Порівняльний аналіз розвитку системи електронних грошей в Україні і зарубіжних країнах

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

електронні гроші платіж

Вступ

1. Теоретичні основи функціонування електронних грошей

1.1 Природа електронних грошей і загальні схеми їх обігу

1.2 Суть та основні види електронних грошей

1.3 Зарубіжний досвід обігу електронних грошей

2. Світовий досвід використання електронних грошей

2.1 Правове регулювання електронних грошей в Європейському Союзі та США

2.2 Європейський ринок електронних грошей

2.3 Ринок електронних грошей у США

2.4 Системи електронних грошей в Україні

3. Перспективи розвитку електронних грошей в Україні

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Останнє десятиріччя характеризується появою інноваційних продуктів для здійснення платежів, чому певною мірою сприяє науково-технічний прогрес і розвиток фінансового ринку.

Внутрішні та транскордонні роздрібні платежі, які виконуються з використанням новітніх платіжних продуктів, збільшуються як за кількістю, так і за обсягами. Нові платіжні інструменти не з’являються випадково за бажанням розробників, їх поява — об'єктивний процес, викликаний новими незадоволеними потребами і підвищеними вимогами до ефективності та надійності платежів.

Традиційні технології банківського обліку операцій, пов’язані з ідентифікацією клієнта, виявляються дорогими для систем масових платежів, які здебільшого оброблюють операції з невеликими сумами. Для вирішення питання ефективності та конфіденційності платіжних трансакцій необхідно відмовитися від зберігання та передавання конфіденційних відомостей при віддаленому здійсненні тих угод, які не потребують ідентифікації клієнта. Безпека без ідентифікації може бути легко реалізована за допомогою електронного платіжного засобу на пред’явника, що випускається в обіг без відкриття банківського рахунку. Саме таким платіжним засобом є електронні гроші.

Аналіз джерел і публікацій показує, що, незважаючи на появу систем електронних грошей в Україні, у вітчизняній науковій літературі поки що мало уваги приділяється теоретичним аспектам цієї проблеми. Окремі аспекти питання висвітлюються В. Міщенком, А. Морозом, М. Савлуком та іншими українськими вченими. В роботах зарубіжних науковців, зокрема М. Вудфорда,

А. Генкіна, Ч. Гудхарда, М. Кінга, С. Кляйна, Б. Коена, Г. Селджіна, А. Шамраєва, Б. Шміта, Л. Уайта, Б. Фрідмена порушується ряд питань, пов’язаних із феноменом електронних грошей. Економісти називають сучасний період розвитку електронних грошей «дитячим», підкреслюють віддаленість перспективи їх повсюдного проникнення, вважають, що широке використання цих грошей — поки ще теоретична концепція. Однак вчені визнають, що електронні гроші мають величезний і малодосліджений потенціал, який у майбутньому, завдяки імпульсам інформаційно-технічної революції, які важко передбачити, може перетворити їх на реально діючий феномен економічного життя.

Також представники фундаментальної економічної науки не дійшли єдиної думки щодо сутності електронних грошей і тієї ролі, яку вони відіграватимуть у майбутньому. Серед відомих економістів ведеться дискусія стосовно наслідків, які може викликати розвиток електронних грошей, зокрема впливу емісії електронних грошей на монетарну політику та роль центральних банків.

Метою проведеного дослідження є аналіз сучасного стану систем електронних грошей у світі, систематизація міжнародного досвіду правового регулювання електронних грошей та визначення подальших перспектив запровадження їх в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.

Відповідно до поставленої мети, завданнями дослідження є:

* визначити сутність та основні види електронних грошей;

* узагальнити міжнародний досвід запровадження та використання електронних грошей;

* визначити особливості правового врегулювання електронних грошей у США та країнах Європейського Союзу;

* дослідити стан розвитку систем електронних грошей у США та країнах Європейського Союзу;

* здійснити аналіз сучасного стану та визначити подальші перспективи запровадження та використання електронних грошей в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.

Об'єктом дослідження є процес становлення і розвитку електронних грошей і систем, що дозволяють здійснювати розрахунки з їх використанням.

Предметом дослідження є організаційно — методологічні аспекти розвитку електронних грошей у світі та Україні.

При дослідженні теоретичних і практичних аспектів, пов’язаних з розвитком електронних грошей, вивчено досвід використання та правового регулювання електронних грошей в інших країнах світу, зокрема в США, Європі, проаналізовано сучасний стан і визначено подальші перспективи запровадження та використання електронних грошей в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів; розроблено пропозиції щодо нормативно — правового регулювання питань, пов’язаних з електронними грошима в Україні.

Результати наукового дослідження можуть використовуватися для вдосконалення механізмів функціонування нових платіжних систем, розроблення пропозицій щодо нормативно — правового регулювання питань, пов’язаних з електронними грошима в Україні, що сприятиме підвищенню ефективності банківської системи України.

1. Теоретичні основи функціонування електронних грошей

1. 1 Природа електронних грошей і загальні схеми їх обігу

Термін «електронні гроші» є відносно новим у науковій літературі і часто використовується до широкого спектра різних платіжних інструментів, що ґрунтуються на інноваційних технічних рішеннях у сфері роздрібних платежів. Основні причини розбіжностей суджень полягають, зокрема, у новизні самого платіжного засобу та різноманітності технічних рішень, реалізованих у системах роздрібних розрахунків. Наслідком цього є відсутність на сьогодні визнаного у світі визначення електронних грошей, яке б однозначно розкривало їх економічну та правову сутність, і брак чітких критеріїв віднесення новітніх платіжних продуктів до електронних грошей.

Однією з поширених помилок є віднесення до електронних грошей сучасних засобів доступу до банківського рахунку, зокрема, традиційних банківських платіжних карток (як мікропроцесорних, так і з магнітною смугою), он-лайнового банкінгу тощо. Зауважимо, що засоби доступу до банківського рахунку, в яких також використовують технічні пристрої, надають клієнту доступ до його трансферабельних депозитів у банку і вже в цьому контексті створюють можливість переказу грошових коштів через телекомунікаційні канали.

Електронні гроші є грошовими зобов’язаннями емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні користувача. Таким пристроєм може бути мікропроцесорна картка, комп’ютер користувача, сервер системи розрахунків електронними грошима, де централізовано зберігаються електронні гроші користувачів, тощо. У системах, які здійснюють розрахунки електронними грошима, банківські рахунки використовуються лише, якщо гроші вводяться та виводяться із системи. При цьому йдеться про банківські рахунки емітента електронних грошей, а не користувачів. У разі емісії електронних грошей традиційні гроші користувачів зараховуються на банківський рахунок емітента. При пред’явленні електронних грошей для погашення, традиційні гроші списуються з банківського рахунку емітента і надаються пред’явнику, наприклад торговцю, який реалізував за електронні гроші товари чи послуги, або споживачу, якщо він вже не потребує такого платіжного засобу.

Міжнародні банківські установи, зокрема, Банк міжнародних розрахунків та Європейський центральний банк, наголошують, що електронні гроші необхідно розглядати окремо від засобів доступу до банківського рахунку, і встановлюють вимоги до емітентів і систем розрахунків електронними грошима незалежно від виду носія, на якому електронні гроші зберігаються.

Ще однією типовою помилкою є віднесення до електронних грошей наперед оплачених одноцільових карток, що пропонуються, наприклад транспортними, телефонними або бензинозаправними компаніями і містять відомості про оплачені наперед товари або послуги.

Особливість застосування таких карток полягає у тому, що підприємство виступає і емітентом карток, і виробником товарів або послуг, які можуть бути отримані за їх допомогою.

Використання наперед оплаченої одноцільової картки не означає здійснення платежу, справжня купівля відбувається в момент завантаження картки. Фізичне споживання товарів або послуг не означає їхнього споживання на макроекономічному рівні. Безпосереднє використання картки не породжуватиме потоків грошової природи [6].

Зовсім іншого підходу з боку регуляторних органів потребує діяльність, яка полягає в емісії платіжних засобів, які приймаються за товари або послуги підприємствами, іншими ніж емітент.

У світі існує велика кількість таких систем, які суттєво відрізняються за типом установ-емітентів, обсягами випущених платіжних засобів, а також схемами обігу цих засобів.

Найпростішим варіантом (у контексті цього дослідження) є випуск таких видів наперед оплачених багатоцільових карток, купівельна спроможність яких обмежується визначеним асортиментом продукції конкретного підприємства або кількох підприємств, розташованих у локалізованому місці. Метою випуску таких карток є, як правило, збільшення збуту власної продукції та залучення додаткових коштів на безвідсотковій основі. Зазначимо, що такі платіжні засоби повністю підпадають під визначення електронних грошей, прийняте в законодавстві Європейського Союзу. Разом з цим, з огляду на чітко виражену обмеженість приймання таких платіжних засобів, висувати до їх емітентів такі самі вимоги, як до кредитних установ було б надмірним. До речі, законодавство багатьох країн Європейського Союзу передбачає певні винятки саме для таких випадків.

Проте зрозуміло, що кількість товарів або послуг, які можна придбати за допомогою вищезазначених карток, і коло підприємств, де ці картки приймаються, потенційно може збільшитися, тому діяльність відповідних емітентів має були об'єктом моніторингу з боку державних органів, відповідальних за грошово-кредитне регулювання. Кількість карток, яку можуть випустити некредитні установи, має бути чітко визначена законодавством.

Якщо розглядати сучасні системи електронних грошей з точки зору реалізованих у них схем обігу електронних грошей, перш за все необхідно зважити трансферабельність електронних грошей. Термін «трансферабельність» використовується фахівцями для позначення властивості електронних грошей вільно передаватися між так званими «кінцевими користувачами».

Трансферабельність електронних грошей і схеми їх обігу на практиці часто пов’язані з технічними характеристиками пристроїв і телекомунікаційних мереж, які застосовуються в системах. Так, обіг електронних грошей, які зберігаються на карткових носіях, практично в усіх відомих сьогодні випадках завершується вже після першого циклу. Такі електронні гроші не мають властивості трансферабельності. Торговці, які приймають ці електронні гроші, не використовують їх як засіб платежу, а тільки пред’являють емітенту для погашення, тобто обміну на традиційні гроші.

Загальну схему обігу нетрансферабельних електронних грошей, при випуску їх не банками, наведено на рис. 1. Якщо емісію таких електронних грошей здійснюють банки, схема виглядатиме ще простіше.

Рис. 1. Загальна схема обігу нетрансферабельних електронних грошей

Значно складнішими з точки зору схем обігу виявляються електронні гроші, які зберігаються в пам’яті комп’ютерів і середовищем обігу яких є відкриті телекомунікаційні мережі, зокрема Інтернет. Технологічно не має перешкод для переказу таких електронних грошей між «кінцевими користувачами», якими можуть бути і торговці, які приймають електронні гроші за товари або послуги. Загальну схему обігу трасферабельних електронних грошей наведено на рис. 2.

Рис. 2. Загальна схема обігу трансферабельних електронних грошей

1)передоплата традиційними грошима

2)запис на технічному пристрої е-грошей (грошової вимоги до емітента)

3) е-гроші

4) е-гроші

і) е-гроші

і+1)пред'явлення е-грошей (грошової вимоги до емітента)

і+2)виплата пред’явнику традиційних грошей

Значна частина характеристик трансферабельних електронних грошей збігається з характеристиками готівки. Суттєвою різницею є неоднорідність електронних грошей у межах національних економік. Однорідність електронних грошей досягатиметься лише в тому випадку, якщо вони випускатимуться єдиним емітентом у країні, наприклад центральним банком. Така можливість розглядалась у різні часи центральними банками Японії, Фінляндії, Канади, Казначейством США і Грошово-кредитним управлінням Сінгапуру [10]. Поки що тільки органи грошово-кредитного регулювання Сінгапуру планували такий випуск у 2008 році [25].

Слід зазначити, що електронні гроші всіх відомих сьогодні систем є наперед оплаченими і, таким чином, тісно пов’язаними з грошима центральних банків. Саме передоплата традиційними грошима є передумовою для запису на технічному пристрої користувача грошової вимоги до емітента у вигляді електронних грошей. Ця грошова вимога (або зобов’язання емітента погасити пред’явнику електронні гроші традиційними грошима) і використовується для придбання товарів чи послуг у торговців.

Після цього (у випадку з торговцем) або ще до цього (у випадку із споживачем) грошова вимога може пред’являтися безпосередньо емітенту або уповноваженій ним установі для погашення і виплати пред’явнику традиційних грошей.

Ступінь того, як приймаються електронні гроші торговцями залежить лише від домовленостей, досягнутих між ними та емітентом електронних грошей. Оскільки купівельна спроможність електронних грошей потенційно є необмеженою, їх природа характеризується як грошова.

Емітенти електронних грошей виступають як грошові емітенти, тому їхня діяльність повинна бути або централізованою або жорстко регламентованою.

Необхідно зазначити, що грошові кошти, які виступають в якості покриття електронних грошей, не повинні розглядатися як традиційні депозити. Існують функціональні та цільові відмінності між депозитами в традиційному розумінні та сумами, залученими під час емісії електронних грошей. На відміну від власника депозиту користувач електронних грошей не розміщує грошові кошти в емітента для гарантування їх надійного зберігання та примноження. Ані емітент, ані споживач не ставлять це собі за мету. Основна домовленість між ними полягає у такому: в обмін на електронні гроші споживач отримає товари або послуги в торговців, які згідні приймати електронні гроші як засіб платежу, а емітент своєчасно сплатить своє грошове зобов’язання при пред’явленні електронних грошей для погашення.

Таким чином, електронні гроші як трансферабельні, так і нетрансферабельні мають грошову природу. Саме такий засіб платежу є предметом регулювання у багатьох країнах світу.

1. 2 Суть та основні види електронних грошей

Одне з поширених «технічних» визначень поняття «електронні гроші» наведене в Глосарії термінів, які використовуються в платіжних і розрахункових системах, оприлюдненому в 2001 році Банком міжнародних розрахунків: електронні гроші - це «вартість, яка зберігається в електронному вигляді на таких пристроях як чіпова картка або накопичувач на жорсткому диску персонального комп’ютера» [21].

Відомим є визначення, наведене у 1998 році в документі Європейського центрального банку «Звіт про електронні гроші»: електронні гроші - «грошова вартість, яка зберігається в електронному вигляді на технічному пристрої і може широко використовуватися для здійснення платежів підприємствам іншим, ніж емітент, без необхідності використання при цьому банківських рахунків, але яка діє як наперед оплачений інструмент на пред’явника».

Таке визначення порівняно з попереднім суттєво уточнює перелік продуктів електронних грошей. До нього не включені одноцільові платіжні засоби, які також містять грошову вартість.

Електронні гроші розглядаються як один із наперед оплачених платіжних інструментів, тобто відмічається їх зв’язок з традиційними грошима. Водночас підкреслюється, що електронні гроші мають окремий обіг, відмінний від банківського обігу грошей, і є неперсоніфікованим платіжним продуктом.

Правове визначення терміну електронні гроші для країн Європейського Союзу міститься у Директиві 2000/46/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними від 18 вересня 2000 року. Відповідно до статті 1 Директиви, «електронні гроші - грошова вартість, яка є вимогою до емітента і яка:

(i) зберігається на електронному пристрої;

(ii) емітується під час отримання грошових коштів у вартісному розмірі не меншому, ніж емітована грошова вартість;

(iii) приймається як засіб платежу підприємствами, іншими ніж емітент" [16].

Це визначення встановлює, що електронні гроші, по-перше, є вимогою до емітента (йдеться про вимогу пред’явника здійснити погашення електронних грошей, тобто обміняти їх на традиційні готівкові або безготівкові гроші), по-друге, емісія електронних грошей має здійснюватися при отриманні емітентом готівкових або безготівкових грошей на суму не меншу, ніж сума електронних грошей, які випускаються в обіг. Таким чином, у країнах Європейського Союзу на законодавчому рівні закріплений тісний зв’язок між електронними грошима та грошима центрального банку.

Варто зауважити, що однією з особливостей електронних грошей, у порівнянні з традиційними видами грошей, є обмеженість щодо виконання ними функцій засобу платежу і засобу обігу. Як засіб платежу електронні гроші мають суттєві технічні обмеження: можливість їх приймання залежить від технічної оснащеності торговців (наявність карт-ридерів, електронних гаманців тощо).

Стосовно виконання електронними грошима функції збереження вартості зазначимо, що сьогодні вона також вельми обмежена, оскільки проценти за електронними грошима не нараховуються. Проте якщо в майбутньому суми електронних грошей, якими володіють фізичні та юридичні особи, збільшуватимуться, ймовірним є відкриття фінансовими посередниками депозитних рахунків в електронних грошах.

Електронним грошам властиве внутрішнє протиріччя — з одного боку, вони є засобом платежу, з іншого — зобов’язанням, яке підлягає виконанню у звичайних не електронних грошах. Цей парадокс можна пояснити за допомогою історичної аналогії з іншими видами грошей: у свій час банкноти також розглядалися як зобов’язання, які підлягають оплаті металевими монетами, а безготівкові гроші - як зобов’язання, які погашаються металевими або паперовими грошима.

Визначення електронних грошей, наведене в Директиві 2000/46/ЄС, протягом липня 2001 — січня 2005 року було імплементовано в національні законодавства усіх країн Європейського Союзу. При цьому, в більшості країн ЄС визначення з Директиви практично не зазнало змін. У законодавстві деяких країн ЄС частина (ii) була винесена в окрему норму або дещо модифікована для того, щоб поширити вимоги законодавства на випадки, коли електронні гроші випускатимуться емітентом у сумі меншій, ніж їх номінальна вартість. Проте, за висновками Європейської комісії, такі випадки є можливими суто теоретично, і на практиці подібних схем електронних грошей не впроваджено [20]. У деяких національних законодавствах країн ЄС була уточнена частина (iii) з метою більш чіткого окреслення кола установ, які приймають електронні гроші. Для визначення таких установ фахівці вживають термін «третя сторона», розуміючи під «першою стороною» емітента електронних грошей, а під «другою стороною» — їх держателя.

Різноманітність технічних і організаційних рішень, реалізованих у системах розрахунків електронними грошима, перманентність процесу згортання одних систем і випробовування інших, які впроваджують новіші досягнення науково-технічного прогресу, ускладнює класифікацію видів електронних грошей.

Сьогодні більшість дослідників виділяють два основних види електронних грошей:

· на основі карток (card-based e-money);

· на програмній основі (software-based electronic money).

Поділ електронних грошей на два основних види знайшов відображення і в Директиві 2000/46/ЄС, і у звітності, яка надається центральними банками ЄС Європейському центральному банку.

Електронні гроші на основі карток

Перший, найбільш поширений сьогодні вид електронних грошей представлений смарт-картками (smart-cards) або картками зі збереженою вартістю (srored-value cards, SVС), в які вбудований чіп, що містить грошовий еквівалент як результат попередньої оплати. Це те саме, що й наперед оплачені картки (prepaid cards) або карткові електронні гаманці (e-purses).

Зауважимо, що до електронних грошей відносять лише наперед оплачені картки багатоцільового використання (multipurpose prepaid cards), які застосовуються держателем для розрахунків не тільки з емітентом, а й з «третьою стороною». Таким чином, картки зі збереженою грошовою вартістю, які випускаються телефонними компаніями, операторами мобільного зв’язку, транспортними фірмами, Інтернет-провайдерами й іншими підприємствами і які приймаються до оплати виключно їх емітентами, електронних грошей не містять. Інша річ, якщо грошову вартість таких карток починають приймати інші підприємства, як це, наприклад, сьогодні відбувається з картками Управління міського транспорту Нью-Йорку або з картками певних телефонних компаній в Японії [5].

Необхідно зауважити, що смарт-картки можуть використовуватися не тільки як носій електронних грошей, а також як традиційні платіжні картки доступу до банківського рахунку держателя.

Електронні гроші на програмній основі. Другий вид електронних грошей представляє собою грошову вартість, яка за допомогою програмного забезпечення зберігається в пам’яті комп’ютерів, наприклад на жорстких дисках. Розрахунки такими електронними грошима відбуваються з використанням телекомунікаційних мереж, здебільшого відкритої мережі Інтернет.

Системи розрахунків електронними грошима на програмній основі за кількістю та сумою електронних грошей в обігу поступаються тим, що використовують для збереження електронних грошей картковий носій, але за темпами росту емісії, що спостерігається в останні роки в Європі, такі системи домінують.

Схеми обігу електронних грошей на програмній основі можуть бути значно складнішими, ніж електронних грошей на основі карток. Використання мережі Інтернет як середовища обігу дозволяє таким електронним грошам миттєво перетинати кордони держав, легко обмінюватися на електронні гроші інших емітентів і на електронні гроші, номіновані в інших валютах.

Зауважимо, що термінологія стосовно видів електронних грошей не є сталою. Особливо це стосується другого виду електронних грошей. Фахівці весь час прагнуть знайти більш вдалі терміни, які виражатимуть характерні риси цього виду.

Так, у документах Банку міжнародних розрахунків5 електронні гроші поділяються на такі, що основані на картках (card-based e-money), та такі, що використовують мережі (network based e-money).

В останньому з документів, оприлюдненому Європейською комісією в лютому 2006 року, «Оцінка директиви про електронні гроші», європейські продукти електронних грошей поділяються на електронні гроші на основі карток (card-based e-money) та електронні гроші серверних схем (server-based e-money) [20]

1. 3 Зарубіжний досвід обігу електронних грошей

Визнання електронних грошей в Європейському Союзі відбулося на офіційному рівні у 1994, коли був проведений аналіз нових технологічних схем (наперед оплачених карток багатоцільового використання). Центральні банки країн Європи прийшли до висновку, що у разі поширення подібних продуктів ї необхідним постійний моніторинг відповідних систем, обмін інформацією та прийняття політичних рішень з метою збереження цілісності платіжної системи [23].

Як наслідок, з’явилася ціла низка документів міжнародних банківських установ, зокрема, матеріали Банку міжнародних розрахунків і Європейського центрального банку, які висвітлюють різні аспекти питання: вимоги до емітентів електронних грошей, нагляд за ними, роль центрального банку в регулюючому процесі, керування ризиками в системах розрахунків електронними грошима, захист електронних грошей від шахрайства та кримінального застосування, проблеми транскордонних переказів тощо.

Електронні гроші почали розглядатися, як замінник традиційним та як кандидат до грошових агрегатів. Відповідно до прийнятих документів, емітент мав діяти тільки від наглядом установи, що регулює діяльність кредитних установ.

Банк міжнародних розрахунків у тісній співпраці з Комітетом з питань платіжних і розрахункових систем та за підтримки центральних банків світу регулярно аналізує розвиток продуктів електронних грошей і відповідних систем.

Електронні гроші використовуються як у межах окремих міст, так і на національному і міжнародному рівнях. Окремі продукти, запроваджені в Данії, Естонії, Німеччині, Греції, Кенії, Малаві, Норвегії, Сінгапурі, Швейцарії, Великобританії та Сполучених Штатах Америки, є мультивалютними і мають транскордонні властивості.

Електронні гроші на основі карток запроваджені та використовуються в Австралії, Австрії, Бельгії, Болівії, Бразилії, Гані, Греції, Данії, Індії, Італії, Китаї, Кореї, Литві, Люксембурзі, Малайзії, Мексиці, Німеччині, Чехії, Фінляндії, Франції, Японії, Україні та в інших країнах.

У Греції, Італії, Іспанії, Колумбії, Кореї, Норвегії, Росії, США, Тайвані, Україні успішно використовуються електронні гроші на програмній основі.В Австрії, Бельгії, Іспанії, Італії, Литви, Нідерландів, Нігерії, Німеччини, Перу, Португалії, Словаччини, Фінляндії, Швеції, Швейцарії центральні банки збирають статистичну інформацію щодо емісії електронних грошей.

Відповідно до законодавства Індії, Нігерії та Сінгапуру центральні банки мають право давати керівні вказівки банкам з питань емісії електронних грошей.

У Гані, Кореї та Таїланді за ініціативою центральних банків внесено поправки до законодавства з метою надання їм права здійснювати наглядові функції щодо електронних грошей.

В інших країнах нагляд за емітентами виконують різні уповноважені установи: в Австралії - Управління пруденційного регулювання Австралії (Australian Prudential Regulation Authority), в Австрії - Федеральне міністерство фінансів (Federal Minister of Finance), у Фінляндії - Управління фінансового нагляду (Financial Supervision Authority), у Швеції - Управління фінансового нагляду Швеції (Swedish Financial Supervision Authority, Finansinspektionen), у Великобританії - Управління фінансових послуг (Financial Services Authority).

2. Світовий досвід використання електронних грошей

2. 1 Правове регулювання електронних грошей в Європейському Союзі та США

Якщо порівняти основні положення Директиви 2000/46/ЄС про електронні гроші із «сучасним» законодавством американського штату щодо переказу грошей, наприклад з тим, яке основане на Типовому законі про компанії, що здійснюють переказ грошей (MMTA), та/або на Уніфікованому законі про грошові послуги (UMSA), знайдуться переконливі подібності, хоча Директива 2000/46/ЄС спеціально присвячена новим видам електронних платежів, а законодавство США щодо переказу грошей охоплює і більш традиційні інструменти — платіжні доручення, дорожні чеки тощо. На практиці загальний підхід у США та ЄС до більшості продуктів електронних грошей є аналогічним — це ліцензування, що поєднане з регуляторним режимом і пруденційним наглядом.

Найбільш важливими подібними аспектами європейської та американської правової бази є такі:

(i) в ЄС, так само як у більшості штатів США, емітенти електронних грошей (ELMIs) мають отримати ліцензію і, якщо вона надана, знаходяться під наглядом уповноваженого регуляторного органу, якому періодично звітують;

(ii) в обох юрисдикціях емітенти електронних грошей мають відповідати встановленим вимогам, які сприяють їх надійній та обачливій діяльності;

(iii) емітенти електронних грошей в ЄС, так само як компанії, що здійснюють переказ грошей в США, є обмеженими щодо вкладення коштів, отриманих від користувачів. Обидва типи компаній повинні мати вкладення у високоліквідні активи з низьким ризиком у сумі не меншій, ніж випущені ними в обіг зобов’язання;

(iv) в обох юрисдикціях закриті системи, електронні гроші/платіжні інструменти яких приймаються виключно емітентами, не підлягають регулюванню.

Суттєві відмінності європейського та американського правових підходів полягають у такому:

(i) в ЄС емітенти електронних грошей повинні мати початковий капітал у сумі, не меншій 1 млн. євро. В більшості американських штатів від компаній, що здійснюють переказ грошей, також вимагається наявність певного мінімального власного капіталу, проте вимоги суттєво нижчі: 25 тис. доларів США відповідно до Типового закону про компанії, що здійснюють переказ грошей (MMTA), 100 тис. доларів США відповідно до Уніфікованого закону про грошові послуги (UMSA), а у деяких штатах (наприклад, штаті Меріленд) — 150 тис. доларів США. У доповнення до цього вимагається надання облігації з гарантією або іншого подібного забезпечення. Вимог щодо підтримання на певному рівні власних коштів законодавством США, на відміну від права EC, не встановлено;

(ii) Директива 2000/46/ЄС про електронні гроші дає можливість національним регуляторам не застосовувати частину або всі вимоги до компаній, які випускають електронні гроші в невеликому обсязі або для обмеженого оточення. В США подібної можливості не передбачено;

(iii) в ЄC діяльність емітентів електронних грошей має обмежуватися емісією електронних грошей або тісно пов’язаною з цим діяльністю. В США компанії, які здійснюють переказ грошей, як правило, не обмежені у видах діяльності (зрозуміло, що депозитна/кредитна діяльність без банківської ліцензії не дозволяється);

(iv) на відміну від вимог Директиви 2000/46/ЄС у законодавстві американських штатів питання погашення електронних грошей/платіжних інструментів у більшості випадків регулюється угодою між емітентом і клієнтом;

(v) одним з основних принципів Директиви 2000/46/ЄС є взаємне визнання дозволів і пруденційного нагляду за емітентами електронних грошей у різних країнах — членах Європейського Союзу. В США компанії, що здійснюють переказ грошей, мають отримати окремі ліцензії в кожному із штатів, законодавством яких передбачено таке ліцензування [16, 20, 22].

У 2004 році внесено зміни до Уніфікованого закону про грошові послуги (UMSA) для введення режиму взаємного визнання ліцензій компаній, що надають грошові послуги. Проте ці зміни на сьогодні прийняті тільки в окремих штатах.

У табл. 1 наведено деякі основні положення Директиви 2000/46/ЄС про електронні гроші та американського законодавства, основаного на Типовому законі про компанії, що здійснюють переказ грошей (MMTA) та/або на Уніфікованому законі про грошові послуги (UMSA).

Таблиця 1

Директива 2000/46/ЄС про електронні гроші

Законодавство США щодо переказу грошей (рівень штатів)

Капіталізація

Початковий капітал 1 млн. євро

Вимоги до власного капіталу, як правило, у межах від 25 до 150 тис. доларів США

Наявність власних коштів

Не менше 2% від загальної суми фінансових зобов’язань

Вимог не встановлено

Вкладення коштів

Не менше, ніж загальна сума фінансових зобов’язань у високоліквідні активи з низьким ризиком

Не менше, ніж загальна сума фінансових зобов’я- зань у високоліквідні активи з низьким ризиком

Погашення електронних грошей

Зобов’язання емітента погашати електронні гроші за номіналом і безкоштовно

Вимог не встановлено

Винятки

Вимоги можуть не застосовуватися при емісії електронних грошей у невеликих обсягах за певних умов

Винятки не передбачено

Визнання ліцензій

Режим «єдиного паспорта»

Не встановлено

Порівняльна таблиця положень Директиви 2000/46/ЄС про електронні гроші та законодавства США щодо переказу грошей

Отже, висновки деяких дослідників про те, що суть прийнятого у Сполучених Штатах Америки правового підходу до електронних грошей у тому, щоб «нічого не регулювати взагалі», є невірними, і можуть пояснюватися тим, що розглядався тільки федеральний рівень і не брався до уваги рівень штатів.

Відсутність у США окремого спеціального законодавства стосовно електронних грошей не означає, що ці продукти не регулюються.

По суті, на практиці підходи до регулювання електронних грошей в Європейському Союзі та у Сполучених Штатах Америки дуже подібні. Тоді як в ЄС розробили нове законодавство, в США застосовують та вдосконалюють діюче.

Йдучи різними шляхами, регулятори обох ринків прагнуть однієї мети — щоб емітенти електронних грошей та відповідний засіб платежу були об'єктом регулювання. Деякі проблеми, що постають у зв’язку з цим, також подібні - це досягнення чіткості класифікації та категоризації продуктів електронних грошей, узгодженості серед країн-учасників (або штатів) і збереження рівноваги між забезпеченням захисту користувачів систем, надійністю та стабільністю систем, з одного боку, та підтримкою інновацій у платіжній сфері, з іншого.

2. 2 Європейський ринок електронних грошей

Ринок електронних грошей в Європейському Союзі розвивається не так швидко, ніж очікувалося, і сьогодні не використав свого потенціалу. Серед головних причин називають недостатню чіткість бізнес-правил і відсутність таких пропозицій, які б переконали більшість користувачів у перевагах електронних грошей. Разом з цим, певні продукти, зокрема, серверні он-лайнові схеми, мають успіх у вільних нішах ринку та при деяких специфічних використаннях. Крім того, постійно з’являються нові продукти та проекти.

Електронні гроші на основі карток

Порівняно з іншими безготівковими платіжними інструментами рівень приймання електронних грошей, які зберігаються на карткових носіях, у країнах Європейського Союзу є невисоким.

Тільки в країнах Бенілюкс локальні схеми електронних гаманців досягли критичної маси.

У країнах, де рівень використання електронних грошей є відносно високим, електронні гроші на карткових носіях приймаються здебільшого автоматичними пристроями: телефонними та торговими автоматами, лічильниками на автостоянках тощо.

Рис. 3. Електронні гроші на карткових носіях в обігу в єврозоні, млн. євро

Найбільш відомими проектами електронних грошей на карткових носіях в Європі є Proton, Chipknip, Geldkarte та Moneo [17].

Згідно з даними Європейського центрального банку, в 2003 році бельгійська система Proton була найбільш вживаною системою електронних грошей в Європі [43]. Її оператором є BankSys, а учасниками — 34 банки Бельгії, які доповнили свої дебетові картки додатком Proton і здійснюють емісію електронних грошей. Було випущено приблизно 10 млн. карток з додатком Proton і близько 20% з них активно використовуються.

Основні сфери застосування системи Proton: їдальні та торгові автомати у великих компаніях, телефонні та торгові автомати загального користування, а також лічильники на автостоянках.

Сучасна схема нідерландської системи Chipknip є результатом її злиття у 2000 році з системою Chipper [26]. Існують два варіанти Chipknip: додаток, інтегрований на 80% нідерландських дебетових картках, який перезавантажується, а також одноразові картки Prepaid Chipknip. Обидва типи у 90% випадків використовуються для розрахунків на автостоянках, з торговими автоматами та підприємствами харчування.

Якщо говорити про кількість випущених карток, найбільшою в Європі є німецька система Geldkarte [31]. У 2005 році в обігу перебувало 63 млн. карток цієї системи. Чіпи, які можуть зберігати електронні гроші, вміщені на банківські дебетові картки EC-Karten, проте менше 5% держателів використовують електронні гроші на практиці. Існує понад 300 тис. пунктів приймання таких електронних грошей (торгові автомати та лічильники на автостоянках). Емітенти Geldkarte сподіваються, що використання електронних грошей збільшиться завдяки новому німецькому законодавству з питань захисту неповнолітніх. Із січня 2007 року на торгових автоматах з продажу сигарет буде встановлюватися система перевірки віку покупців, інформація про який зберігатиметься на картках Geldkarte. Навіть, якщо покупці платитимуть готівковими грошима, вони будуть вимушені застосовувати картки Geldkarte для такої перевірки. До кінця 2006 року планувалося встановити 500 тис. автоматів з відповідними карт-рідерами.

Французьку систему Moneo [36] очолює кредитна установа SFPMEI, яка здійснює емісію електронних грошей від імені банків-учасників. На початок 2006 року випущено 30 млн. банківських карток з відповідним додатком, проте тільки 300 тис. з них дійсно використовуються. Кількість торговців, які приймають електронні гроші Moneo, становить 100 тис. Серед перешкод, що заважають подальшому поширенню системи, називають трансакційні витрати, які розподіляються між користувачами та торговцями, а також вартість терміналів.

Зауважимо, що технології, які дозволяють безконтактні платежі, постійно вдосконалюються, вони надійні та економічно вигідні. Тому такими технологіями прагнуть оволодіти не тільки провайдери транспортних послуг, а й компанії з інших секторів ринку: постачальники фінансових, телекомунікаційних і комунальних послуг, торговці, спортивні стадіони тощо. Все це може сприяти розширенню сфери застосування електронних грошей.

Серверні схеми електронних грошей.

В останні роки в Європі достатньо стрімко розвиваються серверні он-лайнові схеми електронних грошей (рис. 4) [18].

Рис. 4. Електронні гроші серверних схем в обігу в єврозоні, млн. євро

Такі електронні гроші також називають електронними грошима на програмній основі. Вони впевнено заповнюють вільний сегмент ринку, обслуговуючи користувачів Інтернет. Якщо традиційні кредитні установи та невелика кількість тісно пов’язаних з банківським сектором ELMIs випускають переважно електронні гроші на карткових носіях, то на ринку серверних он-лайнових схем домінують небанківські емітенти: ELMIs та установи, щодо яких регулятором прийнято рішення про незастосування частини або всіх норм Директиви 2000/46/ЄС. Це пояснюється високою вартістю інфраструктури для побудови карткових схем.

Найвідомішими та найпоширенішими серед таких схем електронних грошей є наперед оплачені персоналізовані он- лайнові платіжні схеми. Найбільші з них представлені системами PayPal та Moneybookers.

Система PayPal упроваджена у Сполучених Штатах Америки. Її дочірня компанія PayPal Europe Ltd відповідно до європейського законодавства отримала у 2004 році ліцензію як ELMI і, завдяки режиму «єдиного паспорту», може діяти в усіх країнах — членах ЄC. Ключовим застосуванням електронних грошей PayPal є oн-лайновий аукціон eBay, запущений компанією PayPal у 2002 році. Близько 70% операцій PayPal здійснюється саме на аукціоні eBay.

PayPal Europe Ltd є членом Асоціації систем електронних грошей (Electronic Money Association).

Компанія Moneybookers була заснована у Великобританії у 2001 році. Це була перша установа, яка у 2002 році отримала ліцензію як ELMI. Система Moneybookers здійснює платежі на користь Інтернет-торговців і перекази електронних грошей між фізичними особами за допомогою електронної пошти [37]. У системі відкрито близько 1,3 млн. рахунків, які здебільшого належать мешканцям Великобританії, Німеччини та Франції.

Існують інші типи серверних схем електронних грошей. У багатьох випадках вони також використовують картки, але на відміну від електронних гаманців, про які йшлося вище, електронні гроші в дійсності зберігаються не на картках, а на серверах. Ці продукти, як правило, передбачають переказ анонімних наперед оплачених вимог, які зберігаються централізовано.

Найбільш важливі типи таких продуктів:

* наперед оплачені разові та віртуальні картки для он-лайнового шопінгу. Вони містять PIN-код або іншим чином ідентифікують користувача, що дозволяє йому здійснювати операції через Інтернет.

* платіжні рішення з використанням мобільних телефонів. Ці продукти, як правило, дозволяють користувачам за допомогою мобільних телефонів переказувати й отримувати гроші, платити торговцям і торговим автоматам, а також завантажувати цифровий контент. Мікроплатежі здійснюються без використання наперед оплачених коштів оператора мобільного зв’язку, але за допомогою спеціального рахунку емітента електронних грошей.

* наперед оплачені дебетові карти. Сьогодні карткові платіжні системи пропонують різні типи наперед оплачених дебетових карток, які в багатьох випадках подібні до традиційних платіжних карток доступу до рахунку. Той факт, що вони є наперед оплаченими, відносить їх до категорії електронних грошей. Такі картки в основному призначені для домашніх господарств, які не мають банківських рахунків

* електронні еквіваленти дорожніх чеків. Ці продукти, як і традиційні дорожні чеки, є наперед оплаченими і пропонують аналогічний рівень безпеки та зручності. Вони використовуються для придбання іноземної валюти в банкоматах країн призначення та можуть прийматися POS-терміналами торговців для придбання матеріальних товарів.

2. 3 Ринок електронних грошей у США

Термін «електронні гроші» не часто вживається в Сполучених Штатах Америки. Разом з цим різноманітні електронні платіжні продукти, які в країнах Європейського Союзу підпадають до відповідного поняття, отримали в США розвиток, що заслуговує на увагу.

Аналізуючи ринок платіжних інструментів США, варто згадати, що це завжди була країна, де широко вживалися чеки. Такими США залишаються й сьогодні. У середині 1990-х років використання чеків почало поступово зменшуватися, і в 2003 році кількість електронних платежів уперше перевищила платежі чеками. Нині кількість електронних платежів на одного мешканця Америки майже така сама, як і в більшості країн — членів Європейського Союзу. Хоча використання чеків зменшується значно повільніше, ніж цього можна було очікувати з урахуванням відносно широкого поширення електронних платежів.

Картки, що зберігають вартість. «Традиційні» електронні гаманці, такі як, наприклад, гаманці системи Proton у Бельгії, ніколи не відігравали навіть і другорядної ролі в США. Хоча в середині 1990-х років на ринку Америки розгорталося кілька проектів, у тому числі система Mondex, яку часто згадують як один із великих смарт-карткових проектів електронних грошей. Але ці проекти не набули широкого визнання і незабаром практично зникли.

За останні роки в Америці помітно зросло застосування інших типів карток електронних грошей, так званих «карток, що зберігають вартість». До цього широкого терміну відносять великий перелік наперед оплачених карткових продуктів, кожному з яких притаманні власні специфічні риси. По суті, грошова вартість не зберігається безпосередньо на картці. Американські картки, що зберігають вартість, дають доступ до певних сум, які централізовано зберігаються на сервері. Якщо бути ще точнішими, на сервері зберігається інформація про банківський рахунок, до якого картка дає доступ з метою виконання електронної платіжної інструкції.

Картки, що зберігають вартість, сьогодні є одним із найбільш стрімко зростаючих продуктів фінансової індустрії Сполучених Штатів Америки [20].

Системи карток, що зберігають вартість, поділяють на відкриті та закриті. Картки закритих систем, на відміну від карток відкритих систем, приймаються одним торговцем або в одному локалізованому місці.

До відкритих систем карток, що зберігають вартість, належать системи наперед оплачених дебетових карток, відкриті системи гіфтових карток, пейрол карток, дорожніх грошових карток тощо. Чіткої межі між цими продуктами немає. Наприклад, деякі наперед оплачені дебетові картки позиціонуються емітентами як гіфтові картки. Сьогодні картки, що зберігають вартість, значно поширеніші в Америці, ніж традиційні кредитні та дебетові картки. Використовуються вони за допомогою вже існуючої інфраструктури, створеної для традиційних платіжних карток.

Випуск одних видів карток, що зберігають вартість, орієнтований на небанківську публіку та осіб із сумнівною кредитоспроможністю — емігрантів, підлітків, людей з низькими доходами. Інші види таких карток призначені для свідомого бюджетування, оскільки наперед оплачені продукти допомагають розподіляти кошти, наприклад під час подорожей, обмежуючи витрати держателя певною сумою. Таким чином, картки, що зберігають вартість, відкритих систем використовуються в Америці з різними цілями. Їм можуть відповідати невеликі суми (як, наприклад, у випадку з наперед оплаченими дебетовими картками малої вартості, які американці звикли купувати для подарунків), а можуть і набагато більші суми (як у випадку з пейрол картками, які все частіше використовуються роботодавцями для електронного переказу заробітної плати персоналу і які функціонують майже як нечекові банківські рахунки).

Багато з відкритих систем карток, що зберігають вартість, впевнено зростали в США протягом останніх років, проте незважаючи на це, проникнення продуктів відкритих систем на ринок не є дуже глибоким. Водночас продукти закритих систем у вигляді гіфтових, купонних і лойалті карток, призначених для приваблювання постійних покупців, забезпечення їм зручності і підтримання прихильності до певного бренду, отримали більш суттєвий розвиток, а окремі представники індустрії - навіть вражаючий. Успіх закритих систем гіфтових карток пояснюється тим, що все більше американців сприймають ідею про те, що картка може бути використана як певний запас коштів або подарунок. Торговці, у свою чергу, активно пропонують ці картки, оскільки вони можуть бути достатньо вигідними (ще й тому, що у разі втрати або псування картки, кошти ніколи не будуть використані держателем).

Державні установи США також випускають картки, що зберігають вартість, які належать відкритим і закритим системам. Великим емітентом вартості, що зберігається на технічних пристроях, є Федеральний уряд, який використовує так картки у збройних силах з метою створення умов для безготівкових розрахунків на військових базах, кораблях та інших військових об'єктах [20].

Різні суспільні організації США емітують як одноразові наперед оплачені картки, так і ті, які можуть перезавантажуватися. Призначення таких карток — надання грошової допомоги бідним, забезпечення оплати щоденних і дорожніх витрат, допомога потерпілим від стихійних лих тощо. Наприклад, після урагану Катріна наперед оплачені картки випустив Червоний Хрест.

За оцінками експертів Aite Group, LLC, загальна сума коштів, витрачених американцями у 2004 році з використанням наперед оплачених карток, досягла 63,4 млрд. доларів США, з них 50,6 млрд. доларів США витрачено в закритих системах і 12,8 млрд. доларів США — у відкритих системах. За прогнозами у 2009 році загальна сума коштів, витрачених в Америці з використанням наперед оплачених карток, досягне 257 млрд. доларів США.

Інші види електронних грошей. У сфері он-лайнових платіжних схем великим небанківським провайдером, який дійсно має успіх на ринку, є cистема PayPal, призначена для побудови зручних, безпечних і рентабельних платіжних рішень у мережі Інтернет [142]. Система PayPal розпочала роботу в жовтні 1999 року в Сполучених Штатах Америки. Головний офіс розміщений у Сан Жозе, штат Каліфорнія. Єдиним власником системи PayPal є компанія eBay Іnс, яка придбала систему у 2002 році.

Система PayPal отримала ліцензії у 33 штатах США на право здійснювати грошові перекази, операції з платіжними інструментами та інше (у відповідності до вимог законодавства окремих американських штатів). У лютому 2004 року PayPal, отримала ліцензію у Великобританії як емітент електронних грошей (ЕLMI) відповідно до вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради 2000/46/ЄС від 18 вересня 2000 року і внаслідок цього може діяти на території всіх країн-членів ЄС.

PayPal має близько 20 нагород за технічні нововведення від представників Інтернет-індустрії та бізнесу в цілому.

Сьогодні система PayPal є провідною глобальною системою електронних грошей, що дозволяє фізичним та юридичним особам, які мають e-mail адресу, здійснювати миттєві розрахунки та перекази у 55 країнах світу у 7 валютах.

За даними на кінець 3 кв. 2006 року кількість відкритих рахунків PayPal досягла 123 млн. дол., загальний обіг коштів — 9.3 млрд. доларів США. Щорічне збільшення обігу коштів у середньому склало 37%. До кінця 2006 року планувалося збільшити кількість країн, в яких працює система PayPal до 103, а кількість валют до 17.

Відправляти електронні гроші PayPal можуть власники карткових рахунків міжнародних карткових систем Visa International, MasterCard WorldWide, American Express тощо, яких відкрито рахунок у системі PayPal. Отримувати електронні гроші PayPal можуть власники рахунків PayPal. Рахунок у системі PayPal може бути відритий користувачем вже після отримання email-повідомлення про надходження грошей від іншого користувача PayPal.

Відкриття рахунку PayPal — безкоштовне. Покупець або відправник електронних грошей користуються системою PayPal також безкоштовно.

Інші форми електронних грошей, у тому числі платежі за допомогою мобільних телефонів, у США на сьогодні не поширені.

2. 4 Системи електронних грошей в Україні

Протягом кількох років у нашій країні діють системи розрахунків електронними грошима як на програмній основі, так і на основі карток. Поряд з російськими он-лайновими технологіями, добре відомими в країнах пострадянського простору, намагаються вийти на ринок України і вітчизняні проекти. Окремі продукти, що відносяться до електронних грошей, упроваджують як українські банки, так і небанківські установи. У другій половині 2006 року на ринок України вийшло відразу два дніпропетровських проекти електронних грошей на програмній основі: система UkrMoney [46], запроваджена ЗАТ «Купуй», та система Limonex [33], запроваджена ТОВ «Приват Екю».

Серед найбільш розповсюджених в Україні систем електронних грошей програмного виду — системи WebMoney Transfer і «Интернет. Деньги» (на технології PayCash). Електронні гроші на основі карток представлені, зокрема, оф-лайновими інструментами Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) і наперед оплаченими картками міжнародних карткових платіжних систем.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой