Нематеріальні ресурси підприємства: формування й оцінка

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Кафедра економіки

Курсова робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему «Нематеріальні ресурси підприємства:

формування й оцінка"

номер залікової книжки 6 040 053

Виконала

студентка групи Ф-62 Лисиця Б. В.

Перевірив викладач Дегтярьова І.Б.

Суми — 2008

Зміст

  • Вступ
    • 1. Поняття нематеріальних активів
    • 1.1 Сутність нематеріальних активів
    • 1.2 Види нематеріальних активів та особливості їх обліку
    • 1.3 Фактори, що запобігають ефективному створенню нематеріальних активів
    • 2. Оцінка нематеріальних активів
    • 2.1 Цілі та особливості оцінки нематеріальних ресурсів
    • 2.2 Методи оцінки вартості нематеріальних активів
    • 2.3 Амортизація нематеріальних активів
    • 3. Економічна характеристика об'єкту дослідження — приватної фірми «Акцент»
    • 3.1 Економічна структура досліджуваного підприємства
    • 3.2 Аналіз нематеріальних активів на приватній фірмі «Акцент»
    • 3.3 Економічний аналіз підприємства і роль нематеріальних активів у господарській діяльності
    • 4. Техніко економічне обґрунтування раціонального вибору технологічного процесу
    • 4.1 Розрахунок технологічної собівартості
    • 4.2 Розрахунок капітальних витрат за варіантами
    • Висновок
    • Список використаної літератури

Вступ

Визначальною рисою сучасного періоду розвитку всіх без винятку розвинених країн є зростання в суспільному виробництві ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Використання накопиченого капіталу знань веде до суттєвих змін у характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів неухильно зростає.

За природою свого походження нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим, унікальним знанням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану). В обох цих випадках недостатність ресурсів (унаслідок унікальності чи наявності в обмеженій кількості) сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх власників єдиним виробником певної продукції, або забезпечує зменшення витрат проти інших виробників. Отже, нематеріальні ресурси багато важать у підвищенні конкурентоспроможності діючих підприємств. За умов насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно вдосконалювати можливості пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг. Дійовим інструментом конкуренції у цьому разі може бути використання нематеріальних ресурсів. Наприклад, володіння ліцензією надає її власникові виключне право використання певного технічного досягнення, а тому забезпечує йому відповідні конкурентні переваги. Зареєстроване зазначення походження товару завжди гарантує споживачу особливі, елітарні, а іноді унікальні властивості товару, що також підвищує конкурентоспроможність останнього.

Відтак необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.

Актуальність теми дослідження, зумовлена тим, що поняття нематеріальних активів для економіки України є досить новим, обмеженим в використанні, а тому мало вивченим.

Мета цієї роботи полягає у вивчені та систематизації основних методичних принципів і організаційних основ вдосконалення обліку нематеріальних активів підприємства в умовах діючого законодавства.

Для досягнення визначеної мети в роботі поставлена задача вивчити теоретичні та методологічні основи побудови обліку нематеріальних активів підприємства.

Предметом дослідження є методика й організація обліку нематеріальних активів підприємства. У якості об'єкта дослідження обрано приватну фірму «Акцент».

1. Поняття нематеріальних активів

1.1 Сутність нематеріальних активів

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (П © БО) 8, нематеріальні активи — це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. В свою чергу в П © БО 19 дається визначення терміну «немонетарні активи». Немонетарні активи — активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей. І в П © БО 2 та законі України про бухгалтерський облік та фінансову звітність дається визначення терміну «активи». Активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Виходячи з цього, визначення нематеріальних активів набуває наступного вигляду: Нематеріальний актив — ресурс, контрольований підприємством в результаті минулих подій, використання якого, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Дане означення, дає змогу зрозуміти економічний зміст поняття «нематеріальний актив», який дано в науковій літературі. Насамперед, нематеріальні активи відносяться до основного капіталу підприємства, а саме, до юридичного капіталу — це права розпорядження цінностями, які приносять власнику дохід, без застосування праці.

Покропивний С.Ф. розрізнює поняття нематеріальні ресурси і нематеріальні активи. Де, нематеріальні активи — це доступ до прав власності автора, які захищено правами, «що самі по собі і є нематеріальними активами».

Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності. В свою чергу об'єкти інтелектуальної власності - це права, які захищені патентами, свідоцтвами, ліцензіями, авторським та суміжними правами.

Отже, нематеріальні активи Ї це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або обмежені природні ресурси для використання в господарській діяльності для отримання прибутку.

1.2 Види нематеріальних активів та особливості їх обліку

До складу нематеріальних активів включають:

права, що з’являються внаслідок володіння підприємством:

патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, найменування місця походження товару, фірмове найменування;

права, що виникають унаслідок володіння підприємством об'єктами авторського права (твори науки, літератури, мистецтва, комп’ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем) та суміжних прав (права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення);

права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських пропозицій, «ноу-хау», комерційних таємниць тощо);

права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;

монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

організаційні витрати на створення підприємства;

права, що з’являються внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об'єктів інтелектуальної власності.

Правильність організації обліку та контролю за наявністю та рухом нематеріальних активів на підприємстві забезпечується затвердженням Наказу «Про облікову політику». В даному наказі обов’язково необхідно передбачити:

основні первинні документи з обліку нематеріальних активів та графік їх документообігу;

діапазон термінів корисного використання нематеріальних активів;

метод та порядок нарахування амортизації нематеріальних активів;

перелік субрахунків та аналітичних рахунків, необхідних для організації аналітичного обліку нематеріальних активів;

порядок оцінки нематеріальних активів та визначення ліквідаційної вартості;

список осіб, які б відповідали за збереження інформації;

перелік орендованих нематеріальних активів.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за відповідними групами.

При організації обліку нематеріальних активів необхідно пам’ятати, що деякі з них підлягають обов’язковій державній реєстрації, а саме:

патент на винахід;

свідоцтво на корисну модель;

патент на промисловий зразок;

товарний знак;

знак обслуговування.

Реєстрація всіх інших видів нематеріальних активів здійснюється за бажанням правовласника. Право власності підтверджує сам факт створення цих активів.

1.3 Фактори, що запобігають ефективному створенню нематеріальних активів

На сьогоднішній день створено відповідні передумови для розбудови на вітчизняних підприємствах власного інтелектуального потенціалу з метою створення конкурентоспроможних об'єктів інтелектуальної власності, здатних гідно конкурувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Але залишаються деякі перешкоди, які необхідно долати на шляху створення підприємством власного потужного інтелектуального потенціалу. До них, зокрема, відносяться:

недосконалість чинного законодавства щодо визначення та характеристики прав, які виникають внаслідок володіння та користування нематеріальними ресурсами;

невизначеність та недостатня змістовність створюваних підприємствами об'єктів інтелектуальної власності;

невідповідність створюваних підприємствами об'єктів інтелектуальної власності міжнародним вимогам та стандартам;

відсутність чітких методик, які дають змогу з високим ступенем точності та вірогідності оцінити реальну вартість створюваного об'єкта інтелектуальної власності;

неможливість в більшості випадків достовірно спрогнозувати майбутню корисність та цінність створюваного об'єкта інтелектуальної власності;

низька патентоспроможність об'єктів промислової власності;

невідповідність створюваних нематеріальних активів затвердженим в Україні пріоритетним напрямкам інноваційної діяльності;

відсутність мотивації у підприємств до створення об'єктів інтелектуальної власності,

недосконалість механізму оподаткування об'єктів інтелектуальної власності;

складність фізичного оформлення патенту чи ліцензії на створений об'єкт інтелектуальної власності.

2. Оцінка нематеріальних активів

Придбаний підприємством нематеріальний актив відображається в його балансі, якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки (застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, систем, приладів, процесів, продуктів або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання), слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:

намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану придатності для реалізації або використання;

можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

інформацію для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

витрати на дослідження;

витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торговельних марок (товарних знаків).

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу (ФП (НА) П) складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок) (ЦНА), мита (М), непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню (НП), та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, в якому він придатний для використання за призначенням (ВІН), тобто визначається за формулою (2. 1). Витрати на сплату відсотків за кредит (ВК) не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних повністю або частково за рахунок кредиту банку.

(2. 1)

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість з включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання, з урахуванням витрат, які виникають внаслідок його придбання (формула (2. 1)).

Первісною вартістю нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість, з урахуванням витрат, які виникають внаслідок його придбання (формула (2. 1)).

Первісна вартість створеного підприємством нематеріального активу (ФП (НА) П), включає прямі витрати на оплату праці (ВОП), прямі матеріальні витрати (ВПМ), інші витрати, безпосередньо пов’язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо) (ВІН), тобто визначається за формулою (2. 2). Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних з їх удосконаленням, розширенням їх можливостей та продовженням терміну використання (ВУД), що сприяє збільшенню очікуваних майбутніх економічних вигод.

(2. 2)

Витрати на підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання включаються до складу витрат звітного періоду.

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок (тобто предмети, що продаються і купуються на цьому ринку, є однорідними; у будь-який час на них можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною). У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

Переоцінена первісна вартість нематеріального активу (ФПО (НА)) визначається як добуток відповідно первісної вартості (ФП (НА)) та індексу переоцінки (ІПО) за формулою (2. 3):

(2. 3)

Індекс переоцінки (ІПО) визначається діленням справедливої вартості переоцінюваного нематеріального об'єкта (ФСПР (НА)) на його залишкову вартість (ФЗ (НА)) за формулою (2. 4):

(2. 4)

Якщо залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об'єкта.

В результаті переоцінки нематеріальних активів підприємство може здійснити як їх дооцінку, так і уцінку.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки — у складі витрат звітного періоду.

У разі наявності на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта нематеріальних активів перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта нематеріальних активів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

2.1 Цілі та особливості оцінки нематеріальних ресурсів

У практиці підприємницької діяльності все частіше виникають проблеми, пов’язані з оцінкою вартості нематеріальних активів.

Названа оцінка, зокрема, необхідна за таких обставин (рис. 2. 1):

приватизація або відчуження нематеріальних активів державою;

включення об'єктів інтелектуальної власності до статутного фонду;

визначення майнових частин у статутному фонді за злиття або поділу організацій;

оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного всіх активів підприємства;

розв’язання питань щодо купівлі (продажу) прав на об'єкти інтелектуальної власності;

здійснення фінансової звітності підприємств;

оцінка застави під отримуваний кредит;

визначення збитків від порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності;

організація франчайзингу тощо.

Специфіку нематеріальних активів як неуречевленої частини майна підприємства відображують особливості їхньої оцінки.

Складність вартісної оцінки нематеріальних активів зумовлено:

різноманітністю об'єктів інтелектуальної власності, кожний з яких за законом має бути оригінальним;

різними способами їхньої появи на підприємстві;

різними формами їхнього практичного використання на підприємстві;

імовірнісним характером отриманих результатів вартісної оцінки.

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає такі етапи:

обстеження нематеріальних активів;

правова експертиза;

з’ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;

формування інформаційної бази для проведення оцінки;

розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;

підготовка звіту про оцінку.

На етапі обстеження нематеріальних активів необхідно пересвідчитися в наявності матеріальних носіїв, що є об'єктами обліку. Такими носіями можуть бути письмовий і (або) образотворчий опис, креслення, схеми, зразки продукції, дискети, вінчестери ЕОМ, аудіо — та відеокасети, СD-RОМ та інші носії об'єктів інтелектуальної власності.

На етапі правової експертизи необхідно ідентифікувати права на об'єкти інтелектуальної власності, тобто пересвідчитися в наявності документів, що підтверджують законне володіння майновими правами (патенти, свідоцтва, ліцензійні договори, договори замовлення на створення об'єктів інтелектуальної власності, контракти або авторські ліцензійні договори тощо).

На третьому етапі залежно від мети оцінки, правової ситуації, інших факторів необхідно з’ясувати тип вартості, що визначається. У вітчизняній практиці оцінки нематеріальних активів використовуються в основному два типи вартості: інвентарна та ринкова. Інвентарна використовується для інвентаризації, бухгалтерського обліку та постановки майна на баланс підприємства, а ринкова — для визначення розмірів платежів за комерційного використання майна. Методи оцінки вартості визначаються типом вартості, а також тим, для чого таку оцінку призначено і як планується використати її результати.

На четвертому етапі залежно від типу вартості і вибраного методу здійснюється формування відповідної інформаційної бази для проведення оцінки. Перелік необхідної інформації, зокрема, включає:

характеристики об'єктів інтелектуальної власності або товарів, виготовлених з використанням таких об'єктів (технічні, споживчі, експлуатаційні та екологічні показники), за необхідності в порівнянні з аналогічними або конкуруючими;

джерела отримання прибутків від використання об'єктів інтелектуальної власності (збільшення обсягів реалізації конкретних видів або всієї продукції, виготовленої з використанням об'єктів інтелектуальної власності; підвищення ціни залежно від якості продукції; економія у виробництві за використання об'єктів інтелектуальної власності; виручка від продажу (переуступлення) майнових прав або продажу ліцензій тощо);

опис ринку об'єктів інтелектуальної власності (галузі и нарямки застосування об'єктів інтелектуальної власності за функціональними ознаками і (або) способом застосування, географія збуту, місткість ринку збуту тощо);

витрати, пов’язані з придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності (на придбання майнових прав; використання у виробництві и організації випуску товарів, на правову та інші види охорони; на страхування ризиків здійснення із використанням об'єктів інтелектуальної власності тощо);

собівартість і ціна одиниці товару з використанням об'єктів інтелектуальної власності;

ризики, що пов’язані з придбанням прав і використанням об'єктів інтелектуальної власності;

чистий прибуток від використання об'єктів інтелектуальної власності.

Звіт (або акт) про оцінку вартості нематеріальних активів — це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами оцінки і містить:

вступ, що в ньому викладено мету оцінки, підстави для проведення оцінки, відомості про оцінювача, зазначено дату оцінки;

опис об'єктів інтелектуальної власності, що оцінюються, відомості щодо їхньої правової охорони, дані про строки, регіони та сфери дії прав;

характеристику видів вартості конкретних об'єктів інтелектуальної власності;

обґрунтування методу оцінки;

аналіз зібраної інформації з посиланням на джерела її отримання;

повний розрахунок оцінки вартості нематеріальних активів, а також обмеження щодо застосування отриманого результату;

інші потрібні відомості щодо оцінки.

2.2 Методи оцінки вартості нематеріальних активів

Необхідність в оцінці інтелектуальної власності та нематеріальних активів виникає за таких умов:

у разі купівлі-продажу ліцензій;

при укладанні договорів на передачу ноу-хау;

під час передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності до статутного фонду підприємств;

при укладанні договорів про спільну діяльність;

якщо необхідно визначити збитки внаслідок несанкціонованого використання інтелектуальної власності при недобросовісній конкуренції;

коли встановлюється обґрунтована ринкова вартість підприємства з метою купівлі-продажу майна;

при отриманні кредитів під заставу;

під час визначення бази для оподаткування;

при страхуванні майна;

при визначенні вартості паїв учасників під час реорганізації чи ліквідації підприємства.

Основним видом вартості, який розглядається при оцінці нематеріальних активів, є ринкова вартість. У міжнародних стандартах оцінки дається таке її визначення: «Ринкова вартість — це розрахована сума на дату оцінки, за яку інтелектуальна власність обмінюється між покупцем і продавцем за комерційною угодою, під час якої кожна їз сторін діяла компетентно, виважено і без примусу». Ринкова вартість визначається як найвірогідніша ціна на ринку на дату оцінки. Це максимальна ціна, яку може отримати продавець, та мінімальна, яку може запропонувати покупець. Вважається, що покупець не заплатить за конкретну інтелектуальну власність ціну більшу, ніж коштує інша, подібна до неї з тими ж самими споживчими якостями. Оцінювач аналізує реальні ринкові угоди і порівнює оцінюваний об'єкт з іншими, які мають аналогічні споживчі якості.

Крім ринкової, визначаються інші види вартості, основними з яких, згідно з міжнародними стандартами, є:

споживча;

інвестиційна;

вартість відтворення об'єкта;

вартість заміщення;

страхова вартість;

вартість для цілей оподаткування майна юридичних та фізичних осіб;

ліквідаційна вартість.

Оскільки нематеріальні активи неоднорідні за своїм складом, характером використання чи експлуатації у процесі виробництва та мають різний ступінь впливу на фінансовий стан і результати господарської діяльності підприємства, для їх оцінки неможливо використати традиційні підходи, застосовуванні щодо рухомого та нерухомого майна.

Основними факторами, які визначають вартість об'єкта інтелектуальної власності, є:

правові (строк дії охоронного документа, його надійність, обсяг прав, що передаються);

витратні (витрати на створення об'єкта правової охорони, на реєстрацію прав та підтримку чинності охоронних документів, на маркетинг та рекламу, на страхування ризиків, пов’язаних з об'єктами інтелектуальної власності, на розв’язання правових конфліктів, податок на операції, пов’язані з використанням об'єктів інтелектуальної власності, та інфляційний фактор);

прибуткові (очікувані ліцензійні платежі та очікуваний економічний ефект від використання об'єктів інтелектуальної власності).

Першим етапом при оцінці нематеріального активу є визначення мети оцінки і, залежно від неї, — виду вартості, яку треба розрахувати. Наступним кроком є вибір методології оцінки, тобто загального підходу та конкретних методів оцінки.

Обираючи метод оцінки, оцінювач повинен керуватися такими основними критеріями:

достовірність: методи оцінки мають викликати довіру і бути достовірними з практичного і теоретичного погляду;

об'єктивність: оцінювач має керуватись об'єктивною інформацією;

універсальність: достовірність зростає, якщо використовуються стандартні підходи для підприємств, галузей промисловості та різних видів нематеріальних витрат;

грошові витрати: обумовлені результатами оцінки вигоди повинні бути достатніми для виправдання зусиль, витрачених на її проведення;

послідовність: методики мають послідовно використовуватись протягом періоду оцінки, що полегшить цей процес;

надійність: оцінка має бути достовірною, такою, щоб інші оцінювачі могли відтворити одержані результати, використовуючи аналогічні підходи;

адекватність: підходи до оцінки повинні відповідати потребам користувача;

практичність: використовувані методи та параметри мають бути зрозумілими та відносно простими для їх практичного застосування.

Відповідно до міжнародних стандартів оцінки нематеріальних активів зазвичай використовують три основні підходи:

витратний;

ринковий;

прибутковий.

Кожен з цих підходів передбачає застосування ряду методів, які дають різні значення вартості оцінюваного об'єкта. Тому в процесі практичної оцінки вартості нематеріальних активів застосовується порівняльний аналіз використаних методів, виявляються їх переваги та недоліки, здійснюється узгодження вартості, таким чином, більш обґрунтовано встановлюється ціна об'єкта.

Витратний підхід ґрунтується на вивченні можливостей інвестора щодо придбання нематеріального об'єкта. Під час застосування цього підходу приймається за аксіому таке: покупець не заплатить за нематеріальний актив більшу суму, ніж та, за яку він може купити аналогічний за своїми споживчими властивостями об'єкт без істотних затримок. Цей метод дає об'єктивні результати, коли є можливість точно оцінити величини витрат на створення аналогічного об'єкта інтелектуальної власності та його зносу за обов’язкової умови відносної рівноваги попиту і пропозиції на ринку. Найчастіше для розрахунку поточної вартості об'єкта інтелектуальної власності застосовуються такі його різновиди, як:

метод визначення первісних витрат;

метод вартості заміщення;

метод вартості відтворення.

Вартість об'єкта інтелектуальної власності, яка розраховується методом визначення первісних витрат, ще називають історичною тому, що вона насамперед ґрунтується на фактичних витратах, інформація про які міститься у бухгалтерській звітності. При цьому первісні витрати збільшуються на підприємницький прибуток, але водночас враховується знос інтелектуальної власності. В обліку нематеріальних активів враховують строковий та моральний знос. Строковий знос залежить від термінів охорони об'єктів інтелектуальної власності, встановлених законодавством України, та умов договорів. Цей термін може не збігатися з періодом повної амортизації, адже він не пов’язаний прямо з економічним старінням чи моральним зносом інтелектуальної власності.

При оцінці об'єкта інтелектуальної власності методом вартості заміщення за взірець беруть аналогічний за функціональними можливостями та варіантами використання нематеріальний об'єкт. Максимальна вартість інтелектуальної власності визначається мінімальною ціною, яку потрібно сплатити при купівлі інтелектуальної власності з аналогічними споживчими якостями.

Метод вартості відтворення допомагає визначити витрати, необхідні для розробки чи купівлі точної копії оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності.

Алгоритм оцінки нематеріального активу за допомогою витратного методу показано на рис. 2. 1

Рис. 2. 1 - Послідовність оцінки нематеріальних активів витратним методом.

Ринковий підхід дає досить об'єктивну характеристику вартості об'єкта інтелектуальної власності за умов достатньої насиченості ринку. При цьому застосовується метод прямого порівняльного аналізу продажів. Він містить декілька етапів: спочатку відбувається збір інформації про об'єкти інтелектуальної власності, які були продані на відповідному ринку, потім вносяться корективи щодо можливих відмінностей між оцінюваним об'єктом та об'єктом, використовуваним для порівняння. Тобто цей метод ґрунтується на принципі заміщення.

Алгоритм оцінки за цим методом показано на рис. 2. 2

Рис. 2. 2 - Послідовність оцінки нематеріальних активів за допомогою методу прямого порівняльного аналізу продажів

Прибутковий підхід ґрунтується на припущенні, що інвестор, який купує об'єкт інтелектуальної власності, обов’язково розраховує на майбутній прибуток, тобто вартість оцінюваного об'єкта визначається його здатністю приносити прибуток.

Оцінка інтелектуальної власності за цим методом представляв собою виявлення залежності поточної вартості інтелектуальної власності від вартості всіх майбутніх прибутків, які можна одержати при її використанні. Майбутні вигоди від використання інтелектуальної власності визначаються методом дисконтування кожної майбутньої вигоди з відповідною нормою віддачі або методом капіталізації прибутків із застосуванням коефіцієнта капіталізації, який відображає послідовність отримання прибутків, зміну вартості інтелектуальної власності та прибутку, а також норму віддачі капіталовкладень. іншими словами, інвестор купує інтелектуальну власність, яка приносить прибуток сьогодні, в обмін на право одержувати майбутні прибутки від експлуатації цієї власності та її продажу.

Прибутковий підхід оцінки нематеріальних активів включав такі різновиди, як:

метод дисконтування грошових потоків;

метод капіталізації прибутків;

метод звільнення від роялті.

Метод дисконтування найкраще використовувати у випадках, коли мають місце нестабільні потоки прибутків та витрат. В його основу покладені фінансові закони, які можна сформулювати таким чином:

сьогоднішня грошова одиниця коштує більше, ніж завтрашня;

безризикова грошова одиниця коштує більше, ніж ризикова.

Алгоритм методу дисконтування грошових потоків показано на рис. 2. 3

Рис. 2. 3 - Послідовність оцінки нематеріальних активів за методом дисконтування грошових потоків

Визначення ставки дисконтування є найвідповідальнішим етапом цього методу оцінки. існує декілька способів визначення ставки дисконтування. Досить поширеним є шлях кумулятивної побудови ставки. При цьому за основу ставки дисконтування приймається безризикова ставка. Ризик втрати майбутніх доходів вимагає передбачення перевищення ставки ризику над безризиковою ставкою, він також мах гарантувати премію за всі види ризику, пов’язані з інвестуванням в оцінювану інтелектуальну власність.

У цілому метод дисконтування грошових потоків, який грунтується на аналізі цих потоків за весь період використання об'єкта інтелектуальної власності, дає змогу оцінити вартість інтелектуальної власності при нестабільних грошових потоках.

В основі методу капіталізації прибутків лежить капіталізація як процес переведення прибутків від використання майна у його вартість. істотним припущенням є те, що прибуток не змінюється у часі. Тому цей метод краще використовувати при оцінці нематеріальних об'єктів, які тривалий час застосовуються на ринку інтелектуальної власності і мають стабільні, легко прогнозовані, величини прибутків та витрат. Поточна вартість об'єкта оцінки визначається шляхом ділення щорічного прибутку від його комерційного використання на коефіцієнт капіталізації.

Алгоритм методу капіталізації прибутків наведений на рис. 2. 4

Рис. 2. 4 - Послідовність оцінки нематеріальних активів за допомогою методу капіталізації прибутків підприємства.

Складним етапом цього методу є вибір коефіцієнта капіталізації, який істотно залежить від стабільності прибутку підприємства. Якщо підприємство має стабільний приріст прибутку, то обирається нижній рівень коефіцієнта капіталізації, який, в свою чергу, приводить до зростання ринкової вартості об'єкта інтелектуальної власності. і, навпаки, при нестабільному прирості прибутку враховують високий рівень коефіцієнта капіталізації. Суттєвим недоліком методу капіталізації є те, що його можна застосувати лише у випадках, коли прибуток стабільний або легко прогнозований. Якщо коефіцієнт капіталізації визначити неможливо, цей метод не використовують.

Досить ефективним є метод звільнення від роялті. Оцінка за цим методом передбачає, що використовувана підприємством інтелектуальна власність йому не належить. Тому частину доходу підприємство повинно сплачувати як винагороду за гіпотетичною ліцензією особам, які мають права на відповідні об'єкти. Вартість інтелектуальної власності визначається як сума майбутніх грошових потоків роялті, приведених до поточної вартості з використанням ставки дисконтування.

Алгоритм застосування методу звільнення від роялті наведений на рис. 2. 5

Рис. 2. 5 - Послідовність оцінки нематеріальних активів за методом звільнення від роялті.

На розмір ставок роялті впливають такі фактори:

економічна ефективність ліцензії;

наявність та обсяг патентного захисту;

обсяг прав, які передаються за ліцензією;

обсяг документами та ноу-хау, що передаються;

інжиніринговий супровід;

кон’юнктура ринку;

конкурентні пропозиції.

Порівнюючи розглянуті підходи, можна дійти такого висновку: перевагами прибуткового методу є те, що він враховує майбутні очікування прибутків та видатків підприємства, забезпечує облік економічного старіння, а також орієнтується на ринковий аспект. До його недоліків відносять складність здійснення прогнозу і ярко виражений суб'єктивізм. Ринковий підхід вигідний тим, що ґрунтується в основному на ринкових даних і відображає ринкові реалії між покупцями та продавцями. Його недоліки полягають в складності отримання вихідних даних на порівнюваних підприємствах, необхідності внесення ряду суттєвих поправок. Цей підхід базується на минулих тенденціях і не враховує майбутні вигоди. Що ж до витратного підходу, то його перевагами є те, що він ґрунтується на первісній бухгалтерській документації і дає об'єктивну оцінку витрат. А його недолік полягає в тому, що минулі витрати не завжди відображають можливість приносити прибуток у майбутньому.

2.3 Амортизація нематеріальних активів

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

строки корисного використання подібних активів;

передбачуваний моральний знос;

правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Під час розрахунку амортизованої вартості ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

коли існує безвідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання об'єкта.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.

У бухгалтерському обліку з 01. 01. 2000 р. амортизації підлягають усі нематеріальні активи, що перебувають на балансі підприємства. А у податковому обліку витрати, пов’язані з науково-технічним, навчально-методичним забезпеченням господарської діяльності, витрати на проведення дослідних робіт, на виготовлення моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю підприємства, виплати роялті і витрати на придбання нематеріальних активів (які не підлягають амортизації), згідно з пп.5.4.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22. 05. 1997 р. № 283/97-ВР зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24. 05. 2002 р. № 349-ІV, не амортизуються, але включаються до складу валових витрат. Не підлягає амортизації у податковому обліку вартість безкоштовно (безоплатно) отриманих нематеріальних активів (п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону), а також гудвіл (п. 1.7 ст. 1 цього ж Закону), які до валових витрат підприємства не включаються.

3. Економічна характеристика об'єкту дослідження — приватної фірми «Акцент»

3.1 Економічна структура досліджуваного підприємства

Приватна фірма «Акцент» була створена і зареєстрована Виконкомом Ковпаківської районної в м. Суми ради № 178-к від 16/10/2005 р. Фірма має рахунки в національній валюті України — гривні, а також валютний рахунок — у доларах США. Основний банк, з котрим працює фірма — Сумська дирекція банку «Аваль», м. Суми, пл. Незалежності,

1.

Фірма зареєстрована у Сумському відділі статистики, має довідку від 17/10/2005 з визначенням видів діяльності за КВЕД: 45. 21.1 (загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення)), 45. 21.4 (будівництво трубопроводів і прокладання ліній енергозабезпечення та зв’язку місцевого призначення), 51. 19.0 (посередництво в торгівлі різними товарами), 20. 30.0 (виробництво теслярських та столярних виробів).

Для розташування офісу фірма орендує приміщення у ТОВ «Елемент». Крім того на протязі своєї діяльності фірма придбала своє власне приміщення, в якому розташований автопарк та майстерня. На орендованій земельній ділянці на околиці м. Суми фірма відбудувала свій власний цех по виготовленню запасних частин для насосів. Цех складає площу 256,3 м2, має автономне опалення, енерго- та водозабезпечення. Свої обов’язки по сплаті орендних платежів за земельну ділянку фірма виконує своєчасно. Заборгованості за період, який аналізується, не виникало.

Фірма постійно нарощує свої обороти, збільшується кількість працівників, зайнятих у виробничій сері. Так, згідно даних статистичної звітності у 2006 році середньосписочний штат працівників складав 108 чоловік, але на кінець 2007 року кількість працівників збільшилась майже вдвічі і склала 215 чоловік.

Фірма поповнила робітників відділу збуту за рахунок молодих виококваліфікованих кадрів — з 2 чоловік у 2006 році до 7 чоловік на кінець 2007 року; фінансово-економічної служби підприємства — з 3 чоловік у 2006 році до 6 чоловік у 2007 році. Збільшилась кількість молодих працівників інженерного складу з вищою освітою з 4 чоловік у 2006 році до 11 чоловік у 2007 році. Крім того, більшість молодих спеціалістів виробничого підрозділу мають середню спеціальну освіту. Такий підхід до комплектування бітничого складу забезпечує високу якість виконання замовлень, ентузіазм і відповідальність.

А той факт, що молоді робітники мають можливість кар'єрного росту, стимул для запропоновання нових технологій та розробок дозволяє економити фінансові ресурси та направляти кошти у сферу споживання.

Фактично за 2006−2007 роки основними видами діяльності фірми була оптова торгівля промисловими товарами та виробництво запасних частин та агрегатів до насосного устаткування. На протязі всього періоду діяльності фірма активно займалась експортини операціями. Виготовлені запасні частини до насосів експортувались до Білорусії та Росії. Експортуванням запасних частин займається відділ збуту фірми.

Як платник податків та зборів, фірма зареєстрована в податковій інспекціїї м. Суми за № 136−7 від 21/10/2006 року. Вона сплачує наступні податки та плтежі до бюджету: податок на додану вартість, податок на прибуток; прибутковий податок з громадян (виступає податковим агентом по відношенню до своїх працівників); збір за забруднення навколишнього середовища; податок з власників самохідних машин та механізмів; комунального податку; сплачує плату за патенти.

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України» ведення бухгалтеського обліку на підприємстві забезпечує головний бухгалтер, котрий є штатним працівником.

3.2 Аналіз нематеріальних активів на приватній фірмі «Акцент»

Згідно установчих документів статутний фонд фірми складає 106,00 тис. грн. Він був повністю внесений засновником підприємства до моменту реєстрації. Статутний фонд складався:

грошові кошти — 53 тис. грн. ;

комп’ютер — 1 шт. 2,5 тис. грн. = 2,5 тис. грн;

монітор — 1 шт. 1 тис. грн. = 1 тис. грн. ;

офісні меблі - 1 комплект — 6,8 тис. грн. ;

радіотелефон — 1,8 тис. грн. ;

мобільні телефони — 2 шт. 0,9 тис. грн. = 1,8 тис. грн. ;

програмне забезпечення для роботи компютера — 5,3 тис. грн. ;

програма 1С — 2,1 тис. грн. ;

верстак столярний — 18 тис. грн. ;

автомобіль легковий — 13,7тис. грн. ;

У бухгалтерському обліку визначення статутного фонду та його поповнення було зафіксоване на відповідних регістрах бухгалтеського обліку. У табл.3.1 наведено журнал господарських операцій.

Таблиця 3. 1 - Журнал господарських операцій - внески у статутний фонд

Найменування господарської операції

Оборот по

Сума в грн.

Д-ту

К-ту

1

Визначено статутний фонд згідно рішення засновника

46

40

106 000

2

Поповнено статутний фонд

3

грошові кошти

31

46

53 000

4

комп’ютер — 1 шт. 2,5 тис. грн.

154

46

2500

5

монітор — 1 шт. 1 тис. грн.

154

46

1000

6

офісні меблі - 1 комплект

154

46

6800

7

радіотелефон

154

46

1800

8

мобільні телефони — 2 шт. 0,9 тис. грн.

154

46

1800

9

програмне забезпечення для роботи компютера

154

46

5300

10

програма 1С

154

46

2100

11

верстак столярний

154

46

18 000

12

автомобіль легковий

154

46

13 700

13

Введено в дію необоротні активи:

14

комп’ютер — 1 шт. 2,5 тис. грн.

105

154

2500

15

монітор — 1 шт. 1 тис. грн.

106

154

1000

16

офісні меблі - 1 комплект

106

154

6800

17

радіотелефон

106

154

1800

18

мобільні телефони — 2 шт. 0,9 тис. грн.

106

154

1800

19

програмне забезпечення для роботи компютера

125

154

5300

20

програма 1С

125

154

2100

21

верстак столярний

104

154

18 000

22

автомобіль легковий

105

154

13 700

Фірма на початку кожного року розробляє та затверджує наказ про облікову політику. В наказі визначаються такі важливі моменти бухгалтерського обліку, як метод списання товаро-матеріальних цінностей в момент вибуття; метод нарахування амортизації, у т. ч. і для нематеріальних ативів.

На протязі періоду, який аналізується (2006−2007рр) для нематеріальних активів застосовувався прямолінійний метод нарахування амортизації. Так для програмного забезпечення строк корисного використання було встановлено 60 місяців.

У 2006 році підприємство набуло прав користування майном — право користування земельною ділянкою та право на оренду приміщень — цех для виготовлення запасних частин. Облік прав на користквання земельною ділянкою та права на оренду приміщення фірмаобліковує на рахунку 122 «Права користування майном».

Для визначення права користування земельною ділянкою, у відповідності з умовами договру, фірма понесла наступні витрати:

грошова оцінка земельної ділянки — 3400 грн. (у т. ч. ПДВ 20% - 566,6 грн);

послуги БТІ м. Суми — 102 грн. (у т. ч. ПДВ — 17 грн);

послуги юриста — 650 грн. (без ПДВ).

Приватна фірма «Акцент» додержується вимог чинного законодавства, Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України. У відповідності з п. 31, котрий визначає облік необоротних активів та фінансових інвестицій підприємство кожного місяця складає журнал № 4, котрий призначений для узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу необоротних активів, а також для відображення капітальних і фінансових інвестицій.

Всі витрати капіталізувались підприємством на рахунку «Придбання (створення) нематеріальних активів». Після підписання логовору на оренду зеельної ділянки, витрати були визнані активом, котрий принесе додаткові економічні вигоди підприємству в майбутньому.

Аналітичний облік нематеріальних активів (як і інші необоротніактиви) та їх знос фірма веде за кожним обєктом окремо з розподілом на власні та отримані на умовах фінансової оренди, виробничі та невиробничі об'єкти необоротних активів в картках обліку відповідних необоротних активів.

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності приватна фірма «Акцент» здійснює інвентаризацію активів, до яких належать і нематеріальні активи. Під час інвентаризації комісія, створена за наказом керівника фірми, перевіряла і документально підтверджувала їх наявність і оцінку.

Взагалі, об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обовязковим згідно з законодавством. Так, приватна фірма «Акцент» пноводить інвентаризацію на кінець кожного року. Під час проведення інвентаризації були проінвентаризовані і нематерільні активи підприємства. Розбіжностей з даними бухгалтеського обліку виявлено не було.

Для проведення інвентаризації керівником підприємства була створена комісія, затверджена наказом. В її склад входить головний бухгалтер, на правах заступника голови інвентаризаційної комісії.

Отримані дані, що містяться у інвентаризаційнгму описі, порівнювались з даними бухгалтерського обліку. Таке співставлення єзвіркою фактичних та облікових залишків і вони містяться в порівняльній відомості. Таким чином, уході проведення інвентаризації були виявлені слідуючі факти: фактичні та бухгалтеські залишки співпадають; нестач чи надлишків по нематеріальних активам не виявлено. Матеріали інвентаризації затверджені керівником фірми і включені в звітність того періоду, в якому закінчена інвентаризація — річну звітність 2007 року.

3.3 Економічний аналіз підприємства і роль нематеріальних активів у господарській діяльності

Фінансовий стан діяльності підприємства було вивчено за допомогою сукупності показників, що відображають наявність розміщення і використання ресурсів підприємства.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой