Опоряджувальні роботи: технологія виконання, матеріали та інструменти

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Строительство


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

  • Вступ
  • Використані матеріали
  • Інструменти для виконання робіт
  • Послідовність виконання робіт
  • Підготовка дерев’яних поверхонь під фарбування неводними сумішами
  • Нанесення фарби
  • Покриття поверхні олійно-смоляними і бітумними лаками
  • Вимоги до якості роботи
  • Охорона праці
  • Список використаної літератури

Вступ

Одне з важливих завдань, що стоїть перед будівельниками на найближчий час, — це забезпечення вирішення житлової проблеми. Разом з будівництвом житлових будинків слід збудувати тисячі шкіл, лікарень, об'єктів культурно-побутового призначення і торгівлі. Домогтися цього можна лише при підвищенні науково-технічного рівня будівництва, продуктивності праці, якості будівельних робіт.

За вартістю і трудовими затратами значну частину в загальному обсязі будівництва займають малярні роботи. Тому зниження їх вартості і трудомісткості має важливе значення для інтенсифікації будівництва і можливе лише за умови максимального застосування в роботі сучасних опоряджувальних машин та механізованих інструментів, нових опоряджувальних матеріалів і форм організації праці,

Великопанельне і великоблокове будівництво значно зменшує обсяг опоряджувальних робіт безпосередньо на будівельному майданчику. Значну частину цих робіт виконують на заводах, де виготовляють великі опоряджені будівельні конструкції. Будівельні конструкції (насамперед стінові панелі) мають надходити на будівництво з поштукатуреними або облицьованими внутрішніми і зовнішніми поверхнями, пофарбованими вікнами і дверима.

Деякі трудомісткі опоряджувальні процеси, що важко піддаються механізації або автоматизації в умовах будівельного майданчика, переносяться на спеціалізовані заводи. Тривають роботи, пов’язані з запровадженням комплексної механізації і автоматизації виробництва матеріалів і виробів з переходом до цехів і заводів-автоматів. Застосовуючи на заводах механізацію і автоматизацію, можна досягти значного зниження трудомісткості опоряджувальних операцій. Підвищенню продуктивності «раці, поліпшенню якості і зниженню собівартості будівельних робіт сприяють також нові форми та методи організації праці: робота за потоково-циклічним графіком, потоково-комплексний метод роботи, організація і робота комплексних механізованих бригад, робота за рекомендаціями наукової організації праці (НОП), технологічних карт, карт трудових процесів тощо. Під час виконання опоряджувальних робіт за потоково-циклічним графіком, наприклад, продуктивність праці опоряджувальників підвищується на 20-ЗО %, а собівартість робіт знижується на 8−10%.

Опоряджувальні роботи (штукатурні, облицьовувальні, малярні тощо) виконують після закінчення всіх загально будівельних, санітарно-технічних та електромонтажних робіт. Після опорядження будинку його приміщення набувають закінченого вигляду, створюються потрібні санітарно-гігієнічні та естетичні умови для життя, праці і відпочинку людей.

Підвищення якості робіт залежить від ініціативи кожного робітника, сумлінного ставлення його до своїх обов’язків, організації праці всієї бригади. Багато будівельних бригад працюють з гарантійними паспортами або за системою бездефектної роботи.

Нині у будівництві працюють десятки тисяч малярів, багато з яких закінчили професійно-технічні училища. Маляри завершують будівельний процес і підготовлюють будинки до експлуатації. Малярні фарбування захищають будівельні конструкції від руйнівної дії атмосферних впливів, збільшують їхню довговічність. Опоряджені приміщення стають більш привабливими, красивими.

Для успішного виконання завдань, що стоять перед будівельниками, всі робітники-маляри повинні добре знати технологію виробництва опоряджувальних робіт, будову і роботу малярних машин і механізмів, передові методи організації праці. Особливо це стосується учнів професійно-технічних училищ, які готуються стати будівельниками і повинні бути добре підготовлені до самостійної праці на будівництві.

фарба лак опоряджувальна робота

Використані матеріали

Лак БТ-7 — лак бітумний, хімічно стійкий, порядковий номер 83.

Фарба МА-02 — фарба олійна, густотерта, обмежено атмосферостійка, на комбінованій основі, червона 5.

ХВ-1100 — суспензія пігментів (або пігментів і наповнювачів) у розчині перл хлорвінілу в суміші органічних розчинників, полімерів, пластифікаторів.

ХВ-785 — суспензія пігментів у розчині хлорованої полівінілхлоридної й алкідної смоли у суміші органічних розчинників, пластифікаторів.

ХВ-124 — суспензія пігментів у розчині смоли ПСХ-ЛС і алкідної смоли в суміші летких органічних розчинників з додаванням пластифікаторів.

НЦ-25 суспензія пігменту, пластифікатора, диспергатора в розчині нітроцелюлози й інших смол у суміші летких органічних розчинників.

Інструменти для виконання робіт

Флейцева щітка — призначена для розтушовування фарби.

Плоска щітка — призначена для нанесення фарби на поверхню.

Шліфувальний папір — призначений для шліфування поверхонь.

Пемза — призначена для шліфування фарби на поверхні.

Послідовність виконання робіт

При підготовці обштукатуреної поверхні під поліпшене фарбування кількість операцій, що виконують, збільшується.

Після підмазування пошкоджених місць і їх шліфування роблять такі операції: одне суцільне шпаклювання з шліфуванням і зніманням пилу, грунтування з флейцюванням і шліфуванням. Після цього виконують перше фарбування із флейцюванням і шліфуванням фарбової плівки.

Після шліфування поверхню протирають ганчіркою або сухою плоскою щіткою від пилу і ґрунтують рідкою сумішшю оліфи з невеликою кількістю олійної фарби. Ґрунтувальна суміш може мати білий колір або відповідати кольору фарби для остаточного фарбування.

Нанесену на поверхню ґрунтувальну суміш флейцюють сухою щіткою (флейцем), не набираючи на неї фарби. При цьому довга тонка волосінь щітки розрівнює свіжу ґрунтувальну плівку і робить її рівнішою й тоншою. Шар ґрунтовки після висихання злегка шліфують пемзою або дрібною шліфувальною шкуркою. Після цього всю поверхню уперше фарбують, фарбову плівку флейцюють, а після висихання шліфують.

При підготовці обштукатурених поверхонь до високоякісного фарбування додатково виконують друге, а іноді і третє шпаклювання. Для цих робіт застосовують ті самі шпаклювальні суміші, але товщина шару другої і третьої і шпаклівок не повинна перевищувати 0,5 мм. Після висихання кожний шар шпаклівки шліфують дрібнозернистою шліфувальною шкуркою і очищають від пилу. Після цього послідовно виконують такі самі операції, що й при підготовці поверхні під поліпшене фарбування.

Підготовка дерев’яних поверхонь під фарбування неводними сумішами

При підготовці дерев’яної поверхні під поліпшене фарбування виконують такі операції: очищають поверхні, вирізують сучки і засмоли, прооліфлюють, частково підмазують, шліфують, одне суцільне шпаклювання поверхні з шліфуванням і зніманням пилу, грунтування і перше фарбування з флейцюванням і шліфуванням кожного шару. прооліфлюють підмазані місця і ґрунтують (перше фарбування)

Шар шпаклівки після висихання шліфують, поверхню очищають від пилу ганчіркою і прогрунтовують. Флейцюють ґрунтувальний шар щіткою-флейцем, рухаючи її вздовж волокон деревини, а після висихання о шліфують.

Так само наносять і обробляють шар першого фарбування.

Підготовка поверхонь під високоякісне фарбування олійними сумішами відрізняється від підготовки під поліпне фарбування тим, що додатково виконують друге шпаклювання поверхні з шліфуванням її і зніманням пилу.

Після прооліфлювання поверхні, підмазування щілин вибоїн гумовим або дерев’яним шпателем наносять перший шар шпаклівки завтовшки 1,5−2,0 мм. Металевим шпателем користуватися не можна, оскільки він не надає шару потрібної товщини і при розрівнюванні шпаклівки повторює дефекти поверхні.

Після висихання перший шар шпаклівки шліфують пемзою або крупнозернистою шліфувальною шкуркою і о поверхню очищають ганчіркою від пилу. Другим шаром шпаклівки вирівнюють нерівності на поверхні, шпаклювальну суміш для другого шару роблять рідшою, а носять металевим шпателем. Для шпаклювання дверей, вікон та інших внутрішніх дерев’яних поверхонь (крім підлог) можна застосовувати клейові шпаклівки.

Після висихання прошпакльованої поверхні її шліфують дрібною шліфувальною шкуркою, знімають пил і ґрунтують. Шар ґрунтовки флейцюють і шліфують.

Підготовлена поверхня не повинна мати подряпин, смуг від щітки та інших дефектів. Якість роботи залежить, якості матеріалів та від акуратності і послідовності копання кожної операції.

Нанесення фарби

Неводні фарбувальні суміші наносять на обштукатурені поверхні (стін і стель) валиками, щітками-ручниками або плоскими щітками.

До початку роботи щітку-ручник перев’язують шпагатом на 2/3 довжини волосіні. Під час роботи щітку занурюють у фарбу до половини волосіні, віджимаючи надлишок фарби об край посудини. Наносять фарбу на поверхню стін вертикальними мазками на відстані 5−7 см один від одного. Коли на щітці залишиться мало фарби, нанесені мазки розтушовують горизонтальними смугами доти, доки на поверхні не утвориться тонка плівка рівномірної товщини.

Остаточно розтушовують фарбу на стіні вертикальними рухами щітки зверху вниз, а на стелях — у напрямі падіння світла (рис. 1).

Рис. 3. Послідовність нанесення і розтушування олійної фарби на поверхні

Олійна фарбова плівка повинна бути якнайтоншою, бо інакше під верхнім її шаром, який швидше висихає, деякий час залишається рідка фарба. При значній товщині плівки таке нерівномірне висихання призводить до утворення на пофарбованій поверхні зморщок.

Фарбувати дерев’яні поверхні олійними сумішами можна тільки після повного висихання деревини. Фарбу наносять ручниками, розтушовуючи її вздовж волокон деревини. Фарбувати починати, з верхньої частини віконної рами, фарбуючи спочатку горизонтальні бруски, а потім вертикальні. Щоб не бруднити скла, при фарбуванні вікон застосовують спеціальні щитки з фанери, бляхи або пластмаси (рис. 141). Так само фарбують фільончасті двері, наносячи фарбу спочатку на горизонтальні бруски обв’язки, а потім на вертикальні. Після цього фарбують фільонки дверей, розтушовуючи на них фарбу вздовж волокон деревини.

Дерев’яні підлоги фарбують сумішами, приготовленими лише на натуральних або напівнатуральних оліфах, які створюють міцні і стійкі до витирання плівки. Фарбувальну суміш наносять фарборозпилювачем, валиком або щіткою. Працюючи щіткою, суміш спочатку наносимо, впоперек дощок, а остаточно розтушовують уздовж дощок.

Покриття поверхні олійно-смоляними і бітумними лаками

Оскільки олійно-смоляний лак утворює прозору плівку, дерев’яні поверхні треба підготовляти до фарбування так, щоб не порушити текстури (рисунка) самої деревини. Лакують тільки щільно підігнані, добре обстругані, цикльовані і шліфовані поверхні. Якщо в місцях стиків окремих елементів конструкцій є щілини, то їх потрібно підмазати шпаклівкою. Колір шпаклівки має бути такий самий, як і колір деревини. Шпаклівку наносять сталевим шпателем.

Коли підмазані місця висохнуть, поверхню шліфують шкуркою № 10−16, водночас очищаючи її від ворсу. Щоб заповнити пори в деревині і зменшити витрату лаку, застосовують порозаповнювачі, які бувають порошкоподібні і рідкі. З цією метою можна використовувати також розведену розчинником оліфу. Оліфу або інший рідкий порозаповнювач наносять щіткою або фарборозпилювачем. Коли після покриття поверхня висохне, її шліфують, а потім наносять шар лаку.

Олійний лак наносять на поверхню тонкою волосяною щіткою, не допускаючи повторного нанесення його на вже оброблену поверхню, і добре розтушовують. Коли перший шар лаку висохне поверхню обов’язково шліфують дрібнозернистою шкуркою № 8−10 або пемзовим порошком такої самої зернистості. Відшліфовану поверхню покривають другим шаром лаку.

Якщо потрібно зробити більш якісну роботу, то очищені поверхні прооліфлюють, підмазують, шліфують підмазані місця і ґрунтують оліфою. При підготовці застосовують олійні підмазувальні суміші, до складу яких додають залізний сурик. Підготовлену поверхню вкривають лаком.

Вимоги до якості роботи

Якість малярних робіт повинна відповідати таким вимогам:

поверхні, пофарбовані олійними, емалевими і лаковими сумішами, повинні мати однотонну фактуру;

не допускаються просвічування розміщених нижче шарів, а також плями, відлипність, зморшки, потьоки, пропуски, куски плівки, помітні зернини фарби, дефекти шліфування і сліди від щіток;

поверхні, покриті лаками, повинні бути глянцеві, без відлипності;

щілини і потовщення лакової плівки не до пускаються;

Охорона праці

При виконанні малярних і шпалерних робіт необхідно працювати на справних риштуваннях, помостах, драбинах та інших пристроях, виконуючи вимоги при виготовленні І встановленні їх, а також додержуючись правил техніки безпеки під час роботи на висоті.

Ручний інструмент, яким працює маляр, має бути справним. Дерев’яні ручки інструменту виготовляють із твердої деревини (бук, граб, береза), вологість якої допускається не більш як 12%. Вони повинні бути добре оброблені, пошліфовані і міцно з'єднані з інструментом.

До початку малярних робіт у приміщеннях з відкритою електропроводкою струм вимикають.

Малярні суміші готують в спеціально виділених для цього приміщеннях, обладнаних вентиляцією, У приміщенні не можна палити або застосовувати нагрівальні їй прилади з відкритим полум’ям. Тут треба обладнати щит з пожежним інструментом і поставити ящики з піском.

Підігріваючи оліфу, каніфоль або віск, слід стежити за тим, щоб вони не розбризкувались і не загорялись. Забороняється заповнювати посудину оліфою більше ніж на ¾ її об'єму, доводити оліфу до кипіння, додавати розчинники в посудину, не знімаючи її з вогню.

Лакофарбові матеріали, в яких містяться токсичні речовини, використовують відповідно до вимог інструкції з їхнього застосування. Робітники, які готують суміші з цих матеріалів, повинні бути проінструктовані, а також забезпечені респіраторами із спеціальними фільтрами, розчинниками, мийними засобами і теплою водою. Не дозволяється користуватись для фарбування внутрішніх поверхонь свинцевими білилами або фарбами, виготовленими на їхній основі, а також застосовувати бензол і етильований бензин для розведення фарб. Слід бути обережними при виготовленні малярних сумішей з отруйними пігментами (свинцевий крон, мідянка) і розчинниками (ацетон, дихлоретан тощо). Після роботи і перед їжею обов’язково треба добре вимити руки.

Під час фарбування внутрішніх поверхонь неводними фарбами забезпечують штучну або природну вентиляцію приміщень, але без протягів. При пневматичних засобах фарбування поверхонь, а також під час роботи з мастиками, клеями і лакофарбовими матеріалами, в яких містяться токсичні леткі речовини, робітники мають забезпечуватися респіраторами відповідного типу і захисними окулярами. Робітники, які постійно працюють з такими матеріалами, обов’язково повинні періодично проходити медичний огляд.

Для зменшення кількості пилу в приміщенні при зніманні старих клейових плівок поверхню змочують водою. Знімаючи плівку із стелі, працюють в захисних окулярах.

Випалювати стару олійну плівку паяльними лампами в приміщенні можна лише при надійній вентиляції, що забезпечує дво- і трикратний обмін повітря.

Працювати з розчинами соляної кислоти і сумішами, у складі яких є каустична сода, треба в спецодязі, гумових чоботях, рукавицях і в захисних окулярах.

Очищаючи поверхні за допомогою піскоструминного апарата, одягають скафандр або захисний шолом і гумові рукавиці. Пісок для роботи треба брати з невеликою кількістю пилу.

Зовнішню поверхню віконних рам фарбують в приміщенні до їх навішування або з зовнішнього риштування. Рами світлових ліхтарів і скляних дахів фарбують із спеціальних драбинок, при цьому ставати на раму забороняється. Фарбуючи дахи і світлові ліхтарі, застосовують запобіжний пасок, прив’язуючись до міцної нерухомої частини будинку або інших безпечних місць.

Під час роботи на даху з великим похилом слід також користуватись драбинкою, прикріпленою до гребеня даху. При фарбуванні ринв користуються індивідуальною колискою з поручнями і опорою для ніг.

Апарати, що працюють під тиском (фарбопульти, компресори тощо), а також шланги до початку роботи перевіряють на тиск, який має бути у 1,5 рази більшим від робочого. Манометри на пневматичних апаратах повинні бути опломбовані. Після перевірки апарата складають відповідний акт.

Під час роботи з перхлорвініловими фарбами і лаками маляри повинні бути забезпечені і користуватись протигазами з примусовою подачею повітря. Фарбувати зовнішні поверхні цими фарбами можна при температурі, що не перевищує 4 °C.

Список використаної літератури

1. Добровольский Г. М. Малярні і шпалерні роботи: Підручник. — К.: Вища шк., 1992. — 383с.: іл.

2. Малярні роботи (інтегрований курс модульного навчання): Підручн. для проф. — техн. навч. закладів: У 3 ч. / А.С. Нікуліна, С. Г. Заславська, Н. Г. Ничкало та ін. — Ч.І. — К.: Вікторія, 2006. — 288 с. + кольор. вклейка.

3. Малярні роботи (інтегрований курс модульного навчання): Підручн. для проф. — техн. навч. закладів: У 3 ч/.С. Нікуліна, С. Г. Заславська, Н. Г. Ничкало та: Ч. II. — К.: Вікторія, 2006. — 224 с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой