Озеленення території дитячого садка "Казка"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Сельскохозяйственные науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Зміст

  • Реферат
  • Вступ
  • Розділ I. Природно-кліматичні умови
  • 1.1 Клімат
  • 1.2 Рельєф
  • 1.3 Гідрологічно-грунтові умови
  • Розділ II. Характеристика об'єкту
  • 2.1 Місце розташування і функціональне призначення об'єкту в системі озеленення населеного пункту
  • 2.2 Характеристика забудови та елементів благоустрою
  • 2.3 Інвентаризація та аналіз існуючих насаджень
  • Розділ III. Проектні пропозиції, щодо технології і організації робіт
  • 3.1 Ландшафтна організація території об`єкту
  • 3.2 Формування насаджень та характеристика запроектованих дерев і кущів
  • 3.3 Характеристика асортименту декоративно-листяних і квіткових рослин
  • 3.4 Водойми
  • 3.5 Благоустрій території
  • 3.6 Влаштування газону
  • 3.9 Агротехнічні заходи по догляду за насадження
  • Розділ IV. Механізація робіт
  • Розділ V. Охорона праці та техніка безпеки при проведені запланованих робіт
  • Розділ VIII. Охорона природи
  • Розділ VI. Технологічна частина
  • Розділ VII. Економічне обґрунтування проектних рішень. Розрахунок вартості матеріалів
  • Висновок

Реферат

Дана дипломна робота складається з двох частин: графічного матеріалу і пояснювальної записки. Графічні матеріали складаються з опорного плану, генерального плану, розбивочного креслення, посадкового креслення та фрагментів.

Пояснювальна записка має таку структуру:

Розділ I Природно кліматичні умови. В даному розділі описуються температурні показники даної території включаючи середньорічну температуру, рельєф території, гідрологічні умови тощо.

Розділ II Характеристика об'єкту. Місце розташування і функціональне призначення об'єкту в системі озеленення населеного пункту характеризує забудови і елементи благоустрою. Проводимо інвентаризацію та аналіз існуючих на саджень.

Розділ III Проектні пропозиції, щодо технології і організації робіт. А саме місце розташування і функціональне призначення в системі озеленення населеного пункту даного об'єкту. Формуємо насадження та характеризуємо запроектовані дерева, кущі, асортимент декоративно-листяних і квіткових рослин, записуємо загальні відомості про водойму, способи покращення благоустрій території, влаштування газону. Підбираємо агротехнічні заходи по догляду за насадженнями, машини для проведення механізації робіт.

Розділ V Охорона праці та техніка безпеки при проведенні запланованих робіт. Тут записуєм правела по охороні праці та інше.

Розділ VI Технологічна частина. Включає в себе технологію роботи на даній ділянці. Розділ VII Економічне обґрунтування проектних рішень. Обґрунтовуємо економічні затрати на облаштування даної території.

Розділ VIII Охорона природи. Проводимо роботи так, щоб не зашкодити навколишньому середовищу.

По закінченню записуємо висновок і список використаних літературних джерел, які ми використали при роботі. Додаємо додатки.

Вступ

Дитсадок «Казка» відноситься до об'єктів обмеженого користування. Його територія входить в планувальну структуру міста Березне на вулиці Андрієвській, отже. має важливе значення для самого міста.

Даний об'єкт знаходиться в умовно задовільному стані, оскільки його планувальна структура не зовсім відповідає: (відсутні функціональні зони), під асортимент порід є досить слабкий і містить рослини, що забороняються на об'єктах даного типу.

Проектування об'єктів зеленого будівництва передбачає три етапи: безпосереднє проектування, формування об'єкту та догляд за ним. Цим етапам передує детальний збір інформації та обстеження території на предмет функціональності, естетичності, природоохоронності та технологічності.

Враховують також що на території відсутні промислові підприємства, на них велике рекреаційне навантаження, ми розглядаємо даний об'єкт за функціональними і естетичними факторами.

Даний об'єкт має різні недоліки на предмет планувальної структури, оскільки в ньому присутні не всі функціональні зони, озеленення території, має слабкий асортимент рослин і містить породи, які не допускаються на об'єктах такого типу

Естетичність території має низьку оцінку, оскільки сам об'єкт має ряд недоліків: газон знаходиться в незадовільному стані і є лугового типу що не є добре також має прогалини та бур’яни; деякі дерева знаходяться в незадовільному стані і є потреб їх зрізати; присутні кущі ялівця козацького, які не допускаються на об'єктах такого типу; відсутні квіткові насадження.

Даний дипломний проект спрямований на виконання таких заходів:

1. Забезпечення повній відповідності функціонального призначення.

2. Підвищення естетичності території.

Для підвищення функціонального призначення території:

1) Проектуємо зони, дитячий майданчик, плодовий сад, додаємо нового обладнання та інше.

2) Водимо додатковий асортимент дерев, чагарників, квітково-декоративно листяних рослин, передбачаємо також заміну газонного покриття.

Даний комплекс заходів допоможе забезпечити вирішення проблем, двох найважливіших факторів функціональний та системний відповідно цим ми підвищуємо естетичний вигляд міста. Оскільки даний об'єкт входить в його планувальну структуру.

озеленення декоративний квіткова рослина

Розділ I. Природно-кліматичні умови

1.1 Клімат

Клімат Березнівщини помірно — континентальний. Порівняно вологий і теплий. Зима — м’яка, з частими відлигами, літо — тепле, з достатньою кількістю вологи. Клімат району формується під впливом ряду факторів. один з головних — географічна широта. 51 паралель ділить район майже на дві рівні частини. Від цього залежить кількість сонячного тепла і світла, що потрапляє на земну поверхню. Сумарна радіація на рік становить 97,2ккал/см2.

Більшу частину радіації земна поверхня дістає протягом теплого періоду, особливо з травня по вересень. Більшу частину земна поверхня отримує навесні і влітку (близько 80−90%). Взимку відношення відбитої радіації до сумарної сягає 70−75% і майже однакове по всій території. Влітку це відношення неоднакове в різних місцях: в лісах — 10−19%, на полях — 20−25%, на воді - 9−10%.

Другий важливий фактор — атмосферна циркуляція, тобто переміщення повітряних мас. На території Березнівщини переважають західні вітри, що прямують із Атлантики, рідше сюди проникають вітри з півночі, сходу і південного сходу — це континентальні вітри, що приносять взимку прохолодну суху погоду, а влітку жарку суху погоду, і ще рідше проникають повітряні маси із Середземномор’я, що приносять потепління і вологу взимку та опади влітку. Атмосферна циркуляція пов’язана з переміщенням над територією району циклонів і антициклонів.

Третім з найважливіших кліматоутворюючим фактором є характер підстилаючої поверхні. Роль її на території району загалом незначна, якщо враховувати її незначні розміри, протяжність, характер поверхні. Однак численні масив боліт на півночі і на північному сході району, значні масиви лісів на північному сході і півдні. Водні простори, підвищення на сході і півдні Березнівщини, осушені і заболочені землі - створюють передумови для утворення місцевих особливостей клімату окремих ділянок.

Багаторічна середньорічна температура в районі змінюється мало і становить (6,6−6,8 0С). Проте в різні роки вона буває різною: так середньорічна температура в 1997 р. становила +8,30С, а в 1998 р. +8,10С. Середньомісячна температура в січні 1997 р. становила — 5,10C? 1998 р. — 0. 50C, 1999 р. — 1,50С. Із зимових місяців найхолодніший місяцем року є грудень. Кількість днів із морозами, нижчими — 50С 25−30 днів, від — 5 до 00С 15−24 днів, із плюсовою температурою 30−40 днів. Протягом 10−20 днів взимку в основному переважає хмарна погода 45−50 днів, і лише 10−15 днів з ясним небом, і 15−25 днів буває похмуро.

Приблизно протягом 15 днів опади у вигляді снігу та 12 днів у вигляді дощу. Під час похолодання все навкруги покриває пухкий іній, а у відлигу на землю падає густий туман.

Іноді взимку бувають хурделиці, але їх кількість протягом 3 місяців не перевищує 7−8 днів. Часто на Березнівщиною взимку поширюється область високого тиску, тоді встановлюється малохмарна, морозна без опадів погода. Циклони, які приходять узимку з Атлантики і Середземномор’я приносять хмарність, снігопади, посилення вітру. В січні, лютому переважають західні, північно-західні, та південно-західні вітри, що приносять різкі пониження температури, що іноді досягає до — 300С. Мінімальна температура зафіксована Сарненською метеостанцією — 350С.

З температурним режимом тісно пов’язані строки і тривалість промерзання ґрунту. Стійке промерзання ґрунту 50−80 днів, глибина його в середньому досягає близько 60 см, найбільше 100−110 см. Болота. Які живляться підземними водами, промерзають неглибоко, а в мякі зими зовсім не замерзають.

Найбільший сніговий покрив припадає на лютий. Середня з найбільш декадних висот снігового покриву становить 20 см, максимальна ж може досягати 60−80 см. Найсухіший місяць січень, на нього припадає мінімум опадів, що становить 40−50 мм. Плюсова температура наступає вже починаючи із середини лютого, хоча вона переривається ще днями із морозами, снігопадами. Чим холодніший березень, тим тепліший квітень, теплий березень, прохолодний квітень, теплий травень. Заморозки на ґрунті іноді бувають ще на початку травня.

Стан неба на весні - це похмура та ясна погода. В березні опади бувають ще 3−7 днів у вигляді снігу, іноді сніг пролітає у квітні. Кількість днів з опадами збільшується від 10 — в березні, до 15 — в травні. Перші грози проходять в основному в травні.

На територією району весною панують в основному західні вітри, хоча і бувають і наступи холодного арктичного повітря. З настанням літа середньомісячні температури зростають, в червні - +19,6 0С, в липні +220С, в серпні +19,50С. І якщо температура червня і серпня фактично рівні, а липень — максимум температур, то кількість ясних днів різко зменшується від 10 — в червні до 4 — в серпні. Переважає похмурна погода. Кількість днів з перемінною погодою становить в червні від 15 до 28 в серпні. Найбільш вологий місяць — липень, кількість днів з опадами становить від 14 до 19, коли в червні, серпні не перевищує 15. На липень припадає найбільше гроз і становлять в окремі роки до 10 грозових днів. Серпень славиться найбільшими ранковими туманами.

Влітку над територією району панує Атлантичне повітря, це і пояснює часті опади, їх максимум становить 80−95 мм в липні, найчастіше вони бувають у вигляді злив, дощів, туманів.

Осінь наступає поступово, починаючи з вересня місяця пожовтіння листя і першими заморозками та снігопадами, які здебільшого починаються із середини жовтня. Стабільні морози починаються іноді вже з 10 листопада, а в затяжну осінь з 20 листопада.

Кількість з опадами збільшується від 12 у вересні до 16 у листопаді.

Коли у вересні переважають західні повітряні маси, то в жовтні та листопаді відчувається більший вплив східних повітряних мас, що приносять зниження температур.

У жовтні, а особливо в листопаді, різко збільшується кількість похмурих днів і на кінець листопада становить 17−18 днів. Часто випадають тумани.

1.2 Рельєф

Рельєф району рівнинний, його територія займає південну частину Поліської низовини. Середня висота поверхні 130−180 м. Найнижча точка в межах району знаходиться в заплаві р. Случ с. Князівка. Найвища Ї біля с. Губків (Соколині гори).

Нижча — північніша частина району, вища — південна та східна, де частково на територію Березнівщини відходять відроги Гощанського, Корецького плато на півдні, на сход і - Житомирського плато.

В межах кристалічного щита, на кристалічній основі, яка місцями виходить на поверхню, простягається значно заболочена Клесівська низовина із скелястими горбами, гранітними полями поблизу Маренина в межах якої трапляються яружно-болотні форми рельєфу.

Західну частину рельєфу займає Костопільська низовина.

Четвертинні відклади представлені в межах Українського кристалічного щита та Костопільської низовини — водо льодовиковими відкладами, що складаються з піску, гравію і гальки.

Права і ліва тераса р. Случ та прилеглої до них території в основному складені алювіальними відкладами надзаплавних терас, здебільш поширені піски із супісками, рідко підмішані суглинки і окремими острівцями торфу.

Заплава річки Случ та її приток складені з алювіальних відкладів заплав, склад яких — пісок, супіски, суглинки, торф.

1.3 Гідрологічно-грунтові умови

Гідрологічні умови. Березнівщина багата на поверхневі води і річки, озера, водосховища та ставки. Густота річкової сітки 0,3 км на км2 території.

Найбільша річка Случ. Вона бере початок за межами району і несе свої води з південного сходу на північ через територію всього району. У неї багато приток:

Праві: Комарня, Бобер, Видринка, Вілля;

Ліві: Стави, Сергівка, Бомбилівка.

Вона є притокою Горині, що впадає в Прип’ять, і належить до басейну Дніпра.

Русло річки в межах району не однакове. На півдні річкова долина вузька і становить від 100 до 300 м. Береги обривисті, круті, порівняно неширокі і мають малорозвинуті вузькі заплави, обмежовані високими крутими берегами. Минувши смт. Соснове, заплава річки різко змінюється. Швидкість течії зменшується, корінні береги стають пологими, окремі схили зливаються із заплавою. Заплава розширюється в обидві сторони і становить від 2 до 4 км. Русло петляє в межах заплави, підходячи то до правої, то до лівої тераси. В долині річки безліч малих і великих озер, озерцеставків. Одні з найбільших — Бабене (поблизу с. Вітковичі), Тоня (с. Бистричі), Батовшине (с. Городище), Князь озеро (с. Князівка).

Середня ширина русла від 80 до 150 м. глибина 1,5 — 2 м. Зустрічаються ями до 5 — 8 м., а в окремих місцях є броди.

Водоносність і рівень води в річці протягом року змінюється. Найбільша водоносність і найвищі рівні припадають на весну. Під час повеней вода затоплює майже всю долину річки. В режимі річок існує літній межень. У цей період рівень води у р. Случ найнижчий. Але він нерідко, частіше всього 1 раз на 4 роки, переривається літнім паводком, який найчастіше спостерігається в кінці червня, на початку липня, внаслідок літніх злив. Період межені триває до середини, кінця вересня, а в жовтні рівень води у річці поступово піднімається. Льодостав починається в залежності від року, в основному з кінця листопада до початку березня і триває 80−90 днів.

Зимою водний режим Случа і його приток мало змінюється. Весняна повінь наступає через 8−12 днів після скресу. Живлення річки — змішане. Основне джерело його живлення — талі снігові води, атмосферні опади, грунтові води.

На території району існує багато ставків. Найбільші з них поблизу сіл Поляни, Балашівка, Яцковичі, Друхове.

Загальна їх площа 5,77 км2. На річці Бобер неподалік села Князівка на штучному водосховищі створено риборозплідне господарство.

Модуль середньорічного водозбору поверхневого стоку, а районі становить — 3,5л/сек. з 1 кв. км.

Підземні води найбільш поширені у флювіогляціальних і давнє алювіальних відкладах у пісках із прошарками суглинків і глин. На правій і лівій терасах р. Случ — в давньоалювіальних відкладах у суглинках, супісках і пісках.

Поблизу м. Березне відкрито джерело мінеральних вод, на основі якого випускають місцеву мінеральну воду «Надслучанська». Є родонові джерела поблизу с. Більчаки.

Грунтові умови. В основному ґрунтовий покрив району, як і усієї Поліської низовини, куди відноситься Березнівський район, представлений такими генетичними типами: дерново-приховано-підзолисті піщані; дерново-підзолисті піщані й глинисто-піщані та глинисто-піщані глейові; дерновооглеєні; лучні й лучно-чорноземні; торфово-болотні ґрунти.

Територія району знаходиться в межах трьох ґрунтових районів Сарненського, Рокитнівського та Костопільського районів.

Сарненський ґрунтовий район займає північно-західну частину Березнівщини і тут переважають дерново-підзолисті (на підвищених ділянках) дерново-карбонатні ґрунти (в низинах), в заплаві р. Случ — лучні і лучно-чорноземні.

Всю правобережну частину р. Случ, північно-східну частину району займає Рокитнівський ґрунтовий район, де найбільш поширені дерево-підзолисті оглеєні ґрунти, дерново-приховано-підзолисті піщані, глинисто-піщані глейові. У районі с. Сівки зустрічаються торфово-болотні грунти, в заплаві р. Случ лучні і лучно-чорноземні.

Південну і західну частину району займає Костопільський ґрунтовий район. Основу ґрунтового покриття складають дерново-слабопідзолисті карбонатні й лучно-болотні ґрунти з окремими острівцями низинними торфовищами, а також дерново-підзолисті піщані та глинисто-піщані глейові, що займають терасу р. Случ від м. Березне майже до смт. Соснового.

Розділ II. Характеристика об'єкту

2.1 Місце розташування і функціональне призначення об'єкту в системі озеленення населеного пункту

Даний об'єкт розташований в структурі міста Березне по вулиці Цей об'єкт відноситься до групи обмеженого користування.

2.2 Характеристика забудови та елементів благоустрою

На території дитсадка казка є такі споруди та будівлі: будівля дитсадка «Казка», котельня, тіньовий навіс. В планувальну структуру об'єкту входять також асфальтовані доріжки. Можна охарактеризувавши їх стан як добрий, але все ж таки вони потребують реставрації.

Щодо функціонального зонування тут слід врахувати, що воно не відповідає вимогам. На території хаотично розміщено ігргрове та спортивне обладнання, відсутні майданчики для дітей різного віку. Плодовий сад має незадовільний вигляд, дерева хворі і мають всохлий вигляд, через що, їх слід видалити.

З елементів благоустрою є лави, ліхтарі, спортивні майданчики на яких розміщені лази, турніки. Вони знаходяться в незадовільному стані, і вже не мають естетичного вигляду. Турнік не мають необхідної стійкості і є небезпечними для дітей.

2.3 Інвентаризація та аналіз існуючих насаджень

Дана територія має слабкий асортимент рослин і містить породи, які не допускаються на об'єктах такого типу. Газон знаходиться в незадовільному стані, оскільки містить прогалини, бур’янисту рослинність, а культурні трави представленні екземплярами, що не здатні витримувати велике навантаження. Деякі дерева знаходяться в незадовільному стані і є потреб їх зрізати, а саме: верба біла — вона немає привабливого вигляду і вражена хворобами; оцтове дерево — його стовбур вигнувся від нестачі вологи і поживних речовин; горобина звичайна — її заглушив ялівець козацький в наслідок чого вона втратила декоративний вигляд; ялина колюча — на її нижніх гілках почала осипатися хвоя, вершина дерева поступово всихає; яблуня лісова — вона втратила привабливий вигляд і вражена хворобами що здатні швидко заражати здорові дерева. Присутні кущі ялівця козацького, який не допускаються на таких об'єктах, тому їх необхідно викорчувати, відсутні квіткові насадження.

На території існують також насадження у відмінному стані, такі як липа дрібнолиста — вона формує рядову посадку і захищає від пилу та шуми дороги, що розміщена на проти; дуб червоний — росте солітером і відіграє велику роль в озеленені, бо має пишну крону і декоративне листя, туя західна — посаджена хаотично, має привабливий і здоровий вигляд; верба біла — є солітером і має дуже декоративний вигляд, завдяки плакучій формі крони.

Експлікація будинків, споруд, майданчиків, доріжки, малих архітектурних форм (існуючих)

№ з/п

Назва елементу

Стан (задовільний, незадовільний)

Відповідність функції об'єкту,

+/ -

1

2

3

4

1

Будівля дидсадка

задовільний

+

2

Котельня

задовільний

+

3

Навіс

задовільний

+

4

Ігрове обладнання

незадовільний

-

5

Спортивне обладнання

незадовільний

-

6

Доріжки

незадовільний

-

Відомість облікова дерев. Дитсадок «казка» який знаходиться в місті Березне.

Вид насаджень (рядова,

групова посадки тощо).

Порядковий номер запису дерев

Назва породи дерев та її основних видів і форм

Вік (років)

Діаметр на висоті 1,3 м стовбура дерев (см)

Висота дерева (м)

Кількість дерев (шт)

Повнота насаджень (кількість дерев на 1 га)

Якісний стан дерев

добрий

задовільний

незадовільний

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Рядова посадка

Липа дрібнолиста

10

26

11

7

7

+

Рядова посадка

Туя

західна

15

16

5

10

10

+

Солітер

Дуб

червоний

17

23

8

5

+

Солітер

Верба біла

11

18

9

2

2

+

+

Група

Яблуня

звичайна

6

11

5

1

1

+

Рядова посадка

Ялина

колюча

14

16

5

4

4

+

Солітер

Ялина

колюча

14

16

5

3

3

+

Відомість обліку кущів у групових посадках і тих, що ростуть окремо. Дитсадок «казка» який знаходиться в місті Березне

Вид насаджень (алейна, рядова, групова посадки)

Порядковий номер запису кущів

Назва породи кущів, її основних видів і форм

Всього (років)

Кількість кущів (одиниць)

Якісний стан кущів

добрий

задовільний

незадовільний

3

4

5

6

7

8

9

10

групова

Ялівець козацький

1,5

4

+

Відомість обліку газонів. Дитсадок «казка» який знаходиться в місті Березне

Типи газонів

Площа (кв. м)

Вік (роки)

Якісний стан газонів

Добрий

Задовільний

Незадо-

вільний

3

4

5

6

7

8

Звичайні

7

+

Розділ III. Проектні пропозиції, щодо технології і організації робіт

3.1 Ландшафтна організація території об`єкту

Ландшафтна організація включає об'ємно-просторову структуру обєкту, виявлення композиційних центрів та осей, а також видових точок. Об'ємно-просторова структура даного об'єкту характеризується відкритим типом. Згідно нашого проектного рішення вона змінюється на напіввідкритий тип, який характеризується збільшенням закритих територій. Ці закриті території представлені груповими посадками чагарників, рядовими посадками дерев, а також живоплотами. Дана структура включає також солітерні посадки, що є необхідними на дитячих майданчиках, особливо в день, коли сонце підіймається високо в небо. Це є необхідним оскільки вберігає дітей від палючих променів.

Головним елементом композиції є будівля дитсадка. Всі інші елементи об'єкту знаходяться в підпорядковуючому стані. При впровадженні проектних рішень, дана ієрархія була збережена.

Вся композиційна побудова об'єкту проектувалася з розрахунку її огляду із середини.

3.2 Формування насаджень та характеристика запроектованих дерев і кущів

Туя західна (Thuaoccidentalis «Danica»). Карликовий, кулястої форми сорт західної туї, (у віці 10 років 0,4 м в діаметрі). Хвоя коротка, щільна, світло-зеленого кольору. Вимагає досить родючого і вологого грунту. Рекомендується для маленьких присадибних ділянок, кам’янистих садів.

Спірея калинолиста. (Spiraea opulifolius Spiraea opulifoliusDart’s Gold.) Висота і діаметр крони до 3 м. Зростає швидко, річний приріст 30−40 див. Теневиносливий. Квітне в червні-липні білими, рожевими кольорами. До грунту невимогливий. Морозостійкий. Розмножують насінням, черенками, діленням кущів.

Скуммпія звичамйна, райдерево, сумамх (Cotinus coggygria Scop.) (Rhus cotinus L.). Місцеві назви — жовтушник, парикове дерево. Високий кущ або деревце родини сумахових (1−6 м заввишки) з дрібно-тріщинуватою коричнево-бурою корою. Пагони зелені або фіолетові, товстуваті, на зрізі виділяють слабопомітний молочний сік. Листки чергові, прості, округлі або обернено яйцеподібні (3−8 см завдовжки, 2−4 см завширшки), майже шкірясті, цілокраї, на довгих (1−4 см завдовжки), черешках, зверху голі, матово-зелені, знизу сизі, опушені, з мережею добре помітних жилок, при розтиранні мають специфічний запах. Квітки дрібні, зеленувато-жовті, зібрані у кінцеві волотисті прямостоячі суцвіття (15−30 см завдовжки), здебільшого одно-, рідше двостатеві або стерильні. Оцвітина подвійна, чашечка п’ятилисткова, віночок п’ятипелюстковий, тичинок п’ять, зав’язь верхня Після обпадання стерильних квіток квітконіжки їх видовжуються, вкриваються білими або рожевими волосками, надаючи суцвіттю декоративного вигляду. Плід — суха косо-оберненояйцеподібна кістянка (3−5 мж завдовжки), спочатку зеленувата, згодом чорнувата. Скумпія росте в підліску листяних, рідше мішаних лісів, на сухих, кам’янистих схилах, вапнякових відслоненнях, рідше на приморських пісках. Світлолюбна, морозостійка рослина. Цвіте у травні-червні. Поширена в Лісостепу й Степу, у гірському Криму і в передгір'ях. Розводять у культурі по всій Україні.

Дівочий виноград (Vitis, Partenocissus) — рід сімейства виноградові. Це великі дерев’янисті листопадні, рідше вічнозелені ліани з щільною корою. Піднімаються вгору за допомогою розгалужених вусиків, гачкуватих заломлених, що захоплюють опору і обвиваються навколо неї, або вусиків з кінчиками, що потовщуються або розширюються в овальні присоски, які приростають до опор. Всі представники роду мають декоративне листя, малопривабливі зеленуваті квітки, зібрані в волотисте суцвіття і неїстівні, синювато-чорні з легким сизуватим нальотом плоди. Частіше за інших вирощують дівочий виноград пятилистковий.

Jasminum (J. sambac) Жасмин самбак, або кімнатний жасмин — це чагарник з гіллястим вюнким стеблом, і гілками, довжина яких може досягати 5−6 м. На стеблі знаходиться довге короткочерешкове або сидяче листя, розташоване супротивно. Листя жасмину забарвлене в ясно-зелений колір і має овальну форму. Квітки рослини дрібні, білі, зібрані в суцвіття. Вони відрізняються незвичайно приємним ароматом. Жасмин низький відрізняється розкидистими гілками і трійчастими листками, які забарвлені знизу в ясно-зелений, а зверху — в темно-зелений колір. Квітки жасмину дрібні, жовті, зібрані в суцвіття зонтикоподібної форми.

Ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.) — високе дерево родини маслинових (20−40 м заввишки) з ажурною, високо піднятою кроною і струнким стовбуром з ясно-сірою гладенькою корою, яка на старих деревах стає дрібнотріщинуватою. Пагони сірувато-зелені з вугільно-чорними великими бруньками. Листки (до 40 см завдовжки) непарноперисті, супротивні з 3−5 (6) парами бокових листочків. Листочки ланцетні, лінійно — або овально-ланцетні, загострені, зубчасті або цілокраї, сидячі, знизу трохи опушені. Квітки зібрані у більш-менш щільні волотисті суцвіття, одностатеві чи двостатеві, не мають оцвітини. Тичинкові квітки містять дві фіолетово-бурі тичинки, а маточкові - одну маточку з темно-бурою двороздільною приймочкою. Зав’язь верхня. Плід — однонасінна сплюснута лінійно-ланцетна крилатка (2−2,5 см завдовжки), часто гвинтоподібно закручена.

3.3 Характеристика асортименту декоративно-листяних і квіткових рослин

Brigid mixed Анемона — декоративні рослини, і їх успішно можна використовувати для прикраси парків, садів, скверів. Розмножують їх як насінням, так і частинами кореневищ. Ефемероїди види анемона широколистяних лісів слід вирощувати під пологом широколистяних дерев та чагарників у напівзатінку.

Стокротки багаторыічні Bellis perennis. _Багаторiчна трав’яниста рослина родини айстрових. Стебло (квiткова стрiлка) прямостояче до 25 см заввишки, безлисте. Листки в прикореневiй розетцi лопатчасто-яйцеподібнi. Квiтки дрiбнi, зiбранi в кошики, крайовi — язичковi, маточковi, одноряднi, бiлi або рожевi; серединнi — трубчастi, двостатевi, жовтi. Цвiте у квiтнi — червнi. Плід — сiм’янка. Росте на луках, у гаях. Заготовляють траву в перiод цвiтiння.

Sedum acre L. - очиток їдкий (заяча капуста). Родина: Grassulaceae — товстянкові. Багаторічна невелика (5−15 см заввишки) трав’яниста «соковито-м'ясиста» («сукулентна») поширена рослина з висхідними квітконосними стеблами. Листки циліндричні, з опуклими спинками, зубчасті, сидячі, супротивні, часто черепичасто розміщені вздовж стебла. Квітки жовті, майже сидячі на верхівках стебел і в пазухах верхніх листків. Пелюстки лінійно-ланцетні, в 2 — З рази довші за частки чашечки. Цвіте в червні - липні. Росте на сухих піщаних і кам’янистих грунтах, схилах, горбах, обривах. Часто утворює, немовби, невеликі килимки серед присохлої трави. Іноді можна зустріти його на старих стінах руїн і на старовинних каменистих огорожах. Поширений в Європейській частині СРСР каменистих

Колеус Блюма Соleus. Blumei. Колеус — невелика багатолітня трав’яниста або напівчагарникова рослина. Стебло прямостояче, ребристе, чотиригранне, соковите, зеленого кольору. В дорослої рослини нижня частина стебла нерідко дерев’яніє. Деякі види колеуса досягають у висоту 80 см, другі не перевищують 10 см. Супротивно розташоване листя забарвлене в бронзово-коричневий або темно-червоний колір з ясно-зеленою облямівкою по краю. Листя гібридних сортів цієї рослини має найрізноманітніше забарвлення: на однотонному фоні можуть виділятись яскраво забарвлені жилки, плями, смужки або крапки. Форма листочка широкосердцевидна, довгаста або яйцевидна з цілісним, глубоконадрізаними, хвилястими, порізаними краями, що робить рослину схожою на кропиву, звідки пішла друга назва колеуса — кольорова кропива. і часто поверхня листкової пластинки колеуса густо покрита м’якими волосками. Розмір листя варіюється від 2 до 15 см. Період цвітіння рослини доводиться на весняно-літній час. Квітне колеус дрібними непримітними квітками зібраними в невелике колосовидне суцвіття. Пелюстки — з двогубим віночком, забарвлені в ніжно-блакитний або синьо-фіолетовий колір.

Герамнь або журавемць (Geranium album) Герані - одно-, рідше багаторічні трав’янисті рослини. Стебло — заввишки від 20 до 60 см. Кущ герані лучної (Geranium pratense) Листки — на довгих черенках, пальчасто-, рідше перисторозсічені, в багатьох гераней м’яковорсисті. Квітки — правильні, двостатеві; з п’ятилистної чашечки розкриваються 5 майже круглих пелюсток, розташованих на рівній площині. Колір квітів — бордовий і ліловий різних відтінків, синій, білий тощо. Плід герані розкривається п’ятьма стулками. Трави і напівкущі герані поширені по всьому світі, особливо в помірній зоні Північної півкулі, зокрема у східному

Ехінацея пурпурова Echinacea purpurea.

/

Родина: Айстрові. Поширення Батьківщина — Північна Америка. Коренева система — кореневище. Стебло прямостояче, 50−160 см заввишки. Листки прості, ланцетовидної форми, краї зазубрені, в нижній частині стебла довгочерешкові, а в верхній — сидячі. Суцвіття великі, утворюють кошик, складаються з дрібних квіток пурпурно-червонуватого або жовтуватого кольору. Плід — сім'янка. Насіння дрібне.

Амйстра альпімйська Aster alpinus - багаторічна трав’яниста рослина до 20 см заввишки. Цвіте у липні - серпні. Дуже гарні суцвіття — кошики цієї рослини особливо яскраво виділяються на фоні низькорослої альпійської рослинності і приваблюють туристів. ця рослина зростає на Кавказі, Південному Уралі та Алтаї. Крім того, росте в горах Середньої та Південної Європи.

Жоржина червона (Gallery Matisse). Сюди відносяться 9 вельми великих багаторічників з великими голівками квіток, іноді кулястими. Листя прості, попарно сидячі. Порожні стебла досягають у висоту до 2,5 м. Коріння клубневідно-потовщені. Опис: рід об'єднує, за різними даними, від 4 до 24 видів, поширених переважно в гірських районах Мексики, Гватемали, Колумбії. Багаторічні рослини з м’ясистими, клубневідно-потовщеним корінням. Надземна частина рослин щорічно відмирає до кореневої шийки. Стебла прямі, гіллясті, гладкі або шорсткуваті, порожнисті, до 250 см заввишки. Листя перисті, іноді двічі або тричі перисті, рідше цілісні, 10−40 см завдовжки, різного ступеня опушеними, зелені або пурпурові, розташовані супротивно. Суцвіття — кошики. Обгортка чашоподібні, що складається з 2−3 рядів зелених листочків, зрощених в основі. Крайові квітки язичкові, великі, різного забарвлення і форми; середині - трубчасті, золотисто-жовті або коричнево-червоні. Плід — сім'янка. У 1 г близько 140 насіння, що зберігають до 3 років можливість сходити.

3.4 Водойми

На дані території ми влаштовуємо хлюпальний басейн. Щоб його встановити викопуємо котлован, ширина і довжина залежить від величини корита. Після цього поміщаємо вже готове пластикове корито на дно котловану, наповнюємо водою до 40−50 см. Басейн повинен добре прогрітися перед тим як ним користуватися. Підчас використання басейна необхідно його почистити від сміття і листя, міняти воду.

3.5 Благоустрій території

Для підвищення рівня благоустрою з метою покращення комфортних умов нами було передбачено розміщення на об'єкті додаткових елементів, зокрема лав, ліхтарів, басейну, навісів, ігрового обладнання тощо. Дорожнє покриття на майданчиках і доріжках також потребує заміну. Відповідно до цього нами запроектовано заміну асфальтового покриття на плитку.

3.6 Влаштування газону

Для створення газонів в основному використовують злакову рослинність, яка утворює густий травостій і щільну дернину. Рівні ділянки газонів розширюють просторово-зорове сприйняття садово-паркових композицій.

Газони за своїм функціональним призначенням розподіляють на: партерні, звичайні, лучні, спортивні, ігрові та квіткові (мавританські).

Спортивні й ігрові газони. Газони цього типу мають бути покриті дерниною, яка б відрізнялася високою звязністю, доброю несучою здатністю, особливою стійкістю до механічних пошкоджень і швидко просихала.

Спортивні газони створюють на однорідному за структурою і потужністю рослинному шарі землі завтовшки не менше 15 см. Земля має бути добре дренованою, характеризуватися, як вже зазначалося, високою звязністю і збалансованим співвідношенням основних поживних речовин.

Нахил ділянки газону може бути спрямований в один, два або чотири боки і становити 0. 005−0. 01 або 5−10 мм на 1 м довжини. Після вирівнювання основи газон вкатують катками масою 15−20 кг.

Для спортивних газонів рекомендують влаштовувати дренаж. На важких грунтах дрени закладають частіше (4−8 м) і ближче до поверхні (60 см), але не нижче глибини промерзання; на середніх рідше (10−12 м) і глибше (90−100 см).

На важких водонепроникних грунтах краще влаштовувати суцільний дренаж із щебеню (фракція 20 мм) шаром 10−15 см, гравію чи керамзиту (фракція 8 мм), шаром 5−7 см та крупнозернистого піску шаром 7−10 см, нахилом не менше 0. 008.

3.9 Агротехнічні заходи по догляду за насадження

Догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом усього року і включає: підживлення, полив, обрізування крон дерев і кущів, вирізування сухих сучків і гілок, знешкодження омели, обробку отрутохімікатами, утеплення кореневої системи, штикування ґрунту в ямах, розкриття і розв’язування кущів неморозостійких порід, стрижку живоплотів.

Полив в умовах міст та інших населених пунктів є однією з важливих умов нормального росту та розвитку більшості декоративних рослин

протягом усього періоду вегетації. Полив повинен забезпечувати постійну оптимальну вологість ґрунту — 60% від повної вологоємності в кореневозаселеному шарі на глибині до 60−70 см. Під час проектування об'єктів зеленого будівництва необхідно передбачати влаштування спеціальних поливальних водопроводів.

Норми поливу залежать від кліматичних і погодних умов, механічного складу ґрунту та його вологості, ступеня вологолюбності і посухостійкості порід дерев, глибини та ширини залягання кореневих систем. У середньому поливання дерев належить проводити з рахунку 30−50 л на 1 м¤ пристовбурної площі на ґрунтах легкого механічного складу (супіщаних і штучних насипів без утримання органічних речовин) і 50−80 л на ґрунтах важкого механічного складу (окультурених глинистих і суглинкових, з великим вмістом торфу, тощо).

Термін і кратність поливу залежать від часу посадки, фази розвитку дерев і кліматичних та погодних умов. Молоді дерева віком до 15 років у суху і жарку погоду належить поливати до 15 раз за вегетаційний період. Для доросліших рослин кратність поливу знижується до 4−6 раз, кількість поливань на масивах може бути знижена до 4−2 раз за сезон.

. Крони рослини доцільно обмивати препаратами мийних засобів: зеленим милом, сульфанатом «Універсал» або будь-яким пральним порошком, який не містить відбілювальних компонентів.

Освіжувальні поливи проводяться до повного змочування листя і хвої ранком (не пізніше 8−9 годин) або ввечері (після 18−19 години) — в міру їх забруднення в період вегетації. Кратність обробітку може варіювати залежно від наявності пилу і кіптяви на листях, хвої і пагонах крони.

Мінеральні підживлення необхідно проводити 2−3 рази за вегетаційний період: перший раз — весною, в період розкриття бунькових лусок та вегетаційного росту пагонів; другий — в період повного розпускання листя; третій — восени, в період листопаду з кінця серпня до другої декади грудня. Мінеральні добрива при кореневих підживленнях вносяться шляхом

поверхневого розкидання, осередковим способом у свердловину глибиною 25−35 см діаметром 4−5 см, по 3−5 шт. на 1 м пристовбурної лунки або у вигляді рідких мінеральних підживлень.

Сухі підживлення належить проводити після дощу або поливу у вигляді суміші: 1 вагова частина аміачної селітри, 3 частини суперфосфату, 1 частина калійної солі. Суміш мінеральних добрив розсіюють навколо рослини, відступаючи від стовбура у молодих дерев на 0,3−0,5 м, у дорослих на 0,5−1м, у чагарників 0,3 м від кореневої шийки. Після сухого підживлення необхідно провести сильний полив насаджень. Оптимальна норма внесення добрив під час другого підживлення становить 35−40 г на 1 м¤ лунки.

Найефективніші рідкі мінеральні підживлення проводять із розрахунку 30−50 л для одного дерева в містах лісової зони і 50−75 л/м¤ - у степовій. Для чагарників рекомендується норма 10−15 л/м¤ поливальної площі. У процесі догляду за чагарниками мінеральні солі бажано вносити в рідкому вигляді з розрахунку: азот — 5−7 г діючої речовини на 1 квадратний метр два рази за період вегетації (перший раз — у період формування листяного апарату, другий — у період бутонізації чагарників), фосфорні - у такій же кількості один раз протягом двох періодів вегетації. Калій — по 6−8 грам діючої речовини на 1 квадратний метр щороку.

Рідкі органічні добрива (настої) вносяться після дощу або поливу в заздалегідь розпушений ґрунт. Настій коров’ячого гною розводиться у співвідношенні 1: 5, пташиного посліду — 1: 15. Після підживлення поверхню ґрунту необхідно розпушити.

Рідкі добрива доцільно вносити безпосередньо в зону залягання основної маси коріння за допомогою системи гідробурів, змонтованих на поливомийних машинах типу ПОМ-10, ПМ-130 або гідроімпульсних типу «Крона».

Підживлення насаджень органічними добривами проводять 1 раз у 2−3 роки способом внесення до 40 т/га (кг на 1 м¤) компостів, гною, торфу з рівномірним розподілом по пристовбурній лунці, що відповідає 1−1,5 розмірам крони, відступивши від кореневої шийки дерева або куща. Після такого підживлення землю в лунці перекопують на глибину 10 см.

Для усунення негативного впливу ущільнення ґрунту і ефективного підживлення дерев проводять дренування пристовбурних лунок. Для цього навколо стовбура на відстані 60−80 см робиться 5−6 свердловин діаметром 7−12 см на глибину 50−80 см. Свердловини заповнюються компостом, перегноєм або деревною тирсою в суміші з торфом і мінеральними добривами. Дренування, яке сприяє активізації росту кореневої системи, проводиться восени через 3−5 років.

Для мульчування ґрунту застосовується торф, компост, перегній і тирса. Товщина мульчі 3−4 см. Мульчування проводиться весною або на початку літа після встановлення в ґрунті нормального режиму вологості.

Для запобігання попадання сміття і хлоридів з талих вод і відведення їх у зливостоки на тротуарах по периметру лунок слід влаштовувати обмежувальні бортики.

Для боротьби з бур’янами застосовуються два способи: механічний (сапання, скошування) і хімічний (із застосуванням гербіцидів).

Враховуючи неглибокий розвиток кореневої системи більшості дерев та чагарників, глибина розпушування не повинна перевищувати 5−10 см у дерев і 3−5 у чагарників.

Теплолюбиві рослини, які можуть вимерзнути зимою, необхідно утеплювати. При груповій посадці утепленню підлягає вся площа, яку займає група. Утеплення проводять після перших заморозків. Для кращого утеплення, особливо в посадках на вулицях, зверху утеплювального шару треба насипати 30−50 см розпушеного снігу.

Для утеплення стовбурів і крони застосовується повсть, солома та інші матеріали. Солом’яними джгутами обгортаються стовбури та скелетні гілки крони.

Побілка стовбурів декоративних дерев у парках, скверах, на бульварах та вулицях забороняється. Виняток становлять окремі ділянки та об'єкти, до

яких ставляться підвищені санітарні та інші спеціальні вимоги (громадські туалети, місця для збирання сміття та побутових відходів, підприємства із специфічним виробничим процесом та інше).

Одним із основних заходів догляду за надземною частиною дерев та чагарників у міських насадженнях є обрізування крони.

Обрізування крони дерев та чагарників — це вирізування сухих, пошкоджених гілок і сучків, які знижують декоративну цінність рослин і сприяють утворенню дупел; проріджування крони, збереження наданих їй раніше форми і розмірів, зменшення об'єму та омолоджування.

Розрізняють три види обрізування — формувальне, санітарне і омолоджувальне.

Формувальне обрізування застосовується для дерев у рядових і алейних посадках, а також для рослин з асиметричною рідкою кроною для збереження природної або штучної геометричної форми рослин (кулястої, кубічної, конусоподібної, колоноподібної) та рівномірного розташування скелетних гілок.

Періодичність проведення формувального обрізування може коливатися залежно від швидкості росту пагонів: у порід, що швидко ростуть (тополя, клен ясенолистяний, ясен пухнастий), — щорічно; у тих, що повільно ростуть (липа, в’яз, дуб), — один раз у 2−4 роки. Під час обрізування деревних порід обмежуються в основному вкороченням однолітніх приростів і тільки окремі гілки обрізують до дво-трирічної деревини. Формувальне обрізування слід проводити ранньою весною до розпускання бруньок, перед початком вегетації (кінець лютого-квітень).

Санітарне обрізування крони — це вирізування старих, хворих, усихаючих і пошкоджених гілок, а також тих, що направлені всередину крони або зближені одна з одною; із двох зближених гілок треба вирізати слабкішу. Вирізуванню підлягають також пагони, які відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом або вертикально, щоб уникнути їх обламування і утворення ран на стовбурі.

У процесі догляду за чагарниками, як і за деревами, застосовують три види обрізування: формувальне, санітарне і омолоджувальне.

Мета формувального обрізування — створення декоративної штучної форми чагарників, підтримування заданої форми і розмірів живоплоту, прискорення росту бокових пагонів і збільшення густоти крони.

Формування одиноких чагарників і живоплоту слід починати з першого року посадки.

Санітарне обрізування чагарників проводиться з метою зрізування хворих, сухих та пошкоджених гілок щорічно протягом усього вегетаційного періоду.

Догляд за газонами

Догляд за газонами полягає у розпушенні і розкиданні снігу, прочісуванні газону граблями, весняному та літньому підживленні, поливі, прополюванні, косінні трави, збиранні сміття та обпалого листя.

Ранньою весною після танення снігу і підсихання ґрунту на газонах необхідно провести інтенсивне прочісування трав’яного покрову гострими граблями або спеціальними металевими щітками у двох напрямках, зібрати накопичене на газоні обпале листя, зруйнувати ґрунтову кірку.

На звичайних газонах листя слід згрібати тільки вздовж магістралей і паркових доріг з інтенсивним рухом шириною 10−25 м залежно від значущості об'єктів. На решті газонів згрібати і вивозити листя забороняється, тому що це призводить до винесення органічних добрив, збіднення ґрунту, недоцільних трудових і матеріальних витрат. Спалювати листя категорично забороняється.

Під час догляду за газонами мінеральні добрива можна вносити як у сухому, так і в рідкому стані.

Одним із заходів догляду за газонами є землювання, яке стимулює кущіння злаків, поліпшує вологозабезпеченість молодих пагонів і загальну родючість ґрунту.

Землювання — це рівномірне поверхневе покриття газонів сумішшю.

добре перепрілих органічних добрив, рослинної землі і грубозернистого піску. Воно проводиться 1 раз у 3−5 років весною, на початку літа (в період кущіння злаків) або восени після скошування.

Для підвищення довголіття газони необхідно піддавати аерації (проколювання або прорізування дернини) на глибину до 10 см.

Для підтримки декоративного стану газонного покриття і забезпечення нормального відростання травостою після скошування необхідно проводити регулярні поливи, зберігаючи ґрунт коренепроникаючого шару (на глибині 15−20 см) у вологому стані. Оптимальна вологість ґрунту під дерновотвірними злаками — 70−75% повної польової вологоємкості даного ґрунту.

Кратність поливів залежить від ґрунтово-кліматичної зони, в якій розташовано населений пункт. У середньому загальна кількість поливів за вегетаційний період звичайних газонів становить 16 разів, партерних — 30.

Найбільший ефект досягається у разі поливання у вечірні години відразу після скошення газонів з відкритих водоймищ за допомогою технічних водогонів. Відповідно до біологічних вимог на легких піщаних ґрунтах у засушливий період полив достатньо проводити через кожні 3 дні при нормі 20−30 л/м2; на глинистих — 1 раз у 7−10 днів при нормі 35−40 л/м2. На загазованих і запилених вулицях, бульварах і набережних з інтенсивним рухом транспорту і пішоходів для поливання необхідно застосовувати дощувальні насадки з дрібним розпилом, який дозволяє очищувати і зволожувати повітря та скоротити витрати води.

Знищення бур’янів на газоні досягається, крім скошування, за допомогою прополювання. На молодих газонах, які ще не зміцніли, проводиться ручне прополювання. Дуже важливо забезпечити вчасне прополювання бур’янів у весняний період до їх цвітіння та штучного запліднення.

У ході боротьби з бур’янами найефективнішими профілактичними заходами є знищення бур’янів на ділянках під час обробки ґрунту і ретельне очищення насіннєвого матеріалу.

Хімічне прополювання здійснюється за допомогою гербіцидів вибіркової дії.

Догляд за квітниками.

Догляд за квітниками полягає у влаштуванні квітників із однолітників з усіма видами супутніх робіт (поливання, прополювання, розпушення ґрунту, прищіпка і видалення суцвіттів, що відцвіли, прибирання стебел з квітників, штикування на зиму, захист від хвороб і шкідників, стрижка килимових рослин, розкриття багаторічних квітів з прибиранням сміття, підживлення, підв'язування рослин та укриття їх на зиму).

Поливання квітників повинно проводитися рівномірно з таким розрахунком, щоб земля зволожувалася на глибину залягання коріння. Розсаду квітів поливають щоденно, краще вранці або увечері, доти, доки вона не приживеться. Частих поверхневих поливань слід уникати.

За вегетаційний період за нормальних погодних умов в середньому повинно бути проведено 20−30 поливів, у південних районах — 30−40. Квітники з килимових рослин поливають частіше, до 40−50 разів за сезон. У суху і жарку погоду ввечері між поливами рекомендується проводити освіжувальне обприскування рослин, щоб змити пил з листя, знизити температуру і підвищити вологість повітря між рослинами та поблизу них.

Розпушування ґрунту із одночасним знищенням бур’янів проводиться в міру ущільнення ґрунту. На квітниках з багатолітників перше розпушування виконується ранньою весною, як тільки просохне верхній шар ґрунту. Подальші розпушування необхідно проводити до зникання рослин, в міру ущільнення поверхні ґрунту та проростання бур’янів.

Глибина розпушування визначається характером розміщення коренів і органів відновлення квіткових рослин. Ґрунт під рослинами з поверхневим розміщенням живильних коренів рекомендується розпушувати на глибину не більше 3−5 см. Ґрунт під рослинами, які мають повзучі і слабкі надземні

пагони, потребує дуже обережного розпушування, яке слід проводити тільки біля зімкнутих груп.

Якщо рослини мають горизонтальні кореневища, в яких органи відновлення розвиваються у верхньому шарі ґрунту, то його слід розпушувати на глибину 2−3 см.

Ґрунт, на якому ростуть багатолітники з наростаючим угору кореневищем, слід розпушувати особливо обережно — не глибше 3 см і на відстані не менш 10 см від куща. При догляді за цими рослинами рекомендується підсипати родючий ґрунт, компост або торф між кущами шаром 4−5 см.

Декоративно-листяні та килимові рослини для збереження чіткості малюнку стрижуть в міру необхідності.

Для поліпшення умов росту всіх багатолітників підсипається органічне добриво (мульчують ґрунт). Особливо важливе значення мульчування має в районах посушливої зони з невеликою кількістю опадів за сезон, де вирощування багатолітників і літників без поливання неможливе. Для мульчування використовується торф, краще торф-гнійний, торфо-мінеральний або торфо-перегнійний компости.

У районах, де немає торфу, можна використовувати компости з напіврозкладеної соломи з гноєм, з обпалого листя і деревної тирси, піску. На нових квітниках достатній шар мульчуючого матеріалу — 2,5−3 см, на старих (4−5 років і більше) — 5 см.

Строки мульчування — рання весна, до розвитку пагонів і листя, восени — після обрізування пагонів, що відцвіли. Повторне мульчування рекомендується проводити раз у 2−3 роки.

Добриво в ґрунт вноситься в основному перед посадкою рослин. На бідних ґрунтах вносять азотні (15−20 г/м2 селітри) і калійні (10−12 г/м2 калійної солі) добрива в сухому вигляді і зарівнюють розпушниками. Багатолітники починають підживлювати з другого року після посадки. Весною необхідно вносити азотні добрива з розрахунку 20−30 г/м2 під цибулинні і 10−15 г/м2 під інші багатолітники.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой