Особливості організації роботи соціального педагога з надання комплексних послуг споживачам ін’єкційних наркотиків в умовах громадського центру

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Социология


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретично-методологічний аналіз комплексних послуг громадських центрів для споживачів ін'єкційних наркотиків

1.1 Проблеми функціонування громадських центрів на Україні

1.2 Вітчизняний і зарубіжний досвід роботи громадських центрів зменшення шкоди

1.3 Зміст послуг, які надаються соціальним педагогам на базі громадського центру

1.4 Моделі організації соціально-педагогічної роботи з надавання комплексних послуг споживачам ін'єкційних наркотиків

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Експериментальне вивчення напрямків роботи соціального педагога із споживачами ін'єкційних наркотиків в громадському центрі

2.1 Напрямки роботи громадського центру із споживачами ін'єкційнихнаркотиків

2.2 Результати роботи громадського центру зі споживачами ін'єкційних наркотиків

2.3 Методичні рекомендації, щодо подальшої роботи із споживачами ін'єкційних наркотиків

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Актуальність проблеми дослідження. Одним із шляхів інфікування ВІЛ в Україні залишаються споживачі ін'єкційних наркотиків. Тому для успішної роботи програм зменшення шкоди від вживання наркотиків, необхідно постійно прикладати зусилля усіх зацікавлених сторін в цілях створення комплексної системи медичної і соціальної допомоги уразливим до ВІЛ групам населення. [10; c. 17].

Стратегія «Зменшення Шкоди» — невід'ємна складова комплексного підходу до вирішення проблеми ВІЛ/СНІД у світі. [5; c. 7]. Стрімке поширення ВІЛ-інфекції у світі, зокрема у середовищі споживачів ін'єкційних наркотиків споживачів ін'єкційних наркотиків, довело неефективність традиційних технологій профілактичної роботи, таких як «війна з наркотиками» і спонукало до пошуку нових, більш дієвих і гуманних стратегій [1; c 24].

Для вирішення проблеми ВІЛ/СНІД та наркозалежності розроблено

комплексний підхід за трьома стратегічними напрямками:

— Зменшення попиту на вживання наркотиків — первинна профілактика вживання наркотиків серед дітей та молоді;

— Лікування і реабілітація наркозалежних;

— Зменшення поставок — боротьба з незаконним обігом наркотиків, спрямована на організаторів наркобізнесу

— Зменшення шкоди — зведення до мінімуму ризиків у середовищі осіб, які вживають наркотики, але ще не готові або не можуть відмовитись від їх вживання [54; c. 92].

На початку 90-х рр. ХХ сторіччя програми «Зменшення Шкоди» працювали вже в більш ніж 20 країнах, включаючи США, Канаду, Австралію та більшість країн-членів Європейського Союзу. У 1991 році в Австралії було проведено оцінку реалізації програми обміну шприців і голок. Було виявлено, що завдяки саме цій програмі тільки в 1991 р. вдалося врятувати 3000 життів [53; c 49].

Перші проекти «Зменшення Шкоди» в Україні почали діяти в 1997 році на базі Полтавського благодійного фонду «Анти-СНІД» (нині - благодійний фонд «Громадське здоров’я») і Одеської громадської організації «Віра. Надія. Любов». У 1998 році такі проекти вже діяли в 14 містах України.

Стратегія «Зменшення Шкоди» не суперечить чинному законодавству України. Напроти, починаючи з 1998 року, ця стратегія входить до профілактичних заходів, передбачених Національною програмою профілактики і боротьби зі СНІДом, яку підписує Президент України кожні чотири роки [55; c 74].

Всього ж в Україні, станом на початок 2010 року, працюють близько 60 громадських організацій, що впроваджують стратегію «Зменшення Шкоди» у 23 регіонах України і охоплюють споживачів ін'єкційних наркотиків, робітниць комерційного сексу, чоловіків, що мають секс з чоловіками, засуджених.

Велике значення в провадженні та реалізації стратегії «Зменшення Шкоди» відіграє організація роботи соціальних педагогів. Від їхніх професійних навичок та умінь залежить у подальшому результативна та успішна робота в напрямку зменшення шкоди для споживачів ін'єкційних наркотиків.

Згідно з даними Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІДом, станом на 01. 07. 2007р. в Україні офіційно зареєстровано 125 655 ВІЛ — позитивних громадян. За висновками епідеміологів в Україні набирає обертів і статевий шлях передачі ВІЛ. За останні шість років питома вага інфікування внаслідок вживання наркотиків зменшилась із 83,6% (1997 рік) до 48,3% (2004) від загальної кількості випадків [23; c 54]. У 2009 році підтверджується тенденція до покращення безпечної поведінки серед споживачів ін'єкційних наркотиків та стабілізації епідемічної ситуації в цій групі. Так, результати впровадження програм зменшення шкоди демонструють стабільне підвищення відсотка споживачів ін'єкційних наркотиків, які використовують стерильний інструментарій для ін'єкцій [3; c 54].

Зниження рівня ВІЛ — інфікування у середовищі споживачів ін'єкційних наркотиків стало можливим завдяки методичному охопленню середовища споживачів ін'єкційних наркотиків профілактичними програмами, що базуються на зменшенні шкоди від вживання наркотиків.

Серед сучасних російських соціологів проблеми наркотизму вивчають Я. А. Гілінський, Г. Г. Сілласте, М. Б. Левін, М. Є. Позднякова, Л. Е. Кессельман, Л. Д. Мірошніченко, Т. В. Іванова, А. Л. Салагаєв, С. О. Биков, Ш. Е. Джаманбалаева, Л. О. Журавльова, Г. Я. Лукачер, Н. В. Мокшанцева, В. О. Чудновський, Н. Н. Малікова, В. О. Попов, О. Ю. Кондратьєва, І. М. Кирилов, Ю. В. Шиленко, О. В. Немцов та інші автори [42; c 13].

В Україні, у Харкові, наприкінці 90-х років стали проводитися дослідження молодіжного наркотизму -- В. О. Соболева, І. П. Рущенка, О. М. Поступного, Ю. О. Свеженцевої, В. Н. Подшивалкіної,. Г. Каменської, М. В. Левинського, Н. А. Мирошниченко, О. М. Балакіревої, О. О. Яременко та ін [38; c 7].

Об'єкт дослідження — процес організації роботи соціального педагога з надання комплексних послуг споживачам ін'єкційних наркотиків в умовах громадського центру.

Предмет дослідження — особливості та напрямки організаційної роботи соціального педагога з надання комплексних послуг споживачам ін'єкційних наркотиків.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати напрямки організації роботи соціальних педагогів з надання комплексних послуг споживачам ін'єкційних наркотиків та експериментально перевірити ефективність наданих клієнтам послуг в умовах громадського центру.

Згідно поставленої мети нами сформульовано завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблем функціонування громадських центрів на Україні, функції та завдання організації роботи соціального педагога зі споживачами ін'єкційних наркотиків.

2. Обґрунтувати зміст послуг, які надаються соціальним педагогам на базі громадського центру.

3. Експериментально перевірити ефективність організації роботи соціального педагога з надання комплексних послуг.

4. Розробити методичні рекомендації і пропозиції щодо організації роботи соціального педагога з надання комплексних послуг споживачам ін'єкційних наркотиків.

Гіпотеза дослідження: припущення про те, що робота соціального педагога з надання комплексних послуг споживачам ін'єкційних наркотиків, має свої особливості і здійснюється в таких напрямках:

— соціально — медичний;

— соціально — психологічний;

— інформаційно — освітний;

— юридичній;

— соціально-економічний;

— побутовий.

Методи дослідження — теоретичні — здійснення аналізу проблеми дослідження, й узагальнення теоретичних даних з надання комплексних послуг споживачам ін'єкційних наркотиків.

— емпіричні — діагностичні (анкетування, спостереження, порівняння, бесіди), соціометричні (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик) з метою отримання первинного емпіричного матеріалу.

База дослідження: громадський центр зменшення шкоди. На різних етапах дослідження прийняло участь 40 клієнтів громадського центру, 10 не клієнтів громадського центру та 10 соціальних педагогів.

Практичне значення дослідження: полягає у тому, що розроблені методичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності роботи із наркозалежними споживачами та може застосовуватися у роботі соціальних педагогів для підвищення якості з надання комплексних послуг споживачам ін'єкційних наркотиків. Результати дослідження можуть використовуватись під час організації спеціальних семінарів, проведення засідань студентських рад.

Апробація про результати дослідження доповідалося на конференції з обміну досвіду щодо організації роботи соціального педагога в програмах «Зменшення Шкоди» з надання комплексних послуг споживачам ін'єкційних наркотиків в умовах громадського центру.

соціальний педагогічний громадський ін'єкційний

Розділ 1. Теоретично — методологічний аналіз комплексних послуг громадських центрів для споживачів ін'єкційних наркотиків

1. 1 Проблеми функціонування громадських центрів на Україні

Громадський центр зменшення шкоди — це місце для представників співтовариства, уразливих до ВІЛ/СНІДу (СІН, ОСБ, ЧСЧ), де вони можуть отримати постійний набір медико-соціальних, побутових, профілактичних та інші послуг з ціллю їх подальшої ресоціалізації і зміни ризикованого до інфікування ВІЛ — поведінки [11; c 11].

Перші громадські центри виникли на початку XXстоліття в США, де після організації у 1916 році Національної Асоціації громадських центрів поняття широке розповсюдження. Перший центр був заснований у 1907 році в місці Рочестр. До 1930 року в США нараховувалось біля 500 громадських центрів, куди регулярно зверталось понад 4 мільйона людей.

У світі громадські центри — одна з досить розповсюджених форм роботи з цільовими групами, уразливих до ВІЛ. Наприклад, у Голландії, де така форма діяльності дуже розвинута, подібні структури працюють, як правило, при підтримці громадських організацій, або в якості форми громадської співпраці неурядових і державних структур. У Сінгапурі громадські центри розташовані у приміщеннях, спеціально виділених для ціх цілей приміщення [3; с 24].

Зменшення Шкоди -- це стратегія профілактики негативних медичних, соціальних, економічних та правових наслідків серед споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН), які не можуть чи не готові відмовитися від вживання наркотиків, спрямована на вирішення першочергових проблем та зменшення ризику, асоційованого зі споживанням ін'єкційних наркотиків.

У системі профілактичних заходів стратегія Зменшення Шкоди відіграє роль вторинної профілактики:

— Первинна профілактика -- профілактика наркозалєжності серед осіб, які ще не вживають наркотики (діти, молодь, населення загалом);

— Вторинна профілактика -- профілактична робота з групами ризику (особами, що вже вживають наркотики, та ще не можуть чи не готові від них відмовитись) або робота за стратегією Зменшення Шкоди

— Третинна профілактика -- лікування, реабілітація та ресоціалізація тих споживачів наркотиків, які хочуть і намагаються відмовитися від вживання наркотичних речовин.

Основною метою стратегії Зменшення Шкоди є запобігання чи ослаблення негативних медичних, соціальних, економічних та правових наслідків вживання наркотиків як для споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН), так і для всього суспільства.

Для досягнення основної мети перед програмами Зменшення Шкоди постає ціла низка окремих завдань, що включають:

1. Встановлення контактів з представниками цільової групи (СІН) та сприяння встановленню і підтримці контактів між СІН та медичними й соціальними службами держави;

2. Попередження розповсюдження інфекційних захворювань, зокрема ВІЛ/СНІДу, гепатитів, у середовищі СІН та в суспільстві в цілому;

3. Зміна ставлення цільової групи до проблеми вживання наркотиків та зміна поведінки СІН на менш ризиковану;

4. Захист прав та інтересів представників цільової групи;

5. Підтримка та допомога співзалежним (батькам, дітям, одному з подружжя, тощо) споживачів наркотиків;

6. Сприяння та допомога у проведенні первинної профілактики;

7. Сприяння та мотивація споживачів наркотиків на участь у лікуванні та реабілітації (третинна профілактика);

8. Участь у формуванні державної політики у соціальній сфері та сфері охорони громадського здоров’я, тощо.

Відповідно до Типового положення про роботу з СІН, основними завданнями таких центрів є:

— формування у клієнтів навичок безпечної поведінки та усвідомлення ризику зараження Віл — інфекцією при ін'єкційному вживанні наркотиків;

— створення умов щодо зменшення кількості ВІЛ — інфікованих серед молодих осіб, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом, через доступ до стерильного інструментарію та дезінфікуючих засобів;

— охоплення СІН профілактичними програмами;

— створення соціально-психологічних умов для відмови клієнтів від ін'єкційного вживання наркотиків.

Питання організації роботи громадських центрів в Україні потребує ретельної уваги, методологічному обґрунтуванні і узагальненні набутого досвіду, з врахуванням національної та місцевої специфіки потреб цільових груп, існуючих досягнень та проблем. Моніторинги, візити та аналіз звітів громадських центрів показали наявність типових проблем в розвитку послуг громадських центрів [5; с 12].

Проблем, з якими стикаються громадські центри для груп, уразливих до ВІЛ, на сьогоднішній день в Україні досить багато. Адже досвід цей для України досить новий і ще не має строго виробленого теоретичного і методологічного підґрунтя [20; с 9].

Основні проблеми можна узагальнити розбивши їх на декілька підрозділів і відзначивши при цьому їх широку взаємозв'язаність:

1. Проблеми з фінансуванням. Більшість центрів не має стабільного фінансування. Опитування представників 20 громадських центрів, проведений 2008 року, надав такі результати: 12 організацій, не мають іншого фінансування, крім гранту Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІДу в Україні, ще три — тільки планують займатися фандрейзингом [8; с 74]. Отже, основними проблемами у цій категорії є:

— низька заробітна плата співробітників (у тому числі відсутність можливості додаткового фінансового мотивування кваліфікованих фахівців — лікарів, соціальних працівників);

— відсутність пільгової оренди приміщень;

— відсутність вироблених концепцій локального фандрейзингу;

— пряма залежність від донорського фінансування. Неможливо проводити ефективну роботу центру, особливо з орієнтацією на перспективу, виходячи лише з донорських засобів. Керівник центру має бути хорошим менеджером і шукати усі можливості для додаткового фінансування;

— труднощі із залученням донорських засобів для цільової групи центрів (небажання спонсорів давати гроші «на наркоманів») [17; с 14].

2. Проблеми з приміщенням.

— складнощі із здобуттям приміщення від місцевих органів самоврядності;

— висока орендна плата і складнощі з оформленням пільгової оренди;

— проблеми з міліцією і населенням із-за неадекватного відношення до цільової групи ГЦ;

— необхідність перепланування приміщення для зручності користування клієнтами (окремий вхід, декілька кімнат);

— невигідне розташування приміщення ГЦ (далеко від транспортних розв’язок і місць дислокації цільової групи). [21; с37].

Також потрібно враховувати, що ініціативні групи ГЦ зароджуються в неформальних місцях безпечних для зустрічей та проведення часу. Бажаною умовою з точки зору територіальної розташування таких пунктів має бути їх доступність для цільових груп.

3. Проблеми з клієнтами.

— сезонні міграції;

— відсутність мотивації у клієнтів ставати клієнтами центру;

— велика кількість важких клієнтів, в спілкуванні з якими потрібний індивідуальний підхід;

— складнощі з утриманням постійних клієнтів [50; с 23].

4. Проблема підбору кваліфікованого персоналу у Громадських центрах одна з найбільш гострих. Часто немає навіть критеріїв, за якими відбір повинен відбуватися. Керівник повинен не просто кваліфіковано відбирати персонал, але і стежити за їх професійним зростанням і підвищенням кваліфікації. Вимоги до персоналу центрів ставиться досить високі: толерантність, можливість надавати різносторонні послуги, фактично «жити» одним життям з центром і його клієнтами.

Основними проблемами є:

— часте професійне «вигорання» співробітників;

— низька заробітна плата і мотивація;

— відсутність певних знань і навиків, відповідної освіти. Як правило, основну масу співробітників складають колишні клієнти центру, в яких часто немає навіть базової середньої освіти;

— проблема навчання співробітників з можливістю отримання ними дипломів державного зразка — питання, яке повинне вирішуватися на державному рівні [6; с 234].

5. Комплексність надання послуг. При організації роботи громадського центру зменшення шкоди потрібно особливу увагу приділяти саме комплексності надання послуг щоб уникнути надання переваги одному з компонентів. Дозвілля як спосіб залучити клієнтів, потребує підтримки за рахунок розвитку соціально-медичних і профілактичних послуг. Головними проблемами є:

— відповідність пропонованих послуг потребам клієнтів;

— «копіювання» послуг інших центрів без врахування специфіки конкретного центру [28; с, 29].

1.2 Вітчизняний і зарубіжний досвід роботи громадських центрів зменшення шкоди

Громадські центри зниження шкоди для СІН досить поширені у світі, хоча в кожній країні мають свою специфіку. Громадські центри здійснюють подвійну стратегію попередження поширення наркотиків та їх немедичне вживання, якої притримується більшість країн світу [26; с 45]. Це і рішуча боротьба з незаконним поширенням наркотиків і їх нелегальним ринком, і гуманізація відношення до наркозалежним особам.

Розглянемо роботу громадського центру для СІН в м. Дакка (Бангладеш). У м. Дакка центри для СІН були створені в рамках проекту допомога споживачам ін'єкційних наркотиків «Шакті» (це абревіатура від «Stopping HIV/AIDS through Knowledge and Training Initiatives» — «Зупинимо ВІЛ/СПІД з допомогою знання і учбових ініціатив».

Перший центр розкрив свої двері для клієнтів в травні 1998 р. Місцевий дільничний інспектор (Ward Commissioner) безкоштовно запропонував використовувати приміщення для нього в своєму службовому офісі, вже через місяць послугами аутрич-працівників було охоплено 150 споживачів ін'єкційних наркотиків (при цьому кількість поширених одноразових шприців і голок склало 1753 одиниць). А через один рік середня кількість СІН, охоплюваних щодня, складала 1945 людина (у деякі дні воно досягало 2200 чоловік) [62; с. 65].

Було відкрито ще шість аналогічних центрів, в яких працювали 26 аутрич-працівників. Їх набрали з самих СІН, а також їх найближчого оточення. Крім того, прискорене навчання прошли 20 власників аптек і 160 волонтерів-консультантів. Поступово до програми залучилось ще 11 дроп-ін-центров і 50 аутрич-працівники-волонтерів. Моніторинг реалізації програми показав, що на протязі, напр., одного місяця 2001 р. близько 4000 клієнтів, тобто приблизно 52% всіх СІН в м. Дакка, відвідали ці центри або скористалися іншими послугами CARE Bangladesh.

Досвід Дакки допоміг CARE Bangladesh ввести аналогічні програми в інших містах країни з 1999 по 2002 рр.

Громадські центри в м. Дакка надають СІН послуги з профілактики ВІЛ, займаються діагностикою і лікуванням захворювань що передаються статевим шляхом, а також надають першу меддопомогу — головним чином виліковують абсцеси. Щотижневою діагностикою і лікуванням захворювань, які передаються статевим шляхом, займається лікар, роботу якого частково оплачує Міжнародна мережа жіночих центрів ім. Марі Стоупс (Marie Stopes International). Інші медичні послуги надаються державним лікарем. Завдяки активній спільній участі в роботі центрів центральної штаб-квартири CARE, державних органів і установ, а також міжнародних неурядових організацій, працівникам проекту «Шакті» вдається успішно «нейтралізувати» стурбованість місцевих жителів фактом безпосереднього сусідства з ними центру для СІН.

Центри відкриті з 8: 00 до 15: 00 з суботи по четвер. Щомісячно їх відвідує приблизно 1570 СІН. Вони також виконують роль учбових центрів для аутрич-працівників і консультантів, яких набирають з самих СІН і їх найближчого оточення. У них проходять колективні лекції для СІН, проводяться консультації; в разі потреби тут клієнтів можуть направити в клініку для подальшого лікування, проходження тесту на ВІЛ і тому подібне.

Тут СІН також можуть просто безпечно провести деякий час і відпочити. У кожному центрі є відповідальна особа, яка допомагає клієнтам позбавитися від абсцесів. Відповідальній особі допомагає волонтер з активних або таких, що були СІН.

Спочатку в цих центрах планувалося розмістити пункти обміну шприців. Але після того, як з’ясувалося, що місцеві жителі побоюються, що це може перетворити їх на пункти вжитки наркотиків, було вирішено надавати мобільні послуги з обміну шприців в місцях традиційного зосередження СІН. Аутрич — працівники отримують в центрах необхідні матеріали, проводять оперативні наради, здають письмові звіти, зберігають використані інструментарії [62; с. 67]. Раз на місяць використані шприци і голки вивозяться в науково-дослідну лабораторію, де їх спалюють в інсинераторі для медичних відходів.

Серед таких потенційних клієнтів центрів проводиться кропітка інформаційно-роз'яснювальна робота.

На думку керівництва CARE Bangladesh, можна виділити декілька найважливіших складових успішного впровадження програми суспільних центрів для ПІН в м. Дакка.

По-перше, це цілісний підхід до зусиль, націлених на боротьбу з поширенням подвійної епідемії ін'єкційного вживання наркотиків і передачі ВІЛ через заражений інструментарій для ін'єкцій, шляхом об'єднання програми зменшення шкоди з лікуванням наркозалежності і хвороб, що передаються статевим шляхом [62; с. 69].

По-друге, це кропітка інформаційно-просвітницька робота з державними органами, релігійними лідерами, а також впливовими представниками місцевих громад і самими місцевими жителями на етапі розробки проекту і впродовж його реалізації. При цьому використовуються

прагматичні, позбавлені конфронтації підходи до співпраці з правоохоронними органами в рішенні проблем на місцях, коли вони виникають. Це гарантує безперебійну і ефективну роботу центрів. Велике значення має також інформаційна робота з донорами з метою забезпечення оперативності і гнучкості в час виконання проекту.

Вирішальне значення набуває допомоги з боку СІН і що були СІН на всіх етапах реалізації проекту. Ці люди допомагали в мапуванні районів, де зазвичай збираються СІН, давали поради, де краще відкривати нові дроп-ін-центри і вести аутрич-роботу, самі працювали і працюють платними і добровільних аутрич-працівниками і персоналу дроп-ін-центрів. Створення групи взаємодопомоги для активних споживачів ін'єкційних наркотиків PROCHESTA і її запланована роль в процесі надання деяких послуг є безпрецедентним випадком в історії розвитку аналогічних програм в країнах, що розвиваються.

Всі ці досягнення є результатом політики контрольованої відповідальності, якою дотримується CARE Bangladesh, і завдяки якій споживачі ін'єкційних наркотиків активно притягуються до реалізації програм після інтенсивного навчання і подальшою постійною підтримкою [33; с 84].

Більшість громадських центрів зменшення шкоди, що працюють в Україні, заявляють СІН як свою основну цільову групу, хоча навряд чи можна сказати, що обмежуються в своїй діяльності лише СІН, як правило, серед їх клієнтів є і ЛЖВ-СІН і РКС-СІН. Виняток становлять лише центри у великих містах, де є можливість розмежувати цільову аудиторію, наприклад, один центр розрахований на активних СІН, а центр при іншій організації - для СІН, що знаходяться в ремісії [24; 21].

Кажучи про позитивний досвід роботи ГЦ для СІН можна коротко охарактеризувати діяльність деяких найбільш успішних центрів України. Громадський центр для споживачів ін'єкційних наркотиків (Центр «Довіра») м. Одеса створений з метою сприяння їх соціальній реінтеграції і адаптації. Ідея створення центру виходила безпосередньо від цільової групи СІН, які були аутрич-працівниками — їх об'єднували загальні проблеми і загальне бажання спілкування. В червні 2006 р. був створений центр. Приміщення центру має зручне географічне розташування з відмінною транспортною розв’язкою, близько до багатьох місць концентрації СІН і працює за принципом «універсаму» — більшість послуг зосереджена в самому центрі [29; c 44].

Цілі роботи Центру «Довіри»:

— зміна ризикованої поведінки споживачів наркотиків, шляхом інформування та профілактики Віл-інфекції та інших інфекційних захворювань;

— мобілізація і об'єднання людей, що вживають наркотики, для озвучування і вирішення проблем співтовариства;

— надання альтернативного дозвілля (все, що не пов’язане з вжитком наркотиків і порушенням закону);

— Якісна переадресація і супровід в державні та медичні установи міста [32; с. 91].

Статистичні дані про клієнтів центру.

Вік:

до 18 років — 17%;

від 19 — 25 років — 34%;

від 26 — 30 років -22%;

після 30 років — 27%.

Стаж вживання наркотиків:

від 1−5 років — 24%,

від 5−10 років — 29%,

від 10−15 років — 21%,

понад 15 років — 26%.

У систематичному вживанні - 44%, в епізодичному вживанні - 56%.

Види наркотиків:

канабіоїди (22%),

опіати (27%),

первинтин (21%),

полінаркоманія (30%) [20; с. 9].

Центр в основному працює з активними СІН — людьми різного віку і досвіду вживання наркотиків. У останній час почата робота із споживачами стимуляторів проте вона передбачає багато змін в структурі послуг. Центр надає багато стандартних послуг, але деякі інновації слід виділити окремо:

— Дискусійні клуби. Поведінкові особливості клієнтів центру відрізняються відсутністю пунктуальності та неорганізованістю, тому співробітники центру переглянули своє відношення до проведення груп взаємодопомоги в класичному розумінні цього слова. Тому робота груп відбувається в процесі неформального спілкування, тобто в своєрідній формі дискусійних клубів. Впродовж тижня задається тема для спілкування і обговорення. Соціальні працівники центру контролюють процес обговорення через «навідні запитання» підведення підсумків і тому подібне. На думку співробітників центру така модель і форма сприйняття інформації більш доступна для клієнтів. Головна мета — зробити спілкування з цільовою групою більш неформальним, аби це була не нав’язана лекція, а легке вільне спілкування [27; с. 80].

— Екстрим-клуб. Центр має добре налагоджену систему організації дозвілля, зокрема екстремальних форм відпочинку (проводилися екскурсії в катакомби банджо-джампінг). На думку співробітників і клієнтів центру, саме екстремальні види відпочинку клієнтів під керівництвом дослідних тренерів дають можливість замінити вступ адреналіну від пошуку та вживання наркотиків природним, реальним адреналіном. Адже похід в катакомби — це дійсно ситуація, коли людина дістає можливість проявити себе, як особа і частина команди, від якої залежить вдалий спуск і підйом. Вочевидь, проте, що організація таких екстремальних екскурсій вимагає особливого уваги співробітників центру і хорошого знання психології клієнтів для виключення проблемних ситуацій [21; с. 66].

— Літній табір для активних споживачів наркотиків. Проведення такого табору літом 2006 років було одним з перших дослідів в Україні. Спільний культурний відпочинок на природі дозволив всім не лише відпочити, але і проявити себе як організаторами та безпосередніми виконавцями визначених завдань. На жаль, через відсутність фінансування табір не функціонував в наступні роки.

— Бібліотека. При центрі зібрана непогана бібліотека з досить дорогими книгами, яка поповнювалася в відповідності з потребами клієнтів по результатах анкетування. Деякі книги купувалися спеціально, деякі клієнти приносили з дому.

Звичайно, в діяльності центру існує немало проблем, головна з яких, — робота з проблемними клієнтам. Також багато проблем виникає з початку роботи зі споживачами стимуляторів — багато з методів роботи, досить ефективні з СІН, тут не працюють. Молодь не зацікавлена в даному спектрі послуг. Книги, кіно, спілкування — це для старших, для споживачів опіатів.

Але всі ці труднощі вирішуються спільно, завдяки згуртованості та професіоналізму дружної команди співробітників центру. Адже більшість з них — самі колишні клієнти вони свого часу прийшли в центр зниження шкоди отримати послуги, а тепер дістали можливість працювати в проекті, професійно розвиватися, стати фахівцем в своїй сфері [29; с 44].

Для успішної реалізації програм ЗШ використовуються спеціально розроблені і стандартизовані інструменти, деякі з яких, зокрема, пункти обміну шприців, аутрич-робота активно впроваджуються в Україні.

Основне завдання профілактичних програм ЗШ — це не просто обмін або поширення і надання шприців, презервативів, інформаційних буклетів, але і мотивування представників уразливих груп до зміни поведінки на безпечніше.

Процес зміни поведінки досить складний, залежить від впливу оточення, вимагає розуміння існуючих ризиків, насущних потреб, очікуваного результату — безпечної поведінки в умовах епідемії ВІЛ/СНІДу. Крім того, він займає досить значний час і має ряд психологічних закономірностей і етапів.

Соціальна реклама, плакати, пункти обміну шприців, аутрич-робота діють в основному на перших стадіях зміни поведінки, заставляючи людину задуматися над проблемою. Для досягнення стабільних результатів потрібні нові форми роботи — групи підтримки, цілеспрямована робота з цільовими групами, соціально-психологічні служби, форми організації дозвілля і т.д. Таким чином, в соціальній групі змінюється соціальна поведінкова норма. Тому постійно виникає необхідність розробляти нові шляхи залучення клієнтів до профілактичних програм. Робота, направлена на зміну поведінки клієнта, включає багато різних форм і інструментів, направлених на надання необхідній інформації, на формування знань і практичних навиків безпечної поведінки, мотивації в ухваленні рішення для зміни поведінки [30; с 89].

Міжособистісне спілкування клієнтів (через консультації, групові заняття), здобуття інформації (усно, через друкарських, видео — аудіоматеріали) можуть бути ефективними на перших етапах роботи. Залучення клієнтів до активної участі в процесі зміни поведінки (через групи підтримки, психокорекційну роботу, організації дозвілля з врахуванням насущних потреб клієнтів) допоможе в досягненні кінцевого результату. І обов’язково клієнти потребують підтримки впродовж всіх етапів зміни поведінки. Тут важливе значення мають питання організації громадських центрів. [24; с 78].

ГЦ можуть надавати привабливі для клієнтів послуги: групи самодопомоги, психосоціальну підтримку, побутові послуги, безпечне місце для відпочинку і спілкування, організацію дозвілля, які сприяють зміні поведінки представників уразливих груп на безпечніше.

Громадський центр ЗШ для уразливих до ВІЛ груп покликаний стати місцем, який спільно використовується представниками співтовариства і створює сприятливі умови для формування необхідних життєвих навиків безпечної поведінки[15., 58].

Клієнти ГЦ, представники груп ризику, активні СІН, і їх найближче оточення, окрім надання комплексних послуг, забезпечені також безпечним місцем для обміну інформацією, взаємної підтримки, задоволення насущних потреб. У (таб 1.2. 1) представлено охоплення представників СІН профілактичними послугами за 2009 рік.

Співпраця ГЦ з рядом організацій, які можуть надати підтримку в наданні юридичних консультацій, медичних і інших послуг розширить можливості по поліпшенню якості життя клієнтів центру.

Для успішної реалізації таких програм використовуються спеціально розроблені і стандартизовані інструменти, деякі з яких, зокрема, обмін голок та шприців, поширення презервативів і лубрикантів та ін., аутрич-робота в місцях збору представників вказаних уразливих груп, досить активно упроваджуються в Україні.

Важливим елементом профілактичних програм є забезпечення СІН, ЖКС стаціонарним безпечним приміщенням, де вони в спокійній довірчій обстановці, не побоюючись рейдів з боку правоохоронних органів або просто «заклопотаних громадян» мали б можливість провести час, обговорити свої проблеми і отримати необхідні соціально-медичні послуги [34;с 173].

1.3 Зміст послуг, які надаються соціальним педагогам на базі громадського центру

У представників цільової групи СІН існує не одна, а цілий комплекс проблем побутового, медичного, юридичного і психологічного характеру. Проблеми, які пов’язані зі збереженням та підтримкою здоров’я, часто не є пріоритетними — їх випереджає потреба в особистісній безпеці, бажання позбутися від хронічного стресу, голоду та самоти.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги», соціальні послуги — це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя [12].

Серед послуг, які гарантовано повинні надаватися СІН, слід виокремити перелік «Мінімальний пакет послуг для СІН», такі соціальні послуги:

— надання клієнту інформації у формі специфічної інформаційної брошури;

— обмін використаних шприців на нові стерильні;

— надання клієнту спеціальної консультації соціального педагога.

Комплексний пакет послуг — визначена система послуг, яка охоплює всілякі потреби клієнтів (представника уразливої групи) — медичні, соціальні, психологічні, побутові, з ціллю поліпшення якості життя, подальшій реабілітації і ресоціалізації, та збереження здоров’я. Уся діяльність організації направлена на зміну ризикованої поведінки, досягнути це можливо лише шляхом надавання різних послуг, які необхідні конкретному клієнту у його життєвій ситуації, залучення клієнта до активної участі в профілактичних програмах та заходах, формування необхідних соціальних навичок, зрозуміти суспільні норми і правила, допомогти стати повноцінним членом суспільства [39; с 18].

Серед таких послуг можуть бути:

— переадресація, направлення до іншого фахівця відповідно до індивідуальних потреб клієнта;

— допомога у вирішенні правових питань;

— добровільне дотестове консультування щодо ВІЛ — інфекції, ІПСШ та гепатитів В і С;

— допомога в оформленні юридичних документів;

— мотиваційне консультування СІН щодо зміни поведінки;

— консультації психолога;

— консультації медичних фахівців — нарколог, терапевт, психотерапевта, інфекціоніста, стоматолога, гінеколога, дерматовенеролога і т. д

— консультації соціального педагога та соціального працівника;

— організація груп взаємодопомоги СІН;

— консультації з працевлаштування;

— соціальний супровід;

— консультування найближчого оточення клієнтів;

— забезпечення доступності ЗПТ особам, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом, через направлення до спеціалізованих закладів та установ, сприяння в отриманні послуг у цих установах;

— забезпечення доступності послуг у реабілітації та ресоціалізації, через переадресацію та направлення до спеціальних закладів;

— надання за призначенням протизапальних та антисептичних лікарських засобів, перев’язочних матеріалів, вітамінів у комплексі із консультацією медичного працівника;

— надання гуманітарної допомоги [28; с 297].

Надавати соціальні послуги СІН згідно з Законом України «Про соціальні послуги» та стандартом соціальних послуг для СІН можуть:

— установи та заклади державного сектору, до яких відносяться суб'єкти, що надаються соціальні послуг з профілактики ВІЛ/ІПСШ та ускладнень, знаходяться у державній власності, управління якх здійснюється центральними органам виконавчої влади [9; с. 54];

— установи та заклади комунальної власності, які надають соціальні послуг з профілактики ВІЛ/ІПСШ, що є супутніми при вживанні наркотиків, і підпорядкуванні органів місцевого самоврядування;

— організації недержавного сектору, до них відносяться громадські, благодійні, релігійні та комерційні організації, діяльність яких пов’язана з наданням соціальних послуг із профілактики ВІЛ/СНІДу;

— фізичні особи, діяльність яких пов’язана з наданням соціальних послуг із профілактики ВІЛ/СНІДу, що є супутніми при вживанні наркотиків. 12]

Громадські центри зменшення шкоди є важливими елементом ефективної профілактики ВІЛ та інструментом в процесі зміни ризикової поведінки, як основна стратегічна мета профілактики ВІЛ серед ПІН, ЖКС ставить запобігання або ослаблення негативних фізичних, соціально-економічних та правових наслідків ризикованої поведінки цих категорій населення як для них самих, так і для всього суспільства.

Кожен центр зменшення шкоди, виходячи з потреб цільової групи, інституційних і фінансових можливостей, формує свій набір послуг, які надаються відвідувачам. Як правило, центри, що працюють в Україні, надають стандартний набір послуг, який регламентується в типовому проекті [15; с 58].

До базових послуг, які надають більшість суспільних центрів, відносяться: соціально-медичні, соціально-психологічні, юридичні, соціально економічні, побутові, профорієнтація і навчання навикам. При наданні послуг персонал повинен проявляти до клієнтів максимальну чуйність, увічливість, увагу, витримку, передбачливість, терпіння, завжди враховувати їх фізичні і психічний стан.

1. Соціально-медичні услуги:

— проведення кваліфікованого консультування;

— проведення первинного медичного огляду й первинної санітарної обробки;

— напрям на тестування на Віл-інфекцію (з використанням швидких тестів на виявлення антитіл на Віл-інфекцію) у лікувально-профілактичних установах;

— проведення добровільного дотестового консультування на Віл-інфекцію;

— напрям на обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом (в т.ч. з використанням швидких тестів або діагностика в умовах лабораторії) до лікувально-профілактичних установ;

— напрям до лікарів-фахівців для надання медичної допомоги (консультування, діагностика, лікування) у разі потреби;

— направлення в профілактичні програми з ВІЛ/СНІД/ІПСШ, при необхідності в програми догляду та підтримки, АРТ, ЗТ, реабілітації та ресоціалізації наркозалежних;

— напрям на діагностику туберкульозу;

— організація, проведення інформаційно-освітніх групових занять для клієнтів ГЦ за участю медичних працівників; [12]

Якщо є така необхідність, організовується екстрена медико-психологічна й екстрена долікарська допомога, які повинні забезпечити невідкладне медико-психологічне консультування клієнтів, надання допомоги в мобілізації їх фізичних і духовних ресурсів, у визначенні попереднього діагнозу тощо.

Проведення усіх медичних маніпуляцій повинне проходити з дотриманням інструкцій щодо безпеки праці та повинне бути здійснене з максимальною акуратністю й обережністю без заподіяння шкоди клієнтові [8., 99].

У ході консультування з соціально-медичних питань соціальний — педагогом повинна бути надана кваліфікована допомога клієнтам у правильному розумінні й вирішенні конкретних соціально — медичних проблем за участю лікарів: вплив і наслідки вживання алкоголю, токсичних та наркотичних речовин; шляхи ураження венеричними хворобами; засоби контрацепції; шляхи інфікування ВІЛ та способи його уникнення; заходи, які потрібно вжити у разі передозування та абсцесів, безпечна статева поведінка; збереження репродуктивного здоров’я, планування сім'ї, гігієна харчування, подолання шкідливих звичок, профілактика різних захворювань. Обов’язковим є консультування щодо проблем ВІЛ/СНІДу, інфекції, які статевим шляхом. За індивідуальним запитом клієнтам до консультування можуть бути включені питання АРВ-терапії, замісної терапії, лікування наркозалежності тощо [23., 99].

Сприяння в одержанні направлення в стаціонарні медичні установи повинне бути здійснене строго відповідно до показань (стан здоров’я, й ін.), що підтверджує необхідність такого направлення, і повинне задовольняти законні вимоги клієнтів[19; с 78].

2. Соціально-психологічні услуги:

— проведення кваліфікованого консультування;

— проведення психодіагностики;

— проведення психокорекції;

— сприяння створенню і підтримка діяльності груп взаємодопомоги, ініціативних груп, забезпечення умов їх проведення;

— організація і проведення тренінгів для клієнтів ГЦ;

— підготовка волонтерів для роботи за принципом «рівний-рівному» (тренінги, інформаційно-освітні заняття та т. і);

— мотивування для участі в профілактичних програмах з ВІЛ/СНІД/ІПСШ, при необхідності в програми догляду та підтримки, АРТ, ЗТ, реабілітації та ресоціалізації наркозалежних;

— мотивування на тестування на Віл-інфекцію (у т.ч. з використанням швидких тестів на виявлення антитіл на Віл-інфекцію) у лікувально-профілактичних установах;

— мотивування на обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом (в т.ч. з використанням швидких тестів або діагноста в умовах лабораторії) у лікувально-профілактичних установах;

— мотивування на діагностику туберкульозу у разі потреби на лікування в лікувально- профілактичних установах;

— надання психопрофілактичної;

— надання психотерапевтичної допомоги;

— мотивування та направлення до програм реабілітації та ресоціалізації наркозалежних, а також сприяння в їх отриманні;

У ході психологічного консультування необхідно надавати кваліфіковану допомогу щодо, налагодження між особистих стосунків для попередження й подолання сімейних конфліктів, налагодження подружніх та інших значущих відносин. Соціально-психологічне консультування повинно базуватися на отриманні від клієнта інформації і включати в себе обговорення з ним соціально-психологічних проблем, допомогу в розкритті й мобілізації внутрішніх ресурсів, спільне вирішення проблеми тощо.

Психодіагностика і обстеження особистості повинні базуватися на результатах визначення та аналізу психічного стану, індивідуальних особистостей клієнта, що впливають на відхилення в його поведінці і взаєминах з оточуючими людьми [46; с 18]. Результати психодіагностики повинні дати необхідну інформацію для складання прогнозу й розробки рекомендації щодо проведення конкретних заходів [31; с 99].

Психокорекція як активний психологічний вплив повинне забезпечувати подолання або послаблення відхилень у розвитку, емоційному стані й поведінці клієнтів (несприятливих форм емоційного реагування і стереотипів поведінки окремих осіб, конфліктних відносин батьків з дітьми, порушень спілкування з оточуючими), що дозволить перевести ці показники у відповідність із віковими нормами й вимогами соціального середовища. [32; с 23].

Психотерапевтична допомога повинна сприяти ефективному вирішенню клієнтами проблем, які лежать в основі життєвих труднощів і особистісних конфліктів. Крім того, вона повинна сприяти подоланню в сім'ї гострої психотравмуючої або стресової ситуації що негативно впливає на здоров’я і психіку, неадекватних форм поведінки, соціальній дезадаптації [36; с 17].

Психопрофілактична й психологічна робота повинна сприяти формуванню у клієнта потреби в психологічних знаннях і бажані використовувати їх для роботи над собою й своїми проблемами, створенню умов для повноцінного психічного розвитку особистості на кожному віковому етапі, своєчасному попередженню можливих порушень установлені й розвитку особистості клієнта [47; с 67].

Бесіди, спілкування, вислуховування, підбадьорення, мотивація до активності, психологічна підтримка життєвого тонусу, повинні забезпечувати зміцнення психічного здоров’я клієнтів, підвищення стійкості до стресу й психічної захищеності [43;с 55].

Психологічний тренінг, як активний психологічний вплив повинні зняти наслідки психотравмуючих ситуацій, нервово-психічної напруженості, формувати особистісні передумови для адаптації до умов, що змінюються, прищеплювати клієнтам, які хочуть перебороти асоціальні форми життєдіяльності, соціально — значущі норми поведінки тощо.

Залучення клієнтів до участі в групах взаємодопомоги, клубах спілкування повинні забезпечити надання їм допомоги у виході зі стану дискомфорту (якщо він є), підтримку й зміцнення психологічного здоровя, підвищення стійкості до стресу, підвищення рівня психологічної культури, у першу чергу, в сфері міжособистісних відносин і спілкування, а також подолання внутрішньо особистісних конфліктів [29;с 45].

Реабілітація і ресоціалізація повинні сприяти здатності людини до життєдіяльності в самому середовищі. Соціальна реабілітація є частиною й умовою нормальної соціальної адаптації особистості.

3. Інформаційно-освітні, довідкові послуги:

— надання друкарської та усної інформації про роботу ГЦ (перелік, вміст послуг та форми, умови їх надання; розклад роботи співробітників ГЦ і т.д.);

— надання необхідній інформації з питань ВІЛ/СНІД/ІПСШ/ТБ, зміни ризикованої поведінки, в програмах СВ, ЗПТ, АРТ і так далі (у вигляді інформаційно-освітніх друкарських та видео-матеріалів, в усній формі, індивідуально, шляхом проведення праці в групі;

— надання інформації про роботу інших організацій, установ, служб, послуги яких відповідають потребам клієнта [44; с 170].

4. Юридичні послуги:

— консультації юриста, роз’яснення вмісту правових документів;

— надання правової допомоги (відновлення та оформлення документів, здобуття пільг та субсидій і т. п).

— юридична підтримка в разі затримання клієнтів правоохоронними органами або залучення до дисциплінарної і матеріальної відповідальності;

— представлення інтересів клієнта в суді (у випадку необхідності) [60; с 63].

5. Соціально-економічні послуги:

— надання інформаційно-освітніх довідкових матеріалів;

— надання засобів індивідуального захисту (шприців, презервативів, дезінфектантів, жіночих пакетів, лубрикантів).

— перенаправлення в служби соціального захисту (отримання консультацій з питань різних соціальних виплат, допомога в працевлаштуванні, у відновленні документів;

— надання у разі потреби гуманітарної допомоги (одяг, продукти харчування та ін).

Надання матеріальної допомоги клієнтам повинне відбуватися у межах, встановлених соціальними службами, Службою норм [48; с 18].

6. Побутові услуги:

— організація дозвілля. Сюди входить як дозвілля на території центру (настільні та комп’ютерні ігри, вечори відпочинку, спортивні змагання і тому подібне), так і виїзні заходи;

— надання гарячих обідів або легких закусок (чай, кава, печиво);

— забезпечення можливості переночувати (робота в якості центру тимчасового перебування). Ця послуга — надання нічлігу (у Україні практично не застосовується із-за організаційних і юридичних складнощів;

— організація роботи з дітьми клієнтів (дитяча кімната, центр денного перебування для дітей);

— забезпечення гігієнічних потреб (душ, прання, прасування одяг і т.п.);

— послуги перукаря. [51., 74]

7. Працевлаштування, профорієнтація і навчання навикам:

— кваліфіковане консультування;

— профорієнтація;

— сприяння у працевлаштуванні;

— організація професійної перепідготовки з метою перекваліфікації, соціалізації;

— пошив/ремонт одяг, курси кроєння і шиття;

— курси комп’ютерної письменності [52; с 84].

У ході консультування соціальний педагог з питань працевлаштування та самозайнятості клієнтам повинні бути роз’ясненні їхні права й можливості відповідно до нормативних актів та інших документів, що стосуються розвитку сімейного підприємництва, надомних промислів. Крім, цього повинна бути надана кваліфікована допомога у вирішенні цих чи інших питань підтримки й поліпшення матеріального становища й життєвого рівня сім'ї клієнтів.

Сприяння у вирішенні питань зайнятості повинне полягати в наданні клієнтам об'єктивної інформації щодо стану даної проблеми в їхніх населених пунктах, наданні практичної допомоги в пошуку та виборі місця й характеру роботи (тимчасова або сезонна, зі скороченим робочим днем, вдома), у сприянні навчанню на курсах перепідготовки через служби зайнятості [59; с 54 ].

Хоча дані послуги і є базовими, надають їх далеко не всі українські центри. Якщо надання всього комплексу соціальних послуг, як правило, не є проблемою для центру, то побутові послуги обмежуються організацією дозвілля та забезпеченням гігієнічних потреб. Багато в чому це залежить від розміру приміщення, в якому розташовується центр, кількості персоналу та потреб клієнтів.

Аналіз діяльності суспільних центрів, що працюють в Україні, дозволяє відзначити і деякі інноваційні послуги з організації дозвілля клієнтів — вони виявляються лише у одному або декількох центрах:

— бібліотека, зібрана по запитах клієнтів;

— заняття фітнесом;

— заняття східними танцями;

— курси медитації;

— настільний теніс і проведення турнірів серед клієнтів;

— створення і підтримка веб-сайту;

— курси англійської мови (за підтримки волонтерів Корпуси світу США);

— групи креативної творчості, арт-терапія;

— проведення днів іменинника і дитячих ранків;

— тренінги для волонтерів.

Надання цих і інших послуг багато в чому залежить від можливостей конкретного центру, наявність фахівців з тієї або іншої спеціальності та потреб клієнтів [57; с 184].

Залежно від об'єму послуг що надають, приблизний штат центру повинен включати адміністраторів медико-соціальний персонал, зокрема психолога, соціальних педагогів, соціальних працівників та бажано юриста.

Соціальні - педагогічні послуги можуть включати:

— кваліфіковане консультування;

— соціально — педагогічну діагностику;

— соціально — педагогічне обстеження;

— соціально — педагогічну корекцію [33; с. 23].

У ході соціально — педагогічного консультування повинна бути надана кваліфікована допомога клієнтам у правильному розумінні й вирішенні ними соціально — педагогічних проблем (наприклад: відносини з батьками, дітьми виховання й розвиток дітей і підлітків, формування подружніх і сімейних відносин, включаючи сексуальні, попередження й подолання педагогічних помилок, міжособистісних відносин у сім'ї тощо) [58; с 14].

Соціально — педагогічна діагностика й обстеження особистості повинні дати об'єктивну оцінку її стану для надання, відповідно до встановленого діагнозу, ефективної педагогічної допомоги клієнтові, установлення форми та рівня соціальної дезадаптації клієнта, визначення його інтелектуального розвитку, вивчення його схильностей тощо. Діагностика та обстеження повинні бути проведені з використанням сучасних засобів, апаратури, тестів, на підставі всебічного вивчення особистості клієнта.

Соціально — педагогічна повинна забезпечуватися наданням кваліфікованої й ефективної педагогічної допомоги батькам (у формі бесід, роз’яснень, рекомендацій і т. п) у подоланні й виправленні допущених ними педагогічних помилок або конфліктних ситуацій у сім'ї, що травмують особистість, а також у виправленні неадекватних установок і форм поведінки членів сім'ї і тощо [11; с 139].

1.4 Моделі організації соціально — педагогічної роботи з надавання комплексних послуг споживачам ін'єкційних наркотиків

Для розуміння ролі громадських центрів зниження шкоди у впровадженні комплексного пакету послуг з профілактики ВІЛ/ІПСШ серед уразливих груп важливо розглянути основні моделі надання цього пакету.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой