Облік і аналіз виробництва продукції основного молочного стада

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи організації обліку та аналізу виробництва молока

1.1 Економічний зміст витрат як економічної категорії

1.2 Нормативне регулювання обліку та аналізу витрат при виробництві молока

1.3 Огляд літературних джерел

2. Організація обліку та аналізу виробництва молока

2.1 Організаційно — економічна характеристика підприємства

2.2 Організація первинного, аналітичного і синтетичного обліку при виробництві молока

2. 3 Аналіз економічної ефективності виробництва та реалізації молока

3. Шляхи вдосконалення обліку та аналізу виробництва молока

3.1 Шляхи вдосконалення синтетичного і аналітичного обліку

3.2 Шляхи покращення ефективності виробництва молока

4. Охорона праці

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення. За науково обґрунтованими нормами харчування людина має споживати в середньому 380 кг (у перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів, у тому числі 120 кг. молока у свіжому вигляді.

В агропромисловому комплексі України відбуваються глибокі перетворення, які пов’язані з переходом до нової соціально-економічної системи. Вони охопили всі сфери виробництва, та особливо це відчувається в молокопродуктовому підкоплексі країни. Виникнення нових організаційних форм господарювання вимагає адекватних ринковій економіці внутрігосподарських відносин з поглибленням спеціалізації, розширенням кооперації та інших інтеграційних процесів в молочному скотарстві. За таких умов важливо визначити шляхи більш ефективного виробничого потенціалу при виробництві молока. Економічна криза в аграрному секторі супроводжується значним зменшенням поголів'я корів, зниженням продуктивності худоби, зростанням собівартості продукції молочного скотарства. В результаті обсяги виробництва та споживання продукції молока з року в рік скорочуються та, як наслідок, знижується ефективність та конкурентоспроможність вітчизняного молочного скотарства. Збільшення виробництва молока вимагає значного підвищення рівня зоотехнічної і ветеринарної роботи на фермах та комплексах. Необхідно прослідкувати не лише процес організації галузі молочного скотарства на підприємстві, а й механізм його подальшого збуту (канали реалізації, методи позиціонування власної продукції та ціна), що є чи не найголовнішим питанням для успішного функціонування та прибутковості. Процеси доїння, зберігання, транспортування молока, умови утримання, годівлі, догляду за коровами також є головними та визначальними в якості продукції.В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я великої рогатої худоби та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємцю сільського господарства, а саме так називається новий господар землі у більшості господарств згідно новим формам власності, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище. Нарешті уряд почав розуміти, що кінцеве слово про долю тваринництва стоїть саме за ним. Що ж роблять урядовці? На проблему нестачі продукції цієї галузі відповідають наче б то переконливо — дозволено ввіз великого об'єму м’яса (яловичини та свинини) з-за кордону для задоволення внутрішніх потреб населення країни. Проте чи це є виходом з даної проблеми. Тут потрібне чітке прослідковування та контроль з боку держави стану ринку тваринництва, регулювання цін на ньому, бо навіщо ж тоді Україна має такі родючі землі, яких не має чим і удобряти, наприклад органічні добрива. Актуальність даного дослідження звісно що розглядають ще під кутом доцільності як такого, його корисності для суспільства. Молокопродукти посідають друге місце у споживчій корзині населення, дають висококалорійні для харчування продукти, забезпечують легку і харчову промисловості цінною сировиною. Метою даної бакалаврської роботи є обґрунтування тенденції розвитку молочного скотарства і його економічної ефективності за існуючих умов господарювання, дослідження та аналіз стану галузі молочного скотарства на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю «За мир», так як дане господарство єдине на теперішній час, що займається виробництвом молока в районі, прогнозування виробництва молока в досліджуваному господарстві на перспективу, а також обгрунтування тенденції розвитку управління ризиками в галузі тваринництва і його економічного впливу на діяльність підприємства, прогнозування ймовірності настання ризиків в досліджуваному господарстві та пропонування шляхів їх зниження на перспективу. Відповідно до поставленої мети в роботі були визначені такі основні задачі:

дати загальну характеристику теоретичних основ економічного аналізу виробництва продукції;

проаналізувати законодавчі акти та вимоги щодо регулювання поставленого питання;

дати оцінку природно — економічних умов діяльності підприємства;

розкрити основні показники рівня економічної ефективності виробництва;

проаналізувати динаміку та структуру виробленої продукції,

визначити фактори, що впливають на зміни у виробництві продукції та зробити аналіз їх впливу.

Дослідження проводилися на базі товариства з обмеженою відповідальністю «За мир» Сумського району Сумської області.

Джерелами інформації є первинні документи та річні звіти ТОВ «За мир «за 2009 — 2011 роки. Методичною основою випускної роботи бакалавра є дослідження вчених по даній проблемі.

В залежності від мети і задач рішення окремих питань, застосовувались такі методи дослідження: статистичний, економічного аналізу, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний, аналітичний та інші.

1. Теоретичні основи організації обліку та аналізу виробництва молока

1. 1 Економічний зміст витрат як економічної категорії

Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. У найзагальнішому плані ефективність означає ефективний розвиток кожної зі сфер суспільного відтворення (безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання), або народногосподарську ефективність, нерозривно пов’язану з рухом сукупного суспільного продукту, тобто ефективність виробництва цього продукту, ефективність його обміну тощо.

Розрізняють також соціальну й економічну ефективність. Соціальна ефективність -- це відповідність господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини. Інтегруючим показником соціальної ефективності є виробництво товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період, переважно за рік.

Економічна ефективність -- це досягнення найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність -- конкретна форма вияву дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючим показником економічної ефективності є норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу головна мета -- не максимізація прибутку, а максимізація чистого прибутку на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку. [24]

У західній економічній літературі набуло поширення поняття «парето-ефективність» (від імені італійського економіста В. Парето), згідно з яким економічна ефективність національної економіки -- це такий її стан, за якого неможливо збільшити ступінь задоволення потреб хоча б однієї людини, якщо при цьому не погіршується становище інших членів суспільства.

Конкретнішими показниками економічної ефективності є продуктивність праці, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін.

Основні напрями зростання економічної ефективності в Україні -- істотне зниження енергомісткості (витрати енергії на одиницю продукції в Україні майже в 3,5--5 разів перевищують аналогічні витрати у розвинутих державах світу, нафти -- у 8--10 разів), матеріаломісткості (витрати матеріалів та ресурсів в Україні на одиницю продукції у 2--3,5 раза вищі, ніж аналогічні показники в країнах Заходу), зростання фондовіддачі тощо. Усі показники ефективності є розрахунковими. Зрозуміло, що для їхнього обчислення потрібно мати необхідну сукупність первинних показників, які відображають реальні виробничі процеси та стан системи господарювання за всіма її напрямками. Основним джерелом інформації комплексного економічного аналізу є дані оперативного обліку всіх видів ресурсів і витрат, основних результатів та балансу підприємства за станом на відповідну дату. 27]

Економічну ефективність слід розглядати як раціональне й ефективне використання не лише одного з факторів виробництва (наприклад, робочої сили), а й усіх виробничих факторів (речові фактори виробництва), управління виробництвом та ін., що передусім залежить від їх оптимального розподілу. Економічну ефективність необхідно зіставляти із соціально-економічною оптимальністю, яка передбачає проведення державою такої макроекономічної політики (за допомогою оподаткування кінцевих доходів, соціальних витрат, кредитно-грошової політики та ін.), яка б не гальмувала стимулів до праці, до підприємницької діяльності тощо, з одного боку, і не породжувала бажання прожити лише за рахунок соціальних витрат держави -- з іншого. 13]

1. Одним із головних цінних показників є рівень задоволення потреб ринку (I), який обчислюється зіставленням виготовленої і реалізованої товарної продукції (В) та визначеного у процесі маркетингового дослідження ймовірного попиту ринка (О). I= В/О * 100%2. Важливим показником, що відбиває одну з численних цілей господарства, є валовий та чистий прибуток. Проте абсолютна величина такого показника лише обмежено характеризує діяльність господарства. Останню краще відображає коефіцієнт зростання валового прибутку (Квп), який визначається порівнянням фактичної і запланованої його величин (відповідно Пф і Пп) за формулоюКвп = Пф/Пп. За аналогічною формулою можна розрахувати також коефіцієнт зростання чистого прибутку. [66]

3. Найбільш ретельно варто підходити до планування й визначення рентабельності як відносного показника прибутковості системи господарювання. Важливе значення для оцінки діяльності набуває насамперед рентабельність виробництва (Рв), для визначення якої треба порівняти отриманий валовий (чистий) прибуток (Пв/ч) з сумою основних фондів (ОсФ) та оборотних фондів (ОбФ), тобтоРв=Пв / (ОсФ+ОбФ)*100%. Поряд з рентабельністю виробництва варто також обчислювати рентабельність окремих виробів (Рт) як співвідношення валового прибутку (Пв) і собівартість товарної продукції (Стп), тобто за формулою Рт=Пв/Стп*100%. [64]

4. Ефективність виробництва великою мірою залежить від рівня використання трудових ресурсів. Найбільш вірогідно його характеризує показник продуктивності праці (Вп), який визначають діленням обсягу товарної продукції (Втп) на загальну кількість персоналу (Чп), тобто Вп=Втп/Чп. [21]

5. Одним із головних чинникі будь-якого процесу виробництва завжди є основні фонди (технічні засоби праці у грошовому виразі). Найбільш загальним і широкозастосовуваним показником використання основних фондів є фондовіддача (за обсягом продукції та отримуваним прибутком) Фондовіддача за прибутком (рентабельність основних фондів) обчислюється за аналогічною формулою з тією різницею, що в чисельнику замість обсягу товарної продукції використовують величину валового прибутку (Пв), тобтоФВп=Пв/ОсФ [26]6. Для обчислення зарплатоємності продукції (ЗЄп) користуються показниками фонду заробітної плати (Фзп) та обсягу товарної продукції (Втп): ЗЄп=Фзп/Втп Можна і варто розраховувати також обернений показник — зарплатовіддачу (ЗВп), тобто обсяг виготовленої і реалізованої продукції на одну грошову одиницю заробітної плати. [30] 7. Зрештою серед сукупності показників використання ресурсів господарства виокремлюють поточні витрати на одиницю товарної продукції (ПВ), величину котрих розраховують діленням собівартості товарної продукції (Стп) на загальний обсяг, тобто ПВВ=Стп/Втп. 32]

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи) полягає у тому, щоб на кожну одиницю витрат -- трудових, матеріальних, фінансових -- досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу. Виходячи з цього єдиним народногосподарським економічним критерієм ефективності виробництва можна вважати зростання продуктивності суспільної (живої і уречевленої) праці. У загальному вигляді критерій ефективності виробництва відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) по відношенню до витрат живої і уречевленої праці (персоналу і виробничих фондів підприємства або народного господарства в цілому). [39] На рівні госпрозрахункового підприємства модифікованою формою єдиного критерію ефективності (продуктивності) його діяльності може слугувати максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої побудови систем цін на вироблювану продукцію та оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Між народногосподарським і госпрозрахунковим (комерційним) критеріями принципової розбіжності не існує, оскільки при правильно побудованих цінах на засоби виробництва і кінцеву продукцію збільшення обсягу чистої продукції підприємства справляє адекватний вплив і на величину одержуваного ним прибутку. [40]

Тваринництво є специфічною галуззю сільськогосподарського виробництва і об'єднує в собі ряд підгалузей. Серед них провідне місце займає скотарство. Облік витрат і виходу продукції ВРХ ведеться окремо щодо молочного і м’ясного напрямків. Об'єктами обліку витрат по ВРХ молочного напрямку є: основне молочне стадо, за яким обліковують витрати на утримання корів і биків-плідників; тварини на вирощуванні та відгодівлі, по яких обліковують витрати на вирощування молодняку; відгодівлю дорослої худоби, вибракуваної з основного стада. [37]Згідно з чинним положенням об'єктами калькуляції в молочному скотарстві виступають молоко і приплід, їх калькуляційні одиниці - 1 центнер молока і 1 голова приплоду. На думку Коміренко В. облік витрат на виробництво продукції тваринництва передбачає оперативне, достовірне і повне надходження інформації щодо понесених трудових, матеріальних і грошових витрат на її виробництво, достовірне і повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції, витрат на її реалізацію по підприємству в цілому і по окремих його структурних підрозділах. 31]Витрати на виробництво продукції тваринництва та надання послуг у плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно, виділяючи в окремі статті постійні і змінні витрати. Склад статей повинен бути затверджений наказом про облікову політику. Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерством аграрної політики України від 18. 05. 2001 р. № 132 передбачено перелік статей витрат у тваринництві:

1. Витрати на оплату праці

2. Засоби та мастильні матеріали

3. Засоби захисту тварин

4. Корми

5. Роботи та послуги

6. Витрати на ремонт необоротних активів

7. Інші витрати на утримання основних засобів

8. Інші витрати

9. Непродуктивні витрати

10. Загально виробничі витрати

По статті «Витрати на оплату праці» відображають основну і додаткову оплату працівників тваринництва: доярок скотарів, телятниць. До цієї статі включають оплату праці за тарифними ставками, доплати, премії за якість продукції, підвищення продуктивності тварин, збереження поголів'я.

У статі «Паливо та мастильні матеріали «відображають комплексну ціну палива, в яку входять його вартість на виконання технологічних операцій, вартість мастил. За статтею «Засоби захисту тварин» обліковують вартість використаних біопрепаратів, медикаментів та дезінфікуючих засобів, придбаних за рахунок коштів підприємства, а також витрати пов’язані з їх використанням у тваринництві. По статі «Корми» відображають витрати на корми власного виробництва і куповані, використані на годівлю худобі. По статті «Роботи і послуги» відображають вартість робіт і послуг, наданих допоміжними виробництвами для виробничих потреб тваринництва. По статті «Витрати на управління основних засобів» записують нараховані амортизаційні відрахування по основних засобах тваринництва. По статті «Інші витрати» відносить страхові платежі по майновому страхуванню. До складу статті «Непродуктивні витрати (в обліку) включають витрати від падежу молодняку та дорослої худоби на відгодівлі, птиці, звірів.У статті «Загально виробничі витрати» відображають бригадні, фермерські, цехові та загальвиробничі витрати. Як вважає, Мулик Т. О. одне з найбільш дискусійних питань калькулювання собівартості продукції молочного скотарства — це обґрунтування коефіцієнтів при розподілі витрат між молоком і приплодом. Аналіз нормативних активів та літературних джерел дає змогу стверджувати, що для визначення собівартості цієї продукції у практиці бухгалтерського обліку передбачалося різні методики. 34]Довгий час застосовувався розрахунок, запропонований У. С. Поповим. Суть його полягає в тому, що одна голова приплоду прирівнювалась до 1 центнера молока. Це співвідношення пояснювалось том, що для отримання 1 ц молока та 1 голови приплоду витрачається однакова кількість кормових одиниць. Дана методика застосовувалась тривалий період, але мала серйозні недоліки. Один з них — відображення співвідношення лише по витратам кормів і не прийняття до уваги інших видів витрат. 47]Далі у вітчизняній практиці застосовувалась методика, яка полягала в іншому співвідношенні між молоком і приплодом. Так, голова приплоду стала прирівнюватись 1,5 центнерам молока. Це співвідношення було встановлено виходячи з вартості видів продукції за державними закупівельними цінами. Дана методика описувалась у методиках В.П. Єрмоленка, Г. М. Германчука, В.М. Кушніра. Інші вчені вказували на необґрунтованість застосовуваних коефіцієнтів.З 1987 року в нашій країні розподіл витрат у молочному скотарстві здійснювався у відповідності з витратами обмінної енергії кормів. Суть даного методу полягає в тому, що зі всієї суми витрат включалась вартість побічної продукції, 90% витрат, що залишалось, відносили на молоко, а 10% - на приплід. Далі шляхом ділення цих витрат на вихід продукції відповідного виду визначали собівартість одиниці продукції. Аналізуючи літературні джерела, Мулик Т. О. робить висновок, що і дана методика калькулювання підлягала критиці перш за все тому, що вона базувалась лише на частині витрат, які складали половину або менше половини їх загальної суми. Нині, згідно з чинним положенням застосовується інша методика визначення собівартості в молочному скотарстві. Суть її полягає в тому, що на початку розраховують собівартість 1 голови приплоду за вартістю 60 кормо-днів утримання корови. Це пояснюється тим, що витрати на утримання корів у їх дійній період слід відносити на собівартість молока, а витрати в сухостійний період безпосередньо пов’язані з отриманням приплоду. Тому матеріальним втіленням витрат у цей період є приплід. Але Гуцаленко Л. В. вважає, що сухостійний період — це природний акт підготовки тварин до виробництва молока в майбутньому. Тому віднесення всіх витрат у сухостійний період тільки на приплід не можна вважати обґрунтованим. На погляд авторів Мулик Т. О. та Гуцаленко Л. В. [35] Усі методики мають істотний недолік. Обчислюючи собівартість голови приплоду, враховується лише кількість голів одержаного приплоду і зовсім не береться до уваги його маса при народженні. Це питання неодноразово піднімалось, проте застосування на практиці не знайшло. Собівартість продукції молочного скотарства — це всі витрати на утримання худоби за виключеним вартості побічної продукції. На думку Шевцової В. [65] при розрахунку собівартості потрібно дотримуватись такої послідовності: — між окремими об'єктами обліку та плануванням розподілити витрати на утримання основних засобів; - визначити собівартість робіт і послуг; -розподілити загальні, бригадні, загальновиробничі та загальногосподарські витрати;- визначити загальну суму виробничих витрат по об'єктах обліку;- розподілити витрати на утримання кормоцехів;- визначити собівартість продукції тваринництва;- розрахувати повну собівартість товарної продукції тваринництва (виробнича собівартість разом з витратами пов’язаними із реалізацією цієї продукції).

1.2 Нормативне регулювання обліку та аналізу витрат при виробництві молока

Для багатьох господарств України скотарство є провідною галуззю тваринництва. Останнім часом молочне виробництво знаходиться в кризовому становищі як і весь агропромисловий комплекс в цілому. Поголів'я великої рогатої худоби починаючи з 1990 року скорочується високими темпами і, як наслідок — зменшується виробництво молока та рівень його споживання на душу населення. Найбільше на сільськогосподарське виробництво вплинуло значне зменшення його ресурсного забезпечення через недостатність коштів у сільськогосподарських товаровиробників. Це пов’язано, у першу чергу, з невідповідним зростанням цін на ресурси та на сільськогосподарську продукцію. Тому необхідно посилити вплив держави на підтримання такого оптимального співвідношення, що може бути досягнуто як за рахунок розширення дотацій, так і впливом на формування цін на ресурси, що поставляються сільськогосподарським виробникам. [41]

Виходячи із великої кількості факторів, що здійснюють вплив на виробництво продукції молочного скотарства, можна зробити висновок, що це досить складна галузь, ефективний розвиток якої вимагає значних наукових, технологічних і організаційних зусиль. У загальному плані будь-яка галузь тваринництва складається із ряду блоків, які взаємно пов’язані між собою і мають за основу блок земля. Отже, найбільший потік грошових коштів повинен спрямовуватись саме на забезпечення родючості землі, що дозволить забезпечити достатній для конкретних умов обсяг виробництва та продуктивність тварин. [52]

З прийняттям Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки «розпочався новий етап аграрної реформи в Україні. Головним організаційним заходом стало реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю. На їх основі створилися селянські (фермерські) господарства, сільськогосподарські кооперативи, господарські товариства та інші формування. Проте, обсяги виробництва молока та продуктивність корів у сільськогосподарських підприємствах до 2001року продовжували знижуватися. В приватному ж секторі кількість поголів'я худоби та її продуктивність мають тенденцію до збільшення. Значна частина вчених та спеціалістів віддають перевагу селянським (фермерським) господарствам. Ця форма господарювання найбільше поширена в країнах з високорозвиненою молочною галуззю. Але при цьому слід зазначити, що домінуюче місце на ринку молока займають господарства, де тваринницькі ферми середнього розміру. Характерним для багатьох країн є зменшення кількості дрібних господарств, що є наслідком концентрації виробництва.

На сучасному етапі найважливішими завданнями розвитку молочного скотарства є призупинення скорочення поголів'я худоби та підвищення її продуктивності. Ці питання нерозривно пов’язані із раціональним використанням матеріально-технічних та трудових ресурсів, що в свою чергу повинно сприяти зниженню собівартості молочної продукції. 53]

В нинішніх умовах все більшого значення набуває внутрішньогосподарський (управлінський) облік, який є дієвим засобом управління. Облік витрат за місцями виникнення і центрами відповідальності найбільше відповідає здійсненню цього завдання. На нашу думку, центр відповідальності можна визначити як організаційно відокремлений об'єкт, який відповідає за отримання доходів та здійснення витрат за власним кошторисом, що контролюється керівництвом. У такому визначенні поєднуються правові і організаційні аспекти їх діяльності.

Із введенням в дію Положень (стандартів) бухгалтерського обліку суттєво змінився підхід до визначення виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Згідно П (С)БО 16 «Витрати «виробнича собівартість обчислюється за неповними витратами. Повна собівартість продукції обчислюється лише для потреб внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. В результаті такого підходу частина витрат, які викликані безпосередньо процесом виробництва, відшкодовуються за рахунок доходу підприємства. Все це вимагає подальшого вивчення питання формування собівартості продукції.

Важливим питанням обліку в тваринництві є склад статей витрат. Згідно П (С)БО 16 «Витрати «перелік і склад статей виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно. Але слід враховувати, що ведення будь-якої статті витрат вимагає додаткових затрат праці працівників бухгалтерської служби. Кожна стаття витрат має свою значимість, тобто відіграє різну роль у формуванні собівартості продукції. Отже, однакові затрати праці та інших ресурсів на отримання інформації для різних статей є економічно невиправданими. В зв’язку з цим, слід організувати їх диференційований облік. За статтями витрат, які мають суттєве значення, необхідно вести постійний облік і надавати постійну інформацію, як правило помісячну, а за статтями, що мають незначну питому вагу, інформація може надаватися за більш тривалий період. [54]

1. 3 Огляд літературних джерел

Теоретичну основу дослідження обліково-економічних питань виробництва готової продукції складає спеціальна економічна література.

В книзі Адміна Є.І. викладені основні принципи технологічних процесів на молочних фермах та комплексах. Окремо приділяється увага питанню годування, доїння, видалення гною та зооветеринарному забезпеченню. Наведені зоотехнічні вимоги щодо приміщень та обладнанню.

Важливим положенням про правильну організацію кормової бази для відгодівлі тварин і отримання високої молочної продуктивності великої рогатої худоби викладені в книзі Олейнікова О.В. [42]. В цій книзі приводяться основні групи кормових культур, які вирощуються в сівозмінах, вказані прийоми їх вирощування. Велику увагу приділено основам технології заготівлі та зберігання кормів.

В книзі Брильова А. «Економічні питання вживання кормів» говориться про те, що придбаними напрямками в розвитку кормовиробництва повинні враховуватися ті, які одночасно забезпечують скорочення одночасно натуральних та вартісних показників витрат кормів, отримані строки окупності вкладень. В цій книзі розглядаються деякі економічні питання споживання кормів, такі як: шляхи підвищення ефективності використання кормів, проблема покращання якості кормів, створення принципіального механізму управління по відтворенню кормів, економія кормів і так далі. 3]

В монографії Приймака Г. М. і Панасюка Б. Я. «Економіка виробництва молока і підвищення ефективності в господарствах України», розглядається вплив різніх факторів на розвиток молочного скотарства в розрізі природно-економічних зон, розглядається динаміка виробництва молока, на промисловій основі та їх роль в збільшенні об'єма продукції, в підвищенні її якості. 46]

В роботі Шигало Л. Ф. «Економіка скотарства» описується стан та перспектива розвитку скотарства в сільськогосподарських підприємствах України. Значне місце відведено аналізу економічної ефективності виробництва молока і м’яса, визначення їх собівартості, обгрунтуванню шляхів підвищення продуктивності праці в скотарстві. 63]

В справочному виданні Лінник В.Г. і Коцупятрого Н. Н. «Організація обліку та контролю на тваринницьких фермах» розглядаються основи економічної роботи на фермах, освітлені оганізація повсякденного обліку та контролю, ефективності та їх застосування.

Бухгалтерський облік аккумулює основну масу економічної інформації, дозволяє всебічно оцінювати діяльність підприємства в області тваринництва. Так в книзі Данілана А.А. «Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах» викладена організація і технологія бухгалтерського обліку, яка показана на основі прогресивних форм і методів.

Сук Л.Н. в книзі «Облік і контроль виробництва сільськогосподарської продукції» пропонує вартість загиблих тварин відносити прямо на витрати виробництва, що спростить бухгалтерський облік. 52]

Досягнення поставлених задач в області тваринництва буде сприяти досконалості системи критеріїв ефективності і якості продукції. Ці питання розглядаються в книзі Ораєвської Г. і Латикіна І. «Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств».

Кудрянов В. в своїй статті «Резерви підвищення ефективності молока» приділяє увагу скороченню витрат на 1 центнер молока та іншої сільськогосподарської продукції одного з важливіших показників росту ефективності праці. Треба надавати великого значення та приділяти велику увагу підвищенню якості продукції, яка надходить державі, тому важливе місце в економічній роботі повинно бути відведено якості молока.

Л.И. Бровко в своїй статті висловлює свою думку так: молочне скотарство находиться в глибокій кризі. «За п’ять років чисельність корів зменшилась на 7%, а їх продуктивність на 573 кг. Спад валового надою молока складає 6400 тисяч тонн, або 26,1%. Різко скоротилось виробництво і споживання молочних продуктів в розрахунку на одного жителя України. Ціни на молочну продукцію стали недоступними для багатьох слоїв населення» — висловлюється економіст. 11]

Сутність і особливості обліку і контролю витрат в тваринництві викладені авторами: Коваленко Ю. С. і Лінник В.Г. в брошюрі «Нормативний метод планування обліку і контролю витрат в тваринництві». Узагальнений звіт ведення цієї роботи на підприємствах, спеціалізованих на виробництві окремих видів продукції.

В книзі К. Ф. Борисовца «Підвищення ефектівності виробництва молока» викладені основні питання підвищення ефективності виробництва молока. Такі як: покращення використання виробничого потенціалу, дотримування принципів науково-обгрунтованої організації виробництва, необхідного відношення між кормовими ресурсами і чисельністю скота, технологічною і трудовою дисципліною.

В своїй книзі «Резерви підвищення молочної продуктивності корів» Ц. Піміненко вказує на підвищення племінних і продуктивних якостей скота в залежності від повноцінного годування.

Важливе значення для підвищення молочної продуктивності скота мають оптимальні строки використання корів-первісток.

Заслуговує уваги і практичне застосування рекомендацій авторів по виявленню закономірностей впробництва в різних природних зонах.

Сільське господарство — одна з найбільш важливих галузей народного господарства. Воно виробляє 96−98% продовольчої продукції, яка споживається населенням, 50−55% сировини для промисловості, а його частина в національному прибуткові складає біля 30%.

2. Організація обліку та аналізу виробництва молока

2.1 Організаційно — економічна характеристика підприємства

ТОВ"За мир" засноване 6 березня 2000 року і являється правонаступником КСП «За мир». Розташоване в північно-східній частині Сумського району, Сумської області с. Кекине вул. Садова 2.

Директор ТОВ «За мир» Зубко Анатолій Миколайович.

Головним завданням Товариства є виробництво продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка і реалізація та інші види господарської діяльності, зокрема надання сервісних послуг, здійснення маркетингу, тощо, які спрямовані на задоволення потреб як членів Товариства так і населення України, з метою отримання прибутку при постійному нарощуванні виробничої та іншої господарської діяльності Товариства.

Для забезпечення господарської діяльності Товариство створило Статутний фонд в розмірі сім тисяч чотириста (7400)грн.

Зовнішньоекономічна діяльність Товариства здійснюється відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність «та інших нормативних актів, на основі самоокупності, самофінансуванні відповідно до предмету діяльності.

Трудові відносини в Товаристві встановлюються на підставі КЗпП України, Закону «Про оплату праці «, правил внутрішнього трудового розпорядку, інших законодавчих актів.

В цілому кліматичні фактори, що притаманні даному району, в якому розташоване підприємство, сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур, що вирощуються в ТОВ «За мир».

Грунти господарства — чорноземи. Таким чином, природно-кліматичні умови мають позитивний вплив на виробничо-господарську діяльність підприємства.

Сільськогосподарські угіддя розміщені поряд, що у значній мірі сприяє зниженню транспортних витрат. ТОВ «За мир» займається виробництвом різноманітної продукції як галузі рослинництва, так і галузі тваринництва, більш детально ознайомимося з товарною продукцією господарства ТОВ «За мир», дані які приведено у таблиці 2. 1

Таблиця 2. 1 Об'єм і структура товарної продукції

Назва галузі та видів продукції

2009р.

2010р.

2011р.

В середньому за 2009−2011 роки

Виручка тис. грн.

питома вага,%

Виручка тис. грн.

питома вага,%

Виручка тис. грн.

питома вага,%

Виручка, тис. грн.

питома вага,%

Зернові і зернобобові

3465,2

66,4

2087,7

29,2

3740,3

39,0

3097,7

42,3

Соняшник

80,0

1,5

2290,5

32,0

2178,6

22,7

1516,4

20,7

Інша продукція рослинництва

16,9

0,3

39,2

0,5

25,3

0,2

27,1

0,4

Разом по рослинництву

3562,1

68,3

4417,4

61,7

5944,2

61,9

4641,2

63,4

Молоко

1219,2

23,4

2001,3

28,0

3288,6

34,2

2169,7

29,6

Приріст ВРХ

387,3

7,4

280,8

3,9

293,2

3,1

320,4

4,4

Мед

35,3

0,7

18,8

0,3

41,5

0,4

31,9

0,4

Інша продукція тваринництва

8,7

0,2

356,1

5,0

27,5

0,3

130,8

1,8

Разом по тваринництву

1650,5

31,7

2657,0

37,2

3650,8

38,0

2652,8

36,2

Разом по тваринництву і рослинництву

5212,6

100

7074,4

100

9595

100

7294

100

Промислова продукція та продукція переробних і допоміжних підприємств

3,8

0,1

77,8

1,1

7,9

0,1

29,8

0,4

Всього по господарству

5216,4

100

7152,2

100

9502,9

100

7323,8

100

З даних таблиці можна констатувати, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції рослинництва і тваринництва в середньому за три роки займає продукція зернових та зернобобових — 42,3%. Значно менша частина припадає на молоко та ВРХ 29,6% та соняшник 20,7%. Виходячи з цього можна стверджувати, що підприємство має зернову спеціалізацію з добре вираженим виробництвом молока та соняшнику. Враховуючи те, що питома вага основного виду продукції в загальній структурі рослинництва і тваринництва складає 42,3%, можна констатувати, що господарство має середній рівень спеціалізаціїВиручка від реалізації соняшнику, молока, мед збільшилась на 2098,6 тис. грн., 2069,4 тис. грн., 6,2 тис. грн., відповідно. Причиною цього є підвищення об'єму реалізації внаслідок збільшення валового виробництва.

Також ми бачимо, що виручка від реалізації м’яса ВРХ зменшилась на 94,1 тис. грн.

Така ситуація пояснюється зростанням реалізаційних цін на продукцію та незначним нарощуванням обсягів реалізації. Виручки від реалізації показала, що питома вага збільшилася, це свідчить, що саме в молочній та медовій галузі відбувається процес поглиблення спеціалізації. Необхідно відмітити, що основні та допоміжні галузі підібрані раціонально, оскільки побічна продукція рослинництва використовується в якості кормової бази для галузі тваринництва, а продукція від переробки тваринництва — в якості органічних добрив для галузі рослинництва. Таким чином, слід зазначити, що спеціалізація, яка фактично склалася в підприємстві відповідає запланованій та природно — кліматичним умовам розвитку зони лісостепу, оскільки є сприятливі умови для виробництва основних видів продукції. і як позитивний момент, необхідно відмітити близькість розташування підприємства до районного центру, який є основним споживачем молока, м’яса. Тому спеціалізацію можна вважати обґрунтованою. Оскільки земля є основним засобом виробництва в сільському господарстві, то більш детально ознайомимося зі становищем земельних ресурсів ТОВ «За мир» (Таблиця 2.2.)

Таблиця 2.2.

Склад та структура землекористування

Види угідь

2009р.

2010р.

2011р.

Відхилення (+,-) 2011р до 2009р.

Площа, га

Питома вага,%

Площа, га

Питома вага,%

Площа, га

Питома вага,%

В тому числі взято в оренду, га

Площа, га

Питома вага,%

Всього с. -г. угідь

1967,0

100

1967,0

100

1967,0

100

1967,0

-

100

в т.ч. — рілля

1838,0

93,4

1838,0

93,4

1838,0

93,4

1838,0

-

100

Інші землі

129,0

6,6

130,0

6,6

129,0

6,6

129,0

-

100

Аналізуючи дані таблиці можна відмітити, що площа сільськогосподарських угідь має тенденцію до збільшення, а саме площа ріллі в 2011 році в порівняні з 2009 роком не змінилась. Найбільшу питому вагу займає рілля 93,4% або 1838 га. Ми бачимо що площа сільськогосподарських угідь не змінювалась протягом останніх трьох років. На підприємстві сільськогосподарські угіддя використовуються інтенсивно, є можливості введення земель в сільськогосподарський оборот.

В 2011 році паювання земель повністю проведено, всі члени мають земельні частки. Кожний робітник має державний акт на право власності на землю. Майже всі віддали свої паї в оренду господарству та отримують доходи — продукцію сільськогосподарського виробництва. Середній розмір індивідуального майнового паю становить 5668 грн. Крім земельних ресурсів, основних виробничих фондів важливе значення для процесу виробництва мають трудові ресурси і як ефективно вони використовуються (Таблиця 2.3.).

Таблиця 2.3. Динаміка середньообліковох чисельності працівників на підприємстві та ефективність використання робочої сили

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

2009р. в % до 2011р.

Відхилення (+ -)

1. Середньооблікова чисельність працівників, всього, осіб

82

99

79

96,3

-3

в т. ч в рослинництві

51

52

47

92,2

-4

тваринництві

31

47

32

103,2

1

2. Відпрацьовано 1 робітником днів, в середньому по господарству

307

237

289

94,1

-18

3. Вироблено валової продукції в співставних цінах на 1 середньооблікового робітника, всього, тис. грн.

87,05

57,67

87,3

100,3

0,25

в т.ч. в рослинництві

32,1

17,4

37,6

117,1

5,5

тваринництві

177,4

102,1

160,2

90,3

-17,2

4. Фонд оплати праці, тис. грн

1279,7

1391,9

1505,8

117,7

226,1

5. Середньорічна заробітна плата, тис. грн.

15,6

14,1

19,1

122,4

3,5

Розрахунки таблиці показали, що середньооблікова чисельність працівників по підприємству у 2011 році в порівняні з 2009 роком зменшилась на 3 особи. Про те спостерігаються зміни по галузях, зокрема у галузі рослинництва середньооблікова чисельність працівників зменшилась на 4 особи, а в галузі тваринництва спостерігається збільшення середньооблікової чисельності на 1 особу. В середньому по господарству зменшилось кількість днів відпрацьованих одним робітником вона скоротилось на 5,9%. На підприємстві спостерігається збільшення виробітку ВП на одного середньорічного працівника на 0,25 тис. грн., відповідно в рослинництві він збільшився на 5,5 тис. грн., а в тваринництві спостерігається зменшення на 17,2 тис. грн. Розрахунки показали, що на підприємстві збільшився Фонд оплати праці на 226,1 тис. грн. При цьому середня заробітна праця зросла на 3,5 тис. грн. тобто на 22,4% відповідно.

Таким чином можна зробити висновок, що в господарстві є позитивні зміни в збільшенні середньорічної заробітної плати. Але присутні і деякі недоліки в організації виробництва, для усунення яких необхідно розробити певні заходи:

— розрахувати необхідну кількість працівників для ефективного ведення виробництва;

— зацікавити працівників у кінцевих результатах своєї праці, забезпечити їх належними умовами праці

Враховуючи те, що процес виробництва неможливий без використанняосновних засобів, з’ясуємо наскільки підприємство забезпечене цими засобами (фондами) і як ефективно вони використовуються за допомогою даних таблиці 2.4.

економічний облік витрата управлінський

Таблиця 2.4. Забезпеченість підприємства основними виробничими фондами та ефективність їх використання

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

Відхилення 2009р. в % до 2011р.

1. Фондозабезпеченість, тис. грн

0,70

0,68

0,67

95,7

2. Фондоозброєність, тис. грн

16,7

13,4

16,8

100,6

3. Фондовіддача, грн.

5,2

4,3

5,2

100

4. Фондоємкість, грн

0,19

0,23

0,19

100

5. Вироблено валової продукції в співставних цінах на 1 середньооблікового працівника, тис. грн

87,05

57,67

87,3

100,3

Проведені розрахунки показали, що фондозабезпеченість у 2009 році порівняно з 2011 роком зменшилась на 0,03 тис. грн., що пояснюється зменшенням вартості основних виробничих фондів на 6 тис. грн. при тому, що площа сільськогосподарських угідь не змінювалась протягом останніх 3 років.

Фондоозброєність в 2011 році в порівнянні з 2009 роком збільшилась на 0,6%. Причиною цього стало зменшення вартості основних виробничих фондів, а також зменшення середньооблікової чисельності працівників на 3 особи.

Розрахунки таблиці показали, що коефіцієнт фондовіддачі та фондоємності в 2011 році порівняні з 2009 роком не змінились.

Також розрахунки показали, що осяг виробленої валової продукції в спів ставних цінах на 1 середньооблікового працівника зріс на 0,3%.

Таким чином можна констатувати, що господарство має низький показник забезпечення фондами, так як зменшується показник фондозабезпеченості при цьому фонди інтенсивно та ефективно використовуються в господарстві.

Як відомо, кожне підприємство намагається збільшити вихід продукції при одночасному зменшенні витрат на одиницю, тому розглянемо, як ефективно працює підприємство. (Таблиця 2. 5)

Дані таблиці свідчать, що у 2011 році порівняно з 2009 роком валова продукція в спів ставних цінах на 100 га сільськогосподарських угідь зменшилась на 12,4 тис. грн. яке відбулось за рахунок зменшення вартості валової продукції на 242,4 тис. грн. Це свідчить про неефективне використання сільськогосподарських угідь.

Аналізуючи вартість валової продукції на 100 грн. основних виробничих фондів, то вона зменшилась на 1,4 тис. грн.

Причинами зміни є збільшення вартості основних виробничих фондів в 2011 році. Це свідчить про неефективне використання виробничих фондів.

Щодо валової продукції на 1 люд. -год. прямих витрат праці, то вона у 2011 році в порівняні з 2009 роком не змінилась.

Таблиця 2. 5 Основні економічні показники діяльності господарства

Показники

2009р.

2010р.

2011р.

Відхилення 2009р. в %, до 2011р.

1. Валова продукція в співставних цінах:

а) на 100 га с. -г. угідь, тис. грн

362,9

290,2

350,5

96,6

б) на 1 середньооблікового р-ка, тис. грн.

87,0

57,7

87,3

100,3

в) на 100 грн. основних виробничих фондів, грн.

521,4

429,6

520

99,7

г) на 1 люд. -год прямих витрат праці, грн.

0,04

0,03

0,04

100

2. Товарна продукція:

а) на 100 га с. -г. угідь, тис. грн

265,2

363,6

488,2

184,1

б) на 1 середньооблікового робітникака, тис грн.

63,6

72,2

121,6

191,2

3. Валовий прибуток

а) на 100 га с. -г. угідь, тис. грн

56,4

76,6

24,1

42,7

б) на 1 середньооблікового р-ка, тис грн.

13,5

15,2

12

88,9

4. Чистий прибуток (+):

а) на 100 га с. -г. угідь, тис. грн

56,1

130,7

35,3

62,9

б) на 1 середньооблікового р-ка, тис грн.

13,5

26,0

8,8

65,2

5. Рівень рентабельності (+),

26,7

39,3

41,3

14,6 п.в.

Аналізуючи товарну продукцію на 100 га сільськогосподарських угідь, констатуємо, що вона підвищилась на 223 тис. грн. або на 84,1%. Причинами зміни є збільшення вартості товарної продукції в 2011 році на 4386.5 тис. грн. також спостерігається збільшення товарної продукції на 1 середньооблікового робітника на 58 тис. грн. або на 91,2%.

Перевищення суми товарної продукції над сумою валової продукції пояснюється значно вищим рівнем закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію.

Валовий прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь у звітному році порівняно з базисним роком збільшився на 32,3 тис. грн., а валовий прибуток на 1 середньооблікового робітника зменшився на 1,5 тис. грн. Чистий прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь зменшився у 2011 році порівняно з 2009 роком на 20,8 тис. грн., чистий прибуток на 1 середньо-облікового робітника на 4, відповідно.

Таким чином, основні економічні показники мають тенденцію до зниження, що негативно впливае на фінансовий стан підприємства і є менш конкурентним на ринку сільськогосподарської продукції.

2. 2 Організація первинного, аналітичного і синтетичного обліку при виробництві молока

Важливу роль в збереженні і оприбуткуванні отриманої з виробництва продукції грає своєчасне її оформлення прибутковими документами.

У первинному обліку в галузі тваринництва використовується велика кількість різноманітних документів, на підставі яких виробляються всі наступні записи в обліку. Можна виділити наступні групи документів: документи з обліку витрат праці, предметів праці, по використанню засобів праці, з обліку виходу продукції, приросту живої маси та приплоду.

Облік молока, надоєного від основного стада великої рогатої худоби на фермах, ведеться в Картці обліку надою молока. Даний документ в ТОВ «За мир» не застосовується, але для більшої глибини цього питання мені б хотілося описати цей документ. 57]

Картка ведеться завідувачем фермою або іншою особою, в обов’язки якого входить виконання облікових функцій. Відкривають її на кожну доярку щомісяця. Щодня після кожної дійки записують дані про кількість надоєного молока вранці, опівдні, ввечері, а так само проставляють відсоток жиру, що міститься в ньому. У кінці робочого дня доярка підписом у картці підтверджує кількість надоєного молока. Картка складається в одному примірнику і на протязі місяця зберігається на фермі. При проведенні контрольних доек в картці робиться відповідний запис. Вона дозволяє підраховувати підсумки за надоєм молока за день, декаду і інший період часу. У міру необхідності ці підсумки можуть заноситися в накопичувальні та зведені бухгалтерські регістри. У кінці місяця у строки, встановлені графіком документообігу, картка обліку надою молока з відомістю руху молока здають в бухгалтерію господарства. [2]

Поряд з описаним вище документом замість карток обліку надою молока в ТОВ «За мир» для обліку молока використовується Журнал обліку надою молока. Цей документ заповнюється по групі доярок і розрахований на півмісяця. У журналі відображається надій молока за ранок, полудень і вечір окремо. Кількість надоєного молока кожної дояркою записується лаборантом. У кінці робочого дня доярки розписуються в журналі за загальна кількість надоєного ними молока за день, потім ставить свій підпис завідувач ферми. У журналі відображаються так само результати контрольної доїння, що дозволяє використовувати його і для цілей поліпшення зоотехнічної роботи на фермі. Підраховані в ньому підсумки (по вертикалі-кількість надоєного молока за день і по всій фермі, а по горизонталі - кількість молока, надоєного кожної дояркою за звітний період) дозволяє після закінчення 15 днів отримати необхідні узагальнені дані для оприбуткування молока та нарахування оплати праці працівникам тваринництва. Оформлений журнал з виправдувальними видатковими документами здаються до бухгалтерії господарства.

Первинний облік на товарно-молочній фермі завершується заповненням Відомості руху молока, яка призначена для щоденного обліку надходження і витрачання молока. Цей документ складається в одному примірнику. Щодня крім надою в ньому вказують витрата молока за різними напрямками: використання, витрачено на випоювання телят, поросят, продаж державі, на ринку, громадське харчування, заготівельним організаціям і так далі. У відомості так само вказують залишок молока на кінець дня і відсоток жиру. У кінці місяця, у строки, встановлені графіком документообігу, відомість руху молока разом з іншими первинними документами по витраті і приходу здаються в бухгалтерію господарства. 32]

Облік молока, прийнятого від населення, зазвичай ведуть у Журналі обліку приймання (закупівлі) молока від громадян. Кожна запис про здачу молока підтверджується підписом здавальника. Вміст жиру в молоці визначають по кожній пробі, решта якісних показників аналізуються в разі сумніву свіжості і натуральності здаваного молока. За результатами аналізу в журналі зазначають вміст жиру і кількість молока в перерахуванні на базисну жирність. Множенням кількості молока (в перерахунку на базисну жирність) на закупівельну ціну, діючу за місцем її прийому, визначають суму, належну здавачеві (без відшкодування транспортних засобів). Одночасно із записом у журналі обліку приймання (закупівлі) молока роблять запис у Книзі обліку приймання (закупівлі) молока від громадян, яка належить здавачеві молока. [1]

Для успішного управління тваринництвом потрібна чітка організація отримання своєчасної та достовірної інформації про всі зміни у складі стада, маючи в своєму розпорядженні якої можна провести економічно обгрунтований аналіз ефективності галузі.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой