Особливості обліку витрат основного виробництва

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Экономические науки


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

РЕФЕРАТ

Курсова робота «Особливості обліку витрат основного виробництва» вміщує 51 сторінку тексту, 2 таблиці, 2 рисунки, 31 використане джерело та 2 додатки.

Метою роботи є розкриття економічної сутності і змісту витрат на виробництво продукції, особливостей документального оформлення операцій з обліку витрат на виробництво, а також напрямків удосконалення обліку витрат основного виробництва в умовах функціонування інформаційних систем та міжнародного досвіду обліку витрат на виробництво продукції.

Предметом дослідження є різноманітні види витрат, які виникають у ході виробництва та перелік статей, що включаються до калькуляції собівартості готової продукції.

В роботі розглянуто економічну сутність і зміст витрат на виробництво продукції, особливості групування витрат по статтям калькуляції та організації обліку витрат на виробництво продукції. Показане документальне оформлення операцій з обліку витрат на виробництво та перелік статей звітної калькуляції собівартості продукції, описані шляхи удосконалення обліку витрат основного виробництва в умовах функціонування інформаційних систем та міжнародний досвід обліку витрат на виробництво продукції.

РЕФЕРАТ

Курсовая работа «Особенности учёта затрат основного производства содержит 51 страницу текста, 2 таблицы, 2 рисунка, 31 использованный источник и 2 приложения.

Целью работы является раскрытие экономической сути и содержания расходов на производство продукции, особенностей документального оформления операций по учёту расходов на производство, а также направлений усовершенствования учёта затрат основного производства в условиях функционирования информационных систем и международного опыта учёта затрат на производство продукции.

Предметом исследования являються разнообразные виды затрат, которые возникают в процессе производства и перечень статей, которые включаються до калькуляции себестоимости готовой продукции.

В работе рассмотрено экономическую суть и содержание расходов на производство продукции, особенности группирования затрат по статтям калькуляции та организации учёта затрат на производство продукции. Показано документальное оформление операций по учёту расходов на производство и перечень статей отчётной калькуляции себестоимости продукции, описаны пути усовершенствования учёта затрат основного производства в условиях функционирования информационных систем и международный опыт учёта затрат на производство продукции.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

1.1 Економічна сутність і зміст витрат на виробництво продукції

1.2 Групування витрат по статтям калькуляції

1.3 Організація обліку витрат на виробництво продукції

2. ОБЛІК ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

2.1 Синтетичний і аналітичний облік витрат на виробництво

2.2 Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції

3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

3.1 Удосконалення обліку витрат основного виробництва в умовах функціонування інформаційних систем

3.2 Міжнародний досвід обліку витрат на виробництво продукції

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТОК, А — Наказ про облікову політику АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»

ДОДАТОК Б — Калькуляція витрат на виробництво печіва «Хрумчик» АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»

ВСТУП

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональними і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов’язків перед державою.

Опанування знаннями бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності з метою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження … Опанування знаннями бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності з метою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження шляхів подальшого покращання їх роботи є головною метою керівника підприємства, менеджера, економіста, бухгалтера. Вдосконалення побудови своєчасного і достовірного бухгалтерського обліку нерозривно пов’язане з вирішенням актуальних завдань в галузі економіки. Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв’язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості. Поряд з необхідністю вивчення загальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартості в промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостей формування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способів калькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.

Мета обліку затрат і калькулювання собівартості продукції заключається в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних затрат, зв’язаних з виробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витрат в місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин, винуватців цих відхилень повинен задовільнити потреби оперативного управління виробництвом. Об'єктом дослідження є АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика».

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

1.1 Економічна сутність і зміст витрат на виробництво продукції

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут — повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено статтею 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Витрати на виробництво валової продукції (чи собівартість валової продукції) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на виробництво промислової продукції (робіт, послуг).

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів

Дані обліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємств в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків [13].

У зв’язку з цим повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за планованими (звітними) періодами.

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство.

До основного виробництва належать, цехи, дільниці, що беруть безпосередньо участь у виготовленні продукції. Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів. забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.

До непромислового господарства належить: незаводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включають до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні. До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівників, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно, не змінюється.

До умовно-постійних належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.

Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.

Одноразові, тобто однократні витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів та нематеріальних активів; інші витрати. Це групування є єдиним для всієї промисловості.

До елемента «Матеріальні витрати» належать витрати на:

1) сировину та матеріали, що придбаються у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або е необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

2) покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва технологічного процесу і упаковування продукції або інших виробничих та господарських потреб (проведення випробувань, контроль, утримання, ремонт і експлуатацію устаткування, будівель, споруд., інших основних фондів тощо), а також запасні частини для ремонту устаткування; знос інструментів, пристроїв. Інвентаря, приладдя, лабораторного обладнання та інших засобів і предметів праці, які не належать до основних виробничих фондів; знос спецодягу, спецвзуття; інші засоби індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджуючі засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування.

3) покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві;

4) роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства. що не належать до основного виду його діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини та матеріалів, проведення випробувань з метою визначення якості сировини і матеріалів, що споживаються транспортні послуги сторонніх організацій на перевезення вантажу по території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших види вантажу з базового (центрального) складу до цехів (відділень) і доставку готової продукції на склади зберігання;

5) витрати, пов’язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку та геолого-розшуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, відшкодування у межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь для розширення видобутку мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів;

6) придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо, що витрачається з технологічною метою на вироблення всіх видів енергії, опалення виробничих приміщень, транспортні роботи, пов’язані з обслуговуванням виробництва власним транспортом;

7) придбана енергія всіх видів, що витрачається на технологічні, енергетичні, рухові та інші виробничі потреби підприємства. Витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також її споживання включається до відповідних елементів витрат;

8) втрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного убутку. Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (без урахування податку на добавлену вартість, за винятком передбачених законодавчими актами випадків), включаючи націнки і комісійні винагороди постачальницьким та зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, брокерські послуги, суми мита і митних зборів, витрати на транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Витрати, пов’язані з доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, включаються до відповідних елементів витрат на виробництво (витрати на оплату праці, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, матеріальні витрати тощо). До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємства на придбання пакувальних матеріалів і тари (крім дерев’яної та картонної), одержаної від постачальника матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на них встановлюються окремо понад ціни на матеріальні ресурси.

У разі включення вартості тари, прийнятої від постачальника разом з матеріальними ресурсами, до ціни ресурсів із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною можливого використання чи реалізації з урахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту. З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції), або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

До елемента «Витрати на оплату праці» належать:

1) витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятими підприємством системи оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат;

2) Виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві (неявочний) час: оплата щорічних відпусток (компенсація за невикористану відпустку), крім оплати у частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи; оплата перерв працюючим матерям для годування дитини; оплата часу, пов’язаного з проходженням обов’язкових медичних оглядів, виконанням державних обов’язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву;

3) витрати, пов’язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;

4) виплати громадянам за виконання робіт, послуг, згідно з договорами, цивільно-правового характеру;

5) виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку.

До елемента «Відрахування на соціальні заходи» належать:

1) відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов’язкове медичне страхування;

2) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування

3) відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення;

4) відрахування до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення [16].

До елемента «Амортизацій основних фондів та нематеріальних активів» належать:

1) витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини,

2) амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем 1 використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди;

3) амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються арендарем і використовуються ним включно на повне відновлення орендованої частки основних фондів;

4) витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) нежитлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) щомісяця рівними частками протягом строку дії договору оренди;

5) амортизаційні відрахування від вартості основних фондів (приміщень), що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з підприємством у трудових відносинах;

6) витрати, пов’язані із зносом нематеріальних активів, у сумі амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи із їх первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства.

До елемента «інші витрати» належать:

1) витрати, пов’язані з управлінням виробництвом; службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством, оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов’язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов’язкових аудиторських перевірок; оплата робіт із сертифікації продукції;

2) витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту, або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства), витрати на перевезення працівників інвалідів 1 і 2 груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

3) додаткові витрати, пов’язані з виконаннях робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад та від місця проживання у вахтовому селищі до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового, селища, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами тощо.

1.2 Групування витрат за статтями калькуляції

Витрати, пов’язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції

(робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» групуються за статтями:

-- сировина та матеріали;

— покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій; -- паливо і енергія на технологічні цілі;

— зворотні відходи (вираховуються);

-- основна заробітна плата;

-- додаткова заробітна плата;

-- відрахування на соціальне страхування;

-- витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

-- відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв;

-- цільового призначення та інші спеціальні витрати;

-- витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

— загальновиробничі витрати

— загальногосподарські витрати;

— втрати внаслідок технічного неминучого браку

— попутна продукція (вираховується);

— інші виробничі витрати;

— позавиробничі (комерційні) витрати.

До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції міністерства за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном та Мінстатом можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції [2].

До статті калькуляції «сировина та матеріали» включається вартість:

-- сировини та матеріалів, що входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, чи е необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

-- покупних матеріалів, що використовуються в процесі виробництва продукції. (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковування продукції.

Витрати на покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковування продукції, віднесення яких безпосередньо для собівартості окремих видів продукції ускладнене, включається до собівартості продукції в такому порядку:

а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції,

б) відповідно до встановлених норм витрат та цін матеріалів установлюються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін,

в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.

До статті калькуляції «Паливо і енергія на технологічні цілі» відносяться витрати на всі види палива й енергії (як одержані від сторонніх підприємств та організацій, так і виготовлені самим підприємством), що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції.

У статті калькуляції «Зворотні відходи» відображається вартість зворотних відходів, що вираховується із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної на собівартість продукції.

До статті калькуляції «Основна заробітна плата» відносяться витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.

До статті калькуляції «Додаткова заробітна плата» відносяться витрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за працю понад установлені норми праці Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій [15].

До статті калькуляції «Відрахування на соціальне страхування' включається:

1) відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов’язкове медичне страхування;

2) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування

До статті калькуляції «Витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції» належать витрати:

-- підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових книжок, а також витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва;

-- на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати);

-- на винахідництво і раціоналізацію.

До статті калькуляції «Витрати на утримання та експлуатацію устаткування» належать:

1) витрати на повне відновлення основних виробничих фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів із складу основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.

2) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами;

3) витрати на проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування устаткування, у тому числі взятого у тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком його реконструкції та модернізації;

4) витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів;

5) знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів та пристроїв нецільового призначення;

6) інші витрати, пов’язані із утриманням та експлуатацією устаткування.

До статті калькуляції «Загальновиробничі витрати» належать:

1) витрати, пов’язані з управлінням, виробництвом, а саме: на утримання працівників апарату управління структурних підрозділів, на оплату робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов’язаних із забезпеченням виробництва;

2) витрати на службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;

3) витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт (виробничого призначення) у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємств за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.

До статті калькуляції «Загальногосподарські витрати» належать:

1) витрати на обслуговування виробничого процесу придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці;

2) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону);

3) поточні витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів тощо), витрати на захоронення екологічно небезпечних відходів, оплата послуг сторонніх організацій щодо приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод. інші види поточних витрат на збереження природи, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення підходів та інших видів шкідливого впливу в межах ліміту;

4) витрати, пов’язані з управлінням виробництвом: матеріально-технічне забезпечення апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування;

5) витрати на службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;

6) витрати, пов’язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;

7) витрати, пов’язані з набором робочої сили, передбачені законодавством, з урахуванням витрат на оплату випускникам середніх професійно-технічних училищ і молодим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний заклад, вартості проїзду до місця роботи, а також оплачуваної відпустки, яка надається їм перед початком роботи тощо.

До статті калькуляції «Позавиробничі (комерційні) витрати» належать витрати, на реалізацію продукції, зокрема:

-- на відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхувальних витрат постачальника, що включаються до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін,

-- на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченими угодою сторін;

-- на сплату експортного (вивізного) мита та митних зборів; на рекламу і передпродажну підготовку товарів. До витрат підприємства на рекламу належать витрати на: розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);

-- розробку і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;

-- рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп’ютерну та іншу зовнішню рекламу;

-- виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентаря);

-- зберігання та експедирування рекламних матеріалів; оформлення вітрин, кімнат — зразків, виставок-продаж, уцінку продукції, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;

-- проведення інших рекламних заходів; пов’язаних з діяльністю підприємства;

-- відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, вартості безплатно переданих зразків і моделей на представницькі витрати (організація прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, включаючи сплату праці обслуговуючого персоналу) у розмірі до двох відсотків від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік.

1.3 Організація обліку витрат на виробництво продукції

Організація обліку витрат на виробництво значною мірою обумовлюється особливістю технологій, організацією виробництва, характером продукції, що випускається. У залежності від характеру технологічного процесу розрізняють дві групи підприємств: видобувні й обробні. По технологічній ознаці створення продукту виробництва поділяються на: 1) виробництва, у яких кінцевий продукт виходить шляхом послідовної переробки із сировини. Технологічний процес у цих виробництвах характеризується рядом переділів (процесів). Продукт кожного переділу називається напівфабрикатом і передається в наступний переділ;

2) виробництва, у яких в окремих цехах створюються окремі деталі, що збираються в проміжні вузли, агрегати, що зчленовуються в остаточному підсумку в закінчений виріб.

Ступінь спеціалізації підприємства і масовість випуску продукції впливають на організацію обліку витрат. За цією ознакою розрізняють виробництва: одиничні, серійні і масові.

Порядок обліку витрат на виробництво значною мірою визначається особливостями організації виробництва. Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні ділянки.

Цехом називається відокремлена в адміністративно-господарському розумінні виробнича частина підприємства, яка складається з декількох ділянок, що спеціалізуються на випуску певної продукції (заготовок, деталей, вузлів, виробів) або на виконанні однорідних технологічних процесів.

Розрізняють наступні види цехів:

1) основні, де здійснюється основний виробничий процес із випуску продукції, що поділяється на три стадії - заготівельну, обробну та збирально-оздоблювальну. До основних цехів відносяться цехи, що виготовляють продукцію, яка за своїм призначенням не відрізняється від тієї, на якій спеціалізується підприємство, але з такого ж основного матеріалу (не з його відходів), та цехи, які випускають напівфабрикати;

2) допоміжні, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукції, але забезпечують безперебійність виробничого процесу в основних цехах: інструментальний, модельний, ремонтно-механічний тощо;

3) обслуговуючі, які сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів;

4) побічні, які займаються переробкою відходів основного виробництва та виготовленням товарів широкого вжитку. Побічне виробництво може бути організовано як самостійна галузь роботи підприємства, яка виконує частину його основної виробничої програми (наприклад, виготовлення паркету з відходів та обрізків деревини);

5) експериментальні, які призначені для виготовлення дослідних зразків виробів та виконання експериментальних робіт.

Отже, аналітичний облік витрат виробництва ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат. Витрати, що складаються у допоміжних, обслуговуючих та побічних цехах являються накладними витратами виробництва та підлягають розподілу між видами продукції для включення фактичних витрат до собівартості.

Підприємство може самостійно встановлювати перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат і обирати методику розподілу змінних загальновиробничих витрат, виходячи із специфіки своєї діяльності. Обрану базу розподілу накладних витрат зазначають в примітках до фінансової звітності та в наказі про облікову політику підприємства.

Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому вони були здійснені, наступні витрати:

1) понаднормативні відходи;

2) витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передував наступній стадії виробництва;

3) адміністративні накладні витрати;

4) витрати на збут.

Формування витрат на виробництво продукції відбувається у процесі виробництва. Облік витрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату.

Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення, витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах -- продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат — це сумування витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю. Обліково — обчислювальну роботу з визначення собівартості промислової продукції можна поділити на три етапи:

1) Поступове накопичення виробничих витрат протягом місяця: прямі виробничі витрати накопичуються на калькуляційних рахунках, а загальновиробничі -- на збірно-розподільчих.

2) Розподіл загальновиробничих витрат по аналітичних позиціях калькуляційних рахунків:

2.1 змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності підприємства у звітному періоді;

2.2 постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

2.3 нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.

3) Розподіл витрат, зібраних на калькуляційних рахунках виробництва, між готовою продукцією і незавершеним виробництвом (по кожній аналітичній позиції цих рахунків).

Незавершеним виробництвом вважається продукція (роботи, послуги), яка не пройшла всіх стадій, фаз виробництва, передбачених технологічним процесом. До нього не відносяться забраковані напівфабрикати і деталі, які не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, напівфабрикати, які не були в обробці. Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 Виробництво По дебету рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90) [8].

2. ОБЛІК ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

2.1. Синтетичний і аналітичний облік витрат на виробництво

Виробнича собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі таких рахунків:

а) на великому підприємстві, такому як АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»: № 20 «Основне виробництво», № 21 Напівфабрикати власного виробництва", № 23 «Допоміжні виробництва», № 24 «Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання», № 25 «Загальновиробничі витрати», № 26 «Загальногосподарські витрати», № 28 «Брак у виробництві», № 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства», № 31 «Витрати майбутніх періодів». Всі рахунки активні;

б) на малих підприємствах затрати на виробництво доцільно облічувати на калькуляційному рахунку № 20 «Основне виробництво» і збирально-розподільчому, № 26 «Загальногосподарські витрати», що не виключає використання інших рахунків (№ 23,24,25,31 тощо) [9].

Собівартість продукції основного виробництва. На дебеті рахунку № 20 Основне виробництво відображають прямі затрати звітного періоду, пов’язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт та наданням послуг, також затрати допоміжних виробництв, непрямі затрати, пов’язані з управлінням, та обслуговуванням основного виробництва, втрати від браку, на кредиті - списування фактичної продукції. Сальдо на рахунку № 20. Основне виробництво тільки дебетове, показує фактичну собівартість незавершеного виробництва.

Собівартість напівфабрикатів власного виробництва. На дебеті рахунку № 21 «Напівфабрикати власного виробництва» відображають затрати звітного періоду пов’язані з виготовленням напівфабрикатів. На кредиті рахунку № 21 «Напівфабрикати власного виробництва» відображається вартість напівфабрикатів переданих в подальшу переробку основному виробництву (в кореспонденції з рахунком № 20 «Основне виробництво») та реалізованих іншим підприємствам (в кореспонденції з рахунком № 46 Реалізація). Собівартість продукції допоміжних виробництв. На дебеті рахунку № 23 «Допоміжні виробництва» відображають прямі затрати звітного періоду, пов’язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт на Наданням послуг, а також непрямі затрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням допоміжних виробництв, втрати від браку. На кредиті рахунку № 23 «Допоміжні виробництва» відображаються суми фактичної собівартості закінченої виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг (в кореспонденції) з дебетом рахунку № 20 «Основне виробництво» і дебетом рахунку № 46 «Реалізація». Залишок на рахунку № 23 «Допоміжні виробництва» на кінець звітного періоду показує вартість незавершеного виробництва.

Стаття калькуляції «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання». На дебеті рахунку № 24 «Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання» відображають витрати звітного періоду по утриманню та експлуатації обладнання. До цих витрат належать витрати по утриманню та ремонту виробничого обладнання робочих місць, а також засобів цехового транспорту; амортизація обладнання і транспортних засобів, сплачувана вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів (інструментів, пристосувань), витрати по їх ремонту та ін. з цього рахунку списуються на затрати. Наприклад, на ремонт при кредитуванні рахунків матеріальних цінностей (№ 05, 06, 08 та ін.), розрахунків по оплаті праці (рахунки № 70, № 69), з постачальниками та підрядчиками (рахунок № 60), витрат майбутніх періодів згідно з їх розподілом (рахунок № 31).

Витрати по експлуатації машин та обладнання обліковуються у розрізі виробничих структурних підрозділів — бригад, цехів, дільниць, технологічних фаз, а іноді і агрегатів, і тому списуються з кредиту рахунку № 24 «Витрати на утримання та експлуатацію машин та Обладнання» цілеспрямовано на ці виробничі структурні підрозділи.

Обчислення величини витрат на утримання та експлуатацію устаткування, що включається до собівартості одиниці продукції (виробу), проводиться так:

1) групується устаткування (машини, верстати, молоти, преси, тощо);

2) кожному цеху підприємства з урахуванням його технічного призначення і величини витрат на утримання та експлуатацію за годину роботи визначається нормативна величина витрат за годину на утримання та експлуатацію одиниці устаткування характерної для тієї чи іншої груп;

3) на основі технологічної документації визначається необхідна для виробництва виробу кількість годин роботи кожної групи устаткування. За допомогою одержаних коефіцієнтів обчислюється загальна кількість приведених машино-годин роботи устаткування на один виріб.

У разі значної зміни кількості машино — годин, необхідних для встановлення окремих виробів до кошторисних (нормативних) ставок вносяться необхідні корективи. Для розрахунку кошторисних (нормативних) ставок використовуються єдині групування устаткувань і коефіцієнт приведення витрат на експлуатацію відповідної групи устаткування.

Витрати на управління розподіляють на дві групи: управління виробничими структурними підрозділами — загальновиробничі (бригадою, дільницею, цехом, технологічною лінією — фазою, переділом тощо) та господарством у цілому — загальногосподарські. Для обліку першої групи витрат планом рахунків передбачено рахунок № 25 «Загальновиробничі витрати», на якому для кожного структурного підрозділу відкривають окремий субрахунок. Для обліку другої групи — рахунок № 26 «Загальногосподарські витрати».

Стаття калькуляції «Загальновиробничі витрати». На дебеті рахунку № 25 «Загальновиробничі витрати» відображають такі витрати звітного періоду: по утриманню апарату управління цехом (п1дрозділом тощо); ремонт будівель, споруд, інвентаря, що облічуються у складі основних засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих на цих роботах; витрати по охороні праці; знос малоцінного та швидкозношуваного інвентаря, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей при зберіганні в цехах, збитки від недовикористання деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі (на дебеті рахунку № 28) і лишки (на кредиті рахунку № 25) матеріальних цінностей незавершеного виробництва; інші непродуктивні витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що виникла внаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень) [16].

Стаття калькуляції «Загальногосподарські витрати». На дебеті рахунку № 26 «Загальногосподарські витрати» відображають такі затрати звітного періоду: заробітна плата апарату управління підприємством; позавідомча пожежна охорона; норма витрат на підставі укладених договорів; інші витрати по управлінню (канцелярські, друкарські, поштово-телефонні затрати заводоуправління, цехів, основного та допоміжного виробництв; витрати по утриманню телефонних станцій тощо); амортизаційні відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського характеру, в т. ч. відрахування по амортизації будівель і приміщень, зайнятих управлінцями підприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої, фізкультурної, спортивної роботи серед робітників і службовців підприємства і членів їх родин: амортизаційні відрахування від вартості основних засобів; наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентаря загальногосподарського призначення.

Методика та техніка обліку усіх видів витрат на управління єдина, тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перерозподіл та списування витрат на управління по кожному з рівнів управління мають свої особливості. Витрати на рівні бригади всередині (дільниці або цеху) розподіляють та списують за простим методом, тобто тільки на види продукції. Нормативний метод обліку витрат на управління структурними підрозділами здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію машин та обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунку витрати в розрізі елементів витрат і статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяця списуються на основі первинного їх розподілу за направленнями та відображаються на рахунках обліку виробництва № 20 «Основне виробництво», № 23 «Допоміжні виробництва» та № 31 «Витрати майбутніх періодів». Дещо складніший облік перерозподілу витрат на управління господарством. Облічені витрати на дебетів рахунку № 26 «Загальногосподарські витрати» (як на державному, так і на малому підприємствах) наприкінці місяця можна розподілити, перерозподілити, списати.

Стаття калькуляції «Витрати від неминучого і технічного браку». Брак — це продуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих випадках, коли є можливість переробити брак у новий продукт праці або виправити недоліки. Для побудови обліку браку його класифікують за такими ознаками: за місцем виявлення є внутрішній, тобто виявлений до відвантаження (або передачі) покупцеві, та зовнішній, який виявлено уже в покупця, за характером дефектів є остаточний, який неможливо виправити, і такий, який ще можна виправити, за причинами виникнення є неякісні матеріали, неподача електроенергії тощо; Винуватцями є робочий, постачальник, служба постачання тощо. Виникнення браку у виробництві документально оформляють актом на брак, повідомленням або листом на брак. У цих документах вказують дані про забраковану продукцію, винуватця причини браку, використані матеріали або працю та ін. Для обліку витрат від забракованої продукції передбачено рахунок № 28 «Брак у виробництві». На дебеті рахунку № 28 облічують витрати на остаточно відбраковану продукцію або витрати на виправлення браку. З кредиту списують (на дебет рахунку № 20, № 21, № 23, № 05) вартість матеріалів або відходів від забракованої продукції, утримання із заробітної плати винуватців та остаточні витрати зараховують до собівартості продукції.

2.2 Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції

У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції), замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежить від типу виробництва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також від застосовуваних методів обліку і калькулювання собівартості продукції.

Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, одержаних в результаті обробки первинної документації.

На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в собівартості продукції витрат окремих цехів. На підприємствах з безцеховою структурою управління зведений облік витрат на виробництво ведеться за видами продукції в цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляції фактичної собівартості продукції.

Для правильної побудови обліку зведення витрат важливе значення має правильне визначення поняття напівфабрикати.

Напівфабрикат (напівпродукт) — це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен пройти одну або кілька технологічних фаз (переділів, тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим.

Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим і призначений для іншого виробництва за межами господарства, тобто реалізується, його облічують як готову продукцію, наявність якої на методику обліку зведення витрат не впливає. Якщо напівфабрикат (напівпродукт) призначений для подальшої обробки на цьому підприємстві, його міжцеховий рух облічується.

Облік витрат на виробництво може здійснюватися без бухгалтерського перерахування собівартості напівфабрикатів власного виробництва, якщо вони передаються з цеху в цех (безнапівфабрикатний варіант). У цьому разі витрати на виготовлення напівфабрикатів, деталей, вузлів враховуються в цехах і розрізі статей витрат [30].

Якщо застосовується напівфабрикатний варіант обліку ведення витрат, ведеться системний облік руху напівфабрикатів на рахунках у ході технологічного процесу (витрати на виготовлення напівфабрикатів враховуються цехами, за комплексною статтею «Напівфабрикати власного виробництва»). Передавання напівфабрикатів із цеху в цех або на склад відображається на рахунках як у кількісних так і у вартісних показниках. 3 цією метою собівартість, напівфабрикату кожного цеху обчислюють щомісяця шляхом сумування власних витрат та витрат, прийнятих від цехів попередньої обробки. При цьому собівартість готового продукту визначається послідовним нарахуванням витрат кожного цеху у ході технологічного процесу.

Застосування напівфабрикатного варіанта обліку витрат обумовлено наявністю великого асортименту та кількості напівфабрикатів власного виробництва і тим, що одні й ті ж напівфабрикати споживаються одночасно кількома різними цехами, а також нормування витрат вихідної сировини та матеріалів на напівфабрикати (напівпродукти), а не на кінцеву продукцію виробництва.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой