Особливості використання метафори в романі Дена Брауна "Код Да Вінчі"

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Иностранные языки и языкознание


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

[Введите текст]

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

КУРСОВА РОБОТА

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТАФОРИ В РОМАНІ ДЕНА БРАУНА «КОД ДА ВІНЧІ»

Запоріжжя — 2011

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку стилістики супроводжується постійним поглибленням наших знань про навколишній світ та про людину, характеризується інтеграцією наук. Цей процес ставить перед науковцями нові завдання. У великій кількості сучасних досліджень увага зосереджується на процесах, пов’язаних з реалізацією мовних знаків у мовленнєвому акті, на психологічних аспектах формування висловлювання та тексту. У зв’язку з цим з’являються нові підходи до таких, здавалося б, давно вивчених та описаних явищ, як тропи, а зокрема метафори. Це підтверджується значною кількістю робіт у цьому напрямку, які з’явились останнім часом.

Сучасні моделі вивчення тропів базуються на спільній методологічній вимозі - аналізі мовних явищ в усіх їх системних зв’язках.

Іншою характерною рисою сучасної лінгвістики є погляд на тропи не лише як на стилістичні прикраси твору, але і як на важливий механізм пізнання людиною дійсності [5, c. 48].

Дослідження метафори у різних видах дискурсу є досить актуальними в останні десятиліття. Тропи розглядаються як механізм творчого мислення, інструмент мислення і пізнання, підкреслюється роль тропів у культурній революції. Разом з тим проблема семантичної класифікації тропів залишається певною мірою відкритою. Одна з найбільш чітких класифікацій розроблена у роботах Ю.М. Скребнєва та О. М. Мороховського. Вона включає розподіл тропів на дві групи — тропи кількості та тропи якості. Кількісними тропами є гіпербола та мейозис, до основних тропів якості належать метафора, метонімія та іронія. Такий підхід не викликає особливих заперечень, за винятком порівняння, статус якого і місце у класифікації чітко не визначено, та тропів кількості, які часто важко відрізнити від метафори, порівняння або епітета.

Актуальність дослідження метафори у сучасній лінгвістиці підтверджується великою кількістю робіт як українських, так і зарубіжних науковців, присвячених цій проблемі (Н.Д. Арутюнова, В. Г. Гак, В. Н. Вовк, Х. Д. Лееметес, В.П. Сасіна, Дж. Бекмен, Д. Девідсон, А. Вежбицька). Проте аналіз досліджень щодо цієї проблеми виявляє наявність різних, часто протилежних поглядів на вказане явище.

В даний час англомовна література займає особливе місце в світовому просторі. Метафори сучасної англійської мови відрізняються багатством і різноманіттям, і кожен аспект їх дослідження заслуговує особливої ??уваги. Вивчення метафори, що використовуються в текстах сучасної англійської літератури, набуває особливого значення, так як їх застосування додає творам яскраву емоційну забарвленість. Завдяки тропам посилюється естетичний аспект мови, оскільки з їх допомогою, «як за допомогою різних відтінків кольорів, мова твору доповнюється чуттєво-інтуїтивним описом світу та життя».

Об'єктом дослідження є метафора — троп, що полягає у перенесенні назви з одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності між ними.

Предмет дослідження — є семантичні особливості використання метафори у романі Дена Брауна «Код Да Вінчі».

Мета дослідження — дослідити місце використання тропів в англомовній літературі; теоретичне і практичне обгрунтування питання про види та функції метафори у романі.

Відповідно до проблеми, мети, об'єкта, предмета були сформульовані завдання дослідження:

— Розглянути загальну характеристику художнього стилю;

— Вивчити особливості метафори як стилістичного прийому;

— Розглянути класифікацію метафор;

— Проаналізувати функції метафори у романі Д. Брауна «Код Да Вінчі».

Теоретико-методологічною основою дослідження є: роботи вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі стилістики (Д. Принс, Апресян Ю. Д, Аскольдів С. А, Бахтін М. М, Васильєва Н.В., Вежбицька А., Верещагін Є.М., Костомаров В.Г.), лінгвістики тексту та теорії дискурсу (Р. Барт, І. Р. Гальперін, Т. ван Дейк, В. І. Карасик, М. Л. Макаров, Н. Н. Миронова, Т. М. Ніколаєва, А. Ф. Татусева, М. Пеше, П. Серіо, Г. Г. Слишкін, З. Я. Тураєва,),

Матеріалом даної роботи слугував роман американського письменника Д. Брауна «Код Да Вінчі».

Основними методами дослідження були: теоретичний аналіз лінгвістичної літератури з проблеми, спостереження; описовий аналіз (прийоми спостереження, узагальнення, типологізації аналізованого матеріалу).

Наукову новизну роботи ми вбачаємо в комплексному описі використання тропів у англомовній літературі як складного дискурсивного явища і лінгвокультурного феномена; виявленні особливостей епітетів та метафор в даному тексті.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що матеріали нашого дослідження вносять внесок у розробку питань про епітети та метафори, як стилістичні прийоми, а також особливості їх функціонування.

Практичне значення виконаної роботи полягає в тому, що її результати можуть знайти відображення у вузівських курсах загального і приватного мовознавства, стилістики англійської мови, інтерпретації англомовного тексту.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ТРОПІВ В ЛІТЕРАТУРІ

Вчення про тропи і фігури було успадковане риторами і стилістами національних мов з античного світу. Грецьке слово «troposо» означало зворот, вислів, зразок, а стосовно людей — звичай, характер, темперамент, здібність. Як відзначав Квінтіліан, троп — є корисною зміною власного значення на інше, досконаліше в слові або виразі. Вже в його часи тривали нескінченні суперечки між граматистами і філософами про різновиди, кількість і взаємну залежність тропів. Суперечки продовжуються й понині. Вони зумовлені багатоаспектністю такого феномену, як тропи. Деякі з них використовують за для краси, деякі повстають з власного значення, інші - в результаті метафоричності. Проте не можна заперечити твердження, що більшість з них призначені викликати естетичне враження. Спочатку поняттям троп охоплювалися всі стилістичні засоби. Цицерон і Квінтіліан розділили їх на власне тропи і фігури. Кількість тих і інших різними авторами визначається по-своєму [7, c 37].

За Квінтіліаном прийнято визнавати такі тропи (за грецькими назвами): метафора, метонімія, металепсис, синекдоха, емфаза, катахреза, ономатопея, антономазія, перифраза, іронія, гіпербола, гіпероха, літота, алегорія.

Вперше після античного періоду тропологію описав французький ритор С. -М. Дюмарсе у «Трактаті про тропи». Основна думка цієї роботи зводиться до того, що людська мова без тропів є протиприродною. Граматисти й ритори вважали, що існує два етапи вираження думки. Перший виклад — це фраза, другий — це фігури.

З часів Цицерона фігури поділяли на дві групи: фігури думки і фігури слова. Фігури (форми), що мали переносне значення, називали тропами. Тропи пропонувалося використовувати для того, щоб підкреслити, виділити основну думку, щоб приховати небажані і непристойні думки, для орнаментальних прикрас, і для збагачення та облагородження мови. У тропах і фігурах виявляється творча індивідуальність автора. Ритори XVIIIст. вважали, що не можна зрозуміти ніякого автора, не знаючи його фігур і тропів.

Після трактатів Аристотеля, класична риторика намагалася дати чітку класифікацію і вичерпний опис тропів і фігур. Це породило велику і різнотлумачну термінологію художніх засобів мови, але вичерпного опису не дало. Можливо, тому, що художня практика мінлива, залежить від багатьох чинників, від культурно-історичних умов [13, c 41].

Загальним терміном тропи охоплюються слова, словосполучення і вирази (образи), що вживаються в переносному значенні і служать виразності мови.

До тропів належать:

порівняння,

метафора,

метонімія,

синекдоха,

епітет, гіпербола,

літота,

оксюморон,

перифраз,

персоніфікація.

Тропи використовуються в усіх сферах мовлення, але розподіл їх між функціональними стилями нерівномірний.

У художньо-белетристичному стилі тропи сприяють більшій дохідливості тексту (як у офіційно-діловому), увиразнюють і впорядковують виклад, посилюють його переконливість (як у науковому), забезпечують впливовість матеріалу, даючи йому оцінку (як у публіцистичному стилі). Та основна функція тропів у мові художніх творів — зображальна, естетична. Ці функції представлені й у публіцистиці, але значно меншою мірою.

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ МЕТАФОРИ У СУЧАСНІЙ СТИЛІСТИЦІ

2. 1 Проблема визначення метафори. Основні види метафори та її застосування

У мові і художньому мовленні виділяють дві основні моделі, за якими утворюються метафори. В основі першої лежить одухотворення або уособлення, основа другий-уречевлення. Створені за цими моделями метафори називаються відповідно втілюють і уречевлюють.

Вивченням поняття метафори займалися і займаються багато вітчизняних і зарубіжних лінгвістів. Але до теперішнього часу в лінгвістичному розумінні метафори між вченими існують розбіжності. Зусиллями сучасних лінгвістів, зокрема Черкасової Е.Т., Серебреникова Б. А., Кубрякова Е. С., були визначені лінгвістичні поняття і процеси, що обумовлюють виникнення і функціонування метафори у мові. До них відносяться: основне значення слова, загальний семантичний елемент, що є результатом освіти семантичної двуплановості метафоричного значення; лексико-семантичні зв’язки слів.

Перераховані положення стали вже традиційними, класичними в теорії метафори, наприклад: твердження про семантичну двуплановість метафор, про загальність для основного і переносного значень смислових компонентів.

Отже, ми слідом за А.П. Чудіновим визначаємо метафору, як основну ментальну операцію, яка об'єднує дві понятійні сфери і створює можливість використовувати потенції структурування сфери-джерела за допомогою нової сфери [18, с 7].

Метафора — вид тропа, перенесення властивостей або ознак одного предмета на інший за принципом схожості. Подібними можуть бути колір, форма, характер руху, будь-які індивідуальні властивості предметів. При метафоричному перенесенні змінюється предмет, але саме уявлення чи поняття, раніше закріплене за іншим предметом, не змінюється цілком. Будь-якої ознака первісного подання або поняття обов’язково залишається.

У вивченні метафор головне значення приділяється основним лексичним значенням слова. Слід зазначити, що метафора існує в мові як реальна семантико-синтаксична одиниця. Отже, тут ми можемо говорити про ознаки метафори:

Ознака семантичної двуплановості.

Дана ознака розглядається з точки зору тлумачення прямого і переносного значення слів. Можна навести чимало тлумачень, де пряме і переносне значення розкриваються таким чином, що вимальовуються їхні загальні риси.

Ознака абстрагованості.

У пресі метафоризації слово проробляє величезну семантичну роботу, в результаті якої його значення стає узагальненим і менш визначеним;

Ознака експресивності.

Ознакою метафори є її якість. Спираючись на ознаку основного і переносного значення, порівнюючи їх, виявляється, що метафора загострює увагу на якійсь семантичній межі, укладеній в основному значенні;

синтаксична ознака.

Дана ознака виражається в синтаксичних умовах метафоризації слова, які даються словниками і довідниками;

морфологічна ознака.

Є числовою характеристикою метафор-іменників. Дається словниками або довідниками. [15, с 36]

Тож, можна зробити висновок, що метафора — це приховане порівняння, що здійснюється шляхом застосування назви одного предмета до іншого і виявляє таким чином якусь важливу рису другого. Метафора, виражена одним чином, називається простою. Розгорнута, або розширена, метафора складається з декількох метафорично вжитих слів, що створюють єдиний образ, тобто з ряду взаємопов'язаних і доповнюючих один одного простих метафор, що підсилюють вмотивованість образу.

Метафора — це перенесення найменування виходячи з подібності ознак двох об'єктів — являє собою основний вид найменування нового предмета мовлення. Будь-який новий об'єкт найменування зазвичай отримує метафоричне позначення [17, c 83].

Теорія метафори ґрунтовно розроблена світовою літературно-теоретичною наукою, над її проблемами працювало багато відомих теоретиків літератури від античності до наших днів, знаходячи все нові й нові грані цього тропа. Для уточнення художніх функцій метафор та їх різновидів ми користуємося такою класифікацією:

— класична метафора;

— метафора-уособлення з його різновидами: метагоге, прозопопея або персоніфікація;

— генітивна метафора (метафора родового відмінка);

— метафора орудного відмінка;

— розкрита, розшифрована метафора;

— метафора-прикладка;

— метафора-симфора;

— метафора-метонімія;

— ланцюжки метафор;

— метафора-метаморфоза;

— текст-метафора;

— метафоричний епітет.

Терміни метафора, метафоричний використовуються і по відношенню до явищ граматичної стилістики. Випадки переносного (метафоричного) вживання часів, коли форма одного часу, вжита в контексті іншого (або замість іншого), набуває нового значення. У цих випадках створюється образність, дане явище називають живим уявленням.

Розрізняють метафори загальномовного характеру (стерті або скам’янілі), метафори, що зберігають актуальність, і метафори власне поетичні, які відрізняються індивідуальним характером.

Метафора — найуживаніший універсальний троп. На думку Аристотеля, «метафора полягає у перенесенні на ім'я загального значення, на різновид з ґатунку, на гатунок з різновиду, на один ґатунок з іншого або на підставі певної аналогії.» [7, 163]. З цього видно, що метафора належить до внутрішніх топосів. У метафори можуть бути три ступені подібності:

а) схожість образна і безобразна — подібність менша (слабша), ніж річ порівнювана;

б) відсутність схожості, подібності;

в) протилежність, яка є відповідником іронії.

Найчастіше виділяють такі метафори:

а) метафори, що виникають на перенесенні назв істот на назви істот;

б) на перенесенні назв неістот на назви неістот;

г) на перенесенні ознак речей неживих до істот.

2. 2 Семантичні особливості функціонування метафори

Метафора, як мовна одиниця, несе своє мовне навантаження. Отже, доцільно виділити основні функції метафори, для того щоб визначити її роль у мові. Харченко В. К. виділяє наступні функції:

1) Номінативна функція

Можливість розвитку в слові переносних значень створює потужну противагу утворенню нескінченного числа нових слів. [14, с 54] «Метафора виручає словотворчість: без метафори словотворчість була б приречена на безперервне виробництво нових слів і обтяживала би людську пам’ять».

Унікальна роль метафори в системах номінації пов’язана з тим, що завдяки метафорі відновлюється рівновага між незрозумілим або майже незбагненним, простим найменуванням та найменуванням зрозумілим, прозорим.

Номінативні властивості метафор просвічують не тільки в межах конкретної мови, а й на міжмовному рівні. Образ може виникати при дослівному перекладі запозиченого слова і, навпаки, при перекладі слів рідної мови на інші мови.

2) Інформативна функція

Першою особливістю інформації, що передається за допомогою метафор, є цілісність, панорамність образу. Панорамність спирається на зорову природу образу, змушує по-новому поглянути на гностичну сутність конкретної лексики, конкретних слів, які стають основою, фундаментом метафори.

3) Мнемонічна функція.

Метафора сприяє кращому запам’ятовуванню інформації. Підвищена запам’ятовуваність образу обумовлена, мабуть, його емоційно-оцінної природою. У чистому вигляді мнемонічна функція, як, втім, і інші, зустрічається рідко. Вона поєднується з пояснювальною функцією в науково-популярній літературі, з евристичної функцією в філософських концепціях, наукових теоріях та гіпотезах.

4) Текстоуворююча функція

Текстоутворюючою функцією метафори називається її здатність бути вмотивованою, розгорнутою, тобто поясненою і продовженою.

Ефект текстоутворення — це наслідок таких особливостей метафоричної інформації, як панорамність образу, велика частка несвідомого в його структурі, плюралізм образних віддзеркалень.

5) Жанроутворююча функція.

Це властивість метафори, що бере участь у створенні певного жанру.

Польський дослідник С. Гайда вважає, що між жанровістю і стилем існують безпосередні зв’язки. Дійсно, для загадок і прислів'їв, од і мадригалів, ліричних віршів і афористичних мініатюр метафора майже обов’язкова.

6) Пояснювальна функція.

У навчальній і науково-популярній літературі метафора грає особливу роль, допомагаючи засвоювати складну наукову інформацію, термінологію. Якщо вести мову про підручники, то метафори в їх пояснювальній функції значно ширше використовувалися в підручниках XIX — початку XX ст., ніж у нині діючих підручниках.

Пояснювальна функція метафор дарує нам мовну підтримку при вивченні фізики, музики, біології, астрономії, живопису, при вивченні будь-якого ремесла. [7, с14]

7) Емоційно-оцінювальна функція.

Метафора є чудовим засобом впливу на адресата мови. Нова метафора в тексті сама по собі вже викликає емоційно-оцінювальну реакцію адресата мови.

У новому, несподіваному контексті слово не тільки здобуває емоційну оцінку, але часом змінює свою оцінку на протилежну. [8, с 31]

8) Конспіруюча функція

Це функція метафори, що використовується для засекречення сенсу. Не кожен метафоричний шифр дає підставу говорити про конспірацію сенсу. Велика роль метафори відіграється у створенні езопової мови, але в літературному творі доречніше вести мову про метафоричне кодування, ніж про конспірацію сенсу.

9) Ігрова функція

Метафору іноді використовують як засіб комічного, як одну з форм мовної гри. Кожна людина в ігровій поведінці реалізує найбільш глибоку свою потребу. Як форма мовної гри метафора широко вживається в художніх творах.

У фольклорі існувала форма, в якій основною функцією метафори була ігрова функція. Ми маємо на увазі приказки — жанр, що втрачає при такому дослідженні специфіку своєї мови.

10) Ритуальна функція.

Метафора традиційно використовується в привітаннях, святкових тостах, а також при вираженні співчуття. Таку її функцію можна назвати ритуальною.

Розвиток ритуальної функції метафор залежить і від національних традицій.

Запропонована класифікація функцій метафори багато в чому умовна і схематична. По-перше, можна сперечатися про кількість та ієрархію функцій. По-друге, схематизм класифікації обумовлений тим, що у живій мові функції перехрещуються, сполучаються, знаходяться у відносинах не тільки взаємного доповнення, а й взаємної індукції. [17, с19]

Крім того, усі функції метафори залежать одна від одної. Висока інформативність метафори породжує евристичні властивості. Використання метафори в ритуальних діях, виступах дає аутосуггестивний ефект. Мнемонічна функція метафори полегшує запам’ятовування, впливає і на пояснення метафор у навчальній та науково-популярній літературі.

2. 3 Прийоми метафоризації

На жаль, менш досліджена онтологія метафори як прийому створення нового сенсу. Тому хотілося б більш детально зупинитися на прийомах метафоризації.

Хоча проблема метафори має багатовікову історію, онтологія цього явища та механізми метафоризації, тобто способи переосмислення значень слів у процесі їх пристосування до вираження нового для них номінативного завдання, досліджувалися в мовознавстві переважно в семасіологічному аспекті - на основі зіставлення та аналізу вже готових мовних значень мовної метафори. Мабуть, таке одноаспектне дослідження метафори і є причиною того, що в лінгвістиці поки не існує розробленої теорії метафори, здатної відповісти на запитання, як вона «робиться». Історіографія метафори могла б навести досить переконливі факти, що свідчать про це [3, c 39].

В основі мовної метафори лежать об'єктивовані асоціативні зв’язки, що відображаються у конотативних ознаках відомості або у побутово-практичному досвіді даного мовного колективу.

Основна відмінність мовної метафори від мовленнєвої головним чином полягає в тому, що перша створюється на основі конотацій, що супроводжують слово в його звичайному вживанні. Даний досвід залишається за рамками системи лексичних значень, утвореної їх тотожністю і відмінностями правил регулярної сполучуваності. Мовна метафора тому так легко стирається і втрачає живу образність, що вона «звичайна», а її мотивування прозоре, добре знайоме і без особливих на те зусиль запам’ятовується, внаслідок фонового знання мовців. Воно обмежено вписується в рамки синтаксичних структур за рахунок переосмислення властивостей формальних суб'єктів або об'єктів і отримує нові семантико-синтаксичні ознаки. При цьому роль суб'єктивного чинника (у разі мовної метафори) врівноважується об'єктивністю переосмислених мовних значень і значень опорних найменувань, які регулюють сполучуваність слів і виконують їх охоронну функцію. Мовний характер метафори проявляється в закріпленні відтворюваності переосмисленого значення мовної форми у мовному ланцюгу. [19, с 83]

Мовна метафора «походить» із конкретного контексту й завжди пов’язана з ним. Вона народжується й існує в ньому, розпадаючись разом з ним, оскільки конотативні ознаки слугують мотивом для переосмислення словесного значення, фокусуються тільки в рамках даного лексичного набору (у межах речення або цілого тексту). Такі конотації відображають звичайно індивідуальне, а не колективне бачення світу, тому вони суб'єктивні і випадкові щодо загального знання. Але й мовна метафора не цілком довільна. Здатність слова відобразити новий зміст закладена в його семантичному наповненні: чим «природніше» узгоджується мотив переосмислення зі смисловим змістом слова, тим прозоріше метафора й тим яскравіше її ефект [18, c 98].

Метафоризація значення може відбуватися в межах однієї функціональної категорії слів або супроводжуватися синтаксичним зсувом. Метафора, яка не виходить за межі конкретної лексики, використовується з метою номінації. Вторинна для метафори функція служить технічним прийомом утворення назв предметів («білок ока», «ніжка стола»). Номінативна метафора часто породжує омоніми. Метафоризація значення означальних слів полягає у виділенні в об'єкті ознак, які властиві іншому класу предметів (порівняйте «тупий ніж» і «тупий біль»). Тут метафора служить джерелом полісемії слова. Образна метафора вводить у мову синоніми. Таким чином, можна виділити такі типи мовної метафори:

1) номінативна,

2) когнітивна,

3) образна.

Для виявлення походження метафори необхідно визначити її синтаксичні властивості. Речення з метафоричним присудком синтаксично подібне до твердження тотожності за такими рисами: виражає фактуальне судження, вказує на неградуйовану ознаку, дає константну характеристику предмета, не допускає синтаксичного поширення слова, що вказує на міру подібності. Воно відрізняється від речень тотожності за такими ознаками: істинність метафорично вираженого судження не завжди може бути логічно встановлена, предикативна (образна) метафора не може бути кореферентна своєму суб'єкту, метафоричне речення є асиметричним. Ці властивості зближують метафоричні речення з твердженнями схожості та подібності [8, c 102].

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ МЕТАФОРИ У СТРУКТУРІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ ДЕНА БРАУНА «КОД ДА ВІНЧІ»

метафора браун стилістика ознака

Згідно класифікації метафор за ступенем подібності, у романі Дена Брауна «Код Да Вінчі» можна виділити наступні види метафор, побудованих на:

1) заміщенні живого живим;

Наприклад: Fache, a real caged lion, was walking from one corner of the room to the other.

2) заміщенні неживого неживим;

Наприклад: His own blood was ink.

His bed was soft like a cloud.

3) заміщенні неживого живим (даний тип метафори називається персоніфікацією);

Наприклад: The gun roared.

Kill the light!

Також, у романі метафора виступає у наступних функціях:

як найменування деяких предметів, які не мають власної назви; Наприклад: The instinct of the Bull.

The eager sea of eager students.

2) підсилення значення сказаного

Наприклад: His speech was a kind of cheap magic trick

3) засобу для досягнення естетичного враження.

Наприклад: dead aim

Особливо поширеними функціями метафор у творі є наступні функції:

номінативна

Наприклад: Ghost-pole skin

інформативна

Наприклад: Playful allusions were those which he used in his conversations

жанроутворююча

Наприклад: I am a lamb of God.

In the face of thee death.

The priest could be hanged twice.

He felt a comforting aura of his presence.

An unbroken chain of religious knowledge.

емоційно-оцінювальна

Наприклад: Feeling a shiver of anticipation.

За стилістичним забарвленням метафори у творі можна класифікувати наступним чином:

стерті метафори, які втратили свою образність;

Наприклад: the day passed by, the thoughts crossed in the mind;

образні загальномовні метафори;

Наприклад: warm atmosphere, ghostly figure, the winds of change are in the air.

образні індивідуально-авторські метафори;

Наприклад: A firestorm of hostility.

Особливої уваги заслуговує релігійне забарвлення метафори у творі, так як сам роман базується на темі релігійних пошуків та дебатах.

Тож, можна зробити висновок, що метафори, використані Деном Брауном у романі не лише конкретизують уявлення про предмет, а й виражають відповідне емоційне ставлення до нього мовця. Завдяки цим тропам посилюється естетичний аспект мови, оскільки з їх допомогою, «як за допомогою різних відтінків кольорів, мова твору доповнюється чуттєво-інтуїтивним описом світу та життя».

Наприклад: Jesus Christ was a historical figure of staggering influence, perhaps the most enigmatic and inspirational leader the world has ever seen.

Jesus as a married man makes infinitely more sense than our standard biblical view of Jesus as a bachelor.

Every faith in the world is based on fabrication.

Особливої уваги у романі заслуговує концептуальна метафора, що формує і виражає нове поняття, тобто метафора, яка безпосередньо бере участь в розумовій діяльності людини; в концептуальній метафорі тексту присутні образний і емоційний компоненти. Концептуальна метафора не тільки відтворює фрагменти суспільного досвіду даної культурної спільності - вона значною мірою формує цей досвід.

Наприклад: Religion is the propaganda for the soul.

Слід підкреслити, що основна властивість метафори полягає в тому, що вона двопланова, застосована до двох або декількох об'єктів одночасно, в результаті чого властивості того, про кого / що йде мова, проглядаються через властивості того, чиїм ім'ям це позначено. Зіткнення нетотожних смислових спектрів породжує якісно нову інформацію, що розкриває невідомі раніше сторони змісту понять, включених до структури метафори. У цьому постійному перенесенні понять з однієї сфери в іншу не тільки проявляється гнучкість людського розуму — це необхідно для самого осягнення дійсності. Метафора є універсальним знаряддям мислення та пізнання світу.

Вивчивши теоретичний матеріал по темі, ми прийшли до наступних висновків:

метафора в художньому тексті не тільки слугує засобом лексичної виразності, але способом побудови образів.

будь-яка метафора розрахована на не буквальне сприйняття і вимагає від читача уміння зрозуміти і відчути створюваний єю образно — емоційний ефект. Уміння бачити другий план метафори, що містить в ній приховане порівняння, необхідно для освоєння образних багатств літератури.

ВИСНОВКИ

У ході дослідження було визначено поняття метафори як мовної одиниці, виділені основні положення використання метафори в мові. Крім того, нами були розглянуті основні функції та типи метафори. З викладеного видно, що метафора виконує в мові достатню кількість різноманітних функцій і досить широко використовується в мові.

Ми з’ясували мовну природу метафори. Тобто, метафора як мовне явище являє собою основну ментальну операцію, яка об'єднує дві понятійні сфери і створює можливість використовувати потенції структурування сфери-джерела за допомогою нової сфери.

За основу практичної частини роботи був взятий роман Дена Брауна «Код Да Вінчі». На основі теоретичного матеріалу ми виявили величезну кількість метафоричних конструкцій у романі.

Але найбільш важливим для дослідження організації художнього тексту є концептуальна метафора — це метафора, що формує і виражає нове поняття, тобто метафора, яка безпосередньо бере участь в розумовій діяльності людини; в концептуальній метафорі можуть бути присутні образний і емоційний компоненти; в силу цього концептуальна метафора може функціонувати в художньому мовленні; формування концепту в художньому мовленні опосередковано емоційним ставленням з боку мовця. Враховуючи двонаправлену сутність будь-якого тексту (адресат — адресант), ми вважаємо, що когнітивна метафора в художньому тексті спрямована не тільки на вираження автором тексту певних концептів, а й на формування цих концептів у свідомості читача-адресата.

Крім того, відповідно до класифікації Склерявской Г. М., ми розділили метафоричні конструкції з використання різних схем. На основі отриманих досліджень ми з’ясували, що метафора в даному романі вдруге вербалізує вже існуючі поняття і приносить мовним одиницям, вжитим в метафоричному значенні новий сенс і відтінок. Так, вживаючись у новому оточенні метафоричні одиниці, набувають нового значення, переходячи в новий клас і набуваючи багатозначність.

Таким чином, було з’ясовано, що метафора становить величезний інтерес для вивчення, оскільки до теперішнього часу немає однозначного визначення даного явища. Тим самим існують різні суперечки про природу, зміст і вживання метафори.

СРИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азнаурова Е. С. Прагматика художнього слова. М., 1988.

2. Арутюнова Н. Д. Функціональні типи мовної метафори / / Известия А Н СРСР. Сер. літ. і яз. 1978. № 4.

3. Арнольд, И. В. Лексикология современного английского языка / И.В. Арнольд-М.: Просвещение, 1973.

4. Баранов Г. С. Научна метафора: Модельно-семіотичний підхід. Ч.1. 1992; Ч.2. 1993.

5. Бессарабова Н. Д. Метафора як мовне явище. Значення і сенс слова: художня мова, публіцистика. / Под ред. Д. Е. Розенталя. — М.: Изд-во МГУ, 1987. — 200с.

6. Бессонова О. М. Метафора в научному контексті // Проблеми інтерпретації в історії науки та філософії. Новосибірск, 1985.

7. Блек Макс. Метафора // Теорія метафори: Сборник:/ ред. Н. Д. Арутюновой и М. А. Журинской. — М.: Прогрес, 1990. — С. 153−172.

8. Булигіна Т.В. Особливості структурної організації мови як системи і методи її дослідження. М., 1991.

9. Вежбіцка А. Мова, культура, пізнання. М., 1996.

10. Глазунова О.І. Логіка метафоричних перетворень. СПб., 2000

11. Кассирер Э. Сила метафори // Теорія метафори. М., 1990.

12. Кулиев Г. -Г. Метафора й наукове пізнання. Баку, 1987.

13. Склерявская Г. М. Метафора в системі мови. С. -П.: Вид. -во Наука, 1993 — 150 с.

14. Ортега-и-Гассет Х. Дві великі метафори // Теорія метафори. М., 1990.

15. Петров В. В. Научкові метафори: Природа и механізм функціювання // Філософскі наукові теорії. Новосибірск, 1985.

16. Телія В.Н. Метафоризація та її роль // Роль людського фактора в мові. М., 1989.

17. Тошович Бранко. Структура дієслівної метафори // Stylistyka slowianska. — T. VII. — Opole, 1998. — С. 228−255.

18. Харченко В. К. Функції Метафори. — Воронеж, 1992

19. Чудінов А. П. Структурний та когнітивний аспекти дослідження метафоричного моделювання // Лінгвістика: Бюлетень Уральського лінгвістичного суспільства. Єкатеринбург, 2001. Т. 6.

20. Чудінов А.П. Теорія метафоричного моделювання на сучасному етапі розвитку // Лінгвістика: Бюлетень Уральського лінгвістичного суспільства. Єкатеринбург, 2000. Т. 5.

21. Телія В.М. Номінація. — В.: Енциклопедичний лінгвістичний словник. М., 1990, с. 336−337.

22. Мюллер В. К. Англо-російський словник. — М.: Астрель. — 2003. — 704с.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой