Процедура створення та організації діяльності підприємства в Україні

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Кафедра економічної теорії

Реферат

з економіки підприємства на тему:

«Процедура створення та організації діяльності підприємства в Україні»

Київ-2009

Зміст

Вступ

1. Закон України «Про підприємства в Україні»

2. Порядок створення підприємства

3. Основні етапи створення підприємства

4. Вибір господарської діяльності підприємства. Визначення ринкової стратегії підприємства

5. Характеристика основних джерел формування коштів підприємства та основних методів фінансування

Висновок

Література

Вступ

підприємство господарський стратегія кошти фінансування

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального створення (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності займається безліччю видів конкретної праці. З цією метою працездатні люди створюють певні організації, тобто організаційні формування (трудові колективи), які спільно виконують ту чи іншу місію (організують програму або мету) і діють на основі певних правил і процедур. Проте мета і характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою усі організації можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким характером діяльності являють собою підприємства.

1. Закон України «Про підприємства в Україні»

В березні 1991 року був прийнятий Закон України «Про підприємства в Україні», який введений в дію Постановою В Р № 888−12 від 27. 03. 91 (ВВР 1991, № 24, ст. 273). Даний Закон спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет України.

Закон визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними господарської діяльності в умовах переходу до ринкової економіки.

Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, місцевими радами, органами державного управління.

Розкриває поняття підприємства ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні». Відповідно до даної статті, підприємство це основна організаційна ланка народного господарства України.

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство може здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Відносини, що пов’язані з підприємствами в Україні, регулюються Законом «Про підприємства в Україні», а також спеціальним законодавством, до якого відноситься податкове, митне, валютне, фінансове, інвестиційне та інше законодавство, що регулює окремі особливості, сторони та види діяльності підприємств в Україні.

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство про підприємство, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди

2. Порядок створення підприємства

Підприємство створюється за рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або згідно з рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених законом «Про підприємства в Україні» та іншими законами України.

Підприємство може бути створено внаслідок примусового поділу іншого підприємства згідно з вимогами антимонопольного законодавства України.

Підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

У випадках, коли для створення і діяльності підприємства потрібні природні ресурси, дозвіл на їх використання, відповідно до ст. 5 вищеназваного Закону, видається відповідною місцевою радою, а в передбачених законодавчими актами випадках -Верховною Радою України за поданням первинного природокористувача при наявності позитивного висновку державної екологічної експертизи або відповідної місцевої ради. Відмову у наданні природних ресурсів може бути оскаржено в порядку, передбаченому законодавством України.

Підприємству може бути передана у колективну власність або надана у користування, в тому числі на умовах оренди, земельна ділянка в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Як правове поняття створення включає визначення засновників, їх засновницької компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства. Засновником може бути особа, що має право створити у встановленому законом порядку підприємство (організацію) як юридичну особу.

Відповідно до Закону України «Про власність» (ст. ст. 6,33)3 таким правом наділені безпосередньо власники засобів! виробництва та іншого майна та уповноважені власником органи, І тобто фізичні та юридичні особи, що мають засновницьку] правоздатність і дієздатність.

Засновники реалізують свої засновницькі права шляхом обрання організаційної форми підприємства; визначення цілей і; предмета його діяльності; прийняття рішення про його створення; затвердження в установленому порядку статуту; передачі безоплатно на баланс підприємства основних фондів та обігових; коштів; формування органів управління тощо.

Підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (доход), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, пайові внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження.

Підприємство користується банківським кредитом на комерційній договірній основі. Підприємство може надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх використання.

Підприємство має право відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Підприємства самостійно встановлюють черговість і напрями списання коштів з власних рахунків, яке здійснюється установами банків за дорученням таких підприємств, крім випадків, передбачених законами України. Розрахунки підприємств за своїми зобов’язаннями провадяться через установи банків у порядку, встановленому Національним банком України відповідно до законів України.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних і розрахункових рахунків і затверджує положення про них. Відкриття структурних підрозділів не потребує їхньої державної реєстрації. Підприємство лише повідомляє про це реєстраційний орган шляхом внесення додаткової інформації до своєї реєстраційної картки.

За законодавством України господарські товариства наділені правом створювати дочірні підприємства, які повинні бути зареєстровані у порядку, встановленому для реєстрації підприємств.

В зв’язку з тим, що в економіці України створюються і діють підприємства різних організаційно-правових форм, господарське законодавство визначає загальні і спеціальні умови їх створення. Загальні вимоги створення підприємств визначені Законами «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», та Цивільним кодексом, який регулює загальні умови створення юридичної особи. Спеціальні умови створення підприємств визначені законами про їхні окремі види.

3. Основні етапи створення підприємства

Започаткування підприємницької діяльності здійснюється відповідно до певної технології створення бізнесу, що є специфічною для кожного конкретного випадку і залежить від сфери вибраної діяльності. Одним із перших етапів заснування власного діла є пошук підприємницької ідеї.

Пошук привабливої ідеї бізнесу — це досить важке і відповідальне завдання підприємця, котрий має віднайти в ідеї можливість реалізувати свої знання і здібності. На цьому етапі виникає проблема: де і як шукати нову підприємницьку ідею.

Ідею можна взяти від:

споживачів (споживач по суті є вихідним пунктом формування ідеї нового продукту, або послуги);

працюючих фірм (аналіз діяльності діючих фірм дає змогу знайти нові можливості вдосконалення продукції, послуг і обґрунтувати концепцію власного бізнесу);

парламентів і урядів (діяльність парламентів і урядів, періодично оприлюднювати її результати також можуть бути джерелом нових підприємницьких ідей).

У процесі пошуку і вибору підприємницької ідеї необхідно оцінювати плани на успіх за практичної її реалізації. Оцінювання ідеї має бути комплексним, тобто її потрібно розглядати з різних поглядів:

рівня конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг;

наявності споживачів та знання їхніх потреб зараз і в майбутньому;

виробничих можливостей фірми щодо продукування тих або інших необхідних ринку товарів;

реальних можливостей залучення фінансових коштів;

стабільності та гнучкості чинного законодавства в галузі господарювання підприємців;

компетенції, досвіду й управлінських здібностей бізнесменів.

Наука і практика розробили чимало методів творчого пошуку підприємницької ідеї:

Основні:

методи індивідуального творчого пошуку;

методи колективного пошуку;

методи активізації пошуку.

Наступним етапом створення власного підприємства є вибір типу підприємства і обґрунтування цілей підприємницької діяльності.

При створенні нового підприємства виникає необхідність визначити (вибрати) тип підприємства. Тип залежить від бажання підприємця вибрати певний спосіб процедури прийняття рішення. Таке рішення у приватному секторі можна приймати на колективній основі або на основі єдиноначальності.

Вирізняють два типи підприємництва:

самокерована фірма (підприємство);

підприємницька фірма (підприємство).

Самокерована фірма являє собою такий тип підприємства, де рішення щодо діяльності підприємства приймаються на колективній основі.

Підприємницька фірма — сам підприємець виконує функцію прийняття рішень. Необхідно зазначити, що коли йдеться про тип підприємства, то мається на увазі спосіб прийняття рішень, але не форма власності (підприємство може належати одні особі, але бути самокерованою структурою).

Принагідно нагадати, що історично первинним було тривале існування підприємницьких фірм, самокеровані системи з’явились потім, коли економічне і підприємницьке середовище уможливило реалізацію принципу економічної демократії. У нас спостерігається перехід від «соціалістичного» типу підприємств до самокерованих, а не до підприємницьких, без урахування обставин перехідного періоду за умов такої «економічної демократії», коли приватизація здійснюється через «розпорошення прав власника», коли приватизація здійснюється через розпорошення прав власника між усіма працюючими, демократичні засади в економіці призводять до хаотичного розвитку виробництва.

Приймаючи рішення про вибір тієї чи іншої організаційно-правової форми, підприємець п о в и н е н:

визначити потрібний йому рівень і обсяг можливих прав і обов’язків, що залежить від профілю та змісту майбутньої підприємницької діяльності, можливого кола партнерів, співвідношення найбільш доцільної форми організації підприємства і можливостей, що надаються чинним законодавством.

вирішити питання про форму створення статутного фонду засновуваного підприємства, що також залежить від конкретного змісту майбутнього підприємства, власних можливостей, масштабів діяльності, рівня конкуренції у тій галузі, в яку підприємець має намір проникнути. Для започаткування будь-якої справи потрібно мати достатньо потужний стартовий капітал;

ретельно зважити і видати найбільш ефективну форму організаційної побудови підприємства.

4. Вибір господарської діяльності підприємства. Визначення ринкової стратегії підприємства.

Відповідно до закону «Про підприємства в Україні» можна заснувати:

приватне індивідуальне (сімейне) підприємство;

ТзОВ (акціонерне товариство закритого типу);

акціонерне товариство відкритого типу.

Крім того закон дозволяє створення повного і змішаного (командитного) товариств, а також об'єднань підприємств. До цього переліку можна додати державні і муніципальні підприємства, а також ті, що функціонують на основі оренди і викупу майна трудовими колективами.

При створенні підприємства мають бути визначені конкретні цілі їхньої діяльності, тобто кінцевий стан господарювання, якого фірма сподівається досягти на певний момент у майбутньому.

Процес формування цілей підприємства має бути конкретним і передбачати:

виробництво наперед визначеної кількості певної групи товарів;

задоволення виявлених у певному регіоні потреб у конкретній сукупності товарів (продуктів, послуг);

обслуговування певної категорії клієнтів тощо.

Зокрема підприємці ставлять перед собою не лише поточні цілі, а й перспективні, тобто планують як тактику, так і стратегію свого становлення функціонування і розвитку.

Зокрема тактика підприємця може полягати у тому, що на початковому етапі своєї діяльності накопичити певну суму власного капіталу, яка потім на другому етапі буде використана для розвитку підприємства.

Вибрані цілі мають бути конкретними і реальними, формуватись і визначатись у певних показниках, максимально точно вимірюватись.

До них можна віднести такі:

прибутковість (обсяг прибутку, дохід від інвестованого капіталу, відношення прибутку до обсягу продажі);

продуктивність або ефективність (виробіток на одного працівника, витрати на виробництво одиниці продукції);

продукція (зміна номенклатури і асортименту, впровадження нових її видів);

виробничі потужності (поточна величина, можлива динаміка у майбутньому);

персонал (підвищення рівня кваліфікації, поліпшення умов праці);

ринок (обсяг продажу, частка участі на ринку);

Отже основні етапи створення підприємства:

пошук і знаходження своєї господарсько-ринкової лінії на ринку;

свідомий вибір форми підприємницької діяльності (індивідуальне або колективне підприємство);

усвідомлення та розробка власних стратегій та тактик вибраного бізнесу;

придбання засобів реалізації підприємницької ідеї - технічних засобів і предметів праці, майном необхідних працівників;

встановлення ринкової ціни на вироб чи послугу;

започаткування конкретного виробництва, визначення каналів збуту власної продукції.

Успішне подолання цих кроків дає можливість наблизитись до практичної реалізації формальної акції - підготовки документів для заснування, державної реєстрації, ліцензування діяльності започаткованої фірми.

Стратегія підприємства.

Під стратегією прийнято розуміти комплексну програму дій, яка забезпечує здійснення місії (генеральної мети) фірми і досягнення її множинних цілей.

Для того, щоб вибрати стратегію фірми, потрібно спочатку провести оцінку і аналіз існуючої стратегії. Залежно від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває фірма, її керівництво може вибрати одну з базових стратегій.

Стратегію виживання — вона є захисною і використовується за кризового стану економічної діяльності підприємства.

Стратегію стабілізації - стратегію діяльності підприємства з урахуванням нестабільності (коливання) обсягу продажу своєї продукції і отримують величини доходів.

Стратегію зростання — найефективнішу стратегію стабільного зростання обсягу продажу, прибутку, капіталу.

5. Характеристика основних джерел формування коштів підприємства та основних методів фінансування

Для здійснення бізнесової діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Капітал може існувати у матеріалізованій і ментальній формах (знання, вміння, здібності, «нау-хау» розцінюють як специфічний товар, капітал).

Під капіталом розуміють матеріальні і грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські навики, котрі використовують у професії виробництва і його обслуговування та є джерелом і засобом отримання прибутку.

Підприємницький капітал о х о п л ю є:

усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, устаткування, рухомий склад транспорту) використовувані підприємцем на законній підставі (не лише як об'єкти власності, а й на правах оренди, лізингу і ін.);

матеріальні оборотні елементи виробництва (сировина і матеріали, пристосування і інструменти одноразового або короткочасного використання);

оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці, кошти для придбання елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку у банку);

інтелектуальна власність (власна підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або готової продукції - все те, що прийнято називати «нау — хау»);

Величину підпрриємницького капіталу Кн можна обчислити:

Кн = Те + Ко + Мое + Він

Те — технічні елементи;

Ко — оборотні кошти;

Мое — матеріальні оборотні елементи;

Він — інтелектуальна власність (нематеріальні активи).

Формування початкового капіталу.

Організація нового підприємства будь якого типу неминуче зв’язана з наявністю достатнього капіталу. Початковим називають капітал, котрий вкладається у будь-яке власне діло з самого початку практичної реалізації підприємницького проекту.

Розмір початкового (стартового) підприємницького капіталу визначається на основі економічних розрахунків щодо конкретного проекту, розробленого стосовно прийнятої нової підприємницької ідеї. До можливих способів формування підприємницького капіталу належать:

перший — фінансові підсумки попередньої підприємницької діяльності, (власної або успадкованої);

другий — особисті заощадження (не лише у грошовій, а у речовій, товарній формі);

третій — позичкові кошти, тобто отримані в борг з певними зобов’язаннями (сплата встановленого відсотка за рік).

Третій спосіб формування початкового статутного капіталу має значне поширення на Україні, це так звані «зростання з нуля». При цьому варто зазначити, що отримати кредит не так просто — потрібна тверда гарантія щодо його вчасного повернення. Такою гарантією може бути якість підприємницького проекту, точність економічних розрахунків, висока ймовірність значного ефекту, швидка оборотність і окупність капіталу.

З огляду на економічне розуміння не треба плутати терміни «позика» і «кредит» (хоч кредит виступає у формі позики — безвідсоткового кредиту).

П о з и к, а — це вид господарсько-економічної операції, у процесі здійснення котрої одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальнику) у тимчасову власність гроші або товари, а позичальник зобов’язується повернути таку саму суму чи кількість товару в обумовлений срок.

Отже позика надається завжди на умовах повернення, але без комерційного зиску, тобто безкоштовно.

К р е д и т — це господарсько-економічна операція з наданням однією стороною (юридичною особою) іншій (юридичній чи фізичній особі) грошей чи певного товару в борг (строкове користування на засадах повернення і, як правило, за певну плату встановленого відсотка від загальної суми кредиту).

Кредитні операції є багатонапрямленими і порівняно численними. За ознакою залежності від форми забезпечення (заставну ХХХХХ так звані бланкові позички, тобто позички без будь якого забезпечення (матеріальною чи фінансовою). Вексельні, підтоварні та фондові кредити означають кредитні операції, що здійснюються під заставу відповідно векселів, товариних цінноестей (майна і цінних паперів).

Будь-які кредити можуть мати різні строки повернення. Існують так звані онкальнікредити, тобто кредити до запитання, які повертаються на першу вимогу кредитора. Коротко-, середньо-, та довгострокові кредити надаються відповідно на термін: до одного, від 1 до 5 років, понад 5 років.

До найчисленнішої категорії позичальників належать фірми, яким надаються відповідні кредити для поповлення власних оборотних коштів або для інвестування різних за призначенням об'єктів.

Основним способом погашення кредитів є разове повернення зі сплатою певного відсотка за користування ним, можливе повернення ресурсів на виплат, тобто здійснення кількох послідовних платежів у межах загальної суми кредиту з урахуванням відсотка за кредит.

Ясна річ, на момент початку реалізації підприємницького проекту виявити (розрахувати з достатньою точністю всі потреби у фінансових ресурсах складно). Тому варто передбачити якісь резервні кошти. При формуванні стартового підприємницького капіталу підприємець має враховувати не тільки його загальну величину, а й прогнозовану економічну вигоду від вкладень у власне діло.

Джерелами отримання фінансових коштів можуть бути комерційні кредити, банківські позики, кошти від продажу облігацій, кошти різноманітних інвестиційних установ, кошти приватних інвесторів. Можливі різні варіанти поєднання акціонерного і позичкового інвестування.

Капітал будь-якої підприємницької структури поділяють на основний та оборотний.

Основний — всі технічні засоби виробництва.

Оборотний — охоплює все те, що проходить через підприємство і призначений для виробничого й особистого споживання або продажу на ринку.

Розподіл капіталу на основний та оборотний має практичне значення у зв’язку з різним за часом кругообігом і періодом повернення. Оборотний швидше щодо основного. Основний відшкодовується частинами у вигляді амортиз. відрахувань в міру його зношування, то оборотний — відразу після виробництва та реалізації товару, його сплати споживачами.

Капітальні вкладення характеризують реальні інвестиції у відтворення основних фондів (фінансових активів) і на приріст матеріально-виробничих запасів. Капітальні вкладення уособлюють певну сукупність фінансових коштів, що органічно зв’язана з функціонуванням основного капіталу.

Отже, за абсолютною величиною капітал значно переважає капітальні вкладення, які в подальшому матеріалізуються в найбільшому елементі капіталу — технічних засобах виробництва.

Висновок

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство може здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Відносини, що пов’язані з підприємствами в Україні, регулюються Законом «Про підприємства в Україні», а також спеціальним законодавством, до якого відноситься податкове, митне, валютне, фінансове, інвестиційне та інше законодавство, що регулює окремі особливості, сторони та види діяльності підприємств в Україні.

Одним із перших етапів заснування власного діла є пошук підприємницької ідеї. Ідею можна взяти від: споживачів, працюючих фірм, парламентів і урядів.

При створенні нового підприємства виникає необхідність визначити (вибрати) тип підприємства. Тип залежить від бажання підприємця вибрати певний спосіб процедури прийняття рішення. Таке рішення у приватному секторі можна приймати на колективній основі або на основі єдиноначальності. Вирізняють два типи підприємництва: самокерована фірма (підприємство) та підприємницька фірма (підприємство).

При створенні підприємства мають бути визначені конкретні цілі їхньої діяльності, тобто кінцевий стан господарювання, якого фірма сподівається досягти на певний момент у майбутньому

Для здійснення бізнесової діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Капітал може існувати у матеріалізованій і ментальній формах (знання, вміння, здібності, «нау-хау» розцінюють як специфічний товар, капітал).

Під капіталом розуміють матеріальні і грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські навики, котрі використовують у професії виробництва і його обслуговування та є джерелом і засобом отримання прибутку.

До можливих способів формування підприємницького капіталу належать: перший — фінансові підсумки попередньої підприємницької діяльності, (власної або успадкованої); другий — особисті заощадження (не лише у грошовій, а у речовій, товарній формі); третій — позичкові кошти, тобто отримані в борг з певними зобов’язаннями (сплата встановленого відсотка за рік).

Капітальні вкладення характеризують реальні інвестиції у відтворення основних фондів (фінансових активів) і на приріст матеріально-виробничих запасів. Капітальні вкладення уособлюють певну сукупність фінансових коштів, що органічно зв’язана з функціонуванням основного капіталу.

Література

1. Господарське законодавство України. Жук Л. А., Жук І. Л. ISBN: 978−966- 8251−26−9.

2. Пігач Я.М., Труфанова Л. М. Господарське законодавство. Навчальний посібник. — Тернопіль, 2002. — 137 с.

3. С. Р. Покропивний «Підприємництво" — К: 1998р. ст. 47−60.

4. Щербина В. С. Господарське право України: Навч. посібник. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 384 с.

/

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой