Нормування праці в сільському господарстві

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Природно-економічна характеристика ТОВ «Маяк»
  • Розділ 2. Організація праці
  • 2.1 Зміст і завдання наукової організації праці в сільському господарстві
  • 2.2 Складові основи наукової організації праці
  • 2.3 Ефективність реалізації сільськогосподарської продукції
  • Розділ 3. Нормування праці
  • 3.1 Розробка нормативів і норм праці
  • 3.2 Розрахунок та обґрунтування нормативів і норм праці
  • Висновки і пропозиції
  • Список використаної літератури

Вступ

Нормування — найважливіший елемент наукової організації праці, що дозволяє правильно вирішувати питання розподілу і кооперації праці, розстановки робочої сили, організації та обслуговування робочих місць. Науково обгрунтовані норми сприяють диференціації оплати праці, дозволяють планувати сільськогосподарське виробництва.

Нормування праці відіграє важливу роль у економічній роботі промислового підприємства. Воно служить підгрунтям для складання технічно і економічно обгрунтованих планів, забезпечуючи їх напруженість і реальність реалізації. Норми праці виступають у ролі показників, за якими визначають економію праці, зростання одного з найважливіших показників економічної роботи підприємства — підвищення продуктивності праці.

Норми праці є технічною основою раціональної організації виробництва. Організувати працю на підприємстві - це перш за все правильно розставити людей, зайняті виконанням єдиного завдання. Для цього необхідно знати, скільки праці і якої якості потрібно для виконання тієї чи іншої операції або іншої частини виробничого процесу. Правильна організація праці передбачає в першу чергу встановлення кількості пропорцій між окремими видами праці з врахуванням їх якісних відмінностей. Це можливо при умові, якщо у розпорядженні підприємства є науково обгрунтовані норми праці на всі види виконуваних робіт. Розділення і кооперація праці мають велике значення при розвитку технічного процесу.

Між нормуванням і організацією праці існує тісний взаємозв'язок. Науково обгрунтовані норми розраховуються і впроваджуються, виходячи з найбільш раціональної організації праці в певних умовах. В той же час сама норма праці може бути використана для оцінки раціональності трудового процесу і вибору того чи іншого її варіанту.

Метою курсової роботи є визначення норм праці на основних трудових процесах на прикладі ТОВ «Маяк» Мелітопольського району Запорізької області.

Завданнями даної роботи є: з’ясувати значення галузей якими займається господарство в економіці підприємства, визначити чи є галузі рослинництва і тваринництва економічно ефективними, проаналізувати виконані норми праці, встановити норми вибірки на основі хронограф робочого дня.

У курсовій роботі використовувалися методи порівняння та аналітичного спостереження.

Об'єктом дослідження даної роботи є галузь рослинництва і тваринництва в ТОВ «Маяк» Мелітопольського району Запорізької області.

При написання курсової роботи використовувалися дані з річних звітів даного підприємства за 5 років.

В кінці курсової роботи підводяться підсумки по проведеній роботі.

Розділ 1. Природно-економічна характеристика ТОВ «Маяк»

ТОВ «Маяк» розташоване у південно-західній частині Мелітопольського району Запорізької області. Господарство має один населений пункт у с. Мордвинівка, який віддалений від районного центра — м. Мелітополь на 18 км, а від обласного центра — м. Запоріжжя — на 120 км. Віддаленість господарства від товарного залізничного шляху становить 25 км.

Кліматичні умови району відносяться до континентальних; вони характеризуються нестачею опадів, низькою відносною вологістю та високими температурами влітку. Багаторічна середньодобова відносна вологість повітря за період квітень — жовтень складає 61% (сама висока у жовтні - 72% і сама низька в липні - 35%). Кількість днів за цей й же період з відносною вологістю нижче 56% складає 30,4% загальної кількості. Причому, найбільша кількість таких днів буває в липні та серпні. Це вказує на можливість повітряних посух, що створюють умови сильного випарювання вологи ґрунтом та рослинами.

Середньорічна температура повітря в районі розташування господарства за декілька останніх років складає +10°С. Самим теплим місяцем є липень, самим холодним — січень з температурою — 10 °C. Середня тривалість без морозного періоду складає 190 — 200 діб. Вегетаційний період холодостійких культур складає 220 діб, а відносно теплолюбних — 180 діб.

Середній розмір поля рільничих культур 9-ти польної сівозміни складає 140 — 150 га. Ґрунтоутворювальними породами на більшості територій товариства є пальметно-бурий, жовто-бурий та карбонатний ліс. Найбільшу площу займають темно-каштанові солонцюваті ґрунти — понад 31,6% від загальної земельної площі господарства, каштанові солонцюваті ґрунти — 25,9%, лугові чорноземи — 13% тощо.

нормування праця сільське господарство

У цілому рельєф та гідрологія території господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур, механізованого обробітку ґрунту, збору врожаю та отримання високих результатів.

Земля — основа аграрного виробництва. Аграрні формування повинні берегти закріплені за ними землі, раціонально їх використовувати і збільшувати родючість. Для аналізу структури, стану та використання земельних ресурсів визначають такі показники: структуру земельних угідь (процентне відношення видів угідь у загальній земельній площі); коефіцієнт освоєння землі під сільськогосподарське виробництво (відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної площі землі, закріпленої за господарством); коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь (відношення ріллі до сільськогосподарських угідь); коефіцієнт використання ріллі (відношення площі, зайнятої під сільськогосподарські культури до загальної площі ріллі).

Таблиця 1. 1

Розмір та структура земельних угідь

1

2

3

4

Угіддя

Структура

Земельна

площа

Земельні угіддя

С. г. угіддя

Загальна земельна площа, га

3501

100

х

у т. ч. сільськогосподарські угіддя

3469

99,1

100

з них: рілля

2745

78,4

79,1

пасовища

488

13,9

14,1

Коефіцієнт освоєння землі

0,99

х

х

Коефіцієнт розораності

0,79

х

х

Посівна площа

2300

х

х

Коефіцієнт використання ріллі

0,84

х

х

Багаторічні насадження

165

47

4,7

Сінокоси

71

2,1

2,1

Земельний фонд господарства протягом останніх 5 років залишався майже незмінним. Загальна площа господарства — 3501 га, з яких 99,1% або 3469 га припадає на сільськогосподарські угіддя. Площа ріллі - 2745 га, що складає 78,4% від загальної земельної площі та 79,1% від сільськогосподарських угідь. На пасовища припадає 488 га (або 13,9% - від загальної площі та 14,4% - від площі с/г угідь). В господарстві в наявності є зрошувальні землі частка яких складає 59,6% від загальної земельної площі та 68,2% від сільськогосподарських угідь. Динаміка структури земельних угідь за останні 5 років представлена у таблиці 1. 2

Таблиця 1. 2

Динаміка структури земельних угідь ТОВ «Маяк»

Земельні ресурси

2008

2009

2010

2011

2012

га

%

га

%

га

%

га

%

га

%

С. г. угіддя

3624,4

97,2

3430,2

100

3519

100

3519

100

3469,3

100

рілля

2734

73,3

2722

79,4

2728

77,5

2745

78,0

2745

79,1

сінокоси

75,4

2,02

75,4

2,2

75

2,1

75

2,1

71

2,0

пасовища

628

16,8

528

15,4

528

15,0

528

15,0

488

14,1

Багаторічні

насадження

187

5,01

104,8

3,0

188

5,4

171

4,9

165,3

4,8

лісові насадження

104,8

2,8

-

-

-

-

-

-

-

-

Всього земель

3729,2

100

3430,2

100

3519

100

3519

100

3469,3

100

У ТОВ «Маяк» потягом дослідного періоду відбулися незначні зміни у розмірах земель. Площа сінокосів, завдяки зменшенню частки тваринництва у діяльності господарства, зменшилась на 4,4 га, пасовищ — на 140 га. Структура використання сільськогосподарських угідь свідчить про рослинницький напрямок виробництва. Площа ріллі займає 79,1%, площа під багаторічні насадження становить 4,8%, сінокоси та пасовища займають лише 16,1%.

Основною характеристикою господарства, тобто її розмірів є не тільки розмір сільськогосподарських угідь, але й площа посівів найважливіших культур, поголів'я худоби, вартість основних фондів, чисельність працівників, тощо. Наявний ресурсний потенціал у господарстві, його параметри та раціональне поєднання процесу господарської діяльності є вихідною передумовою виробництва конкурентоспроможної продукції. Аналіз розмірів господарства є економічною характеристикою при аналізі сільського господарства (табл.1. 3).

Таблиця 1. 3

Розміри ТОВ «Маяк», 2010 р.

1

2

3

4

5

6

Показники

ТОВ «Маяк»

Сусіднє господарство

У середньому по підприємствам району

Показники у % до

Сусіднє господарство

середні дані по району

Валова продукція, т. грн.

2124

917

5966,3

231,4

35,6

Валовий прибуток, т. грн.

-72

-12

-68

-

-

Товарна продукція, т. грн.

1851,2

922,7

947

200,7

30,5

Площа с/г угідь

3469

750,9

3754,3

462

92,4

у т. ч. рілля

2745

613,4

2792,5

447,5

98,3

Кількість працівників

96

45

194,3

215

49,4

Вартість основних фондів, тис. грн.

2189,7

167,2

1689,6

1309,6

129,6

зерна

2318

438,4

2994,8

528,7

77,4

молока

400

106,5

488,9

375,5

81,8

м’яса

44

-

175

-

25,1

соняшнику

6839

2833,1

2758

241,4

247,9

Аналіз свідчить, що, за показниками розміру, ТОВ «Маяк» більше ніж сусіднє господарство. Більш ніж в 2 рази вищий рівень виробництва валової та товарної продукції. При цьому вартість основних виробничих фондів більше ніж 2000 тис. грн., а кількість працівників більше на 51 чоловіка. Значно перевищує сусіднє господарство по валовому виробництву всіх видів сільськогосподарської продукції.

Порівняння з середніми даними по району, показує нам що дослідне господарство має середні розміри, оскільки відхилення від середніх даних незначне. Так площа сільськогосподарських угідь менша на 8,6% або на 285,3 га. Площа ріллі менша на 1,7%. По вартості основних виробничих фондів ТОВ «Маяк» більше на 29,6% за середніми даними по району, відхилення по валовому виробництву сільськогосподарської продукції в основному не перевищує 25%.

Сутність спеціалізації проявляється в тому, що підприємство відповідно конкретним ґрунтово-кліматичним умовам організує виробництво одного або двох видів продукції рослинництва або тваринництва, розвиваючи разом з тим допоміжні галузі, які не заважають розвитку основних галузей, а навпаки пристосовуються до них або їх обслуговують.

Структура товарної продукції відображає спеціалізацію підприємства, яка виражається за допомогою словесної форми, і визначається, як відсоткове співвідношення продукції окремих культур і галузей в загальній сумі вартості товарної продукції по господарству, яка приймається за 100%. Напрямок спеціалізації визначається в середньому за період. Рівень спеціалізації визначається по коефіцієнту спеціалізації, який розраховують за формулою:

де Р — питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції;

і - порядковий номер виду товарної продукції в ранжируваному

ряду по питомій вазі, починаючи з найвищого.

Господарство має зернову спеціалізацію з інтенсивним виробництвом соняшника і плодово-ягідних культур. У середньому за дослідний період на продукцію рослинництва припадає 81,4% від товарної продукції господарства, на продукцію тваринництва 8,3%, а на допоміжні виробництва з надання робіт і послуг на сторону 10,3%.

Визначимо коефіцієнт спеціалізації, який дорівнює:

Кс = 100/398,43 = 0,25

Це свідчить про те, що господарство має середній рівень спеціалізації.

Розділ 2. Організація праці

2.1 Зміст і завдання наукової організації праці в сільському господарстві

Виробництво продукції у сільському господарстві здійснюється на основі органічної єдності таких факторів, як земля, трудові ресурси, засоби і предмети праці. Рівень і темп зростання виробництва продукції і підвищення продуктивності праці залежить від забезпеченості господарства виробничими фондами. Залежно від характеру участі у виробництві і перенесення вартості на готову продукцію, фонди поділяються на основні і оборотні.

Основі фонди — це засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, при цьому зберігають свою натурально — речову форму, виконують одну і ту ж функцію впродовж декількох виробничих циклів і переносять свою вартість на виробничу продукцію частинами. Оборотні фонди представлені в основному предметами праці, які беруть участь в одному циклі виробництва, повністю споживаються в ньому і переносять свою первісну вартість на готовий продукт, втрачаючи при цьому свою натуральну форму.

Узагальнюючими показниками, які характеризують потребу і забезпеченість підприємства основними засобами є:

фондозабезпеченість — вартість основних виробничих фондів с. — г. призначення на одиницю площі сільськогосподарських угідь:

фондоозброєність праці - вартість основних виробничих фондів с. — г. призначення на одного середньорічного працівника, зайнятого у с. — г. виробництві.

Основними показниками, які характеризують економічну ефективність використання оборотних засобів, є коефіцієнт оборотності оборотних засобів (кількість оборотів за рік) і тривалість одного обороту в днях.

За допомогою даних таблиць 1.4 і 1.5 проаналізуємо ступінь забезпеченості та ефективності їх використання в ТОВ «Маяк» за 5 років.

Вартість основних виробничих фондів у 2012 році порівняно з 2008 роком значно зменшились (на 73,4%). Така зміна фондів відобразилась на показниках фондозабезпеченості та фондоозброєності, які знизились відповідно на 72,2 та 70,6 відсотки.

Таблиця 1. 4

Показники забезпеченості ТОВ «Маяк» основними виробничими фондами та ефективність їх використання

1

2

3

4

5

6

7

Показник

2008

2009

2010

2011

2012

2012 до 2008, %

Середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн

8225,1

7676,1

3449,6

2298,3

2189,7

26,6

Валова продукція, тис. грн.

1823,8

1810,3

1723,2

1321,3

2124,0

116,5

Площа с. — г. угідь, га

3624

3430

3579

3579

3469

95,7

Середньорічна чисельність робітників, чол.

106

115

116

102

96

90,5

Фондоозброєність праці, тис. грн. /чол.

77,6

66,7

29,7

22,5

22,8

29,4

Фондозабезпеченість, тис. грн. /100 га

226,9

223,8

96,4

64,2

63,1

27,8

Фондовіддача, грн.

0,22

0,24

0,50

0,58

0,97

440,9

Фондомісткість, грн.

4,51

4,24

2,00

1,73

1,03

22,8

Водночас підвищилась ефективність використання даних фондів, тобто фондовіддача (у відносних показниках) зросла на 340,9%, а фондомісткість зменшилась на 77,2%.

Обсяг оборотних засобів господарства залежатиме ввід розмірів виробництва сільськогосподарської продукції і строків її реалізації. Протягом року потреба в оборотних засобах значно коливається. У період, коли створюються сезонні запаси кормів, насіння, інших матеріальних цінностей, а також при зростанні витрат незавершеного виробництва вона різко збільшується. Із збільшення сільськогосподарського виробництва потреба у оборотних засобах весь час зростає. Меліорація земель у дослідному господарстві сприяє поліпшенню використання оборотних засобів, а ткод підвищенню родючості ґрунтів (табл.1. 5).

Таблиця 1. 5

Ефективність використання оборотних засобів у ТОВ «Маяк»

Показник

2008

2009

2010

2011

2012

2012 до 2008, %

Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн

1006,5

1266,6

1428,9

1011,9

1158,1

115,1

Виручка від реалізації продукції, тис. грн.

1254,0

1598,0

1378,2

1065,2

1851,2

147,6

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів

1,24

1,26

0,96

1,05

1,60

129,0

Тривалість одного обороту, днів

294

290

380

348

228

77,6

У 2012 р. по відношенню до 2008 р. вартість оборотних засобів збільшилась на 15,1%. Впровадження комплексної механізації та автоматизації у дослідному господарстві призвело до збільшенню коефіцієнта оборотності оборотних засобів до 1,6 (тобто на 29%). Це привело до зниження тривалості одного обороту, тобто з 294 днів — 2008 р., до 228 днів — у 2012 р. Такий стан обумовлений значним збільшенням виручки від реалізації продукції, яка у 2012 р. по відношенню до 2008 р. збільшилась на 47,6%, що свідчить про оптимальне співвідношення основних і оборотних фондів. На 1000 грн вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення припадає 525 тис. грн. оборотних фондів. Таке співвідношення основних і оборотних фондів є оптимальним і сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва.

Від забезпеченості господарства трудовими ресурсами і ефективності їх використання залежать обсяги і своєчасність виконання с. — г. робіт, ефективність використання техніки і, як результат, — обсяги виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші економічні показники.

Для характеристики ефективності використання робочої сили використовують наступні показники:

забезпеченість господарства трудовими ресурсами;

виробіток на одного робітника (середньорічний, середньодобовий,

середньоденний);

коефіцієнт використання річного фонду робочого часу.

Для аналізу трудових ресурсів господарства розглянемо наступні показники, які приведені в таблиці 1.6.

Таблиця 1. 6

Забезпеченість господарства трудовими ресурсами та ефективність їх використання

1

2

3

4

5

6

7

Показники

2008

2009

2010

2011

2012

2012 до 2008, %

Середньорічна чисельність робітн., чол.

106

115

116

102

96

90,6

Витрати праці, тис. люд. — год.

236,5

198,4

160,0

80

109

46,1

Відпрацьовано люд. — днів 1 робітником за рік

318

246

147

112

162

50,9

Середня тривалість робочого дня, год.

7

7

7

7

7

100

Вартість валової продукції, тис. грн.

1823,8

1810,3

1723,2

1331,3

2124

116,5

— середньорічний, тис. грн.

17,2

15,7

14,86

13,05

22,125

128,6

— середньодобовий, грн.

54,1

63,8

75,4

116,5

136,6

252,5

— середньоденний, грн.

7,7

9,1

10,8

16,6

19,5

253,2

Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу

1,1

0,87

0,7

0,4

0,5

45,5

Середньорічна кількість працівників у господарстві скоротилась на 9,4% по відношенню 2012 року до 2008. Таке зменшення кількості працюючих призводить до скорочення витрат праці на 53,9%. Зменшується також кількість відпрацьованих людино-днів 1 робітником за рік на 49,1%. Внаслідок зменшення кількості працюючих зростає виробіток на одного працівника: середньорічний — на 28,6%, середньодобовий — на 152,5 та середньоденний на 153,2%. Оскільки значно знижується кількість працівників в господарстві, то зменшується забезпеченість господарства трудовими ресурсами. На 54,5% знизився коефіцієнт використання річного фонду робочого часу по відношенню 2012 року до 2008.

Матеріально — технічна база сільського господарства — це сукупність засобів і предметів праці, які використовуються в сільському господарстві. Більш детально розглянуті матеріально — технічні ресурси ТОВ «Маяк» в таблиці 1.7.

Таблиця 1. 7

Матеріально-технічні ресурси підприємства

1

2

3

4

5

6

7

Показники

2008

2009

2010

2011

2012

2012 у % до 2008

Кількість тракторів, фіз. од.

24

23

19

19

18

75

Кількість тракторів в перерахунку на умовні еталонні трактори

18,4

17,4

14,6

14,6

13,2

71,7

Загальна потужність двигунів тракторів, к. с.

4870

4070

2035

2035

1960

40,2

Кількість зернозбиральних комбайнів, фіз. од.

2

2

2

2

2

100

Загальна потужність двигунів комбайнів, к. с.

440

440

440

440

440

100

Всього енергетичних потужностей, к. с.

5664

4864

2475

2475

2400

42,4

Витрачено електроенергії на виробничі потреби, тис. кВтЧгод.

214

250

258

198

174

81,3

Тракторний парк протягом дослідного періоду скорочується на 6 фізичних одиниць порівняно з 2008 роком, що склало 25%. Відповідно і скорочується загальна потужність двигунів тракторів. Кількість зернозбиральних комбайнів залишається незмінною.

Рівень забезпеченості господарства енергетичними ресурсами визначається енергозабезпеченістю господарства та енергоозброєністю праці. Для оцінки рівня використання електроенергії використовують такі показники, як електроозброєність праці і електрозабезпеченість. Рівень механізації сільськогосподарського виробництва визначається відношенням обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт в господарстві, і характеризує розвиток матеріально — технічної бази господарства.

Таблиця 1. 8

Показники забезпеченості матеріально — технічними ресурсами

1

2

3

4

5

6

7

Показники

2008

2009

2010

2011

2012

2012 у % до 2008

Енергозабезпеченість

490,4

421,1

214,3

214,3

207,8

42,4

Енергоозброєність праці

55

46,3

22,9

32,6

55,8

101,4

Електрозабезпеченість

19,9

23,3

24

18,4

16,2

81,4

Електроозброєність

2,08

2,4

2,4

2,6

4,04

194,2

Рівень механізації робіт в тваринництві, %:

89

89

89

89

89

100

— доїння корів

97

97

97

96

96

98,9

— роздавання кормів на фермах ВРХ

72

72

70

65

65

90,3

— прибирання гною на фермах ВРХ

85

85

85

85

85

100

Енергозабезпеченість господарства зменшується в 2 рази на протязі аналізуємого періоду, це пояснюється істотним скороченням кількості енергетичних потужностей. Проте, енергоозброєність зростає на 1,4%, причиною чого є скорочення кількості працівників на підприємстві. В господарстві скорочується використання електроенергії, про це свідчить зменшення електрозабезпеченості на 18,6%. У 2 рази зростає електроозброєність праці впродовж 5 років. Майже всі процеси у тваринництві механізовані. Рівень механізації робіт у цій галузі знаходиться на рівні не нижче ніж 70%.

2.2 Складові основи наукової організації праці

Під основами НОП розуміється сукупність досягнень науки, техніки та передового виробничого і комерційного досвіду, на базі яких має здійснюватися безперервне вдосконалення організації праці.

Складові основи наукової організації праці поділяються на такі групи:

соціально-економічні;

техніко-технологічні;

психофізіологічні.

Соціально-економічні основи НОП визначають цілі, характер і зміст праці в ринкових умовах господарювання і, як наслідок, особливу принципову сутність та соціально-економічний напрямок заходів з наукової організації праці.

НОП спирається на основні положення політичної економії та притаманні їй економічні закони, на прикладні науки — менеджмент та маркетинг, економіку окремих галузей народного господарства, соціологію, педагогіку, конфліктологією, прикладною психологією.

Техніко-технологічні основи НОП складають висновки з досягнень теоретичних і прикладних технічних наук, науково-технічного прогресу в цілому, з сукупності знань та передового досвіду в галузі застосування і вдосконалення знарядь і предметів праці, допоміжних технічних засобів і конкретних новітніх технологій виробництва.

Прогресивні зміни в організацію праці робітників, інженерів, службовців і менеджерів, особливо на допоміжних процесах, вносить впровадження комплексних технологій, за яких до єдиного технологічного ланцюга включені не тільки основні, й допоміжні операції та процеси, починаючи з отримання сировини та енергоресурсів, основних та обігових коштів і закінчуючи відвантаженням (реалізацією) готової продукції (послуг), з проектуванням раціональних методів і прогресивних форм організації та контролю їх виконання, включаючи створення виробничих потоків з максимальною механізацією та автоматизацією.

Психофізіологічні основи НОП складають висновки та рекомендації наук, що досліджують вплив процесу праці та умов, в яких цей процес здійснюється, на організм людини; він сприяє збереженню здоров' я, підвищенню життєдіяльності та працездатності людини.

До таких наук відносять насамперед фізіологію та психологію праці, біомеханіку, інженерну психологію, ергономіку, виробничу естетику, які вивчають зміни в людському організмі при виконанні трудових дій за певних виробничих умов, та опрацьовують рекомендації із забезпечення нормального функціонування організму.

Біомеханіка, яка досліджує властивості опорно-рухового апарату людини, дозволяє опрацьовувати науково обґрунтовані рекомендації з раціоналізації прийомів і методів праці з урахуванням та аналізом рухів людини та впливу на її внутрішні органи і процеси праці.

Ергономіка, яка вивчає антропометричні дані та функціональні можливості й особливості людини в трудових процесах, дозволяє розробляти рекомендації по забезпеченню працівників найбільш сприятливими умовами праці, що, до речі, враховується при створенні та модернізації знарядь праці (меблів, засобів оргтехніки, інструментів та обладнання), при плануванні та обладнанні робочих місць.

Інженерна психологія, яка досліджує взаємодію людини з різними технічними пристроями, розробляє методи адаптації систем управління машинами і механізмами, а також автоматизованих систем управління підприємством до психологічних особливостей людини; визначає психічні можливості із засвоєння та переробки інформації; дає науково обґрунтовані рекомендації в цій галузі.

Виробнича естетика вивчає вплив естетичних умов виробничого середовища на психічний стан людини; на цій основі опрацьовуються рекомендації з художнього конструювання предметів та знарядь праці, оформленню інтер'єру виробничих та офісних приміщень і робочих місць, кольоровому оформленню та озелененню, застосуванню функціональної музики з метою створення у працюючих позитивних емоцій під час роботи.

2.3 Ефективність реалізації сільськогосподарської продукції

Одним із суттєвих факторів ефективності виробництва сільськогосподарської продукції являється формування сфери реалізації. Декілька років тому аграрний ринок не був актуальним для конкретно взятого господарства, так як практично весь обсяг продукції закуповувався державою і велика частина прибутку від їх реалізації поступала державним заготівельним та переробним організаціям. Наряду з цим, більшість господарств, які зупинились перед свободою вибору, вже сьогодні зіштовхуються з гострою проблемою збуту сільськогосподарської продукції.

Одержуючи урожай, але не знаходячи споживача на цю продукцію навіть спеціалізовані господарства не можуть вести не тільки розширене, але й просте відтворення. Тому, першочерговою метою товаровиробника є активний пошук ринків збуту.

Необхідно зосередити увагу на тому аспекті, що в умовах перехідної економіки основними виробниками сільськогосподарської продукції у південному регіоні залишаються господарства населення, що спричиняє труднощі як у виробництві продукції, так її реалізації. Фактично таке виробництво призначене насамперед для самозабезпечення домогосподарств і, по суті, майже не впливає на функціонування ринку продукції, практично не пов`язане із забезпеченням сировиною переробної промисловості, особливо це стосується виробництва плодів, ягід, винограду та овочів.

Однією з основних причин незадовільного стану реалізації продукції у ТОВ «Маяк» є не тільки спад виробництва, а й низька товарність плодово-ягідної продукції. Це наглядно видно при реалізації основного виду продукції у господарстві - зернових культур.

Середній рівень товарності за 5 років становить 77,3%. Основною причиною такого стану є несвоєчасна реалізація вирощеної продукції, внаслідок чого її псування, неможливість більшості господарств знайти ефективні канали збуту.

Слід вказати на протилежну тенденцію рівня товарності й обсягів реалізації продукції протягом 2008−2010 років. Тобто рівень товарності збільшується не за рахунок зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, а тільки за рахунок підвищення частки обсягів реалізації. Обсяг реалізації продукції у 2010 р. порівняно з 2009 р. зменшився лише на 2,2%, водночас рівень товарності зріс на 15,5%; а при зниженні рівня товарності на 2,4% у 2009 р. порівняно з 2008 р. обсяг реалізації продукції збільшився майже удвічі.

Перш за все це означає, що господарство може реалізувати лише певну, визначену частину виробленої продукції і не здатне реагувати на економічні умови, створені на ринку, а саме зміну цін, попиту і пропозиції. Але вже за останні дослідні роки спостерігається майже чітка тенденція залежності рівня товарності від зміни реалізації продукції.

У процесі дослідження встановлено, що рівень товарності зернових у ТОВ «Маяк» залежить від складу та питомої частки кожного виду зернових культур у структурі реалізації продукції.

Таблиця 1. 9

Структура валового збору та реалізації зернових культур у ТОВ «Маяк», 2012 р.

Культури

Валовий збір, т

Структура валового збору, %

Реалізовано продукції, т

Відношення реалізованої продукції в % до

до валового збору

До

підсумку

Зернові, всього

23 180

100,0

18 451

80,0

100,0

з них: озимі зернові

11 295

48,7

8301

73,5

45,0

ярові зернові

11 885

51,3

10 150

85,4

55,0

У структурі товарної продукції зернових культур переважає частка ярових культур, яка складає 55% від загального обсягу, що в свою чергу негативно впливає на виручку від реалізації продукції, так як ціна реалізації озимих зернових була більше на 6 грн. за центнер ніж ціна ярових культур. У структурі реалізації ярових культур основна питома вага припадає на ячмінь та просо, частка яких відповідно дорівнює 41,2 та 11,3% від загального обсягу реалізації зернових культур.

Розташування поблизу господарства Мелітопольського елеватора, наявність розгалуженої мережі автомобільних шляхів, проходження траси Москва — Сімферополь, розташування морського порту в Бердянську визначають сприятливі економічні умови для збуту у господарстві зернових культур. Проте рівень товарності зернових культур не досягає достатнього рівня. Так, товарність озимих зернових дорівнює лише 73,5%

За останні п`ять років спостерігається збільшення реалізації продукції як взагалі по господарству, так і по видам продукції (табл. 1. 10).

Таблиця 1. 10 Виручка від реалізації основних видів сільськогосподарської продукції у ТОВ «Маяк», 2008−2012 рр.

Види продукції

Роки

Відношення 2012 до 2008 р., +/-

2008

2009

2010

2011

2012

Зернові

432,7

727,9

624,0

615,5

617,2

184,5

Соняшник

326

191,4

224,0

60,7

583,8

257,8

Плоди

116,5

345,3

212,0

152,0

448,1

331,6

М’ясо ВРХ

66

31,4

30,4

41,4

-

-66

Свині

80,1

137,4

115,1

39,7

3,6

-76,5

Молоко

1

3,3

0,8

0,4

-

-1

Всього по підприємству

1254

1598

1378,3

1065,2

1851,2

597,2

За дослідний період виручка від реалізації продукції збільшилась на 597 тис. грн, причому від реалізації зернових — на 184,5 тис. грн., плодів — на 331,6 тис. грн. В той час реалізація тваринницької продукції зменшилась за цей період на 144 тис. грн. Основною причиною виявилося різке скорочення поголів`я тварин у господарстві. Водночас протягом 2008−2009 років ця галузь забезпечувало господарство у середньому 12−15% товарною продукцією.

Основними причинами спаду обсягів товарної продукції та виручки від реалізації в господарстві, зокрема у тваринництві, стали відміна держзамовлення на сільськогосподарську продукцію у 90-х роках та незадовільна маркетингова діяльність, завдання якої є вивчення питань заготівлі, зберігання, переробки продукції, оптової й роздрібної торгівлі. Як переконують результати дослідження, господарство ще не адаптувало виробництво продукції до ринкових умов.

У процесі переходу до ринкових відносин значно змінилася структура каналів реалізації сільськогосподарської продукції в ТОВ «Маяк». Частка каналів реалізації окремих видів сільськогосподарської продукції характеризується даними таблиці 1. 11

Таблиця 1. 11

Обсяги і частка каналів реалізації основних видів продукції у ТОВ «Маяк», 2012 р.

Канали реалізації

зернові

соняшник

плоди

свинина

1

2

3

4

5

6

7

8

9

ц

%

ц

%

ц

%

ц

%

Переробні підприємства

3100

16,8

2376

27,3

49

1,8

12

46,1

Населенню в рахунок оплати праці

2103

11,4

331

3,8

320

11,8

-

-

Міські ринки та власні магазини

-

-

-

-

932

34,3

3

12,4

Продовження таблиці 1. 11

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Видача пайовикам

1273

6,9

218

2,5

65

2,4

-

-

Інші канали реалізації

11 975

64,9

3779

66,4

1347

49,6

11

41,5

Разом

18 451

100,0

8703

100,0

2716

100,0

27

100,0

Основним каналом реалізації, який реально відображає цінову ситуацію, є реалізація продукції через міські ринки та власні магазини, на яку припадає 34,3 та 12,4% реалізації відповідно плодів та свинини. Структура каналів реалізації продукції у господарстві різниться залежно від галузі виробництва. Реалізація рослинницької продукції через заготівельну систему у 2012 році у господарстві не перевищувала 30%, в той час майже як 50% свинини реалізовувалась через м`ясокомбінат. У 2008 р. з`явився новий канал реалізації сільськогосподарської продукції - видача пайовикам в рахунок орендної плати за землю та оплати майнових паїв. Загальний обсяг продажу за цим каналом реалізації за різними видами продукції у 2012 р. Не перевищував 10 відсотків. Але він ще не набув вагомого значення серед інших каналів реалізації продукції, крім того, продукція реалізується через споживчу кооперацію, комерційні структури та підприємства.

Основним каналом збуту зернових культур та соняшника є продаж їх комерційним підприємствам — відповідно 64,9 і 66,4%. Структура каналів реалізації цих культур значно відрізняється від структури каналів реалізації іншої сільськогосподарської продукції, яка характеризується відсутністю реалізації продукції на міських ринках та значною питомою вагою реалізації населенню в рахунок оплати праці - відповідно 11,4 та 3,8%.

Якщо характеризувати продаж сільськогосподарської продукції за різними каналами реалізації в динаміці, то можна переконатися, що в 2008 — 2012 рр. по зернових культурах та соняшнику різко знизилася частка реалізації заготівельним організаціям.

Раціональне використання сільськогосподарської продукції в ринкових умовах повинно здійснюватися відповідно до задоволення попиту населення регіону на свіжу продукцію та продукцію її переробки. В останні роки платоспроможність населення визначає не тільки обсяги попиту продукції, а й ціну реалізації. Яскравим прикладом може бути реалізація плодів у господарстві. У ТОВ «Маяк» спостерігається зростання цін реалізації, проте темпи їх підвищення істотно різняться за каналами реалізації.

Розділ 3. Нормування праці

3.1 Розробка нормативів і норм праці

З метою вивчення і проектування змісту, послідовності, способу виконання і тривалості окремих елементів трудових процесів останні підрозділяються на комплекси прийомів, прийоми, трудові дії і рухи.

Робота по вивченню, проектуванню і впровадженню раціональних прийомів і методів праці починається з вибору об'єктів дослідження і закінчується впровадженням проектування трудового процесу.

При виборі об'єктів дослідження необхідно в залежності від поставленої задачі визначити виконавця (коло виконавців). Не менш важливим на етапі підготовки до дослідження є вибір способу проведення дослідження і технічних засобів. Це питання вирішується з урахуванням диференціації досліджуваного трудового процесу, сфери його застосування.

Найбільш простим способом є візуальне спостереження як безпосередньо на робочому місці виконавця, так і дистанційне. Для більш детального аналізу трудового процесу доцільно використовувати кіно і відео зйомку, сучасні технічні засоби. Вибір способу і технічних засобів вивчення методів праці обумовлений ступенем механізації досліджуваного процесу, необхідною точністю вимірів, передбачуваними масштабами впровадження раціонального методу праці, очікуваною економічною ефективністю.

При проведенні роботи з раціоналізації трудових процесів доцільне створення робочих груп до складу яких повинні входити як фахівці з праці, так і майстер, технолог і т.д. Велике значення має участь у дослідженні трудових процесів працівників, досвід яких вивчається.

У завершення підготовчого етапу необхідно дати попередню економічну оцінку раціоналізації трудового процесу. При аналізі змісту трудового процесу виявляються зайві і нераціонально виконувані прийоми, дії, рухи. Як правило, зайві прийоми і рухи є результатом неправильної або недостатньо продуманого планування робочого місця або неповного його оснащення.

Аналіз послідовності виконання трудових прийомів і дій дозволяє виявити можливості для перекриття часу виконання ручних прийомів машинним часом роботи устаткування, для сполучення в часі окремих прийомів за рахунок одночасної роботи правої і лівої рук, рук і ніг і т.д. При вивченні змісту прийомів, методів виконання і траєкторій рухів ставиться мета удосконалювати:

1) робочу позу (виявляється зручність і стійкість положення робітника, ступінь нахилу і повороту корпуса і голови, правильність положення рук, передпліччя і плеча, відсутність зайвих статичних напруг);

2) сполучення рук робітника з інструментом, матеріалами, пристосуваннями й елементами управління (розглядається розподіл пальців, кистей рук, досліджується ступінь забезпечення швидкості і зручності узяття предмета, правильність додатка зусиль і їхнього розподілу);

3) спосіб виконання рухів (виявляється траєкторія, довжина шляху, оптимальна швидкість, точність, своєчасність, простота рухів, домірність зусиль);

4) характер рухів у часі (розглядається наявність пауз, не зв’язаних з потребою у відпочинку, сполучення рухів у часі, природність і зручність координованих рухів, наявність не викликаних необхідністю зупинок, гальмувань, зміна напрямку рухів і їхня ритмічність).

При нераціональних методах праці може виникнути необхідність технічних удосконалень, додаткового оснащення робочого місця.

В ТОВ «Маяк» застосовуються нераціональні методи вивчення трудових процесів, що нерідко зв’язано з недоліками в плануванні й оснащенні робочого місця, не своєчасним і неякісним його обслуговуванням, відсутністю належного зв’язку зі службами і т.д. Тому робота з удосконалювання трудових процесів повинна носити багатоцільовий характер, тобто включати дослідження не тільки прийомів і методів праці, але і питань раціональної організації й оснащення робочих місць, удосконалювання системи їхній обслуговування.

Необхідною умовою успішного впровадження запроектованого трудового процесу є розробка інструкційних карт, у яких указуються прийоми, трудові дії і рухи, що входять у них, час на їхнє виконання, а також елементи раціоналізації. Трудові дії і рухи описуються відповідно до послідовності їхнього виконання і т.п. Елементи раціоналізації, зазначені в карті, і час на виконання окремих прийомів націлюють робітника саме на ті трудові дії і рухи, що можуть виконуватися більш правильно і швидше.

Складання інструкційних карт наряду з інструктажем і навчанням робітників має важливе значення, тому що жадає від дослідника відповідального відношення до всіх пропозицій в області раціоналізації прийомів і методів праці.

Особливу увагу варто приділяти технічним засобам навчання передовим прийомам і методам праці. Серед сучасних технічних засобів навчання варто виділити кінозйомку, відеомагнітний запис і телебачення, а також спеціальні тренажери. При кінозйомці засобом вивчення трудових процесів і поширення передового досвіду служить кінофільм. Побудова навчальних фільмів залежить від поставленої задачі й особливостей трудового процесу.

3.2 Розрахунок та обґрунтування нормативів і норм праці

На підприємстві ТОВ"Маяк" застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:

1) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;

2) норми виробітку, які визначають кількість продукції або обсяг роботи, які мають бути виконані за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;

3) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях;

4) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою;

5) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кількість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;

6) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

Норми затрат робочого часу за ступенем обґрунтованості поділяються на технічно обґрунтовані й дослідно-статистичні. Технічно обґрунтовані норми праці є прогресивнішими і відповідають сучасному рівню розвитку виробництва, їх розробляють після ретельного вивчення елементів виробничого процесу, затрат часу з їх урахуванням раціонального використання виробничих можливостей, робочого місця і передових методів праці.

Технічно обґрунтована норма передбачає:

робітника-виконавця відповідної кваліфікації, продуктивність праці якого має перевищувати середню продуктивність праці робітників, зайнятих на аналогічних операціях, і відповідати сталим досягненням передовиків виробництва, а не їхнім окремим рекордним досягненням;

поділ технологічного процесу на окремі операції і послідовність їх виконання з урахуванням можливостей устаткування, яке використовується, масштабу виробництва і технічних вимог, що ставляться до якості виробів;

застосування найдосконалішого для певних виробничо-технічних умов технологічного і транспортного оснащення, найвигідніших режимів роботи устаткування;

найраціональнішу в певних виробничих умовах організацію робочого місця;

своєчасне забезпечення робочого місця всім потрібним;

застосування найраціональніших способів виконання трудових прийомів і дій робітника;

найповніше і найдоцільніше суміщення в часі праці окремих робітників за групової і бригадної форм організації праці;

наявність нормальних санітарно-гігієнічних умов на робочому місці.

Дослідно-статистичні норми визначають на основі досвіду і статистичних звітних даних. Вони звичайно бувають заниженими, легко перевиконуються навіть за низької продуктивності праці, приховують недоліки в організації праці і виробництва.

Нормативами обслуговування називаються регламентовані величини затрат праці на обслуговування одиниць устаткування, робочого місця, робочої бригади.

Висновки і пропозиції

Після розгляду питань організації, нормування та оплати праці на ТОВ «Маяк», можна зробити наступні висновки: для підвищення продуктивності праці на даному підприємстві доцільно запровадити ресурсоощадні технології. У сучасній вітчизняній і світовій практиці до найбільш перспективним землезахисним, ресурсоощадним прийомам відносяться мінімальна і нульова обробки ґрунту. Мінімальна обробка дозволяє забезпечити зменшення механічних впливів землеобробних машин на ґрунт і дії, що ущільнює, вплив ходових систем на неї, скорочення проходів агрегатів по полю. Після неглибокої обробки ґрунту, а також після обробки бур’янів, що проростають, і падалиці зернових культур гербіцидами суцільної дії, краща пряма сівба.

В даний час на підприємстві використовують системи норм праці, які відображають різні сторони трудової діяльності. Найбільш широко застосовуються норми часу, виробки, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Взаємозалежним показником нормування і продуктивності праці в сільськогосподарській галузі йде оплата праці. Окремі технологічні процеси в рослинництві потребують оптимальних агротехнічних строків і відповідної якості (обробка ґрунту, сівба, збирання врожаю), бо це визначатиме долю майбутнього врожаю. Такі особливості умов праці вимагають застосування поточного преміювання, інших заохочень.

Список використаної літератури

1. Генкин Б. М. Экономика и социология труда. М.: Норма, 2000. — 356 с.

2. Дієсперов В. Матеріальне стимулювання праці тваринників // Тваринництво України. — 2001. — № 11. — с. 29. 31

3. Закон України «Про охорону праці» — http: //www. kcws. kharkov. ua/zu_job_oh. html

4. Кодекс Законів України «Про працю» — http: //www. jobmarket. com. ua/ua/legislation/kzot/

5. Колот М. А. Оплата праці на підприємстві, організація та удосконалення. Київ «Праця» 1997 р. — 145, с. 6.

6. Ракоти В. Д. Заработная плата и предпринимательский доход. — М.: Финансы и статистика, 2001 — 115 с.

7. Рощин С. Ю., Разумов Т. О. Экономика труда. — М.: Инфра-М, 2000 — 405 с.

8. Рофе А. И., Жуков А. Л. Теоретические основы экономики и социология труда. — М.: МИК, 1999 — 250 с.

9. Рынок труда. Под ред. В. С. Буланова, Н.А., Воичина. — М.: Экзамен, 2000 — 246 с.

10. Слезингер Г. Э. Труд в условиях рыночной экономики. — М.: Инфра-М, 1996 — 115 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой