Мито та митна політика.
Адміністрування митних платежів

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

КАФЕДРА ПОДАТКовОЇ ТА БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Податкова система»

на тему:

«МИТО ТА МИТНА ПОЛІТИКА. АДМІНІСТРУВАННЯ МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА РОЛЬ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ В РЕАЛІЗАЦІІ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

1.1 Економічний зміст, принципи, функції та форми митної політики

1.2 Механізм адміністрування митних платежів

1.3 Особливості митного регулювання в зарубіжних країнах

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА МИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз динаміки та структури мита, як невід'ємної складової митної політики

2.2 Оцінка рівня надходження ПДВ та акцизного податку, що забезпечуються Державною митною службою

2.3 Основні напрями модернізації роботи Державної митної служби України у сфері мобілізації податків

ВИСНОВКИ

ВСТУП

митна служба акцизний податок

Проголосивши Декларацією про державний суверенітет України незалежність та самостійність в економічній сфері, Україна тим самим започаткувала свою самостійну митну політику та своє митне законодавство. Його значення при здійсненні зовнішньоекономічних відносин та міжнародного співробітництва в інших галузях важко недооцінити як і не треба переоцінювати. Це пояснюється перерозподілом товарних ринків, необхідністю завоювати на них стійке становище, отримати вигоду від ринкових механізмів, наповнити споживацький ринок. Розвиток економічної активності населення України, різке посилення міграційних процесів та гуманітарних зв’язків, міжнародного туризму, у тому числі і його комерційних різновидів, дали поштовх для становлення митного права на нових засадах. У той же час прозорість кордонів створює передумови для економічних злочинів й підриву національної економіки.

Одними з перших економічних законів України стали Закон України «Про митну справу в Українській РСР» та Митний кодекс України. Поступово митне право оформилось у відносно самостійну галузь зако-нодавства й знаходиться в процесі становлення. Деякі норми відміняються, інші приходять їм на зміну. Хоча домінуючим підходом у регулюванні відносин, які виникають при перетині кордону фізичними особами й при переміщенні через нього матеріальних та інтелектуальних цінностей є адміністрування, це не виключає й приватного регулювання деяких з них.

Тема курсової роботи має важливе теоретичне значення.

У процесі дослідження було використано такі методи, як аналітичний, статистичний, графічний, табличний, аналіз, метод аналогії.

Метою курсової роботи є проведення аналізу ефективності митної політики та адміністрування митних платежів. Дослідження проводиться з метою розробки рекомендацій і пропозицій направлених на покращення митної політики.

До основних задач дослідження відносяться:

1. Проведення аналізу динаміки та структури мита, як невід'ємної складової митної політики.

2. Оцінка рівня надходження ПДВ та акцизного податку, що забезпечуються Державною митною службою.

3. Основні напрями модернізації роботи Державної митної служби України у сфері мобілізації податків.

Мета дослідження полягає у визначенні шляхів вдосконалення митної політики України на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

До основних методів дослідження, що використовуються в курсовій роботі відносяться внутрішній та зовнішній аналіз. Методами дослідження також є діалектичний підхід до вивчення, становлення та розвитку митної політики в нашій країні.

Виходячи з мети і задач дослідження структура роботи включає два розділи, вступ та висновки.

Перший розділ розкриває теоретичні засади та роль митної політики в реалізації фінансової політики держави.

Другий розділ присвячено оцінці митної політики України.

У процесі підготовки використовувались нормативні документи України, наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, поради фахівців і теоретиків митної справи України та інших держав.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА РОЛЬ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ В РЕАЛІЗАЦІІ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

1. 1 Економічний зміст, принципи, функції та форми митної політики

Митна політика є одним з дієвих інструментів державного регулювання зовнішньоекономічних зв’язків, в першу чергу — захисту внутрішнього ринку чи стимулювання виходу вітчизняних товарів на міжнародні ринки.

Поняття національних інтересів та національної безпеки в даному випадку виступає тією головною категорією, за якою можливе визначення ефективності та актуальності державного впливу на сферу зовнішньоекономічних відносин. Митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.

Митна політика нерозривно пов’язана з порядком переміщення товарів та транспортних засобів через державний кордон, оскільки вона, виходячи з конкретних цілей і завдань, що стоять перед нашою державою, визначає головні цілі і функції діяльності митних органів. До того ж, митна політика визначає роль митних органів конкретної держави в міжнародному співробітництві щодо вирішення деяких глобальних завдань, які постають перед світовим співтовариством. Додержання конкретних принципів формування митної політики при визначенні головних національних інтересів та напрямів державної політики є конче необхідним саме для молодої держави, якою є Україна, оскільки вона ще не має сталої політичної та правової системи, яка мала б забезпечити стабільність та спадкоємність її розвитку.

Митна політика — система орієнтирів (рамкових стандартів) митного регулювання, зорієнтована на забезпечення економічних інтересів і цілей держави. Механізм формування та реалізації митної політики працює таким чином. На етапі формування митної політики суспільні уявлення про митне регулювання та митну справу у взаємозв'язку та взаємозалежності з економічними інтересами і цілями держави впливають на визначення орієнтирів (рамкових стандартів) митного регулювання. У межах визначеної митної політики формується система митного регулювання, яка, окрім механізмів митно-тарифного та нетарифного регулювання, включає в себе митну систему. Механізм формування та реалізації митної політики працює таким чином. На етапі формування митної політики суспільні уявлення про митне регулювання та митну справу у взаємозв'язку та взаємозалежності з економічними інтересами і цілями держави впливають на визначення орієнтирів (Рамкових стандартів) митного регулювання. У межах визначеної митної політики формується система митного регулювання, яка, окрім механізмів митно-тарифного та нетарифного регулювання, включає в себе митну справу. Вплив держави в особі митних органів на інших суб'єктів митних відносин, причетних до переміщення товарів та транспортних засобів, з метою підпорядкування їхніх дій своїм економічним інтересам, запускає механізм митного регулювання, який реалізовується через митну справу.

Діалектична природа митної політики обумовлює наявність, крім національних інтересів і національної безпеки взагалі, певних динамічних принципів, які розкривають зміст національних інтересів держави на даному етапі, та якими керуються компетентні органи державної влади при розробці митної політики і упровадження її в державне регулювання (рис. 1. 1). Такі принципи можна знайти в законодавчих актах з митних питань та певних програмних документах: посланнях Президента, програмах діяльності Кабінету Міністрів, інших концептуальних документах, програмах діяльності політичних партій і рухів.

Рис. 1.1. Основні принципи митної політики

Охарактеризуємо головні з цих принципів.

Принцип єдності митної політики як складової зовнішньої політики України. Митна політика України є складовою державної зовнішньої політики і повинна формуватися у відповідності з цілями та принципами останньої, завданнями захисту національних інтересів та національної безпеки. Митна політика за своїм змістом є складовою зовнішньополітичних позицій держави і в деяких випадках політична частина останніх має пріоритет перед економічною. Таке має місце при забезпеченні виконання міжнародно-правових зобов’язань держави, наприклад, при приєднанні до міжнародних санкцій в рамках ООН, які вимагають припинення зовнішньоекономічних контактів з певними країнами, або виконання зобов’язань України в рамках договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Задля виконання цих зобов’язань нехтуються можливі економічні переваги.

Принцип єдності державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та контролю за її здійсненням. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» вiд 16. 04. 1991 р. № 959-XII., Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Система органів, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, до якої закон відносить Верховну Раду України, Кабінет Міністрів, Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі, Державну Митну Службу України, інші міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування, діє на основі єдиної законодавчої бази у відповідності до єдиних принципів та цілей.

Важливою складовою регулювання зовнішньоекономічної діяльності є система державного контролю. Згідно з Митним кодексом України від 1. 07. 2002 р. № 92- IV товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем. Цей контроль здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами, а також громадянами порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Принцип єдності тарифної політики України. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 05. 02. 1992 р. № 2097-XII на митній території України діє Єдиний митний тариф України, який являє собою систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Єдиний митний тариф України базується на міжнародно-визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Принцип єдності політики експортно-імпортного контролю. В Україні діють єдині правила щодо порядку переміщення через митий кордон товарів та інших предметів. Ч. 1 ст. 96 Митного кодексу України зокрема, встановлює, що ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів та інших предметів, окремих видів може бути заборонено чи обмежено законодавством України. Подібні обмеження чи заборони вводяться задля забезпечення національної безпеки України, захисту національних інтересів, виконання міжнародно-правових зобов’язань нашої держави (наприклад, це може стосуватися вивозу зброї та військової техніки, технологій подвійного призначення, наркотичних речовин). Контроль за подібними операціями окрім митних органів здійснюють відповідні міністерства та відомства, правоохоронні органи України.

Принцип єдності митної території України. Він заснований на понятті територіальної юрисдикції держави, митна територія встановлює область дії митного суверенітету держави. Цей принцип є важливим для забезпечення сплати мит, митних платежів, застосування інших засобів митного регулювання. Принципу єдності митої території не протирічать правові норми, що встановлюють виключення певної території України із складу її митної території, як то територія вільних економічних (митних) зон, митних та вільних складів, яка вважається такою, що знаходиться за межами митної території України. Згідно зі ст. 5 Митного кодексу територія України, в тому числі території штучних островів, установок та споруд, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якими Україна має виключну юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну територію.

Принцип гармонізації та уніфікації митної діяльності України з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами. Цей принцип встановлено ч. 2 ст. 3 Митного кодексу України, його основою є намагання України інтегруватися до світової економічної системи, загальноєвропейських економічних процесів, приєднатися до Світової Організації Торгівлі (СОТ), для чого необхідно привести національні митні стандарти у відповідність з загальноприйнятими світовими принципами та вимогами, що, зокрема, включає недопущення застосування нетарифних обмежень, приведення митних тарифів у відповідність до рекомендацій СОТ і т. д.

Принцип захисту державою прав та законних інтересів учасників зовнішньоекономічної діяльності. Цей принцип закріплено в ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і його зміст, згідно з цим Законом, полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права. Серед прикладів реалізації подібного захисту можна назвати введення певних економічних заходів проти держав, які порушують права та інтереси українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, виплати за рахунок бюджету або вимоги подібних виплат з боку інших держав компенсацій українським, що постраждали внаслідок певних дій інших держав.

Принцип юридичної рівності і недискримінації, виключення невиправданого втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність. Цей принцип ґрунтується на ст. 42 Конституції України вiд 28. 06. 1996 р. № 254к/96-ВР, яка гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Відповідно Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ч. 4 ст. 2) визнає рівність перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Також забороняються будь-які, крім передбачених цим Законом, дії держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; визнається неприпустимість обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом. З принципом виключення невиправданого втручання з боку держави та її органів в зовнішньоекономічну діяльність пов’язане право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на відшкодування за рахунок держави збитків, що заподіяні незаконними діями її органів. Це право ґрунтується на ст. 56 Конституції України та ст. 34 Закону України" Про зовнішньоекономічну діяльність".

Конкретні завдання, які вирішуються державою в процесі проведення митної політики, обумовлюють відповідні її, політики, функції (рис. 1. 2).

/

Рис. 1.2 Основні функції митної політики

Охарактеризуємо ці функції митної політики:

— фіскальна функція — наповнення державного бюджету за рахунок стягнення мит, податку на додану вартість, акцизного збору з товарів та інших предметів при переміщенні через митний кордон. Від перелічених вище стягнень слід відрізняти такі митні платежі, як: збір за митне оформлення, плата за зберігання товарів на митних складах, митне супроводження і т. д. Ці платежі не виконують фіскальної функції, а є платою за послуги митниці;

— регулятивна функція — передбачає вплив з боку держави та її компетентних органів на зовнішньоекономічні відносини за допомогою засобів економічного та адміністративного характеру з метою регулювання останніх в цілях забезпечення національних інтересів та інтересів національних товаровиробників та створення сприятливих для них умов, забезпечення виконання державної політики в сфері економіки, виконання міжнародно-правових зобов’язань держави. Подібне регулювання здійснюється за допомогою встановлення ставок мит та митних зборів, ліцензування, квотування та встановлення інших нетарифних обмежень;

— захисна функція — спрямована на захист держави від зовнішніх загроз: захист національної безпеки держави, підтримання миру та міжнародної безпеки, суспільного порядку, моральності, захист внутрішнього ринку, забезпечення екологічної безпеки, захист інтересів споживачів, створення умов для підтримання законності щодо порядку переміщення через митний кордон України товарів, ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, сприяння боротьбі з міжнародним тероризмом, злочинністю тощо. Велика частина подібних завдань реалізуються в процесі виконання митними органами своїх контрольних функцій, таких як: митний, валютний, екологічний, медико-санітарний та інші види контролю, а також при виконанні завдань по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил.

Основними історичними формами митної політики є політика державного протекціонізму та політика вільної торгівлі (лібералізація). Зміст протекціоністської політики полягає в створенні умов для розвитку національної економіки шляхом штучного обмеження конкуренції з боку інших держав та допомозі національним виробникам в освоєнні закордонних ринків збуту, використовуючи зовнішньополітичні позиції держави та державну підтримку експорту. Політика протекціонізму передбачає завищені ставки ввізних мит, застосування нетарифних, адміністративно-правових обмежень або повної заборони щодо імпорту певних видів товарів, державне субсидування, кредитування, надання податкових пільг національним виробникам-експортерам. На сьогоднішній день політика державного протекціонізму суперечить міжнародно-правовим актам з питань торгівлі та митного регулювання і в своєму чистому вигляді майже не зустрічається, поступившись місцем політиці вільної торгівлі.

Політика вільної торгівлі в своєму ідеальному варіанті ґрунтується на чотирьох базових свободах: вільному русі товарів, послуг, капіталів та людей, що, зокрема, передбачає створення рівних умов для національних та іноземних товарів, зменшення ставок імпортних мит та ліквідацію нетарифних обмежень і т. д. Саме принципи вільної торгівлі стали головними в розвитку міжнародного економічного співробітництва у XX ст. Слід ураховувати що розглянуті, так звані, класичні форми митної політики в чистому вигляді існують лише в теорії. Сучасна світова практика регулювання зовнішньоекономічних відносин іде шляхом поєднання протекціоністських та вільно-торговельних форм задля найбільш повного забезпечення національних інтересів держави, але загальною домінуючою тенденцією є політика лібералізації.

1.2 Інструменти реалізації митної політики в Україні: ПДВ, акцизний податок, мито

Формування соціально-орієнтованої економіки ринкового типу передбачає багатогранний комплекс взаємообумовлених заходів у сфері функціонування як внутрішніх економічних відносин, так і зовнішніх. І однією з найсуттєвіших проблем є вдосконалення системи фінансових важелів як засобів підвищення ефективності економіки. Використання тих чи інших інструментів зовнішньоекономічної політики має передбачати аналіз механізму їх реалізації та наслідків їх дії як для світового співтовариства в цілому, так і для економіки конкретної країни зокрема. При цьому дана проблема має кілька аспектів.

По-перше, усі інструменти зовнішньоекономічної політики мають свої власні механізми дії.

По-друге, реалізація того чи іншого інструменту зовнішньоекономічної політики супроводжується як певними здобутками, так і певними втратами. У кожному конкретному випадку той чи інший інструмент впливу на експортні чи імпортні потоки приносить одним зовнішньоекономічним суб'єктам реальний виграш, а економічне становище інших погіршується.

По-третє, економічні наслідки використання інструментів зовнішньоекономічної політики доцільно розглядати у двох основних вимірах:

— безпосередні зміни, які відбуваються на ринку того товару, що є об'єктом державного регулювання;

— опосередковані зміни (вторинні ефекти) ринку інших товарів. Такі зміни зумовлені тим, що кожний окремий ринок товарів є елементом національної економічної системи, який тісно взаємодіє з іншими її складовими ринками, які також реагують на відповідні зміни на ринку окремого товару.

Тому, приймаючи рішення про використання тих чи інших інструментів зовнішньоекономічної політики, уряд країни повинен оцінювати їх сукупний вплив на характер економічної політики і можливі дії у відповідь за принципом «дія-протидія» з боку інших країн.

Основними інструментами митної політики України є заходи у сфері митного оподаткування: тарифні регулятори (мито) та нетарифні (акцизний податок, податок на додану вартість.) рис 1.1. Тому однією з головних складових митної політики є тарифна політика держави -- централізований комплекс заходів, спрямованих на формування тарифної системи, вироблення ефективного механізму застосування різних видів мита та податків для регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Рис 1.1. Інструменти митної політики України

Охарактеризуємо більш детально основні інструменти митної політики в Україні.

Податок на додану вартість (ПДВ) -- непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість.

Слід зазначити, що податок на додану вартість є одним з бюджетоутворюючих джерел. Однак, надання численних пільг, особливий порядок оподаткування для деяких галузей промисловості і, в першу чергу, спрощена система оподаткування суб'єктів малого бізнесу призводили до невиправданого звуження бази оподаткування. Крім того, нестабільність і недосконалість чинного законодавства, використання вексельних розрахунків, давальницьких схем, а також незадовільне адміністрування знижували фіскальну функцію податку на додану вартість.

Базою оподаткування ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

При визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти в національну валюту здійснюється за офіційним курсом національної валюти до цієї валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення, а в разі нарахування суми податкового зобов’язання митним органом у випадках, коли митна декларація не подавалася, — на день визначення податкового зобов’язання. Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов’язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

З метою активного регулювання митних відносин в Україні та стимулювання вітчизняного виробника експорт звільнено від оподаткування ПДВ.

Бюджетне відшкодування ПДВ, здійснюється протягом місяця після подання декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Можна визначити кілька видів відшкодування ПДВ (рис. 1. 2)

Рис. 1.2. Види відшкодування ПДВ

По суті, всі види відшкодування ПДВ — це бюджетне відшкодування, однак через специфіку механізму його здійснення під час вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, таке відшкодування часто називають просто експортним. У разі виконання всіх визначених умов платник ПДВ має право отримати експортне відшкодування протягом 30 календарних днів після подання декларації з додатком 1 (Розрахунок експортного відшкодування).

Найбільш гостро на сьогодні стоїть проблема відшкодування експортного податку на додану вартість і це стосується не лише України. Вона викликана, перш за все, масштабними зловживаннями в цій галузі. Для країн Європейського Союзу вона набула загрозливого характеру. За підрахунками Європейської Комісії, обсяги незаконного відшкодування ПДВ досягають 60−100 млрд. євро. В Україні стали поширеними фіктивні зовнішньоекономічні операції, які супроводжуються фальсифікацією документів, використанням неіснуючих іноземних партнерів і, як наслідок, незаконним отриманням ПДВ з бюджету. Зрозуміло, що це викликає все більше нарікань на адресу податкових органів через велику заборгованість перед справжніми експортерами.

Акцизний податок — це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених Податковим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції);

Акцизний податок в Україні зазвичай встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і в теорії вилучає частину надприбутків які отримуються від продажу подібної продукції. Оподатковуваним оборотом є вартість підакцизних товарів, що продаються виходячи з відпускних цін без акцизного збору. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизу встановлюються ВРУ.

15 липня 2011 р. набрав чинності наказ Державної митної служби № 409 «Про затвердження Інструкції про порядок справляння акцизного податку при ввезенні товарів на митну територію України суб'єктами господарської діяльності». До числа таких товарів, зокрема, відносяться спирт етиловий, тютюнові вироби, алкогольні напої, легкові автомобілі, нафтопродукти.

Під час їх ввезення акцизний податок має сплачуватися у національній валюті України. При визначенні бази оподаткування перерахунок євро, долара, рубля тощо здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на дату подання до митного органу митної декларації до митного оформлення.

У випадку виявлення фактів ввезення на митну територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка митні органи вилучають такі товари та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави.

Акцизний податок не справляється з товарів (продукції), призначених для офіційного (службового) й особистого використання членами дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.

У випадку реалізації на митній території України підакцизних товарів (продукції), що були ввезені зі звільненням від оподаткування, акциз сплачується особами, які реалізують або передають у володіння, користування чи розпорядження такі підакцизні товари (продукцію), не пізніше дати такої реалізації одночасно зі сплатою ПДВ за ставками, що діяли на момент подання митної декларації при ввезенні підакцизних товарів (продукції) в Україну.

Не справляється даний податок і при ввезенні підакцизних товарів (продукції) за умови згідно із законодавством України розміщення їх у митних режимах: транзиту (при дотриманні умов, передбачених ст. 201 Митного кодексу та за умови здійснення заходів щодо гарантування доставки товарів (продукції)); митного складу; знищення або руйнування; відмови на користь держави; магазину безмитної торгівлі; тимчасового ввезення; переробки на митній території України.

Не нараховується цей податок і за умови ввезення підакцизних товарів (продукції) з метою використання як сировини для виробництва підакцизних товарів (продукції) при пред’явленні органу державної митної служби ліцензії на право виробництва (крім виробництва нафтопродуктів).

Імпортувати тютюнову сировину можуть лише суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на право виробництва з неї продукції, а також тютюново-ферментаційні заводи, що реалізують (передають) ферментовану тютюнову сировину виробникам або експортують.

Не потрібно платити акцизний податок у випадку ввезення підакцизних товарів (продукції), окрім алкогольних напоїв і тютюнових виробів, як міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів України, або в якості гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України «Про гуманітарну допомогу «; ввезення акредитованими державними випробувальними лабораторіями.

Подібна норма застосовується і до тимчасово ввезених в Україну товарів (продукції), призначених для демонстрації під час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів і ярмарків, спеціальних виставкових заходів, якщо вони залишаються у власності нерезидентів та їх використання не має комерційного характеру.

Такі товари (продукція) пропускаються через митний кордон України без сплати податку під зобов’язання про зворотне вивезення у тому самому стані, в якому вони ввозилися.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон України, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом.

Введення мита може переслідувати кілька цілей: фіскальні, економічні (захист вітчизняних товарів від конкуренції з імпортними), політичні. На відміну від інших податків, політика в сфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту і експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів. Введення мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави чи надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Як бачимо, фіскальне значення мита має другорядне значення. У мита є багато спільного з акцизним збором, але є і деякі особливості. І мито, і акцизний податок збільшують ціну реалізації товарів; ставки і мита, і акцизного збору диференційовані за групами товарів. Сплачується мито при переміщенні через митний кордон України. Перелік товарів, що підлягають митному обкладенню є набагато ширшим, ніж у акцизного збору. Особливістю справляння мита є також те, що контроль за правильністю та своєчасністю його сплати до бюджету здійснюють митні органи України, а не податкові органи. До основних функцій мита відносять (рис. 1.3.)

Рис. 1.3. Функції мита

Платниками мита є будь-які юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарів або інших предметів, що підлягають оподаткуванню згідно з чинним законодавством.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України або їх кількісні показники.

При справлянні мита встановлена розгалужена система пільг. Так, наприклад, від сплати мита повністю звільняються:

— транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів;

— валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

— товари, що підлягають оберненню у власність держави;

— товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання, та багато інших.

Одним із найбільш поширених інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ввізне (імпортне) мито. Відповідно до запропонованої класифікації митного тарифу мито на імпорт та ввізне мито за своєю економічною природою є еквівалентними поняттями. Воно нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни. Основні цілі застосування імпортного мита -- це:

— створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва;

— регулювання конкурентного впливу іноземних товарів на ринок України метою встановлення добросовісної конкуренції;

— вплив на господарську діяльність і соціальну обстановку як складової механізму ціноутворення;

— формування раціональної структури споживчого ринку, яка ґрунтується на збалансованій пропозиції внутрішніх та зовнішніх ресурсів, а також на ескалації митного тарифу;

— захист окремих галузей економіки від можливого заподіяння їм суттєвих збитків від іноземних виробників;

— збільшення дохідної частини державного бюджету;

— структурній перебудові економіки України;

— сприяння оптимізації співвідношення експорту та імпорту держави, валютних витрат і надходжень, досягненню оптимального торговельного балансу;

— вирішення торговельно-політичних цілей у взаємовідносинах з іноземними державами, їхніми союзами та групами, тобто використання митного тарифу з метою поступок на міжнародних переговорах.

За економічним змістом і характером дії імпортне мито належить до вартісних ринкових регуляторів зовнішньоторговельного обороту, тобто як будь-який податок мито збільшує ціну товару і знижує Його конкурентоспроможність.

Хоча імпортне мито -- найпопулярніший захід системи економічного інструментарію регулювання зовнішньоекономічної діяльності, але часто його частка в структурі митних платежів не є найбільш суттєвою; так, нарахування з податку на додану вартість значно перевищують надходження з мита при ввезенні товарів. Визначити вплив мита на загальний рівень товарних цін у країні значно важче, ніж розрахувати підвищення цін на імпортні товари. Проте деякі автори, здійснивши такі розрахунки, доводять, що втрати споживачів від загального підвищення внутрішніх цін, яке було результатом застосування імпортного мита в економічно розвинутих країнах, у 4−5 разів перевищували суму стягнутого мита.

Нарахування суми мита на товари, транспортні засоби та номерні вузли до них, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України, здійснюється відповідно до Закону України від 13. 09. 01 р.№ 2681-III «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»

Розрахунок суми мита в разі застосування адвалерних ставок мита (у відсотках до митної вартості товарів) здійснюється за формулою (1. 1):

(1. 1)

де С — сума мита;

МВ — митна вартість товару (у грн.);

Ст — ставка мита, установлена у відсотках від митної вартості товару.

Розрахунок суми мита в разі застосування ставок специфічного мита, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, здійснюється за формулою (1. 2):

, (1. 2)

де С — сума мита;

Н — кількісна або фізична характеристика товару в натуральному вираженні;

Ст — ставка мита в євро за одиницю товару;

Кє - курс євро, установлений Національним банком України на день подання митної декларації.

Розрахунок суми мита в разі застосування ставок комбінованого мита, що поєднує специфічне та адвалерне мито, здійснюється за формулою (1. 3):

, але не менше ніж, (1. 3)

де МВ — митна вартість;

Ст — ставка мита, установлена у відсотках від митної вартості товару;

Н — кількісна або фізична характеристика товару в натуральному вираженні;

Ст — ставка мита в євро за одиницю товару;

Кє - курс євро, установлений Національним банком України на день подання митної декларації.

Нарахування суми акцизного податку при ввезенні громадянами на митну територію України транспортних засобів здійснюється відповідно до розділу VI Податкового кодексу.

Розрахунок суми акцизного податку із застосуванням специфічних ставок здійснюється за формулою (1. 4):

, (1. 4)

де Са — сума акцизного податку;

Н — кількісна або фізична характеристика товару в натуральному вираженні;

А — ставка акцизного податку.

Нарахування суми податку на додану вартість при ввезенні громадянами на митну територію України товарів та транспортних засобів здійснюється відповідно до розділу V Податкового кодексу України.

Розрахунок суми податку на додану вартість здійснюється за формулою (1. 5):

, (1. 5)

де Спдв — сума податку на додану вартість;

МВ — митна вартість товарів та транспортних засобів;

С — сума мита;

Са — сума акцизного податку;

Ст — ставка податку на додану вартість.

1.3 Особливості митного регулювання в зарубіжних країнах

На сучасному етапі розвитку багатополярного світу жодна країна не здатна розвиватися ізольовано. Посилення інтеграційних процесів на макро- та мікрорівні пояснюється зростаючою взаємозалежністю економік окремих країн і має прояв в укладанні двох- та багатосторонніх угод щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Світова практика в сфері міжнародної торгівлі свідчить, що основними інструментами регулювання експортно-імпортних операцій з початку 30-х років XX століття стають нетарифні методи, кількісні обмеження експорту та імпорту. В перші післявоєнні роки, як і раніше, центральне місце в регулюванні ЗЕД займають кількісні а також валютні обмеження. Вони домінували в сфері економічних відносин країн не соціалістичного світу. Проте інтереси розвитку економіки, консолідації спільних зусиль країн капіталістичного світу в умовах холодної війни вимагали лібералізації їх експортно-імпортних відносин. З 1948 року починає працювати міжнародна організація, покликана забезпечити зменшення бар'єрів на шляху міжнародної торгівлі - ГАТТ. Завдяки її функціонуванню, поступово, починаючи з 50-х років, промислове розвинуті країни стали скорочувати сферу застосування обмежень у зовнішній торгівлі. В рамках ГАТТ відбувалися постійні переговори з метою встановлення спільних принципів застосування обмежень на експортно-імпортні операції

У кінці 50-х років значно звузилась сфера застосування кількісних обмежень імпорту. До того ж у процесі поступового послаблення митно-тарифного тиску було повністю скасовано валютні обмеження в сфері ЗЕД. Домінанта митного регулювання промислово розвинутих країн поступово стала переміщуватись у сферу тарифних методів.

ГАТТ вимагав подальшого зниження рівня митних тарифів і відмови від застосування нетарифних інструментів. Безумовно, хоча й не дуже швидко, але ГАТТ за час свого існування досяг значних успіхів. Митні тарифи країн — членів ГАТТ у середньому за 40 років зменшились у 10 разів, досягнувши на початку 90-х років середнього рівня в 4% замість 40% на початку 50-х років. Поступова, але неухильна тенденція згортання кількісних методів і зниження рівня митних тарифів стимулювала пошук нових, незаборонених міжнародними угодами, інструментів обмеження імпорту. Дедалі ширше залучаються такі засоби, як внутрішня податкова система, субсидування окремих галузей (виробництв) у промисловості і сільському господарстві, різні адміністративні норми і формальності та ін. У результаті досить жорсткої позиції ГАТТ щодо необхідності невпинного зниження рівня митних тарифів країнами — членами ГАТТ з середини 60-х років намітилась тенденція активізації використання захисних інструментів нетарифного характеру. І вже на початку 70-х років нетарифні інструменти знову посіли провідне місце в арсеналі торговельно-політичних засобів капіталістичних країн.

Фінансові інструменти за сучасних умов регулювання зовнішньоторговельних відносин в економічно розвинутих країнах уже не відіграють такої значної ролі, як раніше. Дедалі більше країн відмовляється від практики обов’язкового продажу іноземної валюти державі. До початку 90-х років подібне спостерігалось тільки в деяких країнах ЄС: Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Ірландії, Данії, Бельгії, Люксембурзі.

Досить широко застосовується в світовій практиці автоматичне ліцензування і моніторинг.

Практика квотування стала найпоширенішим методом нетарифного регулювання ЗЕД майже в усіх країн світу, в тому числі і країнах-членах ГАТТ. Навіть після створення Світової організації торгівлі (СОТ) перелік товарів, імпорт яких квотується на постійній основі, залишається значним. Особливо широко вживаються квоти до сільськогосподарських продуктів.

Практика неавтоматичного ліцензування застосовується різними країнами не тільки щодо товарів, які квотуються. Як засіб захисту національного ринку поширені спеціальні дозволи на імпорт певного товару. Навіть така економічна супердержава, як

США, а також Канада ліцензують імпорт природного газу. Основним об'єктом їх ліцензування залишається продукція сільського господарства і харчової промисловості.

Як метод зовнішньоекономічного нетарифного регулювання застосовується і встановлення державної монополії на імпорт окремих товарів. Японія, наприклад, впровадила державну монополію на імпорт солі, рису, пшениці, ячменю, масла, молочного порошку, простокваші, молочних концентратів, етилового спирту, що має концентрацію понад 90%, шовку-сирцю. Франція застосовує державну монополію на імпорт сірників, що надходять з-за меж ЄС. Греція робить те саме стосовно імпорту сірників з держав, що не входять до Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

Різними країнами застосовуються і технічні бар'єри щодо імпорту. ГАТТ/СОТ та інші міжнародні угоди вимагають спрощення технічних вимог та їх уніфікації з метою мінімізації негативного впливу на міжнародну торгівлю.

Розглянемо особливості митної політики країн, що є провідними суб'єктами світової торгівлі (Японія, США), та посткомуністичних країн, які, як і Україна, нещодавно почали самостійно визначати свою митну політику (Польща, Словенія та Словаччина), потужної країни, що стрімко розвивається, — Китаю, а також нашого найбільшого торговельного партнера — Російської Федерації. Ми спробуємо виокремити ефективні сучасні прийоми митно-тарифного регулювання в різних країнах та запропонувати використання деяких із них в Україні. Розглянемо табл.1.1 в якій наведено макроекономічні показники за країнами та показники щодо митно-тарифного регулювання. Насамперед, зазначимо, що середньоарифметичні ставки мита в усіх вищезазначених країнах є значно вищими за середньозважені, що може свідчити як про дієвість механізму тарифного регулювання (особливо для країн з розвиненою ринковою економікою), так і про декларування товарів не за своїм кодом задля уникнення оподаткування (частіше для країн з високим рівнем корупції та недостатньо ефективною організацією митного контролю).

Таблиця 1. 1

Основні показники міжнародної торгівлі в розрізі країн за 2009 рік*

Країна

Обсяг імп. млрд. дол. США

Обсяг експ. млрд.

дол. США

Сер. ставка мита,%

Середньо-ариф. став-ка мита,%

Зібране імп мито,

млрд. дол. США

ВВП,

млрд. дол. США

Насел. млн. чол.

Україна

37,2

38,2

2,7

7,7

1,0

77,9

46,5

Китай

660,1

762,0

2,7

10,4

17,8

2224,8

1315,9

Японія

531,1

669,1

2,0

3,1

10,6

4 571,3

128,1

США

1671,0

927,5

1,4

3,7

23,2

12 485,7

298,2

Росія

98,5

241,4

7,0

9,9

6,9

766,2

143,2

ЄС

1283,9

1205,7

-

4,2

-

12 690,6

455,3

В т.ч.

Словенія

17,2

15,1

6,3

4,2

1,1

34,0

2,0

Польща

95,7

92,7

1,2

4,2

1,1

300,5

38,5

Словач-чина

34,5

32,4

1,0

4,2

0,3

46,8

5,4

* Розраховано за даними річних звітів СОТ та офіційних веб-сторінок митних служб за 2008 та 2009 (Словенія) роки.

Також слід зазначити, що у промислово розвинених країнах митно-тарифна політика відіграє, насамперед, регулюючу, а не фіскальну роль і мито складає невелику частку ВВП. Так, у США, Японії, країнах Євросоюзу (окрім кількох нових) надходження від справляння ввізного мита складають не більше 0,3% ВВП. На відміну від них, в Україні, Росії, Китаї, Словаччині - від 0,7% до 1,3% ВВП. Словенія ж взагалі виділяється за цим показником — 3,2% ВВП і понад 14% державного бюджету (тарифи Євросоюзу в 2004 р. в країні ще не діяли).

Розглянемо структуру товарної номенклатури в різних країнах (табл.1. 2). Зауважимо, що з усіх країн, які аналізуються, Україна має найбільш розгалужену номенклатуру, що, на жаль, дуже часто може викликати неоднозначне визначення коду товару та ризик декларування товару не за своїм кодом. Крім того, Україна до другої половини 2005 р. застосовувала багато специфічних та комбінованих ставок мита, що притаманно для країн з високим рівнем корумпованості і певною мірою захищає державу від заниження митної вартості (сьогодні ця частка не перевищує 5%).

Таблиця 1. 2

Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності та доля адвалерних тарифів*

Країна

Кількість позицій

Доля адвалерних ставок ,%

Стандартна шестизнакова номенклатура

5019

-

Країни Євросоюзу

10 754

94

США

10 085

88

Японія

8964

94

Китай

6509

100

Україна

11 676

83

Росія

11 289

88

* Розраховано за даними річного звіту СОТ за 2004 р.

Японія до початку XX ст. мала дуже обмежені зовнішньоторговельні відносини. Ця країна була економічно відсталою і при цьому фактично закритою від імпорту. Сьогодні Японія — одна з найбільш відкритих у світі країн, середньозважена ставка мита становить 2%. Проте, при цьому встановлено фактично заборонні ставки на деякі види товарів: рис — 444%, пшеницю — 193%, також високі ставки встановлено на молочні, м’ясні та нафтопродукти.

Японія не є членом жодної міжнародної торговельної організації, крім СОТ, проте має договори про пільгове митне оподаткування з низкою країн, що розвиваються. Часто ставки за цими договорами навіть нижчі, ніж передбачені ГАТТ. 95% тарифних ставок в Японії є адвалерними (тобто обчислюються як відсоток від вартості товару). При цьому багато ставок диференціюються залежно від застосованого методу визначення митної вартості.

Понад третина товарів при імпорті не обкладаються митом, переважно це сировина. Ще понад 45% товарних позицій оподатковуються за ставками менше 5%, і тільки 3% товарів оподатковуються ставками понад 30%, серед них текстильні товари, взуття та продукти харчування.

Американську митну політику можна вважати сталою із 1913 p., коли В. Вілсон провів значне зниження тарифних ставок. З тих пір американський уряд дотримувався лінії низьких тарифних ставок. Основна ідея в економіці була такою: якщо галузь потребує захисту, значить її не слід взагалі підтримувати, тоді відбудеться перерозподіл грошей до прибуткової галузі. Це призвело до величезного потоку імпорту товарів з Японії у 70-х роках XX ст., особливо потерпало від цього американське автомобілебудування, в результаті цього США вдалися до квотування окремих груп товарів. У 1994 р. за ініціативи США було створено зону вільної торгівлі з Канадою та Мексикою (NAFTA). В 2000 р. було надано преференційний торговельний статус Китаю.

У зв’язку з виведенням виробництва у країни з дешевою робочою силою та відсутністю тарифних бар'єрів для товарів із Китаю, в американських магазинах стає все менше і менше товарів із позначкою «зроблено в США». Для американців стало шоком виведення з країни виробництва джинсів «Леві Страус», продаж IBM торговельної марки портативних комп’ютерів «Think Pad» чи винесення виробництва мікропроцесорів до Європи та Східної Азії. В результаті у 2005 р. Сполучені Штати Америки мали рекордне від'ємне сальдо торговельного балансу понад 740 млрд. дол. США.

Польща. Загалом митну політику Польщі можна охарактеризувати сполученням «поміркований протекціонізм». На початку 90-х років XX ст. Польщею було встановлено високі ставки мита на продукцію промислового виробництва та сільського господарства для забезпечення підтримки власного товаровиробника.

Сьогодні Польща є членом Європейського Союзу і не може самостійно визначати митну політику та встановлювати митні тарифи, крім того, значна частка зібраних митних зборів перераховуються до бюджету ЄС. Це було досить сильним ударом по польській легкій та харчовій промисловостях, адже митні ставки ЄС на момент їх встановлення в Польщі були в середньому нижчими на 6%. Так, значно зріс імпорт взуття та текстильної продукції з Китаю, а також продукції харчової промисловості з країн колишнього СРСР. Таким чином, значна лібералізація імпорту призвела до від'ємного сальдо торговельного балансу — 3 млрд. дол. США у торгівлі товарами і - 4 млрд. дол. США разом з послугами у 2005 р.

У Словенії імпорт складає понад 50% ВВП, а митні надходження у 2005 р. склали майже 3,9 млрд. дол. США, тобто 51% державного бюджету. Словенська митна служба має абсолютно безпрецедентну для розвинутих країн чисельність робітників — понад 2300 осіб, або 0,12% всього населення (для порівняння: в Україні всього 0,04%).

Митна політика Словаччини подібна до митної політики решти країн — нових членів Євросоюзу: протекціонізм у 90-х р. XX ст. і стрімка лібералізація ринку надалі. Проте країна застосовувала такий неординарний метод тарифного регулювання, як імпортна надбавка. Надбавку було введено додатково до ставок мита у 1999 р. у розмірі 7% з метою захисту національного товаровиробника та скасовано через неефективність та індиферентність на початку 2001 р. Зі вступом до ЄС Словаччина різко зменшила свої імпортні тарифи і сьогодні з середньозваженою ставкою мита 1% є однією з найбільш ліберальних для імпорту країн у світі.

Митно-тарифна політика посткомуністичних країн-нових членів Європейського Союзу має такі спільні риси:

— застосування політики протекціонізму на етапі стрімкого зростання економіки з подальшим поступовим зниженням митних ставок;

— жорсткі позиція на перемовинах при вступі до СОТ щодо зв’язування митних ставок на найбільш прийнятному для себе рівні;

— режим найбільшого сприяння національному сільському господарству.

Китайська економіка демонструє надзвичайно високі темпи зростання протягом останніх 15 років. Це пояснюється багатьма економічними чинниками, серед яких важливе місце посідає грамотна митно-тарифна політика. Однією з головних рушійних сил зростання китайської економіки є експорт, і в країні було зроблено все на законодавчому та виконавчому рівнях для його підтримки та, відповідно, для захисту стратегічних галузей.

Митна служба Китаю (Державний комітет з митного оподаткування) є унікальною у світовій практиці. Ця структура не тільки повністю проводить митну політику держави, визначає основні напрямки її розвитку, але також має право на здійснення правоохоронних заходів. До того, у Китаї на законодавчому рівні заборонено надання будь-яких пільг імпортерам, окрім імпорту гуманітарної допомоги, а також офіційно введено додаткові тарифи за прискорене митне оформлення.

На відміну від більшості країн світу, де митне оформлення переважно відбувається за місцем призначення товару, в Китаї майже весь імпорт оформляється в кількох основних митницях, які працюють у найбільших портах. Для оформлення експорту були створені 15 бондових зон, які характеризуються найвищим ступенем відкритості і наданням зареєстрованим у них підприємствам пільг та сприяння при здійсненні експортних операцій.

Росія. Росія суттєво відрізняється від решти країн, представлених у аналізі, своєю експортно-орієнтованою економікою та великим позитивним сальдо торговельного балансу. В 2005 р. її експорт склав майже 32% ВВП. При цьому Росія дуже активно застосовує експортні митні тарифи, що є характерним для країн-експортерів необробленої сировини.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой