Облік поточних зобов'язань

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

ВСТУП

Поняття зобов’язань, основні види та форми розрахункових взаємовідносин

Облік зобов’язань перед постачальниками та підрядниками

Облік зобов’язань із заробітної плати

Облік зобов’язань за податками та платежами

Облік інших поточних зобов’язань

Інвентаризація зобов’язань та відображення її результатів в обліку

Особливості обліку поточних зобов’язань в умовах використання сучасних засобів обчислювальної техніки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

У сучасних умовах ринкової економіки й удосконалювання управління, вироблення нової стратегії розвитку підприємств посилюється роль і значення системи бухгалтерського обліку.

Призначенням бухгалтерського обліку є відображення інформації про активи, зобов’язання та власний капітал підприємства для надання інформації зовнішнім та внутрішнім користувачам. Такий облік базується на відстеженні руху активів і змін у власному капіталі та зобов’язаннях підприємства за минулий історичний період: місяць, квартал, рік.

Одним з методів бухгалтерського обліку є метод балансового узагальнення, тобто підведення підсумків наявності активів, капіталу і зобов’язань на певну дату. При цьому повинна зберігатись рівність між сумою активів підприємства та сумою його власного капіталу і зобов’язань, так як власний капітал і зобов’язання є джерелами формування активів підприємства.

Одним з найбільш ємких ділянок бухгалтерського обліку є облік зобов’язань підприємства, розмір яких характеризує фінансовий стан підприємства. Успіх діяльності підприємства залежить певним чином від своєчасності проведення розрахунків по зобов’язанням із своїми кредиторами.

Зобов’язання за строком повернення поділяються на довгострокові та поточні. До поточних зобов’язань підприємства належать зобов’язання за кредитами, перед постачальниками, з оплати праці, перед бюджетом, за соціальним страхуванням, з учасниками тощо.

Тобто це такі види розрахунків, які супроводжують діяльність кожного підприємства і правильність відображення їх в обліку, а також своєчасність розрахунків характеризує підприємство з позитивного або негативного боку.

Однією з функцій бухгалтерського обліку є контроль за проведенням господарських операцій, який відбувається безпосередньо під час її здійснення. Контроль за станом обліку зобов’язань сприяє достовірному відображенню виникнення зобов’язань у системі бухгалтерського обліку та дотримання строків їх погашення. Контроль на підприємстві може проводиться як ззовні так і всередині самого підприємства, тобто внутрішньогосподарський контроль.

Управління підприємством вимагає оперативної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер, обсяг. Джерелом такої інформації є також дані бухгалтерського обліку. Запровадження системи управлінського обліку на підприємствах сприяє підвищенню ефективності використання власних та залучених коштів, своєчасності погашення зобов’язань та покращення фінансової стабільності підприємства.

Мета курсової роботи полягає у висвітленні обліку поточних зобов’язань. Завданням курсової роботи є розгляд наступних питань:

поняття зобов’язань, основні види та форми розрахункових взаємовідносин;

обліку зобов’язань перед постачальниками та підрядчиками, з оплати праці, за податками та платежами та інших зобов’язань;

особливостей обліку поточних зобов’язань в умовах комп’ютеризації.

Питання обліку поточних зобов’язань висвітлені у роботах таких науковців як Бутинець Ф. Ф., Грабова Н. М., Кузьмінський А.М., Кузьмінський Ю.А., Лишиленко О. В., Пушкар М. С.

Базою дослідження для написання курсової роботи обрано ТОВ «Візит -Київ». Підприємство ТОВ «Візит — Київ» є юридичною особою, суб'єктом господарювання. Підприємство здійснює свою діяльність згідно Закону України «Про підприємства в Україні», де визначається, що підприємство є самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Базове підприємство має самостійний баланс, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Базове підприємство має статус Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). ТОВ «Візит — Київ» розташовано у місті Біла Церква Київської області. Підприємство діє на підставі затвердженого Статуту, має колективну форму власності. Основним видом діяльності даного підприємства є виробництво вакуумної упаковки. Керівництво підприємством здійснюється головою правління товариства, операції з обліку здійснює головний бухгалтер. Бухгалтерський облік ведеться за журнальною формою обліку.

ТОВ «Візит — Київ» працює за загальною системою оподаткування і зареєстроване як платник податків у Білоцерківський державній податковій інспекції. Підприємство сплачує до бюджету наступні види податків та податкових платежів: податок на прибуток, податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, податок на землю, податок на транспорт, комунальний податок, збір за використання води, екологічний збір.

Основні економічні показники діяльності ТОВ «Візит — Київ» за 2008 р. та 2009 р. наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Основні економічні показники діяльності ТОВ «Візит — Київ» за 2008 і 2009 р.р.

Показники

2008 р.

2009 р.

Відхилення

Статутний капітал, тис. грн.

456,8

456,8

-

Доход від реалізації, тис. грн.

788,9

802,0

+13,1

Чистий прибуток, тис. грн.

36,7

37,2

+0,5

Фонд оплати праці, тис. грн.

208,4

216,7

+8,3

Середньоспискова чисельність працюючих, чол.

27

28

+1

Середньомісячна з/п працівників, грн.

643

645

+2

Залишкова вартість основних засобів, тис. грн.

64,2

61,4

-2,8

Залишок поточних зобов’язань, тис. грн.

234,7

234,8

+0,1

Згідно даних таблиці 1 можна зробити висновок, що дане підприємство на сьогоднішній день є прибутковим. Так у порівнянні з минулим періодом у 2008 році обсяг реалізації продукції зріс на 1,2 відсотків, що зумовлено збільшення споживчого попиту на продукцію підприємства. Зростання доходів від реалізації не призвело до збільшення прибутку на 1,4 відсотків. Зростання чисельності працівників призвело до збільшення витрат на оплату праці.

На підприємстві проводиться робота з пошуку нових замовників, тобто розширення ринку збуту пропонованих послуг, що сприяє зростанню доходів від реалізації.

Джерелами для написання курсової роботи є:

первинні документи — накладні постачальника та податкові накладні, платіжні доручення, векселі;

реєстри аналітичного обліку — розрахунково-платіжні відомості;

реєстри синтетичного обліку — журнал 3 синтетичного обліку по рахунках з обліку поточних зобов’язань;

форми звітності - форма № 1 «Баланс» на 31. 12. 2009 р., форма № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2009 рік.

1. Економічна сутність зобов’язань

Проблема неплатежів на вітчизняних підприємствах була й є актуальною в останні роки. Це стосується розрахунків між підприємства, за податками з бюджетом, із заробітної плати, зі страхування тощо.

Кредиторська заборгованість представляє собою економічні зобов’язання підприємства, що визнаються та оцінюються (вимірюються) у відповідності з загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку.

У закордонній літературі до кредиторської заборгованості відносяться: підлягаючий оплаті борг; очікуваний відтік коштів чи інших ресурсів; відмовлення економічного суб'єкта від потенційного доходу; майбутня поступка потенційного чи доходу майбутніх економічних вигод на користь інших суб'єктів відповідно до існуючих в даний час зобов’язань, обумовлених попередніми операціями чи іншими подіями [4, 22].

У російській практиці до кредиторської заборгованості найчастіше відносять короткострокові боргові зобов’язання, що виникають з розрахунків покупців з постачальниками, замовників з підрядчиками, підприємств із податковими органами, з персоналом по оплаті праці й інших платежів, а також по розрахунках майнового й особистого страхування, претензіям і депонованим сумам, по виконавчих листах тощо.

Зобов’язання — це вид цивільних правовідносин. Як правило зміст будь-яких правовідносин включає в себе суб'єктивне право, а саме право вимоги, і відповідальний йому обов’язок, Тобто вони містять в собі права та обов’язки кожного учасника правовідносин, наприклад права та обов’язки продавця і покупця, підрядника і замовника, працівника і роботодавця, платника податку і бюджету [9].

Зобов’язання за суб'єктивним складом, за їх характером та цільовим призначенням мають певні спільні риси — юридичні й економічні. У Цивільному кодексі України зазначається, що на підставі зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, а саме передати майно, виконати роботу, заплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Оскільки зобов’язання є видом цивільних правовідносин, тому вони мають певні елементи, а саме складаються з суб'єктів і об'єктів (рис. 1. 1).

Рис. 1.1. Елементи зобов’язань

Суб'єктами таких правовідносин як зобов’язання є кредитор і боржник.

Кредитор — сторона того чи іншого зобов’язання, на користь якої боржник повинен здійснити певні дії: передати майно, сплатити гроші тощо. Кредиторами можуть бути держава, банк, підприємство, громадянин [9].

Боржник — це особа (юридична або фізична) яка повинна здійснити на корисгь кредитора певні дії: передати майно, сплатити гроші тощо. Боржником так само можуть виступати держава, банк, підприємство, громадянин [9].

Об'єктами зобов’язання є кредит, договір купівлі - продажу, податки, розрахунки по заробітній платі.

Методологічні засади формування у вітчизняному бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (Стандартом) Бухгалтерського Обліку 11 «Зобов'язання"[19].

Зобов’язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок погашення [19].

Зобов’язання мають наступні види оцінок:

історична собівартість — сума зобов’язань на дату їх виникнення;

сума погашення — за такою вартістю відображаються в балансі поточні зобов’язання;

теперішня вартість — дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства [19].

Метою класифікації інформації про зобов’язання в балансі є надання кредиторам даних про платоспроможність підприємства, тобто ймовірності погашення заборгованості у випадку ліквідації даного підприємства.

Порядок класифікації зобов’язань визначено П (С)БО 2 «Баланс» [18] та П (С)БО 11 «Зобов'язання «[19].

Основою класифікації зобов’язань є їх розподіл залежно від строку, що визначається від дати балансу до дати погашення, яка визначена умовами виникнення зобов’язання (контрактом, умовами постачання, законодавством тощо).

За таким часовим критерієм виділяються дві головні групи зобов’язань -довгострокові та поточні.

Довгострокові зобов’язання — зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців.

Поточні зобов’язання — це зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.

З метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на [19]: довгострокові; поточні; забезпечення; непередбачені зобов’язання; доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов’язань належать [19]: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов’язання; відстрочені податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.

Поточні зобов’язання включають [19]:

короткострокові кредити банків;

поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

короткострокові векселі видані;

кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків.

Забезпечення — це зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу, можуть створюватись для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на [19]: виплату відпусток працівника; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов’язань; реструктуризацію; виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Непередбачені зобов’язання — це [19]:

зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємством не має повного контролю; або

теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов’язання не можна достовірно визначити.

У Балансі зобов’язання відображаються згідно вищенаведених категорій.

Погашення зобов’язання може здійснюватися шляхом:

сплати кредиторові грошових коштів;

відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок одержаного авансу від покупця або у порядку заліку заборгованості:

переведення зобов’язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

Отже, у кожному випадку погашення зобов’язання пов’язане з вибуттям, а значить, із зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов’язання призводить до виникнення іншого зобов’язання, а саме, видача векселя постачальнику на суму кредиторської заборгованості. У даному випадку одне зобов’язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов'язанням за виданим). Однак остаточне погашення зобов’язання пов’язане із вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто із зменшенням майбутніх вигод.

Значна частина зобов’язань підприємства виникає при нарахуванні витрат. Підприємство визнає - нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов’язання. Зобов’язання за рахунками зі сплати податків, обов’язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень — все це є типові приклади визнання зобов’язань разом із нарахуванням витрат. У випадках нарахування фінансових витрат, що відносяться до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов’язання щодо нарахованих відсотків.

Погашення зобов’язання може здійснюватись шляхом збільшення власного капіталу підприємства. Така ситуація виникає, коли кредитор погоджується одержати як компенсацію від свого партнера акції, випущенні ним у минулих чи звітному періодах. Та і в цьому випадку у майбутньому слід очікувати зменшення ресурсів підприємства внаслідок розподілу прибутку (сплати дивідендів) чи майна акціонерного товариства.

До основних видів розрахунків за нарахованими зобов’язаннями належать готівкові та безготівкові розрахунки.

Розрахунки готівкою здійснюються на підприємстві через касу шляхом виплати готівки з каси кредиторам (постачальникам, працівникам, представникам податкових органів, фондів соціального страхуванням тощо).

Безготівкові розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з особистого рахунку в банку підприємства-платника на рахунок в банку кредитора. Безготівкові розрахунки також можуть здійснюватись за допомогою розрахункових чеків, акредитивів, векселів.

На базовому підприємстві в основному погашення зобов’язань перед постачальниками та підрядниками, перед бюджетом за податками і платежами, перед фондами соціального страхування здійснюється через рахунок в банку. Розрахунки з працівниками відбуваються через касу підприємства.

До основних форм розрахунків між позичальником і кредиторами належать: попередня оплата; аванс; оплата після одержання товарів, робіт, послуг; бартер.

Розрахунки на умовах попередньої оплати проводяться за вимогою кредитора, коли він хоче бути впевнений в 100-відсотковій оплаті наданого їм товару, робіт, послуг.

Аванс представляє собою часткову попередню оплату, він може сплачуватись у розмірі 30, 50, 70 відсотків тощо загальної вартості товарів, робіт, послуг в залежності від вимог кредитора.

Оплата після одержання товарів, робіт, послуг здійснюється на суму фактичної їх наявності або виконання.

Бартерні розрахунки не передбачають оборот грошових коштів від позичальника кредитору, в даному випадку відбувається обмін товарами, роботами послугами між двома господарюючими суб'єктами на одну й туж суму на умовах попередньої домовленості.

На базовому підприємстві використовуються всі вищезазначені форми розрахунки з кредиторами. Але в останні роки спостерігається значне зниження заборгованих розрахунків, що є позитивною рисою для даного підприємства.

Всі розрахунки за нарахованими зобов’язаннями оформлюються відповідними первинними документами, на підставі яких потім знаходять відображення у реєстрах бухгалтерського обліку.

2. Облік зобов’язань перед постачальниками та підрядниками

На підприємствах у процесі виробництва використовується велика кількість матеріальних ресурсів. У собівартості продукції багатьох галузей народного господарства питома вага матеріальних витрат становить більше 80 відсотків. Тому важливе значення має чітко налагоджена система матеріально-технічного забезпечення, правильне визначення потреби у виробничих запасах, а також послуг по забезпеченню підприємства електроенергією, водопостачанням, послугами зв’язку тощо, пошук джерел їх надходження, чітка система транспортування і належна організація зберігання цих предметів [21].

У відповідності до виробничої програми і норм витрат підприємства визначають потребу у виробничих запасах.

Запаси можуть надходити на склади, в комори та інші місця зберігання з таких джерел:

від постачальників;

із переробки на сторонніх підприємствах;

після виготовлення в цехах і майстернях свого підприємства;

в порядку внутрішньої переробки з інших місць зберігання даного підприємства і повернення з цехів (майстерень);

від розробки основних засобів, які ліквідуються; в результаті внеску до статутного капіталу; одержані безоплатно; із інших джерел (наприклад, лишки, виявлені під час інвентаризації).

Процес приймання запасів від постачальників включає три етапи:

акцепт і перевірку рахунків-фактур, їх оплату;

одержання запасів на складах транспортних підприємств і постачальників;

приймання і оприбуткування запасів на склад підприємства.

На ТОВ «Візит — Київ» придбання виробничих запасів в основному здійснюється від постачальників та іноді за рахунок підзвітних сум.

Процес придбання запасів на базовому підприємстві полягає в тому, що підприємства купують паливо, матеріали, запасні частини й інші цінності, необхідні для нормальної експлуатаційної діяльності. На цій стадії виникають розрахункові відносини з постачальниками за одержані запаси, з банком по розрахунках за них тощо.

Товарно-матеріальні цінності також можуть надходити на склад внаслідок внутрішнього переміщення на підприємстві - з власних майстерень, шляхом внутрішньої передачі з одного складу на інший, від ліквідації основних засобів, брухту від автомобільних шин тощо.

Для одержання від постачальників матеріальних цінностей представнику підприємства-покупця, виписується довіреність, де зазначається його прізвище, посада, паспортні дані, а також перелік матеріальних цінностей, що він повинен одержати. Довіреність підписується головним бухгалтером та керівником підприємства, затверджується печатка. Довіреність обов’язково реєструється у Книзі реєстрації довіреностей. Після передачі матеріальних цінностей від постачальника покупцю довіреність залишається у постачальника. Постачальник надає супроводжуючи документи, а саме накладну та податкову накладну. При одержанні від постачальника послуг складається акт виконаних робіт.

При надходженні на склад цінності перевіряють за їх асортиментом, кількістю і якістю, зазначеними в супровідних документах.

Контроль за вчасним оприбуткуванням отриманих вантажів на ТОВ «Візит — Київ» здійснює відділ постачання і бухгалтерія на підставі прибуткових документів або добових свідчень про вантажі, що надійшли.

При надходженні на підприємство належним чином оформлені документи передаються до відділу постачання, працівники якого зобов’язані [21]:

зареєструвати документи в журналі обліку вантажів, які надходять;

перевірити відповідність даних цих документів договору постачання щодо асортименту матеріалів, їх кількості, цін, строків відвантаження тощо;

зробити в картках або книзі оперативного обліку відповідні записи про виконання договору постачання;

акцептувати розрахункові документи постачальника або мотивовано відмовитись від акцепту;

передати документи до фінансового відділу або бухгалтерії.

Аналітичний облік розрахунків з постачальниками ведеться за кожним окремим постачальником, тобто в розрізі підприємства, організації та кожному окремому договору.

Синтетичний облік розрахунків з постачальниками здійснюється на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» [10], він є балансовим, пасивним, по кредиту відображається виникнення зобов’язань, а по дебету їх зменшення.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку [10] підприємства самостійно можуть вводити нові субрахунки другого та третього порядків (аналітичні рахунки).

Надходження матеріальних цінностей постачальників на підставі прибуткової накладної або прибуткового ордеру на рахунках бухгалтерського обліку відображається наступним чином:

Дт 201 «Сировина і матеріали» 28 600 грн.

Дт22 «МШП» 3218 грн.

Кт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» 31 818 грн. (ж. 3)

Одночасно на підставі податкової накладної, що надійшла від постачальника, відображається сума податкового кредиту від вартості придбаних запасів:

Дт 641 «Розрахунки за податками»

Кт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» 6363,60 грн. (ж. 3)

Списання одержаних від постачальника послуг відображається бухгалтерською проводкою:

Дт 92 «Адміністративні витрати»

Кт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» 12 618,22 грн. (ж. 3)

Розрахунки з постачальниками здійснюються на ТОВ «Візит — Київ» в основному у безготівковій формі, тобто з рахунку в банку на підставі платіжного доручення, що відображається наступною бухгалтерською проводкою:

Дт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

Кт 31 «Рахунки в банках"50 433,82 грн. (ж. 1)

Аналітичний облік по розрахунках з постачальниками здійснюється у

відомості аналітичного обліку 3. 3, а синтетичний в журналі № 3.

3. Облік зобов’язань з оплати праці

Зобов’язання з оплати праці виникають після нарахування заробітної плати працівникам за підсумками виконаної роботи або відпрацьованого часу і погашаються під час її виплати.

Для обліку розрахунків по оплаті праці на ТОВ «Візит — Київ» існує сектор обліку розрахунків по заробітній платі, який складається із ведучого бухгалтера — керівника сектору і двох підлеглих йому бухгалтерів.

Аналітичний облік зобов’язань з оплати праці ведеться по кожному працівнику окремо у особовому рахунку, один екземпляр якого видається працівникові, а другий залишається у бухгалтерії. В ньому зазначається табельний номер, прізвище працівника, посада або професія, цех або відділ, сума нарахованої заробітної плати і утримань з неї, сума заробітної плати до видачі.

Синтетичний облік зобов’язань з оплати праці здійснюється на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», який має три субрахунки 661 «Розрахунки за заробітною платою», 662 «Розрахунки за депонентами» та 663 «Розрахунки за іншими виплатами» [10]. Цей рахунок є балансовий, пасивний. Нарахування заробітної плати відображається по кредиту рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», виплата заробітної плати по дебету цього рахунка.

Виникнення зобов’язань з оплати праці, як зазначалось вище, здійснюється після нарахування заробітної плати, яка розподіляється між витратними рахунками бухгалтерського обліку в залежності від посади або професії кожного працівника і відображається на базовому підприємстві наступним записом:

Дт 23 «Виробництво"28 614 грн.

Дт 91 «Загальновиробничі витрати"12 511 грн.

Дт 92 «Адміністративні витрати"15 877 грн.

Дт 93 «Витрати на збут"8536 грн.

Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою"65 538 грн. (ж. 5)

Виплата заробітної плати, тобто погашення зобов’язань перед працівниками по заробітній платі, на ТОВ «Візит — Київ» здійснюється два рази на місяць, тобто аванс і заробітна плата. Виплачується заробітна плата на підставі розрахунково-платіжної відомості, де зазначається табельний номер, прізвище, ім'я, по-батькові працівника, сума нарахованої заробітної плати, сума утриманих з заробітної плати податків та сума заробітної плати до видачі, тобто з урахуванням всіх утримань. Здійснюється виплата заробітної плати з каси підприємства, що відображається наступним бухгалтерським записом:

Дт 66 «Розрахунки за виплатами працівникам»

Кт 30 «Каса"62 477 грн. (ж. 1)

Заробітна плата на ТОВ «Візит — Київ» виплачується грошима, (товарами) на суму не більше нарахованої заробітної плати за виключенням всіх утримань. Видача заробітної плати визначається як реалізація продукції (товарів) і в цьому випадку складається накладна на відпуск продукції, де зазначається, що продукція реалізована у рахунок заробітної плати. Також працівник повинен поставити свій підпис у розрахунково-платіжній відомості, яка обов’язково складається у цьому випадку і де теж зазначається даний вид виплати заробітної плати.

Так, як видача заробітної плати розцінюється як реалізація, то ця операція відображається як одержання доходу від реалізації:

Дт 661 «Розрахунки за заробітною платою «

Кт 701 «Доход від реалізації продукції"518 грн. (ж. 6)

Під час розрахунків із заробітної плати з працівниками підприємства виникають випадки несвоєчасної виплати заробітної плати, тобто виникають прострочені зобов’язання з оплати праці. Це може бути або з вини працівника, тобто його відсутність у момент виплати заробітної плати, або з вини підприємства, якщо у нього не вистачає коштів для розрахунків з працівниками. Несвоєчасно виплачена заробітна плата вважається депонованою.

На ТОВ «Візит — Київ» встановлено графік виплати заробітної плати — два рази на місяць — аванс 22 числа і заробітна плата 5 числа місяця. Несвоєчасно виплачений аванс не вважається депонованою заробітною платою.

Виплата заробітної плати здійснюється на підставі розрахунково-платіжної або платіжної відомості через касу підприємства. Після закінчення строку видачі заробітної плати проводиться перевірка платіжних відомостей з метою виявлення працівників, які не отримали заробітну плату. Сума, яка була призначена до видачі окремому працівнику і не була виплачена, обводиться червоною пастою і напроти робиться запис «депонована». Невиплачена сума готівки здається з каси на поточний рахунок підприємства на підставі об"яви на внесення готівкою.

Для обліку зобов’язань з депонованої заробітної плати ведеться реєстр депонованої заробітної плати, де зазначається призвіще працівника, який не одержав своєчасно заробітну плату, дата виникнення депонентів і сума. У бухгалтерському обліку для обліку депонованої заробітної плати призначений рахунок 662 «Розрахунки з депонентами», на який переноситься сума невиданої заробітної плати із рахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати»:

Дт 661 «Розрахунки із заробітної плати «

Кт 662 «Розрахунки з депонентами"844 грн. (ж. 5)

Видача депонованої заробітної плати здійснюється в загальному порядку. Тобто грошові кошти надходять в касу з рахунку в банку, далі складається платіжна відомість або видатковий касовий ордер за яким буде видано депоновану заробітну плату, ця операція буде відображена наступною бухгалтерською проводкою:

Дт 662 «Розрахунки з депонентами»

Кт 30 «Каса"844 грн. (ж. 1)

Після виплати депонованої заробітної плати у реєстрі обліку депонентів робиться відповідний запис про виплату заробітної плати.

Депонована заробітна плата обліковується на балансі підприємства на протязі трьох років із дня її виникнення, тобто строку позовної давності. Якщо на протязі цього періоду вона не була виплачена, ця сума перераховується до бюджету. В бухгалтерському обліку це буде відображено наступними бухгалтерськими проводками:

списання депонованої заробітної плати:

Дт 662 «Розрахунки з депонентами»

Кт 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами"844 грн. (ж. 5)

Перерахування депонованої заробітної плати до бюджету:

Дт 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»

Кт 31 «Рахунки в банках"844 грн. (ж. 1)

Після списання депонованої заробітної плати з балансу підприємства ще п’ять років ця сума повинна обліковуватись на забалансовому рахунку 03 «Контрактні зобов’язання».

На ТОВ ТОВ «Візит — Київ» депонована заробітна плата виникає тільки з вини працівника, так як на даному підприємстві не порушується графік виплати заробітної плати.

Реєстром синтетичного обліку зобов’язань з оплати праці на ТОВ «Візит -Київ» є журнал № 5.

Отже, своєчасне погашення зобов’язань з оплати праці є позитивним показником діяльності підприємства. Утримання з заробітної плати та нарахування на фонд оплати праці є також видом поточних зобов’язань, облік яких розглядається у наступних питаннях.

4. Облік зобов’язань за податками та платежами

Зобов’язання перед бюджетом за податками виникають в результаті одержання доходу, утримання податку з доходів фізичних осіб, одержання прибутку, а також по іншим податкам, які притаманні даному виду діяльності підприємства.

Податок з доходів фізичних осіб утримується з заробітної плати працівників і відображається у розрахунково-платіжній відомості. Його ставка становить 15 відсотків. Він утримується з нарахованої заробітної плати за вирахуванням обов’язкових утримань на пенсійне та соціальне страхування. Облік виникнення та погашення зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб ведеться на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами». Виникнення зобов’язань відображається по кредиту рахунку, а їх погашення — по дебету.

Виникнення зобов’язань здійснюється під час нарахування податку і у бухгалтерському обліку відображається наступним записом:

Дт 66 «Розрахунки за виплатами працівникам»

Кт 64 «Розрахунки за податками і платежами"3655,24 грн. (ж. 3)

Погашення зобов’язань з податку здійснюється у день одержання готівки на виплату заробітної плати з рахунку в банку за допомогою платіжного доручення і відображається наступним чином:

Дт 64 «Розрахунки за податками і платежами»

Кт 31 «Рахунки в банках"3566,24 грн. (ж. 1)

ТОВ «Візит — Київ» одержує доход від реалізації послуг громадського харчування, а від вироблення вакуумної упаковки 2 є платником податку на додану вартість. Ставка ПДВ становить 20 відсотків. Треба зазначити, що можуть бути два варіанти одержання доходу з метою нарахування податку на додану вартість: спочатку відвантажено продукцію, а потім гроші поступають на рахунок в банку, або спочатку надходять гроші, а потім відвантажується продукція. Відповідно і є різниця в бухгалтерських проводках. А саме, якщо перша подія — надання послуг, то бухгалтерські проводки будуть такими:

згідно накладної на надання послуг відображено у складі доходу виручки від реалізації за продажними цінами:

Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

Кт 701 «Дохід від реалізації готової продукції""52 422 грн. (ж. 6)

Нарахування податкових зобов’язань з ПДВ від реалізації послуг відображається по кредиту рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» і відображається в журналі № 3 по ТОВ «Візит — Київ» у журналі № 3:

Дт 701 «Доходи від реалізації готової продукції»

Кт 641 «Розрахунки за податками"8431грн. (ж. 3)

Якщо покупці здійснюють передоплату, то в цьому випадку надходження грошей на рахунок в банку або в касу підприємства не вважається доходом і відображається як надходження авансового платежу:

Дт 31 «Рахунки в банках»

Кт 681 «Розрахунки за авансами одержаними"18 680 грн. (ж. 3)

Але згідно Закону України «Про податок на додану вартість» [16] надходження на рахунок в банку продавцю коштів у вигляді попередньої оплати вважається також одержанням доходу і відповідно призводить до: виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість від суми одержаних коштів, що також знаходить своє відображення на рахунках бухгалтерського обліку:

Дт 643 «Податкові зобов’язання»

Кт 641 «Розрахунки за податками"3113 грн. (ж. 3)

Далі відбувається відвантаження продукції покупцям на суму одержаної передоплати:

Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

Кт 701 «Дохід від реалізації готової продукції""18 680 грн. (ж. 6)

І одночасно відображається зменшення доходу на суму податку на додану вартість і закриття рахунку 643 «Податкові зобов’язання»:

Дт 701 «Доходи від реалізації готової продукції»

Кт 643 «Податкові зобов’язання"3113 грн. (ж. 3)

До бюджету сплачується різниця між податковими зобов’язання з ПДВ від реалізації продукції та податковим кредитом з ПДВ від вартості придбаних запасів, робіт, послуг. Вищенаведені бухгалтерські проведення є достатньо складні, що призводить в багатьох випадках до виникнення помилок та викривлення показників бухгалтерського обліку.

Існують і певні складності у відображенні зобов’язань з податку на прибуток. Безпосереднім змістом обліку податку на прибуток є порядок розрахунку податку та форми і способи розрахунків з бюджетом. Форми і способи розрахунків показують, яким чином проводиться перерахування податків до бюджету, зокрема податку на прибуток. Ставка податку на прибуток становить 25 відсотків.

Як правило, податок на прибуток, розрахований за даними фінансового обліку, і податок на прибуток, визначений відповідно до податкового законодавства, є різним. Для обліку різниці в сумі податку на прибуток використовують рахунок 17 «Відстрочені податкові активи» та рахунок 54 «Відстрочені податкові зобов’язання».

Виникнення відстрочених податкових активів та зобов’язань пов’язано з тим, що фінансовий і податковий облік мають різні цілі. Мета податкового обліку — визначити суму зобов’язань перед бюджетом у відповідності з діючим податковим законодавством. Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових, коштів підприємства.

Відстрочений податковий актив виникає в тому випадку, коли податок на прибуток, визначений за даними бухгалтерського обліку, менше податку на прибуток, визначеного відповідно до податкового законодавства; різниця (сума перевищення податку на прибуток, що підлягає сплаті в поточному звітному періоді) буде відображена по дебету рахунку 17 «Відстрочені податкові активи»:

Дт 98 «Податок на прибуток»

Кт 64 «Розрахунки з податками і платежами"5814 грн. (ж. 3)

Дт 17 «Відстрочені податкові активи»

Кт 64 «Розрахунки з податками і платежами"1280 грн. (ж. 3)

Відстрочене податкове зобов’язання виникає в тому випадку, коли податок на прибуток, визначений за даними бухгалтерського обліку, більший податку на прибуток, визначеного відповідно до податкового законодавства і ця різниця буде відображена по кредиту рахунку 54 «Відстрочені податкові зобов’язання».

Податок на прибуток сплачується до Державного бюджету. Платіжне доручення про перерахування податку до Державного бюджету подаються підприємствами до банківських установ до настання строку платежу. Ця операція знаходить відображення у наступній проводці:

Дт 64 «Розрахунки за податками і платежами»

Кт 31 «Рахунки в банках"7034 грн. (ж. 1)

Недотримання строків сплати податкових зобов’язань до бюджету призводить до нарахування пені за час прострочки платежу.

По рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами» у картки (машинограмі) відображається сальдо на початок звітного періоду, обороти по дебету і кредиту рахунку за період і сальдо на кінець звітного періоду. З картки дані по рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами» переносяться до Головної книги.

5. Облік інших поточних зобов’язань

До інших поточних зобов’язань на ТОВ «Візит — Київ» відносяться зобов’язання за короткостроковими кредитами, за короткостроковими векселями виданими, за страхуванням, за відсотками по кредиту.

Зобов’язання за короткостроковими кредитами відображаються по кредиту рахунку 60 «Короткострокові позики». Виникнення зобов’язань відбувається під час надходження грошових коштів на рахунок в банку:

Дт 31 «Рахунки в банку»

Кт 60 «Короткострокові позики"70 000 грн. (ж. 2)

Під час користування кредитом нараховуються відсотки, які відносяться на витрати діяльності підприємства і на ТОВ «Візит — Київ» списуються на рахунок 95 «Фінансові витрати», що відображається наступною проводкою:

Дт 951 «Відсотки за кредит»

Кт 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками"700 грн. (ж. 3)

Своєрідною формою кредитування є застосування векселів. У випадках відстрочення платежу постачальникам та за їх згодою на ТОВ «Візит — Київ» використовуються короткострокові векселі для підтвердження своїх зобов’язань.

Вексель як визначена форма грошового зобов’язання широко застосовується в господарському обороті України. Його застосування в якості засобу обігу і розрахунку у цій сфері пов’язане з тим, що частина обігу здійснюється за рахунок кредиту.

Векселем визначається цінний папір, який засвідчує нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця (простий вексель) або іншого вказаного у векселі платника (переказний вексель) виплатити з настанням зазначеного у векселі строку відповідну суму володарю векселя (векселедержателю) [2]. Таким чином, вексель є безумовне, абстрактне, суворе формальне зобов’язання або наказ сплатити відповідну суму грошей. Основні учасники вексельних правовідносин — векселедавець, векселедержатель та платник. У залежності від того, хто є платником за векселем — сам векселедержатель чи третя особа -розпізнають два види векселів: простий і переказний. Переказний вексель інакше називається «трата». Вексельне зобов’язання утворюється одностороннім волевиявленням з боку векселедавця. Особливість векселя як цінного папера полягає в тому, що він є суворо формальним документом. З одного боку, щодо нього діє правило: чого немає у векселі, того не існує, з іншого — дефект форми векселя спричиняє його недійсність без попереднього визнання даного факту з боку суду. Ця особливість одержала також назву вексельної суворості. Та недійсність векселя є відносною: недоліки форми векселя забирають від нього тільки «вексельну силу», але не можуть перешкодити розгляду такого векселя як ділового документа іншої ділової природи (наприклад, боргової записки).

Векселі, як і чеки, — невід'ємні елементи грошового обігу. Без них не можливо ефективно здійснювати міжгосподарські розрахунки і вийти з платіжної кризи. Однак функціонування вексельного обігу в Україні пов’язане з певними труднощами [2]. Причини тут різні: брак традиційних навичок у здійснені розрахунків векселями; ненасиченість ринку відповідною товарною масою; неплатоспроможність та недисциплінованість багатьох господарських організацій.

Всі операції з векселями можна поділити на дві групи [3]:

операції, пов’язані з видачею та погашенням векселів, тобто операції з власними векселями, точніше з векселями, по яким підприємство виступає або платником (векселедателем в простих та трасатом — акцептантом в переказних векселях), або векселедателем — трассантом (в переказних векселях);

операції, пов’язані з обігом векселів, тобто операції з чужими векселями, а точніше з векселями, в яких підприємство виступало надписником, яке не приймало участі в складанні векселя.

Як зазначалось вище векселі є прості і переказні. Передача векселя від векселедателя до векселедержателя здійснюється на підставі попередньої домовленості та закріплюється актом передачі простого чи переказного векселя.

Простий вексель використовується тільки для розрахунків між двома учасниками договору, а переказний вексель містить розпорядження про сплату коштів по векселю третій особі. Від строку погашення векселя вони можуть бути короткостроковими та довгостроковими, що має свої відмінності і при відображенні таких операцій в обліку.

Підприємство може бути одночасно й векселедержателем і векселедателем.

Для розрахунків з постачальниками за одержані матеріальні цінності та послуги за допомогою векселя використовується рахунок 62 «Короткострокові векселі видані» [10]. В цьому випадку також складається договір на розрахунки векселем та акт приймання-передачі векселя і складається бухгалтерська проводка:

Дт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

Кт 62 «Короткострокові векселі видані"54 000 грн. (ж. 3)

Якщо умовами договору передбачено нарахування відсотків, то в цьому випадку сума по відсоткам відноситься на витрати діяльності підприємства:

Дт 952 «Інші фінансові витрати»

Кт 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками"540 грн. (ж. 3)

Оперативний контроль ведеться окремо за одержаними та виданими векселями з допомогою картотеки, упорядкованої за строками погашення заборгованості. Синтетичний облік здійснюється у журналі 3.

Наступним видом зобов’язань, що буде розглянуто, це зобов’язання по розрахунках зі страхування.

Виникнення зобов’язань по розрахунках за соціальним страхуванням здійснюються в результаті утримання їх з заробітної плати працівників та нарахування таких зборів на фонд оплати праці.

Облік нарахування зборів на соціальні заходи ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». Він є балансовим, пасивним. По кредиту цього рахунку відображається нарахування страхових внесків, а по кредиту їх сплата до відповідних Фондів або використання.

Рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» має такі субрахунки:

«За пенсійним забезпеченням»

«За соціальним страхуванням»

«За страхуванням на випадок безробіття»

«За індивідуальним страхування»

«За страхуванням майна»

Для нарахування зборів на страхування від нещасного випадку у Плані рахунків не передбачено відповідного субрахунку, але можна використовувати наступний субрахунок 656 «За страхуванням від нещасних випадків».

Для роботодавців базою нарахування страхових внесків є загальна сума витрат на оплату праці основну, додаткову та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. На фонд оплати праці у 2009 році нараховувались такі види відрахувань на соціальні заходи:

до Пенсійного фонду — 33,2 відсотків;

до Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності 1,6 відсотків;

до Фонду соціального страхування на випадок безробіття — 1,3 відсотка (у 2010 році встановлено 1,4 відсотка);

до Фонду страхування від нещасних випадків та травматизму на виробництві розмір ставки залежить від галузі, в якій працює дане підприємство, від 1 — 14 відсотків.

Нарахування цих сум страхових внесків здійснюється у розробній таблиці, де одночасно вони розподіляються по відповідним витратним рахункам в залежності від категорії працівників на чию заробітну плату вони нараховуються.

Так, якщо витрати на оплату праці праці пов’язані з заробітною платою працівників адміністрації то відрахування на соціальні заходи списуються відповідно по дебету рахунку 92 «Адміністративні витрати»:

Дт 92 «Адміністративні витрати»

Кт 66 «Розрахунки за виплатою працівникам «65 538 грн. (ж. 5)

Кт 65 «Розрахунки за страхуванням"26 813 грн. (ж. 3)

Якщо витрати по нарахуванню відрахувань на соціальні заходи пов’язані із працівниками, які займаються збутом товарів, то витрати по відрахуванням на V соціальні заходи списуються в дебет рахунку 93 «Витрати на збут».

Крім роботодавців сплату відповідних страхових внесків здійснюють наймані працівники, або точніше з їх заробітної плати проводяться утримання страхових внесків по місцю їх роботи. Обов’язкові утримання до органів соціального страхування включають утримання до Пенсійного Фонду, страхування на випадок тимчасової втрати працездатності і випадок безробіття.

Ці утримання здійснюють по кожному працівнику окремо і знаходять своє відображення у розрахунково — платіжній відомості та одночасно знаходять відображення у картці кожного працівника підприємства з нарахування заробітної плати. Утримання відображаються по дебету рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» і не впливають на фінансові результати господарської діяльності підприємства.

Утримання відображаються наступним бухгалтерським записом:

Дт 66 «Розрахунки за виплатою працівникам»

Кт 65 «Розрахунки за страхуванням"511 грн. (ж. 5)

Перерахування нарахованих страхових внесків здійснюється на момент видачі заробітної плати через установу банку на підставі платіжного доручення по кожному Фонду окремо.

Виникнення зобов’язань по розрахунках зі страхування відображається в журналі № 5.

У балансі поточні зобов’язання відображаються у четвертому розділі пасиву балансу «Поточні зобов’язання».

6. Інвентаризація зобов’язань та відображення її результатів в обліку

Однією з основних вимог, що ставляться до бухгалтерського обліку, є достовірність його показників. Проте в процесі нарахування та погашення зобов’язань між даними позичальника і кредитора можуть виникнути розходження результаті помилкових записів, втрати документів, зловживань матеріально відповідальних осіб тощо. У зв’язку з цим виникає об'єктивна необхідність забезпечення можливості взяти на облік можливі розходження між даними обліку позичальника і кредитора. Це досягається за допомогою інвентаризації.

Отже, інвентаризація є способом виявлення господарських засобів і джерел їх формування, не оформлених поточною документацією, для забезпечення достовірності показників обліку і звітності підприємства [6]. Здійснюється інвентаризація шляхом перевірки фактичної наявності майна підприємства (зважуванням, переліком, обміром тощо) і порівняння одержаних результатів з даними бухгалтерського обліку. Стосовно розрахунків інвентаризація проводиться шляхом звірянням даних залишків по нарахованих зобов’язанням у позичальника з даними залишків по нарахованої дебіторської заборгованості у кредитора. Це дає змогу встановити розходження між даними обліку двох сторін, які оформляються відповідними документами і відображають в обліку [6].

Залежно від повноти охоплення перевіркою засобів господарства та джерел їх у творення розрізняють інвентаризацію повну і часткову.

Повна інвентаризація передбачає суцільну перевірку всього майна підприємства і стану розрахункових відносин. Часткова інвентаризація охоплює окремі види засобів (грошових коштів у касі, готової продукції на складах тощо).

Повна інвентаризація проводиться, як правило, перед складанням річного звіту, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (при зміні матеріально відповідальних осіб, приватизації державних підприємств тощо). Вона дає найбільш повну інформацію, проте не завжди доцільна, оскільки трудомістка і залежності від встановленого результату складаються відповідні бухгалтерські проведення.

НАКАЗ КЕРІВНИКА

СТВОРЕННЯ КОМІСІЇ

НАПРАВЛЕННЯ АКТІВ ЗВІРЯННЯ

РОЗРАХУНКІВ КРЕДИТОРАМ

ОДЕРЖАННЯ АКТІВ ЗВІРЯННЯ РОЗРАХУНКІВ ВІД КРЕДИТОРІВ

РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЙНИХ РІЗНИЦЬ

Рис. 6.1. Порядок проведення інвентаризації зобов’язань

При встановленні перевищення залишків боржника над залишками кредитора і з’ясування причини такого відхилення відбувається коригування різниці перевищення методом «червоного сторно» по відповідному рахунку з обліку поточних зобов’язань на підставі бухгалтерської довідки:

Дт 94 «Інші операційні витрати»

Кт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» 316,00 грн. (ж. 3)

У випадку встановлення і підтвердження перевищення залишків зобов’язань за даними кредитора над залишками боржника у бухгалтерському обліку також здійснюється коригування заборгованості додатковою проводкою на суму різниці:

Дт 94 «Інші операційні витрати»

Кт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» 266 грн. (ж. 3)

Необхідність проведення інвентаризації розрахунків зумовлена підтвердженням достовірності даних бухгалтерського обліку, що знаходять відображення у фінансовій звітності і відволікає значну кількість працівників від основної роботи [1].

За характером інвентаризації поділяють на планові і позапланові. Планова інвентаризація проводиться за завчасно складеним планом відповідно до розробленого графіка її проведення (наприклад, перед складанням річного звіту), господарства найбільш ефективними є раптові часткові інвентаризації, оскільки вони підвищують відповідальність матеріально відповідальних осіб у своєчасному оприбуткуванні і списанні матеріальних цінностей, правильності їх зберігання, запобігають зловживанням [1].

Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія, очолювана керівником підприємства або його заступником за обов’язковою участю головного бухгалтера і матеріально відповідальних осіб.

Склад комісії, об'єкти інвентаризації, порядок її проведення визначаються наказом керівника. Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник підприємства.

Інвентаризація розрахунків на ТОВ «Візит — Київ» проводиться на 1-ше число місяця. Це полегшує наступне порівняння її результатів з показниками обліку.

Кожному кредитору бухгалтером ТОВ «Візит — Київ» направляється Акт звіряння розрахунків з вказанням залишку зобов’язань за кожним окремим документом. Акт надсилається у двох примірниках. Кредитор в свою чергу проставляє залишки дебіторської заборгованості за даними свого обліку і надсилає один примірник боржнику. Якщо залишки співпадають акти звіряння розрахунків є підтвердженням достовірності відображення зобов’язань в обліку. Якщо виявлені розбіжності між залишками боржника і кредитора то з’ясовуються причини їх виникнення та здійснюється коригування залишків.

Взагалі процес проведення інвентаризації зобов’язань можна представити у вигляді наступної схеми, що зображена на рисунку 6.1.

Результатами проведення інвентаризації розрахунків може бути тотожність залишків боржника і кредитора, перевищення залишків боржника над залишками кредитора, перевищення залишків кредитора над залишками боржника.

7. Особливості обліку поточних зобов’язань в умовах комп’ютеризації

Автоматизація бухгалтерського обліку є актуальним питанням сьогодення, зокрема й для ТОВ «Візит — Київ», де опрацювання облікової інформації здійснюється в основному вручну з використанням відокремленних комп’ютерних програм, зокрема, для нарахування заробітної плати та утримань з неї. Ринок програмних забезпечень з ведення бухгалтерського обліку пропонує підприємствам різноманітні бухгалтерські програми. Але найбільшою популярністю користується спеціалізована бухгалтерська програма російського виробництва, яка була адаптована до українського бухгалтерського обліку, «1С. Бухгалтерія».

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой