Особливості державного фінансового контролю з фінансової та бухгалтерської звітності на прикладі Кіровоградської обласної лікарні

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Кіровоградський національний технічний університет

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Державний фінансовий контроль

на тему

«Особливості державного фінансового контролю з фінансової та бухгалтерської звітності на прикладі Кіровоградської обласної лікарні»

м. Кіровоград — 2012 рік

Вступ

В умовах реалізації адміністративної реформи в Україні здійснюється безперервний пошук шляхів удосконалення форми та змісту державного управління. Порушуються питання не тільки стосовно оптимізації структури тих чи інших державних інституцій, а й переглядаються механізми організації державного адміністрування і, зокрема, створення та впровадження дійової системи загальнодержавного контролю для підвищення його практичності та ефективності. Цілісну систему контролю в державі утворюють державний контроль, приватний контроль та контроль власника. При цьому державний контроль здійснюється органами державної влади в межах своєї компетенції з метою захисту державних інтересів, а на сучасному етапі він спрямований на забезпечення дотримання всіма суб'єктами господарювання законів і нормативно-правових актів, а також підвищення ефективності роботи державних інституцій. Завдяки особливостям функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків державне управління поступово змінює акценти на роботу в ринкових умовах, що вимагає удосконалення аналітичних функцій управління і контролю.

За таких умов основним призначенням державного контролю є створення на основі одержаної інформації певного підґрунтя для глибокого переосмислення та коригування процесів управління шляхом подолання відхилень з огляду на перетворення в системі управління. Цим забезпечується певний імпульс, що сприяє підвищенню ефективності діяльності управлінського апарату. У цьому контексті місією державного контролю має бути пошук недоліків і «вузьких місць» в управлінні для ефективної реалізації державної політики.

У процесі функціонування бюджетних установ та організацій виникає потік різнобічної інформації про їх діяльність, включаючи ті чи інші види обліку.

Користувачами бюджетної звітності є уряд та урядові організації, громадськість, працівники, дійсні та потенційні інвестори, кредитори, постачальники, та інші заінтересовані особи.

Питанням державного фінансового контролю бюджетної сфери присвячено цілу низку праць вітчизняних науковців, серед яких слід відзначити І.Б. Стефінюка, Є.В. Калюгу, П. К. Германчука, Н.І. Рубана, В. Т. Александрова, Н.С. Вітвицьку, Ф. Ф. Бутинця, М. Ф. Базася та інших. Плануванню, обліку, звітності та контролю у бюджетних установах багато уваги приділили В. Т. Александров, П. Й. Атамас, В. Бугаєнко, В. О. Вовк, О.І. Ворона, П. К. Германчук, Р. Т. Джога, В. Панкевич, В. Канєва, Ю. Д. Маляревський, Т. П. Остапчук, О.В. Охрімовський, П. Г. Петрашко, О. М. Петрик, Т. П. Романенко, І.І. Сахарцева, С.В. Свірко, О. В. Ситяшенко, М.П. Сінгаєвська, Т. М. Сторожук, І.Т. Ткаченко, І.В. Форкун, Й. С. Хижняк, А. О. Шишко та інші.

Метою курсової роботи є дослідження методичних підходів до організації складання фінансової звітності в бюджетних установах.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання курсової роботи:

? визначити економічну сутність та значення фінансової звітності;

? вивчити нормативно-правове забезпечення методики складання фінансової звітності в бюджетних установах;

? дослідити види та особливості фінансової звітності в бюджетних установах;

? провести аналіз організації, методики та особливостей складання фінансової звітності у Кіровоградської обласної лікарні;

? сформулювати шляхи удосконалення методики складання фінансової звітності у Кіровоградської обласної лікарні у Кіровоградській області.

Предметом дослідження курсової роботи є аналіз методичних основ складання фінансової звітності в бюджетних установах.

Реквізити Кіровоградської обласної лікарні

Територія

Кіровоград, пр. Університетський 2/5

ЄДРПОУ

1 994 942

Організаційно-правова форма господарювання

КОМУНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Юридичний статус

ЮРИДИЧНА ОСОБА

Форма фінансування

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ

Право на зовнішньоекономічну діяльність

НЕ МАЄ ПРАВА

Початковий реєстратор

ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМIНIСТРАЦIЯ

Об'єктом дослідження обрано Кіровоградську обласну лікарню, яка надає висококваліфіковану та спеціалізовану стаціонарну і амбулаторно консультативну медичну допомогу населенню області для здійснення єдиної державної регіональної політики в галузі охорони здоров’я.

Кіровоградська обласна лікарня (далі обласна лікарня) знаходиться за адресою: 25 030, м. Кіровоград, проспект Університетський 2/5 і створена згідно з рішенням виконкому Кіровоградської обласної ради депутатів трудящих від 23. 01. 1945р. № 277.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 746 834 серія А00

Правовий статус обласної лікарні - юридична особа.

Ідентифікаційний код — 1 994 942 (Додаток Д).

Керівник — Шевчук Микола тодорович.

Номер запису включення відомостей про юридичну особу до ЄДР — 14 441 200 000 005 000.

Обласна лікарня користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, і міст області на основі прав оперативного управління, з розпорядженням у встановленому чинним законодавством порядку та власником майна.

Кіровоградська обласна лікарня належить до комунальної власності. Майно обласної лікарні є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ міст області, та закріплене за ним на праві оперативного управління, обмеженням правомощності розпорядження щодо окремого майна, що здійснюється за згодою власника у встановленому порядку та у межах встановлених законодавством та власником майна або уповноваженим органом.

Управління Кіровоградської обласної державної адміністрації забезпечує галузеву політику та розвиток обласної лікарні, що є спільною власністю згідно з переліком, визначеним рішенням обласної ради.

Обласна лікарня у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, Указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями обласної ради та обласної державної адміністрації, нормативними актами Міністерства охорони здоров’я, України та управління охорони здоров’я облдержадміністрації, нормативними актами інших відомств, здійснює свою діяльність на основі та відповідно до чинного законодавства України та свого Статуту.

Теретико-методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, абстрагування, системність, комплексність, конкретизація), методичні прийоми (документальна перевірка, аналітичні процедури, підрахунок), системний підхід, аналіз змісту законодавчих і нормативних актів.

Інформаційною базою слугували: наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії, методології, методики та організації податкового контролю, матеріали науково-практичних конференцій, періодичні видання, внутрішня документація досліджуваного підприємства.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи викладено на сторінках40 і доповнено додатками, таблицями, списком використаних джерел, який налічує 22 найменування.

І розділ: «Економічна сутність та нормативне забезпечення державного фінансового контролю та фінансової звітності бюджетних установ»

1.1 Сутність, мета та завдання державного фінансового контролю

На сучасному етапі розвитку країни особливу актуальність набувають питання вдосконалення управління, однією із важливих функцій якого є контроль. Держава не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за виробництвом, розподілом і перерозподілом суспільного продукту та іншими сферами суспільного життя в державі. Контроль є невід'ємним елементом надбудови суспільства, який зазнає серйозних змін у процесі розвитку його політичної системи, органів державного і господарського управління, законодавчої і виконавчої влади.

Ефективність роботи органів виконавчої влади і місцевого самоврядування в державі значною мірою залежить від здійснення контролю за виконанням законів, рішень, розпоряджень, від належної організації їх виконання. Систематичний і всеосяжний контроль сприяє забезпеченню наукової обґрунтованості рішень, розпоряджень та інших нормативних документів. своєчасної їх реалізації. Він є необхідною умовою виявлення та усунення недоліків у діяльності об'єктів управління та причин, що їх породжують. Контроль дисциплінує працівників апарату управління, дає можливість об'єктивно оцінювати рівень їхньої компетентності і відповідальності, сприяє поширенню позитивної практики роботи.

Особливого значення набуває державний контроль в умовах функціонування господарюючих суб'єктів з різними формами власності.

Контроль у широкому розумінні - це процес, який повинен забезпечити відповідність функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досягнення поставленої мети.

Сутність контролю полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу на об'єкти управління, який передбачає систематичний нагляд, спостереження за їх діяльністю для виявлення відхилень від встановлених норм, правил, вимог чи завдань у процесі їх виконання.

Фінансовий контроль — комплексна і цілеспрямована фінансово-правова діяльність органів фінансового контролю або їх підрозділів чи представників, а також осіб, уповноважених здійснювати контроль, що базується на положеннях актів чинного законодавства. Він полягає у встановленні фактичного стану справ на підконтрольному об'єкті щодо його фінансово-господарської діяльності і спрямований на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів з метою ефективного соціально-економічного розвитку усіх суб'єктів фінансових правовідносин.

Фінансовий контроль передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їх достовірності, законності, доцільності і ефективності.

Державний фінансовий контроль — різновид фінансового контролю, що здійснюється відповідними органами державного фінансового контролю. Він полягає у встановленні фактичного стану справ щодо дотримання вимог чинного законодавства на підконтрольному об'єкті, спрямований на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів, що належать державі, а також використання коштів, що залишаються у суб'єкта фінансових правовідносин у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів, державних позабюджетних фондів та кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України.

Основною метою державного фінансового контролю є:

1). виявлення на підконтрольних об'єктах порушень принципів законності, ефективності, доцільності й економії при формуванні та використанні державних фінансових та матеріальних ресурсів, відхилень від прийнятих норм, стандартів на найбільш ранній стадії;

2). попередження фінансових правопорушень;

3). притягнення винних до відповідальності, забезпечення відшкодування заподіяних збитків;

4). вжиття заходів щодо запобігання таким порушенням у майбутньому.

Завданням державного фінансового контролю є забезпечення законності, ефективності, фінансової дисципліни і раціональності у ході формування, розподілу, володіння, використання та відчуження активів, що належать державі.

Розрізняють такі види державного фінансового контролю, що класифікуються за такими ознаками: залежно від часу проведення, за інформаційним забезпеченням, залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта, за формами здійснення залежно від часу проведення державний фінансовий контроль поділяється на:

попередній — контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю на етапі розгляду і прийняття управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими і матеріальними ресурсами іншими активами об'єктами державного фінансового контролю з метою упередження порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства об'єктами державного фінансового контролю;

поточний — контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю під час реалізації управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими активами за оперативною інформацією з метою дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів України, на підставі яких виконуються управлінські рішення об'єктами державного фінансового контролю;

наступний (ретроспективний) — контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю по закінченню реалізації управлінських рішень і здійснення операцій з фінансовими активами за результатами фінансово-господарської діяльності та/ або по закінченню деякого періоду часу (але не частіше, ніж це встановлено законодавством України) об'єктами державного фінансового контролю з метою виявлення фінансових недоліків і порушень, прийняття управлінських рішень щодо виправлення ситуації та притягнення до відповідальності винних осіб відповідно до законодавства.

Види державного фінансового контролю за класифікаційними ознаками

— за інформаційним забезпеченням фінансовий контроль поділяють на документальний і фактичний.

Документальний контроль дозволяє встановити суть і достовірність господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному і статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану об'єкта лічбою, зважуванням, вимірюванням, лабораторним аналізом та ін. До об'єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі, основні засоби, матеріальні цінності, готову продукцію, незавершене виробництво.

Залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта державного фінансового контролю державний фінансовий контроль поділяється на види: зовнішній контроль та внутрішній контроль.

Зовнішній контроль здійснюється визначеними Конституцією України та незалежними конституційними органами у межах наданих їм конституційних повноважень.

Внутрішній контроль здійснюється в межах виконавчої гілки державної влади.

— за відношенням до власника фінансовий контроль поділяють на внутрішньовідомчий і внутрішньогосподарський.

Внутрішньовідомчий контроль проводиться міністерствами, відомствами, органами державного управління стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій у формі тематичних перевірок та ревізій.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється власниками, апаратом управління підприємницьких структур відповідно до діючого законодавства стосовно діяльності цехів, бригад, дільниць, інших підрозділів підприємств. Основна відповідальність за внутрішньогосподарський контроль лежить на службі головного бухгалтера.

— за формами здійснення фінансового контролю розрізняють:

— ревізії;

— аудит;

— тематичні перевірки;

— камеральні перевірки;

— фінансові експертизи;

— службове розслідування;

— слідство.

Ревізія — це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Основна мета ревізії - виявити господарські і фінансові порушення, зловживання, факти безгосподарності, розкрадання, марнотратства, установити причини та умови, які їм сприяли, і винних у цьому осіб, ужити заходів до відшкодування завданого збитку, шкоди, розробити заходи по усуненню недоліків і порушень, а також притягнути до відповідальності (адміністративної чи кримінальної) осіб, які допустили правопорушення.

Ревізія підприємницьких структур надає всебічну оцінку виробничій і фінансово-господарській діяльності підприємств, ефективності використання виробничого потенціалу, забезпеченню збереження господарських ресурсів, повноті нарахування та сплати податків до бюджету тощо.

Ревізія здійснюється спеціальною уповноваженою ревізійною групою після виконання господарських операцій за минулий період часу. Виявлені під час ревізії недоліки і порушення чинного законодавства, нормативно-правових актів, які регулюють господарську діяльність, взаємовідносини з бюджетом обґрунтовані системою доказів з визначенням розмірів збитків, втрат, нестач, конкретизацією винних службових осіб, матеріальної та правової відповідальності.

Залежно від відомчої підпорядкованості ревізії класифікуються на:

відомчі - проводяться працівниками відомства на підпорядкованих підприємствах одного власника;

позавідомчі - здійснюються органами державного, аудиторського контролю (системи Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, Державної податкової адміністрації тощо).

За організаційними ознаками розрізняють ревізії:

планові - здійснюються відповідно до заздалегідь розроблених і затверджених планів;

позапланові - проводяться в строки, не передбачені затвердженим планом (у разі стихійного лиха, незадовільної роботи підприємства чи взаємопов'язаних підприємств).

Аудит — форма контролю, що є незалежною експертизою стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів і балансів.

Мета аудиту — підтвердити достовірність показників балансу і фінансової звітності, а також перевірити, чи ведеться бухгалтерський облік згідно з чинними в державі нормативно-правовими положеннями.

Аудит відрізняється від ревізії не тільки цілями здійснення, а й організаційними формами його проведення. Аудит виконують незалежні аудиторські фірми чи особи, які здійснюють приватну підприємницьку діяльність і мають сертифікат та ліцензію на проведення аудиту, причому на платній основі за договорами з адміністрацією різних підприємницьких структур, які бажають одержати такі аудиторські послуги. Аудитор несе відповідальність перед зовнішніми споживачами його інформації (акціонерами, кредиторами, банками) щодо якості та обґрунтованості результатів контролю.

Тематична перевірка — це форма контролю окремих сторін чи тематичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій. Наприклад, контроль стану збереження матеріальних цінностей, розрахунків з бюджетом, державними цільовими позабюджетними фондами і т. ін. Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.

Камеральні перевірки — форма фінансового контролю, яку застосовують в органах виконавчої влади при одержанні і перевірці показників звітності. Наприклад, перевірка податкових декларацій в податкових інспекціях.

Фінансова експертиза — форма державного фінансового контролю, яка передбачає дослідження і оцінку законодавчих та інших нормативно правових актів, фінансових й економічних результатів діяльності, підготовку обґрунтованих висновків та пропозиції для прийняття рішень щодо об'єк та експертного дослідження.

Службове розслідування — це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов’язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини. Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.

Слідство як форма контролю являє собою процесуальні дії, у ході яких установлюється провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов’язаних з присвоєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями.

Згідно з Бюджетним кодексом бюджетна установа чи організація — це установа, яка створюється відповідними органами влади, утримується за рахунок державного бюджету чи місцевих бюджетів і є неприбутковою. Бюджетні установи здійснюють свою фінансово-господарську діяльність згідно з кошторисом — основним плановим документом. Як суб'єкти господарювання бюджетні установи підлягають таким видам контролю: державному, муніципальному, господарському і громадському.

1.2 Нормативно-правове забезпечення здійснення державного фінансового контролю в Україні

Нині в Україні функціонує значна кількість державних органів і служб, які тією чи іншою мірою здійснюють фінансовий контроль. За відсутності чіткої концепції та нормативно-правового поля у сфері державного фінансового контролю з ними, як правило, пов’язують Рахункову палату. Головне контрольно-ревізійне управління, Державне казначейство, Міністерство фінансів, Державну податкову адміністрацію. Державну митнуслужбу, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Національнийбанк, Фонд державного майна, Агентство з питань банкрутства тощо.

Наказ № 2 Порядок складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів.

Цей Порядок розроблено відповідно до статті 58 Бюджетного кодексу України (2456−17), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (996−14).

Для контролю за виконанням законів України, постанов, прийнятих Верховною Радою України, виконанням Державного бюджету України, поквартальним розподілом доходів і видатків бюджету, в тому числі видатків з обслуговування внутрішнього й зовнішнього боргу України, витрачанням органами виконавчої влади бюджетних коштів, коштів цільових і позабюджетних фондів, у тому числі і за їх призначенням, виконанням рішень Верховної Ради України про надання Україною позик і економічної допомоги, передбачених у Державному бюджеті України, інвестиційної діяльності органів виконавчої влади, перевірки законності й ефективності використання фінансових ресурсів Державного бюджету України, здійснення різних експертно-аналітичних оцінок створена і діє протягом десяти років Рахункова палата.

Рахункова палата за цей час засвідчила свою важливу роль у державі. Здійснені її працівниками перевірки, контрольні заходи, експертно-аналітичні оцінки в рамках визначених для неї функцій виявили, що в сучасних умовах політичного й економічного розвитку держави незаконне, нецільове, неефективне використання коштів є масовим явищем, яке породжує велику кількість інших недоліків, руйнує правове поле держави, сприяє зростанню політичного й соціального напруження в суспільстві.

Головними напрямами розвитку та вдосконалення системи державного фінансового контролю в Україні, який здійснюється Рахунковою палатою, є:

оптимізація функцій і повноважень;

формування системної і довершеної нормативно-правової бази (в тому числі стандартизація державного фінансового контролю);

приведення методологічних засад у відповідність із сучасними вимогами;

розвиток і вдосконалення системи процедур фінансового контролю (методичної бази);

створення науково-дослідницької і навчальної бази, формування системи кадрового забезпечення;

реформування організаційних структур;

організація адекватної інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

матеріально-технічне (включаючи соціально-побутове) і фінансове забезпечення функціонування контрольних органів;

удосконалення відносин з Верховною Радою України, органами державної влади, органами фінансового контролю інших держав.

З метою вдосконалення нормативно-правової бази державного фінансового контролю, на нашу думку, доцільно:

розробити й затвердити програму законотворчої діяльності з удосконалення бюджетного законодавства у сфері державного фінансового контролю, визначивши в ній конкретні терміни розробки та прийняття законів, інших законодавчих актів, встановити терміни її реалізації і постійний контроль за виконанням;

прийняти Закон України «Про державний фінансовий контроль», який би унормував усі найважливіші складові цього дуже важливого для життєдіяльності держави процесу, чітко розмежував органи парламентського та урядового фінансового контролю, визначив коло суб'єктів державного фінансового контролю, ієрархію органів, що його здійснюють, форми їх організації та взаємодії тощо;

прийняти Закон України «Про державний контроль за дотриманням бюджетного законодавства і відповідальність за бюджетні правопорушення», який має регулювати відносини у сфері здійснення державного контролю за дотриманням бюджетного законодавства, визначати органи, покликані здійснювати такий контроль, їх повноваження, перелік бюджетних порушень залежно від стадії бюджетного процесу; порядок прийняття рішень щодо таких порушень; основні процедури накладання стягнень і вжиття санкцій до порушників бюджетного законодавства;

провести парламентські слухання з обговорення актуальних і загальних проблем організації ефективного державного фінансового контролю в Україні та визначення напрямів і термінів їх розв’язання;

внести пропозицію до Міністерства фінансів України щодо необхідності запровадження Порядку доведення до бюджетних установ, виконавців різних державних програм паспортів, де чітко б визначався кінцевий результат та інші умови ефективного використання бюджетних коштів;

розробити методику оцінки ефективності контрольно-перевірочної діяльності та забезпечити її використання у практичній роботі.

Під час формування цілісної нормативно-правової бази державного фінансового контролю в Україні слід вирішити такі завдання:

визначити понятійний апарат державного фінансового контролю;

розробити методологію державного фінансового контролю (цілі, завдання, принципи тощо) та здійснювати цю діяльність на наукових засадах;

визначити (сформувати) організаційну структуру всієї системи державного фінансового контролю; органи нормативно-правового регулювання державного фінансового контролю, їх права й обов’язки; суб'єкти права державного фінансового контролю; предмет, відносини регулювання, цілі й завдання системи нормативно-правових актів державного фінансового контролю; основні джерела права державного фінансового контролю (нормативно-правові акти) й рівні нормативно-правового регулювання; порядок побудови системи нормативно-правових актів державного фінансового контролю, її структуру (частини, розділи, підрозділи тощо, їх розташування в певній послідовності) та зміст;

розробити порядок систематизації нормативно-правових актів державного фінансового контролю;

узгодити основні напрями взаємодії правових актів державного фінансового контролю з актами інших підгалузей (сфер) фінансового права, а також з іншими галузями права.

Вся система нормативно-правових актів державного фінансового контролю має вибудовуватися з урахуванням таких основних вимог:

відсутність у нормативно-правових актах державного фінансового контролю суперечностей (у тому числі невідповідності у назвах, термінології тощо), дублювання один одного. Виконання цього принципу в цілому має бути забезпечене чіткою концепцією і правилами побудови системи правового регулювання державного фінансового контролю;

з’ясування обов’язковості застосування, порядку розроблення й узгодження нормативно-правових актів державного фінансового контролю.

Головним правовим актом, що є своєрідною системо утворювальною ланкою загальної системи нормативно-правових актів державного фінансового контролю, має стати Закон України «Про державний фінансовий контроль».

Прийняття цього Закону має започаткувати формування комплексної системи законодавчих і нормативних актів державного фінансового контролю, а також забезпечити рівноправність норм державного фінансового контролю і норм інших галузей права (наприклад, фінансового), підвищити статус норм державного фінансового контролю. Ця обставина матиме важливе значення для розв’язання правових колізій, усунення протиріч чинного законодавства, спорів за участю органів державного фінансового контролю (наприклад, стосовно прийнятих ними рішень за перевірками).

У Законі мають бути регламентовані:

його цілі й завдання;

визначення основних понять;

сутність, значення, функції, цілі й завдання, елементи системи державного фінансового контролю;

принципи, вимоги, критерії ефективності державного фінансового контролю;

види державного фінансового контролю в розрізі його класифікаційних ознак: типи, форми (в тому числі визначення понять ревізії, перевірки тощо), методи (прийоми, способи чи засоби його здійснення);

суб'єкти, об'єкти, предмети державного фінансового контролю (розширений опис);

органи державного фінансового контролю, їх структура, взаємовідносини, основні моменти взаємовідносин з органами влади й управління;

система нормативно-правового забезпечення державного фінансового контролю;

питання стандартизації державного фінансового контролю;

науково-дослідницька й навчальна база державного фінансового контролю.

У Законі України «Про державний фінансовий контроль» всі органи державного фінансового контролю в Україні доцільно законодавче розмежувати на:

органи загальної компетенції, які здійснюють контроль щодо достатньо широкого кола об'єктів і питань відповідно до сфер своєї діяльності. Такими органами, зокрема, є: Рахункова палата, ГоловКРУ, контрольні органи, створені при державних адміністраціях, органи державного фінансового контролю, що здійснюють окремі функції фінансового контролю, тощо;

органи державного фінансового контролю галузевої компетенції (здійснюють контроль у конкретних галузях). Здебільшого це органи державного фінансового контролю у складі міністерств, відомств та інших органів державної влади й управління, що здійснюють державний фінансовий контроль у певних галузях чи видах діяльності (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Національний банк України тощо);

З метою вдосконалення й розвитку незалежного фінансового контролю доцільно прийняти в новій редакції Закон України «Про Рахункову палату», чітко визначивши в ньому спрямованість її основної діяльності: Рахункова палата здійснює незалежний системний контроль за формуванням і використанням державних фінансових, матеріальних та інших ресурсів, золотовалютних резервів, державної власності (майнових і немайнових активів і пасивів держави).

З метою забезпечення незалежності Рахункової палати при виконанні покладених на неї функцій потрібно визначати і встановлювати обсяги фінансування для забезпечення діяльності Рахункової палати безпосередньо Верховною Радою України в Державному бюджеті України на підставі бюджетного запиту Рахункової палати.

Підставою для прийняття такого рішення є те, що Рахункова палата конституційне має бути незалежним від виконавчої влади з усіх питань діяльності, включаючи питання фінансування та встановлення посадових окладів працівникам, органом державної влади, підзвітним лише Верховній Раді України.

Слід визначити в новій редакції Закону України «Про Рахункову палату» порядок і обсяги інформаційного забезпечення діяльності Рахункової палати, щоб підкріпити її статус не тільки фінансове, а й інформаційно-незалежної від владних органів державної структури.

Потрібно розширити повноваження Рахункової палати в частині перевірки формування дохідної частини місцевих бюджетів України на предмет достовірності нарахувань, оцінки законності та правильності застосування різних джерел його наповнення і повноти сплати податків і зборів, перевірки використання коштів місцевих бюджетів та здійснення аудиту діяльності Національного банку України (а не тільки перевірки (оцінки) його кошторису).

Воднораз за Рахунковою палатою слід нормативно закріпити низку додаткових функцій:

фінансовий моніторинг (у рамках боротьби з відмиванням брудних грошей);

висновок на право Уряду України виділяти кошти з державного бюджету недержавним комерційним організаціям у рахунок передачі у власність держави їхніх пакетів акцій;

З метою вдосконалення контрольної діяльності Рахункової палати слід:

відпрацьовувати нові форми й методи контрольно-перевірочної, контрольно-аналітичної та експертної діяльності;

ширше застосовувати (практикувати) системні тематичні контрольні перевірки;

здійснювати систематичну підготовку оглядів бюджетних видатків в усіх галузях бюджетного сектору;

запровадити бюджетний контроль за ціноутворенням, яке є ключовим моментом процедури державних закупівель;

широко застосовувати попередній фінансовий контроль;

змістити акцент у фінансовому контролі з виявлення порушень і покарання винних на запобігання порушень у бюджетній сфері та інші.

Розв’язання кожної з цих проблем є виключно важливою справою для забезпечення ефективної діяльності незалежного органу державного фінансового контролю — Рахункової палати. Воднораз слід враховувати, що поліпшення державного фінансового контролю можна буде досягти лише за умови комплексної реалізації наведених вище заходів.

1.3 Методичні рекомендації щодо проведення контролю

Методичні рекомендації з проведення органами державної контрольно ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ (далі - Рекомендації) розроблено з метою реалізації статті 26 Бюджетного кодексу України та відповідно до Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31. 12. 2004 N 1777.

Методичні прийоми і способи фінансового контролю поділяються на дві групи: загальнонаукові та специфічні.

Загальнонаукові методичні прийоми і способи фінансового контролю ґрунтуються на використанні аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії і моделювання, абстрагування і конкретизації, системного аналізу, функціонально-вартісного аналізу.

Специфічні методичні прийоми фінансового контролю -- прийоми, вироблені практикою контрольно-ревізійної роботи наоснові досягнень економічної науки. Специфічні методичні прийоми і способи фінансового контролю використовують для одержання необхідних доказів у процесі контрольних дій під час проведення ревізій чи тематичних перевірок. Їх класифікують за двома групами:

а) методичні прийоми фактичного контролю;

б) методичні прийоми документального контролю.

Отже, відповідно до завдання фінансового контролю, метод фінансового контролю можна визначити як: сукупність прийомів та способів отримання інформації про стан фінансової дисципліни під час проведення фінансової діяльності з метою припинення правопорушень у цій сфері і запобігання їм; конкретні способи (прийоми), що застосовуються під час здійснення контрольних функцій. Стан і поведінка об'єкта контролю в цілому визначаються за допомогою загальних методів контролю, а окремих його частин або характеристик -- за допомогою часткових способів.

фінансовий звітнісь бюджетний контроль

Розділ 2. Основні етапи проведення контролю фінансової звітності бюджетних установ

2.1 Перевірка бухгалтерського обліку і фінансової звітності в бюджетних установах, етапи проведення ревізії

Підготовка до проведення ревізії

З метою глибокого і всебічного дослідження матеріалів і документів, які стосуються діяльності об'єкта контролю, що підлягатиме ревізії, ревізор на етапі підготовки до ревізії має здійснювати наступні заходи (залежно від наявності для цього часу).

1. Опрацювати нормативно-правову базу з питань функціонування об'єкта контролю, в тому числі на предмет прийняття, внесення змін, втрати чинності нормативно-правових актів, які регулюють сферу діяльності об'єкта контролю.

2. Проаналізувати матеріали контрольних заходів (акти ревізій, акти перевірок державних закупівель, аудиторські звіти), проведених на об'єкті контролю за попередній ревізійний період, що дасть змогу визначити типові для зазначеного об'єкта порушення, ризикові напрями діяльності та визначити стан усунення порушень.

3. Опрацювати наявну в Держфінінспекції та її територіальних органах (далі - органи Держфінінспекції) інформацію, отриману від фінансових органів та органів Державної казначейської служби щодо використання об'єктом контролю бюджетних коштів, операцій на реєстраційних рахунках в органах Державної казначейської служби, взятих зобов’язань, стану дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.

4. Проаналізувати отриману (за необхідності) на запит від органів Державної податкової служби інформацію стосовно підконтрольного суб'єкта господарювання, в тому числі щодо наданих йому податкових пільг, банківських установ, в яких він обслуговується та контрагентів.

5. Опрацювати інформацію, отриману від органів Фонду державного майна України, в частині, що стосується діяльності об'єкта контролю. Зокрема, даних щодо обсягів та стану використання державного майна державними підприємствами, об'єднаннями, установами, організаціями, господарськими товариствами, у статутному капіталі яких акції (частки, паї) належать державі, балансоутримувачами державного майна тощо.

6. Проаналізувати іншу наявну в органах Держфінінспекції інформацію з питань діяльності об'єкта контролю, зокрема доручення правоохоронних органів щодо ймовірних фактів порушень, «сумнівних» операцій тощо, звернення громадян (в тому числі під час прийому громадян), отриману інформацію за «телефоном довіри», інформацію від підприємств, установ і організацій, що мали відносини з об'єктом контролю в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності.

7. Дослідити інформацію, що може стосуватись діяльності об'єкта контролю, на офіційних веб-сайтах державних органів.

8. У випадку відсутності необхідної інформації чи потреби отримання додаткових відомостей про діяльність об'єкта контролю орган Держфінінспекції, керуючись пунктом 6 Порядку проведення інспектування, надсилає письмове звернення органам державної влади, місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям щодо надання інформації, що стосується діяльності та фінансового стану об'єкта контролю.

9. На підставі проведеного аналізу інформації щодо діяльності об'єкта контролю керівник ревізійної групи визначається з питаннями програми ревізії, затратами трудових ресурсів, термінами, а також відбирає найбільш ризикові господарські операції об'єкта контролю, що заслуговують більш ретельної перевірки в ході проведення ревізії.

10. Склад, кількість посадових осіб органу Держфінінспекції та строки проведення ревізії визначаються з урахуванням обсягу передбачених програмою ревізії питань та в межах визначеної законодавством її тривалості.

11. Програма ревізії та робочий план за ініціативою керівника ревізійної групи можуть бути відкориговані в ході ревізії за результатами дослідження окремих документів об'єкта контролю.

Загальні рекомендації щодо організації та проведення ревізій.

1. Перед початком проведення планової ревізії керівник ревізійної групи готує повідомлення об'єкта контролю про проведення ревізії, яке підписується керівником органу Держфінінспекції чи його заступником.

Повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку планової ревізії надається об'єкта контролю одним із способів: особисто під розписку керівнику або головному бухгалтеру об'єкта контролю; через канцелярію (діловодну службу) з відміткою на примірнику повідомлення органу Держфінінспекції про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об'єкта контролю та підписом працівника канцелярії (загального відділу), який здійснив реєстрацію; рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням (при цьому на примірнику повідомлення, що залишається в органі Держфінінспекції, зазначаються реквізити поштового повідомлення).

Повідомлення щодо проведення позапланової ревізії не надсилається.

2. На проведення ревізії керівником ревізійної групи на кожну посадову особу Держфінінспекції та залученого спеціаліста виписується в двох примірниках направлення встановленого Держфінінспекцією зразка, яке підписується керівником органу Держфінінспекції чи його заступником.

Примітка. Типова форма направлення затверджена наказом Держфінінспекції від 05. 10. 2011 р. № 3.

3. При виході на об'єкт контролю керівник ревізійної групи надає керівнику об'єкта контролю чи його уповноваженому заступнику направлення та копію рішення суду (у разі проведення позапланової виїзної ревізії за рішенням суду) під розписку на примірниках органу Держфінінспекції та розписується в журналі реєстрації перевірок об'єкта контролю.

4. Питання програми ревізії, що підлягають контролю, перевіряються шляхом документальної та/або фактичної перевірки.

4.1. Документальна перевірка передбачає контроль за документами об'єкта контролю на предмет:

дотримання вимог законодавчих та нормативних актів щодо порядку складання (оформлення) первинних, зведених облікових, підтвердних та інших документів об'єкта контролю — перевірка за формою;

відповідності господарських операцій, що зафіксовані первинними, зведеними обліковими, підтвердними чи іншими документами, нормам, встановленим законодавством та внутрішніми регламентами (документами) установи, прийнятими в межах законодавства, — перевірка за змістом.

4.2. Фактична перевірка передбачає контроль за наявністю готівки, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, застосування норм витрат сировини і матеріалів, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт тощо, які ініціюються посадовими особи Держфінінспекції та проводяться відповідними комісіями, призначеними наказом керівника бюджетної установи в присутності посадових осіб органів Держфінінспекції за участі матеріально-відповідальної особи, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт — також представника суб'єкта господарювання, яким виконувались роботи.

5. З метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об'єкта контролю можуть проводитися на інших підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки (порядок проведення зустрічних звірок визначено пунктом 26 Порядку проведення інспектування). З цією ж метою до юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців можуть направлятися запити щодо надання інформації, документів і матеріалів, необхідних для підтвердження в ході ревізії операцій об'єкта контролю.

Перелік обов’язкових для перевірки напрямів в ході ревізії бюджетної установи (відповідно до типових питань програми)

1. Стан усунення порушень та недоліків, виявлених попередніми ревізіями (перевірками)

2. Стан виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів

3. Виконання функцій з управління об'єктами державної або комунальної власності. Затвердження та внесення змін до фінансових планів суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які входять до сфери управління бюджетної установи

4. Дослідження організації і стану контрольно-ревізійної роботи та/або внутрішнього аудиту

5. Складання та затвердження кошторису, внесення до нього змін. Загальний стан виконання кошторису

6. Ведення касових операцій. Розрахунки з підзвітними особами, в тому числі щодо видатків на відрядження

7. Операції на реєстраційних рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби, та на рахунках в установах банків

8. Штатна дисципліна. Оплата праці працівників та нарахування на заробітну плату

9. Організація та здійснення державних закупівель

10. Взяття та облік зобов’язань, у тому числі фінансових. Стан розрахункової дисципліни та виконання господарських угод

11. Стан збереження майна, використання оборотних та необоротних активів

12. Видатки на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт

13. Утворення та використання власних надходжень бюджетних установ. Надання адміністративних послуг

14. Складання бюджетної та фінансової, у тому числі зведеної, звітності та її достовірність

ІІІ Розділ. Акт ревізії

АКТ

28. 12. 2012 м. Кіровоград

Мною,, головним контролером-ревізором КРУ у Кіровоградській області, в присутності Констянтина Миколайовича Шевчука, ознайомлено керівника підприємства із загальним актом документальної ревізії фінансово-господарської діяльності за період із 01. 01. 2011 до 01. 04. 2012.

Шляхом документальної перевірки здійснено контроль за формами фінансової та бюджетної звітності у Кіровоградської обласної лікарні Кіровоградської області на предмет вимог законодавчих та нормативних актів щодо порядку складання (оформлення) первинних та зведених облікових документів — перевірка за формою. Головним чином, звернула увагу на наявність та правильність заповнення обов’язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів: взвіті про надходження та використання коштів загального фонду, звітах про надходження і використання коштів спеціального фонду, в кошторисі та балансі правильно заповненіназва установи, від імені якої складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за складання документа (керівник таголовний бухгалтер); на правильність заповнення первинних та зведених облікових документів, відсутність несанкціонованого втручання в їх оформлення та їх повторне використання; а також на правильність заповнення фінансової звітності за періодами (квартальна та річна періодичність). Установою використані бланки спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами самостійно виготовлені бюджетною установою бланків, які містять реквізити типових або спеціалізованих форм.

В балансі (формі № 1) квартальної (на 01. 01. 2012 року) та річної періодичності (на 01. 10. 2012 року), звіті про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4−1м) за січень — жовтень 2012 року та звіті про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень (форма № 4−2м) за січень — жовтень 2012 року було здійснено виправлення помилок, неточностей та дописування даних. В балансі на 01. 01. 2012 рокув статті"Фонд в необоротних активах" (рядок 330) на кінець звітного періоду (графа 4) при виправленні помилки коректуючим способом в записі закреслено лише останні 2 цифри, виправляти ж потрібно повністю всю суму в рядку, зверху записавши правильну величину. В розділі пасиву (рядок470) виправлена неточність.

Зроблені виправлення є порушеннями, адже не відповідаютьметодиці виправлень П (с)БО 6 «Виправлення помилок» (не вказані дати коректування, підписи осіб, що виконувала дані дії).

1. У формі № 1 перевірено на правильність наступні показники згідно Рекомендацій щодо звірки показників форм фінансової та бюджетної звітності і показниками форм щодо розкриття елементів фінансової і бюджетної звітності:

2. Залишкова вартість основних засобів та інших необоротних матеріальних активів розраховується як різниця первісної вартості і зносу відповідно на початок і кінць звітного періоду

Залишкова вартість основних засобів на поч. 01. 01. 2012 року =150 577 855−66 721 658=

Залишкова вартість основних засобів на кін. 01. 01. 2012 року = Залишкова вартість основних засобів на поч. 01. 10. 2012 року= 122 673 960−83 856 197=87866411

Залишкова в-ть ін. необоротних матеріальних активів на поч. 01. 01. 2012 року=2 055 458−1 012 075=1043383

Залишкова в-ть ін. необоротних матеріальних активів на кін. 01. 01. 2012року= Залишкова в-ть ін. необоротних матеріальних активів на поч. 01. 10. 2012 року = 2 260 296−1 085 303=1174993

Залишкова в-ть основних засобів на кін. 01. 10. 2012 року =198 934−67 260 047=122673960

Залишкова в-ть ін. необоротних матеріальних активів на кін. 01. 10. 2012 року= 2 668 214−1 305 832=1362382

Результати розрахунку відповідають даним балансу.

3. В статті «Фонд в необоротних активах» (рядок330)наводиться алгебраїчна сума рядків 110, 120, 130, 140, графи 3, 4 розділуактиву, тобто сума порахованої вище залишкової вартості основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

Фонд в необоротних активахна поч. 01. 01. 2012 року = 83 856 197+1043383=84 899 580

Фонд в необоротних активах на кін. 01. 01. 2012року =Фонд в необоротних активахна поч. 01. 10. 2012 року = 97 866 411+1174993=89 061 404

Фонд в необоротних активах накін. 01. 10. 2012 року= 122 673 960+1362382=124 036 342

4. Стаття «Малоцінні та швидкозношуванні предмети» (рядок 160) активу балансуповинна бути рівною статті"Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах" (рядок 340) пасиву балансу. На початок звітного періоду річного балансу цей показник складає 15 420,71, на кінець01. 01. 2012 і відповідно на початок01. 10. 2012 — 16 025,55, і відповідно в квартальному балансі на кінець звітного періоду -17 565,44

5. «Дебіторська заборгованість» (рядок180) є алгебраїчною сумою рядків від 181 до 187. Оскільки дебіторська заборгованість виникла лише в розрахунках із страхування (на початок 2011 року -10 621,66, на кінець 2011 і відповідно на початок 2012 — 561 351,89 в річному балансі, а на кінець звітного періоду 01. 10. 2012), то дані значення без підрахунків переносяться у відповідні графи рядка 180.

6. Рахунки в казначействі спеціального фонду є сумою спеціальних реєстраційних рахунків для обліку коштів, отриманих як плата за послуги, а також за іншими джерелами власних надходжень.

Рахунки в казначействі спец. фондуна поч. 01. 01. 2012року = 67 544,38+811 289,44 = 878 833,82

Рахунки в казначействі спец. фондуна кін. 01. 01. 2012року = Рахунки в казначействі спец. фондуна поч. 01. 10. 2012 року = 16 474,27+478 591,96=495 006,23

Рахунки в казначействі спец. фондуна кін. 01. 10. 2012 року = 14 050,35 + 15 382,90 = 29 433,25

7. По рядку 310 «Баланс» наводиться алгебраїчна сума 1 — 7 розділівактиву. Ця сума дорівнює сумі рядків 120, 130, 150, 160, 180, 220 та 260, а також повинна бути рівною рядку 470пасиву балансу. Даний підсумок на початок 2011 року становить92 485 683,33, щовідповідає рядку 470, та співпадає з розрахунком. На кінець 2011 і відповідно на початок 2012- 97 310 261,47 співпадає з розрахованою сумою і відповідним рядком пасиву, та на кінець звітного періоду 01. 10. 2012 = 97 310 261,47, що відповідає рядку 470.

8. Кредиторська заборгованість (рядок 420) є алгебраїчною сумоюрядків від 421 до 429. Відповідно до показників балансу кредиторська заборгованість склала на кінець 2011 і відповідно на початок 2012 року 172 450,30 і розрахована як сума розрахунків з постачальниками, підрядниками за товари, роботи й послуги, розрахунки із податків та платежів, розрахунки із страхування, розрахунки з підзвітними особами та розрахунки за іншими операціями (, та в квартальному балансі на кінець звітного періоду складала 102 429,49 як сума розрахунків із податків та платежівта за іншими операціями.

9. Підсумок усіх розділів пасиву (рядок470) складає:

на початок 2011 року =92 485 683,33

на початок 2012 і як залишок на кінець 2012 року = 97 310 261,47

на кінець 01. 10. 2012= 207 802 250,01

В статті «Видатки та надання кредитів спеціального фонду» (рядок 300) балансу на 01. 10. 2012 року розраховується як алгебраїчна сума рядків від 301 до 304 на кінець звітного періоду і дорівнює згідно балансу 15 330 467,31.

Видатки та надання кредитів спец. фонду = 15 330 467,31

Розрахунки співпадають із записом в балансі. Можна зробити висновок, що до суми за видатками спеціального фонду включені видатки та надання кредитів за іншими надходженнями спеціального фонду, адже в підсумку за всіма розділами активу на кінець звітного періоду сума є правильною.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой