Облік витрат на виробництво ДП "Черкаське лісове господарство"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Актуальність теми. Одним із реальних шляхів виходу нашого суспільства із кризисного стану, оновлення не лише економічної, але і соціальної сфери життя є радикальна реформа господарського механізму. У зв’язку з цим доцільно підкреслити, що для економіки, яка стала на шлях розвитку здорових ринкових стосунків, відповідних існуючим в розвинутих країнах, і в якій кардинально змінюються форми і методи господарювання, актуальною проблемою стає оптимізація виробничих процесів і, зокрема, вдосконалення процесу управління поточними витратами.

У теперішній час умови діяльності виробничих підприємств істотно змінилися. Зростання конкуренції різко підвищили вимоги до ефективності управління ними. При цьому оптимальна величина поточних витрат має забезпечувати підприємству одержання достатньої суми прибутку, яка б забезпечила умови для його подальшого розвитку, задоволення соціальних запитів працівників. З одного боку, зменшення витрат підвищує економічну ефективність діяльності виробничого підприємства, але з іншого — може призвести до погіршення якості пропонованих послуг, що викликає зниження конкурентоспроможності і скорочує обслуговуваний сектор споживчого ринку. Усе це потребує необхідність вдосконалення механізму управління поточними витратами на рівні виробничого підприємства, чим і обумовлюється актуальність обраної теми.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є обґрунтування науково-методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму управління поточними витратами.

Для досягнення поставленої мети в рамках дослідження сформульовано і вирішено наступні наукові завдання, які визначили логіку та структуру курсової роботи:

— дослідження сутності поточних витрат виробничих підприємств;

— аналіз наукових підходів до управління поточними витратами;

— дослідження стану управління поточними витратами в виробництві;

— комплексна оцінка ефективності управління поточними витратами на підприємствах;

— обґрунтування механізму прийняття рішень щодо управління поточними витратами на основі моделювання ситуацій;

— розробка механізму управління поточними витратами із застосуванням універсальних нормованих графічних моделей.

Об'єктом дослідження є процес управління поточними витратами на Державному підприємстві «Черкаське лісове господарство».

Предметом дослідження виступають теоретичні положення, методи та методичні підходи щодо формування механізму управління поточними витратами виробничих підприємств на основі універсальних нормованих графічних моделей.

поточний управління витрата моделювання

1. Теоретичні аспекти витрат на виробництво

1.1 Склад витрат виробництва

Виробничий облік передбачає збирання інформації про витрати підприємства, документальне оформлення господарських операцій, які пов’язані з виробничими витратами, їх узагальнення та групування за різними ознаками. Лише на основі інформації, що міститься в системі виробничого обліку, можливе калькулювання. Калькуляційний облік забезпечує групування витрат у такому аналітичному розрізі, який робить можливим процес калькулювання. Ступінь деталізації виробничого обліку залежить від завдань, які стоять перед підприємством у сфері калькулювання. Отже, між калькулюванням і виробничим обліком існує тісний взаємозв'язок: передумовою калькулювання є облік витрат виробництва. Облік витрат виробництва ґрунтується на розумінні економічної суті витрат та їх класифікації.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [14, 87 с.].

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду, є:

· витрати відображаються в обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов’язань (п. 5 П© БО 16);

· витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7 П© БО 16).

Витрати підприємств за своїм характером є різні, це зокрема пов’язано з видами діяльності самого підприємства. Класифікація витрат є необхідна для раціоналізації обліку витрат, для ефективного управління ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції.

Класифікація витрат — це поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об'єктів і закономірних зв’язків між ними [3, 146 с.].

Необхідність в різних класифікаціях витрат, використання різних методів їх розподілу зростає з ускладненням господарської діяльності підприємства.

Наукову класифікацію витрат було представлено ще в радянській літературі В.І. Стоцьким. Він розподілив їх на основні та накладні, прямі та непрямі, змінні і постійні, пропорційні і фіксовані.

Тому, щоб знати скільки, де і в якій мірі були понесені витрати під час господарської діяльності, скільки коштуватиме виробництво продукції, щоб мати змогу управляти витратами і їх контролювати, необхідно використовувати економічно обґрунтовану класифікацію витрат.

В економічній літературі є різні підходи до класифікації витрат за різноманітними ознаками. Важливою є розподільча ознака — за економічним змістом. Тому має місце наступна класифікація (див. табл. 1. 1).

Така класифікація має велике значення для організації економічної роботи на підприємстві, для здійснення нормування, планування, організації, контролю, аналізу та управління витратами.

Таблиця 1.1. Класифікація витрат за економічними ознаками

№ з/п

Економічна ознака

Вид витрат

1

За способом віднесення на собівартість виготовленої продукції:

прямі;

непрямі.

2

За економічним змістом:

статті витрат;

елементи витрат.

3

За способом нормування:

нормовані;

ненормовані.

4

За сферами виникнення:

виробничі;

позавиробничі.

5

За відношенням до періоду:

витрати минулого періоду;

витрати звітного періоду;

витрати майбутнього періоду.

6

За цільовим призначенням:

основні;

накладні.

Класифікація витрат

Рис. 1.1. Класифікація витрат в системі управлінського обліку

Виробничі витрати — це витрати, понесені на виробництво продукції, робіт, послуг та які формують виробничу собівартість готової продукції, робіт, послуг.

Як вже було зазначено, виробничі витрати є прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певних виробів (робіт, послуг), а тому до їх собівартості включаються прямо на підставі даних первинних документів (матеріали, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витрати, а саме загальновиробничі витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а тому між об'єктами обліку витрат (продукцією роботами, послугами тощо) розподіляються пропорційно встановленому базису (заробітній плат робітників, матеріальним, прямим витратам тощо).

За цільовим призначенням витрати виробництва поділяються на основні і накладні. До основних належать витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і становлять її речову основу (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, технологічне паливо, заробітна плата робітників та ін.). До накладних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва й управлінням (загальновиробничі витрати).

Групування виробничих витрат проводять для забезпечення правильної організації обліку витрат, що в свою чергу дозволить більш точно визначити собівартість продукції, що виробляється. Зведення всіх витрат на виробництво у групи за близькими чи однорідними ознаками є важливою передумовою калькулювання. Таке групування можливе при наявності економічно обґрунтованої класифікації витрат, що було вже розглянуто на попередніх сторінках.

Отже, групування витрат за однорідними економічними характеристиками дозволяє правильно організувати обліковий процес виробництва і здійснювати контроль за використанням матеріальних і нематеріальних ресурсів. Розуміння суті витрат дозволяє правдиво формувати виробничу собівартість виготовленої продукції та собівартість реалізації. Важливим елементом обліку є розподіл витрат на прямі і непрямі; на ті, що відносяться до виробничої і собівартості і ті, які списуються на собівартість реалізації готової продукції (робіт, послуг), і затвердження такого розподілу в обліковій політиці. А також встановлення калькуляційних статей, що формують собівартість готової продукції. Адже собівартість є якісним показником ефективності діяльності підприємства.

1.2 Мета та етапи обліку витрат виробництва

Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси — це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.

Стан виробництва характеризується його ефективністю, психологічними параметрами, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю працівника у виробничих процесах. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності, виникає потреба постійного зіставлення витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх витрат, що великою мірою залежать від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх та зовнішніх факторів з’являється завдяки раціонально організованому обліку витрат на виробництво.

Облік витрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату.

Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах — продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат — це сумування витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю.

Обліково-обчислювальну роботу з визначення собівартості промислової продукції можна поділити на три етапи:

1. Поступове накопичення виробничих витрат протягом місяця:

прямі виробничі витрати накопичуються на калькуляційних рахунках, а загальновиробничі - на збірно-розподільчих.

2. Розподіл загальновиробничих витрат по аналітичних позиціях калькуляційних рахунків:

змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності підприємства у звітному періоді;

постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

3. Розподіл витрат, зібраних на калькуляційних рахунках виробництва, між готовою продукцією і незавершеним виробництвом (по кожній аналітичній позиції цих рахунків).

незавершеним виробництвом вважається продукція (роботи, послуги), яка не пройшла всіх стадій, фаз виробництва, передбачених технологічним процесом. До нього не відносяться забраковані напівфабрикати і деталі, які не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, напівфабрикати, які не були в обробці.

Оцінка залишків незавершеного виробництва здійснюється згідно із галузевим порядком калькулювання собівартості готової продукції за винятком понесених внаслідок технічно неминучого браку, відшкодування зносу спеціального інструменту та витрат на освоєння виробництва нових видів продукції. Допускається оцінка незавершеного виробництва за сумою прямих виробничих витрат. Розмір незавершеного виробництва уточнюється при проведенні інвентаризації.

1.3 Характеристика основних методів калькулювання

Заключним етапом обліку витрат є обчислення собівартості одиниці Продукції (робіт, послуг), тобто складання калькуляції.

Калькуляція — це обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат.

Калькулювання є процесом визначення собівартості продукції шляхом групування і підсумування витрат за певним видом, групою чи одиницею продукту, що в обліку визначається як калькуляційна одиниця або об'єкт витрат.

Об'єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат [15, 87 c.].

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно.

Стаття затрат — це сукупність затрат, для якої характерна однорідність цільового використання [13, 69 c.].

Витрати, пов’язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за наступними статтями калькуляції (типовими): 1) сировина і матеріали; 2) купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; 3) паливо та енергія на технологічні потреби; 4) зворотні відходи (вираховуються); 5) основна заробітна плата; 6) додаткова заробітна плата; 7) відрахування на соціальне страхування; 8) витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції; 9) відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати; 10) витрати на утримання та експлуатацію устаткування; 11) загальновиробничі витрати.

Організація обліку витрат залежить передусім від особливостей технології виробництва та характеру продукції, що випускається. Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та способів обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається методом обліку витрат і калькулювання.

Існують різні методи калькулювання собівартості продукції. В значній мірі вибір одного чи другого методу залежить від методу обліку витрат на виробництво: простий, позамовний, нормативний, попередільний.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують, в основному, на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об'єктом обліку при використанні цього методу с окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення. До таких виробництв відносяться суднобудівне, авіабудівне, видавниче, будівельне, меблеве та інші, включаючи аудиторську діяльність, надання консалтингових, бухгалтерських та інших послуг, ремонт автомобілів (тобто ті виробництва, а також послуги, де можна визначити затрати за окремим замовленням або окремою партією продукції; наприклад, затрати на випуск окремого номера газети або журналу у видавництві). При використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню надається власний номер, який вказується у всіх документах про витрати за замовленням.

Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є унікальним виробом (роботою, послугою), що виготовляється із додержанням конкретних вимог замовника.

Собівартість одного замовлення визначається як сума всіх витрат, зібраних в картці обліку витрат по конкретному замовленню від моменту її відкриття до моменту завершення робіт.

Попередільний (попроцесний) метод обліку витрат (від слова переділ — певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують продукт праці, готовий до використання чи продажу) на виробництво використовується у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремих стадіях (переділах) на безперервній основі. Наприклад, в нафтопереробній, хімічній, сталеплавильній, харчовій, цукровій промисловості тощо.

Попередільний метод обліку витрат на виробництво використовується в серійних виробництвах на безперервній основі для обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продукції (в цьому випадку береться до уваги однакова вартість кожного зразка продукції), наприклад: випікання одного сорту хліба, печива, виготовлення одного виду макаронних виробів, цукерок, соку, пива, фармацевтичних препаратів, взуття, одягу, виробництво цукру тощо.

Для обчислення собівартості продукції при попередільному методі вартість всіх виробничих витрат (прямих та непрямих), які були здійснені на підприємстві протягом одного звітного періоду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції, виготовлених протягом цього звітного періоду.

Змішаний метод використовується, в основному, в серійних автоматизованих і роботизованих виробництвах, де готова продукція має багато загальних та індивідуальних характеристик. Наприклад, одночасний випуск на одній технологічній лінії декількох марок телевізорів, комп’ютерів, автомобілів та іншої продукції. При цьому облік витрат на виробництво будь-яких окремих ідентичних деталей (наприклад, корпусів до телевізорів) можна вести, використовуючи позамовний метод, а облік витрат на технологічній лінії (збирання або конвеєр), де із сировини одержується готовий продукт — попередільний.

Однак, метод обліку за нормативними затратами може бути використаний в поєднанні з вище розглянутими методами.

Суть нормативного методу зводиться до того, що витрати на виробництво обліковуються з поділом їх на три елементи обліку:

— витрати в межах норми (плану, кошторису, квоти тощо);

— зменшення (економія) або збільшення (перевитрати) витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом тощо) внаслідок зміни норми під впливом технічного прогресу;

— відхилення витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом, планом тощо) у бік зменшення (економія) або збільшення (перевитрати).

Правильний вибір методів обліку витрат визначається особливостями технологічних процесів, що використовуються на виробництві і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підприємства.

2. Характеристика обліку витрат на державному підприємстві «Черкаське лісове господарство»

2.1 Організаційно-економічна характеристика

ДП «Черкаське лісове господарство» засноване на державній власності, входить до складу Черкаського обласного управління лісового господарства і підпорядковане Державному комітету лісового господарства України.

ДП «ЧЕРКАСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» перейменоване згідно наказу № 22 від 07. 02. 2006 р. Державного комітету лісового господарства України.

Згідно земельно-облікових документів станом на 1 січня 2000 року за Черкаським держлісгоспом обліковується 37 322,29 га земель.

Лісгосп створений з метою організації ведення лісового господарства, включаючи питання охорони та захисту лісів, охорони, відтворення і раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, закріплених за лісгоспом.

Територія лісгоспу розташована в басейні річки Дніпро.

Різновиди продукції

На підприємстві виробляється лісозаготівельна продукція в круглому виді та продукція переробки власної сировини (пиломатеріал, брус).

Номенклатура: посадматеріал, лісопродукції, продукція лісопиляння, столярні вироби, продукція побічного користування.

Асортимент:

— саджанці берези, каштана кінського, дуба череватого та червоного, самшиту, ялини звичайної, ялівця, туї західної;

— лісоматеріали для розпилу, будівельний ліс, дрова технологічні, баланси, дрова паливні;

— пиломатеріали не обрізні, дошка для підлоги, наличник, плінтус, обшивка.

— дверні та віконні блоки;

— мед, сік березовий, сіно.

На підприємстві масовий тип виробництва, та вузька спеціалізація по веденню лісового господарства.

Технологічні процеси: посадка лісу, догляд, вирощування, вирубка, переробка.

ДП «Черкаське лісове господарство» за обсягами робіт відноситься до середніх підприємств лісостепової зони України, з наступними об'ємами річних:

— рубки головного користування — 38,8 т. кбм;

— проміжне користування — 50,4 т. кбм.

Відповідно до обсягів рубок склалась і організаційна структура.

Лісгосп підрозділяється на лісокомплекс (на території Дубіївського лісництва):

— Цех переробки деревини та ремонтно-транспортний цех; та 8 лісництв.

Гол. економіст Гол. інженер Гол. бухгалтер Гол. лісничий

Рис. 2.1 Організаційна структура управління

Керівником підприємства ДП «Черкаське лісове господарство», є директор, а його замісниками є головний інженер, головний лісничий, головний економіст та головний бухгалтер.

На підприємстві представлена лінійна організаційна система управління (між керівниками виробництва). Керівництво здійснює директор, якому підпорядковані всі відділи та цехи, що сприяє швидкому реагування на зміни в ринковому середовищі.

2. 2 Система планування діяльності підприємства, організація розробки планів

Оцінка напрямків економічної діяльності ДП «Черкаське лісове господарство» в умовах ринкових відносин особливо важлива для вирішення конкуренції і економічних показників по виконанню планів, які регламентують діяльність підприємств.

Основним завданням економічного відділу є складання виробничо-фінансових планів (раз у рік).

Вони включають: об'ємні показники по всім видам продукції; вартість виконаних робіт. Вираховується з кошторисів на виконання цих робіт.

На об'ємні показники складаються: зарплата, яка нараховується відповідно до норм та відповідних розцінок на од. продукції або трудогодин, а також витрати на механізми та паливо-мастильні матеріали. Це є прямими витратами на об'ємні роботи. Крім цього, є роботи з охорони лісових пожеж, захист лісу (погодинна оплата. На ці роботи складаються трудогодини).

Крім того є загальновиробничі витрати, адмінвитрати, на які складаються чисельність, трудомісткість, зарплата.

Кожний квартал проводиться при прийомі звітів аналіз виконання усіх планів з врахуванням вищевказаних показників. Якщо є невиконання, проводиться робота по виконанню цих планів. Складається також щорічний фінансовий план, який затверджується у комітеті лісового господарства, в якому повністю розшифрована фінансова діяльність (прибуток — реалізація продукції).

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток (доход).

Виробнича програма ДП «Черкаське лісове господарство» складається для того, щоб розрахувати і зобразити схематично кошти, які планується отримати від реалізації деревини.

Виробнича програма складається раніше за виробничо — фінансовий план та складається з двох розділів:

1 розділ — реалізація і переробка деревини від рубок головного користування;

2 розділ — реалізація і переробка деревини від рубок догляду.

В цих розділах вказуються напрямки використання:

— в переробку;

— на експорт чи на внутрішній ринок;

— поставка в круглому виді на експорт;

— поставка в круглому виді на внутрішній ринок.

В виробничій програмі вся деревина розбивається по асортименту та породам.

Попередньо набираються споживачі, яким буде реалізовуватися продукція і по яким цінам. Ця робота робиться відповідно заключених договорів на реалізацію продукції на експорт та на внутрішній ринок.

В ній вказуються об'ємні показники деревини, які йдуть на переробку та реалізацію, вартість 1 продукції та загальна сума, отримана від реалізації продукції переробки та в круглому виді. Всі ці показники є плановими.

Щоквартально складається аналіз виконання виробничої програми.

2. 3 Фінансові показники діяльності підприємства

Проведемо аналіз основних показників, що характеризують ефективність діяльності підприємства за 2009−2010 роки.

Майно та власність підприємства відображена наявними основними фондами та оборотними засобами.

Особливе значення для вивчення діяльності підприємства має аналіз забезпечення та використання основних фондів, що свідчить про організацію виробничого процесу та його технологічне обслуговування.

До ОФ відносять: будівні, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, транспортні засоби, господарчий інвентар, виробничий інвентар тощо.

Підприємство володіє значними виробничими потужностями (цехами по виробництву окремих видів продукції, дільницями, складськими приміщеннями, транспортними засобами.

До складу оборотних фондів включають:

1. Виробничі запаси.

2. Незавершене виробництво.

3. Витрати майбутніх періодів.

Середньорічна вартість майна підприємства 8479 тис. грн. (2010 рік)

Порівняємо показники активу балансу за 2009−2010 роки. Актив балансу на 2009 рік становить 7904 тис. грн., тоді як на кінець 2010 він складає 9054 тис. грн.

Як бачимо, за останній рік підприємство покращило свій майновий стан, збільшивши вартість майна на 1150 тис. грн., що свідчить про поліпшення його фінансово-господарської діяльності.

Таблиця 2.1. Структурна динаміка основних засобів за 2010 рік

Групи активів

Залишок на початок року

Надійшло за рік

Вибуло за рік

Нарах. амортизації за рік

Залишок на кінець року

Первісна переоцінена вартість

знос

Первісна переоцінена вартість

знос

Первісна переоцінена вартість

знос

Будинки, споруди та передавальні пристрої

6293

2925

805

110

9

197

6988

3113

Машини та обладнання

1324

856

286

56

59

205

1554

1002

Транспортні засоби

2411

1769

175

151

2586

1920

Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

10

7

2

1

11

7

Багаторічні насадження

1

1

Інші основні засоби

150

42

26

4

28

172

70

Малоцінні необоротні матеріальні активи

355

335

100

40

23

83

395

395

Разом

10 524

5934

1394

211

91

664

11 707

6507

Коефіцієнт зносу основних засобів. Характеризує стан та ступінь зносу основних засобів.

— на початок року: 5934: 10 524= 0,564 (56,4%)

— на кінець року: 6507: 11 707 = 0,556 (55,6%)

Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показник показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду становлять нові основні засоби.

— На початок: 164: 10 524 = 0,016

— На кінець: 1394: 11 707 = 0,119

Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період.

— На початок 348: 10 310 = 0,034

— На кінець 211: 10 524 = 0,020

Як бачимо, на 2010 рік спостерігається прибуття значної вартості основних засобів, особливо активної частини, що свідчить про підвищення виробничої потужності підприємства.

Хоча коефіцієнт зносу на кінець року і зменшується від 56,4% до 55,6%, високий процент свідчить про необхідність відновлення основних засобів підприємства.

Розрахуємо показники ефективного використання фінансових ресурсів (показники рентабельності).

Рентабельність всього майна

Rв.м. = чистий прибуток: середня вартість всього майна х 100%

Rв.м. = 193: ((9054+ 7904): 2) х 100% = 2,1%.

Рентабельність власних коштів:

Rв.к.= чистий прибуток: середня вартість власних коштів х100%

Rв.к. = 193: ((5928 + 5903):2×100% = 3,3%.

Рентабельність виробничих фондів.

Rв.ф. = чистий прибуток: середня вартість виробничих фондів х 100%

Rв.ф. = 193: ((4590+5200):2×100% = 3,9%.

Рентабельність продукції.

R пр = прибуток від реалізації: собівартість реалізованої продукції х 100%

R пр. = ((543+570−344)/(18 502+2768+1670)) х 100% = 3,4%.

Виходячи з проведених розрахунків ми бачимо, що всі показники рентабельності знаходяться на досить низькому рівні. Найбільша рентабельність у виробничих фондів — 3,9%, найменша — у всього майна 2,1%. Дуже низький рівень рентабельності свідчить про те, що на підприємстві використання ресурсів здійснюється неефективно.

За результатами проведеного аналізу державного підприємства «Черкаське ЛГ», можна сказати, що підприємство не має залишків по «хворим» статтям балансу, працює на власному і авнсованому капіталі («нормальні» джерела покриття), є платоспроможним (враховуючи показники абсолютної ліквідності, покриття запасів), співвідношення між сумами власних оборотних засобів, запасами, витратами та джерелами формування засобів свідчить про нормальну фінансову стійкість. Робота підприємства є беззбитковою.

2.4 Аналіз витрат та специфіка їх обліку

На досліджуваному підприємстві використовують журнально-ордерну форму обліку із застосуванням автоматизації облікових операцій.

Облік виробництва починається з оформленням операцій на списання витрат у виробництво і закінчується оприбуткуванням готової продукції та визначенням її фактичної операції.

При журнально-ордерній формі обліку застосовуються накопичувальні реєстри (журнали-ордери). Записи в журнали-ордери проводяться з первинних документів в розрізі кореспондуючих рахунків за кредитовою ознакою, тобто по кредиту даного рахунку в кореспонденції з рахунками, що дебетуються. Місячні підсумки кожного журналу-ордера показують загальну суму кредитового обігу рахунку, операції якого враховуються в журналі, і суми дебетових оборотів кожного рахунку, що кореспондує з ним. Господарські операції записуються в журнали-ордери у міру їх здійснення і оформлення первинними документами і таким чином одночасно здійснюються систематичний і хронологічний записи. Звірка правильності ведення записів в журналі-ордері відбувається шляхом порівняння підсумків по рахунках, що дебетуються, із загальним підсумком по кредиту рахунку. Вивірені місячні підсумки з журналів-ордерів переносяться в Головну книгу. Кредитовий обіг по рахунку переноситься з відповідного журналу, а обіги по дебету — з інших журналів-ордерів по кореспондуючих рахунках, таким чином, в Головній книзі розшифровується дебетовий обіг рахунку, а в журналі-ордері - кредитовий. Головна книга ведеться правильно, якщо суми дебетових і кредитових обігів, а також дебетових і кредитових сальдо рівні. При такій формі обліку виключається багатократність записів і відбувається об'єднання статистичного і аналітичного обліків.

Кінцева інформація по виробництву в кінці місяця чи звітного періоду заноситься в Баланс як готова продукція чи незавершене виробництво.

При встановленні цін на продукцію ДП «Черкаське лісове господарство» використовує метод забезпечення цільового прибутку. Цей метод дозволяє підприємству використовувати ціну продукції як стабільний фактор отримання бажаної норми прибутку. Оскільки державні органи управління лісовими ресурсами не обмежують підприємство у встановленні величини рентабельності, «Черкаське лісове господарство» встановлює надбавку до собівартості продукції повністю самостійно, головним чином виходячи із попиту на певну продукцію.

Приклад калькуляції наведений у таблиці 2. 2

Рентабельність продукції переробки по ДП «ЧЕРКАСЬКЕ ЛГ» у 2009 році становила 6,9%, у 2010 році - 18,4%. Проведемо аналіз статей витрат на виготовлення окремих видів продукції.

Таблиця 2.2. Калькуляція окремих видів продукції

Пиломатеріал

Брус чотирьохкантний

Статті витрат

на од., грн. коп

на од., грн. коп

на од., грн. коп

на од., грн. коп

2009 р.

2010 р.

2009 р.

2010 р.

Сировина та матеріали

108,81

145,42

142,17

110,03

Зворотні відходи

1,15

0,42

2,51

2,78

Основна зарплата

19,93

25,74

25,06

32,61

Додаткова зарплата

10,42

12,80

13,05

16,21

Відрахування на соц.

страхування

11,57

14,33

14,55

18,19

Витрати на утримання та

експлуатацію механізмів

28,29

27,27

34,13

34,07

Загальновиробничі (цехові)

витрати

35,39

38,27

48,65

50,21

Виробнича собівартість

213,26

263,4

275,10

258,5

Адміністративні витрати

13,74

3,76

17,23

4,82

Витрати на збут

Всього витрат

227,00

267,17

292,33

263,36

Обсяг продукції

873,10

718,61

2988,74

2738,46

Оптова ціна, грн. -коп.

244,42

386,44

327,70

375,00

Вся продукція ДП «Черкаське лісове господарство» відповідає державним стандартам якості, а також проходить обов’язковий контроль якості під час якого перевіряється відповідність нормам.

На підприємстві ДП «Черкаське лісове господарство» 100% якісна продукція, це підтверджується якісними посвідченнями.

Планування діяльності підприємства здійснюється щорічно з поквартальним та помісячним розподілом. Зокрема планується об'єм випуску продукції, чисельність працюючих, фонд оплати праці та середня заробітна плата.

Аналіз засобів виробництва та матеріальних ресурсів

В ДП «Черкаське лісове господарство» на сьогоднішній день обліковується 21 вантажний автомобіль на перевезенні вантажів та людей, 14 спеціальних автомобілів — проведення робіт по гасінню лісових пожеж, 23 трактори, які працюють на трелюванні деревини та проведенні лісокультурних робіт, 48 одиниць деревообробного обладнання, 985 одиниць бензиномоторного інструменту.

Аналіз використання окремих видів основних фондів (вантажних автомобілів) наведений в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Аналіз використання вантажних автомобілів

№№

Показники

Одиниці виміру

2009 р.

2010 р.

1

Наявність на початок року

шт.

21

21

2

Прибуло

шт.

2

3

Вибуло

шт.

2

4

Наявність на кінець року

шт.

21

21

5

Загальна вантажопідйомність

т

106,2

94,2

6

Автомобіле-дні в господарстві

8395

7665

7

Автомобіле-дні в роботі

4113

3681

8

Автомобіле-дні в ремонті

984

767

9

Загальний пробіг

тис. км.

407

352

10

В тому числі з вантажем

тис. км.

194

169

11

Перевезено вантажів

тис. т.

42

62,2

12

Вантажооборот

тис. т. км.

1092

981

13

в тому числі бензинові

тис. т. км.

482

413

14

в тому числі дизельні

тис. т. км.

610

568

15

Витрата палива /знеособлен. /

тис. лтр.

1620

136

16

Бензину

тис. лтр.

111

92

17

Дизпалива

тис. лтр.

51

44

18

Витрати на експлуатацію

тис. грн.

652

740

19

Кт.г.

0,88

0,90

20

К викр. автомоб.

0,49

0,48

21

Виробіток на 1 автом.

т.

2

3

22

Питома витрата бензину

грм. т. км.

171

167

23

Питима витрата дизпалива

грм. т. км.

84

64

При аналізі використання вантажних автомобілів слід відмітити низький коефіцієнт використання — 0,48−0,49, при розрахунковому -0,66. Це зумовлено тим, що рік випуску цих автомобілів в основному 1983−1991 роки.

Таблиця 2.4. Аналіз використання тракторів

№№ п/п

Назва показників

Одиниці виміру

2009 р.

2010 р

1

Наявність на початок року

шт.

17

23

2

Прибуло

шт.

6

1

3

Вибуло

шт.

0

4

Середньоспискове фізичне

шт.

23

24

5

Середньоспискове еталонне

14,3

15

6

Дні перебування в господарстві

днів

8267

8670

7

Дні в роботі

днів

4133

4235

8

Дні в простої всього:

днів

4134

4435

в тому числі:

в ремонті

днів

847

838

вихідні

днів

2462

2632

в робочому стані

днів

825

965

9

Витрати на експлуатацію

тис. гр.

637

734

в тому числі:

тис. гр.

Заробітна плата

тис. гр…

199

261

Амортизація

тис. гр.

37,6

45,8

ПММ

тис. гр.

356

371

Ремонт та запчастини

тис. гр.

43

55

10

Виконано:

умовн. га.

21 948

17 184

11

Об'єм виконаних робіт

тис. кбм.

73

66,5

Корчування

Га

0

Трелювання

тис. кбм.

61,6

60,8

Навантажування лісоматеріалів

тис. кбм.

11,3

5,7

Вивозка лісу

тис. кбм.

0

12

Витрати палива

тон

120

93,8

Показники роботи:

1

Виробіток на ет. трактор

умовн. Га

1534

1227

2

Виробіток на тех. Трактор

умовн. Га

954

716

3

Виробіток на тех. Трактор

тис. кбм.

3169

2771

4

Змінний виробіток

умовн. Га

5,3

4,1

5

Коефіцієнт тех. Готов.

К

0,89

0,87

6

Коефіцієнт використання

К

0,50

0,49

7

Собівартість ум. Га.

Грн.

29

43

8

Собівартість змінності

Грн.

154

173

9

Собівартість трактора

Грн.

27 686

30 583

10

Витрати палива на машинозміну

літр.

29

22

11

Витрати палива на ум. Га.

Літр.

5,4

5,4

Таблиця 2.5. Витрати електроенергії

Використано всього тис. квт. год.

Перероблено деревини м. куб.

Витрати ел. ен. На 1 кбм. квт. год.

2008 р

2009 р

2010 р

2008 р

2009 р

2010 р

2008 р

2009 р

2010 р

445

431

385

9004

9219

7830

4,9

4,7

4,9

Як бачимо, спостерігається зниження використання електроенергії на підприємстві, що спричинено запровадженням енергозберігаючих технологій.

Спискова чисельність працівників в Черкаському лісгоспі на теперішній час становить 349 чоловік. Середньооблікова чисельність в еквіваленті повної зайнятості - 405 чоловік.

3. Шляхи мінімізації витрат та оптимізації їх обліку на ДП «Черкаське лісове господарство»

3.1 Шляхи і напрямки розвитку підприємства, їх значення в управлінні витратами

Основним недоліком в роботі підприємства, є низька зацікавленість керівників та спеціалістів підприємства у мінімізації поточних витрат та максимізації прибутку. Оскільки підприємство належить до державної власності, директор не є його власником та не бере участі у розподілі прибутку. Тому при плануванні показників директор разом із працівниками економічного відділу закладає у план мінімальні показники, щоб у майбутньому мати змогу легко їх перевиконати. Це негативно позначається на ефективності діяльності підприємства в цілому. Керівництво зацікавлене в мінімальному значенні прибутку, якого буде достатньо на виплату премій та інших заохочувальних виплат. Тому необхідно переглянути поточну систему оплати праці та створити таку, за якою значна частина оплати праці керівників та спеціалістів залежала б від результатів діяльності підприємства. Також необхідно спростити процедуру звільнення директора та інших працівників керівного складу.

До інших проблем підприємства можна віднести наступні:

? Великий ступінь зносу основних виробничих фондів.

? Застаріле обладнання цеху переробки деревини. У зв’язку з тим, що не можливо провести технологічне переоснащення, було запропоновано цех переробки деревини здати в оренду. Але це питання на теперішній час не вирішено.

? Потребує вдосконалення реалізація деревини через аукціонні торги та проведення тендерних закупівель паливно-мастильних матеріалів, інші послуги.

? Морально застаріле обладнання по обробці деревини в круглому виді на пиломатеріал в Руськополянському, Дахнівському, та Білозірському, і як наслідок, великі трудозатрати.

Для подальшого успішного існування ДП «Черкаське лісове господарство» на Україні необхідно:

1. проведення реконструкції лісокомплексу та технічного переозброєння, модернізації обладнання та устаткування;

2. в зв’язку з не нарахуванням на експортну продукцію ПДВ вишукувати можливості по збільшенню реалізації продукції на експорт;

3. провести роботу по достроковим заключенням договорів на реалізацію продукції з фірмами, які є платоспроможними;

4. проводити роботу по випуску нових видів продукції переробки, що будуть в подальшому користуватися попитом;

5. освоювати нові ринки збуту продукції через розширення комп’ютеризації та вихід в Інтернет та проведення аукціонів;

6. розширити площі лісорозсадників та плантацій молодих лісових насаджень, для більшого відновлення лісових масивів та вирощування новорічних ялинок;

7. збільшити обсяги вирощування декоративного посадкового матеріалу, що на даний час користується попитом;

8. по можливості уникати втрат продукції з цінних порід деревини, через довготривале зберігання та більш якісно розкряжовувати хлисти;

3. 2 Методи удосконалення обліку витрат на підприємстві

Беручи до уваги особливості лісогосподарського виробництва, вивчення досвіду роботи підприємства, аргументи та пропозиції науковців, я прийшов до висновку про доцільність використання на цьому підприємстві попроцесного методу калькулювання на основі нормативного обліку витрат, що передбачає систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від чинних норм. Завдяки попередньому визначенню нормативної собівартості продукції на основі техніко обґрунтованих норм і фактичної собівартості одиниці продукції як суми нормативної собівартості та відхилень від норм, що стосуються цієї продукції, можливо побудувати систему обліку витрат відповідно до схеми технологічного процесу виробництва й істотно посилити контрольну функцію обліку. Використання елементів нормативного методу обліку дають змогу забезпечити своєчасне виявлення економії або додаткових витрат за рахунок відхилень від встановленого технологічного процесу, змін складу витрачених сировини, матеріалів і напівфабрикатів, асортименту лісо продукції, її сортності тощо.

На досліджуваному підприємстві, як і на будь-якому підприємстві лісового господарства є всі передумови для впровадження попроцесного методу калькулювання на основі нормативного обліку витрат, оскільки заготівля деревної сировини здійснюється відповідно до фаз (процесів) виробництва. Незважаючи на те, що виробництво в лісовій галузі істотно залежить від природних і географічних чинників, технологічний режим непорушно встановлений, оскільки на кожну лісосіку, прийняту для рубання, складається технологічна карта, в якій фіксуються всі нормоутворювальні та спеціальні лісогосподарські умови експлуатації кожної ділянки лісу, затверджується технологія освоєння конкретних лісосік. Впроваджуючи попроцесний метод калькулювання на основі нормативного методу обліку витрат, потрібно враховувати комплексний характер лісосічного фонду, оскільки отримання кількох видів деревної сировини різної якості, одномоментне виникнення виробничих витрат по всіх лісо продуктах у конкретній технологічній фазі зумовлюють труднощі під час визначення виду відхилень. Тому цей метод повинен орієнтуватися на групування витрат за місцем їх виникнення, тобто за структурними підрозділами підприємства та фазами (процесами) виробництва, на яких організовується планування, нормування й облік витрат з метою їх контролю і управління.

Використання попроцесного методу калькулювання на основі нормативного методу обліку витрат потребує розроблення документації та форм оперативної внутрішньої звітності на принципах повної автоматизації обліку.

Як рекомендацію, хотілося б запропонувати керівництву підприємства приділити увагу впровадженню автоматизації облікового процесу шляхом залучення фахівців програмного забезпечення, які можуть розробити програму бухгалтерського обліку спеціально для ДП «Черкаське лісове господарство». Створення програми дозволить більш швидко і точно вести облік безпосередньо в бухгалтерії, а локальна мережа в організації дозволить швидко зв’язуватися з будь-якими відділами бухгалтерії на підприємстві і навіть зі складами. До бухгалтерській програмі може бути розроблена аналітична програма, яка зможе в будь-який момент за допомогою таблиць, діаграм, схем показувати зміни відбулися у складі витрат на виробництво. Це в свою чергу зможе оперативно привернути увагу керівництва і відразу приступити, наприклад, до пошуку причини збільшення витрат на виробництво, відхилення норм витрат матеріалів і сировини від фактичних витрат. Наприклад, збільшення витрат матеріалів і збільшення кількості браку може свідчити про неякісне сировину і матеріали. Швидке реагування дозволить вчасно виставити претензії постачальникам і уникнути в майбутньому скарг від покупців. Також спрощення бухгалтерського обліку, шляхом автоматизації облікового процесу дозволить одного з бухгалтерів перевести на посаду штатного ревізора в організації, який буде контролювати правильність складання первинної документації, правильність взаємовідносин між різними відділами бухгалтерії ДП «Черкаське лісове господарство».

3.3 Інвестиційний проект зниження собівартості продукції у 2011 році

3. 3. 1 Вигоди від впровадження автоматизації на ДП «Черкаське лісове господарство»

У результату аналізу роботи підприємства можна зробити висновок, що обладнання підприємства застаріле як фізично, так і морально. В деяких підрозділах, що займаються заготівлею та переробкою деревини, переважає малоефективна ручна праця. Тому подальший розвиток та підвищення ефективності діяльності підприємства пропоную здійснити за рахунок підвищення ступеня механізації та автоматизації основних виробничих процесів.

Наступні розрахунки по даній курсовій роботі проведемо за наступними даними:

При впровадженні автоматизації будуть здійснені наступні дії:

Буде проведено заміну одного із деревообробних верстатів у Руськополянському лісництві, що є структурним підрозділом ДП «Черкаське лісове господарство».

А саме, стрічковий верстат «ЛЗ-052», призначений для розпилу деревини у круглому вигляді на дошки та бруски, заміниться більш сучасним верстатом «ЛЗ-112», який буде виконувати аналогічні функції.

Характеристики нового та старого обладнання подані в таблиці 3. 1

Таблиця 3.1. Порівняльні характеристики двох верстатів

Назва показника

од. виміру

Станок стрічковий «ЛЗ-052»

Станок стрічковий «ЛЗ-112»

Рік випуску

Рік

1986

2011

Первісна вартість

грн

33 312

51 000

Ринкова вартість

грн

12 422

51 000

Максимальна продуктивність зміну

м3

10

10

Чисельність обслуговуючого персоналу

чол.

3

1

Річні витрати на заробітну плату на одного працівника (2 розряд)

грн

38 427

Максимальна потужність

кВт

6

4,5

Як бачимо з таблиці, новий верстат потребує участі лише одного працівника проти трьох при старому верстаті, також новий верстат має меншу потужність, тому підприємство зможе зекономити на електроенергії.

3. 3. 2 Розрахунок витрат на проведення автоматизації виробництва

В даному підрозділі дипломної роботи необхідно врахувати вартість усіх витрат, пов’язаних з проведенням автоматизації виробництва: вартість засобів автоматизації і монтажних матеріалів, суму витрат на поточний ремонт, вартість електроенергії, суму заробітної плати, відрахувань на соціальне страхування, а також, визначити економічний ефект.

Таблиця 3.2. Розрахунок вартості засобів автоматизації

№ п/п

Назва обладнання

Один. вимір.

Кількість

Ціна, грн.

Вартість, грн.

1

Верстат стрічковий «ЛЗ-112»

шт.

1

51 000

51 000

2

Інструмент заточний

шт.

1

250

250

Всього:

51 250

Таблиця 3.3. Розрахунок вартості монтажних матеріалів

№ п/п

Назва матеріалів

Один. вимір.

Кількість

Ціна, грн.

Вартість, грн.

1

Провід монтажний

м

0,7

12,1

8,47

2

Припій

кг

0,2

8,25

1,65

3

З'єднувальний шнур

шт.

17

2,47

41,99

4

З'єднувальний шнур (220У)

м

1

2,44

2,44

Всього:

54,55

Кількість використаної електроенергії становить 130 кВт/год.

Встановлення засобів автоматизації буде проводити бригада з 3 чоловік.

При цьому витрати даного підприємства на електроенергію скоротяться з 3730кВт/год до 2821 кВт/год.

Розрахунок витрат на поточний ремонт.

Таблиця 3.4. Витрати на поточний ремонт

№ п/п

Назва матеріалів, з/частин

Один. вимір.

Річна потреба

Ціна, грн.

Вартість, грн.

1

Пила стрічкова

шт.

7

1200

8400

2

Мастило

кг.

4

64

256

3

Круг заточний

шт.

6

40

240

Всього:

8896

Розрахунок вартості електроенергії.

Таблиця 3.5. Витрати електроенергії

п/п

Назва

Один.

вимір.

Кількість

Ціна, грн.

Вартість,

грн.

1

Електроенергія силова

кВт/год

130

0,38

49,40

Розрахунок заробітної плати робітників, зайнятих встановленням обладнання.

Встановлення засобів автоматизації буде здійснювати бригада з 3-х чоловік. Заробітна плата робітникам буде нараховуватися за контрактною системою. За виконання даної роботи за 18 годин, підприємство робітникам має заплатити 600 грн.

Розрахунок відрахувань на соціальне страхування.

Суму відрахувань на соціальне страхування вираховую, виходячи із ставки 37% від фонду оплати праці.

В = 600 · 0,37 = 222 (грн.)

Розрахунок загальновиробничих витрат.

Загально виробничі витрати, пов’язані з обслуговуванням виробництва, по даних підприємства приймаються в розмірі 40% витрат від фонду оплати праці.

Вз.в. = 600 · 0,4 = 240 (грн.)

Розрахунок суми витрат на автоматизацію.

Таблиця 3.6. Загальні витрати на автоматизацію

п/п

Назва витрат

Сума, грн.

1

Вартість засобів автоматизації

51 250

2

Вартість монтажних матеріалів

54,55

3

Витрати на поточний ремонт

8896

4

Вартість електроенергії

49,40

5

Зарплата

600

6

Відрахування на соціальні заходи

222

7

Загальновиробничі витрати

240

Всього:

61 311,95

3. 3. 3 Розрахунок економії від впровадження автоматизації

В загальному випадку автоматизація виробництва може привести до наступних результатів:

— економії прямих витрат праці - зменшення обслуговуючого персоналу;

— економії витрат на електроенергію;

— покращення умов праці - зменшення чисельності персоналу від стомлюючої або тяжкої фізичної праці та роботи в небезпечних або шкідливих для здоров’я умовах;

— до спрощення технологічних схем, зменшення витрат на виробництво.

В даному випадку на підприємстві до автоматизації працювало 3 робітники, а в результаті впровадження нового обладнання достатньо 1-го. Отже, в даному випадку додається економія по фонду заробітної плати, по сумі відрахувань по соціальному страхуванню, а також економія витрат на споживання електроенергії.

Розрахую річний фонд оплати праці робітників до автоматизації. По даних підприємства річний фонд оплати праці на одного робітника був 38 427,00 грн.

Отже, річний фонд оплати праці:

— до автоматизації: 38 427,00 · 3 = 115 281,00 грн;

— після автоматизації: 38 427,00 · 1 = 38 427,00 грн;

Відрахування на соціальні заходи:

— до автоматизації: 115 281,00 · 0,37 = 42 653,97 грн;

— після автоматизації: 38 427,00 · 0,37 = 14 217,99 грн;

Витрати на електроенергію:

— до автоматизації: 3730 · 0,38 = 1417,40 грн;

— після автоматизації: 2821 · 0,38 = 1071,98 грн;

витрати на поточний ремонт:

— до автоматизації: 9115,00 грн;

— після автоматизації: 8896,00 грн;

Економія фонду оплати праці:

115 281,00 — 38 427,00 = 76 854,00 грн;

Економія по відрахуваннях на соціальні заходи:

42 653,97 — 14 217,99 = 28 435,98 грн;

Економія витрат на електроенергію:

1417,40 — 1071,98 = 345,42 грн;

Економія витрат на поточний ремонт:

9115,00 — 8896,00 = 219,00 грн;

Загальна сума економії:

76 854,00+28 435,98+345,42+219,00 = 105 854,40 грн.

Чистий прибуток збільшиться на:

3. 3. 4 Розрахунок економічної ефективності від впровадження нового обладнання

Термін окупності витрат, пов’язаних з купівлею та впровадженням обладнання.

Ток = року

Коефіцієнт економічної ефективності.

К =

3. 3. 5 Висновок про економічну доцільність проекту автоматизації

В результаті автоматизації цеху переробки деревини, було впроваджено засоби автоматизації, які дозволяють автоматично здійснювати даний виробничий процес.

В результаті вивільнено 2-х робітників і досягнуто економії по фонду заробітної плати, а також, зменшено витрати на електроенергію і досягнуто економії витрат на поточний ремонт.

З огляду на короткий строк окупності (0,77 року) даний проект вважаю економічно доцільним.

Висновки

В процесі написання даної роботи були викладені теоретичні і практичні аспекти, проблеми обліку витрат виробництва. В результаті вивчення матеріалу з досліджуваної проблеми, можна зробити ряд висновків.

Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси — це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой