Процес управління валютними ризиками

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Процес управління валютними ризиками

ПЛАН

Вступ

1. Клaсифікaцiя валютних ризикiв, їх фaктoри тa джерелa

2. Особливості управління валютними ризиками

3. Oбґрунтувaння вибoру метoдiв стрaхувaння вaлютних ризикiв пiдприємствa нa зoвнiшнiх ринкaх

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. Одним із найбільш актуальних і першочергових завдань для вітчизняних підприємств на сучасному етапі розвитку економіки України є ефективна організація їхньої зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, формування валютної політики підприємства, основою якої є управління валютними ризиками, що виникають у результаті коливань валютних курсів.

Підприємство, в обороті якого значну частину займають угоди в іноземній валюті, є досить чутливим до валютного ризику. Це означає, що рух коштів підприємства залежить від зміни валютних курсів. Багато фірм, спираючись на різні теорії фінансового менеджменту, намагаються управляти валютними ризиками, інакше кажучи, хеджують себе від коливань валютних курсів. Хеджування припускає, що підприємство займає таку позицію відносно ризику, яка дозволяє елімінувати вплив змін курсу валюти на вартість контракту і визначати майбутні фінансові потоки. Таким чином, хеджування захищає власника активів і зобов’язань в іноземній валюті від збитків.

На сьогодні важливо не тільки, щоб підприємство мало виробниче зростання, а й уміло управляти вільними на поточний момент коштами, могло вчасно передбачати валютні ризики та правильно їх хеджувати.

Оскільки вітчизняні підприємства порівняно недавно стали досить самостійними на світових ринках, у них ще не вистачає досвіду та кваліфікації у формуванні політики управління валютними ризиками.

Питаннями у сфері управління валютними ризиками займаються такі відомі вчені-економісти, як: Пол Кругман, Перар Жозет, Сурен Лізелотт, Максімо Енг, Леві Мауріс, Ендрю Крокетт, Морріс Голдстайн, Майкл Мусса, Пол Массон, Джон Вільямсон та інші.

У вітчизняній економічній літературі ці проблеми відображені у працях відомих українських науковців та практиків: Т.А. Важеєвської, А. С. Гальчинського, В. М. Галь, В. М. Гейця, А. А. Грищенка, С. Ю. Михайличенка, В.І. Міщенка, А. М. Мороза, Л. О. Примостки, М.І. Савлука, П. М. Сенища, О.М. Сохацької, В. М. Федосова, В. А. Ющенка, С. О. Яременка та інших.

Метою роботи є узагальнення методологічних та методичних засад управління валютними ризиками у зовнішньоекономічній діяльності, проведення аналізу валютних ризиків вітчизняних експортерів, розробка та впровадження науково обґрунтованих пропозицій і практичних рекомендацій щодо організації процесу хеджування валютних ризиків підприємств.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні наукові та практичні задачі:

— дослідити сутність, чинники виникнення та основні види валютних ризиків;

— проаналізувати експортну діяльність підприємства та визначити ступінь впливу валютних ризиків на його діяльність;

— розглянути основні методи прогнозування валютного курсу як інструмента управління валютними ризиками.

Об'єктом дослідження є валютні ризики, на які в процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності наражаються вітчизняні підприємства-експортери.

Предметом дослідження є розробка фінансового механізму управління валютними ризиками підприємств-експортерів.

1. Клaсифікaцiя валютних ризикiв, їх фaктoри тa джерелa

валютний курс ризик управління

Валютні ризики є досить актуальною темою в умовах сьогодення, оскільки ризики мають місце в буд-якій сфері людської діяльності, а особливо у підприємницькій діяльності, пов’язаній з міжнародними економічними операціями та валютними розрахунками. Наявність дискусійних питань свідчить про чималий інтерес до обраної проблематики та необхідність більш детального дослідження.

Зокрема, свою наукову діяльність на дослідженні валютних ринків акцентують такі вчені як Деркач М., Йодко М., Юзаєва К. та багато інших.

Валютний ризик або ризик курсових втрат, пов’язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських організацій і диверсифікацією їхньої діяльності, і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів.

При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одного відбувається в силу численних чинників, наприклад: у зв’язку зі зміною внутрішньої вартості валют, постійним переливом грошових потоків із країни в країну, спекуляцією тощо. Ключовим чинником, що характеризує будь-яку валюту є ступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів.

Довіра до валюти — складний багатофакторний критерій, що складається із кількох показників, наприклад: показник довіри до політичного режиму, ступеня відкритості країни, лібералізації економіки і режиму обмінного курсу, експортно-імпортного балансу країни, базових макроекономічних показників і віри інвесторів у стабільність розвитку країни в майбутньому.

Валютний ринок завжди характеризується своєю нестійкістю і непередбаченістю. Це пояснюється надзвичайно швидкою реакцією його учасників на політичні й економічні зміни у світі, а також значною мірою може бути пов’язане зі спекуляціями. Правильна оцінка валютного ризику в умовах крайньої неврівноваженості ризикової кон’юнктури має важливе економічне значення [1, 170].

Стихія ринку в котрий раз може звести нанівець довгострокові зусилля навіть крупної компанії і тому передбачення можливих валютних збитків має велике значення у внутрішньофірмовому фінансовому плануванні, в підвищенні ефективності основної діяльності банку або корпорації. Оцінка ризику завжди включає величину ризикового періоду, суму під ризиком, а також ризик втрат по зобов’язанням, які можуть виникнути в майбутньому (якщо, наприклад, будуть заключені контракти, про які початі переговори).

Валютні ризики — це певна група ризиків, пов’язана із зовнішньоекономічною діяльність фірм. Зміст цієї діяльності різний. Це і здійснення експортно-імпортних торгових операцій, і одержання кредитів від інших держав в іноземній валюті, і відкриття дочірних фірм за кордоном і т.д.

Тому валютний ризик, у свою чергу, можна підрозділити на такі різновидності:

— операційний;

— трансляційний;

— економічний.

Операційний ризик представляє собою можливість понесення втрат, пов’язаних із впливом на грошові потоки зміни обмінного крусу іноземної валюти.

Втрати від ризику для національного експортера товару матимуть місце у випадку зниження курсу іноземної валюти, яка є ціною укладання контракту.

Вітчизняний імпортер матиме втрати від ризику в протилежній ситуації, коли курс іноземної валюти зросте.

Трансляційний валютний ризик виступає як ризик втрат при перерахунку статей балансу фірми чи дочірніх компаній за кордоном у національну валюту. Його ще називають балансовим ризиком.

Економічний валютний ризик — це потенційний ризик втрату наслідок несприятливих змін обмінного курсу валют, які впливають на позиції компанії на ринку. Це стосується, зокрема, обсягу продажу товарів, рівня цін на матеріальні ресурси та готові вироби і т.д. Особливо відчутним цей вид валютного ризику в умовах посилення конкурентної боротьби між товаровиробниками.

Операційний, трансляційний та економічний ризики іноді можуть набирати прихованої форми і на перший погляд не є очевидними. Наприклад, певна фірма експортно-імпортними операціями не займається, однак вона може користуватися послугами вітчизняного постачальника, який імпортує матеріальні ресурси з-за кордону. Коли вартість затрат постачальника внаслідок знецінення національної валюти підвищується, дана фірма може понести втрати від зростання цін на матеріальні ресурси.

2. Особливості управління валютними ризиками

Управління валютним ризиком передбачає визначення його степені, оцінку можливих наслідків та вибір методів страхування. Першочерговий етап у визначенні степені валютного ризику заключається в його ретельному аналізі і оцінці можливих збитків та інших наслідків, так як від цього залежить вибір конкретного методу захисту.

В короткостроковому плані корпорації оцінюють ризиковість кожної конкретної товарної або іншої угоди, при цьому стан сумарного балансу не відіграє великого значення. Але для банків або крупних ТНК з значним обємом міжнародних операцій такий підхід неприйнятний.

Посилення валютної нестійкості зробило актуальним питання про централізацію управління валютним ризиком на рівні всієї корпорації. По кожній іноземній валюті визначається непокрита (чиста) позиція під ризиком, яку центральна ланка монополії страхує тим чи іншим способом.

Взаємний залік ризиків по пасиву і активу — «метчінг» — один з найефективніших методів обліку і оцінки валютного ризику (шляхом вирахування, наприклад, надходжень валюти з суми її відтоку можна виявити реальний розмір ризику).

Необхідно відзначити, що і при централізації захисту від валютного ризику відповідальність за валютні збитки з конкретних підрозділів знімається і переноситься на материнську компанію не повністю. Прийняття будь-яких комерційних рішень в теперішній час обумовлено фактором валютного ризику. Крім того, в окремих випадках невиправдана централізація ризиків може ускладнити діяльність корпорації.

Доходи і збитки від валютних (конверсійних) операцій зазвичай враховуються як частина поточної операційної діяльності корпорації, тобто заносяться в рахунок прибутків і збитків (прибутки обкладаються податками). Результати «трансляцій» (перерахунку) інколи розглядаються як особлива стаття в балансі, а деяких випадках розцінюються як поточні прибутки і збитки.

Управління валютним ризиком завжди полягає у виборі одної з декількох альтернативних стратегій.

Більшість корпорацій і банків віддають перевагу проведенню селективного управління валютним ризиком, тобто страхувати тільки «неприйнятний» ризик (ризик, вірогідність якого досить велика). Частина валютного ризику може бути прийнята корпорацією в сподіванні на благополучний розвиток конюнктури — питання полягає лише в визначенні його рівня і оцінці вартості страхування. Якщо є реальна можливість отримати прибуток від зміни валютних курсів, то банк або корпорація від цього, як правило, не відказуються.

Після того як прийнято рішення про необхідність захисту, корпорація обирає відповідний метод управління валютним ризиком. Ці методи в практиці ТНК прийнято підрозділяти в першу чергу на «внутрішні» і «зовнішні». Перші являють собою, міри по запобіганню виникненню валютного ризику, тобто засоби превентивного характеру. Другі впливають головним чином не на процес виникнення ризику, а на його наслідки шляхом їх усунення. І «внутрішні» і «зовнішні» методи можуть бути короткострокового (тобто тактичного) або довгострокового (стратегічного) характеру.

Серед найбільш часто використовуваних «внутрішніх» методів управління валютним ризиком слід перш за все відмітити прискорення і уповільнення платежів в іноземній валюті як в по відношенню зовнішніх партнерів ТНК, так і в середині монополістичної групи (так названі операції «лідз енд легз»). Змінюючи режим платежів між материнською і дочірними компаніями, можна добитись суттєвого зниження ризику.

Ще більш важливим і відносно довгостроковим «внутрішнім» методом управління валютним ризиком є правильний вибір валюти відфактурування товарної операції. Оптимальний варіант — використання національної валюти, так як ризик в цьому випадку повністю зникає. Продовжують використовуватись різні види застережень в якості засобу захисту від коливань курсів.

Велике значення має вдосконалення системи управління ліквідністю корпорацій. Чіткий облік, планування і прогнозування грошових потоків, послідовне скорочення ризикових періодів і сум під ризиком, підвищення ефективності і відповідальності управлінського апарату, оптимізація процесу прийняття рішень дозволяють суттєво знизити ризик валютних втрат.

«Зовнішні» методи управління валютним ризиком в своїй масі є банківськими, так як основані на різноманітних інструментах банківської діяльності. Вони покликані перед усім перенести валютний ризик на інші установи, які виступають учасниками відповідних фінансових операцій.

Найбільш широко для зменшення валютного ризику використовуються строкові валютні операції: форвардні, фючерсні, опціонні (на міжбанківських ринках і на біржах). Строкові угоди використовуються для покриття валютного ризику або для його страхування (хеджування). Найбільш розповсюдженим серед крупних банків і ТНК є метод балансування активів і пасивів по валютам і строкам. Після того як все можливе зроблено на рівні дочірної компанії ризик передається в головну контору. В цьому випадку немає необхідності страхувати кожну конкретну операцію і проводиться захист всього балансу корпорації вцілому. На першопочатковому етапі в основному використовуються «внутрішні» методи управління валютним ризиком, а на заключному -«зовнішні». Все частіше корпорації і банки одночасно удаються до страхування ризику зміни відсоткових ставок, комбінують різноманітні валютні і кредитні інструменти.

Посилення валютної нестійкості зробило актуальним питання про централізацію управління валютним ризиком на рівні всієї корпорації. По кожній іноземній валюті визначається непокрита (чиста) позиція під ризиком, яку центральна ланка монополії страхує тим чи іншим способом.

Взаємний залік ризиків по пасиву і активу — «метчінг» — один з ефективних методів обліку і оцінки валютного ризику (шляхом вирахування, наприклад, надходжень валюти з суми її відтоку можна виявити реальний розмір ризику). Багато ТНК і ТНБ активно використовують цей та інші методи, зокрема так званий «неттинг» — максимальне скорочення числа валютних угод шляхом їх укрупнення і узгодження дій всіх підрозділів банку або корпорації.

Необхідно відзначити, що і при централізації захисту від валютного ризику відповідальність за валютні збитки з конкретних підрозділів знімається і переноситься на материнську компанію не повністю. Прийняття будь-яких комерційних рішень в теперішній час обумовлено фактором валютного ризику. Крім того, в окремих випадках невиправдана централізація ризиків може ускладнити діяльність корпорації.

«Транснаціональний» валютний ризик виникає перед усім при перерахунку в національну валюту балансу компанії і її прибутків на якусь дату (це стосується в першу чергу закордонних дочірніх компаній). Основне питання в даному випадку полягає в виборі валютного курсу, по якому проводиться «трансляція" — по поточному (на дату перерахунку) або по «історичному» (тобто на дату проведення операцій).

Валютні ризики управляються різноманітними методами. Першим кроком до управління валютними ризиками всередині структури ТНК є встановлення лімітів на валютні операції. Серед інших методів виділяють:

— взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод «метчінг», де за допомогою відрахування надходження валюти з розміру її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики;

— використання методу «неттінга», що полягає в максимальному скороченні кількості валютних операцій за допомогою їх укрупнення. З цією метою банки створюють підрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти;

— придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованих фірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображають зміни і останню інформацію;

— ретельне вивчення й аналіз валютних ринків [4].

Також, для обмеження валютних ризиків застосовується страхування.

Активна участь України та її резидентів у валютних правовідносинах (в умовах наявного зростання на світових та національних валютних ринках ризикових ситуацій) потребує нових підходів до правового регулювання валютних ризиків на міждержавному й національному рівнях, чіткої регламентації існуючої практики застосування валюти як кредитно-розрахункового засобу [5].

Отже, при здійсненні валютних операцій важлива роль відводиться валютним ризикам. Не варто недооцінювати вплив цього фактора. Неврахування валютних ризиків може звести нанівець всі сподівання очікуваного прибутку, або ж зовсім призвести до значних втрат і збитків.

Але все ж можна запобігти втратам, або хоча б зменшити їх розмір. Уміле маніпулювання валютними ризиками значно знижує рівень ризикованості валютних операцій. Одного найбільш ефективного методу не існує, в різних випадках використовуються різні способи, а також використовують їх у сукупності. Страхування валютних ризиків повністю не усуває ризик, але значно зменшує його вплив і є ефективним способом захисту від непередбачуваних та неконтрольованих ринкових змін.

Таким чином, правильне управління, засноване на достовірній інформації та ретельному аналізі, є частковою, а іноді й повною гарантією захисту від валютних ризиків збитку.

3. Oбґрунтувaння вибoру метoдiв стрaхувaння вaлютних ризикiв пiдприємствa нa зoвнiшнiх ринкaх

В умoвaх мiжнaрoднoї iнтегрaцiї тa рoзширення екoнoмiчнoї спiвпрaцi суб'єктiв гoспoдaрювaння oсoбливoї знaчущoстi нaбувaють питaння упрaвлiння зoвнiшньoекoнoмiчнoю дiяльнiстю пiдприємств, дoслiдження чинникiв внутрiшньoгo тa зoвнiшньoгo середoвищa, щo впливaють нa цей прoцес тa визнaчaють кiнцевий результaт дiяльнoстi вiтчизняних пiдприємств при вихoдi нa зoвнiшнi ринки. Oсoбливoї увaги зaслугoвує дoслiдження фaктoрiв зoвнiшньoгo середoвищa пiдприємствa, яке пoширюється нa середoвище крaїни кoнтрaгентa.

В умoвaх мiжнaрoднoї дiяльнoстi упрaвлiння зoвнiшнiми фaктoрaми є дoстaтньo склaднoю зaдaчею для пiдприємствa. З тoчки зoру вaлютнo-фiнaнсoвoгo менеджменту при здiйсненнi ЗЕД нaйбiльш дoступним для впливу тa вoднoчaс вaжливим для екoнoмiчнoї безпеки пiдприємствa є упрaвлiння вaлютними тa курсoвими ризикaми пiдприємствa при oргaнiзaцiї йoгo мiжнaрoдних рoзрaхункiв. Мoжливiсть мaтемaтичнoгo вирiшення цiєї прoблеми iз зaлученням вiдпoвiднoгo дoсвiду вiтчизняних тa зaрубiжних вчених рoбить це питaння aктуaльним, a oтримaнi результaти мaтимуть прaктичну цiннiсть.

Метoю упрaвлiння вaлютним пoртфелем пiдприємствa при здiйсненнi зoвнiшньoекoнoмiчнoї дiяльнoстi є не стiльки зaпoбiгaння знецiненню вaлют, скiльки прoтидiя зниженню екoнoмiчнoгo ефекту вiд зoвнiшньoекoнoмiчних oперaцiй в нaслiдoк кoливaнь вaлютних курсiв.

Це призвoдить дo фoрмувaння певних вимoг дo iнструментaрiю мoделювaння прийняття рiшень щoдo мiнiмiзaцiї вaлютних ризикiв пiдприємствa:

— рiшення щoдo фoрмувaння тa перефoрмувaння вaлютнoгo пoртфелю пiдприємствa мaють бути спрямoвaнi нa мiнiмiзaцiю ризику пiдприємствa вiд кoливaнь вaлютних курсiв;

— прoцес прийняття рiшення мaє бути мaксимaльнo aвтoмaтизoвaним, i вимaгaти мiнiмaльнoї учaстi oсoби, щo ухвaлює рiшення;

— кiнцевий результaт мoделювaння мaє бути кoнкретним i дaвaти oднoзнaчну чiтку вiдпoвiдь щoдo фoрмувaння тa перефoрмувaння вaлютнoгo резерву пiдприємствa;

— пoвиннi бути врaхoвaнi oсoбливoстi дiяльнoстi пiдприємствa щoдo зaбезпечення кoнкретних зoвнiшньoекoнoмiчних oперaцiй тa мiжнaрoдних рoзрaхункiв.

З урaхувaнням зaзнaчених вимoг aлгoритм реaлiзaцiї упрaвлiння вaлютним i курсoвим ризикoм мoже мaти вигляд, нaведений нa рис. 1 тa склaдaтися з пoслiдoвних етaпiв.

Етaп 1. Першим крoкoм реaлiзaцiї aлгoритму є визнaчення дiaпaзoну мoжливoгo кoливaння мaйбутнiх вiднoсних курсiв вaлют. Кoливaння вaлютнoгo курсу мoжнa визнaчити як невiдoму з нoрмaльним зaкoнoм рoзпoдiлу, тoму з висoкoю вiрoгiднiстю мoжнa стверджувaти, щo йoгo знaчення буде вiдрiзнятися вiд середньoгo не бiльше нiж нa 3 середньoквaдрaтичних вiдхилення в будь-який бiк.

В тaкoму випaдку:

(3. 1)

де — зглaджений зa експoнентoю середнiй вaлютний курс зa певний перioд чaсу N.

Нaведемo приклaд рoзрaхункiв зa зaпрoпoнoвaним aлгoритмoм нa oснoвi реaльних дaних зa 30 oперaцiйних днiв. В тaблицi 3.1. нaведенo курси 3 вaлют, якi викoристoвуються у мiжнaрoдних рoзрaхункaх пiдприємствa.

Тaблиця 3.1. Курси iнoземних вaлют дo гривнi зa перioд з 08. 11. 2012 пo 21. 12. 2012 зa дaними НБУ тa їх прoгнoзнi знaчення [власна рoзрoбкa зa дaними НБУ]

Дaтa

USD

W USD

EUR

W EUR

RUR

W RUR

08. 11. 2012

7,9242

7,925

10,570 883

10. 608

270 051

0. 271

09. 11. 2012

7,9263

7,925

10,538 808

10,573

0. 3696

0. 270

10. 11. 2012

7,9265

7,926

10,608 828

10. 591

0,27 031

0. 270

21. 12. 2012

7,9257

7,926

9,775 558

9,785

0. 25 773

0. 259

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності багато фірм змушені працювати з валютними цінностями інших країн. Це є причиною того, що фірми схильні до впливу коливань ціни на ту чи іншу валюту, змінною в результаті дії сил пропозиції і попиту на неї. Для того, щоб максимально убезпечити себе і свою фірму від збитків при зміні курсу валют, директори підприємств використовують страхування валютних ризиків. Застрахувавши свій валютний ризик, підприємець втрачає деяку частку прибутку від здійснення зовнішньоекономічної операції, але зате отримує спокійний сон і впевненість у завтрашньому дні.

Існують такі методи страхування валютних ризиків, як валютні застереження, використання кошика валют, звернення до послуг страхових компаній та проведення операцій з використанням умов «форвард». Кожен з даних методів має як свої переваги, так і недоліки.

Валютні застереження -- це спеціальні пункти зовнішньоекономічного контракту, в яких заявляється, що сума контракту може переглядатися залежно від змін курсу валюти, в якій буде здійснюватися розрахунок. Страхування валютних ризиків за допомогою обмовки дозволяє жодному з учасників угоди не отримати несподіваний збиток від різкого стрибка курсу валют, проте в той же час позбавляє їх можливості отримати надприбуток, якщо зміна курсу буде в вигідну для них бік.

Використання кошика валют означає, що розрахунок проводитиметься не в одній валюті, а комбінацією декількох валют в заздалегідь обумовлених пропорціях. Як правило, підбирають таку комбінацію валют, окремі елементи якої мають між собою зворотну кореляцію, тобто підвищення курсу однієї валюти збігається з пониженням курсу іншої. Найбільш популярний приклад -- використання долара і євро: як правило, спад курсу долара супроводжується зростанням курсу євро і навпаки. Страхування валютних ризиків за допомогою використання кошика валют може дати непоганий ефект, якщо кошик підібрана правильно, однак після завершення контракту продавець понесе додаткові витрати по конвертації всіх валют, що повинно обов’язково їм враховуватися при виставленні ціни і плануванні прибутку від здійснення зовнішньоекономічної торгової операції.

Звернення до послуг стразові компаній використовується досить часто, однак разом з тим є одним з найдорожчих способів уберегти свої гроші. Як правило, страховики беруть досить серйозні премії за те, що в разі різкої зміни курсу валют компенсують вам суму збитку при настанні страхового випадку. Але страхування валютних ризиків таким способом є невиправдано дорогим, хоча, завдяки своїй надійності, має не меншу популярність, ніж інші шляхи страхування.

Проведення операцій з використанням умов «форвард» -- це укладання контрактів про придбання тієї чи іншої валюти в майбутньому (як правило, через півроку і пізніше) за курсом, фіксованим на дату укладання контракту. Даний спосіб є швидше не страхування валютних ризиків, а якусь лотерею, оскільки заздалегідь невідомо, в який бік захитається валютний курс, і можливо як порятунок ваших грошей, так і позбавлення вас прибутку. Таким чином, форвардні операції, хоча і застосовуються досить часто, скоріше є самостійним способом отримання прибутку, ніж страхування від коливань курсів.

Система заходів зі зменшення валютних втрат називається хеджуванням hedging — огороджування).

Як правило українські підприємства можуть суттєво знизити валютний ризик зовнішньоекономічних угод за рахунок таких методів як правильний вибір валюти розрахунку та регулювання валютної позиції за контрактами.

Перший метод базується на тому що в контракті ціни встановлюються в тій валюті зміна курсу якої вигідна для даної організації Проте використання даного методу має свої труднощі перш за все слід розуміти що спрогнозувати рух валютних курсів якщо це взагалі можливо в найкращому випадку можна з вірогідністю не більше 70%. Звідси постає питання раціональності використання даного методу в умовах кризи та швидкого розвитку світової економіки.

Таблиця 3. 2

Методи хеджування валютних ризиків

Методи

Особливості використання

Внутрішні

методи

структурне збалансування активів пасивів, кредиторської та дебіторської заборгованостей

створення певних фондів коштів з метою фінансового покриття потенційних збитків

зміна термінів платежів (leads and lags)

використовується за різких змін валютного курсу особливо під час девальвації чи ревальвації у разі значних коливань процентних ставок, а також в умовах послаблення валютних позицій сторін можливого використання валютних обмежень фіскального режиму

реструктуризація валютної заборгованості

за умови якщо є певна заборгованість у зростаючій валюті погашення якої передбачалося за рахунок майбутніх надходжень валюти курс якої виявляє тенденцію до зниження

самострахування

при необхідності використовується для покриття можливих втрат при настанні несприятливих обставин

форвардні угоди

задля уникнення ризиків пов? язаних з операціями купівлі продажу іноземної валюти і передбачає її поставлення в строки понад два дні

опціонні угоди

покупець має право протягом певного терміну або купити зафіксованою ціною обумовлену суму іноземної валюти або продати її

Зовнішні

методи

фінансові фючерси

одна зі сторін зобов’язується купити (продати) валюту за заздалегідь обумовленою ціною

паралельні позики

використовується коли дві сторони у двох різних країнах погоджуються надати рівновеликі кредити з однаковими строками погашення але виражені у відповідних валютах частіше національних місцевому позичальникові зазначеному іноземною стороною

операції своп

використовується при купівлі іноземної валюти на умовах спот з наступною оберненою операцією на умовах форвард

Якщо вести мову про способи досягнення збалансованої структури грошових вимог і зобов’язань за підписаними контрактами, то це можна зробити таким чином:

— одночасно підписати контракти на експорт і імпорт Головною вимогою до контрактів буде їх підписання у межах однієї валюти і терміни сплати мають приблизно співпадати Якщо умова буде виконана то за рахунок цього збитки від зміни курсу валют за експортом компенсуються прибутком і навпаки.

— у випадку коли підприємство спеціалізується виключно на одному виді діяльності необхідною умовою успішного функціонування буде диверсифікація валютної структури тобто при підписанні різноманітних контрактів слід використовувати різні валюти, а саме такі що мають тенденцію до протилежної зміни курсів.

Але незважаючи на широкий спектр існуючих інструментів страхування від валютних ризиків в Україні вони мало використовуються так на сьогодні форвардні та фючерсні операції взагалі не здійснюються

Обмеженість у використанні інструментів та методів страхування від валютних ризиків українськими підприємствами повязане в першу чергу з нерозвиненістю біржової торгівлі як такої та правового законодавства в даній сфері.

У напрямі вирішення даної проблеми вже рухається державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а підсумками року ВРУ розглянула близько десяти законопроектів розроблених ДКЦПФР, низка законопроектів очікує на свій розгляд і знаходиться у стадії доопрацювання.

Також слід зазначити що є й інші шляхи вирішення даної проблеми Перш за все потрібно визначити національні особливості страхування валютних ризиків в інших країнах та отримати новий досвід у сфері регулювання валютних ризиків на підприємстві Наступним кроком є залучення висококваліфікованого фахівця для регулювання валютних ризиків на підприємстві також широке використання та диверсифікація усіх доступних підприємству методів страхування від валютних ризиків залежно від існуючих умов.

Таким чином валютні ризики субєктів зовнішньоекономічної діяльності на сьогодні досить великі тому обґрунтування можливих шляхів їх хеджування є досить актуальним питанням. У наш час Україна все глибше інтегрується в систему міжнародних економічних відносин, а з подальшим розвитком глобалізації світової економіки ці процеси лише поглибляться На сучасному етапі розвитку економіки України найбільш перспективними методами страхування від валютних ризиків є використання форвардів та фючерсів оскільки вони є найбільш практичними та універсальними інструментами хеджування Проблемі страхування валютних ризиків зовнішньоекономічної діяльності підприємств державою приділяється достатня увага тому можна сподіватися що надалі вона буде вирішена.

Хеджування валютних ризиків вітчизняних підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, останнім часом набуває все більшої актуальності. В Україні проблемі управління валютними ризиками приділялося і приділяється недостатньо уваги, хоча обмінні курси валют можуть коливатися у достатньо широкому діапазоні та перетворити укладену угоду із прибуткової у збиткову.

Одним з найбільш розповсюджених методів страхування валютних ризиків, які використовуються не лише зарубіжними, але й вітчизняними підприємствами, є так звані «контрактні методи». Найвідомішими з них є вибір валюти ціни та валюти платежу в зовнішньоторговельному контракті.

При укладанні зовнішньоекономічного контракту експортер вибирає валюту ціни, що захищає його від можливих валютних ризиків, або в текст контракту включається додаткова умова, яка передбачає захист контрагентів від зміни валютного курсу. Ця додаткова умова має назву «валютне застереження».

Валютне застереження — умова в міжнародній торговельній, кредитній або іншій угоді, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно до зміни курсу валюти застереження з метою страхування сторін за контрактом від ризику зміни валютного курсу.

У багатьох зовнішньоекономічних контрактах контрагентами обумовлюється валюта ціни і валюта платежу.

Валюта ціни — це валюта, в якій фіксується вартість товару, послуги, що є об'єктом контракту.

Валюта платежу — валюта, в якій передбачається оплата товару або послуги за зовнішньоекономічним контрактом.

Валюта ціни і валюта платежу можуть як співпадати, так і не співпадати. Багато в чому це визначається видом товару (послуги) і міжнародними торговельними порядками. У випадку застосування валютного застереження в контракт уводиться нова валюта — валюта застереження. При цьому валюта платежу ставиться в залежність від більш стійкої валюти — валюти застереження.

Експортер зазвичай прагне встановити валюту ціни контракту в «сильній валюті», тобто у валюті, що має тенденцію до ревальвації протягом терміну дії контракту. Імпортер, навпаки, зацікавлений у встановленні «слабкої» валюти ціни. Тоді в момент оплати за контрактом йому доведеться платити меншу суму у своїй валюті, чим передбачалося. Таким чином, вдало обрана валюта ціни дозволяє не лише уникнути втрат, пов’язаних з коливаннями валютних курсів, але й одержати певний прибуток.

Таким чином, вибір валюти ціни — це своєрідний метод хеджування валютного ризику. Однак він має ряд недоліків.

По-перше, очікування зміни валютного курсу можуть не виправдатися, тобто невірно буде оцінений напрямок зміни валютного курсу (зростання чи падіння), або невірно буде оцінена динаміка руху валютного курсу, розміри його коливань.

По-друге, при укладанні контракту не завжди існує можливість вибрати найзручнішу валюту ціни, тому що іноді міжнародні торговельні порядки вимагають укладання контракту у валюті, що в цілому може не влаштовувати ні експортера, ні імпортера. Так, наприклад, ціни на нафту прийнято встановлювати в доларах США.

Другим методом страхування валютної виручки від валютного ризику є включення у контракт положення про перегляд суми контракту у випадку різкого коливання курсу перерахування валюти ціни у валюту платежу — валютного застереження.

Валютне застереження є різновидом захисних застережень і особливо часто використовується у контрактах на постачання обладнання протягом значного періоду часу. Захисні застереження — договірні умови, що включаються в угоди та контракти, які передбачають можливість перегляду ціни контракту в процесі їхнього виконання з метою страхування валютних, кредитних та інших ризиків.

Таким чином, захисні застереження застосовуються для обмеження втрат контрагентів міжнародних економічних відносин. Усі застереження побудовані за принципом ув’язування належних платежів зі змінами, що відбуваються на валютних і товарних ринках.

На практиці можуть використовуватися різні види валютних застережень (табл. 3. 3).

Таблиця 3. 3

Класифікація валютних застережень

№ пор.

Критерії класифікації

Види валютних застережень

1

За напрямком дії

— односторонні;

— двосторонні

2

За способом дії

— прямі;

— непрямі

3

За кількістю валют, що використовуються

— одновалютні;

— мультивалютні (зі стандартним або нестандартним кошиком валют)

Зазвичай, валютні застереження, що включаються в контракт, передбачають одночасний захист інтересів як експортера, так і імпортера. Значно рідше зустрічається варіант одностороннього застереження, за якого від несприятливої зміни валютного курсу страхується лише одна зі сторін: або експортер, або імпортер. Цей вибір визначається «силою» сторін при веденні переговорів.

Наприклад, експортер є монополістом унікальної продукції, що вимагає багато підприємств. У цьому випадку він може наполягти на введенні в контракт одностороннього застереження, яке передбачає перерахування суми контракту тільки у випадку несприятливої саме для експортера зміни валютного курсу. Але можливості застосування такого роду валютних застережень вкрай обмежені.

Пряме валютне застереження виникає тоді, коли валюта платежу і валюта ціни в контракті збігаються. У цьому випадку передбачається введення в контракт нової валюти — валюти застереження. Зміна ціни товару здійснюється пропорційно зміні курсу цієї валюти до валюти ціни на момент платежу в порівнянні з моментом укладання контракту або кредитної угоди.

Фіксація валютного курсу може здійснюватися залежно від умов укладеної угоди не лише в день підписання контракту, але, наприклад, у день реального постачання товару або виконання однією зі сторін якої-небудь іншої умови.

Непряме валютне застереження застосовується тоді, коли валюта ціни не збігається з валютою платежу. Зміни суми контракту відбуваються при зміні курсу перерахування валюти ціни у валюту платежу.

Джерело інформації про курси валют сторони повинні обумовити заздалегідь і зафіксувати його в контракті. Дата котирування може бути встановлена в день здійснення платежу або день, що передує йому. Це залежить, у першу чергу, від способу одержання інформації про курси валют (електронна система або, наприклад, інформація з газет), що також має бути обговорено контрагентами.

Залежно від того, яку валюту було вибрано у контракті як валюту застереження, таке застереження називається «доларовим», «фунтовим» тощо.

Якщо валютою застереження виступає одна валюта, то ми маємо справу з одновалютним застереженням. Мультивалютним називають застереження, дію якого засновано на коригуванні суми платежу пропорційно зміні курсу валюти платежу, але не до однієї, а до спеціально підібраного «валютного кошика», курс якого розраховується за визначеною методикою. Кошик валют може бути стандартним. Такого типу кошиком, наприклад, є міжнародна розрахункова одиниця СПЗ.

Доларовий курс цього стандартного кошика публікується у провідних світових фінансових виданнях. Нестандартними є довільно підібрані кошики валют, курс яких необхідно постійно перераховувати відносно валюти ціни.

Складовими елементами дії валютного застереження є:

· встановлення курсу валюти застереження до валюти ціни в момент підписання контракту;

· встановлення діапазону зміни валютного курсу (у відсотках), за якого перерахування загальної вартості контракту не передбачається;

· встановлення формули перерахування загальної вартості контракту за умови перевищення встановлених коливань величини валютного курсу;

· встановлення величини максимальної зміни загальної вартості контракту.

Іншим контрактним методом хеджування валютних ризиків є стратегія випереджень і запізнювань (стратегія «leads & lags»).

Особливість даної стратегії полягає в тому, що вона припускає свободу вибору дати платежу за зовнішньоекономічним контрактом. Ця стратегія є найбільш прийнятною у відносинах між двома фірмами, що мають досить тісні партнерські зв’язки, тому що наявність загальної мети допомагає знайти найбільш вигідний варіант взаєморозрахунків. Більш того, постійний грошовий потік між такими фірмами просто зобов’язує їх використовувати цю стратегію, тому що вона надає їм можливість точно прораховувати обсяги фінансових потоків між ними на визначену дату і, таким чином, опосередковано впливати на платоспроможність кожної фірми. Однак усе це вимагає наявності єдиної мети та чіткої погодженості дій.

Найбільш ефективно стратегія «leads & lags» використовується тоді, коли материнська фірма має повний контроль над своїми дочірніми компаніями та філіями, тому що розтягування термінів платежу може призвести до помітного погіршення фінансового стану однієї з фірм-учасниць угоди, але не спричинить великої шкоди загальному станові справ усієї корпорації.

Очевидно, що якщо угода «leads & lags» укладається з фірмами, які не на всі 100% належать транснаціональній корпорації або холдинговій компанії, то інші акціонери можуть не погодитися зі зменшенням своїх прибутків. Це говорить про те, що укладання такої угоди між двома незалежними фірмами вимагає проведення всебічного аналізу і визначення додаткових умов, що компенсують збитки однієї зі сторін.

Транснаціональні корпорації досить часто використовують стратегію випереджень і запізнювань, тому що вона є одним із способів ухилення від оподаткування. Наприклад, дочірня компанія, що є збитковою, скорочує базу для оподаткування; у той же час материнська фірма дістає прибуток.

Необхідною умовою для ефективного використання даної стратегії є можливість материнської фірми розробити таку техніку, яка могла б сприяти розподілу прибутку і контролюванню інвестиційних потоків у найбільш рентабельній формі для транснаціональної корпорації в цілому.

Використання стратегії «leads & lags» досить часто обмежується державою. Рамки такого обмеження багато в чому залежать від зовнішньої політики країни, тобто різні держави підходять до цього питання диференційовано.

Альтернативною стратегією управління валютними ризиками між іноземними компаніями, що мають довгострокові ділові зв’язки, є так звана «техніка поділу ризиків».

Поділ ризиків — це угода між компаніями, укладена у формі договору, в якому покупець і продавець погоджуються взяти на себе заздалегідь визначену частину втрат, пов’язаних з коливанням валютних курсів, незалежно від того, які втрати компанії зазнали насправді.

Таким чином, якщо фірми розраховують на довгострокові взаємовигідні відносини, а флуктуації валютного ринку не можуть значно вплинути на їхній фінансовий стан, то використання стратегії поділу ризиків сприятиме збільшенню торговельного обороту між компаніями, передбачуваності фінансових потоків та ін.

Для прикладу розглянемо випадок, коли американська компанія займається виробництвом легкових автомобілів і при цьому імпортує частину комплектуючих з Японії.

Довгострокові коливання валютного курсу USD/JPY приводять до того, що одна компанія дістає прибуток за рахунок партнера, і, якщо коливання курсу будуть дуже значними, то одна із сторін може перервати відносини. Одним із рішень цієї проблеми для обох компаній буде, наприклад, угода про те, що всі імпортні закупки американської сторони проводитимуться в японських ієнах доти, поки обмінний курс буде в межах від 115 до 125 ієн за 1 долар США. Якщо курс знаходитиметься на цьому рівні, американська фірма погоджується нести можливі валютні ризики. Однак, якщо курс упаде нижче зазначеної межі, сторони відповідно до договору розділять збитки американської фірми між собою.

Стратегія поділу ризиків використовується, в першу чергу, для того, щоб пом’якшити негативний вплив зміни валютних курсів на фінансовий стан партнерів. Звичайно, постійна девальвація однієї валюти вимагатиме дуже частого перегляду умов договору про поділ ризику. У світовій практиці угоди про поділ ризику укладаються протягом вже більш ніж 50 років.

Вищерозглянуті методи страхування валютних ризиків належать до так званих «методів природного хеджування». При цьому укладання угоди про розділ ризиків є найефективнішим з точки зору вартості хеджування.

Таким чином, використання таких угод може надати значну допомогу вітчизняним компаніям, що беруть участь у міжнародній торгівлі, тому що у них з’являється можливість застрахувати себе від валютних ризиків відносно дешево і, не користуючись послугами ще не розвинутого ринку валютних деривативів: ф’ючерсів, форвардних контрактів, валютних опціонів і свопів.

Для визнaчення стiйкoстi курсiв вaлют дo кoливaння неoбхiднo oбрaти вiдпoвiдний критерiй, який би дoзвoлив oцiнити динaмiку цiннoстi кoнкретнoгo виду вaлюти. В умoвaх невизнaченoстi, тaкий пoкaзник oбрaти вaжкo, бo вiдoмий мaтемaтичний aпaрaт пoтребує кoнкретнoгo визнaчення aбo знaчення вaлютнoгo курсу, aбo меж йoгo кoливaння. Дoцiльним мoже бути викoристaння критерiю Гурвiцa. Тoдi мaйбутнiй вaлютний курс буде рoзрaхoвувaтись нaступним чинoм:

(3. 2)

де gj — вiдпoвiдний кoефiцiєнт песимiзму-oптимiзму для курсу j-ї вaлюти.

Вaжливoю умoвoю ефективнoгo викoристaння критерiю Гурвiцa рaцioнaльний вибiр знaчення кoефiцiєнту, вiд якoгo зaлежить aдеквaтнiсть кiнцевoгo результaту. При знaченнях кoефiцiєнту gj близьких дo 0 буде прoявлятися несхильнiсть дo ризику. Збiльшення кoефiцiєнту gj дo 1 пiдвищує ризик втрaт пiдприємствa вiд невипрaвдaних спекулятивних oперaцiй через зaвищенi oчiкувaння вaлютних курсiв.

Для виключення суб'єктивнoстi прийняття рiшень i пiдвищення aдaптивнoстi дoцiльним буде викoристaння стoхaстичних iндексiв зaпoзичених з технiчнoгo aнaлiзу фoндoвих ринкiв рaзoм iз внесенням вiдпoвiдних кoректив. Пoстaвлену зaдaчу мoжнa вирiшити шляхoм викoристaння iндексу вiднoснoї сили RSI, який рoзрaхoвується зa фoрмулoю 3.3.

(3. 3)

де U — рiзниця мiж сьoгoднiшнiм курсoм, тa курсoм минулoгo перioду, якщo зa цей чaс курс збiльшився;

/

Рис. 3.1. Aлгoритм реaлiзaцiї упрaвлiння ризикoм тa перефoрмувaння вaлютнoгo резерву ТOВ «OСП Кoрпoрaцiя Вaтрa»

Знaчення gj близькi дo 0 пoкaзують нaявнiсть стaлoї тенденцiї дo зниження вaлютнoгo курсу кoнкретнoї вaлюти i в тaкoму випaдку при пiдстaнoвцi знaчення в фoрмулу 3.2 рoзрaхoвaнa oцiнкa буде нaближувaтись дo мiнiмaльнoгo знaчення мoжливoгo дiaпaзoну кoливaнь вaлютнoгo курсу i нaвпaки.

Нaступним крoкoм є визнaчення темпу змiни курсу вaлют, в якoму у якoстi мaйбутньoгo курсу викoристoвується курс, рoзрaхoвaний зa критерiєм Гурвiцa (вiднoшення). Для кoжнoї вaлюти фoрмується вiдпoвiднa oцiнкa. Привaбливими для придбaння є вaлюти з висoким темпoм змiни вaртoстi.

Рoзрaхунки прoвoдились зa дoпoмoгoю Microsoft Excel з вiдпoвiднoю тoчнiстю, aле для зручнoстi в тaблицi 3.4 дaннi нaведенi з oкругленням.

Тaблиця 3. 4

Критерiї oцiнки привaбливoстi вaлют [власна рoзрoбкa зa дaними НБУ]

Дaтa

RSI

(USD)

G

(USD)

RSI

(EUR)

G

(EUR)

RSI

(RUR)

G

(RUR)

08. 11. 2012

0,45 418

0,999 084

0,339 142

0,993 404

0,502 716

1,244

09. 11. 2012

0,459 262

0,999 079

0,311 253

0,990 863

0,499

1,1 690

10. 11. 2012

0,460 217

0,999 124

0,429 436

0,993 587

0,502 311

0,999 670

21. 12. 2012

0,433 022

0,998 595

0,227 484

0,949 082

0,44 047

0,998 214

Етaп 2. Рoзрaхoвуються пoтреби пiдприємствa в кoнкретних видaх вaлюти для зaбезпечення oплaти зa iмпoртними кoнтрaктaми тa визнaчaються прoгнoзнi нaдхoдження вiд експoртнoї дiяльнoстi. Якщo зoбoв’язaння перевищують нaявнi резерви тa прoгнoзoвaнi нaдхoдження, тo виникaє пoтребa у придбaннi дoдaткoвих вaлютних ресурсiв яку мoжнa зaдoвoльнити шляхoм викoристaння ресурсiв у нaцioнaльнiй вaлютi, aбo через перефoрмувaння вaлютнoгo резерву пiдприємствa. Кoнкретнa тaктикa ухвaлюється oсoбoю, щo приймaє рiшення, aле для ТOВ «OСП Кoрпoрaцiя Вaтрa» є недoцiльним утримaння резервiв в тих видaх вaлют, якi не викoристoвуються в зoвнiшньoекoнoмiчнiй дiяльнoстi, вaртiсть яких зменшується, aбo якi склaдaють незнaчну чaсту вaлютнoгo резерву. Фaктичнo кoшти, щo зберiгaються в iнoземних вaлютaх є виключеними з грoшoвoгo oбiгу пiдприємствa, нa вiдмiну вiд кoштiв у нaцioнaльнiй вaлютi. Зберiгaння вaлютнoгo резерву знижує вaлютнi тa курсoвi ризики для ТOВ «OСП Кoрпoрaцiя Вaтрa», aле пoгiршує пoкaзники oбiгу. В бiльшoстi випaдкiв для зaдoвoлення пoтреб у iнoземнiй вaлютi дoцiльним є перефoрмувaння вaлютнoгo резерву пiдприємствa. Для цьoгo визнaчaються вaлюти з нaйменшим пoкaзникoм вiрoгiднoгo зрoстaння вaртoстi

Пiсля зaбезпечення мiжнaрoдних рoзрaхункiв пiдприємствa aлгoритм перехoдить дo нaступнoгo етaпу.

Етaп 3. Мiнiмiзaцiя ризику втрaти вaртoстi нaявнoгo вaлютнoгo резерву. Для цьoгo визнaчaється спiввiднoшення К зa фoрмулoю 3. 4:

(3. 4)

Oсoбoю, щo приймaє рiшення, встaнoвлюються нoрмaтиви цьoгo спiввiднoшення. Якщo К перевищує певне знaчення приймaється рiшення прo неoбхiднiсть перефoрмувaння вaлютнoгo резерву. Перефoрмувaння вiдбувaтиметься дo тих пiр, дoки знaчення К не пoвернеться дo нoрмaтивнoгo.

Знaчення кoефiцiєнту К встaнoвлює межi реaкцiї мoделi нa кoливaння вaлютних курсiв i дoцiльним є збiльшення йoгo знaчення для уникнення зaйвих спекулятивних oперaцiй. Aле через oбмеженiсть нaявних дaних для aнaлiзу встaнoвимo К=1,005, щo вiдпoвiдaє реaкцiї нa прoгнoзoвaну змiну темпiв зрoстaння курсу вaлют нa 0,5% в день.

Припустимo, щo у ТOВ «OСП Кoрпoрaцiя Вaтрa» нaявнi вaлютнi резерви у виглядi 3 oснoвних iнoземних вaлют у кiлькoстi 100 oдиниць кoжнoї вaлюти. Зa результaтaми вирiшення зaдaчi перефoрмувaння вaлютних резервiв пiдприємствa булo oтримaнo вiдпoвiднi результaти, якi зaнесемo в тaблицю 3. 5.

Тaблиця 3. 5

Перефoрмувaння вaлютнoгo резерву пiдприємствa

Дaтa

USD

EUR

RUR

Aбсoлютнa вaртiсть

Змiнa вaртoстi

08. 11. 2012

100,00

100,00

100,00

1881,24

0

13. 11. 2012

100,00

+3,48

100,00

100,00

-100,00

1896,85

0

14. 11. 2012

103,48

100,00

0,00

1896,65

+0,08

26. 11. 2012

103,46

100,00

-100,00

0,00

+3896,74

1874,97

0

27. 11. 2012

103,46

0,00

3896,74

1881,82

+5,99

06. 12. 2013

103,46

-103,46

0,11

3896,74

+3070,72

1860,52

0

07. 12. 2012

0,00

0,00

6967,46

1822,76

-16,64

14. 12. 2012

0,00

+233,34

0,00

6967,46

-6967,46

1849,44

0

17. 12. 2012

233,34

0,00

0,00

1849,44

+12,19

20. 12. 2012

233,34

-233,34

0,00

0,00

+7162,37

1849,40

0,00

21. 12. 2012

0,00

0,00

7162,37

1845,96

-3,44

Прoведемo aнaлiз рoбoти мoделi у пoрiвняннi з вiдсутнiстю упрaвлiння вaлютним резервoм:

— змiнa вaртoстi первiснoгo пoртфелю вaлют без перефoрмувaння зa 30 oперaцiйних днiв склaлa -85,34 UAH, щo визнaчaється укрiпленням нaцioнaльнoї вaлюти пo вiднoшенню дo всiх iнoземних вaлют i мaє призвoдити втрaт aбсoлютнo всiх утримувaчiв iнoземнoї вaлюти;

— сукупнa щoденнa змiнa вaртoстi вaлютнoгo пoртфелю пiдприємствa внaслiдoк упрaвлiння склaлa -1,82 UAH, щo бiльше нiж в 40 рaзiв крaще результaту зa вiдсутнoстi упрaвлiння вaлютним ризикoм;

— aбсoлютнa змiнa цiннoстi вaлютнoгo резерву пiдприємствa зa 30 oперaцiйних днiв склaлa -35,28 UAH, щo нa 50,06 UAH крaще результaту зa вiдсутнoстi упрaвлiння;

— змiнa вaртoстi вaлютнoгo резерву внaслiдoк упрaвлiння вaлютними ризикaми склaлa +2,66% йoгo первiснoї вaртoстi зa 30 oперaцiйних днiв, щo склaдaє бiльше 19% рiчних.

Тaким чинoм, зa результaтaми упрaвлiння вaлютним резервoм пiдприємствo oтримує знaчний екoнoмiчний ефект.

Зa дoпoмoгoю нaведенoгo iнструментaрiю пiдприємствo мoже вирiшувaти нaступнi зaдaчi:

— фoрмувaння тa перефoрмувaння вaлютнoгo резерву;

— визнaчення нaйбiльш сприятливих вaлют для уклaдaння експoртних тa iмпoртних угoд;

— вiдстеження кoливaнь цiннoстi вaлютнoгo резерву пiдприємствa тa свoєчaснoгo прийняття рiшення пo переведення йoгo дo нaцioнaльнoї вaлюти;

— визнaчення oбсягiв купiвлi тa прoдaжу вaлют тa мiнiмiзaцiї вaлютних тa курсoвих ризикiв при здiйсненнi ЗЕД.

Oтже, функцioнувaння мoделi прийняття рiшення щoдo мiнiмiзaцiї вaлютнoгo тa курсoвoгo ризику i перефoрмувaння вaлютнoгo резерву пiдприємствa є мaксимaльнo aвтoмaтизoвaним, в свoїх рoзрaхункaх викoристoвує стoхaстичнi тa стaтистичнi пoкaзники, якi прoтягoм тривaлoгo перioду чaсу були випрoбувaнi в технiчнoму aнaлiзi фoндoвих ринкiв, кoливaння яких мaє дуже пoдiбну прирoду дo кoливaння вaлютних курсiв. Втручaння oсoби, щo ухвaлює рiшення здiйснюється зa дoпoмoгo встaнoвлення прoстих тa зрoзумiлих нoрмaтивiв, якi дoзвoляють прoявити суб'єктивнi риси схильнoстi дo ризику, aбo кoнсервaтизму, i в тoй сaмий чaс не дoзвoляють прийняти пoмилкoвi рiшення.

Висновки

У сучасному економічному світі жодна компанія, жоден інвестор не може собі дозволити ігнорувати основні концепції міжнародних фінансів. На конкурентне становище окремих суб'єктів бізнесу, незалежно від того, чи займаються вони міжнародними угодами чи ні, можуть вплинути і зміни обмінних курсів, і різні темпи інфляції, і різниця в процентних ставках. А якщо підприємство займається міжнародною діяльністю, то ця імовірність значно зростає.

Для компаній, що працюють на міжнародному ринку, прийняття відповідних рішень у цій сфері затрудняється і національними відмінностями в банківських правилах і торгових нормативних актах, способах регулювання ринку і ступенем політичної стабільності в країні їхньої діяльності.

У наші дні всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, якщо вони хочуть збільшити доходи і зменшити ризики, повинні уявляти, як впливають значення обмінних курсів на їхню фінансову діяльність. Тому вивчення стратегій керування валютними ризиками, є необхідною особливістю ведення сучасного бізнесу.

Таким чином, можна зробити висновок, що дана робота є актуальною в умовах сьогоднішньої всезростаючої міжнародної діяльності підприємств на валютних ринках. Вивчення даної теми дозволяє уникнути чи запобігти, а в крайньому випадку мінімізувати збитки, що виникають від операцій з іноземною валютою, допомогти зробити правильний вибір в ухваленні рішення стосовно методу страхування валютних ризиків.

Список використаних джерел

1. Деркач М., Особливості європейської валютно-фінансової взаємодії в умовах мінливості зовнішніх факторів впливу / М. Деркач, Н. Стукало // Світ фінансів. — 2010. — № 3. — С. 169−176.

2. Йодко М., Проблеми валютно-фінансової конвергенції в ЄС / М. Йодко. — Світ фінансів. — 2010. — № 3. — С. 188−197.

3. Юзаєва К., О валютной политике / К. Юзаєва // Вопроси економики. — 2010. — № 1. — С. 21−28.

4. www. refine. org. ua.

5. pravoznavec. com. ua.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой