Особливості образу "я" курсантів в процесі навчання у вищих військових навчальних закладах

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Психология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Військовий Інститут

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

військово-гуманітарний факультет

кафедра військово-гуманітарних дисциплін

Курсова робота

на тему:

Особливості образу «я» курсантів в процесі навчання у вищих військових навчальних закладах

Студента 3 курсу 311 пс навчальної групи

Карачинського Олексія Аркадійовича

(спеціальність — «Психологія'')

Науковий керівник:

Викладач кафедри військової педагогіки і психології

Козоріз Костянтин Ігоревич

Київ — 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Образ «Я» як психологічна проблема

1.1 Аналіз наукових джерел та визначення наукових підходів щодо розуміння образу «я» в психології

1.2 Розгляд різних підходів в психології щодо компонентів структури образу «я»

1.3 Аналіз вікового періоду курсантських років та проблематики «я», що виникає в період юності (з урахуванням специфіки навчання у військовому навчальному закладі)

Розділ 2. Емпіричне дослідження образу «я» курсантів

2.1 Методика організації та проведення дослідження

2.2 Обґрунтування методик дослідження

2.3 Статистичний аналіз результатів емпіричного дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність роботи. Сьогодні росте зацікавленість психологічної науки до вивчення системи підготовки та створення умов, шляхів формування особистості, тих, хто навчається у вищих навчальних закладах. Це обумовлено підвищенням рівня агресивності та конфліктності міжособистісних стосунках.

Професійна підготовка курсантів вищих військових навчальних закладів потребує вірного соціально — психологічного підходу до становлення особистості, що повинно виключати силові методи вирішення ситуацій, бездушність, нетерпимість в особистісних стосунках.

Порівняно з іншими роками, у сьогоднішніх курсантів формуються інакші життєві плани та установки, що в свою чергу веде за собою зміни в системі відношень курсантів до навчання, до майбутньої професійної діяльності, побудові міжособистісних взаємовідносин та ефективності службової діяльності. Дисгармонійність складових образу «Я», протиріччя між зовнішнім «Я» та внутрішнім «Я», між реальним та ідеальним під час навчання не дає можливості реалізації свого потенціалу в отриманні та засвоєнні знань, умінь, навичок. Не дає можливості встановлення позитивних стосунків в колективі. У той час, як гармонійне поєднання складових «Я» веде до вершин особистісного розвитку та активної, успішної реалізації свого потенціалу в подальшій службі.

В тісному зв’язку з формуванням цілісного, неконфліктного образу «Я» іде поняття розуміння та створення життєвих планів, що є важливою стороною загального процесу розвитку особистості. Все це тісно пов’язане з розвитком психіки, мотиваційними процесами, свідомою поведінкою, безперервною взаємодією суб'єкта з зовнішнім світом, з активним пошуком себе. Складний і тривалий процес становлення Я-концепції, який іде невід'ємно від розвитку особистості в цілому, включає в себе самовизначення особистості, регулує її поведінку в учбово-виховному процесі, сприяє вирішенню задач навчання та підготовки до майбутнього життя та професійної діяльності. Позитивне ставлення до себе, до інших, наявність мети та цілей спрямовують активність особистості до майбутніх подій, які в теперішньому вже визначають поведінку і діяльність людини, обумовлюють розвиток її відносин з оточуючою дійсністю. Це те, в чому людина проявляє себе як суб'єкт життєвого шляху, те, що дає їй наснагу та сили. Гармонійність різних аспектів образу «Я», що формуються та проявляються під час курсантських років, є тією життєдайною та рушійною силою, яка формує потенціал подальшого життя.

Урахування особливостей, пов’язаних з Я-концепцію курсанта, його професійних перспектив та життєвих планів дає можливість отримання більш якісних результатів навчально — виховного процесу та підготовки спеціалістів військової справи, які мають позитивну мотивацію до майбутньої діяльності. Значимість самооцінки, правильне усвідомлення завдань професійної діяльності, відповідність «Я» зовнішнього «Я» внутрішньму — це ті питання про які треба говорити, з якими треба працювати в плані самовиховання та саморозвитку курсантів (тих, кому завтра необхідно буде брати на себе відповідальність та приймати рішення в стресових та критичних ситуаціях, зберігаючи силу волі, стійкість та витримку).

Об'єктом дослідження: компонентна структура образу «Я».

Предмет дослідження: поведінкові особливості образу «Я» курсантів 1 курсу ВІКНУ.

Мета дослідження: виявити потенційні поведінкові реакції курсантів 1-го курсу, які можуть бути викликані образом «Я».

У відповідності з предметом та метою дослідження були визначені наступні завдання:

1. Шляхом аналізу наукових джерел визначити наукові підходи щодо розуміння образу «Я» в психології.

2. На основі визначених підходів описати компонентну структуру образу «Я».

3. Шляхом опитування курсантів 1 курсу сформувати середньостатистичний образ «Я», який ґрунтується на оцінці міжособистісних відносин (за методикою Т. Лірі - діагностика міжособистісних відносин).

4. Порівняти теоретичну модель образу «Я» та середньостатистичний образ «Я» курсантів 1 курсу.

Розділ 1. Образ «Я» як психологічна проблема

1.1 Аналіз наукових джерел та визначення наукових підходів щодо розуміння образу «я» в психології

Розглянемо наукові підходи щодо розуміння образу «Я» в психології та основні погляди Я-концепції.

Теоретико — методологічною основою дослідження образу «Я» особистості в моїй роботі є положення гуманістичної психології, представниками якої були вчені К. Роджерс, А. Маслоу, С. Рубінштейн, А. Леонтьєв, Л. Виготський. Представники гуманістичного напрямку визнавали цілісність особистості в процесі її саморозвитку, вони досліджували цілісне людське «Я» та його особистісне самовизначення в мікросоціумі. Цей аспект є особливо важливим у вивченні теми образу «Я» курсантів вищих військових навчальних закладів.

Гуманістична психологія визнає предметом дослідження унікальну особистість, вбачаючи в ній активну, свідому істоту, яка відповідає за своє життя і прагне до втілення моральних ідеалів. Особистість потребує зв’язків з іншими людьми, відчуває необхідність постійного самовдосконалення, шукає сенс життя. Існує постійна потреба у реалізації наших можливостей (актуалізації).

Людина має внутрішні чесноти, яким необхідні певні умови для розвитку.

Особистість — це феномен індивідуального життя та продукт соціального впливу [2].

Відомий американський психолог А. Маслоу джерелом психічного розвитку особистості вважав її прагнення до самоактуалізації - вершині в ієрархії потреб людини, яку складають також потреби в повазі і самоповазі, потреби в любові з боку довколишніх… Потреба в самоактуалізації - є найважливішою потребою духовного розвитку людини [2].

Важливість у самоактуалізації та самореалізації є головними чинниками в становленні особистості, якісними показниками взаємин зі світом.

В своїх психологічних працях С. Рубінштейн прийшов до висновків, що пояснюють сутність «особистості». Він вважав, що особистість — це опосередкована ланка, що зв’язує зовнішній вплив з психікою особистості. В поданій нижче таблиці ми бачимо розуміння вченого широкого поняття «особистість».

Питання

Підструктура особистості

Зміст підструктури

Чого людина бажає?

спрямованість

стійкі потреби і мотиви, які спонукають людину до дій

Що може людина?

можливості

здібності, особливості пізнавальної, емоц-вольової сфери

Що людина є насправді?

особливості поведінки

темперамент як динамічний бік поведлінки, характер, як змістовий бік поведінки

Що людина думає про себе?

самосвідомість особистості

Я-концепція особистості, яка складається із:

— когнітивного компоненту (Я-образ, система уявлень про себе),

— емоційно-оцінний компонент, — поведінковий — готовність діяти відповідно до того, що людина знає, як себе оцінює

С.Л. Рубінштейн писав: «Я» — це не свідомість, не психічний суб'єкт, а суб'єкт — людина, що володіє свідомістю, наділена свідомістю, точніше людина як свідома істота, яка усвідомлює світ, інших людей, саму себе. Самосвідомість — це не усвідомлення свідомості, а усвідомлення самого себе як істоти…" [18].

Самосвідомість — центральна складова розуміння свого «Я».

В психології цілісний образ власного «Я» представляє собою Я-концепцію.

Я-концепцією називають відносно стійку, усвідомлену систему уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує взаємодію з іншими людьми і відноситься до себе.

Я-концепція є не статичним, а динамічним психічним утворенням.

Я-концепція може моделювати реальність з різною ступінню адекватності і постійно змінюється.

Формування, розвиток, зміна Я-концепції обумовлені фактором внутрішнього і зовнішнього порядку.

Соціальне середовище (сім'я, навчальний заклад, формальні та неформальні групи, в які включена особистість)справляє найсильніший вплив на формування Я-концепції [21].

В науковій літературі образ «Я» розглядають як одну зі складових Я-концепції. В цілому її структура має 3 компоненти:

1) образ «Я»

2) самооцінка

3) поведінкова складова.

В психології прийнято виділяти дві форми Я-концепції:

1)Реальну

2)Ідеальну

Поняття реальна (за словами X. Ремшмидта) не передбачає, що ця концепція реалістична. Бо головне тут уявлення особистості про себе, про те, який я є. [16].

Ідеальна Я-концепція (ідеальне я) — це уявлення особистості про себе у відповідності до бажань (яким я хотів би бути).

Реальна та ідеальна Я-концепції не тільки не можуть співпадати, але у більшості випадків обов’язково різняться. Розходження між ідеальною та рельною Я-концепцією можуть мати різні, як негативні так і позитивні наслідки.З одного боку невідповідність Я-реального до Я-ідеального може стати джерелом серйозних внутрішньоособистісних конфліктів. З другого боку розбіжність реальної та ідеальної Я-концепції є джерелом саморозвитку і самовдосконалення особистості [16].

Відомий психолог Е.Х. Еріксон визначає Я-концепцію, як ідентичність індивіда, або узгоджене самосприйняття індивідом своєї особистості.

Першим кроком на шляху формування Я-концепції є усвідомлення того, що людина це окремий, відділений від інших індивід. Розуміння цього починає формуватись в ранньому дитинстві. При формуванні Я-концепції в підлітковому та юнацькому віці іде розвиток уявлень про себе.

Я-Концепція — це те, що індивід бачить, коли дивиться на себе з різних точок зору, тобто як він сам визначає свої зовнішні показники, особистісні якості, риси, ролі, та соціальний статус.

Можна сказати, що Я-концепція — це система установок по відношенню до самого себе. Це ідентичність Его або особистісна ідентичність індивіда, яка являє сукупність його самовизначень чи образів «Я» [24].

Рут Стренг визначила чотири головні аспекти Я:

1. Існує загальна головна Я-концепція(уявлення людини про свою особистість та сприйняття своїх здібностей, а також статуса та ролей в зовнішньому світі.

2. Існують індивідуальні часові або перехідні Я-концепції, які залежать від настрою, ситуацій від минулих або теперішніх переживань. (нещодавно отримана на екзамені погана оцінка може зумовити тимчасове відчуття особистої глупості; критичне зауваження значимих для тебе людей може привести до зниження на якийсь період самооцінки.

3. Існує соціальне Я — це уявлення про те, що думають про тебе інші люди. Ці уявлення в свою чергу впливають на твої думки про себе. Якщо створюються враження, що інші думають про тебе негативно, то і ти сам будеш схильний думати про себе негативно. Уявлення про те, як тебе сприймають інші, фарбують наші погляди на самих себе. Взаємовідношення з іншими людьми, близькі відношення, участь в певних групах співробітництво та суперництво впливають на формування ідентичності. Розвиток її відбувається в процесі соціальних взаємодій, що включають в себе як наступність та єдність Я, так і ідентифікацію з об'єктами, що знаходяться за межами. «Покажіть мені вашого друга, і я зрозумію, який ваш ідеал і якою людиною ви хотіли б стати» — писав Вільям Керайл. Складовою частиною Я-концепції є почуття соціального статусу, тобто теперішнє або майбутнє положення в соціальній системі уявлень індивіда.

4. Існує ідеальне Я, тобто те, яким ти хотів би стати. Ці уявлення можуть бути реалістичними заниженими або завищеними. Занижене ідеальне Я заважає досягненням; завищений образ ідеального Я може привести до фрустрації та зниженню самооцінки. Реалістичні Я-концепції сприяють прийняяттю самого себе, психічному здоров’ю та досягненню реалістичних цілей [12].

Одним з найвидатніших вчених в сфері теоретичних та експерементальних досліджень структур ідеального Я був Карл Роджерс. Розроблена ним Я-концепція дає можливість розуміти глибини та багатогранність людської особистості.

Роджерс бачив кінцеву мету розвитку особистості в досягненні відповідностей областей явищ та життєвого досвіду концептуальній структурі Я. Досягнення такої відповідності веде до звільнення від внутрішніх конфліктів та тривоги. Уявлення про себе, Я в особистому сприйнятті та ідеальне Я починає зливатися, тому індивід може безконфліктно прийняти самого себе. Його самосприйняття і відношення з іншими людьми ведуть до прийняття самого себе та самоповаги.

Якщо між образом Я у взаємовідношеннях з іншими і Я в особистому сприйнятті індивіда або ідеальним Я виникає розходження — це веде до психологічних проблем.

К. Роджерс терміни «Я» і Я-концепція застосовує як синоніми і визначає їх як «постійне ціле, організований постійний концептуальний Гештальт, утворений у результаті сприйняття Я або мене, як усвідомлення стосунків власного Я з іншими у ставленні до різних аспектів життя, а також цінностей. Немовля, зазначає К. Роджерс, не відчуває різниці між тим, що є „Я“ і „не Я“. Як наслідок подальшої диференціації формується структура „Я“, розвитком якої рухає базова потреба отримувати повагу, симпатію, любов і водночас віддавати їх оточуючим людям» [17].

В процесі взаємодії з людьми росте самооцінка. Эго росте за рахунок дрібних досягнень, похвал і успіхів, коли Я виявляється для когось значимим.

Склавши уявлення про себе ми повинні оцінити отриману картину. Як оцінюємо самих себе в особистому сприйнятті? Чи сприяє ця оцінка самоприйняттю й самосхваленню, розумінню почуття особистої цінності? Якщо так — то самооцінка достатня для того, щоб прийняти самого себе та жити з цим уявленням про себе. Оскільки людині необхідна самооцінка, то повинен існувати зв’язок між Я-концепцією та ідеальним Я.

Адекватна Я-концепція й самооцінка мають значення у формуванні навичок міжособистісних відносин і соціальної адаптації. Соціум часто відкидає людей з низькою самооцінкою. З рівнем самооцінки пов’язане прийняття інших людей і прийняття індивіда іншими людьми, особливо близькими друзями.

Отже, самоприйняття й соціальна адаптація тісно взаємопов'язані.

Погана соціальна адаптація, яка пов’язана з негативної Я-концепцією й низькою самооцінкою, може проявлятися по-різному. Юнаки нашого віку з низькою самооцінкою мають тенденцію до повної непомітності в соціумі. Їх не «бачать» і не вибирають у лідери, вони рідко беруть участь у навчальній або суспільній діяльності.

Вони не вміють постояти за себе й не висловлюють свої думки по хвилюючих їх питаннях. Спостерігаючи за ними можна побачити, як розвиваються почуття ізоляції й самотності. Сором’язливі люди в суспільстві часто відчувають незручність і напругу, що ускладнює їх спілкування з навколишніми.

Оскільки ці люди прагнуть подобатися іншим, на них легше впливати й керувати ними. Вони дозволяють іншим приймати за них рішення, тому що їм не вистачає впевненості в собі. Часто намагаючись упоратися зі своєю сором’язливістю, такі люди ідуть на будь-які жертви, щоб бути приємними людям, вони згодні підкорятися іншим в своїх думках і вчинках.

Той, хто, сам того не бажаючи, підкоряється іншим, рідко вірить їм і відчуває до них повагу. Якщо юнак глибоко нехтує самого себе, він буде нехтувати й ненавидіти інших. Але якщо він відчуває до себе повагу й довіру, то буде так само довіряти і поважати інших.

Самоповагу називають «умовою виживання душі». Вона є компонентом людського існування, що надає людині почуття власної гідності.

А образ «Я» виступає як установка по відношенню до самого себе. Він не позбавленим внутрішніх протиріч, хоча є цілісним і складним. Його становлення є багатогранним і залежним від багатьох факторів (як внутрішніх так і зовнішніх) [7].

Я-Концепції полягає в конкретних діях, які можуть бути викликані образом Я та самооцінкою. Це потенційні поведінкові реакції. Будь-яка установка — є емоційно пофарбованим переконанням, пов’язаним з певним об'єктом.

Всі емоції й оцінки, пов’язані з образом «Я», є дуже сильними й стійкими, що справляє дуже сильний вплив на діяльність людини, його поведінку, взаємостосунки з оточуючими.

Р. Бернс, представник гуманістичного напрямку в психології, підкреслював, що, незважаючи на досить складну структуру, однією з основних ознак сформованості «Я-концепції» є її внутрішня узгодженість, її цілісність.

Єдність самооцінки та уявлень індивіда про себе та «Образ Я», який може бути більш чи менш стійким — складає поняття Я-концепції [6].

І.С. Кон поділяє «Я» на:

— «Я-реальне», тобто те, як індивід сприймає себе у даний момент

— Я-ідеальне, тобто ідеальний образ себе.

І.С. Кон вважає нормальним явищем розбіжність Я-реального і Я-ідеального. Більше того, вона трактується як необхідна умова цілеспрямованого виховання.

Коли панує принцип «взаємного позитивного ставлення», атмосфера поваги та симпатії до оточення і до себе, постає цілісна Я-концепція, формується неконфліктний образ «Я». Якщо набутий досвід особистості не відповідає її Я-концепції, то виникає тривожність як емоційна реакція загрози щодо себе. При цьому психологічні механізми захисту можуть деякий час підтримувати цілісність «Я». Поступово індивід починає включати в свою Я-концепцію не притаманні йому цінності, пристосовувати своє Я до вимог оточуючих, витісняючи внутріособистісний конфлікт у підсвідомість. Цей процес нерідко набуває навіть психотичних ознак перебігу, настільки глибокими виявляються дисгармонійні стани розвитку Я-концепції.

Для виправлення ситуації необхідно перетворення негативного досвіду індивіда в частину самоцінного для себе. Це, як правило, під силу кожному індивіду, та навіть дитині [9].

Узанальнюючи науковий матеріал, можна сказати, що Я-концепція — це важливий компонент самосвідомості людини. Складовими Я-концепції є образ «Я», самооцінка та поведінкова складова. В свою чергу образ «Я» є основою цілісного розвитку особистості.

1.2 Розгляд різних підходів в психології щодо компонентів структури образу «я»

На початку роботи згадувалось про те, що образ «Я» є складовою Я-концепції. Зупинимось на особливостях питань, що стосуються образу «Я».

Теоретичні положення психології, вказують на те, що уявлення індивіда про самого себе, як правило, здаються йому переконливими незалежно від того ґрунтуються вони на об'єктивному знанні або суб'єктивній думці.

Предметом сприйняття людини може стати її тіло, її здібності, її соціальні відносини і безліч інших особистісних проявів. Способи самосприйняття, що ведуть до формування образу «Я» можуть бути найрізноманітнішими. Описуючи самого себе людина використовує такі прикметники, як: «надійний», «товариський», «сильний», «гарний» і т.д. Вони по суті, є абстрактними характеристиками, які ніяк не пов’язані з конкретною подією. Людина у словах намагається виразити основні характеристики свого звичного самосприйняття. Ці характеристики: атрибутивні, рольові, статусні, психологічні…, їх можна перераховувати нескінченно. Р. Бернс в своїх працях вважав, що усі вони становлять ієрархію по значимості елементів самоопису, свого образу «Я». Ця ієрархія може мінятися залежно від контексту, життєвого досвіду людини або просто під впливом моменту. Такого роду самоопис — це спосіб охарактеризувати себе, свою неповторність і неповторніть кожної особистості через комбінації окремих рис. Бернс підкреслював те, що образ «Я» є когнітивним компонентом [3].

Існує споконвічне питання про те, чи може людина пізнати саму себе, наскільки об'єктивна її самооцінка, яка істинність образу «Я». Вивчаючи ці питання потрібно враховувати, що всяка установка не є відображенням об'єкта самого по собі, а є систематизацією минулого досвіду взаємодії суб'єкта з об'єктом. Тому знання людини про саму себе не може бути вичерпним та вільним від оцінних характеристик і протиріч.

Образ «Я» — це набір якостей та характеристик, які складають уявлення людини про себе. Образ «Я» включає може включати в себе кілька образів (Я- реальне, Я-ідеальне). Протиріччя між різними аспектами образу «Я» можуть визначати формування самооцінки. Самооцінка — це відношення до себе в цілому та до своїх окремих якостей; порівняння себе з іншими, співставлення різних варіантів образів «Я"(найчастіше Я-реального та Я-ідеального).

Образ «Я» та самооцінка піддаються лише умовному концептуальному розрізненню, оскільки в психологічному плані вони нерозривно пов’язані. Образ та оцінка свого «Я» настроюють людину до певну поведінку; тому глобальну Я-Концепцію ми розглядаємо як сукупність установок людини, спрямованих на самого себе. Однак ці установки можуть мати різні ракурси або модальності.

В науковій думці виділяють три основні модальності самоустановок.

Реальне Я-установки, пов’язані з тем, як людина сприймає свої актуальні здібності, ролі, свій актуальний статус, тобто з його уявленнями про те, який він є в теперішньому часі.

Дзеркальне Я — установки, пов’язані з уявленнями людини про те, як його бачать інші. Дзеркальне Я виконує важливу функцію самокорекції домагань людини і його уявлень про себе. Цей механізм зворотнього зв’язку допомагає втримувати Я — Реальне в адекватних межах і залишатися відкритим новому досвіду через взаємозворотній діалог з іншими та з самим собою.

Ідеальне Я — установки, пов’язане з уявленням людини про те, яким би він хотів стати. Ідеальне Я формується як сукупність якостей і характеристик, які людина прагнула б бачити у себе, або ролей, які б вона хотіла виконувати. Причому ідеальні елементи свого Я особистість формує по тим же основним аспектам, що й у структурі Я-Реального. Ідеальний образ складається із цілого ряду уявлень, що відображають таємні сподівання та спрямовують людину. Ці уявлення бувають відірвані від реальності. Протиріччя між реальним і ідеальним Я становить одне з найважливіших умов саморозвитку особистості [13].

На думку У. Джемса, «Я» — як об'єкт — це все те, що людина може назвати своїм. В теорії особистості Джеймс виділяє чотири складові «Я» та розташовує їх у порядку значущості:

«духовне Я»,

«матеріальне Я»

«соціальне Я»

«фізичне Я».

Уільям Джемс говорить, що: у розвинутому товаристві людина має можливість вибору цілей. Ми можемо самі встановлювати собі цілі, пов’язані з різноманітними компонентами нашого «Я» й оцінювати успішність наших життєвих проявів щодо цих цілей. Із цього і випливає «постулат Джемса»: наша самооцінка залежить від того, ким ми хотіли б стати, яке становище хотіли б посісти в цьому світі; це служить точкою відліку в оцінці нами особистих успіхів або невдач.

У. Джемсу належить перша і досить глибока концепція «особистісного Я», яка розглядається в контексті самопізнання.

«Я» та «Інші» утворюють єдине ціле… Глибоке розуміння «Я» нерозривно пов’язано з настільки ж глибоким розумінням «іншого» — в тому, що стосується їхнього взаємозалежного відношення.

Одержувана нами інформація від інших людей є джерелом даних про «особистісне Я». Існує зворотній зв’язок інформації: інформація яку ми отримуємо від інших — є нашим поглядом на особистісне «особисте Я"(«Я-яким-я-сам-себе-бачу») [6].

Американський соціальний психолог Чарльз Кулі у 1912 році запропонував теорію «дзеркального Я», стверджуючи, що уявлення індивіда про те, як його оцінюють інші, істотно впливають на його Я.

Безпосередні стосунки між членами групи надають індивіду зворотний зв’язок для самооцінки. Відповідно до концепції «дзеркального Я» Кулі, вважав, що становлення людського «Я», як цілісного психічного явища, по суті, є не що інше, як соціальний процес, що відбувається «в середині» індивіда, в рамках якого виникають усвідомлювальні «Я» [10].

К. Роджерс наголошував, що «Я» постійно змінюється в результаті набуття нового досвіду, але воно завжди зберігає якості цілісної системи. «Я-структура» є організованою системою. Роджерс виділив різні форми уявлень про себе: соціальне Я, духовне Я, фізичне Я, інтимне Я, публічне Я, моральне, сімейне Я…

Інший поділ: Я в минулому, Я в теперішньому [17].

Необхідно відзначити, що кожний з образів «Я» має складне, неоднозначне по своїй будові походження, що полягає із кількох аспектів відносин. Ми можемо поділити його на: фізичне Я, емоційне Я, розумове Я, соціальне.

Складові образу «Я» людини виникають спочатку на основі усвідомлення єю оцінок її іншими людьми, а далі - на основі співвідношення оцінок інших людей і своїх власних.

З подальшим розвитком самосвідомості - іде розвиток образу «Я». Відбувається він у напрямку самоствердження людини в освоєнні єю життєвих ролей та накопичення соціального досвіду. В формуванні образу «Я» все більшу роль набуває соціум, соціальна практика. Поступово виробляється здатність оцінювати «узагальненого іншого», що задається впливом культурного середовища та творення себе відповідно до статеворольового самовизначення.

Саме образ «Я» в структурі особистості є своєрідним каркасом, який надає різноманітним психологічним проявам людини певної внутрішньої взаємопідпорядкованості, спрямовуючи їх в єдине спільне русло, тим самим стає основою для вибору юнаком чи дівчиною основної лінії життєвої поведінки та в значущих сферах діяльності [8].

Узагальнюючи сказане, можна зробити висновки, що образ «Я» має слідуючу структуру: Я-реальне та Я-ідеальне.

Інший погляд: Я-реальне, Я-ідеальне, Я-дзеркальне.

Або Я-когнітивне, Я-афективне і Я-регуляторно-вольовое(поведінкове)

1.3 Аналіз вікового періоду курсантських років та проблематики «я», що виникає в період юності. (з урахуванням специфіки навчання у військовому навчальному закладі)

Період навчання у вищому військовому навчальному закладі - це період юності, період «відкриття «Я», період «пошуків та рішень», період «самоідентифікації».

Цей період пов’язують з віком обов’язкової участі людини в суспільному житті. Юнаки вчаться приймати на себе відповідальність, вирішувати завдання особистого розвитку, оріентуватися в людських якостях суспільного оточення.

Відбувається переживання особистої цінності, готовності до змін в своєму житті та прагнення реалізації своїх зусиль. Це вік, коли ти готовий до цілісного, правдивого, реалістичного відношення до факту свого особистого існування. З’являється прагнення Я до інтегрованості, загострюється потреба підтвердження реальності особистого Я, яке є не тільки потенційною але і справжньою, правдивою, приймаємою іншими людьми силою.

З’являється готовність до встановлення особливих відносин з іншими людьми, набувають руху екзистенціальні прояви життя Я — життя живого Я.

У людини в юнацькому віці існує велика потреба, необхідність в інтегруванні різних проявів життя свого Я. Юнацький вік — сенситивен, особиливо чуттєвий до змісту відношень з людьми. Життя сповнюється безліччу різного рода відносинами, які засновані на явному або таємному підкоренні людини людиною [1].

В цей період з’являється питання, про мету свого існування, про те, до чого ти ідеш і до чого спрямовані твої зусилля. Дуже близько сприймаються в юнацькому віці погляди Е. Фромма про сенс життя, про свободу існування. Людина може бути сама собою тільки в співвідношенні з тим, що вона про себе думає. Але думки інших про неї, теж стають вагомими в цей віковий період. Парагнення спілкуватись мовою правди незавжди реалізується в соціальному оточенні. Юнак шукає силу для будівництва особистого Я для розуміння особистої цілісності, яка породжує силу його Я зберігає та оберігає твоє Я [22].

Проблема незалежності існування свого Я цілісного, інтегрованого — суттєва проблема юності [1].

Образ «Я», що формується в період курсантських років, прагнення до незалежності існування та специфіка військового навчання порушують безліч проблем в процесі взаємодії «особистість — оточення».

Особливості навчання у вищому військовому навчальному закладі мають характерну специфіку, що вимагає від курсантів стійкості, дисциплінованості, самовдосконалення та самовиховання.

Навчання у вищому військовому навчальному закладі включає:

1) сувору регламентованість законами (статутами);

2) підпорядкованість та ієрархічність у відносинах між курсантами та вищими за званням;

3) жосткий розклад дня;

4) відсутність достатньої кількості вільного часу;

5) обмеженість контактів за межами інституту.

Крім того від курсантів вимагається:

— відповідальна поведінка

— самостійність в прийнятті рішень

— цілеспрямованість (здатність іти до цілі).

— вміння планувати свою діяльність

Враховуючи ці особливості та особливості вікового періоду постає завдання навчально-виховного процесу пов’язане з узгодженням складових образу «Я» курсантів, формування позитивного ставлення до себе та до оточуючих, створення життєстверджуючої Я-концепції та досягнення успіхів в оволодінні професійними знаннями, уміннями, навичками.

Вимоги сьогодення потребують розробки цілеспрямованого підходу до ефективності до військового навчання, стійкості перед труднощами, розуміння та усвідомлення свого статусу та задач в колективній діяльності. Образ «Я», про який іде мова, повинен стати помічником для розкриття своєї індивідуальності та своїх можливостей в суспільній справі, а не ворогом.

Узагальнюючи сказане: у віковий період юності з’являються 2 важливих психологічних утворення:

1) концепція життя;

2) Я-концепція

Юнацький вік це вік зростання сили Я, здатності проявити та зберегти свою індивідуальність.

Юність — період вираження соціальних потреб, і перш за все усвідомлення потреби в інших людях. Вирішення цих потреб дає підтвердження в можливості здійснення особистого Я.

В чому полягає ступінь ідентичності Я самому собі? Якщо існує відповідність Я зовнішнього Я внутрішньому, то існує сила, яка може визначати успіх відносно реалізації намірів свого життя.

Яким же є образ «Я» Курсантів першого курсу ми розглянемо у слідуючому розділі.

Розділ 2. Емпірічне дослідження образу «я» курсантів

2. 1 Методика організації та проведення дослідження

Відповідно до мети й завдань дослідження, нами розроблена методика його проведення, визначені критерії оцінки одержаних результатів і обґрунтування достовірності вибраних показників. Також здійснено експериментальне обґрунтування теоретичної частини курсової роботи.

Мета дослідження: визначення потенційних поведінкових реакцій курсантів, встановлення середньостатистичного образу «Я» курсантів

Відповідно до мети дослідження, нами використана методика Т. Лірі «Діагностика визначення міжособистісних відносин» та проведено дослідження представлень суб'єкта про себе. На основі оцінки одержаних результатів визначені критерії середньостатистичного образу «Я» курсантів. Також здійснено теоретичне обґрунтування важливості образу «Я» у навчальній діяльності та визначені експериментальними дослідженнями потенційні поведінкові реакції курсантів. Розглянуто характеристики образу «Я» досліджуваної групи та можливості їх впливу на результати навчальної діяльності. Виявлені та запропоновані заходи, щодо формування позитивного образу «Я» курсантів та підвищення самооцінки.

Методологія й методика дослідження дали можливість оріентуватися в питаннях вивчення реального та ідеального «Я», визначати середньостатистичний образ «Я», та робити висновки про труднощі, що пов’язані з розумінням свого «Я». Методика Т. Лірі допомогла мені в розумінні причин дисгармонійності «Я» та у визначенні шляхів, для формування цілісного та позитивного образу «Я».

Дослідження проводилось на базі одної групи курсантів першого курсу ВІКНУ. Вибірка становить 31 чоловік, з яких 16 — юнаки і 15 — дівчата.

Курсантам було роздано тексти опитувальника, методики Т. Лірі, які включають в себе 128 оціночних суджень, що представляють 8 типів відношень. На підготовлених бланках було запропоновано поставити знак «+» протити номера ствердження, що відповідає особистому уявленню про себе. Наголошено на те, що якщо не має цілковитої впевненості в позитивній відповіді, знак «+» не ставиться. Акцентована увага на тривалість міркувань над питаннями та індивідуальний характер роботи.

По закінченню опитування були зібрані бланки, проведено їх аналіз та створена дискограма, що відображає особистісний профіль курсантів (окремо виведений профіль юнаків, окремо дівчат, що дозволяє співставити дані за окремими аспектами. Був проведений якісний аналіз отриманих даних шляхом порівнення дискограм. За методикою Т. Лірі відстань показників від центру кола вказує на адаптивність або екстремальність поведінки. Характеристики, що не виходять за межі 8 балів притаманні гармонійним особистостям. Показники більше 8 балів вказують на акцентуацію властивостей даного октанту. Показники 14−16 балів вказують на труднощі соціальної адаптації. Низькі показники 0−3 говорять про скритність та невідвертість. Якщо нема показників більше 4-охбалів відповіді можна вважати невідвертими. За даними отриманих показників можна вивести середньостатистичний образ «Я» курсантів, що і було зроблено.

2. 2 Обґрунтування методик дослідження

Для проведення дослідження та отримання показників середньостатистичного образу «Я» курсантів 1 курсу нами було використано «Методику діагностики міжособистісних відносин» Т. Лірі

Методика створена Т. Лірі, Р. Лефоржем, Р. Сазеком у 1954 р. і призначена для дослідження представлень суб'єкта про себе й ідеальне «Я», а також для вивчення взаємостосунків у малих групах. За допомогою даної методики виявляється переважаючий тип відносин до людей у самооцінці й взаємооцінці.

Лірі пропонував використовувати дану методику для оцінки спостерігаємої поведінки людей, для самооцінки, оцінки близьких людей та опису ідеального «Я». Універсальність методики в тому, що за різними напрямками ми можемо визначити тип особистості, але до кожного напрямку дослідження необхідна своя інструкція.

При дослідженні міжособистісних відносин найчастіше виділяються два чинники: домінування-підпорядкування і дружелюбність-агресивність. Саме ці чинники визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття.

Для представлення основних соціальних орієнтації Т. Лірі розробив умовну схему у вигляді круга, розділеного на сектори. У цьому крузі по горизонтальній і вертикальній осях позначені чотири орієнтації: домінування-підпорядкування, дружелюбність-ворожість. У свою чергу ці сектори розділені на вісім — відповідно більш приватним відносинам. Для ще тоншого опису круг ділять на 16 секторів, але частіше використовуються октанти, певним чином орієнтовані відносно двох головних осей.

Схема Т. Лірі заснована на припущенні, що чим ближчі результати випробовуваного до центру кола, тим сильніше взаємозв'язок цих двох змінних. Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінують вертикальна (домінування-підпорядкування) і горизонтальна (дружелюбність-ворожість) осі. Відстань отриманих показників від центра кола вказує на адаптивність або екстремальність інтерперсональної поведінки.

Опитувальник містить 128 оцінних думок, з яких у кожному з 8 типів відносин утворюються 16 пунктів, упорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що думки, направлені на виявлення якого-небудь типу відносин, розташовані не підряд, а особливим чином: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість відносин кожного типу.

Т. Лірі пропонував використовувати методику для оцінки спостережуваної поведінки людей, тобто поведінки в оцінці оточуючих («зі сторони»), для самооцінки, оцінки близьких людей, для опису ідеального «Я». Відповідно до цих рівнів діагностики міняється інструкція для відповіді.

Максимальна оцінка рівня — 16 балів, але вона розділена на чотири ступені вираженості відношення:

0−4 бали — низька

адаптивна поведінка

5−8 балів — помірна

9−12 балів — висока

екстремальна поведінка до патології

13−16 балів — екстремальна

Різні напрями діагностики дозволяють визначити тип особистості, а також зіставляти дані по окремих аспектах. Наприклад, «соціальне „Я“», «реальне „Я“», «мої партнери» і т.д.

Методика може бути представлена респонденту або списком (за абеткою або у випадковому порядку), або на окремих картках. Йому пропонується вказати ті твердження, які відповідають його уявленню про себе, відносяться до іншої людини або його ідеалу.

В результаті робиться підрахунок балів по кожній октанті за допомогою спеціального «ключа» до опитувальника. Отримані бали переносяться на дискограму, при цьому відстань від центру круга відповідає числу балів по даній октанті (від 0 до 16). Кінці векторів з'єднуються й утворюють особистісний профіль.

За спеціальними формулами визначаються показники за двома основними чинниками: домінування і дружелюбність.

Домінування = (I — V) + 0,7 Ч (VIІІ + ІІ - IV — VI)

Дружелюбність = (VІІ - ІІІ) + 0,7 Ч (VIII — ІІ - IV+VI)

Якісний аналіз отриманих даних проводиться шляхом порівняння дискограм, що демонструють відмінність між представленнями різних людей. С. В. Максимовим приведені індекси точності рефлексії, диференційованості сприйняття ступеня благополучності положення особистості в групі, ступені усвідомлення особистістю думки групи, значущості групи для особистості.

Методичний прийом дозволяє вивчати проблему психологічної сумісності і часто використовується в практиці сімейної консультації, групової психотерапії і соціально-психологічного тренінгу.

Типи відношення до оточуючих

I. Авторитарний

13−16 — диктаторський, владний, деспотичний характер, тип сильної особистості, яка лідирує у всіх видах групової діяльності. Всіх наставляє, повчає, у всьому прагне покладатися на свою думку, не вміє приймати поради інших. Оточуючі відзначають цю владність, але визнають її.

9−12 — домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги.

0−8 — упевнена в собі людина, але не обов’язково лідер, наполегливий і настирний.

II. Егоїстичний

13−16 — прагне бути над усіма, але одночасно в стороні від усіх, самозакоханий, обачливий, незалежний, себелюбний. Труднощі перекладає на оточуючих, але сам відноситься до них дещо відчужено, хвалькуватий, самовдоволений, зарозумілий.

0−12 — егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва.

Ш. Агресивний

13−16 — жорсткий і ворожий по відношенню до оточуючих, різкий, жорсткий, агресивність може доходити до асоціальної поведінки.

9−12 — вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний у всьому звинувачувати оточуючих, глузливий, іронічний, дратівливий.

0−8 — упертий, наполегливий, настирний і енергійний.

IV. Підозрілий

13−16 — відчужений по відношенню до ворожого і злобного світу, підозрілий, образливий, схильний до сумніву у всьому, злопам’ятний, постійно скаржиться на всіх (шизоїдний тип характеру).

9−12 — критичний, зазнає труднощі в інтерперсональних контактах із-за підозрілості і боязні поганого відношення, замкнутий, скептичний, розчарований в людях, потайний, свій негативізм проявляє у вербальній агресії.

0−8 — критичний по відношенню до всіх соціальних явищ і навколишніх людей.

V. Підпорядкований

13−16 — покірний, схильний до самоприниження, слабовільний, схильний поступатися всім і у всьому, завжди ставить себе на останнє місце і засуджує себе, приписує собі провину, пасивний, прагне знайти опору в кому-небудь сильнішому.

9−12 — соромливий, покірливий, легко бентежиться, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації.

0−8 — скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підкорятися, не має власної думки, слухняно і чесно виконує свої обов’язки.

VI. Залежний

13−16 — різко невпевнений у собі, має нав’язливі страхи, побоювання, турбується з будь-якого приводу, тому залежний від інших, від чужої думки.

9−12 — слухняний, боязливий, безпорадний, не вміє проявити опір, щиро вважає, що інші завжди мають рацію.

0−8 — конформний, м’який, чекає допомоги й порад, довірливий, схильний до захоплення оточуючих, увічливий.

VII. Дружелюбний

9−12 — доброзичливий і люб’язний зі всіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, «бути хорошим» для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогрупи, має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний (істероїдний тип характеру).

0−8 — схильний до співробітництва, кооперації, гнучкий і компромісний при вирішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути у згоді з думкою оточуючих, свідомо конформний, слідує умовностям, правилам і принципам «хорошого тону» у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні мети групи, прагне допомагати, відчувати себе в центрі уваги, заслужити визнання і любов, товариський, проявляє теплоту і дружелюбність у відносинах.

VIІІ. Альтруїстичний

9−16 — гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав’язливий у своїй допомозі й дуже активний по відношенню до оточуючих, неадекватно приймає на себе відповідальність за інших (може бути тільки зовнішня «маска», що приховує особистість протилежного типу).

0−8 — відповідальний по відношенню до людей, делікатний, м’який, добрий, емоційне ставлення до людей проявляє у співчутті, симпатії, турботі, ласці, вміє підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливий і чуйний [14].

Текст опитувальника наводиться в додатку 2.

2. 3 Статистичний аналіз результатів емпіричного дослідження

Дослідження проводилось методикою, яка наводиться в додатках. За результатами дослідження, обраховано сирі середні значення окремо для юнаків та дівчат, і отримані наступні результати:

юнаки

4

6,9375

6,375

8,375

7

6,625

5,9375

7

дівчата

6,73

6,6

6

5,93

4,73

4,6

5,8

7

Таблиця 2.1 Зведена таблиця даних дослідження за методикою «Міжособистісні відносини» Т. Лірі

№ п/п.

Ім'я

Стать

Міжособистісні відносини за Т. Лірі

Авторитарний

Егоїстичний

Агресивний

Підозрілий

Підпорядковуваний

Залежний

Дружелюбний

Альтруїстичний

2

Олександр Б.

1

1

3

2

6

5

1

4

6

5

Олександр Г.

1

2

3

7

15

9

8

11

4

8

Роман Д.

1

1

0

14

2

1

0

5

11

9

Денис З.

1

2

14

1

1

7

14

4

6

15

Олександр М.

1

4

5

3

15

6

5

10

10

16

Сергій М.

1

7

7

12

13

4

14

7

12

17

Олександр М.

1

4

10

1

9

5

7

5

11

19

Віктор П.

1

5

10

2

13

9

10

5

10

20

Іван С.

1

1

2

13

9

5

1

2

6

21

Богдан П.

1

13

9

14

9

10

3

12

1

22

Сергій С.

1

4

12

14

11

10

12

4

8

23

Сергій Т.

1

10

4

0

11

1

5

2

9

27

Дмитро Х.

1

1

6

12

9

4

13

1

1

28

Андрій Ш.

1

0

5

0

5

7

6

15

3

30

Максим Я.

1

6

8

2

3

15

5

1

8

31

Олег Я.

1

3

13

5

3

14

2

7

6

Всього юнаків

4

6,9375

6,375

8,375

7

6,625

5,937

7

1

Марина А.

0

1

9

4

11

4

6

6

7

3

Алла Б.

0

5

3

5

7

5

5

3

9

4

Тетяна Г.

0

11

7

2

6

0

4

4

3

6

Анна Г.

0

9

8

1

9

10

3

11

5

7

Анна Д.

0

5

8

6

11

1

4

11

8

10

Світлана І.

0

10

3

11

4

8

6

2

12

11

Олена К.

0

3

14

7

5

3

3

15

9

12

Ірина Л.

0

2

14

12

5

7

3

2

1

13

Людмила Л.

0

9

1

5

12

6

4

0

3

14

Катерина М.

0

15

6

5

3

13

2

14

7

18

Ірина М.

0

7

5

13

0

0

4

3

3

24

Олена С.

0

6

1

1

5

4

5

4

8

25

Наталія Ф.

0

8

5

5

3

1

4

8

6

26

Надія Ф.

0

2

12

8

3

2

5

3

9

29

Валентина Я.

0

8

3

5

5

7

11

1

15

Всього дівчатка

Разом

2. За отриманими значеннями визначений профіль відношення юнаків та дівчат до оточуючих

Проаналізувавши результати дослідження за методикою діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі отримали наступні показники:

Таблиця 2.2 Результати дослідження за методикою діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі серед юнаків

Показник

Авторитарний

Егоїстичний

Агресивний

Підозрілий

Підпорядковуваний

Залежний

Дружелюбний

Альтруїстичний

0−4 бали — низька

11

5

8

4

4

5

7

4

5−8 балів — помірна

3

5

2

2

6

6

5

6

9−12 балів — висока

1

4

2

6

4

2

3

6

13−16 балів — екстремальна

1

2

4

4

2

3

1

0

Таблиця 2.3 Результати дослідження за методикою діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі серед дівчат

Показник

Авторитарний

Егоїстичний

Агресивний

Підозрілий

Підпорядковуваний

Залежний

Дружелюбний

Альтруїстичний

0−4 бали — низька

4

5

4

5

8

9

9

4

5−8 балів — помірна

6

6

8

6

5

5

2

6

9−12 балів — висока

4

2

2

4

1

1

2

4

13−16 балів — екстремальна

1

2

1

0

1

0

2

1

Таким чином, за результатами дослідження міжособистісних відносин Т. Лірі можна сказати, що як серед юнаків, так і серед дівчат у досліджуваній групі зустрічається яскраво виражені всі типи проявів відношень. Вони не переходять за відмітку «8», що говорить про гармонійність та хорошу адаптивність.

Загалом по групі слід відмітити, що переважають середні показники.

Трактування значень наведено у методиці.

ПРОФІЛЬ ЮНАКІВ

1) Авторитарна спрямованість має низькі та помірні показники. Юнаки впевнені в собі, не обов’язково лідери, наполегливі та настирні.

2) Егоїстичність у відношеннях має помірні показники. Для відносин характерна схильність до суперництва, оріентація на себе.

3) Агресивність має помірні показники більшості, але деякі опитувані мають екстремальний показник агресивності. Юнаки уперті, наполегливі, настирні, енергійні, прямолінійні.

4) Підозрілість межує з високою. Це люди, що критичні по відношенню до всіх соціальних явищ і навколишніх, мають реалістичні судження.

5) Підпорядкованість має помірні показники. Поступливі, емоційно стримані, здатні підкорятися, слухняно і чесно виконувати свої обов’язки.

6) Залежність має помірні показники. М’які, конформні, довірливі, відкриті до порад і допомоги, ввічливі, мають потребу у визнанні іншими.

7) Дружелюбність має помірні показники. Схильні до співробітництва, гнучкі, компромісні, при вирішенні проблем та в конфліктних ситуаціях, прагнуть бути у згоді з думкою оточуючих, свідомо конформні, товариські.

8) Альтруістичність має помірні показники. Відповідальні, делікатні, добрі до людей.

Середньостатистичний образ «Я» що до юнаків:

впевнений в собі, наполеглевий, настирний, схильний до суперництва, оріентований на себе, енергійний, реалістичний в судженнях по відношенню до всіх соціальних явищ та навколишніх, здатний слухняно і чесно виконувати свої обов’язки, емоційно стриманий, схильний до співробітництва, гнучкий при вирішенні проблем, свідомо конформний, товаристкий, відповідальний, делікатний.

ПРОФІЛЬ ДІВЧАТ:

1) Авторитарна спрямованість має та помірні показники. Дівчата впевнені в собі, не обов’язково лідери, наполегливі та настирні, мають організаторські здібності.

2) Егоїстичність у відношеннях має помірні показники. Для відносин характерна схильність до суперництва, оріентація на себе.

3) Агресивність має помірні показники більшості, але де-які опитувані мають екстремальний показник агресивності. Дівчата уперті, наполегливі, настирні, енергійні, прямолінійні, спрямовані на досягнення цілі.

4) Підозрілість має помірні показники. Мають реалістичні судження.

5) Підпорядкованість має низькі та помірні показники. Поступливі, емоційно стримані, здатні підкорятися, слухняно і чесно виконувати свої обов’язки.

6) Залежність має низькі та помірні показники. М’які, конформні, довірливі, відкриті до порад і допомоги, ввічливі, мають потребу у визнанні іншими.

7) Дружелюбність має помірні показники. Схильні до співробітництва, гнучкі, компромісні, при вирішенні проблем та в конфліктних ситуаціях, прагнуть бути у згоді з думкою оточуючих, свідомо конформні, товариські.

8) Альтруістичність має помірні показники. Відповідальні, делікатні, добрі до людей.

Середньостатистичний образ «Я» що до дівчат:

впевнина в собі, наполеглива, схильна до суперництва, незалежна, оріентована на себе, енергійнна, відверта, наполеглива в досягненні мети, образлива, здатна до критики оточення, потребує визнання іншими, довіри до себе зі сторони оточення, здатний чесно виконувати свої обов’язки, відповідальна, схильна до співробітництва, свідомо конформна, готова допомогти іншим, не дуже товаристкіська, делікатна.

Порівняння показниківдівчат та хлопців:

В цілому показники за всіми октантами є помірними. Як хлопці, так і дівчата (в середньому) в оцінці свого «Я» не виходять за показники якостей гармонійної особистості. Акцентуацій різних напрямків в середньостатистичному образі не виявлено. Не має труднощів соціальної адаптації, відповіді в цілому відверті. Але все ж існують де-які відмінності:

— впевненість та наполегливість більше характерна для дівчат;

— недовірливість та скептичність, критичність по відношенню до інших має більший показник у хлопців;

— підпорядкованість, поступливість, емоційна стриманість більш характерна для хлопців;

— ввічливість, та м’якість, залежність більш характерна хлопцям.

Для ефективної навчальної діяльності образ «Я» (на мою думку) повинен мати такі характеристики «Я» — впевнений всобі; наполеглевий; енергійний; здатний до суперництва, але з адекватною самооцінкою; відвертий; цілеспрямований; реалістичний; ввічливий; свідомокомформний, здатний до компромісів в поведінці, готовий прийти на допомогу іншим.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой