Особистісний простір сімейної пари

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Психология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВСТУП

Згідно з показниками української статистики у 2010 році збільшилась кількість одружень і зменшилась кількість розлучень, та не дивлячись на це Україна як і раніше займає 3-те місце по кількості розлучень у Європі. З точки зору соціологів, позитивні тенденції на створення сімей пов’язані зі складною економічною ситуацією в країні. Люди приймають рішення жити сім'єю так як колективно можна забезпечити собі більш прийнятний рівень життя. Молода сім'я знаходиться у складному становищі, відсутність необхідного мінімуму для проживання, відсутність особистого місця проживання, так як в Україні збезпеченість житлом в двічі менша ніж у Європі, все це тягне за собою невдоволеність, конфлікти в молодій родині та розлучення як наслідок [1].

Беручи до уваги ситуацію в країні, слід звернути увагу не тільки на взаємовідносини між чоловіком та дружиною, а і на їх реалізацію в сучасних умовах. Спираючись на дослідження таких вчених як Л. С. Виготський [2], Е.І. Кузьміна [3], О. В. Петровський [4], К. Левін [5], О. Кронік, Є. Кронік [6], В. М. Ялторський, Н. Л. Сирота [7] можна стверджувати, що в цілому важливу роль у взаємовідносинах в подружжі грає психологічний простір і його границі.

Проблема дослідження даного феномена полягає в нечіткості та неоднозначності характеристик і властивостей вкладених в цей термін.

Розуміння можливостей, які відкриває можливість вільного встановлення та регулювання психологічної дистанції, як межі цілісності та безпеки особистості в подружжі здатне скорегувати несприятливі сімейні сценарії, закріпити позитивні установи на створення родини та готовності до шлюбу.

Мета даної роботи — виявити вплив особистісного простору подружжя на задоволеність шлюбом.

Обєкт дослідження — особистісний простір сімейної пари.

Предмет дослідження — характер впливу особистого простору подружжя на задоволеність шлюбом.

Задачі:

1. Проаналізувати літературу з проблеми психологічного простору у сім'ї та чинників здійснюючих вплив на нього.

2. Виявити відмінності в рівні задоволеності шлюбом.

3. Виявити відмінності в любовних взаємовідносинах за такими параметрами як близькість, пристрасть, відповідальність-зобов'язання між дослідницькими групами.

4. Виявити психосемантичні особливості структури сімейних відносин.

5. Охарактеризувати особливості сприйняття взаємовідносин подружжями та їх само ідентичності по відношенню до значущих особистостей.

6. Проаналізувати відмінності в динаміці психологічної близькості у сімейних парах та в психологічних дистанціях з членами родини.

В ході написання роботи були використані наступні методи: теоретичний аналіз літератури, емпіричний метод тестування (опитувальник на задоволеність шлюбом Ю.Е. Альошиної, методика «Тріада кохання по Стернбергу», методика «Семантичний диференціал», проективна методика «Соціально-символічні завдання», методика «Вимірювання психологічної дистанції», методика «Динаміка психологічної близькості у подружжі», проективна методика «Малюнок сім'ї») та методи математико-статистичної обробки даних (параметричний критерій Ст’юдента для двох залежних вибірок, факторний аналіз та кутове перетворення Фішера).

Вибірку склали 30 сімейних пар середній вік яких 40 років. Дослідження проводилось при сприянні соціальної організації багатодітних матерів «АММА» Київського району м. Харкова.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОГО ТА СІМЕЙНОГО ПРОСТОРУ В ШЛЮБІ

1.1 Розвиток психологічного простору та психологічної дистанції як його компонента в психологічних дослідженнях

Для вивчення психологічної дистанції виникає необхідність аналізу таких близьких категорій як «психологічний простір», «психологічне поле», особистісний простір, «емоційна близькість».

З точки зору фахівців у галузі екологічної психології психологічний простір Ї це своєрідна ментальна карта реальності.

У просторовому аспекті Ї це система орієнтирів, за допомогою яких людина визначає місцезнаходження предметів, їх тотожність чи не тотожність по відношенню один до одного і, найголовніше, визначає своє місце і значення серед інших явищ буття. Вона включає в себе три ознаки за якими відбувається структуризація простору:

1. Система відносин «центр-периферія» або «фігура-фон».

2. Фізичні властивості простору (далі-ближче, вище-нижче, праве-ліве).

3. Особистий психологічний простір.

На початку ХХ ст. соціолог Г. Зімелль запропонував поняття особистий простір. В кінці 60-х років цього ж століття швейцарський дослідник Хедігер ввів термін особиста дистанція [7].

Під поняттям психологічний простір розуміється теж саме, що розумів Курт Левін під терміном життєвий простір. Основними його характеристиками К. Левін вважав ступінь структурованості та інтегрованості, широту часової перспективи, а також ступінь проникненості кордонів життєвого простору особистості. Автор відзначає, що кордон визначає цілісність особистості і регулює процеси взаємопроникнення «фактів» при взаємодії особистості та навколишнього середовища. Кордон в даному випадку розглядається як кінцева точка психологічної дистанції [5].

С.К. Нартова-Бочавер характеризуючи поняття «психологічний простір особистості», вказувала на те, що стан кордонів власного психологічного світу значною мірою визначає ставлення людини до елементів середовища, тобто його світовідчуття в цілому. В залежності від того, чи сприймається навколишній світ як чужий або рідний, будується і власна діяльність людини в ньому [8].

Так, В. М. Ялторський розглядає ситуаційно-специфічний механізм наближення-віддалення як особливий варіант початкових копінг-стратегій, «пошук соціальної підтримки» — «уникнення». Таке розуміння психологічної дистанції свідчить про гнучкість досліджуваного феномена, що виступає в якості особистісно-розвиваючої чи особистісно-гальмуючої характеристики спілкування, що також передбачає вивчення функціональних показників означеного феномена [9].

Так, кожна особистість прагне захистити власний психологічний простір від надмірного втручання з боку інших людей, що проявляється в активізації різного роду невербальних характеристик спілкування. Все це досить розгорнуто представлено в роботах Л. С. Виготського, Є.І. Кузьміної, А. В. Петровського [4], С. Л. Рубінштейна [12]. Аналіз робіт названих авторів свідчить про те, що психологічна дистанція характеризується у різних авторів трактується по різному.

Па думку В. А. Петровського під психологічною дистанцією розуміється ступінь відкритості іншим людям, а також ступінь захищеності від них [4].

З точки зору Б.Д. Паригіна в термін психологічна дистанція вкладається спосіб збереження цілісності образу [13].

На думку Є.І. Кузьміна вона є необхідною умовою особистісного зростання.

У ході теоретичного аналізу проблеми свободи Є.І. Кузьміна диференціює прояви свободи «від себе «та «від інших». В одному з проявів свободи «від», а саме свободи «від себе» або якоїсь частини «Я» (уявлення про себе), пов’язаної з роллю, необхідністю надягати маску, грати в соціальні ігри, маніпулювати собою та іншими. Психологічна дистанція чітко виявляє себе у самозреченні і самообмеженні, тобто «дистанціювання від себе», та прояв захисних механізмів особистості [10].

У свободі «від інших» психологічна дистанція проявляється в прагненні особистості дистанціюватися від:

1. Спілкування, необхідності постійно знаходитися в контакті.

2. Ролі (рольова дистанція), тобто необхідності грати з іншими в соціальні ігри, виказувати емоції, які не збігаються з істинним відношенням.

3. Зовнішніх умов і умовностей життя Ї побуту, часу (правил поведінки, етикету, соціальних інститутів), стереотипів, очікувань та оцінок іншими людьми, які не збігаються зі своїм уявленням.

4. Маніпуляцій, спроб втрутитися в територію «Я» і корекції Я-концепції іншими.

У рамках психології свободи проглядається зв’язок між способом вибору дистанції і оцінюванням особистістю себе як вільного суб'єкта спілкування. При цьому, як зазначає Є.І. Кузьміна, одним із феноменів свободи, що виникають при оцінюванні, є нерівність у можливості бути вільним, у взаємодіючих один з одним суб'єктів, відчуття домінантної позиції одного з взаємодіючих.

Як зазначає С.Л. Рубінштейн, найбільш загальною вимогою до будь-якої істоти є те, що вона повинна володіти певним ступенем свободи. Він вважав, що поведінка (дії і акти) не повністю детермігується умовами безпосереднього оточення будь-якої істоти. Таким чином, психологічна дистанція глибинно визначає міру особистісної свободи, виступаючи в якості способу її збереження [14].

Г. С. Абрамова зазначає, що «психологічний простір Я і психологічний простір іншої людини не є тотожними, хоча і взаємопроникають один в одного, залишаючи можливість для автономності кожного з цих утворень. Вони з'єднуються завдяки психологічній дистанції, що в ході життя являється узагальненим уявленням про себе, іншу людину, але своєму, близькому, не Я, узагальненому уявленні про іншу людину, але чужому, та взаємодії з «фізичним іншим» [15].

На сучасному етапі розвитку психологічної науки феномен психологічної дистанції розглядається двояко: з одного боку, ряд авторів розглядають психологічну дистанцію як захисний механізм, що забезпечує недоторканність особистісного простору, а з іншого боку, як захисний механізм, що забезпечує соціальну підтримку, що знайшло відображення в теоретичних розробках В. М. Ялторского і Н. Л. Сирота [7].

1.2 Характеристика чинників, що визначають задоволеність і емоційну близькість у шлюбі

У Великому тлумачному психологічному словнику задоволеність позначається як «стан задоволення, що виникає у людини після усвідомлення того, що він досяг бажаної мети». Дослідники пов’язують тісні взаємини, як із фізичним здоров’ям, так і з емоційним благополуччям. Основний спосіб задовольнити свою потребу у приєднанні це шлюб.

Аргайл М. стверджував, що сімейні люди, особливо ті, хто щасливий у шлюбі, відчувають більш високу ступінь задоволеності життям. За результатами досліджень проваджень у США в порівнянні з вдовами та самотніми людьми, і особливо з розведеними і покинутими, люди, що перебувають у шлюбі, відчувають себе більш задоволеними життям. Однак, існує поняття якості подружнього життя. Багато вітчизняних і закордонних психологів стверджують, що воно залежить від любові.

Любов в своїх інтимних психологічних характеристиках є суспільно історично зумовленим почуттям, що своєрідно відображає соціальні відносини і особливості культури, виступає в якості моральної основи відносин в інституті шлюбу [16].

На думку Вірджинії Сатир любов Ї це сильне почуття, через яке людина реалізує бажання боротися за свої мрії, не ризикуючи бути засудженою [17].

У короткому психологічному словнику поняття «любов» розглядається як інтенсивне, напружене, стійке відчуття суб'єкта, обумовлене сексуальними потребами та проявляється в соціально-сформованому прагненні бути своїми особистісно-значущими рисами, щоб бути максимально представленим в життєдіяльності іншого таким чином, щоб пробудити в нього потребу в відповідному почутті тієї ж інтенсивності, напруженості та стійкості, піклуватися про іншого, допомагати йому, відчувати себе в безпеці.

Відповідно до концепції Роберта Стернберга, любов складається із трьох компонентів: близькість, пристрасть, зобов’язання. З його точки зору любов Ї сильне почуття, що дозволяє людині давати іншій необхідне (задовольняти його потреби) і отримувати потрібне для себе (задовольняти свої потреби). Традиційно любов вважалася основою шлюбних відносин, створення сім'ї [18].

На думку Навайтіс, родина Ї це група, яка задовольняє потреби своїх членів. Родину яка виконує всі функції або задовольняє всі потреби людини можна назвати зрілою [19].

Слід зазначити, що молоді чоловіки тим більше задоволені своєю подружнім життям, чим більш не поступливими вони є, тобто, чим частіше їм вдається зберегти незмінним своє перше слово. Для дружин, як зауважує А. Кронік, не має настільки великого значення відстоювання своїх слів. Задоволеність дружини сімейним життям залежить скоріше від того, чи говорить вона з чоловіком «однією мовою» чи на різних. Можна зробити висновок, що для чоловіків важливіше ставлення до них на «Ви», а для жінок істотніше почуття сімейного «Ми» [20].

Постійне життя поруч з іншою людиною неминуче призводить до накопичення розбіжностей, спалахів роздратування і конфліктів. Всі пари стикаються з неприємностями в процесі шлюбу: всім буває деколи боляче, іноді люди розчаровуються і не розуміють один одного. Любов остигає, згасає або зникає, про неї забувають, у її відродження вже не вірять. Без любові зникає щастя сімейного життя, почуття задоволеності шлюбом.

Р.С. Немов зниження подружньої задоволеності пояснює взаємодією наступних п’яти чинників [18]:

1. Індивідуальних характеристик кожного члена сім'ї, зокрема уявлень кожного з них про самого себе.

2. Відносин між чоловіком і дружиною, особливо тих, які виникають у системі розподілу між ними домашньої роботи.

3. Взаємовідносин між кожним батьком і дитиною.

4. Зв’язків, що існують між новою сім'єю і двома вихідними: батьками та родичами чоловіка та дружини.

5. Матеріальних і професійних обставин життя сім'ї.

Подружня задоволеність або незадоволеність може бути обумовлена будь-яким з цих факторів окремо або завдяки їх комбінації.

Ейдеміллер Е.Г. і Юстицкис В. В. розрізняють усвідомлену і погано усвідомлювану або тліючу незадоволеність [19].

У випадку усвідомленої незадоволеності зазвичай спостерігається відкрите визнання чоловіком того, що їхні стосунки їх не задовольняють. Показовим при цьому є вказівка на глибинний характер незадоволеності на те, що сімейне життя не відповідає навіть самим мінімальним вимогам. Як правило, згадується якесь дуже важлива і психологічно зрозуміла причина, що заважає негайно розвестися. заважає негайно розійтися (частіше за все діти або житлові проблеми). Усвідомлена незадоволеність нерідко супроводжується конфліктом між подружжям: до констатації незадоволеності, приєднуються виражені агресивні ноти, прямі вказівки на те, що причиною її є інший чоловік.

Інакше проявляється «тліюча незадоволеність». Чоловіком виражається відносна задоволеність сімейним життям: «Живемо нормально», «Не гірше, ніж інші люди». Справжня незадоволеність виявляється непрямим шляхом. По-перше, через вираження почуттів і станів: монотонність, нудьга, безбарвність життя. По-друге, незадоволеність проявляється в численних скаргах на різні приватні сторони сімейного життя. По-третє, «тліюча незадоволеність проявляється в ряді специфічних феноменів:

1. Феномен «краплі дьогтю». Мова йде про, в більшості випадків, об'єктивно другорядні проблемі, які в даній сім'ї розростається до таких розмірів, що здатні серйозно знизити задоволеність подружжям сімейними відносинами. Аналогічну роль відіграють і великі, значимі проблеми, які не можуть бути вирішені в даний момент, але постійно відчуваються як важливий фактор незадоволеності життям сім'ї.

2. Наростання фрустрації в одного або в обох членів подружжя. Вони повідомляють про те, що обидва (або один з них), стали «нервовими», при цьому ними не вказується на якісь, на їх погляд, об'єктивні причини цього явища. Особливо наочно «тліюча незадоволеність» проявляється через емоційні вибухи. Незадоволеність, сварки, конфлікти неминуче ведуть за собою зміни у поведінці, характері і світовідчутті подружжя. Наслідки «тліючої незадоволеності» виявляються в якості чинника, що бере участь в етіології субдепресивних станів при невротичному розвитку особистості, в клініці алкоголізму (особливо жіночого), а також в якості декомпенсуючого чинника при явних акцентуаціях характеру.

Емоційні відносини не є постійними і незмінними, тому дослідники підкреслюють необхідність розумної організації взаємин у шлюбі.

С.Д. Лаптенок відзначає, що чинники, що зв’язують подружжя у їхньому союзі, розподіляться так [20]:

— Спільність духовних інтересів і подружня любов;

— Сексуальна сумісність;

— Любов до дітей;

— Подружній обов’язок;

— Сімейний затишок;

— Матеріально-житлові умови.

М.Т. Кузнєцов приводить деякі несприятливі психологічні моменти, які руйнують стабільність емоційних відносин:

1. Відсутність віри в любов, у можливість постійності подружньої любові.

2. Хибні уявлення про чинники сімейного благополуччя та ігнорування таких з них, як взаємоповага, здатність на взаємну довіру і розуміння.

3. Незнання і відсутність інтуїтивного почуття основних закономірностей статевої любові.

4. Нездатність вловлювати і розуміти почуття партнера, його характерологічні особливості та звички, нездатність контролювати і регулювати свої власні емоції і почуття, прояв споживацько-егоїстичного відношення до кохання в цілому [].

Важливий вплив на емоційні стосунки в шлюбі надають: культура спілкування та дозвілля, спільне прийняття рішень подружжям, спільне сімейно-побутове самообслуговування сім'ї, створення сімейної субкультури.

Стабілізація емоційних відносин залежить від рівноправності її членів, індивідуальних потреб, які задовольняє шлюб і сімейне життя в цілому.

Почуття провини руйнує шлюб. Особистісні характеристики подружжя вносять свій внесок у розвиток взаємовідносин, більше того за їх порушеннями ховається внутрішньоособистісний конфлікт одного з членів подружжя До сприятливих якостям подружжя, що забезпечує стабільність подружніх уз, слід, віднести: відсутність страху і тривожності, адекватну самооцінку, врівноваженість, орієнтацію на пошук і помірну схильність до ризику, що дозволяє емоційним відносинам розвиватися, а не залишатися у стадії стагнації, компетентність у часі (жити «тут і зараз», помітивши при цьому зв’язок подій), високий рівень самоприйняття, що проявляється у природності поведінки та відкритості досвіду [21].

Відсутність самоприйняття породжує інструментальне ставлення до себе та інших, яке в свою чергу неминуче призводить до нестабільності в емоційних відносинах, так як завжди знайдеться хто-небудь, хто краще робить що-небудь.

Імовірність збереження емоційних компонентів сімейних відносин і благополучного розвитку шлюбу зростають, якщо подружжя здатні реально дивитися на протиріччя, не будувати ілюзій і надій на випадок, не уникати труднощів знати ціну дрібниць, бути терпимими, вміти випереджати бажання і потреби партнера, контролювати свою поведінку, мати відчуття міри усвідомлювати причини і наслідки подружньої невірності, прагнути до єдиних підходів у вихованні дітей.

На думку Дж. Рейнуотер, якщо в міжособистісних стосунках із близькою людиною є складнощі, то справжня причина цього криється у власних особистісних проблемах, які можуть бути пов’язані з очікуваннями, відчуттям безпеки, контролем, потребою в любові і схваленні, моральним осудом, незавершеними відносинами з іншими. Багатьом подружжям здається, що вони сваряться через так зване лідерство, тобто кожен хоче затвердити свою перевагу, але ці «рольові конфлікти» всього лише поверхня реальних відносин.

Сім'я будується на емоційних відносинах взаємопов'язаних та взаємодіючих людей. У ситуаціях коли один з членів сім'ї бере на себе функції слідчого, коли відносини зводяться до підрахунків «цінності» видобутку, принесеної в сім'ю, то ні про яку емоційноу спільность мови бути не може.

Стійкість або нестабільність шлюбу розглядається В. А. Сисенко через задоволення потреб подружжя. Він вважає, що емоційно-психологічна стабільність шлюбу, залежить від задоволення потреби подружжя в ніжності, турботі і увазі один до одного. Іншими словами, кожен з подружжя повинен задовольняти свою потребу в позитивних емоційних почуттях. Отже, шлюб стабільний лише в тому випадку, коли подружнє спілкування несе в собі позитивний емоційний заряд, коли жоден з подружжя не відчуває відчуження та самотності [22].

1.3 Загальна характеристика розвитку подружніх відносин

При аналізі стадій розвитку подружніх відносин виділяються: молоде подружжя, подружжя середнього віку і подружжя зрілих років [23].

Молоде подружжя триває менше п’яти років. Вік подружжя Ї від 18 до 30 років. У цей період вони звикають один до одного, купують меблі і предмети побуту, часто не мають власної квартири і живуть з батьками однієї з них. Згодом з’являється квартира, яка поступово обставляється, будується власне домашнє господарство. Подружжя чекає дітей, з народженням яких виникають обов’язки, пов’язані з доглядом і турботою про них. У професійній області молоді подружжя тільки набувають яку-небудь кваліфікацію, поступово вони досягають певного становища, адаптуються в нововому сімейному становищі. Дружина деякий час перебуває в декретній відпустці. Спільне життя вимагає чималих витрат, у тому числі психологічних, тому їх матеріально і «морально» підтримують батьки.

Подружжя середнього віку триває 6−14 років. У цей період люди економічно активні, займають стабільне суспільне становище і позбавлені від необхідності придбання квартири, меблів і т.д. У будинку вже немає маленьких, діти Ї школярі або студенти — стають все більш самостійними. Дружина крім обов’язків по будинку може значно більше часу віддавати професійної діяльності.

Подружжя зрілого віку настає після 15 років і триває до 25 років. У родині вже дорослі діти, подружжя залишаються одні або звикають жити з їхніми сім'ями та виховувати онуків.

Для подружжя похилого віку характерне зниження продуктивності праці і збільшення проблем, пов’язаних зі здоров’ям. Шлюб, як правило, стабільний. Подружжя потребують допомоги і бояться втратити один одного. Відносини між ними такі, якими вони склалися протягом довгого спільного життя. У цей час вже важко що-небудь змінити. Звуження соціальних контактів іноді посилює тиск на дорослих дітей, особливо при спільному їх проживанні, що може служити причиною виникнення конфліктів. Конфлікти між старенькими можуть бути відображенням їх конфлікту з «молодими» Ї через різне ставлення до них.

Кризова ситуація в сім'ї може виникнути і без впливу будь-яких зовнішніх факторів, що обумовлюють побутове і економічне становище подружньої пари, без втручання батьків, зради або якихось патологічних рис особистості одного з подружжя. Присутність цих факторів прискорює створення кризової ситуації і посилює її. Наростає відчуття незадоволеності, виявляються розбіжності в поглядах, виникають мовчазний протест, сварки, відчуття ошуканості і докори.

Є два основних критичних періоду у розвитку подружніх відносин.
Перший настає між третім і сьомим роками подружнього життя і триває при адекватному протіканні близько року. Його виникненню сприяють такі чинники як:

* зникнення романтичних настроїв, активне неприйняття контрасту в поведінці партнера в період закоханості і в повсякденному сімейному побуті;

* зростання числа ситуацій, в яких подружжя виявляють різні погляди на речі і не можуть прийти до згоди;

* більш часті прояви негативних емоцій, зростання напруженості у відносинах між партнерами.

Другий кризовий період настає приблизно між сімнадцятими і двадцять п’ятими роками спільного життя. Він менш глибокий, ніж перший, і може тривати кілька років. Його виникнення часто збігається з наступними особливостями:

* наближенням періоду інволюції, з підвищенням емоційної нестійкості, страхами, появою різних соматичних скарг;

* виникненням почуття самітності, зв’язаного з відокремленням дітей;

* підсилюється емоційною залежністю подружжя, їх переживаннями з приводу швидкого старіння, а також можливого прагнення одного з партнерів до сексуального виявлення себе на стороні «поки ще не пізно» [24].

Таким чином, кризові ситуації мають певні закономірності, що лежать в основах подружніх відносин. Для ефективного вирішення виникаючих проблем не слід шукати провину лише в поведінці будь-кого з партнерів. Ці закономірності треба знати і враховувати, коректуючи відповідно до них свою поведінку.

Особливе питання Ї стадія повторного шлюбу. При розлученні майже неминуче з’являється почуття втрати, виникає відчуття відторгнутості, покинутості, непотрібності. На перший погляд може здатися, що покинутість почуває лише той, для кого розлучення з’явився «несподіванкою», проте сам ініціюючий задовго до прийняття остаточного рішення про розлучення переживає ті ж самі негативні почуття.

Як і будь-яке горе, розлучення переживається в кілька стадій: перший шок, депресія і відродження. Кожна стадія потребує часу та активної реакції. Проскочивши якусь із них, наприклад «закривши очі» за допомогою алкоголю або поверхневої закоханості, людина прирікає себе на несподіване повернення в не пережиту стадію.

Отже, шлюбний союз у своєму розвитку переживає ряд етапів, що супроводжуються так званими нормативними кризами. Загальний характер цих криз, однак, не визначає їх гостроту та серйозність. Багато що залежить від бажання і культури міжособистісних відносин подружжя, їх здатності переглядати свої помилкові погляди, прагнення підтримувати психологічно благополучні, здорові відносини з іншими членами сім'ї. Наявність усвідомленої установки на спільний з партнером розвиток, своєчасне виявлення змін у взаєминах дозволяють подружжю коригувати свою поведінку.

Неувага до процесів розвитку один одного, змінам потреб і інтересів партнера ставить сім'ю на межу розпаду. Розлучення як крайній варіант вирішення виникаючих сімейних протиріч може стати конструктивним досвідом, якщо людина усвідомлює необхідність зміни власних уявлень про себе, інших людей, та про сімейне життя.

Висновки по першому розділу

1. Під поняттям психологічний простір розуміється життєвий простір К. Левіна. Основними його характеристиками вважається: ступінь структурованості та інтегрованості, широту часової перспективи, а також ступінь проникнення кордонів життєвого простору особистості. Під психологічною дистанцією розуміється захисний механізм, що забезпечує недоторканність особистісного простору, а також захисний механізм, що забезпечує соціальну підтримку.

2. Під задоволеністю розуміється стан задоволення, що виникає у людини після усвідомлення того, що він досяг бажаної мети. Дослідники пов’язують тісні взаємини, як із фізичним здоров’ям, так і з емоційним благополуччям. Основний спосіб задовольнити свою потребу у приєднанні це шлюб.

3. При аналізі стадій розвитку подружніх відносин були виділені наступні: молоде подружжя (вік подружжя Ї від 18 до 30 років), подружжя середнього віку (триває 6−14 років.) і подружжя зрілих років (настає після 15 років).

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Характеристика вибірки і процедура дослідження

У дослідженні взяли участь 30 сімейних пар загальною кількістю 60 чоловік різного віку і з різним віком шлюбу. Середній вік учасників дослідження 40 років. Дослідження проводилося при участі соціальної організаціі багатодітних матерів «АММА» Київського району м. Харкова.

Дане дослідження проводилося в декілька етапів.

На першому етапі був проведений аналіз літератури по обраній проблематиці. Були сформовані цілі, задачі дослідження, підбір вибірки.

На другому етапі було використано не стандартизоване інтерв'ю з кожним із учасників для з’ясування їх сімейного стану, тривалості шлюбу і спільного життя, кількості дітей та віку самих досліджуваних.

В результаті відповідно до вік та тривалості шлюбу були відібрані 30 сімейних пар, які в свою чергу бцлиподілени на дві групи:

1. Одружені чоловіки.

2. Одружені жінки.

На третьому етапі кожному з учасників дослідження був запропонований комплекс методик, детальний опис яких знаходиться в підрозділі 2.2.

На четвертому етапі була проведена математико-статистична обробка отриманих показників за допомогою таких методів як параметричний критерій Сть’юдента для двох залежних вибірок, факторний аналіз та кутове перетворення Фішера [26].

На останньому етапі була здійснена інтерпретація отриманих даних.

2.2 Методи та методики дослідження

Для отримання результатів, за поставленим завданням, були використані наступні психологічні методи:

1. Метод теоретичного аналізу літератури.

2. Емпіричні методи.

3. Методи математико-статистичної обробки отриманих даних.

Серед емпіричних методів в дослідженні були використані наступні методики: опитувальник на задоволеність шлюбом Ю.Є. Альошиної, методика «Тріада любові по Стернбергу», методика «Семантичний диференціал», методика «Соціально-символічні завдання», методика «Динаміка психологічної близькості в подружній парі», методика «Вимірювання психологічної дистанції», проективна методика «Малюнок сім'ї».

Розглянемо обрані методики докладніше.

1. Опитувальник на задоволеність шлюбом був створений і опублікований Ю.Є. Альошиної, Л. Я. Гозман і Є.М. Дубовський. Він складається з 16 питань, де задоволеність шлюбом зв’язується з суб'єктивним рівнем згоди з приводу різних важливих для подружжя питань спільного життя. Питання підбиралися так щоб максимально відобразити оцінний компонент установки клієнтів на свій шлюб, що й розуміють автори під задоволеністю шлюбом. Всі питання остаточного варіанту були самими «дифференцирующим вибірку», змістовно досить наповненими і давали розподіл близький до нормального.

У процесі пред’явлення даної методики, учасникам дослідження була запропонована така інструкція: «Внимательно прочитайте каждое утверждение и выберите один из предлагаемых вариантов ответа. Постарайтесь, чтобы выбранный вами вариант ответа наиболее полно соответствовал именно вашей точке зрения на ситуацию, сложившуюся в вашей семье» (Додаток 1).

Математична обробка результатів проводилась за допомогою параметричного критерію Сть’юдента для двох залежних вибірок.

2. Методика «Тріада любові по Стернбергу» створена на основі теорії любові висунутої Стернбергом 1988р. Він розробив трьохкомпонентну теорію кохання (тріаду), зобразивши її у вигляді трикутника. За цією теорією любов складається із трьох частин: близькості, пристрасті і компонента названого «рішення — зобов’язання». Методика відповідно побудована за тим же принципом. Вона складається з 3 блоків, відповідно: близькість пристрасть «рішення — зобов’язання».

У процесі пред’явлення даної методики, учасникам дослідження була запропонована така інструкція: «Вам предлагается оценить каждое утверждение по шкале от 1 до 9, где 1 означает „совсем нет“, 5 — „умеренно“, а 9 — „очень сильно“. Остальные баллы можно использовать для промежуточных оценок. Свободные места оставлены для имени человека, с которым вас связывают любовные отношения» (Додаток 2).

Результати даної методики були оброблені за допомогою параметричного критерію Сть’юдента для двох залежних вибірок.

3. Методика «Семантичний диференціал» розроблена в 1952 році групою американських психологів на чолі з Ч. Осгудом. Вона набула широкого застосування в дослідженнях, пов’язаних з поведінкою людини і його сприйняттям різних соціальних явищ, з аналізом соціальних установок і особистісних смислів. У даному методі вимірювані об'єкти оцінюються з ряду біполярних градуйованих шкал, полюси яких задано за допомогою вербальних антонімів (Додаток 3).

При пред’явленні випробуваним була запропонована така інструкція: «Перед Вами 10 пар прилагательных. Пожалуйста, оцените следующие понятия с их помощью. Понятия: «Я», «Идеальное Я», «Жена», «Идеальная жена», «Муж», «Идеальный муж», «Мой брак», «Идеальный брак».

При оценивании:

3 — качество присущее в максимальной степени

2 — качество присуще в средней степени;

1 — качество присуще в слабой степени;

0 — если затрудняетесь отнести к данному понятию оба качества".

Аналіз результатів проводився за допомогою факторного аналізу.

4. Проективна методика «Соціально-символічні завдання» (The self social simbols Tasks) для дослідження особистості. Розроблено Б. Лонгом, Р. Зіллера, Р. Хендерсоном в 1968 р. Направлена на вимірювання відношення до себе та самоідентичності. Використовується для обстеження дітей старше 3-х років і дорослих.

Вважається, що символічні завдання відповідають різним аспектам «Я-концепції». З їх допомогою діагностуються особливості самооцінки (сприйняття суб'єктом його цінності у порівнянні з іншими), «сили» (положення щодо авторитетних фігур), «індивідуалізації», соціальної зацікавленості (сприйняття себе частиною групи або окремим від них), ідентифікації (ступеня включення себе в «Ми»), егоцентричності (сприйняття себе фігурою або фоном), складності (ступеня диференційованості «Я-концепції»), а також психологічну дистанцію (Додаток 4).

Результати даної методики були оброблені за допомогою кутового перетворення Фішера.

5. Методика «Динаміка психологічної близькості в подружній парі» була створена А. Кронік і Е. Кронік. Використовувалася в даному дослідженні її модифікація Т. А. Зайчикова. Вона належить до групи графічних проективних методів. В її основу лягли ідеї Б. Ф. Поршнева про феномени Ми і Вони, як вихідних психологічних формах людського спілкування. Два полюси — Ми і Вони — існують у тісній єдності. Ми — максимальна психологічна близькість іншого, пережита суб'єктом як злиття з іншим. Зменшення Ми розуміється як відчуження, віддалення від іншого, зростання переживання Він (Вона, Вони). Виразність цих двох переживань і є безпосереднім індикатором психологічної близькості партнера.
При дослідженні була запропонована така інструкція: «Вспомните Ваши отношения с супругом (ой) и попытайтесь изобразить линией историю отношений с ним (с ней) со дня Вашего знакомства до сегодняшнего дня, а также попытайтесь оценить Ваши взаимоотношения в перспективе. Для этого в документе под названием «График» на горизонтальной оси отметьте дату Вашего знакомства, дату создания семьи и дату выполнения задания. На вертикальной оси обозначена степень психологической близости в отношениях между Вами:

100% - Вы испытываете чувство полного единства с мужем (женой), общаетесь с ним (с ней) как с самим собой;

0% - Вы относитесь к супругу (супруге) как к постороннему человеку, чувство Мы отсутствует. Отношения до сегодняшнего момента изображаются сплошной линией, в перспективе — пунктирной" (Додаток 5).

У результаті обробки даних було використано кутове перетворення Фішера.

6. Методика «Вимірювання психологічної дистанції» була створена Є.І. Медведською. Мета методики: визначення ступеня близькості-віддаленості суб'єкта по відношенню до членів великої родини, на підставі вимірювання довжини психологічної дистанції і виявлення виду взаємовідносин між піддослідним і членами великої сім'ї.

У ході проведення дослідження була запропонована така інструкція для учасників: «Перед Вами поле, расчерченное на небольшие квадраты. Попробуйте на данном поле разместить фигуры, обозначающие членов Вашей семьи, а также членов родительских семей: Вашей и Вашего супруга (ги). Все фигуры по мере нанесения подписываются. Сначала нанесите свою фигуру: она должна быть в центре поля. Положение других фигур определите относительно Вашей фигуры. Располагайте их, как хотите. Можете ставить другие фигуры ближе к своей, можете дальше, можете ставить фигуру на фигуру, располагать их в одной клеточке, можете выносить фигуры за пределы поля. При этом треугольник вершиной вверх означает женскую фигуру треугольник вершиной в них мужскую фигуру, дети до 14 лет обозначаются кружком» (Додаток 6).

Результати даної методики були оброблені за допомогою кутового перетворення Фішера.

7. Проективна методика «Малюнок сім'ї» з опитуванням після завершення малюнка використовується для виявлення особливостей сімейних взаємин у сприйнятті що малює. Інструкція учасникам дослідження була запропонована наступна: «Вам необходимо на листе бумаги, формата А4, нарисовать рисунок семьи. Не задумывайтесь долго, рисуйте так, как рисуется. Детали и участники рисунка, могут быть какими угодно и кем угодно. По завершению ответьте, пожалуйста, на ниже приведенные вопросы» (Додаток 7).

Аналіз даної методики здійснювався за допомогою кутового перетворення Фішера.

РАЗДЕЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ІНТЕРПРИТАЦІЯ

3.1 Особливості задоволеності шлюбом та структури любовних відносин у подружжя

Для обробки і подальшої інтерпретації даних за методикою Альошиної, спрямованої на дослідження задоволеності шлюбом подружжя був використаний параметричний критерій Стьюдента для двох залежних вибірок (в автоматизованому статистичному пакеті SPSS17). У процесі аналізу даних статистично значущих відмінностей виявлено не було. З усіх сімейних пар, що приймали участь у дослідженні не було жодної з низьким рівнем задоволеності шлюбом. Згідно з вихідними даними у 20% одружених чоловіків було виявлено середній рівень задоволеності шлюбом і тільки у 20% заміжніх жінок. На діаграмі наведеній нижче зображена задоволеність шлюбом учасниками дослідження відповідно згаданими рівнями задоволеності.

Мал.3.1 Показники рівня задоволеності шлюбом у чоловіків та дружин

В результаті проведення даної методики були отримані показники для двох груп по наступним характеристикам: пристрасть, інтимна близькість, відповідальність-зобов'язання. Математична обробка отриманого матеріалу проводилась за допомогою параметричного критерію Стьюдента для двох залежних груп. Згідно з результатами математичної обробки значущих відмінностей по приведеним характеристикам між двома дослідницькими групами виявлено не було. Це може бути свідченням того, що присутність в сім'ї таких відчуттів як пристрасть, інтимна близькість, довіра, відповідальність за іншого не можлива без взаємного обміну ними. Спираючись на це можна стверджувати, що відносини чоловіка і дружини схожі між собою.

Схожість по чиннику близькість може говорити про емоційну підтримку подружжям один одного, про теплі, коректні взаємні відносини в парі, що дають відчуття близькості, важливості, захищеності.

Схожість по параметру пристрасть розуміється не тільки сексуальні відносини. Осередком пристрасті може бути також потреба в самоповазі, взаємовідносинах, домінуванні.

Однакові показники по чиннику відповідальність-зобов'язання символізує добровільне і бажане рішення взяти відповідальність один за одного в подружжі, піклуватися давати підтримку.

3.2 Психосемантичні особливості структурі сімейних відносин

З метою аналізу результатів та їх інтерпретації був використаний факторний аналіз для кожної з дослідницьких груп (в автоматизованому статистичному пакеті SPSS17). Було факторизовано такі поняття як: «Я», «Я ідеальне», «Дружина», «Ідеальна дружина», «Чоловік», «Ідеальний чоловік», «Родина», «Ідеальна родина» для обох дослідницьких груп.

В результаті факторизації показників в групі дружин були виділені наступні фактори: «Сприйняття себе», «Ідеалізація» (Таб.3. 1).

Фактор «Сприйняття себе» включає в себе наступні показники: «Я» (0,877), «Ідеальне Я» (0,935), «Дружина» (0,946), «Ідеальна дружина» (0,921) «Чоловік» (0,833). Вага фактора 51%. Згідно з результатами можна стверджувати, що представниці даної групи ідентифікують себе з дружиною і вважають себе максимально наближеними до ідеалу дружини. Також слід зазначити, що для них даний фактор включає параметр «Чоловік», що може свідчити про ідентифікацію з чоловіком, тобто прийняття на себе ролі чоловіка в сім'ї, його обов’язків та зобов’язань. З цієї позиції дружина набуває чоловічих якостей і з ними ж характеризує себе як ідеальна особистість та ідеальна дружина.

Фактор «Ідентифікація з чоловіком» включає в себе наступні показники: «Ідеальний чоловік» (0,903) і «Ідеальна родина» (0,803). Вага фактора складає 21%. Згідно з показниками даного фактору можна стверджувати, що для представниць даної групи ідеальний чоловік це аналог ідеальної родини і вона ідеальна лише тоді, коли ідеальним є чоловік. Він є ключовим, але спираючись на показники попереднього фактора доцільно, зазначити, що з образом ідеального чоловіка вони ототожнюють себе, як фігур, які є дружинами з маскулінними якостями і вважаючи себе, своє я ідеальним.

Таб. 3. 1

Факторна структура психосемантичного простору родини у дружин

Показники

Фактори

1. Я

0,877

-0,031

-0,252

2. Я ідеальне

0,935

0,219

-0,196

3. Дружина

0,946

-0,010

0,167

4. Ідеальна дружина

0,921

0,220

-0,043

5. Чоловік

0,833

-0,200

0,414

6. Ідеальний чоловік

0,136

0,903

0,007

7. Родина

-0,050

0,271

0,912

8. Ідеальна родина

-0,028

0,803

0,333

Вага фактора

51%

21%

15%

В результаті факторизації отриманих результатів в групі одружених чоловіків було виділено наступні фактори: «Уявлення про себе и дружину» та «Образ родини» (Таб.3. 2).

Фактор «Розподіл ролей в родині» включає в себе наступні характеристики: «Я» (0,917), «Я ідеальне» (0,959), «Дружина» (0,940), «Ідеальна дружина» (0,897). Вага фактора 44%. Під ним розуміється сприйняття себе як неповторної особистості, якій відповідає ідеальна дружина. Під цим розуміється дружина, як ідеальна для чоловіків, які сприймають себе, своє Я ідеальними, але не включають в свій простір таку роль як чоловік-голова родини, чоловік-захисник, тобто відсутній чоловічий образ наділений маскуліними якостями. Не обов’язково бути ідеальним чи принаймні чоловіком в родині досить буті ідеальною особистістю тоді як дружина є ідеальною і несе в собі і чоловічі якості.

Фактор «Образ родини» включає в себе таки характеристики: «Ідеальний чоловік» (0,827), «Родина» (0,652), «Ідеальна родина» (0,876). Вага фактора складає 24%. Для представників групи одружених чоловіків характерно сприйняття ідеальної родини при умові присутності ідеального чоловіка та ефективного виконання покладених на нього, у зв’язку з цим обов’язків. Тобто у сприйнятті чоловіків родина є омріяним ідеалом тільки при умові ідеальності самих чоловіків. Показник родина також присутній в даному факторі, але він є символом того, що віще описаний тандем, про ідеальну родину та чоловіка реалізується в реальних родинах, не так як бажане. Це може бути пов’язано з тим що не вони реалізують якості властиві «ідеальним чоловікам», а їх дружини, ідентифікуючи себе з чоловічими ролями набувають чоловічих якостей і таким чином реалізують присутність в родини ідеального чоловіка, а отже ідеальної сім'ї.

Таб.3. 2

Факторна структура психосемантичного простору родини у дружин

Показники

Фактори

1. Я

0,917

-0,111

0,094

2. Я ідеальне

0,959

0,070

-0,207

3. Дружина

0,940

-0,120

0,062

4. Ідеальна дружина

0,897

0,136

-0,331

5. Чоловік

-0,149

0,042

0,936

6. Ідеальний чоловік

0,022

0,827

0,026

7. Родина

0,054

0,652

0,532

8. Ідеальна родина

-0,093

0,876

-0,027

Вага фактора

44%

24%

17%

3.3 Характеристика особливостей самовідношення та самоідентичності по відношенню до значущих особистостей

З метою виділення результатів та їх інтерпретації з проективної методики «Соціально-символічні завдання» було використано кутове перетворення Фішера (Таб.3. 3).

Згідно з отриманими матеріалами значимі відмінності виявлені з таких аспектів: довжина дистанції між «Я» і робочим колективом та між «Я» і «іншим».

40% чоловіків і 23% дружин демонструють середню психологічну дистанцію з робочим колективом, що може свідчити про утримання доцільної дистанції між собою і колективом по перше, для найбільш комфортної роботи в колективі, по друге такий спосіб контакту дає можливість реалізуватися особистості в професійному рівні, покращити рівень працездатності, по трете це позитивно впливає на особистісний ріст. Все це є можливим через відокремлення членів робочого колективу від особистого простору та обмеження його впливу на особистість.

Таблиця 3.3 Показники особливостей відношення чоловіків та дружин до значущих особистостей

Задания

Чоловіки n=30

Дружини n=30

Кутове перетворення Фішера

1. Я- рабочий коллектив (окружение ценность по отношению к раб коллективу)

— Близкая психол. дистанция

20 (67%)

14 (47%)

-

— Средняя психол. дистанция

7 (23%)

13 (43%)

1,662*

2. Авторитет в семье

— На равных

19

18

-

— Авторитет мужа

7

3

-

— Индивидуальность

11

11

-

— Часть целого

19

19

-

4. Положение относительно триады: семья, друзья, работа (в балах 1,2,3)

— Семья (max=90)

78 (87%)

76 (84%)

-

— Друзья (max=90)

42 (46%)

38 (42%)

-

— Работа (max=90)

46

38

-

5. Близость с супругой (м) (важность близость)

— Близкая

23

24

-

— Средняя

4

4

-

6. Друзья (важность близость)

— Близкая

17

22

-

— Средняя

9

6

-

— Длинная

4

2

-

Примітка: * - р?0,05; ** - р?0,01

60% чоловіків охарактеризували відносини з «іншим», як близькі, тобто для більшості представників, характеризованої групи, властиве сприйняття інших мало знайомих людей позитивно, без підозр і спокійного включення їх в свій простір, що в свою чергу може свідчити про відсутність страху потрапити під вплив іншого. Охарактеризовану позицію займають лише 23% дружин, що в свою чергу свідчить про початкову настороженість, невпевненість по відношенню до людей, що не є близькими чи значущими для них.

За такими параметрами як: авторитет в сім'ї, сприйняття себе, бачення себе в просторі між роботою, сім'єю та друзями, близькість з чоловіком (дружиною), роботою та друзями, психологічній простір сім'ї значущих відмінностей виділено не було. Це може бути свідченням того, що особи, які проживають досить довгий час на спільній території, спільно приймають рішення, поділяють між собою обов’язки, задовольняють свої потреби з більшим чи меншим урахуванням потреб партнера, впливають один на одного і виробляють схожі позиції щодо ключових аспектів життя як в середині сім'ї так і в соціальному середовищі, що і обумовлюється успішністю та задоволеністю відносинами з партнером та шлюбом.

3.4 Відмінності в психологічних дистанціях чоловіка та дружини по відношенню до членів своєї родини

Для аналізу результатів методики «Вимірювання психологічної дистанції» було використано кутове перетворення Фішера. В результаті були отримані значущі відмінності по наступним показникам: близькість з мамою та батьком дружини, з мамою та батьком чоловіка, близькість з сестрою та братом чоловіка та близькість з сестрою дружини.

Значущих відмінностей по таким характеристикам як близькість з чоловіком, дружиною та дітьми виявлено не було, що свідчить про однакове відношення чоловіка до дружини і навпаки. 97% приймаючих участь у дослідженні дружин и 93% приймаючих участь чоловіків характеризують близькість з чоловіком та дружиною відповідно як симбіотичну. В таких відносинах психологічний простір особистості сильно зжатий, занадто наповнений, він не залишає можливості для внутрішніх змін, що робіть його статичним і нерухомим. Відсутня можливість для динамічного розширення Я, яке, як наслідок, формується під впливом інших або поглинається ними немає простору для вияву власної активності. Все це свідчить про досить складну систему обов’язків та взаємовідносин, що тягне за собою з одного боку близькість зі значимими членами родини, а з іншого це накладає границі на особистість, не дає їй простору для не тільки для розвитку, а і прояву як такого своєї індивідуальності.

90% і 78% дружин сприймають відносини зі своєю матір'ю та батьком, відповідно, як симбіотичні на відміно від їхніх чоловіків які зображають подібні відносини лише в 60% і 27% відповідно. Це може бути пов’язано з добрими толерантними і доброзичливими відносинами з матерями власних дружин, сприйняття їх як членів родини, як особистих матерів. У відносинах з батьком дружин лише 27% це може вказувати на специфічність симбіотичних відносин між чоловіками.

23% дружин і 60% чоловіків зображають відносини з матір'ю чоловіка як симбіотичні. Спираючись на дані показники можна стверджувати, що дружини не настільки близькі з матерями своїх чоловіків, щоб не тільки впустити, а і дозволити безпосередньо впливати на особистість жінки змінювати їх особистий простір. Чоловіки демонструють симбіотичні відносини з матір'ю в 60% випадків, що може призводити до ряду труднощів у відносинах з дружиною та порушення кордонів особистого простору, що в свою чергу може супроводжуватися невдоволенням, протестами, скандалами. Разом з цим 47% дружин демонструють оптимальну довжину психологічної дистанції, що дозволяє особистості видозмінювати свій психологічний простір, розвивати його, та адекватно, найбільш продуктивно і якісно реагувати на різні сімейні ситуації. Такий спосіб психологічної дистанції властивий лише 10% чоловіків по відношенню до власних матерів.

13% чоловіків близькість з братом характеризують як симбіотичну і 23% як оптимальну, дружини характеризують відносини з братом чоловіка як симбіотичні в 30% і в 7% як оптимальні. Також були виявлені не великі розбіжності в близькості з сестрами обох членів пари. З сестрами чоловіка у 3% дружин і у 17% чоловіків спостерігаються відчужені відносини. 33% дружин сприймають близькість з власною сестрою як оптимальну. 13% одружених чоловіків характеризують близькість з сестрою дружини як оптимальну. Вище зазначені розбіжності у відносинах з братами та сестрами можуть бути пов’язані з індивідуальними особливостями учасників дослідження та їх рідних, а також взаємовідносинами між ними, так як процентні відносини не дозволяють стверджувати про присутність загальної тенденції для більшості учасників дослідження.

3.5 Особливості динаміки близькості у відносинах у подружній парі

З метою інтерпретації отриманих показників по проективній методиці «Динаміка подружньої близькості у подружжя» та подальшої їх інтерпретації було використане кутове перетворення Фішера.

В результаті використання обраного математико-статистичного методу значущі відмінності були отримані по наступним показникам: вершини близькості та рівні близькості (Таб. 3. 4). Опираючись на отримані результати можна стверджувати, що у 63% досліджених сімейних пар був виявлений однаковий рівень близькості між чоловіком та дружиною на сьогоднішній момент. Це може бути пов’язано з гармонійними, дружніми відносинами між подружжям, які приносять задоволення, почуття захищеності, потрібності, важливості і як наслідок взаємний вияв цих почуттів в необхідній для кожного з них кількості дає однаковий рівень близькості між ними.

37% подружніх пар проявили різний рівень близькості з партнером. В процесі проведення порівняльної характеристики по різним рівням близькості між дослідницькими групами значущих відмінностей виявлено не було. Це може бути пов’язано з не великою процентною часткою сімейних пар, описуваних свій рівень близькості по різному. Ще однією причиною може бути те, що результаті поділу даної підгрупи були виділені ще 3 підгрупи, на кожну з яких припадало не більше 17%, що в свою чергу свідчить про особисті причини подібних виборів, індивідуальні для кожної пари.

Таблиця 3. 4

Показники динаміки близькості у відносинах у подружній парі

Характеристики

Чоловіки

Дружини

Кутове перетворення Фішера

Присутність різких перепадів

5

5

-

Присутність вершин близькості

5 (17%)

8 (27%)

0,945

90%

6 (20%)

1 (3%)

2,177*

100%

14 (47%)

18 (60%)

1,034

Близькість в перспективі:

Зниження

2 (7%)

4 (13%)

0,864

На тому ж рівні

17 (57%)

20 (67%)

0,798

Зростання

10 (33%)

7 (23%)

0,864

Рівень близькості на даний момент (в загалі)

Один

Різні

19 (63%)

11 (37%)

2,084*

Рівень різниці близькості знаходиться в межах:

до 5%

от 6% до 10%

от 11% до 20%

1−2

1−3

2−3

4 (13%)

2 (7%)

5 (17%)

0,864

0,368

1,232

Динаміка близькості

Рівно

Не рівно

14 (47%)

16 (53%)

0,511

Примітка: * - р?0,05; ** - р?0,01

20% одружених чоловіків відмітили вершиною близькості з дружинами 90% і лише 3% дружин, що символізує більшу готовність дружин оцінювати вершини близькості максимально на відміно від чоловіків.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой