Облік засобів праці

План Вступ Розділ 1. Аналітична оцінка об'єкта обліку

1.1 Фінансово-економічна характеристика суб'єкта господарювання

1.2 Аналіз складу, структури та динаміки основних засобів праці підприємства Розділ 2. Облік засобів праці

2.1 Економічний зміст засобів праці, їх класифікація та оцінка

2.2 Первинний облік наявності та руху засобів праці

2.3 Синтетичний та аналітичний облік засобів праці

2.4 Методи амортизації засобів праці

2.5 Податковий облік засобів праці

Розділ 3. Аудит засобів праці

3.1 Мета, завдання та джерела аудиту

3.2 Методика та техніка аудиту засобів праці

3.3 Документальне оформлення результатів аудиту Висновки Список використаних джерел Додатки

Вступ Засоби праці займають вагоме місце в господарській діяльності підприємства, їх частка дозволяє оцінити рівень забезпеченості необхідними умовами для здійснення фінансової діяльності суб'єктом господарювання. Успішне вирішення завдань управління засобами праці та обґрунтування інвестиційної політики в їх частині вимагає ефективного обліку та різнобічного використання інформації, яка надається. Надзвичайної актуальності управління засобами праці набуває у зв’язку з широким розповсюдженням застосування прикладних програм з обліку, аналізу, аудиту, корпоративного управління тощо.

Функціонування суб'єктів господарювання в умовах жорсткої конкуренції та економічної нестабільності робить актуальним питання раціональності організації і методики обліку та аналізу засобів праці. Проблема удосконалення їх обліку та аналізу є однією із найбільш дискутованих у сфері управління діяльністю підприємства останніми роками та є предметом дослідження багатьох науковців та практиків [ 24 ].

Віддаючи належне науковим напрацюванням вчених, слід відзначити, що окремі питання удосконалення обліку та аналізу засобів праці в умовах переходу до міжнародних стандартів якості інформації потребують подальшого науково-практичного дослідження та уточнення. Все це свідчить про необхідність всебічного вивчення і вирішення проблем в умовах корінної перебудови діяльності підприємств.

Мета дослідження полягає у розкритті організації та методики бухгалтерського обліку і аналізу засобів праці та розробці рекомендації щодо їх удосконалення. Мета дослідження зумовила необхідність вирішення в роботі таких завдань:

— розкрити економічну сутність засобів праці, їх класифікацію і оцінку;

— дослідити значення і завдання обліку та аналізу в управлінні засобами праці підприємства;

— надати характеристику господарсько-фінансової діяльності ПСГ «Світанок» та постановки обліково-аналітичної роботи;

— розкрити організацію синтетичного та аналітичного обліку руху засобів праці на підприємстві;

— дослідити облік амортизації (зносу) та ремонту засобів праці;

— оцінити ефективність використання засобів праці підприємства;

— визначити шляхи підвищення ефективності використання засобів праці ПСГ «Світанок»;

— вивчення ведення податкового обліку засобів праці;

— вивчення методики та техніки проведення аудиту засобів праці.

Об'єктом дослідження є облік та аналіз засобів праці підприємства. Предметом дослідження є теоретичні аспекти та діюча практика обліку і аналізу засобів праці підприємства.

З метою реалізації поставлених у курсовій роботі завдань було використано методи діалектичного пізнання; комплекси методичних прийомів математичної статистики, економічного, логічного, системного і структурного аналізу, інформаційного та економіко-математичного моделювання, балансової ув’язки фінансово-економічних показників, графічного зображення, а також економічного контролю. Відповідні розрахунки та графічне представлення результатів дослідження здійснено за допомогою програми Excel.

Теоретичною основою роботи стали закони, нормативно-правові документи Кабінету Міністрів, Міністерства фінансів, Міністерства статистики, статистичні довідники, підручники, навчальні та практичні посібники, монографії та наукові публікації зарубіжних і вітчизняних фахівців. Інформаційною базою дослідження стали теоретичні та методологічні розробки вітчизняних та зарубіжних науковців, аналітичні матеріали, джерелами яких були наукові публікації, інформація бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної звітності ПСГ «Світанок» за 2011;2013 рр.

Суб'єктом дослідження обрано ПСГ «Світанок», основним напрямком діяльності якого є виробництво та реалізація рослинництва та тваринництва. Практична значимість дослідження полягає у поглибленому вивченні змісту засобів праці підприємства, узагальненні діючої методики обліку та аналізу засобів праці, визначенні шляхів поліпшення ефективності використання засобів праці на ПСГ «Світанок».

Розділ 1. Аналітична оцінка об'єкта обліку

1.1 Фінансово-економічна характеристика суб'єкта господарювання ПСГ «Світанок» створене 1991 року як підсобне сільськогосподарське підприємство ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування». Адреса підприємства: Полтавська область, Машівський район, с. Базилевщина.

Підсобне сільське господарство «Світанок» призначене забезпечувати продуктами харчування їдальні всіх структурних підрозділів ГПУ «Полтавагазвидобування» і населення регіону сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки на основі ведення високорентабельного сільськогосподарського виробництва.

У своєму активі ПСГ «Світанок» має орні землі (загальною площею 3668.04 га, з них орної землі 3378 га, сіножатей — 124 га, пасовища — 42.24 га, інші - 123.78 га) та огороджену територію зі спорудами адміністративного та господарського призначення на території с. Базилевщина, Машівського району, Полтавської області. Підприємство створено з метою здійснення виробничо-господарської, підприємницької та комерційної діяльності в інтересах суспільства, одержання прибутку та задоволення на цій основі потреб засновника та членів трудового колективу.

Сьогодні «Світанок» — сучасне господарство з розгалуженою мережею структурних підрозділів, що займаються тваринництвом, рослинництвом, допоміжними виробництвами. Діяльність кожного підрозділу базується на поєднанні передової науково-технічної думки та вмілого господарювання.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майно, яке належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називають активами.

Аналіз фінансового стану підприємства починають з вивчення складу і структури майна за даними балансу. У його складі виділяються оборотні (мобільні) та необоротні (іммобілізовані) кошти. Вивчається динаміка структури майна.

Аналіз динаміки складу і структури майна дозволяє встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна підприємства та окремих його видів. Зміна структури майна створює певні можливості для основної виробничої та фінансової діяльності впливає на оборотність сукупних активів. Показники структурної динаміки відображають частку кожного виду майна у загальній зміні сукупних активів, їх аналіз дозволяє зробити висновки про те, в які активи вкладено нові залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів [ 11 ].

З метою проведення аналізу фінансового стану ПСГ «Світанок» слід розглянути сукупність показників. Розрахунок даних показників здійснюється на основі інформації з річної фінансової звітності: Баланс (Звіт про фінансовий стан) (Додаток А1, А2, А3), Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (Додаток Б1, Б2, Б3), Звіт про рух грошових коштів (В1, В2, В3), Звіт про власний капітал (Додаток Г1, Г2,Г3), Примітки до річної фінансової звітності (Д1,Д2,Д3) [ 33 ].

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування. Згідно НП (с)БО1, джерела формування фінансових ресурсів відображені в пасиві балансу, а напрями їхнього використання, тобто майнові цінності - в активі. Майновий стан підприємства характеризується складом, розміщенням, структурою та динамікою активів (майна) (табл.1.1) і пасивів (власного капіталу і зобов’язань) [ 30 ].

Таблиця 1.1.1 Горизонтальний і вертикальний аналіз майна ПСГ «Світанок» за 2011;2013 рр.

Результат горизонтального і вертикального аналізу майна підприємства свідчить про наявність як позитивних, так і негативних ознак і тенденцій у майновому стані підприємства за інформацією активу балансу. До позитивних характеристик майнового стану відносяться:

— у звітному році порівняно з базовим роком вартість майна збільшилася на 19 678 тис. грн. або 56,4%, що свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства. При цьому необоротні активи зросли на 11 235 тис. грн. (9,15%), а оборотні активи — на 9443 тис. грн. (31,2%);

— темпи приросту оборотних активів (31,2%) перевищив темп

приросту необоротних активів (9,15%), у результаті чого частка необоротних активів у майні збільшилася з 24,8% до 36,2%, а оборотних активів — відповідно зменшилася з 75,1% до 63,7%. Така динаміка вказує на зростання коефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів, а також створення умов для прискорення необоротних активів;

— необоротні активи представлені насамперед основними засобами, вартість яких збільшилася на 5622 тис. грн., або 63,1%. Темп приросту основних засобів перевищив темп приросту в цілому, що зумовило зростання частки основного капіталу в майні з 24,7 до 26,1%. Це свідчить про створення матеріальних умов для розширення основної діяльності підприємства;

— зростання оборотних активів пояснюється збільшенням оборотних виробничих фондів (на 32 454 тис. грн. або у 2,4 рази). Темп приросту майна в цілому (54,6%) перевищив темп приросту виробничих запасів (22,8%), що зумовило зниження виробничих запасів у майні з 5,1% у базовому році до 4,0% у звітному році. Така тенденція є свідченням скорочення виробничого потенціалу підприємства;

— частка готової продукції і товарів у майні зменшилася з 33,7% у базовому році до 29,9% у звітному, що вказує на неефективність маркетингової політики підприємства;

— серед видів оборотних активів найбільший темп приросту мають грошові кошти і поточні фінансові інвестиції (збільшилися у 2,7 рази), що створює умови для підвищення рівня платоспроможності підприємства.

Водночас мають місце і негативні характеристики майнового стану, зокрема:

— серед фондів обігу найбільше зросла поточна дебіторська заборгованість (на 1241 тис. грн. або у 1,3 рази). Підвищення частки поточної заборгованості в майні з 2,7% у базовому році до 3,9% у звітному році (на 1,2 в.п.) свідчить про погіршення стану розрахунків підприємства з дебіторами;

— незважаючи на суттєве збільшення висококваліфікованих оборотних активів (грошових коштів і поточних фінансових інвестицій), їх частка в майні залишається низькою (0,2% на кінець звітного року), а це може свідчити про незадовільне оцінювання ліквідності балансу та платоспроможності підприємства.

Ліквідність — це здатність підприємства розраховуватися зі своїми поточними зобов’язаннями перед закордонними контрагентами шляхом перетворення активів на гроші. Ліквідність підприємства свідчить про наявність грошових коштів для термінового виконання фінансових зобов’язань даного періоду.

Платоспроможність — це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках або в готівці. Для того щоб підтримувати підприємство в платоспроможному стані, фінансова служба повинна дбати про те, щоб його чисті грошові активи відповідали потребам щоденних платежів (постачальникам, у бюджет, робітникам і службовцям, іншим кредиторам). Але наявність постійних значних залишків грошей на розрахунковому рахунку підприємства не є ознакою високого мистецтва управління фінансовими ресурсами, високої ліквідності підприємства. Динаміка залишків коштів на розрахунковому рахунку характеризує не міру ліквідності підприємства, а його поточну платіжну готовність, поточну платоспроможність.

Оцінювання ліквідності та платоспроможності ПСГ «Світанок» наведено в таблиці 1.1.2.

Таблиця 1.1.2. Показники оцінювання ліквідності та платоспроможності підприємства (станом на кінець року)

За даними таблиці значення коефіцієнта абсолютної ліквідності зменшилося в половину з 0,002 до 0,001. Це означає, що рівень покриття поточних зобов’язань високоліквідними оборотними активами базовому році становив 0,2%, а в звітному році зменшився до 0,1%. Порівняння ж цього показника з нормативним значенням (? 0,2 або 20%) свідчить про низьку грошову платоспроможність підприємства.

Фактичні значення коефіцієнта швидкої ліквідності та коефіцієнта загальної ліквідності збільшилися відповідно на 0,02 та 0,002. Ці показними не перевищують нормативні значення (відповідно? 0,7 і? 1,5), що вказує на низький рівень і негативну динаміку розрахункової та майнової платоспроможності підприємства. Так, станом на кінець базового року оборотні активи перевищували поточні зобов’язання на 16%, а на кінець звітного — 18%.

Серед допоміжних відносних показників оцінювання ліквідності і платоспроможності підприємства лише коефіцієнт платоспроможності станом на кінець базового року (0,002 проти? 0,1), що підтверджує попередній висновок про недостатню забезпеченість грошовими коштами. Зниження в динаміці значень основних і допоміжних коефіцієнтів ліквідності свідчить про зниження рівня платіжних можливостей підприємства щодо виконання поточних зобов’язань з урахуванням використання відповідних груп платіжних засобів.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються приростом суми власного капіталу (чистих активів), основним джерелом якого є прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також отриманий унаслідок надзвичайних обставин. Інформацію про основні види прибутку підприємства, як і основні дані для розрахунку, містить Звіт про фінансові результати. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства розпочинають з дослідження їх рівня і динаміки. В процесі аналізу вивчають зміну кожного з показників фінансових результатів за звітній період порівняно з попереднім (базовим) періодом або даними фінансового плану підприємства. Для оцінки рівня і динаміки фінансових результатів діяльності підприємства за даними форми 2 «Звіт про фінансові результати» складають аналітичну таблицю, що містить інформацію про доходи, витрати, прибутки і збитки від господарської діяльності підприємства за звітній та попередній періоди, їх абсолютну і відносну зміну (відхилення).

За даними фінансової звітності ПСГ «Світанок» проаналізуємо рівень формування і динаміку фінансових результатів його діяльності (таблиця 1.1.3).

Таблиця 1.1.3. Аналіз формування та динаміки фінансових результатів діяльності підприємства

Аналізуючи показники динаміки фінансових результатів ПСГ «Світанок» можна зробити наступні висновки: чистий дохід від реалізації продукції у 2013 р. порівняно з 2011 р. збільшився на 3103 тис. грн., або у 1,7 рази. При цьому спостерігається збільшення валового збитку на 3518 тис. грн. (54, 4%) а також скоротився показник чистого збитку на 663 тис. грн. (зменшився у 1,2 рази).

У структурі операційних витрат чиста собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) скоротилася на 3540 тис. грн. (на 30,1%), витати на збут збільшилися на 17 тис. грн. По іншим видам витрат спостерігається зростання адміністративних витрат на 725 тис. грн. (збільшилися у 2,3 рази) та інших операційних витрат на 2482 тис. грн. (збільшилися у 6,5 рази).

Спостерігається збільшення фінансових, інвестиційних та інших доходів на 458 тис. грн. (збільшилися у 46,8 рази) а також фінансових, інвестиційних та інших витрат на 1882 тис. грн. (збільшилися у 6,1 рази). У базовому році частка чистого прибутку доходу від реалізації продукції становила — 125,9%, це означає що на підприємстві в 2011 році був збиток по реалізації продукції. А валовий прибуток становив 66,1%. У звітному році чистий прибуток доходу від реалізації продукції становив 83,5%, а валовий прибуток — 142,5%.

Таким чином по підприємству спостерігається збільшення чистого доходу від реалізації.

Розрахунок відносних показників оцінювання фінансової стійкості підприємства зображено в таблиці 1.1.4.

Таблиця 1.1.4. Відносні показники оцінювання фінансової стійкості підприємства (станом на кінець року)

Результати виконаних розрахунків (табл. 1.1.4) свідчать про низький рівень фінансової стійкості підприємства за показниками структури джерел формування капіталу. Так, значення коефіцієнта автономії вказує на те, що на кінець звітного року частка власного капіталу у валюті балансу становить 2,539. Це на 1,134 в. п. більше порівняно з базовим роком. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу також зменшився на 1,144. Таке зниження свідчить про низький рівень фінансової залежності підприємства від кредиторів.

За коефіцієнтом фінансового ризику в базовому році на 1 грн. власного капіталу припало 1,272 грн. позикового капіталу, а в звітному році ;

1,934 грн. Відповідно значення коефіцієнта фінансової стабільності показує, що в балансовому та звітному роках власний капітал перевищував позиковий капітал менше ніж в 1раз. У цілому динаміка показників 1.1−1.4 табл. 1.1.4 свідчить про зменшення рівня фінансової стійкості підприємства.

Наявність у звітному році коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів (0,001) вказує на збільшення залежності підприємства від довгострокових зовнішніх джерел фінансування. Значення коефіцієнта довгострокових і поточних зобов’язань характеризують структуру позикового капіталу, в якій частка довгострокових зобов’язань у 2011 та 2012 роках була відсутня, а в 2013 році стала 1%, а поточних зобов’язань — не помітно зменшилася з 100% до 99,9%, що в цілому негативно впливає на оцінювання фінансової стійкості підприємства.

Нульове значення має коефіцієнт страхування бізнесу, власного капіталу та пайового капіталу. Це спричинене тим, що на ПСГ «Світанок» не має резервного капіталу, а є лише інший додатковий капітал, так як це підсобне підприємство ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування».

Коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшився з 13,753 у базовому році до 0,857 у звітному році, що не відповідає нормативному значенню (> 0,5). Про низький рівень забезпеченості підприємства власними оборотними коштами свідчить значення коефіцієнта забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами і коефіцієнта забезпеченості запасів власними оборотними коштами. Перший з них зменшився на 64,2%, а другий — більше ніж на 100%.

Показник коефіцієнта маневреності власних оборотних коштів показує, що на кінець звітного року серед власних оборотних активів грошові кошти становив лише 0,1%, в базовому році цей показник має значення менше 1%. У зв’язку з цим, підприємство має низький рівень фінансової стійкості щодо забезпеченості високоліквідними оборотними активами.

Коефіцієнт майна виробничого призначення у звітному році порівняно зі звітним збільшився з 0,633 до 0,856, тому з точки зору забезпеченості активами основної виробничо-господарської діяльності (засоби праці) підприємство зберігає фінансову стійкість. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів збільшився на 0,014, що вказує на позитивну динаміку зростання частки основних засобів у валюті балансу.

Зменшення коефіцієнта нагромадження амортизації основних засобів і нематеріальних активів на 0,092 свідчить про погіршення функціонального стану необоротних активів підприємства. За динамікою коефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів знизився рівень забезпеченості необоротних засобів оборотними коштами. Якщо в базовому році на 1 грн. необоротних активів припадало 3,016 грн. оборотних, то в звітному році - 1,259 грн.

Отже, за переважною більшістю відносних показників підприємство є фінансово не стійким із негативною динамікою.

1.2 Аналіз складу, структури та динаміки основних засобів праці

На початковому етапі аналізу вивчаються склад і структура основних засобів праці. Вони залежать від характеру і особливостей виробництва, типу його організації (серійне, масове, індивідуальне), технології, рівня спеціалізації і кооперування як виробництва в цілому так і його підрозділів.

У ході аналізу необхідно виявити, як змінилася структура засобів праці в результаті введення в дію нових потужностей, модернізації старих фондів, вдосконалення технологічних процесів і пов’язаного з ним більш раціонального розміщення обладнання на виробничих площах.

При аналізі структури основних засобів загально прийнято визначати питому вагу вартості їх активної частини, від якої залежить зростання потужностей підприємства і фондовіддача. Аналіз руху засобів праці проводиться на основі наступних показників: коефіцієнтів надходження (введення) основних засобів, оновлення, вибуття, зміни розширення. Для характеристики технічного стану засобів праці розраховуються коефіцієнти придатності, зносу, заміни.

Основними показниками руху засобів праці є:

1. коефіцієнт оновлення;

2. коефіцієнт вибуття;

3. річний приріст (скорочення);

4. термін оновлення основних засобів;

5. коефіцієнт зносу;

6. коефіцієнт придатності;

7. коефіцієнт приросту;

8. коефіцієнт заміни та ін.

Джерелом вихідної інформації для розрахунку показників руху засобів праці є бухгалтерська звітність (форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» та форма № 1 «Баланс» (Звіт про фінансовий стан")). Для розрахунку коефіцієнтів оновлення та ліквідації засобів праці необхідні дані первинного аналітичного обліку про надходження нового і ліквідації зношеного обладнання [ 15 ].

Так, як основні засоби складають основну частину засобів праці, то проведемо аналіз показників руху і функціонального стану основних засобів на ПСГ «Світанок» (табл. 1.2.1).

Таблиця 1.2.1 Показники руху і функціонального стану основних засобів підприємства

Як свідчать результати розрахунку показників руху і функціонального стану основних засобів (табл. 1.2.1), упродовж базового року вартість основних засобів збільшилася на 76 тис. грн., або 0,3%. Значення коефіцієнта надходження (0,6%) досить суттєво зменшує показник коефіцієнта вибуття (-0,3%). Значення коефіцієнтів заміни і розширення показують, що 49,7% від річного надходження основних засобів було спрямовано на просту заміну тих, які вибули (у вартісному виразі), а 43,4% - на їх розширене відтворення. Показник періоду обороту основних засобів буде перенесена на вироблену продукцію у вигляді амортизації. Відповідно коефіцієнт, або середня норма амортизації становить 142,8%.

Коефіцієнт зносу основних засобів має позитивну динаміку, адже його значення зменшилося з 55,3% до 53,6% базового року. Відповідно коефіцієнт придатності збільшився з 44,7% до 46,4%. Спостерігається збільшення коефіцієнта зносу активної частини основних засобів із 86,0% до 87,7%.

У звітному році відбулося прискорення приросту майна (на 219 тис. грн., або 0,6%). Порівняно з базовим роком коефіцієнт надходження зріс на 2,2%, а коефіцієнт вибуття збільшився до 3,1%. Негативну динаміку мають коефіцієнти заміни (збільшення до 138,7%) і розширення (28,5%). Значення показників періоду обороту зменшився з 0,7 до 0,1 року, а середня норма амортизація збільшилася з 142,8% до 1000%. Отже, показники руху основних засобів у цілому мають негативну динаміку.

Розрахуємо факторний аналіз чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Даний розрахунок наведено в таблиці 1.2.2

Таблиця 1.2.2 Вихідна інформація для факторного аналізу чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Модель факторного аналізу чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

ЧД = М? РВ. (1.1)

За даними табл. 1.2.2 розраховується умовне позначення результативного показника, тис. грн.:

ЧД_ум = ЧД₁? ЧД_0. (1.2)

ЧД_ум = 52 038? 0,137 = 7129,2

Загальна зміна (+,-) чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.:

?ЧД = ЧД₁ — ЧД₀, (1.3)

? ЧД = 7152 — 4049 = 3103,

у тому числі за рахунок факторів:

1) середньорічної вартості майна (екстенсивний чинник):

?ЧД_м = ЧДу_м — ЧД₀; (1.4)

?ЧД_м = 7129,2 — 4049 = + 3080,2;

2) ресурсовіддачі (інтенсивний чинник) :

? ЧД_рв = ЧД₁— ЧД_ум (1.5)

? ЧД_рв = 7152 — 7129,2 = 22,8

Перевірка розрахунку:

? ЧД =? ЧД_м +? ЧД_рв; (1.6)

? ЧД = + 3080,2 + 22,8 = + 3103.

У звітному році порівняно з базовим роком чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) збільшився на 3103 тис. грн., або 76,6%. У результаті зростання середньорічної вартості майна на 18 057 тис. грн., що становить 53,1%, чистий дохід збільшився на 3080,2 тис. грн. водночас за рахунок підвищення ресурсовіддачі на 0,018 грн./грн. (15,1%) чистий дохід зріс на 22,8 тис. грн. Таки чином, головним фактором збільшення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) стало зростання середньорічної вартості майна [ 43 ].

облік аудит праця фінансовий

Розділ 2. Облік засобів праці

2.1 Економічний зміст засобів праці, їх класифікація та оцінка Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства повинні мати необхідні засоби виробництва, які складаються із засобів і предметів праці.

Засоби праці - це одна річ або комплекс речей, якими робітники володіють та за їх допомогою впливають на предмети праці. До засобів праці належать знаряддя виробництва — машини, обладнання, інструмент, будинки, споруди та інші засоби, що створюють необхідні умови для здійснення процесу виробництва.

Засоби праці за своєю суттю можуть бути двох видів: знаряддя праці і предмети, що забезпечують умови праці.

Знаряддя праці — це такі її засоби, з допомогою яких виробляються матеріальні і духовні цінності (тобто машини, обладнання, верстати, інструменти тощо). Вони призначені діяти на предмети праці і видозмінювати їх у процесі виробництва [ 6 ].

Предмети, за допомогою яких на підприємствах створюються умови для організації і нормального ведення процесу виробництва (будови, споруди, господарський інвентар, транспортні засоби тощо), належать до другого виду засобів праці — забезпечують умови праці на виробництві.

Побудова обліку засобів праці в управлінні визначається особливим характером їх функціонування у процесі діяльності. Особливістю засобів праці є те, що вони протягом тривалого часу багаторазово використовуються у виробничому, тобто операційному процесі, поступово зношуються, зберігаючи при цьому свою натуральну форму [ 1 ].

Характерна особливість засобів праці полягає також у тому: що вони не мають тієї загальної взаємозамінюваності, яка характерна для потенційної робочої сили. Тому ефективність їх різна за галузями, підприємствами, окремими видами. Ця різниця для кожного конкретного засобу праці залежить від його технічного, фізичного та морального зносу.

Підприємства постійно поповнюються новими засобами праці згідно з досягнутим рівнем технології виробництва, характером і обсягом виготовлюваної продукції.

Обізнаність щодо наявності засобів праці і постійний контроль за ефективним їх використанням — важливі чинники в управлінні діяльністю кожного підприємства. Цьому має сприяти добре побудований і організований їх облік. Важливими умовами для раціональної організації такого обліку є науково обґрунтована класифікація цих засобів і їх оцінювання.

Об'єктом обліку є матеріальний засіб, за допомогою якого здійснюється виробничо-комерційна або інша діяльність. Одиницею обліку є назва засобу, яка визначена технічним паспортом (або іншим документом) та складові, які визначені цим паспортом (технічним документом). До засобів праці належать основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та малоцінні та швидкозношувані предмети [ 7 ].

П (с)БО 7 «Основні засоби» (затверджене Наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: «Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, Надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» [ 31 ].

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби [ 23 ].

П (С)БО 7 при встановленні критеріїв належності матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висуває обмеження щодо їх вартості.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

— узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

— достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

— визначення економічних вигод від використання основних засобів;

— контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства;

— правильне і своєчасне нарахування зносу;

— контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

— контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

— точне визначення результатів від ліквідації основних засобів;

— точне визначення вартості довгострокових біологічних активів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів [ 31 ].

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух засобів праці передбачені рахунки 10 «Основні засоби»; 11 «Інші необоротні матеріальні активи»; 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Згідно Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16, основні засоби — це матеріальні об'єкти, що їх:

а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей;

б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду [ 26 ].

Під іншими необоротними матеріальними активами розуміють матеріальні активи, призначені для використання протягом періоду більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року) і які не входять до складу основних засобів. Термін використання інших необоротних активів встановлюється підприємством і зазначається в Наказі про облікову політику. Бухгалтерський облік інших необоротних матеріальних активів регламентується П (с)БО 7 «Основні засоби».

Облік інших необоротних матеріальних активів ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи». Він призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, до яких належать групи основних засобів, що обліковуються на рахунку 10 «Основні засоби». Рахунок «Інші необоротні матеріальні активи» активний [ 42 ].

Для цілей бухгалтерського обліку згідно з П (С)БО 7 інші необоротні матеріальні активи класифікуються за такими групами:

1. Бібліотечні фонди;

2. Малоцінні необоротні матеріальні активи;

3. Тимчасові (не титульні) споруди;

4. Природні ресурси;

5. Інвентарна тара;

6. Предмет прокату;

7. Інші необоротні матеріальні активи [ 30 ].

Малоцінні і швидкозношувані предмети (МШП) — це засоби праці, які підприємство очікує використовувати менше одного року. Вони є групою засобів, що беруть участь у виробничому процесі як знаряддя праці (інструменти та пристрої), господарський інвентар (столи, стільці, столовий посуд), засоби захисту від шкідливого впливу виробничого середовища (спецодяг, спецвзуття). І хоча МШП виконують роль засобів праці, у цілях обліку їх відносять не до основних засобів, а до оборотних активів. Це пов’язано зі швидким виходом МШП з експлуатації і, як правило, їх невеликою вартістю.

МШП та малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА) схожі тим, що вони поводяться як основні засоби — не споживаються повністю в ході звичайного операційного циклу, а підтримують його. Вони багато разів беруть участь у виробництві, зберігають свою первісну форму, втрачають первісні якості та властивості поступово. Але водночас МШП є одним із видів запасів. Критерієм, що дозволяє віднести малоцінні активи до категорії МШП або категорій МНМА, є строк їх використання, що стосується вартості МШП, то вона може бути будь-якою — як нижче, так і вище від вартості МНМА [ 42 ].

МШП визнаються активом, якщо: існує ймовірність, що в майбутньому підприємство отримає економічні вигоди, пов’язані з їх використанням; їх вартість може бути достовірно визначена. У методичних рекомендаціях, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 08.02.2014 р. № 248, наводиться ще два критерії визнання запасів активом: підприємству перейшли всі ризики з правом власності або правом повного господарського оперативного управління на запаси; підприємство здійснює контроль та управління запасами [ 29 ].

В управлінні діяльністю підприємства засоби праці групуються за різними ознаками. Найбільш важливими є наступні:

1. за економіко-технологічним змістом їх поділяють на основні та неосновні;

2. за фінансовими ознаками на оборотні та необоротні [ 46 ].

У бухгалтерському фінансовому обліку засоби праці поділяються на дві групи: оборотні та необоротні. Основу такого поділу формують:

3. межа суттєвості; (ліміт ціни; розмір історичної собівартості придбання, встановлений на підприємстві для їх поділу);

4. строк використання по відношенню до операційного періоду.

Рис. 1. Класифікація засобів праці для побудови бухгалтерського обліку До основних засобів належать засоби праці, що експлуатуються довше ніж один рік і мають вартість понад встановлений ліміт; виняток становить лабораторне обладнання, для якого ліміт значно вищий; повністю і багаторазово беруть участь у процесі виробництва; переносять свою вартість на готову продукцію частинами, у міру зносу. Це такі:

1. земельні ділянки;

2. капітальні витрати по поліпшенню земель;

3. будинки і споруди;

4. машини та обладнання;

5. транспортні засоби;

6. інструменти, приладдя та інвентар;

7. робоча і продуктивна худоба;

8. багаторічні насадження;

9. інші основні засоби.

Окрім вищенаведених до основних засобів праці належить також група «Інші необоротні матеріальні активи», які поділяють на такі групи:

1. бібліотечні фонди;

2. малоцінні необоротні активи;

3. тимчасові (нетитульні) споруди;

4. природні ресурси;

5. інвентарна тара;

6. предмети прокату;

7. інші необоротні матеріальні активи.

До неосновних засобів праці підприємств і господарських організацій належать і обліковуються у складі запасів малоцінні та швидкозношувані предмети. В обліку вони відображаються: за призначенням у процесі виробництва, місцем знаходження і їх вартістю.

За призначенням у виробничому процесі МШП поділяться на:

1. інструменти і пристрої загального призначення — ріжучі, слюсарно-монтажні, універсальні вимірювальні прилади і пристосування;

2. спеціальні інструменти і пристрої - інструменти, штампи, прес-форми;

3. технологічна тара — тара багаторазового використання безпосередньо в технологічному процесі (контейнери для транспортування деталей, піддони тощо);

4. виробничий інвентар — предмети виробничого призначення, які створюють умови для виконання технологічних операцій: робочі столи, обладнання, що сприяє охороні праці, шафи, стелажі, скрині, тумбочки тощо;

5. господарський інвентар — конторські та інші меблі і обстановка (столи, стільці, шафи, портьєри і т.п.), вішалки, гардероби, телефонні апарати, протипожежний інвентар тощо;

6. спеціальні одяг і взуття, засоби індивідуального захисту — халати, рукавиці, окуляри, комбінезони тощо;

7. Інші МШП — столові речі та прибори, брезент, клейонка та ін.

За місцем знаходження вони поділяються на предмети на складі і в експлуатації, а за вартістю — до однієї мінімальної заробітної плати включно за одиницю (комплект) і понад однієї мінімальної заробітної плати за одиницю (комплект) [ 9 ].

У фінансовій системі при плануванні та обліку всі засоби праці поділяються на дві великі групи: засоби праці оборотні та необоротні. За своїм призначенням вони можуть бути двох видів: загального і спеціального призначення.

В основі такого поділу лежать три ознаки: розмір затрат на придбання або спорудження; порядок їх погашення; термін служби та інші. Віднесення предметів, що є засобами праці, до необоротних або оборотних засобів пояснюється насамперед тим, що вони або малоцінні (недорогі), або швидко зношуються (швидше як за один рік експлуатації), або мають спеціальне призначення.

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки — по первісній, залишковій, справедливій і ліквідаційній вартості. Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення [ 5 ].

Собівартість основних засобів — це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов’язань), наданої для отримання активу на патент його придбання або створення. Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельне ціну (в тім числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов’язані з приведенням цього об'єкта в робочий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

— суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

— витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

— витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату внесків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу [ 37 ].

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первісною вартістю основних засобів, що внесені до стажу цього капіталу підприємства, визначається погодження засновниками підприємства їх справедлива вартість. Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду. Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін на подібний об'єкт дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній на суму, грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

У випадках, коли підприємство не несе витрат на придбання засобів праці, такі об'єкти в момент надходження оцінюються за справедливою вартістю. «Первісна вартість безкоштовно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання…». «Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість…» [ 33, п. 10 ]. При цьому податковим законодавством передбачено, що «Первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни» [36, ст. 146.8].

Поняття справедливої вартості визначається Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств» як сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами" [3, п.4]. Відповідно додатку до П (с)БО 19 справедлива вартість основних засобів визнається:

— для землі і будівель — як ринкова вартість;

— для машин і устаткування — як ринкова вартість, а у разі відсутності даних про ринкову вартість — відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

— для інших основних засобів — як відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Таким чином, первісну вартість доречно трактувати як вартість зарахування об'єкта основних засобів на баланс незалежно від способу його надходження. При цьому фактична собівартість та справедлива вартість виступають лише як варіанти визначення первісної вартості [ 44 ].

Згідно з П (С)БО 7 передбачена переоцінка об'єктів основних засобів, якщо їх залишкова вартість суттєво відрізняється від їх справедливої вартості на дату балансу. Критерії суттєвості для переоцінки основних засобів при порівнянні залишкової та справедливої вартості визначені листом Міністерства фінансів України щодо суттєвості у бухгалтерському обліку і звітності № 4108. Відповідно до листа, порогом суттєвості для проведення переоцінки або відображення зменшення корисності основних засобів може прийматися величина, що дорівнює 1% чистого прибутку (збитку) підприємства, або величина, що дорівнює 10% відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості. Індекс переоцінки визначається як відношення справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється до його залишкової вартості.

Таким чином, переоцінка за П (С)БО 7 здійснюється з урахуванням зміни цін на конкретний вид основних засобів, а не на основі узагальненого індексу інфляції, який враховує лише зміну споживчих цін між поточним та попереднім роком. До того ж у разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить зазначений об'єкт.

В сільськогосподарських підприємствах значну питому вагу займають основні засоби, створені власними силами. Це перш за все: будинки та споруди, що побудовані як господарським, так і підрядним способом; робоча та продуктивна худоба, яку сформовано за допомогою молодняку тварин, стриманих і вирощених у власному господарстві; багаторічні насадження, що закладені і вирощені за рахунок зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань [ 27 ].

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманнями тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів. Якщо об'єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє відповідні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об'єкта визначається відповідно до положень П (с)БО9 «Запаси».

Собівартість об'єктів, збудованих власними силами включає: — вартість робіт, виконаних субпідрядниками;

— прямі матеріальні витрати;

— прямі витрати на оплату праці;

— інші операційні витрати, що безпосередньо пов’язані з будівництвом активу;

— вартість ліцензії (дозволу) на будівництво;

— оплату фахових послуг (архітекторів, юристів).

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об'єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу.

Важливе значення і обліку основних засобів відводиться переоцінці. Згідно П © БО7 підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі об'єкти групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. При здійсненні переоцінки основних засобів для кожного об'єкта повинен здійснюватися аналітичний обмін зміни первісної вартості. За кожним переоціненим об'єктом основних засобів необхідно забезпечити окремий облік суми до оцінки, віднесеної до складу додаткового капіталу, і суми віднесеної на витрати.