Особливості інтеграційних процесів у країнах Південної та Північної Америки

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Международные отношения и мировая экономика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

Кафедра міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка зарубіжних країн»

на тему: Особливості інтеграційних процесів у країнах Південної та Північної Америки

Студентки Марченко Я. Ю.

Керівник: проф. Шкурупій О.В.

Полтава 2012

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи міжнародної економічної інтеграції

2. Економічна інтеграція в Північній Америці

3. Особливості економічної інтеграції країн Латинської Америки

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

міжнародний економічний інтеграція

Актуальність обраної теми. Одним із найважливіших чинників розвитку людської цивілізації, безумовно, виявилася інтеграція. Вже за одне це вона гідна детального вивчення. На сучасному етапі міжнародні економічні відносини характеризуються значним посиленням взаємозалежності окремих країн і регіонів у цілому. Найважливішою ознакою сьогоднішньої дійсності є інтенсивний розвиток інтеграційних процесів на різних рівнях.

Економічна взаємозалежність держав, інтернаціоналізація продуктивних сил сприяють розвитку інтеграційних процесів в економіці різних країн світу. Північно- та південноамериканська економічна інтеграція є результатом входження світового господарства в якісно новий етап розвитку, на якому зовнішньоекономічні зв’язки втрачають свою допоміжну щодо політики роль і перетворюються на самостійний, навіть вирішальний фактор формування світового співтовариства.

Проблемою концептуального системного відображення процесу міжнародної економічної інтеграції в країнах Північної та Південної Америки займалися такі видатні науковці як: Козик В. В., який у своїй книзі «Міжнародні економічні відносини» досить детально розкриває структуру, стан, основні тенденції та особливості розвитку міжнародної економічної інтеграції, в тому числі й особливості інтеграційних процесів у країнах Південної та Північної Америки; І.М. Школа, В. М. Козменко та О.В. Бабінська, що в своїй праці «Міжнародні економічні відносини» досить детально розглянули суть міжнародної економічної інтеграції, як вищого рівня розвитку міжнародних економічних відносин, а також особливості розвитку економічної інтеграції у Північній та Латинській Америці. Дана ідея була підтримана і розвинута у працях таких вітчизняних науковців як Румянцев А. П., Зимовець В. В., Козак Ю. Г., Дахно І.І. Отже, всі ці науковці досить детально розглянули принципи, ознаки, цілі, етапи, описали сучасний стан міжнародної економічної інтеграції в країнах Північної та Південної Америки.

Актуальність описаних проблем обумовила вибір теми курсової роботи, а коло питань, які потрібно розглянути, обумовили мету і завдання наукового дослідження.

Метою курсової роботи є дослідження основних принципів міжнародної економічної інтеграції, її суті та етапів, дослідження процесів міжнародної економічної інтеграції в країнах Південної та північної Америки. Відповідно до означеної мети в курсовій роботі були поставлені і вирішувались такі завдання:

· розкрити сутність, форму та етапи міжнародної економічної інтеграції;

· розглянути особливості інтеграційних процесів у Північній Америці;

· висвітлити основні положення інтеграційних процесів в Південній Америці.

Об'єктом дослідження у даній курсовій роботі є процес міжнародної економічної інтеграції. А предметом дослідження — особливості інтеграційних процесів у країнах Південної та Північної Америки.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є класичні положення економічної теорії, фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених та практиків з питань міжнародної економічної інтеграції в країнах Південної та Північної Америки. У процесі дослідження використовувалися наступні наукові методи:

Методологічною основою курсової роботи є діалектичний метод пізнання економічних процесів та їхніх елементів у поєднанні із системою конкретних методів. У дослідженні використані методи теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу, системний, структурно-функціональні методи, метод абстракції і логічного узагальнення даних.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

На рубежі ХХ-ХХІ ст. розвиток системи світових господарських зв’язків значною мірою визначається інтеграційними процесами, які, без перебільшення, набули глобального характеру і, очевидно, в подальшому посилюватимуть свій вплив на світову економіку та зміни, що в ній відбуваються. Вже тепер регіональні, континентальні і міжконтинентальні інтеграційні об'єднання перетворюються на більш значущі суб'єкти міжнародних економічних відносин, ніж окремі держави.

У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні поняття можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік.

У такому плані міжнародна економічна інтеграція є вищим рівнем розвитку міжнародних економічних відносин. Як процес інтеграція виявляється в стиранні відмінностей в умовах діяльності економічних суб'єктів -- представників різних держав.

Міжнародна інтеграція — це об'єктивний процес зближення країн світу та їхніх суб'єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів і зростаючої швидкості поширення інформації. Тобто міжнародна інтеграція є набагато ширшим поняттям, яке містить у собі міжнародну економічну інтеграцію разом із міжнародною політичною інтеграцією, міжнародною політичною інтеграцією, міжнародною культурною інтеграцією тощо [16, ст. 135].

За змістом інтеграція являє собою переплетення, взаємопроникнення і зрощування відтворювальних процесів країн регіону. З 1947 р. у світі було створено більш 60 інтеграційних угруповань, що визначалося цілим рядом передумов.

Передумови інтеграції:

· близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. За рідкісним винятком (НАФТА — Північноамериканська Угода про Вільну Торгівлю) міждержавна інтеграція розвивається або між промислово розвинутими, або між країнами, що розвиваються;

· географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків загального кордону й історично сформованих економічних зв’язків;

· спільність економічних і інших проблем, що постають перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т. д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, що реально постають перед країнами, що інтегруються;

· демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), що робить певний психологічний вплив на інші країни. Демонстраційний ефект виявив себе, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР якнайшвидше стати членами ЄС, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;

· «ефект доміно». Після того, як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишилися за його межами, зазнають деяких труднощів, пов’язаних з переорієнтацією економічних зв’язків країн, що входять в угруповання, одна на одну. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що залишилися за межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне об'єднання. Наприклад, після вступу Мексики в НАФТА, багато латиноамериканських країн поспішили укласти з нею угоди про торгівлю [ 8, ст. 50].

Спираючись на зазначені передумови, країни утворюють інтеграційні об'єднання, що, незважаючи на їх численність у сучасній світовій економіці і на різні рівні розвитку, переслідують приблизно однакові цілі. Основними цілями інтеграції можуть бути наступні:

1. Використання переваг економіки масштабів, що забезпечує розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат, часток прямих іноземних інвестицій. Цілі збільшення національних масштабів особливо чітко виражені в інтеграційних угруповань Центральної Америки й Африки.

2. Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Така мета особливо характерна для країн ПСА і Близького Сходу. Тут важливе зміцнення взаєморозуміння і співробітництва в політичній, військовій, соціальній та інших неекономічних областях.

3. Рішення завдань торговельної політики. Регіональна інтеграція розглядається як спосіб зміцнити переговорні позиції країн, що беруть участь, у рамках багатосторонніх переговорів у СОТ. Крім того, регіональні об'єднання дозволяють створювати більш стабільну основу для взаємної торгівлі, про що вже говорилося раніше.

4. Сприяння структурній перебудові економіки. Залучення країн, що створюють ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, до регіональних торговельних угод країн з більш високим рівнем ринкового розвитку розглядається як найважливіший канал передачі ринкового досвіду. Більш розвинуті країни, залучаючи своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і в створенні там повноцінних містких ринків.

5. Підтримка молодих галузей національної промисловості, тому що для них виникає більш широкий регіональний ринок. Ця мета була провідною для інтеграційних об'єднань країн Латинської Америки й Африки до півдня від Сахари[ 7, ст. 46].

Причини та умови розвитку міжнародної економічної інтеграції:

· співробітництво між національними господарствами різних країн із частковою або повною їхньою уніфікацією;

· ліквідацію бар'єрів у торгівлі між країнами;

· зближення ринків кожної з країн із метою створення одного більшого, тобто спільного ринку.

Таким чином, у результаті інтеграції окремі групи країн створюють між собою більш сприятливі умови для торгівлі і для міжрегіонального пересування факторів виробництва, ніж для всіх інших країн. Подібні регіональні утворення оцінюються позитивним фактором світової економіки, але за умови, що група країн, що інтегруються, лібералізуючи взаємні економічні зв’язки, не встановлює менш сприятливих, ніж до початку інтеграції, умов для торгівлі з третіми державами [ 3, ст. 31].

Розвиток інтеграційних процесів передбачає певне їх правове закріплення або інституціоналізацію. Основними типами торгово-економічних союзів є:

1) зона вільної торгівлі;

2) митний союз;

3) спільний ринок;

4) економічний союз;

5) конфедеративний союз.

Передує інтеграції, тобто є проформою міжнародної економічної інтеграції, зона преференційної (пільгової) торгівлі. Основний принцип такого міжнародного економічного утворення — режим найбільшого сприяння. Цей принцип зводиться до того, що торговельні пільги, про встановлення яких домовляються дві держави між собою у двосторонньому порядку, не можуть бути слабшими, ніж уже існуючі пільги цих держав з іншими державами преференційної зони.

При створенні зони вільної торгівлі учасники домовляються про взаємне скасування митних тарифів та квот. Зони вільної торгівлі сприяють переважному зростанню внутрішньої, а на цій основі і взаємної торгівлі країн-членів. Разом з тим по відношенню до країн-нечленів об'єднання кожен учасник зони вільної торгівлі має право проводити власну політику.

Як правило, конкретні угоди передбачають створення зони вільної торгівлі промисловими товарами протягом обумовленого терміну (декількох років) шляхом поступового зменшення та скасування мита та інших нетарифних обмежень. По відношенню до сільськогосподарських товарів лібералізація носить обмежений характер.

Наступною за глибиною об'єднавчих процесів формою міжнародної економічної інтеграції є митний союз. Відзначимо, що митний союз — більш досконала, порівняно з зоною вільної торгівлі, інтеграційна структура. У межах митного союзу відбуваються істотні зміни в структурі виробництва і споживання країн-учасниць. По-перше, єдиний зовнішній митний тариф регулює товарні потоки. По-друге, спричиняє переорієнтацію ресурсів, зміни в структурі виробництва і споживання. Використання єдиного зовнішнього митного тарифу може призвести до наступних наслідків:

1) якщо зовнішній тариф на певний товар встановлюється вище середнього тарифу, що існував до виникнення інтеграційної структури, то країнам-членам митного союзу потрібно відмовитись від дешевшого зовнішнього товару на користь внутрішньосоюзних ресурсів;

2) якщо зовнішній тариф встановлюється нижче існуючого, то відбувається переорієнтація зовнішньої торгівлі країн-членів об'єднання на ринки третіх країн. Досвід показує, що регулювання зовнішнього тарифу в цілому сприяє розвиткові ринку товарів та послуг. Відбувається зниження або уповільнення зростання цін, посилюється конкуренція між товаровиробниками і постачальниками імпортних товарів. Маніпулювання із зовнішнім митним тарифом дозволяє створити сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій. Важливе значення для ефективного функціонування митного союзу має наявність в його складі однієї-двох крупних держав. Відзначимо, що функціонування митного союзу потребує наявності певних регулюючих інститутів, оскільки:

· перехід до спільних митних тарифів потребує перегляду підходів щодо розвитку багатьох галузей національної економіки в кожній країні;

· виникає потреба в координації розвитку окремих галузей на макроекономічному рівні;

· виникає потреба в переговорах з приводу узгодження не тільки митно-тарифної політики, а й координації та пристосування внутрішніх ринків до зміни економічної ситуації;

Відзначимо, що функціонування митного союзу не передбачає уніфікації митної політики абсолютно для всіх товарів, що виробляються і споживаються. У сферу інтеграційної діяльності поступово підключаються різні галузі.

Третім етапом у розвитку міжнародної економічної інтеграції є спільний ринок. На сьогодні цей тип торгово-економічних союзів реалізований в ЄС, на досвіді якого зроблені практичні і теоретичні висновки (ЄС оголосив про створення спільного ринку в 1993 р.). Як і митний союз, спільний ринок не має торговельних бар'єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою.

У спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країнами-учасницями. У спільному ринку обмеження на імміграцію, еміграцію та переливання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозволяє більш ефективно використовувати працю, капітал та технологію. Таким чином, у спільному ринку інтеграція починається безпосередньо у сфері виробництва, що змушує його членів тісно співпрацювати у грошовій, податковій (фіскальній) політиці і в політиці зайнятості.

Створення економічного союзу передбачає, крім ознак, притаманних спільному ринку, проведення країнами-членами узгодженої економічної політики. Теоретичних розробок, які стосуються проблематики створення та функціонування економічного союзу, дуже мало, практично відсутній досвід для узагальнень і висновків.

Єдиний приклад — інтеграційне угруповання країн Західної Європи — Європейський союз, який, до речі, ще повною мірою не сформований. У практиці функціонування ЄС основні напрямки політики країн-членів та Союзу визначаються спільно у вигляді рішень Ради Міністрів, який також контролює хід економічного розвитку кожної країни і Союзу в цілому. У випадках невідповідності економічної політики певної країни основним напрямкам ЄС, Рада Міністрів приймає відповідні рішення.

Конфедеративний союз являє собою об'єднання країн на основі укладання багатостороннього договору про проведення спільної політики у всіх сферах суспільного життя. Частіше такий союз називають «політичним», але це не коректно, оскільки НАТО також є політичним союзом, а до економічної інтеграції ця організація має далеке відношення. Конфедеративний союз може бути створений тільки на основі економічного союзу, а без такої бази він буде лише політичним союзом, та й то не завжди буде життєздатним [2, ст. 366].

Для досягнення повної економічної інтеграції необхідно не просто узгодження, а проведення практично єдиної економічної політики, яка потребує уніфікації законодавчої бази з таких напрямів:

· податкового, що передбачає ідентичні рівні податків у всіх країнах, що входять до угруповання;

· стандартизації (наприклад, для консервантів, що входять до складу продуктів харчування, вимог щодо токсичності вихлопних газів, розміру обладнання);

· спільних правил техніки безпеки;

· трудового (правила прийому на роботу та звільнення, єдиний пенсійний вік);

· відношення до різних форм злиття та поглинання фірм;

· правил створення і реєстрації нових фірм;

· монетарного (наявність єдиного Центрального банку, єдиної валютної системи з єдиною валютою);

· відмова в рішеннях, що приймаються відповідними урядовими структурами, від протекціонізму і будь-яких форм преференції щодо національних суб'єктів господарювання [ 8, ст. 256].

Приєднання будь-якої країни до торгово-економічного союзу, безумовно, здійснює певний вплив на параметри її економічного функціонування.

Виділяють два основних напрямки, за якими здійснюється дослідження наслідків входження держав до інтеграційних угруповань:

* статичний;

* динамічний аналіз.

У межах статичного аналізу можна прослідкувати два варіанти наслідків вступу до торгово-економічних союзів:

* потокоутворюючий ефект,

* потоковідхиляючий ефект.

Потокоутворюючий ефект означає переключення, внаслідок приєднання до інтеграційного угруповання, її попиту і, відповідно, споживання від виробника з вищими витратами до виробника з нижчими витратами (мова йде про витрати на виробництво, а транспортні витрати та витрати трансакцій вважаються рівними 0). Розглянемо таку ситуацію за допомогою графіку (Рис. 1. 1).

Рис. 1.1. Наслідки приєднання країни до інтеграційного об'єднання. Потокоутворюючий ефект [16, c. 123] Р — ціна; Q — кількість; D — попит; S — пропозиція.

Припустимо, що країна Х не входить до інтеграційного угруповання. У країні Х виробляється певний товар. Умови виробництва цього товару не найкращі. Щоб захистити національне виробництво від іноземної конкуренції в країні Х введено мито на імпорт. За таких умов країна Х виробляла даний товар в обсязі Q1, а споживала в обсязі Q2, імпортуючи (Q2 — Q1).

Після приєднання до інтеграційного угруповання в країні Х відмінено мито на імпорт, і рівень ціни на товар знизився на розмір мита за рахунок того, що тепер країна Х імпортує цей товар від найкращого виробника. Споживання цього товару виросло до Q3, а виробництво скоротилось до Q4. Обсяг імпорту збільшився.

Розглянемо, хто в цій ситуації виграв, а хто програв?

Очевидно, що зниження ціни спричинить зростання рівня споживання в обсязі, який дорівнює сумі площ (1+2+3+4). А виробники товару з країни Х матимуть збитки, пов’язані із скороченням випуску (1). Збитки понесе також бюджет (3), оскільки він не одержує надходжень у вигляді мита. Таким чином, приєднання країни Х до інтеграційного угруповання дасть їй чистий виграш у вигляді (2 + 4).

Потоковідхиляючий ефект означає спричинене приєднанням до інтеграційного об'єднання переключення попиту від виробника за межами об'єднання, який має нижчі витрати, до виробника, який має вищі витрати, але є членом інтеграційного об'єднання.

На графіку (Рис. 1. 2) зображені наслідки приєднання країни до інтеграційного об'єднання у випадку виникнення потоковідхиляючого ефекту. Припустимо, що країна Х не входить до інтеграційного угруповання. Вона випускає певний товар в обсязі Q1, а споживає в обсязі Q2. Імпорт становить (Q1 — Q2). У країні Х встановлені єдині ставки імпортного мита для всіх імпортерів. Тому в найкращому положенні був той імпортер, в якого витрати нижчі.

Рис. 1.2. Наслідки приєднання країни до інтеграційного об'єднання. Потоковідхиляючий ефект [16, c. 125]

Припустимо, що країна Х входить до інтеграційного об'єднання. За цих умов імпортне мито щодо країн-партнерів скасовується. Припускаємо також, що виробник, в якого найнижчі витрати на виробництво даного товару, не входить до інтеграційного угруповання. За цих умов товар, що виробляється у країнах-членах угруповання, для споживачів країни Х виявляється дешевшим від виробленого найефективнішим способом, оскільки останній підлягає митному обкладенню.

Тобто (P + tariff) > P, хоча P < P1.

Таким чином, відбулась переорієнтація на виробника, чиї витрати вищі. У результаті споживчий надлишок збільшився на суму (1+2+3+4). Виробники країни Х понесли збитки (1). Втрати бюджету склали — (3+5). Сумарний ефект становить:

(1+2+3+4) — (1+3+5) = (2+4) — (5).

Тобто результат (загальний сукупний виграш матиме місце чи загальні сукупні збитки) залежатиме від співвідношення (2+4) та (5). Відзначимо, що потоковідхиляючий варіант матиме місце за умов, коли імпортне мито по відношенню до країн-нечленів угруповання буде занадто високим, або якщо різниця у витратах виробництва даного товару всередині і за межами об'єднання невелика. У цьому випадку скасування навіть невисоких митних ставок зробить його виробництво всередині об'єднання дешевшим порівняно з виробництвом за межами об'єднання.

Недолік статичного аналізу полягає в тому, що одним із його припущень є незмінне положення кривих попиту і пропозиції в умовах зміни характеру і напрямку експортно-імпортних операцій.

У реальній же дійсності, якщо країна приєднується до інтеграційного об'єднання, то криві попиту і пропозиції зміщуються. Тобто приєднання до інтеграційних угруповань значно різноманітніше за своїми наслідками, ніж це було показано в межах статичного аналізу.

З точки зору динамічного аналізу можна виділити наступні переваги приєднання країни до інтеграційного об'єднання:

збільшення розміру ринку дозволить вітчизняним фірмам одержувати ефект від збільшення масштабів виробництва (що має особливе значення для невеликих країн);

· зовнішня економія. Мова йде про те, що розширення міжнародної торгівлі спричиняє вдосконалення інфраструктури країн-учасників союзу, що, в свою чергу, скорочує витрати на експортно-імпортні операції;

· позиція кожної країни-члена інтеграційного угруповання як учасника різноманітних торгових та економічних переговорів є більш виграшною порівняно з позицією окремої країни, що не входить до жодного з об'єднань. Це дозволяє забезпечити країнам-членам певні переваги;

· більша конкуренція між країнами-учасниками союзу стимулює ділову активність та послаблює рівень монополізації;

· приєднання до інтеграційних угруповань сприяє швидкому розповсюдженню інформації та передової технології. У межах динамічного аналізу досліджуються не тільки позитивні, але й негативні наслідки приєднання країни до інтеграційного об'єднання. До них можна віднести:

1) певний збіг обставин може спричинити відтік ресурсів з менш розвинутих країн до більш розвинутих в економічному відношенні членів союзу;

2) може відбутися розповсюдження олігополії з однієї країни на всю територію інтеграційного об'єднання;

3) може виникнути ефект втрат від збільшення масштабів виробництва, пов’язаний з виникненням занадто великих компаній, що стають занадто забюрократизованими і тому неефективними;

4) країнам-членам інтеграційного об'єднання необхідно частину своїх бюджетів витрачати на функціонування інтеграційного об'єднання.

Отже, міжнародна економічна інтеграція — найвищий на сьогодні ступінь інтернаціоналізації господарського життя, коли наростаюча економічна взаємозалежність двох або декількох країн переходить у зрощення національних ринків товарів, послуг, капіталів і робочої сили і формування цілісного полі державного соціально-економічного організму з єдиною валютно-фінансовою системою, єдиною правовою системою і щонайтіснішою координацією зовнішньоекономічної політики держав-членів [17, cт. 38].

2. ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ

Північноамериканська економічна інтеграція зумовлена глобальними змінами в системі світових господарських зв’язків, що набули характеру стійкої планетарної тенденції. Вона є продуктом прогресуючого процесу інтернаціоналізації господарського життя, взаємопроникнення і взаємопереплетення національних економік, значна частина яких перетворилася в потужні продуктивні сили, що переросли можливості внутрішнього сукупного попиту й активно шукають нових ринків (товарів, послуг, капіталів, новітніх технологій) за межами власних державних кордонів.

Північноамериканська економічна інтеграція є також результатом входження світового господарства в якісно новий етап розвитку, на якому зовнішньоекономічні зв’язки втрачають свою допоміжну відносно політики роль і перетворюються на самостійний, навіть вирішальний фактор існування (точніше — виживання) світового співтовариства.

Один із найбільших і найбагатших об'єднаних ринків склався в Північній Америці після об'єднання національних ринків Канади, США та Мексики в рамках Північноамериканської угоди про вільну торгівлю. Специфічність цього ринку характеризують такі риси:

· це об'єднання лиш трьох, але великих як за територією й населенням, так і за економічним потенціалом країн (мала кількість країн дає змогу легше домовитися при вирішенні спірних питань, а велика територія, достатньо велика кількість населення і величезний економічний потенціал дозволяє звести проблему економічних ресурсів до мінімуму);

· основою цього ринку є економіка світового лідера за конкурентоспроможністю, економіка Сполучених Штатів Америки, населення яких там складає 69%, а внутрішній валовий продукт — 21% від світового;

· більша частина зовнішньоторговельного обороту Канади (74%), Мексики (65%) припадає на торгівлю зі США;

· розташований цей ринок майже на однаковій відстані від Західної Європи і від Східної та Південно-Східної Азії, що дає можливості рівномірно розвивати економічні зв’язки як одним світовим економічним центром, так і з іншим;

· існує реальна можливість у майбутньому розширити цей ринок на решту Латинської Америки [2, с. 374].

Передумови виникнення Північноамериканської зони вільної торгівлі складалися поступово. Вони знайшли прояв у досить інтенсивному проникненні в мексиканську економіку транснаціональних корпорацій США, які закріпилися в ній цілою системою філій зі значними пільговими умовами виробничої і торговельної діяльності. І наприкінці 80-х років почалася серія консультацій і переговорів з приводу поглиблення та юридичного оформлення інтеграційних зв’язків між Мексикою і США. Канада приєдналася до переговорного процесу пізніше і вже в 1992 р. була підписана тристороння угода про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі.

Специфічність НАФТА визначається низкою характеристик:

1) Північноамериканська зона вільної торгівлі має континентальні масштаби. У світовому господарстві - це перше інтеграційне угруповання з такою характеристикою. Воно об'єднує лише три, але досить великі за територією, людськими ресурсами та економічним потенціалом країни (Додаток А)

2) Країни, що об'єдналися в НАФТА, мають різні рівні економічного розвитку, більше того, рівень Мексики різко контрастує з рівнем США та Канади. Власне, це не є винятковим явищем: У Західній півкулі подібний приклад демонструє МЕРКОСУР, до якого поряд з такими велетнями Латинської Америки, як Бразилія та Аргентина, входять Уругвай і Парагвай, котрі значно поступаються їм в економічному розвитку.

3) Яскраво вираженим центром Північноамериканської зони вільної торгівлі залишаються США — світовий лідер з величезним науково-технічним, технологічним потенціалом та конкурентоспроможною економікою. Основні торговельні та інвестиційні потоки в межах угруповання спрямовані переважно зі США або до США; більша частина зовнішньоторговельного обороту Канади (74%) і Мексики (65%) припадає на торгівлю із США. Що ж до канадського-мексиканських торговельних та інвестиційних зв’язків, то до останнього часу вони залишалися надто слабкими. 73,7% канадського експорту припадає на США, в той час як на Канаду припадає близько 19% експорту, а на Мексику — 13,3%. Мексика ж експортує 78,6% всього обсягу товарів та послуг в США. [14] Зародилася Північноамериканська Угода про Вільну Торгівлю — ПУВТ (North Аmеrісаn Frее Тrаde Аgreement — NАFТА) у вигляді Угоди про вільну торгівлю між Канадою і США, яка набрала чинності в 1989 році, а в 1994 році перетворилась на торговельний союз трьох країн: Канади, Мексики і США.

Передумови виникнення Північноамериканської зони вільної торгівлі складалися поступово. Вони знайшли прояв у досить інтенсивному проникненні в мексиканську економіку транснаціональних корпорацій США, які закріпилися в ній цілою системою філій зі значними пільговими умовами виробничої і торговельної діяльності. Ці передумови склалися під впливом активної «американізації» провідних галузей економіки. Неабияку роль у їх виникненні відігравало розширення торговельних відносин між США і Мексикою та США і Канадою.

Мета створення НАФТА:

— усунення митних обмежень у взаємній торгівлі;

— досягнення високого рівня інтеграції ринків товарів, капіталу, технологій та трудових ресурсів;

— досягнення майже повної незалежності від зовнішнього постачання енергоресурсів;

— посилення конкурентоспроможності північноамериканського економічного центру в порівнянні із західноєвропейським і східно-азійським.

Виграш від НАФТА для США:

— розширення безмитного ринку реалізації продукції (в Мексиці не потрібно створювати філій підприємств, щоб обходити при експорті товарів митні та протекціоністські перепони);

— доступ до канадських і мексиканських економічних ресурсів;

— розвиток експорту аграрної, автомобільної та текстильної продукції.

Виграш від НАФТА для Канади:

— усунення протекціоністських бар'єрів з боку законодавства США, якими неабияк підтримувалася й підтримується конкурентоспроможність тамтешніх фірм на національному ринкові;

— можливість збільшення товарообігу з Мексикою, який є надзвичайно малим у порівнянні з потенційно можливим;

— вихід через США і Мексику на ринки країн Латинської Америки;

— підвищення комерційної активності призведе до зростання промислового виробництва, розширення меж зайнятості.

Виграш від НАФТА для Мексики:

— величезний приплив штатівського та канадського капіталів;

— можливість ширшого виходу на раніше надто обмежені протекціоністським законодавством ринки, особливо з продукцією тропічного аграрництва;

— можливість кардинального поліпшення стану з розв’язанням проблеми безробіття;

— прискорення розвитку економіки взагалі.

НАФТА сприяла значному збільшенню торгових та інвестиційних потоків між США, Канадою та Мексикою. Північноамериканська угода про вільну торгівлю принесла користь компаніям усіх трьох країн, збільшуючи їх прибуток, розвиваючи нові партнерські відносини та відкриваючи перед ними нові можливості.

Але експерти вважають, що від участі в НАФТА найбільше виграла Мексика, яка більшою мірою поліпшила, порівняно зі США й Канадою, становище в таких сферах, як добробут, реальний ВНП, реальні витрати, робочий час, реальна зарплата, капітальні інвестиції, імпорт, експорт. Після включення Мексики в НАФТА зросла її присутність в економіці США. Певних зрушень країни-інтегранти досягли в розв’язанні проблем зайнятості, інфляції, промислового виробництва, зовнішньої торгівлі.

Основним джерело конкурентних переваг НАФТА є стійкі та глибинні внутрішньо регіональні між країнами-учасницями. На відміну від решти інтеграційних об'єднань, НАФТА відображає неоліберальний характер регіональної інтеграції, роль держави в якій мінімальна. Незважаючи на тристоронню угоду щодо створення НАФТА, досить часто її називають сукупністю двох угод про вільну торгівлю: між США та Канадою та між США та Мексикою, підкреслюючи незначні торговельно-інвестиційні взаємозв'язки між Канадою та Мексикою. [18, ст. 42]

Керівні органи НАФТА: Комісія з вільної торгівлі (виконавчо-наглядовий орган, який збирається раз на рік і стежить за виконанням положень НАФТА та поточними зв’язками); Північноамериканські секретаріати (розв'язують трудові та екологічні проблеми) [2, ст. 374].

Для практичної реалізації угоди була створена інституційна структура НАФТА, яка включає: Комісію з вільної торгівлі на рівні міністрів і заступників міністрів торгівлі, Секретаріат із трьома національними секціями і шість комітетів: з торгівлі промисловими товарами, з торгівлі сільськогосподарською продукцією, із санітарного контролю, зі стандартів, з малого бізнесу, з фінансів. Також у рамках НАФТА діють робочі групи: з правил визначення країни походження товару, із субсидування сільського господарства, з торгівлі, з конкуренції і низки інших, а також двосторонні робочі групи: Мексика — США, Канада — Мексика.

Сполучені Штати Америки є у світі одночасно найбільшим експортером капіталу і реципієнтом іноземних інвестицій. Тому не дивно, що ця країна зацікавлена в розвитку інтеграційних процесів у різних регіонах і є членом інтеграційних угруповань та міжнародних організацій. Зокрема, США, крім НАФТА, входять до Азіатсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва (АПЕК), Тихоокеанської Економічної Ради, Організації Американських Держав (ОАС), Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, Банку Міжнародних Розрахунків, Міжамериканського Банку Розвитку, Міжамериканської Інвестиційної Корпорації, Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, Азіатського Банку Розвитку, Африканського Банку Розвитку, Африканського Фонду Розвитку.

Лідерство США у світовій економіці визначається обсягом і різноманітністю внутрішнього ринку, який переважає ринок інших країн рівнем науково-технічного потенціалу, потужними і міцними торгово-економічними зв’язками з іншими країнами. Відповідно, для інших країн дуже важливо потрапити на американський ринок, бо це для багатьох із них є визначальним у плані можливостей подальшого розвитку [2, ст. 375].

З моменту створення НАФТА, торгівля між країнами-членами збільшилась більш ніж втричі, досягаючи 949,1 мільярдів дол. США. Тим часом Мексика стала одним із найбільших отримувачів прямих іноземних інвестицій, що склали 156 мільярдів дол. США від США та Канади. За період існування НАФТА в країнах-учасницях значно підвищився рівень торгівлі та інвестицій, що сприяло високим темпам економічного зростання та створенню нових робочих місць, встановленню кращих цін та широкого вибору споживчих товарів. Також НАФТА сприяла кращому доступу до виробничих матеріалів, нових технологій, інвестиційного та людського капіталу. Це сприяло підвищенню конкурентоспроможності підприємств та організацій, як в межах Північної Америки, так і у всьому світі.

У цілому створення північноамериканської зони вільної торгівлі привело до певних економічних, політичних, юридичних і соціальних наслідків у країнах-учасницях даного регіонального угруповання. Це стосувалося перш за все Мексики. У економічному плані країна повністю переорієнтовувалася на зовнішньоекономічні зв’язки (внутрішню регіональну торгівлю та зовнішню торгівлю). З моменту набрання чинності НАФТА зовнішня торгівля країни збільшилася в 10 разів і становить 60% її ВВП. Причому на 80% вона реалізується у двосторонній торгівлі із США (торгівля з Канадою становить лише 2% обсягу мексиканської зовнішньої торгівлі). Настільки ж вражаюча картина і з інвестиціями. З 1994 р. обсяг прямих інвестицій до Мексики зріс до 2001 р. до 50 млрд дол. США насамперед за рахунок їх експорту із США [19, ст. 28].

3. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ КРАЇН ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Дослідження Міжамериканського банку розвитку дало можливість виявити три моделі інтеграції в Латинській Америці:

1) спільний ринок;

2) зону вільної торгівлі;

3) модель часткових економічних преференцій (переваг, пільг, привілеїв).

Найбільшим за територіальним охопленням інтеграційним об'єднанням в Латинській Америці є Латиноамериканська Економічна Система — СЕЛА (Latin American Economic System — SЕLА), яку було засновано в 1975 році [2, ст. 376].

Членами СЕЛА є такі країни: Аргентина, Барбадос, Беліз, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гайана, Гватемала, Гондурас, Гренада, Домініканська Республіка, Еквадор, Колумбія, Коста-Рика, Куба, Мексика, Нікарагуа,: Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, Суринам, Тринідад і Тобаго, Уругвай, Чилі, Ямайка.

Основні завдання СЕЛА:

— забезпечення системи постійного діалогу та координації з метою вироблення спільних позицій і стратегій з економічних і соціальних питань при їхньому розгляді в міжнародних організаціях і на міжнародному форумах, а також при переговорах з третіми країнами і групами країн.

Керівні органи СЕЛА: Латиноамериканська рада; Комітет дії; Постійний секретаріат.

Штаб-квартира СЕЛА знаходиться в м. Каракас (Венесуела).

Більш конкретним у своєму функціонуванні та економічних успіхах є угруповання, яке має назву Латиноамериканська Асоціація Інтеграції - ЛААІ (Latin American Integration Association — LAIA) створене у 1980 році на базі країн, які до цього об'єднувались у Латиноамериканську Асоціацію Вільної Торгівлі (ЛАВТ), функціонує з 1982 року [2, cт. 378]. Мета створення ЛААІ полягає у створенні загальних правових рамок для регіональної інтеграції й наданні країнам-членам можливості проводити переговори і укладати угоди з різноманітних економічних питань, які складають спільний інтерес.

/

/

Рис. 3.1. Основні завдання ЛААІ [2, cт. 378]

До ЛААІ входять: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі.

ЛААІ передбачає створення гнучкої системи регіональних пільгових мит. На відміну від своєї попередниці, ЛАВТ, не передбачає знищення тарифних і нетарифних перепон. Щоправда, в рамках ЛААІ функціонує три субрегіональних торгово-економічних об'єднання: Андська група, ЛаПлатська група і Амазонський пакт, члени яких об'єднуються в більш тісні інтеграційні угруповання [2, ст. 378].

Найбільших інтеграційних результатів досягла Андська Група, яку було створено в 1969 році. До цієї групи входять такі країни: Болівія, Венесуела, Еквадор, Колумбія та Перу. Це угруповання передбачає запровадження єдиних зовнішніх тарифів, деякі обмеження на приплив іноземних інвестицій, сприяння розвитку національних промислових підприємств на основі цього субрегіонального ринку, інтеграцію політики в економічній та соціальній сфері. Але певні розбіжності в інтересах країн-членів Андської групи, особливо політичного характеру, стоять на заваді реалізації цілей цього субрегіонального об'єднання.

Керівні органи ЛААІ: Рада міністрів (складається з міністрів закордонних справ і державних керівників, які займаються питаннями інтеграції); Комітет постійних представників (постійний орган, який контролює правильність дотримання положень документів ЛААІ); Генеральний секретаріат.

Штаб-квартира знаходиться в м. Монтевідео (Уругвай).

У рамках СЕЛА та ЛААІ, хоч і юридично самостійно, з 1995 року на основі Асунсьонського договору, підписаного в 1991 році, функціонує Південний Спільний Ринок, який ще називають Спільним Ринком Країн Південного Конусу — МЕРКОСУР (Southern Common Market — MERKOSUR).

Метою створення МЕРКОСУР є створення зони вільної торгівлі і митного союзу, а в перспективі - приєднання інших латиноамериканських країн і створення Південноамериканської асоціації вільної торгівлі (САФТА).

Членами МЕРКОСУР є такі країни: Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, a Болівія і Чилі - асоційовані члени.

Основні завдання МЕРКОСУР:

— скасування усіх видів мита і нетарифних обмежень у взаємній торгівлі між цими чотирма країнами;

— вільний рух капіталів і робочої сили;

— введення єдиного спільного зовнішнього тарифу; координація політики в галузі промисловості, сільського господарства, транспорту і зв’язку, валютно-фінансовій сфері.

Керівні органи МЕРКОСУР: Рада спільного ринку; Група спільного ринку; робочі групи; Спільна парламентська комісія; Секретаріат [2, ст. 378].

Необхідно відзначити, що інтеграція країн Латинської Америки і Карибського басейну є одним з ключових процесів економічного розвитку регіону. Почавшись майже одночасно з аналогічними процесами в Західній Європі, латиноамериканська інтеграція пройшла довгий і нелегкий шлях від Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі (1960 рік) до Південноамериканського спільного ринку МЕРКОСУР (договір про створення від 26 березня 1991 року). Створення МЕРКОСУР відповідало глибинним інтересам народів Південної Америки.

Митним союзом, по суті, єКарибське Співтовариство та Спільний Ринок — КАРИКОМ (Carribbean Community and Common Market — САRІСОМ), що об'єднує в основному острівні держави. Попередником КАРИКОМ була Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРАФТА), яка проіснувала з 1965 року до 1973 року. До КАРИКОМ входять: Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Монтсеррат, Сент- Вінсент і Гренадини, Сент-Кітс і Невіс Сент-Люсія, Суринам, Тринідад і Тобаго, Ямайка.

Перспективні плани КАРИКОМ передбачають:

— вільне переміщення в регіоні товарів і капіталу;

— вироблення єдиних тарифів;

— перегляд правил визначення походження товарів;

— гармонізацію інвестиційних стимулів;

— координацію політики розвитку торгівлі і бізнесу;

— координацію фінансової політики і створення грошово-кредитного союзу.

Подібні плани виробляються в ще одного об'єднання, подібного до митного союзу, — це Центральноамериканський Спільний Ринок (ЦАСР), до якого входять: Гватемала, Коста-Рика, Нікарагуа, Сальвадор. Але певні політичні та соціальні проблеми не дозволяють цим країнам досягнути успіхів, досягнутих країнами КАРИКОМ.

Керівні органи ЦАСР: Конференція голів урядів; Рада Карибського співтовариства; Рада спільного ринку; Регіональні інститути (конференції та постійні комітети в окремих секторах співробітництва); Асоційовані інститути (Карибський Банк Розвитку, Карибська Рада Експертизи і ще декілька); Асамблея парламентарів Карибського співтовариства; Секретаріат Карибського співтовариства [2, ст. 379].

Штаб-квартира знаходиться в м. Джорджтаун (Гайана).

Отже, латиноамериканські інтеграційні процеси мають тенденцію до повного охоплення Латинської Америки і виходу за межі цього континенту, що сприятиме економічному зростанню в регіоні.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

У світі відбувається об'єктивний процес зближення країн світу та їхніх суб'єктів у всіх сферах людського життя на основі спільності загальнолюдських інтересів. Міжнародна економічна інтеграція характеризується взаємним сплетінням економік різних країн і проведенням узгодженої державної політики в економічних відносинах між країнами. Вона означає співробітництво між національними господарствами різних країн із частковою або повною їхньою уніфікацією; ліквідацію бар'єрів у торгівлі між країнами; зближення ринків кожної з країн з метою створення спільного ринку.

Отже, в даній курсовій роботі, автором розкрито суть та природу міжнародної економічної інтеграції, проаналізовано сучасні процеси міжнародної економічної інтеграції в країнах Південної та Північної Америки, принципи взаємодії країн-членів інтеграційних угрупувань та історичні аспекти їх формування, розглянуто позитивні та негативні наслідки вступу країн до інтеграційних об'єднань.

Було виявлено, що з часу створення інтеграційного угрупування НАФТА економічна ситуація її країн-членів значно поліпшилася, були створені нові робочі місця, відзначився ріст ВВП та збільшився приток інозмених інвестицій в ці держави. Однак НАФТА в певній мірі характеризується асиметричними торговельно-екорномічними зв’язками, в яких головну роль відіграть США, оскільки саме вони є основними споживачами та покупцями продукції Канади та Мексики. Країни-члени НАФТА є різними за ступенем наділеності факторами виробництва. Отже, можна зробити виснок, що тісна взаємодія цих країн приносить їм значні перваги від розширення ринків збуту продукції та послуг та виробничих філій різноманітних підприємств.

Набрання чинності договору НАФТА в певній мірі підштовхнуло інші латиноамериканські країни, такі, як Аргентина, Чилі, Колумбія до активізації посилень щодо приєднання до Північноамериканської угоди про вільну торгівлю. США передбачали зробити НАФТА основою майбутньої Міжамериканської зони вільної торгівлі (ФТАА) і поступово приєднати всі держави Західної півкулі до Північноамериканської угоди на основі відповідності країн низці вимог, оскільки договір НАФТА дає можливості для розвитку двосторонніх стосунків кожної країни -учасниці з іншими державами та інтеграційними об'єднаннями.

Головний висновок щодо глобальної економічної інтеграції - можна зробити висновок про її бурхливий розвиток в останні декілька десятиліть, які дають підстави стверджувати, що позитивні наслідки економічної інтеграції в світовому масштабі явно переважають деякі негативні прояви цього процесу. На теперішній час існують суттєві передумови для подальшого поглиблення світової економічної інтеграції.

Згідно з метою, в курсовій роботі було досліджено основні принципи міжнародної економічної інтеграції, її суті та етапів, досліджено процеси міжнародної економічної інтеграції в країнах Південної та Північної Америки.

В курсовій роботі були вирішені такі завдання:

· розкрито сутність, форму та етапи міжнародної економічної інтеграції;

· розглянуто особливості інтеграційних процесів у Північній Америці;

· висвітлено основні положення інтеграційних процесів у країнах Південної Америки;

Звичайно, умовою економічної інтеграції є забезпечення національних інтересів та національної безпеки. Але головними перешкодами на сучасному етапі залишаються питання визначення пріоритетного напряму та міри економічної інтеграції. Ці дуже важливі проблеми намагаються вирішити органи державної влади, організації та науковці. Але при розгляді цих проблем необхідно розуміти що процеси економічної інтеграції дуже тривалі та не можуть мати вигляд остаточного «рецепту» в якому надруковані частки складових компонентів.

Щодо пропозицій, то я вважаю, що влада різних країн має підтримувати міжнародні інтеграційні об'єднання, так як завдяки ним можуть бути досягнуті позитивні економічні та соціальні зрушення в державі. Міжнародна економічна інтеграція сприяє підвищенню інвестиційної привабливості країни, зростанню зовнішньоторговельного обороту між країнами-учасницями та поліпшенню виробничих зв’язків між ними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Філіпенко А.С. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А. С. Філіпенко, B. C. Будкін, А. С. Гальчинський. -- К.: Либідь, 2002. — 449 с.

2. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини: Підручник / Школа І.М., Козменко В. М., Бабінська О.В.- 2-ге вид., перероб. І доповн. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2007. — 544 с.

3. Кредісов А.І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / А. І. Кредісова. — К.: ВІРА-Р, 2002. — 552 с.

4. Чекаленко Л. Д. Зовнішня політика України: Підручник / Л. Д. Чекаленко. — К.: Либідь, 2006. — 712 с.

5. Дергачов О. Міжнародне становище України // Політична думка. — 2000. -№ 2.- С. 92−110

6. Луговий В.І. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / Луговий В.І., Князєв В.М. — К.: Вид-во УАДУ, 2001. -Вип.1. — С. 15−34

7. Міжнародна економічна інтеграція (конспект лецій: 13 тем) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www. bookz. com. ua/3/10. htm

8. Дахно І. І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій. / Дахно І.І. -- 2-ге вид., стереотип. -- К.: МАУП, 2003. -- 160 с.

9. Макаренко Є. Політичні стратегії інформаційного суспільства: специфіка національних моделей //Актуальні проблеми міжнародних відносин. -2000. -№ 22. — Частина І. — С. 92−110

10. Лук’яненко Д.Г. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навч. посіб./ Лук’яненко Д.Г. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 204 с.

11. Чужиков В.І. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. / Чужиков В.І. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 308 с.

12. Дергачов О. Міжнародне становище України // Політична думка. — 2000. -№ 2.

13. Типові показники країн-членів НАФТА [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https: //www. cia. gov/library/publications/the-world-factbook/index. html

14. Типові показники країн-членів НАФТА [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //www. naftanow. org/facts/default_en. asp

15. Деркач Т. В. Особливості економічної інтеграції країн-членів НАФТА // Механізм регулювання економіки, 2010, № 4.

16. Лабезник Л. Л. Міжнародна економіка: Курс лекцій: навч. посібник для студ. екон. спец. / Л. Л. Лазебник; Державна податкова адміністрація України, Академія держ. податкової служби України. — Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. — 218 с.

17. Глобальна економіка: [Навчальний посібник] / П. П. Мазурок, Б. М. Одягайло, В.В. Кулішов, О. М. Сазонец. — Львів: «Магнолія», 2009. -208 с.

18. Свєтлов А.А. Глобальні виміри конкурентних переваг НАФТА та ЄС// Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право, 2011, № 6.

19. Комкова Е. Г. Канадо-мексиканские отношения и НАФТА [Текст] / Е. Г. Комкова // США -Канада: Экономика — Политика — Культура.- М.: НАУКА РАН, 2004. — № 9. — С. 26−42.

ДОДАТКИ

Додаток А

Типові показники країн-членів НАФТА, 2011р.

Партнери НАФТА

Канада

США

Мексика

ВВП, млрд. дол. США

1,501

14,441

1,087

Торгівля між партнерами НАФТА, млрд. дол. США

570,8

919,9

393,5

Прямі іноземні інвестиції серед партнерів НАФТА, млрд. дол. США

240,0

229,8

156,0

Створені робочі місця 1993−2008, млн.

4,3

25,1

9,3

Додаток Б

Типові показники країн-членів НАФТА, 2011р.

Показники

США

Канада

Мексика

Територія, тис. кв. км

9 518,9

9 984, 67

1 972, 55

Населення, млн. осіб

313, 232

34,3

113, 724

ВВП, млрд. дол.

15 290

1414

1683

ВВП, дол. на душу населення

49 000

41 100

14 800

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой