Особливості проведення занять фізичною культурою з дорослим населенням

Міністерство освіти і науки України Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Інститут фізичної культури Кафедра БОФК

Реферат

Особливості проведення занять з дорослим населенням

Виконавець: студент 924 групи

Інституту фізичної

Гриценко Василь Науковий керівник:

Гуменна О.А.

Кандидат біологічних наук Суми 2007

Зміст Вступ

1. Особливості фізичного розвитку і фізичної підготовленості осіб молодого і зрілого віку

2. Особливості проведення занять фізичними вправами в режимі трудового дня

3. Заняття гігієнічною і реактивною фізичною культурою

4. Секції ЗФП

5. Групи здоров’я Висновок Перелік використання джерел

Вступ Актуальність — з завершенням загальної професійної освіти люди розпочинають багаторічну трудову діяльність. У цьому зв’язку фізична культура є одним із факторів, який надає позитивний вплив на трудову діяльність людини в сучасному виробництві.

Зв’язки фізичної культури з трудовою діяльністю просліджуються в багатьох аспектах.

1. Любий трудовий процес має фазу впрацювання, а при його великій тривалості і напруженості також і фазу зниження працездатності. Засоби фізичного виховання прискорюють впрацювання, уповільнюють падіння працездатності і продуктивності праці, сприяють більш швидкому відновленню втраченої в процесі праці нервово-психічної і м’язової енергії.

2. Деякі сучасні види праці характеризуються малою м’язовою активністю (гіподинамією) або локальним навантаженням на окремі частини тіла, на окремі функції організму. Засоби фізичного виховання дозволяють попередити відхилення у фізичному стані і розвитку, виникаючи в силу специфіки даної праці.

3. В сучасному виробництві поки що не виключені фактори й умови, створюючи можливість професійних захворювань. Засоби фізичного виховання в значній мірі виконують профілактичну функцію і знижують ймовірність появи типових захворювань і травм.

4. Ряд видів праці вимагає спеціальної фізичної підготовленості, яка може бути забезпечена тільки специфічними засобами і методами фізичної підготовки.

5. У сучасному виробництві у зв’язку з науково-технічним прогресом спостерігається тенденція зміни професії у працівників. Гарна загальна фізична підготовленість розширює можливості для відповідної адаптації оволодіння новими професіями.

Впровадження фізичної культури в наукову організацію праці (НОП) є суттєвою необхідністю. НОП, засновуючись на постійному використанні досягнень науки і передового досвіду, передбачає оптимальну взаємодію людей і техніки в єдиному виробничому процесі з метою підвищення продуктивності праці. Впровадження фізичної культури в НОП суттєве соціально-економічне значення. Це визначається поперед за все роллю фізичної культури як невід'ємного фактора досягнення високої працездатності, гарної фізичної підготовленості і зміцнення здоров’я.

Головною метою впровадження фізичної культури в систему НОП в суспільстві є сприяння підвищенню продуктивності праці на базі зміцнення здоров’я і всебічного гармонійного фізичного розвитку працівників.

Ця мета конкретизується в наступних специфічних завданнях, вирішуваних засобами фізичної культури в процесі трудової діяльності.

1. На етапі навчання професіям (в коледжах професійної освіти, училищах, вузах) забезпечити необхідний рівень професіно-прикладної фізичної підготовленості до обраної трудової діяльності (тобто підвищити рівень специфічних для обраної професійні рухові уміння і навички).

2. в процесі безпосередньої трудової діяльності (тобто на протязі робочого дня) сприяти оптимальній динаміці (прискоренню впрацювання, підтриманню високої працездатності і уповільненню темпів її зниження).

3. В після робочий час шляхом спеціально спрямованого активного відпочинку сприяти відновленню працездатності, а також усуненню негативних здвигав у фізичному стані організму, викликаних несприятливими умовами праці.

Від успішного вирішення перерахованих завдань в немалому ступені залежать здоров’я людини, її творче довголіття і суспільно корисна активність [14, 281].

Актуальність розглядаємої роботи складається у вивченні особливостей проведення занять фізичною культурою з дорослим населенням.

Мета роботи: вивчити особливості проведення фізкультурних занять в режимі трудового дня та у побуті працівників.

Задачі роботи: 1) розглянути особливості фізичного розвитку і фізичної підготовленості осіб молодого і зрілого віку;

2) розглянути особливості проведення занять фізичною культурою в режимі трудового дня;

3)розглянути особливості проведення секційних та самостійних занять фізичною культурою та спортом;

4) розглянути особливості прведення занять гігієнічною, рекреативною, оздоровчо-реабілітаційною фізичною культурою.

Методи дослідження: 1) аналіз науково-методичних джерел;

2) спостереження.

Практична значимість цієї роботи полягає у впровадженні занять фізичною культурою і спортом в життя дорослого населення.

1. Особливості фізичного розвитку і фізичної підготовленості осіб молодого і зрілого віку Вік від 18 до 29 років прийнято вважати молодіжним, а від 30 до 55 років (жінки) і 60 років (чоловіки) — зрілим.

У віковому інтервалі 18−29 років у людини зберігається високий рівень тренує мості рухової функції, особливо її силових проявів і працездатності, складаються сприятливі передумови для занять різними видами спорту і досягнення в них високих спортивних результатів.

У віковому інтервалі 30−60 років настає повільне, але невідхильне зниження ряду показників фізичного потенціалу людини. Причому маса тіла, частота дихання, систолічний тиск змінюються в бік збільшення, а показники фізичної підготовленості знижуються. М’язи людини зрілого віку в основному зберігають свої функціональні якості, але регресивні зміцнення морфологічних характеристик апарату руху помітні вже після 30−35 років. Це відноситься перш за все до зниження еластичності зв’язочного апарату, зниження його міцності, зростанню хрупкості кісток, окостенінню ряда елементів хребтового стовпа, зниженню рухливості в суглобах. Після 30 років пов’язано також зі зниженням збуджує мості нервових центрів і м’язів і зменшенням їх лабільності. З віком помітно погіршуються координаційні здібності, знижується здібність до засвоєння нових рухів. Знижується також продуктивність розумової діяльності, головним чином в кількісних параметрах, що призводить до більш швидкої втомлюваності.

Сучасні дані геронтології свідчать про те, що інволюційний період розвитку людини починається в 30−35 років, коли здійснюється перехід від першого зрілого віку до другого. Цей період, як плато, розділяє еволюційні і інволюційні періоди розвитку.

Характер вікових змінень морфофункціональних якостей апарату руху людини залежить від способу життя, рівня, змісту його фізичної активності. Наукові і практичні данні говорять про те, що в принципі можливо керувати процесом і інволюційних змінень, уповільнюючи регрес організму за допомогою раціональної рухової діяльності. Правильнеа організація фізичної активності у відповідності з віковими особливостями людини передбачає систематичне фізичне тренування з середньою і невисокою інтенсивністю навантажень, різноманітних за характером впливів на організм.

Виходячи з природних можливостей організму людям у віці до 50 років можна виконувати фізичні навантаження помірного розвиваючого характеру у межах 60−75% власного МВК, а старші 50 років — підтримуючи навантаження у межах 50% в МВК [9, 201].

Обидва ці типи навантажень можна визначити по частоті пульсу, так як між УСС і МВК досліджена лінійна залежність. Рівень аеробних витрат, який забезпечує те чи інше виконуєме фізичне навантаження.

В молодому і зрілому віці рекомендується займатися фізичними вправами не рідше 3 разів на тиждень з додатковим заняттям оздоровчого або рекреаційного характеру. Тривалість заняття не повинне перевищувати 2 години для осіб молодого віку і 1,5 години для людей зрілого віку. Слід відмітити, що інтенсивність занять на початковому етапі не повинне перевищувати 40−45% МПК.

Активні заняття майже в любому віці підвищують життєвий тонус організму, протидіють різним видам захворювань, особливо серцево-судинних і застудних. Люди зрілого віку, систематично займаючись фізичною культурою, в 2−3 рази рідше хворіють, а за фізичною підготовленістю і станом здоров’я прирівнюються до осіб на 10−15 років молодших за себе [8, 283].

2. Особливості проведення занять фізичними вправами в режимі трудового дня Безпосередньо у рамках трудового процесу фізична культура представлена головним чином виробничою гімнастикою, яка має в основному три форми: 1) вступна гімнастика; 2) фізкультпаузи; 3) фізкультхвилинки. Для розуміння їх суті і відмінних особливостей необхідно розглянути динаміку працездатності людини на протязі робочого дня, так як безпосереднє розуміння всих цих форм виробничої гімнастики заключається насамперед в оптимальному управлінні динамікою працездатності, у сприянні максимальній продуктивності праці без уроку для здоров’я працюючих.

Працездатність людини на протязі робочого дня передбачає ряд закономірних послідовних змін. Звичайно при достатньо високому темпі трудових дій, при значній інтенсивності і тривалості робочого дня показники працездатності спочатку зростають, потім стабілізуються і, наприкінці, знижуються. При цьому спостерігається чергування трьох періодів:

— період впрацювання (приблизно перші 1−2 години роботи). В цей період відбувається відповідна координаційна настрійка в різноманітних системах організму, в особистості, концентрується увага, встановлюються необхідний темп, ритм і точність робочих операцій;

— період стабілізації (середня тривалість 4−5 годин). В цей період спостерігаються стійкі, підвищені показники працездатності;

— період зниження працездатності (період втомлення). Вік характеризується прогресуючим зниженням продуктивності праці.

Таке змінення може повторитись за зміну двічі - до і після обідньої перерви. Після обіду знову потрібний додатковий час впрацьовування, який значно коротший, ніж початкове ранкове впрацювання. Період втомлення після обіду виражений більш сильно, і саме втомлення настає раніше, ніж до обіду, тобто фраза відносно стійкого стану працездатності більш коротка. Нерідко на фоні зниження працездатності в кінці робочого дня вона може тимчасово підвищитись. Це явище отримало назву «кінцевого пориву». Воно виникає в силу мобілізації працюючих систем як своєрідна психологічна реакція на момент попереднього закінчення роботи [12, 193].

Динаміка працездатності на протязі робочої зміни залежить не тільки від внутрішніх факторів (стану різноманітних органів і систем організму), але також і від зовнішніх факторів: характер виробничої діяльності, психічне навантаження, гігієнічні умови, кваліфікація працюючого, його вік, стать, стаж і фізичний стан організму, спрямоване використання фізичної культури (виробнича гімнастика).

Вступна гімнастика — організоване, систематичне виконання спеціально підібраних вправ перед початком роботи з метою скорішого впрацювання організму. Вступна гімнастика вирішує наступні завдання: підвищити життєдіяльність організму, сприяти створенню робочої обстановки і тим самим скоротити період «входження» в роботу. З одного боку, це сприяє покращенню робочої обстановки і тим самим скоротити період «входження» в роботу. З одного боку, це сприяє покращенню і зміцненню здоров’я працюючих, а з другого — підвищує продуктивність їх праці. Приблизна тривалість вступної гімнастики 5−7 хв. Типовий комплекс вступної гімнастики складається з 6−8 вправ, близьких до робочих рухів, які надають різнобічний вплив на організм. Темп виконання вправ повинен бути таким, як звичайний темп робочих рухів або декілька вище. Фізичні вправи допомагають відновити координаційні механізми, підвищують збудливість і функціональну рухливість (лабільність) нервово-м'язового апарату і аналізаторів, сприяють більш швидкому входженню в темп і ритм робочих рухів.

Відповідно закономірностям впрацювання, деякі з вправ повинні, особливо в заключній частині комплекса, моделювати трудові дії, тобто наближено відтворити їх особливості, в особистості елементи координації, темп і ритм рухів (якщо трудова діяльність динамічного стереотипу). Те ж відноситься до факторів психічної настройки. Її можуть сприяти ідеомоторні, психорегулюючі вправи і відповідно підібраний музичний супровід [7, 518].

Фізкультурна пауза — виконання фізичних вправ в період робочої зміни з метою досягнення термінового активного відпочинку для профілактики зниження працездатності на протязі робочого дня. Число і періодичність включень фізкультурних пауз залежать від особливостей трудового процесу, поперед за все від його напруженості. Вони проводяться біля робочих місць при появі перших ознак втомлення. Звичайно першу з фізкультпауз (при помірній напруженості праці) проводять через 2,5 — 3 години після початку роботи, а наступну — через 1,5 — 2 годин після обіду. Комплекс звичайно складається з 5 — 7 вправ. Вправи повинні підбиратись так, щоб вони забезпечували переключення діяльності на м’язеві групи, не приймаючи участі в основній роботі і в меншому ступені не приймаючи участь у трудовому процесі. Якщо ж трудові рухи відрізняються великим різноманіттям, то широко використовуються розтягуючі, розслабляючі і дихальні вправи. Разом з тим в заключній частині паузи повинні бути представленні вправами, настроюючи на трудові рухи.

Загальна динаміка фізичного навантаження під час фізкультурної паузи у всіх випадках, коли трудові дії не відносяться до важкої фізичної праці, характеризуються поступовим наростанням. У працівників же важкої фізичної праці фізкультурна пауза відрізняється на протязі більшої своєї частини невисоким фізичним навантаженням і лише деяким його підвищенням в заключній частині [11, 167].

Фізкультурні хвилини представляють собою короткочасні перерви в роботі порядку від 1 до 3 хв., коли виконуються 2−3 фізичних вправи. Основне призначення фізкультхвилинок — розслабити працюючі м’язові групи, посилити діяльність серцево-судинної системи і усунути застійні явища у слабко навантажених ділянках тіла, тобто дати короткотривалий відпочинок організму. Число і періодичність включення фізкультхвилинок у трудовий процес також, як і при використані фізкультпауз, залежать від його особливостей. В середньому в режимі робочого дня вони виконуються від 2 до 5 разів незалежно від інших форм виробничої гімнастики.

В останній час поряд з фізкультурними хвилинками стали проводити по ходу трудового процесу мікропаузи відновлюваного і профілактичного характеру. В них входять частіше за все окремі, переважно локальні, рухи з елементами м’язевих напружень і розслаблень, потряхування кінцівками і зміна поз (наприклад, при роботах на конвеєрі, включаючи невеликі рухи руками і тривалу фіксацію робочої пози, а також короткочасні водні процедури (умивання, полоскання рук у теплих ванночках) та інші відновлювальні операції, на які відводиться 20−30 с. (кожен раз). По відповідним даним (Л.Н.Ніфонтова та ін.), мікро паузи можуть служити однією з корисних допоміжних форм виробничої фізичної культури [19, 523].

3. Заняття гігієнічною і реактивною фізичною культурою Основне призначення даного напрямку полягає в оперативній оптимізації організму людини в рамках повсякденного побуту і розширеного відпочинку.

Гігієнічну функцію в цьому аспекті виконує ранкова гімнастика; рекреативну, пов’язану з відновленням працездатності після трудового дня, — заняття різними видами, такими, як туристські походи, водний туризм, лижні прогулянки, купання і плавання, загартовуючи процедури і т. д.

Ранкова гігієнічна гімнастика є самою масовою, і широко розповсюдженою формою занять фізичними вправами людей розумової праці. Її основне призначення пов’язане з переводом організму від пасивного стану до діяльного, робочого.

Число вправ у комплексі звичайно коливається від 8 до 12, кожна повторюється 10−12 і більше разів. Тривалість виконання всих вправ складає 10−15 хв. Комплекс періодично оновлюється. Черговість вправ повинна виглядати приблизно так: спочатку ходьба, потягування і дихальні вправи; потім почергово виконуються вправи для м’язів плечового поясу, тулуба, черевного пресу, а також загального впливу (присідання, махи, випади, стрибки і вправи на розслаблення). В завершення дається спокійна ходьба, сполучаємо з дихальними вправами.

Гігієнічний ефект ранкової гімнастики зростає при проведенні водних процедур, виконуючих не тільки тонізуючу, але й загартовуючи функцію [2, 7].

Комплекс ранкової гігієнічної гімнастики для осіб, маючих невелику фізичну підготовленість.

1. В.п. — о.с., рухи до плечей. Випрямляючи руки вгору і відставляючи праву ногу назад, на носок, підняти голову і вигнутись — вдих; повернутись у в.п. — видих. Те ж, але відставляючи назад ліву ногу.

Темп повільний. Повторити 6−8 разів.

2. В.п. -о.с., руки в сторони. Присідаючи і опускаючи руки вниз, обхопити ними коліна — видих; повернутись у в.п. — вдих.

Темп повільний. Повторити 6−8 разів.

3. В.п. — лежачи на спині, руки на поясі. Зігнути ноги в тазостегнових і колінних суглобах; випрамляючи ноги, розвести їх в сторони; опускаючи прямі ноги, звести їх разом.

Темп середній. Дихання рівномірне. Повторити 6−8 разів.

4. В.п. — о.с. Зробити випад правою ногою вперед і одночасно підняти руку в сторони; повернутись у в.п. Те ж, але випад лівою ногою.

Темп середній, дихання рівномірне. Повторити 6−8 разів кожною ногою.

5. В.п. — стійка почина ширині ступні; руки трохи зігнуті в ліктьових суглобах; пальці зжаті в кулаки. Поперемінно, не розгинаючи, одну руку піднімати вперед — вгору, другу відводити назад — вперед.

Одночасно з рухом рук робити невеликі пружні присідання. Темп середній. Дихання рівномірне. Повторити 6−8 разів.

6. В.п. — стійка ноги нарізно, руки за головою. Нахилитись вправо — вдих; нахилитись вліво — видих.

При нахилах положення рук і голови по відношенню до тулуба не змінювати, ноги не згинати, рухи виконувати без зупинки.

Темп повільний. Повторити 6−8 разів

7. В.п. -о.с. Трохи згинаючи праву ногу, підняти ліву назад, руки в сторони, повернутись у в.п. Те ж, але відводити назад праву ногу.

Тулуб трохи нахилити вперед.

Темп повільний. Дихання рівномірне. Повторити 6−8 разів кожною ногою.

8. В.п. -о.с., руки на поясі. Стрибком поставити ноги нарізно, стрибком зіставити разом.

Темп середній, потім більш швидкий. Дихання глибоке, рівномірне. Повторити 8−10 разів.

9. Ходьба по кімнаті з поступовим уповільненням до заспокоєння дихання [15, 213].

Комплекс РГГ для маючих гарну фізичну підготовленість.

1. В.п. — стійка ноги нарізно, голова трохи нахилена вперед. Піднімаючи праву руку вгору до відказу, а ліву відводячи назад, припідняти голову — вдих; повернутись у в.п. — видих.

Темп середній. Повторити 8−10 разів.

2. В.п. — стійка ноги нарізно (можна трохи ширше плечей), руки вгорі. Нахилитись вперед, так, щоб пальцями рук торкнутись підлоги, — видих; повернутись у в.п. — вдих. При нахилі голову низько не опускати, ноги не згинати, п’ятки не відривати від підлоги.

Темп повільний. Повторити 8−10 разів.

3. В.п. — лежачи на спині на підлозі на килимку (або на підлозі), спираючись долонями об підлогу, одна нога піднята. Опустити одну ногу, одночасно піднімати другу.

Темп середній. Дихання рівномірне. Повторити 8−10 разів.

4. В.п. — о.с. Підняти руки вправо і одночасно праву ногу впередвліво — видих, повернутись у в.п. — вдих. Те ж, підняти руки вліво і ліву ногу вперед — вправо.

Опорну ногу не згинати. Плечі трохи повертати в бік руху рук, а таз — в сторону руху ніг.

Темп середній. Повторити в кожен бік 8−10 разів.

5. В.п. — лежачи на спині, стопи закріплені під кафом, руки на поясі. Не згинаючи спини, сісти — видих, повернутись у в.п. — вдих.

При переході в положення сидячи не нахиляти голову вперед, не горбитись. При опусканні потилиця повинна першою торкнутись підлоги.

Темп повільний. Повторити 8−10 разів.

6. В.п. — стійка ноги нарізно, руки за головою. Нахилитись вправо і, не роз'єднуючи пальців, випрямити руки вгору — вдих; повернутись у в.п. — видих. Те ж, але нахилитись вліво. При нахилах ноги не згинати, п’ятки не відривати від підлоги, положення голови по відношенню до тулуба не змінювати.

Темп повільний. Повторити 8−10 разів.

7. В.п. — стійка ноги на ширині ступні. Глибоко присісти на всій ступні, піднімаючи руки вперед — видих; повернутись у в.п. — вдих.

Під час присідання п’ятки не відривати, спину не згинати.

Темп повільний або середній. Повторити 8−10 разів.

8. В.п. — стійка ноги нарізно, права рука попереду, ліва, зігнута в ліктьовому суглобі, відведена назад, пальці зжаті в кулаки, тулуб трохи повернутий наліво. Поперемінно наносити удари лівою і правою рукою повертаючи тулуб то в правий, то в лівий бік.

Під час ударів голову не опускати.

Темп середній. Дихання рівномірне. Зробити кожною рукою 8−10 ударів.

9. В.п. -о.с., руки на поясі. Два стрибка ноги разом, два стрибки ноги разом і т.д.

Темп середній, дихання рівномірне, глибоке. Стрибки виконувати 15−20 с.

10. Ходьба з уповільненням до заспокоєння дихання [16, 262].

По мірі набуття міцної навички у виконанні РГГ в наступні комплекси вводяться нові вправи, збільшуються кількість повторень, розмах (амплітуда) рухів [16, 262].

Заняття рекреативною (відновлюваною) формою фізичної культури використовуються у вихідні і святкові дні, а також відпускний час з метою зняття кумулятивного втомлення, відновлення працездатності, зміцнення здоров’я і організації культурно-розважального дозвілля трудівників.

Одним з найбільш масових видів фізичної рекреації є туризм з використанням різноманітних засобів пересування — пішки, на велосипеді, лижах, байдарках.

Незамінним засобом фізичної рекреації, доступним для різного віку є лижні прогулянки. За оздоровчим ефектом вони займають провідне місце сфер різних фізкультурних занять.

4. Секції ЗФП Секції ЗФП створюються в колективах фізичної культури для бажаючих займатись фізичними вправами, але не проявивши схильності до занять визначеним видом спорту. Групи комплектуються по віковому і статевому признаками в кількості 20−25 чоловік в одній групі. Заняття проводяться 2−3 рази на тиждень в середньому по 1,5−2 годин кожне.

Головне завдання занять у акції складається у забезпеченні оптимального рівня всебічної фізичної підготовленості, гарантуючої збереження здоров’я і працездатності займаючихся. Засобами звичайно є самі різноманітні фізичні вправи, в тому числі з легкої атлетики, основної гімнастики, спортивних і рухливих ігор, плавання і т.д. Ці засоби легко піддаються дозуванню і в той же час ефективно впливають на життєво важливі функції організму. Удільна вага фізичної підготовки значно більше, ніж технічної. Навчання техніці може бути обмежене правильним засвоєнням руху до рівня рухового уміння (тобто безпомилкове виконання основи техніки, його просторових, часових і динамічних характеристик).

В рамках безпосередньо фізичної підготовки перевага віддається вихованню загальної витривалості і сили основних м’язевих груп рухового апарату.

Методика занять здійснюється у відповідності з методичними принципами фізичного виховання. Дотримується також трьох структурна побудова заняття, тобто зберігаються підготовча, основна і заключна частини та їх змістовими і методичними установками [7, 512].

5. Групи здоров’я Групи здоров’я формуються з урахуванням стану здоров’я, а також віку, статі і рівня фізичної підготовленості. Чисельність займаючихся в одній групі може бути від 15 до 20 чоловік. Заняття носять загальнооздоровчий характер для людей, не маючих серйозних відхилень у стані здоров’я і спеціально спрямований лікувальний характер з урахуванням специфіки захворювання.

Основними засобами є легкодозуємі за навантаженням вправи основної гімнастики, плавання, легкої атлетики, кращий оздоровчий і тонізуючий ефект досягається при комплексному використанні різноманітних вправ.

Заняття проводяться звичайно 3 рази на тиждень по 46−90 хв. Моторна щільність занять спочатку невисока — 40−45%, в подальшому може поступово збільшуватись до 60%.

В методиці проведення занять центральне місце займає суворо індивідуальне дозування навантаження і відпочинку. Міра досяжності визначається методистом, лікарем і самим займаючимся. Навантаження вважається досяжним, якщо після занять спостерігаються невелика і приємна втомленість, відчуття задоволення, невелике потовиділення.

Проведення занять груп здоров’я ділиться на чотири етапи.

Перший етап (тривалістю до двох місяців) передбає втягування організму займаючихся у тренування, адаптацію серцево-судинної і дихальної систем, опорно-рухового апарату до навантажень.

На другому етапі (5−6 місяців) заняття спрямовані на зміцнення здоров’я, фізичний розвиток. Необхідно підвищити у порівнянні з першим етапом об'єм і інтенсивність виконання вправ.

Третій етап (2−3 роки) характерний підвищенням фізичної підготовленості, подальшим тренуванням серцево-судинної і дихальної систем, ОРА.

Четвертий етап призваний забезпечити високий рівень фізичної підготовки і працездатності, зберегти на можливо більш тривалий строк гарний стан здоров’я. Заняття проводяться 2−3 рази на тиждень по 1,5 — 2 години для першої групи; по 70−90 хв. — для другої групи і по 45−60 хв. Для третьої медичної групи (2 рази на тиждень).

Висновки Розглянувши в даній роботі особливості проведення занять з дорослим населенням, ми прийшли до наступних висноків:

1) займаючимся фізичними вправами в молодому і середньому віці рекомендуються сезонні зміни видів занять мінімум два, максимум чотири рази на рік. Тренування слід проводити не більше трьох разів на тиждень з додатковим заняттям оздоровчого і рекреаційного характеру. Тривалість заняття не повинна перевищувати 2 години для осіб молодого віку і 1 — 1,5 годин — для людей середнього і похилого віку;

2) щоденна ранкова гімнастика повинна бути обов’язковим елементом режиму для людей молодого і зрілого віку. Вона включає в себе 8−12 вправ, які повторюють 10−12 разів і триває 10−15 хв.;

3) у вихідні дні широко використовуються заняття рекреативною фізкультурою. До них входять прогулянки пішки, на велосипеді, на лижах, купання і плавання в річці, водоймищі, різноманітні масові ігри і т.ін.;

4) обов’язковими повинні бути заняття фізичними вправами в процесі робочого дня. До них відносяться вступна гімнастика, фізкультурна пауза, фізкультурна хвилинка, призначення яких відновити працездатність організму;

5) у після робочий час молодь і особи зрілого віку можуть займатись у групах ЗФП, групах здоров’я, секціях з видів спорту, а також самостійно. Заняття проводяться за загальноприйнятою схемою: підготовча, основна, заключна частини, кожна з яких вирішує конкретні завдання. Під час проведення занять повинен здійснюватись контроль і самоконтроль.

Перелік використання джерел фізична культура дорослий населення

1. Берман А. Е. Путешествие на лыжах, — М.: ФиС, 1968.

2. Гриненко М. В., Решетников Г. С. Начинайте день с зарядки, — М.: Знание, 1981.

3. Дударев И. Л., Путивльский И. И. Тренуйся сам, — К.: Здоров’я, 1986.

4. Душанін С.А., Пирогова О. А., Іваненко Л. Я. Оздоровчий біг, — К.: здоров’я, 1981.

5. Иващенко Л. Я., Страпко Н. П. Самостоятельные занятия физическими упражнениями, — К.: Здоровье, 1988.

6. Коренберг В. Б. Твоя гимнастика, — М.: ФиС, 1977.

7. Матвеев Л. П. Теория и методика физической культуры, — М.: ФиС, 1991.

8. Пирогова Е. А. Физическая культура, здоровье, долголетие, — К.: Знание, 1983.

9. Бальсевич В. К., Запорожаков В. А. Физическая активность человека, — К.: Здоровье, 1987.

10. Сотникова М. П. Бег для здоровья, — М.: ФиС, 1983.

11. Основа теории и методики физической культуры. Под. ред. А. А. Гужаловского, — М.: Просвещение, 1986.

12. Теория и методика физичесокго воспитания. Под. ред. Л. П. Матвеева, А. Д. Новикова, — М.: ФиС, 1976.

13. Тория и методика физического воспитания. Под. ред. Б. А. Ашмарина, — М.: Просвещение, 1990.

14. Холодов Ж. К., Кузнецов В. С. Теория и методика физического воспитания и спорта, — М.: Academia, 2002.

15. Физическая культура в семье. Издание II, дополнительное, — М.: ФиС, 1981.

16. Физкультура для всей семьи. Под. ред. Т. В. Козловой, — М.: ФиС, 1988.