Облік, аналіз та аудит розрахунків з постачальниками.
Аналіз грошових коштів

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

httр: //www. аllbеst. ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні аспекти організації обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
  • 1.1 Економічна сутність розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
  • 1.2 Огляд законодавчої, нормативної і спеціальної літератури
  • 1.3 Методи аналізу розрахунків з постачальниками
  • Розділ 2. Особливості діяльності організації та методики обліку, аналізу і аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків на ПСП «Вікторія»
  • 2.1 Організаційно-економічна характеристика ПСП «Вікторія» та СТОВ «Лан»
  • 2.2 Стан та якість організації бухгалтерського обліку розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
  • 2.3 Організація аналізу розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
  • 2.4 Організація аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
  • Розділ 3. Шляхи удосконалення організації обліково-аналітичної та контрольної роботи розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
  • 3.1 Пропозиції з організації обліку розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
  • 3.2 Пропозиції з аналізу розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
  • 3.3 Пропозиції з аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
  • Розділ 4. Комп’ютеризація обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
  • 4.1 Аналіз програмного забезпечення для організації обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків
  • 4.2 Організація обліку, аналізу і аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків в умовах комп’ютеризації
  • Розділ 5. аналіз організації охорони праці ПСП «Вікторія» та СТОВ «Лан»
  • 5.1 Огляд нормативної бази з охорони праці
  • 5.2 Аналіз умов праці бухгалтерії та шляхи їх удосконалення

Вступ

Підприємства постійно ведуть розрахунки з постачальниками за придбані в них основні засоби, сировину, матеріали та інші товарно-матеріальні цінності та надані послуги; з покупцями — за куплені ними товари; з замовниками — за виконані роботи та надані послуги.

В умовах нестабільної ринкової економіки ризик несплати або несвоєчасної оплати рахунків збільшується, це призводить до появи дебіторської і кредиторської заборгованості. Частина цієї заборгованості в процесі фінансово — господарської діяльності неминуча і повинна знаходиться в рамках допустимих значень.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробленні і прийнятті управлінських рішень щодо забезпечення ефективності розрахунків з дебіторами і кредиторами. Так, наприклад, значне перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською може призвести до так званого технічного банкрутства. Це пов’язано зі значним відволіканням засобів підприємства з обороту і неможливістю гасити вчасно заборгованість перед кредиторами. На підставі цього необхідно проводити аналіз стану розрахунків. Для проведення аналізу використовуються данні бухгалтерського обліку та звітності, тому важливу роль відіграє правильна організація на підприємстві бухгалтерського обліку розрахункових операцій, яка вимагає своєчасного і повного відображення господарських операцій із розрахунків первинних документах і облікових регістрах.

Різко зростає значення фінансової стійкості суб'єктів господарювання. Все це значно збільшує роль аналізу їх фінансового стану: наявності, розміщення і використання грошових коштів. Результати такого аналізу потрібні, перш за все, власникам, а також кредиторам, інвесторам, постачальникам, менеджерам і податковим службам.

аудит облік розрахункова операція

В даний час велика увага приділяється надходженню товарів і розрахунків з постачальниками. Це обумовлене тим, що постійно здійснюється кругообіг фінансових і господарських засобів викликає безперервне відновлення різноманітних розрахунків. Одним з найбільш поширених видів розрахунків якраз і є розрахунки з постачальниками за товари та інші матеріальні цінності.

Мета розрахунків з постачальниками — проаналізувати та сприяти ефективній роботі, раціональному використанню ресурсів у процесі здійснення підприємницької діяльності чи комерційної діяльності у сфері розрахунків з постачальниками.

Метою роботи є облік, аналіз та аудит розрахунків з постачальниками на підприємстві, та аналіз грошових потоків.

Для досягнення поставленої мети в роботі обґрунтовано необхідність вирішення таких завдань:

вивчити теоретичні аспекти аналізу розрахунків з постачальниками;

провести аналіз діючої нормативної бази обліку розрахунків з постачальниками;

здійснити організаційно — економічну характеристику базового підприємства;

визначити фінансовий стан підприємства;

провести аналіз заборгованості за даними базового підприємства.

Об'єктом дослідження дипломної роботи обрано тему «Організація та методика обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків на підприємстві ПСП «Вікторія».

Предметом дослідження є організація та методологія проведення аналізу розрахунків з постачальниками ПСП «Вікторія».

Дипломна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

У вступі обумовлено актуальність теми дослідження, її основні цілі та задачі, розкриті предмет, об'єкт та структура дипломної роботи.

У першому розділі «Теоретичні аспекти організації обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків» висвітлені теоретичні аспекти аналізу розрахунків з постачальниками.

У другому розділі «Особливості діяльності організації та методики обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків» розглянута організаційно — економічна характеристика підприємства та проаналізований фінансовий стан підприємства.

У третьому розділі «Шляхи удосконалення організації обліково аналітичної та контрольної роботи розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків» був проведений аналіз розрахунків з постачальниками та порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості.

У четвертому розділі «Комп'ютеризація обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків» проводиться аналіз програмного забезпечення для організації обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків.

У п’ятому розділі «Аналіз організації охорони праці» проводиться огляд нормативної бази з охорони праці та аналізуються умови праці бухгалтерії та шляхи їх удосконалення.

При написанні дипломної роботи були використанні: нормативно — правові документи, періодичні видання, підручники та посібники, внутрішні документи та Інтернет ресурси.

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації обліку, аналізу та аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків

1.1 Економічна сутність розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків

Господарські зв’язки — це необхідна умова діяльності підприємства, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва і своєчасність відвантаження, а так само реалізації продукції (робіт, послуг). В науковій літературі загалом існують досить чіткі визначення основних економічних категорій та зроблена оцінка економічної сутності розрахунків з постачальниками та підрядниками, і її значення, роль і місце в діяльності підприємства.

Постачальник — юридична чи фізична особа, товаровиробник, торговець, що забезпечує постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запчастин, товарів), надання послуг (постачання електроенергії, газу, води, пари тощо), виконання робіт (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо) покупцям відповідно до замовлень, заявок, угод, договорів.

Постачання — матеріально-технічне забезпечення підприємства основними і оборотними засобами виробництва.

Поставка товару — заключний стан виконання договору купівлі-продажу, на якому відбувається передача товару продавцем покупцеві, здійснюється остаточний фінансовий розрахунок по закінченні операції.

Поставка — організація руху товарів від продавця (його складів) до покупця. Здійснюється на підставі договорів (контрактів) укладених між продавцем і покупцем, в яких повинно бути відображено наступні основні умови поставки: вид, обсяг, строки поставки, вид транспортного засобу тощо.

Договір купівлі-продажу — договір, у якому встановлюються умови, обсяг купівлі, продажу товарів, ціни, умови й способи оплати, строки поставки, спосіб транспортування і відповідні розрахунки, відповідальність сторін за порушення умов договору тощо.

Оформляються і закріплюються господарські зв’язки договорами, згідно яким одне підприємство виступає постачальником товарно-матеріальних цінностей, чи робіт послуг, а інше їх покупцем, споживачем, а значить і платником. У договорах обмовляються: вид матеріальних цінностей, що поставляються, виконуваних робіт і послуг; комерційні умови постачання; кількісні і вартісні показники постачань; терміни відвантаження матеріальних цінностей (виконання робіт послуг); порядок розрахунків (умови платежів) між підприємством і постачальниками (підрядчиками).

З метою підвищення надійності поставок при виборі постачальника потрібно враховувати ряд умов, серед яких: цінова конкурентоспроможність (включаючи витрати на зберігання, транспортування і страхування); умови платежу; гарантійні строки; ремонт і після продажне обслуговування; відповідність продукції постачальника стандартам якості; можливість закупок безпосередньо у виробників або оптовиків; географічне місце розташування; основні види діяльності та фінансовий стан; виробнича потужність та обсяги випуску продукції за останні роки.

Розрахунки з постачальниками є кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого погашення зобов’язань.

Кредитори — це підприємства, організації, установи, фізичні особи, перед якими дане підприємство має кредиторську заборгованість.

Кредиторська заборгованість — кошти підприємства, організації або установи, які підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам.

Кредиторська заборгованість — заборгованість фізичним та юридичним особам: за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (в тому числі яка забезпечена векселями); з сум авансів одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг); за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства; також заборгованість з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату; заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формування статутного капіталу; заборгованість пов’язаним сторонам та з внутрішньовідомчих розрахунків; інша заборгованість з поточних зобов’язань.

Кредиторська заборгованість, хоча і є тимчасовим залученням позикових засобів, в результаті негативно впливає на стан підприємств, оскільки наявність кредиторської заборгованості говорить про неплатоспроможності підприємства і підриває авторитет підприємства у покупців і замовників. Кредиторська заборгованість з терміном позовної давності, що тік, підлягає віднесенню до бюджету, тобто остаточно вилучається з господарської діяльності підприємств-виробників.

Розрізняють нормальну і прострочену кредиторську заборгованість.

Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати.

Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою.

В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов’язань може подати на нього позові в судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки.

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов’язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість — особлива частина майна організації, що є предметом обов’язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобов’язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна суть борги організації, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні організації-боржника. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов’язальних правовідносин — це борги організації перед кредиторами, тобто обличчями, уповноваженими на вимоги чи стягнення від організації зазначеної частини майна.

Поточна кредиторська заборгованість складається із заборгованості постачальникам за одержані від них товарно-матеріальні цінності, заборгованості перед бюджетом за податковими платежами, заборгованості з оплати праці і страхування, авансів покупців у рахунок майбутніх відвантажень та інше.

Залежно від умов виникнення кредиторську заборгованість поділяють на:

допустиму;

невиправдану.

Допустимою вважається заборгованість постачальникам за акцептованими платіжними вимогами, непрострочена заборгованість перед бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування та інших поточних зобов’язань.

До невиправданої кредиторської заборгованості належать усі види простроченої заборгованості підприємства перед постачальниками, банками, бюджетом, учасниками та іншими контрагентами господарських відносин.

Така заборгованість часто є наслідком скрутного фінансового стану, коли відсутні кошти для платежів. Вона може виникати також у зв’язку з несвоєчасним оформленням і поданням розрахунково-платіжних документів, допущеними помилками у розрахунках.

Підприємства зобов’язані своєчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями. За несвоєчасні розрахунки вони мають сплачувати штрафи і неустойки. Однак практика свідчить, що можливість уникнути майнової відповідальності за невиконання власних договірних зобов’язань дає їм змогу ухилятися від взаєморозрахунків з партнерами.

Несвоєчасність платежів викликає фінансові ускладнення у підприємств-кредиторів, негативно впливає на їх господарську діяльність, у підсумку і на економіку країни загалом.

В умовах кризового стану економіки частка кредиторської заборгованості у джерелах формування майна підприємств торгівлі суттєво зростає. Це призводить до збільшення їх фінансової залежності від кредиторів.

З урахуванням відзначених ознак кредиторську заборгованість можна було б визначити як частина майна організації, що є предметом виниклих з різних правових основ боргових зобов’язань організації дебітора (боржника) перед уповноваженими обличчями кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації балансоутримувача.

Якщо кредитор по настанні термінів виконання зобов’язання не звертається до організації-дебітора з вимогою про виплату боргів, кредиторська заборгованість залишається в розпорядженні дебітора і він може або повернути кредитору борги за власною ініціативою, або використовувати незатребувані засоби в складі свого майна. Неповернення боргу спричиняє застосування до боржника визначених майнових санкцій: стягнення неустойки, передбаченої договором; штрафів, установлених законом; відсотків за користування чужими коштами внаслідок їхнього неправомірного утримання, відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті. Кредитори можуть стягнути з дебітора й збитки, заподіяні ним несвоєчасним поверненням чи неповерненням боргів: за загальним правилом збитки відшкодовуються в частині, не покритою неустойкою чи відсотками, стягуваними за користування чужими коштами. Неповернення боргів може привести до порушення в арбітражному суді справи про неспроможність (банкрутстві) організації-дебітора.

Кредиторська заборгованість, відображена у ІV-му розділі пасиву балансу «Поточні зобов’язання». Вона виникає у зв’язку з тим, що у процесі діяльності підприємства не завжди здійснюють розрахунки з юридичними і фізичними особами одночасно з відчуженням майна, виконанням робіт, наданням послуг, що призводить до виникнення певних зобов’язань перед постачальниками та іншими контрагентами господарських відносин.

Кредиторська заборгованість, що при цьому виникає, є різновидом комерційного кредиту, який виступає важливим фактором стабілізації фінансового стану підприємства.

За діючими правилами в поясненнях до бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати в числі інших додаткових даних указують зведення «про наявність на початок і кінець звітного періоду окремих видів кредиторської заборгованості». До складу кредиторської заборгованості входять показники по наступним позиціях:

постачальники і підрядчики;

векселя до сплати;

заборгованість перед дочірніми і залежними суспільствами;

заборгованість перед персоналом організації;

заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами;

заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів;

аванси отримані;

інші кредитори.

У залежності від юридичної природи і правового режиму зазначені позиції можуть бути зведені до трьох груп.

Перша — це заборгованість організації перед бюджетом і соціальними фондами. Заборгованість перед бюджетом — це, недоїмки, тобто не сплачені своєчасно податки; нараховані податковими органами фінансові санкції; заборгованість по платежах прирівняним з погляду їхньої обов’язковості до податків, наприклад, по платежах у дорожні фонди, митним зборам і іншим видам платежів, що надходять безпосередньо на казначейські рахунки у федеральний, регіональний чи місцевий бюджет (наприклад, платежі по державному зборі зараховують у федеральний бюджет на рахунки федерального казначейства). До цієї ж групи відноситься заборгованість по обов’язкових платежах у позабюджетні фінансові фонди.

Друга група — заборгованість організації перед її персоналом: борги по виплатах працівникам заробітної плати, компенсаціям, платежам у порядку відшкодування шкоди, заподіяного здоров’ю чи працівників унаслідок смерті працівника на виробництві.

Третя група — заборгованість перед партнерами і контрагентами по договірних і корпоративних зобов’язаннях: борги по платежах постачальникам за поставлені товари, підрядчикам — за виконані роботи з повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплата векселів. Тут же заборгованість організації перед учасниками (засновниками) по виплаті їм доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновника перед дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, по компенсації збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основного суспільства. Борги третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їх види зазначені в Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені одним відверненим терміном — «Інші кредитори»).

У сучасній економічній літературі питання сутності грошових потоків підприємства по-різному трактується вченими. Відсутній єдиний підхід до розуміння цього поняття. Так, згідно П © БО 4 рух грошових коштів — надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Підходи вітчизняних та зарубіжних авторів щодо сутності грошових потоків наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1. 1

Розкриття поняття «грошовий потік» різними авторами

Автор

Визначення

Крамаренко Г. О.

Грошовий потік — сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів, генерованих господарською діяльністю підприємства

Старостенко Г. Г., Мірко Н.В.

Грошовий потік — надходження і ви трати грошових коштів у процесі здійснення господарської діяльності підприємства

Бутинець Ф.Ф.

Грошовий потік — найважливіший самостійний об'єкт фінансового аналізу, який проводиться з метою оцінки фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

Кірсґіцев Г. Г.

Грошовий потік — є одним із ключових моментів оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю

Крамаренко В.І.

Грошовий потік — сукупність надходжень і вибуття коштів за певний період часу, сформованих у процесі господарської діяльності

Маркіна І.А.

Грошовий потік — сукупність розподілених за часом надходжень і виплат грошових коштів, які утворюються в процесі господарської діяльності і пов’язані із за без печенням його платоспроможності

Е. Нікбахт, А. Гроппеллі

Грошовий потік — як міра ліквідності підприємства, що складається з чистого доходу і безготівкових витрат, таких, як амортизаційні відрахування

Узагальнивши вищенаведені визначення, вважаємо, що найбільш точно розкриває поняття «грошовий потік» наступна дефініція: грошовий потік — сукупність надходжень і вибуття коштів за певний період часу, сформованих у процесі господарської діяльності.

Грошові потоки підприємства в цілях аналізу класифікуються за наступними ознаками:

за масштабами обслуговування господарського процесу:

а) грошовий потік по підприємству;

б) грошовий потік за окремими структурними підрозділами;

в) грошовий потік за окремими господарськими операціями.

за видами діяльності:

а) грошовий потік від операційної діяльності;

б) грошовий потік від інвестиційної діяльності;

в) грошовий потік від фінансової діяльності.

за спрямованістю руху грошових коштів:

а) позитивний грошовий потік;

б) від'ємний грошовий потік.

за методом обчислення:

а) валовий грошовий потік;

б) чистий грошовий потік.

за рівнем достатності:

а) надлишковий грошовий потік;

б) дефіцитний грошовий потік.

за методом оцінки за часом:

а) майбутній грошовий потік;

б) теперішній грошовий потік.

за регулярністю формування:

а) регулярний грошовий потік;

б) дискретний грошовий потік.

за стабільністю формування:

а) регулярний грошовий потік з рівномірними часовими інтервалами;

б) регулярний грошовий потік з нерівномірними часовими інтервалами [2, С. 144−146].

Рух грошових коштів на підприємстві аналізується на підставі звіту про рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів — це звіт про зміни фінансового стану підприємства, складений на основі вивчення потоків грошових коштів.

У звіті аналіз грошових коштів здійснюється за трьома основними напрямками, а саме:

а) операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю;

б) інвестиційна діяльність - це діяльність, яка призводить до придбання та реалізації тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів;

в) фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства [5, С. 45].

Таке групування дає можливість проаналізувати поточні потоки грошових коштів, оцінити здатність підприємства погасити свою заборгованість та виплатити дивіденди, проаналізувати необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів [8, С. 150].

Таким чином, грошові потоки підприємства — це надходження і витрати грошових коштів у процесі здійснення господарської діяльності підприємства.

1.2 Огляд законодавчої, нормативної і спеціальної літератури

Функціонування будь-якого господарюючого суб'єкту значно залежить від нормативної бази, що регулює правові та економічні відносини підприємства з державою, з іншими підприємствами та організаціями, з трудовим колективом тощо. Тому одним із важливих питань є огляд нормативно-правової бази підприємства.

Під час огляду нормативної бази велика увага приділяється законодавчим актам, що регулюють бухгалтерський облік на підприємстві, так як він є необхідною інформаційною базою для всіх підсистем управління (обліку, аналізу, аудиту, планування тощо).

Основні оброблені джерела нормативної бази та напрямки їх використання представлені в таблиці 1.2.

Таблиця 1. 2

Нормативно-правова база.

Нормативний документ,

ким і коли виданий

Короткий зміст

1

2

3

1

Господарський кодекс України

ВРУ № 436-ІV від 13. 01. 2003 р.

Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання.

2

Цивільний кодекс України

ВРУ; № 435-ІV від 16. 01. 2003

Цей Кодекс регулює особисті немайнові та

майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній

рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх

учасників.

3

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ВРУ № 996-XІV від 16. 07. 1997 р.

Визначає правові засоби регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

4

Закон України «Про підприємництво»

Верховна Рада УРСР; № 698-XІІ від 07. 02. 1991

Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні

засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва)

громадянами та юридичними особами на території України, встановлює

гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

5

Закон України «Про власність»

Верховна Рада УРСР; № 697-XІІ від 07. 02. 1991

Закон про власність спрямований на реалізацію Декларації про

державний суверенітет України

6

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Верховна Рада УРСР; № 959-XІІ від 16. 04. 1991

Має на меті запровадження правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв’язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг,

7

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» МФУ № 8 від 31. 03. 1997 р.

Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до признання і розкриття її елементів

8

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати» МФУ № 87 від 31. 03. 1998 р.

Визначається склад і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей

9

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. МФУ від 24. 05. 1995 р. № 88

Встановлює порядок відображення та зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами

10

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» Наказ МФУ від 31. 03. 1999 р. № 87

Цим положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей

11

Міжнародні стандарти аудиту (МСА)

Носять рекомендаційний характер для аудиторів усіх країн світу. В них розроблено професійні вимоги до аудиту на міжнародному та соціальному рівні

12

Інструкція «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій»

МФУ № 291 від 30. 11. 1999 р.

Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ), незалежно від форм власності, організаційно-правових норм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій

Основи нової системи бухгалтерського обліку були закладені в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та конкретизовані у відповідних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Даний Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку та інше.

Що ж стосується Положень (стандартів) бухгалтерського обліку /П © БО/, то це сукупність прийомів і процедур організації і методології бухгалтерського обліку та звітності, розроблених практикою і узагальнених наукою.

Важливим інструментом реалізації міжнародних принципів і методів бухгалтерського обліку є новий План рахунків. Головною метою нового Плану рахунків є забезпечення інформацією, потрібною для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень та складання фінансової звітності.

Структура нового Плану рахунків узгоджена зі структурою Балансу і Звіту про фінансові результати, що значно полегшить роботу працівників бухгалтерії при складанні фінансової звітності.

У новому Плані рахунків використано децимальну систему кодування, за якою кожна цифра у коді рахунку визначає відповідну складову частину (клас, рахунок, субрахунок) Плану рахунків. Це означає, що максимальна можлива кількість рахунків у новому Плані дорівнює 99, а кожний рахунок може включати до 9 субрахунків (рахунків другого порядку).

Зазначеними нормативними актами передбачені кардинальні зміни в оцінці майна, визначенні облікової політики, формуванні доходів і витрат, кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств. Суттєвих змін зазнала фінансова звітність підприємства, зокрема, Баланс, Звіт про фінансові результати. Вводяться нові форми бухгалтерської звітності такі як Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал.

Взаємини з постачальниками мають будуватися на договірній (контрактної) основі. Сам по собі факт наявності договору ні від чого не захищає. Договір має бути грамотно складений, щоб у випадку невиконання постачальником своїх зобов’язань підприємство не несло фінансових або матеріальних збитків (утрат), як прямих, так і непрямих. Взагалі робота зі складання і укладання договорів бухгалтера напряму не стосується. Він може виступити тільки в ролі консультанта з питань оформлення документів (заявок, рахунків, накладних, доручень і т.д.), порядку, форми і виду оплати (готівковими або безготівковими коштами, в національній або іноземній валюті, до або після здійснення постачання і т.д.) і з інших питань, пов’язаних з бухгалтерським і податковим обліком. Але в цілому відповідати за «договірну» роботу має юрист підприємства, оскільки така робота вимагає високих професійних знань широкого спектра правових питань. Бухгалтер зобов’язаний перед тим, як підписувати будь-які розрахунково-платіжні документи по операціях з будь-яким постачальником або підрядчиком, уважно ознайомитися з основними положеннями договору (контракту), оцінити їхню законність у плані бухгалтерського та податкового обліку і тільки після цього підписувати зазначені документи. Крім цього, знання основних положень договору (контракту) необхідні бухгалтеру для того, щоб контролювати відповідність отриманих товарно-матеріальних цінностей, робіт або послуг умовам договору, вчасно здійснювати за них платежі та вірно відображати розрахунки з постачальниками і підрядчиками в бухгалтерському і податковому обліку.

Необхідно відзначити, що не завжди з постачальниками укладаються договори. Особливо часто це відбувається у взаєминах з постачальниками, що здійснюють торгову діяльність. У цьому випадку взаємини будуються на основі вимог законодавства.

Розрахунки з постачальниками в спрощеному варіанті укладаються в схему «товар — гроші» або «гроші - товар», залежно від того, як ви домовитеся з постачальником: про наступну, після постачання товару, оплату або попередню оплату товару, що поставляється. Є ще один варіант — «товар на товар», що називається бартерною та товарообмінною операцією.

Бартер — прямий безгрошовий обмін товарами або послугами. Здійснюється за єдиним договором, в якому з метою еквівалентності обміну, для визначення розміру страхових сум, оцінки претензій, нарахування санкцій фіксується сума договору. Бартерна операція — це товарообмінна експортно-імпортна операція на збалансованій по вартості (ціні) основі з передачею права власності на товар без платежу грішми (натуральний обмін). Зменшують витрати на податки та інші господарські операції.

Бартерна угода — це без валютний, але оцінений і збалансований обмін товарами, який оформляється єдиним договором (контрактом). Оцінка товарів проводиться з метою створення умов для еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, нарахування санкцій. Умовою еквівалентності є обмін товарів за світовими або договірними цінами. Розрахунки з взаємних претензій (штрафи і т.д.) при бартерних операціях здійснюються додатковими поставками або зменшенням поставок товарів. Головна причина застосування бартерних угод — валютні проблеми (недостача конвертованої валюти, її нестійкість і т.д.).

Товарообмінна операція — це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає розрахунок за реалізовану продукцію (роботи, послуги) інший, ніж у грошовій формі, включаючи будь-які види погашення (заліку) взаємозаборгованості між сторонами господарчої операції без проведення грошових розрахунків, за винятком випадків міждержавного клірингу, що проводиться за рішенням Президента України або Кабінету Міністрів України.

Державою передбачене законодавче регулювання розрахунків з постачальниками і підрядниками. Затверджено порядок відображення розрахунків в бухгалтерському обліку за відповідним рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», який має відповідні субрахунки. Записи зі здійснення господарської операції відповідно до законодавства заносяться у відповідні регістри бухгалтерського обліку.

Відносини в які підприємство вступає з постачальником і зобов’язане сплатити певну суму грошових коштів за отримані послуги, товари, регулюються Господарським кодексом.

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.

п/п

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1.

Відображено надходження від постачальника основних засобів або вартості виконаних робіт підрядником, пов’язаних із створенням основних засобів

15 «Капітальні

інвестиції"

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

2.

Відображено надходження на підприємство від постачальника товарно — матеріальних цінностей

20 «Виробничі

запаси"

21 «Поточні біологічні активи» 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»

25 «Напівфабрикати»

28 «Товари»

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

3.

Віднесено на витрати виробництва вартість робіт, виконаних підрядником

23 «Виробництво»

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

4.

Повернуто на підприємство від постачальника раніше перераховані йому кошти

30 «Каса»

31 «Рахунки в банках»

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

5.

Відображено суму недостачі при оприбуткуванні на склад цінностей від постачальника

374 «Розрахунки за претензіями»

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

6.

Відображено суму ПДВ (податкового кредиту) із вартості придбаних цінностей у постачальника, а також виконаних робіт і послуг підрядником

64 «Розрахунки за податками й платежами»

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

7.

Належить підрядникам за виконані роботи і надані послуги

91 «Загально-виробничі витрати» 92 «Адміністративні витрати»

93 «Витрати на збут»

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

8.

Визнано підприємством претензії (штрафи, пені, неустойки), пред’явлені зі сторони постачальника

948 «Визнані штрафи, пені, неустойки»

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

9.

Списано безнадійну дебіторську заборгованість по розрахунках із постачальниками на інші витрати операційної діяльності

944 «Сумнівні та безнадійні борги»

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

10.

Нараховано заборгованість підрядній організації за здійснення робіт, пов’язаних із запобіганням або ліквідацією наслідків стихійного лиха

993 «Інші

надзвичайні

витрати"

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

11.

Проведена оплата постачальникам та підрядникам за поставлені цінності, виконані роботи і надані послуги

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками''

30 «Каса»

31 «Рахунки в банках»

12.

В рахунок оплати заборгованості перед постачальником передано векселі, отримані підприємством від покупця

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками''

34 «Короткострокові векселі одержані»

13.

Погашено заборгованість перед постачальником коштами, виданими підзвітним особам

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

372 «Розрахунки з

підзвітними

особами"

14.

В рахунок погашення боргу передано постачальнику акції підприємства

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

46 «Неоплачений капітал»

15.

Проведено розрахунок з постачальником за рахунок позики банку

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

50"Довгострокові

позики"

60"Короткострокові позики"

16.

Видано вексель постачальникам та підрядникам в рахунок поставки цінностей або виконаних робіт

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

51 «Довгострокові векселі видані»

62 «Короткострокові векселі видані»

1.3 Методи аналізу розрахунків з постачальниками

Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.

Мета аналізу кредиторської заборгованості підприємства — інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані щодо стану кредиторської заборгованості. При цьому отримують певну кількість ключових, найінформативніших параметрів, що об'єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства.

За допомогою чітко організованого аналізу кредиторської заборгованості вчасно відстежується погіршення фінансового стану підприємства, коли поряд з показниками його стабільності появляються показники, що характеризують негативні тенденції у господарській діяльності.

Суть аналізу кредиторської заборгованості проявляється через його принципи, функції, роль в управлянні та його завданні. Основними принципами аналізу є об'єктивність, науковість, системний підхід, комплектність, оперативність, дієвість, соціально — економічний підхід.

Аналіз є важливою функцією управління виробництвом. Його організація залежить від умов виконання цієї функції.

Завдання аналізу кредиторської заборгованості зумовлені завданнями управління підприємством. Завдання фінансового аналізу кредиторської заборгованості полягає в інформаційному забезпеченні прийняття ефективних рішень щодо управління кредиторською заборгованістю, прибуткової поточної діяльності за рахунок ефективного використання кредиторської заборгованості.

У процесі дослідження необхідно врахувати істотний вплив на фінансовий стан підприємства таких зовнішніх факторів, як зміна рівня цін на матеріально-технічні ресурси, тарифів на перевезення вантажів, зміни ставок відсотків за одержані кредити, зміни в податковому законодавстві тощо.

Важливо визначити місце підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. При цьому необхідно врахувати специфіку галузі, форму власності, виробничу потужність підприємства.

Важливість аналізу і керування кредиторською заборгованістю обумовлюється її значною часткою в поточних пасивах підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміку показників його платоспроможності і ліквідності.

Напрямки аналізу кредиторської заборгованості:

— загальний аналіз кредиторської заборгованості (Вертикальний, горизонтальний аналіз);

аналіз руху кредиторської заборгованості;

аналіз ефективності використання кредиторської заборгованості;

аналіз платоспроможності підприємства.

Для планування кредиторської заборгованості на короткостроковий період можна умовно приймати, що погашення заборгованості виробляється рівними частками протягом запланованої кількості днів додатково до поточного платежам, з урахуванням суми виданих авансів. При розрахунку витрати коштів сума платежу поділяється на кількість днів місяця і зміщається щодо місяця в обсязі, що приходиться на період відстрочки.

Прогнозний розрахунок кредиторської заборгованості є одним з основних етапів формування бюджету руху коштів і прогнозного балансу, а також для виконання фінансового аналізу.

Для аналізу стану кредиторської заборгованості використовуються коефіцієнти оборотності кредиторської заборгованості, що відносяться до групи показників ділової активності.

Аналіз кредиторської заборгованості підприємства проводиться на основі використання його фінансової звітності. Для того щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності підприємства, при розрахунку ряду коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості використовуються показники фінансових результатів.

Передусім треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов’язання підприємства.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування.

Аналіз власне кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 «Баланс». Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.

Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість виникає внаслідок:

існуючої системи розрахунків (при не збігу строків нарахування та термінів оплати);

несвоєчасність виконання підприємством своїх зобов’язань.

При поглибленому аналізі кредиторської заборгованості доцільно розглянути залишок зобов’язань на кінець звітного періоду за термінам освіти, як і в дебіторській заборгованості. Особлива увага звертається н прострочену кредиторську заборгованість.

Динаміку зміни кредиторської заборгованості можна виявити, використовуючи горизонтальний або трендовий аналіз, як абсолютних значень заборгованості, так і її питомої ваги, а також щодо зміни оборотності кредиторської заборгованості.

При аналізі важливо з’ясувати, який вплив дебіторська і кредиторська заборгованості надають на фінансовий стан підприємства. З цією метою вивчається процентне відношення заборгованості до суми оборотних коштів заводу, а також співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованістю. Підвищення процентного відношення заборгованості до суми власних і прирівняних до них оборотних коштів, як правило, свідчить про погіршення фінансової роботи на підприємстві. Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською вказує на використання підприємством в обороті залучених коштів. Якщо ж спостерігається зворотна картина, то це говорить про відволікання оборотних коштів заводу на розрахунки з дебіторами.

Як збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства. Так, зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції. Збільшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може бути наслідком неплатоспроможності покупців. У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості. Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.

На рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться облік розрахунків із постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. За кредитом цього рахунку відображається заборгованість за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності, за дебетом — її погашення.

Методика аналізу здійснюється окремо за кожним постачальником за кожним документом (рахунком) на сплату. Під час одержання матеріалів, товарів необхідно зробити запис: дебет рахунка 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», кредит рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Однак, коли на підставі виписки банку відбувається списання грошей для розрахунку з постачальником, то робиться запис: дебет 63, кредит 31 «Рахунки в банках». Аналітик перевіряє правильність і своєчасність виконання договірних зобов’язань постачальниками і підрядниками за виконані роботи чи надані послуги. Аналіз починають з аналізу результатів інвентаризації кредиторської заборгованості за відповідними звітними періодами на найближчу дату до початку аналізу. Дані інвентаризації слід звірити із сумами, відображеними у Головній книзі та балансі за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Звірянню підлягають залишки кредиторської заборгованості на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в попередньому звітному періоді, й уточнюється реальність кредиторської заборгованості.

Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає аналітику змогу зосередити увагу на сумнівних розрахунках, перевірити обґрунтованість створення резерву за сумнівними боргами і законність їх списання з балансу.

Для перевірки достовірності первинних документів, за якими здійснені розрахункові операції, доцільно провести зустрічні звірки різних документів на даному підприємстві й зробити письмовий запит у відповідні підприємства про стан розрахунків. Доцільно відбирати рахунки, за якими проводилися сторнувальні записи, записи щодо перерахування сум з одного рахунка на інший, а також ті, де складались бухгалтерські проводки на підставі довідок.

Для успішного впровадження і ефективного використання системи управління кредиторською заборгованістю на підприємстві доцільно створити спеціалізований відділ кредитного контролю, основною функцією якого буде зменшення обсягів дебіторської заборгованості. Створюючи відділ кредитного контролю, потрібно дотримуватися принципу незалежності. Працівники відділу будуть одними з основних контактних осіб при співробітництві з клієнтами. Тому важливо, щоб персонал, задіяний у цьому процесі, проявляв одночасно непоступливість і ввічливість при роботі з клієнтами, які не повернули борг. Також важливо, щоб відділ мав можливість діяти незалежно і під керівництвом заступника керівника підприємства, який очолює економічну й фінансову служби. У роботі відділу важливо поєднати бажання підтримувати комерційні відносини з клієнтами із зусиллями, направленими на повернення боргів.

Розділ 2. Особливості діяльності організації та методики обліку, аналізу і аудиту розрахункових операцій з постачальниками і аналіз грошових потоків на ПСП «Вікторія»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ПСП «Вікторія» та СТОВ «Лан»

Приватне сільськогосподарське підприємство «Вікторія» створене відповідно до Конституції України, Господарського та Цивільного кодексу України, Законів України «Про підприємництво», «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», іншого чинного законодавства України для задоволення суспільних та особистих потреб господарської діяльності в порядку передбаченому законодавством України. Підприємство створене в процесі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова (зареєстрованого рішенням Ямпільської РДА № 29 від 01. 12. 1992 р. № 201, яке в день реєстрації ПСП «Вікторія» припинило свою діяльність). Підприємство є правонаступником КСП ім. Чкалова.

Головна спеціалізація підприємства вирощування зерна та технічних культур. Головне завдання підприємства — це висока якість виробленої та пропонованої нами продукції. Підприємство знаходиться у Вінницькій області, Ямпільського району с. Ратуш.

Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, планує і здійснює свою діяльність виходячи з попиту на товари, що ним продаються, роботи, послуги, а також необхідності забезпечити виробничий та соціальний розвиток підприємства, підвищення доходів.

Матеріально-технічне забезпечення підприємства здійснюється через систему прямих угод або через біржу та інші організації.

Клімат в с. Ратуш помірно-континентальний, літо тепле, зима мяка. Це свідчить про ефективну урожайність с. г культур. Товщина промерзання ґрунту можлива до 1 метра, а в середня норма опадів становить 450−600 мм.

Земля у підприємстві ПСП «Вікторія» використовується ефективно. Ґрунтовий покрив характеризується чорноземами різного ступеня потужності, основна частина з яких чорноземи глибокі мало гумусні. Вміст гумусу становить 5. 5%. Оскільки ґрунти мають високу степінь родючості то їх господарська цінність висока.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой