Обгрунтування основних показників виробничо-економічної діяльності підприємств

Тип работы:
Практическая работа
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра економіки підприємства

Індивідуальна розрахункова робота

Обгрунтування основних показників виробничо-економічної діяльності підприємств

Підготувала:

студентка ФМ,

Яловенко Надія

Перевірив:

Козлюк В. В.

Рівне — 2011

Зміст

Вступ

1. Розрахунок та обґрунтування потреби підприємства в основних виробничих фондах

2. Планування поповнення амортизаційного фонду підприємства

3. Розрахунок та обґрунтування потреби в оборотних засобах

4. Формування та обґрунтування чисельності персоналу підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Одним з основних елементів ринкового господарства є підприємство. Під підприємством розуміється економічний суб'єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об'єднує ресурси для виробництва економічних благ із метою збільшення прибутку. Подивившись на історію розвитку підприємства, бачимо, що її коріння сягають сивої давнини, коли разом з розвитком перших мануфактур відбувався перехід від натурального господарства до товарно-грошових відносин. З того часу підприємство сильно змінило свою зовнішність, ускладнилася його організаційна структура, але суть і мета залишалася незмінною — одержання прибутку.

Розвиток ринкової економіки пропонує становлення й розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, заснованих на різних видах приватної власності, поява нових власників, — як окремих громадян, так і трудових колективів підприємств.

У умовах ринку підприємство постійно повинне наближатися до найкращого (оптимальному) стану своєї економіки. При цьому підприємство шукає відповіді на такі питання: яке найкраще співвідношення між прибутками і витратами; знайти нову сферу додатка капіталу (удосконалювати продукцію, випускати нову); пошук ефективних засобів доведення продукції до споживача (функція маркетингу).

З економічної точки зору, підприємство самостійно здійснює індивідуальне відтворення, тобто організовує виробництво, для чого наймає робочу силу, купує сировину і матеріали, напівфабрикати в інших підприємств, платить за це готівкою або бере в кредит, користуючись безготівковим обігом, свої товари продає чи тимчасово складає. Підприємництво чітко орієнтовано на одержання прибутку, чим в умовах розвинутої конкуренції досягається й задоволення суспільних потреб. Це найважливіша передумова й причина зацікавленості підприємства в результатах фінансово-господарської діяльності. Реалізація такого принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємством самостійності й необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але й від тієї частки прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Також необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої вигідно робити товари, діставати прибуток, знижувати витрати.

Щоб підприємство змогло вижити в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, насамперед, уміти реально оцінити фінансовий стан підприємства, як свого, так й існуючих конкурентів.

Основні вихідні дані до розрахункової роботи

Назва показника

Одиниці виміру

Величина показника

1.

1.1.

1.2.

Первинна вартість пасивної частини виробничих фондів, всього

Будівля офісу

Будівля цеху

грн.

грн.

грн.

936 700

109 800

826 900

2.

Характеристика будівлі офісу: одноповерхова, стіни з полегшеною цегляною кладкою

-

-

3.

Характеристика будівлі цеху: одноповерхова, з панелей, площа підлоги 500 кв. м.

-

-

4.

Вартість одиниці обладнання виду А

грн. /од.

19 120

5.

Вартість одиниці обладнання виду Б

грн. /од.

57 540

6.

Вартість одиниці обладнання виду В

грн. /од.

120 180

7.

Нормативні затрати машинного часу на виготовлення одиниці продукції:

— на обладнання виду А

— на обладнання виду Б

— на обладнання виду В

маш. -год. /шт.

маш. -год. /шт.

маш. -год. /шт.

21

16

14

8.

Норма амортизаційних відрахувань на обладнання всіх видів

%

15

9.

Вартість виробничого та господарського інструменту та інвентарю

грн.

13 200

10.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання

-

0,98

11.

Коефіцієнт технічної готовності

-

0,83

12.

Виробнича норма витрати основних матеріалів

м3/шт.

20

13.

Ціна основних матеріалів

грн. /м3

17,4

14.

Норма підготовчих запасів основних матеріалів

дні

1,7

15.

Норматив оборотних запасів на придбання додаткових матеріалів у % до нормативу оборотних засобів на придбання основних матеріалів

%

22

16.

Періодичність завезення матеріалів на підприємство

раз в місяць

2

17.

Гарантований обсяг продажу продукції підприємства за даними маркетингового дослідження

шт.

1680

18.

Вартість ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності (термін дії - 3 роки)

грн.

4310

19.

Вартісна оцінка «ноу-хау», яка вноситься до статутного фонду одним із засновників підприємства

грн.

16 040

20.

Коефіцієнт збільшення діючих норм амортизаційних відрахувань при застосуванні прискореної амортизації

-

1,5

21.

Вартість МШП в % від нормативу виробничих запасів, необхідних для виконання виробничої програми

-

19

22.

Організаційно-правова форма підприємства ТОВ — всі працівники є найманими

-

-

23.

Норма амортизаційних відрахувань по пасивній частині:

— будівлі офісу

— будівлі цеху

%

%

2,5

3,0

24.

Норма обслуговування обладнання технічним персоналом

од. /люд.

6

1. Розрахунок та обґрунтування потреби підприємства в основних виробничих фондах

Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.

Основні фонди підприємства -- це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Характерні особливості основних фондів.

1. Використовуються в натуральному вигляді тривалий час (не менш 1 року), обслуговують багаторазово виробничі цикли.

2. Основні фонди піддані зносу, який виражаються в поступовій утраті експлуатаційних якостей та втраті доцільності їх використання у зв’язку з появою нових, більш якісних основних фондів.

3. Особливий характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства та собівартість продукції (робіт, послуг). Вартість основних фондів переноситься конкретною працею на вартість готової продукції (робіт, послуг) частками по мірі зносу.

4. Основні фонди виконують особливе призначення, а саме: забезпечують необхідні матеріальні умови для господарчої діяльності, виконують роль засобів праці (станки, механізми), забезпечують безпечність трудової діяльності.

5. За законодавством України до основних фондів відносяться матеріальні цінності вартістю за одиницю більше 500 грн. І як уже відзначалось, терміном служби більш 1 року.

Основні фонди класифікуються за наступними ознаками:

1. За характером використання:

-виробничі основні фонди,

-невиробничі.

До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95−98% загальної вартості основних фондів підприємства.

До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:

* житлово-комунальні приміщення;

* побутові, спортивні приміщення;

* будинки та устаткування медичного призначення;

* дитячі дошкільні заклади;

* багаторічні насадження та ін.

Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт.

2. За участю у виробничому процесі:

-активні основні фонди

-пасивні основні фонди

До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.

3. За формою власності:

-державні, приватні, колективні, змішані;

-для окремого підприємства: власні, орендовані.

4. За джерелом фінансування:

-основні фонди, внесені до Уставного фонду підприємства;

-основні фонди, придбані за рахунок власних коштів; основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів; основні фонди, отримані безкоштовно.

Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:

* виробничо-технологічних особливостей підприємства;

* науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;

* ступеня розвитку різних форм організації виробництва;

* відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;

* вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;

* територіального розміщення підприємства та ін.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.

Вікова структура основних фондів -- це співвідношення різних вікових груп основних фондів в їх загальній вартості.

Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формі. Натуральні показники (площа, потужність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, удосконалення складу основних фондів і т.д. Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

Оцінку основних фондів здійснюють за:

1. балансовою вартістю (початковою і відновною);

2. балансовою вартістю з врахуванням зношення (залишковою вартістю).

Найважливішим елементом продуктивних сил і основним джерелом розвитку економіки країни в цілому та кожного підприємства зокрема є люди, їх майстерність, освіта й фахова підготовка.

У процесі експлуатації всі основні фонди старіють і зношуються. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Фізичне зношування -- це матеріальне зношування машин, інструментів, будівель, споруд та інших засобів праці під час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання.

Фізичний знос настає під впливом навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень. У цьому разі деформуються деталі, піддається корозії метал, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.

Моральний знос -- це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється.

Моральне старіння властиве, передусім, знаряддям праці та транспортним засобам і пов’язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Основними економічними показниками, що характеризують рівень використання основних фондів є коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного використання і фондовіддача.

Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування — відношення часу фактичної роботи устаткування Чфак до часу планової роботи:

Кексфактплан

Цей коефіцієнт характеризує використання устаткування в часі.

Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування — відношення фактично виробленої продукції за визначений час Пфакт до планової кількості:

Кінт = Пфактплан

Цей коефіцієнт характеризує використання обладнання з потужності.

Добуток коефіцієнтів екстенсивного і інтенсивного використання дає загальний і інтегральний коефіцієнт використання устаткування:

Кзаг = Кекс Кінт, або

Кзаг= Чфактплан Пфактплан

Основним і найбільш загальним показником рівня використання основних фондів є їх економічна віддача — фондовіддача. Вона характеризується відношенням обсягу річної продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів і визначається:

Фв= Оп/Фс

Розрахуємо та обґрунтуємо потребу підприємства в основних виробничих фондах.

Потреби в основному капіталі підприємства (ОФ) визначаємо виходячи із наступних умов:

· банківський кредит є доступним для підприємства, ставка банківського кредиту помірна;

· за результатами попередніх маркетингових досліджень гарантованим є обсяг продажу даного виду продукції.

Розрахунок потреби підприємства в основних виробничих фондах покажемо в табл. 1.1.

Табл. 1.1. Обґрунтування планової потреби підприємства в ОВФ на 2012 рік

Види ОВФ

Кількість

Вартість за одиницю обладнання, грн.

Загальна первісна вартість, грн.

1.

1.1.

1.2.

Пасивна частина ОВФ:

Будівля офісу

Будівля цеху

Разом пасивної частини

1

1

2

109 800

826 900

936 700

109 800

826 900

936 700

2.

2.1.

2.2.

2.3.

2.4.

2.5.

Активна частина:

Обладнання виду А

Обладнання виду Б

Обладнання виду В

Автомобіль вантажний

Виробничий і господарський інструмент та інвентар

22

17

15

-

-

19 120

978 180

1 802 700

-

-

420 640

978 180

1 802 700

-

13 200

3.

Разом активної частини

58

-

3 214 720

Всього:

-

-

4 151 420

Потреби в активній частині ОВФ дані табл. 1.2., а також відомості про виробничу програму підприємства

Виробнича програма — це той максимальний обсяг продукції, робіт і послуг, які може виробити підприємство при ефективному використанні його виробничих фондів власними силами і з врахуванням обсягу попиту на дану продукцію.

Розрахунок та обґрунтування кількості одиниць обладнання виконується виконується за наступною формулою

, де:

— кількість одиниць обладнання даного виду, шт.

— обсяг виробленої продукції згідно з виробничими програмами, шт.

— норма затрат машинного часу обладнання даного виду на одиницю продукції

— коефіцієнт змінності роботи обладнання

— плановий фонд робочого часу одиниці обладнання за рік згідно балансу.

Плановий фонд одиниці обладнання визначається та обґрунтовується на основі табл. 1.2.

Табл. 1.2. Плановий баланс робочого часу у розрахунку на одиницю обладнання на 2012 рік.

Назва показників

Значення

%

1.

2.

3.

4.

5.

Календарний фонд робочого часу

Неробочі дні (всього) в т. ч.

Вихідні дні

Святкові дні

Номінальний фонд часу роботи обладнання

Час перебування обладнання в ремонті, очікування ремонту і в технічному обслуговуванні

Планова тривалість роботи одиниці обладнання

366

118

107

11

248

42

206

-

-

-

-

100

16,9

83,1

Визначимо коефіцієнт простою за наступною формулою:

Кпростою =1- Кт. г = 1- 0,83= 0,17

де: Кт.г.  — коефіцієнт технічної готовності

Час перебування обладнання в ремонті, очікування ремонту і в технічному обслуговуванні становить 0,12 • 248 = 42

Планова тривалість роботи одиниці обладнання дорівнює 248 — 42 = 206

Розрахуємо кількість одиниць обладнання:

А)

Б)

В)

Розрахуємо склад і структуру основного капіталу

Табл.1.3. Склад і структура основного капіталу на момент створення підприємства

Назва складових основного капіталу

Величина, грн

Структурні показники,%

11.

ОВФ всього, в т. ч.

активна частина

пасивна частина

4 151 420

3 214 720

936 700

99,5

22.

Нематеріальні активи всього, в т. ч.

ліцензія

«ноу-хау»

20 350

4310

16 040

0,5

Разом потреба в основному капіталі

4 171 770

100

В структурі ОВФ на активну частину припадає 77,4%, а на пасивну — 22,6%. В самій активній частині на обладнання виду, А припадає 13,1%, виду Б-30,4%, виду В-56%, інвентар та інструмент-0,5%.

В структурі пасивної частини:

· на офіс-11,7%

· на цех-88,3%

В структурі нематеріальних активів:

· на ліцензію-21,2%

· на «ноу-хау"-78,8%

Діаграма 1.1. Структура основних виробничих фондів,%

Діаграма 1.2. Структура нематеріальних активів

Висновок:

За допомогою проведених розрахунків визначено, що потреба підприємства в основних виробничих фондах становить 4 032 680 грн., з них активна частина складає 3 079 080 грн., а пасивна частина — 953 600 грн. Отже, питома вага активної частини в основних виробничих фондах становить 76,3% і пасивна відповідно 23,7%.

Зробимо порівняння рівня активної частини даного варіанту з іншими варіантами, наприклад, 2 і 13. В 2-му варіанті вона дорівнює 2 405 630 грн., тобто 73,6%, а в 13-му варіанті - 4 292 330 грн. і 81% відповідно. Отже, активна частина ОВФ даного варіанту (76,3%) є більшою за активну частину ОВФ 2-го варіанту (73,6%), але меншою, ніж у 13-му варіанті (81%).

Щоб досягти рівня 13-го варіанту потрібно збільшити активну частину ОВФ на 815 542,7 грн. Це можна зробити за допомогою впровадження прогресивних методів організації і технології виробництва, а також закупівлі нової технології.

2. Планування поповнення амортизаційного фонду підприємства

Амортизація -- процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва.

Амортизації підлягають витрати на:

1. придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

2. самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

3. проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Термін корисного використання (експлуатації) — це очікуваний період часу, протягом якого ОФ використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю років, так i кількістю одиниць продукції. Термін корисної експлуатації встановлюється підприємством самостійно з урахуванням таких чинників:

· очікуване використання об'єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;

· передбачуваний фізичний i моральний знос;

· правові обмеження щодо термінів використання.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Стандартом визначено п’ять бухгалтерських методів нарахування амортизації і один — податковий:

· прямолінійний. Згідно цього методу амортизуючи вартість об'єкта основних засобів рівномірно списується на протязі терміна його використання. Цей метод найбільш характерний для пасивної часті основних фондів: будівлі, споруди, їх структурні компоненти, меблі т.д.

· зменшення залишкової вартості. Суть його в тому, що на початку експлуатації основних виробничих фондів засоби суми нарахованої амортизації значно перевершують амортизаційні суми, нараховані на кінець терміна служби об'єкта.

· прискореного зменшення залишкової вартості. При цьому методі ліквідаційна вартість об'єкту не враховується. Цей метод економічно більш виправданий по відношенню до активної частини, наприклад, машини, механізми, верстати та інше виробниче обладнання.

· кумулятивний;

· виробничий. Цей метод базується на тому, що амортизація є тільки результатом експлуатації об'єкта основних засобів, і термін часу нема ніякої ролі в процесі начислення. Найбільш доцільно використовувати цей метод по відношенню до транспортних засобів.

· податковий.

Відмінність застосованих методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційний відрахувань, а також у способі їх розподілення. В залежності від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності - підприємства по своєму бажанню застосовують найбільш ефективний і доцільний метод амортизації.

Прямолінійний метод (метод прямолінійного списання). Згідно цього методу амортизуючи вартість об'єкта основних засобів рівномірно списується на протязі терміна його використання. Цей метод найбільш характерний для пасивної часті основних фондів: будівлі, споруди, їх структурні компоненти, меблі т.д.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Підприємство застосовує загальноприйняті методи розрахунку амортизаційних відрахувань: рівномірний та прискорений.

В табл. 2.1. розрахуємо планову річну суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів.

Табл. 2.1. Визначення планової річної величини амортизаційних відрахувань

Види ОВФ

Норма амортизац. відрахувань

Збільшуючий коефіцієнт

Загальна вартість ОВФ

Річна сума амортизаційних відрахувань

Питома вага

1.

1.1.

1.2.

Пасивна частина ОВФ

Будівля офісу

Будівля цеху

2,5

3,0

-

-

936 700

109 800

826 900

27 552

2745

24 807

5,41

0,54

4,87

2.

2.1.

2.2.

2.3.

2.4.

Активна частина ОВФ

Обладнання виду А

Обладнання виду Б

Обладнання виду В

Виробничий і господарський інструмент та інвентар

15

15

15

15

1,5

1,5

1,5

-

3 214 720

420 640

978 180

1 802 700

13 200

482 208

63 096

146 727

270 405

1980

94,59

12,38

28,78

53

0,43

Всього

-

-

4 151 420

509 760

100

Побудуємо графік накопичення амортизаційних відрахувань на повне відновлення обладнання А, Б, В. (мал. 1)

Визначимо рік повного відновлення обладнання А, Б, В за рахунок рівномірних амортизаційних відрахувань за формулою:

100: НА = 100: 15 = 6,7

Рік повного відновлення обладнання А, Б, В за рахунок прискорених амортизаційних відрахувань буде становити 6,7: 1,5 = 4,5

Висновок:

Величина норми амортизаційних відрахувань впливає на ефективність виробництва на підприємстві. Занижена норма амортизаційних відрахувань призводить до того, що амортизаційний фонд не забезпечує простого відтворення основних фондів, а завищена норма цих відрахувань призводить до штучного збільшення витрат виробництва і до зниження прибутку підприємства. На основі проведених розрахунків визначено, що річна сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення ОВФ складає 509 760 грн. На повне відновлення пасивної частини потрібно 27 552грн., а в її складі на будівлю офісу припадає 2745 грн. (0,54%), будівлю цеху — 24 807 грн. (4,87%). Відповідно, щоб здійснити повне відновлення активної частини достатньо 482 208 грн. від річної суми амортизаційних відрахувань, де на обладнання виду, А потрібно 63 096 грн. (12,38%), на обладнання виду Б — 146 727 грн. (28,78%), обладнання виду В — 270 405 грн. (53%), а також на виробничий і господарський інвентар припадає 1980 грн. (0,43%). Термін, на який припадає нарахування амортизаційних відрахувань на повне відновлення для обладнання типу А, Б, В придбаного на момент створення підприємства становить 6,7 років. Якщо використати прискорений метод, то термін нарахувань зменшиться до 4,5 років.

3. Розрахунок та обґрунтування обсягу оборотних засобів підприємства

Оборотним капіталом називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції. У практиці обліку та законодавстві поняття оборотного капіталу прирівняне до поняття оборотних засобів. Оборотні засоби поряд з основними є найважливішим елементом виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами гальмує його нормальну діяльність і погіршує фінансовий стан.

Оборотні засоби призначені забезпечувати динамічну складову економічної діяльності підприємства. У процесі кругообігу вони проходять три стадії перетворень.

1. Заготовча стадія -- «гроші -- оборотні засоби» -- охоплює період, необхідний для створення виробничих запасів. Оборотні засоби на цій стадії у вигляді грошей використовують для закупівлі сировини, матеріалів та інших предметів праці.

2. Виробнича стадія -- «оборотні засоби -- готова продукція» -- починається з отримання предметів праці і завершується відправленням готової продукції на склад підприємства. Оборотні засоби на цій стадії мають вигляд предметів праці, незавершеної та готової продукції.

3. Стадія реалізації -- «готова продукція -- гроші» -- починається з надходження готової продукції на склад підприємства і завершується отриманням виручки від реалізації продукції. Оборотні засоби на цій стадії перебувають у вигляді готової продукції та грошей.

Таким чином, кошти здійснюють один оборот, а далі все повторюється

Оборотний капітал складається з двох частин — оборотних фондів і фондів обігу. Склад і класифікація оборотного капіталу подається на рис. 1.

Рис. 1. Склад оборотного капіталу

Оборотні фонди у своїй речовій формі утворюють предмети праці. Вони змінюють свою натуральну форму і фізико-хімічні властивості. Оборотні фонди містять у собі:

* Виробничі запаси -- це предмети праці, які містяться на складі у вигляді запасів і призначені для переробки у виробничому процесі.

Виробничі запаси складаються із сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів, мастильних матеріалів, палива, тари, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів праці.

Малоцінними та швидкозношуваними є предмети праці, які використовуються як засоби праці протягом року чи менше або вартість яких не перевищує 100-кратного (для бюджетних організацій 50-кратного) розміру мінімальної заробітної плати праці.

* Незавершене виробництво -- це продукція, яка ще не пройшла всі стадії обробки. У вартісному вираженні -- це витрати на придбання матеріалів, запасних частин, сировини, на заробітну плату й інші кошти, необхідні для продовження процесу виробництва.

* Витрати майбутніх періодів -- це витрати на виконання науково-дослідних, раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату тощо, що здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції списуватимуться в наступних періодах.

До фондів обігу належать:

* готова продукція, що зберігається на складах підприємства;

* товари, відвантажені споживачу, але ним не оплачені;

* кошти в розрахунках і готівка.

Обігові кошти повинні забезпечувати безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства.

Оборотні фонди циркулюють у сфері виробництва й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, отже, цілком переносять свою вартість на створений продукт.

Фонди обігу пов’язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участі в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотних фондів відшкодовується в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного відтворення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів виробництва.

Потребу підприємства в оборотному капіталі на момент утворення підприємства покажемо в табл. 3.1.

Табл. 3.1. Розрахунок потреби підприємства в оборотному капіталі на 2012 рік

Назва складових частин оборотного капіталу

Сума, грн.

I.

II.

III.

1.

1.1.

1.2.

1.3.

1.4.

1.5.

Матеріальна частина оборотних засобів

Виробничі запаси

Малоцінні швидкозношуючі засоби

Незавершене виробництво

Витрати майбутніх періодів

Готова продукція на складі

53 182,52

10 104,7

-

-

-

Разом матеріальна частина оборотних засобів

63 287,22

I.

II.

III.

2.

2.1.

2.2.

2.3.

Нематеріальна частина оборотних засобів

Гроші в касі на розрахунковому рахунку

Дебіторська заборгованість

Короткострокові фінансові вкладення

949,3

-

-

Разом нематеріальна частина оборотних засобів

949,3

Всього оборотний капітал підприємства

64 236,52

Виробничі запаси підприємства представлені основними і додатковими матеріалами. Відповідно до проектно-кошторисної документації на виготовлення продукції даного виду додаткові матеріали складає 28%від затрат на основні матеріали у вартісному виразі.

Матеріали передбачається завозити 2 рази в місяць транспортом сторонніх організацій.

Визначимо норму запасу (в днях) для основних матеріалів.

tзапасу = tпот. + tпідготов. + tстраховий

Приймаємо наступні норми запасів:

Tпот. = 15 днів

tпідготов. = 1,7 днів

tстраховий = tпідготовт = 1,7 = 0,85

Звідси tзапасу = 15 + 1,7 + 0,85= 17,6 днів

Проведемо розрахунок потреби підприємства в основних матеріалах і сировині.

Табл. 3.2. Визначення річної потреби підприємства в основних матеріалах на 2012 рік

Вид матеріалів

Виробничі норми витрат

Плановий обсяг виробництва, шт.

Планова потреба в основних матеріалах, м3

Ціна на одиницю сировини, грн. /м3

Планово річні затрати на придбання матеріалів, грн.

1.

Основні матеріали

20

1680

29 232

17,4

508 636,8

Визначаємо нормативний запас основних матеріалів в натуральних одиницях виміру. Для цього норму витрат матеріалів (м3 в день) множимо на норму запасу (в днях).

м3

грн.

Норматив запасу по додаткових матеріалах складає 22% від запасу основних матеріалів.

грн.

Отже, загальні виробничі запаси становлять:

грн.

Вартість МШП складає 19% вартості від загальних виробничих запасів, необхідних для виконання річного обсягу засобів.

грн.

Діаграма 3.1. Структура оборотного капіталу, %

Діаграма 3.2. Структура матеріальної частини оборотного капіталу,%

Висновок:

Оборотним капіталом називають засоби виробництва, що беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції. Для забезпечення безперервності виробництва він має знаходитись в постійному русі.

Недостатня забезпеченість підприємства оборотним капіталом гальмує нормальну діяльність і погіршує фінансовий стан підприємства.

Матеріальна частина оборотних засобів становить 63 287,22 грн. всього оборотного капіталу підприємства, тоді як нематеріальна — 949,3 грн.

4. Розрахунок та обґрунтування потреби підприємства в трудових ресурсах

Найважливішим елементом продуктивних сил і основним джерелом розвитку економіки країни в цілому та кожного підприємства зокрема є люди, їх майстерність, освіта й фахова підготовка. Розрізняють поняття «трудові ресурси», «персонал» і «кадри» підприємства.

Трудові ресурси -- це частина працездатного населення, яка за віковими, фізичними та освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Серед трудових ресурсів виокремлюють реальні (люди, які працюють) і потенційні (особи, які мають бути залучені до певної праці в майбутньому).

Персонал -- це сукупність постійних або тимчасових працівників, що отримали необхідну професійну підготовку або мають досвід практичної роботи.

На рівні підприємства найчастіше використовують категорію «кадри» або «персонал».

Компетентно-правова структура характеризує персонал за його компетентно-правовою участю у творчому процесі господарської діяльності підприємства.

Соціальна структура характеризує трудовий колектив за соціальними показниками (стать, вік, професія і кваліфікація, національність, освіта тощо).

Штатна структура визначає склад структурних підрозділів і перелік посад, розміри посадових окладів і фонду оплати праці.

За принципом участі у виробничій діяльності персонал поділяється на дві категорії:

1. промислово-виробничий (ПВП), який займається виробництвом та його обслуговуванням;

2. непромисловий (працівники житлово-комунального господарства, лікувально-санітарних, дитячих закладів тощо).

За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на такі категорії: керівники, спеціалісти, службовці та робітники.

Керівники -- це працівники, що обіймають керівні посади на підприємстві та в його структурних підрозділах: директор, головний інженер, головний бухгалтер, начальники цехів, завідувачі, виконроби та ін.

Спеціалісти -- це працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та деякі інші роботи: економісти, бухгалтери, адміністратори, юристи, соціологи та ін.

Службовці -- це працівники, які готують і оформлюють документацію, здійснюють господарське обслуговування: працівники архівів, секретарі, діловоди, стенографісти та ін.

Робітники -- це працівники, які безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей. Залежно від того, в якому цеху вони працюють, працівники поділяються на основних, допоміжних та обслуговуючих. До цієї категорії зараховують також двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал підприємства групується за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія -- це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність -- це комплекс знань у межах професії.

Кваліфікація -- ступінь і рівень підготовки працівника, що характеризує його здатність до виконання роботи певного рівня складності.

За відношенням працівників підприємства до його власності на майно їх можна поділити на власників і найманих.

Власник — це працівник, який приймає участь в господарській діяльності підприємства особистою працею та власним майном (активами), а також природними ресурсами (земельною ділянкою).

Найманий працівник — працівник, який приймає участь в господарській діяльності підприємства тільки особистою працею.

Крім того, в господарській діяльності підприємства можуть приймати участь сумісники, а також працівники, які виконують роботи підприємству від імені інших суб'єктів господарювання.

Сумісник — працівник підприємства (власник, найманий), який має місце основної роботи на іншому підприємстві. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Відсоткове співвідношення складу працівників за категоріями утворює структуру персоналу підприємства. Структурою персоналу вважатимемо питому вагу відповідної групи працівників у загальній чисельності персоналу підприємства.

Чисельність персоналу протягом часу не залишається постійною за рахунок її зміни внаслідок найму та звільнення працівників. З метою обліку наявності та руху персоналу вводиться поняття облікової, середньооблікової та явочної чисельності працюючих.

Облікова чисельність охоплює всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на термін понад один день, незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені від праці через хворобу чи інші обставини.

Середньооблікова чисельність за певний період визначається як сума щоденної облікової чисельності, віднесена до кількості днів розрахункового періоду. Явочна чисельність свідчить про те, яка кількість працюючих фактично стала до роботи. Під використанням персоналу слід розуміти комплекс заходів, що спрямований на забезпечення умов для ефективної реалізації творчого, фізичного і трудового потенціалу працівників. До передумов підвищення ефективності використання персоналу в системі управління підприємством необхідно відносити ефективне застосовування інтелектуального, організаторського, творчого потенціалу персоналу за допомогою покращення змісту праці, її гуманізації, виключення монотонності та беззмістовності праці; забезпечення безпеки та надійності виробничих процесів; забезпечення нормальних умов праці, раціональних режимів праці та відпочинку; визначення здібностей працівника, встановлення характеристик, які безпосередньо або опосередковано впливають на ефективність праці. До показників, які характеризують використання персоналу на рівні підприємства, належать:

1) продуктивність праці як основний показник, яким не слід нехтувати;

2) рівень використання фонду робочого часу;

3) стан трудової дисципліни та рівень плинності кадрів;

4) кількість та питома вага працівників, зайнятих ручною працею;

5) якісна відповідність персоналу вимогам виробництва та зайнятим посадам;

6) відносна та абсолютна кількість працівників, вивільнених з виробництва.

У практиці управління персоналом для обліку його наявності й руху використовують певні показники, які розраховують за наведеними далі формулами.

Плинність персоналу = Кількість звільнених з усіх причин / Середньооблікова чисельність персоналу

Стабільність персоналу = Загальна сума років роботи на конкретному підприємстві / Середньооблікова чисельність персоналу

Рівень дисципліни = Кількість неявок на роботу (людино-днів) / Загалом відпрацьовано людино-днів

Відповідність кваліфікації працівників складності виконуваних ними робіт = Середній тарифний розряд групи робітників / Середній тарифний розряд робіт, що виконуються

Обґрунтуємо потребу підприємства в кількості основних робітників, що зайняті на обладнанні А, Б, В.

Табл. 4.1. Обґрунтування потреби в основних робітниках на 2012 рік

Спеціальності робітників

Одиниці виміру обсягу продукції, шт.

Річний обсяг продукції, шт.

Нормативні затрати часу, люд. маш. -год.

Затрати часу на виконання річного обсягу, люд. маш. -год.

Корисний фонд робочого часу, год. на рік

Потреба в робітниках, люд.

Робітники, що обслуговують обладнання

вид А

вид Б

вид В

шт.

шт.

шт.

1680

1680

1680

21

16

14

35 280

26 880

23 520

1672

1672

1672

21

16

14

Разом

-

-

-

-

-

51

Річний фонд робочого часу в розрахунку на одного робітника визначаємо із табл. 4.2.

Табл. 4.2. Баланс робочого часу в розрахунку на одного робітника на 2012 рік

Назва показника

Днів на людину за рік

у % до номінального часу

1.

2.

3.

4.

5.

Календарний фонд робочого часу

Неробочих днів всього

— вихідні

— святкові

Номінальний фонд робочого часу

Кількість невиходів на роботу в т. ч. :

— чергові та додаткові відпустки

— виконання державних обов’язків

— невиходи через хворобу

— відпустки на навчання

— невиходи з дозволу адміністрації

— декретні відпустки

Корисний фонд робочого часу

366

118

107

11

248

39

24

5

10

-

-

-

209

-

-

-

-

100

15,6

9,6

2

4

-

-

-

84,4

Чисельність та заробітну плату адміністративного персоналу визначаємо, виходячи із чисельності основного персоналу (робітників), річних обсягів виробництва продукції (робіт та послуг) та кількості структурних підрозділів підприємства (бригад, цехів, дільниць).

На основі цих даних формується штатний розпис підприємства на плановий рік (Табл. 4. 3).

Табл. 4.3. Штатний розпис підприємства на 2012 рік

Назва посади

Кількість штатних одиниць

Коефіцієнт середньомісячної заробітної плати

Місячний посадовий середній оклад, грн.

Річний фонд заробітної плати, грн.

1.

Керівник фірми

1

1,0

8151

97 812

2.

Головний менеджер персоналу

1

0,9

7336

88 032

3.

Головний менеджер технолог

1

0,85

6928

83 136

4.

Менеджер — технолог

2

0,75

12 226

146 712

5.

Менеджер персоналу

1

0,7

5706

68 472

6.

Економіст

1

0,7

5706

68 472

7.

Бухгалтер

2

0,65

10 596

127 152

8.

Зав. складом

1

0,6

4891

58 692

9.

Зав. відділом МТЗ

1

0,6

4891

58 692

10.

Інженери відділу МТЗ

4

0,55

17 932

215 184

11.

Секретар референт

1

0,45

3668

44 016

12.

Охоронець

4

0,35

11 412

136 944

13.

Техпрацівник

4

0,25

8152

97 824

Всього

24

-

107 595

1 291 140

Місячний посадовий оклад визначаємо із наступної умови: річному обсягу продукції 1350 од. відповідає місячний посадовий оклад 6550 грн.

1350 од. — 6550 грн.

1680 од. — х грн.

х = 1680 6550/1350 = 8151 грн.

Річний фонд заробітної плати для інших категорій персоналу визначаємо виходячи із співвідношень:

— Основні робітники — 75% фонду оплати праці

— Допоміжні - 10% фонду оплати праці

— Адміністративний персонал — 15% фонду оплати праці

— Всього 100% фонду оплати праці

Табл. 4.4. Зведена таблиця річних показників чисельності працівників та оплати праці підприємстві на 2012 рік

Категорія персоналу

Чисельність людей

%

Річний фонд оплати, грн.

%

Місячний фонд оплати, грн.

З/п одного робітника

1.

Основні робітники

51

60

6 455 700

75

126 582

2482

2.

Допоміжні робітники

10

11,8

860 760

10

86 076

8608

3.

Адміністративний персонал

24

28,2

1 291 140

15

107 595

4483

Всього

85

100

8 607 600

100

320 253

15 573

Діаграма 4.1. Структура фонду оплати підприємства, %

Діаграма 4.2. Структура чисельності персоналу підприємства, %

Висновок:

Річний фонд оплати праці підприємства становить 8 607 600 грн. в тому числі фонд оплати праці основних робітників складає 6 455 700 грн., допоміжних робітників — 860 760 грн., адміністративного персоналу відповідно 1 291 140 грн. Тобто на основних робітників припадає 75% річного фонду оплати праці, на допоміжних — 10%, на адміністративний персонал — 15%.

Потреба підприємства в працівниках становить 85 люд., з них основних робітників потрібно 51 люд., що в структурі чисельності персоналу підприємства займають 60%, допоміжних робітників — 10 люд., тобто 11,8% від загальної кількості працівників підприємства, тоді потреба в адміністративному персоналі складає 24 люд. і 28,2% відповідно.

Висновок

1. Основні фонди підприємства -- це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

2. Розрізняють активну і пасивну частини основних виробничих фондів. До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

3. До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.

4. У процесі експлуатації всі основні фонди старіють і зношуються. Фізичне зношування -- це матеріальне зношування машин, інструментів, будівель, споруд та інших засобів праці під час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання.

5. Моральний знос -- це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється.

6. Амортизація -- процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва.

7. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

8. Оборотним капіталом називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції. Оборотний капітал складається з двох частин — оборотних фондів і фондів обігу.

9. Найважливішим елементом продуктивних сил і основним джерелом розвитку економіки країни в цілому та кожного підприємства зокрема є люди, їх майстерність, освіта й фахова підготовка.

оборотний виробничий амортизаційний персонал

Список використаної літератури

1. Бойчик І. М. Економіка підприємства — К.: Атіка, 2004. — 480 с.

2. Економіка підприємства: Навч. Посіб. / за ред. А. В. Шегди — К.: Знання, 2005. — 431 с.

3. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. С. Ф. Покропивного. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 457 с.

4. Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Сучасна економіка — К.: Вища школа, 2005 — 325 с.

5. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003

6. Конспект лекцій з дисципліни «Економіка підприємства» для студентів спеціальності 7. 050. 201 «Менеджмент організацій"/Козлюк В. В. — Рівне: РДТУ, 1999. — 52 с.

7. Крушельницька О. В. Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. -- К., «Кондор». -- 2003. -296 с

8. Макаровська Т. П., Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. -- К.: МАУП, 2003. -- 304 с.

9. Петрович Й. М., Кіт А.Ф., Кулішов В.В. та ін. Економіка підприємства: підручник / за загальною редакцією Й. М. Петровича — Львів: «Магнолія плюс», 2004. -680 с.

10. Протопопова, В. О., Полонський О. М., Економіка підприємства — К.: ЦУЛ, 2002. — 220 с.

11. www. buklib. net

12. www. djerelo. com

13. www. readbook. com. ua

14. www. ekonomika. biz. ua

15. www. library. if. ua

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой