Особливості оподаткування суб’єктів ринку фінансових послуг в Україні

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ДИПЛОМНА РОБОТА

Особливості оподаткування суб'єктів ринку фінансових послуг в Україні

Вступ

Актуальність теми дипломної роботи полягає в систематизації кризових процесів 2008—2011 рр. в банківській системі України та оптимізації процесів створення завищених резервів банківських ризиків та відповідного зниження рівня оподаткування фінансових результатів.

Питання оподаткування банків досліджувалися багатьма економістами, в той же час ця тема потребує подальшого вивчення. Дана тема логічно вписується в загальноукраїнську дискусію про проблеми вдосконалення податкової політики в Україні, практичного впровадження прийнятого Податкового кодексу і формуван-ня національної податкової системи. Не випадково в спеціальній літературі останніх років наголошується, що податкова реформа в Україні, як і інтеграція країни в світове господарство, неможлива без опори на банки. Проте виникає велика кількість питань у зв’язку з вибором банків, на які може спиратися державний і приватний сектори економіки. Особливо актуальним дане питання є в умовах фінансової кризи, яка насамперед вплинула на капіталізацію банківської системи.

Сучасна банківська система України виявилася системою нестійкою, а ціла низка її основних елементів — неефективними з позицій управління і досягнення фінансових результатів. Держава не змогла знайти в банківській системі гідної опори ні в питаннях адміністрування податків безпосередньо від банківської діяльності, ні в питаннях забезпечення банками своєчасних податкових перераху-вань підприємств-клієнтів до бюджетів різних рівнів.

У вітчизняній економічній літературі оподаткування комерційних банків досліджене недостатньо, а наявні роботи, в основному, спрямовані на виклад чин-ного законодавства, а не на дослідження проблем і можливостей їх розв’язання. Інформація про частку податкових платежів, що надходять від комерційних бан-ків, в загальній сумі доходів бюджетної системи України практично відсутня, що фактично нівелює визначення значення банківського сектору у формуванні дохо-дів бюджетної системи країни.

Проблеми управління фінансами комерційних банків активно досліджуються у світовій та вітчизняній науковій літературі. Серед зарубіжних дослідників різні аспекти цієї проблеми вивчали Е. Брігман, Л. Галінський, М. Гендерсон, А. Кеовн, Д. Кілл, Д. Мартін, Д. Летті, Ч. Прассама, К. Редхед, Д. Скопіт, Д. Сінкі, С. Х’юс та інші.

Чимало досліджень у сфері управління фінансами з’явилося останнім часом і в російській та вітчизняній науці. Можна відмітити праці Ачкасова А.І., Бєлих Л.П., Бикової Є.В., Єпіфанова А.О., Заруби О. Д., Кандибки О. М., Масленчикова Ю. С., Науменкової С.В., Поповича В. М., Сало І.В., Стоянової О.С., Усоскіна В.М. та багатьох інших теоретиків і практиків банківської справи.

Серед сучасних учених, які вивчають в Україні питання формування опти-мальної системи оподаткування, варто назвати П. В. Мельника, Л. Л. Тарангул, А. М. Соколовську, А.І. Крисоватого. Особлива увага оподаткуванню комерційних банків приділяється в роботах В. П. Вишневського, Е.М. Вишневської, Є.В. Бавіна.

Аналіз оподаткування кредитних організацій в Україні, дає змогу зробити висновок про необхідність детального вивчення правових і економічних основ банківської діяльності за кордоном, а також податкового права.

Метою дипломного дослідження є узагальнення наукового і практичного національного та зарубіжного досвіду оподаткування комерційних банків, а також розробка методичних рекомендацій щодо удосконалення системи оподаткування комерційних банків в Україні.

Предметом дипломного дослідження є фінансові відносини комерційних банків з податковою системою України з врахуванням особливостей регулювання діяльності комерційних банків Національним банком України.

Об'єктом дипломного дослідження є податкова звітність комерційного банку ПАТ КБ «Аксіома» (м. Дніпропетровськ).

З врахуванням актуальності та поставленої мети в дипломному дослідженні необхідно було вирішити наступні завдання:

— проаналізувати законодавчі та нормативні засади функціонування ринку фінансових послуг в Україні;

— виокремити особливості системи оподаткування результатів діяльності комерційних банків в Україні;

— проаналізувати діяльність ПАТ КБ «Аксіома» в 2008—2011 рр. в розрізі докризового, кризового та посткризового розвитку БС України на фоні впливу світової фінансової кризи 2008−2009 рр. ;

— виконати економетричне моделювання по виявленню основних факторів впливу на акціонерну прибутковість та рівень оподаткування комерційного банку;

— на основі аналізу досвіду оподаткування банківського сектору в зарубіж-них країнах запропонувати шляхи оптимізації рівня оподаткування результатів діяльності комерційних банків в Україні.

Інформаційною базою дипломних досліджень були законодавчі та норма-тивні документи з питань оподаткування комерційних банків в Україні, норматив-но-інструктивні документи Національного банку України, статистичні дані по результатам діяльності комерційних банків України на Інтернет-сайтах Національ-ного банку України та Асоціації комерційних банків України, фінансово — податко-ва звітність ПАТ КБ «Аксіома» за 2008−2011 рр.

При проведенні дослідження використовувались загальнонаукові методи: індуктивний і дедуктивний аналіз, класифікація і групування, історичний і економіко-статистичний методи.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в обгрунтуванні практичного алгоритма пошагової оптимізації рівня оподаткування та рівня акціонерної рентабельності статутного капіталу банку в умовах вимог ринкової конкуренції та обмежень Податкового Кодексу України та нормативних вимог Національного банку України.

1. Ринок фінансових послуг в Україні та особливості оподаткування його суб'єктів

1. 1 Законодавчі основи діяльності суб'єктів ринку фінансових послуг в Україні та фінансові операції банків

Згідно з Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [32] - фінансова установа — це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

До фінансових установ належать: банки, кредитні спілки, ломбарди, лізин-гові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансо-вих послуг.

Фінансова послуга — це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансовими вважаються такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ коштів;

9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення;

10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;

11) факторинг;

12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним для фінансових послуг згідно Закону [32].

Ринки фінансових послуг — це сфера діяльності учасників ринків фінансо-вих послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Учасники ринку фінансових послуг — це особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг.

Державне регулювання ринків фінансових послуг в Україні здійснюється:

щодо ринку банківських послуг — Національним банком України;

щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) — професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування — Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку [37];

щодо інших ринків фінансових послуг (страхові та перестрахові, ломбардні, кредитні спілки, бюро кредитних історій та інші) — Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг [36].

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» (стаття 47) [30] на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5) операції за грошовими вимогами, надання гарантій, порук за грошовими зобов’язаннями;

6) фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов’язане з цим ведення обліку грошових вимог клієнтів до боржників, пред’явлення до сплати грошових вимог від імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника;

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

— з інструментами грошового ринку;

— з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

— з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку.

1. 2 Система оподаткування суб'єктів фінансового ринку в Україні згідно Податкового Кодексу України

фінансовий оподаткування банк кредитний

Згідно Податкового Кодексу України [27] комерційні банки є платниками наступних податків та зборів, як наслідок виконуємих фінансових операцій з клієнтами та іншими фінансовими установами, а також внутрішньобанківських господарських операцій забезпечення функціонування інфраструктури банку:

1. Загальнодержавні податки та збори:

1.1. податок на прибуток підприємств;

1.2. податок на доходи фізичних осіб (для персоналу банку);

1.3. податок на додану вартість (для внутрішньогосподарських операцій по забезпеченню діяльногсті інфраструктури банку);

1.4. плата за землю (при наявності у власності чи оренді земельної жілянки під спорудою банку);

1.5. збір за користування радіочастотним ресурсом України (при наявності радіозв'язку служби інкасації банку);

1.6. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

2. Місцеві податки:

2.1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

3. Місцевий збір за місця для паркування транспортних засобів.

Прямі податки:

— податок на прибуток підприємств;

— податок на доходи фізичних осіб (для персоналу банку);

— податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

Непрямі податки:

— податок на додану вартість (для внутрішньогосподарських операцій по забезпеченню діяльності інфраструктури банку);

Ресурсні платежі:

— плата за землю (при наявності у власності чи оренді земельної жілянки під спорудою банку);

Інші податки та збори:

— збір за користування радіочастотним ресурсом України (при наявності радіозв'язку служби інкасації банку);

— збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

— місцевий збір за місця для паркування транспортних засобів.

Відповідно до пункту 49. 18 статті 49 розділу II та пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового Кодексу [27] для подання податкової декларації встанов-люються такі строки:

— Якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декла-рація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на об-ліку платник податку, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім ка-лендарним днем звітного (податкового) місяця.

— Якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному кварталу, дек-ларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Відповідно, комерційний банк подає основну податкову звітність:

декларацію по податку на прибуток банку — щоквартально через 40 днів за останнім місяцем кварталу згідно порядку [38];

декларацію по податку на додану вартість — щомісячно до 20 числа наступного місяця згідно порядку [46];

декларацію по податку з доходів фізичних осіб найманих працівників (форма 1-ДФ) — щоквартально через 40 днів за останнім місяцем кварталу (тільки для осіб, яким нараховані доходи) [47];

Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (стаття 111 Податкового Кодексу [27]):

1. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

— фінансова;

— адміністративна;

— кримінальна.

2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Загальні умови притягнення до фінансової відповідальності:

1. Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

2. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи)

2.1. Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов’язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

2.2. Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов’язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

2.3. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

2.4. Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)

2.4.1. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

2.5. Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі вчинення кількох порушень

2.5.1. У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

2.6. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)

2.6.1. У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення — рішення.

2.6.2. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

3. Порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) в органах державної податкової служби

3.1. Неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, —

тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, — 510 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, —

тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, — 1020 гривень.

4. Порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків

4.1. Неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним органам державної податкової служби в установлений статтею 69 цього Кодексу строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків —

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки.

4.2. Здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби —

тягне за собою накладення штрафу на банк або іншу фінансову установу в розмірі 10 відсотків суми усіх операцій за весь період до отримання такого повідомлення, здійснених з використанням таких рахунків (крім операцій з перерахування коштів до бюджетів або державних цільових фондів), але не менш як 850 гривень.

4.3. Неповідомлення фізичними особами — підприємцями та особами, що проводять незалежну професійну діяльність, про свій статус банку або іншій фінансовій установі при відкритті рахунку —

тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень за кожний випадок неповідомлення.

5. Порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків

5.1. Неподання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, передбаченого цим Кодексом, —

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, —

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.

5.2. Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку —

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, —

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

5.3. Оформлення документів, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених пунктом 119.2 цієї статті, —

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.

6. Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності

6.1. Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

6.2. Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності -

тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

7. Порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

7.1. Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

9. Відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби

9.1. Відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Кодексом, —

тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

10. Порушення правил сплати (перерахування) податків

10.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

11. Порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати

11.1. Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, —

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку — отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

12. Неподання або подання з порушенням строку банками чи іншими фінансовими установами податкової інформації органам державної податкової служби

12.1. Неподання або подання податкової інформації банками чи іншими фінансовими установами з порушенням строку, визначеного цим Кодексом, органам державної податкової служби, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень.

Ті самі дії, вчинені протягом року після застосування штрафу, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень.

Державна реєстрація ПАТ КБ «Аксіома» здійснена згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність» [30], реєстрація банку як платника податків в податковій службі України здійснена згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [34]:

1. Статути банків, установчі документи інших юридичних осіб, які відпо-відно до закону підлягають погодженню Національним банком України, іншими органами державної влади, подаються з відміткою про їх погодження відповід-но Національним банком України, іншими органами державної влади.

2. Після оформлення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи — підприємця (до відповідного державного реєстратора у райміськвиконко-мі подається спеціальний пакет документів) проходить процедура взяття платника на податковий облік згідно «Порядку обліку платників податків і зборів» [35]

Порядок [35] розроблений відповідно до Податкового кодексу України [27] має метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів в органах державної податкової служби.
Ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контро-лю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення органами державної податкової служби контролю за правильністю нарахуван-ня, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санк-цій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають усі платники податків. Взяття на облік в органах державної подат-кової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайня-тих осіб здійснюється незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

З метою проведення податкового контролю платники податків підля-гають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних органах дер-жавної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, пові-домляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов’язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів.

Дія цього Порядку поширюється на платників податків — юридичних осіб (резидентів та нерезидентів), їх відокремлені підрозділи та постійні представництва нерезидентів, а також самозайнятих осіб. Інформація про таких платників податків, отримана для їх обліку згідно з цим Порядком, вноситься до Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб (далі - Єдиний банк даних юридичних осіб) та складових частин такого банку даних (реєстру платників податків — нерезидентів, реєстру договорів про спільну діяльність, договорів управління майном та угод про розподіл продукції), а також до Реєстру самозайнятих осіб, який є складовою частиною Державного реєстру фізичних осіб — платників податків (далі - ДРФО).

Порядком визначаються такі питання [35]:

1. Порядок визначення податкового номера платника податків. Порядок перевірки документів, що подаються платниками податків для взяття на облік в органах державної податкової служби.

2. Порядок взяття на облік платників податків у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку та повідомлення платником податків про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов’язані з оподаткуванням, органам державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів.

3. Встановлення переліку документів, які подаються для взяття на облік платників податків, порядку подання таких документів, а також порядку ведення документації при взятті платників податків на облік в органах державної податкової служби, занесення інформації щодо них до відповідних реєстрів.

4. Встановлення форм заяв, свідоцтв та документів з питань обліку платників податків.

Податковим номером платника податків є:

а) код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб — резиден-тів та нерезидентів);

в) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюєть-ся органами державної податкової служби.

Податковий номер платника податків зазначається у всіх свідоцтвах, до-відках, патентах, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків, в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокрем-лених підрозділів як платників податків та зборів в органах державної податкової служби здійснюється після:

1. внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридич-них осіб та фізичних осіб — підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) згідно із Законом [34];

2. присвоєння кодів за ЄДРПОУ — для юридичних осіб та їх відокремле-них підрозділів, для яких законом встановлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру.

Підставою для взяття на облік за основним місцем обліку в органі держав-ної податкової служби є надходження до цього органу:

— відомостей з Єдиного державного реєстру або з відповідної реєстрацій-ної картки про проведення державної реєстрації юридичної особи;

— відомостей з Єдиного державного реєстру або відповідного повідом-лення державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи;

— повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного держав-ного реєстру про створення відокремленого підрозділу юридичної особи (у тому числі таких відомостей, отриманих від органу державної податкової служби за основним місцем обліку юридичної особи);

Документом про акредитацію (реєстрацію, легалізацію) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації на території України є:

— банківська ліцензія — для філій іноземних банків;

— погоджене, прошите, засвідчене на звороті відбитком печатки Секрета-ріату Правління Національного банку положення про представництво іноземного банку, титульна сторінка якого засвідчена підписом заступника Голови і відбитком печатки Національного банку, — для представництв іноземних банків (до органу державної податкової служби подається копія ти-тульної сторінки положення із пред’явленням оригіналу);

— після взяття на облік дані про взяті на облік відокремлені підрозділи іноземних компаній, організацій, визначені цим пунктом, включаються до Реєстру платників податків — нерезидентів.

З моменту взяття на облік згідно з Порядком [35]:

— платник податків вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування, якщо ним не обрано інший спосіб оподаткування відпо-відно до законодавства;

— після взяття платника податків на облік за основним місцем обліку орган державної податкової служби формує довідку про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП.

Для взяття на облік платник податків — юридична особа (резидент) подає до органу державної податкової служби:

— заяву за ф. № 1-ОПП;

— виписку або витяг з Єдиного державного реєстру, якщо заявником є юридична особа, яка включається до Єдиного державного реєстру;

— копію свідоцтва про державну реєстрацію, якщо заявником є юридич-на особа, для якої законом установлені особливості її державної реєстрації та яка не включається до Єдиного державного реєстру;

— копію документа, що підтверджує присвоєння коду за ЄДРПОУ.

Платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об'єкти оподатку-вання і об'єкти, пов’язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів (за основним та неосновним місцем обліку) у порядку, встановленому цим розділом.

Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов’язані з оподат-куванням або через які провадиться діяльність, за ф. № 20-ОПП подається про-тягом 10 робочих днів після його реєстрації, створення чи відкриття до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого об'єкта.

Основні положення оподаткування підприємств податком на прибуток згідно Податкового Кодексу.

Згідно розділу 3 «Податок на прибуток підприємств» Податкового Кодексу України [27]:

Стаття 133. Платники податку

— Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання — юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

— Платниками податку з числа нерезидентів є юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України.

Стаття 134. Об'єкт оподаткування:

— прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, з урахуванням правил, встановлених Кодексом;

— дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню з джерелом походження з України.

Стаття 135. Порядок визначення доходів та їх склад

135.4.2. дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159. 2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

є) дохід, пов’язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов’язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

135.5. Інші доходи включають:

135.5.1. доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених підпунктом 153.3.6 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

135.5.2. доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу;

135.5.3. суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

Стаття 136. Доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування

136.1. Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи:

136.1.1. сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

136.1.2. суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

136.1. 10. суми отриманого платником податку емісійного доходу;

136.1. 11. номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед зазначеним платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов’язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів);

136.1. 12. дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, у випадках, передбачених пунктом 153.3 статті 153 цього Кодексу;

136.1. 20. основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами цього розділу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування;

Стаття 137. Порядок визнання доходів

137.8. Датою отримання доходів платника податку від проведення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов’язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

137.9. Датою отримання доходів власника іпотечного сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за управління та обслуговування іпотечних активів).

При цьому метод нарахувань процентів (комісійних) за таким кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання заборгованості, яка визнана безнадійною згідно зі статтею 159 цього Кодексу.

137. 12. Датою отримання доходів від продажу іноземної валюти є дата переходу права власності на іноземну валюту.

137. 14. Датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку — страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає з умов договорів страхування / перестрахування незалежно від порядку сплати страхового внеску, визначеного у відповідному договорі (крім довгострокових договорів страхування життя та інших договорів страхування, укладених на строк більше одного року, договорів страхування, укладених відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»).

137. 15. За договорами довгострокового страхування життя та іншими договорами страхування, укладеними на строк більше одного року, договорами страхування, укладеними відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» дохід у вигляді частини страхового внеску визнається в момент виникнення у платника податку права на отримання чергового страхового внеску відповідно до умов зазначених договорів.

137. 16. Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

137. 18. За цінними паперами, придбаними платником податку з метою їх продажу або утримання до дати погашення, сума процентів включається до складу його доходів у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Стаття 138. Склад витрат та порядок їх визнання

138.1. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

— витрат операційної діяльності;

— інших витрат;

138.1.1. Витрати операційної діяльності (для банківських установ) включають витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов’язань у зв’язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов’язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов’язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати.

138.5. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного:

138.5.1. датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов’язання з податку та збору;

138.5.2. датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов’язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів;

138. 10.4. інші операційні витрати, що включають, зокрема:

а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу;

в) інші витрати операційної діяльності, пов’язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно:

— суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 Кодексу;

— суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

— витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань;

— суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління;

138. 10.5. фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов’язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку);

138. 10.6. інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема:

г) витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості. Для банків та небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 159 цього Кодексу;

Стаття 139. Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

139.1. Не включаються до складу витрат:

139.1.1. витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов’язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

139.1.3. суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг;

139.1.4. витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів;

139.1.8. дивіденди;

139.1. 11. суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку;

139.1. 13. витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному.

При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу;

Стаття 141. Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов’язаннями

141.1. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв’язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

141.2. Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями на користь таких нерезидентів та пов’язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Стаття 143. Особливості віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні заходи

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой