Облік і аудит основних засобів

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

1. Характеристика основних засобів підприємства

1.1 Економічна сутність, визначення та оцінка основних фондів

Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних засобів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці на підприємстві. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства.

Важливе значення основних засобів в процесі господарської діяльності зумовила необхідність розгляду питані пов’язаних з їх обліком та використанням багатьма вченими-економістами. Проблеми обліку та аудиту основних засобів розглядалися Виговською Н. Г. [1], Бондарем Т. А. [2], Годованцем О. В. [3], Загороднім А.Г. [4], Зюковим М. М. [5], Леоновою Л. О. [6], Ячневою А. В. [7].

Основні засоби входять до складу виробничих фондів підприємсвта, а саме капіталу підприємства. По джерелах коштів розрізняють власний і позиковий капітал, а по функціональній приналежності виділяють основний і оборотний капітал (рисунок 1. 1).

/

Рисунок 1.1 — Склад виробничих фондів підприємства

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) частинами в міру спрацювання [8].

Основні фонди — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. Строк корисного використання основних фондів більше 1 року або операційного циклу, якщо він більше 1 року [9]. Ознаки основних фондів наведено на рисунку 1.2.

/

Рисунок 1.2 — Ознаки основних фондів

Відповідно до податкового законодавства основними засобами визнаються матеріальні цінності, призначені для використання у господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей [10].

Поняття основні засоби та основні фонди оттожнюють, але це досить різні поняття.

Під основними фондами розуміють джерела утворення господарських засобів підприємства, до яких належать статутний капітал, резервний капітал, прибуток та інші джерела які відображаються в пасиві балансу [11, с. 47].

Основні засоби ж становлять активи підприємства. Основні засоби обслуговують декілька циклів виробництва, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми (рисунок 1. 3).

/

Рисунок 1.3 — Кругообіг основних засобів

Необхідною умовою правильного обліку й планування відтворення основних засобів підприємств є їхня класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, згідно з якою всі основні фонди за ознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види (рис. 1. 4).

/

Рисунок 1.4 — Класифікація основних засобів

Згідно з положеннями податкового законодавства основні фонди поділяють на наступні групи [12, с. 126], які представлено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 — Класифікація основних фондів згідно Податкового Кодексу України

Група основних фондів

Склад групи

1

2

Група 1

земельні ділянки

Група 2

капітальні витрати, які не пов’язано з покращенням земель, не пов’язано з будівництвом;

Група 3

будівлі, споруди, передавальні пристрої

Група 4

машини та устаткування (електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, пов’язані з ними засоби друку інформації та пов’язані з ними комп’ютерні програма, інші інформаційні системи)

Група 5

транспортні засоби

Група 6

інструменти, прилади, інвентар (меблі)

Група 7

тварини

Група 8

багаторічні насадження

Група 9

інші основні засоби

Група 10

бібліотечні фонди

Група 11

малоцінні необоротні матеріальні активи

Група 12

тимчасові (не титульні) споруди

Група 13

природні ресурси

Група 14

інвентарна тара

Група 15

предмети прокату

Група 16

довгострокові біологічні активи

Оскільки елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, неабияке значення має поділ їх на дві частини: активну, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість продукції, і пасивну, що створює умови для здійснення процесу виробництва (рисунок 1. 5). Цю класифікаційну ознаку ще називають функціональне призначення.

До активної частини основних фондів відносять переважно робочі машини й устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, використовувану в автоматизованих системах управління технологічними процесами обчислювальну техніку, деякі технічні споруди.

Пасивна частина основних засобів або невиробничі основні засоби не є засобами праці, але вони також використовуються протягом тривалого часу, зберігають свою натуральну форму та поступово втрачають свою вартість у міру зношення. За речовим характером розрізняють інвентарні та неінвентарні основні засоби. До інвентарних належать об'єкти, що мають речове вираження та підлягають перевірці, обміру, підрахунку в натурі, до неінвентарних — капітальні вкладення в земельні ділянки [11, с. 47].

/

Рисунок 1.5 — Класифікація основних фондів на групи в залежності від їх впливу на виробничий процес

За ознакою використання основні засоби підприємства поділяють на діючі, недіючи та запасні (основні засоби, які знаходяться у резерві та призначені для заміни об'єктів основних засобів).

За ознакою належності основні засоби поділяють на власні та орендовані.

При віднесення об'єкту до об'єкту основних засобів важливо знати ознаки об'єкту основних засобів, які наведено на рис. 1.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

У зв’язку з тривалим функціонуванням та поступовим зношенням засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю.

/

Рисунок 1.6 — Ознаки об'єкта основних засобів

Первісна вартість основних фондів — це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання.

Згідно до Податкового Кодексу України до первісної вартості об'єкту основних засобів включаються наступні витрати [12, с. 129]:

— суми, які сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;

— суми ввізного мита;

— регістраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, які здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

— суми косвених податків, що пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не компенсовані платнику);

— витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

— фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

— інші витрати, які безпосередньо пов’язано з доведенням основних засобів до стану, придатного для використанняв запланованих цілях.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з ремонтом та покращенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція).

Для визначення первісної вартості виробничих основних фондів на початок наступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величини введення в дію та вибуття протягом звітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття основних фондів у звітному році.

У таблиці 1.2 наведено методи оцінки основних фондів.

Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Зі зміною умов виробництва й цін на ті самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточного регулювання процесу відтворення основних фондів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення порівнянності щодо вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка.

Повна (первісна і відновлена) вартість основних фондів — це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.

Таблиця 1.2 — Методи оцінки основних фондів

Методи оцінки основних фондів

Визначення вартості основних фондів

Первісна вартість основних фондів

це фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, витрачених для придбання необоротних активів. Визначення первісної вартості об'єкту основних фондів залежить від способу їх одержання. Якщо основні фонди придбаються за грошові кошти, то їх первісна вартість складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам основних фондів; суми, що сплачують підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт; регістраційні збори, державне мито і аналогічні платежі, які здійснюються у зв’язку з придбанням прав на об'єкт основних фондів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням основних засобів; витрати по страхуванню ризиків доставки основних фондів; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів; витрати підприємства на транспортування основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних фондів до стану, придатного для їх використання.

Первісною вартістю основних фондів, які внесені в статутний капітал підприємства, є їх справедлива вартість, що узгоджена засновниками підприємства з урахуванням будь-яких інших витрат, напр., пов’язаних з отриманням прав на такий об'єкт і доведенням його до придатного для експлуатації стану

Переоцінена вартість

це вартість основних засобів після їх переоцінки. Підприємство може здійснювати переоцінку основних фондів, якщо їх залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості. Переоцінка здійснюється по справедливій вартості

Вартість, що амортизується

це первісна або переоцінена вартість основних засобів за відрахуванням їх ліквідаційної вартості

Ліквідаційна вартість

це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання

Залишкова вартість

представляє собою різницю між їх первісною вартістю і сумою зносу

Балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок розрахункового року (БВоф) обчислюється за формулою:

БВоф = БВо + Вноф + Вкр + Врек — Вв — АВо, (1. 1)

де БВо — балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

Вноф — витрати на придбання нових основних фондів;

Вкр — вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

Врек — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

Вв — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному;

АВо — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Переоцінена вартість основних виробничих фондів — це вартість обєктів основних засобів після їх переоцінки.

Підприємство може здійснювати переоцінку основних фондів, якщо їх залишкова вартість суттєво відрязняється від справедливої вартості. Переоцінена вартість та сума зносу об'єкту визначається шляхом помноження первісної вартості та суми зносу на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається як відношення справедливої вартості об'єкту до його залишкової вартості.

Згідно Податкового кодексу платники податків всіх форм власності мають право проводити переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, яка амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою [12]:

Кі = [І(а-1) — 10] / 100, (1. 2)

де І(а-1) — індекс інфляції року за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиницю інфексація не проводиться.

Залишкова вартість основних фондів це реальна їхня вартість, іще не перенесена на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою зносу основних фондів.

Залишкова вартість це вартість основних виробничих фондів з урахуванням зносу. Залишкова вартість основних виробничих фондів (ОФзал) визначається за формулою 1. 3:

ОФзал= ОФп — І, (1. 3)

де ОФп — первісна вартість основних фондів;

І - сума зносу основних засобів за час експлуатації.

Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого зношуванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

Тобто, ліквідаційна вартість це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очикує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з реалізацією (ліквідацією).

1.2 Знос та амортизація основних засобів

Протягом довгого функціонування в господарській діяльності підприємства основні засоби підлягають фізичному (матеріальному) та моральному (техніко-економічному) зносу (рисунок 1. 7).

Знос це проце втрати основними засобами своєї вартості.

Під фізичним (матеріальним) спрацьовуванням (зносом) основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їх надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

/

Рис. 1.7 — Знос основних засобів

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періодично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збільшується і врешті-решт стає таким, що унеможливлює дальше використання засобу праці у виробництві, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, коли треба замінити такого засіб праці на новий аналогічного призначення. У зв’язку з цим розрізняють усувне (тимчасове) те неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами:

— за строком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);

— за даними обстеження технічного стану.

Відносну величину економічного спрацювання окремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів визначають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної балансової вартості.

Техніко-економічне старіння (моральний знос) основних фондів — це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва. Старіння властиве передовсім знаряддям праці та транспортним засобам і зв’язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Ступінь техніко-економічного старіння (морального зносу) того чи того засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показника) Ктес, що його розраховують за формулою 1. 4:

, (1. 4)

де Во, В1 — повна вартість (ціна) застосовуваного й нового засобів праці;

По, П1 — відповідно продуктивність тих самих засобів праці або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування.

Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10 та 15 років.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація основних фондів — це процес перенесення авансованої вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування [9].

Систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується, протягом терміну їх корисного використання (експлуатації) називається амортизацією.

Середньорічна величина зношування основних фондів залежать головним чином від строку корисного використання об'єкта і в деякій міри від їхньої ліквідаційної вартості. Тому основне питання, що вирішується при розрахунку норми амортизації - це визначення терміну корисного використання об'єкта основних засобів.

При встановленні норм амортизаційних відрахувань слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старіння. Найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації, строків настання техніко-економічного старіння, можливих темпів оновлення тощо.

Термін корисного використання (експлуатації) — очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати: очікуєме використання об'єкту підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; передбачає мий фізичний та моральний знос; правові та інші обмеження за строками використання об'єкту та інші фактори [12].

У міру розвитку техніки, удосконалення технології та організації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв’язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба переглядати та уточнювати.

Забезпечення нормального відтворення основних фондів потребує правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідні норми амортизації та поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці.

Для здійснення правильної амортизаційної політики важливим є знання можливих методів амортизації основних фондів. У практиці господарювання можуть застосовуватися методи прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивной та виробничий (рисунок 1. 8).

/

Рисунок 1.8 — Методи розрахунку суми амортизації (за Національними стандартами бухгалтерського обліку)

Згідно ст. 145.1.5 Податкового кодексу амортизація основних засобів нараховується з застосуванням наступних методів [12]:

— прямолінійного, за котрим річна сума амортизації визначається відношення амортизаційної вартості на строк корисного використання об'єкту основних засобів;

— зменшення залишкової вартості, за котрим річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкту на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації;

— прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається добуток залишкової вартості об'єкту на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та годової норми амортизації, яка визначається у відповідності зі строками корисного використання об'єкту та подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується тільки при нарахуванні амортизації об'єктів основних засобів, які входять до складу 4 та 5 групи;

— кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується та кумулятивного коефіцієнту;

— виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного об'єму продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Розрахунок суми амортизації згідно Національних стандартів бухгалтерського обліку [13] наведено у додатку А.

Податкове законодавство закріплює наступні об'єкти амортизації [12]:

— витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

— витрати на самостійне виготовлення основних засобів, зрощення довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних засобів;

— витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів покращення основних засобів, які не перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, які підлягають амортизації, на початок звітного року;

— витрати на капітальне покращення землі, не пов’язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне покращення;

— сума переоцінки вартості основних засобів, яку проведено у відповідності до податкового законодавства;

— капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкту інвестування (основні засоби, нематеріальні активи) за умови призначення доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації;

— вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо — та тепло забезпечення, водопостачання, каналізаційних сітей, які побудовано затвимогою спеціалізованих експлуатаційних підприємств згідно технічним умовам на приєднання до указаних об'єктів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на: утримання основних засобів, які знаходяться на консервації; ліквідацію основних засобів; придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тис. грн. театрально-видовищними підприємствами — платниками податку; витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм [12].

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкту, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкту активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж строки встановлені податковим законодавством, та призупиняється на період його виведення із експлуатації.

1.3 Показники використання основних виробничих фондів

Для оцінки ефективності використання основних засобів використовують показники використання основних засобів та їх ефективного використання і показники руху.

/

Рисунок 1.9 — Показники ефективності використання основних виробничих фондів

Фондовіддача (Фв) відображає годовий випуск продукції в розрахунку на одиницю вартості основних виробничих фондів та визначається за формулою 1. 5:

(1. 5)

де ТП — річний випуск товарної продукції;

ОФ — середньорічна вартість основних виробничих фондів.

При цьому середньорічна вартість основних виробничих фондів визначається наступним чином:

(1. 6)

де — вартість основних виробничих фондів на початок року;

— вартість основних фондів, які вводяться в експлуатацію та вибувають з експлуатації протягом року;

— кількість повних місяців роботи основних засобів, що було введено та вибуло з експлуатації.

Фондомісткість (Фм) представляє собою показник, зворотній фондовіддачі, та характеризує величину основних виробничих фондів, що припадає на одиницю річного випуску продукції:

(1. 7)

Також характеризує ефективність використання основних фондів показник рентабельності основних фондів (Rоф), який визначається за формулою 1. 8:

(1. 8)

де П — прибуток звітного року.

Показник рентабельності основних фондів можна визначити по валовому та чистому прибутку. У першому випадку рентабельність характеризує ефективність використання основних фондів у виробничій діяльності підприємства, у другому — у звичайній та надзвичайній діяльності підприємства в цілому.

Важливим показником, що характеризує озброєність одного працівника основними виробничими фондами, є показник фондоозброєності праці, який розраховується за формулою:

, (1. 9)

де — середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу (чи робочих).

Для оцінки та аналізу процесу оновлення ВПФ застосовують коефіцієнти оновлення, вибуття і приросту основних фондів.

Коефіцієнт оновлення — (Коб) розраховується за формулою:

(1. 10)

де ОФв — вартість введених за рік основних фондів;

ОФк — вартість основних виробничих фондів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття (Квиб) розраховується за формулою:

(1. 11)

де ОФвиб — вартість основних виробничих фондів, що вибули протягом року;

ОФп — вартість основних виробничих фондів на початок року.

Коефіцієнт приросту основних фондів (Кпр) розраховується по формулі:

(1. 12)

Показники руху основних засобів представлено на рис. 1. 10.

/

Рисунок 1. 10 — Показники руху основних фондів

Для оцінки технічного стану основних виробничих фондів використовують коефіцієнт придатності та коефіцієнт зносу основних фондів:

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних фондів, списану на витрати виробництва в попередніх періодах.

Показник зносу основних фондів може визначатися також у відсотках на початок і кінець звітного періоду і дає можливість оцінити стан основних фондів.

Коефіцієнт придатності свідчить про те, яка частина основних фондів придатна до експлуатації в процесі господарської діяльності.

1.4 Напрями та способи ефективного використання основних фондів

За умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств можна забезпечити певні темпи розвитку і підвищення ефективності виробництва. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу та прибутковість.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.

Виділяють наступні показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів:

— коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування;

— напруженість використання устаткування — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування;

— коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної продуктивності відповідного устаткування.

Господарська діяльність багатьох підприємств сьогодні потребує прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці.

Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого, — від ступеня використання знарядь праці.

Всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи, перша це збільшення екстенсивного завантаження та друга передбачає підвищення інтенсивного навантаження.

Здійснення заходів екстенсивного напрямку не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв’язане зі значними коштами.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв та своєчасне проведення ремонтів.

Наявність простоїв пов’язана з наступними причинами: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників окремих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, що дає можливість підвищити фондовіддачу.

Велике значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Важливим фактором, що зумовлює зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, є запровадження нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (комбінування; гнучких, потокових ліній), що уможливлюють використання високопродуктивного автоматизованого устаткування. Досить істотні резерви ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних потужностей, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування.

Сучасні умови господарювання повинні передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів та усього майна підприємств. Необхідна дієва система економічних стимулів на підприємствах країни, яка поки що перебуває на стадії становлення й розвитку. Швидкому її запровадженню сприятимуть наступні кроки: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; гнучка амортизаційна, податкова та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

2. Організація обліку і аудиту основних засобів на УМР АТВТ «Донбасводбуд»

2.1 Загальна характеристика підприємства

Пiдприємство було створене у сiчнi 1973 року як Управлiння механiзацiї тресту «Донбасводбуд».

У груднi 1981 року пiдприємство було перетворено на Пересувну механiзовану колону — 83 цього ж тресту.

В процесi приватизацii у березнi 1994 роцi пiдприємство було переiменоване на УМР АТВТ «Донбассводбуд».

У лютому 1997 року вiдповiдно до розпорядження Будьонiвського РВК м. Донецька Товариство було зареєстроване як самостiйна юридична особа i перетворене на АТВТ «УМР Донбасводбуд».

На сьогоднiшнiй день АТВТ «УМР Донбасводбуд» — акцiонерне товариство, основним видом дiяльностi якого є виконання будiвельно-монтажних робiт.

Адреса підприємства: м. Донецьк вул. Тамбовська, 50.

Підприємство має такi структурнi пiдроздiли:

— 4 прорабськi дiлянки, на яких виконуються будiвельно-монтажнi роботи;

— ремонто-механiчнi майстернi, якi здiйснюють ремонт механiзмiв та автомобiлiв;

— господарська група;

— автоколона;

— матерiальний склад.

Основним видом дiяльностi АТВТ «УМР Донбасводбуд» є виконання будiвельно-монтажних робiт, здебiльшого земельних та водогосподарчих. Також товариство здiйснює свою дiяльнiсть в галузi мелiорацiї земель.

У 2010 роцi пiдприємство виконувало наступнi види робiт:

— очищення пруду та реконструкцiя плотини в с. Доля Волновахського р-ну Донецької областi;

— розробка та зворотне засипання котлованiв фундаментiв споруд повiтрянороздiлового устаткування на будiвництвi електроплавильного мiнiзавода м. Курахово;

— обладнення будiвельного майданчика ВРУ, розширення пiд'їзної дороги кiсневої станцiї електроплавильного мiнiзавода м. Курахово;

— розширення породного вiдвалу АП ЦОФ «Росiя»;

— землянi роботи;

— розчищення пруду в рекреацiоннiй зонi басуйну рiки Кальмiус м. Донецьк;

— розчищення шламонакопичувача на комбiнатi «Азовсталь» в м. Марiуполь;

— розчищення русла рiчки Осикова в м. Марьїнка Донецької обл. ;

— автотранспортнi послуги з перевезення грунту та інш.

Виходячi з бiльшостi видiв робiт, якi виконує товариство, необхiдно пiдкреслити залежнiсть пiдприємства вiд сезонних змiн. Основний об'єм робiт проводиться влiтку. В зимовий перiод виконуються ремонтнi роботи технiки, робiтникам надаються черговi вiдпустки.

Основнi ризики в дiяльностi емiтента полягають в значному ступенi конкуренцiї, оскiльки послуги конкурентiв бiльш привабливi внаслiдок новiшої матерiально-технiчної бази та рухомого складу, тому вони мають бiльше замовникiв.

Основними конкурентами підприємства у галузi виконання земельних робiт та водогосподарського будiвництва є Донецька екскавація, Краматорська екскавація, Будмеханiзацiя та ін.

Основні показники, що характеризують діяльність УМР АТВТ «Донбасводбуд» представлено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 — Основні показники діяльності УМР АТВТ «Донбасводбуд»

Показники

2009 рік

2010 рік

Відхилення

Товарна продукція, тис. грн.

2035,7

3400,3

1364,6

Чисельність персоналу, осіб

189

181

-8

Середня заробітна плата, грн.

3100

3950

850

Середня вартість основних фондів, тис. грн.

5187,9

5319,8

131,9

Фондомісткість, грн.

2,5567

1,5331

-1,0236

Продуктивність праці одного робітника, тис. грн.

10,7708

18,7861

8,0153

Фондоозброєність, тис. грн. /чол.

27,5386

28,8017

1,2631

Фондовіддача, грн.

0,3911

0,6522

0,2611

Знос основних фондів, тис. грн.

3651,6

3718,2

66,6

Дебіторська заборгованість, тис. грн.

4006,5

3330,4

-676,1

Кредиторська заборгованість, тис. грн.

222,2

279,0

56,8

Собівартість продукції, тис. грн.

1601

3040

1439

Прибуток від реалізації

-54

36

90

Із вище наведеної таблиці 2.1. видно, що на підприємстві протягом 2010 року відбулися позитивні зрушення: стабільно виплачувалася заробітна плата, яка в 2010 році зросла на 850 грн. і становила 3950 грн., збільшився випуск товарної продукції на 1364,6 тис. грн., або на 67%. Це вплинуло на покращення фінансового стану підприємства. Протягом року обладнання використовувалось на повну потужність, про що свідчить збільшення фондовіддачі на 0,2721 грн., яка на кінець звітного року становила 0,6522 грн. з 1 грн. основних фондів. Зменшилися збитки підприємства. У 2010 році УМР АТВТ «Донбасводбуд» отримало прибуток у розмірі 36 тис. грн.

Дебіторська заборгованість підприємства у 2010 році становила 3330,4 тис. грн., що на 676,1 тис. грн. менше ніж у попередньому році. Кредиторська заборгованість зросла і на кінець 2010 року дорівнювала 56,8 тис. грн. Собівартість продукції зросла и склала 3040 тис. грн., що пов’язано зі збільшенням обсягу товарної продукції.

2.2 Організація обліку основних засобів на підприємстві

Для обліку основних асобів на УМР АТВТ «Донбасводбуд» відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій та Інструкції про його застосування № 291 використовується рахунок 10 «Основні засоби» [15].

Аналітичний облік основних засобів ведеться за об'єктами основних засобів. Якщо об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання, то в бухгалтерському обліку кожна з цих частин може визначатися як окремий об'єкт основних засобів [11, с. 60].

Аналітичний облік на підприємстві ведеться також за видами основних засобів, місцями їх експлуатації та матеріально-відповідальними особами.

Відображення надходження основних засобів у бухгалтерському обліку та формування їх первісної вартості залежить від того, яким чином і на яких умовах було придбано основні засоби.

При придбанні основних засобів всі витрати спочатку накопичують на субрахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів», формуя первісну вартість об'єкту. При передачі (введенні) об'єкту в експлуатацію витрати списують з кредиту цього субрахунку на дебет відповідного субрахунку рахунку 10 «Основні засоби».

Податковий облік основних засобів ведеться пооб'єктно. Збільшення балансової вартості основних засобів в податковому обліку відбувається на початок місяця, який є наступним за місяцем введення об'єкту основних засобів в єксплуатацію. Амортизованою вартістю є первісна вартість об'єкту за вирахуванням ліквідаційної вартості [13]. Амортизаційні відрахування по кожному об'єкту основних засобів за звітний квартал визначаються як сума амортизаційних відрахувань за 3 місяця розрахункового кварталу [12].

Надходження основних засобів, придбаних за плату у постачальників, відображається в обліку підприємства бухгалтерськими проведеннями наведеними в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 — Кореспонденція рахунків з обліку надходження основних засобів, придбаних за плату у постачальника

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

дебет

кредит

Придбання основних засобів платником ПДВ у випадку послідуючої оплати

1

2

3

Отримано (оприбутковано) об'єкт основних засобів

152

631

Суму «вхідного» ПДВ віднесено в податковий кредит

641

631

Включено в первісну вартість витрати на транспортування та монтаж об'єкту

152

631

Суму «вхідного» ПДВ по витратам на транспортування та монтаж віднесено до податкового кредиту

641

631

Об'єкт основних засобів введено в експлуатацію

10

152

Перераховано оплату за об'єкт основних засобів постачальнику

631

311

Сплачено інші витрати, пов’язані з придбанням об'єкту основних засобів

Придбання основних засобів платником ПДВ у випадку передоплати

Перераховано передоплату постачальнику за об'єкт основних засобів

371

311

Суму «вхідного» ПДВ з попередньої оплати віднесено в податковий кредит

641

644

Перераховано передоплату за транспортування та монтаж придбаного об'єкту основних засобів

371

311

Суму «вхідного» ПДВ з витрат на транспортування та монтаж віднесено до податкового кредиту

641

644

Отримано об'єкт основних засобів

оприбутковано об'єкт основних засобів

списано вартість раніше відображеного податкового кредиту з ПДВ

відображено залік заборгованості

152

644

631

631

631

371

Відображено інші витрати, які входять до вартості об'єкту основних засобів

витрати на транспортування та монтаж включено в первісну вартість об'єкту основних засобів

списано суму раніше відображеного податкового кредиту з ПДВ

відображено залік заборгованості

152

644

631

631

631

371

Об'єкт основних засобів введено в експлуатацію

10

152

Відповідно до Закону України «Про опдаткування прибутку підприємств» витрати на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включаються до збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів у той момент, що і здійснення витрат на придбання основних фондів. При цьому балансова вартість основних фондів збільшується на суму всіх виробницих витрат, понесених платником податків, і пов’язаних з їх виготовленням та введенням в експлуатацію [10].

Безоплатне одержання основних засобів у ухгалтерському обліку підприємства розглядається як збільшення додаткового капіталу на суму, що дорівнює справедливій вартості безоплатно одержаних основних засобів, без урахування інших обов’язкових витрат і платежів. При безоплатному одержанні об'єктів основних засобів виникаї дохід в сумі амортизації таких об'єктів одночасно з її нарахуванням (таблиця 2. 3). По мірі виникнення доходу сума податкового капіталу зменшується.

Таблиця 2.3 — Кореспонденція рахунків з обліку безоплатно одержавних основних засобів

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

дебет

кредит

Відображено вартість безоплатно одержаних основних засобів

152

424

Зараховано до складу основних засобів

10

152

Відображено дохід у сумі нарахованої амортизації

424

745

Також на УМР АТВТ «Донбасводбуд» основні засоби створюють господарським засобом, при цьому вартість об'єкту основних засобів формується з прямих матеріальних витрат, витрат на оплату праці, вартості послуг сторонніх організацій, амортизації основних засобів та інших витрат, що входять до первісної вартості основних засобів згідно п. 8 П© БО 7. Облік витрат на створення основних засобів підрядним способом ведеться аналогічно обліку придбання основних засоів за грошові кошти (таблиця 2. 4).

Таблиця 2.4 — Кореспонденція рахунків з обліку створення основних засобів підрядним способом

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

дебет

кредит

1

2

3

Перераховано пепередню оплату за виконання проектних робіт з будівництва об'єкту основних засобів

371

311

Відображено податковий кредит з ПДВ

641

644

Списано вартість проектних робіт

151

644

631

631

Відображено залік заборгованості

631

371

Передано будіведбні матеріали, які призначено для будівництва об'єкту основних засобів

151

205

Нараховано заробітна плата робітникам, які зайняті на будівництві об'єкту основних засобів

151

661

Віднесено на збільшення первісної вартості спорудження об'єкту основних засобів вартість послуг інших організацій

151

631

Відображено податковий кредит з ПДВ

641

631

Сплачено послуги сторонніх організацій

631

311

Нараховано амортизацію по основним засобам, які використовуються при будівництві

151

131

Об'єкт основних засобів введено в експлуатацію

10

151

Порядок проведення переоцінки основних засобів встановлено П© БО 7 «Основні засоби», згідно з яким переоцінку об'єкта основних засобів можна проводити за умови, що його залишкова вартість суттєво відрязняється від справедливої вартості на дату балансу. Підприємтсво самостійно приймає рішення про доцільність проведення переоцінки.

При переоцінці об'єкту основних засобів здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить об'єкт.

Операції з переоцінки основних засоів включають операції зі збільшення первісної вартості об'єкта основних засобів та їх зносу — дооцінку, та операції зі зменшення первісної вартості об'єкта основних засобів та їх зносу — уцінку [11, с. 67].

У випадку, якщо залишкова вартість об'єкту основних засоів дорівнює нулю, то його переоцінена вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної вартості без зміни суми зносу об'єкту. Порядок відображення у бухгалтерському обліку результатів переоцінки вартості основних засобів наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 — Кореспонденція рахунків з обліку результатів переоцінки вартості основних засобів

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

дебет

кредит

Дооцінка

Відображено суму дооцінки залишкової вартості об'єкту основних засобів

10

423

Відображено суму дооцінки зносу основного засобу

423

131

Уцінка

Відображено суму уцінки залишкової вартостф основного засобу

975

10

Відображено суму уцінки зносу основного засобу

131

10

На підприємстві щорічно проводиться індексація балансової вартості основних засобів. Індексація здійснюється за результатами звітного (податкового) року на початок першого кварталу наступного року. Сума проіндексованої балансової вартості основних фондів відображається в додатку до Декларації з податку на прибуток за І-ий квартал року, на початок якого проводиться індексація.

Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів на підприємстві спрямовані на: поліпшення стану основних засобів для продовження строку корисної експлуатації та підвищення продуктивності показників функціонування, підтримання об'єкту в робочому стані для збереження та відновлення майбутніх економічних вигод.

Прикладом покращення основних засобів є ремонт основних засобів. На підприємстві ремонт проводиться підрядним та внутрішньопідрядним способом на підставі договору. Завершення ремонту оформляють актом приймання здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів основних засобів (форма ОЗ-2). По закінченні ремонту бухгалтерія підприємства робить відмітку в інвентаризаційній картці оліку об'єкту основних засобів (ОЗ-6), який ремонтується, про дату виконання ремонту та фактичну суму витрат.

Основні засоби списуються з балансу в наступних випадках:

— продаж за плату в порядку реалізації майна;

— передача за договором дарування стороннім юридичним та фізичним особам;

— списання в наслідок морального або фізичного зносу;

— ліквідація при аваріях та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних екстремальними умовами;

— передача у вигляді внеску до статутного капіталу іншого підприємства.

Таблиця 2.6 — Кореспонденція рахунків з обліку вибуття основних засобів

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

дебет

кредит

Реалізація основних засобів

1

2

3

Відображено дохід від реалізації основних засобів

32, 37

712

Відображено суму податкових зобов’язань з ПДВ

712

64

Списано знос реалізованих основних засобів

131

10

Переведено основні засоби до складу товарів

286

10

Відображено собівартість реалізованих виробничих запасів

943

286

Відображено фінансовий результат від реалізації

791

943

Ліквідація основних засобів

Списано знос ліквідованих основних засобів

313

10

Відображено залишкову вартість ліквідованих основних засобів

976

10

Відображено витрати пов’язані з ліквідацією основних засобів

976

66, 65, 685

Відображено доходи від ліквідації основних засобів

20, 22, 28

746

Відображено фінансовий результат від ліквідації основних засобів

793, 746

976, 793

Передача основних засобів як внеску до статутного капіталу іншого підприємства

Списано знос переданих основних засобів

131

10

Відображено залишкову вартість переданих основних засобів як фінансові інвестиції

14

10

Фінансовий результат від вибуття основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття об'єктів основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів (таблиця 2. 6).

Податковим законодавством визначено, ліквідація основних засобів здійснюється: за рішенням платника податків; якщо основні фонди підлягають ліквідації при обставинах. Які не залежать від платника податків; якщо платник податків змушений відмовитися від використання основних фондів за обставин зруйнування чи ліквідації.

Для цілей оподаткування облік ліквідації основних засобів у всіх випадках однаковий та не залежить від причин, з яких ліквідуються основні фонди.

При ліквідації основних фондів ПДВ не нараховується у наступних випадках: коли основні засоби знищено або зруйновано внаслідок дії обставин непереборної сили; у випадках коли ліквідація здійснюється без згоди платника податку та при наявності відповідного документу про знищення, розбирання або перетворення основних фондів, внаслік чого основні фонди не можуть використовуватися в майбутньому за призначенням.

На підприємстві обрано прямолінійний метод нарахування амортизації основних засобів, що зафіксовано в обліковій політиці підприємства. Порядок нарахування амортизації за даним методом розглянуто у розділі 1 пункт 2.

В бухгалтерському обліку облік зносу основних засобів відображається кореспонденцією рахунків, які наведено в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 — Кореспонденція рахунків з обліку зносу основних засобів

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

дебет

кредит

Нараховано амортизацію основних засобів підприємством, що використовує рахунки класу 8 «Вирати за елементами»

83

131

Збільшення суми амортизаційних відрахувань на суму нараованої амортизації основних засобів

09

-

Облік вартості, що амортизується ведеться за кожним об'єктом, який входить до складу окремої групи основних засобів, в тому числі вартість ремонту, покращення таких засобів, отримання безоплатно, як окремий об'єкт амортизації. Суми амортизаційних відрахувань не підлягають виключенню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування податків та зборів.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой