Обігові кошти підприємства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні основи формування і використання обігових коштів підприємства
  • 1.1 Сутність, класифікація, склад і структура обігових коштів
  • 1.2 Чинники, що впливають на управління обіговими коштами підприємства в ринкових умовах господарювання
  • Розділ 2. Особливості формування і використання обігових коштів підприємства ТОВ «Фуд Центр»
  • 2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства ТОВ «Фуд Центр»
  • 2.2 Дослідження наявної структури капіталу на підприємстві
  • 2.3 Оцінка змін складу, структури та динаміки обігових коштів підприємства ТОВ «Фуд Центр»
  • Розділ 3. Формування напрямків удосконалення управління обіговим капіталом підприємства
  • Висновки
  • Список використаної літератури
  • Додатки

Вступ

Сьогодні, коли економіка України перейшла на ринкові методи функціонування, кожне підприємство саме відповідає за себе. Знов створені і вже діючі підприємства самі вирішують яку продукцію випускати, за якими цінами реалізовувати.

Кожне підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву «обігові кошти підприємства».

В умовах ринкових відносин обігові кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, обігові кошти є важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.

З цього приводу важливість і актуальність проблеми організації обігових коштів беззаперечно. Саме обігові кошти поряд з основними забезпечують діяльність підприємства. Немає обігових коштів, немає виробництва. Ось чому тема дослідження представляється досить актуальною.

Проблемам управління обіговими коштами підприємства, дослідженню джерел формування та ефективного їх використання присвячені праці вітчизняних вчених-економістів М. Я. Коробова, М.Л. Лапішко, А.М. Поддєрьогіна, російських дослідників — Г. С. Панової, В. Е. Черкасова, Е.Б. Ширінської, а також західних вчених — Н. А. Кизима, Лі Лю, Е. Хелферта, Ш. Де Ковни, К. Таккі, П. С. Роуза, Д. П. Уайтинга.

Мета роботи полягає в розкритті сутності обігових коштів, поглибленому аналізі їх методів управління і на цій основі - проведення аналізу обігових коштів на обраному підприємстві.

Досягнення поставленої мети потребувало вирішення таких задач:

— визначити сутність, класифікацію, склад і структуру обігових коштів;

— дослідити чинники, що впливають на управління обіговими коштами підприємства в ринкових умовах господарювання;

— надати загальну фінансово-економічну характеристику діяльності підприємства ТОВ «Фуд Центр»;

— дослідити наявну структуру капіталу на підприємстві;

— зробити оцінку змін складу, структури та динаміки обігових коштів підприємства ТОВ «Фуд Центр»;

— окреслити напрямки удосконалення управління обіговим капіталом підприємства.

Об'єктом дослідження є обігові кошти підприємства.

Предметом дослідження є економічні відносини, пов’язані з використанням обігових коштів та методи управління ними.

При написанні курсової роботи були враховані вимоги чинного законодавства, законів України, постанов та інших документів Кабінету Міністрів. Це дало змогу поєднати теоретичний матеріал роботи з можливостями практичного дослідження.

Теоретичною і методологічною основою роботи є положення сучасної економічної теорії. В роботі використано системний підхід до об'єкта дослідження, загальнонаукові прийоми аналізу, синтезу і конкретизації.

Інформаційну базу дослідження склали відповідні законодавчі та нормативні документи, офіційні статистичні матеріали, літературні джерела та фінансова звітність ТОВ «Фуд Центр» за 2008−2010 рр.

Розділ 1. Теоретичні основи формування і використання обігових коштів підприємства

1.1 Сутність, класифікація, склад і структура обігових коштів

Поряд з основними фондами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості обігових коштів.

Обігові кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

У сучасній економічній літературі існує багато різних підходів до визначення економічної сутності обігових коштів. Але більшість вітчизняних науковців визначає його як частину капіталу, що авансується у виробництво, вартість якого повністю входить до нового товару і повертається в грошовій формі за один кругообіг.

У західній економічній літературі більшість авторів визначають обігові кошти як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов’язань, тобто не розглядають теоретичні основи сутності оборотного капіталу, а приділяють увагу методам і прийомам управління ним (процедурному аспекту).

Проведене дослідження показує, що обігові кошти слід розглядати як авансовану вартість в елементи оборотних виробничих фондів і фондів обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з метою досягнення достатнього рівня прибутковості підприємства. Цим підкреслено, по-перше, вартісну природу обігових коштів, по-друге, виділяється їх речове втілення — оборотні виробничі фонди і фонди обігу, і, по-третє, визначається мета авансування — досягнення достатнього рівня прибутковості.

Обігові кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв’язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

У своєму русі обігові кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Перша стадія кругообігу коштів являється підготовчою. Вона протікає в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і зв’язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості зробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення обігових коштів, приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту. Грошова форма, яку приймають обігові кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів [10].

Кругообіг обігових коштів відбувається за схемою:

Д — Т.П. Т' - Д' (1. 1)

де Д — грошові кошти, авансовані суб'єктом, що хазяює;

Т — засоби виробництва;

П — виробництво

Т' - готова продукція;

Д' - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.

Точки (.) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. Оборотні кошти при русі знаходяться на всіх стадіях і у всіх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.

Період, який починається з авансування капіталу на придбання виробничих запасів і завершується поверненням цього капіталу, називається виробничим циклом.

Розрізняють склад і структуру обігових коштів. Під складом обігових коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.

Розподіл обігових коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізацій [10].

Оборотні виробничі фонди містять у собі:

— предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);

— засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидкозношувані предмети й інструменти);

— незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).

— витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).

До фондів обігу відносяться:

— кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

— кошти, в розрахунках;

— грошові кошти в касі і на рахунках.

Розмір обігових коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.

Співвідношення між окремими елементами обігових коштів, виражене у відсотках, називається структурою обігових коштів (див. рис. 1. 1). Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

1

/

Рис. 1.1 Структура обігових коштів

По джерелах формування обігові кошти поділяються на власні і позикові. Власні обігові кошти — це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні обігові кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв’язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами. Позикові оборотні кошти — кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Ефективна робота підприємства — це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат — це, у першу чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне сполучення власних і кредитних ресурсів.

обіговий кошт формування використання

Обігові кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками: залежно від участі їх у кругообігу коштів; за методами планування, принципами організації та регулювання; за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки обігові кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Такий розподіл обігових коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага обігових коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал. Залежно від методів планування обігові кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу обігових коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями обігових коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих обігових коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані обігові фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування обігові кошти поділяються на: власні та прирівняні до власних; залучені; інші.

Класифікація обігових коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування обігових коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

На нашу думку, під оборотним капіталом торговельних підприємств необхідно розуміти фінансові ресурси, які інвестуються ними на формування оборотних активів з метою отримання прибутку, перебуваючи в постійному кругообігу, переходять з однієї функціональної форми в іншу і можуть бути перетворені в кошти протягом одного року або одного операційного циклу, забезпечуючи тим самим безперервність процесу господарської діяльності. Тобто оборотний капітал виступає як єдина сукупна маса вартості, яка включає в себе як оборотні активи, так і оборотні інвестиції (кошти).

Головною відмінністю структури обігових коштів виробничих підприємств від структури оборотних коштів торговельних компаній є відсутність в останніх виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції. Замість цих активів у торговельних компаній присутня група активів за назвою «Товари» (див. рис. 1. 2).

1

/

Рис. 1.2 Оборотні активи торгового підприємства

Оборотний капітал торговельних підприємств є об'ємною економічною категорією, різноманітний за своїм складом, структурою і призначенням, володіє унікальною особливістю одночасно існувати в різних видах, тому з метою прийняття управлінських рішень, адекватних умовам трансформаційної економіки, необхідно розробити нову його класифікацію, яка забезпечить більш ефективне його використання. Результатом теоретичного аналізу суті оборотного капіталу є запропонована в роботі класифікація оборотного капіталу за ознаками, що забезпечують єдність співіснування різних його видів в процесі кругообігу.

1.2 Чинники, що впливають на управління обіговими коштами підприємства в ринкових умовах господарювання

Ключовим фактором економічної системи, що справляє першорядний вплив на рівень та якість фінансової діяльності підприємств, виступає створення адаптованого до ринкових умов механізму управління оборотним капіталом. У більшості літературних джерел відсутнє чітке визначення поняття «управління оборотним капіталом», тому автор вважає, що управління оборотним капіталом полягає у впливі на обсяг і структуру оборотного капіталу, а також джерела його формування з метою підвищення ефективності використання.

Основною метою управління оборотним капіталом є пошук компромісу між прагненням максимізувати прибуток на вкладений капітал та забезпечити стійку і достатню платоспроможність підприємства. Двоїстий характер оборотного капіталу передбачає, що оборотні активи нерозривно пов’язані із конкретними джерелами капіталу, що забезпечують їх формування, а, відповідно політика управління оборотним капіталом підприємства має охоплювати процеси не лише визначення обсягу і рівня кожного виду активів, але і формування структури джерел їх фінансування. При розробці політики управління оборотним капіталом необхідно враховувати його характерні ознаки такі, як двоїстий характер функціонування, забезпечення безперервності діяльності, планомірність утворення і використання, авансування, строго цільове призначення, соціальна роль. Проблема прискорення обігу оборотних коштів і залучення їх джерел на підприємствах може вирішуватись шляхом формування організаційно-економічного механізму оптимального управління обігових коштів, представленого схематично на рис. 1.3.

1

/

Рис. 1.3 Організаційно-економічний механізм оптимального управління обіговими коштами підприємства

На думку дослідників, організаційні механізми оптимального управління обіговими коштами мають включати:

— раціональну структуру управління оборотним капіталом (наявність підрозділів і служб підприємства);

— гнучку організаційну взаємодію даних підрозділів і служб підприємства (розподіл функцій управління);

— чіткий розподіл оперативного управління елементами оборотним капіталом між підрозділами і службами для підвищення ефективності їх використання і контролю.

На рішення в області управління поточними активами накладаються такі обмеження:

— вони не повинні суперечити стратегічним цілям фірми;

— їх наслідки повинні бути вигідними з погляду підприємства в цілому, а не тільки з погляду управління оборотним капіталом;

— зниження норм оборотних коштів не повинно спричиняти зупинки виробництва через їх нестачу;

— їх наслідки не повинні призводити до погіршення психологічного клімату в колективі.

Раціональне і ефективне використання оборотного капіталу вимагає врахування суперечності всіх факторів та можливої їх дії, які впливають на функціонування оборотного капіталу, що є, по суті, стрижневим елементом управління ним будь-якого торговельного підприємства. На забезпеченість та ефективність функціонування оборотного капіталу здійснюють вплив безліч факторів, при цьому найбільш негативний вплив здійснюють ті фактори, які з’явилися у зв’язку із загострення кризи на Україні (інфляція, криза неплатежів, неефективна система податкових платежів, недосконалість механізмів поповнення оборотного капіталу). Проведена їх класифікація дозволить підійти до управління оборотним капіталом з позицій системного підходу та обґрунтовувати управлінські засоби впливу.

Склад основних підсистем управління оборотним капіталом відображено на рис. 1.4 В основу системи управління оборотним капіталом підприємства покладено принципи комплексності, оперативності, ефективності і контролю.

Поряд з цим ефективна система управління оборотним капіталом повинна базуватися на принципах адекватності (забезпечення виробництва оборотним капіталом у необхідних обсягах і структурі), результативності (досягнення прибутковості), гнучкості (можливості врахування впливу зовнішніх і внутрішніх факторів), керованості (можливості внесення тимчасових змін залежно від потреб виробництва).

1

/

Рис. 1.4 Система управління оборотним капіталом підприємства

Доведено, що всі ці принципи повинні діяти одночасно, оскільки вони визначають умови рівноваги та ефективного функціонування системи управління оборотним капіталом, а рівень реалізації принципів може слугувати критерієм якості самої системи управління оборотним капіталом.

Отже, система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання [23].

Динамічність зовнішнього середовища, непередбачувані зміни факторів впливу на підприємства (попит, нові технології, поява нових конкурентів та ін.), обумовлюють необхідність розробки стратегії управління оборотним капіталом.

У процесі дослідження встановлено, що стратегія управління оборотним капіталом — це управлінська діяльність, спрямована на досягнення стратегічної цілі підприємства через процес формування обсягів, структури оборотного капіталу, джерел його фінансування та вартості залучення коштів, ефективне використання.

У таблиці 1.1 відображено стратегії управління оборотним капіталом залежно від стратегічних цілей підприємства.

Таблиця 1. 1

Стратегії управління оборотним капіталом залежно від стратегічних цілей підприємства

Стратегічні цілі підприємства

Стратегія управління оборотним капіталом

Поточні активи

Поточні пасиви

Прибутковість

Компромісна

Агресивна

Інвестиційна привабливість

Агресивна

Компромісна

Фінансова стійкість

Компромісна

Консервативна

Розширення виробництва

Компромісна

Компромісна

Стратегія управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи підприємств. При розробці методики визначення впливу стратегічних цілей підприємства на його тактичні рішення в сфері управління оборотним капіталом доцільно використовувати програмно-цільове моделювання.

Стан оборотних коштів характеризується, насамперед, наявністю власних оборотних коштів на певну дату. Їх наявність визначається як різниця між сумою підсумку розділу І пасиву балансу «Власний капітал» (рядок 380) та підсумком розділу І активу балансу «Необоротні активи» (рядок 080 ф. № 1).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, також відносять коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (Кр. в). Цей показник визначають як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

Кр. в = Фн/М (1. 2)

де Фн — фактична наявність (вартість оборотних коштів), грн. ;

М — вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку в майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Однак бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, в разі потреби, швидкої ліквідності оборотних активів [16].

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання. Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери. Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон’юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов’язань. Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

— коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз. к);

— коефіцієнт покриття (Кп);

— коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс. л).

Коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз. к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів — виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок II і III розділів активу балансу).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (ПСБО 2)"Баланс" цей показник (Кз. к) визначається як відношення різниці між обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів — виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій та інших оборотних активів (підсумок розділу II активу балансу, рядок 260), тобто:

(1. 3)

де Кз. к — коефіцієнт забезпечення власними коштами;

Вк — власні оборотні кошти, грн. ;

Уo. к — загальна сума оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (Кп) — це найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства (підсумок II розділу активу балансу) до суми короткострокових зобов’язань (підсумок IV розділу пасиву балансу):

(1. 4)

де Кп — коефіцієнт покриття;

Уп. а — сума усіх поточних активів, грн. ;

Ук. з — сума короткострокових зобов’язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Вважають, що його рівень у межах 2,0 — 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань. Коли Кп стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс. л) визначається як відношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (III розділ активу балансу) до короткострокових зобов’язань (підсумки II і III розділів пасиву балансу):

(1. 5)

де Кабс. л - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Гк — грошові кошти, грн. ;

Кд — короткострокові вкладення, грн. ;

Ук. з — сума короткострокових зобов’язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 — 0,35. За значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним [4]. Отже, фінансово стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов’язаннями. А основою фінансової стійкості с виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів.

Для характеристики використання оборотних коштів застосовують такі показники:

а) Коефіцієнт оборотності оборотних коштів — характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період:

(1. 6)

б) Тривалість одного обороту:

(1. 7)

Економічне значення оборотності оборотних коштів полягає в тім, що підприємство може зробити і реалізувати з меншими оборотними коштами той же самий обсяг продукції з тими ж засобами випустити більше продукції.

Коефіцієнт завантаження — скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції - тобто обернений показник до коефіцієнту оборотності (1. 4).

(1. 8)

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів може використовуватися коефіцієнт ефективності. Він обчислюється за формулою:

(1. 9)

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що більший він, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Завдання управління обіговими коштами зводиться до пошуку оптимуму між ризиком втрати ліквідності та ефективністю. Нами запропоновано виділити 4 групи чинників, що впливають на швидкість обороту і ефективність використання оборотного капіталу (див. табл.1. 2).

Таблиця 1. 2

Класифікація чинників, які впливають на ефективність, ліквідність і оборотність оборотного капіталу

Чинники

Загальні

Специфічні

Внутрішні

Галузева

специфіка

— зниження тривалості фінансового циклу підприємства за рахунок раціонального управління елементами оборотного капіталу;

зниження матеріаломісткості продукції і непродуктивних втрат за рахунок раціонального використання всіх видів ресурсів і організації виробництва;

зміна норм витрачання запасів і нормативів оборотних коштів за рахунок впровадження нової техніки і технології та раціонального управління рухом запасів;

прискорення оборотності та ефективності використання за рахунок комплексного механізму управління оборотним капіталом;

удосконалення механізму управління ОК за рахунок поліпшення системи обліку і документообігу.

Зовнішні

Кон’юнктура ринку

— конкурентні позиції підприємств на ринку;

інфляційні процеси;

цінова кон’юнктура світового ринку.

Географічні межі ринку

— віддаленість від потенційних постачальників і покупців;

вибір раціональних форм постачань виробничих запасів, готової продукції;

віддаленість від магістральних шляхів сполучення.

Державне

регулювання

— податкова політика держави;

встановлення форм розрахунків НБУ;

регулювання готівкового і безготівкового обігу грошових коштів НБУ;

встановлення курсу обміну валют НБУ.

Аналіз ефективності використання оборотного капіталу підприємства являє собою процес дослідження економічної інформації з метою: об'єктивної оцінки досягнутого рівня ефективності використання оборотного капіталу, а також його зміни в порівнянні з попереднім періодом, плановими і нормативними показниками; поліпшення фінансово-економічного стану підприємства, а саме: зниження собівартості, підвищення рентабельності, фінансової стійкості й платоспроможності.

Основними завданнями аналізу ефективності використання оборотного капіталу є: оцінка складу, структури й динаміки оборотного капіталу, тенденцій і факторів їх зміни; оцінка відповідності фактичних запасів оборотного капіталу нормативній і плановій потребі в них.

Також важливими елементами ефективного управління оборотним капіталом є встановлення обґрунтованості його планових і нормативних показників; оцінка достатності власних і позикових джерел для формування оборотного капіталу; оцінка досягнутого рівня ефективності використання оборотного капіталу; аналіз впливу інвестиційних проектів і основних техніко-економічних факторів на зміну ефективності використання оборотного капіталу; розрахунок впливу зміни ефективності використання оборотного капіталу на показники діяльності підприємства; виявлення внутрішньовиробничих резервів і розробка управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності використання оборотного капіталу, зниження собівартості, збільшення прибутку й рентабельності.

Отже, аналіз оборотного капіталу є найважливішим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів поліпшення фінансового стану підприємства, інструментом обґрунтування управлінських рішень, засобом побудови прогнозного балансу. Доведено, що економічний аналіз повинен використовуватися не тільки як інструмент оцінки досягнутого рівня ефективності використання оборотного капіталу, але й для вивчення його змін під дією техніко-економічних факторів.

За умов упровадження в практику господарювання певного управлінського рішення доцільно здійснювати попередній та наступний аналіз. Попередній аналіз ефективності використання оборотного капіталу, як зазначено в роботі, повинен проводитися на стадії, що передує реалізації певного фінансово-господарського рішення. Він включає чотири основних послідовних етапи (див. рис. 1. 5).

Ефективність використання оборотного капіталу не залишається постійною, а змінюється з часом під впливом різних техніко-економічних факторів. Можна запропонована класифікацію факторів, що впливають на зміну ефективності використання оборотного капіталу, за такими групами:

— фактори підвищення технічного рівня виробництва;

— фактори удосконалення організації виробництва, праці й управління; фактори зміни обсягу й структури продукції;

— галузеві та інші фактори.

1

/

Рис. 1.5 Основні етапи попереднього аналізу ефективності використання оборотного капіталу

я класифікація дозволяє для всіх ланок управління виробництвом і на всіх етапах розробки планів і проектів простежити взаємозв'язок факторів з господарською діяльністю підприємства. Роль аналізу полягає в тому, щоб виявити вплив цих факторів на зміну узагальнюючих та індивідуальних показників ефективності, які характеризують швидкість проходження коштів через окремі стадії кругообігу, а також вплив окремих факторів на загальну оборотність.

Отже, спираючись на теоретичні засади і використовуючи арсенал методів фінансового аналізу, проведемо аналіз використання обігових коштів підприємства ТОВ «Фуд Центр», проаналізуємо аналітичні матеріали, які визначають рівень вирішення окремих задач і проблем управління оборотним капіталом на цьому підприємстві.

Розділ 2. Особливості формування і використання обігових коштів підприємства ТОВ «Фуд Центр»

2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства ТОВ «Фуд Центр»

Підприємство створено для здійснення підприємницької діяльності учасників з метою отримання прибутку від посередницької діяльності, направленої на задоволення потреб споживачів в товарах продуктів харчування.

Основним видом діяльності ТОВ «Фуд Центр» є оптова і роздрібна торгівля продуктами харчування.

Підприємство ТОВ «Фуд Центр» являє собою товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Вищім органом управління ТОВ «Фуд Центр» є збір учасників. В його компетенції знаходяться питання визначення головних напрямів підприємницької діяльності, розгляд і затвердження кошторисів, звітів і балансів, обрання і відгук виконавчого органу і ревізійної комісії, визначення умов оплати праці посадовців, розподіл прибутку і визначення порядку покриття збитків та ін.

Виконавчим органом ТОВ «Фуд Центр» є директор. В його компетенції знаходяться питання розробки і реалізації цілей, політики і стратегії їх досягнення, а також організація і керівництво поточною діяльністю фірми, розпорядження майном, найом і звільнення персоналу.

Підприємство з моменту державної реєстрації є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити. Воно може створювати на території України і за її межами дочірні підприємства, філії та представництва, відповідно до чинного законодавства країни.

Підприємство дрібнооптової торгівлі продуктами харчування ТОВ «Фуд Центр» постачає магазини роздрібної торгівлі, забезпечуючи їм необхідний асортимент товарів на прилавках. Завдяки цьому магазинам не потрібно вкладати оборотні кошти у великі партії товарів і закуповувати товари у великої кількості постачальників. Підприємство враховує в своїй діяльності зацікавленість споживача в його потребах до якості продукції.

Оперативний звіт виконується в установленому порядку, згідно законодавству України. Розрахунки з бюджетом та бюджетними організаціями проводяться робітниками бухгалтерії, у відповідності з законодавчими документами. Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансових результатів діяльності даного підприємства є документи фінансової звітності: Бухгалтерський баланс" (додаток А) і Звіт про фінансові результати (додаток Б).

Тут слід зазначити, що збір інформації про діяльність підприємства ТОВ «Фуд Центр» представляє певні труднощі, оскільки фахівці, боячись просочування конфіденційної інформації, неохоче йдуть на контакт. На підприємстві, що розглядається нами, регулярно проводиться внутрішній аналіз фінансово-господарської діяльності, проте як результати, так і деякі початкові дані цього аналізу не розголошуються, оскільки керівництво ТОВ «Фуд Центр» відносить цю інформацію до комерційної таємниці.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання. Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників: коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу. Розрахунки наведені в таблиці 2.1.

Із даних таблиці 2.1 видно, що динаміка коефіцієнта покриття в 2010 році погіршилась — по-перше, його величина стала меншою за критичне значення 1,0, по-друге, у підприємства відчувається брак ресурсів, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань.

Така ж негативна тенденція спостерігалась по коефіцієнту швидкої ліквідності: станом на 31. 12. 08 та 31. 12. 09 його величина відповідала оптимальному значенню, а станом на 31. 12. 10 — знизилась до 0,5, що нижче оптимального значення, тобто платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами значно погіршились.

Таблиця 2. 1

Показники ліквідності ТОВ «Фуд Центр» за період з 31. 12. 2008. по 31. 12. 2010 рр.

Показники

На 31. 12. 08

На 31. 12. 09

На 31. 12. 10

Коефіцієнт покриття

1,18

1,18

0,92

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,81

0,68

0,50

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,07

0,00

0,00

Чистий оборотний капітал, тис. грн.

193,40

226,60

-128,00

Коефіцієнт абсолютної ліквідності станом на 31. 12. 08 дорівнював 0,07, в подальшому дорівнював нулю. Отже, в 2009—2010 роках підприємство не вважало за потрібне створювати високоліквідні активи з метою у разі необхідності негайного погашення частки боргів.

Чистий оборотний капітал станом на 31. 12. 08 дорівнював 193,4 тис. грн., станом на 31. 12. 09 збільшився до 226,6 тис. грн., станом на 31. 12. 10 у підприємства виник дефіцит чистого оборотного капіталу в сумі 128,0 тис. грн., що засвідчило неспроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати подальшу діяльність

Оцінимо фінансову стійкість підприємства, враховуючи що за абсолютний показник фінансової стійкості приймають наявність власних оборотних коштів. За даними балансу ТОВ «Фуд Центр» визначимо наявність власних оборотних коштів. Дані розрахунків наведені в додатку В.

Із даних додатку В видно, що сума поточних активів, яка покривалась за рахунок власного капіталу, досить низька. Частка власного капіталу в сумі поточних активів на кінець 2008 року становила 15,0%, на кінець 2009 року становила 15,1%, а на кінець 2010 року зменшилась на 44,0%, що відповідає дефіциту коштів в 8,5%. Відповідно зросла частка позикового капіталу з 85,0% на кінець 2008 року до 108,5% на кінець 2010 року, що свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і погіршення його фінансового стану.

Отже, на кінець 2008 року у підприємства після повного погашення поточних зобов’язань залишалось 193,4 тис. грн., на кінець 2009 року ця сума дещо збільшилась 226,6 тис. грн., а на кінець 2010 року власних оборотних коштів не було, що оцінюється вкрай негативно. Для успішної діяльності ТОВ «Фуд Центр» необхідно забезпечити зростання власних оборотних коштів.

Продовжимо аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства вивченням відносних величин та оцінки розрахованих коефіцієнтів. Дані розрахунків наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2. 2

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) ТОВ «Фуд Центр» з 31. 12. 2008. по 31. 12. 2010 рр.

Показники

На 31. 12. 08

На 31. 12. 09

На 31. 12. 10

Коефіцієнт платоспроможності (автономії)

0,26

0,32

0,05

Коефіцієнт фінансування (або фінансового ризику)

2,84

2,14

18,54

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

0,18

0,18

-0,08

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,50

0,38

-1,44

Із даних таблиці 2.2 видно, що в досліджуваний період динаміка змін розрахованих коефіцієнтів суттєво погіршувалась, а величини коефіцієнтів були, в основному, далекі від оптимальних і, навіть, критичних значень. А саме:

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) станом на 31. 12. 08 був в два рази нижчим за критичне значення, станом на 31. 12. 09 намітилась позитивна тенденція його збільшення, але станом на 31. 12. 10 коефіцієнт знизився майже до нуля. Отже, в свою діяльність підприємство авансувало в 2010 році тільки залучені кошти і, таким чином, повністю залежало від зовнішніх кредиторів. Оскільки на початку 2011 року підприємство не має можливості погасити борги за рахунок власних коштів, то на тлі фінансової кризи в країні з пошуком нових запозичень у підприємства виникнуть серйозні труднощі.

Коефіцієнт фінансування (або фінансового ризику) станом на 31. 12. 08 та 31. 12. 09 перевищував більше ніж в два рази критичне значення, станом на 31. 12. 10 його значення ще погіршилось і показувало, що на 1 грн. власних коштів припадало 18 грн. 54 коп. залучених коштів, що оцінюється вкрай негативно. Отже, зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами станом на 31. 12. 08 та 31. 12. 09 дорівнював 0,18, що можна вважати прийнятним значенням, але станом на 31. 12. 10 значення коефіцієнта засвідчило відсутність власних оборотних коштів, що оцінюється негативно і свідчить про погіршення фінансового стану.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу за аналізуємий період мав тенденцію до різкого зниження. Якщо станом на 31. 12. 08 та 31. 12. 09 спостерігалось повільне зниження коефіцієнта з 0,50 до 0,38, що вважається прийнятним, і підприємство мало можливість маневрувати оборотними коштами, то обвальне його зниження до від`ємних значень станом на 31. 12. 10 засвідчило зменшення, фактично відсутність, власних джерел фінансування.

Проаналізуємо рівень ефективності основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів ТОВ «Фуд Центр», шляхом розрахунку показників ділової активності підприємства. Дані розрахунків наведені в таблиці 2.3 Із даних таблиці 2.3 видно, що в досліджуваний період загальний стан ділової активності ТОВ «Фуд Центр» дещо погіршувався, про що свідчить динаміка змін коефіцієнтів. А саме:

Коефіцієнт оборотності активів із року в рік знижувався, тобто знижувалась ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості - знижувався, тобто швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства також знижувалась, знижувалась величина комерційних кредитів, що надавались підприємству.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості - знижувався, тобто швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства також знижувалась, знижувалась величина комерційних кредитів, що надавались підприємством своїм контрагентам.

Таблиця 2. 3

Показники ділової активності ТОВ «Фуд Центр» з 31. 12. 2008. по 31. 12. 2010 рр.

Показники

На 31. 12. 08

На 31. 12. 09

На 31. 12. 10

Коефіцієнт оборотності активів

7,37

6,45

5,58

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

11,63

12,95

9,25

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

13,38

13,03

12, 20

Строк погашення дебіторської заборгованості, днів

27,29

28,00

29,91

Строк погашення кредиторської заборгованості, днів

31,39

28, 19

39,47

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів

23,56

17,27

12,26

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)

49,54

28,84

21,67

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

38,59

22,02

29,41

Середній строк погашення дебіторської заборгованості в аналізуємий період дещо збільшився, що оцінюється негативно.

Середній строк погашення кредиторської заборгованості станом на 31. 12. 09 знизився в порівнянні зі станом на 31. 12. 08, потім різко збільшився станом на 31. 12. 10, що можна оцінити неоднозначно, але цілком очевидно, що у ТОВ «Фуд Центр» виникла потреба в відстроченні поточних платежів, що є негативним моментом.

В аналізуємий період коефіцієнт оборотності матеріальних запасів у підприємства знизився майже в два рази, що оцінюється негативно, тобто швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів суттєво знизилась, з`явились великі залишки нереалізованих товарів.

Також в аналізуємий період коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) знизився більше ніж у два рази, що оцінюється негативно. Отже, спостерігалось падіння ефективності використання основних засобів підприємства.

В аналізуємий період коефіцієнт оборотності власного капіталу станом на 31. 12. 08 складав 38,59, станом на 31. 12. 09 знизився до 22,02, станом на 31. 12. 10 підвищився до 29,41, що свідчить про неефективність використання власного капіталу в 2009 році та намаганнях виправити ситуацію в 2010 році.

Проаналізуємо рентабельність ТОВ «Фуд Центр», тобто визначимо ступінь ефективності вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Для цього розрахуємо відповідні коефіцієнти. Дані наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2. 4

Показники рентабельності ТОВ «Фуд Центр» за 2008−2010 рр.

Показники

Роки

Відхилення (+_), 2010 від 2008 р.

2008

2009

2010

Коефіцієнт рентабельності активів

0,24

0,09

0,01

-0,23

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

1,25

0,32

0,06

-1, 19

Коефіцієнт рентабельності діяльності

0,03

0,01

0,0019

-0,028

Коефіцієнт рентабельності продукції

0,05

0,04

-0,0016

-0,052

Із даних таблиці 2.4 видно, що рівень ефективності використання активів в аналізуємий період знижувався. Якщо станом на 31. 12. 08 коефіцієнт рентабельності активів дорівнював 0,24, тобто кожна 1 гривня активів забезпечувала отримання чистого прибутку в 24 копійки, то станом на 31. 12. 09 коефіцієнт суттєво знизився до 0,09, а станом на 31. 12. 10 — до 0,01. Отже, спостерігалась негативна тенденція зменшення рентабельності активів на підприємстві.

В досліджуваний період суттєво знизився рівень ефективності використання власного капіталу. Так коефіцієнт рентабельності власного капіталу станом на 31. 12. 08 дорівнював 1,25, тобто кожна 1 гривня власного капіталу забезпечувала отримання чистого прибутку в 1 гривню 25 копійок, то станом на 31. 12. 09 коефіцієнт суттєво знизився до 0,32, а станом на 31. 12. 10 — до 0,06. Отже, спостерігалась негативна тенденція погіршення рентабельності власного капіталу на підприємстві.

В аналізуємий період рівень ефективності господарської діяльності ТОВ «Фуд Центр» був досить невисоким. По-перше, величина коефіцієнта рентабельності діяльності станом на 31. 12. 09 досягла граничного рівні в 0,01, по-друге, спостерігалась негативна тенденція ще більшого її зменшення.

В досліджуваний період коефіцієнт рентабельності продукції мав тенденцію до зниження. Якщо станом на 31. 12. 08 і 31. 12. 09 забезпечувалась прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності на рівні 5 та 4 копійок з кожної 1 гривні витрат, то станом на 31. 12. 10 — прибутковість господарської діяльності не забезпечувалась.

Таким чином, фінансовий стан підприємства на останню звітну дату 31. 12. 10 не можна визнати задовільним. Основною причиною такого стану можна вважати необгрунтовані надмірні адміністративні витрати та інші операційні витрати підприємства в 2010 році. Саме в скороченні цих витрат бачиться шлях до покращення фінансового стану ТОВ «Фуд Центр».

2.2 Дослідження наявної структури капіталу на підприємстві

Для оцінки майнового стану підприємства проаналізуємо зміни у наявності основних фондів за період, що досліджується. Для цього за даними бухгалтерського обліку за 2008−2010 рр. розрахуємо показники, наведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2. 5

Показники майнового стану ТОВ «Фуд Центр» за 2008−2010 рр.

Показники

Роки

2008

2009

2010

Коефіцієнт зносу основних засобів

0,23

0,27

0,44

Коефіцієнт оновлення основних засобів

0,41

0, 20

0,23

Коефіцієнт вибуття

0,32

0,16

0, 20

Із даних таблиці 2.5 видно, що в досліджуваному періоді відбулось різке зростання рівня зношеності основних фондів: за 2010 рік коефіцієнт зносу основних засобів зріс майже в два рази в порівнянні з попередніми роками. Одночасно можна констатувати високий рівень оновлення основних засобів, незважаючи на майже дворазове зниження коефіцієнта оновлення основних засобів. Коефіцієнт вибуття в динаміці показував позитивну тенденцію до зниження.

Для більш докладного аналізу джерел формування майна потрібно оцінити структуру власного й позикового капіталу (див. табл.2. 6).

Дані, наведені в таблиці 2. 6, відображують зміни в розмірі та структурі власного капіталу, а саме відбулося зменшення власного капіталу на 298,0 тис. грн., або на 77,0% порівняно з 2008 роком. Така ситуація склалася внаслідок зменшення нерозподіленого прибутку в абсолютній сумі.

Таблиця 2. 6

Динаміка структури власного та позикового капіталу ТОВ «Фуд Центр» за 2008−2010 рр.

Джерело капіталу

Наявність коштів, тис. грн

Структура коштів, %

2008

2010

± Д

2008

2010

± Д

Власний капітал

Статутний капітал

89,0

89,0

-

23,0

100,0

+77,0

Додатковий капітал

-

-

-

-

-

-

Резервний капітал

-

-

-

-

-

-

Нерозподілений прибуток

298,0

-

-298,0

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой