Міжнародні транспортні коридори України

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Международные отношения и мировая экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Курсова робота

з курсу «Транспортні умови зовнішньоторгових контрактів»

на тему

«Міжнародні транспортні коридори України»

Вступ

Транспортно-дорожній комплекс, що включає в себе основні види транспорту, шляхове і дорожнє господарство, є одним з найважливіших системоутворюючих елементів, що визначають ступінь розвитку економічного потенціалу і промислової структури будь-якої індустріально розвинутої країни. Якщо раніше вважалося, що транспорт лише сприяє діяльності галузей виробничої сфери, виконуючи обслуговуючу роль, то в даний час він став важливою і необхідною умовою їхнього зростання і розвитку. Саме цим визначається специфіка ролі, місця і механізмів розвитку самої транспортно-дорожньої системи. Вона має розвиватися випереджаючими темпами, перебуваючи водночас у функціонально-структурному балансі з іншими, насамперед базовими галузями народного господарства.

Тому Україна стала однією збагатьох країн, територією якої проходять стратегічно важливі транспортні коридори. Сьогодні міжнародні транспортні коридори (далі-МТК) реалізують розширений спектр транспортних послуг. Це, по-перше, доставка вантажів найкоротшим шляхом і в мінімальні терміни. У МТК відбувається також перевалка вантажів з одного виду транспорту на інший та їхня обробка. Весь комплекс транспортних робіт вимагає розвитку як самих шляхів сполучення (автомобільні дороги, залізничні колії), так і транспортно-складських комплексів (ТСК) по обробці і перевалці вантажів (водні і повітряні порти, залізничні станції, контейнерні термінали), усієї транспортної інфраструктури (під'їздні шляхи, ремонтні підприємства, розгалужена сфера послуг).

Особливо важливу роль у системі МТК відіграє розвиток інформаційної інфраструктури, що акумулює, обробляє, зберігає й утилізує інформацію про наявність вантажу, потребу в тих або інших транспортних засобах, забезпечує безперервне спостереження за проходженням вантажів і підвищує рівень їх збереження.

Ціль курсової роботи полягає в найбільш детальному розгляді міжнародних транспортних коридорів, які проходять територієюУкраїни.

Задачою курсової роботи є: вивчення поняття міжнародних транспортних коридорів та їх розвитку; описання транспортних коридорів на території України, а також шляху їх формування.

Курсова робота складається з 3 розділів. В першому розділі я розглянула теорію МТК та шляху їх розвитку. В другому розділі я детально вивчила МТК, які проходять територією України, їх значення для країни та головні проблеми. 3 розділ містить інформацію про формування та розвиток національної мережі міжнародних транспортних коридорів, шлях інтеграції транспортних мереж України у міжнародну транспортну систему, а також нормативно-правову базу щодо розвитку міжнародних транспортних коридорів та системи пунктів пропуску через державний кордон.

В курсовій роботі я використовувала переважно наукові статті на обрану тему, а також інформацію з сайту міністерства транспорту та зв’язку України, звідки взяла більшість статистичних матеріалів за останні роки.

I. Теоретичні засади міжнародних транспортних коридорів

1.1 Поняття міжнародного транспортного коридору

Світова транспортна система зараз переживає процес глибоких, фундаментальних змін. Одержано інтенсивні імпульси для розвитку процесів створення єдиного торгового ринку на різних континентах, істотно спрощено процедуру перетинання кордонів. У Європі виник ряд авторитетних організацій, що вивчають можливості і перспективи створення міжнародних транспортних коридорів, мають з'єднати окремі міста або населені пункти в межах кількох країн. Йдеться про принципово нову технологію переміщення пасажирів і вантажів між регіонами європейського та інших континентів. На рис. 1 подано схему проходження деяких стратегічно важливих транспортних коридорів територією України. Як видно з рис. 1, таких стратегічних напрямків розроблено чотири:

* Центральна Європа — країни СНД;

* Південна Європа, Близький Схід, Африка — країни СНД;

* Скандинавія, Балтика — Близький Схід, Закавказзя, Центральна Азія;

* Північна Європа — Середня Азія, Китай, Далекий Схід.

Рис. 1. Схема стратегічно важливих транспортних напрямків, що проходять територією України

Необхідно відзначити, що сама ідея МТК існує дуже давно. Наявність шляхів, що дають можливість швидко, безпечно і вигідно доставляти товари від місць їхнього виробництва до ринків збуту, поклала початок торгівлі як окремому виду діяльності людини. Через територію України пролягав шлях «із варяг у греки» ще з часів Київської Русі, а також проходив «Великий шовковий шлях», що з'єднував у давнину міста Західної Європи з Центральною Азією, Монголією та Китаєм. Бакаєв О. О, Пирожков С.І., Ревенко В. Л. Міжнародні транспортні коридори — особливий приорітет України на ляху інтеграції у світову економічну систему.

Сьогодні МТК реалізують розширений спектр транспортних послуг. Це, по-перше, доставка вантажів найкоротшим шляхом і в мінімальні терміни. У МТК відбувається також перевалка вантажів з одного виду транспорту на інший та їхня обробка. Весь комплекс транспортних робіт вимагає розвитку як самих шляхів сполучення (автомобільні дороги, залізничні колії), так і транспортно-складських комплексів (ТСК) по обробці і перевалці вантажів (водні і повітряні порти, залізничні станції, контейнерні термінали), усієї транспортної інфраструктури (під'їздні шляхи, ремонтні підприємства, розгалужена сфера послуг).

Отже, під міжнародним транспортним коридором розуміють комплекс наземних та водних транспортних магістралей з відповідною інфраструктурою на визначеному напрямку, включаючи допоміжні споруди, під'їзні шляхи, прикордонні переходи, сервісні пункти, вантажні та пасажирські термінали, устаткування для управління рухом, організаційно-технічних заходів, законодавчих та нормативних актів, які забезпечують перевезення вантажів та пасажирів на рівні, що відповідає вимогам Європейського Співтовариства.

Саме поняття МТК передбачає швидке і безпечне просування пасажирів і вантажів. Це досягається в тому числі шляхом створення пільгових умов вантажоперевезень на маршрутах конкретного МТК, коли у його кордонах:

· діють спрощені правила і фактичний порядок митного, санітарного, прикордонного й ін. оформлення переміщення пасажирів і вантажів;

· застосовуються пільгові (знижені на 25−50%) тарифи на всі види послуг і зборів, у тому числі при митному, прикордонному, санітарному й ін. оформленні, перевезеннях залізницею, по термінальних, портових зборах тощо;

· існує єдиний орган керування, що об'єднує і синхронізує роботу його окремих ділянок і служб;

· діє стабільна правова база, забезпечені надійний захист та безпека вантажів і пасажирів від кримінальних і розбійних зазіхань;

· всілякі зміни після їхньої ретельної проробки набирають сили через 3−6 місяців після попереднього широкого інформування пасажирів, вантажовідправників і вантажоодержувачів у країнах, територією яких проходить МТК.

Основним для створення і функціонування МТК є принцип рівної зацікавленості, коли отриманий прибуток як підсумковий результат діяльності розподіляється пропорційно частковому внеску кожної сторони. Саме ж створення МТК здійснюється по двох напрямах: методом нового будівництва і шляхом реконструкції вже існуючих магістралей.

1.2 Розвиток міжнародних транспортних коридорів

Відродження у сучасному трактуванні ідеї міжнародних транспортних коридорів має об'єктивні причини. Серед них проблеми подальшої інтеграції Європейських країн; зняття багатьох формальностей, пов’язаних із введенням єдиної грошової одиниці «євро», з перетином кордонів вантажами і пасажирами на території країн Європейського Союзу.

У березні 1994 р. під егідою Європейського Союзу на острові Крит (Греція) відбулася 2-а Загальноєвропейська конференція міністрів транспорту 23 європейських держав. На ній було погоджено і затверджено маршрути перших дев’яти європейських МТК. Надалі у літературі вони дістали назву «критських» за місцем їх затвердження. Зазначимо напрямки цих коридорів у залізничному сполученні:

1-й: Гданськ — Варшава — Мінськ — Москва;

2-й: Берлін — Варшава — Мінськ — Москва;

3-й: Берлін — Дрезден — Львів — Київ;

4-й: Прага — Будапешт — Бухарест — Софія — Алексанруполіс — Стамбул;

5-й: Трієст — Любляна — Будапешт (Братислава) — Львів;

6-й: Гданськ — Варшава — Краків;

7-й: (водний по Дунаю) Відень — Братислава — Будапешт — Бєлград — Рені Ізмаїл — Усть-Дунайськ;

8-й: Тирана — Софія — Бургас--Варна;

9-й: Гельсінкі - Санкт-Петербург — Мінськ — Москва — Київ — Одеса (Кишинів) Димитровград — Алексанруполіс.

Після обнародування маршрутів перших дев’яти європейських (критських) МТК у напрямках «Захід-Схід» і «Північ-Південь» багато країн висловили свої пропозиції щодо доповнень до даної системи МТК. Так, на 3-й Загальноєвропейській конференції з транспорту, що відбулася у Гельсінкі (1997 р.), Росія виступила з кількома ініціативами: про продовження 2-го критського МТК до його виходу на Транссибірську магістраль; про доповнення 9-го критського МТК відгалуженням на Астрахань і Новоросійськ; про включення до загальноєвропейської транспортної системи Північного морського шляху; про включення в Євро-Азіатський транспортний коридор (проект TRACECA) Волго-Донського каналу. Всі ці пропозиції на тій же конференції були підтримані і внесені до її підсумкових документів в якості найважливіших напрямів забезпечення стійких транспортних зв’язків між Європою й Азією.

Рис. 2. Євро-Азіатський транспортний коридор (проект TRACECA)

Євро-Азіатський транспортний коридор (рис. 2) органічно вписується у систему дев’яти критських МТК через реалізацію Європейською транспортною комісією проекту TRACECA.

II. Мережа міжнародних транспортних коридорів на території України

2.1 Міжнародні транспортні коридори на території України

Розширення попиту на перевезення всіма видами транспорту на світових ринках супроводжується більш високими вимогами до якості транспортних послуг. Виходячи з цього на Крітській конференції Європейського Співтовариства було покладено початок формування міжнародних транспортних коридорів (МТК). Територією України проходять такі міжнародні транспортні коридори:

1 Пан-європейський № 3.

2 Пан-європейський № 5

3 Пан-європейський № 7 Дунайський (водний)

4 Пан-європейський № 9

5 Гданськ — Одеса (Балтійське море — Чорне море)

6 Європа — Кавказ — Азія (ТРАСЕКА) «Мережа міжнародних транспортних коридорів на території України». Міністерство транспорту та зв’язку України 2008

Створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи визнано пріоритетним загальнодержавним напрямом розвитку транспортно-дорожнього комплексу України.

Перевезення по території України напрямками міжнародних транспортних коридорів на даний час мають резерв пропускних спроможностей і здатні на середньострокову перспективу забезпечувати пропуск транспортних потоків в межах МТК. Визначені першочергові заходи по усуненню «вузьких місць», що можуть стримувати просування вантажопотоків.

Основні обсяги зовнішньоторговельних і транзитних перевезень вантажів здійснюються по міжнародних коридорах Європа-Азія, № 9, Гданськ-Одеса, № 3. «Перевезення по території України напрямками міжнародних транспортних коридорів» Міністерство транспорту та зв’язку України http: //old. mtu. gov. ua/control/uk/publish/article?art_id=41 529&cat_id=45 474

Прийнято постанови Кабінету Міністрів України:

— від 30 жовтня 1996р. № 1324 «Про створення в Україні транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи»;

— від 16 грудня 1996 р. № 1512 «Про першочергові заходи щодо створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів»;

— від 04. 08. 1997р. № 821 про затвердження Концепції створення в Україні транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної мережі.

— від 20. 03. 1998р. № 346 про затвердження Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів України.

— від 12 квітня 2006 р. N 496 Про затвердження Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні.

Програма передбачає комплекс заходів, спрямованих на розбудову міжнародних транспортних коридорів на період до 2010 року, прискорення розвитку всіх видів транспорту та автомобільних доріг. Вона включає проведення науково-дослідних робіт з визначення вантажо- і пасажиропотоків на транспортних коридорах, нормативно-правового забезпечення їх створення і функціонування, тарифної політики, оптимізації транспортних процесів, вдосконалення системи пропуску транспортних потоків через державний кордон, а також реалізацію інвестиційних проектів, з модернізації МТК.

На модернізацію інфраструктури МТК, впровадження нових технологій, розвиток інформаційних систем, проведення науково-дослідних робіт спрямовано близько 15 838,3 млн. гривень, у тому числі з державного бюджету — 2293,3 млн., з яких 2214,7 млн. гривень — кошти спеціального фонду. Програма розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006−2010 роки. КМУ від 12 квітня 2006 р. N 496

Програмою передбачається:

· визначення пріоритетних напрямів і завдань у сфері розвитку національної мережі транспортних коридорів на період до 2010 року, етапів розширення автомобільної та залізничної мережі транспортних коридорів у взаємодії з водним транспортом;

· забезпечення надання комплексу транспортних послуг, що відповідають стандартам ЄС;

· поліпшення якості міжнародних перевезень та підвищення конкурентоспроможності транспортних послуг;

· кардинальне підвищення показників ефективності перевезень і провадження господарської діяльності, пов’язаної з транспортом;

· створення надійної матеріально-технічної бази морських і річкових портів, яка відповідає вимогам зовнішньої торгівлі;

· удосконалення технології перевезень з метою підвищення їх швидкості, зменшення простоїв, особливо пропуску через державний кордон;

· ініціювання розроблення та запровадження разом із сусідніми державами спільних технологій транзитних перевезень і наскрізних тарифів;

· модернізація телекомунікаційної системи та вдосконалення міжвідомчого і міждержавного зв’язку для обміну інформацією в пунктах пропуску через державний кордон;

· забезпечення інтермодальних перевезень, відкриття нових маршрутів контейнерних перевезень.

2.2 Пан-європейський транспортний коридор № 3

Маршрут: Берлін (Дрезден) — Вроцлав -Львів-Київ;

Країни учасниці: Німеччина, Польща, Україна

Протяжність основного ходу: 1640 км., в тому числі по Україні:

— залізничний: — 694 км.

— автодорожний: — 611,7 км.

Меморандум про взаєморозуміння щодо коридору № 3 підписано в вересні1996 року Міністрами транспорту України, Німеччини і Польщі.

Залізничний маршрут (Мостиська 2 — Львів — Тернопіль — Жмеринка — Вінниця — Козятин — Фастів — Київ (648 км) Пан-європейський транспортний коридор ІІІ. Міністерство транспорту та зв’язку України. 2008 г. http: //webtest. mtu. gov. ua/uk/not_visible/81. html цього транспортного коридору повністю електрифікований, двоколійний і обладнаний пристроями автоблокування.

Існуюча залізнична інфраструктура коридору за більшістю показників, відповідає загальноєвропейським вимогам.

В 2003 р. на станції Мостиська ІІ Львівської залізниці введено в дію колієперевідний пристрій для автоматичної зміни колісних пар системи SUW 2000 для переходу з національної колії 1520 мм на європейську 1435 мм.

Автомобільна ділянка: Краковець — Львів — Рівне — Житомир — Київ (616,5 км)1

В 2002 році за кошти Європейського Союзу побудовано мостовий перехід через річку Західний Буг на українсько-польському державному кордоні. Побудований і діє у відповідності до європейських стандартів автомобільний пункт пропуску Краковець.

В районі пункту пропуску «Ягодин» створений залізничний термінал, а в Раві-Руській спільними зусиллями України та Польщі, за участю приватного капіталу, створений транспортно-складський комплекс.

В рамках реалізації проекту TACIS здійснюється підготовка до реконструкції міжнародних пунктів пропуску на україно-польському кордоні «Ягодин-Дорогуськ», «Рава-Русская-Хребенне», а також пункт пропуску «Ужгород-Вишнє Нємєцьке» на україно-словацькому кордоні.

Міжнародне співробітництво в рамках Пан-європейський транспортний коридор ІІІ.

На даний час країнами-учасницями Керуючого Комітету ПЄТК ІІІ здійснюється реалізація проекту INTERREG IIIB «Гармонізація економічного та інфраструктурного розвитку Пан-європейського транспортного коридору ІІІ», метою проекту є розробка найбільш ефективної стратегії розвитку економіки та інфраструктури Пан-європейського транспортного коридору на основі проведеного глибинного аналізу економічного та інфраструктурного підґрунтя зон і регіонів України, Польщі та Німеччини.

Крім того, 27−30 червня 2007 року у м. Берлін (Німеччина) відбулось засідання експертної групи з інтенсифікації вантажних перевезень залізничним транспортом за маршрутом ПЄТК ІІІ. Під час засідання обговорено можливість початку реалізації спільного пілотного проекту «Вантажний поїзд між Європою та Україною за маршрутом ПЄТК ІІІ».

Подальші кроки співробітництва в рамках ПЄТК ІІІ планується обговорити під час проведення 18 — 19 жовтня 2007 року у м. Львів восьмого засідання Керуючого Комітету ПЄТК ІІІ.

2.3 Пан-європейський транспортний коридор № 5

Маршрут: Трієст — Любляна — Будапешт — Братислава — Ужгород — Львів

Країни учасниці: Італія, Словенія, Угорщина, Словаччина, Україна

Протяжність — 1595 км., в тому числі по Україні:

— залізничний — 266 км.

— автодорожний — 338,7 км. (в тому числі відгалуження 47,2 км).

Меморандум про взаєморозуміння підписано в грудні 1996 року.

Автомобільна ділянка: Косини — Чоп — Стрий — Львів (з відгалуженням Сторожниця — Ужгород — Мукачеве) (318,4 км)

Із загальної протяжності 28,5 км з цементобетонним покриттям, 252,6 км — з асфальтобетонним покриттям та 37,3 км — чорне шосе. 29,9 км (9%) складають автодороги І категорії, 249,7 км — ІІ категорії, 32,9 км — ІІІ та 5,9 км ІV. Пан-європейський транспортний коридор V. Міністерство транспорту та зв’язку України. 2008 г. http: //webtest. mtu. gov. ua/uk/not_visible/82. html

На даний час триває реалізація ІІ спільного з ЄБРР інвестиційного проекту ремонту автомобільної дороги Київ — Чоп (км 441+000 — км 530+000), станом на 01. 01. 08 виконано робіт обсягом 138 млн. гр

Залізнична ділянка: Чоп — Мукачеве — Стрий — Львів (266 км)

Стан інфраструктури

Існуюча інфраструктура транспортного коридору є повністю електрифікована, двоколійна і обладнана пристроями автоблокування, за більшістю показників, відповідає загальноєвропейським вимогам, за винятком Бескид — Скотарського тунелю. На даний час ведуться роботи з інженерно-геологічних досліджень в зоні будівництва тунелю на перегоні Бескид — Скотарське, станом на 01. 01. 08 виконано робіт обсягом 219 тис. Євро

Головною проблемою транспортного коридору № 5 на території України для автомобільного та залізничного сполучення є подолання Карпатських гір. Для нової автомобільної траси, питання про будівництво якої вивчається вже декілька років та для якої виконано Техніко-економічне обґрунтування, виникає необхідність будівництва великого тунелю та інших велико вартісних споруд.

Що стосується залізничного сполучення, особливою проблемою при облаштуванні міжнародного транспортного коридору № 5 є одноколійний Бескидський тунель, який побудовано в 1886 році і на цей час його технічний стан вкрай незадовільний. Тунель обмежує швидкість руху поїздів, пропускну та перевізну спроможність всього коридору, перешкоджає зростанню обсягів перевезень. Подальше погіршення його стану може призвести до повного припинення руху поїздів цим напрямком.

Наявні «вузькі місця» шляхи їх подолання

1. Для забезпечення передавальної роботи Україна із Словаччиною має 2 залізничні прикордонні переходи: Ужгород — Матєвце та Чоп — Чієрна-над-Тисою.

Прикордонні станції України мають можливість і резерви пропуску пасажиро- і вантажопотоків в обох напрямках. Вони обладнані необхідними механізмами і складськими пристроями. Вживаються заходи щодо розвитку прикордонної залізничної інфраструктури.

Але незважаючи на це, найбільші проблеми по передачі вантажних поїздів при перевезеннях в сполученні Схід-Захід останнім часом існують саме на українсько-словацьких прикордонних переходах. Словацькі залізниці постійно не виконують добові норми приймання вантажів, внаслідок чого вагони країн СНД простоюють на українській території і Укрзалізниця вимушена платити за їх користування інозалізницям. Це обумовлено низкою причин, зокрема, обмеженими на даний час технічними можливостями словацьких прикордонних станцій.

З метою збереження існуючих обсягів перевезень вантажів конче необхідно вкладання коштів в розвиток залізничної інфраструктури словацьких прикордонних станцій та відновлення в повному обсязі технічних можливостей по вивантаженню та перевантаженню вантажів на словацькій території.

Через нездатність залізниць Словаччини забезпечити прийом від Укрзалізниці всіх погоджених обсягів перевезень, Укрзалізниця втрачає фінансові надходження. Якщо така тенденція буде продовжуватись і надалі, Укрзалізниця вимушена буде шукати альтернативні маршрути доставки вантажів до країн Європи (в обхід Словаччини).

2. Останнім часом (протягом 3−4 років) Словацька сторона порушує вимоги статті 9 Угоди між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про залізничне сполучення через державний кордон (від 15. 06. 1995). В цій статті передбачено, що «залізниці обох Договірних Сторін повинні забезпечувати проходження поїздів без зупинки між прикордонними станціями (контрольними постами) на прикордонному перегоні».

Відповідно до статті 13 Міжурядової Угоди прикордонні контрольні операції повинні виконуватися працівниками компетентних органів держав Договірних Сторін на передаточних або прикордонних станціях (контрольних постах).

Фактично всі вантажні поїзди, що прямують з України до Словаччини, зупиняються працівниками залізниць Словаччини на вимогу контролюючих органів (Міністерства внутрішніх справ і Міністерства фінансів Словаччини) біля світлофора, встановленого на території Словаччини на відстані 700 м від держкордону для проведення перевірок. Зупинки поїздів на прикордонному перегоні (між прикордонними станціями (пунктами)) заборонені. Дії представників контролюючих органів Словаччини є прямим порушенням міжнародного договору.

При передачі довгосоставного поїзда (68 вагонів) частина вагонів цього поїзда залишається на українській стороні, займаючи горловину роз'їзду 271-й км. Зупинка поїздів біля цього вхідного світлофора не передбачена діючими графіками руху поїздів, які узгоджуються представниками залізниць України і Словаччини на щорічних прикордонних конференціях. Зупинка поїздів на перегоні зменшує пропускну спроможність прикордонного перегону, не забезпечує безпеки руху поїздів і схоронності вантажів, за що несуть відповідальність залізниці України.

3. На 17-й прикордонній залізничній українсько-словацькій конференції делегація Укрзалізниці запропонувала АТ ЗССК, Словенско (пасажирська компанія Словаччини) зменшити кількість пасажирських поїздів сполученням Чоп — Чієрна над Тисоу (№ 8855/8856, 8890/8891 та 8892/8893) формування АТ ЗССК, з тим щоби уникнути ускладнень з передачею-прийомом вантажних поїздів між Україною і Словаччиною. На конференції представники АТ ЗССК не погодилися на цю пропозицію, мотивуючи тим, що нібито, за їхніми даними, кількість пасажирів щороку збільшується.

Пасажирська служба Львівської залізниці провела детальний аналіз і довела фактами економічну недоцільність курсування зазначених поїздів. Населеність поїздів складає приблизно 8%. Тому Укрзалізниця наполягає на тому, щоб залишити замість трьох дві пари поїздів сполученням Чоп — Чієрна над Тисоу (час відправлення з кінцевих пунктів вранці та ввечері).

державний кордон транспортний коридор

2.4 Пан-європейський транспортний коридор № 7

Дунайський (водний). Країни учасниці: Австрія, Угорщина, Югославія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна

Протяжність: 1600 км, в тому числі по Україні - 70 км.

До 1996 року, в зв’язку з ембарго Югославії, по цьому коридору міжнародні транзитні перевезення були обмежені.

У 2004 році введено першу чергу проекту з відновлення глибоководного судноплавного ходу Дунай — Чорне море, що дозволить активізувати діяльність українських транспортних підприємств та збільшити вантажообіг на українській ділянці МТК № 7

Ізмаїльський морський торговельний порт

Порт може приймати морські вантажні судна (в/п до 10 тис. тонн, осадкою до 7,2 м, шириною до 30 м, довжиною — 150 м) та річкові судна (в/п до 5 тис. тонн, осадкою 2,7−3,5 м, довжиною до 150м). Пан-європейський транспортний коридор VІІ Міністерство транспорту та зв’язку України. 2008 http: //webtest. mtu. gov. ua/uk/not_visible/83. html

Ізмаїльський МТП оснащений сучасним обладнанням, перевантажувальними машинами та механізмами, які дозволяють обробляти навалочні, насипні, тарно-штучні та контейнерні вантажі. Проектна потужність порту розрахована на переробку 8 млн.т. вантажу на рік.

Спеціалізація:

До складу порту входять три виробничо-перевантажувальних комплекси:

Перший комплекс (причали № 1−8) — переробляються в основному штучні вантажі в мішках, обладнання, сільгосптехніка, пакетовані вантажі, зерно, метали. Виробнича потужність комплексу — 1205 тис.т. вантажу на рік.

Другий комплекс (причали № 19−22) — призначений для обробки навалочних вантажів: руди, вугілля, коксу, концентрату, металопродукції, зерна. Виробнича потужність комплексу — 5400 тис.т. вантажу на рік.

Третій комплекс (причали № 16−18; 23−26) — обробляє навалочні та генеральні вантажі: обладнання, вугілля, руду, зерно, метал.

Складські потужності:

На території порту розташовано 8 критих складів загальною площею 185,4 тис. кв.м., з яких 25,3 тис. кв.м. критих приміщень і 162,8 тис. кв. м відкритих складських майданчиків.

Ренійський морський торговельний порт

Проектна потужність порту 14,5 млн. тонн. Площа території 94,36 га. Довжина причальної лінії 3927 м.

Порт Рені обробляє будь-які судна, осадка яких дозволяє пройти Сулинський канал та Головний судноплавний хід «Дунай — Чорне море» гирлом Бистре, що з`єднують Дунай з Чорним морем.

Порт має 3 вантажних райони, нафторайон та поромний комплекс. На 39 спеціалізованих причалах порту здійснюється перевантаження всіх видів вантажів, в тому числі генеральних, навалочних, наливних, насипних, великовагових, негабаритних та контейнерів (планується). Площа критих складів складає 30 тис. кв. м та відкритих — 195 тис. кв.м.

Порт Рені оснащений розгалуженою мережею залізничних колій, має великий парк перевантажувальної техніки і вантажозахоплювальних пристроїв, що дозволяють перевантажувати вантажі вагою одного місця до 250 тонн (мостовий кран змонтовано для перевантаження ядерного палива). Порт Рені єдиний серед українських портів на Дунаї, має поромний комплекс, який забезпечує обробку суден типу Ро-Ро в річковому і морському направленнях.

Функціонуюча регулярна поромна лінія Рені (Україна) — Русе (Болгарія) — найвигідніший шлях доставки вантажів та пасажирів автотранспортом в Болгарію. Довжина шляху по Дунаю 368 км. Час слідування порому Рені-Русе — 36 годин, Русе-Рені - 24 години.

Обробка поромів здійснюється без затримки і простоїв. Паркінг для автомобілів площею 12 тис. кв. м, що охороняється, гарантує безпеку водіїв і повне збереження вантажів.

На поромному комплексі до послуг водіїв: декларування вантажів, фумігація заражених вантажів, вантажно-розвантажувальні роботи та експедиторські послуги за заявками водіїв, прикордонно-митні консультації, технічна допомога.

Єврорегіон «Нижній Дунай» є важливим транспортним перехрестям інтегрованих Європи та Причорномор’я, включаючи й Закавказзя, Середню Азію, Близький та Середній схід. В межах єврорегіону вже створені три вільних економічних зони: «Галац» (Румунія), «Джурджулешти» (Молдова), «Рені» (Україна).

МТК № 7 — «Дунайський водний шлях» пов’язує значну кількість європейських країн з Азово-Чорноморським басейном, а через Волго-Донський канал — з Каспійським. Це найкоротший шлях для масових вантажів з Центральної Європи у Закавказзя, Середню Азію, на Близький і Середній Схід і навпаки. Андерсон Н. Проблеми транскордонного співробітництва в умовах глобалізації та регіональної конкуренції (на прикладі єврорегіону «Нижній Дунай») Одеський національний університет ім. Мечникова.

2.5 Пан-європейський транспортний коридор № 9

Проходження: Гельсінкі - Санкт-Петербург — Вітебськ — Київ (Москва) — Одеса (Кишинів) — Пловдів — Бухарест — Александрополіс (з 4-ма відгал.)

(Фінляндія, Росія, Україна, Білорусь, Молдова, Румунія, Греція)

Протяжність основного ходу: 3400 км., в тому числі по Україні:

— залізничний: 1496 км.

— автодорожний: 996,1 км. (в т.ч. відгалуження -152,4 та 242,4км)

Меморандум взаєморозуміння по розвитку Крітського коридору № 9 було підписано в жовтні 1995 року.

Автомобільна ділянка: Нові Яриловичі - Чернігів — Кіпті - Київ — Любашівка — Платонове з відгалуженням Любашівка — Одеса та Кіпті - Бачівськ) (598,6 км)1

Із загальної протяжності 85,7 км з цементобетонним покриттям, 512,9 км — з асфальтобетонним покриттям. 442,5 км (73%) складають автодороги І категорії, 99,6 км — ІІ категорії, 56,5 км — ІІІ категорії. Пан-європейський транспортний коридор ІХ. Міністерство транспорту та зв’язку України 2008 Г. http: //webtest. mtu. gov. ua/uk/not_visible/84. html

На даний час виконуються роботи з реконструкції та капітального ремонту автодороги Кіпті - Глухів — Бачівськ, в межах Чернігівської області планується спрямувати 693 млн. грн. кредитних коштів, в межах Сумської області 625 млн. грн.

Залізнична ділянка: Горностаївка — Чернігів — Бахмач — Дарниця — Козятин — Вінниця — Роздільна (відгалуження: Роздільна — Одеса Застава І)(1496 км)1

Стан інфраструктури

Існуюча інфраструктура транспортного коридору є повністю електрифікована, двоколійна і обладнана пристроями автоблокування, за більшістю показників, відповідає загальноєвропейським вимогам.

Передбачений основний напрямок коридору № 9 пролягає по території України по магістралях М-01 та М-05 від кордону з Білоруссю через Чернігів та Київ до Одеси. У 2004 році завершено будівництво першої черги швидкісної автомагістралі за напрямком Жашків — Червонознамянка. Відновлення автомобільної дороги за зазначеним напрямком дозволить проїзд автопоїздів загальною масою 40 тонн, що сприятиме підвищенню об'ємів перевезень у міжнародному сполученні.

Наявні «вузькі місця» шляхи їх подолання Пан-європейський транспортний коридор ІХ. Міністерство транспорту та зв’язку України 2008 Г. http: //webtest. mtu. gov. ua/uk/not_visible/84. html

Проблемні питання в організації перевезень між Україною та Молдовою

Молдова з 4 березня 2006 року призупинила пропуск вантажних і пасажирських поїздів через Придніпровську Молдавську Республіку (ПМР) і, зокрема, через прикордонний перехід Кучурган — Новосавицька на Рені.

В результаті вантажні і пасажирські поїзда були перенаправлені через прикордонні переходи Могилів-Подільський — Велчинець и Сокиряни — Окніца, що привело до різкого підвищення вартості перевезень по території РМ українського експорту на Румунію і порт Рені, зменшенню швидкості пересування вантажів і зменшенню комерційної привабливості маршруту.

Восьмого грудня 2006 року підписано тристоронню міжвідомчу Угоду в галузі залізничного транспорту між Державною адміністрацією залізничного транспорту України, Відкритим акціонерним товариством «Російські залізниці» і Державним підприємством «Залізниця Молдови» про організацію руху транзитних вантажних поїздів на дільниці Кучурган (Україна) — Кеушень (Молдова) і міжнародних пасажирських поїздів № 65/66 Москва-Кишинів, № 51/52 Саратов-Варна на дільниці Кучурган (Україна) — Бендери-2 (Молдова).

Підписаною Угодою врегульовано питання організації руху транзитних вантажів та пасажирських поїздів на залізнично-прикордонних переходах між Україною и Молдовою. Проте повноцінна робота залізничних прикордонних переходів та транзитних маршрутів через Молдову не відновлена.

2.6 Міжнародний транспортний коридор Гданськ-Одеса (Балтійське море--Чорне море) (Ягодин-Одеса)

У межах України довжина коридору Балтійське море — Чорне море (Ягодин -Ковель — Здолбунів-Козятин — Жмеринка — Одеса) становить 917 км., 85,3% якого — двоколійна залізниця. Одноколійною є ділянка Державний кордон — Ягодин — Ковель — Ківерці (від кордону з Польщею до Ковеля прокладена друга колія, шириною 1435 мм). На ділянках Здолбунів — Ковель — Ягодин використовуються тепловози 2М62 як для вантажного, так і для пасажирського руху. На окремих перегонах (Підгородне — Мацеїв, Обарів — Клевань, Ківерці - Іврожище) є круті підйоми, що ускладнюють рух вантажних поїздів: швидкість руху на них −20… −30 км/год.

Від Ківерців до Жмеринки ділянка електрифікована змінним струмом; для пасажирського руху тут використовуються локомотиви ЧС4, ВЛ60ПК. Розміри вантажонапруженості коливаються у великому діапазоні, кількість пасажирських поїздів до 10 пар на добу, максимальна швидкість руху пасажирських поїздів в основному 100 км/год.

Частка уклонів, крутіших за 10% о, більша на ділянках у межах Львівської залізниці. Значно більша також питома вага кривих радіусом до 700 м, що стримує підвищення швидкості руху.

2.7 Транспортний коридор Європа — Кавказ — Азія (ТRАСЕСА)

У травні 1993 року в Брюсселі на міжнародній конференції під керівництвом ЄС Грузія, Вірменія, Азербайджан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Казахстан і Узбекистан домовилися забезпечити виконання програми ЄС, спрямованої на розвиток транспортного коридору з Західної Європи через Чорне море, Кавказ, Каспійське море в Центральну Азію.

Програма ТRАСЕСА (англійська абревіатура «транспортний коридор Європа-Кавказ-Азія») була розроблена як один із компонентів міждержавної програми Таcis. У 1996 році на конференції в Афінах до програми ТRАСЕСА було включено Україну. Маршрут проходження коридору визначено на карті.

Активна робота з реалізації Програми розпочалася з вересня 1998 року, коли в Баку Президенти 12 країн: України, Молдови, Болгарії, Румунії, Туреччини, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Киргизстан, Таджикистан, Казахстан і Узбекистан підписали Основну багатосторонню угоду про міжнародний транспорт щодо розвитку коридору Європа-Кавказ-Азія (далі ОБУ).

В березні 2000 року згідно з положеннями ОБУ було створено Міжурядову Комісію (МУК) ТRАСЕСА (до її складу увійшли Міністри транспорту країн-учасниць ОБУ) та Постійний секретаріат з офісом у м. Баку.

З 2000 року МУК ТRАСЕСА регулярно проводять засідання Робочих груп за участю Національних секретарів, експертів Єврокомісіїта ін.З початку реалізації програми Tacis TRACECA (1993 — 2004 роки) Європейською Комісією було погоджено до реалізації та профінансовано 53 проекти на загальну суму 110 млн. ЄВРО, в тому числі:

— 39 технічного сприяння на суму 57, 7 млн. ЄВРО;

— 14 інвестиційних на суму 52,3 млн. ЄВРО. «Мережа міжнародних транспортних коридорів на території України». Міністерство транспорту та зв’язку України 2008. http: //webtest. mtu. gov. ua/uk/show/transports. html#

Україна задіяна в реалізації 13 регіональних проектів технічної допомоги та 3 інвестиційних вартістю 8,2 млн. ЄВРО, спрямованих на розвиток інфраструктури Іллічівського морського порту та покращання роботи морської переправи Іллічівськ — Поті/Батумі (реалізовані в 1998 — 2000 рр.).

Україна, разом з іншими країнами-учасницями ОБУ, приймала участь в реалізації проектів технічного сприяння:

— «Гармонізація прикордонних процедур» 2002 — 2003 рр.

— «Єдина політика обкладання транзитним митом та тарифи» 2002−2003 рр.

— «Загальна юридична база для транзитних перевезень» 2003 — 2004 рр.

— «Координаційна група TRACECA» 2002 — 2003 рр.

— «Техніко — економічне обґрунтування удосконалення автомобільних і залізничних прикордонних переходів між Молдовою та Україною і для модернізації мультимодольних терміналів у Молдові і Україні» 2003 р.

— «Підвищення кваліфікації керівного складу транспортної галузі» 2003−2005рр.

В кінці 2007 року розпочалась реалізація проекту «Сприяння торгівлі та інституційна підтримка» згідно з технічним завданням якого в м. Києві відкрито офіс проекту. Термін виконання проекту — 2 роки.

В Україні постійно проводиться робота щодо реалізації положень Основної багатосторонньої Угоди. Створена та працює Робоча група з питань організації виконання ОБУ. Також з метою якісного виконання вищезазначених проектів сформовані відповідні Міжвідомчі робочі групи.

Однією із важливих ланок коридору Європа-Кавказ-Азія є чорноморська траса, що з'єднує Україну і Грузію. З 1996 року тут діє автомобільна, а з 1999 року залізнична паромна переправа Іллічівськ — Поті (Батумі), створена за ініціативою України. Це дало можливість після підписання тристоронньої угоди між Грузією, Україною і Болгарією відкрити регулярне залізничне поромне сполучення на лінії Поті-Іллічівськ-Варна. В 2004 році обсяг перевезень на лінії Іллічівськ-Поті перевищував 1 млн. тонн. В 2004 році почала діяти залізнична поромна переправа Іллічівськ-Деренжі (Туреччина).

До 2002 року маршрут TRACECA в Україні закінчувався в порту Іллічівськ. За пропозицією Міністерства транспорту України в кінці 2001 року, було прийнято рішення щодо продовження TRACECA сухопутною територією України від Іллічівська до прикордонного з Польщею пункту Ягодин (з перспективою виходу на Балтійське море).

Згідно з попередньою інформацією в квітні ц.р. планується провести в м. Баку четверту Конференцію МУК TRACECA на якій крім інших буде розглянуто питання про приєднання до ОБУ Ірану, Афганістану та Пакистану. Головування в МУК перейде до Азербайджану.

III. Становлення, розвиток та інтеграція транспортних мереж України

3.1 Формування та розвиток національної мережі міжнародних транспортних коридорів

Уряд України дотримується політики європейської інтеграції нашої держави. З розширенням Євросоюзу Україна набула нового статусу — статусу суміжної з Європейським Союзом держави, статусу сусіда. Це відкриває для України нові стратегічні перспективи і можливості поглиблення євроінтеграційної політики. Тому, головною умовою подальшого забезпечення узгодженої транспортної політики між країнами Євросоюзу і новими сусідами являється поєднання зусиль, направлених на оптимізацію роботи національних і міжнародних транспортних систем.

Починаючи з підписання у 1994 році Угоди про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом, Україна дотримується накресленого політичного курсу, здійснює послідовні кроки на його реалізацію, в тому числі і в галузі транспорту.

Важливим напрямком транспортної політики в зазначеному контексті є розвиток міжнародних транспортних зв’язків, використання та розширення транзитного потенціалу країни і інтеграція національної транспортної системи до європейської. Одним з пріоритетних напрямків державної транспортної політики є реалізація положень заключних документів Пан-Європейських транспортних конференцій щодо розвитку транспортних зв’язків України і Транс'європейської мережі, з якою наша транспортна система поєднується маршрутами міжнародних транспортних коридорів.

Для реалізації обранних напрямків була розроблена і постановою Кабінету Міністрів України від 04. 08. 1997 № 821 затверджена «Концепція створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні», якою визначені основні принципи їх розвитку до 2015 року.

Першим етапом реалізації Концепції стала затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20. 03. 1998 № 346 Програма створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні, яка передбачає комплекс першочергових заходів, спрямованих на розбудову мережі міжнародних транспортних коридорів на період до 2005 року. Загальна вартість робіт намічених зазначеною програмою становила 3013,7 млн. грн. (у цінах 1997 року), в тому числі 1168,8 млн. грн. за рахунок коштів державного бюджету.

За час дії Програми реалізовано ряд важливих проектів, направлених на вдосконалення та розвиток і модернізацію транспортної інфраструктури, розширення транспортних зв’язків, впровадження нових технологій та інформаційних систем:

· відкрита, функціонує і розширює свою діяльність міжнародна поромна переправа Іллічівськ — Поті - Варна;

· побудовано: в Іллічівському морському торговельному порту (МТП) — контейнерний термінал та паливно-бункерувальний комплекс, введені в експлуатацію комплекси перевантаження зерна, зріджених газів та рослинної олії; в Маріупольському МТП та порту Южний — перевантажувальні комплекси генеральних вантажів;

· за кошти технічної допомоги Єврокомісії в рамках програми TACIS побудовано автомобільний міст через р. Західний Буг, продовжується розширення і модернізація автомобільного пункту пропуску «Ягодин-Дорогуськ» на українсько — польському кордоні;

· завершена реалізація першої Кредитної Угоди між Україною та ЄБРР з відновлення автомагістралі М-06 Київ-Чоп (вартістю 75 млн. євро) на ділянці Чоп-Стрий, розпочаті роботи з реалізації другого кредитного проекту (100 млн. євро) відновлення магістралі на ділянці від м. Стрий до кордону Львівської та Рівненської областей;

· ведеться будівництво на концесійних засадах автомобільних доріг Львів- Краківець та Львів -Броди;

· завершено будівництво автомобільної дороги Київ — Одеса на ділянці Жашків- Червонознам’янка з використанням кредитів Дойчебанку;

· завершено будівництво першої черги відновлення глибоководного судноплавного каналу «Дунай — Чорне море»;

· проведені значні роботи з відновлення та модернізації колійної залізничної інфраструктури;

· Україна приєдналась до Європейських угод про міжнародні залізничні перевезення та про важливі лінії міжнародних комбінованих перевезень та відповідні об'єкти.

За час реалізації Програми (1998−2005 роки), на виконання передбачених нею заходів спрямовано близько 8,6 млрд. грн. (в т.ч. понад 5,1 млрд. грн. за рахунок коштів державного бюджету).

У зв’язку з закінченням терміну дії зазначеної Програми, та відповідно до «Концепції створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні», Міністерством транспорту та зв’язку України був розроблений проект Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006−2010 роки, якою визначені подальші шляхи та заходи розвитку та вдосконалення транспортної інфраструктури на напрямках міжнародних транспортних коридорів.

Проект Програми погоджений з заінтересованими центральними та іншими органами виконавчої влади, пройшов правову експертизу і погодження Міністерства юстиції, підтриманий Управлінням промислової політики Секретаріату Кабінету Міністрів України та схвалений на засіданні Урядового комітету з питань розвитку реального сектору економіки.

За результатами розгляду проекту Програми на засіданні Уряду України була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 12. 04. 2006 р. № 496 «Про затвердження Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006−2010 роки».

Програма передбачає комплекс першочергових шляхів та заходів, спрямованих на розбудову національної мережі міжнародних транспортних коридорів, науково-дослідних і проектно-конструкторських розробок за напрямами розвитку усіх видів транспорту та ряду інвестиційних проектів і організаційних заходів.

Слід зазначити, що з розширенням Європейського Союзу постали нові задачі щодо рішень Загальноєвропейських транспортних конференцій з формування Пан'європейських (Критських) міжнародних транспортних коридорів та транспортних зон. На території ЄС формується нова система Транс'європейської транспортної мережі, а на території нових країн-членів ЄС, а також країн-кандидатів на вступ до ЄС діє новий широкомасштабний План розбудови Транс'європейської транспортної системи до 2020 року.

За ініціативою Європейської комісії Євросоюзу було утворено Групу високого рівня (ГВР), яка на основі пропозицій країн-учасниць ГВР у листопаді 2005 року розробила карту основних маршрутів європейської транспортної мережі - мультимодальних осей, що поєднають країни-члени ЄС з новими країнами-сусідами та регіонами.

Єврокомісією визначено та затверджено 5 основних, пріоритетних напрямки європейських транспортних осей: північна, центральна, південно-східна, південно-західна та водні магістралі між європейськими портами.

Територією України проходить центральна вісь, в рамках якої визначено основні маршрути: Катовіце-Львів-Київ, Будапешт-Львів, Мінськ-Київ, Київ-Харків, Москва-Київ-Одеса, а також водна вісь, яка з'єднує зону Чорного моря з Атлантикою (Середземним, Балтійським, Баренцовим, Червоним морями та Суецьким каналом) і включає внутрішні водні шляхи: Білорусь-Київ (по Дніпру) з виходом до Одеського та Іллічівського портів.

Крім цього, запропоновані Україною інвестиційні проекти щодо будівництва контейнерного терміналу в Іллічівському МТП,. створення інфраструктури і логістичного центру на залізничній станції Чоп, будівництво залізничного тунелю Бескид-Скотарське, реконструкція автодороги Львів-Краківець та Київ-Одеса ГВР включенідо переліку інфраструктурних проектів першочергової категорії, з початком їх реалізації з 2010 року.

Центральна вісь на території України охоплює наступні маршрути:

1. Залізничне проходження: Зернове (С-Е95) (кордон з Росією) / Горностаївка (кордон с Білоруссю) — Ніжин — Київ — Жмеринка — Кучурган (кордон з Молдовою) / Одеса.

2. Автодорожнє проходження: Бачівськ (кордон з Росією) (Е391, Е101)/ Нові Яриловичі (Е95) (кордон з Білоруссю) — Чернігів — Кіпті - Київ — Любашівка — (Е577) Платонове (кордон з Молдовою) — Одеса / Іллічівськ. (Е95). Зазначений маршрут відповідає напрямку Критського транспортного коридору № 9 і забезпечує транспортний зв’язок Середземноморських країн і країн Близького Сходу з країнами Балтійського й Скандинавського регіонів і далі, з використанням існуючих ліній поромних переправ, за маршрутом транспортного коридору TRACECA у країни Середньої Азії й Закавказзя, а також Болгарію.

3. Залізничне проходження територією України: Чоп (С-Е40, С-Е50)(кордон з Словаччиною та Угорщиною) / Мостиська-2 (кордон з Польщею) — Львів — Жмеринка — (С-Е30, С-Е50)Фастів — Дніпропетровськ — (С-Е50) Яснувата — Дебальцеве — Красна Могила (С-Е50) /(С-Е593) Успенська.

4. Автодорожнє проходження: Краківець (М10)(кордон з Польщею) Рава Руська (Е372) (кордон з Польщею) Чоп (Е573)(кордон з Угорщиною та Словаччиною) Ужгород (Е58, Е50)(кордон з Словаччиною) (Е471) — Львів — (Е40) Рівне — Житомир — Київ — (Е101) Кіпті - Глухів — Бачівськ (Е391) (кордон з Росією). Вісь збігається з маршрутами Критських транспортних коридорів № 3, № 5 з продовженням далі до кордону з Росією та перспективою виходу на транспортний коридор «Північ-Південь», процедуру приєднання до якого Україна ініціювала.

5. Водний маршрут: рікаДніпро — Чорне море. Головна річкова судноплавна артерія, що проходить територією України з півночі на південь, по суті, є водною частиною міжнародного транспортного коридору № 9. В перспективі, за спільної заінтересованості Євросоюзу, прибалтійських країн, Польщі та Білорусі у проведенні гідротехнічних робіт, Дніпро, разом з Дніпро-Бузьким каналом, Бугом і Віслою з однієї сторони, а в поєднанні з Західною Двіною та Даугавою — з іншої, може стати економічно вигідним водним коридором між Чорним та Балтійським морем.

До основної європейської водної транспортної мережі входить водний маршрут річкою Дунай (МТК № 7), що забезпечує водне сполучення між країнами придунайського регіону центральної та південно-східної Європи з виходом до Чорного моря.

Будівництво судноплавного каналу Дунай-Чорне море на українській ділянці дельти Дунаю дасть змогу значно розширити експлуатаційні спроможності української частини транспортного коридору, а в перспективі у взаємодії з Російською Федерацією створити маршрут Дунай-Чорне море — Дон-Волга з виходом до Каспійського моря.

Крім того, разом з Критськими МТК за останні роки сформована мережа міжнародних транспортних коридорів, яка включає євразійські МТК, міжнародні транспортні коридори Організації співробітництва залізниць (ОСЗ), формується Пан'європейська Чорноморська транспортна зона (BlackseaPETRA), затверджена на ІІІ Загальноєвропейській транспортній конференції (Гельсінкі, 1997 р.).

Метою «Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 2006−2010 роки» є подальша розбудова національної мережі міжнародних транспортних коридорів, поліпшення її стану та збільшення пропускної спроможності, вдосконалення технології міжнародних перевезень за принципами логістичних товаропровідних систем, що сприятиме забезпеченню реалізації основних напрямів державної політики щодо:

· приведення стану вітчизняної мережі у відповідність до норм і стандартів ЄС і інтеграції транспортної системи України до ефективного транспортного забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків;

· залучення транзитних потоків країн Європи та Азії через територію України.

Програма передбачає комплекс першочергових шляхів та заходів, спрямованих на розбудову національної мережі міжнародних транспортних коридорів:

· будівництво Бескидського тунелю на МТК № 5;

· реконструкція ділянок автомагістралей Київ — Мила на МТК № 3, Мукачеве — Ужгород на МТК № 5, Кіпті - Глухів — Бачівськ, Київ — Васильків, обхід м. Одеса на МТК № 9, Пирятин -Лубни на МТК Європа — Азія, Ковель — Ягодин на МТК Балтика — Чорне море;

· будівництво нових автодоріг Львів — Краківець, Львів — Броди на засадах концесій та державно-приватного партнерства

· подальшу розбудову морських торговельних портів, розвит0к їх інфраструктури;

· створення транспортно-складських логістичних центрів;

· реконструкцію судноплавних шлюзів та хвилезахисних споруд на р. Дніпро,

· будівництво та реконструкцію глибоководних причалів у річкових портах;

· розроблення та впровадження разом із сусідніми державами спільних технологій транзитних перевезень та наскрізних тарифів;

· модернізацію телекомунікаційної системи та удосконалення міжвідомчого і міждержавного обміну інформацією (контролю) на прикордонних пунктах пропуску через державний кордон.

· розвиток інтермодальних перевезень, впровадження нових контейнерних маршрутів;

· адаптація нормативно-правової бази з питань розбудови та розвитку національної мережі МТКдо норм і стандартів ЄС та прискорення інтеграції України до Європейського Союзу.

У Програмі передбачено здійснення комплексу науково-дослідних і проектно-конструкторських розробок за напрямами розвитку усіх видів транспорту та ряду інвестиційних проектів і організаційних заходів.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой