Облік витрат підприємства

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Значення, завдання витрат,їх класифікація, облік операційних та інших витрат
  • 1.1 Значення та завдання витрат
  • 1.2 Класифікація, облік операційних та їнших витрат
  • 1.3 Нормативне забезпечення витрат
  • Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика підприємства «Захід-комп»
  • 2.1 Організаційно-економічна характеристика пвдприємства «Захід-комп»
  • 2.2 Облікова політика «Захід-комп»
  • 2.3 Порядок ведення обліку витрат на підприємстві «Захід-комп»
  • Розділ 3
  • 3.1 Документальне оформлення та облік витрат
  • 3.2 Рекомендації щодо удосконалення ведення обліку витрат на підприємстві «Захід-комп»
  • Висновок
  • Список використаної літератури
  • Додатки

Вступ

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональними і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов’язків перед державою.

Опанування знаннями бухгалтерського обліку з метою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження шляхів подальшого покращання їх роботи є головною метою керівника підприємства, менеджера, економіста, бухгалтера.

Удосконалення побудови своєчасного і достовірного бухгалтерського обліку нерозривно пов’язане з вирішенням актуальних завдань в галузі економіки. Виявленню внутрішньогосподарських резервів підприємств, запобіганню зловживанням і перевитратам, зниженню собівартості продукції, підвищенню продуктивності праці, рентабельності виробництва (робіт, послуг), досягненню комерційного успіху сприяють чітко налагоджений облік і контроль.

Бухгалтерський облік повинен всебічно і повно охоплювати та систематизувати господарську діяльність виробничо-комерційного підприємства, об'єднання, забезпечувати управління інформацією, здатною контролювати і оцінювати їх господарську діяльність.

Чітка побудова бухгалтерського обліку підвищує роль його як основного засобу контролю за додержанням режиму економії і комерційного успіху в усіх підприємствах.

Перехід виробництва на ініціативний шлях розвитку передбачає прискорення темпів економічного росту, посилення режиму економії і ресурсозбереження.

Важливе значення відіграє науково-обгрунтований бухгалтерський облік витрат виробництва, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства.

Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв’язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей промисловості.

Поряд з необхідністю вивчення загальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартості в промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостей формування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способів калькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.

Метою курсової роботи є розгляд основ обліку витрат підприємства в ринкових умовах господарювання.

Предметом даної курсової роботи є сукупність основ організації обліку витрат на підприємстві.

При написанні курсової роботи слідує вирішити такі завдання:

розглянути економічну сутність і зміст витрат на виробництво продукції;

показати за яким принципом проводиться групування витрат на підприємстві;

охарактеризувати нормативно — законодавчу базу з обліку витрат на підприємстві;

охарактеризувати облік витрат підприємства по всіх видах.

Об'єктом досліджень є система організації обліку витрат на підприємстві. Інформаційною базою курсової роботи були нормативно-правові акти, що регулюють облік витрат на підприємстві.

В роботі використовувалися нормативно-правові документи України, праці відомих українських та закордонних фахівців, а також публікації в спеціалізованих періодичних виданнях.

Розділ 1. Значення, завдання витрат,їх класифікація, облік операційних та інших витрат

1.1 Значення та завдання витрат

В умовах розвитку соціально-орієнтованого ринкового господарства поступово зникає протистояння праці й капіталу. У процесі виробництва робітник і підприємець все більше співпрацюють. Таким чином, відбуваються зміни в соціально-економічній сутності витрат виробництва.

Вмінені витрати з позицій окремої фірми (підприємства) поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні (або явні) витрати пов’язані з придбанням фірмою ресурсів (тобто це витрати на сировину, матеріали, робочу силу тощо). При цьому вмінені витрати дорівнюють вигоді, яку можна отримати, якщо при тих же витратах використати альтернативний ресурс.

Внутрішні витрати пов’язані з використанням факторів виробництва, які знаходяться у власності самої фірми (грошовий капітал, технічне та інше обладнання, підприємницькі здібності тощо), а також з деякими її перевагами. При цьому ці витрати дорівнюють вигоді, що може бути отримана при альтернативному використанні власних ресурсів.

Використовуючи власні ресурси, підприємець зіставляє ці витрати з альтернативними можливостями: грошовий капітал — з процентом на нього в банку, використання обладнання — з доходом від здачі його в оренду, особисте управління фірмою — з наймом до іншої фірми тощо.

Усі витрати підприємства можна розглядати в аспекті економічних витрат (зумовлені витрати — зовнішні і внутрішні) і бухгалтерські витрати (зовнішні грошові витрати фірми).

Витрати підприємств на виробництво певного обсягу продукції залежать від строку, за який можлива зміна ресурсів, що використовуються.

Протягом короткого строку певні ресурси (обладнання, верстати, будівлі тощо) залишаються незмінними. Кількість інших ресурсів (праця, сировина, допоміжні матеріали тощо) може змінюватись. У зв’язку з цим існують поняття постійних та змінних витрат. Останні змінюються зі зміною обсягу виробництва. Щодо постійних витрат, то в межах наявних виробничих потужностей їх величина не залежить від кількості створюваної продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли не створюється продукт (амортизація, опалення, освітлення, реклама, страхування, рентні платежі). Для розширення виробництва продукції передусім необхідно відповідно збільшити кількість змінних ресурсів та інтенсивніше використовувати наявні виробничі потужності. За тривалий період можна змінити кількість усіх зайнятих ресурсів, у тому числі й виробничі потужності. Відповідно всі ресурси у цей період розглядаються як змінні.

Розмежування витрат виробництва за нетривалий період на постійні та змінні є вихідним пунктом для визначення закону спадної віддачі, або ефективності граничного продукту. Згідно з цим законом, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу) дає обсяг додаткового продукту, що зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Так, при певній кількості обладнання обсяг виробництва буде зростати все повільніше, якщо все більше робітників будуть залучатися до його обслуговування [7,85−89].

Кожний додатковий приріст одного з ресурсів при фіксованих значеннях інших веде до зменшення приросту продукту. В результаті на одиницю змінного ресурсу припадає все менше фіксованого ресурсу.

Під впливом науково-технічного прогресу, що змінює якість ресурсів, можливе встановлення іншої пропорції між зростанням обсягу виробництва та певного ресурсу при незмінних значеннях кількості інших ресурсів. Однак і в цьому випадку закон діє, хоч і на новому кількісному рівні. Він не діє при паралельному зростанні обсягів усіх ресурсів. В ряді випадків тут виникає ефект економії на масштабах виробництва.

Сума постійних та змінних витрат фірми при виробництві даної кількості продукту становить загальні (сукупні) витрати, їх можна визначити, якщо обчислити витрати на виробництво однієї одиниці продукції плюс додаткові витрати на виробництво другої, плюс додаткові витрати на виробництво третьої і т.д., включаючи n-одиницю продукції. Збільшення кількості вироблюваної продукції супроводжується зростанням сукупних витрат.

Відповідно до П © БО 16 під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників).

Якщо хоча б одна з умов визнання активів не виконується, актив не визнається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на «Інші операційні витрати». Списані активи обліковуються на позабалансовому рахунку 07 «Списані активи».

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Якщо витрати неможливо прямо пов’язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Так, витрати визнаються за наступних умов:

· Зменшення активів або збільшення зобов’язань, яке призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Наприклад, списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати робітникам підприємства.

· Визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів.

· Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства. Наприклад, уцінка товарів, створення резерву сумнівних боргів.

· Можлива достовірна оцінка суми витрат. Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів, документально підтверджена.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

· платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь клієнта, принципала, тощо;

· попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

· погашення одержаних позик;

· зменшення власного капіталу підприємства в результаті його вилучення або розподілу власниками.

Бухгалтерський облік витрат підприємства здійснюється у двох напрямках: за видами діяльності та за елементами. Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені активи підприємства. Облік витрат за елементами показує, що конкретно, які ресурси витрачені.

Класифікація видів діяльності, яка використовується для обліку витрат, наведена на (рисунку 1.1.1.)

Рисунок 1.1.1 Класифікація видів діяльності

Звичайна діяльність — будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають внаслідок здій- снення такої діяльності.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність — операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Витрати, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності (операційні витрати), включають: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Елемент витрат представляє собою сукупність економічно однорідних витрат. За елементами операційні витрати поділяються на матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

1.2 Класифікація, облік операційних та їнших витрат

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління (Таблиця 1.2. 1)

Таблиця 1.2. 1

Класифікація витрат

Ознаки класифікації

Групи витрат

По відношенню до виробничого процесу

основні витрати

накладні витрати

По відношенню до обсягів виробництва

умовно-постійні витрати

умовно-змінні витрати

За єдністю складу

одноелементні витрати

комплексні витрати

За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва

прямі витрати

непрямі витрати

За доцільністю

продуктивні витрати

непродуктивні витрати

За календарним періодом

поточні витрати

одноразові витрати

За видами витрат

витрати за економічними елементами

витрати за статтями калькуляції

До основних відносять витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг). В будь-якому виробництві вони складають найважливішу частину витрат, досягаючи в окремих галузях 90% собівартості. Накладні витрати виникають у зв’язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством. За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні і постійні.

Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним. До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть слугувати адміністративні або загальногосподарські витрати).

Слід відмітити, що поділ на змінні і постійні витрати в певній мірі є умовним, так як в чистому вигляді вони не проявляються: змінні витрати на одиницю продукції змінюються під впливом організаційно-технічних заходів, величина постійних витрат — при суттєвій зміні обсягу виробництва. Тому більш правильно їх називати умовно-змінними і умовно-постійними витратами. За складом витрати можуть бути одноелементними або комплексними.

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.

Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими. До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, а саме:

· сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати;

· витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг;

· інші виробничі витрати: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Непрямі витрати — це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. Непрямий розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна приділятися увага збільшенню питомої ваги прямих витрат.

За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані, чи доцільні для даного виробництва, витрати. Відповідно до непродуктивних відносять витрати, які утворюються з причин, що свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). У випадку ідеальної організації технології виробництва і праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними [9,94−97].

До поточних відносять витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило основна частина витрат на виробництво. Одноразовими є витрати, пов’язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо.

Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої) діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності.

Усі витрати підприємства, згідно з П © БО 16, поділяють на виробничі (виробнича собівартість продукції, робіт, послуг), операційні (адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) та інші витрати діяльності (фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати).

Основні засади класифікації витрат розкриті в П © БО 3 «Звіт про фінансові результаті, П © БО 15 «Доходи» та П © БО 16 «Витрати» і передбачають функціональну ознаку їх групування відповідно до видів діяльності, за якими були здійснені витрати та отримані доходи. [3,4,5]

Отже, за видами діяльності витрати та доходи поділяють на витрати і доходи від звичайної та надзвичайної діяльності.

Звичайна діяльність поділяється:

· на операційну;

· фінансову;

· інвестиційну.

Відповідно, витрати, пов’язані з операційною діяльністю, групують за функціями — витрати виробництва (реалізації), витрати на управління, збут та інші операційні витрати, а також за економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Виходячи з мети та завдань управлінського обліку дещо змінюється підхід до визначення витрат виробництва. Менеджерів насамперед цікавить не просто інформація про загальні витрати підприємства, а дані про конкретні витрати для виготовлення різних видів продукції (виконання робіт, надання послуг).

Тому під витратами виробництва розуміють витрачання у виробничому процесі засобів виробництва і праці для виготовлення продукції. А сукупність витрат, пов’язаних з виробництвом або придбанням певного активу, утворює його собівартість. Відповідно до цього у вітчизняному обліку, крім функціональної ознаки класифікації витрат, вирізняють й інші ознаки (Додаток А).

Така класифікація відповідає, головним чином, податковому аспекту обліку, основним недоліком якого є його неспроможність надавати інформацію для прогнозування короткострокових управлінських рішень та контролю витрат за сферами діяльності і центрами відповідності. Тому поряд з податковим аспектом у вітчизняну класифікацію витрат слід запровадити угруповання, що відповідають її управлінському аспекту.

Оскільки управлінські рішення зазвичай спрямовані на перспективу, керівництву насамперед необхідна інформація про очікувані витрати та доходи. У зв’язку з цим вирізняють очікувані (релевантні) та безповоротні (нерелевантні) витрати.

Очікувані (релевантні) витрати - це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень, тобто майбутні витрати. Точніше, це витрати, що відрізняють одну альтернативу від іншої.

Безповоротні (нерелевантні) витрати — це витрати, які не можуть бути змінені в результаті прийнятого управлінського рішення, тобто минулі витрати.

Важливим є також поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані. Така їх класифікація використовується при організації обліку по центрах відповідальності.

Зокрема, контрольовані витрати — це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив. Наприклад, контроль використання матеріалів та зарплати начальником цеху.

Відповідно, неконтрольовані витрати — це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них (амортизація обладнання).

Розглядаючи варіанти управлінських рішень, слід брати до уваги не лише дійсні, а й уявні витрати.

Дійсні витрати - це витрати, які вимагають реальної сплати грошей або витрачання інших активів. Ці витрати відображаються в бухгалтерських регістрах у міру їх виникнення.

Категорія уявних (можливих) витрат притаманна лише управлінському обліку і передбачає можливу вигоду, яка витрачається, коли вибір одного напряму дій вимагає відмовитися від альтернативного рішення. Уявні витрати виникають лише серед очікуваних витрат, не відображаються в облікових регістрах і беруться до уваги лише за умови обмеженості ресурсів.

В управлінському обліку розрізняють також прирістні, або граничні (маржинальні), та середні витрати залежно від підходів до визначення собівартості одиниці продукції.

Так, прирістні (граничні) витрати — це додаткові витрати, які з’являються в результаті виготовлення чи продажу додаткової одиниці або партії продукції (Додаток Б).

Середні витрати - це витрати на одиницю продукції всього випуску.

Класифікація в залежності від змін обсягів виробництва є найбільш важливою для цілей планування і контролю. Зокрема, за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-змінних (змінних) витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. Наприклад, витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг), відрахування на соціальні заходи тощо.

До витрат, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства, які не відносяться прямо на собівартість продукції або до витрат загальновиробничої сфери діяльності відносяться інші операційні витрати, які обліковуються на рахунку № 94 «Інші витрати операційної діяльності». Планування та облік ведеться у відповідності з встановленими статтями витрат.

До цих витрат відносяться:

• собівартість реалізованої іноземної валюти, тобто це іноземна валюта, яка відповідно чинного законодавства продається обов’язково на Міжбанківській валютній біржі - 50%;

• собівартість реалізованих виробничих запасів;

• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

• втрати від операційної курсової різниці;

• втрати від знецінення запасів;

• нестачі і втрати від псування цінностей;

• визнані штрафи, пені, неустойки;

• інші витрати.

Згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до складу елемента «Інші операційні витрати» містять, зокрема, витрати на відрядження, за послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування і т. ін. За умови використання на підприємстві рахунків класу 8 «Витрати за елементами» для узагальнення інформації про інші операційні витрати призначено рахунок 84 «Інші операційні витрати». Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг. Зокрема, до інших операційних витрат включається, поряд із вищезазначеним, вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, витрати майбутніх періодів, сума податків, зборів (обов'язкових платежів), які, згідно з податковим законодавством, формують витрати підприємства, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо.

Для обліку витрат підприємство застосовує рахунки класу 9 «Витрати діяльності».

1.3 Нормативне забезпечення витрат

Облік витрат регламентується Податковим кодексом України, законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». [1]

Згідно П © БО-16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

· Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

· Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

· Погашення одержаних позик.

· Інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

· Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Склад витрат:

· Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

· Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

· Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

· Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

· Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

· Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

· Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

· Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

· Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

· Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

· Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. [2]

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

· загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

· витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

· витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

· винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

· витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

· амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

· витрати на врегулювання спорів у судових органах;

· податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

· плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

· інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут включають такі витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

· витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

· витрати на ремонт тари;

· оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

· витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

· витрати на передпродажну підготовку товарів;

· витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

· витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

· витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

· витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

· витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

· витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;

· у зв’язку з цим абзаци одинадцятий і дванадцятий вважати відповідно абзацами тринадцятим і чотирнадцятим)

· інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика підприємства «Захід-комп»

2.1 Організаційно-економічна характеристика пвдприємства «Захід-комп»

ПП «Захід-комп» заснована 20 серпня 2000 року. Діяльність підприємства регулюється Законом України «Про підприємництво», статутом, а також іншими нормативними документами і законодавчими актами. Підприємство знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 66.

Підприємство «Захід-комп» здійснює такі види діяльності:

· Здійснює ремонт комп’ютерів та комп’ютерного обладнання.

· Здійснює реалізацію комп’ютерів та комп’ютерного обладнання.

· Здійснює виготовлення комплектуючих комп’ютера.

Підприємство є самостійним господарським об'єктом з правами і обов’язками юридичної особи. Підприємство має право займатися господарською діяльністю, виходячи з цілей і завдань, складати договори, нести відповідальність згідно своїх обов’язків. Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокуповування, забезпечує соціальний розвиток і стимулювання працівників за рахунок накопичених засобів, несе повну відповідальність за результати власної господарської діяльності і виконання покладених на себе зобов’язань перед постачальниками і споживачами, бюджетом, банками, а також перед трудовим колективом згідно чинному законодавству.

Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, яка направлена на поповнення ринку товарами і послугами для максимального задоволення потреб населення і реалізації на базі отримання прибутку соціальних і економічних інтересів засновників і членів колективу.

Майно підприємства складають основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства. Майно підприємства, включаючи внески засновників, проведену продукцію, отриманий дохід є винятковою власністю засновників, які мають право розпоряджатися їм самостійно, продавати або передавати третім особам.

Джерелами формування майна підприємства є:

· грошові і майнові внески засновників;

· доходи, отримані від господарської діяльності, реалізації продукції і послуг;

· кредити банків і інших кредитних організацій;

· інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Підприємство здійснює облік всієї своєї діяльності, контроль за ходом виробництва продукції і послуг, веде оперативний бухгалтерський облік і статистичну звітність в порядку встановленому законодавством.

Організаційна структура ПП «Захід-комп»

У 2008 році компанія була реструктуризована і отримала дивізійну структуру Дивізіони компанії отримали назви «департаментів». У розділ департаментів були призначені директори, які разом складають раду директорів під керівництвом генерального директора.

2.2 Облікова політика «Захід-комп»

Основою інформаційного забезпечення управління підприємством є бухгалтерський облік. Кожне підприємство має прийняти правила та методи організації і ведення обліку, за допомогою яких можна отримати найбільш об'єктивну, корисну і своєчасну інформацію про його діяльність з метою внутрішнього управлінського використання та публічного представлення. Облікова політика підприємства є тим важливим засобом, завдяки якому існує можливість розумного поєднання державного регулювання і власної ініціативи підприємства в питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку. Організація та ведення обліку на підприємстві «Захід-комп» здійснюється згідно Наказу про облікову політику № 6 від 05. 01. 2010.

В сучасних умовах процесу формування облікової політики приділяється недостатня увага як з боку працівників бухгалтерської служби, так і з боку власників та адміністрації підприємства. Обліковій політиці як явищу новому для вітчизняного обліку притаманна відсутність теоретичних напрацювань, єдності термінологічного апарату, проблеми в практичній реалізації.

Існуючий підхід до виділення складових облікової політики передбачає наступну їх структуризацію: методична складова, організаційна складова та технічна складова. Деякі з авторів пропонують більш укрупнену структуризацію: організаційно-технічна та методична складові.

Так, об'єктом організаційної складової облікової політики є форма організації бухгалтерського обліку, елементом один з чотирьох визначених законодавством способів організації обліку (створення бухгалтерської служби, безпосереднє ведення керівником, користування послугами приватного підприємця або аудиторської фірми). Методична складова передбачає визначення способів ведення обліку об'єктів бухгалтерського обліку, які мають альтернативні способи відображення. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно:

· визначає облікову політику підприємства;

· обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

· розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

· затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

· може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

На підприємстві використовуються такі методи нарахування амортизації для:

· Інших необоротних матеріальних активів-прямолінійний метод;

· Малоцінних необоротних активів і бібліотечних фондів-у розмірі 100% -вої вартості в першому місяці використання об'єкта;

· Предметів прокату-прямолінійний метод;

Головний бухгалтер, особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

· забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

· організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

· бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

· забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов’язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

2.3 Порядок ведення обліку витрат на підприємстві «Захід-комп»

Рахунки 9-го класу «Витрати діяльності» використовуються для узагальнення діяльності використовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку.

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом — списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок № 79 «Фінансові результати».

Витрати звичайної діяльності поділяються на: собівартість реалізації продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, облік інших операційних витрат, облік інших витрат.

Виробничі витрати, згідно з Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291, відображають на таких рахунках: 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», а також на рахунку 90 «Собівартість реалізації»

Собівартість реалізації відображається на рахунку № 90 «Собівартість реалізації». Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку № 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгівельних націнок), за кредитом — списання в порядку закриття дебетових обігів на рахунку № 79 «Фінансові результати».

Адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат не включають до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду — № 92 «Адміністративні витрати», № 93 «Витрати на збут», № 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Рахунок № 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки:

901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

902 «Собівартість реалізованих товарів»

903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг»

На субрахунку № 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» ведеться облік виробничої собівартості готової продукції.

На субрахунку № 902 «Собівартість реалізованих товарів» відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається П © БО № 9 «Запаси». На субрахунку № 903 «Собівартість реалізованих робіт та послуг» ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.

На рахунку 92 «Адміністративні витрати» відображаються загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

За дебетом рахунка 92 «Адміністративні витрати» відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

До загальногосподарських витрат на підприємстві «Захід-комп» належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги тощо), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів). Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.

Формування витрат на рахунку № 92 «Адміністративні витрати» за економічним змістом:

На рахунку 93 «Витрати на збут» ведеться облік витрат, пов’язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

До витрат на збут належать, зокрема, витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комесійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок № 94 «Інші витрати операційної діяльності». Даний рахунок є активний, витратний, призначений для обліку господарських процесів. На рахунку № 94 ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства «Рівнеінвестбуд», крім витрат, які відображаються на рахунках № 90 «Собівартість реалізації» (собівартість реалізованих товарів, собівартість реалізованих робіт та послуг), № 92 «Адміністративні витрати».

За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом списання — на рахунок № 79 «Фінансові результати».

Після запису господарських операцій за місяць на рахунках бухгалтерського обліку здійснюють підрахунок обігів за дебетом і кредитом кожного синтетичного рахунку і визначають залишки на кінець місяця. Їх використовують для складання бухгалтерського балансу на перше число наступного місяця.

Крім того, обігові відомості за рахунками синтетичного і аналітичного обліку використовують при складанні бухгалтерської і статистичної звітності, в аналізі та оперативному керівництві господарською діяльністю підприємств.

Розділ 3

3.1 Документальне оформлення та облік витрат

Визначення витрат — одна з найважливіших ділянок бухгалтерської роботи. А якщо додати ще й специфіку, притаманну автотранспортним підприємствам, то стає зрозуміло, що розібратися з цим не так то просто.

Основне завдання обліку витрат полягає в формуванні сукупних витрат на експлуатацію автотранспорту.

Класично, за допомогою обліку підприємство має можливість:

· по-перше, проконтролювати кожну статтю витрат;

· по-друге, провести аналіз витратного механізму;

· по-третє, підготувати дані для калькулювання собівартості одиниці послуг;

· по-четверте, використати дані обліку для планування витрат на майбутнє.

Насамкінець, за даними обліку складаються такі форми фінансової звітності - «Звіт про фінансові результати (ф. № 2)» та «Примітки до фінансової звітності».

Можливі два варіанти ведення обліку витрат. В першому варіанті всі наведені завдання вирішуються в системі бухгалтерських рахунків з використанням подвійного запису. При другому варіанті в системі рахунків вирішується тільки завдання зі складання фінансової звітності. Крім того — окремі питання «податкового обліку» валових витрат (в частині не віднесених на ВВ за першою подією з інших розділів обліку, наприклад, нарахування заробітної плати водіям).

Решта завдань (контроль, аналіз, прогноз витрат, калькуляція собівартості одиниці перевезень) вирішується в системі управлінського обліку. В залежності від обраного варіанту ведення обліку (про що вказується в наказі про облікову політику) бухгалтер заздалегідь обирає методику відображення витрат на рахунках.

Розглядаючи Рекомендації № 65 можна помітити їхню спрямованість на другий варіант ведення обліку. На користь такого підходу вказує відсутність в Рекомендаціях будь-якого згадування про рахунки бухгалтерського обліку та форми фінансової звітності. Між іншим, в пункті 1 Рекомендацій вказується, що вони розроблені у відповідності до Програми реформування системи бухгалтерського обліку, що викликає здивування, оскільки не підтверджується текстом Рекомендацій. Залишимо такий казус на совісті авторів цього твору.

Згідно з Рекомендаціями № 65 витрати транспортного підприємства можуть бути згруповані за такими статтями та елементами витрат (Таблиця 3.1. 1)

Таблиця 3.1. 1

Статті витрат

Елементи витрат

1. Прямі матеріальні витрати

1. Матеріальні витрати

2. Прямі витрати на оплату праці

2. Витрати на оплату праці.

3. Інші прямі витрати

3. Відрахування на соціальні заходи

4. Загальновиробничі витрати

4. Амортизація основних фондів та нематеріальних активів

5. Інші операційні витрати

Відслідковується позиція Міністерства транспорту України максимально уніфікувати ці різні способи групувань. До речі, групування за статтями один до одного співпадає зі складом виробничої собівартості, яка наведена в п. 11 П © БО 16. Тільки в П © БО 16 до складу загально виробничих витрат включені змінні та постійні розподілені витрати. Виходячи з формулювань п. 35 Рекомендацій (наведено склад загальновиробничих витрат) Мінтранс не приділяє уваги їх розподілу на змінні та постійні. Можливо це пов’язано із відсутністю на транспорті незавершеного виробництва та готової продукції. [6,55−58]

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой