Особливості висвітлення міжнародної тематики у передачах новин українського телебачення

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Журналистика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Курсова робота з теми:

Особливості висвітлення міжнародної тематики у передачах новин українського телебачення

Виконала:

Студентка групи СРЗ-12

Зайцева Вікторія

Київ — 2012

Зміст

Вступ

1. Основні проблеми українських ЗМІ у висвітлені міжнародних новин

2. Крайнощі міжнорожної журналістики

3. Висвітлення міжнародних подій українськими телеканалами

4. Локолізація міжнародних новин на каналі СТБ

5. Висновок

Вступ

масовий новина міжнародний журналістика

Телебачення — найважливіше джерело новин для переважної більшості українців. Більшість з нас залежать від нього як від ексклюзивного джерела інформації про те, що відбувається в нашому регіоні, країні, світі. Цифрові технології стрімко змінюють роботу ЗМІ по всьому світу. Але найбільше нових можливостей з’являється у журналістів, які висвітлюють міжнародні теми. Інтернет дає доступ до величезної кількості джерел із різних країн, соціальні мережі допомагають у пошуку конкретних людей та локальних новин, Skype полегшує комунікацію з героями матеріалів та експертами. Однак цифрові технології створюють не лише додаткові можливості, але й ставлять нові виклики та підвищують відповідальність журналістів перед глобальною аудиторією.

Без сумніву, в останні роки роль міжнародної журналістики у світі значно зросла. Зараз про міжнародні новини практично одночасно із самою подією дізнаються відразу мільйони людей. Згадати хоча б атаки терористів на вежі Всесвітнього Торговельного Центру в Нью-Йорку 11 вересня 2001-го. За цією трагедією у прямому ефірі стежив увесь світ. Кордони вже не є перешкодою, незважаючи на недавні кумедні хитрощі із заглушенням «ворожих голосів». Тому якщо журналістика і є владою, то в першу чергу журналістика міжнародна. Новини, як правило, мають винятково цілеспрямований характер. Візьмемо, наприклад, таку систему, як СNN, що буквально керує політикою і війнами. Від того, як ця телекомпанія передасть певний відеоматеріал, залежить громадська думка. А дипломатія, яка залежить від громадської думки, теж підхоплює ситуацію, і ось — весь ланцюжок починає працювати. Мотивацію незапитуваності міжнародних дайджестів на сучасному Українському телебаченні важко віднайти. Очевидно, що Українське телебачення, хоча і стало 1993 року членом Євробачення — міжнародного мовного союзу, що діє на умовах безкоштовного відеообміну, пасивно використовує його потенціал. Друга причина вбачається у відсутності висококваліфікованих телекоментаторів міжнародних подій. Але, попри всі критичні закиди на адресу вітчизняного телебачення та журналістського корпусу країни, насамперед журналістів-міжнародників, оптимізація всього процесу, на наше глибоке переконання, вже почалася. Є підстави хоча б на теоретичному рівні, торкнутися проблеми міжнародного теледайджесту.

Мета роботи — необхідність вивчення досвіду організаційно-творчої діяльності міжнародного відділу новин у сучасному інформаційному контексті, його ролі та місця в структурі редакції, зокрема телебачення, а також потребою аналізу специфіки, функціональних особливостей і перспектив у процесі інтеграції національного інформаційного простору у європейський та світовий.

Об'єктом дослідження є діяльність міжнародних відділів новин сучасного вітчизняного телебачення у забезпеченні світової інформаційної обізнаності суспільства, підвищенні рівня соціально-політичної культури і свідомості українського народу.

Нова українська міжнародна журналістика покликана реагувати на завдання, які випливають з потреб утвердження авторитету нашої держави на міжнародній арені та світового розвитку в умовах глобалізації та інтеграції. Перед нею виникає необхідність оволодівати новими науковими, прогресивними механізмами роботи з міжнародною інформацією, орієнтуючись на кращі зразки світової і, передусім, європейської преси. Водночас, позбуваючись старих штампів мислення й письма, варто пропонувати нетрадиційні, професійні схеми розв’язання проблем міжнародного життя.

1. Основні проблеми українських ЗМІ у висвітлені міжнародних новин

Найактуальніша проблема — копіювання інформації (найчастіше в іноземних ІА, зокрема російських). Я не хочу залучати до цієї проблеми абсолютно всіх представників ЗМІ, але близько 80% джерел володіють таким «гріхом». В цілому, копіювальників можна розділити на 2 групи:

1. Ті, хто обізнано копіює інформацію. Вдумується і вчитується в те, що робить, відбирає «потрібну» інформацію від «непотрібної». Тобто досить добре опановує компіляцією.

2. Ті, хто робить незрозуміло, що незрозуміло ні для кого, інформація скопійована з будь-якого джерела, при цьому невідомо, достовірна вона чи ні.

Наступна проблема — неоперативність і несвоєчасність. Будь-яка людина, яка цікавиться тим, що відбувається в світі, і користується при цьому не тільки українськими, а й зарубіжними ЗМІ, напевно помітила наявність цієї проблеми. Нажаль велика частина інформації з’являється не одразу. Новини, на те вони і новини, щоб бути новими! Тож, наш «постачальник» пропонує нам, нажаль, несвіжій товар. Деякі події, які відбуваються в Україні, з`являються на екранах і шпальтах зарубіжних мас-медіа швидше, ніж на українських.

Також, мінусом є те, що забагато статей написано російською мовою. Я розумію, що половина країни розмовляє російською, та треба задовольняти їх потреби. Проте, як на мене, треба знайти «золоту середину» й не забувати що ми живемо в Україні, і ви представники українськихЗМІ.

2. Крайнощі міжнародної журналістики

Міжнародні журналісти впадають у крайнощі: або транслюють офіційні заяви МЗС, або ж «рахують мертвих українців» — тобто лише повідомляють, скільки їх вижило або не вижило в іноземних катастрофах.

Це відбувається також через відсутність експертного середовища — журналістам бракує партнерів, що аналізують міжнародні події, наявні аналітичні центри займаються переважно внутрішньою політикою.

Окрім цього, немає організованої громади журналістів-міжнародників, які б могли професійно спілкуватися, обговорювати проблеми, ділитися методами збору та подачі інформації. Таке спілкування могло би покращити якість міжнародної журналістики.

Форма подачі міжнародних новин набуває все більшого значення. необхідно надавати аудиторії контекст, аби вона розуміла, наприклад, як і чому арабські революції чи європейська фінансова криза можуть вплинути на українців.

Для таких пояснень можна знаходити нестандартні прийоми, і саме інтернет-журналістика з її можливостями стане в нагоді. Як зазначила головний редактор української службиBBC Ніна Кур’ята, на сайті www. bbc. ua приділяється значна увага міжнародним подіям, і головні новини намагаються подавати з історією, застосовують інтерактивність. Наприклад, новину ООН про те, що населення землі склало 7 мільярдів, супроводили опцією «Знайди свій номер». У повідомленнях на складні аналітичні теми чи катастрофи важливу роль відіграє візуалізація даних, інфографіка.

3. Висвітлення міжнародних подій українськими телеканалами

У своїй курсовій роботі я б хотіла привернути увагу до українських телевізійних ЗМІ, а саме до того, як вони висвітлюють міжнародні події, на прикладі подій ЄС.

Розглянемо 7 популярних українських телеканалів («Інтер», «1+1», «СТБ», «Перший національний», «ICTV», «Новий канал» та ТРК «Україна») та 3 події ЄC.

1. Референдум, щодо виходу з ЄС, якого прагнули жителі Великої Британії. Три канали взагалі не звернули увагу на цю подію, ніби то її взагалі не було. Цими каналами були: «1+1», «Новий канал» та ТРК «Україна». «ICTV» та «Перший національний» інформують глядачів, але дуже поверхнево. Більш вдалим є сюжет телеканалу «СТБ». Як завжди виділяється гарним поданням інформації «Інтер», не лінуючись поїхати до місця події та самим з’ясувати ситуацію. У їхньому репортажі можемо побачити виступ не тільки Девіда Кемерона, але й лідера партії лейбористів Еда Мілібенда на засіданні Парламенту та невелике інтерв'ю лідера партії незалежності Об'єднаного Королівства — Найджела Фараджа. Хоч один з телеканалів показав свою професійність.

Ще однією важливою подією став саміт ЄС у Брюсселі щодо прийняття антикризових мір у порятунку європейської валюти та ЄС взагалі. Після ночі дебатів антикризовий план був прийнятий: простити Греції половину боргу та надання ще одного траншу у розмірі 100 млрд. євро, проведення рекапіталізації банків та збільшення стабілізаційного фонду до 1 трлн. євро. Порадувало те, що майже усі телевізійні мас-медіа висвітили цю подію, окрім «1+1». Стандартно на усіх каналах подають загальну інформацію та показують уривки виступів канцлера Німеччини Ангели Меркель та президенту Франції Ніколя Саркозі. Така «оригінальність» характерна для «Інтеру», «СТБ», «Нового каналу» та ТРК «України». «ICTV» у своєму сюжеті приділяє увагу проблемам не тільки Греції, але й Італії. Також можемо почути думки президенту Литви з приводу прийнятих рішень під час саміту. Та найбільш повним є репортаж каналу «Перший національний», який дуже детально і зрозуміло пояснює глядачам план порятунку ЄС, що навіть необізнані в економіці люди сприймають цю інформацію легко. Окрім стандартних уривків виступів глав держав, які показують по всім каналам, на «Першому національному» ми бачимо виступи прем'єра Греції, голови Європейської ради та президента Єврокомісії. На жаль, жоден канал не відправив свого репортера до Брюсселю, щоб донести до нас інформацію з «перших вуст».

І остання подія, якій я хочу привернути увагу — це прийняття резолюції ЄС щодо України. Європейський Союз, чого і треба було чекати, висловив своє «фе» з приводу судових процесів над екс-прем'єром Юлією Тимошенко та членом опозиції Юрієм Луценко, розглядаючи це як загрозу демократії в Україні. ЄС хоче зустрітися з Януковичем у листопаді, щоб подолати останні перешкоди на шляху до підписання Угоди про асоціацію. Всі телеканали проінформували українських глядачів, одні й ті ж інтерв'ю демонструють майже по всіх каналах — міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка та речника МЗС України Олега Волошина. «1+1», «Новий канал», ТРК «Україна» та «СТБ» більш-менш однаково висвітлюють цю подію. Більш детально розглядають це питання у своїх випусках новин «Перший національний» та «ICTV». І, нарешті, переможцем у цьому змаганні можна назвати телеканал «Інтер» з його численними сюжетами). Як завжди, репортер «Інтеру» напоготові до відрядження та гарного інтерв'ю. Отже, тут ми бачимо не лише виступи членів МЗС, як усюди, але й депутату Європарламенту від прогресивного альянсу соціалістів і демократів Олексія Мірського та депутатів Європарламенту від європейської народної партії Павла Залевського та Андрія Ковачева.

4. Локолізація міжнародних новин на каналі СТБ

Розглянемо локалізацію міжнародних новин детальніше на прикладі висвітлення війни у Південній Осетії 2008 року на телеканалі СТБ. Та війна, хоча і не всі українські ЗМІ наважувалися називати її так, привернула значну увагу, зокрема, і завдяки її учасникам: з одного боку Росія, старший брат та джерело постійних клопотів для, як виявилося, будь-якої української влади, та Грузія, держава, яка паралельно з Україною рухалася напрямку євроатлантичної інтеграції та пережила мирно-революційну зміну влади. Цю війну активно висвітлювали на телеканалі СТБ, одному з лідерів українського інформаційного простору, чиї новини стабільно користуються високою довірою глядачів. У 2008 році доля каналу складала 7,75%, і він із тенденцією до зростання тримається серед лідерів українського телебачення на рівні з «Інтером» та «1+1». За визначенням «Телекритики»: «телетріумфоносні „Вікна“ — один із найкращих новинних продуктів на українському телебаченні».

Війна у Південній Осетії припала на період, коли міжнародні організації відзначали позитивні зрушення у сфері свободи слова та демократії в Україня, а в українській політиці загострилося протистояння всередині так званої «помаранчевої команди»: протиріччя між президентом України Віктором Ющенком та прем'єр-міністром Юлією Тимошенко.

Методологія
Досліджуваний період: з 7 серпня 2008 року по 8 вересня 2008 року включно. Аналізувалися лише вечірні підсумкові випуски «Вікна-Новини» о 22−00 щодня у будні. Єдиним критерієм відбору матеріалів була їхня тематична відповідність: будь-який аспект війни в Південній Осетії. Дослідження проведене методами контент-аналізу та дискурс-аналізу (на основі інструментарію, розробленого та адаптованого В. Куликом, N. Fairclough, T. Van Dijk)

Результати

Всього за досліджуваний період у випусках новин на телеканалі СТБ з’явилися 70 матеріалів. Розподіл по датах виглядає так:

При цьому матеріалів про війну в Південній Осетії, де в будь-якому контексті згадувалася Україна за досліджуваний період було 46, тобто 66% всіх матеріалів. Ось розподіл по датах:

Якщо порівняти графіки, то видно, що висвітлення війни загалом на СТБ не було рівномірним: є значний пік 12-о серпня, а потім, до кінця серпня, кількість матеріалів зменшується з порівняно невеликим зростанням на початку серпня. Тоді як у кількості матеріалів зі згадкою про Україну такого явного піку немає, їхня кількість стабільно коливається одних і тих самих межах упродовж всього досліджуваного періоду. Тобто прив’язка до України лишається постійною характеристикою висвітлення війни на СТБ незалежно від того, як багато чи мало матеріалів з теми випускає в ефір телеканал.

Так виглядає тематичний розподіл для телеканалу СТБ:

1. Позиція України та ставлення до війни всередині країни — 34

2. Військові дії під час війни у Південній Осетії - 23

3. Україна як сторона війни — 22

4. Реакція Заходу на війну та на дії її учасників — 20

5. Політичні та символічні наслідки війни — 16

6. Українсько-російське протистояння через участь ЧФ Росії у війні в Південній Осетії - 10

7. Спекуляції щодо учасників війни та того, хто її розпочав — 15

8. Післявоєнна ситуація в регіоні - 9

9. Публічні протести, спричинені війною — 9

10. Підписання мирної угоди та протиріччя щодо неї - 3

11. Миротворча діяльність всіх акторів — 2

12. Бекграунд конфліктів та воєн у регіоні - 1

Як свідчить тематичний розподіл, прив’язка до України через презентацію її позиції щодо війни та внутрішньополітичних суперечностей, які щодо цього виникли, найчастіше зустрічається у новинах СТБ. Політичні перипетії в Україні щодо південноосетинської війни виявилися більш популярними, ніж, власне, перебіг самої війни. При цьому третє місце посідає інша прив’язка до України — спекуляції щодо ролі держави у війні, починаючи від ролі наступної жертви і закінчуючи роллю підбурювача Грузії. На четвертому місці - різні форми реакції Заходу на війну в Південній Осетії.

Виходить, що на телеканалі позицію України, яка не була ані учасником, ані дієвим миротворцем у війні (на відміну від, наприклад, Франції, яка тоді головувала в Європейському Союзі та виконувала роль посередника) подавали частіше, ніж реакцію всіх західних країн. Отже, в тематичному розподілі простежується значна увага до локалізації та наближення війни до української аудиторії. При цьому одне з провідних місць посідає макротема «Україна як сторона війни», яка фактично є спекулятивною, бо Україна не брала участь у військових діях і не була ефективним миротворцем. Але, очевидно, що ця тема могла б приваблювати аудиторію.

Аналіз текстів

Детальний аналіз самих текстів та тематичної структури дозволяє зробити висновок про домінування на СТБ рамки локалізації війни у Південній Осетії. Крім того, можна виділити такі тенденції локалізації:

Нормалізація політичного та суспільного розколу в Україні. Наприклад, 15 серпня новина про підтримку органами місцевої влади в Україні різних сторін війни: розрив між регіонами України постає як нормальна ситуація. Як нормальний, непроблематизований та такий, що не потребує пояснень, журналісти подають розкол в українському суспільстві на радикально прогрузинські групи та радикально проросійські. Особливо це чітко простежується в сюжетах про Севастополь і зустрічі американських кораблів: яскраві та гострі синхрони учасників мітингів подані без заглиблення в соціально-політичну ситуацію в Криму та без пояснень, чому люди, які живуть в Україні так ставляться до Росії, США та навіть до самої України. Дуже радикальні синхрони на кшталт «Лупонули бы по Тбилиси, чтобы не было этой Грузии» (14 серпня), які не проблематизуються і не контекстуалізуються. На каналі, як свідчать інтерв'ю з його працівниками, передбачають, що це вже відомо і зрозуміло аудиторії.

Підтримка Грузії з боку України подається як нормальна позиція, що свідчить про прогрузинську позицію самих журналістів (що підтверджують і інтерв'ю з ними). Президент Ющенко, який підтримує Грузію та обмежує Росію, змальовується як принциповий політик, а Юлія Тимошенко, яка утримувалася від коментарів, — як «і вашим, і нашим», апеляція до того, що називають «унікальні відносини Тимошенко зі старшим братом». Осуд президентом Ющенком та його прихильниками Росії подається як нормальна позиція, а позиція решти гравців змальовується як підлабузництво та бажання догодити Росії.

Локалізація через ідею про високу ймовірність війни між Україною та Росією за Крим як подібної до того, що відбувалося у Південній Осетії. Наприклад, Севастополь називають «новим фронтом російсько-грузинської війни» (11 серпня), але практично без пояснень та детальної інформації про Крим. Так само непроблематизовані уявні претензії Росії на Крим: без заглиблення в історію. Крім того, хронологічно першим способом локалізації виявляється саме тема Криму, а не, наприклад, тема українців, які опинилися у зоні бойових дій. Вони починають фігурувати лише з 11 серпня.

Україна як вже учасник війни — рамка під час висвітлення повернення українського порому. Наприклад, 12 серпня матеріал про блокування українських суден біля узбережжя Грузії розпочинається фразою «українці в російському полоні», хоча насправді це не полон у воєнному розумінні. В іншому матеріалі акції протесту, і проросійські, і прогрузинські, названі «відголосками кавказької війни» в Києві (12 серпня) — тобто знову апеляція до того, що Україна вже є учасницею війни.

Висновок

Підсумовуючи усе вищесказане, приходжу до висновку, що критика критикою, але усе-таки не все так погано. Телеканали роблять прогрес у своїй роботі, їм небайдуже те, що робиться в світі, особливо, коли це стосується нашої країни. Але, окрім зауважень, сказаних раніше, хотілося б додати про ще два вагомі недоліки. Перший — це подання інформації на каналах «СТБ», «Інтер» та ТРК «Україна» у двомовному режимі, тобто ранкові та денні випуски новин ведуть українською, а майже усі вечірні випуски — російською. Безглуздя якесь! Державна мова — українська, отже й новини повинні транслюватися саме державною мовою, а не кому як заманеться! Другий недолік — це грамотність наших мас-медіа., прізвища політичних діячів пишуть невірно

Список використаної літератури

1. Міжнародна журналістика — 2002 / За ред.В.В. Різуна. — К., 2002.

2. Москаленко А. З., Губерський Л. В., Іванов В. Ф. Основи масово-інформаційної діяльності. — Київ, 1999.

3. Основи творческой деятельности журналиста. -- Спб., -- 2000.

4. Почепцов Г. Теорія комунікації. — К., 1996.

5. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах. -- Львів, 1974.

6. Журналист в поисках информации. -- М., 2000.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой