Облік і аудит розрахунків за виплатами працівникам

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Розділ 3. Основні положення обліку та аудиту розрахунків за виплатами працівникам

3.1 Економічний зміст оплати праці та завдання її обліку

3.2 Класифікація працівників сільськогосподарських підприємств

3.3 Форми, види і системи оплати праці

3.4 Склад фонду оплати праці

3.5 Облік особового складу працівників підприємства

3.6 Сутність, мета та завдання аудиту

3.7 Інформаційне забезпечення аудиту розрахунків за виплатами працівникам

Розділ 4. Стан обліку та аудиту розрахунків за виплатами працівникам

4.1 Первинний облік праці та її оплати

4.2 Зведений облік праці та її оплати

4.3 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків за виплатами працівникам

4.4 Порядок нарахування оплати праці, види утримань з неї

4.5 Контроль за використанням фонду оплати праці

4.6 Методика проведення аудиту розрахунків за виплатами працівникам

4.7 Порядок оформлення підсумкової документації за результатами аудиту

Розділ 5. Удосконалення обліку та аудиту розрахунків за виплатами працівникам

5.1 Удосконалення обліку праці та її оплати при діючій формі обліку

5.2 Організація обліку розрахунків за виплатами працівникам при автоматизованій формі обліку

5.3 Аудит в умовах застосування комп’ютерних технологій

Розділ 6. Економічне обґрунтування результатів дослідження

Висновки і пропозиції

Список літератури

ВСТУП

Заробітна плата є однією з найскладніших економічних категорій. Її винятково важлива роль у функціонуванні економіки зумовлена можливістю одночасно та ефективно виконувати п’ять функцій — відтворювальну, мотивуючу, регулюючу, соціальну й оптимізаційну. У випадку не виконання хоча б однієї із зазначених функцій, заробітна плата, як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, перестає відповідати своєму соціально-економічному призначенню.

У ринковій економіці недостатньо лише забезпечувати матеріальну зацікавленість працівника у певних результатах праці, необхідно зацікавити його в підвищенні ефективності праці.

Заробітна плата займає одне з основних місць серед сукупності актуальних проблем для суспільства. Вона є об'єктом дослідження економічної науки та господарської практики впродовж багатьох сторіч. Особливо актуальною дана проблема є на сучасному етапі розвитку економіки у зв’язку із посиленням конкуренції, глобалізацією бізнесу, збільшенням підприємницьких ризиків, уникнути яких може забезпечити кваліфікований працівник.

У ринковій економіці, де цільовою функцією суб'єкта господарювання є максимізація прибутку, на перше місце виходить фінансовий блок показників ефективності, в основу яких закладено витрати на оплату праці. Крім того, оплата праці як кінцевий результат є важливою передумовою досягнення гармонії у оплаті, оскільки припускає встановлення безпосереднього зв’язку заробітної плати з кінцевим результатом діяльності підприємства.

В Україні ще не створено високо координованої та всеохоплюючої системи економічного регулювання процесів регіонального відтворення робочої сили. Розгляд проблемних питань та пошук шляхів їх вирішення, присвячених заробітній платі як джерелу відтворення трудових ресурсів набуває все більше набуває актуальності. Це пов’язано з тим, що в сучасних умовах роль працівника спроможного забезпечити якісне виконання завдань в умовах жорстокої конкуренції на ринку продуктів і послуг є запорукою успішного функціонування будь-якої господарської системи.

Досягнення цих цілей важко здійснити без створення належної системи обліку і аудиту за витратами праці та її оплатою.

Облік праці та її оплати — це одна з найважливіших і складних ділянок роботи, яка потребує точних і оперативних даних, в яких відображаються зміни в чисельності робітників, витратах робочого часу, категоріях робітників, кодах виробничих витрат та здійснюється контроль за використанням трудових ресурсів.

Виходячи з актуальності викладених питань нами була обрана тема дипломного проекту: Облік та аудит розрахунків за виплатами працівникам. Актуальність вибраної теми дослідження пояснюється залежністю величини заробітної плати і рівня життя населення будь-якої країни. Для переважної більшості людей заробітна плата є головним джерелом доходу. Тому питання, які пов`язані з заробітною платою (її величиною, формою нарахування і виплати), являються одними з найбільш актуальних як для робітників, так і для роботодавців.

Метою дипломного проекту є розкриття всіх найважливіших питань, пов’язаних з веденням обліку та аудиту розрахунків за виплатами працівникам, показати реально існуючу на підприємстві організацію обліку та аудиту розрахунків за виплатами працівникам, виявити недоліки, розробити теоретичні і практичні рекомендації щодо удосконалення ведення обліку та аудиту розрахунків за виплатами працівникам.

Для реалізації цієї мети необхідно виконати наступні завдання:

— вивчити та узагальнити основну і спеціальну літературу з обліку праці та її оплати;

— охарактеризувати організаційно-економічну характеристику підприємства та провести аналіз основних показників діяльності підприємства, використовуючи сучасні методи економічних досліджень;

— розглянути основні положення обліку та аудиту розрахунків за виплатами працівникам;

— дати об'єктивну і кваліфіковану характеристику стану обліку та аудиту розрахунків за виплатами працівникам;

— розглянути форми, види і системи оплати праці;

— вивчити первинний, зведений, синтетичний і аналітичний облік розрахунків за виплатами працівникам;

— вивчити порядок нарахування оплати праці та види утримань з неї;

— розглянути питання контролю за використанням фонду оплати праці на підприємстві;

— ознайомитися з методикою проведення аудиту розрахунків за виплатами працівникам та порядком оформлення підсумкової документації за результатами аудиту;

— розробити конкретні заходи по удосконаленню обліку та аудиту розрахунків за виплатами працівника;

— економічно обґрунтувати результати дослідження;

— сформулювати висновки і пропозиції по темі дослідження.

Об'єктом дослідження для дипломного проекту виступають господарські операції по обліку розрахунків за виплатами працівникам, що відбуваються в Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ Чугуївського району Харківської області.

Теоретичною та методологічною основою для написання дипломного проекту стали матеріали і праці вчених-економістів; нормативно-правові документи. Матеріалами для проведення досліджень виступили дані первинного, аналітичного та синтетичного обліку розрахунків за виплатами працівникам, форми річної фінансової за 2008−2010 рр., бухгалтерської та статистичної звітності товариства, статистичні щорічні видання.

При написанні дипломного проекту були використані слідуючі методи дослідження: статистичне спостереження; методи середніх, абсолютних і відносних величин; групування; побудова рядів динаміки.

РОЗДІЛ 2. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Агропромисловий комплекс України значною мірою визначає соціально-економічне становище суспільства. Але на сьогодні, зазначає Онищенко О., фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, рівень фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва є незадовільним. Сільське господарство є проблемною нестабільною галуззю, з економічної точки зору воно знаходиться у стані «вільного падіння», тут відсутні високі технології та сучасна техніка, яка необхідна для підвищення продуктивності виробництва [60].

В Україні підготовлено Стратегію та Законопроект «Основні засади сталого розвитку України на 2010−2020 роки», за якими: сталий розвиток — це процес розбудови світу та держав на основі узгодження і гармонізації соціальної економічної й екологічної складових, змін у підходах до експлуатації ресурсів, напряму капіталовкладень, технічного розвитку та інституціональних змін з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь [66]. Вороновська О. В. зазначає, що це, в свою чергу, висуває нові вимоги до системи управління аграрними підприємствами. Зростає роль сучасних систем оцінювання та інформаційного забезпечення сільськогосподарської діяльності, яка пов’язана з використанням у господарському процес незамінних природно біологічних факторів виробництва. А це, в свою чергу, ставить специфічні вимоги до галузевого бухгалтерського обліку як інформаційної системи, що має проводити достовірну діагностику стану біологічної складової економічного процесу, відповідно до якої саме родючий ґрунт, рослина і тварина, біологічні закони, за якими вони існують, визначають технологію побудови бухгалтерського обліку [33].

Губенко В.І. відмічає, що будь-які трансформаційну процеси в економіці впливають на розвиток обліку. Сучасна світова економіка характеризується як інформаційна, або економіка знань. Основними рисами такої економіки є зменшення частки індустріального виробництва, глобалізація, рух капіталів і трудових ресурсів, значне збільшення частки інтелектуальної праці та інформаційних технологій тощо. Критерієм успішної роботи підприємства поряд із традиційними показниками прибутку і рентабельності є його ринкова капіталізація. Це зумовило потребу трансформації бухгалтерського обліку, який відображає економічні явища і процеси. Серед основних особливостей, які характеризують тенденції розвитку обліку останніх років відповідно до нових потреб користувачів облікової інформації виділяють такі: пріоритет балансу; розширення меж застосування справедливої вартості; заміна концепції контролю; перехід від обліку майна до обліку ресурсів; регулювання звітності, а не обліку [37].

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» кожне підприємство, незалежно від організаційно-правової форми і видів діяльності, повинно вести безперервний бухгалтерський облік з дня створення його і реєстрації до ліквідації, а відповідальність за організацію обліку і ведення обліку несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), що здійснює контроль та керівництво підприємством. Законом передбачено чотири організаційні форми забезпечення ведення бухгалтерського обліку, з яких найбільш поширеною є створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером [3].

Основами побудови та вдосконалення системи бухгалтерського обліку займаються такі провідні вчені, Ф. Бутинець, С. Голов, З. Гуцайлюк, В. Жук, Г. Кірейцев, С. Кузнецова, М. Пушкарь, Н. Ткаченко, Н. Чебанова та інші. Проте висвітлення теоретико-методологічних і практичних аспектів побудови облікової системи є недостатнім і вимагає подальшого дослідження. Виникає потреба у визначенні чіткої системи бухгалтерського обліку, яка сприятиме підвищенню об'єктивності й оперативності інформації, її впливу на ефективність управління та прийняття рішень як на макро-, так і на мікрорівнях.

На погляд професора Г. Кірейцева щодо розвитку бухгалтерського обліку, згідно якого розвиток бухгалтерського обліку як економічної науки в контексті проблем створення його ефективної національної системи в Україні передбачає:

— обґрунтування практичної значимості змін його завдань і формування пов’язаних із глобалізацією економіки нових завдань, адекватних до потреб управління на всіх ієрархічних його рівнях;

— підсилення зовнішніх корисних його функцій практики бухгалтерського обліку шляхом подальшого удосконалення методу обліку та його складових;

— розвиток теорії і практики організації бухгалтерського обліку, більш посилену орієнтацію на удосконалення облікових процедур, на використання можливостей автоматизованих інноваційних технологій [47].

В. Жук зазначає, що бухгалтерський облік стає все більшою мовою світової економіки через розробку його міжнародних стандартів та принципів і запровадження їх в якості національних положень конкретних країн [43].

На думку С. Івахненкова, завдання бухгалтерського обліку поділяють на: інформаційні, контрольні, аналітичні. При цьому вони виділяють основне завдання бухгалтерського обліку — створення такої системи інформації, яка забезпечувала б реальне керівництво та примноження доходу господарства [45].

Облік тісно пов’язаний з суспільними явищами та процесами. Система обліку включається в систему управління економікою, яка пристосовується до зростаючих потреб суспільства. До обліку постійно пред’являються нові вимоги. Організація бухгалтерського обліку має забезпечити функціонування системи економічного регулювання розширеного відтворення.

Під час реформування системи бухгалтерського обліку гостро повстало питання щодо кваліфікації та професіоналізму сучасних бухгалтерів та викладачів вищих навчальних закладів.

Т. Онищенко зауважує, що для успішного освоєння різних видів діяльності в умовах ринкової економіки необхідні кваліфікаційні кадри. Одним із шляхів вирішення проблеми, що стосується забезпечення підприємства такими кадрами є навчання, підвищення кваліфікації, підготовка, перепідготовка його працівників [60].

Основним законодавчим актом є Конституція, на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю. 28 червня 1996 року на У сесії Верховної Ради України було прийнято Конституцію України. Конституційні вимоги є основополагаючими при реформуванні національного бухгалтерського обліку, що відіграє важливу роль в здійсненні заходів до ринкових відносин. У ст. 43−46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянам для повної реалізації своїх прав, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб [1].

Як зазначає Євчук Л.А., у процесі виробничої діяльності між співробітниками підприємства та його структурними підрозділами, між підсистемами, що управляють, і якими управляють, встановлюються постійні

виробничі зв’язки. Вони носять інформаційний, технологічний, трудовий, фінансовий, управлінський характер і в цілому характеризують організаційну цілісність, інтеграцію, об'єднання елементів системи. Упорядкована сукупність таких зв’язків між різними елементами системи називається структурою управління Організаційна структура підприємства значною мірою впливає на продуктивність праці. Вона визначає взаємовідносини між менеджерами й підлеглими на всіх рівнях підприємства. Самий безпосередній вплив має співвідношення чисельності управлінського персоналу і рядових працівників [42].

Реформування оплати праці в агропромисловому секторі є пріоритетним напрямом державної політики, тому що через скрутне фінансово становище сільське господарство за останні роки опинилося на найнижчому місці за рівнем оплати праці серед усіх галузей економіки.

Саух І.В. зазначає, що заробітна плата є однією з найскладніших економічних категорій. Її винятково важлива роль у функціонуванні економіки зумовлена можливістю одночасно та ефективно виконувати п’ять

функцій — відтворювальну, мотивуючу, регулюючу, соціальну й оптимізаційну. У випадку не виконання хоча б однієї із зазначених функцій, заробітна плата, як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, перестає відповідати своєму соціально-економічному призначенню. У ринковій економіці недостатньо лише забезпечувати матеріальну зацікавленість працівника у певних результатах праці, необхідно зацікавити його в підвищенні ефективності праці. Заробітна плата займає одне з основних місць серед сукупності актуальних проблем для суспільства. Вона є об'єктом дослідження економічної науки та господарської практики впродовж багатьох сторіч. Особливо актуальною дана проблема є на сучасному етапі розвитку економіки у зв’язку із посиленням конкуренції, глобалізацією бізнесу, збільшенням підприємницьких ризиків, уникнути яких може забезпечити кваліфікований працівник [65].

Оплата праці, як головне джерело особистих доходів більшості громадян, має відповідати вартості робочої сили, тобто бути достатньою для задоволення різнобічних потреб працівників на рівні, який може забезпечувати на певний час економіка країни.

Заробітна плата складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Згідно ст. 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій [ 5]. Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Зважаючи на значні зміни у законодавстві України, передачу основних прав і обов’язків з питань оплати праці від держави виробникам, виникла потреба у формуванні ефективної системи оплати праці такої багатогалузевої сфери господарювання, як аграрне виробництво. Оплата праці є невід'ємною складовою частиною економічного механізму сільськогосподарського підприємства, а також з головних чинників, що безпосередньо впливають на результати господарської діяльності.

Рівень оплати праці, як один з важливих показників розвитку економіки країни, тісно пов’язаний з рівнем ефективності виробництва, продуктивності та дохідності підприємства, оскільки її належний рівень — це успіх і стабільність у виробництві.

На сучасному етапі ринкових перетворень сільське господарство потребує суттєвих змін. Однією із важливих проблем, що потребує невідкладного вирішення, подолання фінансово-економічної кризи аграрних підприємств та становлення України як конкурентоспроможної держави є питання матеріального стимулювання працівників. Таким чином оплата праці на сьогодні є достатньо актуальною темою.

Проблемами оплати праці працівників аграрної сфери присвятили свої праці такі вчені як: Бородіна О.М., Бугуцький О. А., Вітвицький А.В., Дієсперов В. С., Колота А. М., Кулік Г. О., Малік М. Й., Махсма М. Б., Саблук П. Т., Шебаніна О.В., Шкільов О.В., Шкуріна Г. Т., Шпикуляк О. Г., Юдіна В.А., Яценко В. М., та інші.

Заробітна плата є безпосереднім чинником впливу на соціальну поведінку працівників. Тому рівень продуктивності праці, стан виробництва, зацікавленість робітників у високих кінцевих результатах праці та реалізація головних цілей та місії підприємства є віддзеркаленням реакції працівників на рівень реальної заробітної плати за кінцеві результати праці.

На думку Бортика В. А., заробітна плата є частина національного доходу, що означає в грошовій формі вартість необхідного продукту працівників сфери матеріального виробництва, яка повинна видаватися у відповідності з кількістю і якістю затраченої ними праці для задоволення особистих матеріальних і культурних потреб [31].

До основної функції заробітної плати належать наступні три: відтворювальна, відповідно до якої оплата праці повинна бути достатньою для задоволення життєвих потреб; стимулююча — оплата праці повинна стимулювати залучення працівників до процесу праці та ефективне їх використання; розподільча — за допомогою заробітної плати місце праці кожного окремого працівника. Аналізуючи нинішню ситуацію, можна сказати, що в сільському господарстві заробітна плата не виконує своєї головної функції - стимулюючої.

Основними причинами низького рівня заробітної плати є: важке фінансове становище і збитковість більшості підприємств виробничої сфери; недосконалість бюджетної податкової, грошово-кредитної системи, політики ціноутворення; незадовільна організація системи державного і договірного регулювання оплати праці, соціального партнерства на всіх рівнях; низький рівень продуктивності праці й існування значної надлишкової чисельності працівників; низька індексація заробітної плати в зв’язку з інфляцією; недосконалість механізмів формування фондів оплати праці в бюджетній сфері.

Як відмічає Козуб Л.І., результати досліджень свідчать, що рівень заробітної плати працівників різних сфер економіки нашої країни неоднаковий. Заробітна плата працівників сільського господарства є однією із найнижчих серед усіх видів економічної діяльності. Таку негативну тенденцію можна прослідкувати із часів Радянського Союзу до теперішнього часу. За даними Держкомстату України середньомісячна заробітна плата в сільському господарстві на 49,5% на 1. 01. 10 р. менша за середню по Україні [48].

Низька і несвоєчасна оплата праці працівників-аграрників призводить до соціального незадоволення; трудової апатії; погіршення виконавчої дисципліни; байдужості та безініціативності; появи гальмівних процесів розвитку здібностей людини, масової декваліфікації найактивнішого населення тощо. Очікувана винагорода за кінцеві результати праці не здатна задовольнити мінімальні потреби сільськогосподарських працівників, що змушує їх шукати більш перспективну роботу, або покладатися на особисте господарство.

На думку Дієсперова В.С., оплата праці є обов’язковою умовою раціонального господарювання і вимагає чіткого її зв’язку з результативністю, яка в свою чергу є головним критерієм економічного зростання, соціального та культурного прогресу суспільства [41].

Махсма М.Б., стверджує, що рівень ефективності праці як окремого працівника, так і усього колективу залежить від повноти використання фактора мотивації до праці, в основі якого лежить розмір її оплати, який тісно пов’язаний з результатами праці [55].

Кожна працююча людина має право на відпочинок. Основним законодавчим документом, що встановлює ці права є Закон України «Про відпустки» від 15. 11. 1996р. № 504/96-ВР. Цей закон встановлює державні гарантії, права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних, життєво-важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи [7].

В.А. Бортик зазначає, що особливу увагу слід приділяти забезпеченню виробництва окремими категоріями кваліфікованих робітників. Причому в основу необхідно покласти забезпечення підприємств особами працездатного віку. Похилий вік і низький професійний рівень, зайнятих у виробництві вже сьогодні стали гальмом на шляху реформування. Отже основними напрямками реформування системи оплати праці в сільському господарстві України повинні стати:

— підвищення середньомісячної заробітної плати в сільському виробництві до середнього рівня оплати праці по Україні;

— впровадження нових форм оплати праці;

— підвищення рівня продуктивності праці, шляхом введення доплат, премій, грошових винагород;

— підвищення питомої частки оплати праці в структурі собівартості сільськогосподарської продукції [31].

Проблемам розвитку ринку аудиторських послуг присвячено ряд праць вчених економістів, аудиторів. М. Т. Білуха, Ф. Ф. Бутинець, Г. М. Давидов, Н. І. Дорош, В. С. Рудницький, І. І. Пилипенко, О. А. Петрик, В. Я. Савченко присвячують свої дослідження питанням розвитку та організації аудиту.

Як відмічає Гноєва І.М., Аналіз результатів аудиторської діяльності та стану ринку аудиторських послуг свідчить, про те, що цей сектор економіки потерпає від змін, які відбуваються в країні. Дослідивши особливості формування ринку аудиторських послуг у розрізі встановлених регіональних особливостей, вивчення обсягів та видів наданих аудиторських послуг в Україні, провівши сегментацію ринку аудиторських послуг в Україні в розрізі регіонів, виявили коливання кількості і вартості послуг у регіонах, що у більшості залежать від платоспроможності замовників аудиту та концентрації промислових підприємств. Розглянувши національний ринок аудиту за видами наданих послуг аудиторами, констатуємо скорочення попиту на проведення аудиту. Але після виходу з економічної кризи можна очікувати відновлення ринку аудиторських послуг, тому що замовники аудиторських послуг знов стануть замислюватися про залучення фінансування, вихід на міжнародні ринки капіталу [35].

Макаренко А. П, Боюк І.В. зазначають, що аудит розрахунків з оплати праці є однією найважливіших і складних ділянок аудиторської роботи, оскільки безпосередньо зачіпає економічні інтереси усіх без винятку працівників підприємства, що перевіряються. Крім того, відіграє важливу роль у системі як внутрішнього, так і зовнішнього аудиту. Це пов’язано з тим, що облік праці і заробітної плати є трудомістким, потребує уваги і сконцентрованості, оскільки пов’язаний з обробленням великої кількості первинної інформації, має багато однотипних операцій, здійснення яких потребує багато часу. В ході проведення аудиту розрахунків з оплати праці та інших виплат працівникам формуються такі пропозиції, впровадження яких вдосконалить як матеріальне стимулювання, такі трудові відносини в колективі. [52].

Сагайдак Р.А. відмічає, що для успішного функціонування сільськогосподарського підприємства, збільшення виробництва продукції і зниження її собівартості, удосконалення господарського механізму і механізму управління всіма ланками діяльності необхідно здійснювати повсякденний внутрішньогосподарський контроль та експертизу як окремих процесів, так і діяльності в цілому. В сучасних умовах виникає необхідність повсякденного контролю за раціональним використанням за призначенням матеріальних засобів, виконанням зобов’язань перед державою по податках та інших платежах, перед постачальниками і підрядниками, за своєчасністю погашення дебіторської заборгованості економічних суб'єктів, а також за правильністю організації і ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Функціонування належної системи внутрішньогосподарського контролю (аудиту) забезпечує зведення до мінімуму можливості прийняття неправильних, невигідних рішень і виникнення збитків, протидію виникненню помилок в поточній роботі [64].

На даний час, наголошує Олексенко М. В., удосконалення бухгалтерського обліку та аналізу все більше пов’язані із використанням електронно-обчислювальних машин та відповідного програмного забезпечення. Це обумовлено, насамперед, тенденціями розвитку інформатизації процесів управління та складністю в отримуванні необхідних даних, що дозволяє оцінювати фінансовий стан кожного суб'єкта господарювання, виявляти зміни параметрів фінансових потоків і мати можливість впливати на їх розподіл і коригування. Зараз пропонується досить велика кількість програмних продуктів, які здатні вирішувати завдання відносно створення баз даних, обліку, аналізу, управління та їх захисту тощо [59].

Важливою проблемою, що існує в аграрних підприємствах, є недосконалість інформаційних технологій і відсутність комп’ютерних програм, що могло б значною мірою як полегшати, так і поліпшати роботу обліковців.

У розв’язанні цієї проблеми значну роль відіграють сучасні інформаційні технології. Без використання комп’ютерної техніки неможливо розраховувати на успішну роботу підприємства.

Бойчук А.А., Лисяк М. С відмічають, що на даному етапі розвитку бухгалтерського обліку в Україні важливе місце займає автоматизація збирання й обробки облікової інформації. Використання автоматизованого обліку дає змогу повністю уникнути помилок, оскільки при автоматизованому обліку ведеться тільки один обліковий регістр, а всі інші формуються автоматично. Перспективами подальших досліджень в цьому напрямку, на думку авторів, можна вважати використання можливостей автоматизованої діалогової журнальної форми обліку [30].

Щоб бути представленим на сучасному ринку досить широко і повно, мати привабливість для інвесторів, швидко адаптуватись до змін в законодавчій базі, своєчасно реагувати на коливання попиту, то необхідно володіти інформацією, відмічає Ф. Бутинець, це є ще однією з причин в необхідності автоматизації системи обліку сільськогосподарських підприємств. Обсяг бухгалтерської та регламентованої звітності змушує відмовитись від старих методів ведення обліку, забезпечити надійний механізм контролю фінансування, ефективний розподіл коштів та ресурсів [32].

На ринку програмного забезпечення останнім часом з’явилася велика кількість конфігурацій бухгалтерських програм, які є спеціалізованими відповідно до характеру діяльності підприємства. Діяльність агропромислових підприємств є специфічною і відрізняється від інших галузей народного господарства. Галузева специфіка підприємств АПК вимагає від українських виробників програмного забезпечення створення спеціалізованих бухгалтерських програм.

Широке впровадження автоматизації облікового процесу сільськогосподарських підприємств можливе за наявності достатньої сервісної мережі спеціалізованих фірм, які забезпечують інсталяцію та комп’ютерних програм.

М.А Білуха відмічає, що розвиток науки в галузі комп’ютерного обліку перебуває лише на етапі обґрунтування та доведення актуальності даної проблеми, тоді як практична сторона бухгалтерського обліку, переведення його в комп’ютерну площину настільки нова, що залишається не розроблена і відстає від стрімкого розвитку сучасних комп’ютерних технологій [29].

Це призводить до необхідності розробки теоретичного підґрунтя для формування нового системного забезпечення розвитку бухгалтерського обліку, заснованого на інформаційних технологіях.

Комп’ютерні технології істотно впливають на ведення обліку, з чим погоджується Домбровський В., відмічаючи: як ніколи потрібні зараз теоретико-концептуальні дослідження системи обліку в нових умовах функціонування підприємств. Кібернетика та сучасна комп’ютерна техніка можуть різко змінити парадигму бухгалтерського обліку не стільки в його методологічній базі, яка за п’ять віків розвитку показала свою життєздатність, скільки у теоретико-пізнавальних властивостях [39].

Кузнецова С.А. вважає, що при використанні комп’ютерів не існує проблеми деталізації аналітичного обліку, інформація надходить оперативно, значно підвищується продуктивність праці облікових працівників, поліпшується не тільки точність та аналітичність інформації, а й її якість — оформлення у вигляді чітко надрукованих показників [49].

Т. Микитенко пропонує подання звітності, а також здійснення розрахунків через Інтернет. Феноменальний розвиток Інтернету, програмного забезпечення та телекомунікаційних технологій буде мати суттєвий вплив на практику фінансової звітності у всьому світі. Коли одні вважають, що інвестори очікують на вчасну інформацію та існують технології програмного забезпечення, які вже роблять можливою підготовку щоденно консолідованих фінансових звітів, можна лише здогадуватись, як довго ще традиційна методика та частота звітності будуть мати сенс. Технології дають ефект мінімізації географічних відстаней і інвестори будуть вимагати вчасної електронної фінансової звітності не зважаючи на національність чи географічну відстань до суб'єкта, в який вони інвестують. Традиційні друковані звіти скоро застаріють. Буде цікаво спостерігати, як цей розвиток впливатиме на чисельність складові міжнародної фінансової звітності в найближчі роки [56].

А. Чернелевський відмічає, що для того, щоб привести первинну облікову інформацію до виду зручного для подальшого використання, потрібно провести велику підготовчу роботу. В проведенні цієї роботи на сучасному етапі велику допомогу обліковому персоналу надають комп’ютерні технології збирання та обробки облікової інформації [72].

Щодо автоматизації по оплаті праці, то С. Івахненко пропонує автоматизувати:

— нарахування заробітної плати робітникам тваринництва, адміністративно-управлінському персоналу, робітникам відрядникам, зайнятим на будівництві, промислових і допоміжних виробництвах;

— складання розрахунково-платіжних відомостей і особистих рахунків по кожному працівнику;

— визначення сум відрахувань на соціальне страхування, в резерв відпусток та на соціальне забезпечення [45].

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Агрофірма «Лебежанська», товариство з обмеженою відповідальністю, створене в 2000 р. згідно з Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки», на підставі законів України «Про підприємництво», «Про господарські товариства» шляхом об'єднання на частковій основі майна громадян учасників.

Товариство у своїй діяльності керується діючим законодавством України, Установчим договором та Статутом (додаток А).

Метою діяльності товариства є:

— виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка і реалізація, інші види господарської діяльності для задоволення потреб Товариства, його учасників та отримання прибутку на основі раціонального використання землі, інших природних ресурсів і виробничо-ресурсного потенціалу;

— технічне обслуговування та матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та інших організацій і підприємств.

Вищим органом управління товариством є Збори учасників, в яких беруть участь учасники, або призначені ними представники. Вони обирають ревізора, на якого покладається здійснення контролю за діяльністю директора.

Виконавчим органом товариства є директор, який обирається зборами учасників. Термін повноважень директора встановлюється — 5 років. На сьогодняшній день це Рало Іван Ніконорович.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в банку, печатку зі своєю назвою.

Агрофірма «Лебежанська» ТОВ розташована у південно-східній частині Харківської області. Юридична адреса: Україна. Харківська область, Чугуївський район, село Леб’яже, вул. Леніна 5.

Кліматичні умови і ґрунти при належному обробітку сільськогосподарських культур сприяють розвитку сільського господарства. Ґрунти — чорноземи звичайні. Клімат помірно континентальний з достатньою кількістю атмосферних опадів (500−575 мм. на рік). Середньорічна липнева температура +18,5С-21,5 С; січня: -6,5 С- (-8,5 С). Вегетаційний період 120−210 днів.

До складу агрофірми входять такі відділення:

— молочно — товарна ферма;

— тракторна бригада;

— автопарк

— ремонтні майстерні

— млин

— крупорушка

— масло цех.

До апарату управління входять наступні фахівці: директор; головний інженер; головний бухгалтер; головний агроном; головний ветеринарний лікар; головний зоотехнік; завідуючий машинно-тракторним парком; головний енергетик. Всього в апарат управління налічує 8 спеціалістів.

Підприємство тісно співпрацює з сусідніми сільськогосподарськими підприємствами Чугуївського району та з підприємствами сусідніх районів та областей.

Земля — основний і незамінний ресурс сільськогосподарського виробництва, являється одним із найважливіших складових ресурсного потенціалу агроформувань.

Земельні угіддя — це ділянки землі, які відрізняються природними властивостями і способом господарського використання. Їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські. До сільськогосподарських належать угіддя, які використовуються для виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Це рілля, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження. До несільськогосподарських угідь належать землі, вкриті лісом, деревно-чагарникові насадження (у тому числі полезахисні смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями, дворами та інші землі, непридатні для виконання у сільському господарстві.

Метою ефективного використання землі є досягнення високих результатів при мінімальних затратах на одиницю продукції і постійному підвищенні родючості ґрунтів

Аналізуючи використання земельних ресурсів, визначають показники, що характеризують ступінь використання для відповідних цілей усього земельного фонду або окремих видів угідь.

Основними показниками використання землі є структурні, натуральні та вартісні.

До структурних показників відносять:

— рівень освоєності земель, який визначається як відношення сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі;

— рівень розораності сільськогосподарських земель, який розраховують як відношення площі ріллі до сільськогосподарських угідь.

До натуральних показників відносять:

1) вихід продукції тваринництва, а саме:

— приросту живої маси усіх видів тварин на 100 га сільськогосподарських угідь;

— приросту живої маси свиней на 100 га ріллі;

— приросту живої маси птиці та виробництво яєць на 100 га посіву зернових;

2) урожайність основних сільськогосподарських культур.

До вартісних показників відносять виробництво валової продукції (у спів ставних цінах), валового доходу та прибутку на 100 га сільськогосподарських угідь.

Розрахунок показників ефективності використання земель наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2. 1

Показники ефективності використання земель в агрофірмі «Лебежанська» ТОВ за 2008−2010 рр.

Показники

Роки

2010 р. у % до 2008р.

2008

2009

2010

Загальна земельна площа, га

2362,6

2362,6

2150,1

91,0

у тому числі с. г. угіддя

2328,6

2328,6

2119,1

91,0

з них рілля

2328,6

2328,6

2119,1

91,0

Структурні

Рівень освоєності, %

98,5

98,5

98,5

100,0

Рівень розораності, %

100

100

100

100,0

Натуральні

Вироблено на 100 га с.г. угідь, ц: приросту живої маси тварин;

13,9

13,4

15,9

114,4

молока

413,8

425,0

381,4

92,2

зерна

1934,6

753,8

113,8

5,9

Вартісні

Вироблено на 100 га с.г. угідь, тис. грн. :

валової продукції у порівняних цінах 2005 року;

160,0

124,5

96,3

60,2

чистого прибутку

25,2

51,7

29,2

115,8

З даних таблиці 2.1 видно, що в Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ показники ефективності використання земель зменшилися за рахунок зменшення земельної площі: так у 2010 р. загальна земельна площа склала 2150,1 га, що на 9% менше від 2008 р. Це зменшення відбулося за рахунок зменшення оренди землі підприємством у населення. Сільськогосподарські угіддя і рілля теж зменшилися, якщо у 2008 р. вони складали 2328,6 га, то у 2010 р. їх розмір склав 2119,1 га, що на 9% менше.

Аналізуючи структурні показники видно, що рівень освоєності і розораності землі залишилися незмінними. Натуральні показники ефективності використання землі за аналізуємий період змінилися. Так в 2010р. у порівнянні з 2008р. виробництво на 100 га сільськогосподарських угідь приросту ВРХ збільшилося на 14,4%, молока — зменшилося на 7,8% і значно зменшилося виробництво зернових — на 94,1%. Це пов’язано з загибеллю посівів озимих в 2010 р.

Аналіз вартісних показників використання землі показує, що в 2010 р. у порівнянні з 2008 р. виробництво валової продукції у порівняних цінах зменшилося на 39,8%, а кількість чистого прибутку на 100 га с.г. угідь збільшилася на 15,8%.

Це говорить про те, що підприємство в цілому ефективно використовує земельні угіддя.

Для визначення розміру підприємства, використовуються показники розмірів виробничих ресурсів (площею сільськогосподарських угідь, ріллі, засобами виробництва, кількістю працівників) і розмірами виробництва (валовою продукцією, прибутком). Основним показником розміру підприємства є об'єм виробництва валової продукції у спів ставних цінах. Допоміжними показниками можуть бути: загальна земельна площа, площа сільськогосподарських угідь, площа ріллі, середньорічна чисельність робітників, середньорічна вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів, чисельність тварин та загальна кормова площа. За допомогою цих показників ми можемо визначити тип відтворення на підприємстві.

Для визначення розмірів Агрофірми «Лебежанська» ТОВ скористуємося таблицею 2.2., в якій наведена інформація за 2008−2010 роки.

Таблиця 2. 2

Динаміка показників розміру Агрофірми «Лебежанська» ТОВ

за 2008−2010 рр.

Показники

Роки

2008р. у % до 2006 р.

2008

2009

2010

Валова продукція (в порівняних цінах 2005р.), тис. грн.

3724,2

2898,2

2039,8

54,8

у тому числі: рослинництва

2504,9

1659,6

973,1

38,8

тваринництва

1219,3

1238,6

1066,7

87,5

Товарна продукція, всього, тис. грн. у тому числі

4175,2

5229,7

4679,0

112,1

у тому числі: рослинництва

2488,7

3584,8

2534,6

101,8

тваринництва

1686,5

1644,9

2144,4

127,2

Загальна площа с. г. угідь, га

2362,6

2362,6

2150,1

91,0

з них площа ріллі, га

2328,6

2328,6

2119,1

91,0

Середньорічна чисельність працівників зайнятих у сільськогосподарському виробництві, чол.

67

62

61

91,0

у тому числі: рослинництва

30

27

27

90,0

тваринництва

37

35

34

91,9

Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.

1211,5

1073,0

1598,5

131,9

Чисельність тварин в умовних головах, ум. гол.

375,2

330,8

355,4

94,7

Аналізуючи дані таблиці 2.2 можна зробити висновок, що у 2010р. обсяг валової продукції у порівняних цінах зменшився у порівнянні з 2008р. майже вдвічі. Товарна продукція за цей період збільшилася на 12,1%. Аналізуючи забезпечення господарства земельними ресурсами, ми бачимо, що у 2010р. площа сільськогосподарських угідь склала 2150,1 га, що на 9% менше чим у 2008 р. Середньорічна вартість основних виробничих засобів за 2008−2010 рр. збільшилась на 31,9%. Середньорічна чисельність працівників зайнятих у сільськогосподарському виробництві зменшилась на 9%. Чисельність тварин у перерахунку на умовні ВРХ у 2010р. зменшилась на 5,3%. Підводячи загальний підсумок вище розглянутих показників, можна сказати, що на підприємстві присутні ознаки звуженого відтворення: основним показником, який вплинув на зменшення всіх показників — є площа сільськогосподарських угідь. А якщо зменшується площа сільськогосподарських угідь, то підприємству відповідно потрібна менша кількість працівників, основних виробничих і оборотних засобів.

Далі з’ясуємо спеціалізацію Агрофірми «Лебежанська» ТОВ.

Спеціалізація підприємства — це процес суспільного поділу праці, який характеризується розвитком окремих галузей виробництва відповідно до ґрунтово-кліматичних умов господарства. Її ефективність виявляється у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі, підвищення товарності, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності.

Оскільки суспільний поділ праці і зв’язок підприємств сільського господарства з підприємствами інших галузей народного господарства здійснюється через товарну продукцію, то основними показниками, які характеризують спеціалізацію підприємства, є склад і структура товарної продукції, показники яких наведемо в таблиці 2.3.

З даних таблиці 2.3 видно, що Агрофірма «Лебежанська» ТОВ за 2008−2010 рр. спеціалізується на вирощування зернових, технічних культур та на виробництві молока. Майже незмінно на протязі усього періоду перше місце в структурі товарної продукції займають зернові 37,7% в 2008р., 33,3% в 2009р. і як виняток через загибель посівів озимих в 2010 р. — 4., 8%. Друге місце займає виробництво соняшника, так відповідно по рокам за період 2008−2010 рр. відсоток наступний — 21,6, 34,4, 48,7%. Третє місце посідає виробництво молока — 30,3, 26,8, 38,3% відповідно.

оплата праця облік розрахунок

Таблиця 2. 3

Структура товарної продукції Агрофірми «Лебежанська» ТОВ

за 2008−2010 рр.

Товарна продукція

2008 рік

2009 рік

2010 рік

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Рослинництво, всього

2488,7

59,6

3584,8

68,5

2534,6

54,1

В т.ч.: зернові та зернобобові

1574,6

37,7

1742,9

33,3

224,7

4,8

З них: пшениця озима

1090,8

26,1

1388,8

26,6

44,4

0,9

кукурудза на зерно

33,3

0,8

148,6

2,8

97,4

2,1

ячмінь ярий

450,5

10,8

205,5

3,9

829,0

1,8

Соняшник

900,2

21,6

1799,2

34,4

2277,7

48,7

Інша продукція рослинництва

13,9

0,3

42,7

0,8

32,2

0,6

Тваринництво, всього

1686,5

40,4

1644,9

31,5

2144,4

45,9

В т.ч.: М’ясо ВРХ

418,8

10,0

237,9

4,6

353,5

7,6

Молоко

1264,3

30,3

1400,1

26,8

1790,9

38,3

Інша продукція тваринництва

3,4

0,1

6,9

0,1

-

-

Разом по підприємству

4175,2

100

5229,7

100

4679,0

100

Основні засоби — це засоби праці, які багаторазово протягом тривалого часу (більше 365 днів), беруть участь у процесі виробництва, зберігають при цьому свою натуральну форму і поступово переносять свою вартість на готовий продукт. За економічним значенням основні фонди сільськогосподарського підприємства поділяють на 3 групи:

— основні виробничі засоби сільськогосподарського призначення;

— основні виробничі засоби несільськогосподарського призначення;

— основні невиробничі засоби.

Показники розміру, руху і стану основних фондів Агрофірми розглянемо в таблиці 2. 4

Таблиця 2. 4

Показники розміру, руху і стану основних фондів Агрофірми «Лебежанська» ТОВ за 2008−2010р.

Показники

Роки

2010р. до 2008р.

2008

2009

2010

(+,-)

%

Вихідні дані

1. Наявність на початок року, тис. грн.

3075

3241

3206

+131

104,3

2. Надійшло (введення в дію нових засобів), тис. грн.

275

3

1343

+1068

488,4

3. Вибуття (ліквідовано) основних засобів, тис. грн.

109

38

-

-

-

4. Наявність на кінець року, тис. грн.

3241

3206

4549

+1308

140,4

5. Сума зносу, тис. грн. :

а) на початок року

1849

2044

2257

+408

122,1

б) на кінець року

2044

2257

2302

+259

112,6

1. Коефіцієнт росту основних фондів (4: 1)

1,05

0,99

1,42

+0,37

135,2

2. Показники:

а) відновлення фондів, (2: 4×100),%

8,49

0,09

29,52

+21,03

347,7

б) вибуття (3: 1×100),%

3,54

1,17

-

-

-

в) зносу:

— на початок року (5а: 1×100),%

60,13

63,07

70,40

+10,27

117,1

— на кінець року (5б: 4×100),%

63,07

70,40

50,60

-12,47

80,2

г) придатності:

— на початок року ((1−5а): 1×100),%

39,87

36,93

29,60

-10,27

74,2

— на кінець року, ((4−5б): 1×100),%

38,93

29,28

70,05

+31,12

179,9

Дані таблиці 2.5 свідчать про покращення основних показників розміру, руху і стану основних фондів Агрофірма «Лебежанська» ТОВ. Наявність на початок 2010 р. більша на 131 тис грн. (4,3%) у порівнянні з 2008 р.

Надходження у 2010 р. на 1068 тис. грн. більше чим у 2008 р., це майже в 5 раз.

Вибуття основних фондів у 2010р. в агрофірмі не було.

Наявність на кінець 2010 р. більше на 1308 тис. грн. (40,4%) у порівнянні з 2008 р.

Сума зносу на початок 2010 р. більше на 408 тис. грн. (22,1%) чим у 2008 р.

Сума зносу на кінець 2010р. також більша на 259 тис. грн. (12,6%) у порівнянні з 2008 р.

Коефіцієнт росту основних фондів Агрофірми за аналізуємий період більше 1, тобто за цей період відбулося збільшення основних засобів, що є позитивним.

Показник відновлення фондів 2010р. на 21,03 тис. грн. (247,7%) більший у порівнянні з 2008 р. Показники вибуття фондів у 2010 р. відсутні, так як в цьому році вибуття не було. Показник зносу на початок 2010 р. більше на 10,27 (17,1%) чим у 2008 р., та на кінець 2010 р. він менше на 12,47 (19,8%) чим у 2008 р. Показник придатності на початок 2010 р. менше, чим у 2008 р. на 10,27 (25,8%). Цей показник на кінець 2010 р. збільшився у порівнянні з 2008 р. на 31,12 (79,9%).

Виходячи з даних таблиці 2.5 можна зробити висновок, що основні показники розміру, руху і стану основних фондів Агрофірми «Лебежанська» ТОВ в 2010 р. високі та в основному відбулося їх збільшення у порівнянні з 2008 р.

Показники прибутковості та ефективності використання активів Агрофірми «Лебежанська» ТОВ за 2008−2010 рр. приведені в таблиці 2.5.

Таблиця 2. 5

Показники прибутковості та ефективності використання активів

Агрофірми «Лебежанська» ТОВ за 2008−2010 рр.

Показники

2008 р.

2009 р.

2010 р.

Відхилення 2010р. від 2008 р. (+,-)

Вихідні дані, тис. грн.

1. Чиста виручка (дохід) від реалізації продукції

4194

5853

5313

+1119

2. Собівартість реалізованої продукції

3329

3984

4094

+765

3. Валюта балансу (активи — середньорічна вартість)

7537

7299

7521

-16

4. Основні засоби (середньорічна вартість)

1212

1073

1599

+387

5. Оборотні активи (середньорічна вартість)

5295

5477

4886

-409

6. Запаси (середньорічна вартість)

3093

3410

3558

+465

7. Чистий прибуток

586

1204

619

+33

Рішення

1. Оборотність активів (коефіцієнт ресурсовіддачі)

0,56

0,80

0,71

+0,15

2. Фондовіддача

0,48

1,12

0,39

-0,09

3. Коефіцієнт оборотності оборотних активів

0,79

1,07

1,09

+0,3

4. Період одного обороту оборотних активів (днів)

455

336

330

-125

5. Коефіцієнт оборотності запасів

1,07

1,17

1,15

+0,08

6. Період одного обороту запасів (днів)

336

307

313

-23

7. Норма прибутку, %

9,0

18,4

9,5

+0,5

З даних таблиці 2.5 видно, що в 2010р. показники прибутковості та ефективності використання активів Агрофірми «Лебежанська» ТОВ покращилися у порівнянні з 2008р. Це є позитивним в діяльності Агрофірми.

Трудові ресурси — основна частина продуктивних сил сільськогосподарського виробництва. Аналіз забезпеченості трудовими ресурсами, точніше, робочою силою та її використання проводять в тісному зв’язку з аналізом обсягу виробництва продукції.

Продуктивність праці - це здатність конкретної праці виробляти значну кількість продукції за одиницю часу чи виконувати об'єм робіт.

Продуктивність праці в Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ розглянемо в таблиці 2.6.

Таблиця 2. 6

Динаміка продуктивності праці в Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ за 2008−2010 рр.

Показники

Роки

2010р. в % до 2008р.

2007

2008

2009

Валова продукція, всього (в порівняних цінах 2005 р.), тис. грн.

3724,2

2898,2

2039,8

54,8

В т.ч.: рослинництва

2504,9

1659,6

973,1

38,8

тваринництво

1219,3

1238,6

1066,7

87,5

Відпрацьовано люд. — год., всього, тис.

106,71

106,74

95,17

89,2

В т.ч. в: рослинництві

37,52

34,29

31,59

84,2

тваринництві

69,19

72,45

63,58

91,9

Середньорічна кількість робітників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві всього, чол.

67

62

61

91,0

В т.ч. в: рослинництві

30

27

27

90,0

тваринництві

37

35

34

91,9

Вихід валової продукції на одного середньорічного робітника по господарству, тис. грн.

55,59

46,75

33,44

60,2

В т.ч.: рослинництва

83,50

61,46

36,04

43,2

тваринництва

32,95

35,38

31,37

95,2

Вихід валової продукції на 1 люд. — год., всього по господарству, грн.

34,90

27,15

21,43

61,4

В т.ч.: рослинництва

66,76

48,40

30,80

46,1

тваринництва

17,62

17,10

16,77

95,2

З даних в таблиці 2.6 розрахунків видно, що в 2010 р. у порівнянні з 2008 р. продуктивність праці в агрофірмі значно знизилася. Так вихід валової продукції на одного середньорічного робітника по господарству зменшився на 39,8% у порівнянні з 2008р. В тому числі рослинництва — на 56,8%, а в тваринництві - на 4,8%.

Вихід валової продукції на 1 людино-годину всього по агрофірмі зменшився в 2010р. майже вдвічі у порівнянні з 2008р. тобто на 38,6%. В тому числі в рослинництві - на 53,9%, в тваринництві - на 4,8%.

Такі зміни не є позитивними в роботі Агрофірми «Лебежанська» ТОВ.

Фінансовий стан підприємства також можна оцінювати з точки зору його перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто спроможність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися по короткострокових зобов’язаннях. Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Ліквідність підприємства — це його спроможність перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів у міру настання їх строку.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Ними є: загальний коефіцієнт покриття (або поточний коефіцієнт); коефіцієнт швидкої ліквідності; коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності).

Загальний коефіцієнт покриття визначається за формулою 2. 2:

Лз = (2.2)

За цим коефіцієнтом одержують загальну оцінку ліквідності. Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Логіка даного показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов’язання в основному за рахунок поточних активів, отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов’язання, підприємство вважається ліквідним.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой