Облік готової продукції на ТзОВ "Грантех"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Курсова робота

з фінансового обліку

на тему: «Облік готової продукції на ТзОВ «Грантех»

Студентки ІІ курсу групи ОАЗ-60

центру післядипломної освіти

Чехути Світлани Олександрівни

Науковий керівник

д.е.н., проф. Чижевська Людмила Віталіївна

Житомир, 2013

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Економічна (економіко-правова) сутність поняття «готова продукція»

Вивченням питання обліку готової продукції займалось багато вчених і кожен з них приділяв увагу сутності поняття «готової продукції». Автори наводять наступні тлумачення:

продукт, закінчений на виробництві, укомплектований і пройшов необхідні випробування, відповідає діючим стандартам або технічним умовам, прийнятий відділом технічного контролю і зданий на склад або замовнику (Чебанова Н.В. [24,с. 369], Ткаченко Н. М. [22,с. 253], Верхоглядова Н.І. [7,с. 151], Бутинець Ф. Ф. [5,с. 148], Ільїна С.Б. [7,с. 151], Лишиленко О. В. [16,с. 359], Чижевська Л. В. [26,с. 28], Шило В. П. [7,с. 151], Лозинський Д. Л. [26,с. 28], ПСБО-9 [19], Єфіменко Т.І. [24,с. 369]) — 37,5%,

вироби і напівфабрикати, роботи і послуги, які пройшли всі стадії обробки на підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або техумовам (Орлова В.К. [28, с. 227], Орлів М.С. [28, с. 227], Хома С. В. [28, с. 227], Сук Л. К. [21,с. 207], Сук П. Л. [21, с. 207]) — 20,8%,

продукція виконана з давальницької сировини (Бутинець Ф.Ф. [26,28], Чижевська Л. В. [26,с. 28], Лозинський Д. Л. [26,с. 28]) — 12,5%,

вироби і напівфабрикати, які закінчені обробкою на підприємстві і відповідають затвердженим стандартам або техумовам (Азріліян А.Н. [3,с. 777], Загородній А.Г. [11,с. 731], Вознюк Г. Л. [11,с. 731], Мочерний С. В. [10,с. 57]) — 16,7%,

продукти і вироби виробництва повністю оброблені (Ожегов С.І. [18,с. 682], Шемшученко Ю. С. [29,с. 488]) — 8,3%,

результат трудової діяльності, призначеної для задоволення суспільних або особистих потреб, включаючи науково-технічні розробки, продукти виробничо-технічного призначення, товари народного вжитку, об'єкти будівництва, роботи та послуги (Золотогоров В.Г. [12,с. 393]) — 4,2%.

Дослідження сутності ключового поняття буде неповним без вивчення підходів авторів до класифікації (табл.1. 1)

Таблиця 1. 1

Класифікація готової продукції

Ознака класифі-кації

Орлова В.К. [28, с. 227], Хома С. В. [28, с. 227], Бутинець Ф. Ф. [5,с. 148],

Золотогоров В.Г. [12,с. 393]

Орлова В.К. [28, с. 227], Сук Л. К. [21,с. 207]

за формою

готова продукція, що має уречевлену форму

уречевлена (сировина, матеріали, їстівні, хімічні та інші продукти, технічні прилади, їх частини)

вироби

готова продукція, що має форму результату роботи або послуги

неуречевлена (енергія, інформація, деякі види послуг)

роботи і послуги

за сту-пенем го-товності

готова продукція

-

готові вироби

напівфабрикати

-

напівфабрикати

незавершене виробництво

-

-

за укрупненими позиціями

1. вироби основного виробництва;

2. товари широкого вжитку, вироблені з відходів;

3. запасні частини;

4. виконані роботи;

5. надані послуги.

-

-

за конст-рукторською і техно-логічною склад-ністю

проста

-

-

складна (основна, побічна, супутня)

-

-

за галузями виробництва

-

речову готова продукція (машини, устаткування, взуття і т.д.)

-

-

роботи промислового характеру (ремонтні роботи, зберігання, упаковка, транспортування і т.д.)

-

Отже, аналізуючи підходи різних джерел до вивчення поняття «готова продукція» та класифікації готової продукції, можна помітити, що з роками значення поняття розвивалось, ставало більш широким і змістовним, класифікаційні ознаки кількісно збільшувались та ґрунтовно диференціюють види готової продукції.

1.2 Огляд літературних джерел щодо висвітлення питань з обліку операцій з готовою продукцією

Для розгляду міжнародного досвіду ведення обліку готової продукції розберемо стандарти, за допомогою яких ведеться облік.

Глобалізація економічних процесів та інформаційних технологій, розвиток всесвітнього ринку інвестицій сприяє розробці загальних принципів обліку та звітності, тобто впровадженню Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). У міжнародній обліковій практиці прийнято, що справедлива вартість не повинна перевищувати 10% справедливої вартості іншого активу, який бере участь в обміні.

У міжнародних стандартах регламентуються основні моменти того напряму обліку, який розглядається в певному стандарті. Це полегшує розробку національних бухгалтерських стандартів з урахуванням міжнародних. Саме тому П (С)БО 9 «Запаси» має ряд спільних моментів з МСФЗ 2 «Запаси», зокрема, щодо сфери застосування цих стандартів; умов визнання запасів і основних понять, пов’язаних з ними; рекомендацій щодо використання методів оцінки запасів і вимог до оцінки різних елементів звітності; розкриття інформації про запаси у різних формах фінансової звітності. Однак поряд з цим можна виділити й наступні відмінні положення (див. табл. 1. 2).

Таблиця.1. 2

Порівняння міжнародного та національного стандартів з обліку запасів

Ознака

П (С)БО 9 «Запаси»

МСФЗ 2 «Запаси»

Оцінка запасів

При надходженні

Собівартість формується з таких витрат:

При придбанні у постачальника

Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно заготівельні витрати; інші витрати

При виготовленні власними силами

Витрати, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П (С)БО 16 «Витрати»

При внесенні до статутного капіталу

Справедливої вартості, погодженої із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника

При безоплатному отриманні

Справедливої вартості

При отриманні у результаті обміну на подібні активи

Балансової вартості переданих запасів

При отриманні в результаті обміну на неподібні активи

Справедливої вартості отриманих запасів

До собівартості не включаються витрати: понаднормові втрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати

Собівартість формується з таких витрат:

Витрати на придбання Ціни придбання; мита на ввезення та інших податків; витрат на транспортування, вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат. В окремих випадках вони можуть включати й різницю курсів іноземних валют, що виникає при придбанні запасів за валюту Витрати на переробку Витрати, безпосередньо пов’язані з одиницею виробництва; систематичний розподіл постійних і змінних виробничих накладних витрат

Інші витрати

Інші витрати, якщо вони відбулися при доставці запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення до теперішнього стану

До собівартості не включаються витрати: понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж

При витрачанні

Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість та середньозважена собівартість

Нормативні затрати; ціни продаж

-

На дату балансу

Найменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації

Чиста вартість реалізації

Розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності

Методи оцінки запасів; балансова (облікова) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп; балансова (облікова) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації

Балансова (облікова) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; сума збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів

Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання, яка визнається як дохід певного періоду; обставини або події, що спричинили сторнування списання запасів; балансова вартість запасів, переданих як застава для гарантії зобов’язань

В МСФЗ увага приділяється переважно основним проблемам обліку запасів, оскільки створення більш детальних стандартів зробило б неможливим їх застосування всіма країнами [5, с. 251].

Важливе значення відіграє науково-обґрунтований бухгалтерський облік готової продукції, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартість виробництва та реалізацію, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства. Деякі проблемні питання зазначені в табл. 1.3.

Таблиця 1. 3

Питання щодо обліку готової продукції, які розглядалися в періодичних виданнях

№ з/п

Джерело

Проблемні питання, що піднімаються

Шляхи вирішення піднятих проблемних питань

1

2

3

4

1

Ізвєкова І.М., Король Г. О., Потрус Н. П. [14]

Недосконала класифікації браку, яка використовується в аналітичному обліку для відображення втрат від браку на підприємствах машинобудування.

Розроблені коди аналітичного рахунку, які дають повну характеристику браку: місце виникнення, можливість виправлення, техніко-технологічну особливість браку, місце виявлення, в якій продукції наявний.

2

Десяткіна І.В. [9]

Швидке надання повної інформації про здійснювані господарські операції, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінресурсів, ефективність їх використання, про фінансові результати господарської діяльності підприємства

Беручи до уваги основні функції закладів харчування та ії організаційну структуру в ході дослідження розроблено інформаційну модель відображення в звітності витрат обігу та виробництва в ресторанному господарстві, яка систематизує послідовність етапів бух. обліку.

3

Шафорост Я.П. [27]

Пошук шляхів зростання прибутку (зниження собівартості продукції) підприємницьких структур

Необхідно виробити дієву систему менеджменту на підприємстві, яка б дозволила обґрунтовано, в повному обсязі та вчасно розраховувати виробництва та собівартість продукції; удосконалити систему управління витратами виробництва шляхом використання більш прогресивних методів планування, обліку та аналізу витрат, посилення контролю за правильністю їх здійснення, прийняття дієвих управлінських рішень у разі виявлення відхилень.

4

Белоусова І., Чумаченко М. [2]

Проблеми обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості в промисловості

Запропоновано варіант можливої класифікації методів обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції на українських підприємствах та існуючі класифікації на підприємствах інших країн

5

Боднар О.В. [4]

Шляхи зниження браку у виробництві

Розробити чіткої системи управління якістю за допомогою використання сучасних комунікацій та технологій в Україні або запозичити зарубіжний досвід. допоможе. Це допоможе більш ефективно здійснювати контроль за станом випуску такої продукції та покращити її якість.

6

Вигівська І.М., Чухліб О.А. [8]

Шляхи удосконалення бухобліку виробничих витрат газовидобувних підприємств в умовах бюджетування

Удосконалити технологічну та методологічну складові організації бухобліку виробничих витрат на даному підприємстві і закріпити їх в обліковій політиці підприємства. Використання нормативного методу обліку витрат дозволить розробити методику облікового відображення витрат, що сприятиме підвищенню ефективності управління витратами і дозволить оптимізувати виробничу собівартість та рівень фінансових результатів.

7

Кошевецька Г. С. [15]

Недосконалість організації госпдіяльності, що заважає окупитись всім витратам на підприємстві, орієнтованому на виробництво готової продукції.

Для ефективного управління витратами підприємства орієнтованих на виробництво необхідно вирішити наступні завдання: класифікувати витрати підприємства та місця виникнення витрат і згрупувати окремі види витрат за відповідними центрами відповідальності; розробити економічний механізм управління, що забезпечуватиме зацікавленість в мінімізації витрат у центрах їх виникнення; розробити модель бух. обліку витрат, необхідну для поглибленого планування і аналізу; створити систему оперативного контролю за відхиленнями від норм витрат матеріалів та розцінок на оплату праці відрядних працівників.

8

Черновол О.М. [25]

Побудова обліку витрат на виробництво на підприємствах олійно-жирової промисловості

Доцільно застосовувати одночасно 8-й та 9-й клас рахунків, що полегшує облік та дозволяє побачити глибину витрат. Недоцільно для даної промисловості є розподіл загальновиробничих витрат.

9

Абрамова А.В. [1]

Облік та нормування витрат підприємства з виробництва засобів індивідуального захисту

Система стандарт-костинг, яка відносить відхилення за витратами на фінансовий результат господарської діяльності рекомендована для більш точного аналізу фінансово-економічних показників підприємства легкої промисловості

10

Качалай В.В. 13]

Нормативно-правове забезпечення обліку витрат виробництва та промислового костінгу на молокопереробних підприємствах

Імплементація запропонованих в даній роботі методичних рекомендацій з формування собівартості молочної сприятиме уникненню застосування чинного інструментарію, який сьогодні не відповідає сучасним умовам господарювання та ускладнює процеси управління в частині контролю за витратами, оптимізації собівартості продукції та регулювання фінансових результатів діяльності

Питання, які розглядалися у періодичних виданнях з обліку готової продукції можна узагальнити в таблиці наступної форми (табл. 1. 4) та визначити найбільш актуальні проблеми.

Таблиця 1. 4

Питання з обліку готової продукції, що розглядалися в періодичних виданнях

№ з/п

Періодичні видання та автори статей

Питання, що розглядалися

Класифікація браку, її практичне використання

Інформаційна модель відображенняузвітності витрат обігу та виробництва

Зменшення витрат виробництва та собівартості продукції

Проблеми обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції

Бухгалтерський облік бракованої продукції

Сутність і специфіка методів обліку витрат

Облік та нормування витрат

Нормативно-правове забезпечення обліку витрат виробництва

1

Вісник ЖДТУ

1. 1

Ізвєкова І.М., Король Г. О., Потрус Н. П. 14 ]

+

-

-

-

+

-

-

-

1. 2

Десяткіна І.В. [ 9 ]

-

+

-

-

-

-

-

-

1. 3

Кошевецька Г. С. [ 15 ]

-

-

+

+

-

+

-

-

2

Економічні проблеми розвитку галузей та видів економічної діяльності

2. 1

Шафорост Я.П. 27 ]

-

-

+

+

-

-

-

-

2. 2

Черновол О.М. [ 25 ]

-

-

-

+

-

-

-

-

2. 3

Абрамова А.В. [ 1 ]

-

-

+

+

-

-

+

-

3

Облік: теорія і практика

3. 1

Белоусова І., Чумаченко М. [2]

-

-

+

+

-

-

-

-

4

Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу

4. 1

Боднар О.В. [4 ]

+

-

-

-

+

-

-

-

4. 2

Вигівська І.М., Чухліб О.А. [ 8 ]-

-

-

+

-

-

-

-

-

5

Економіка, фінанси, право

5. 1

Качалай В.В. 13 ]

-

-

-

-

-

-

-

+

Огляд періодичних видань показує, що тема бухгалтерський облік готової продукції - це широка, різнобічна тема, в якій постійно знаходяться все нові і нові питання для дослідження. Адже дана тема вміщує ряд питань: виробництва готової продукції, її переміщення, реалізації та відвантаження. Найбільш актуальними є питання обліку виробничих витрат, їх зменшення і нормування, калькулювання собівартості готової продукції. Це важлива частина виробництва, яка дозволяє зробити продукцію конкурентно спроможною на внутрішніх та зовнішніх ринках. Автори видань пропонують свої підходи, щодо вирішення даних питань в різних галузях виробництва, а саме: машинобудування, олійно-жирова промисловість, молокопереробна, легка і газовидобувна промисловість.

1.3 Методика бухгалтерського обліку операцій з готовою продукцією

1.3.1 Визначення готової продукції

Готова продукція — це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад [22].

Готова продукція може мати, а може не мати кількісні та якісні характеристики. Але завжди повинна мати вартісну характеристику. Продукція, яка має кількісні характеристики, оформлюється здавальною накладною і передається на склад, а звідти здійснюється її реалізація покупцеві. Готова продукція на деяких підприємствах не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти буде здійснюватись її реалізація. Продукція, яка не має кількісних характеристик (роботи, послуги тощо), безпосередньо з виробництва передається покупцеві (замовнику). Виконані роботи та послуги оформлюються приймально-здавальним актом.

Супутня продукція — це продукція, отримана в одному технологічному циклі одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачеві. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція — це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої продукції, не потребує додаткових витрат.

1.3.2 Побудова обліку готової продукції

Кожне підприємство будує облік готової продукції за найбільш оптимальним для нього варіантом.

Логічну схему побудови обліку готової продукції показано на рис. 1.2.

Виробництво

Склад ГП

Покупець

Рис. 1.2 Схема руху готової продукції із виробництва до споживача

За цією схемою продукція, що має кількісні та вартісні вимірники, здається на склад, а з відти вона буде відвантажена (реалізована) споживачеві.

Окремі підприємства вибирають собі інші схеми обліку готової продукції

Схему руху готової продукції із виробництва прямо до споживача підприємство може використовувати за таких умов:

підприємство виготовляє продукцію позамовним методом;

підприємство надає послуги та виконує роботи, що передаються споживачеві безпосередньо;

підприємство виготовляє готову продукцію, і за договором зі споживачем прийом її за якісними характеристиками здійснюється покупцем за місцем її виготовлення;

підприємство виготовляє сільськогосподарську продукцію;

підприємство займається посередницькими операціями.

1.3.3 Оцінювання готової продукції

Готова продукція в бухгалтерському обліку може оцінюватися за одним з таких варіантів: за плановою (нормативною) виробничою собівартістю; за обліковим цінами.

При використанні варіанта оцінювання за плановою (нормативною) виробничою собівартістю визначають і окремо враховують відхилення фактичної виробничої собівартості за звітний місяць від планової (нормативної) собівартості. Позитивним у такому розрахунку випуску є єдність оцінки в поточному обліку, при плануванні і складанні звітності.

При використанні методу оцінювання за обліковими цінами відособлено враховується різниця між фактичною собівартістю і обліковою ціною. Цей варіант є найпоширенішим варіантом оцінювання готової продукції. Його перевага полягає в тому, що в умовах відносно стійких цін є можливість зіставляти оцінки продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням обсягу товарного випуску.

Якщо готова продукція в бухгалтерському обліку оцінюється за фактичною її собівартістю, то вона може бути визначена тільки після додавання всіх витрат на її виробництво, тобто прямих витрат, та подальшого калькулювання собівартості одиниці випущеної продукції. При цьому підприємство повинно використовувати методи оцінювання вибуття запасів для виробництва готової продукції, що регламентовані П (С)БУ 9 «Запаси» [19]. Якщо підприємство використовує методи FІFО та ідентифікованої собівартості, то в нього не має проблеми з визначенням собівартості готової продукції при її вибутті. Інша ситуація виникає, коли підприємство використовує метод середньозваженої собівартості, а готова продукція реалізується протягом місяця. Адже для визначення собівартості одиниці вибуття запасів (готової продукції потрібно використовувати саме середньозважену собівартість за період — один місяць. А в даному випадку місяць ще не завершений, і середньозважену собівартість визначити правильно неможливо. В поточному обліку підприємства, в таких умовах, готову продукцію потрібно оцінювати за прийнятими на підприємстві «обліковими» цінами, тобто за середньорічною, плановою собівартістю, оптово-розрахунковою, договірною ціною або за фактичною собівартістю. Якщо готова продукція на підприємстві оцінюється не за фактичною собівартістю, а за нормативними цінами (нормативний метод), то відокремлено від фактичної собівартості потрібно визначати відхилення. В кінці звітного періоду відхилення розподіляються між залишками нереалізованої і реалізованої продукції.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що застосовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку [7].

Згідно з ГІ(С)БО 16 «Витрати» [20], до виробничої собівартості не включаються адміністративні витрати та витрати на збут.

1.3.4 Система рахунків обліку готової продукції

Для обліку наявності та руху готової продукції планом рахунків передбачено рахунок 26 «Готова продукція».

За дебетом рахунка 26 «Готова продукція» відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю.

За кредитом рахунка 26 «Готова продукція» відображається списання собівартості реалізованої готової продукції.

Собівартість реалізованої готової продукції визначається за мето-

дами оцінювання вибуття запасів.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за видами готової продукції (табл. 1. 5).

Таблиця 1. 5

Кореспонденція рахунків з обліку готової продукції

з/п

Зміст операції

Дебет

Кредит

1

Оприбуткована на склад готова про-дукція за фактичною виробничою

собівартістю

26 «Готова продукція»

23 «Виробництво»

2

Переведено напівфабрикати власно-го виробництва, призначені для про-дажу у готову продукцію

26 «Готова продукція»

25 «Напівфабрикати»

3

Проведено до оцінювання готової продукції

26 «Готова продукція»

716 «Відшкодування

раніше списаних актів"

4

Відображено повернення готової продукції покупцями (червоне сторно"

901 «Собівартість реа-лізованої готової продукції»

26 «Готова продукція»

5

Відпущено готову продукцію на від-повідальне зберігання на інший склад (різні матеріально-відпові-дальні особи)

26 «Готова продукція»

26 «Готова продукція»

6

Оприбутковано надлишок готової продукції, виявлений при інвентаризації

26 «Готова продукція»

71 «Інший операційний дохід»

7

Отримано з переробки готову про-дукцію

26 «Готова продукція»

23 «Виробництво»

8

Передано готову продукцію пере-роблення в допоміжні виробництва

20 «Виробничі запаси»

26 «Готова продукція»

9

Списано вартість нестачі й псування готової продукції

946 «Втрати від знецінення запасів»

26 «Готова продукція»

10

Списано вартість втрати готової продукції у зв’язку з надзвичайними подіями

99 «Надзвичайні витрати»

26 «Готова продукція»

11

Списано виробничу собівартість реалізованої готової продукції

90 «Собівартість реалізованої готової продукції»

26 «Готова продукція»

12

Списано виробничу собівартість готової продукції, витраченої на адміністративні потреби

92 «Адміністративні витрати»

26 «Готова продукція»

13

Списано виробничу собівартість готової продукції, витраченої на потребу збуту

93 «Витрати на збут»

26 «Готова продукція»

14

Списано виробничу собівартість готової продукції при її втраті у зв’язку зі стихійними лихами, їхнім запобіганням і ліквідацією наслідків

99 «Надзвичайні витрати»

26 «Готова продукція»

1.3.5 Класифікація витрат за економічними елементами

Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються, а такими економічними елементами:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

інші витрати.

Група «Матеріальні витрати» включає витрати на:

сировину та матеріали, що придбаваються у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу продукції, яка виробляється, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами для виготовлення продукції (робіт, послуг);

купівельні матеріали, що використовуються в процесі виробництва і пакування продукції або для інших виробничих та господарських потреб (проведення випробувань, контроль, утримання, ремонт та експлуатація устаткування, будівель, споруд, інших основних фондів тощо), а також запасні частини для ремонту устаткування; інструментів, пристроїв, інвентарю, приладдя, лабораторного обладнання та інших засобів і предметів праці, які не належать до основних виробничих фондів; інші засоби індивідуального захисту, мило та інші мийні засоби, знешкоджувальні засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування;

купівельні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають додатковому обробленню на даному підприємстві;

роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду його діяльності.

До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, оброблення сировини та матеріалів, проведення випробувань з метою визначення якості сировини і матеріалів, що використовуються, транспортні послуги сторонніх організацій на перевезення вантажу по території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажу з базового (центрального) складу до цехів (відділень), доставка готової продукції на склади зберігання);

витрати, пов’язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку та геологічні пошуки корисних копалин, на культивацію земель, плату за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, відшкодування в межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва в разі вилучення угідь для розширення видобутку мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів;

придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо, що витрачається з технологічною метою на виробництво всіх видів енергії, опалення виробничих приміщень, транспортні роботи, пов’язані з обслуговуванням виробництва власним транспортом;

придбання енергії всіх видів, що витрачаються на технологічні, енергетичні, транспортні та інші виробничі потреби підприємства;

8) втрати внаслідок нестач матеріальних цінностей у межах норм природного убутку.

Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (без урахування податку на додану вартість, за винятком передбачених законодавчими актами випадків), включаючи націнки і комісійні винагороди постачальницьким та зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, брокерські послуги, суми мита і митних зборів, витрати на транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Витрати, пов’язані з доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, включаються до відповідних елементів витрат на виробництво (витрати на оплату праці, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, матеріальні витрати тощо).

До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємства на придбання пакувальних матеріалів і тари (крім дерев’яної та картонної), одержаної від постачальника матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на них установлюються окремо понад ціни на матеріальні ресурси.

У разі включення вартості тари, прийнятої від постачальника разом з матеріальними ресурсами, до ціни ресурсів із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною можливого використання чи реалізації з урахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту.

Із загальної суми витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи -- це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції), або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

До зворотних відходів не належать:

залишки матеріальних ресурсів, які, відповідно до встановленої технології, передаються до інших цехів, підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);

супутня продукція, яку одержують одночасно з цільовим (основним) продуктом у єдиному технологічному процесі.

«Витрати на оплату праці» включають:

витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат;

виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві (не явочний) час: оплата щорічних відпусток (компенсація за невикористану відпустку), крім оплати у частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку що залишається у розпорядженні підприємства, оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості щоденної роботи; оплата перерв у роботі працюючим матерям для годування дітей; оплата часу пов’язаного з проходженням обов’язкових медичних оглядів, виконанням державних обов’язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати. Якщо на підприємстві; створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву;

витрати, пов’язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів; виплати працівникам підприємства середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів:

оплата праці кваліфікованих робітників, не звільнених від основної роботи, за навчання учнів та підвищення кваліфікації робітників;

витрати базових підприємств на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;

витрати, пов’язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією в розмірі тарифної ставки (мінімального окладу) робітника першого розряду і витратами цих навчальних закладів (на виплату стипендій, забезпечення харчуванням і обмундируванням);

оплата відпусток зі збереженням повністю або частково заробітної плати, що надається, відповідно до законодавства, особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних вищих навчальних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах, оплата їх проїзду до місця навчання і назад, передбачена законодавством;

виплати громадянам за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру;

виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку.

В окремих галузях народного господарства до витрат на оплату праці (відповідно до законодавства) належать:

вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування, витрати на оплату безкоштовно наданого працівникам підприємства житла (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовно житла, комунальних послуг тощо);

вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв’язку з продажем їх за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших мийних засобів, знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією).

До складу елемента витрат «Відрахувань на соціальні заходи» належать:

відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи страхування на обов’язкове медичне страхування;

відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування, а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення та інше;

відрахування на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві.

До складу елемента витрат «Амортизація основних фондів та нематеріальних активів» належать:

витрати у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства умовами оренди (лізингу), обчислені за їхньою балансовою вартістю відповідно встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їхньої частини.

До активної частини основних виробничих фондів належать машини та обладнання, транспортні засоби.

Рішення про прискорену амортизацію активної частини основних виробничих фондів (але не більше ніж у два рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо таке рішення не є причиною підвищення цін і тарифів на продукцію (роботи, послуги), що випускається. Не допускається прийняття рішення про прискорену амортизацію орендованих основних фондів без згоди орендодавця;

амортизаційні відрахування на надані в операційну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцеві і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) оренди відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди;

амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в операційну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним включно на повне поновлення орендованої частки основних фондів;

витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) не житлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) місяця рівними частками протягом строку дії договору оренди;

амортизаційні відрахування від вартості основних фондів (приміщень), що даються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, які перебувають з підприємством у трудових відносинах;

витрати, пов’язані зі зносом нематеріальних активів, у сумі амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими, виходячи з первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства.

До складу елемента витрат «Інші витрати» належать:

витрати, пов’язані з управлінням виробництвом; витрати на службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством; оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов’язаних із забезпеченням виробником зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, оплата передбачених законодавством обов’язкових аудиторських перевірок; оплата робіт із сертифікації продукції тощо;

витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові виплати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту, що віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства), видати на перевезення працівників -- інвалідів 1 і 2 груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

додаткові витрати, пов’язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад та від місця проживання у вахтовому селищі до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового селища, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами;

платежі з обов’язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров’я, передбачених законодавством;

витрати на сплату відсотків за фінансовими кредитами, одержаними для придбання основних фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування, а також для сплати відсотків за торні і комерційні кредити; витрати, пов’язані зі сплатою відсотків за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг), нараховуються щомісяця в розмірі, передбаченому договором, і відображаються у складі собівартості продукції (робіт, послуг) у тому періоді, за який їх нараховано;

витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових зобов’язань, включаючи цінні папери, оплата поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов’язаних з грошовим обігом;

витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші виплати, пов’язані з емісією цінних паперів;

витрати на гарантійний ремонт і обслуговування реалізованої продукції, але не більше двох відсотків вартості цієї продукції;

витрати на реалізацію продукції:

на відшкодування складських вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхувальник витрат постачальників, що включаються до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких входить до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

на сплату експортного (вивізного) мита та митних зборів;

на рекламу і передпродажну підготовку продукції.

До витрат підприємства на рекламу належать витрати на:

розроблення і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо;

розроблення і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;

рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комплексну та іншу зовнішню рекламу;

дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;

виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентарю);

зберігання та експедирування рекламних, матеріалів, оформлення вітрин, кімнат-зразків, вставок-продажів, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість її зразків, що передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і не підлягають поверненню;

уцінювання продукції, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;

на відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, вартості безоплатно переданих зразків і моделей, на представницькі витрати (організацію прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу) в розмірі до двох відсотків від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік;

валові виграти;

нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчих працівників, що перераховуються до фондів творчих спілок України відповідно до законодавства,

податки, за винятком передбачених підпунктами 3 і 2 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством, включаючи відрахування на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Державного інноваційного фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт і заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, які створюються за рахунок відрахувань від внесків до Державного інноваційного фонду, Державного фонду сприяння конверсії, а також збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України та декретами Кабінету Міністрів України;

втрати внаслідок технічного неминучого браку, витрати на операції зі скляною тарою, виплати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;

сплата концесійних платежів за використання природних копалин;

витрати на оприлюднення річного звіту;

платежі за викиди і скиди забруднювальних речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів;

сума сплачених орендарем відсотків (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами.

Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції (робіт, послуг) у розмірі, визначеному угодами сторін, а комунальної власності -- не вище від ставок орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади;

17. витрати, пов’язані з набором робочої сили, передбачені законодав-ством, з урахуванням витрат на оплату випускниками середніх професійно-технічних училищ і молодими спеціалістами, які закінчили вищі навчальні заклади, вартості проїзду до місця роботи, а також оплачу вальної відпустки, яка надається їм перед початком роботи.

1.3.6 Облік та документування виробничої собівартості готової продукції

Для узагальнення інформації про витрати на виготовлення продукції використовується рахунок 23 «Виробництво».

За дебетом рахунка 23 «Виробництво» відображаються такі елементи виробничої собівартості продукції:

прямі матеріальні витрати,

прямі трудові витрати;

інші прямі витрати;

змінні та розподілені загальновиробничі витрати.

За кредитом рахунка 23 «Виробництво» відображаються:

вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції;

вартість передачі продукції на перероблення у другому цеху, якщо продукція випускається за попередільним методом.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Одним з елементів прямих витрат, які включаються до фактичної собівартості готової продукції, є матеріальні витрати. До складу матеріальних витрат па підприємствах включаються:

— витрати на сировину та матеріали;

— транспортно-заготівельні витрати;

— паливо та електроенергія для технологічних цілей;

— бензин для легкових автомобілів;

— тара й тарні матеріали та ін.

Передача матеріалів у виробництво оформлюється документом «Лімітно-забірна картка». Такий документ оформлюється на сировину, матеріали, бензин для легкових автомобілів, тару й тарні матеріали. Усі ці операції відображаються в бухгалтерському обліку такими записами:

Дт 23 «Виробництво»

Кл 201 «Сировина н матеріали».

Матеріали, що не були використані у виробництві, повертаються на склад. Ця операція оформлюється документом «Акт зняття залишків невикористаних матеріалів». Ці операції відображаються в бухгалтерському обліку такими записами:

Дт 201 «Сировина й матеріали»

Кт 23 «Виробництво».

Транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з доставкою та розвантаженням сировини та матеріалів, вказуються у товарно-транспортних накладних. Після виконання замовлення сторонньою організацією суми, зазначені в товарно-транспортних накладних, відображаються в Акті прийому-здачі виконаних робіт. Вказані операції відображаються в бухгалтерському обліку наступними записами:

Дт 201 «Сировина й матеріали»

Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Вартість використаного у виробництві технологічного палива в обліку відображається записом:

Дт 23 «Виробництво»

Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Енергія на технологічні цілі враховується на підприємствах за наявності вимірювальних приладів. На вартість енергії, спожитої на технологічні цілі, в обліку формується проводка:

Дт 23 «Виробництво»

Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Окрім матеріальних витрат, до складу фактичної собівартості готової продукції включаються витрати на оплату праці виробничих працівників та відрахування до фондів соціального страхування.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Інформація щодо нарахування заробітної плати відображається в розрахунковій відомості па підставі даних Табеля обліку робочого часу. До складу заробітної плати виробничих працівників включається заробітна плата за тарифними ставками, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці. В обліку операція з нарахування заробітної плати виробничим працівникам відображається проводкою:

Дт 23 «Виробництво»

Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Розмір відрахувань до фондів соціального страхування залежить від установлених законом ставок оподаткування. Розраховані бухгалтерською службою розміри відрахувань до фондів соціального страхування відображаються у Відомості нарахування внесків до соціальних фондів на заробітну плату працівників і в обліку формуються такі проводки:

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

Виграти на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природничого середовища.

Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей в цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой