Особливості застосування технологій пропаганди для здійснення інформаційно-психологічного впливу

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Журналистика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему: «Особливості застосування технологій пропаганди для здійснення інформаційно-психологічного впливу»

ЗМІСТ

Вступ

1. Характеристика інформаційно-психологічного впливу через засоби масової пропаганди: етапи, моделі, принципи

2. Тренди розвитку засобів масової пропаганди як підґрунтя інформаційно-психологічного протиборства

3. Засоби масової пропаганди: маніпулятивні техніки ведення інформаційно-психологічного протиборства

4. Військові засоби масової пропаганди як потужний засіб ведення війни

Висновки

Література

ВСТУП

масовий пропаганда військовий

Актуальність визначається значущою роллю пропаганди в суспільстві. Ця комунікація може бути, як негативної, так і позитивною і здатна нести як користь, так і деградацію. В останні роки популярним інструментом стає пропаганда здорового способу життя, гуманного ставлення до тварин та інші.

Використання пропаганди сходить своїми філософськими і теоретичними корінням до античної Греції. Вона широко використовувалася в Римській імперії в епоху раннього християнства. Велику роль зіграла пропаганда у релігійних конфліктах періоду Реформації. У боротьбі проти католицької церкви Мартін Лютер використовував друк, яка стала ідеальним засобом поширення пропагандистських матеріалів. Кожне нове засіб комунікації швидко приймалося на озброєння пропагандистами, особливо в період американської і французької революцій, а пізніше Наполеоном. До кінця XIX ст. вдосконалення засобів масової комунікації (ЗМК) призвело до безпрецедентного підвищення ефективності пропаганди; зростання СМЯ і вдосконалення транспортної системи викликали формування масової аудиторії для пропаганди, розширили її використання і підвищили ефективність. Кожне з ЗМК — друкована продукція, кіно, радіо, а потім і телебачення — внесло свій специфічний внесок у вдосконалення технічних прийомів пропаганди. Радіо створило можливості для безперервної міжнародної пропаганди, в той час як телебачення загострило проблеми «культурного імперіалізму». Це привело до висування багатьма країнами «третього світу» вимоги про встановлення нового міжнародного інформаційного порядку (НМІП).

Кожна велика система масової комунікації, що виникла в XIX-XX ст., Має свої специфічні позитивні і негативні сторони. Але всіх їх об'єднувала здатність встановлювати прямі зв’язки з громадськістю, минаючи традиційні інститути соціалізації, такі, як церква, школа, сім'я і політична система. Саме ця здатність до «прямого зв’язку» була використана тими, хто прагнув нав’язати масової аудиторії свої власні цілі, — будь то рекламний агент, який намагається переконати публіку купити той чи інший товар, чи політик, «продає» свій політичний курс.

Хоча пропаганда приймає різні форми, вона майже завжди являє собою в тій чи іншій формі «активізувати ідеологію», іноді пропаганда служить засобом збудження громадської думки на підтримку певних цілей, а часто виконує інтеграційні функції, роблячи публіку пасивної і відволікаючи її від будь-яких форм незгоди з існуючою системою. Пропаганда підрозділяється на «білу», «сіру» і «чорну» залежно від її джерела і достовірності інформації. При «білій» пропаганді її джерела можна встановити з великою точністю, та інформація більш-менш відповідає дійсності. При «сірої» пропаганді джерело в точності визначити не можна, а достовірність інформації знаходиться під питанням. «Чорна» пропаганда використовує помилковий джерело, поширює брехню і сфабриковані повідомлення і тому розглядається як «велика брехня». Для характеристики пропаганди використовується також термін «дезінформація». Це, як правило, «чорна» пропаганда, оскільки вона використовує помилкову інформацію. Таким чином, пропаганда будується на широкій гамі повідомлень — від правди до відвертої брехні. У той же час в її основі лежать певні цінності та ідеологія. Її кошти можуть варіюватися від звичайної тенденційної інформації до відвертої брехні, але цілі завжди заздалегідь визначені на користь пропагандиста.

Пропаганда — діяльність, яка направлена на популяризацію та розповсюдження ідей в суспільній свідомості. Пропаганда поширюється усно, через радіо, телебачення, друковані засоби масової інформації або за допомогою інших засобів, розповсюджується інформація у вигляді ідей, теоретичних знань, переконань, поглядів та ін. Цим обумовлюється її специфіка. Пропаганда одне з головних засобів політичної комунікації.

Ціллю пропаганди є забезпечення загальної орієнтації, позитивного або негативного відношення до певного об'єкта.

Основна ціль пропаганди — довести головні ідеї та теоретичні знання до широких верств населення та перетворити у власні переконання.

Пропаганда — процес закріплення у свідомості певних цінностей.

На сучасному етапі розвитку суспільства пропаганда відіграє основну роль для здійснення інформаційно-психологічного впливу на суспільство.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ ЧЕРЕЗ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ПРПАГАНДИ: ЕТАПИ, МОДЕЛІ, ПРИНЦИПИ

Вплив інформаційного поля на індивідуальну й суспільну свідомість — значущий фактор формування особи й співтовариства, що дозволяє прогнозувати поведінку членів соціуму. Саме в цьому й полягає головна функція ЗМП. Радянські ідеологічні установки визначали цей аспект досить точно: «Якщо в умовах буржуазного суспільства головною функцією масової комунікації є соціальна маніпуляція суспільною свідомістю, адаптація населення до стандартів і канонів буржуазного способу життя, то в умовах соціалізму масова комунікація стає важливим важелем масової інформації й пропаганди, комуністичного виховання й, в остаточному підсумку, ефективними засобами самоорієнтації» (Є. Ножин).

Ця цитата може знову набути популярності, якщо поміняти місцями деякі її компоненти або врахувати реконотацію деяких суспільно-політичних термінів.

Як відзначає відомий російський дослідник ЗМІ А. Васильєв, абревіатура ЗМІ й найменування мас-медіа використовуються далеко не випадково: «Це викликано прагненням замаскувати маніпулятивно — регулятивну або програмуючу сутність засобів масової інформації. Основний парадокс ЗМІ полягає в тому, що під прапором розвитку раціональних початків у суспільному житті й свідомості членів суспільства, охоплюються й направляються силові лінії інформаційного поля, — насаджується ірраціоналізм «.

Російський соціолог О. Зинов'єв теж досить образно охарактеризував роль сучасних ЗМІ: «Засоби масової інформації - це Ватикани сучасного світу. Сьогодні преса робить те, що століття тому робили священики та Церква. Телебачення, газети, радіо, інформаційні агенції грають першу скрипку в ментальній ідеологічній сфері. Хтось називає ЗМІ «четвертою владою «. Але це значно більше, це третя влада. Міць нинішніх мас-медіа переважає всі можливості, які коли-небудь мала та або інша релігійна організація».

А за зауваженням українського дослідника Д. Дубова, «ніколи жодна держава не мала таких можливостей маніпулювання суспільною свідомістю, які мають сьогодні глобалізовані ЗМІ. На часі запитання: хто ж реально керує світовими процесами — держави з їх традиційними інститутами влади чи ЗМІ з їх потенціалом формувати реальність для простих громадян? Роль сучасних медіа змінилась настільки, що вислів «…ми не перемагаємо, поки Сі-Ен-Ен не скаже, що ми перемагаємо «можна перефразувати так: «…ми можемо програвати або бути розбитими, та якщо Сі-Ен-Ен скаже, що ми перемагаємо- це означає, що ми перемагаємо «.

ІПс в на суспільство й особистість посилювався з кожним новим етапом становлення ЗМП. Усього дослідники виділяють чотири періоди розвитку ЗМП як інструменту ІПсП:

1. Епоха газет. Інформаційний вплив через газети набуває масового характеру. Не тільки влада використовує ЗМІ для цілеспрямованого впливу на своїх громадян, але й сили, що ведуть ІПсП. Саме в цей час починає формуватися феномен громадської думки за допомогою друкованих ЗМІ.

2. Радіоепоха (газети + радіо). Ефективність інформаційного впливу вийшла на якісно новий рівень завдяки: а) розширенню кола об'єктів за рахунок нижчих класів; б) можливості одночасного впливу на велику кількість об'єктів; в) переведення інформаційного впливу з інформаційного до інформаційно-розважального сектору.

3. Телеепоха (газети + радіо + телебачення). Можливість синхронного впливу відразу на два органи чуття: зоровий та слуховий. Методи інформаційного впливу набувають тотального характеру. Телеепоха практично збігається з періодом «холодної війни» та закінчується апогеєм ЗМІ - виникненням феномену «мейнстрім медіа», що з економічної точки зору означає монополізацію та концентрацію ЗМІ, а із соціальної - глобальну інформаційну ізоляцію.

4. Епоха глобалізації (газети + радіо + телебачення + інтернет). Початок занепаду системи глобальних інформаційних впливів. Закони інформаційно-комунікаційного суспільства зумовлюють глобальний характер технологій впливу, приводять до зниження порогу критичного сприйняття інформації та різкого збільшення ефективності цього впливу. Мережева організація комунікації робить інформаційно-психологічне протиборство практично неконтрольованим.

Роль ЗМП у реалізації інформаційно-психологічного протиборства була досліджена багатьма вченими. Але всі запропоновані класифікації спираються на ідеї американських авторів — Фреда С. Зіберта, Шрима Уілбурга и Петерсона Теодора, що були запропоновані ще у 1956 році в роботі «Чотири теорії преси «.

Дослідники обґрунтували чотири моделі функціонування преси: авторитарну, ліберальну, або нормативну, теорію соціальної відповідальності й радянську (комуністичну). Пізніше цей перелік доповнив Деніс Маккуайл ще двома моделями — теорією розвитку та теорією демократичної участі.

Ще одна відома класифікація медіа належить М. Маклюену, що запропонував ділити всі засоби масової комунікації на «гарячі» й «холодні» (або «прохолодні «).

В основі розподілу лежить розходження в ефектах впливу ЗМП. Ефект впливу залежить від ступеня задіяння органів у сприйнятті повідомлення. Комунікація, що відразу «забиває «всі канали, надає багато інформації, має «високу визначеність «, створює ефект шуму й робить сприйняття украй пасивним. Якщо ж сприйняття йде тільки по одному каналу (читання тексту, слухання радіо), що зумовлює недостатність, обмеження інформації, людина змушена активувати роботу свідомості (при читанні й слуханні у свідомості виникають зорові образи, не нав’язані ззовні). До того ж у людини виникає можливість зайняти іншу позицію.

«Гарячі засоби характеризуються низьким ступенем участі аудиторії, а холодні - високим, або добудовуванням відсутнього». До «холодних» ЗМП М. Маклюен відносить телефон, телебачення, комікси, пряму мову, до «гарячих» — радіо, кіно. На думку М. Маклюена, преса — «гарячий» засіб, оскільки вона забезпечує людей усією інформацією, необхідною для розуміння подій, виконуючи розумову роботу за них, пропонуючи їм готові описи соціального світу. Людям не треба брати участь у процесі осмислення інформації. Тому «гарячі» медіа перебувають поза людьми, а «холодні» — усередині. І ті, й інші медіа можуть бути задіяні в інформаційно-психологічному протиборстві. Наприклад, «холодні» медіа — «Вікна ТАРС», які активно працювали під час Великої Вітчизняної війни в СРСР. Тільки за перші місяці війни їхні плакати так досадили фашистській верхівці, гітлерівському оточенню, що головний нацистський ідеолог — міністр пропаганди Геббельс — присудив до страти всіх, хто брав участь у їхньому випуску. Воїни, які приїжджали з фронтів, партизанських загонів і з'єднань спеціально за плакатами, розповідали про показання на допитах полонених німецьких офіцерів, які мали директиву вищих органів фашистської влади: «Як тільки буде взята Москва, усі, хто працював у «Вікнах ТАРС», будуть висіти на ліхтарних стовпах «.

Стрічки новин у теперішній час перебувають на межі «холодних» і «гарячих» медіа, оскільки вони не інформують, а найчастіше нав’язують думку споживачам.

2. ТРЕНДИ РОЗВИТКУ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ПРОПАГАНДИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

У сучасному глобальному суспільстві сформувалися тренди в галузі прпагенди, що є підґрунтям участі сучасних ЗМП в ІПсП, а саме:

1. Конструювання реальності через контроль над порядком подій, що висвітлюються. Представники ЗМП мають визначити, що має бути висвітлене, а що ні. Більше того, суспільство стикається з реальною можливістю глобальних маніпуляцій, коли ЗМП «створює» подію, яка ніколи не відбувалася, однак для свідомості людей є реальною, а отже, може бути збуджувальним мотивом подальших дій. «Про що мріють засоби масової інформації, як не про те, щоб викликати подію однією лише своєю присутністю?» (Ж. Бодріяр). «В умах населення закріплюється ідея, що може не збігатися з реальним станом речей. …Існує тільки одна фігура риторики, що заслуговує на увагу, — це повторення. Через повторення ідея закріплюється в умах так міцно, що в кінцевому підсумку вона вже сприймається як істина «(Гюстав Ле Бон).

2. ЗМП роблять спробу підмінити собою не тільки канал, але й джерело відомостей, що призводить до монополізації суспільно важливих каналів нформації. Таким чином, владні структури, обов’язком яких є сповіщати населення про свої кроки, певною мірою стають заручниками ЗМІ у їх висвітленні. Нагальною є проблема диверсифікації суспільно важливих каналів інформації. Наприклад, надання прямого ефіру терористам, інтерв'ю з ними призводить до їхньої планомірної «хибної» легітимізації, що в цілому формує в громадян відчуття «правильності» діяльності цих злочинців. Таким чином, проблема висвітлення терористичних актів є проблемою забезпечення національної безпеки держави.

3. ЗМП впливають на глибинні структури комунікації, вони здатні переформатувати картину світу як окремої особи, так і суспільства в цілому. Наприклад, ситуація «війна в Іраку» перетворюється в інформаційно-психологічному дискурсі на ситуацію «війна з терором», що убачається більш почесним.

4. «Ера класичних мас-медіа» змінилася періодом соціального медіа-буму. Властивості традиційних ЗМІ починають розмиватися. Це пов’язане з тим, що споживачі інформації почали брати участь в інформаційно-комунікативному процесі. Вони сповіщають про свою думку безпосередньо джерелу інформації й у деяких випадках навіть беруть участь у створенні контенту. Особливо це положення стосується інтернетівських ЗМІ. Виникла необхідність орієнтацій повідомлень не на анонімну аудиторію, а на її чітко окреслений сегмент. Нові медіа-майданчики (насамперед, соціальні мережі) починають активно використовуватися в інформаційно-психологічному протистоянні.

5. Аудиторія нині само сегментується й орієнтується не на будь-які ЗМК, а лише на «свої». Відповідно, ЗМП усе більше відслідковують очікування аудиторії. Це створює систему латентного й безперервного зворотного зв’язку. Безупинно росте чисельність конкретних ЗМІ, однією з причин чого є поява альтернативних джерел інформації.

6. Зацікавлені представники аудиторії, «лідери думок» частіше звертаються до інтернетних джерел і починають створювати новий тип засобів масової комунікації - інтернетні ЗМІ. Маються на увазі не ті ЗМІ, які дублюють себе в повному обсязі або частково в мережі. Інтернетні ЗМІ - періодичні інформаційні ресурси, до яких також, як і до класичних ЗМІ, звертаються усі бажаючі через передплату або покупку окремих номерів. Інтернеті ЗМІ, як і будь-які ЗМІ, повинні бути зареєстровані у встановленому порядку і мати певну періодичність. Інтернетна газета або інтернетний журнал не мають паперових аналогів, а інтернетрадіо й інтернеттелебачення не транслюються в традиційному ефірі: їхнім аналогом ефіру є електронна мережа. Електронні ЗМІ підсилюють інтерактивні можливості аудиторії, активізують зворотний зв’язок.

7. Зникає інтерес до газет. Цей тренд поступово приведе до того, що газети стануть виключно елітарним читанням. Так, за даними опитування, що було проведене компанією Zogby Interactive (http: //www. zogby. com), щомісяця близько трьох тисяч осіб припиняють читати «Нью-Йорк Таймс». Більше половини американців вибирають інтернет як єдине джерело новин. Телебаченню надає перевагу 21% жителів, а газетам і радіо — по 10%. Найнадійнішим джерелом інформації інтернет уважають 40%, телебачення — 17%, газети — 16%, а радіо — 13% американців.

Також дослідники відзначили, що невелика кількість користувачів уважає гарним джерелом новин різні соціальні мережі, зокрема Facebook і MySpace (їх відзначили 10% респондентів). Утім, популярний сервіс мікроблогів Twitter є кращим інформаційним каналом лише для 4% опитаних.

Близько половини респондентів заявили, що сайти національних газет важливі для них, а вебресурси телеканалів відзначили 43%. Блоги виявилися не найважливішим джерелом інформації для американців — їх вибрали тільки 28% учасників опитування. «Той факт, що вебсайти традиційних новинних агентств більш популярні, ніж блоги, більшість із яких пропонують скоріше думки, а не реальні репортажі, можна розглядати як заохочення для розвитку медіа в Мережі», — стверджують аналітики Zogby Interactive. Що стосується майбутнього, то більшість респондентів — 82% - уважають, що протягом наступних п’яти років головним джерелом інформації буде інтернет. Телебачення вибрали 13%, а газети — усього 0,5% опитаних Zogby Interactive. Таким чином, ми стаємо свідками перебудови інформаційних потоків.

8. Об'єктивується підхід до аналізу комунікацій. Нині тексти, написані з метою вплинути на масову аудиторію, повинні бути перевірені на сприйняття нею. Було доведено, що кращі бренди активують ті само ділянки мозку, що й релігійні символи. Останнім часом низка видавничих концернів розробляє проекти газети майбутнього. Так, швейцарський концерн Schibsted створив ініціативну групу «Газета нового покоління» для того, щоб відтворити модель газети майбутнього. Ініціативну групу було поділено на декілька підгруп і створено кросфункціональні команди, відповідальні за вирішення специфічних завдань.

Наприклад, один із співробітників відповідає за вивчення досвіду та помилок інших компаній. Питанням рейтинговості газет стурбовані й медіа-компанії Великої Британії, про що свідчить наведена нижче інформація.

9. ЗМП на сучасному етапі дотримуються комплексної мультимедійної стратегії. Лідерами впливу на масову свідомість стають медіа-компанії, що почали адаптуватися до нового зовнішнього середовища.

Процес планування інформаційних атак і роботи таких медіа-компаній починається в їхньому центрі, де концентруються всі новини, вся інформація; далі новини редагуються залежно від потреб цільової аудиторії; потім відбувається взаємодія з цільовою аудиторією через канал передання інформації. Наприкінці відбувається процес керування інформаційно-комунікативними потоками. У комплексній мультимедійній стратегії чітко зазначена модель організації медійної компанії, що в кризових умовах може стати міцним підрозділом здійснення інформаційно-психологічного протиборства: редакційний відділ повинен бути організований відповідно до специфіки цільової аудиторії, незалежно від використовуваного інформаційного каналу і взаємодіяти з робочими групами та фінансовими відділами. Спеціалісти з комунікацій уважають: для того, щоб усі відділи ефективно працювали, необхідно усунути навіть фізичні перешкоди: весь персонал може працювати у відкритому приміщенні з кількома скляними перегородками; в цьому приміщенні повинні бути спільні кімнати для відпочинку та сумісних зустрічей. Наприклад, бразильська медіа-компанія Rede Bahia отримала статус першості на бразильському медіа-ринку завдякисаме такій організації праці.

10. Останній тренд можна сформулювати так: медіа-конвергенція як створення нового контенту при перехрещеному застосуванні медіа.

Таким чином, тренди розвитку сучасних ЗМК свідчать про їхню мобілізацію в здійсненні інформаційно-психологічного протиборства, створюють конвергент- не підґрунтя для ведення ІПсВ.

3. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ПРОПАГАНДИ: МАНІПУЛЯТИВНІ ТЕХНІКИ ВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

В останні роки з’явилось нове слово, що фіксує виникнення нової спеціальності, немислимої раніше: айварник (від англ. I-War — інформаційна війна) — спеціаліст із ведення інформаційних війн. Цей факт свідчить про те, що ведення інформаційно-психологічного протиборства перестає бути таємною сферою міжкорпораційних, міждержавних інтересів, а виходить на широку арену повсякденного життя. ЗМК відіграють у цьому процесі одну з головних ролей.

Нині рекомендації з ведення інформаційних війн можна знайти навіть в інтернеті, що ще раз підтверджує глобальний характер інформаційно-психологічних впливів на людину, суспільство, державу.

Розглянемо техніки маніпуляції, що застосовують ЗМП при здійсненні ІПсВ. Деякі з них були детально описані В. Сороченко, а зараз активно цитуються як у дослідженнях науковців, так і в соціальних мережах інтернету при обговоренні теми ІВ.

1. «Хвацька кавалерійська атака». Як правило, вона проводиться в кілька етапів, коли в інформпрострі масово з’являються матеріали з «потрібною» інформацією про опонента (на основі як реальних, так і віртуальних фактів). «Використовується, природно, і „легка кавалерія“ — новини на телебаченні й у інтернетних виданнях. Поки сторона, що підпала під атаку, почне розгортатися й спростовувати факти — атакуючих і сліду не залишиться. Звичайно, велике промислове підприємство в такий спосіб не переможеш, але якому-небудь банку або трастовій компанії можна неабияк потріпати нерви. Мабуть, це самий улюблений атакуючий прийом українських компаній — недорого й досить просто» (В. Сороченко). Протидія цій атаці передбачає не відбиття ударів, а усунення її причин. За таким сценарієм на пострадянському просторі формується дефіцит будь-якого товару. Так, проблеми з постачанням гречки розпочалися після того, як ЗМК повідомили про можливість цього. Далі - події набувають глобального характеру для більшості пострадянських держав.

Після того, як ЗМП зініціювали паніку з приводу щезання гречки з прилавків магазинів, почався другий етап інформаційної атаки — коментарі посадових осіб та аналітичні дослідження цього факту.

Третій етап інформаційних подій навколо зникнення гречки — коментарі в блогах та іронічне оброблення ситуації в гумористичних інтернетівських ресурсах.

Таким чином, «хвацька кавалерійська атака» спровокувала «наступ по всьому фронту», оскільки причини ІПсВ не були усунені.

2. «Наступ по всьому фронту». «Класична схема: у закордонних ЗМІ з’являються дві-три публікації приховано негативного характеру. Потім вони досить масштабно транслюються в країні передбачуваної атаки з акцентуванням на негативі й перетворюються на масовану кампанію. Використовується весь арсенал ІЗ аж до пікетів і маніфестацій. Як правило, застосовується стратегія Кутузова: затягування противника в глибокий наступ, вимотування його фланговими контрударами й тільки після цього — перехід до активних контратакуючих дій» (В. Сороченко).

Інформаційне забезпечення останніх військових кампаній США в Югославії й Іраку стало темою окремих досліджень. Початку воєнних дій завжди передували потужні інформаційні кампанії, метою яких насамперед була дискредитація противника, створення образа ворога. Основний етап інформаційної війни полягав у демонстрації переваг американської зброї, приховуванні власних втрат, перебільшенні шкоди, заподіяної ворожій армії, військово-промисловим об'єктам і засобам комунікації, зокрема теле- й радіостанціям противника. При цьому таку інформацію було поширено через контрольовані військовими прес-центри.

3. «Оточення противника». «Потай готуються мінні поля (інформаційні закладки), завдання яких — скувати пересування ворога й підготуватися для атаки.

Для цього на другосортних інформресурсах часом розміщається відверта неправда. Готуються два флангових удари, які потім замикаються, і стає зрозуміло, що мова йшла про одне й те саме підприємство та одну й ту саму проблему. А об'єкт уже міцно сидить в інформаційному оточенні без жодного шансу вирватися назовні. Застосовується в локальних ІВ, як правило, у політиці на регіональному рівні" (В. Сороченко).

Виникнення таких понять, як «інформаційна війна», «ЗМІ-агресія», «інформаційна безпека», свідчить не тільки про тісний зв’язок ЗМК із конфліктними ситуаціями, але й про те, що в збройних конфліктах сучасності боротьба на інформаційному полі не менш важлива, ніж безпосередньо воєнні дії.

У «Главред» (http: //www. glavred. info) були наведені результати контент-огляду новин провідних телеканалів України та Росії під час газової кризи

1. 01−17. 01. 2009 р., зробленого політичним аналітиком П. Бурковським. Висновки цього огляду демонструють застосування ЗМК прийому «оточення противника» в ІВ.

Кількісний контент-аналіз змісту новин українських телеканалів протягом цього року показав, що абсолютним рекордсменом за цитуваннями та згадуваннями була російська компанія «Газпром» — у цілому шістсот дев’яносто два сюжети. «Газпром» позиціонувався в новинах як суб'єкт не лише економічних відносин, а й міжнародної політики. Це підтверджувалося зокрема й тим, що згадуваність «Газпрому» була більшою і не збігалася з частотою згадуваності тих посадових осіб Російської Федерації, дії яких повністю або частково ототожнюються з інтересами корпорації. Владімір Путін — двісті двадцять сюжетів, Алєксєй Міллєр — сто сорок чотири сюжеті, Сєргєй Купріянов — сто п’ятдесят шість сюжетів, Алєксандр Медвєдєв і Дмітрій Медвєдєв — сто десять сюжетів на двох. Це, на нашу думку, призводило до упередженого ставлення до «Газпрому» як до авторитетного джерела інформації. Звісно, таке позиціонування полегшувало поширення вигідного російській компанії подання інформації про перебіг конфлікту, продукування та порядок інформаційних приводів і ставило українську сторону в позицію захисту й виправдань. НАК «Нафтогаз України» згадується лише в чотирьохстах сімнадцяти сюжетах, причому майже у вісімдесяти відсотках цих згадувань «Нафтогаз» поставав як об'єкт зовнішніх впливів, інструмент проведення певних інтересів чи у відносинах із «Газпромом», чи між українськими політичними гравцями. Інструментальну роль «Нафтогазу», на нашу думку, підкреслює й той факт, що кількість сюжетів і згадувань із синхронами голови НАК Олега Дубини чи прес-секретаря Валентина Землянського — тридцять один, заступника голови НАК «Нафтогаз» Володимира Тріколіча — двадцять п’ять.

Отже, якщо дозволите, короткий висновок, який можна було б зробити на основі цього матеріалу. Єдність інтерпретацій, притаманна російським телеканалам у висвітленні газового конфлікту, мала б справити враження лише на російську аудиторію та була ефективною лише для російського телеглядача. Натомість порівняна різноманітність позицій і оцінок, представлених на українських телеканалах, могла створити уявлення відсутності консолідованої позиції у протистоянні із зовнішнім інформаційним впливом. Утім, якщо оцінювати ефективність впливу на свідомість українських глядачів, то проукраїнська позиція переважала.

5. Ефект присутності. Ця техніка була уведена у практику нацистською пропагандою. Містить низку прийомів, які повинні імітувати реальність. Їх постійно використовують при «репортажах із місць боїв» і в кримінальній хроніці, фабрикуючи заднім числом зйомку «реального» піймання бандитів або автокатастрофи. Ілюзію «бойової обстановки» створюють, наприклад, різким смиканням камери й збиванням із фокуса. У цей час перед камерою біжать якісь люди, чутні постріли тощо. Все виглядає так, нібито оператор у страшному хвилюванні, під вогнем знімає реальність. Ілюзія достовірності чинить найсильніший емоційний вплив і створює відчуття великої реальності подій. Забезпечується потужний ефект присутності, глядачі начебто вкинуті в страшну дійсність.

6. Обхід із флангу. Передбачає створення враження неупередженості й об'єктивності джерела інформації. Коли особа одержує інформацію, що суперечить її позиції, спрацьовує психологічний захисний механізм, що підтримує в людині стан внутрішньої рівноваги, упевненості у своїй правоті, оберігає її від когнітивного дисонансу. ЗМП повинні пробитися через негативну думку аудиторії або обійти її, щоб мати можливість впливати на людей.

Особливу ефективність має залучення лідерів думок до реалізації техніки «обхід із флангу». Аналітичне агентство Edelmant Trust Barometr запропонувало рейтинг суб'єктів, що викликають більшу довіру в суспільства:

Лідер думки 2010 2009

Експерт або академік 64% 62%

Фінансовий аналітик 52% 49%

Представник НДО 45% 41%

Людина, подібна Вам 44% 47%

Генеральний директор 40% 31%

Представник держорганів 35% 29%

Співробітник 32% 32%

У роки Другої світової війни у свої передачі на нацистську Німеччину Бі-Бі-Сі включало інформацію про погоду. Не пов’язані з військовими, політичними, ідеологічними позиціями воюючих сторін цифри, фальсифікувати які не мало ніякого сенсу, повинні були поширити викликаний ними ефект правдивості на всі передачі Бі-Бі-Сі.

Головне місце в цій техніці займає фактографічна пропаганда — дозоване передання достовірних відомостей, точність яких заздалегідь відома слухачам або читачам і може бути легко ними перевірена. Наприклад: імена, назви вулиць, номери будинків, величезна кількість деталей, — що є достовірними, у які ніби «упаковується» потрібна інформація.

7. Інтегрування продукту інформаційно-психологічної діяльності (чуток, міфів, резонансної інформації тощо) в обговорення, що ведеться в ЗМК. Цей процес передбачає попередню фахову оцінку можливості органічного впровадження інформації як у потоки новин, так і в соціальну мережу, аналіз того, чи відповідає соціальна мережа критеріям цільової групи.

8. Створення власного простору обговорення — свого ЗМК, який буде постійно оновлюватися, комунікативно підтримуватися. Фахівці з комунікацій уважають, що найбільшу ефективність матимуть впливи, здійснювані на підґрунті авторських експертних ресурсів.

ІПсВ ЗМП поширюється за рахунок упровадження недостовірної інформації, що має на меті відволікати увагу аудиторії від актуальних проблем на другорядні питання. Серед цих технік дослідники відзначають такі.

Техніка 1. Приховування істотної інформації

Полягає в замовчуванні інформації, що істотно впливає на ухвалення рішення або становить інтерес для суспільства. У телевізійному ефірі ця техніка застосовується при рекламі чудодійних ліків, про побічні ефекти яких рекламодавці повідомити забувають. Натомість у передвиборних агітаційних програмах, коли акцент робиться на перевагах кандидатів, недоліки в їхній попередній роботі або можливість невиконання декларованих обов’язків замовчуються.

Техніка 2. Комунікативний шум, або інформаційне сміття

Передбачає приховування важливої інформації у величезному обсязі порожньої інформації. «Де розумна людина ховає листок? У лісі». Цей принцип Честертона до теперішніх часів успішно застосовується в інформаційних війнах.

Якщо необхідно перекрити доступ до якісної інформації, яку неможливо приховати, інформаційні канали «забиваються» інформаційним сміттям, або комунікативним шумом: спамом, другорядними новинами, репортажами на неактуальні теми, розважальними шоу — в найбільш зручний час для телеглядачів (радіослухачів), телефонними дзвінками з рекламними пропозиціями тощо.

Техніка 3. Зміщення понять

Застосування загальновживаних концептів, що становлять картину світу нації, в маніпулятивних дискурсах; наповнення їх новим змістом, зміщення акцентів у суспільній свідомості.

Техніка 4. Відволікання уваги

Полягає у відволіканні уваги людини, що вибирає інформацію, на незначущі події. Ця техніка вперше була застосована журналом «КоммерсантЪ» і узята на озброєння жовтою пресою для привернення уваги аудиторії до незначущих новин за рахунок помітних заголовків і тим самим відволікання від реально важливих новин. Наприклад, в інтернеті була надана інформація під заголовком: «В Москве избит журналист, написавший о свадьбе Путина и Кабаевой» (http: //www. kasparov. ru/material. php? id), — розрахована на те, щоб привернутиувагу до матеріалу, акцентуючи на чутці про російського прем'єра, але її зміст зовсім не стосується російського лідера. Таким чином, заголовок більше привертає увагу читачів, ніж сам матеріал.

В Москве 23 марта у своего дома на Котельнической набережной избит известный журналист Сергей Тополь, пишет Газета. Ru. Потерпевший считает, что инцидент произошел из-за конфликта с соседями.

Техніка 5. Пріоритет на надання негативної інформації

Полягає в тому, що негативна інформація одержує пріоритет над позитивною. Ця тенденція може призвести до самознищення ЗМІ як джерела інформації.

Уважається, що суспільству цікаво знати й бачити страхіття катастроф, стихійних лих і т. ін. У випадку превалювання негативної інформації над позитивною люди звикають до негативного інформаційного тла, що, з одного боку, притупляє критичність в оцінюванні подій, з іншого — знімає гостроту сприйняття негативних подій у суспільстві.

Техніка 6. Інформаційне табу

Інформація з деяких питань уважається забороненою як така. Відрізняється від замовчування тим, що про наявність такої інформації усім відомо, але сама вона приховується. Проте відсутність очевидних відомостей у ЗМІ - визнаний факт.

Техніка 7. Безпосередня неправда

Техніка полягає в поширенні інформації, що є неправдивою, навіть із точки зору її розповсюджувачів. Особливо популярна так звана «неправда в ім'я порятунку». Наприклад, щоб не хвилювати населення, ЗМК називають меншу кількість заручників, ніж насправді.

4. ВІЙСЬКОВІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ПРОПАГАНДИ ЯК ПОТУЖНИЙ ЗАСІБ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ

ЗМП стають потужним засобом ведення війни. Застосовуючи всі зазначені вище техніки, ЗМК здатні переформатувати картину світу не тільки окремої людини, нації, але й світового суспільства. Під час Другої світової війни почала зароджуватися нова особлива форма війни — «мала війна».

Цьому сприяла поява в США інституту пропаганди й у збройних силах усіх провідних світових держав — підрозділів, відповідальних за диверсійну роботу в глибокому тилу противника. Розробниками доктрини «малої війни» стали три країни: США, Німеччина й СРСР.

Це особлива доктрина бойових дій, її основу становить постійний моніторинг загроз і небезпек в економічній і політичній сферах на всіх територіях, прямо або побічно пов’язаних з інтересами економіки панівної держави. Остання, маніпулюючи суспільною думкою регіону, створює необхідний вектор напруженості й утручається в конфлікт на правах миротворця. Натомість справжньою метою є повне підпорядкування місцевої влади панівній державі з установленням керування останньої. При спробі локальної держави вийти за визначені рамки керування коректується суспільна думка й змінюється правлячий режим.

Ця доктрина досить успішно використовується НАТО при підпорядкуванні неугодних держав. Діяльність ЗМК передбачає участь у трьох стадіях сценарію розвитку бойових дій. У підготовчий період, що триває в середньому від двох до шести місяців, відбувається створення образу ворога й переконання громадян своєї країни в реальній загрозі їхнім інтересам, для чого можуть бути застосовані механізми штучного розпалення міжетнічної або міжконфесійної ворожнечі й переходу політичного конфлікту у військовий конфлікт слабкої інтенсивності. Далі - етап воєнної операції, тривалість якого залежить передусім від важливості конкретного регіону для завойовника.

Другий етап містить дві складові. Мета повітряної війни — досягнення абсолютної переваги в повітрі і вторгнення на територію противника. В інформаційній сфері в період повітряної війни ЗМК закріплюють образ ворога в суспільній думці своїх країн. У процесі ведення воєнної операції на ворожій території проводиться робота з населенням із формування в нього установок суспільної думки, вигідної Альянсу; і тотального контролю над вихідною інформацією й коментарями до неї. На завершальній стадії включаються механізми піару для забезпечення приходу до влади в регіоні лояльного щодо Альянсу уряду й схилення суспільної думки до цінностей західної демократії й масової культури.

Діяльність ЗМП у період військово-політичного конфлікту контролюють військові. Давно вже не секрет, що найбільш впливові національні ЗМІ укладають особливий договір із владою, де визначають свою роль у висвітленні конфлікту.

Отже, протиборство починає розгортатися не тільки на театрі воєнних дій, але й на глобальному рівні. Тому кожна держава створює цілий спектр структур, призначених для включення й використання оборонно-наступального комплексу інформаційного впливу.

ЗМП дають змогу забезпечити стратегію інформаційного домінування. «Ми вступаємо в еру, коли визначальну роль будуть відігравати швидкість, точність і теоретична витонченість зброї, а не її руйнівна сила» (генерал Франклін Мартін, Агентство з нових видів озброєнь США). Так, для ведення інформаційно-психологічного протиборства в Міністерстві оборони США створено значну кількість підрозділів, військовослужбовці яких мають на своїй формі нашивку «Слово перемагає»: Військове агентство інформаційних систем (Defence Information Systems Agency); Оборонна інформаційна система (Defence Data Network); Інформаційний ескадрон (батальйон № 609), що поєднує групу військових підрозділів. «Наш ескадрон — не експеримент, а ефективно діючі підрозділи» (Уолтер Роадз, командир Батальйону № 609 у 1990-х рр.).

У США реалізується безпрецедентна програма підготовки фахівців із ведення ІПсП, а в збройних силах уже діють кілька польових статутів «із ведення бойових інформаційних операцій в особливий період»:

* FM-106 — Спеціальні інформаційні операції.

* FM-107/3 — Ведення інформаційної війни.

* 31−20 — Операційна техніка спеціальної боротьби.

* 100−6 — Інформаційні операції.

* 33−1 — Психологічні операції.

Міжнародний комунікативний досвід показує, що у веденні інформаційно-психологічного протиборства важливу роль відіграють і військові ЗМК: формують імідж силових структур, ідеологію військової справи, актуалізують її значущість у суспільстві, створюють парадигму «свої- чужі». Так, до складу Управління по зв’язках із громадськістю Міністерства оборони США входить відділ військової інформації, що складається із секцій новин про життя збройних сил, новин Міністерства оборони, радіо- й телемовлення, а також відділ суспільних відносин (інформації). У цей час у США виходить більше 1400 періодичних військових видань: 400 журналів і понад 1000 газет із разовим тиражем 12 млн. примірників. Міністерство оборони США видає 22 журнали, в основному для внутрішнього користування, найбільш відомим із яких є видання «Commander's Digest» Управління по зв’язках із громадськістю. Кожне військове міністерство має свої видання: сухопутних військ — 13, ВВС — 38 і ВМС — 27 журналів. Найбільші з них — журнали «Soldiers» (сухопутні війська), «Airman» (ВВС) і «All hands» (ВМС), тираж кожного з них — понад 100 тис.

Крім того, кожний військовий підрозділ (навіть окремі бригади) видають свої газети, найбільш відома серед яких «Stars and Stripes» (тираж — 150 тис. примірників). Газети об'єднань, з'єднань, частин і кораблів («польова преса») виходять два-три рази на тиждень тиражами з розрахунку один екземпляр на двох-трьох військовослужбовців. Низку видань випускають військово-навчальні заклади ВС США й науководослідні центри на їхній базі: «Military Review» (Командно-штабний коледж сухопутних військ), «Armor» (Школа бронетанкових військ), «Infantry» (Центр підготовки сухопутних військ), «U.S. Naval Institute Proceedings» (видання недержавного Військово-морського інституту США при Військовій академії ВМС в Анаполісі) тощо.

ЗС США володіють розвинутою радіо- й телевізійною мережею, активно функціонує їхня служба радіо й телебачення. AFRTS (Armed Forces Radio and Television Service) має філії в 30 країнах і контролює більш ніж 200 радіо- та телевізійних наземних станцій, розташованих у США й інших державах, де перебувають американські війська. Крім цього, близько 70 радіостанцій і телевізійних систем розміщено на бортах кораблів ВМС США. Діяльність AFRTS доповнюється роботою приблизно 600 цивільних комерційних радіо- й телецентрів, що транслюють програми, підготовлені військовими журналістами. 80% названих видань мають інтернетні версії.

Загалом взаємодії з мережевими співтовариствами в сучасній військовій журналістиці США та Європи приділяється особлива увага. Керівництво інститутів сектору безпеки враховує як позитивні, так і негативні риси цього явища, а тому працює на випередження: по-перше, в мережевих співтовариствах представники силових відомств ведуть активну комунікативну й аналітичну діяльність, по-друге, формується відповідний журналістський дискурс, що працює на позитивний імідж інститутів сектору безпеки, по-третє, проводиться роз’яснювальна робота з особовим складом.

Так, Міністерство оборони Великої Британії розпочало нову загальну політику, спрямовану на освоєння офіцерами й менеджерами зв’язку соціальних медіа (http: //www. mod. uk/defenceinternet/defencenews/defencpolicya ndbusiness).

Було створено 13-сторінкову директиву, спрямовану на заохочення військового персоналу до блог-комунікацій. Крім того, блогінг передбачається використовувати з метою найму на військову службу, підготовки, заохочення персоналу, проведення корпоративної політики. Директива також призначена для запобігання небажаній поведінці в соціальних мережах, що може зашкодити іміджу військової організації.

ВМС США було підготовлено кілька довідників із суспільних медіа, наприклад, U. S. Army Social Media Handbook та Navy Command Media Handbook.

Ще рік тому американським військовим було заборонено користуватися соціальними мережами. Але останні дослідження Пентагону довели, що соціальні мережі можуть бути досить корисними для поліпшення іміджу армії та вербування новобранців.

Відділ інтернету та соціальних ЗМІ Департаменту зовнішніх зв’язків Пентагону випустив довідник, мета якого — уніфікувати солдатські блоги та забезпечити їхню безпеку. Довідник починається піартекстом, що роз’яснює, для чого солдату потрібен блог: «Наші солдати та члени їхніх родин — це стрижень нації.

Дев’ять років постійних конфліктів дозволили нам набути досвіду та знань, якими ми зараз за допомогою соціальних мереж можемо поділитися з тими, хто лише недавно приєднався до нашої великої армійської родини. Це зробить нашу армію більш спроможною та сильною". В цьому ж довіднику зазначається, що соціальні мережі - це ефективний, дешевий і зрозумілий засіб комунікації, що може застосовуватися для пропаганди, створення позитивного іміджу армії, укріплення командного й патріотичного духу, а також для зв’язку з близькими.

«Соціальні мережі - це не тимчасова мода. Якщо армія буде їх ігнорувати, вони нікуди не дінуться», — констатується в документі. А раз не можна ігнорувати, треба навчитися користуватися ними без загрози для безпеки.

Комунікативну діяльність у блогосфері довідник відносить до національної безпеки. Так, у березні 2010 року армії оборони Ізраїлю довелося скасувати заплановану операцію на Західному березі після того, як один із бійців анонсувавїї на своїй сторінці у Facebook. «У середу ми зачистимо Катанах і в четвер, дай боже, повернемося додому», — написав солдат, указавши також час початку операції й номер свого підрозділу. Його звільнили зі скандалом. Утім, наступний такий випадок не змусив себе довго чекати. У серпні колишній військовослужбовець Еден Аберджиль виклала в Facebook альбом «Служба в армії - кращі дні мого життя». На фотографіях дівчина позувала на фоні зв’язаних палестинських полонених. У коментарях знімки були названі «сексуальними», що й стало приводом для скандалу, тепер уже міжнародного. Після цих випадків керівництво ізраїльської армії заборонило військовослужбовцям користуватися соціальними інтернетівськими сервісами на військових базах і зобов’язало їх видалити всі свої армійські знімки з мережі.

У довіднику наголошується: «Наші противники нишпорять по соціальних мережах, блогах і форумах у надії виявити секретну інформацію про наші військові цілі й плани. Тому надто важливо, щоб всі військовослужбовці й члени їхніх родин дотримували необхідних заходів обережності». Серед заборонених дій у соціальних мережах зазначені такі: критикувати начальство, видавати інформацію про своє місце розташування, операції та плани свого підрозділу, публікувати фотографії військових об'єктів і техніки, надавати інформацію про свою родину або товаришів по службі тощо. «Не пишіть в інтернеті того, що ви не сказали б перед цілим взводом або не написали б на стіні свого будинку», — радить довідник. Крім того, укладачі рекомендують добре подумати, перш ніж «додавати до друзів» свого начальника.

Довідник для офіцерів ВМС та їхніх сімей — Navy Command Media Handbook. У відкритому листі Деніса Мойніхама, керівника Управління інформації Департаменту медіа-інтеграції ВМС США, підкреслено: «Ми живемо в динамічний час. Серед міріад викликів, із якими ми стикаємося, один із найбільш значущих — драматичні зміни в горизонтальних комунікаціях: в останні роки спостерігається швидке зростання суспільних медіа-платформ і технологій, що зумовлює новий вектор розвитку демократичного суспільства — комунікативний. Ефективна комунікація завжди сприяли місії успіху. Ефективна комунікація морських офіцерів, їх плідна взаємодія із суспільними медіа дозволили ВМС США виконати місію з ліквідації наслідків затоплення в Мілінгтоні та землетрусу на Гаїті.

Суспільні медіа — ефективний канал комунікації, що дозволяє транслювати інформацію доречно, цілеспрямовано й ефективно. Але ж необхідно обережно застосовувати цей канал зв’язку, навчати цьому моряків і їхні сім'ї, тому що це комунікаційний канал. Довідник, що пропонується Вашій увазі, створений інтегрованою медіа-командою CHINFO. Мета цього довідника — забезпечення інформацією щодо безпечного й ефективного застосування суспільних медіа, а також динамічного ведення комунікації".

Створення єдиного військового співтовариства — «кола своїх» — завдання військових суспільних медіа. У військовому дискурсі вже склалися вимоги до комунікативної організації цих медіа.

Отже, інтернетні платформи створюються інститутами сектору безпеки послідовно й мають на меті оперативну військову комунікацію, вирішення завдань військової організації, об'єднання військовослужбовців у «коло своїх», актуалізацію ролі командира, здійснення ІПсВ на військовослужбовців та членів їхніх сімей.

Мережа військових соціальних медіа у західних країнах дуже розвинена.

Керівництво інститутів силових структур зробило висновок: якщо комунікація військовослужбовців у соціальних мережах не буде підконтрольною, наслідки можуть бути непередбаченими. Тому комунікація в соціальних мережах має цілеспрямований характер, формується відповідними структурами, військові соціальні мережі все більше впроваджуються популярними у світі мережами — Facebook, Twitter, Flickr и YouTube. Більше того, соціальні мережі починають виконувати місію ЗМК — вони транслюють найбільш значущі події, організують їх обговорення, містять відеофрагменти, присвячені значним, резонансним подіям як силових структур, так і суспільства загалом.

ВИСНОВКИ

1. Концепція ЗМП як четвертої влади закріплена як головний принцип західної теорії демократії. Вільні й незалежні ЗМП виступають ключовим елементом демократії, у рамках якої вони виконують життєво важливу роль сполучної ланки між суспільством, урядом і сектором безпеки.

2. Чим більш вагомого значення набувають ЗМП у житті суспільства, тим глобальнішим стає ІПсП. Цей процес можна подати у вигляді схеми: Епоха газет > Перша світова війна > Епоха радіо > Друга світова війна > Епоха телебачення > Розвал двополюсного світу > Епоха Інтернету > ???

3. Серед значущих трендів розвитку ЗМП як підґрунтя ІПсП слід зазначити такі: конструювання реальності через контроль над порядком подій, що висвітлюються; монополізація суспільно важливих каналів інформації, що надає змогу підмінювати ЗМП не тільки канал, але й джерело інформації; вплив на глибинні структури комунікації, що призводить до переформатування картини світу як окремої особи, так і суспільства; зміна «ери класичних мас-медіа» періодом соціального медіа-буму; використання нових медіа-майданчиків (насамперед, соціальних мереж) в інформаційно-психологічному протистоянні; само сегментація аудиторії; створення інтернетних ЗМІ; зниження інтересу до газет. Таким чином, ЗМП на сучасному етапі дотримуються комплексної мультимедійної стратегії.

Лідерами впливу на масову свідомість стають медіа-компанії, що почали адаптуватися до нового зовнішнього середовища. Медіа-конвергенція зумовлює створення нового контенту при перехресному застосуванні медіа.

5. Сучасними ЗМП опрацьовані методи ведення ІПсП. Всі вони побудовані на впровадженні недостовірної інформації, що має на меті відволікання уваги аудиторії від актуальних проблем на другорядні питання. Серед таких технік дослідники відзначають: приховування істотної інформації; комунікативний шум, або інформаційне сміття; зміщення понять; відволікання уваги; пріоритет на надання негативної інформації; інформаційне табу; безпосередня неправда.

6. Військові ЗМП стають ефективною зброєю ведення війни. Їх метю у випадках воєнних конфліктів є повне інформаційне підпорядкування місцевої влади панівний державі; установлення рамок керування; корегування суспільної думки. На своїй території - забезпечення оперативної військової комунікації, вирішення завдань військової організації, об'єднання військовослужбовців у «коло своїх», актуалізація ролі командира, здійснення інформаційно-психологічного впливу на військовослужбовців та членів їхніх сімей.

7. Військові соціальні мережі починають виконувати місію ЗМП: транслюють найбільш значущі події, організують їх обговорення, містять відео фрагменти, присвячені значним подіям як силових структур, так і суспільства, і такі, що викликають резонанс у відвідувачів ресурсів тощо.

Цей феномен зумовлений занепокоєнням військового керівництва можливістю непередбачених наслідків безконтрольного спілкування в соціальних мережах.

Отже, ЗМП дають змогу забезпечити стратегію інформаційного домінування в будь-якому ІПсП.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 1.

2. Сугестивні технології маніпулятивного впливу: навч. посіб./ [В.М. Петрик, М. М. Присяжнюк, Л. Ф. Компанцева та ін. ]; за заг. ред. Є.Д. Скулиша. — К., 2010.

3. Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти): підруч. / [В.В. Остроухов, В. М. Петрик, М. М. Присяжнюк та ін. ]; за ред. Є.Д. Скулиша. — К.: КНТ, 2010. — 776 с.

4. Информационно-психологическая безопасность в эпоху глобализации: учеб. пособ. / [В.М. Петрик, В. В. Остроухов, А. А. Штоквиш и др. ]; под. ред.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой