Облік і аналіз розрахунків по оплаті праці працівників бюджетних установ

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВСТУП

Облік праці та заробітної плати займає одне з центральних місць в системі обліку на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом доходів робітників фірм, підприємств. Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу роботи бюджетних установ.

В нинішніх умовах питання нарахування та утримань із заробітної плати, а також податкового і бухгалтерського обліку оплати праці займають особливе місце в роботі бухгалтерії кожної установи. З одного боку, це пов’язано з відношенням до таких питань власне робітників, для яких заробітна плата служить основним джерелом матеріальних благ. З іншого боку — за тією обставиною, що суми, що спрямовуються установами на оплату праці, так чи інакше служать мірою, що визначає надходження податків і обов’язкових зборів у бюджет і цільові фонди.

Бюджетна установа самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати — одна із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників.

Трудові доходи робітника визначаються його особистим трудовим внеском в діяльність установи. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на обраний рік. Необхідно створювати економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміку показників по праці.

В бюджетних установах облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати є документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом заключення трудового договору у відповідності з Законом України конкретизуючи права та обов’язки робітників, а також оплата за працю, відрахування ЄСВ. Бухгалтерський облік повинен забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, форм і систем оплати праці, що діють, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; контроль за дисципліною праці, використанням часу, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання).

На сьогодні організація обліку оплати праці - це не лише облік оплати праці в установі, а, передусім, добре організований аналітичний облік і не лише оплати праці, а й облік використання робочого часу, облік розрахунків зі страхування, облік нарахування і виплати сум відпускних тощо.

Отже, тема даної роботи є надзвичайно актуальною для будь-якого підприємства. Її метою є дослідження сутності заробітної плати, її форм і видів, вивчення системи обліку заробітної плати на підприємстві та проведення аналізу фонду оплати праці.

Мета дипломної роботи полягає в розкритті сутності заробітної плати, дослідження системи обліку та аналізу розрахунків з оплати праці, надання рекомендацій щодо їх удосконалення.

Задачами дослідження є:

— визначити сутність праці та заробітної плати в бюджетних установах;

— дослідити форми та системи оплати праці, функції заробітної плати;

— дослідити організацію праці на прикладі бюджетного Закладу;

— дослідити методи документування та обліку нарахування та виплати заробітної плати;

— дослідити облік нарахувань заробітної плати в системі рахунків;

— дослідити порядок розрахунку утримань із заробітної плати на прикладі працівників об'єкта досліджень;

— провести аналіз використання фонду заробітної праці, трудових ресурсів, аналіз фонду робочого часу.

Об'єктом дослідження є розрахунки з оплати праці Дитячого навчального закладу № 6 «Усмішка» міста Торез. Засновником ДНЗ є Пелагіївська селищна рада міста Торез. Головною метою дошкільного закладу є забезпечення реалізації і права громадян на здобуття дошкільної освіти, задоволення потреб громадян у нагляді, догляді та оздоровленні дітей, створення умов для їх фізичного, розумового і духовного розвитку.

Предметом дослідження є процес обліку і аналізу розрахунків з оплати праці на аналізованому підприємстві.

Дослідження обраної теми проведено на основі учбової літератури, нормативних актів, Законів України, Конституції України та за матеріалами ДНЗ № 6 «Усмішка» м. Торез.

1. ЗАРОБІТНА ПЛАТА ПРАЦІВНИКІВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ ТА ПОРЯДОК ЇЇ НАРАХУВАННЯ

1.1 Форми та системи оплати праці робітників бюджетних установ

Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати у бюджетній установі є форми й системи оплати праці. Останні виступають, з одного боку, з`єднувальною ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, а з другого — засобом досягнення певних якісних показників. Ці елементи організації оплати праці є способом установлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів.

Організація оплати праці проводиться на основі:

— законодавчих та інших нормативних документів;

— генеральної угоди на державному рівні;

— галузевих, генеральних угод;

— трудових договорів.

Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Як зазначалося вище тарифна система оплати праці включає:

а) тарифну сітку — коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації;

б) тарифні ставки — суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду — шість гривень.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників — в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, перевищеним законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок, розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ,
закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери

Заробітна плата — частина національного доходу, яка призначена для особистої потреби робітників та службовців. Заробітна плата — є одним з елементів виробничих витрат підприємства. Під словом система слід розуміти сукупність принципів. які служать основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система включає два напрямки: організацію праці та нарахування заробітної плати.

У бюджетній установі за тарифної системи діють дві форми оплати праці працівників — погодинна і відрядна, які включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов праці. Оплата за кількість відпрацьованого часу з урахуванням кваліфікації працівника називається погодинною формою оплати. Відрядна форма оплати праці - це оплата за кількість і якість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг за встановленими розцінками.

Основною формою оплати праці в бюджетних установах є погодинна, яка має два різновиди: штатно-окладну і погодинну системи оплати. Штатно-окладна система оплати праці передбачає встановлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповідно до посади, яку він обіймає, та інших факторів. Вона має два варіанти. Для деяких бюджетних установ (охорони здоров’я, вищих навчальних закладів) у централізованому порядку встановлюється строго фіксований посадовий оклад. При цьому перевиконання працівником обов’язкової норми трудового навантаження не веде до підвищення заробітної плати.

В інших установах, наприклад, загальноосвітніх школах, середніх спеціальних навчальних закладах, оплата праці здійснюється за місячними ставками заробітної плати з встановленням державою обов’язкової норми трудового навантаження (урочних годин). Цей різновид штатно-окладної системи оплати праці допускає перевиконання норми трудового навантаження і збільшення розміру заробітної плати пропорційно фактично виконаному обсягу роботи.

Погодинна форма оплати праці в бюджетних установах має дві системи просту погодинну й почасово-преміальну. Ступінь поширення останньої в бюджетних установах визначається їхніми фінансовими можливостями: за рахунок економії фонду заробітної плати, кошторису доходів і видатків, позабюджетних коштів. Показники преміювання залежать від характеру бюджетної установи.

Відрядна форма оплати праці (пряма відрядна, відрядно-преміальна) застосовується на таких видах робіт, де є кількісні показники виробітку продукції чи виконаних робіт, які правильно відбивають затрати праці; можливості встановлення норм виробітку й обліку їх виконання; умови для точного обліку вироблених виробів або виконаних робіт; виробничі умови для збільшення працівником виробітку продукції порівняно з установленими нормами й завданнями. У разі обліку індивідуального виробітку кожного працюючого застосовується індивідуально-відрядна оплата праці, а в разі обліку роботи, виконаної колективом, — бригадно-відрядна оплата праці.

Керівники бюджетних установ за згодою з комітетом профспілки можуть вводити відрядну оплату праці з метою посилення зацікавленості працівників у зростанні продуктивності праці, підвищенні рівня її нормування та якості робіт на ремонтних, машинописних, стенографічних, копіювальних та інших роботах. Подивимося на рисунок 1, на якому приведени форми і системи оплати праці.

/

/

Рисунок 1.1 — Форми та системи оплати праці

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці «заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. 35, с. 158].

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців. Основними елементами основної заробітної плати працівників бюджетних установ є заробітна плата, нарахована за відпрацьований час (виконану роботу) за тарифними ставками, посадовими окладами чи за середнім заробітком незалежно від форм і систем оплати праці.

Додаткова заробітна плата являє собою винагороду за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість, особливі умови праці. До неї належать і надбавки та доплати до тарифних ставок і посадових окладів в розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу професійну майстерність, персональні надбавки, за високі досягнення в праці, за знання і використання іноземної мови, за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу виконаних робіт, за роботу в шкідливих умовах, інші надбавки і доплати); премії працівникам за виробничі показники, винагорода за вислугу років, стаж роботи; оплата праці працівників, які не перебувають у штаті установи, за виконання робіт згідно з договорами цивільного правового характеру; оплата праці у вихідні та святкові дні, понаднормовий час, оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до чинного законодавства, грошові компенсації за невикористану відпустку, оплата навчальних відпусток. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або проводяться понад установлені цими актами норми.

Конкретний перелік усіх виплат, які відносять до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, встановлено Інструкцією з статистики заробітної плати, затвердженою Міністерством статистики України від 11. 12. 95 за № 323.

Основна і додаткова заробітна плата, ніші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати, який повинен використовуватися в строгій відповідності до його цільового призначення в межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків з урахуванням виконання плану, розгортання мережі, штатів і контингентів. Контроль за правильним витрачанням фонду заробітної плати здійснюють вищі розпорядники коштів, органи Державного казначейства, фінансові органи та самі бюджетні установи.

Вищі розпорядники коштів і фінансові органи контролюють використання фонду заробітної плати в процесі перевірки і затвердження кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, аналізу звітів про виконання кошторисів. У їх функції входить проведення документальних ревізій фінансово-господарської діяльності, які є найбільш ефективною формою подальшого контролю.

У бюджетних установах відповідальність за використання коштів на заробітну плату несуть розпорядники коштів і головні бухгалтери. Важливі контрольні функції виконують органи Державного казначейства, які видають дозвіл на отримання коштів на заробітну плату в межах планового фонду.

Заробітна плата при погодинній оплаті визначається відповідно до тарифної ставки і кількості фактично відпрацьованого часу. Тарифна ставка — це величина заробітної плати в одиницю часу. Існують годинні, денні та місячні тарифні ставки. У бюджетних установах застосовуються переважно місячні тарифні ставки заробітної плати, які називаються посадовими окладами.

Розмір ставок заробітної плати (посадових окладів), а також надбавок до них у деяких галузях бюджетної сфери (освіта, охорона здоров’я, культура) визначається на підставі щорічної тарифікації, яка проводиться постійно діючою тарифікаційною комісією. Тарифікаційна комісія створюється наказом керівника установи у такому складі: головний бухгалтер, інспектор відділу кадрів, начальник планово-економічного відділу (старший економіст, економіст), представник профспілкової організації, а також інші особи, які залучаються керівником установи до роботи з тарифікації. Головою тарифікаційної комісії є керівник установи або його заступник. Тарифікаційні комісії у своїй роботі керуються діючими умовами оплати праці відповідних працівників та іншими нормативними актами. При цьому перевіряються документи про освіту, стаж роботи. Результати роботи комісії відображаються у тарифікаційних списках, які складаються в розрізі кожної посади окремо. Тарифікаційні списки підписуються всіма членами тарифікаційної комісії, затверджуються керівником вищої установи і тільки ці списки є документами, якими визначається розмір посадових місячних окладів, тарифних ставок і надбавок в окремих установах за посадами працівників. Встановлена за тарифікацією і зафіксована у тарифікаційних списках ставка заробітної плати виплачується працівникам щомісячно незалежно від кількості робочих днів у різні місяці року.

1.2 Принципи і функції організації заробітної плати

Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата виконує ряд функцій.

Відтворювальна функція заробітної плати полягає в забезпеченні працівників та ї сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. Ця функція тісно пов’язана з особливостями державного урегулювання заробітної плати, із встановленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили.

Стимулююча функція передбачає встановлення таких розмірів оплати праці, які спонукали б працівників до підвищення продуктивності праці, досягнення найкращих результатів на робочих місцях. Полягає у встановленні залежності від кількості та якості праці конкретного працівника, його трудового внеску у результати роботи підприємства.

Соціальна, або розподільча — відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між працівником і власником засобів виробництва. Соціальне значення цієї функції полягає в забезпеченні соціальної справедливості, однакову винагороду за однакову працю.

Регулююча, або ресурсно-розміщувальна — полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства. В ринкових умовах вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди працівників з нееффективних робочих місць.

Але в сучасних умовах заробітна плата в Україні виконує наступні функції:

— збереження зайнятості ціною заниження заробітної плати;

— забезпечення соціальних гарантій;

— стримування інфляції (шляхом несвоєчасної виплати заробітної плати);

— перерозподіл зайнятих за галузями і сферами економіки;

— поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

— посилення мобільності робочої сили.

У ринковій економіці, що базується на різноманітних формах власності й господарювання, підвищення матеріальної зацікавленості працівників в ефективній роботі має ґрунтуватися на таких умовах оплати праці, які б максимально стимулювали збільшення обсягу реалізованої продукції, товарів і послуг, підвищення рівня техніки та технологій, освіти й професійної підготовки, удосконалення організації виробництва і праці.

Організація праці на підприємстві ґрунтується на таких принципах:

-гарантованості - передбачає гарантовану й регулярну оплату праці у завчасно визначених розмірах і у певні строки;

— диференціації - реалізується через систему тарифікації, яка передбачає встановлення певного співвідношення в оплаті праціі залежить від ії кількості і якості;

— матеріальної зацікавленості - забезпечує особисту і колективну зацікавленість у результаті праці, стимулює продуктивність праці та економію ресурсів;

— плановості - дозволяє формувати фонд оплати праці, строки і періодичність виплати заробітної плати, дає можливість регулювати нагромадження і споживання на підприємстві;

— раціонального співвідношення темпів зростання продуктивності праці та її оплати — підвищення рівня оплати праці має забезпечуватися випереджаючими темпами зростання продуктивності праці;

— простоти та доступності - форми і системи оплати праці повинні бути зрозумілими для працівників, такими, щоб розкривали зв’язок між зарплатою та продуктивністю праці;

— вирівнювання рівня оплати праці - повинен забезпечувати скорочення різниці в доходах між низько — і високооплачуваними категоріями працівників.

Ці принципи здійснюють за допомогою таких складових елементів, як система угод і договорів на різних рівнях економіки, а також через нормування праці, тарифну систему, форми й системи оплати праці на окремих підприємствах і його структурних підрозділах.

Мета нормування праці на підприємствах полягає в тому, щоб на основі впровадження нової техніки, удосконалення організації виробництва і праці зменшити витрати на випуск продукції, підвищити продуктивність праці, яка є важливою умовою розширення виробництва і зростання реальних доходів населення.

Нормування як кількісна міра праці впливає і на її якісні відмінності. Недоліки в нормуванні, які виражаються в різній напруженості норм праці, рівні їх виконання, визначають і порушення співвідношення в оплаті праці залежно від складності роботи. Норми праці сприяють однаковій оплаті за однакову працю лише в тому разі, коли вони відображають її однакову напруженість.

Організація оплати праці значною мірою залежить від якості нормативних матеріалів, оскільки застосування завищених норм часу і заниження норм виробітку в оцінці величини затрат праці працівників призводить до порушення принципу оплати залежно від кількості затраченої праці. 40, с. 404].

1.3 Оперативний облік персоналу

Право на працю в бюджетних установах громадяни реалізують шляхом укладання трудового договору або трудового контракту, який є однією з форм трудового договору. Чисельність працівників бюджетних установ визначається штатним розкладом. Штати -- це перелік і кількість посад, затверджених вищою організацією. Для масових установ (шкіл, шкіл-інтернатів, дитячих дошкільних закладів, бібліотек, лікарень) залежно від обсягу їх роботи встановлено типові штати. Так, типові штати загальноосвітніх шкіл встановлюються залежно від кількості класів і типу шкіл, вищих навчальних закладів -- виходячи із штатних нормативів і видів цих закладів.

Залежно від виконуваних функцій чи сфер застосування праці персонал бюджетних установ поділяється на:

— основних працівників, на яких покладено виконання головних функцій, закріплених за даною установою у загальній системі розподілу праці (педагогічний персонал, професорсько-викладацький склад, наукові працівники, лікарі);

— допоміжно-технічний персонал, задача якого -- обслуговувати основних працівників у виконанні покладених на них функцій (середній медичний персонал, навчально-допоміжний та інший персонал);

— адміністративно-господарський і молодший обслуговуючий персонал (забезпечує узгодженість робіт між структурними підрозділами, створення умов праці, утримання приміщень).

Прийняття на державну службу на посади третьої -- сьомої категорій здійснюється на конкурсній основі, при цьому ранги, які відповідають цим категоріям, присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює державний службовець.

Оскільки бюджетні установи -- це сукупність різних за своїм призначенням органів, то різноманітним є і склад їх працівників за професіями (лікар, учитель, медсестра, інженер і т. ін.) і спеціальностями (хірург, терапевт, педіатр, фтизіатр і т. ін.). У бюджетних установах налічується близько 100 основних професій, які, в свою чергу, включають від 50 до 75 найменувань спеціальностей.

Загальна чисельність працівників бюджетної установи називається списковою чисельністю, або штатним складом.

Для виконання окремих робіт на короткий час можуть залучатися особи, які не перебувають у штаті установи і працюють за трудовою угодою; такі працівники належать до нештатного (неспискового) складу.

Оперативний облік персоналу установи веде відділ кадрів на бланках типових форм. Прийом на роботу, переміщення, надання відпустки, звільнення оформляються відповідними документами -- передусім наказами про прийняття, звільнення чи переведення на іншу посаду, роботу, а також запискою -- розрахунком про надання відпустки.

Первинні документи використовуються не тільки відділом кадрів для ведення особових карток працівників, а й іншими відділами та службами. Наприклад, у бухгалтерії на підставі копій наказів відкриваються картки-довідки ф. № 417 або особові рахунки на кожного працівника, прийнятого на роботу, видаються розрахункові книжки, заноситься прізвище в табель. На керівних, наукових працівників та ІТР додатково оформляється особовий листок з обліку кадрів, а на наукових працівників крім цих двох документів заповнюється й облікова картка наукового працівника. Вперше прийнятому на роботу на строк більше п’яти днів видається трудова книжка, присвоюється табельний номер, який наводиться в усіх документах з обліку заробітної плати.

У разі переведення працівника на іншу роботу чи звільнення його табельний номер, як правило, не присвоюється іншому працівникові 1−2 роки. За даними карток і первинних документів, якими оформляється рух персоналу, в установі організується статистичний облік чисельності та складу працівників.

Оперативний облік руху персоналу має забезпечити своєчасне укомплектування всіх підрозділів бюджетних установ відповідними працівниками, а також дотримання штатної дисципліни. 35, с. 66−68].

1.4 Порядок оформлення розрахунків із працівниками та виплати заробітної плати

Заробітна плата в більшості бюджетних установ виплачується двічі на місяць: за першу половину місяця -- аванс у розмірі 50% заробітку за мінусом сум податків, належних до утримання в установленому порядку. За другу половину місяця -- фактичний місячний заробіток за вирахуванням авансу й утримань.

На виплату планового авансу складається платіжна відомість (ф. № 389). Відомість складається по установі в цілому або за окремими її структурними підрозділами та містить такі реквізити: табельний номер кожного працівника, прізвище, ім'я, по батькові, сума авансу, розписка в отриманні. За наявності в окремих працівників невиходів на роботу в першу половину місяця постає потреба зменшити суму планового авансу. З цією метою керівники структурних підрозділів чи установ подають до бухгалтерії довідку стосовно зміни планового авансу (ф. № 420), в якій щодо кожного працівника зазначається кількість днів невиходів усього й через хворобу зокрема.

За другу половину місяця заробітна плата, як правило, видається за розрахунково-платіжною відомістю (ф. № 49). У ній відображаються суми нарахованої заробітної плати за видами оплат, суми утримань і вирахувань, а також сума до видачі на руки за кожним табельним номером і в цілому за структурним підрозділом чи установою. Підставою для складання розрахунково-платіжних відомостей є накази про зарахування, звільнення й переміщення працівників відповідно до затверджених штатів і ставок заробітної плати; документи з обліку відпрацьованого часу й виробітку (табелі обліку використання робочого часу, наряди, картки обліку виробітку); лікарняні листки, розрахунково-платіжні відомості за минулий місяць; виконавчі листи судових органів; доручення-зобов'язання за товари, продані у кредит; платіжні відомості на видачу авансу та інші. 35, с. 101].

Під час складання цих відомостей у бухгалтерії використовуються таблиці тарифних ставок, ставок податків, довідники з трудового законодавства та інші дані, що полегшують підрахунок заробітної плати, утримань і вирахувань з неї. З працівниками, які йдуть у відпустку, розрахунки здійснюються в записці-розрахунку ф. № 425, а належна їм заробітна плата виплачується за платіжною відомістю ф. № 389. Нараховані, утримані та виплачені суми за цими відомостями включаються в розрахунково-платіжну відомість за поточний місяць. При цьому у стовпці «Сума до видачі» робиться прочерк, а виплачені суми записуються за відповідним табельним номером у стовпці «Виплати в міжрозрахунковий період».

Платіжні, розрахунково-платіжні відомості підписують працівники, які склали й перевірили їх. На титульній сторінці робиться напис, що дозволяє видачу готівки з каси за підписом керівника установи й головного бухгалтера з зазначенням строку виплати заробітної плати та загальної суми, належної до виплати.

У централізованих бухгалтеріях платіжні та розрахунково-платіжні відомості складаються роздільно за кожною обслуговуючою установою. Відомості підписують керівник обслуговуючої установи, керівник групи обліку і складач, після чого робиться дозволяючий напис на виплату заробітної плати за підписом керівника установи, при якій створено централізовану бухгалтерію, і головного бухгалтера.

Облік заробітної плати й відповідних розрахунків є найбільш трудомісткою ділянкою облікової роботи, а тому практично в усіх бюджетних установах ця робота виконується на персональних комп’ютерах (ПК). За цих умов змінюється весь технологічний процес оброблення облікової інформації.

Заробітна плата видається з каси в триденний термін, по закінченні якого розрахунково-платіжна (платіжна) відомість закривається. У ній навпроти прізвищ працівників, які не отримали заробітну плату, касир ставить штамп чи робить напис від руки «Депоновано» і складає реєстр депонованих сум. У кінці відомості касир робить напис про фактично виплачену суму заробітної плати та суму, яка підлягає депонуванню, звіряє ці суми з загальним підсумком відомості та підписує її.

Після ретельної перевірки відміток, зроблених касиром у платіжних і розрахунково-платіжних відомостях, і підрахунку виданих і депонованих сум на виплачені суми заробітної плати складається видатковий касовий ордер, який оформляється в установленому порядку й реєструється в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів. На платіжних і розрахунково-платіжних відомостях проставляється дата й номер видаткового касового ордера, за яким здійснено списання коштів у касі.

Сума невиданої заробітної плати повертається на поточний (реєстраційний) рахунок наступного дня після закінчення терміну виплати заробітної плати.

Депонована заробітна плата видається за видатковими касовими ордерами чи депонентськими картками. (рис. 1. 2)

У бюджетних установах практикують виплату заробітної плати працівникам через банкомати (рис. 1. 3), використовуючи насамперед дебетові пластикові картки, прикладом яких можуть бути Cirrus Maestro, VISA Eleсtron. Згідно з укладеним договором кожному працівникові установи в банку-емітенті відкривається картковий рахунок і видається банківська картка, за допомогою якої можна отримувати заробітну плату та інші виплати в будь-який час за місцезнаходженням банкомату, а також розплачуватися за товари й послуги в торговельно-сервісній мережі. Сума заробітної плати, що належить до виплати працівникам, перераховується платіжним дорученням на транзитний рахунок банку -- з одночасним поданням реєстру зарахування на спеціальні карткові рахунки співробітників установи.

Рисунок 1.2 — Схема інформаційної моделі виконання розрахунків із заробітної плати

Рисунок 1.3 — Схема організації виплати заробітної плати через банкомати за допомогою дебетових пластикових карток: 1 -- укладання договору про надання послуг; 2 -- укладання договору про відкриття карткового рахунка; 3 -- виготовлення пластикової картки і присвоєння PIN-коду; 4 -- перерахування суми заробітної плати на транзитний рахунок банку; 5 -- подання до банку реєстру зарахування на карткові рахунки працівників; 6 -- розподіл коштів із транзитного на карткові рахунки; 7 -- операції трансакції; 8 -- видача клієнтові сліпа; 9 -- видача працівникові розрахункового листка

Така організація виплати заробітної плати багато в чому зручна як для банків, так і для бюджетних установ та їхніх працівників (табл. 1).

Згідно зі статтею 115 КЗоМ України, а також статтею 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати припадає на вихідний, святковий чи неробочий день, заробітна плата виплачується раніше. Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» визначено, що підприємства, установи й організації всіх форм власності компенсують своїм працівникам втрату частини доходів у разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців. Бюджетні установи повинні виплачувати компенсацію за рахунок коштів відповідного бюджету.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про оплату праці» контроль за дотриманням своєчасної виплати заробітної плати здійснюють:

— Міністерство праці та соціальної політики України і його органи;

— фінансові органи;

— органи Державної податкової інспекції;

— профспілки та інші органи, що представляють інтереси працівників.

Для бюджетної установи

Для працівників установи

1. Скорочуються витрати, пов’язані з організацією виплати заробітної плати

2. Знижуються витрати установи:

-- на інкасацію готівкових коштів;

-- отримання, перевезення і зберігання готівки;

-- забезпечується безпека та охорона грошових коштів;

-- утримання штату касирів

3. Процес видачі заробітної плати стає безпечним

4. Забезпечується конфіденційність розмірів оплати праці.

5. Підвищується касова дисципліна

6. Зменшується (зникає) сума депонованої заробітної плати

1. Стає можливим безпечно й зручно носити із собою будь-яку кількість коштів у безготівковій формі

2. Уможливлюється одержання готівкових коштів у будь-якому банкоматі банку-емітента та «чужих» банкоматах

3. Забезпечується цілодобовий доступ до коштів на рахунку за допомогою платіжної картки і PIN-коду

4. Забезпечується гарантія збереження коштів у разі втрати картки

5. Постає можливість збільшити фактичну суму заробітної плати за рахунок нараховуваних банком відсотків на середньоденні залишки коштів на карт-рахунках (від 2 до 5% річних)

Рисунок 1.4 — Переваги видачі заробітної плати через карткові платіжні системи

Посадові особи, які винні в несвоєчасній виплаті заробітної плати, згідно з законодавством України можуть бути притягнуті до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Синтетичний і аналітичний облік заробітної плати й пов’язаних з нею розрахунків

Для обліку розрахунків із працівниками за всіма видами заробітної плати призначено пасивний субрахунок № 661 «Розрахунки із заробітної плати» рахунка № 66 «Розрахунки з оплати праці». За кредитом цього субрахунка відображаються нараховані суми, а за дебетом -- утримання, вирахування, виплати, суми депонованої заробітної плати. Нарахування заробітної плати здійснюється один раз на місяць і відображається в останній день місяця.

Загальну схему організації обліку розрахунків з оплати праці наведено на рисунок 1. 5

У кошторисі за загальним та спеціальним фондом передбачаються видатки на оплату праці працівників бюджетних установ з нарахуванням внесків до соціальних фондів на заробітну плату (коди видатків за економічною класифікацією -1110−1120), які складають значну частину всіх видатків установи).

Згідно Наказу Державного Казначейства України від 08. 12. 2006 № 330 «Про затвердження Роз’яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету» та відповідно до Бюджетного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 27. 12. 2001 № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження», інших нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні, Державне Казначейство України роз’яснює:

Оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110):

Ця категорія включає оплату праці всіх працівників бюджетних установ (організацій), військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції у зв. язку з виконанням обов. язків несення служби згідно з встановленими посадовими окладами, ставками або розцінками, матеріальну допомогу, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород (у грошовій та/або матеріальній формі).

Рисунок 1.5 — Загальна схема організації обліку розрахунків з оплати праці

Величина оплати праці відображається без нарахувань на фонд оплати праці, які обліковуються за кодом 1120. До цієї категорії також входить встановлена чинним законодавством одноразова грошова допомога у зв’язку з виходом на пенсію, або, якщо це передбачено чинним законодавством, у відставку.

Ця категорія включає в себе:

— код 1111 — заробітна плата — заробітну плату за встановленими окладами, ставками або розцінками усіх штатних працівників; надбавку за вислугу років; доплату за ранг; надбавки та доплати обов. язкового характеру (оплата нічних змін, позаурочних годин, за наукову ступінь, за використання в роботі знання іноземних мов тощо); надбавки, що носять стимулюючий характер; премії (всі види преміальних виплат у грошовій та/або матеріальній формі); матеріальну допомогу, в тому числі у разі нещасного випадку, хвороби, оздоровлення та в інших випадках за рішенням адміністрації установи відповідно до чинного законодавства.

— код 1112 — грошове утримання військовослужбовців, в т. ч. основні та додаткові види грошового утримання військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу та відшкодування їм прибуткового податку з доходів фізичних осіб, що утриман з грошового забезпечення, винагород та інших виплат.

Нарахування на заробітну плату (код 1120):

За зазначеним кодом здійснюється нарахування бюджетними установами (організаціями) на фонд оплати праці, в тому числі: збір на обов. язкове державне пенсійне страхування та інші види страхування, передбачені законодавством у розмірах, встановлених діючими нормативно-правовими актами. [16].

При формуванні кошторису обов’язково повинна виконуватись вимога щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями на неї. Фонд оплати праці формується відповідно до затвердженого штатного розпису. Для закладів освіти штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищої організації. Виняток становлять заклади освіти, які мають статус національних, їх кошториси та штатні розписи затверджуються керівниками таких закладів.

При формуванні спеціального фонду кошторису видатки на заробітну плату за рахунок спеціальних коштів розраховується залежно від обсягу діяльності, що здійснюється за рахунок цих коштів, з урахуванням норм, що використовуються установами аналогічного профілю. Бюджетна установа, яка здійснює госпрозрахункову діяльність, разом з кошторисом затверджує штатний розпис, до якого включає структурні підрозділи, які утримуються за рахунок коштів спеціального фонду.

Нарахування заробітної плати в бюджетних установах різних галузей має свої особливості і суттєві відмінності. Так, у середніх закладах освіти зарплата педагогічним працівникам виплачується за фактичну кількість годин викладацької роботи за ставкою з урахуванням категорії, освіти, доплат за перевірку зошитів, додаткової оплати за класне керівництво, завідування кабінетом, керівництво гуртком, групою подовженого дня і т. ін., з підвищенням ставки за звання «вчитель-методист», «заслужений вчитель», за науковий ступінь тощо.

У медичних закладах посадові оклади лікарів диференціюють залежно від посади, категорії (вища, перша, друга, без категорії), типу медичної установи (стаціонар, поліклініка), з підвищенням посадових окладів за керівництво відділенням, кабінетом, лабораторією, відділом тощо. Посадові оклади середнього медперсоналу диференціюють залежно від посади та категорії.

У вищій школі для професорсько-викладацького складу ставки встановлюють залежно від посади, рівня акредитації, вченого звання, наукового ступеня, стажу роботи.

Заробітна плата державних службовців складається з посадового окладу, плати за ранг, премій, надбавок за вислугу років тощо.

Аналогічно визначаються місячні ставки та суми зарплати працівників установ інших галузей бюджетної сфери.

Крім того, у бюджетних установах має місце суміщення професій (посад), тобто виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи з іншої професії (посади) на томуж підприємстві. Доплати за суміщення професій (посад) визначаються керівником установи, але не більш 50% від посадового окладу відсутнього працівника або вакантної посади, виходячи з одержаної економії за ставками і окладами суміщуваних працівників. Доплата за суміщення включається у середній заробіток у усіх випадках його обчислення. Прикладом суміщення посад у вищих навчальних закладах є виконання професором (доцентом) обов’язків декана факультету або його заступника.

Поряд із суміщенням професій (посад) може застосовуватися сумісництво, тобто виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації. Оплата праці при роботі за сумісництвом провадиться згідно з обсягом фактично виконаної роботи і не враховується при підрахунку середнього заробітку (за деякими винятками згідно з чинним законодавством).

У бюджетних установах допускаються роботи у святкові та неробочі дні, викликані необхідністю обслуговування населення (медичні заклади, пансіонати, інтернати і таке інше). Оплата праці за ці дні проводиться:

а) відрядникам -- за подвійними відрядними розцінками;

б) працівникам на погодинних або денних ставках -- у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

в) працівникам на місячних окладах -- у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий чи неробочий день проводилася у межах місячної норми робочого часу, і у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася в обсягах, що перевищують місячну норму.

Відповідно до ст. 108 КЗпП (Кодекс Законів про Працю) робота у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) здійснюється у підвищеному розмірі -- до 35% годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

В окремих випадках працівникам бюджетних установ, як і працівникам інших галузей народного господарства, нараховують деякі виплати, виходячи із середньої заробітної плати, порядок обчислення якої затверджено постановою КМУ від 08. 02. 1995р. № 100 (з подальшими змінами, внесеними КМУ у 1995,1997,1999,2001,2005 рр.). Такі виплати застосовують у випадках:

1) надання працівнику щорічної та додаткових відпусток з оплатою;

2) виконання працівником державних і громадських обов’язків;

3) залучення працівників до виконання військових обов’язків;

4) службових відряджень тощо.

Оплата днів відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних, місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки (або за фактичний час роботи, якщо він менше року). При цьому для визначення середньоденного заробітку загальну суму виплат за вказаний період (крім виплат, що не враховуються при визначенні середнього заробітку згідно із законодавством — пенсії, премії, компенсаційні виплати тощо) треба по ділити на відповідну кількість календарних днів року або фактично відпрацьованого періоду за винятком святкових і неробочих днів, ва також днів без збереження зарплати. Одержану суму середньоденного заробітку множать на кількість календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні, що припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

За період виконання державних і громадських обов’язків, якщо вони здійснюються у робочий час, середній заробіток визначається з розрахунку останніх двох місяців роботи (або фактично відпрацьованого часу, якщо він менше двох місяців) перед місяцем, за який нараховується середній заробіток. При цьому у розрахунок середнього заробітку включаються всі виплати, які мають постійний характер. Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю і оплата по середньому заробітку у середній заробіток не включається.

Основними показниками праці і заробітної плати є:

а) чисельність робітників;

б) фонд оплати праці;

в) їх професії та кваліфікації;

г) преміальні виплати;

д) витрати робочого часу, тобто кількість відпрацьованих годин;

е) кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт;

ж) розрахунки з кожним працівником згідно діючого законодавства.

У бюджетних установах фінансування виплат зарплати здійснюють за окремою статтею (код 1110), яка є захищеною. Це означає, що виплати заробітної плати здійснюються в першу чергу.

У разі автоматизованого обліку розрахунків з оплати праці використовується форма № 405 -- авт. (бюджет). У бухгалтеріях військових формувань складають два реєстри: меморіальний ордер № 5−1 «Зведення розрахункових відомостей з грошового забезпечення військовослужбовців» і меморіальний ордер № 5−2 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати». До меморіального ордера додаються всі документи, які є підставою для нарахування заробітної плати (табелі, витяги з наказів і т. ін.).

. Доплати й надбавки до заробітної плати

Місячна заробітна плата працівників бюджетних установ може бути більшою за посадовий оклад за рахунок доплат і надбавок, різних за своєю економічною суттю та розмірами. Керівникам бюджетних установ у межах фондів заробітної плати, передбачених кошторисом доходів і видатків, надано право встановлювати своїм працівникам доплати:

за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника (до 100% тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника);

за суміщення професій (посад). Доплати одному працівникові максимальними розмірами не обмежуються й визначаються наявністю отриманої економії за тарифними ставками чи окладами суміщуваних посад працівників;

за розширення зони обслуговування чи збільшення обсягу робіт (доплати одному працівникові максимальними розмірами не обмежуються й визначаються наявністю отриманої економії за тарифними ставками чи окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників).

Надбавки працівникам у розмірі до 50% посадового окладу здійснюються:

за високі досягнення у праці;

виконання особливо важливої роботи;

складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50% посадового окладу. Це обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ). У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи й порушення трудової дисципліни ці надбавки скасовуються або зменшуються. Доплати за ненормований робочий день здійснюються в розмірі 25% тарифної ставки за відпрацьований час.

Учителям, викладачам, майстрам виробничого навчання та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів здійснюється доплата за класне керівництво, перевірку зошитів і письмових робіт, за керівництво предметами, цикловими та методичними комісіями, за завідування навчальними кабінетами.

З 1 січня 2001 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31. 01. 2001 № 78 упроваджено виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти надбавок за вислугу років і допомоги на оздоровлення в разі надання щорічної відпустки. У 2001 році виплата надбавок за вислугу років здійснювалась в обсязі 50% до встановлених розмірів, тобто за наявності педстажу:

понад 3 роки -- 5%;

понад 10 років -- 10%;

понад 20 років -- 15%.

за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників цих самих категорій персоналу (у разі хвороби, відпустки без збереження заробітної плати тощо) -- до 50% посадового окладу за основною роботою з використанням із цією метою до 50% посадового окладу відсутнього працівника;

за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників -- жінок, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю й пологами, а також осіб, які перебувають у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш ніж до досягнення дитиною шестирічного віку -- 30% посадового окладу за основною роботою з використанням із цією метою економії заробітної плати на посадах, що їх обіймають відсутні з зазначених причин працівники.

Державним службовцям установлюються такі надбавки:

за високі досягнення у праці (50% до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг);

за знання і використання в роботі іноземної мови (однієї європейської 10%, східної, угро-фінської або африканської -- 15%, двох і більше мов -- 25% посадового окладу);

за вислугу років, яка виплачується щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг. Її розмір залежить від стажу державної служби:

понад 3 роки -- 10%;

понад 5 років -- 15%;

понад 10 років -- 20%;

понад 15 років -- 25%;

понад 20 років -- 30%;

понад 25 років -- 40%;

за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності -- у розмірі відповідно 15 і 20% посадового окладу;

за почесне звання «заслужений» у розмірі 15% посадового окладу.

Військовослужбовцям установлюються надбавки:

за вислугу років (25% окладів грошового забезпечення);

у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (15% посадового окладу);

за службу у Збройних силах України (40% посадового окладу).

У бюджетних установах допускаються роботи у святкові та неробочі дні, викликані необхідністю обслуговування населення (медичні заклади, пансіонати і т. ін.). Оплата праці в ці дні здійснюється в подвійному розмірі:

працівникам, праця яких оплачується за погодинними або денними ставками, -- у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

працівникам, які одержують місячний оклад, -- у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день виконувалась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота виконувалась понад місячну норму.

Праця відрядчиків у святкові та неробочі дні оплачується за подвійними відрядними розцінками.

Оплата в зазначених розмірах здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий або неробочий день. Наприклад, якщо робота виконувалась з 22. 00 години 31 грудня до 4. 00 1 січня, оплаті в підвищеному розмірі підлягають 4 години (з 0. 00 до 4. 00).

Якщо працівники, яким установлено місячні оклади, залучалися до роботи у святковий чи неробочий день у межах місячної норми, їм крім окладу належить доплата, що визначається діленням кількості годин роботи у святковий чи неробочий день на місячний фонд робочого часу та множенням на розмір місячного окладу. Якщо робота проводилась понад місячну норму, розмір доплати визначається так само та множенням на коефіцієнт 2.

За роботу у святкові та неробочі дні замість доплати за бажанням працівника йому може бути надано інший день відпочинку протягом найближчих двох тижнів.

Оплата праці працівників згідно з КЗпП України в нічний час з 22. 00 до 6. 00 здійснюється в підвищеному розмірі, що встановлюється Генеральною чи галузевими угодами, колективним договором, але не менш як 40% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Спеціалістам, зокрема медичним, фармацевтичним та педагогічним працівникам, службовцям і робітникам закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, водіям санітарних автомобілів, які залучаються до роботи в нічний час, здійснюється доплата в розмірі 35% годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Медичним працівникам та службовцям, зайнятим наданням екстреної, швидкої та невідкладної медичної допомоги, а також тим, хто працює у відділеннях (палатах) для новонароджених дітей, у пологових (акушерських) відділеннях, водіям санітарних автомобілів швидкої (невідкладної) медичної допомоги здійснюється доплата в розмірі 50% годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Доплати за роботу в нічний час нараховують, виходячи з посадового окладу за штатним розписом, а робітникам -- з установлених годинних тарифних ставок (посадових окладів на місяць).

Розрахунок нічних виконується за формулою:

До роботи в нічний час не залучаються вагітні жінки; жінки, які мають дітей віком до трьох років; особи, молодші вісімнадцяти років; інші категорії працівників, передбачені чинним законодавством.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой