Міжнародний туризм як складова міжнародної економіки

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Спорт и туризм


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Вступ

Актуальність. Туризм являє собою одну з найбільш цікавих і динамічно розвинутих галузей економіки. По мірі розвитку туризму, як на національному, так і на міжнародному рівні, назріла необхідність визначення туризму, його ролі в світовому господарстві та в економіці окремо взятих країн, виявлення його основних тенденцій розвитку і закономірностей.

Сьогодні подорожі та відпочинок стають невід'ємною частиною життя населення всіх континентів і, як наслідок, у структурі витрат середньостатистичної сім'ї, витрати на туристичні послуги — це четверта стаття після витрат на харчування, одяг та обслуговування автомобіля.

Дану тему розглядали і розглядають багато вчених, зокрема, серед яких слід відзначити: В. К. Федорченко, В.І. Цибух, А.Т. Матвієнко, М. П. Крачило, С.І. Попович, Г. П. Науменко, С.В. Хлоп’як, І.М. Школа, В.С. Ковєшніков, М.І. Долішній, В. А. Квартального, М.І. Кабушкіна, В.Г. Гуляєва, В. Мідлтона, Г. Ф. Шаповала. Вітчизняні дослідники В.К. Євдокименко, В.І. Мацола, М. Б. Онисько, О. М. Савченко, О.Г. Топчієва, С.К. Харічкова, О. С. Шаптали та ін. Відомі українські вчені М. К. Орлатий, П. Т. Саблук та інші.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать наступні чинники:

1) економічне зростання і соціальний прогрес призвели до розширення об'єму ділових поїздок і поїздок з пізнавальними цілями.

2) вдосконалення всіх видів транспорту здешевило поїздки.

3) збільшення числа найманих робітників і службовців в розвинених країнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня.

4) інтенсифікація праці і отримання робітниками більш тривалих відпусток.

5) ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонної формальності.

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є вельми складною системою, міра розвитку якої залежить від міри розвитку економіки країни загалом, а тому тема курсової роботи є актуальною.

Мета роботи — визначити роль міжнародного туризму у розвитку світової економічної системи;

Предмет дослідження — туризм як специфічна форма МЕВ;

Об'єктом дослідження є міжнародний туризм.

Основні завдання роботи:

· Дослідити туризм як складову міжнародної економіки;

· Проаналізувати сучасний стан розвитку туризму;

· Проаналізувати динаміку та проблеми розвитку туристичної індустрії;

· Проаналізувати перспективи розвитку міжнародного туризму в Україні;

Структура роботи. Дана курсова робота структурно складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаної літератури.

У першому розділі роботи вивчається сутність і поняття туризму, дослідження і визначається роль туризму в Україні.

Другий розділ роботи присвячений аналізу діяльності туристичних агентств, розитку туристичної індустрії, аналізу діяльності туристичних галузей.

У третьому розділі роботи розглядаються та аналізуються перспективи розвитку міжнародного туризму в Україні.

На основі викладеного вище. Для досягнення поставленої мети та вирішення названих завдань слід, перш за все, розглянути теоретичні питання досліджування проблеми.

РОЗДІЛ I: МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ, ЯК СКЛАДОВА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1 Міжнародний туризм: поняття та його сутність

Розвиток туризму окремої країни призводить до збільшення масштабів поширення міжнародного туризму. Серед фахівців галузі та представників туристичних організацій немає єдності у визначенні поняття «міжнародний туризм» [13, с. 83].

Міжнародний туризм — важливий напрямок міжнародного співробітництва у конкретній діяльності на основі поваги до національної культури та історії кожного народу й основних інтересів кожної держави; сфера розвитку туристичних відносин між народами різних країн і ознайомлення з досягненнями інших держав у різних галузях.

У Манільській Декларації зі світового туризму зазначено, що міжнародний туризм — діяльність, що має важливе значення в житті народів в силу безпосереднього впливу на соціальну, культурну, освітню та економічну області життя держав та їх міжнародні відносини [16, с. 8]. В. А. Квартальнов і А. А. Романов визначають міжнародний туризм, як систему подорожей, що здійснюються на базі міждержавних договорів з урахуванням діючих міжнародних норм і місцевих звичаїв. І.Т. Балабанов та А.І. Балабанов розглядають міжнародний туризм з різних сторін і стверджують, що міжнародний туризм — це туризм до інших країн, поїздки з туристичними цілями за межі країни постійного проживання, система подорожей, що здійснюється на основі міждержавних договорів. В.Є. Новицький висловлює свою думку про те, що міжнародний туризм — це реалізація комплексу туристичних послуг на території країни, в якій їх споживач є іноземним громадянином, причому отримання зазначених послуг є основним цільовим призначенням перебування споживача у цільовій країні, де він не веде оплачуваної діяльності. Я. А. Дубенюк вважає, що міжнародний туризм — це специфічна форма міжнародних економічних відносин, що виникають між країнами, які виробляють, просувають і споживають туристичні продукти та послуги.

Вищевикладені формулювання дають змогу розглядати суть «міжнародного туризму» у двох аспектах:

1. це міжнародні відносини між країнами щодо просування та споживання туристичних послуг, які впливають на їх соціально-економічний розвиток.

2. це послуга, яка споживається громадянами однієї країни щодо переміщення в іншу з метою: лікування, навчання, відпочинку, заняття спортом, рекреації, реабілітації, мисливства, рибальства, і т.п.

Заслуговує уваги місце і роль туризму в економіці будь-якої країни:

— надійне джерело валютних надходжень і засіб підвищення зайнятості населення; розширення відрахування у платіжний баланс та ВНП країни;

— сприяння диверсифікації економіки, зокрема будівництву, торгівлі, сільському господарству, виробництву сувенірів, зв’язку й інших галузей виробництва;

— вагомий чинник посилення престижу країни у світі.

Таким чином, міжнародний туризм може розглядатися як процес, пов’язаний із наданням туристичних послуг особам за межами країни і спрямованого на задоволення їх духовних, фізичних та інших некомерційних потреб та соціально-економічний розвиток країни в цілому. Міжнародний туризм слугує покращенню міжнародних відносин та поліпшенню міждержавних фінансових операцій. Розвиток цього процесу є невід'ємною частиною розвитку світової економіки.

Але з розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу відбулися певні зміни у формах організації міжнародного туризму.

По-перше, суттєво збільшилася кількість роздрібних фірм, які пропонують туристичні послуги турагентів, інколи не маючи юридичної та господарської незалежності.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, які перетворились у туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у вигляді ексклюзив-турів.

По-третє, з’явились великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торговельних, страхових компаній і банків, які здійснюють операції з надання туристичних послуг клієнтам.

Сьогодні, на думку аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать такі чинники:

— Економічне зростання і соціальний прогрес, що привели до розширення обсягу ділових поїздок та подорожей із пізнавальними цілями.

— Удосконалення всіх видів транспортних засобів, яке сприяло здешевленню поїздок.

— Збільшення чисельності найманих робітників і службовців у розвинутих країнах та підвищення їхнього матеріального й культурного рівня.

— Інтенсифікація праці й отримання працюючими більш довгих відпусток.

— Розвиток міждержавних зв’язків і культурних обмінів між країнами, який зумовив розширення міжособистісних зв’язків між регіонами.

— Розвиток сфери послуг, що стимулював розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес у галузі телекомунікацій.

— Послаблення обмежень на вивіз валюти у багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей.

Міжнародний туризм є однією з найбільш поширених форм обміну послугами. Основою для розвитку туризму є різноманітні рекреаційні ресурси як природного, так і антропогенного походження. Однак наявність таких ресурсів є лише передумовою для розвитку туристичної галузі. Міжнародний туризм базується на потужній туристичній інфраструктурі.

Типовими суб'єктами туріндустрії є: підприємства гостинності (готелі, пансіонати, кемпінги, курорти, готелі), компанії перевізники, турфірми, рекламно-інформаційні кампанії, державні органи регулювання туризму та візові органи. Супутніми суб'єктами туристичної індустрії є: сувенірний бізнес; індустрія розваг, бізнес спортивних товарів та товарів для відпочинку, компанії, що виготовляють та реалізують туристичний одяг, літературу з туризму, фототовари; ресторанний бізнес та інші сопровідні туристичній індустрії кампанії.

За останніми підрахунками експортний дохід від перевезень іноземних пасажирів склав 196 млрд дол., загальна сумма доходів — 1.2 трил. дол., або в средньому 3.4 млн. дол. на день. Туристичний бізнес приносить дохід не тільки самим власникам бізнесу, але й державі. Це багатогалузева система, яка займається виробництвом послуг для відпочинку та подорожей. Для деяких країн туризм є головною прибутковою галуззю, доходи від якої складають більше 50% ВВП цих країн. Наприклад, це такі острівні держави як Макао (89,5%), Антигуа и Барбуда (75,8%), Ангиляя (71%), Аруба (70%), Мальдиви (61,3%), Сейшельські острови (54,5%), Багамські острови (53,6%). (слайд 14) У загальній світовій економіці частка туристичного сектору складає близько 35%. На світовому ринці - туризм співвідносим тільки з нафтою. Щороку ріст внесків у туристичний бізнес складає 35%. Сьогодні туризм використовує 7% світового капіталу та став одним з прибуткових видів бізнесу. У туристичному секторі занйяті близько140 млн населення Землі [30].

Отож, під туристичною індустрією розуміють сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, що виробляють і реалізують туристичні послуги і, товари туристичного попиту. Сюди відносять готелі та інші засоби розміщення туристів, транспорт, підприємств громадського харчування, підприємства, що випускають сувеніри та інші товари туристичного попиту.

1.2 Роль туризму в світовій економіці

Роль туризму в сучасному світі визначається передусім тим, що він є частиною соціальної сфери, виконуючи функції соціального характеру.

1) туризм являє собою вид відпочинку, сприяє відновленню сил і працездатності людини і відповідно психофізіологічних ресурсів суспільства;

2) туризм сприяє раціональному використанню вільного часу людини;

3) важливу роль туризм виконує у сфері зайнятості й підвищення життєвого рівня місцевого населення;

4) туризм можна вважати екологічно безпечною сферою діяльності людини;

5) туризм збагачує соціально-економічну інфраструктуру і міжрегіональну співпрацю країн, держав і народів.

Слід відмітити, що головною соціальною функцією туризму можна вважати відновлення (відтворення). Суть її в тому, щоб відновлювати сили й внутрішні ресурси людини, витрачені під час праці та виконання повсякденних побутових обов’язків. Відпочинок при цьому має активний характер, включає різноманітні розваги, які допомагають змінити вид діяльності, оточення, познайомитися з іншими людьми, новою культурою, традиціями, звичаями, узнати невідомі природні особливості і явища.

Туризм, який має відносно швидку окупність і високу прибутковість, вирішує ще одну проблему соціального плану — сприяє підвищенню життєвого рівня місцевого населення як прямо так і побічно.

Як прямий вплив, можна розглядати наступні аспекти:

— приплив грошових коштів до туристського регіону;

— збільшення прибутку туристських організацій;

— підвищення оплати праці службовців;

— зростання зайнятості місцевого населення.

Побічний вплив туризму на рівень життя місцевого населення — це створення і розвиток інфраструктури в туристських регіонах (шляхів спо-лучення, ліній зв’язку, магазинів, спортивних центрів, кафе, ресторанів, пунктів побутових послуг, підприємств розваг та ін.), якими користуються як туристи, так і місцеве населення.

Слід відзначити, що туризм, як правило, не погіршує екологічний стан, бо саме природні ресурси є одним з основних факторів привабливості для туристів. Окрім функцій соціального характеру, туризм має велике значення у вирішенні економічних проблем суспільства. Туризм впливає на економіку в таких аспектах:

1) є джерелом доходу для місцевого населення туристських центрів;

2) стимулює розвиток галузей, пов’язаних з випуском предметів народного вжитку, бо приплив туристів підвищує попит на багато видів товарів, завдяки чому виробництво розвивається;

3) сприяє розвитку пізнання і розважального бізнесу, бо зі сторони місцевої влади приділяється велика увага «ресурсам гостинності», збереженню культурної спадщини (пам'ятників, музеїв, архітектурних ансамблів), побудові різноманітних атракціонів для розваг;

4) дає прибуток і сприяє розвитку транспортних підприємств і організацій;

5) стимулює розвиток підприємств зв’язку, бо підтримуючи контакти з місцем постійного проживання, туристи використовують пошту, телеграф, телефон;

6) обумовлюють зростання попиту на вироби місцевої промисловості, сувеніри, які є рекламою для туристського центру;

7) сприяють припливу до країни іноземної валюти.

Економічне значення туризму в масштабі держави полягає в можливості надходжень до державного і місцевих бюджетів через податки, а також поповнення позабюджетних фондів.

Окрім соціальних і економічних, туризм виконує і гуманітарні функції для світової економіки:

1) дозволяє поєднувати відпочинок з пізнанням життя, побуту, історії, культури, звичаїв свого та інших народів. Знайомство з країнами і народами, різноманітна тематика екскурсій розширюють світогляд людини, розвивають її інтелект, допомагають краще усвідомлювати реальну картину світу;

2) гуманітарне значення туризму виходить поза рамки однієї пізнавальної функції, бо він сприяє розвитку мирних, дружніх відносин між народами;

3) слід також відмітити роль туризму у вихованні підростаючого покоління — цікаві екскурсії і маршрути значною мірою здатні розширити світогляд дитини, впливати на формування її естетичних уподобань.

Значення туризму в світі постійно зростає, що пов’язано з впливом туризму на економіку окремої країни.

У економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм — джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості

2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму.

4. З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населення і підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином міжнародний туризм потрібно розглядати разом з економічними відносинами окремих країн.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистих контактів зростає. Міжнародний туризм в світі надто не рівномірний, що пояснюється насамперед різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів. В ряді країн туризм став крупною самостійною галуззю господарства, що займає провідне місце в економіці.

Це пояснюється тим, що сучасна індустрія туризму пропонує широкий спектр послуг для туристів під час закордонних подорожей. Це перш за все, послуги:

1) доставка туристів у країну і перевезення туристів по країні відвідування (транспорт);

2) розміщення туристів (готелі, мотелі кемпінги і т.д.);

3) забезпечення туристів харчуванням (ресторани, кафе, бари і т.д.);

4) реклама туристського продукту;

5) збут туристського продукту — це послуги туристичних агенств (розробка маршрутів подорожі, бронювання місць на транспорті й у готелях);

6) задоволення культурних потреб туристів (відвідування визначних памяток, музеїв і виставок і т.д.);

7) задоволення ділових і наукових інтересів туристів (участь у наукових конференціях, різних нарадах);

8) торгових підприємств, як загального, так і спеціального призначення (продаж сувенірів, буклетів, листівок, путівників, предметів туристичного спорядження);

9) контрольно-адміністративних органів (оформлення документів, прикордонний, митний контроль);

10) служб охорони природи, пам’ятників, музеїв;

11) інформаційних служб для туристів;

12) забезпеченню туристів засобами зв’язку (пошта, телеграф, телефон, факс);

13) засобів інформації (телебачення, газети, журнали);

14) державних туристських органів;

15) іноземних юридичних осіб і суспільних туристських організацій;

16) страхових компаній;

17) задоволення потреб у розвагах (казино, атракціони, нічні клуби і т.д.).

Для індустрії туризму характерні особливі специфічні властивості:

а) ресурсна орієнтація в розміщенні туристських підприємств;

б) сезонний цикл у виробництві туристських послуг;

в) високі вимоги до рівня розвитку соціальної інфраструктури інформаційних мереж.

Індустрія туризму виконує важливу функцію в розвитку господарського комплексу і економіки країни, тому що:

1. збільшує місцеві доходи;

2. створює нові робочі місця;

3. сприяє розвитку галузей, орієнтованих на виробництво туристських послуг;

4. розвиває соціальну і виробничу інфраструктуру в туристських центрах;

5. збільшує валютні надходження в бюджет країни.

Туризм є одним з небагатьох видів бізнесу, що найбільш динамічно розвиваються [33]. Інтерес підприємців до туризму можна пояснити рядом факторів:

— для того, щоб почати займатися туристським бізнесом, не потрібно великих фінансових вкладень;

— на туристському ринку, незважаючи на конкуренцію, можуть успішно взаємодіяти як великі, так середні і малі компанії і фірми;

— туристський бізнес дозволяє швидко обертати капітал.

Найбільший розвиток міжнародний туризм отримав в західноєвропейських країнах. На частку цього регіону доводиться понад 70% світового туристичного ринку і біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводиться на Америку, менше за 10% - на Азію, Африку і Австралію разом взяті.

Отож, важливою формою міжнародних економічних відносин є міжнародний туризм. Туризм -- це один із видів активного відпочинку. Він поширений практично у всіх країнах світу, але інтенсивність його різна.

1.3 Туризм і регіональний розвиток Західної України

Західні області на українському туристичному ринку мають свою спеціалізацію, яка формується на основі асортименту та рівня послуг, які надаються туристам, а також цінової політики. Туристичний продукт реґіону як пакет, що включає відвідання, ночівлю, харчування та транспорт, з одного боку зберіг свою традиційну специфіку, з іншого — набув нових особливостей, пов’язаних з інноваціями, які відображають ресурсний потенціал, а також світовими тенденціями. Традиційні продукти, зокрема, перебування на курортах, перебування на відпочинку, заняття гірськолижним спортом, відвідання пам’яток, тепер доповнено новими, такими як етнічно-сентиментальний (відвідувачі із сусідніх країн й українці, які мешкають за кордоном), конференційний і етнографічний туризм [20, с. 23].

У створенні нового, привабливішого іміджу західного туристичного продукту беруть участь державні, приватні та громадські суб'єкти господарювання. Лікування на курортах, базою якого є бальнеологічні ресурси відомих курортів Львівської та Закарпатської областей, й далі є найвідомішим марковим продуктом у загальнодержавному та міжнародному масштабах. Продукт пропонують широкому колу осіб, які потребують лікування або реабілітації, особливо захворювань органів травлення та серцево-судинних захворювань. Більшість санаторно-оздоровчих установ пропонує діагностику хвороб й амбулаторне лікування пацієнтів, а також надає послуги ночівлі та харчування. Лікувально-оздоровча зміна триває від 14 до 24 днів. На такий термін видають путівки, які розповсюджують з використанням виробничих і галузевих зв’язків, а також через туристичні фірми, які виступають як посередники.

Окремі області Західної України мають власні пропозиції розвитку бальнеологічного оздоровчого продукту, який пропонують на державному та міжнародному ринках. У Львівській області оздоровчо-лікувальний продукт, який пропонують Трускавець і Моршин, треба доповнити додатковими послугами; поліпшити якість послуг, які надаються, шляхом удосконалення кадрової структури курортних закладів (менеджери, допоміжний персонал). Також активно треба просувати продукт на закордонних ринках — як традиційних (Росія, Білорусь, Польща, балтійські країни), так і нових (Німеччина, Австрія). Новий бальнеологічний курорт, який створюється у Східниці, потребує проведення широкої рекламної кампанії.

У Закарпатській області потрібно зберегти унікальний спектр лікувальних можливостей бальнеологічних осередків шляхом модернізації технічної бази та збільшення діапазону відпочинково-оздоровчих послуг. Також варто активніше просувати курортний продукт на ринках Східної та Центральної Європи. В Івано-Франківській області доцільно розширювати мережу лікувальних закладів, які працюють із використанням ресурсів мінеральних вод Покуття та Горганів, а також забезпечити ширше просування на вітчизняному ринку відпочинково-оздоровчих продуктів, які пропонують Яремча та Долина.

Хочу розглянути потенціал західної України та нашої Тернопільської області.

Беззаперечними перевагами тут виступає і географічна близькість до країн Європейського співтовариства, і зростаючий пізнавальний інтерес щодо етносу Карпатського регіону з його розмаїттям національних колоритів, і вища за середньоукраїнську міграція населення.

Разом з тим слід погодитись з думкою, що належна організація туризму можлива лише за умови реалізації вимог стратегічного управління. Стратегічне управління регіональним розвитком туризму дозволяє врахувати наступні моменти: отримати уявлення про стан економіки туризму і рівень розв’язання соціальних проблем на конкретний момент часу; спроектувати на майбутнє сучасні тенденції в розвитку туризму; намітити стратегічні цілі; узгодити поставлені цілі з обсягом і структурою всіх видів ресурсів; пов’язати в єдине ціле державні і регіональні програми розв’язання найважливіших економічних і соціальних проблем, які стоять перед регіоном, суб'єктами державного управління і місцевими органами управління в питаннях розвитку туристичної діяльності.

Потрібно розробляти плани (програми) розвитку туризму не тільки на рівні держави, регіону, але і на рівні муніципального утворення (місто, район, селище).

На теренах нашої Тернопільської області розроблено 12 туристичних маршрутів загальнодержавного значення. На території області знаходяться унікальні визначні пам’ятки, такі як друга за величиною в Європі спелеологічна печера (с. Кривче), дністровський каньйон, ряд славетних замків і фортець (вишневецький, теребовлянський, знамениті лікувальні води (в районі м. Гусятин, с. Скоморохи, с. Микулинці), інші унікальні природно-заповідні ландшафти з потужними рекреаційно-оздоровчими властивостями. Однак хочеться звернути увагу на необхідність покращення інфраструктурного забезпечення розвитку туризму в регіоні, зокрема, в частині його інформаційної складової. Багато загальновідомих популярних туристичних маршрутів європейських країн, які переживають справжній туристичний бум, насправді поступаються з багатьох питань можливостям досліджуваного регіону, і набули такого розквіту лише завдяки вдало організованій і вміло проведеній рекламній компанії. Тому адміністрації Тернопільської і ряду прилеглих областей України слід активізувати діяльність в окресленому напрямі роботи.

Також Івано­Франківська область — одна із не багатьох в Україні, придатних для розвитку практично всіх зимових видів відпочинку. На території області діє понад 50 гірськолижних витягів, придатних для катання на лижах і сноубордах і розрахованих на початківців, дітей, любителів та професіоналів [6, с. 11].

Найбільшою популярністю користуються такі гірські території, як: м. Косів, села Шешори та Тюдів Косівського району; Поляниця (ТК «Буковель»), с Вишків Долинського району, селище Верховина та с. Ільці Верховинського району; Яблуниця і Ворохта Яремчанської міської ради.

Серед центрів, що активно розвиваються на території області, гірськолижний туристичний комплекс «Буковель», який став «перлиною» зимового відпочинку в Карпатах, відомого далеко за межами України. Розбудова комплексу розпочалась у 2001 р., функціонування з 2002 р. розташована на висоті 920 м н. р. м., за 100 км від Івано­Франківська. Найвища точка курорту 1372 м (г. Довга), площа 450 га. Це єдиний в Україні приклад розбудови курорту за темпами розвитку при поєднанні новітніх технологій проектування та будівництва. ТК «Буковель» став стержнем інтенсивного розвитку туристичної інфраструктури, підприємництва у сфері туризму та обслуговування і залучення інвестицій на територію Яремчанської міської ради.

Отож, тенденції розвитку міжнародного туризму носять позитивний характер. Зростаючий інтерес туристів до іншої культури, велика кількість реклами, доступність інформації сприяють збільшенню можливостей спілкування між народами, що дозволяє пересічним громадянам краще розуміти один одного.

україна туристичний ринок економічний

РОЗДІЛ II: АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

2.1 Аналіз діяльності туристичних агентств

Туристичні агенти (турагенти) — юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних і супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність [11, с. 52].

Турагент виступає в ролі підрядчика, пропонуючи готові пропозиції туроператорів. За формою організації бізнесу турагентом може бути як юридична, так і фізична особа-підприємець.

Важливими етапами діяльності туристичного агенства є [11, с. 54]. :

— визначення способу (технології) реалізації туристичного продукту. Це може бути самостійна реалізація або через інші фірми, комісійний продаж через посередників або створення розгалуженої дилерської мережі;

— способи стимулювання продажів. Сюди належать ярмарки, виставки, конкурси, аукціони, туристичні лотереї, надання сезонних пільг, пільг для постійних клієнтів, дітей, рекламні тури та ін;

— підбір та управління персоналом туристичного агенства. Це розрахунок необхідної кількості працівників, формування штатного розкладу, розробка посадових інструкцій, форми оплати праці, регламенту роботи підприємства та ін.

Турагент у разі необхідності до придбаного туру додає вартість проїзду туристів від місця формування групи до першого на маршруті пункту розміщення і від останнього на маршруті пункту розміщення до місця формування групи.

Основне завдання турагента або турагентства:

— повне і широке висвітлення можливостей відпочинку і подорожей по всіх наявних турах, курортах, туристичних центрах;

— просування інформації про власні можливості за допомогою реклами;

— організація продажу туристичного продукту з урахуванням специфіки і особливостей туристичного ринку.

З погляду спеціалізації, турагентства можуть бути багатопрофільними, тобто здійснювати комплексне обслуговування різних за запитами клієнтів, і спеціалізованими, які спеціалізуються на певних видах обслуговування (організація ділових, спортивних та інших поїздок).

На рисунку 1 показана схема просування туристичних послуг.

Рис 1. Схема просування туристичних послуг

Турагенти і туроператори можуть мати різні форми власності. Вони можуть бути приватними, державними, акціонерними товариствами, але їх підприємницька діяльність і ринкові функції від цього не змінюються. Турагент діє як роздрібний продавець і його прибуток формується з комісійних від продажу чужого туристичного продукту; турагент реалізує туристичний продукт (часто й окремі послуги) за реальними цінами туроператора або виробника послуг.

Крім того, турагент замовляє певний продукт або послугу тільки тоді, коли клієнт проявляє зацікавленість у придбанні. В цілому, як і будь-яка сфера діяльності, операторська та агентська діяльність у туризмі вимагає високої кваліфікації і професіоналізму, глибоких знань технології, маркетингу і ринку. Для аналізу діяльності турагенств доцільно визначити основні показники туристичних підприємств, що є базовими для визначення ефективності діяльності, такими є: кількість туристів, яким було надано туристичні послуги; обсяг реалізованих туристичних послуг, дохід (виручка) від реалізації туристичних продуктів, чистий прибуток аналізованих підприємств та відповідно платежі до бюджету, що є невід'ємною складовою розвитку туристичного сектору економіки.

Таблиця 1. Профіль полярностей діяльності туроператорів та турагнетів за напрямом внутрішній туризм протягом 2010 — 2013 рр.

Показники діяльності

ТУРОПЕРАТОРИ

ТУРАГЕНТИ

5

4

3

2

1

2

3

4

5

1.

Кількість обслужених туристів

2.

Обсяг наданих послуг

3.

Дохід (виручка) від реалізації

4.

Чистий прибуток

5.

Платежі до бюджету

Таблиця 2. Профіль полярностей діяльності туроператорів та турагнетів за напрямом виїзний туризм протягом 2010 — 2013 рр.

Показники діяльності

ТУРОПЕРАТОРИ

ТУРАГЕНТИ

5

4

3

2

1

2

3

4

5

1.

Кількість обслужених туристів

2.

Обсяг наданих послуг

3.

Дохід (виручка) від реалізації

4.

Чистий прибуток

5.

Платежі до бюджету

Таблиця 3. Профіль полярностей діяльності туроператорів та турагнетів за напрямом в'їзний туризм протягом 2010 — 2013 рр.

Показники діяльності

ТУРОПЕРАТОРИ

ТУРАГЕНТИ

5

4

3

2

1

2

3

4

5

1.

Кількість обслужених туристів

2.

Обсяг наданих послуг

3.

Дохід (виручка) від реалізації

4.

Чистий прибуток

5.

Платежі до бюджету

Проведений порівняльний аналіз діяльності туроператорів та турагентів за допомогою методики профілю полярностей, дозволяє зробити наступні висновки. Протягом 2010 — 2013 років на сегменті внутрішнього туризму домінуюче положення займали туроператори, оскільки діяльність даного типу туристичних підприємств була спрямована на максимізацію обсягу обслужених споживачів.

Турагенти по відношенню до туроператорів протягом аналізованого періоду значно скоротили кількісні показники ефективності діяльності, що пов’язано із зменшенням туристичних потоків за напрямом внутрішнього туризму.

Показники діяльності туристичних підприємств, що працюють на ринку виїзного туризму свідчать про те, що даний напрямок активно користувався попитом серед споживачів туристичного продукту. Показники діяльності турагентів та туроператорів практично вирівнялись за показником обсягу наданих послуг, але найбільша питома вага доходу (виручки) від реалізації туристичних послуг припадає саме на туристичних операторів.

Основні моменти, на які повинні постійно звертати увагу турагенти:

— майбутнє туристичного підприємства залежить від того, наскільки послідовно і рішуче воно буде боротися за своє місце на ринку;

— ринок постійно змінюється, старі можливості можуть вичерпатися, а нові - змінитися; необхідно сприймати з розумінням той факт, що якщо фірма з успіхом продає свій туристичний продукт певний період, то так буде завжди. Тому необхідно шукати нові можливості, розробляти нові види туристичних пропозицій.

— теперішній час більше, ніж раніше, вимагає від працівників туристичної сфери знань, спритності, ефективності дій, тобто професіоналізму. Формувати та продавати тури — це набагато складніше, ніж просто приймати заявки;

— краще спеціалізуватись на виробництві і реалізації високодоходного і якісного туристичного продукту;

— необхідно постійно турбуватись про оновлення свого продукту через удосконалення послуг, диверсифікацію, урахування моди і ринкових тенденцій.

Головним завданням як турагента, так і туроператора є зміцнення свого становища на туристичному ринку й отримання стабільного прибутку.

2.2 Динаміка та проблеми розвитку міжнародного туризму

Туризм являє собою одну з найбільш цікавих і динамічно розвинутих галузей економіки. По мірі розвитку туризму, як на національному, так і на міжнародному рівні, назріла необхідність визначення туризму, його ролі в світовому господарстві та в економіці окремо взятих країн, виявлення його основних тенденцій розвитку і закономірностей [12, с. 14].

Сучасна туристична індустрія у світовій господарській системі посідає провідні позиції: на неї припадає близько 10% від виробленого у світі валового продукту, близько 30% світової торгівлі послугами, 7% загального обсягу світових інвестицій, 11% світових споживчих витрат. За даними Всесвітньої Туристської Організації, за останні 16 років доходи від міжнародного туризму зростали в середньому на 9% в рік. Для більш ніж 40 країн світу туристична галузь є основним джерелом надходжень національного бюджету, а для 70 — однією з трьох його основних статей. Наприклад, в Іспанії частка прибутків від іноземного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів та послуг становить 35%, на Кіпрі та в Панамі - понад 50%, на Гаїті - більш як 70%.

Сьогодні подорожі та відпочинок стають невід'ємною частиною життя населення всіх континентів і, як наслідок, у структурі витрат середньостатистичної сім'ї, витрати на туристичні послуги — це четверта стаття після витрат на харчування, одяг та обслуговування автомобіля.

На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать наступні чинники:

1) економічне зростання і соціальний прогрес призвели до розширення об'єму ділових поїздок і поїздок з пізнавальними цілями.

2) вдосконалення всіх видів транспорту здешевило поїздки.

3) збільшення числа найманих робітників і службовців в розвинених країнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня.

4) інтенсифікація праці і отримання робітниками більш тривалих відпусток.

5) ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонної формальності [16, с. 16].

Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є вельми складною системою, міра розвитку якої залежить від міри розвитку економіки країни загалом.

На промислово розвинені країни доводиться понад 60% всіх прибуттів іноземних туристів і 70−75% поїздок, що здійснюються в світі. При цьому на частку ЄС доводиться біля 40% прибутків туристів і валютних надходжень.

Туроператорські фірми в залежності від виду транспорту, що використовується, поділяються на ті, що спеціалізуються на організації турів з використанням спеціально обладнаних літаків, автобусних екскурсій, залізничних екскурсій, морських круїзів і подорожей в яку-небудь одну країну або спеціалізованих турів.

Усвідомлення людиною того, що вона є громадянином не тільки своєї країни, але і світу, веде до розширення туристичних поїздок, збільшення пропозицій на ринку різноманітних турів, особливо цільових. На конференції ВТО в Ліссабоні за результатами дослідження «Tourism 2020 Vision» проголошені п’ять перспективних туристичних напрямків XXI століття.

Для сучасного міжнародного туризму характерна значна територіальна нерівномірність. Вона відбиває різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57% туристських прибутків, на країни, що розвиваються, — 30%, на країни з перехідною економікою — 13%. При подібній регіональній структурі туристських прибутків і доходів виділяються п’ять туристичних макрорегіонів світу [17, с. 85]. :

1. Європейський (куди включають країни Західної, Північної, Південної, Центральної, Східної Європи, а також держави Східного Середземномор’я — Ізраїль, Кіпр, Туреччину).

2. Американський (включає країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави і території Карибського басейну).

3. Азійсько-Тихоокеанський (включає країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралію та Океанію).

4. Африканський (включає країни Африки, крім Єгипту та Лівії).

5. Близькосхідний (включає країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет, Лівію) [6].

Для всіх макрорегіонів характерна поступова динаміка розвитку, проте темпи не однакові, як і не однакова кількість туристських прибутків (рис. 2).

Рис. 2. Частка прибутків туристичних макрорегіонів світу, %

Найбільша їх частка припадає на Європу (58%). Це пояснюється наявністю всіх видів рекреаційних ресурсів, стабільною економічною і політичною ситуацією, наявністю розвиненої інфраструктури та вигідним географічним положенням. Проте відпочинок в Європі дорожчий, ніж в інших макрорегіонах, що негативно впливає на розвиток туризму в цьому регіоні.

Другу позицію займає Азійсько-Тихоокеанський макрорегіон, частка туристських прибуттів складає 19%. Пояснюється наявністю унікальних та екзотичних видів рекреаційних ресурсів. І все це на фоні нижчих цін і менших витрат, ніж, наприклад, в Європі або Америці. Проте негативний вплив на розвиток цього макрорегіону та на кількість туристських прибуттів чинить нестабільна політична ситуація, часті випадки природних катаклізмів, таких як землетруси, цунамі, повені.

Третю позицію займає Американський макрорегіон. Нижча частка туристських прибуттів у ньому пояснюється не зниженням туристичної привабливості Америки, а швидшим темпом розвитку туристичної індустрії в інших макрорегіонах. Даний регіон характеризується наявністю більшості видів рекреаційних ресурсів, розвиненою інфраструктурою. Проте нестабільна політична ситуація в країнах Південної Америки, природні катаклізми у США (урагани, повені) сприяють зниженню частки туристських прибуттів.

На передостанньому місці, за часткою туристських прибуттів, перебуває Африканський макрорегіон. Африка — найдешевше місце відпочинку у світі, де зосереджені багаті природні рекреаційні ресурси. Проте недостатньо розвинута інфраструктура, низький рівень туристичного сервісу, відсутність значних культурно-історичних рекреаційних ресурсів негативно впливають на розвиток туристичної галузі.

За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 раза порівняно з 2000 роком.

При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 раза перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США.

Таблиця 4.

Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків до 2020 р.

Країна

Кількість туристичних прибуттів, млн.

Частка на світовому туристичному ринку, %

Динаміка зростання 2000−2020 рр., %

Китай

137,1

8,6

8,0

США

102,4

6,4

3,5

Франція

93,3

5,8

1,8

Іспанія

71,0

4,4

2,4

Гонконг

59,3

3,7

7,3

Італія

52,9

3,3

2,2

Великобританія

52,8

3,3

3,0

Мексика

48,9

3,1

3,6

Росія

47,1

2,9

6,7

Чеська Республіка

44,0

2,7

4,0

Всього

708,8

44,2

-

Передбачається, що при щорічному зростанні на 8% кількість туристичних прибуттів в Китай досягне до 2020 року 137,1 млн. осіб.

Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.), далі - Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн.), Гонконг (59,3млн.).

Таким чином, тенденції розвитку міжнародного туризму носять позитивний характер. Зростаючий інтерес туристів до іншої культури, велика кількість реклами, доступність інформації сприяють збільшенню можливостей спілкування між народами, що дозволяє пересічним громадянам краще розуміти один одного.

2.3 Аналіз діяльності туристичної галузі, проблеми українського туризму

Основні показники діяльності туристичних підприємств протягом останніх років свідчать про сталий розвиток такої галузі економіки як туризм.

Таблиця 5. Динаміка кількості ліцензіатів протягом 2008−2013 рр.

ПОКАЗНИК

Роки

Відхилення

2008

2009

2010

2011

2012

+/-

%

+/-

%

+/-

%

+/-

%

2012/2013

2012/2013

2012/2013

2012/2013

1. Кількість ліцензіатів:

3670

4508

5338

6106

7322

838

22,8

830

18,4

768

14,4

1216

19,9

1.1. Туроператори

1382

1579

1606

1904

2146

197

14,3

27

1,7

298

18,6

242

12,7

1.2. Турагенти

2288

2929

3732

4202

5176

641

28,0

803

27,4

470

12,6

974

23,2

2. Кількість фактично діючих ліцензіатів

2828

3502

3833

4631

4829

674

23,8

331

9,5

798

20,8

198

4,3

2.1. Туроператори

1095

1246

1281

1517

1475

151

13,8

35

2,8

236

18,4

-42

-2,8

2.2. Турагенти

1733

1806

2552

3114

3354

73

4,2

746

41,3

562

22,0

240

7,7

Наведені дані в табл. 5 та рис. 3 показують, що протягом 2008 — 2013 років кількість туристичних підприємств (ліцензіатів) прискорено зростала в середньому на 17,5%, при цьому кількість фактично діючих туристичних підприємств не перевищувала 30 — 40% від загального обсягу ліцензіатів.

Протягом аналізованого періоду значна питома вага кількості туристичних підприємств, а саме 55 — 65% припадає на туристичні агентства, що пояснюється легкістю управління даним типом туристичного підприємства по відношенню до туроператорів.

Рис. 3. Динаміка ліцензіатів, що фактично надавали послуги протягом 2009−2013 рр.

Для виокремлення загальних показників діяльності туристичних підприємств та визначення основних тенденцій розвитку окремих типів суб'єктів господарювання туристичного сектору проведемо порівняльний аналіз діяльності туроператорів та турагентів із застосуванням такого методу стратегічного аналізу як профіль полярностей.

Завдяки стрімким темпам росту туризм як галузь вже у першому десятилітті ХХІ сторіччя, навіть не зважаючи на світову кризу, ряд природних катаклізмів та загострення політичних конфліктів, за економічною ефективністю вийшов на перше місце у світі, залишивши далеко позаду такі галузі як автомобільна та нафтодобування. Але туризм не лише могутній інструмент економічного розвитку, він може бути дієвим фактором створення іміджу певної території, пропаганди її історії та здобутків сьогодення. Після обрання України (разом з Польщею) місцем проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 р. значно активізувалося питання брендінгу України, а представники туристичної галузі України ініціювали розроблення планів дій щодо створення іміджу України (чи окремих її регіонів) як привабливої туристичної території. В публікаціях М. Рудої, Г. Уварової, Н. Чорненької, Г. Вишневської та інших проведення Євро-2012 в основному розглядається лише як фактор активізації туризму та можливість покращення іміджу України саме як туристичної держави. Але при цьому даний процес не пов’язується із більш глобальними змінами у ставленні до нашої країни [13, с. 85].

Так, за даними Всесвітньої туристичної організації ООН (UN WTO) після невеликого спаду у 2009 р., викликаного світовою економічною кризою, у 2011 р. галузь не тільки повернулась на попередні позиції, але й продовжила зростання: кількість міжнародних подорожей у 2011 р. досягла цифри у 939 млн. (проти 917 млн. у 2008 р.), а надходження від міжнародного туризму становили майже 920 млрд. дол. У 2012 р. кількість закордонних туристичних подорожей зросла ще на 4% та досягла 980 млн., а спираючись на прогнози подальшого стабільного зростання експерти стверджують, що у 2013 р. кількість міжнародних подорожей перевищить 1 мільярд.

У 2011 р. найбільше зростання надходжень від туризму продемонстрували Гонконг (25%), США (12%), Іспанія (9%) та Велика Британія (7%). Звертає на себе увагу, що до десятки країн з найбільшими надходженнями від туризму входять переважно країни з розвинутою економікою, в той час як список країн, чиї видатки на міжнародні подорожі зросли найбільше, очолюють країни з ризиковою економікою: Китай (38%), Бразилія та Індія (по 32%), Росія (21%). А вже за ними з великим відривом слідують країни, що є традиційними постачальниками туристів на світові туристичні ринки — США та Німеччина (показники видатків їх громадян на міжнародні подорожі у 2011 р. зросли відповідно на 5 і 4%).

Україна завдяки ефективному використанню свого великого туристично-рекреаційного потенціалу може увійти до числа найбільш розвинених щодо туризму країн світу. Проте маючи значні обсяги туристичного обміну, які дають змогу Україні посідати за цими показниками чільні місця у Європі, наша держава має мізерні (навіть у порівнянні із нашими сусідами) надходження від туризму. Це наочно демонструють деякі показники міжнародної туристичної діяльності України, подані у табл. 6.

Таблиця 6. Обсяги туристичних поїздок та надходжень від туризму по Європі в цілому та в розрізі 10 найбільше відвідуваних країн континенту за 2008−2010 рр. (за матеріалами UN WTO)

Загальновідомим є факт, що на розвиток туризму в будь-якій країні впливають такі фактори як наявність нормативно-правової бази та механізмів реалізації відповідної державної політики, інфраструктура, сприятливе соціальне і бізнесове середовище, а також доступна інформація про вказані чинники. На сьогодні попри певні проблеми економічного розвитку, Україна має для діяльності туризму необхідну нормативно-правову базу, активно розвиває і поліпшує якість інфраструктури. Держава здійснює певні кроки щодо вирішення соціальних проблем та покращення природного середовища, тоді як заходи щодо презентації нашої країни назовні здійснюються спорадично, безсистемно, часто на низькому професійному рівні. Саме тому, дослідження, проведені в різні роки Українським центром економічних та політичних досліджень імені О. Разумкова, Всеукраїнською громадською місією «Україна відома», українським Представництвом Фонду імені Г. Бьолля та рядом інших організацій дали приблизно однаковий результат: Україна є маловідомою у світі державою, серед наявної про неї інформації переважає негативна, численні «міфи», якими доповнюється інформація або заміщується її відсутність, часто має внутрішнє українське «коріння».

І що особливо неприємно для туристичної галузі України — це мала обізнаність широких закордонних кіл туристичного бізнесу про потенціал українського туризму. Наша держава за 20 років свого існування досі не сформувала чіткої політики донесення до світової спільноти інформації про свої здобутки, історичну спадщину, культурну різноманітність, здійснювані соціальні реформи, цілі та задачі на майбутнє. Як результат, у пересічних громадян за кордоном уявлення про Україну формується в основному завдяки оцінкам їх власних державних діячів і міжнародних організацій та найбільше завдяки кон’юнктурним публікаціям у закордонних мас-медіа, які переважно є негативними, оскільки присвячуються резонансним чи скандальним подіям. Але у більшості іноземців, що відвідали Україну, враження від нашої країни були кращими ніж образ, який формували їм удома власні ЗМІ [4]. За оцінками експертів, навіть у світлі підготовки до чемпіонату Європи з футболу 2012 р. Україна практично не використала цей іміджевий козир, мляво реагуючи на скептичні публікації закордонної преси щодо підготовки українських об'єктів до Євро-2012 та по суті віддавши УЄФА ініціативу з просування України як країни-господарки турніру.

Якщо частка подорожей українців до європейських країн, попри візові бар'єри, вже впродовж понад 10 років коливається у межах 48−49% від загального числа виїздів українців за кордон, то частка європейців, що відвідували Україну, зросла з 23% до 36% у 2007−2008 рр. В абсолютних величинах динаміка туристичних потоків є не менш показовою. Так, якщо у 2000 р. українські громадяни здійснювали близько 4,24 млн. подорожей до європейських країн, то у 2011 р. вони здійснили вже понад 9,75 млн. подорожей. Число подорожей європейців до України з 2000 до 2008 року зросло майже у 9 разів, (у 2000 р. — 1,05 млн. подорожей, а у 2008 р. — 9,21 млн. подорожей). На жаль, Україна не змогла утримати рекордні показники 2007 та 2008 рр., коли нашу країну відвідувало відповідно більше ніж 8 та 9 мільйонів європейців за рік. Спочатку через економічну кризу кількість подорожей європейців до України скоротилася у 2009 р. до майже 5,77 млн., а потім через певні політичні зміни ці показники впали до 5,41 млн. за 2010 р. та майже 4,80 млн. за 2011 р. Тобто за цим показником Україна відкотилася на позицію 2004 р. [2].

Цікавими є тенденції, які спостерігаються у динаміці саме туристичних потоків, тобто тих іноземців, які при в'їзді в Україну визначили метою своєї подорожі туризм (див. табл. 7).

Таблиця 7. Подорожі іноземців до України, які задекларовані як туристичніу 2007−2011 рр за даними держкомстату:

Як показав багаторічний досвід, обсяги цього потоку залежать від ступеню активності анти-пропаганди в російських мас-медіа. Крім того, у 2010 р. на падіння показників в'їзду з країн СНД також вплинуло скорочення більше ніж у 3 рази потоку білоруських туристів, обумовлене економічною та політичною ситуацією в Білорусі.

У 2013 році Україну відвідало 23 012 823 іноземних громадян, з них службові, ділові та дипломатичні поїздки здійснили — 350 224 чол., туристичні - 940 052 особи, у приватних справах — 16 795 240 чол., з навчальною метою — 23 813 чол., у зв’язку з працевлаштуванням — 9 102 осо би, імміграція — 40 419 осіб, культурний та спортивний обмін — 4 853 973 особи [28]. Виходячи з цього, спостерігаємо тенденцію до зменшення показника кількості іноземних туристів у часовому проміжку, а вже в 2012 році, в порівнянні з 2011 роком, спостерігаємо збільшення кількості туристів. Це пов’язано безпосередньо з проведенням Євро-2012, що відбулось в Україні. Найбільший показник чисельності іноземних туристів спостерігається в 2003 році.

Після 2003 року крива кількості туристів різко спадає і вже в 2007 році піднімається до позначки 372 455 чоловік. У 2008 році бачимо невелике збільшення в порівнянні з 2007 роком, а вже в подальші роки знов спостерігається зниження цього ж показника до 2013 року. За результатами дослідження отримано дані про туристичні потоки України, що відображено в таблиці 8.

Таблиця 8. Туристичні потоки України (2000−2012 роки)

На рис. 4 відображено динаміку іноземних туристів в Україні за 2000−2012 роки [3].

Рис. 4. Динаміка іноземних туристів в Україні (2000−2012 роки)

Рис. 5. Діаграма кількості іноземних туристів в Україні (2000−2012 роки)

Загалом аналіз туристичних потоків з країн, що є «грандами» європейського туризму свідчить про достатньо невисокий, але стабільний інтерес до України. Звертає на себе увагу й той факт, що хоч і повільно, але стабільно зростає потік туристів не тільки з країн, що є традиційними «постачальниками» туристів як Німеччина та Великобританія (хоча в цілому у виїзних потоках цих країн Україна має частку значно меншу за 1%), але й таких країни як Франція, Італія, Туреччина. Стабільним є інтерес до подорожей в Україну і серед туристів з Австрії, Іспанії, Нідерландів, Швейцарії та Чехії (щорічно з цих країн приїжджає по 8−12 тис. громадян), Данії, Швеції та Норвегії (по 5−8 тис.). Відновлюється інтерес до подорожей Україною у наших країн-сусідів — Словаччини та Угорщини (в середньому в останні роки потік складає по 8−9 тис. подорожуючих). А майже 10-кратне зростання потоку туристів з Румунії у 2011 р. потребуватиме окремого спеціального дослідження.

Можна сказати, що туризм за часи свого існування перетворився з важкодоступного відпочинку в індустрію масового оздоровлення для представників усіх рівнів населення всіх країн світу. Міжнародний туризм став складовою економічного і соціального розвитку та одним з найбільш характерних проявів глобалізації.

Показать Свернуть
Заполнить форму текущей работой