Облік операцій з цінними паперами

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Облік операцій з цінними паперами

Зміст

цінний папір облік операція

Вступ

1. Поняття, класифікація цінних паперів і операцій з ними

2. Облік банком цінних паперів, довгострокових вкладень та пасивних операцій за власними борговими зобов’язаннями

3. Перспективи розвитку та вдосконалення операцій банку з державними цінними паперами

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Провідне місце у ринковій економіці України належить фінансово-кредитній системі. Від ефективності й безперебійності функціонування кредитно — фінансового механізму залежить не лише своєчасне отримання коштів окремими господарськими одиницями, а й темпи економічного розвитку країни в цілому.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Становлення національного ринку цінних паперів України відбувалося за активної участі комерційних банків. А поява небанківських фінансових компаній і брокерських контор на Українській фондовій біржі відбулося значно пізніше. Одним із перших емітентів акцій на українському фондовому ринку були, зокрема, Укрінбанк, «Градобанк» і «ІНКО». Зараз практично усі банки мають ліцензії на роботу з цінними паперами. Сучасні банки — це універсальні кредитно-фінансові установи, що можуть виконувати функції активного учасника фондового ринку. Це має також законодавче забезпечення. Але поки що банки зосередили увагу на власній емісії, тоді як із цінними паперами інших емітентів не працюють. Комерційні банки сьогодні й далі випускають цінні папери власного боргу.

Центральною ланкою цього механізму в сучасній економіці виступають банки. З огляду на це питання банку на сучасному етапі досить актуальне і йому приділяється значна увага економічної науки.

Банківська система України має своє особливе призначення, специфічні функції в економіці. Виникає банківська система не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а будується за заздалегідь виробленою концепцією, в межах якої надається певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку.

Теоретичне та практичне значення теми. Тема дослідження має важливе теоретичне значення. Створення нової банківської системи в Україні на основі державних банків почалося у 1991 році з прийняттям Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з яким було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, що включає верхній та нижній рівні, а також визначено, які банки належать до кожного з рівнів і яким буде механізм зв`язків між ними. До найбільш складних і малорозроблених проблем з даної теми в нашій теорії відносяться:

— оцінка операцій з цінними паперами банку;

— визначення класу емітента;

— оцінка фінансового стану емітента;

— визначення ринкової вартості груп цінних паперів в портфелі банку.

Ці питання стосовно діяльності об'єкта дослідження розглядаються в роботі.

Метою роботи є дослідження обліку операцій комерційних банків з цінними паперами. До основних задач дослідження відносяться:

— розглянути поняття, класифікацію цінних паперів і операцій з ними;

— вивчити облік банком цінних паперів, довгострокових вкладень та пасивних операцій за власними борговими зобов’язаннями;

— обґрунтувати перспективи розвитку та вдосконалення операцій банку з державними цінними паперами.

1. Поняття, класифікація цінних паперів і операцій з ними

Існує безліч причин того, що підприємства відчувають нестачу грошей і, водночас, є дуже обмежена кількість способів їх залучення. Це в основному отримання позики та запрошення до участі у капіталі підприємства. Отримуючи позику, боржник зобов`язується повернути гроші кредитору разом з платою за користування ними; кредитор при цьому має від підприємства чи посередника певні гарантії щодо своєчасного повернення боргу. За участі у капіталі купується частка майна, котра дає право на отримання доходів від функціонування підприємства, що гарантується можливістю управління останнім.

Крім підприємств, грошей постійно потребує влада, яка має набагато більше способів їх залучення. Однак, зважаючи на те, що прямі фіскальні вилучення мають свої межі, вона теж користується позиками, при цьому на таких самих умовах платності, зверхності та гарантованості, що й інші боржники [14, c. 232].

Купівля-продаж позик і часток підприємств відбувається на фінансовому ринку. Зрозуміло, що угода між сторонами підтверджується певними документами — договором купівлі-продажу, кредитним договором тощо. Можуть виникнути обставини (наприклад негайна потреба у готівці), коли кредитор чи власник частки підприємства передає свій борг або пай у майні третій особі, тобто документи, що обслуговують конкретну угоду, можуть «відокремитися» від неї. Ті документи, котрі відокремилися від угоди щодо купівлі-продажу позик або часток підприємств і почали самостійне життя, виконуючи при цьому деякі функції грошей та набуваючи цілком нових властивостей, мають назву цінних паперів.

Безумовно, що грошей потребує і третій суб`єкт ринку — домогосподарства, які залучають їх через позики. Але, оскільки кількість кредиторів окремого домогосподарства обмежена у порівнянні з підприємством чи державою, бо його грошові потреби незрівнянно менші, свої боргові зобов`язання домогосподарства не оформляють як цінні папери, а укладають звичайні позикові угоди окремо з кожним кредитором.

Офіційне тлумачення поняття цінних паперів дає Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»:

«Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам».

Цінні папери поділяються на три групи:

1. Пайові цінні папери — тобто ті, що засвідчують участь у акціонерному капіталі, дають власникам право на управління корпорацією, на отримання доходів від її діяльності та одержання частки майна за ліквідації товариства. Емітент таких цінних паперів зобов`язань щодо повернення грошей, інвестованих у його діяльність, не несе.

2. Боргові цінні папери — ті, за якими емітент несе зобов`язання щодо повернення залучених коштів і виплати грошей за користування ними. Інвестор, що володіє такими цінними паперами, не має прав на участь у діяльності емітента.

3. Похідні цінні папери — ті, що зв`язані з обігом пайових і боргових цінних паперів та прав щодо них. Цінні папери обертаються на фінансовому ринку, який забезпечує розподіл грошових коштів між підприємствами, органами влади і домогосподарствами.

Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» передбачено, що в Україні можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів:

* акції;

* облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

* облігації підприємств;

* казначейські зобов’язання республіки;

* ощадні сертифікати;

* векселі;

* приватизаційні папери.

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує

участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред`явника, привілейованими та простими. Громадяни вправі бути власниками, як правило іменних акцій.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов`язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Казначейські зобов`язання України — вид цінних паперів на пред`явника, що розміщується виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу [14, c. 234].

Випускаються такі види казначейських зобов`язань:

а) довгострокові - від 5 до 10 років;

б) середньострокові - від 1 до 5 років;

в) короткострокові - до одного року.

Сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред`явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчудження) іншим особам є недійсний.

Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий і переказний.

Вексель — це:

строго формальний документ, і відсутність кожного з обов’язкових реквізитів робить його недійсним;

безумовне грошове зобов’язання, тому що наказ його оплатити і прийняття зобов’язань по оплаті не можуть бути обмежені ніякими умовами;

абстрактне зобов’язання, тому що в його тексті не допускаються ні які посилання на підставу його видачі.

Приватизаційні папери — це вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Крім зазначених вище, в обігу можуть перебувати похідні цінних паперів (форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони тощо) і цінні папери іноземних інвесторів, які допущені до обігу на території України.

Відповідно до законів України «Про банки і банківську діяльність» від 0712. 2007 р. № 2121-ІП і «Про цінні папери та фондову біржу» від 18. 06. 2001 р. № 1201-ХП (зі змінами і доповненнями) банки можуть здійснювати операції з випуску та обігу цінних паперів, а також комісійну та комерційну діяльність з цінними паперами, надавати послуги щодо зберігання цінних паперів, здійснювати депозитарний облік і ведення розрахунків за операціями з цінними паперами, а також інші операції з цінними паперами згідно з чинним законодавством України.

Загалом операції комерційних банків із цінними паперами з позиції їх відображення в балансі банку можна розділити на такі групи: активні, пасивні й позабалансові. До активних операцій належать вкладення банку в цінні папери, до пасивних — операції з емісії цінних паперів власного боргу, позабалансове обліковуються довірчі операції з цінними паперами, що здійснюються за рахунок третіх осіб, операції щодо зберігання цінних паперів тощо.

Наведена класифікація дає змогу чітко розмежувати підходи до визначення методики обліку окремих груп операцій банку з цінними паперами.

Традиційно найбільша питома вага у складі операцій комерційних банків із цінними паперами належить вкладенням банків у цінні папери. Згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 30. 12. 2007 р. № 466 (зі змінами) вкладення банку в цінні папери класифікуються таким чином.

Вкладення банку в цінні папери:

· портфель цінних паперів на продаж;

· портфель цінних паперів на інвестиції;

· портфель пайової участі (вкладень в асоційовані компанії);

· портфель вкладень у дочірні компанії.

Різниця між цінними паперами на продаж та цінними паперами на інвестиції полягає в намірі інвестора під нас їх придбання (а саме, на який період та з якою метою вони придбані), в характеристиці самого цінного папера (чи обертається він на активному ринку) та фактичному періоді його зберігання у портфелі банку (цінні папери, що зберігаються більше ніж календарний рік, слід відносити до портфеля цінних паперів на інвестиції) [15, c. 45].

Слід зауважити, що цінні папери у кожному з названих портфелів за видами сплати доходу переділяються на дві категорії:

1) цінні папери з визначеним прибутком, що дають процентний дохід (купонні цінні папери) або не дають процентного доходу (цінні папери з нульовим купоном);

2) цінні папери з невизначеним прибутком, до яких належать акції та цінні папери, які засвідчують право на паї, а також інші цінні папери з невизначеним прибутком.

Належність цінного папера до того чи того портфеля та його категорія за видом сплати доходу визначають методику обліку кожного виду вкладень банку в цінні папери.

2. Облік банком цінних паперів, довгострокових вкладень та пасивних операцій за власними борговими зобов’язаннями

Порядок обліку операцій банків з придбання, продажу, рефінансування, розміщення та випуску цінних паперів визначений Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 30. 12. 2007 р. № 466 (зі змінами).

* неперервності діяльності установи банку;

* стабільності правил бухгалтерського обліку;

* обережності;

* нарахування та відповідності доходів і витрат;

* дати операції;

* окремого відображення активів і пасивів;

* переваги змісту над формою;

* оцінки.

Фінансовий облік операцій з цінними паперами здійснюється за відповідними рахунками 1-го, 3-го, 4-го та 9-го класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Слід зауважити, що в рамках цієї теми не розглядається облік операцій з емісії, розміщення та обігу власних акцій банку [15, c. 66].

Усі цінні папери, придбані банком, обліковуються за балансовими рахунками згідно з портфелем, до якого їх віднесено.

За кожним придбаним цінним папером банк заводить справу про характеристику його ринку, на підставі якої було здійснено класифікацію цінного папера. У цій справі вказується така інформація: сума та обсяг емісії цінного папера; наявність і кількість брокерів, що забезпечують котирування; оцінка фінансового стану емітента; рішення керівництва банку про ліквідність ринку цінного папера. Цінні папери, що придбані та зберігаються за дорученням клієнтів, а також цінні папери, придбані згідно з договорами про довірче управління, обліковуються за позабалансовими рахунками. Позабалансове, на спеціальних рахунках ДЕПО, також здійснюється облік прав власності за цінними паперами, що випущені у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.

Придбані з метою продажу акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком обліковуються за балансовими рахунками групи 310 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж».

Операції з купівлі-продажу цінних паперів відображаються в бухгалтерському обліку за датою операції (датою укладення угоди) незалежно від дати розрахунку за цією операцією або дати валютування (зміни прав власності на цінні папери).

Дата операції - це дата здійснення операції, тобто дата виникнення активів або зобов’язань.

Дата розрахунку — це дата зарахування або списання активів за операцією.

Дата валютування — це дата, коли відбувається передання права власності згідно з вимогами контракту щодо купівлі-продажу цінних паперів.

У випадку, коли вказані дати збігаються, придбані цінні папери відображаються за дебетом відповідних рахунків 310-ї групи.

Якщо дата передання прав власності не збігається з датою укладення угоди, то зобов’язання щодо купівлі-продажу цінних паперів за датою угоди обліковуються за позабалансовими рахунками груп 935-ї «Активи до отримання», 936-ї «Активи до відсилання». За цими рахунками обліковуються зобов’язання та вимоги за угодами з цінними паперами від дати укладення угоди до дати валютування. Починаючи від дати валютування здійснюють нарахування доходів чи витрат за цінними паперами.

В аналітичному обліку за балансовими рахунками 310-ї групи відкриваються особові рахунки в розрізі емітентів акцій та випусків цінних паперів.

Вкладення банків в цінні папери обліковуються за їхньою первісною вартістю.

Первісна вартість цінного папера — ціна придбання цінного папера, що містить комісії за брокерські, юридичні, консультаційні послуги, біржовий збір, державне мито тощо.

Згідно з принципом обережності, наприкінці кожного місяця балансова вартість портфеля акцій на продаж коригується за правилом нижчої вартості.

Правило нижчої вартості - метод оцінки активу за меншою з двох вартостей — балансовою чи ринковою.

За цим правилом на суму різниці між балансовою та ринковою вартістю акцій, якщо ринкова вартість наприкінці місяця стає нижчою від їхньої балансової вартості, створюється спеціальний резерв під нереалізований збиток.

Цей резерв обліковується за балансовим рахунком 3190 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж» (на окремому аналітичному рахунку — «Резерв під знецінення акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж»). Рахунок є контрактивним.

При оцінці портфеля ринкова вартість акцій зменшується на передбачені витрати під час продажу акцій (наприклад, комісійні за брокерські, юридичні послуги, біржовий збір, державне мито). Якщо портфель акцій на продаж містить пакети акцій різних компаній, правило нижчої вартості застосовується за окремими складовими частинами портфеля (пакетами акцій окремих компаній) без взаємної компенсації між нереалізованими прибутками та збитками від різних пакетів акцій.

Зниження вартості портфеля акцій на продаж відображається проведенням:

Дт 7703 «Відрахування в резерв під знецінення цінних паперів на продаж»

Кт 3190 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж».

Якщо наприкінці наступного місяця за результатами корегування балансової та ринкової вартості акцій необхідно зменшити залишок створеного спеціального резерву, то в бухгалтерському обліку це відображатиметься так:

Дт 3190 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж»

Кт 7703 «Відрахування в резерв під знецінення цінних паперів на продаж»

Перевищення ринкової вартості цінних паперів над їхньою балансовою вартістю бухгалтерським проведенням не супроводжується.

За реалізації акцій, що перебували у портфелі банку на продаж, реалізований прибуток чи збиток (різниця між ціною реалізації та балансовою вартістю) відображається у банку-продавцеві за окремим аналітичним рахунком балансового рахунка 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж».

Зокрема, у випадку реалізації акцій з отриманням прибутку банк-продавець виконує такі бухгалтерські проведення (за умови, що резерв за цими цінними паперами не формувався).

ДТ Кореспондентський рахунок — на суму отриманих коштів

Кт Рахунок групи 310 «Акції та інші цінні папери з нефіксова-ним прибутком у портфелі банку на продаж» — на суму балансової вартості цінних паперів

Кт 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж» -на різницю між сумою отриманих коштів та балансовою вартістю цінних паперів

Якщо в період перебування акцій у портфелі на продаж за ними було оголошено дивіденди, то дохід отриманий у вигляді дивідендів, обліковується за балансовим рахунком 6300 «Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями».

Вкладення банків у боргові цінні папери Уряду України та місцевих органів державного управління, що рефінансуються НБХ відображаються за балансовими рахунками груп 141 «Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж» та 142 «Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на інвестиції». Облік їх здійснюється аналогічно облікові боргових цінних паперів, придбаних на продаж та на інвестиції, що відображаються за рахунками 3-го класу.

Вкладення банку з метою продажу в боргові цінні папери, випущені центральними та місцевими органами державного управління, банками та іншими юридичними особами, обліковуються за рахунками групи 311 «Боргові цінні папери в портфелі банку на продаж» (окрім тих, що рефінансуються НБУ).

В аналітичному обліку ведуться особові рахунки в розрізі емітентів.

Боргові цінні папери у портфелі банку на продаж відображаються в обліку за вартістю їх придбання та переоцінюються наприкінці місяця згідно з правилом нижчої вартості.

Облік боргових цінних паперів на продаж банк здійснює у розрізі кожної складової частини цінних паперів: номінальної вартості, дисконту і премії. Для цього відкриваються окремі балансові рахунки групи 311. Так, рахунки 3110,3111,3112,3113,3114 служать для обліку боргових цінних паперів у портфелі банку на продаж різних емітентів.

Рахунок 3116 КА «Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами у портфелі банку на продаж» служить для обліку дисконту, а рахунок 3117А «Неамортизована премія за борговими цінними паперами у портфелі банку на продаж» — для обліку премій за цим видом цінних паперів.

Придбання боргових цінних паперів з дисконтом чи премією відображається такими бухгалтерськими проведеннями

Балансова вартість боргових цінних паперів визначатиметься шляхом приєднанням до номіналу цінних паперів (рахунки 3110, 3111,3112,3113,3114) залишку премії (рахунок 3117) або навпаки — вирахуванням залишку дисконту (рахунок 3116) [11, c. 222].

Щомісяця, протягом періоду від дати придбання до погашення цінних паперів, необхідно здійснювати амортизацію дисконту та премії з віднесенням нарахованих сум на збільшення чи зменшення процентних доходів банку (рахунок 6052 «Процентні доходи за іншими цінними паперами у портфелі банку на продаж»).

Величина амортизації дисконту чи премії за період розраховується за двома методами:

1) метод прямої ставки процентів (рівномірний метод). Амортизація розраховується таким чином, щоби залишок неамортизованого дисконту (премії) на день погашення цінних паперів був нульовим.

2) метод ефективної ставки процентів (ринкової ставки на час придбання). Величина амортизації за кожен період визначається множенням поточної балансової вартості цінного папера на його ринкову ставку та вирахуванням суми нарахованих процентів за офіційно встановленою процентною ставкою.

Дозволяється застосовувати один із методів, якщо різниця між величинами амортизації за період, яку розраховано за цими двома методами, не є суттєвою.

Сума амортизації дисконту збільшує процентний дохід банку (цінні папери з дисконтом), а сума амортизації премії зменшує його (цінні папери з премією). Бухгалтерські проведення, що виконуються для амортизації дисконту та премії за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж, наведено в таблиці.

Наприкінці місяця за борговими цінними паперами, що враховані в портфелі банку на продаж, необхідно здійснювати нарахування процентного доходу, що відображається в обліку таким проведенням.

ДТ 3118 «Нараховані доходи за борговими ЦП в портфелі банку на продаж

Кт 6052 «Процентні доходи за іншими ЦП в портфелі банку на продаж»

Результат (прибуток або збиток) від торгівлі цінними паперами відображається за балансовим рахунком 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж». Якщо здійснюється переведення цінних паперів з портфеля цінних паперів на продаж до інвестиційного портфеля, вказана операція відображається в обліку за ринковою ціною на час переведення в порядку продажу цінних паперів. Отриманий результат відображається за балансовим рахунком 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж» як прибуток чи збиток від торгівлі цінними паперами. Переведені цінні папери обліковуються за рахунками інвестиційних цінних паперів як придбані.

Вкладення банку в боргові цінні папери на інвестиції, випущені центральними та місцевими органами державного управління, банками та іншими юридичними особами, обліковуються за рахунками групи 321 «Боргові цінні папери у портфелі банку на інвестиції» (крім тих, що рефінансуються НБУ).

В аналітичному обліку ведуться особові рахунки в розрізі емітентів.

Банки можуть купувати боргові цінні папери на дату їх випуску або після цієї дати протягом терміну їхньої дії.

Боргові цінні папери можуть бути придбані за номіналом, з надбавкою (премією) або знижкою (дисконтом). Це залежить від того, яке співвідношення фактично склалося між офіційно встановленою і ринковою ставкою процентів за цими цінними паперами. Якщо ринкова ставка вища, ніж офіційно встановлена, то цінні папери продаються з дисконтом, і навпаки, якщо ринкова ставка процентів нижча, ніж офіційно встановлена, — з премією.

Залежно від цього боргові цінні папери можна класифікувати таким чином.

Облік боргових цінних паперів на інвестиції здійснюється в розрізі кожної складової частини цінних паперів: номінальної вартості, дисконту і премії. Для цього в групі 321 відкриваються окремі балансові рахунки для обліку номіналу цінних паперів, дисконту і премії за ними.

Номінал обліковується за рахунками 3210,3211,3212,3213,3214 в розрізі емітентів цінних паперів. Для обліку неамортизованого дисконту служить рахунок 3216 «Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції» [11].

Класифікація боргових цінних паперів в портфелі банку на інвестиції в залежності від умов їх придбання обліку неамортизованої премії - рахунок 3217 «Неамортизована премія за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції». Відкриття рахунків та облік за складовими частинами цінних паперів, а також амортизація премії чи дисконту здійснюються аналогічно облікові цих операцій за борговими цінними паперами у портфелі банку на продаж.

Нарахування процентів за купонними цінними паперами проводиться щомісяця згідно з методом нарахування, за процентною ставкою купона, починаючи від дати їх придбання.

Якщо боргові цінні папери купляються в період між датами сплати купонів, то банк-покупець може сплачувати суму накопиченого процента, який входить до вартості цінного папера.

Накопичений процент — сума процентів, які нараховані від дати випуску цінних паперів або дати останньої сплати купона до звітної дати.

Накопичений процент входить до первісної вартості цінного папера за його придбання чи продажу.

Сплачений накопичений процент обліковується за рахунком 3218 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції» За цим рахунком також здійснюється нарахування процентів за купонними цінними паперами.

Сплачені накопичені проценти за купонними цінними паперами списуються на час фактичного отримання купона.

Нарахування процентів здійснюється з віднесенням їх сум на рахунок 6053 «Процентні доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції».

Придбання боргових цінних паперів між датами сплати процентів, нарахування та отримання доходів за ними відображається в обліку так.

Для відшкодування можливих утрат від зниження протягом року ринкової ціни інвестиційних цінних паперів наприкінці року створюється резерв під їх знецінення. При цьому виконується бухгалтерське проведення:

Дт 7704 «Відрахування в резерв під знецінення ЦП на інвестиції»

Кт 3290 «Резерв під знецінення ЦП у портфелі банку на інвестиції».

Слід зауважити, що правило нижчої вартості діє відносно інвестиційного портфеля в цілому, що дає змогу здійснювати взаємну компенсацію між нереалізованими прибутками та збитками від пакетів акцій різних емітентів.

Перевищення ринкової ціни цінних паперів над їхньою балансовою вартістю бухгалтерським проведенням не супроводжується.

Сума зменшення резерву внаслідок підвищення вартості цінних паперів, за якими було створено резерв, обліковується за кредитом рахунка 7704 «Відрахування в резерв під знецінення цінних паперів на інвестиції».

Також у кредит цього рахунка зараховується сума резерву внаслідок продажу інвестиційних цінних паперів, за якими такий резерв було сформовано.

Позитивний (негативний) результат від продажу цінних паперів на інвестиції розраховується як різниця між ціною продажу та балансовою вартістю, що визначається з урахуванням сум неамортизованої премії та дисконту. Він обліковується за балансовими рахунками 6394 «Позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії», або 7394 «Негативний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії».

Облік операцій з інвестиційними цінними паперами в іноземній валюті здійснюється аналогічно облікові операцій з інвестиційними цінними паперами в національній валюті з використанням рахунків валютної позиції.

В окремих випадках керівництво банку ухвалює рішення про продаж інвестиційних цінних паперів або переведення їх з інвестиційного портфеля до портфеля цінних паперів на продаж. Такі переведення здійснюються лише за відповідним наказом керівництва і повинні бути обґрунтованими.

При цьому цінні папери переводяться за ринковою вартістю на день переведення і в подальшому обліковуються як цінні папери на продаж. Зі зменшенням їхньої ціни (ринкова вартість нижча від балансової) на різницю між балансовою та ринковою вартістю цінних паперів створюється резерв у день переведення.

З підвищенням ціни облік різниці між балансовою та ринковою вартістю не здійснюється.

Прибуток отриманий від реалізації цінних паперів, відображається за рахунком 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж» як прибуток від їх продажу [13, c. 115].

Довгострокові вкладення банку в акції класифікуються залежно від ступеня контролю інвестора над оперативною та фінансовою діяльністю компанії, в яку було здійснено інвестиції.

Довгострокові вкладення банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у статутний фонд компаній, в яких банк не має ні контрольного, ні значного впливу, обліковуються за балансовими рахунками групи 320 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції».

Облік вкладень в асоційовані та дочірні компанії здійснюється за балансовими рахунками груп 410 «Вкладення в асоційовані компанії», 420 «Вкладення в дочірні компанії» відповідно.

Довгострокові інвестиції відображаються в обліку за вартістю їх придбання, що містить ринкову ціну придбаних акцій з урахуванням витрат, пов’язаних із придбанням.

В аналітичному обліку за балансовими рахунками груп 320,410 і 420 ведуться особові рахунки в розрізі емітентів акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком.

Оцінка та відображення в обліку довгострокових вкладень в акції здійснюється за правилом нижчої вартості.

Коригування балансової вартості та створення спеціального резерву за акціями у портфелі банку на інвестиції здійснюється один раз наприкінці року. Резерв обліковується на балансовому рахунку 3290 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції» (рахунок контрактивний).

Якщо портфель акцій на інвестиції містить пакети акцій різних компаній, правило нижчої вартості застосовується відносно загальної вартості портфеля. Тобто, визначається балансова і ринкова вартість інвестиційного портфеля в цілому, і на суму перевищення балансової вартості над ринковою здійснюється проведення:

Дт 7704 «Відрахування в резерв під знецінення цінних паперів на інвестиції»

Кт 3290 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції».

Дохід від вкладень банку в акції на інвестиції, у вигляді дивідендів, обліковується за балансовим рахунком 6300 «Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями».

Довгострокові вкладення банку в асоційовані компанії відображаються за рахунками групи 410 «Вкладення в асоційовані компанії» за ціною, визначеною пайовим методом.

Довгострокові вкладення банку в дочірні компанії враховуються за балансовими рахунками групи 420 «Вкладення в дочірні компанії». Володіючи контрольним пакетом акцій дочірніх компаній, банк, як головна компанія, складає консолідовану фінансову звітність за принципом консолідації.

Зведена фінансова звітність складається лише тоді, коли задовольняються дві основні вимоги:

1) можливість контролю дочірнього підприємства;

2) вкладення здійснено в банк або інші небанківські установи та підприємства, що доповнюють діяльність банку.

Якщо вказані вимоги не виконуються, то придбані акції відображаються за балансом банку як вкладення в асоційовані компанії (рахунки групи 410).

Пайовий метод оцінки інвестицій полягає у визначенні пропорційної частки відображеного у звіті прибутку компанії, в яку вкладається капітал, як доходу інвестора.

Використовуючи цей метод, банк-інвестор зараховує оголошений емітентом дохід від інвестиції, в еквівалентній частці власності, на збільшення цієї інвестиції.

При цьому виконується бухгалтерське проведення: Дт рахунку групи 410 «Вкладення в асоційовані компанії» Кт 6300 «Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями».

Після оголошення та сплати дивіденди розглядаються як повернення частки інвестицій. При цьому здійснюється проведення:

Д7 Кореспондентський рахунок

Кт рахунок групи 410 «Вкладення в асоційовані компанії».

Якщо дивіденди оголошені в одному році, а сплачуються в наступному, то дивіденди визначаються інвестором тоді, коли оголошуються. При цьому здійснюються такі бухгалтерські проведення [13, c. 117].

За датою оголошення дивідендів

На кінець звітного періоду

За датою отримання дивідендів

Дт Рахунок групи 410 «Вкладення в асоційовані компанії» КТ 6300 «Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями»

ДТ 3578 «Інші нараховані доходи» Кт Рахунок групи 410 «Вкладення в асоційовані компанії»

Дт Кореспондентський рахунок Кт 3578 «Інші нараховані доходи»

Якщо асоційована компанія має збиток, то у відповідності з пайовим методом його необхідно відобразити в обліку за дебетом рахунку 7399 «Інші операційні витрати» та кредитом рахунку групи 410 «Вкладення в асоційовані компанії».

Номінальна вартість придбаних банком акцій враховується за позабалансовим рахунком 9819 «Інші цінності і документи» в розрізі емітентів.

Банк як емітент цінних паперів випускає їх і повинен виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Права і обов’язки щодо цінних паперів виникають від часу їх передання емітентом або його уповноваженою особою одержувачеві (покупцю) або його уповноваженій особі. При цьому комерційні банки можуть емітувати акції, векселі та ощадні сертифікати.

Порядок обліку акцій, випущених банком, розглянуто в темі «Облік власного капіталу банку».

Власні боргові зобов’язання банки можуть випускати у вигляді векселів та ощадних сертифікатів.

Дозволи, отримані на випуск цінних паперів, обліковуються за позабалансовим рахунком 9811 «Отримані дозволи на випуск цінних паперів» у сумі виданого свідоцтва про реєстрацію. Списання з цього рахунка здійснюється після виконання або відкликання дозволів.

Бланки цінних паперів обліковуються за номінальною вартістю або в умовній оцінці за позабалансовим рахунком 9820 «Бланки цінних паперів».

Бланки, видані під звіт, враховуються за рахунком 9890 «Бланки цінних паперів у підзвіті». Відіслані бланки на період знаходження їх у дорозі обліковуються за рахунком 9891 «Бланки цінних паперів в дорозі».

Цінні папери власного боргу за їх розміщення враховуються за балансовими рахунками груп:

* 330 «Цінні папери власного боргу, емітовані банком»;

* 332 «Короткострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком»;

* 333 «Довгострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком».

Боргові цінні папери випускають центральні та місцеві органи державного управління, банки та інші юридичні особи з метою залучити інвестиції, які можуть здійснюватися також і банками, що купують їх у вигляді акцій або облігацій.

Для їх обліку передбачено окремий балансовий рахунок № 321 «Боргові цінні папери в портфелі банку та інвестиції». До нього відкриваються аналітичні рахунки за № 3210 -- 3214 -- за видами юридичних осіб, що випустили ці цінні папери, а саме:

рахунок № 3210 «Боргові цінні папери центральних органів державного управління в портфелі банку на інвестиції»;

рахунок № 3211 «Боргові цінні папери місцевих органів державного управління в портфелі банку на інвестиції»;

рахунок № 3212 «Боргові цінні папери, випущені банками, в портфелі банку на інвестиції»;

рахунок № 3213 «Боргові цінні папери, випущені фінансовими (небанківськими) установами, в портфелі банку на інвестиції»;

рахунок № 3214 «Боргові цінні папери, випущені не фінансовими підприємствами, в портфелі банку на інвестиції»

Зазначені вище цінні папери можуть бути придбані:

-- за номіналом;

-- з дисконтом;

-- з премією;

-- між датами сплати відсотків (купонів);

-- куплені та реалізовані до строку їх погашення.

У зв’язку з необхідністю виділяти дисконт як дохід і премію як втрати (збитки) планом рахунків передбачено також два окремі аналітичних рахунки, на яких в розрізі емітентів ведеться облік нарахування і сплати зазначених дисконту і премії:

рахунок № 3216 «Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції»;

рахунок № 3217 «Неамортизована премія за борговими цінними паперами у портфелі банку на інвестиції».

Бухгалтерські проведення, що виконуються при амортизації дисконту та премії за цінними паперами власного боргу, наведені в таблиці [16, c. 244].

Амортизація дисконту

Амортизація премії

Дт Рахунок групи 705 «Процентні витрати за цінними паперами власного боргу» Кт 3306 (3326, 3336)

ДТ 3307 (3327, 3337) Кт Рахунок групи 705 «Процентні витрати за цінними паперами власного боргу»

Погашення цінних паперів здійснюється через їх викуп. За дострокового викупу боргових цінних паперів власної емісії ціна їх викупу буде нижчою від балансової вартості цих цінних паперів. Вказана різниця відображається в обліку як позитивний результат від торгівлі цінними паперами — за кредитом рахунка 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж».

Облік погашених цінних паперів здійснюється за позабалансовим рахунком 9812 «Погашені цінності». Цінні папери враховуються в сумі їх погашення або в номінальній оцінці, якщо вони погашені у зв’язку з технічним браком або зіпсовані та списуються на підставі акта про їх знищення.

3. Перспективи розвитку та вдосконалення операцій банку з державними цінними паперами

Специфічними рисами банківських установ, що дають змогу їм посісти провідне місце на ринку цінних паперів, є:

1) відсутність законодавчого розмежування банківської діяльності в Україні на комерційну (залучення депозитів та надання кредитів) та інвестиційну (операції з цінними паперами);

2) значно ширший спектр операцій, що здійснюють банки з цінними паперами, порівняно з іншими пара банківськими установами;

3) обсяг банківських ресурсів, що вкладають у цінні папери. Ресурсна база інститутів спільного інвестування формується за рахунок випуску інвестиційних сертифікатів;

4) банківська діяльність є більш законодавчо врегульованою, порівняно з діяльністю інших фінансово-кредитних установ;

5) лише банківські установи мають доступ до купівлі державних цінних паперів при їхньому первинному розміщенні Міністерством фінансів України[7, c. 98].

Основним аспектом, який потрібно враховувати банками під час випуску цінних паперів, є його узгодження з емісійною політикою та стратегічними завданнями банку. Крім того, в сучасних економічних реаліях виконання маркетингових процедур є невід'ємним складником цього виду діяльності.

На сучасному етапі банки України доволі часто здійснюють рекламу та розміщення своїх цінних паперів без попереднього вивчення попиту на них. Як наслідок, це може призвести до незначного обсягу розміщених фінансових інструментів. Цінні папери є важливим інструментом розміщення банківських ресурсів під час формування портфеля фінансових інвестицій.

Комерційні банки здійснюють операції з цінними паперами також і для своїх клієнтів (брокерські; андеррайтингові; трастові; консультаційні; депозитарні та ін.). Розвиток андеррайтингових послуг банківським установам

Доцільно здійснювати внаслідок:

1. Більш повного економічного обґрунтування емісії цінних паперів (розрахунок індексу прибутковості, періоду окупності, внутрішньої норми рентабельності, рівня беззбитковості, а також чутливості проекту на основі моделювання різноманітних умов реалізації проекту).

2. Аналізу ринку щодо попиту на основні види цінних паперів та визначення найбільш прийнятного інструмента з погляду цілей емітента, його фінансового стану та кон’юнктури ринку.

3. Використання повного викупу банком випуску цінних паперів в емітента та подальше його розміщення на ринку, або часткового викупу цінних паперів із гарантією придбання непроданої частини.

Запровадження гнучкої системи тарифів залежно від величини пакету робіт щодо організації випуску цінних паперів.

Для аналізу діяльності банку на ринку послуг зберігачів, а також для порівняння власної позиції з конкурентами, банкам доцільно розраховувати та здійснювати постійний моніторинг таких показників, як обсяг виконаних облікових операцій (вивчення зміни кількості цінних паперів на рахунках депонентів у грошовому еквіваленті); обсяг депозитарних активів — відображає ступінь концентрації у зберігача великих депонентів; швидкість обігу депозитарних активів — визначається діленням обсягу облікових операцій на величину депозитарних активів та показує скільки разів на рік здійснюють обіг депозитарні активи, що є в банківській установі; кількість операцій, що здійснив банк з обслуговування обігу цінних паперів, — показник активності зберігача на ринку тощо.

Незважаючи на значний потенціал росту емісій цінних паперів у бездокументарній формі, послугами зберігачів користуються, насамперед, крупні інвестори та торговці цінними паперами. Водночас, акціонерами в Україні є багато фізичних осіб. Ця ситуація є результатом приватизаційних процесів, які передбачали участь кожного громадянина у поділі державної власності, а також підприємства, що приватизуються, здійснювали випуск лише іменних акцій. Більшість акціонерів є власниками незначної кількості акцій та не в змозі оплачувати послуги зберігачів і їх права обліковуються в реєстрі власників іменних документарних цінних паперів. Переважно клієнтами банку стають емітенти документарних цінних паперів зі значною кількістю акціонерів, що вимагає від банківських установ розгалуженої філіальної мережі у різних областях для спрощення перереєстрації права власності (виключення необхідності інвестора звертатися до реєстратора, який розміщений у віддаленій місцевості).

Операції з цінними паперами дають змогу банківським установам управляти ризиками (кредитним, відсотковим, валютним, ринковим), що генерують інші банківські операції. У цьому випадку найбільш прийнятним є використання похідних фінансових інструментів (ф'ючерсів, опціонів, свопів).

Запровадження у банківський ризик-менеджмент похідних цінних паперів залежить від законодавчого врегулювання порядку випуску та обігу деривативів і процедури здійснення хеджування, яке полягає в нівелюванні ризику, пов’язаного з володінням (або наміром володіти) фінансовим інструментом шляхом укладання протилежної угоди з деривативом, який тісно або повністю від'ємно корелює з базовим активом [3, c. 24].

Зменшити ризики банківські установи можуть також за допомогою різноманітних методів управління портфелем цінних паперів, зокрема, використовуючи показник дюрації, тобто середньозважений термін до погашення цінних паперів із фіксованим доходом.

Розглянуті напрямки розвитку операцій з цінними паперами дадуть змогу банківській системі України вдосконалити наявні фінансові технології та наблизитися до міжнародної практики менеджменту інвестиційної діяльності.

Висновки

Формування сучасного ринку цінних паперів в Україні передбачає вирішення кількох важливих питань щодо визначення фундаментальних принципів подальшого розвитку національної економіки на ринкових засадах. Проаналізував роботу комерційного банку з цінними паперами, я зробила такі висновки:

1. Метою комерційного банку на ринку цінних паперів є надання недорогих конкурентоздатних послуг, збереження наявних і залучення нових клієнтів банку; забезпечення і розширення своїх позицій на найпривабливіших для банку ділянках ринку цінних паперів і лідерство на окремих його напрямах (продаж сертифікатів, оплата виграшів, робота з лотереями тощо).

2. Основною задачею комерційного банку по роботі з цінними паперами є збільшення рентабельності операцій з цінними паперами і на підставі цього підвищення питомої ваги прибутку від операцій в загальній структурі прибутку банку.

3. Розвиток ринку цінних паперів в Україні сприймається вкрай неоднозначно. Сьогодні, на жаль, доводиться констатувати, що фондового ринку в загальновизначеному у світі розумінні в Україні поки що не існує. Це зумовлено численними як об`єктивними, так і суб`єктивними причинами. Зокрема, не вироблено логічно завершеної законодавчої бази і депозитарної системи, окремі елементи вітчизняного фондового ринку не відповідають стандартам Міжнародної організації зі стандартизації (ISO). Не реалізовано належною мірою на практиці функції Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. До того ж в Україні вкрай незначні обсяги продажу цінних паперів на фондових і валютних біржах, нерозвинений вторинний ринок, відсутня належна інфраструктура.

4. Практика регулювання українського фондового ринку дає можливість виявити чітко виражену тенденцію щодо обмеження операцій банків із корпоративними цінними паперами, у тому числі як депозитаріїв. Головна причина такої ситуації полягає у відсутності єдності регулювання діяльності банків на ринку цінних паперів. Операції банків на фондовому ринку прагнуть регулювати і Національний банк, і Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку. У результаті відомчої неузгодженості виникають суперечливі нормативні установки, що гальмують вихід банків на ринок послуг з обліку прав за корпоративними цінними паперами.

5. Тільки установи, що володіють великим власним капіталом, якими є більшість банків, здатні гарантувати цілісність фондових цінностей, що враховуються ними. Мова не тільки про юридичні гарантії, хоч і вони в нормативних документах чітко не виписані. Суть у фінансовій спроможності заснувати головний облік прав щодо цінних паперів, компенсувати можливі збитки внаслідок утрати цих паперів, наприклад, у результаті протизаконних дій третіх осіб.

6. Сучасний незадовільний стан інфраструктури ринку цінних паперів в Україні потребує залучення в дану сферу великих фінансових інститутів. Банки, маючи для цього можливості (фінансові ресурси, велику філіальну мережу, нагромаджений досвід і т.д.), покликані підняти рівень інфраструктури до високих стандартів світового фінансового ринку. Інтеграція українських банків у світові депозитарні системи посилить значний приплив в економіку України портфельних інвестицій закордонних фінансових інститутів.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 17 грудня 2000 р. № 2121-III

2. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики: Монографія. -- к.: кнеу, 2002. -- 276 с.

3. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. -Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314с. — (Серія «Банки і біржі»)

4. Бутинець Ф. Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності 7. 050. 106 «Облік і аудит» / Вид. 2-е, доп. і пер. — Житомир: ЖІТІ, 2004. — 640 с.

5. Герасименко В., Герасименко Р. Управління власним капіталом банку в Україні в умовах фінансової кризи // Вісник НБУ, — 2010. — № 10. -С. 12-

6. Карчева Г. Основні проблеми розвитку банківської системи України у посткризовий період та шляхи їх вирішення // Вісник національного банку. — 2010. — № 8 (174). — С. 26−32

7. Конспект лекцій з дисципліни «Облік у банках» (для студентів 4 курсу денної та 5 курсу заочної форми навчання спеціальності 6. 50 100 — «Облік і аудит») / Авт.: Димченко В. В., Новицька Н. В. — Х.: ХНАМГ. 2010 — 293 с.

8. Кіндрацька Л.М., Семеніченко Ю.К., Тюхляєва М.Ю. Облік у банках: Навч.- метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 404с.

9. Кундря-Висоцька О. П. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. — Львів: ЛБІ НБУ, 2007. — 303 с.

10. Міщенко В. Особливості визначення та управління регулятивним капіталом / Міщенко В., Подій С. // Вісник НБУ. — 2008 — № 3. — С. 2-

11. Нашкерська Г. В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2004. — 464 с.

12. Нужна І.О. Оцінка кредитоспроможності позичальника банку -- галузевий аналіз // Теорії мікро-макроекономіки. -- К., 2005. -- Вип. 21. -- С. 180−185.

13. Облік та аудиту комерційних банках/А.М. Герасимович, Т.В. Кривов’яз, О. А. Мазур та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Герасимовича. — Львів: Видавництво «Фенікс», 1999. -- 512с.

14. Облік і аудит у банках: Навч. посіб. /О.В. Васюренко, Л. В. Сердюк, О-16 О. М. Сидоренко та ін.; За ред. О. В. Васюренка.- 2-ге вид., перероб. і доп. -К: Знання, 2008. -623с.- (Вища освіта XXI століття).

15. Облік та аудит у банках: Підручник / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Герасимовича. — К., 2004. — 531 с.

16. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. — 3-тє вид. — К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ 2003.- 500 с.

17. Пекач О. Звітність, план рахунків та аналітичний облік // Вісник НБУ. — 2007. — № 10. — с. 24.

18. Раєвський К., Майданюк О., Домричев В. Деякі аспекти фінансового аналізу діяльності комерційних банків України // Вісник НБУ. — 2007. — № 1. — с. 31.

19. Сенищ П. Перші підсумки реформування обліку й звітності в банках // Вісник НБУ. — 2008. — № 2. — с. 3

20. Сенищ П. М., Табачук Г. П. Адаптація Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в обліковій системі банків України. — К.: Укр ІНТЕІ, 2007. — 53 с.

21. Фінансовий облік та фінансова звітність у банках: Навч. посібник / Національний банк України; За заг. ред. Г. П. Табачук, О. М. Сарахман. — К.: УБС НБУ, 2007. — 430 с.

22. www. bank. gov. ua

Додаток

Місце ринку цінних паперів у структурі фінансового ринку

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой