм витрат виробничих ресурсів. При цьому під виробничими ресурсами розуміються енергія, сировина, матеріали, інструмент, робочий час.

Основна задача нормування — це визначення міри праці і відповідної винагороди.

Технічне нормування праці - це сукупність методів і прийомів з виявлення резервів робочого часу і встановлення необхідної міри праці.

Задачами технічного нормування є виявлення резервів робочого часу і поліпшення організації праці на підприємстві, встановлення правильної міри праці (тобто визначення норми часу) і в кінцевому результаті - підвищення продуктивності праці та збільшення обсягів виробництва.

До затрат що нормуються відносять затрати які необхідні для виконання заданої роботи, і тому вони включаються до складу норми часу.

До затрат робочого часу, які не нормуються і не включаються до складу норми, відносять втрати робочого часу (втрати часу внаслідок виконання робітником випадкової та непродуктивної роботи, такої, наприклад, як ходіння за майстром, наладником, документацією, інструментом, транспортними засобами, матеріалами тощо; перерви в роботі з організаційних і технологічних причин, пов’язаних з простоями в очікуванні роботи, крана, підсобного робітника, креслення, інструмента, з простоями через відсутність електроенергії тощо; втрати з вини робітника у зв’язку із запізненням і несвоєчасним залишенням робочого місця, сторонніми розмовами тощо).

Затрати робочого часу, що нормуються, поділяються на підготовчо-заключний, оперативний час, час на обслуговування робочого місця і час на перерви на відпочинок і особисті потреби робітника.

Основний (технологічний) час представляє собою час, протягом якого змінюються розміри і форми заготовки, зовнішній вигляд і шорсткість поверхні або взаємне положення окремих частин складальної одиниці та вони закріплюються тощо. Основний час може бути машинним, машинно-ручним, ручним.

Час технічного обслуговування — це час, що витрачається на догляд за робочим місцем (обладнанням) протягом даної конкретної роботи (зміна притуплених інструментів, регулювання інструментів і підналагодження обладнання в процесі роботи, змітання стружки тощо).

Час технічного обслуговування визначається у відсотках до основного часу.

1.2 Методи встановлення норм виробітку і норм часу

Під методами встановлення, норм праці розуміють методичні основи, визначаючі методику дослідження, розрахунку і проектування витрат робочого часу або нормативних матеріалів для нормування трудових процесів. Методи нормування поділяються на аналітичний і досвідно статистичний.

Аналітичний метод має два різновиди: аналітично розрахунковий метод і аналітично дослідницький метод. Перший передбачає розрахунок норм праці по розробленим нормативах праці і режимів роботи обладнання. Другий передбачає розрахунок норм на основі результатів дослідження витрат робочого часу і технологічних режимів параметрів.

Є ще дослідно статистичний (сумарний) метод передбачає визначення норм праці на основі сумарних даних, взятих з оперативного і статистичного обліку і досвіду особи, що встановлює дану норму.

За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, крупносерійного і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.
В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе не виправдовує. Тому його застосовують тут тільки для розрахунку норм на дуже складні операції. Складовими аналітичного методу є: аналіз застосовуваного технологічного процесу та існуючих форм організації праці на робочому місці: проектування найраціональнішого складу, послідовності і тривалості виконання елементів операцій, які нормують, розроблення оптимальних режимів роботи устаткування, передових прийомів праці і раціональної організації робочого місця.

Аналітично-дослідний метод ґрунтується на вивченні та вимірах витрат робочого часу безпосередньо на робочому місці в діючому робочому процесі. Спостереження за процесом виконання операцій дає можливість виявити недоліки, що можуть бути пов’язані з нераціональною організацією робочого місця, використання обладнання, прийомами та методами праці. Однак цей метод дає ряд недоліків: велика трудомісткість пов’язана з багаторазовими спостереженнями; елементи суб'єктивності, які можуть бути внесені робочим, що є об'єктом спостереження, чи нормувальником в зв’язку з його кваліфікацією; неможливість встановити норми до впровадження виробу у виробництво.

1.3 Методи вивчення витрат робочого часу

Хронометраж — це такий вид дослідження, при якому вивчається тривалість елементів роботи, що циклічно повторюються, а також окремі елементи підготовчо-заключної роботи та роботи по обслуговуванню робочого місця.

Основними задачами хронометражу є:

-вивчення виробничої операції та визначення фактичної тривалості ручних, машино-ручних та механізованих елементів роботи;

-виявлення та вивчення передових методів та прийомів роботи в цілях проектування раціонального змісту та послідовності виконання окремих елементів роботи та навчання цим методам усіх робітників, зайнятих виконанням даної роботи;

-отримання вихідних даних для розробки нормативів часу оперативної роботи, окремих елементів підготовчо-заключної роботи та роботи по обслуговуванню робочого місця;

-визначення витрат часу на окремі роботи для перевірки діючих норм, виявлення причин невиконання норм окремими робочими та уточнення встановлених норм;

-отримання вихідних даних для виявлення можливих сполучень та перекритій окремих елементів витрат часу, розробки графіків багатостаночного обслуговування при циклічному характері технологічних процесів та визначення оптимального складу бригади і раціонального розподілу роботи між робочими при бригадній формі організації праці;

-отримання вихідних матеріалів для правильної організації роботи на поточних лініях та на конвеєрах в цілях досягнення повної завантаженості робочих та окремих агрегатів.

Об'єктами вивчення при хронометражі є виробнича операція, що виконується одним робітником або групою робочих на певному робочому місці, або окремі елементи роботи.

Фотографія робочого часу — вид спостереження при якому вимірюють усі без винятку затрати робочого часу працівника за певний період роботи. Основними завданнями фотографії робочого часу є:

-визначення фактичного балансу робочого часу (розподіл витрат за категоріями у відповідності з їх класифікацією);

-виявлення невиробничих витрат робочого часу, встановлення причин, що їх викликають;

-отримання необхідних вихідних даних стосовно організації праці, та виробництва, організації та обслуговування робочих місць;

-встановлення та удосконалення передового досвіду робітників по використанню робочого часу;

-накопичення вихідних даних для розробки нормативів підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця, раціональної перерви на відпочинок та особисті потреби.

В залежності від кількості робітників, за якими спостерігає дослідник, фотографія може бути індивідуальною, груповою та масовою.

Фотохронометраж — це комбінований вид спостереження, при якому паралельно з фотографією використання робочого часу в окремі його періоди тим же спостерігачем проводиться хронометраж. Цей метод застосовується для вивчення затрат часу в тих же цілях, що й фотографія робочого часу і хронометраж.

1.4 Розрахунок норм виробітку на одному з видів в’язального обладняння

Норма часу — це регламентований час на виконання деякого обсягу робіт у певних виробничих умовах одним або декількома виконавцями відповідної кваліфікації.

Норма виробітку — кількість продукції, яка повинна бути виготовлена робітником за одиницю часу.

Вихідні дані:

Обладнання — машина КВО «Мультізінгл» Ш 762

Переплетення — одинарне платироване футероване

Заправка:

Грунтова нитка — бавовна 20 текс

Платирована нитка — бавовно-поліефірна 20 текс

Футерована нитка — бавовна 25*2 текс

Довжина нитки в петлі:

Lг=3.8 мм; Lп=3.8 мм; Lф=1. 21 мм

Кількість обладнання — 26

Кількість обертів за хвилину — 23 об/хв.

Кількість систем — 96

Кількість систем, що утворюють один ряд — 3

Тривалість зміни — 8 год

Кількість змін — 2

Кількість робочих днів у рік — 230

Коефіцієнт завантаження обладнання (Кз) = 0. 88

Виріб — жіноча сукня.

В таблиці 1 розраховано допоміжний час, що перекривається і не перекривається машинним, а також простої по групі «Б».

Табл. 1

Допоміжний час, що не перекривається машинним:

Найменування операцій

Кількість випадків на 1 кг

Час на 1 випадок, с

Час на 1 кг, с

1

2

3

4

5

1

Зміна бобіни

0. 67

11

7. 37

2

Зміна бобіни з заправкою

0. 403

58

23. 37

3

Ліквідація обриву нитки з заправкою

0. 264

66

17. 42

4

Зміна голки

0. 7

51

35. 7

5

Зняття рулона

0. 093

60

5. 58

6

Заправка полотна

0. 093

30

2. 79

7

Ліквідація часткового зриву

0. 015

300

4. 5

tд. н=96. 73

1

2

3

4

5

Допоміжний час, що перекривається машинним

1

Заповнення паспорта куска

0. 015

35

0. 53

2

Перевірка щільності

0. 015

45

0. 68

3

Перевірка якості полотна

0. 031

25

0. 78

4

Підготовка пряжі до в’язання

1. 00

7

7. 00

tд. п=8. 99

Витрати часу по групі «Б»

1

Самообслуговування, Тб`

600 с

2

Чистка і ремонт

600 с

3

Дрібний ремонт

1200с

Тб=2400 с

Теоретична продуктивність машини:

;

де — тривалість зміни, хв. ;

m — кількість петлетвірних систем на машині;

— швидкість машини, об/хв. ;

— маса 1петельного ряду, г;

С — кількість петлетвірних систем, які в’яжуть один петельний ряд.

;

г кг.

Машинний час:

де — тривалість зміни, с;

АТ — теоретична продуктивність машини

с;

де — коефіцієнт, який характеризує долю машинного часу в загальному оперативному часі.

;

;

;

— коефіцієнт, який враховує витрати машинного часу із-за співпадання операцій.

Зона обслуговування:

маш. ;

де — машинний час на один кілограм полотна, с;

— допоміжний час, який не перекривається машинним часом, с;

— допоміжний час, який перекривається машинним часом, с;

— час на переходи, с;

— коефіцієнт завантаженості в’язальниці.

— норма продуктивності машини;

;

— тривалість зміни;

Тб — час обслуговування робочого місця за зміну, с;

— витрати часу через спів падання операцій, с;

— машинний час на одиницю виробу, с;

, кг;

Норма виробітку в’язальниці:

;

60. 28*3=180. 84 кг за зміну

Коефіцієнт корисного часу:

;

, %;

Фізична загрузка в’язальниці:

;

де — час на самообслуговування робочого місця в’язальницею, с;

, %.

виробіток собівартість праця нормування в’язання

Розділ № 2. Економічна ефективність вибору варіанта устаткування

Ефективність виробництва — це якісна характеристика, яка відображає рівень розвитку продуктивних сил і ступінь забезпечення потреб суспільства.

Ефект — результат науково-технічної діяльності (прибуток, зниження витрат та собівартості).

Вихідні дані для розрахунку економічної ефективності вибору обладнання наведені у таблиці 2.

Табл. 2

№ п/п

Показники

Одиниця виміру

Дані

Мультізінгл

MLBF

1.

Випуск продукції за рік

кг

670 927. 30

524 996. 16

2.

Кількість обладнання

од

26

26

3.

Вартість одиниці устаткування

грн

448 000

400 000

4.

Норма продуктивності машин за годину

кг

7. 54

5. 9

5.

Зона обслуговування в’язальниці

од

3

3

6.

Тарифна ставка в’язальниці

грн.

8. 0

8. 0

7.

Доплата і додаткова заробітна плата в’зальниці

%

25

25

8.

Зона обслуговування п/ майстра

од

7

7

9.

Тарифна ставка помічника майстра за годину

грн.

9. 0

9. 0

10.

Доплата і додаткова заробітна плата помічника майстра

%

30

30

11.

Відрахування у соціальні та інши фонди

%

36. 96

36. 96

12.

Кількість робочих днів у рік

днів

230

230

13.

Кількість змін

змін

2

2

14.

Тривалість зміни

год

8

8

15.

Потужність двигуна

кВт

4. 0

4. 0

16.

Вартість 1 кВт/год електроенергії

грн

0. 24

0. 24

17.

Витрати на поточний ремонт

%

10

10

18.

Амортизаційні відрахування

%

15

15

19.

Коефіцієнт працюючого обладнання

0. 93

0. 93

20.

Коефіцієнт економічної ефективності

0. 15

0. 15

21.

Коефіцієнт попиту електроенергії

0. 7

0. 7

Визначимо собівартість продукції по змінним статтям витрат:

I. Bитрати по заробітній платі:

;

Д — процент доплат і додаткової заробітної плати;

Н — відрахування у фонд соціального страхування, %;

В — випуск продукції за рік;

— розцінка на одиницю продукції.

;

де — тарифна ставка в’язальниці за годину, грн. ;

Hв- норма виробітку за годину, грн.

1) Мультізінгл: грн. /кг;

2) MLBF: грн. /кг.

Норма виробітку за годину:

;

1) Мультізінгл: кг;

2) MLBF: кг.

Продуктивність машини:

Мультізінгл:

кг;

2) MLBF: Нм/год=5.9 кг.

Випуск продукції за рік:

год. ;

1) Мультізінгл: кг;

2) MLBF: кг.

Витрати по заробітній платі:

1) Мультізінгл: грн. ;

2) MLBF: грн.

II. Розрахунок експлуатаційних витрат:

Витрати на амортизацію:

де Оз — кількість заправленого обладнання, машин;

Ц — вартість одиниці обладнання, грн. ;

На — норма амортизаційних відрахувань, %.

1) Мультізінгл: грн. ;

2) MLBF: грн.

Витрати на електроенергію:

де М — потужність електродвигуна, кВт;

Оз — кількість заправленого обладнання, машин;

Дрд— кількість робочих днів за рік;

Тзм— тривалість зміни, год. ;

n- кількість змін;

Цел— вартість 1 кВт/г електроенергії;

КП — коефіцієнт попиту електроенергії.

1) Мультізінгл: грн. ;

2) MLBF: грн.

Витрати на поточний ремонт, запчастини:

де Оз — кількість заправленого обладнання, машин;

Ц- вартість одиниці обладнання, грн. ;

m- процент витрат на ремонт, %.

1) Мультізінгл: грн. ;

2) MLBF: грн.

Витрати на зарплату помічника майстра:

де Тст — тарифна ставка помічника майстра за годину, грн. ;

Дрд— кількість робочих днів за рік;

Тзм— тривалість зміни, год. ;

n- кількість змін;

Оз— кількість заправленого обладнання, машин;

Но— зона обслужування помічника майстра, машин;

Д- доплата до заробітної плати помічника майстра, %;

Н- відрахування у фонд соціального страхування, %;

1) Мультізінгл: грн. ;

2) MLBF: грн

Загальні економічні витрати:

1) Мультізінгл:

грн. ;

2) MLBF: грн.

ІІІ. Розрахунок собівартості продукції:

,

1) Мультізінгл: С=402 019. 64+3 195 326. 52=3 597 346. 16 грн. ;

2) MLBF: С=404 457. 04+2 883 326. 52=3 287 783. 56 грн.

Капітальні витрати:

1) Мультізінгл: Кі =26*448 000=11648000 грн. ;

2) MLBF: К і=26*400 000=10400000 грн.

Приведені витрати:

,

Ен — коефіцієнт економічної ефективності, %.

1) Мультізінгл: грн.

2) MLBF: 3 287 783. 56+0. 15Ч10 400 000=4847783. 56 грн.

Питомі приведені витрати:

1)Мультізінгл: грн. ;

2) MLBF: грн.

Питомі приведені витрати менші на машині Мультізінгл і складають 7. 97 грн. /кг, тоді як на машині MLBF — 9. 23 грн. /кг, тому виробництво матеріалу ефективніше на машині Мультізінгл.

Розділ № 3. Розрахунок чисельності працюючих, фонду заробітної плати та показників продуктивності праці і середньої заробітної плати

Спискова чисельність працівників підприємства це чисельність працівників спискового складу на визначене число чи дату з обліком прийнятих і вибулих у цей день працівників.

Явочна чисельність — це кількість працівників облікового складу, що з’явилися на роботу. Різниця між явочним і списковим складом характеризує кількість добових простоїв (відпустки, хвороби, відрядження і т.д.)

Фонд заробітної плати — це загальна сума грошових коштів, направлена на оплату праці робітників і управлінського персоналу підприємства за визначений обсяг виконаної роботи. За часом формування розрізняють плановий та фактичний фонди заробітної плати.

Розрахунок явочної чисельності працюючих наведено в таблиці 4.

Табл. 4

Розрахунок явочної чисельності працюючих:

№ п/п

Найменування цехів та професій

Кількість обладнання аба змінне завдання

Норма обслуговування, або завдання на 1 робітника за зміну

Кількість робочих за зміну

Кількість змін

Кількість робочих за день

1

2

3

4

5

6

7

1.

В’язальниця

26

3

9

2

18

2.

Мотальниця

1

1

1

2

2

3.

Бракувальниця

1458

1000 кг

2

2

4

4.

Помічник майстра

26

7

4

2

8

5.

Бригадир в’язальної дільн.

1 діл

1 діл.

1

2

2

6.

Механік

1 діл

1 діл.

1

2

2

7.

Електрик

1 діл.

1 діл.

1

2

2

8.

Маркувальниця

1458

1000 кг

2

2

4

9.

Чистильщик

1 діл.

1 діл.

1

2

2

10.

Вантажник

1458

1000 кг

2

2

4

11.

Працівники складу сировини

1 ск.

0.5 ск

2

2

4

12.

Працівники складу полотна

1 ск.

0.5 ск

2

2

4

13.

Приймальник полотна

1458

1000 кг

1

2

2

14.

Слюсар

1 діл.

1 діл

1

2

2

15.

Прибиральниця

1008 м2

500 м2

2

2

4

Всього Кяв

64

Явочний склад робочих-відрядників розраховують:

А) на конвеєрних потоках — по технологічній схемі;

Б) для закрійного, оздоблювального цехів — поопераційно, виходячи з випуску продукції за зміну, планової норми виробітку:

,

де Кяв — кількість робочих; Рзм — випуск продукції за зміну; п — кількість змін.

В) для мотального і в’язального цехів — виходячи з необхідної кількості обладнання і зони обслуговування одним робітником:

,

де О — кількість працюючого або заправленого обладнання; Но — зона обслуговування.

Явочний склад з погодинною оплатою праці розраховують або по плановому завданню (браковщики), або по кількості ділянок (електромонтери, слюсарі), або відповідно з площею цеху (прибиральниці та ін.).

Кількість робочих за списком розраховується за формулою:

== =75 чол.

Де — відсоток відходу з інших причин,;

— відсоток невиходу в _о'язку з основною відпусткою;

— відсоток невиходу в _о'язку з додатковою відпусткою.

=/*100=24/230*100=9.1%

де — кількість днів основної відпустки;

— кількість робочих днів за рік.

Розрахунок тарифного фонду заробітної плати кожного робітника окремо за такою формулою:

= **, грн.

Тарифний фонд заробітної плати інших робітників представлений в таблиці 5.

Прямий фонд оплати в’язальниці

, грн.

А — плановий відсоток перевиконання норм виробітку, а = 5%

Фонд оплати праці робітників розраховується наступним чином:

=778 688*1. 4=1 090 163.2 грн.

Табл. 5

Розрахунок тарифного і прямого фондів заробітної плати

№ п/п

Назва професії

Явочна чисель-ність робочих

Сис-тема оплати

Тариф-на ставка, грн.

Кількість робочих годин за рік

Тариф-ний фонд за рік, грн.

Відсо-ток переви-конання норм виробітку, грн.

Прямий фонд заробітної плати, грн.

1

2

3

4

6

7

8

9

10

1.

В’язальниця

18

Від.

8. 0

1840

264 960

5

278 208

2.

Мотальниця

2

Пог

5. 0

1840

18 400

-

18 400

3.

Бракувальниця

4

Пог

4. 5

1840

33 120

-

33 120

4.

Помічник майстра

8

Пог

9. 0

1840

132 480

-

132 480

5.

Бригадир в’язальної дільн.

2

Пог

10. 0

1840

36 800

-

36 800

6.

Механік

2

Пог

7. 0

1840

25 760

-

25 760

7.

Електрик

2

Пог

7. 0

1840

25 760

-

25 760

8.

Маркувальниця

4

Пог

4. 5

1840

33 120

-

33 120

9.

Чистильщик

2

Пог

7. 0

1840

25 760

-

25 760

10.

Вантажник

4

Пог

4. 0

1840

29 440

-

29 440

11.

Працівники складу сировини

4

Пог

4. 5

1840

33 120

-

33 120

12.

Працівники складу полотна

4

Пог

4. 5

1840

33 120

-

33 120

13.

Приймальник полотна

2

Пог

5. 0

1840

18 400

-

18 400

14.

Слюсар

2

Пог

7. 0

1840

25 760

-

25 760

15.

Прибиральниця

4

Пог

4. 0

1840

29 440

-

29 440

765 440

778 688

Чисельність і фонд оплати праці керівних робітників, службовців і МОП розраховують за формулою (розрахунок наведено в таблиці 6):

*12=101 400грн.

Де — кількість керівників, спеціалістів і МОП;

— оклад керівника, службовці, МОП за місяць.

Табл. 6

Розрахунок кількості керівних робітників, спеціалістів МОП і фондів їх заробітної плати

№ п/п

Найменування професії

Кількість чоловік

Оклад, грн.

Кількість місяців за рік

Фонд оплати праці

1

2

3

4

5

6

1.

Начальник цеха

1

1750

12

21 000

2.

Начальник зміни

2

1650

12

39 600

3.

Економіст

1

1700

12

20 400

4.

Технолог

1

1700

12

20 400

101 400

Фонд оплати праці промислово-виробничого персоналу:

=1 090 163.2 +101 400=1191563. 2грн.

Розрахунок показників оплати праці.

1) Продуктивність праці на одного працюючого за рік (ПП):

ПП =А/=93 921 107. 08/80=грн.

Де В — випуск продукцій за рік, грн. ;

— кількість робітників

= +=75+5=80 чол.

2) Продуктивність праці на одного робітника за списком:

ПП = А/=93 921 107. 08/75=1 252 281. 43грн.

3) Продуктивність праці на одну явочну _ол. _о-годину:

ППчол. год. = А / (Кяв*Дрд*Тзм) =93 921 107. 08/(64*230*8)=797. 56грн.

4) Продуктивність праці за один явочний _ол. _о-день:

ППчол. день. = А / (Кяв*Дрд) =93 921 107. 08/(64*230)=6380. 51грн.

5) Середня заробітна плата одного працюючого за рік:

ЗПр = (ФОПпвп + П) / Кр =(1 191 563. 2+1 191 563. 2*0. 1)/80=16 383. 99 грн.

Де П — виплати промислово-виробничому персоналу за рік і визначається так

— 100%, П — 10%.

6) Середня заробітна плата одного робітника за списком за рік:

Зроб = (ФОПроб + П) / Ксп =(1 090 163.2 +1 090 163.2 *0. 1)/75=13 855,85 г

Табл. 7

Показники по праці та заробітній праці

№ п/п

Показники

Величини

1.

Випуск продукції за рік, _грн

93 921 107. 08

2.

Кількість працюючих, __чол.

80

3.

Кількість робітників за списком, чол.

75

4.

Фонд оплати праці виробничо-промислового персоналу, грн.

1 191 563. 2

5.

Фонд оплати праці робітників, грн.

1 090 163. 2

6.

Явочна кількість робітників, чол.

64

7.

Продуктивність праці:

В 1 явочний чол.- день, грн.

За 1 явочну чол.- год, грн.

На одного робітника за списком за рік, грн.

На одного працюючого за рік, грн.

6380. 51

797. 56

1 252 281. 43

1 174 013. 84

8.

Середня заробітна плата:

Одного працюючого за рік, грн.

Одного робітника за списком за рік, грн.

16 383. 99

15 989. 06

Розділ № 4. Розрахунок собівартості, ціни та рентабельності продукції

Собівартість продукції - це сумарні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені у вартісній формі.

Від собівартості продукції залежить кінцевий показник діяльності підприємств — прибутковість.

Собівартість визначається як сума сукупних витрат, поділених на кількість виробленої продукції, тобто як середні витрати на одиницю продукції.

Витрати, класифіковані по призначенню, називають статтями калькуляції, а загальний свод затрат по статтям калькуляції - калькуляцією.

Крім показників собівартості, планують показники прибутку та рентабельності.

Загальний прибуток -- це кінцевий фінансовий результат діяльності суб'єкта господарювання. Він синтезує фінансові результати роботи підприємства від різних видів його діяльності: основної, інвестиційної, фінансової та надзвичайних подій.

Рентабельність — це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Розрахунок статей калькуляції жіночої сукні.

1) Сировина та основні матеріали розраховуються за формулою:

, грн.

де — норма витрати сировини на одиницю продукції;

— оптова ціна за 1 кг сировини.

2) Додаткові матеріали:

Вдод=Nдод. мат. оп, грн.

Розрахунок основних та допоміжних матеріалів наведено в таблиці 8.

3) Відходи, що реалізуються (таблиця 9):

Ввід=,

де — норма відходів, гк;

Цвід — вартість одного кг відходів, кг;

d — відсоток відходів, що реалізується.

Табл. 8

Розрахунок основних та допоміжних матеріалів

Найменування матеріалів

Одиниця виміру

Норма витрат на одиницю продукції

Ціна за одиницю виміру, грн.

Витрати на одиницю продукції, грн.

1

2

3

4

5

Основні матеріали

Пр. Зм. бавовно-поліефірна і бавовняна

кг

0. 4619

45

20. 79

Допоміжні матеріали

Швейні нитки

кг

0. 475

50

0. 24

Декоративна тасьма

м

1. 06

0. 45

0. 48

Розмірна лента

м

1

0. 15

0. 15

Картонний ярлик

шт

1

0. 04

0. 04

Етикетка з вказанням номеру

шт

1

0. 05

0. 05

Пакет на виріб

шт

1

0. 05

0. 05

Ярлик на виріб

шт

1

0. 05

0. 05

Коробка

шт

1

0. 5

0. 5

Ярлик на коробку

шт

0. 1

0. 05

0. 005

Скотч

м

0. 24

0. 15

0. 036

Клей

г

0. 72

0. 03

0. 022

1. 62

Табл. 9

Розрахунок вартості відходів:

№ п/п

Види відходів

Один. Виміру

Норма відходів на оди-ницю продукції, кг,

Процент реалізації відходів,

Ціна за 1 кг відходів, _рн. ,

Сума, _рн.

1

2

3

4

5

6

7

1.

_рн. _екальні відходи

кг

0. 097

80

3. 0

0. 232

2.

Оверлочна обрізь

кг

0. 01

70

1. 0

0. 007

0. 24

4) Паливо та електроенергія на технологічні цілі:

Вел= Nел * Цел= 4*0. 24=0. 96 грн. ,

де Nел — потужнысть двигуна, кВт;

Цел — ціна 1 кВт/год електроенергії, _рн.

5) Заробітна плата основних виробничих робітників:

=2. 86+0. 26=3. 12 грн.

Де — заробітна плата основна відрядників;

— заробітна плата основна робітників з погодинною оплатою праці;

= *(1+)=2. 29*(1+25/100)=2. 86 грн.

= * =2. 86*9/100=0. 26 грн.

Де Ур — сумарна відрядна розцінка (розрахунки в таблиці 10);

Д — доплати до зарплати (25%);

а — питома вага заробітної плати погодинників в заробітній платі відрядників (9%).

Табл. 10

Розрахунок сумарної відрядної розцінки.

№ п/п

Найменування професії

Тарифна ставка за год., грн.

Норма виробітку робочого за год.

Відрядна розцінка, грн.

Норма витрат сировини на 1 виріб, кг

Відрядна розцінка на 1 виріб, грн.

1

2

3

4

5

6

7

1.

В’язальниця

8. 0

22. 61 кг

0. 35

0. 4619

0. 162

2.

Швея у в’яз. цеху

6. 0

270 кг

0. 022

0. 4619

0. 010

3.

Оператор фарбувальної маш.

6. 5

67 кг

0. 097

0. 4619

0. 045

1

2

3

4

5

6

7

4.

Оператор віджимного обладнання

6. 5

270 кг

0. 024

0. 4619

0. 011

5.

Оператор суш. -шир. машини

6. 0

270 кг

0. 022

0. 4619

0. 010

6.

Кравець

6. 5

67 од.

0. 097

0. 097

7.

Комплектувальниця

6. 0

49 од.

0. 122

0. 122

8.

Швачка

5. 5

3 од.

1. 83

1. 83

У2. 29

10) Додаткова заробітна плата основних робочих:

— % додаткової заробітної плати (7%);

10) Відрахування у соціальні фонди:

_ага. ,

де Н — % відрахування у соціальні фонди (36. 96%);

8) Загально виробничі витрати:

Взаг= Зосн. * в/100= 3. 12*660/100=20. 59 грн.

Де в — % витрат _агально виробничих (660%);

Отримані значення калькуляцій на одиницю продукції занесені до таблиці 11.

Табл. 11

Калькуляція на одиницю виробу.

№ п/п

Статті калькуляції

Сума

1.

Сировина та основні матеріали

20. 79

2.

Відходи, що реалізуються

0. 24

3.

Допоміжні матеріали

1. 62

4.

Паливо та електроенергія на технологічні цілі

0. 96

5.

Основна заробітна плата виробничих робочих

3. 12

6.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників

0. 22

7.

Відрахування у соціальні та інші фонди

1. 24

8.

Загальні виробничі витрати

20. 59

Всього: виробнича собівартість

48. 78

7.

Адміністративні витрати

3. 28

8.

Витрати на збут

1. 87

Загальні витрати

53. 93

9) Адміністративні витрати:

Вадм= Зосн. * д/100=3. 12*105/100=3. 28 грн.

Де д — % адміністративних витрат (105%);

10) Витрати на збут:

Взб= Зосн. * б/100=3. 12*60/100=1. 87 грн.

Де б — % витрат на збут (60%).

Розрахунок ціни, прибутку та рентабельності.

3) Розрахунок оптової ціни на виріб:

= С + П =53. 93+10. 79=64. 72грн.

де С — загальні (повні) витрати на одиницю продукції;

П — прибуток на одиницю виробу.

Прибуток розраховується за встановленою на підприємстві рентабельністю виробу від загальних витрат. Рентабельність дорівнює 20%. Отже

П= (20*53. 93)/100=10. 79грн.

2) Коефіцієнт ґатунку:

= 0,999

4) Відпускна оптова ціна одиниці виробу:

64. 72+12. 94 =77. 66 грн.

Де ПДВ — податок на додану вартість, який враховують за встановленим нормативом (20%).

ПДВ = * (20%/100) = 64. 72*(20/100)=12. 94 грн.

Табл. 12

Вартість продукції, що реалізується.

№ п/п

Найме-нува-ння про-дукції

Річний випуск продукції, одн.

Оптова ціна з урахуванням, грн.

(*)

Річний випуск, грн.

Загальні витрати річного випуску продукції, грн.

Прибуток, грн.

1

2

3

4

5

6

7

1.

Сукня жіноча

1 452 538

64. 66

93 921 107. 08

78 335 374. 34

15 585 732. 74

5) Рівень рентабельності продукції:

Р= ((Цоптг-С) /С)*100 =((64. 72*0. 999−53. 93)/ 53. 93)*100= 19. 89%

Техніко-економічні показники наведено в таблиці 13.

Таблиця 13

Техніко-економічні показники

№ п/п

Показники

Одиниці виміру

Дані

1.

Випуск продукції за рік

Грн.

93 921 107. 08

2.

Кількість працюючих

Чол.

80

3.

Кількість робітників

Чол.

75

4.

Продуктивність праці за рік:

одного працюючого

одного робітника

Грн.

Грн.

1 174 013. 84

1 252 281. 43

5.

Середня заробітна плата за рік:

одного працюючого

одного робітника

Грн.

Грн.

16 383. 99

15 989. 06

6.

Рентабельність продукції

%

19. 89

7.

Загальні (повні) витрати

Грн.

53. 93

8.

Прибуток на одиницю продукції (1д.п.)

Грн.

10. 74

Висновки

В Україні відчувається дефіцит багатьох товарів народного споживання. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін, спонукає продавати низькоякісну продукцію. Нині зростання дефіциту товарів поєднується з гострим дефіцитом державного бюджету. Потреба радикального реформування очевидна. Слід рішуче згортати економічно неефективні для суспільства види діяльності. Доцільно переорієнтовувати підприємства на випуск продукції, потрібної споживачеві, збільшувати капітальні вкладення у виробництво нових, технічно складних товарів тривалого користування, формувати розвинену мережу обслуговування їх, нарощувати виробництво садових будиночків, розширювати продаж будівельних матеріалів, засобів механізації, що реально впливатиме на рівень життя населення України.

Активізація структурної перебудови підприємств легкої промисловості буде залежати від покращення фінансового становища підприємств, що насамперед залежатиме від підвищення купівельної спроможності населення. Якщо не буде підвищуватися купівельна спроможність населення буде незначне зростання обсягів виробництва із дальшим поглибленням конкурентоспроможності продукції галузі.

Таким чином, відроджувати вітчизняного товаровиробника в Україні необхідно негайно, починаючи з товарів широкого вжитку. І це є політично, економічно та соціально обґрунтованим, вигідним для скорішого економічного відродження незалежної і суверенної України.

Використана література

1 Иоффе И. Г., Степина А. Ф. Организация, планирование и управление на предприятиях трикотажной промышленности. — М.: Легпромбытиздат;

2 Конспект лекцій;

3 Інтернет.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой