Психолого-педагогічні особливості розвитку уваги у дітей молодшого шкільного віку

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Психология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра психології

ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УВАГИ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

КУРСОВА РОБОТА

Виконала:

Бунтовська Юлія Вікторівна студентка ІІ курсу

Денної форми навчання

напряму підготовки «Початкова освіта»

групи ПОб 2 12 4. 0 д.

Науковий керівник:

кандидат психол. наук,

доцент кафедри психології

Гріньова Ольга Михайлівна _____________________ (Підпис)

Київ — 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

POЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ УВАГИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Поняття уваги

1.2 Особливості розвитку уваги молодших школярів

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ УВАГИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Методичні основи експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів

2.2 Аналіз результатів експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів

2.3 Рекомендації у роботі вчителя щодо розвитку уваги молодших школярів

Висновки до розділу 2

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

На сьогоднішній день, суспільство потребує докорінних змін в освіті, пошуку нових ідей для створення школи самореалізації, життєтворчості, полікультурного виховання, в якій затверджена особистісно-зорієнтована педагогіка, де дитина є ключовою цінністю, суб'єктом життя та культури.

Головні завдання сучасної школи: розвиток та вдосконалення особистості молодшого школяра, його впевненості в собі та активній діяльності, становлення як суб'єкта діяльності, реалізація його творчих здібностей для всебічного розвитку [13].

Початкове навчання є рушійною силою для встановлення всебічно розвиненої та сформованої особистості. Надзвичайно великий вплив на подальший розвиток психіки дитини молодшого шкільного віку справляють зміни, що відбуваються у її пізнавальній сфері. Розвиток уваги є одним з найважливіших чинників ефективного навчання та успішного розвитку особистісного становлення молодших школярів, що є необхідним для самопізнання, усвідомлення та точного відображення учбового матеріалу та його подальшого засвоєння [27].

Сучасна школа вимагає удосконаленні дитячої уваги в плані уміння навчатися без відволікань, слідувати інструкціям і контролювати отриманий результат. Розвиток й удосконалення уваги — це дуже довготривалий процес. Навчальний-процес потребує цілеспрямованої провідної діяльності, яка б забезпечувала розвиток уваги як психічного процесу разом із уважністю як провідною рисою особистості молодшого школяра. У віці 5- 9 років уперше формується увага як риса особистості, виявляючись у розвитку мимовільної, довільної і після довільної уваги [5].

Природу походження уваги розглядають як результат рухового пристосування. До складу уваги входить м’язовий, руховий елемент. З часом увага стала невідємною складовою психолого-педагогічної науки [7].

У працях вітчизняних (Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, Є. Мілерян, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе) та зарубіжних (В. Джеймса, В. Вундта, Е. Тітченера, Т. Рібо, К. Кофки) педагогів вивчається проблема уваги [7].

Сучасний вчитель повинен організовувати цілеспрямовану роботу з розвитку уваги в учнів початкових класів, яка буде сприяти покращенню навчальної діяльності, результатів кожного з учнів та забезпечуватиме високий рівень функціонування пізнавальної сфери дитини [19].

Проблема уваги є досить актуальною тому, що вона є складовою психолого-педагогічного процесу кожної людини [33].

Мета дослідження: полягає у вивченні особливостей уваги дітей молодшого шкільного віку.

Завдання дослідження:

1. Розкрити поняття увага та охарактеризувати особливості його дослідження у психолого-педагогічній літературі.

2. Вивчити проблему уваги молодшого шкільного віку.

3. Проаналізувати результати проведених досліджень та зробити висновки.

4. Розробити рекомендації для батьків та вчителів, які допоможуть розвинути увагу у дітей молодшого шкільного віку.

Об'єкт дослідження — увага як особлива форма психічної діяльності

Предмет дослідження — психолого-педагогічні особливості розвитку уваги молодших школярів.

Методи дослідження: аналіз, порівняння та узагальнення психолого-педагогічної літератури, тестування, бесіди (з учнями, їх батьками та вчителями), вивчення продуктів діяльності учнів, методи статистичної обробки даних.

POЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ УВАГИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Поняття уваги

Проблема уваги — одна з найдавніших у психології, вона завжди була цікава для дослідників. Це поняття упродовж тисячоліть допомагає людям у повідомленні один одному про деякі стани власної психіки і довільно за допомогою слова викликати такий стан у інших. Для життєвого та наукового розуміння уваги було необхідно багато часу. На сьогоднішній день існує багато невизначеності, щодо проблеми уваги [6].

Увагу вивчали такі педагоги як В. Джемс, В. Вундт, Е. Тітченер — представники інтроспективної психології; К. Кофка, В. Келер, П. Адамс — представники гештальтпсихології; М. Мерло-Понті - представник феноменологічного напряму; У. Найсен — представник когнітивної психології. 58, 90, 91]. На сьогоднішній день увага не є повність досліджена, вона має кілька нез’ясованих запитань теоретичного і методологічного плану. Дослідження уваги здійснюється у загальній, віковій, медичній, педагогічній психології, нейропсихології та в інших галузях життя [17].

Не існує чітко сформованого поняття та не виокремлено ознак уваги тому, що немає її стійкого тлумачення. Визначення уваги різних авторів неможливо систематизувати так, як вони досить відрізняються своєю сутністю. Досі не відомо про те, чи увага є самостійний психічний процес, чи це лище особлива сторона психічних процесів. Сьогодні вільно трактується поняття уваги, що може призвести до плутанини понять при запам’ятовуванні суті психологічних явищ (див. табл.1. 1),[1].

Таблиця 1.1. Тлумачення уваги в історії психологічної думки (за М. Фалікманом) [8].

з/п

Автори визначень

Визначення уваги

1.

М. Добринін

Увага — це спрямованість і зосередженість психічної діяльності.

2.

Е. Трейсман

Увага — це механізм об'єднання окремих ознак в образі цілісного об'єкта.

3.

Д. Бродбент

Увага — це механізм селекції (фільтр) в системі переробки інформації, що дозволяє відкинути чи послабити непотрібну інформацію на основі аналізу її фізичних ознак.

4.

А. Олпорт

О. Нойманн

Увага — це механізм встановлення взаємної відповідності між інформацією, яка поступила, і поведінковими актами суб'єкта, що пізнає.

5.

В. Вундт

Увага — це процес апперцепції та його результат — ясність та чіткість відповідних елементів свідомості.

6.

Е. Тітченер

Увага — це сенсорна ясність.

7.

Д. Канеман

Увага — це «розумове зусилля» чи ресурси системи переробки інформації, оснащені механізмом їх розподілу.

8.

Ю. Гіпенрейтер

Увага — це феноменальний і продуктивний прояв провідного рівня організації діяльності.

9.

П. Гальперін

Увага — це функція розумового контролю.

10.

М. Ланге

Увага — це доцільна реакція організму, миттєво покращуюча умови сприймання/пізнання.

11.

К. Кофка

Увага — це Его-об'єктна сила.

12.

Р. Корсіні,

А. Ауербах

Увага — це готовність з боку організму до сприймання оточуючих його стимулів.

13.

Г. Глейтман,

А. Фрідлунд

Увага — це широко вживаний термін для позначення усіх процесів, через які ми здійснюємо селективне сприймання.

14.

Дж.Р. Андерсон

Увага — це розподіл когнітивних ресурсів між процесами, що протікають у різних перцептивних, моторних і вищих когнітивних системах.

15.

Р. Нємов

Увага — це стан психологічної концентрації, зосередженості на будь-якому об'єкті.

Абсолютно всі великі психологічні напрями вивчали проблему уваги, вони описували коло явищ, які містить це поняття, і розкривали його механізми [14].

Виокремлюють такі критерії уваги у психології, що торкаються майже всіх аспектів психічної діяльності, від зовнішніх реакцій до суб'єктивних вражень:

* Зовнішні реакції - моторні, вегетативні, які сприяють ефективнішому сприйняттю сигналу. Вони включають повороти голови, фіксацію очей, міміку і зосередження, затримку подиху, вегетативні компоненти орієнтованої реакції;

* Збільшення продуктивності пізнавальної діяльності. Тут ідеться про підвищення уважності(перцептивної, мнемічної, розумової, моторної) порівняно з неуважністю;

* Вибірковість (селективність) інформації. Вона виражається в активності запам’ятовувати, аналізувати тільки частину інформації, яка демонструється, а також реагувати лише на обмежене коло зовнішніх стимулів. Російський дослідник М. М. Ланге зауважував, що увага — це відносне панування цього уявлення цієї миті;

* Ясність і виразність змістів свідомості, які є в полі уваги. Цей критерій проявляється у свідомості людини. Все поле свідомості поділяють на периферію та фокальну сферу і. Одиниці фокальної сфери свідомості є стійкими, яскравими, а змісти його периферії є нечіткі, що призводить до злиття невизначеної форми. Саме ця структура свідомості підходить не тільки під час сприймання об'єктів, а й у спогадах і міркуваннях [25].

Людина здатна самостійно контролювати психічні процеси. Серед безлічі подразників, що діють на неї, вона обирає важливі та необхідні, всі інші відкидає, цим самим людина здатна зосередитися на чомусь конкретному та контролювати їх протікання [3].

П.Я. Гальперін дотримується гіпотези, що увага є діяльністю психічного контролю та розглядає увагу як самостійну форму психічної діяльності. На його думку, увага є однією зі складових орієнтовно-виконавчої діяльності, у якій вона виконує функцію контролю, поступово стаючи внутрішньою скороченою автоматизованою дією [9].

Довільна увага є увагою планомірною. Це — контроль за дією, що відбувається за планом, спеціально виокремлених критеріїв та способів їхнього використання [20].

Мимовільна увага — це також контроль, який відбувається мимо нашої волі, тобто ми не прикладаємо для цього зусиль. Зміст діяльності такої уваги становить те, що відображає сприймання або мислення, пам’ять або почуття.

Увага потребує клопіткого формування. Для цього потрібно ставити не просто завдання, а й навчити перевіряти його виконання на основі певних критеріїв у конкретному напрямі та послідовності. Починати потрібно з організації контролю як зовнішньої дії, дії, що виконується в матеріальній або матеріалізованій формі. Згодом дія контролю шляхом поетапного опрацювання доводиться до розумової, узагальненої, скороченої та автоматизованої форми, саме тоді вона перетворюється на увагу [28].

Про післядовільну увагу слід говорити тоді, коли в діяльності для людини стає цікавим і значним стаю зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат, як при довільній увазі. В такому випадку діяльність так захоплює особистість, що їй стають не потрібні помітні вольові зусилля для підтримання уваги. Післядовільна увага характеризується довготривалою і високою зосередженістю, інтенсивною і плідною розумовою діяльністю, високою продуктивністю всіх видів праці [34].

Переключення уваги — це навмисне перенесення уваги з одного на інший предмети, якщо цього вимагає діяльність.

Переключення може бути зумовлене або програмою свідомої поведінки, вимогами діяльності, або необхідністю включення в нову діяльність відповідно до умов, що змінюються, або здійснюватися в умовах відпочинку.

Виділяють ряд показників переключення уваги. Це передусім час, витрачений на перехід від однієї діяльності або операції до другої; продуктивність роботи; якість, точність роботи. Можна говорити про повне завершене переключення або про неповне незавершене. При неповному незавершеному переключенні людина, приступивши до виконання нової роботи, неповністю відключається від попередньої. Тому при організації уваги учнів на уроці необхідно враховувати як час переключення, так і особливості виконання роботи після переключення уваги [30].

Переключення пов’язано з особливостями попередньої діяльності та наступної діяльності. Успішність переключення залежить від ставлення людини до попередньої та нової діяльності. Чим цікавіша була попередня діяльність і чим менш цікава наступна, тим важче відбувається переключення [15].

Розподіл уваги — властивість, з якою пов’язана можливість одночасного виконання двох і більше різних видів діяльності [4].

Важливе значення має розподіл уваги в педагогічній діяльності. Вчитель, який пояснює матеріал на уроці, повинен стежити за змістом свого мовлення, контролювати логіку, послідовність викладання й на той же час спостерігати за тим, як сприймають матеріал учні [2].

Можливість розподілу уваги залежить від ряду умов. Чим складніше сполучувані види діяльності або вирішуванні задачі, тим складніше розподіляти увагу. Труднощі представляє сполучення двох видів розумової діяльності. В усіх випадках основною умовою успішного розподілу уваги є автоматизація хоча б однієї з одночасно здійснюваних видів діяльності [23].

Уміння розподіляти увагу формується в процесі оволодіння діяльністю, воно може бути розвинене шляхом вправ та накопиченням відповідних навичок [31].

Однією з негативних сторін уваги є неуважність. Неуважність може проявлятися в нездатності до тривалого інтенсивного зосередження, у легкому та частому відволіканні. Цей вид неуважності нерідко є однією з причин зниження працездатності та неорганізованості поведінки.

Причин неуважності багато. Як стійка особистісна особливість неуважність є показником слабкої довільної уваги і може бути результатом неправильного виховання. Боротися з такою неуважністю треба передусім шляхом формування вольових якостей особистості. Постійна неуважність може пояснюватися поганим станом здоров’я, загальним розладом нервової системи дитини. Неуважність може носити і тимчасовий характер, являючись наслідком надмірного емоційного збудження або перевтомлення [24].

Психологічно обґрунтований облік якостей уваги, як і її можливих розладів та порушень, є необхідною передумовою розгляду пізнавальних процесів, в яких проявляє себе увага [11].

У житті людини увага посідає одне з найголовніших місць. Завдяки увазі контролюється діяльність та поведінка людини. Без уваги неможлива цілеспрямована практична діяльність, ні фізична, ні розумова, адже людина повинна уважно відноситися до об'єкта та плану своєї діяльності, стежити її за перебігом і наслідками. Увага є необхідною умовою чіткого, усвідомленого відображення навчального матеріалу та його міцного засвоєння. Згідно з поглядами К. Д. Ушинського, увага є єдиними дверима нашої душі, через які, безумовно, проходять усі об'єкти зовнішнього світу, відображені свідомістю [26].

1.2 Особливості розвитку уваги молодших школярів

Молодший шкільний вік (з 6−7 до 9−10 років) визначається вступом до школи. На сьогоднішній день навчання в школі починається з 6−7 років. Шкільний колектив бере на себе відповідальність визначити чи дитина готова до початкового навчання за допомогою різноманітних бесід з психологом [21].

Дитина, яка вступила до школи, переходить на новий рівень системи відносин між людьми: у неї з’являються нові зобов’язання, пов’язані з навчальною діяльністю.

З початкових класів починається навчання дітей. У цьому віці їм притаманні деякі особливості фізичного розвитку. До цього часу взагалі закінчується формування черепу голови та триває зміцніння скелету в цілому. Однак розвиток та закостеніння кінцівок, хребта та тазових кісток ще знаходиться у розвивальній стадії [12].

Посилено зростає мускулатура, збільшуються м’язи в обсязі та значно зростає м’язова сила у молодших школярів.

Удосконалюється нервова діяльності, що свідчить про розвиток психіки. Розвиток головного мозку у молодших школярів проявляється як у збільшенні його ваги, так i в зміні структурних зв’язків між нейронами.

У молодших школярів інтенсивно розвивається друга сигнальна система, що пов’язана з абстрактним мисленням та мовленням. Це сприяє засвоєнню багатьох питань програмного матеріалу не тільки на рівні уявлень, а й на рівні теоретичних понять, особливо з мов та математики [18].

Для успішної організація навчальної роботи молодших школярів потрібно постійно турбуватися про розвиток у них довільної уваги та формування вольових зусиль у подоланні труднощів при оволодінні знаннями. У дітей цієї вікової групи переважає мимовільна увага i вони важко зосереджуються на сприйнятті «нецікавого» матеріалу, учителі намагаються використати різноманітні педагогічні засоби, щоб зробити навчання цікавим [22].

Пізнавальна активність дитини, спрямована на обстеження довкілля, організує її увагу на досліджуваних об'єктах доволі довго, поки не пропаде інтерес. Якщо 6−7-річна дитині цікава гра, то вона, не припиняючи може грати дві, а то й три години. Так же довго вона може бути сконцентрована і на продуктивній діяльності (вишивання). Однак такі результати зосередження уваги — наслідок інтересу до того, чим зайнята дитина. Потрібно враховувати інтереси дитини, бо нецікава робота дуже втомлює дітей [10].

Дорослий може організувати увагу дитини за допомогою словесних вказівок. Їй нагадують про необхідність виконання заданої дії, вказуючи при цьому способи дії [16].

Молодший школяр може й сам планувати свою діяльність. При цьому він промовляє те, що він повинен зробити і в якій послідовності буде виконувати ту чи іншу роботу. Діти в початкових класах можуть довільно регулювати свою поведінку, мимовільна увага переважає. Їм важко зосередитись на одноманітній та малопривабливій для них діяльності, або на діяльності цікавій, що вимагає значного розумового напруження. Відключення уваги рятує від втомленyя дитячого організму. Ця особливість уваги є однією з підстав для включення до занять елементів гри та достатньо частої зміни форм діяльності. Саме тому під час роботи в класі потрібно змінювати форми діяльності та включати цікаві ігри в навчальний процес [29].

Діти молодшого шкільного віку здатні зосереджувати увагу на інтелектуальних задач, але це вимагає деяких зусиль волі.

Увага дітей молодшого шкільного віку характеризується малою стійкістю (10−15 хвилин), малим обсягом (2−3 одиниці), слабким розподілом, нерозвиненим переключенням. У дітей цього віку переважає мимовільна увага. Зазначені особливості уваги необхідно враховувати в процесі навчання та виховання молодших школярів. Викладання в початкових класах повинно бути безпосередньо цікавим, емоційно насиченим, з широким застосуванням наочності, а також доступним. У молодших класах, особливо 1 та 2, через кожні 15−20 хвилин потрібно змінювати вид діяльності, щоб попередити втому уваги, неможна давати учням цих класів матеріал, великий за обсягом, і такий, сприйняття якого вимагає високого рівня розподілу уваги [32].

Для кращого засвоєння нової інформації, вона повинна переплітатися з раніше розглянутим матеріалом.

Навчальна діяльність учнів молодших класів в основному протікає на рівні мимовільної уваги, це зовсім не означає, що довільна увага виключена з їх навчальної роботи.

У процесі навчання треба вимагати у учнів свідомого ставлення до навчання, розвиваючи у них довільну увагу [24].

Окрім довільної та мимовільної уваги, виокремлюють ще один особливий вид — післядовільну увагу.

При організації навчально-виховного процесу в школі необхідно враховувати особливості всіх видів уваги [11].

Постійна підтримка уваги за допомогою вольових зусиль пов’язана зі значним напруженням є дуже виснажливою. Саме це й визначає особливе значення післядовільної уваги в процесі навчання [27].

Вихованню післядовільної уваги у молодших школярів сприяє проблемність навчання, використання творчих завдань, самостійна робота.

Існує помилкова думка, ніби діти молодшого віку відрізняються більшою спостережливістю, ніж підлітки, юнаки та навіть дорослі люди. Подібне уявлення виникає іноді тому, що молодші школярі помічають у речах такі несуттєві елементи, на які дорослі не звертають уваги [9].

Навчання дитини в школі, сам процес здобування знань — все це сприяє швидкому зростанню у молодших школярів мимовільної уваги, яка розвивається у них, головним чином, на ґрунті виникаючих інтересів, і, зокрема, інтересу до навчальних занять [9].

У молодших школярів мимовільна увага в більшому ступені залежить від враження матеріалу, від його наочності та конкретності, від впливу на емоційну сферу дитини. Хоча у молодшого школяра найбільше розвинена мимовільна увага, однак перші роки навчання — головний період формування й довільної вольової уваги [20].

Велике місце в навчальній роботі школярів посідає й звичайна увага, коли учневі вдається зосередитися на нецікавій роботі тільки в силу того, що він неодноразово займався аналогічною справою [21].

Перевага у дітей молодшого шкільного віку мимовільної уваги над довільною може бути пояснена тим, що регулююча діяльність другої нервової системи відносно до першої в цьому віці ще недостатня.

Регуляція уваги тісно пов’язана з волею та розвитком логічного мислення. Щоб стати уважним, людина повинна дійти до висновку про необхідність зосередитися, зважити «за» й «проти» та відкинути ті висновки, які сприяють відволіканню від предмета, на якому треба зосередитися. Тому, довільна увага є не тільки вольовою, але й інтелектуальною, тобто пов’язаною з достатньо розвинутим мисленням [22].

Необхідно відзначити також і особливості довільної уваги молодших школярів с точки зору тієї задачі, якій вона підпорядкована. У старших учнів та у дорослих цей вид уваги утримується на об'єкті й у тих випадках, коли задача пов’язана з далекою мотивацією. Так, людина може наполегливо й глибоко зосереджуватися на важкій та нецікавій роботі заради результату, який очікується в далекому майбутньому. Молодший школяр може робити (діяти) подібним чином більшою частиною в тих випадках, коли до цієї віддаленої мотивації приєднується більш близька задача (одержати добру оцінку). За такої мотивації вольові зусилля незначні, тому що вимоги моменту змушують учня бути уважним, так би мовити, в силу необхідності. Так, на уроці молодший школяр буває уважним не тому, що він сам перемагає себе, свою неуважність та відволікання, а тому, що на нього впливає учитель, який стимулює його роботу, примушує зосередитися.

В умовах шкільного життя увага молодшого школяра багато в чому залежить від уваги інших дітей, і в цьому розумінні колектив та навчальна праця — головні фактори розвитку уваги [33].

Спостереження показують, що ті школярі, які в силу будь-яких причин позбавлені нормального шкільного навчання, стають менш працездатними, менш здатними до зосередження, в особливості тоді, коли їм доводиться займатися в колективі [5].

Увага дітей молодшого шкільного віку нестійка, вона часто переключається з одного об'єкта на інший. Тому, з поля уваги дітей треба віддалити все, що не має відношення до роботи на уроці. Учитель іноді і не здогадується, що служить причиною неуважності дітей [16].

Неуважність молодших школярів особливо часто виникає, якщо навчальний матеріал здається їм нецікавим, нудним, не збуджує у них емоцій. Це трапляється тоді, коли учитель не мобілізував увагу учнів, не вказав на необхідність зрозуміти та запам’ятати те, що він повідомляє, не виділив в ньому головне, суттєве.

Багато недоліків уваги зникають в учня в процесі правильно організованої навчальної роботи. При добре заповненому працею уроці, учні 1 класу можуть бути тривалий час уважними не відволікаючись від навчальних занять, навіть якщо ці заняття не представляють для них інтересу [26].

Увага молодших школярів знаходиться під впливом зовнішніх чинників, в більшому ступені залежить від умов, в яких йде робота учнів. Часто те, що не впливає на увагу старших школярів, відволікає молодших учнів.

Увага — зосередженість психічної діяльності на певних об'єктах. Вона є важливою умовою чіткого сприймання, розуміння людиною предметів та явищ і відносин між ними. Зосередженість свідомості - її стан, який необхідний для успішної та продуктивної діяльності [13].

Увага є невід'ємною частиною від психічних процесів та станів, вона — необхідний психологічний компонент діяльності людини. Зосередженість проявляється в сприйнятті нового учбового матеріалу, в запам’ятовуванні та відтворенні, а також у практичному застосуванні отриманих знань [8].

Увага — це якість або особливість психічної діяльності людини, що забезпечує найкраще відображення одних предметів та явищ дійсності при одночасному відволіканні від інших.

Навчання дитини в школі, сам процес здобування знань — все це сприяє швидкому зростанню у молодших школярів мимовільної уваги, яка розвивається у них, головним чином, на ґрунті виникаючих інтересів, і, зокрема, інтересу до навчальних занять [1].

Успішне виховання уваги в учнів значною мірою залежить від вміння вчителя розподіляти на уроці свою увагу. Той, хто сам може бути достатньо уважним до роботи учнів, тримає всіх їх у колі свого зору, з увагою вислуховує відповіді школярів, стежить за їх поведінкою, проявляє до них живий інтерес не тільки в класі, а й поза школою, — такий учитель, безумовно, зуміє організувати дітей на роботу й буде успішно виховувати у них увагу [31].

Не потрібно думати, що слабкий розвиток цих якостей у самого вчителя є нездоланною перешкодою для його доброї роботи. Всі ці властивості піддаються розвитку й кожен учитель може виховувати їх у собі, якщо вин буде наполегливо працювати над собою, над покращенням своєї праці в школі. Знання індивідуальних особливостей уваги учнів і можливість визначення цих особливостей [29].

Висновки до розділу 1

Пораналізувавши психолого-педагогічну літературу можна сказати, що увага — це процес зосередженості та спрямованості психічної діяльності людини на об'єкти та явища зовнішнього світу. Завдяки увазі ми можемо чітко виконувати поставлені перед нами задачі.

Увага посідає одне з найголовніших місць у нашому житті. Завдяки увазі контролюється діяльність та поведінка людини. Без уваги неможлива будь-яка діяльність, ні фізична, ні розумова, адже людина повинна уважно відноситися до об'єкта та плану своєї діяльності, стежити її за перебігом і наслідками. Увага є необхідною умовою чіткого, усвідомленого відображення навчального матеріалу та його міцного засвоєння [4].

Отже, уміння правильно розподіляти увагу займає багато часу та формується з раннього дитинства. Розподіл уваги залежить від ряду умов. Чим складніший вид діяльності ти складніше її розподілити. Особливі труднощі виникають при поєднанні двох видів розумової діяльності. Уміння розподіляти увагу формується в процесі оволодіння діяльністю, воно може бути розвинене шляхом вправ та накопиченням відповідних навичок.

В молодшому шкільному віці найбільш розвинена мимовільна увага. Вона залежить від враження матеріалу, від його наочності та конкретності, від доступності та цікавості, від впливу на емоційну сферу дитини. Успішне виховання уваги в учнів залежить від уміння вчителя розподіляти на уроці свою увагу. Той, хто сам може бути достатньо уважним до роботи учнів, тримає всіх їх у колі свого зору [14].

Вчитель перш за все, повинен сам бути уважним, щоб навчити цьому дітей.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ УВАГИ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Методичні основи експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів

Для більш детального і точного вивчення властивостей уваги у психології застосовують ряд методик. Вони забезпечують отримання результатів й дають їм кількісну оцінку.

Дослідженням охоплено 10 учнів молодшого шкільного віку 2 класу НВК «Гімназії імені Лесі Укаїнки — I ступеню», м. Новоград-Волинського, Житомирської області (класовод -Хмельовська Валерія Анатоліївна). Допомогу у проведенні дослідження надавав вчитель ГПД м. Новоград-Волинського Бунтовська Тетяна Миколаївна.

Для вивчення рівня розвитку властивостей уваги молодший школярів я застосувала методику «Дослідження розподілу та переключення уваги» (П'єрона-Рузера в адаптації Р. Нємова) [10].

Мета: визначити особливості розподілу і переключення уваги.

Обладнання: бланк методики (див. Додаток А), секундомір.

Хід виконання роботи. Діти ознайомлюються із бланком методики, де розташовані різні геометричні фігури. Надається інструкція: «На бланку є зображені геометричні фігури: квадрат, трикутник, коло, ромб, які чергуються у різній послідовності. За моїм сигналом: «Увага! Починаємо!» розставте якомога швидше і без помилок у ці фігури такі знаки: у квадратах знак «+» (плюс), у трикутниках — «*» (крапку), у ромбах — «-» (риску), у колі - «v» (галочку). «Дослід триває 2 хвилини. Дитина безперервно працює, виконуючи завдання упродовж двох хвилин.

Обробка та аналіз результатів. Підраховується загальний показник розподілу та переключення уваги за формулою:

0,5 N — 2,8 n

S = ------------,

120

де S — показник розподілу та переключення уваги дитини;

N — кількість переглянутих геометричних фігур, які продивилася дитина за час роботи і помітила відповідними значками;

n — кількість помилок, допущених за час роботи. Помилками вважаються неправильно проставлені значки або пропущені геометричні фігури.

Шкала оцінювання результатів переключення та розподілу уваги:

Показник S

Бали

Рівень розвитку властивостей

1,0? S

10 балів

дуже високий рівень

0,75? S < 1,0

8−9 балів

високий рівень

0,5? S < 0,75

6−7 балів

середній рівень

0,25? S < 0,5

4−5 бали

низький рівень

0,0 < S < 0,25

0−3 бали

дуже низький рівень

2. Методика «Запам'ятай і розстав крапки» (див. Додаток Б).

Мета: дослідження обсягу уваги молодших школярів.

Обладнання: стимулюючий матеріал (набір карточок із вісьмома малими квадратами, на яких зображені крапки) та бланкові карточки (набір порожніх карточок із вісьмома малими квадратами) (див. Додаток Д), секундомір, протокол, простий олівець [25].

Хід виконання роботи. Дитина працює за інструкцією із вісьмома малими квадратами, на яких зображені крапки. Квадрати складені на купку у порядку зростання зображених на них крапок (від 2 до 9). Дитині послідовно зверху вниз показують (на 1−2 секунди) кожну із восьми карточок із крапками. Після кожного демонстрування пропонується відтворити побачені крапки — нанести їх на порожній квадрат за 15 секунд. Цей час дається дитині для того, щоб вона могла пригадати, де знаходилися побачені крапки, і відмітити їх у порожній картці.

Надається інструкція: «Зараз ми пограємося з тобою у гру на увагу. Я буду показувати тобі одну за одною карточки, на яких зображені крапки, а потім ти сам (сама) будеш малювати ці крапки в порожніх клітинках у тих місцях, де ти бачила їх на карточках».

Обробка та аналіз результатів. Обсягом уваги дитини вважається максимальна кількість крапок, яку вона змогла відтворити на будь-якій одній із восьми карток.

Шкала оцінювання результатів дослідження обсягу уваги:

Бали

Рівень розвитку властивості

Опис показника

9−10 балів

дуже високий

дитина правильно за відведений час відтворила на картці більше 6 крапок

7−8 балів

високий

дитина без помилок за відведений час відтворила на картці від 5 до 6 крапок

6 балів

середній

дитина правильно за відведений час відтворила на картці 4 крапки

4−5 бали

низький

дитина правильно за відведений час відтворила на картці від 2 до 3 крапок

0−3 бали

дуже низький

На картці не більше 1 крапки

Для подолання труднощів, пов’язаних з віком респондентів, процедуру дослідження проводили з кожним учнем окремо за допомогою класовода контрольного класу.

Окрім зазначених методів, використовували спостереження за учнями під час уроків та на перервах, бесіди з учителем, батьками, психологом шкіли, метод експертних оцінок (експертами виступили учитель та шкільний психолог) [17].

Усі методики взаємодоповнювали одна одну та дали змогу зібрати багатий емпіричний матеріал щодо розвитку властивостей уваги (розподілу, переключення, обсягу, стійкості, продуктивності) досліджуваних першокласників для подальшого кількісного та якісного їх аналіз.

2.2 Аналіз результатів експериментального дослідження розвитку уваги молодших школярів

У дослідженні приймали участь учні 2 класу НВК «Гімназія імені Лесі Українки» м. Новоград-Волинського. Мною було охоплено 10 учнів. З них 5 хлопчиків та 5 дівчаток. Констатуючий експеримент організовано та проведено у 19 березні 2014 року.

За методикою «Дослідження розподілу та переключення уваги» Р. Нємова отримано наступні результати (див. табл.3.2. 1).

Результати отримані під час досліджень:

1) Григорович Максим: S = (0,5×105 — 2,8×8) / 120 = 30,1/120 = 0,25.

Рівень переключення та розподілу уваги — дуже низький.

2) Андрієнко Олександр: S = (0,5×254 — 2,8×4) / 120 = 115,7 /120 = 0,97.

Рівень переключення та розподілу уваги — дуже високий.

3) Бунтовський Богдан: S = (0,5×180 — 2. 8×6) / 120 = 73,2 / 120 = 0,61.

Рівень переключення та розподілу уваги — середній.

4) Жук Ігор: S = (0,5×196 — 2,8×2) / 120 = 92,4 / 120 = 0,75.

Рівень переключення та розподілу уваги — високий.

5) Завіташ Зінаїда: S = (0,5×201 — 2,8×3) / 120 = 92,1 / = 0,77.

Рівень переключення та розподілу уваги — середній.

6) Данилевич Олег: S = (0,5×189 — 2,8×7) / 120 = 72,9 / 120 = 0,61

Рівень переключення та розподілу уваги — середній.

7) Вільтовська Марія: S = (0,5×280 — 2,8×3) / 120 = 131,6 / 120 = 1,1. Рівень переключення та розподілу уваги — дуже високий.

8) Клименко Наталія: S = (0,5×240 — 0) / 120 = 120 / 120 = 1.

Рівень переключення та розподілу уваги — дуже високий.

9) Любчак Катерина: S = (0,5×174 — 2,8×5) / 120 = 79,2 / 120 = 0,7.

Рівень переключення та розподілу уваги — середній.

10) Опанасюк Вікторія: S = (0,5×196 — 2,8×8) / 120 = 75,6 / 120 = 0,63.

Рівень переключення та розподілу уваги — середній.

Таблиця 2.1.

П.І.

Рівні переключення та розподілу уваги

Дуже високий

Високий

Середній

Низький

Дуже низький

1.

Андрієнко

Олександр

+

2

Бунтовський

Богдан

+

3.

Вільтовська Марія

+

4.

Григорович Максим

+

5.

Данилевич Олег

+

6.

Жук Ігор

+

7.

Завіташ

Зінаїда

+

8.

Клименко Наталія

+

9.

Любчак Катерина

+

10.

Опанасюк Вікторія

+

Рисунок 2.1.

З числа учасників досліду не виявилось жодного з низьким рівнем розвитку уваги, але виявилася дитина з дуже низьким рівнем. Цей учень має дуже низький рівень уваги, відповідно погано навчається в класі, постійно не сконцентрований. Переключення та розподіл уваги у другокласників розвинуті досить добре, адже більша частина дітей має високий рівень розвитку уваги. В основі зміни спрямованості уваги лежить переміщення в корі головного мозку осередку оптимального збудження. Запропоноване завдання виявилось для більшості учнів не складним.

Вони повинні були розподіляти свою уваги, по-перше, між різними геометричними фігурами, по-друге, між різними знаками, що їх потрібно проставляти у ці фігури, по-третє, між дотриманням встановлених правил заповнення бланку (просування рядочками, одночасна робота з усіма фігурами та ін.). Їм було надто важко водночас контролювати дотримання усіх умов виконання завдання та зумисне свідомо переключати уваги з одних об'єктів на інші.

Учням постійно потрібно було звірятися зі взірцем, поданим унизу бланку. А у деяких дітей при виконанні завдання десь у середині відведеного часу (наприкінці першої хвилини) ми спостерігали своєрідний збій, що полягав у тому, що вони забували або саме завдання експериментатора, або те, які знаки потрібно ставити і у які фігури, або ж порушували встановлені правила, проставляючи якісь окремі знаки, а інші ігноруючи. Можливо, це спричинено зростаючою утомою від виконання такої одноманітної роботи.

Уповільненість або швидкість переключення уваги залежить від рухливості основних нервових процесів (збудження та гальмування). Ми простежили, що із завданнями методики краще справлялися учні із сильним врівноваженим типом нервової системи. Слабкий тип нервової системи та інертність нервових процесів утруднювали переключення уваги.

3 За методикою «Запам'ятай і розстав крапки» продіагностовано обсяг уваги першокласників. Як свідчать дані, ця властивість є дещо краще розвиненою в учнів обох класів (див. табл.3.2. 3)

Таблиця 2.1.

Прізвище

Ім'я

К-сть відтворених крапок

Бали

Рівень розвитку уваги

1.

Андрієнко

Олександр

10

10 б.

Дуже високий

2.

Бунтовський

Богдан

5

7 б.

Високий

3.

Вільтовська

Марія

12

10 б.

Дуже високий

4.

Григорович

Максим

4

6 б.

Середній

5.

Данилевич

Максим

6

8 б.

Високий

6.

Жук

Ігор

4

6 б.

Середній

7.

Завіташ

Зінаїда

8

10 б.

Дуже високий

8.

Клименко

Наталія

5

7 б.

Високий

9.

Любчак

Катерина

6

8 б.

Високий

10.

Опанасюк

Вікторія

6

8 б.

Високий

Рисунок 2.2.

Дітям сподобалось дане завдання. Вони не відволікалися і захоплено «гралися» з експериментатором та без особливих труднощів малювали побачені крапки в порожніх клітинках розданих їм карточок.

Максимальний рівень обсягу уваги набрало 50% дітей. Їх показник оцінено у 10 балів, що відповідає високому рівню розвитку обсягу уваги. Таких дітей виявилося найбільше. Дуже високий рівень обсягу уваги набрало — 30% дітей. Середній рівень обсягу уваги набрало — 20% дітей.

Стан уваги не завжди може служити характеристикою та показником утоми організму дитини. Упродовж тижня простежуються підйом уваги. Найвищі показники припадають на середину тижня. Тобто можна припустити, що тут наявний ефект входження у стан роботи. А зниження уваги та її найнижчі показники припадають на вихідні дні, оскільки у ці дні учні відпочивають від розумової праці, а увага та розумова діяльність — завжди поряд.

Констатуючий експеримент свідчить про необхідність організації цілеспрямованої роботи із учнями-другокласниками з розвитку їх властивостей уваги, яка забезпечуватиме відповідний рівень функціонування пізнавальної сфери дітей і сприятиме покращенню результатів їх учбової діяльності.

Розробка та апробація програми розвивальних та корекційних занять для розвитку властивостей уваги шестилітніх першокласників стали наступним етапом нашого дипломного дослідження

2.3 Рекомендації у роботі вчителя щодо розвитку уваги молодших школярів

Дитина 6 років найбільше часу проводить в школі. Навчання в школі безпосередньо пов’язане з психічними процесами. Поступово змінюється увага дитини, бо відносно неї ставляться певні вимоги. Часто діти молодшого шкільного віку характеризуються непідготовленністю до сприймання змісту уроку, невмінням зосередитися та сконцентруватися на поставлених учителем завданнях, що призводить до відставання у навчанні [18].

Учні 1−2 класів не вміють контролювати свою увагу та спрямовувати її на найголовніше в тексті, в пісні чи картині. Якщо, наприклад, у задачі мова йде про жовті й червоні троянди, на які прилетіли метелики, діти переходять з оперування числами на обговорення кольору метеликів, їх видів, починають пригадувати, де і коли вони їх ловили.

У дітей такого віку мале коло обсягу уваги. Вони не вміють розподіляти увагу протягом тривалого часу на кілька предметів, ажде не здатні цілком контролювати і зосереджуватися на одному об'єкті. Дітям такого віку цікаво все і відразу, це призводить до розсіяння уваги, а це є небажано у навчальному процесі [34].

Існує безліч вправ для розвитку та удосконалення уваги молодших школярі:

1. «У магазині дзеркал»

Мета: розвиток спостережливості, уваги, пам’яті. Створення позитивного емоційного тла. Формування почуття впевненості, а також уміння підкорятися вимогам іншої людини.

Опис. Дорослий (а потім дитина) показує рухи, які після нього точно повинні повторювати всі гравці, Інструкція: «Зараз я розповім вам історію про мавпочку. Уявіть собі, що ви потрапили до магазину, де стоїть багато великих дзеркал.

Туди ввійшов чоловік, на плечі в нього була мавпочка. Вона побачила себе в дзеркалах і подумала, що це інші мавпочки, і почала корчити їм мордочки. Мавпочки у відповідь скорчили їй точнісінько такі самі пички.

Мавпочка показала їм кулака, і їй із дзеркал також показали кулаки. Вона тупнула лапою, й усі мавпочки тупнули. Що не робила мавпочка, всі інші точно повторювали її рухи. Починаємо гру. Я буду мавпочкою, а ви -- віддзеркаленнями" [7].

2. «Дивися на руки»

Мета: розвиток довільної уваги.

Необхідний матеріал: аудіозапис маршу.

Опис. Діти, рухаючись по колу, точно виконують різні рухи, вони показані дорослим чи «командиром».

Інструкція: «Зараз ми пограємося. Для гри нам потрібно вибрати командира, що буде придумувати рухи для рук. Спочатку командиром буду я, а потім той, кого ми виберемо за допомогою лічилки. Усі гравці, стоячи один за одним у колі, повинні почати рухатися під музику. Першим буде стояти командир -- зараз ним буду я. Всі уважно стежать, які рухи рук показує командир, і повторюють їх точно за ним. Починаємо гру».

Примітка. На етапі освоєння гри рухи рук показує дорослий (варіанти показу рухів: руки нагору, у сторони, на пояс, руки зі зчепленими пальцями витягнуті вперед, занесені за голову тощо). Потім показ рухів рук здійснюють діти [21].

3. «Слухай команду»

Мета: розвиток довільної уваги.

Опис. Кожна дитина повинна виконувати рухи відповідно до команд дорослого, вимовленими пошепки. Команди даються тільки на виконання спокійних рухів. Гра проводиться доти, доки гравці добре слухають і точно виконують завдання.

Інструкція: «Ми пограємося в гру „Слухай команду“. Для цього треба стати в коло один за одним і рухатися кроком під музику. Коли звуки музики припиняться, необхідно зупинитися й уважно слухати мене. У цей час я пошепки вимовлю команду, наприклад „підняти руки“, і всі гравці команду, наприклад „підняти руки“, і всі гравці повинні виконати цю команду. Будьте уважні!»

Примітка. Приклади команд: присісти; нахилитися вперед і витягнути руки вперед; зігнути праву ногу в коліні, руки розвести в сторони; сісти на підлогу й обхопити коліна двома руками і т. ін. [6].

4. «Знайди два однакових предмети»

Мета: розвиток мислення, обсягу уваги, сприйняття форми, величини, спостережливості, формування уміння порівнювати, аналізувати.

Обладнання: малюнок із зображенням п’яти предметів і більше, з яких два предмети однакові; гостро заточені прості олівці.

Опис. Дитині пропонуються:

а) картка із зображенням п’яти предметів, серед яких є два однакові; потрібно їх знайти, показати і пояснити, у чому подібність цих двох предметів;

б) картка із зображенням предметів і зразка; необхідно знайти предмет, подібний до зразка, показати його і пояснити, у чому схожість;

в) картка із зображенням більше п’яти предметів, із зображених предметів треба утворити однакові пари, показати їх чи з'єднати лініями, проведеними простим олівцем, і пояснити, у чому подібність кожної пари.

Інструкція:

а) «Подивися уважно на цю картку і знайди серед усіх намальованих предметів два однакові. Покажи ці предмети і поясни, у чому їхня схожість. Приступай до роботи».

б) «Подивися, на цій картці зображені предмети. Кожному з них можна знайти пару. З'єднай лініями кожну отриману пару (два однакові предмети) і поясни, у чому їхня схожість. Приступай до виконання завдання» [16].

5. «Будуємо ланцюжок»

Після того, як діти навчилися вловлювати характер зв’язку і добудовувати пари за поданою моделлю, можна перейти до цієї захоплюючої гри. Граємо в неї так.

Сідаємо у коло. Хто-небудь називає будь-який предмет. Сусід зліва повинен назвати інший, що якимось чином пов’язаний із попереднім. Наступний учасник називає новий предмет, який пов’язаний із попереднім.

Наприклад:

Телевізор — антена — зображення — художник — пензлик — …

У цій грі потрібно не забувати заохочувати кожний неординарний, але чіткий і цікавий хід.

Окрім зв’язків за суміжністю (в тому числі: ціле — частина), за схожістю і контрастом, у цій грі можуть бути використані зв’язки слів за звучанням (рими). Додаткові можливості розкриває в цій грі багатозначність слів [26].

Висновки до розділу 2

Провівши дослідження особливостей розвитку уваги дітей молодшого шкільного віку, ми можемо зробити такі висновки. Увага у кожної дитини розвинута по-різному. У когось краще, у когось гірше.

Порівнявши отримані результати, ми можемо сказати, що у більшості дітей 2 класу увага розвинена на високому та середньому рівнях. Хоча є декілька учнів з низьким рівнем розвитку уваги. Діти які мають низький рівень, відповідно не дуже успішні у навчанні, вони не можуть зосередитися на одному об'єкті. Такі учні неуважно вислуховують завдання поставленні вчителем, вони упускають найголовніше. Цим дітям властива не зосередженість [12].

Такі висновки ми зробили за допомогою досліджень особливостей уваги молодших школярів, а саме «Дослідження розподілу та переключення уваги» Р. Нємова та за методикою «Запам'ятай і розстав крапки» [2].

Для того, щоб бути уважним, потрібно постійно працювати над собою. Для цього потрібно виконувати різні вправи, які будуть сприяти розвитку уваги. Вчитель повинен допомагати кожній дитині розвивати увагу, для кожного учня особисто підбирати тести та ігри.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У працях зарубіжних та вітчизняних учених сформульовано фундаментальні поняття психології уваги і запропоновано важливі парадигми його експериментального дослідження у загальній, віковій, педагогічній і медичній психології, психології праці, нейропсихології та інших галузях. Особливо актуальною є проблема формування та удосконалення видів та властивостей уваги у дітей на різних вікових етапах їх розвитку [23].

Увага — це процес зосередженості та спрямованості психічної діяльності людини на об'єкти та явища зовнішнього світу. Завдяки увазі ми можемо чітко виконувати поставлені перед нами задачі.

Розвиток уваги залежить від провідної діяльності, тому навчально-виховний процес повинен забезпечувати розвиток уваги як психічного процесу, а також розвиток уважності як основної риси молодшого школяра. Дослідження уваги у дітей молодшого шкільного віку є досить актуальним, адже саме у цьому віці формується уважність як головна риса, що проявляється у ровитку мимовільної, довільної і після довільної уваги.

Щоразу навчальна діяльність ставить складні вимоги до уваги учнів і тим самим забезпечує сприятливі внутрішні умови, від яких в подальшому буде залежати результат. Обов’язковими умовами для виникнення і розвитку довільної уваги набуваються під час спілкування дитини з дорослими людьми, під час якого вона розуміє необхідність виконувати певні вправи та завдання, доручення батьків і вчителя, дотримання правил поведінки в школі та поза нею.

Увага досягає досить високого рівня розвитку під впливом різноманітної діяльності. Достатній розвиток уваги дозволяє дитині навчатися досить добре. В учнів початкових класів зміни відбуваються в усіх видах та властивостях уваги. Обсяг уваги стає ширшим; дії дитини стають більш автоматизованими саме тому, підвищується концентрація уваги. Зростає стійкість уваги у молодших школярів, формується здатність зосереджуватися на певному об'єкті, формується вміння бути уважним не зважаючи на зовнішні події, контролювати власну увагу і оперувати нею у навчальній діяльності. Для учнів цього віку є характерним внутрішнє прагнення вдосконалювати та виховувати у себе вміння бути уважним, переборення слабких сторін своєї уваги, а також формування уважності до кожної особистості [31].

Досить інтенсивно увага розвивається за допомогою підібраних психологічний й дидактичних вправ, які може використовувати батьки, вчителі, психологи. Дитина, яка має гарний розвиток уваги та її організації, відповідно є успішною у навчанні в початковій школі. І навпаки, дитина, якій властива неуважність не є успішною у навчанні.

Діти зі синдромом дефіциту уваги та гіперактивності потребують допомоги, оскільки вони мають значні труднощі у формуванні довільної уваги: нестійкість, незібраність, труднощі концентрації уваги, слабкість або відсутність розподілу уваги, зниження обсягу, проблеми з переключенням залежно від переваги лабільності чи ригідності. Синдром дефіциту уваги і гіперактивності є найчастішою причиною порушення поведінки і труднощів навчання у дошкільному та молодшому шкільному віці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Абрамова Г. С. Возрастная психология. — Екатеринбург: Деловая книга, 1999. — 624с.

Аверин В. А. Психология детей и подростков: Учеб. пособ. — 2-е изд., перераб. и доп. — СПб, 1998. — 379 с.

Андерсон Дж.Р. Когнитивная психология. — СПб.: Питер, 2002.

Анисимова И. Как помочь ребенку с нарушениями внимания // Психология обучения. — 2001. — № 4. — С. 5−6.

Астапов В.М., Дробышева Г. В., Викторова В. В. Тревога как сопутствующий фактор синдрома дефицита внимания и гиперактивности у детей // Психологический журнал. — 2007. — № 6. — С. 91−100.

Барташнікова І.А., Барташніков О. О. Розвиток уваги та навичок

Блонский П. П. Психология младшего школьника. — М. — Воронеж: Институт практической психологии, 1997. — 575 с.

Божович Л. И. Психическое развития школьника и его воспитание / Л. И. Божович, Л. С. Славина. — М.: Знание, 1979. — 96 с.

Борисова І. Щоб учні були уважнішими // Шкільний світ. — 2006. — № 35. — С. 5−6.

Варій М. Й. Загальна психологія: Підручник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. — 2-ге видан., випр. і доп. — К.: «Центр учбової літератури», 2007. — С. 11−39.

Вербин С. Как повысить эффективность умственной деятельности // Воспитание школьников. — 2004. — № 5. — С. 45−49. Етюка. — К.: Рад. школа, 1976. — 272 с.

Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. B. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. — К.: Просвіта, 2001. — 416 с.

Возрастная и педагогическая психология / Под ред. М. В. Гамезо, М. В. Матюхиной, Т. С. Михальчик. — М.: Просвещение, 1984. — 256 с.

Волков Б. С. Психология младшего школьника: Учеб. пособ. — 3-е изд., испр. и доп. — М.: Педагогическое общество России, 2002. — 128 с.

Волкова Т.Н. Творчі ігри, завдання і тести для розвитку пам’яті та уваги. -Донецьк: TOB ВКФ «БАО», 2006.

Выготский Л. С. Вопросы детской психологии. — СПб.: Союз, 1997. — 224 с.

Дусавицкий А. К. Развитие личности в учебной деятельности. — М.: Дом педагогики, 1996. — 208 с.

Заваденко H. H. Фактори риска для формирования дефицита внимания и гиперактивности у детей // Мир психологии. — 2002. — № 3. — С. 196−209.

Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. — К.: Либідь, 2005. — С. 244−265.

Ілляшенко Т. Д. ефіцит уваги у дітей з гіперактивністю // Початкова школа. -2006. — № 11. — С. 4−8.

Калініна Ю. Гіперактивний розгляд та дефіцит уваги // Психолог. — 2006. — № 39. — С. 26−31.

Колесник А. Корекційні вправи на розвиток пам’яті та уваги // Психологічна газета. — 2007. — № 6. — С. 21−27.

Коломинкий Я.Л., Панько Е. А. Учителю о психологии детей шести летнего возраста. — М., 1988.

Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. — К.: Радянська школа, 1989. — 608 с.

Кравцова М. Развитие внимания в начальной школе // Школьный психолог. — 2003. — № 46. — С. 2−3.

Крайг Грэйс. Психология развития. — СПб.: Питер, 2001. — 992 с.

Кузікова С. Б. Увага // Кузікова С.В. Теорія і практика вікової психокорекції: Навч. посіб. для студ. вузів. — Суми: Університетська книга, 2006. — С. 109−126.

Кузнецова Л. П. Компетентний підхід до розуміння властивостей уваги молодшого школяра // Початкове навчання та виховання. — 2006. — № 15. — С. 27−29.

Кулагина И. Ю. Возрастная психология: Развитие ребенка от рождения до 17 лет. — М.: Изд-во РОУ, 1996. — 180 с.

Левитина С. С. Можно ли управлять вниманием школьника. — М.: Педагогика, 1980. — 136 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой