Обробка результатів вимірювання і визначення похибок засобів вимірювання

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Производство и технологии


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Кафедра: «Методи та прилади контролю якості та сертифікації продукції»

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: «Метрологія та взаємозамінність»

Тема: «Обробка результатів вимірювання і визначення похибок засобів вимірювання»

Студента групи ПНК-02 -1 Довжинського І.М.

Керівник курсової роботи Кісіль І.С.

Анотація

В даній курсовій роботі здійснюється оцінка точності засобу вимірювання, а також викладена методика обробки прямих, опосередкованих та сумісних вимірювань, визначені статична та динамічна похибки засобу вимірювання різними методами, а також проведено коректування, яке забезпечило б підвищення точності засобу вимірювання.

Зміст

Вступ

1. Обробка результатів одноразового опосередкованого вимірювання диференційним методом

2. Обробка результатів опосередкованих вимірювань з багаторазовими спостереженнями аргументів

3. Обробка експериментальних даних при сумісних вимірюваннях

4. Розрахунок статичних похибок засобів вимірювання структурним методом

5. Розрахунок динамічних похибок засобів вимірювання структурним методом

6. Коригування структурних схем засобів вимірювання для підвищення їх точності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Державний стандарт України лаконічно визначає метрологію як науку про вимірювання. Деталізуючи це визначення, можна сказати, що метрологія — це наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення єдності вимірювань та способи досягнення потрібної точності. Під єдністю вимірювань розуміють такий їх стан, при якому результати вимірювань виражаються в узаконених одиницях, а їх похибки відомі з заданою ймовірністю.

Вимірювання забезпечують зв’язок з об'єктом досліджень чи керування в тій чи іншій галузі техніки. На першому етапі розвитку вимірювань діяли, головним чином, тенденції диференціації: кожна галузь вимірювань розвивалась відокремлено. Виникли окремі галузі вимірювальної техніки — техніка вимірювань механічних величин, електричних величин і т.д. Метрологія об'єднує єдиною теорією, єдністю понять, методів і засобів, різні галузі вимірювальної техніки. Сьогодні, коли створюються складні вимірювальні інформаційні системи, для оптимального розв’язання непростих вимірювальних задач необхідне широке узагальнення результатів, отриманих у різних галузях вимірювань. Ці обставини і сприяють посиленню інтеграції в сучасній метрології та вимірювальній техніці.

Метрологія розвивається як єдина наука, що охоплює філософські питання вимірювань і вирішує такі основні завдання: створення еталонів та мір, вимірювальних приладів і вимірювальних інформаційних систем, розроблення методів вимірювальних перетворень, методів оцінювання точності результатів вимірювань тощо. Такий розвиток метрології об'єднує набутий досвід всіх метрологів, працівників приладобудівних вимірювальних служб і відображає тенденції до інтеграції.

Взаємозв'язок метрології та стандартизації проявляється в тому, що вимірювання, з одного боку, пронизані різними стандартами (на засоби вимірювальної техніки, методики і ін.), з іншого боку, стандарти забезпечуються методами та засобами контролю їх виконання. Тому метрологія і стандартизація в Україні об'єднані в єдину державну службу, якою є Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).

вимірювання точність похибка

1. Обробка результатів одноразового опосередкованого вимірювання диференційним методом

В даному розділі потрібно розв’язати задачу (в нашому випадку варіант 10) з такою умовою: Для вимірювання напруги на ділянці АВ увімкнено послідовно два вольтметри класу точності kv=1.0 зі шкалами до Uvн=100 В. Показ першого вольтметра Uv1=30 В, показ другого Uv2=60 B. Знайти опір Rv2 другого вольтметра, якщо опір першого Rv1=9,6кОм, виміряний омметром з інструментальною похибкою ±0,1кОм.

Формула зв’язку:

Отже, проведемо обробку результатів одноразового опосередкованого диференційним методом, яка базується на основній залежності для визначення абсолютної похибки:

Дy = yреал — yідеал,

де значення yідеал та yреал визначають так:

yідеал = f (x1, x2,…, xn, a1, a2,…, an).

yреал = f (x1, x2,…, xn, a1, a2,…, an).

Знайдемо абсолютну похибку, для чого розкладемо в ряд Тейлора функцію Ду, використовуючи часткові похідні n-го порядку, а також визначимо вплив кожної складової на вихідну величину.

Запишемо часткові похідні та залежність для визначення абсолютної похибки таким чином:

ДR2 = (?R2/?R1)ДR1 + (?R2/?U2)ДU2+(?R2/?U1)ДU1-А,

де, А залишковий член ряду Тейлора, який розраховується наступним чином:

Значення абсолютної похибки ДU1=ДU2 визначаємо таким чином:

В,

де kv = 1.0 (за умовою задачі); Uvн = 100 В (шкала приладу).

Значення абсолютної похибки ДR1 = 0,1·103 Ом (за умовою задачі).

ДR2 визначимо, підставивши відповідні числові значення з умови задачі свого варіанту в отриману формулу:

Кінцевий результат буде мати вигляд: R2 = (19 ± 1) кОм.

При проведені будь-яких вимірювань завжди виникають похибки вимірювань, ці похибки безпосередньо впливають на результати вимірювань що і зумовлює точність вимірювань. У засобах вимірювальної техніки найчастіше такі похибки залежать від часу, так звані систематичні похибки. Для того щоб визначити причини виникнення таких похибок у омметра побудованого по мостовій схемі, який будемо застосовувати для розв’язання даної задачі спершу розглянемо принцип роботи даного засобу вимірювальної техніки.

Електронні омметри, мегомметри і тераомметри знаходять все більше застосування. Такі прилади охоплюють широкий діапазон вимірюваних опорів від одиниць Ом до сотень тераом (1 ТОм = 1012 Ом).

Такий електронний омметр зазвичай складається з двох елементів: вхідної схеми, яка представляє собою подільник із вимірюваного і взірцевого опорів, і вольтметра, який вимірює напругу на одному з опорів подільника [5].

Дані вимірювання основані на встановленні визначеного режиму в колі, яке має в своєму складі елемент з невідомим параметром. У вимірювальне коло включають елементи з відомими і одним шуканим параметрами. Рівняння, яке характеризує визначений режим вимірювального кола, дозволяє виразити шуканий параметр через відомі величини. Такий принцип і лежить в основі вимірювань з використанням мостових методів і схем омметрів. Такі схеми омметрів застосовують для вимірювань активних опорів, ємностей, а також індуктивностей.

Загалом, похибка вимірювань залежить від величини вимірюваного опору. Опори до тисячі мегом можуть бути виміряні з точністю 1,5? 2,5%. Точність вимірювання великих опорів менша — 10? 20%. Це можна пояснити тим, що вимірювання великих опорів зв’язане з деякими труднощами.

Великі опори нестабільні, їх величини в значній мірі залежать від температури і особливо від вологості, тому результат вимірювань таких опорів не може бути точним. Крім того, великі опори є спів мірними з опором ізоляції. Шунтування вимірюваних опорів опором ізоляції, який також нестабільний, затрудняє вимірювання.

Вимірювання великих опорів електронними омметрами основане на вимірюванні спаду напруги на взірцевому опорі від струму, величина якого визначається вимірюваним опором.

Великі вимірювані опори потребують наявності високоомних взірцевих опорів. Виготовлення високоомних взірцевих опорів величиною 109 — 1011 Ом ускладнене, оскільки неможливо забезпечити їх достатню стабільність, що також перешкоджає отриманню високої точності вимірювань.

Основні складові похибок мостових омметрів такі [ 6 ]:

похибка дискретності;

похибка реалізації, яка залежить від точності виготовлення резисторів плечей моста, стабільності цих резисторів, а також від якості ключів, які комутують резистори;

похибка від наявності порогу чутливості нуль-органа.

Схеми омметрів бувають з прямою шкалою і зі зворотною шкалою. Вхідна частина обох схем представляє собою подільник напруги, який складається з вимірювального опору Rx і взірцевого опору R. Вольтметр V постійного струму вимірює напругу на одному із опорів подільника. Напруга живлення подільника U0 рівна номінальній напрузі вольтметра Uном.

Вимірюваний опір Rx в розрахунках зручно виражати через опір R.

Задаючись відношенням R/Rx, можна побудувати шкалу омметра. Вона охоплює діапазон опорів від нуля до нескінченності. Однак по краях шкала сильно зжата, тому може бути використана тільки її середня частина.

Середня точка шкали відповідає вимірюваному опору, рівному опору взірця, так як при цьому Uв = U0 / 2.

Діапазон вимірюваних опорів змінюється переключенням величини взірцевого опору R. Значення крайніх точок шкали, які відповідають нулю та нескінченності, при цьому залишаються незмінними. Тому діапазон вимірюваних опорів вигідно характеризувати опором, який відповідає середній точці шкали. Робоча частина шкали в більшості випадків розміщується симетрично відносно середньої точки, не доходячи до країв шкали на деяку величину ДU.

Перетворення вимірюваного опору в пропорційну напругу виконується з допомогою стабілізатора струму, який подає струм через вимірюваний опір Rx. Спад напруги на вимірюваному опорі Ux = Rx · I визначається значенням Rx при І = const. Таке перетворення також виконується з допомогою спеціальних підсилювачів постійного струму. Точність омметрів з перетворювачем практично визначається перетворювачем. На даний час відомі омметри з похибкою ± 0,01%.

2. Обробка результатів посередніх вимірювань з багаторазовими спостереженнями аргументів

При посередніх (непрямих) вимірюваннях шукані значення вимірюваної величини знаходять шляхом розрахунків на основі відомої залежності y=f (x1. x2,… xm) між цією величиною у і величинами, які визначають прямими вимірюваннями (х1,х2,…хm).

Вважаємо, що в першому розділі знайдена функціональна залежність за якою розраховується значення вихідної величини у за багатократно виміряними значеннями аргументів Х1 і Х2. Для обробки результатів посереднього вимірювання у необхідно обробити результати прямих спостережень аргументів Х1 і Х2. Вважаємо, що з результатів спостережень виключені систематичні складові похибок. Вважаємо, що між аргументами Х1 і Х2 відсутня часова залежність. Розраховуємо середнє значення результатів спостережень кожного аргументу згідно варіанту 10:

Х1

k

Х2

k

28. 334

2

58. 002

1

28. 640

7

28. 384

4

28. 945

15

58. 766

12

29. 251

20

59. 148

23

29. 556

35

59. 530

30

29. 862

37

59. 912

50

30. 167

25

60. 294

39

30. 473

24

60. 676

20

30. 778

18

61. 058

11

31. 084

10

61. 440

6

31. 389

6

61. 823

3

Обробку здійснюємо за такими етапами:

Розраховуємо середнє арифметичне значення кожного аргументу результату спостереження за такими залежностями:

l — кількість груп значень Хі; N — сума всіх результатів спостережень; k — частота появи значення Хі.

Розраховуємо незміщене СКВ результатів спостережень:

За правилом «трьох сігм» здійснюємо перевірку на наявність грубих результатів:

Для швидшої обробки даних зведемо дану нерівності до наступного виду:

Якщо результати обчислень лівої частини нерівності будуть більші 1, то у нас наявні грубі результати і за умовою правила «трьох сігм» цей результат відкидаємо з подальшої обробки з врахуванням частоти його попадання.

Визначимо крок зміни U1 та U2:

3дійснюють перевірку на відповідність результатів спостереження кожному з аргументів нормального закону розподілу густини ймовірності. Оскільки кількість результатів перевищує 100, то користуємось критерієм Пірсона.

Визначаємо мінімальну і максимальну кількість груп в залежності від загальної кількості результатів спостережень

Визначаємо теоретичні частоти попадання кожного U1i і U2i результату:

Перевіряємо між собою реальні та теоретичні частоти попадання кі і кі# за допомогою критерію ч2

За допомогою довідникової таблиці, в якій вказані критичні значення ч2, знаходимо для заданої ймовірності Рзад=0. 95 із степенем свободи k = 8 знаходимо критичне значення ч2 (15. 507) і порівнюємо його з розрахованим значенням. Так як ч2 розрахункове менше за ч2 критичне, то результати спостережень описуються нормальним законом розподілу.

Визначаємо СКВ результату вимірювання

За таблицями інтегралів Лапласа знайдемо коефіцієнт Стюдента z, який необхідно визначити для розрахунку інтервалу довіри д. Для Рзад=0. 95 z=1. 96.

Записуємо результат вимірювання користуючись правилами заокруглення: U1 = 29. 922 ± 0. 095 при P=0. 95; U2= 59. 947 ± 0. 100 при P=0. 95.

Обробка результатів опосередкованих здійснюється в такій послідовності. Визначаємо наявність кореляційної залежності попарно між усіма аргументами. Для цього розрахуємо коефіцієнт кореляції між параметрами U1 і U2.

Здійснюємо попарний аналіз результатів спостережень всіх аргументів хj на наявність між ними кореляційної залежності на основі розрахованих значень коефіцієнтів кореляцій між кожною парою аргументів:

Здійснимо підготовку даних для визначення коефіцієнтів кореляції

Визначимо максимальні значення відхилень:

Тепер визначимо чи потрібна поправка, для чого розрахуємо коефіцієнти, А і В:

Поправку вводять при виконанні умови, що дана поправка, А? В, але оскільки дана умова не виконується, то поправку не вводимо.

Здійснимо аналіз на наявність кореляції між кожною парою аргументів функції зв’язку. Розрахуємо коефіцієнт кореляції:

Визначимо середнє квадратичне відхилення результату посереднього вимірювання:

Тепер знайдемо інтервал довіри результату посереднього вимірювання:

Запишемо результат опосередкованого вимірювання, користуючись правилами заокруглення: R = 19 200 ±1500 при Pзад = 0,95.

3. Обробка експериментальних даних при сумісних вимірюваннях

В цьому розділі курсової роботи необхідно дослідити залежність опору мідного дроту від температури за даними значеннями опору при семи різних значеннях температури. Обчислити най достовірніші значення R0 та б і оцінити точність добутих результатів.

Для визначення градуювальної характеристики мідного термоопору було отримано сім пар значень Rt = f (t) (таблиця 3. 1).

Таблиця 3.1 — Значення залежності Rt = f (t)

№ п/п

t, 0C

Rt, Om

1

20

102. 03

2

30

102. 06

3

40

102. 08

4

50

102. 10

5

60

102. 12

6

70

102. 14

7

80

102. 16

Залежність Rt = f (t) описується формулою:

Rt = R0(1 + бt) = R0 +R0 бt,

де, Rt — опір мідного дроту; R0 — опір при 0 0С; б — температурний коефіцієнт опору.

Проведемо такі заміни:

i = 1…7, j = 1…2

ai1x1 + ai2x2 = y1

x1 = R0, x2 = бR0

ai1 = 1, ai2 = tI, yi = Ri

За даними таблиці 3.1 складемо систему умовних рівнянь:

х1 + 20×2 = 102. 03

х1 + 30×2 = 102. 06

х1 + 40×2 = 102. 08

х1 + 50×2 = 102. 10

х1 + 60×2 = 102. 12

х1 + 70×2 = 102. 14

х1 + 80×2 = 102. 16

В переході від системи умовних рівнянь до системи нормальних рівнянь отримаємо таке перше та друге нормальні рівняння:

Розв’язуючи отриману систему двох нормальних рівнянь знаходимо:

x1 =101. 993 =;

x2 = 0. 002 =;

Знаходимо СКВ результатів вимірювань х1 та х2:

де, n = 2 — кількість невідомих; m = 7 кількістьь умовних рівнянь;

А1 = 20 300 — перший мінор головного визначника D;

Підставивши відповідні значення, отримаємо, що:

Отже. Аналогічно знаходимо

Отже,

Визначимо. У зв’язку з тим, що, тобто визначається добутком функцій двох інших параметрів, то для знаходження необхідно користуватись такою залежністю

де, а — показник степені параметру х2, b — показник степені параметру х1. Таким чином, а = 1; b = -1.

Інтервали довіри отриманих значень коефіцієнтів R0 і б0 визначаємо. Через СКВ і коефіцієнт довіри z так:

,; ,

Для визначення коефіцієнта довіри z необхідно для К = n + m = 5 при за допомогою таблиць Ст’юдента знайти z (для).

Отже, (Oм);

(Ом/?С);

4. Розрахунок статичних похибок засобів вимірювання структурним методом

Статична похибка засобу вимірювання по його вихідній величині тотожна похибці цього засобу в статичному режимі його роботи. Ця похибка може бути абсолютною, приведеною і відносною, в залежності від способу представлення. В залежності від характеру зміни ця похибка може бути систематичною і випадковою. На основі залежності від вхідної величини x ця похибка може бути мультиплікативною, адитивною і нелінійною. В залежності від причин і умов виникнення ця похибка може бути основною і додатковою.

Якщо віднесення вже розрахованих значень статичних похибок засобів вимірювання до систематичних, випадкових, основних, додаткових, абсолютних, приведених чи відносних статичних похибок на основі відповідно відомих чи невідомих закономірностей появи похибок, відомих причин і умов їх виникнення, а також бажаної чи необхідної форми представлення, не викликає особливих ускладнень, то безпосередньо сам розрахунок цих похибок залежить від виду залежності між абсолютною похибкою вихідної величини засобу вимірювання від вхідної величини у випадку її наявності або від структурної схеми засобу вимірювання, параметрів окремих елементів цієї схеми, а також причин і місця їх появи і викликає деякі ускладнення.

До мультиплікативних статичних похибок засобів вимірювання відносять такі похибки, в яких Дy цих засобів вимірювання залежить від їх вхідної величини x і ця залежність є лінійною.

До адитивних статичних похибок засобів вимірювання відносять такі похибки Дy, які не залежать від вхідної величини х.

До нелінійних статичних похибок засобів вимірювання відносять такі похибки Дy, залежність між якими і вхідною величиною х засобу вимірювання є нелінійною.

Засіб вимірювання в даному випадку складається з послідовно з'єднаних первинного перетворювача та вторинного приладу, який заданий структурною схемою (згідно 10 варіанту):

Рисунок 4. 1- Структурна схема приладу із перехресними зв’язками.

Рисунок 4.2 — Структурна схема приладу.

Для ЗВ, який заданий структурною схемою, поданий на рисунку 4. 1, розрахуємо статичні похибки — абсолютні і відносні, структурним методом.

Перед розрахунком перетворимо структурну схему на рисунку 4.1 у структурну схему на рисунку 4. 2, позбувшись перехресних зв’язків.

Задамо значення коефіцієнтів передачі та структурних похибок, та визначимо абсолютну похибку кожного елементу:

Проведемо необхідні обчислення для подальшого визначення похибок. Знайдемо еквівалентний коефіцієнт передачі схеми, відносну і абсолютну похибки коефіцієнтів передачі ЗВ згідно варіанту 10:

Загальна абсолютна похибка засобу вимірювання розраховується:

Обчислимо відносну похибку засобу вимірювання:

5. Розрахунок динамічних похибок засобів вимірювання структурним методом

Динамічні похибки засобів вимірювання пов’язані з їх поведінкою у перехідних режимах, які в більшості випадків описують лінійними диференціальними рівняннями першого і вищих порядків. Аналітичне визначення динамічних похибок засобів вимірювання безпосередньо пов’язане з їх передавальними функціями К (р), які можуть бути отримані на основі вказаних диференціальних рівнянь, а також з врахуванням різних видів вхідних сигналів, що можуть поступати на вхід засобу вимірювання, і їх математичним описом в часі х (t) або в операторній формі х (р).

Динамічну похибку можна визначити як по відношенню до вхідної, так і до вихідної величини.

Реальна характеристика як вхідного, так і вихідного сигналу описується через передавальну функцію W (p), а ідеальна через коефіцієнт передачі К:

Згідно із завданням курсової роботи необхідно знайти аналітичні залежності і побудувати графіки зміни в часі на протязі часу tm = 10/C через абсолютні і відносні динамічні похибки приведені до вихідної величини ЗВ.

Вхідним сигналом ЗВ є сигнал у вигляді спадної експоненти:.

Введемо дані згідно варіанту 10:

Для всього приладу, заданого структурною схемою, вважаємо, що всі ланки крім першої і другої є без інерційні, з коефіцієнтами передачі k3 — k7, заданими вище. Перша ланка ЗВ в динамічному режимі являє собою аперіодичну ланку 2-го порядку, тому передавальна функція є такою:

Друга ланка представляє собою аперіодичну ланку першого порядку виду, вважаючи, що вхідним сигналом для ЗВ є:

В загальному вигляді передавальна функція всього приладу буде мати вигляд:

Знайдемо коефіцієнт передачі ЗВ:

Вхідний сигнал є експоненціально-спадний сигнал виду:

Здійснимо пряме перетворення по Лапласу:

Обчислимо абсолютну похибку за формулою:

Побудуємо графік абсолютної похибки від часу:

Рисунок 5.1 — Графік абсолютної похибки ЗВ

Проаналізувавши даний графік можна зробити висновок, що після подання на вхід ЗВ збурення, відносна похибка приладу прямує до нуля, а отже іде до усталеного режиму.

Знайдемо відносну похибку за формулою:

Знайдемо зворотне перетворення по Лапласу:

Побудуємо графік абсолютної похибки від часу:

6. Коректування структурних схем засобів вимірювання з метою підвищення їх точності вимірювання

Основною із основних задач, які приходиться вирішувати при проектуванні нових засобів вимірювання, є задача забезпечення заданих метрологічних характеристик, серед яких найважливішим є забезпечення необхідних статичних і динамічних похибок. Існує значна кількість методів зменшення похибок засобів вимірювання, які можна розділити на такі дві групи:

— методи недопущення виникнення похибок;

— методи зменшення рівня вже існуючих похибок.

До цієї групи методів відносяться методи автоматичної структурної корекції, в основу яких покладені принципи інваріантності і багатоканальності.

Під інваріантністю розуміють компенсацію різних шкідливих збурень з метою досягнення часткової або повної незалежності вихідного сигналу засобу вимірювання від цих збурень. Принцип багатоканальності дозволяє шляхом введення додаткових елементів і відповідних зв’язків цих елементів з існуючими структурними елементами засобів вимірювання досягти зменшення як статичних, так і динамічних похибок цих засобів вимірювання.

1. Корекція структурної схеми здійснюється з метою забезпечення стійкості процесу вимірювання в динамічному режимі.

У п’ятому розділі даної курсової роботи було визначено що корені характеристичного рівняння є від'ємними і згідно побудованого графіку абсолютної похибки ЗВ похибка прямує до усталеного значення корекцію структурної схеми ЗВ здійснювати не потрібно.

2. Досягнення одиничного коефіцієнта передачі ЗВ в статичному режимі його роботи. Для цього у структурну схему ЗВ включаємо послідовно додаткову ланку з коефіцієнтом передачі оберненим до коефіцієнта передачі ЗВ.

Рисунок 6.1 — Структурна схема ЗВ з додатковою ланкою

3. Досягнення відносної статичної похибки засобу вимірювання меншою або рівною Для цього потрібно так розрахувати абсолютну похибку додаткової ланки, щоб сумарна похибка засобу вимірювання мала це значення.

4. Коефіцієнт передачі та абсолютна похибка засобу вимірювання враховуючи додаткову ланку:

де — абсолютна похибка додаткової коректуючої ланки, яку нам необхідно знайти. Знайдемо:

Отже, в структурну схему потрібно включати додаткову ланку з коефіцієнтом передачі Kd = - 5,902 і абсолютну похибку ДКd = 1,136, щоб забезпечити абсолютну похибку засобу вимірювання рівною 0. 15.

Висновки

В даній курсовій роботі проведено розрахунок точності засобу вимірювання, обробка прямих, опосередкованих та сумісних вимірювань. В кожному з розділів було здійснено наступне:

— в першому розділі курсової роботи було здійснено аналіз похибок відповідного засобу вимірювальної техніки, який можна застосувати у випадку даної задачі, а саме омметр. Тут показано, як дані похибки можуть впливати на значення вимірюваної величини даним ЗВТ та як дані похибки можна усунути. Також здійснено обробку результатів одноразового опосередкованого вимірювання диференційним методом.

— в другому розділі здійснено обробку результатів опосередкованих вимірювань з багаторазовими спостереженнями аргументів, здійснено перевірку на наявність грубих результатів. Також здійснено перевірку на відповідність результатів спостереження кожному з аргументів нормального закону розподілу густини ймовірності, користуючись критерієм Персона.

— в третьому розділі проведено дослідження залежності опору мідного дроту від температури за даними значеннями опору при семи різних значеннях температури, а також здійснено оцінку точності отриманих результатів.

— в четвертому розділі здійснено розрахунок статичних похибок ЗВ структурним методом, а саме розраховано загальну абсолютну та відносну похибки даного ЗВ.

— в п’ятому розділі при виконанні розрахунку динамічних похибок засобів вимірювання структурним методом було побудовано графік абсолютної похибки ЗВ і визначено що при здійсненні вимірювань похибка прямує до усталеного режиму і являється дуже малою.

— в шостому розділі здійснено корекцію структурної схеми засобу вимірювання за рахунок введення у структурну схему ланки зворотного зв’язку з коефіцієнтом передачі Кd = - 5,902.

Список використаної літератури

1. Кісіль І.С. Метрологія, точність і надійність засобів вимірювання: Навчальний посібник для студентів ВУЗів. — Івано-Франківськ: Факел, 2002. -400 с.

2. Поліщук Є.С., Дорожовець М. М., Яцук В. О. Метрологія та вимірювальна техніка: Підручник / за ред. проф. Є.С. Поліщука. — Л.: Бескид Біт, 2003. -544 с

3. Кісіль І. С, Витвицька Л. А. Метрологія та взаємозамінність. Методичні вказівки. — Івано-Франківськ: Факел, 2003. — 54 с

4. Кісіль І. С, Витвицька Л. А. Метрологія та взаємозамінність. Завдання для виконання курсової роботи. — Івано-Франківськ: Факел, 2003. — 29 с

5. Средства контроля, управления и измерения линейных и угловых размеров в машиностроении. Каталог. -М.: ВНИИТЭМР, 1985.

6. Васильев А. С. Основы метрологии и технические измерения: Учебное пособие для технических училищ. — М.: Машиностроение, 1980.

7. Зайдель А Н. Ошибки измерений физических величин. — Л.: Наука, 1974−108 с.

8. Є.С. Клос. Малий фізичний довідник. — Львів: Світ, 1997. — 272 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой