Процес збирання, зберігання, переробки зернових та інших культур в умовах ПСП "Агрофірма "Роднічок" відділення "Роксолана" Снігурівського району, Миколаївс

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст курсової роботи

Вступ

1. Стисла характеристика господарства

2. Технологія збирання, післязбиральної обробки і закладання на зберігання продовольчого зерна озимої пшениці

2.1 Збирання озимої пшениці

2.2 Післязбиральна обробка зерна озимої пшениці

2.3 Закладання на зберігання зерна озимої пшениці

2.4 Процеси, що відбуваються в зерновій масі під час зберігання

2.5 Облік і спостереження за продуктом, що зберігається

3. Технологія збирання, обробки і зберігання картоплі

3.1 Збирання, обробка і підготовка до зберігання картоплі

3.2 Зберігання продукції залежно від її якості

4. Технологія приготування і зберігання соломи

4.1 Основні вимоги до приготування соломи

4.2 Зберігання корму

Висновки і пропозиції виробництву

Список використаної літератури і документів господарства

Вступ

Одним із резервів збільшення обсягів сільськогосподарської продукції є скорочення її втрат. Їх спричинює, зокрема, порушення агротехніки вирощування зернових, технічних, плодоовочевих культур, що впливає на товарні й технологічні якості врожаю. Великі втрати спостерігаються також при збиранні, післязбиральній обробці, транспортуванні, зберіганні та переробці продукції. Через недоліки в сортуванні овочів та картоплі для системи заготівель нестандартна продукція використовується мало ефективно. Виробничі потужності для зберігання і переробки плодоовочевої продукції в зонах вирощування недостатні.

Усе це вимагає прискореного вирішення проблем післязбиральної обробки та зберігання продукції рослинництва. Нині впроваджуються безвідходні технології переробки, вдосконалюється організація перевезень із застосуванням контейнерів, рефрижераторів. Умови вирощування впливають не тільки на товарні й смакові якості одержаної продукції, а й на придатність для тривалого зберігання без втрати основних поживних якостей.

Метою курсової роботи є дослідити процес збирання, зберігання, та переробки зернових та інших культур в умовах ПСП «Агрофірма «Роднічок» відділення «Роксолана» Снігурівського району, Миколаївської області.

Завданням даної курсової роботи є вивчення дисципліни «Технологія переробки і зберігання продукції рослинництва», виявити недоліки, дати пропозиції щодо їх усунення і розробити заходи, які сприяють покращенню переробки зерна.

1. СТИСЛА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

збирання зберігання зерно картопля

Центральна садиба ПСП «Агрофірма «Роднічок» відділення «Роксолана» знаходиться в селі Горохівське Снігурівського району, Миколаївської області. Від обласного центру м. Миколаїв знаходиться на відстані 82 км, від районного центру м. Снігурівка — 28 км, від найближчої залізничної станції Галаганівка — 4 км.

Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних культур і в основному на виробництві томатів. Підприємство має два переробні заводи з виготовлення томатної пасти. Виготовлену продукцію ПСП «Агрофірма «Роднічок» реалізовує таким підприємствам як «Торчин» і «Чумак». Основну частину продукції озимої пшениці реалізують в підприємство «Хлібінвестбуд».

ПСП «Агрофірма «Роднічок» відділення «Роксолана» Снігурівського району згідно агрокліматичному районуванню території Миколаївської області відноситься до південного (другого) агрокліматичного району, який характеризується дуже теплим, посушливим кліматом.

Середньо багаторічна сума температур становить 8,5 оС, а це свідчить про те, що господарство розташоване у теплому кліматичному поясі, який сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур. Середньо багаторічна сума атмосферних опадів складає 310−320 мм, з яких 40−55% випадає впродовж вегетаційного періоду. Сніговий покрив буває стійким тільки в окремі роки. Опади випадають у вигляді снігу, крупи і дощу. Промерзання ґрунту зазвичай починається в перших числах грудня, а повне відтаювання — у кінці першої, початку другої декади березня.

Взагалі на території сільськогосподарського підприємства виділяють понад 11 ґрунтових відмін але основними є чорноземи південні на лесах. Орний шар грунту розвинутий на 30 см, а гумусовий — на 25−35 см. Вміст гумусу в грунті змінюється в межах 2,2−3,5%. У розпорядженні господарства є механізований тік з асфальтовим покриттям, зерноочисними спорудами ЗАВ-40 і машинами ОВС-25, електронавантажувачем, машинами для протруювання зерна ПК-20.

Таблиця 1

Розподіл земельних угідь господарства (га)

Загальна площа землекористування

В тому числі

Рілля

Багаторічна насадження

Сінокоси

Пасовища

Зрошувальні землі

Всього

Садів

Кущові насадження

2581,42

2212,02

-

-

-

-

-

1860

Для збирання врожаю зернових колосових в господарстві є 2 придатних для експлуатації комбайни Дон-1500, 2 начіпні жатки ЖВН- 6. При необхідності підприємство наймає допоміжні комбайни.

Структура посівних площ та врожайність сількогосподарських культур у польових та кормових сівозмінах наведені в таблиця 2.

Таблиця. 2

Виробництво і розподіл продукції рослинництва в ПСП «Агрофірма «Роднічок» відділення «Роксолана» на 2013 р.

Культура

Площа, га

Урожайність,

ц/ га

Валовий

збір, ц

Розподіл продукції, ц

реалізація

насіння

Корми

переробка

інше

Озима пшениця

540,66

14

7569,24

6169,24

1400

-

-

-

Озимий ячмінь

288,93

19

5489,67

4854,67

635

-

-

-

Яровий ячмінь

255,43

28,5

7279,75

6719,75

560

-

-

-

Соняшник

261

11

2871

2871

-

-

-

-

Томати

581,57

920

535 044,4

-

-

-

535 044,4

-

За даними таблиці можна зробити висновок про те, що більша частина вирощеної продукції йде на реалізацію, і лише томати переробляються на власних заводах.

Інформація про забезпечення господарства засобами механізації для збирання та післязбиральної обробки продукції рослинництва наведена у таблиці 3.

Таблиця 3

Збиральна і очисна техніка ПСП «Агрофірма «Роднічок» відділення «Роксолана»

Засоби

Марки

Кількість, шт.

Зернозбиральні комбайни

«Дон-1500»

2

Жатки

ЖВН-6

2

Пристрої до зернозбиральних комбайнів

ПУН-5

2

Зерноочисні агрегати

ОВП-25

3

ЗАВ-40

1

Агрегати для протруювання зерна

ОП-20

2

Автомобілі

ГАЗ-53

2

Трактори

МТЗ-82

5

ЮМЗ-6

4

Тракторні причепи

2-ПТС-4

3

Для зберігання зерна в господарстві використовуються зерносховища і механізований тік. Практично все зерно озимої пшениці, ярого і озимого ячменю господарство витрачає на натуроплату за користування паями акціонерів та на реалізацію. Лише незначна кількість зерна озимої пшениці і озимого ячменю (насінний фонд) зберігається на току з доведенням до високих кондицій і використовується для посіву восени, а насінневий фонд ярого ячменю відправляється на зберігання у відділення «Інгулецький».

Отже, територія ПСП «Агрофірма «Роднічок» відділення «Роксолана» має добре природно-економічне розташування, що дозволяє вирощувати і реалізовувати будь-який вид продукції рослинництва. Також господарство добре забезпечене трудовими і матеріально-технічними ресурсами, має родючі грунти, що дозволяє вести інтенсивне сільськогосподарське виробництво.

В той же час господарство є забезпеченим засобами механізації для збирання та післязбиральної обробки врожаю продукції рослинництва.

2. ТЕХНОЛОГІЯ ЗБИРАННЯ, ПІСЛЯЗБИРАЛЬНОЇ ОБРОБКИ І ЗАКЛАДКИ НА ЗБЕРІГАННЯ ПРОДУКЦІЇ ЗЕРНОВОЇ КУЛЬТУРИ

2.1 Збирання зерна пшениці озимої

Збирають озиму пшеницю у фазі воскової стиглості зерна, застосовуючи однофазний (пряме комбайнування) і двофазний (роздільний) способи збирання. Починають збирати при досягненні зерном вологості 30−32%. Скошують пшеницю жатками ЖВП-6А, ЖВН-6А у валки товщиною 12−18 см, шириною до 1,8 м. при висоті зрізу середньо- і низькорослих сортів 15−20 см., високорослих і густих 25−30 см. За такої висоти стерні валки швидше просушуються. При двофазному збиранні полеглої забур’яненої пшениці використовують бобові жатки (ЖБА 3,5), так як під час роботи різальних агрегатів зернових жаток втрачається багато зерна. Через 2−4 дні підсохлі валки підбирають комбайнами Дон 1500 з приставками ПУН-5, ПУН-6 і обладнані підбирачами ППТ-2,ППТ-3А.

Комбайни при збиранні старанно регулюють з тим, щоб звести до мінімуму втрати зерна (не більше 1%), травмованість (насінного зерна не більше 1%, продовольчого до 2%).

Важливо стежити за режимом роботи комбайна при збиранні. Наприклад, при обмолоті вологої хлібної маси, коли зерно вимолочується важко і менше травмується, що буває на початку збирання, обмолот проводять при підвищених обертах барабана і меншому зазорі деки; при сухій хлібній масі зерно легко вимолочується і більше травмується, тому обмолот слід проводити при менших обертах і більшому зазорі між декою і барабаном. Збільшують оберти барабана при обмолоті остистих сортів, остюки яких більшою мірою розбиваються і менше забивають деку, що поліпшує обмолот зерна. Уранці і ввечері обмолочують пшеницю при підвищених обертах, удень — при менших. Втрати зерна при збиранні не повинні бути більше 0,5%, а травмованого зерна може бути не більше 2%.

Після збирання зерно старанно очищають, при потребі пропускають через сушильні агрегати, доводять вологість його до 14−15% і використовують за призначенням.

Таблиця 4

Технологічна схема збирання врожаю пшениці озимої

Площа посіву, га

Склад збиральної ланки

Кількість наявних збиральних агрегатів, шт.

Продуктивність збиральної ланки за добу, га.

Необхідно днів для збирання

170

Дон-1500

ГАЗ-53

2

2

32

6

2.2 Післязбиральна обробка зерна пшениці озимої

Для збереження високої якості зібраного зерна пшениці вирішальне значення має своєчасна післязбиральна обробка. Краще всього її проводити потоковим методом на токах з використанням очисної та сушильної техніки. Очищення зерновороху, що надходить на механізований тік від комбайнів, є важливим фактором підвищення стійкості партій зерна до самозігрівання при його подальшому зберіганні. В умовах жаркого клімату півдня України, коли в період збирання врожаю зернових культур має місце переважання високих середньодобових температур будь-яка незначна затримана з очищенням зерновороху від органічних і мінеральних домішок може спричинити до швидкого розвитку процесу самозігрівання і втрати зерном його посівних та технологічних якостей.

Інформація про можливості господарства в проведенні потокового очищення зерна пшениці озимої при збиранні її врожаю представлена у таблиці 5.

Таблиця 5

Післязбиральна обробка зерна пшениці озимої

Намолочено

зерна, т

Зерноочисні машини

Продуктивність машин, т/год

Потрібно днів для очищення

зерна

Потрібно додатково

зерноочисних машин, шт

Марка

Кількість, шт

272

ЗАВ-40

1

40

1

Наявної зерноочисної

техніки достатньо

2.3 Закладання зерна пшениці озимої на зберігання

Пшеницю озиму в умовах господарства використовують на насіння і для реалізації, оскільки відсутні споруди для зберігання. У зв’язку з вкрай низькими закупівельними цінами на зерно пшениці в період масового збирання, найкращим рішенням є утримання від реалізації зерна пшениці озимої відразу з току і зберігання, як насінного, так і продовольчого зерна.

Характеристика закладених на зберігання партій зерна пшениці озимої наведена у таблиці 6.

Таблиця 6

Зберігання зерна пшениці озимої в господарстві

Партія зерна

Маса партії, т

Дата

засипки

Показники якості

Вологість,%

Зернові домішки, %

Смітні домішки 0

Зараженість

Натура, г/л

Маса 1000 зерен, г

Схожість, %

Продовольча

246

20,07

14

2,5

3,0

-

465

17

88

Насінна

26

1,08

14

2,0

1,0

-

470

20

92

При закупівлі зерна пшениці озимої беруться до уваги такі його властивості: загальні (свіжість, вологість, засміченість, зараженість, натура); специфічні (плівковість, вміст ядра).

2.4 Процеси, що відбуваються в зерновій масі при зберіганні

Зернова маса являє собою досить складний і динамічний в часі комплекс. Крім зерна як основної складової насипу в ньому обов’язково перебувають мікроорганізми, мінеральні та органічні домішки і можуть перебувати шкідники (комахи та кліщі).

Крім взаємодії між згаданими організмами і зерном в самому зерні в залежності від навколишніх умов можуть розвиватись різноманітні процеси фізіологічної та біохімічної природи. Серед процесів такої природи значної уваги заслуговують післязбиральне достигання, старіння, проростання, життєдіяльність шкідників та мікрофлори. Післязбиральне достигання.

Численними дослідженнями встановлено, що свіжо зібране зерно не відзначається високими технологічними та посівними якостями, що в основному зумовлюється незавершеністю багатьох біохімічних процесів у ньому. Особливу роль в покращенні цих властивостей зерна належить післязбиральному достиганню, коли зерно після очищення від домішок і підсушування розміщують у сховищах. Чільне місце в післязбиральному достиганні відводиться вторинному синтезу з низькомолекулярних сполук органічних полімерів (білків, рослинних жирів та крохмалю). В ході вторинного синтезу виділяється теплова енергія із-за підвищення інтенсивності дихання, виділяється вода і вуглекислий газ. При цьому може виникнути небезпека виникнення в насипу вогнищ пере зволоження з наступним розвитком самозігрівання. Завдяки післязбиральному достиганню істотно покращується схожість, енергія проростання, підвищується вміст клейковини. Створення сприятливих умов для післязбирального достигання полягає у регулярному провітрюванні сховища й підтриманні в ньому відносної вологості повітря не вище 60%. Через деякий час після засипки на зберігання в зерні знижується вміст водорозчинних низькомолекулярних органічних сполук.

Старіння зерна

Зниження схожості зерна при використанні його в якості насіння може бути не лише внаслідок незавершеності післязбирального достигання, але і в результаті його старіння. Це відбувається при тривалому зберіганні чи несприятливих умовах зберігання. Підвищена вологість зерна особливо за підвищеної температури, різко прискорює процес старіння: скачкоподібно інтенсифікуються процеси обміну речовин, витрачаються вуглеводи на дихання, знижується вміст інших метаболітів.

Зниження і втрату схожості можуть також викликати перегрів зерна при його підсушуванні, заморожування вологого зерна, розвиток мікроорганізмів. Зниження чи повна втрата схожості має значний вплив на хімічний склад, якість і технологічні властивості зерна.

При тривалому зберіганні зерна в наслідок його старіння спостерігається істотне ослаблення дихання. Це відбувається одночасно із зниженням схожості і є результатом зниження активності окислювально-відновних систем, що можна прослідкувати за ослабленням активності дегідрогеназ у зародку.

При тривалому зберіганні в результаті біохімічних процесів в зерні накопичується аміак, що також здійснює пригнічуючий вплив на життєздатність зародка. Вміст аміаку в насінні, що втратило схожість, може зростати порівняно з нормальним зерном у 2 рази.

Зерно зі зниженою життєздатністю і при її повній втраті. менше поглинає пароподібної та рідкої вологи. Це може призвести до виникнення нерівномірності розподілу вологи в насипу і спричинити до гніздового самозігрівання. При втраті схожості в насіння стає більш крихким, що призводить до його надмірного подрібнення при переробці, збільшенню частки мучки серед продуктів помолу, знижує якість і стійкість при зберіганні борошна і круп.

Крім того зерно, що втратило схожість, характеризується зниженим імунітетом до пронинення через його оболонки сапрофітної мікрофлори. Розвиток мікрофлори.

Мікрофлора зерна є його обов’язковим компонентом і представлена бактеріями і багатьма видами переважно сапрофітних грибів. В основному мікрофлора в зерновому насипу зосереджується на домішках і лише незначна частіша її поселяється на оболонках зерна. Однак в разі наявності механічних пошкоджень плодових оболонок зерна значна кількість мікроорганізмів заселяє його запасні поживні речовини.

Значний вплив на життєдіяльність мікроорганізмів мають також вологість зерна і температура в насипу. При більшості режимів зберігання зерна для зниження негативного впливу на зерно, що зберігається, мікрофлори вдаються до зниження вологості зерна, коли вона підтримується на рівні трохи нижче від критичної. Навіть незначне підвищення вологості зерна вище критичної спричиняє до значного підвищення інтенсивності життєдіяльності мікроорганізмів.

Разом з тим, далеко не всі мікроорганізми вдається нейтралізувати висушуванням зерна. Є специфічна група грибів (плесені старіння),, які можуть викликати псування зерна навіть при вологості значно нижчій від критичної.

Оптимальною для розвитку переважної більшості мікроорганізмів є температура в межах від 30 до 40? С. Відхилення від вказаного діапазону спричиняє до пригнічення життєдіяльності мікрофлори.

З часом видовий склад мікрофлори зерна зазнає істотних змін. В першу чергу гинуть неспороутворюючі бактерії, а також гриби, що викликають пліснявіння.

Надійний захист зерна від псування мікроорганізмами можливий лише у випадках, коли попереджується потрапляння в насип краплинно — рідкої води й підвищення вологості зерна вище критичної. Ефективним чинником попередження розвитку плесеней у зерні при зберіганні є зберігання його без доступу повітря, але при цьому слід обов’язково вологість підтримувати на рівні не нижче критичної.

Зниження температури зернового насипу до 10? С призводить до припинення живлення і розмноження комах та кліщів, а проморожування зерна до -15°С спричиняє їх масову загибель.

Проростання зерна супроводжується інтенсивним диханням, виділенням енергії та великими витратами сухої речовини, призводить до значного погіршення його технологічних та посівних якостей. Частіше всього при зберіганні зерна фактором, що лімітує проростання є волога. Оскільки звичайно зерно зберігається при вологості трохи нижчій від критичної, то проростання зерна при зберіганні можливе лише при грубому порушенні прийнятих режимів зберігання, коли має місце попадання у зернову масу, краплинно-рідкої вологи. Головним чином це трапляється із-за несправностей підлоги, крівлі чи стін зерносховища.

Самозігрівання — це процес підвищення температури зернової маси із-за різкого підвищення інтенсивності дихання зерна й мікроорганізмів, що знаходяться на його оболонках і домішках.

Поштовхом до виникнення й розвитку процесу самозігрівання завжди служить виникнення в насипі осередків з вологістю, що перевищує критичну. Частіше всього осередки підвищеної вологості зерна виникають не у зв’язку з потраплянням до нього краплинно-рідкої вологи, а із-за стикання насипу вздовж поверхонь, шо його обмежують з середовищами, які мають істотно нижчу від самого насипу температуру. В цьому випадку на деякій невеликій відстані від площини розподілу середовищ, що істотно різняться за температурою, водяна пара з повітря між зернових проміжків насипу охолоджуючись досягає стану насичення і утворює конденсат, за рахунок якою відбувається підвищення вище критичної вологості зерна. то викликає різке зростання інтенсивності дихання зерна та мікрофлори, виділяється додаткова кількість водяної пари і вона перемішуючись від первинного осередку самозігрівання остигає, конденсується і спричиняє до посилення дихання зерна і мікроорганізмів уже в нових частинах насипу Так процес пересувається в просторі і може охопити більшу частину насипу. Посилення дихання не лише супроводжується виділенням води і вуглекислого газу, а й енергії у вигляді тепла, тому насип нагрівається. Самозігрівання зерна можливе завдяки дуже низьким температурам — та теплопровідності насипу зерна. При запущених формах самозігрівання можливе підвищення температури в насипі до 55−65°С і вище.

В ході розвитку самозігрівання температура до 25 °C підвищується повільно, після чого темпи зростання різко підвищуються. При досягненні температури 65 °C зерно безповоротно втрачає всі свої технологічні та посівні якості. Різке зростання температури насипу з перевищенням 25 °C пов 'язано з тим, що після цієї температури створюються оптимальні умови для дихання переважної більшості мікроорганізмів зерна. При температурі насипу нижче 10 °C самозігрівання не розвивається.

Серед заходів по припиненню процесу самозігрівання у зерновому насипу найефективнішими є охолодження та просушування.

Самозігрівання може проявлятись в трьох основних формах:

— гніздове — в ділянках насипу кулястої форми;

— пластове — у вертикальних чи горизонтальних шарах насипу, як правило, вздовж поверхні підлоги та стін;

— суцільне — охоплює весь насип.

2.5 Облік і спостереження за зерном при зберіганні

Скороченню втрат зерна при зберіганні сприяє добре організований облік. Зміна маси партій зерна при зберіганні, пов’язані з фізичними та фізіологічними властивостями зумовлює необхідність їх обліку за комплексом кількісно-якісних показників. Наприклад, вологість партій зерна та насіння, приходувані бухгалтерією можуть бути однаковими, а через деякий час зберігання може істотно змінюватись. Зміни маси партій зерна, що зберігаються може бути пов’язана і з очищенням його від зернових та не зернових домішок. Тому вирішення питання про нестачу зерна слід вирішувати з обов’язковим врахуванням всього комплексу кількісно-якісних показників. Після виявлення змін маси — пов’язаних з підвищенням їх якості, нестачі, що можуть виникати при цьому списуються на природні втрати

При зберіганні кожну партію зерна контролювали простими, але досить надійними способами. Систематично визначали температуру та вологість маси, зараженість шкідниками та показники свіжості, отримували об'єктивну інформацію про динаміку стану зерна.

При спостереженні за станом насипу зерна за допомогою спиртових чи ртутних термометрів визначають температуру в різних його точках.

Рекомендовані строки спостереження за зерновим насипом в період зберігання представлені в таблиці 7.

Таблиця 7

Періодичність спостережень за температурою зерна пшениці озимої

Стан зерна

Свіжо зібране зерно (перші три місяці)

Температура в насипі, °С

Вище 10°С

0+1 0°С

Нижче 0°С

Сухе

1 раз у 5 діб

Раз у 15 діб

Раз у 15 діб

Раз у 15 діб

3. Технологія збирання, обробки і зберігання картоплі

3.1 Збирання картоплі

Однією з найвідповідальніших складових у технології вирощування картоплі є збирання врожаю. Це найбільш складна й трудомістка технологічна операція під час вирощування картоплі.

Ранню картоплю збирають, коли в неї ще зелене бадилля — у фазі технічної стиглості бульб. Бадилля перед збиранням скошують кормозбиральними машинами (КСГ-Ф70) і силосують. Збирають ранню картоплю картоплекопачами з ручним підбиранням бульб.

При комбінованому збиранні використовують копачі-валкоутворювачі КСТ-1,4А,, які викопують картоплю із двох рядків і укладають у міжряддя невикопаних двох рядків, а бадилля залишають за собою. При наступному проході копачі пропускають два невикопаних рядки із зібраними бульбами з двох попередніх рядків і викопують наступні два рядки картоплі. Залишені рядки з бульбами викопують комбайном КПК-2.

Післязбиральна доробка картоплі являє собою завершальну ланку збирального комплексу. Виконання її в значній мірі залежить від технології, способу збирання, призначення картоплі, типу ґрунту та природно-кліматичних умов.

У більшості господарств сучасна технологія післязбиральної доробки картоплі передбачає транспортування зібраних комбайнами бульб з поля до сортувального пункту, відокремлення домішок, розподіл бульб на фракції, відбирання вручну пошкоджених бульб і великих домішок, завантаження відкаліброваних фракцій у транспортні засоби і відвезення крупних бульб на заготівельні пункти, середніх (насінних) — в сховище або кагати, дрібних (фуражних) — на згадування худобі, тобто збирання і післязбиральна доробка виконуються одночасно і являють собою єдиний і нерозривний процес. У цьому випадку ми одержуємо закінчений процес бульби, очищені від домішок, розподілені на фракції та закладені на зберігання. Насінна картопля не потребує для зберігання додаткових місткостей, оскільки вона відкалібрована в осінній період. Крім того це зменшує напруженість робіт весною. Але сортування картоплі в осінній період значно ускладнює технологію післязбиральної доробки, призводить до значних додаткових пошкоджень бульб робочими органами сортувальних машин і при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, бо тільки що зібрані бульби надто чутливі до пошкоджень.

3.2 Зберігання картоплі

До часу закладання бульб на зберігання значна частина їх (30−40%) пошкоджується. В середньому 18−20% бульб пошкоджується при збиранні, 6% - при перевезенні, 8% - при сортуванні. Особливо сильно травмуються бульби при надмірному застосуванні азотних добрив, або коли бульби ще молоді, в холодну погоду. При зниженні температури від 13−15 °С до 7−8 °С механічні пошкодження збільшуються у 2−3 рази.

Для зниження втрат при зберіганні необхідно створити оптимальний водно-повітряний і температурний режим, захистити від попадання світла.

Оптимальною температурою в основний період зберігання є 1,5−2°С для ранньостиглих і близько 3−4°С для середньостиглих і 5−6°С для пізньостиглих сортів при відносній вологості повітря 85−95%.

Перед засипанням насінних бульб на зимове зберігання їх треба належно підготувати: просушити на сонці, а при можливості озеленити, витримавши на світлі два дні. Соланін, який утворився під дією світла, пригнічує розвиток грибків і бактерій.

При зберіганні картоплі в картоплесховищах, останні за 30−45 днів до закладання бульб дезинфікують розчином з розрахунку 35 кг хлорного вапна на 100 л води або розчином формаліну. За два тижні до завантаження насінної картоплі сховища білять свіжегашеним вапном з розрахунку 2 кг на відро води з додаванням до розчину 100 г мідного купоросу.

У картоплесховищах з природною вентиляцією насінні бульби зберігаються в засіках при висоті шару бульб 1,0- 1,2 м для ранніх і 1,2- 1,5 м для середньостиглих і пізньостиглих сортів. При активній вентиляції картоплесховищ, висота насипу в засіках може збільшуватись до 3 метрів.

Вентилювання в картоплесховищах здійснюють природним і примусовими способами. Природну вентиляцію здійснюють за рахунок використання витяжних труб, дверей, люків; періодично їх відкривають при підвищеній температурі і закривають при зниженій. При температурі близькою до нуля в картоплі спостерігається синтез цукру, при температурі вище 10 °C відбувається ресинтез (утворення крохмалю). Режими зберігання картоплі можна розділити на 3 періоди. Перший -- післяжнивний, або лікувальний, коли заліковуються механічні пошкодження і підсушується поверхня. Сприятливий режим для цього періоду температура 15-- 18 °C, тривалість його -- 8--10 діб. Вища температура не сприяє загоєнню ран, оскільки можливе загнивання картоплі, а при нижчій температурі лікувальний період не дає потрібного ефекту.

Другий період -- охолоджування, що забезпечує підготовку картоплі до зберігання. Температура знижується поволі з 18 °C до умов зберігання в 2--4°С.

Третій період -- зберігання картоплі при заданих температурах. Про незадовільне його зберігання можна судити по запаху гнилі в сховищі, запотіванню на стелі, проростанню. Для усунення запотівання верхніх шарів картоплі в сховищах з природною вентиляцією рекомендується вкривати його ящиками, рогожами, соломою, кулями. Явно видимі хворі і підморожені бульби слід видаляти.

На зберігання закладають 800ц картоплі, період зберігання з жовтня по лютий тоді втрати складатимуть:

1. Знаходимо середні природні втрати за період зберігання.

В господарстві картоплю закладають на зберігання в жовтня. Природні втрати складають: 1. 0,7% 2. 0,4% 3. 0,4% 4. 0,4% 5. 0,7%

0,7+0,4+0,4+0,4+0,7=2,6%

800*2,6/100 = 20,8 ц

800 — 20,8=779,2 ц

Висновки необхідно починати збирати в оптимальні строки щоб запобігти втраті врожаю та зараженню бульб картоплі хворобами. Потрібно проводити більш ретельну післязбиральну обробку картоплі, тобто видалення механічно пошкодженої, затхлої, ураженої хворобами та шкідниками, що буде сприяти її кращому зберіганню в зимовий період. В господарстві при зберіганні картоплі 5 місяців 800 ц норма природних втрат склала 2,6% тобто — 20,8 ц і ми отримали на кінець зберігання — 779,2 ц.

4. Технологія заготівлі та зберігання соломи

4.1 Технологія збирання

Солому збирають одночасно із збиранням врожаю зерна, що зумовлюється необхідністю своєчасного проведення всіх прийомів основного обробітку грунту під наступну культуру сівозміни.

Технологія збирання соломи може здійснюватись кількома способами: цілою або подрібненою.

Збирання в цілому вигляді розсипної

Варіант 1. Зернозбиральний комбайн після обмолочування солому і полову накопичує в копнувачі й періодично його вивантажує таким чином, щоб копиці соломи розміщувались рівними рядами. Два колісних або гусеничних трактори агрегатують з тросово-рамковою волокушею ВТУ-10 і, рухаючись вздовж рядів копиць, стягують солому на край поля, де вона й складається у скирти з допомогою начіпного фронтального вантажника ПФ-0,5.

Варіант 2. Те саме, що і в попередньому варіанті, але волокуша штовхального типу ВНК-11 начіплюється на трактор К-701.

Варіант 3. Зернозбиральний комбайн вкладає обмолочену масу у валок. Потім спеціальним підбирачем -копнувачем СПТ-60 або СНГ-60 в агрегаті з колісним трактором підбирають солому й формують копиці. До місця складання скирт копиці транспортуються стоговозами СП-60.

Збирання пресованої соломи

Зернозбиральний комбайн обмолочену масу вкладає у валок. Гніт-підбирач ПС-1,6 в агрегаті з колісним трактором підбирає солому з валка і пресує її в тюки і подає у транспортний засіб (тракторний причеп). Тракторними причепами тюки соломи транспортують до місця складання скирт соломи. Якщо гніт-підбирач не об лаштований подаючим пристроєм, то тюки з нього викидаються на поверхню поля, після чого вони підбираються й складаються в штабелі піддиральником ГУТ-2,5.

Збирання подрібненої розсипної соломи

Зернозбиральний комбайн, обладнується пристроєм ПУН-5, який подрібнює солому і разом з половою потоком повітря завантажує у змінні тракторні візки 2-ПТС-4−887 А, якими солома транспортується до місць складання скирт.

В умовах господарства солому збирають лише в подрібненому вигляді.

4.2 Режими зберігання соломи

У скирти солому складають при вологості не вище 17%. Закладена на зберігання солома при більшій вологості пліснявіє, набуває неприємного запаху і втрачає скоро кормову цінність. Скирту формують такого розміру й конфігурації, щоб відношення площі її поверхні до маси було мінімальним. Для зменшення втрат соломи на псування від землі висоту скирт доцільно збільшувати. Для півдня України рекомендуютьться наступні розміри скирт: ширина 4,5 — 5,0 м, висота 6,0 — 6,5 м і довжина 25−30 м. Довжиною скирти орієнтують вздовж переважаючих в даній місцевості вітрів.

В господарстві скирти складають наступних розмірів: ширина 8−10, висота 6−7 і довжиною 40−70 м.

З міркувань пожежної безпеки між скиртами дотримуються просторового віддалення не менше 30 -40 м.

4.3 Підготовка соломи до згодовування

Велика питома вага зернових у структурі посівних площ призводить до того, що в господарствах практично всіх грунтово-кліматичних зон України для годівлі худоби використовується значна кількість соломи. Основною особливістю соломи як корму є високий (30−36%) вміст клітковини і дуже низький (3,7−6,1%) вміст перетравного протеїну.

Раціональне використання соломи як кормового засобу потребує відповідної технології її підготовки до згодовування. Існуючі на теперішній час способи підготовки соломи до згодовування поділяються на хімічні, фізичні та біологічні.

Фізичні способи включають подрібнення, змішування, та здобрювання соломи. Подрібнення — найпростіший але обов’язковий спосіб підготовки соломи до згодовування. Різка не повинна бути довшою 2,5−3,5 см для великої рогатої худоби і 1,5−2,5 см для коней. Надто дрібна різка погано пережовується і може викликати коліки у коней і порушення рубльового травлення у жуйних тварин. Правильне подрібнення соломи сприяє підвищенню її поїдання і знижує витрати енергії тваринами на її поїдання. Підвищенню поїдання соломи сприяє зволоження і змішування її з іншими кормами. Добрі результати досягаються, коли різку соломи зволожують теплою водою, малясом або пійлом з концентратів чи вареної картоплі. Кращі результати дає приготування суміші солом’яної різки з силосом, подрібненими коренеплодами, свіжим чи кислим жомом з додаванням водно-патокового розчину карбаміду та інших компонентів.

До фізичних методів підготовки соломи належить і її термічна обробка частіше всього роль термічної обробки допоміжна. Завдяки їй забезпечується створення кращих умов для проведення хімічної чи біологічної обробки. Для цього використовуються змішувачі-запарники періодичної дії або спеціальні установки неперервної дії.

До хімічних методів обробки належать використання їдкого натру, каустичної соди, вапна, кальцинованої соди, аміачної води, бікарбонату амонію або розчину карбаміду.

Суть лужної обробки полягає в тому, що при її проведенні відбуваються значні зміни в структурі соломи: частково відшаровується кутикула клітковини, набухають мікро фібрили і знижується їх «кристалічність», помітно збільшується простір між мікро фібрилами. Відбувається руйнування хімічних зв"язків між лігніном та вуглеводами, солома підлужується, знижується її кислотний потенціал, тобто відбуваються якісні зміни корму, багато в чому подібні до тих, що спостерігаються після обробки його карбонатами та бікарбонатами слини в ротовій порожнині тварин.

Один з найбільш поширених способів обробки соломи — дія на неї гашеним або негашеним вапном. Гашене вапно зручніше зберігати і його можна використовувати впродовж тривалого часу. Негашене вапно використовують лише свіжим. Норма витрати вапняного тіста 90 кг на тону соломи, негашеного вапна — 30 кг. Для обробки соломи готують робочий розчин: на 950 л води витрачають 45 кг вапняного тіста, 5 кг кухонної солі та 5 кг карбаміду.

Технологічний процес обробки соломи включає її подрібнення, подачу в змішувач, змішування з робочим розчином (на 400 кг сухої соломи 800 л робочого розчину) при одночасній обробці парою Тривалість обробки 1,5−2,0 години. Ознакою завершення процесу є з"явлення хлібного запаху. Солома при цьому забарвлюється в інтенсивно-жовтий колір, волокна легко розриваються. Оброблену вапном солому згодовують з іншими кормами. При обробці соломи їдким натром або каустичною содою вплив на масу значно сильніший, ніж при обробці соломи гідратом окису кальцію. Реакція взаємодії їдкого натру з соломою протікає в багато разів швидше навіть при кімнатній температурі, що виключає необхідність зовнішнього підігрівання мікрофлори.

Обробка соломи кальцинированою содою основана на тому, що, розпадаючись при підвищенні температури, вуглекислий натрій утворює вуглекислий газ і луг — їдкий натр. Розпадання вуглекислого натрію розпочинається вже при температурі 40"С. За ступенем впливу на солому вуглекислий натрій дещо поступається перед лугом, але його використання обходиться дешевше. Для обробки застосовують безводну соду в дозі 50 кг на 1 т соломи. Після оприскування розчином соди солому пропарюють, використовуючи те ж саме обладнання, що і для обробки вапном.

Скраплений аміак діє на солому як і інші луги. При цьому ефективність його використання залежить від вологості соломи. При вологості нижче 15% процес зв"язування аміаку дуже уповільнюється.

Вносять скраплений аміак шляхом шприцювання в кількості 30 кг/т. Ефективнішим прийомом обробки соломи аміаком безпосередньо в умовах кормоцеху.

Біологічні методи підготовки соломи до згодовування включають технологію ферментативної обробки с наступним дріжджуванням і силосуванням як в чистому вигляді, так і в суміші з іншими компонентами.

Одним із способів біологічної підготовки соломи до згодовування є її сумісне силосування з зеленою масою силосної культури у випадках, коли ця зелена маса має вологість, яка перевищує 75%.

При силосуванні соломи її попередньо зволожують до 70−80%, збагачують вуглеводистими кормами і додають бактеріальну закваску. В окремих господарствах закладають в траншеї солому, зволожену лише водою. Такий спосіб називається самозігріванням. Впродовж 3−5 днів корм розігрівається до 45−50 «С, стає значно м"якою і набуває приємного хлібного запаху. Після такої обробки солома краще поїдається, хоча її кормова цінність істотно не підвищується.

В умовах господарства солому перед згодовуванням піддають лише сумісній з дертю фізичній обробці: змішують з ячмінною дертю або комбікормом і запарюють в змішувачі-запарнику.

5. Висновки і пропозиції по вдосконаленню технології зберігання продукції рослинництва в господарстві

Виходячи зі стану технологій збирання, післязбиральної обробки та зберігання продукції рослинництва в умовах господарства слід зробити висновок про те, що з боку керівництва і спеціалістів цьому питанню приділяється значна увага, ведеться робота по підвищенню технологічної дисципліни при проведенні робіт по збиранню врожаю рослинницької продукції, ведеться постійний пошук нових технологічних рішень.

В той же час в господарстві криються значні резерви збільшення обсягів виробництва і реалізації рослинницької продукції за рахунок вдосконалення технології збирання, післязбиральної обробки та зберігання вирощеного врожаю.

В господарстві збирають озиму пшеницю у фазі воскової стиглості зерна, застосовуючи однофазний (пряме комбайнування) і двофазний (роздільний) способи збирання. Починають збирати при досягненні зерном вологості 30−32%. Скошують пшеницю жатками ЖВП-6А, ЖВН-6А у валки товщиною 12−18 см, шириною до 1,8 м. при висоті зрізу середньо- і низькорослих сортів 15−20 см., високорослих і густих 25−30 см. За такої висоти стерні валки швидше просушуються. При двофазному збиранні полеглої забур’яненої пшениці використовують бобові жатки (ЖБА 3,5), так як під час роботи різальних агрегатів зернових жаток втрачається багато зерна. Через 2−4 дні підсохлі валки підбирають комбайнами Дон 1500 з приставками ПУН-5, ПУН-6 і обладнані підбирачами ППТ-2,ППТ-3А. Бадилля перед збиранням скошують кормозбиральними машинами (КСГ-Ф70) і силосують. Збирають ранню картоплю картоплекопачами з ручним підбиранням бульб.

При комбінованому збиранні використовують копачі-валкоутворювачі КСТ-1,4А,, які викопують картоплю із двох рядків і укладають у міжряддя невикопаних двох рядків, а бадилля залишають за собою. При наступному проході копачі пропускають два невикопаних рядки із зібраними бульбами з двох попередніх рядків і викопують наступні два рядки картоплі. Залишені рядки з бульбами викопують комбайном КПК-2.

Солому збирають одночасно із збиранням врожаю зерна, що зумовлюється необхідністю своєчасного проведення всіх прийомів основного обробітку грунту під наступну культуру сівозміни.

Список використаної літератури.

1. Губа Н. Й. Овощн й фруктьі на вашем столе. — К: Урожай,) 990. — 344с.

2 Курдина В.Н.П Личко Н. М практикум по хранению н перераоотке сельскохозяйственньгх продуктов. — М: Колос, 1992. — 176с.

3 Скрипников Ю. Г. Технологія переробки плодів і ягід. — К.: Урожай, 1991. — 272с.

4. Трисвятский Л. А. й др. Хранение н технологіє сельскохозяйственньїх продуктов.

-М.: Агропромиздат, 1991. -415с

5. Жемела Г. П., Шемавньов В.І., Олекскж О. М. Технологія зберігання і переробки продукції рослинництва: Підручник. Полтава: ТЕРРА, 2003. — 420с.

6. Зерновий та хлІбопродуктовий товарообіг в Україні. Енциклопедичний довідник / В. Т, Александров, М.В. Гладій, Є.М. Лавров, І.М. Рішняк. — К: АртЕк, 2000. — 544 с.

7. Лихочвор В. В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. Друге видання, виправлене. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. -С. 301−335.

8. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О.І. Зінченка. К.: Аграрна освіта, 2001. -С. 219−230.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой