Міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

Вступ

1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, їх суть і призначення

2. Національні стандарти обліку, їх сутність, призначення

3. Відмінності між ПСБО і МСБО

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Стандарт бухгалтерського обліку — це нормативний документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності.

Необхідність стандартизації фінансового обліку у світовому масштабі та гармонізації облікових систем визначається розвитком процесів економічної інтеграції країн, створенням міжнародних корпорацій, вільних економічних зон, створенням та функціонуванням спільних підприємств, реалізацією спільних проектів.

Облік, як мова бізнесу повинен будуватися на загальноприйнятих принципах.

Значну роль у справі стандартизації бухгалтерського обліку відіграє ООН, головним об'єктом діяльності є вивчення питань обліку і звітності міжнаціональних корпорацій з розробкою відповідних рекомендацій для їх гармонізації; сприяє запровадженню міжнародних стандартів у світовому масштабі.

Приведення національних систем обліку і звітності до вимог міжнародних стандартів — це шлях до інтернаціоналізації обліку, його уніфікації та гармонізації, підвищення якості облікової інформації та довіри до неї з боку різних користувачів.

Тема даної роботи: «Міжнародні та національні стандарти: суть, призначення та відмінність між ними».

Мета роботи — детально розглянути та розкрити наступні питання:

— міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, їх суть та призначення;

— національні стандарти обліку, їх сутність, призначення;

— відмінності між ПСБО і МСБО.

Також поставленю метою є обґрунтування доцільності користування МСБО в Україні.

У світовому співтоваристві при сучасному зростанні ділової міжнародної активності й обсягів іноземних інвестицій проблема порівняння бухгалтерських стандартів набуває великого значення. Розмаїття стандартів може скоротити інтернаціональні потоки капіталу й у такий спосіб зашкодити економічному розвитку. Україна не повинна стояти осторонь від тих тенденцій, які обумовлюють сьогодні розвиток ринку капіталів. У жодній країні світу фінансовий ринок не може розвиватися у відриві від ринку міжнародного. У першу чергу це стосується країн із перехідною економікою, у яких ринки капіталу споконвічно створювалися багато в чому завдяки іноземним інвестиціям.

Умови інвестування, у тому числі засоби й механізми розкриття фінансової інформації, відповідали міжнародним нормам.

Незважаючи на те, що всі національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку України (П (С)БО) значною мірою ґрунтуються на міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБО), вони не тотожні.

Значні зміни, внесені до чинних міжнародних стандартів Радою з МСБО у грудні 2003 року, поглибили існуючі розбіжності, тому сьогодні актуальним є вирішення проблеми уніфікації української системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності з міжнародною.

Вирішенню цієї проблеми приділяють увагу вітчизняні вчені та практики: Ф. Бутинець, С. Голов, О. Губачова, В. Костюченко, Ю. Кузьмінський, В. Пархоменко, В. Сопко, В. Швець та інші. Серед найбільш відомих зарубіжних дослідників слід назвати Р. Антоні, А. Афанасьєва, Дж. Блейка, Я. Вільямса, Г. Гернона, Ж. Дішара, В. Ковальова, Д. Мітчела, Б. Нідлза, Я. Соколова.

Однак ряд важливих питань методології й організації бухгалтерського обліку в сучасних умовах залишаються дотепер не вирішеними. Це стосується насамперед гармонізації бухгалтерського обліку й фінансової звітності, а також визначення основних шляхів удосконалення бухгалтерського обліку в Україні на основі міжнародного досвіду.

1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, їх суть та призначення

Міжнародними стандартами регулюються основні, принципові моменти, від яких залежить формування фінансових результатів діяльності підприємства, відображення у звітності результатів діяльності та фінансового стану підприємства.

Фінансова звітність підприємств різних країн світу має певні відмінності, обумовлені соціальними, економічними і політичними чинниками. Відмінності в підходах до змісту фінансових звітів значно ускладнювали аналіз інформації і ухвалення рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків.

Для забезпечення гармонізації фінансової звітності 29 червня 1973р. був створений Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО). Він був створений на основі угоди, укладеної професійними організаціями бухгалтерів Австралії Великобританії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Мексики, США, Франції і Японії. З 1983 р. членами КМСБО є всі професійні організації бухгалтерів, які входять до складу Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ). В 2000р. була закінчена розробка основної програми. Міжнародна організація комісії по цінних паперах (МОКЦП) рекомендує своїм членам дозволити багатонаціональним організаціям, які випускають цінні папери застосування 30 стандартів КМСБО при міжнародних операціях з продажу цінних паперів. В 2001р. була приведена в дію переглянута

Конституція КМСБО. Назва КМСБО була змінена на РМСБО (Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку) і назва МСБО — на МСФЗ (міжнародні стандарти фінансової звітності). В 2003році РМСБО були видані численні доповнення і зміни до стандартів.

В даний час він об'єднує 143 професійні організації з 104 країн світу. Метою КМСБО є: створення, публікація і удосконалення стандартів бухгалтерського обліку, а також сприяння їх ухваленню і дотриманню у всіх країнах світу.

МСБО не визначають порядок ведення бухгалтерського обліку, вони описують загальні правила оцінки і представлення інформації у фінансових звітах. В деяких випадках МСБО передбачають два облікові підходи до одних і тих же операцій або подій. В цьому випадку один підхід є базовим, а інший — дозволеним альтернативним. Для розуміння і практичного застосування МСБО важливе значення має їх Концептуальна основа (Framework). Вона містить виклад концепцій, на яких ґрунтується фінансова звітність загального призначення. Концептуальна основа не входить до складу МСБО у зв’язку з цим у разі виникнення розбіжності між Концептуальною основою і окремим стандартом пріоритетами є вимоги МСБО.

З метою оперативного реагування проблеми практичного застосування стандартів КМСБО видає пояснення відповідних положень діючих стандартів і їх Концептуальної основи.

Методологія бухгалтерського обліку по МСБО визначається:

— безпосередньо МСБО;

— Концептуальною основою МСБО;

— поясненнями.

Принципи і термінологія, які використовуються в МСБО, орієнтовані перш за все на приватний сектор. Тому державні підприємства і неприбуткові організації, які бажають застосовувати МСБО, у разі потреби можуть змінювати назви окремих звітів і опис певної статі, а також надавати додаткові пояснення до фінансових звітів. З метою гармонізації фінансової звітності підприємств і організацій Комітет державного сектора Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) в липні 1998 р. видав Проект керівництва для фінансової звітності державного сектора. В ньому передбачено чотири бази обліку в державному секторі:

1) касова (на основі грошових потоків);

2) модифікована касова;

3) нарахування;

4) модифіковане нарахування.

Бюджетні і інші державні установи, звітність яких ґрунтується на касовому методі обліку, звичайно не застосовують МСБО.

Консультативна група грає важливу роль в процесі розробки і ведення МСБО. Консультативна група була створена Радою КМСБО в 1981 р. В її склад входять представники міжнародних організацій розробників і користувачів фінансових звітів фондових бірж і організацій, які регулюють оборот цінних паперів).

В 1995 р. КМСБО створив міжнародну Дорадчу раду, до складу якої входять представники професійних організацій бухгалтерів, ділових кіл, користувачів фінансової звітності, які посідають керівні посади. Задачею Дорадчої поради є сприяння ухваленню Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і підвищення авторитету діяльності КМСБО. З цією метою Дорадча рада здійснює:

— перегляд і надання коментарів щодо стратегії і планів ради;

— підготовку річного звіту про ефективність діяльності ради, досягнення його мети і дотримання його процедур;

— сприяння участі в роботі КМСБО представників бухгалтерської професії, ділових кіл, користувачів фінансових звітів і інших зацікавлених сторін;

— пошук засобів для фінансування КМСБО;

— перегляд бюджетів і фінансових звітів КМСБО.

Важливою умовою діяльності поради є забезпечення незалежності і об'єктивності Рада КМСБО в ухваленні технічних рішень щодо МСБО. Тому Дорадча рада не бере участі в ухваленні цих рішень і не впливає на них.

З метою своєчасного розгляду питань, які виникають в практиці застосування міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, в 1996 р. Порадою КМСБО був створений Постійний комітет із пояснень (ПКП). В його склад входять 12 членів з правом голосу з різних країн. Це представники як професійних бухгалтерських організацій, так і користувачів фінансової звітності.

КМСБО накопичує пропозиції щодо нових тим для розробки МСБО, які поступають від представників Поради, організацій-членів, членів Консультативної групи, інших організацій і окремих осіб. Штатний персонал КМСБО готує перелік запропонованих тим, які розглядаються Порадою КМСБО. Після включення теми в робочу програму, починається процес розробки стандартів, який звичайно включає п’ять потенційних стадій.

З метою розробки стандарту Рада КМСБО створює Керівний комітет, який очолює керівник Ради. Керівний комітет здійснює первинне дослідження в процесі якого:

— визначає всі питання, пов’язані з темою стандарту;

— розглядає застосування Концептуальної основи КМСБО до вирішених питань;

— визначає регіональні і національні вимоги і практику до облікових підходів, які є доречними.

Після отримання коментарів Ради, Керівний комітет готує і публікує попередній виклад принципів або інший документ, який містить:

— визначення облікових принципів, які встановлені в основу;

— розглянуті альтернативні підходи і причини їх ухвалення мул відхилення.

Документ обговорюється протягом 3-х місяців. Розглянувши коментарі до попереднього викладу принципів, Керівний комітет затверджує його і надає Пораді для затвердження остаточний виклад принципів які є основою для підготовки проекту МСБО. Після цього Керівний комітет готує проект МСБО, який після розгляду і затвердження 2/3 членами Поради публікується для обговорення. Протягом періоду обговорення від 1−3 місяця всі зацікавлені сторони притягуються до надання коментарів до МСБО.

Після розгляду коментарів Керівний комітет готує проект для перегляду Радою. У разі отримання згоди 2/3 членами Ради, МСБО приймається і публікується.

МСБО не є домінуючими над законодавчими актами, які регулюють складання фінансової звітності в певній країні. У зв’язку з цим, упровадження МСБО здійснюється перш за все зусиллями членів КМСБУ на місцях з метою переконання урядів і органів, які встановлюють стандарти і контролюють ринки цінних паперів, представників ділових кіл, дотримуватися міжнародних стандартів 6ухгалтерського обліку при складанні фінансових звітів. Результатом цих зусиль є сприяння МСБО поліпшенню і гармонізації фінансові звітності в світі.

На сьогоднішній день МСБО використовуються:

— як основа національних вимог до бухгалтерського обліку в багатьох країнах світу;

— як міжнародний базовий підхід для тих країн, які розробляють свої власні вимоги;

— фондовими біржами і регулюючими органами, які вимагають або дозволяють іноземним емітентам надавати фінансові звіти відповідно до МСБО;

— наднаціональними органами, такими як Європейська комісія;

— Світовим банком, який вимагає від позичальників надання фінансової звітності відповідно до МСБО;

— великою кількістю підприємств.

Практика свідчить, що ухвалення і дотримання МСБО забезпечує:

1) зменшення ризику для кредиторів і інвесторів;

2) зниження витрат кожної країни на розробку власних стандартів;

3) поглиблення міжнародної кооперації у сфері бухгалтерського обліку;

4) однозначне розуміння фінансової звітності і зростання довір'я до її показників у всьому світі.

2. Національні стандарти обліку, їх сутність та призначення

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку (абревіатура П (С)БО) -- нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам (МСФЗ).

Перелік національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності

1. Наказ Міністерства фінансів України від 31. 03. 99 р. № 87 «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» («Загальні вимоги до фінансової звітності») (Стандарт № 1).

2. Наказ Міністерства фінансів України від 31. 03. 99 р. № 87 «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» («Баланс») (Стандарт № 2).

3. Наказ Міністерства фінансів України від 31. 03. 99 р. № 87 «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» («Звіт про фінансові результати») (Стандарт № 3).

4. Наказ Міністерства фінансів України від 31. 03. 99 р. № 87 «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» («Звіт про рух грошових коштів») (Стандарт № 4).

5. Наказ Міністерства фінансів України від 31. 03. 99 р. № 87 «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» («Звіт про власний капітал») (Стандарт № 5).

6. Наказ Міністерства фінансів України від 28. 05. 99 р. № 137 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах») (Стандарт № 6).

7. Наказ Міністерства фінансів України від 27. 04. 2000 р. № 92 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Основні засоби») (Стандарт № 7).

8. Наказ Міністерства фінансів України від 18. 10. 99 р. № 242 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Нематеріальні активи») (Стандарт № 8).

9. Наказ Міністерства фінансів України від 20. 10. 99 р. № 246 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Запаси») (Стандарт № 9).

10. Наказ Міністерства фінансів України від 08. 10. 99 р. № 237 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Дебіторська заборгованість») (Стандарт № 10).

11. Наказ Міністерства фінансів України від 31. 01. 2000 р. № 20 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Зобов'язання») (Стандарт № 11).

12. Наказ Міністерства фінансів України від 26. 04. 2000 р. № 91 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Фінансові інвестиції») (Стандарт № 12).

13. Наказ Міністерства фінансів України від 30. 11. 2001 р. № 559 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Фінансові інструменти») (Стандарт № 13).

14. Наказ Міністерства фінансів України від 28. 07. 2000 р. № 181 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Оренда») (Стандарт № 14).

15. Наказ Міністерства фінансів України від 29. 11. 99 р. № 290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Дохід») (Стандарт № 15).

16. Наказ Міністерства фінансів України від 31. 12. 99 р. № 318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Витрати») (Стандарт № 16).

17. Наказ Міністерства фінансів України від 28. 12. 2000 р. № 353 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Податок на прибуток») (Стандарт № 17).

18. Наказ Міністерства фінансів України від 28. 04. 2001 р. № 205 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Будівельні контракти») (Стандарт № 18).

19. Наказ Міністерства фінансів України від 07. 07. 99 р. № 163 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Об'єднання підприємств») (Стандарт № 19).

20. Наказ Міністерства фінансів України від 30. 07. 99 р. № 176 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Консолідована фінансова звітність») (Стандарт № 20).

21. Наказ Міністерства фінансів України від 10. 08. 2000 р. № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Вплив змін валютних курсів») (Стандарт № 21).

22. Наказ Міністерства фінансів України від 29. 02. 2002 р. № 147 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Вплив інфляції») (Стандарт № 22).

23. Наказ Міністерства фінансів України від 18. 06. 2001 р. № 303 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін») (Стандарт № 23).

24. Наказ Міністерства фінансів України від 16. 07. 2001 р. № 344 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Прибуток на акцію») (Стандарт № 24).

25. Наказ Міністерства фінансів України від 25. 02. 2000 р. № 39 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва») (Стандарт № 25).

26. Наказ Міністерства фінансів України від 28. 10. 2003 р. № 601 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Виплати працівникам») (Стандарт № 26).

27. Наказ Міністерства фінансів України від 07. 11. 2003 р. № 617 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність») (Стандарт № 27).

28. Наказ Міністерства фінансів України від 24. 01. 2005 р. № 817 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Зменшення корисності активів») (Стандарт № 28).

29. Наказ Міністерства фінансів України від 19. 05. 2005 р. № 412 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Фінансова звітність за сегментами») (Стандарт № 29).

30. Наказ Міністерства фінансів України від 18. 11. 2005 р. № 790 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Біологічні активи») (Cтандарт № 30).

31. Наказ Міністерства фінансів України від 28. 04. 2006 р. № 415 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Фінансові витрати») (Cтандарт № 31).

32. Наказ Міністерства фінансів України від 02. 07. 2007 р. № 779 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Інвестиційна нерухомість») (Cтандарт № 32).

33. Наказ Міністерства фінансів України від 26. 08. 2008 р. № 1090 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Витрати на розвідку запасів корисних копалин») (Стандарт № 33).

34. Наказ Міністерства фінансів України від 30. 12. 2008 р. № 1577 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» («Платіж на основі акцій») (Стандарт № 34).

35. Наказ Міністерства фінансів України від 21. 02. 2011 р. № 27 «Про затвердження Положення бухгалтерського обліку» («Податкові різниці»).

3. Відмінності між П (С)БО і МСБО

Упродовж 1999- 2004 років відбулися суттєві зміни в системі бухгалтерського обліку в Україні в напрямку її гармонізації з міжнародними стандартами. Проте застосування МСБО є не метою реформування бухгалтерського обліку, а інструментом забезпечення потреб користувачів у якісній інформації, що дає правдиву картину фінансового стану й результатів діяльності суб'єкта господарювання.

З іншого боку, реформа бухгалтерського обліку не супроводжувалася адекватними змінами в інших сферах, зокрема в статистиці, оподаткуванні, системі права, науки, освіти тощо. Сучасний стан бухгалтерського обліку в Україні можна охарактеризувати як симбіоз:

— адміністративних та ринкових концепцій;

— національних і міжнародних стандартів;

— юридичної та економічної моделі.

За останні роки система обліку й звітності в Україні сильно змінилася. На сьогодні прийнято 35 П (С)БО, в основу яких лягли 41 МСБО (IAS) та 8 МСФЗ (IFRS).

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» П (С)БО — це нормативно-правовий акт, що визначає принципи й методи ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам.

У національних П (С)БО дотримано вимоги МСБО з урахуванням економічних, правових, податкових особливостей та традицій нашої держави.

П (С)БО охоплюють усі чинні МСБО (крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів), але не копіюють їх. Деякі національні стандарти об'єднують положення кількох МСБО, а в деяких випадках передбачаються національні стандарти, які не мають аналогічного міжнародного стандарту. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не суперечать їм.

Таким чином, усі П (С)БО в основному відповідають міжнародним стандартам фінансової звітності за назвою й змістом. Однак є такі, які відображають потреби практики обліку в Україні, наприклад, П (С)БО10 «Дебіторська заборгованість», П (С)БО 16 «Витрати», П (С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва».

Порівняльна характеристика положень:

— П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» — МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 34 «Проміжна фінансова звітність»;

— П (С)БО 2 «Баланс» — МСБО 1 «Подання фінансових звітів»;

— П (С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» — МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки»;

— П (С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» — МСБО 7 «Звіти про рух грошових коштів»;

— П (С)БО 5 «Звіт про власний капітал» — МСБО 1 «Подання фінансових звітів»;

— П (С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» — МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки», МСБО 10 «Події після дати балансу»

— П (С)БО 7 «Основні засоби» — МСБО 16 «Основні засоби»;

— П (С)БО 8 «Нематеріальні активи» — МСБО 38 «Нематеріальні активи»;

— П (С)БО 9 «Запаси» — МСБО 2 «Запаси»;

— П (С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» — МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

— П (С)БО 11 «Зобов'язання» — МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи»;

— П (С)БО 12 «Фінансові інвестиції» — МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти», МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства», МСБО 31 «Частки у спільних підприємствах», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

— П (С)БО 13 «Фінансові інструменти» — МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації»;

— П (С)БО 14 «Оренда» — МСБО 17 «Оренда»;

— П (С)БО 15 «Дохід» — МСБО 18 «Дохід», МСБО 20 «Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу»;

— П (С)БО 16 «Витрати» -;

— П (С)БО 17 «Податок на прибуток» — МСБО 12 «Податки на прибуток»;

— П (С)БО 18 «Будівельні контракти» — МСБО 11 «Будівельні контракти»;

— П (С)БО 19 «Об'єднання підприємств» — МСБО 22 «Об'єднання підприємств», МСФЗ 3 «Об'єднання бізнесу»;

— П (С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність» — МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти»;

— П (С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» — МСБО 21 «Вплив валютних курсів»;

— П (С)БО 22 «Вплив інфляції» — МСБО 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції»;

— П (С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін» — МСБО 24 «Розкриття інформації щодо зв’язаних сторін»;

— П (С)БО 24 «Прибуток на акцію» — МСБО 33 «Прибуток на акцію»;

— П (С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» — МСБО немає, є керуючі принципи ISAR UNCTAD;

— П (С)БО 26 «Виплати працівникам» — МСБО 19 «Виплати працівникам», МСБО 26 «Облік і звітність щодо програм пенсійного

забезпечення";

— П (С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» — МСФЗ 5 «Непоточні активи, що утримуються для продажу, та діяльність, що припиняється»;

— П (С)БО 28 «Зменшення корисності активів» — МСБО 36 «Зменшення корисності активів»;

— П (С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами» — МСФЗ 8 «Операційні сегменти»;

— П (С)БО 30 «Біологічні активи» — МСБО 41 «Сільське господарство»;

— П (С)БО 31 «Фінансові витрати» — МСБО 23 «Витрати на позики»;

— П (С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість» — МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість»;

— П (С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин» — МСФЗ 6 «Розвідка й оцінка запасів корисних копалин»;

— П (С)БО 34 «Платіж на основі акцій» — МСФЗ 2 «Платіж на основі акцій»;

— П (С)БО 35 «Податкові різниці».

Затверджені П (С)БО переглядаються відповідно до потреб практики їх застосування, а також у зв’язку зі змінами в МСБО.

Між національними та міжнародними стандартами обліку існує такий зв’язок: при розробці міжнародних аналізуються національні стандарти, вивчається практика ведення обліку того чи іншого об'єкта і тільки після цього формуються рекомендації міжнародного характеру. Хоча стандарти в різних країнах мають різні назви (в США та Японії - система загальноприйнятих принципів, у Великобританії - документи про стандарти фінансової звітності, у Франції - норми, а в Україні та Росії - положення), їх структура й призначення в цілому однакові.

Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. Національні П (С)БО, так само як і МСБО, складаються структурно з таких частин:

1. Загальні положення, де визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про об'єкти обліку, указується, яким чином і які суб'єкти господарської діяльності їх застосовують, наводиться короткий глосарій уживаних термінів та їх тлумачення, що сприяє кращому розумінню змісту положення (стандарту).

2. Визнання та класифікація об'єкта бухгалтерського обліку.

3. Оцінка об'єкта бухгалтерського обліку, її складові та порядок визначення, указуються прийняті методи оцінки.

4. Характеристика обліку об'єкта бухгалтерського обліку, виходячи із загальноприйнятих за МСБО принципів.

5. Розкриття інформації про об'єкти бухгалтерського обліку уфінансовій звітності та примітках до звіту.

6. Додатки (у разі необхідності), де наводяться формифінансової звітності, методи та приклади розрахунків показників, різні переліки тощо.

Змістовна частина національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку здебільшого містить норми, які добре знайомі фахівцям за нормативною базою. Водночас їх доповнено деякими новими методами оцінки, розподілу, складу річної фінансової звітності. Збережені національні традиції щодо затвердження уніфікованих форм фінансової звітності. Разом із тим, П (С)БО містять деякі концептуальні відмінності від МСБО.

Розглянемо концептуальні відмінності між П (С)БО та МСБО за принципами та припущеннями:

— Безперервність:

МСБО — припускається, що в підприємства немає ні наміру, ні необхідності припиняти або істотно скорочувати свою діяльність у недалекому майбутньому.

П (С)БО — не всі підприємства реально використовують принцип безперервності при підготовці фінансових звітів: частина з них-- на межі банкрутства, інші не можуть гарантувати стабільності діяльності підприємства в майбутньому. Крім того, негативна фінансова картина свідомо створюється через «особливості» оподаткування.

— Стабільність облікової політики:

МСБО — облікова політика підприємства не зазнає будь-яких змін без явної необхідності.

П (С)БО — звітність ведеться відповідно до чинних законодавчих положень та норм, які постійно змінюються.

— Метод нарахування:

МСБО — доходи (витрати) підприємства відносяться на той період, у

якому вони були фактично отримані (понесені).

П (С)БО — доходи та витрати підприємства не завжди відносяться на ті періоди, у яких вони реально мали місце. Наприклад, П (С)БО не дозволяє оцінювати витрати, не підтверджені документально, незважаючи на те, що економічні вигоди, пов’язані з такими витратами, було вже отримано.

— Суттєвість:

МСБО — у звітність включаються тільки ті облікові позиції, які можуть вплинути на прийняття рішень.

П (С)БО — перелік статей звітності визначається Міністерством фінансів України. Процедури обліку деяких несуттєвих елементів є складними та обтяжливими для системи бухгалерського обліку.

— Перевага сутності над формою:

МСБО — результати операцій та угод відображаються відповідно до реального стану речей.

П (С)БО — відображення операцій та угод підпорядковується нормативним вимогам, таким чином, форма переважає над змістом.

— Обачність (консервативність):

МСБО — вживаються всі необхідні заходи для зняття невизначеності, аби уникнути завищення активів чи доходів або заниження обов’язань та витрат.

П (С)БО — принцип обачності використовується не завжди. Наприклад, принцип оцінки за найменшою із собівартості або ринкової вартості дуже рідко використовується в українській практиці.

Таким чином, хоча П (С)БО суттєво й не суперечать міжнародним стандартам, вони все ж таки не повністю охоплюють усі вимоги МСБО щодо надання й розкриття інформації у фінансовій звітності. Невідповідність фінансової звітності українського підприємства вимогам МСБО може виникнути внаслідок:

— жорсткої регламентації формфінансової звітності в Україні й практичної відсутності умов для застосування принципу «істотності»;

— відсутності в Україні окремих стандартів, адекватних МСБО (зокрема, МСБО 8, 20, 26, 28, 31, 34);

— стислості змісту П (С)БО, у відсутності пояснень до них, що нерідко приводить до помилкової інтерпретації окремих положень.

Оскільки методи оцінки статей звітності, передбачені П (С)БО, узгоджуються із МСБО, трансформація може здійснюватися на основі фінансових звітів, складених відповідно до вимог П (С)БО. Разом із тим, трудомісткість трансформаційних процедур і динамічність процесів гармонізації підходів до фінансової звітності не дозволяють вважати трансформацію оптимальним методом складання звітності згідно з МСБО.

З уведенням нових міжнародних стандартів і внесенням істотних змін у чинні стандарти розбіжності між національними й міжнародними стандартами будуть поглиблюватися. Така перспектива є цілком реальною, ураховуючи програму Ради міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Звідси виникає проблема внесення відповідних змін у національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку в міру видання нових або заміни існуючих міжнародних стандартів.

Вирішення цієї проблеми можливе за допомогою визначення сфери прямого застосування МСБО й установлення різних вимог щодо обсягу розкриття інформації у фінансовій звітності для різних групп підприємств, зокрема з урахуванням їх участі в операціях на ринках капіталу, обсягів діяльності. На думку членів Методологічної ради з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, вимогу складання фінансової звітності відповідно до МСБО слід розповсюдити на підприємства, які повинні оприлюднювати фінансову звітність. До таких підприємств згідно зі ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» належать відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні й фондові біржі, інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії й інші фінансові організації.

Інші підприємства будуть вести облік і складати фінансову звітність відповідно до П (С)БО, які будуть узгоджуватися з міжнародними стандартами, але потребуватимуть меншого обсягу інформації, що підлягає розкриттю.

Впровадження принципів і методів МСБО за допомогою П (С)БО доводить, що МСБО — це не тільки методи й підходи до обліку й звітності, але й деякою мірою відбиток ідеології й демократичності суспільства, здатності його інституцій адаптувати норми цивілізованих відносин.

Як свідчить практика, МСБО в Україні застосовують підприємства, чиї інвестори зацікавлені в їх складанні, а також компанії, що бажають одержати кредит у банках, які вимагають звітність за МСБО, або вийти на міжнародні фондові ринки. Однак бухгалтерів, що добре знають міжнародні стандарти, небагато, тому підприємства змушені навчати співробітників за свій рахунок або залучати консультантів.

Таким чином, підготовка кваліфікованих фахівців з МСБО сьогодні є одним із актуальних напрямків реформи системи обліку й звітності в Україні.

Отже, переваги складання фінансової звітності за міжнародними стандартами дійсно є, і вони незаперечні для більшості користувачів фінансової звітності. МСБО можна розцінювати як інструмент глобалізації економіки й світових господарських зв’язків. Принципи, закладені в порядокформування звітності згідно з МСБО, роблять її адекватнішою й здатною відобразити справжній майновий і діловий стан організації. У зв’язку із цим цінність МСБО важлива не тільки для іноземних, але й для національних інвесторів.

Висновок

Метою даної роботи було детально розглянути такі питання: як міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку. А також визначити які відмінності між ними, адже це питання є досить актуальним і обговорюваним в наш час.

Сьогодні міжнародні стандарти не тільки узагальнюють накопичений досвід різних країн, але й активно впливають на розвиток національних систем бухгалтерського обліку й звітності. Ці причини вплинули на вибір МСБО як орієнтира для реформування системи бухгалтерського обліку й звітності України.

Аналіз змісту національних П (С)БО свідчить про їх недосконалість, а саме:

— прийняті національні стандарти містять багато невизначених термінів і понять;

— неузгодженість П (С)БО з податковим законодавством. Це, у свою чергу, призвело до того, що підприємства змушені вести два обліки (фінансовий за національними П (С)БО і податковий);

— регламентація управлінського обліку наведена лише в частині обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (П (С)БО № 16 «Витрати»).

З метою усунення вищевказаних недоліків, на мою думку, при розробці національних стандартів слід виходити з таких вимог:

1) визначити поняття фінансового обліку, які формують мову науки та практики;

2) урахувати соціально-економічні фактори, історичні традиції, набутий досвід обліку тощо. При цьому специфіка національного законодавства не повинна впливати на процес розробки правил фінансового обліку й фінансової звітності. Для віддзеркалення специфіки економіки України слід розробляти не стандарти бухгалтерського обліку, а додаткові методичні рекомендації, що регулюють тільки ті питання, які не розглядаються в МСБО;

3) розкривати принципи, методи та процедури фінансового обліку, застосування яких є найбільш ефективним у тій чи іншій ситуації;

4) уніфікувати структуру стандартів, які повинні включати загальні положення, основний зміст та розкриття інформації;

5) стандарт повинен бути коротким і зрозумілим, але з достатньою повнотою описувати вимоги, що стосуються об'єкта стандарту;

6) уніфікувати стилістику викладення змісту стандарту.

У зв’язку з тим, що МСБО постійно змінюються, усе більше спостерігається розбіжностей між ними й П (С)БО. Оскільки згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» П (С)БО не можуть суперечити міжнародним стандартам, у майбутньому слід очікувати внесення відповідних змін в існуючі, а також створення нових стандартів.

На законодавчому рівні слід установити передбачені Директивами ЄС мінімальні вимоги до складу фінансової звітності суб'єктів господарювання, які не зобов’язані оприлюднювати фінансову звітність згідно з МСБО. Крім того, необхідно сприяти кадровому забезпеченню практичного застосування результатів реформи _бухгалтерського обліку й фінансової звітності в Україні, тобто підготовці й підвищенню кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку шляхом проведення атестації професійних бухгалтерів.

Слід зазначити, що НСБО мають силу закону і є обов’язковими для виконання. Тоді як МСБО мають рекомендаційний характер.

Зв’язок між НСБО та МСБО проявляється в тому, що останні можна використовувати в якості рекомендацій.

міжнародний національний стандарт облік

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

2. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах / Ф. Ф. Бутинець, Л. Л. Горецька. — Житомир: Рута, 2003.- 544 с.

3. Голов С. Международные стандарты финансовой отчетности: усовершенствование и применение / С. Голов // Бухгалтерский учет и аудит. — 2007. — № 11. — С. 43−57.

4. Литвин Н. Б. Облік у зарубіжних країнах / Н. Б. Литвин. К.: Атіка, 2007. — 208 с.

5. Нишенко Л. П. Гармонізація бухгалтерського обліку та фінансової звітності України з міжнародними стандартами в процесі гармонізації економічних взаємозв'язків / Л. П. Нишенко // Бухгалтерський облік та аудит. — 2006. — № 9. — С. 6−9.

6. Чайка В. Сравнительная характеристика мировых моделей бухгалтерского учета и финансовой отчетности / В. Чайка // Бухгалтерский учет и аудит. — 2005. — № 3. — С. 49−54.

7. Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку / В. Г. Швець. — 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2004. — 444 с.

Показать Свернуть
Заполнить форму текущей работой