Особливості професійного відбору водіїв маршрутного таксі як елемента управління персоналом

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Менеджмент


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Кафедра авіаційної психології

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Психологія праці»

на тему:

«Особливості професійного відбору водіїв маршрутного таксі, як елемент управління персоналом»

ВИКОНАЛА:

студентка 306 групи

Помиткіна Л.В.

КИЇВ 2013

Зміст

Вступ

1. Розділ I. Теоретичний аналіз проблеми професійного відбору водіїв маршрутного таксі, як елемент управління персоналом

1. 1Поняття професійного відбору, як елементу управління персоналом

1.2 Особливості професійної діяльності водіїв маршрутного таксі

1.3 Професійний відбір водіїв маршрутного таксі як елемент управління персоналом

Висновок до Розділу I

2. Розділ II. Емпіричне дослідження професійного відбору водіїв маршрутного таксі

2.1 Організація дослідження

2.2 Підбір та обґрунтування методик

2.3 Аналіз та інтерпретація отриманих результатів

Висновок до Розділу II

Висновок

Список літератури

Вступ

Актуальність дослідження. Професійний відбір працівників можна розглядати як орієнтацію і підвищення кваліфікації працівників — тобто процес, спрямований на те, щоб забезпечити їх необхідною інформацією, навичками, розумінням цілей і завдань підприємства. Орієнтація полегшує пошуки вірного напряму дій працівника, сприяє більш швидкої адаптації працівників в організації.

Більшість нових працівників часто представляють свою майбутню діяльність дуже формально і поверхово: при вступі на роботу в них залишається ряд відкритих проблем, вирішити які вони можуть на основі своєчасно забезпеченої професійної орієнтації. Орієнтація — це діяльність із запровадження працівників у курс їх завдань на новому місці роботи, по ознайомленню їх з керівниками та робочими групами. Потрапляючи на нове місце роботи людина, часто відчуває себе самотньо і дискомфортно. Вона зазвичай не знає, кому і що говорити або навіть де їй знаходитися. Новизна для неї означає незнання того, чого слід очікувати, необхідність миритися з великими життєвими змінами, невпевненість у майбутньому. Пройде час, перш ніж новачок навчитися орієнтуватися в роботі. Перші кілька днів є вирішальними, що допомагають їй стати на вірний шлях, виробити позитивне ставлення до роботи.

На сучасному етапі проблема є особливо актуальною і потребує поглибленого вивчення, оскільки зараз дана професія є дуже розвиненою, адже більша половина населення користується громадським транспортом.

Якщо процес профвідбору персоналу в комерційні структури досліджувався досить докладно, то проблеми профвідбору водіїв порушувалися рідко, і на сьогоднішній день залишаються маловивченими. Саме тому, я вирішила у своїй курсовій роботі досліджувати саме водіїв.

Об'єкт: професійний відбір водіїв, як елемент управління персоналом.

Предмет: особливості професійного відбору.

Мета: визначити особливості професійного відбору водіїв маршрутного таксі, як елементу управління персоналом.

Завдання:

1. Здійснити аналіз літератури з проблеми професійного відбору, як елемента управління персоналом.

2. Визначити основні показники професійного відбору.

3. Проведення емпіричного дослідження емоційної стійкості і тривожності, як професійно важливих якостей.

4. Визначити психічні особливості критеріїв професійного відбору водіїв.

Методики дослідження:

1. Методика виміру рівня тривожності Тейлора.

2. Методика визначення емоційної стійкості.

Методи:

-опитування

-аналіз

-професіограма

емоційність тривожність професійний відбір водій

I Розділ. Теоретичний аналіз проблеми професійного відбору водіїв маршрутного таксі, як елемент управління персоналом

1. 1 Поняття професійного відбору як елементу управління персоналом

Під професійним відбором розуміють процес виділення з кандидатів осіб, здатних забезпечити ефективне виконання функціональних обов’язків. Близьким за змістом є поняття підбір створення кадрового резерву.

Під розстановкою кадрів розуміють розподіл робітників за робочими місцями відповідно до їх індивідуально-типологічних та особистісних властивостей.

На всіх цих етапах має місце методологія, методи та методика роботи з персоналом, методи та методики корекції.

Під час вирішення типових кадрових задач необхідно пам’ятати, що відбір завжди є ймовірним, він є лише прогнозом можливої успішності суб'єкта. Тому відбір в інтересах організації, роботодавця виправдовується лише тоді, коли є об'єктивно необхідним.

Крім того, необхідно враховувати, що стандарти відбору складалися у вузькій сфері професійної діяльності у професіях типу «людина — техніка — соціально-психологічне середовище». Велика кількість професій, вагомі соціально-психологічні фактори успішної діяльності людей потребують диференційованого підходу у формуванні задач і критеріїв відбору персоналу відповідно до особливостей конкретних трудових постів і робочих місць.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства все гостріше постає проблема забезпечення надійності функціонування всіх ланок управлінських та виконавчих структур, що перш за все залежить від готовності та спроможності персоналу на належному рівні виконувати свої професійні обов’язки. У зв’язку з цим, особливого значення набуває завдання створення ефективної системи забезпечення надійності персоналу, що полягає в здатності працівників якісно, з дотриманням вимог чинного законодавства, службової дисципліни та стандартів професійної етики, виконувати свої функціональні обов’язки. Саме відсутність такої системи, яка б ураховувала особливості соціально-економічної та політичної ситуації в суспільстві й об'єктивні можливості активізації резервів «людського фактору», негативно відбивається на виконанні головного завдання кадрових органів — забезпеченні високого рівня професіоналізму персоналу.

Серед першочергових завдань підвищення ефективності функціонування управлінських та виконавчих структур найважливішими є укомплектування їх працівниками, які мають необхідні якості для успішного оволодіння обраною професією, створення системи, що дозволяє зберігати та розвивати їх працездатність та надійність. Виконання таких завдань неможливе без періодичного контролю функціонального стану працівника та визначення об'єктивних критеріїв, які характеризують якісний склад таких органів та підрозділів.

Одним із критеріїв, що вказує на реальний стан професійної відповідності та надійності персоналу, є плинність кадрів. Характеризуючи цей показник, можна виділити такі складові:

— звільнення працівників із досягненням граничного віку перебування на службі;

— звільнення за станом здоров’я відповідно до середньостатис-тичних показників захворюваності в цілому по країні;

— небажання продовжувати працювати на конкретному робочому місці через різноманітні соціальні й професійно значущими мотивами;

— дискредитація звання працівника установи, відомства, фірми тощо;

— дисциплінарні провини і посадові злочини, професійна деформація тощо.

Наявний стан справ із плинністю кадрів призводить до низки негативних наслідків. Часта змінюваність кадрів, у тому числі й керівного складу, не сприяє закріпленню професійних зв’язків між працівниками, діяльність яких має виражений колективний характер. За таких обставин значна частина працівників просто не встигає набути необхідного досвіду, а навчальні заклади змушені працювати, в основному, на компенсацію кадрових втрат.

У сучасному світі в процедуру професійного відбору були впроваджені спеціальні психофізіологічні дослідження, такі як:

— діагностика нейродинамічних, індивідуально-типологічних та особистісних характеристик індивіда,

— визначення його індивідуального психосемантичного поля значень, пов’язаних з мотивацією вступу на службу, ставленням до наркотиків та алкоголю тощо;

— проведення поглиблених поліграфних опитувань (поліграфний скринінг) за методиками, складеними на підставі попередньо отриманих даних.

Такий підхід дозволяє експертам максимально індивідуалізувати процедури побудови і реалізації скринінгових опитувань.

Поліграфні опитування — це комплекс спеціальних тестів, технічних засобів, програмного, математичного та інформаційного забезпечення. Взаємодія цього комплексу з обстежуваним дає можливість виявити приховану ним інформацію.

Комплекс технічних, програмних, математичних та інформаційних засобів в зарубіжжі називають комп’ютерним поліграфом або «детектором брехні».

За кордоном, наприклад у США, перевірка надійності людського фактора вирішується шляхом професійного відбору кадрів, планових та позапланових перевірок. Проведення професійного відбору кандидатів обов’язково проходить за сталими схемами:

— співбесіда з експертом-психологом,

— психофізіологічне тестування та СПФД.

Під час планових перевірок проводять, як правило, тільки поліграфні опитування, причому їх регулярність регламентована відомчими нормативними актами. Позапланові перевірки проводять у випадках посадових змін, проведення службових розслідувань, при оформленні допуску до робіт, що вимагають більш високого рівня таємності.

Усвідомлюючи актуальність постійного контролю надійності людського фактора в питаннях забезпечення національної безпеки та проблеми ефективності впровадження поліграфних опитувань, в США на федеральному рівні розроблена та запроваджена в практику законодавча база, що регламентує порядок розробки, виробництва, продажу й обігу поліграфів, підготовку спеціалістів за стандартизованими вимогами до кваліфікації операторів, порядок та процедуру проведення поліграфних опитувань.

В Україні професійний відбір кадрів проводиться частково за тією ж схемою, що і в США, але без широкого застосування поліграфних опитувань. Схеми і технології планових та позапланових перевірок в Україні і США суттєво різняться тим, що в нас вони проводяться нерегулярно і фактично без використання СПФД та поліграфів, унаслідок чого значно знижується їх ефективність, повнота та достовірність.

Підводячи підсумки, можна констатувати, що зазначені чинники спричиняють значні економічні витрати, пов’язані з відбором кадрів, психологічним супроводом службової діяльності, а існуюча система забезпечення надійності «людського фактора» потребує докорінного реформування. Одним з перспективних шляхів до подолання ситуації, що склалася в системі профвідбору, є впровадження спеціальних психофізіологічних технологій, у тому числі поліграфних. Упровадження комп’ютерних поліграфів у кадровій роботі необхідно розглядати в контексті створення дієвої системи психологічного забезпечення. У свою чергу, це передбачає створення інтегрованого комп’ютерного апаратно-програмного психодіагностичного комплексу для відбору, оцінки та прогнозування професійної надійності працівників.

1. 2Особливості професійної діяльності водіїв маршрутного таксі

Водій є основною ланкою системи «водій -- автомобіль -- дорога -- середовище (ВАДС)», її оператором. Основну інформацію водій отримує шляхом спостереження за дорожньою обстановкою. Великий обсяг і характер інформації, яка постійно змінюється, наприклад при інтенсивному русі, не дають можливості своєчасно і точно її сприйняти і обробити, а відповідно і прийняти правильне рішення.

Діяльність водія з позиції психології визначається за схемою: прийняття інформації -- її оцінка -- прийняття рішення -- реалізація.

Правильне сприйняття дорожньої обстановки є однією з умов професійної придатності водія. У сприйнятті інформації важливу роль відіграє пам’ять -- здатність засвоювати, зберігати та відтворювати інформацію. Пам’яті водія повинні бути притаманні такі властивості як достатній обсяг, швидкість, точність запам’ятовування і тривалість.

Фізичні та психологічні вимоги до водія транспортного засобу визначаються, виходячи з аналізу його діяльності. Під час руху він повинен сприймати великий обсяг інформації про характер і режим руху всіх учасників дорожнього руху, стан проїзної частини, оточуючого середовища, засоби регулювання, стан вузлів і агрегатів транспортного засобу та забезпечити безпечний рух на дорозі. Ці обов’язкові функції водія забезпечуються комплексом психофізіологічних факторів.

Динаміку перебігу психологічних процесів визначає темперамент особи, що проявляється в емоційній збудженості та загальній рухливості особи. Розрізняють чотири види темпераменту: сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолічний, які відображаються на працездатності водія.

Сангвініки найбільш позитивно проявляють себе як водії. Це життєрадісні, доброзичливі люди з великою працездатністю. Однак для них характерна риса переоцінювати свої можливості і, як наслідок, приймати запізнілі рішення. Для холериків характерний високий рівень емоційного збудження. Виняткова активність при недостатній посидючості та витримці руйнують його якості як водія. За кермом у години пік вони проявляють дратівливість, неоправданий ризик, втрачають самоконтроль.

Врівноваженість, спокійність і повільність флегматиків позитивно виливають на роботу, яка не потребує прийняття швидких рішень в умовах дефіциту часу; для них найбільше підходять заміські поїздки, незначна зміна обстановки. Меланхолік найменш придатний для професійної діяльності як водій. Він схильний до проявів емоційної нестійкості та нерішучості, будь-які несприятливі зміни обстановки можуть вивести його з рівноваги, хоча зовнішні прояви відчуттів у них незначні. Чисті темпераменти -- явище досить рідкісне, часто зустрічається поєднання окремих рис різних темпераментів, сукупність яких і визначає темперамент.

Професійна діяльність водія певною мірою формує характер людини. Необхідність прийняття рішень у складних дорожніх умовах за дефіциту часу розвиває у водія вольові якості, відповідальність, ініціативу, наполегливість тощо.

Надійність водія визначається його здатністю безпомилково керувати автомобілем за будь-яких дорожніх умов протягом усього робочого часу. Складовими професійної надійності водія є його придатність, підготовленість і працездатність.

Придатність до професії водія виявляють за станом здоров’я і психофізіологічними якостями. Нерідко такі якості водія, як воля, самовладання, сміливість, рішучість, кмітливість, швидкість реакції, є вирішальними в передаварійній ситуації.

Підготовленість водія характеризується рівнем його професійних знань -- умінь і навичок, яких він набув у процесі навчання та професійної діяльності. Уміння -- це дії, які людина здобуває в процесі навчання керуванню транспортними засобами під час навчальної і практичної їзди. Разом з умінням у процесі практичної діяльності у водіїв формуються навички. Достатня підготовленість водія означає наявність широкого діапазону вмінь і навичок, що забезпечують правильні та своєчасні дії в критичних дорожніх ситуаціях.

Знання, вміння і навички є психологічними компонентами майстерності водія. Знання -- це сукупність засвоєних відомостей про той або інший предмет, явище, процес. Досконало володіючи належним обсягом знань, водій, однак, ще не в змозі керувати автомобілем. Для цього йому потрібно набути належних умінь і навичок.

Навичка -- дія, що виконується автоматично. Разом з навичками у процесі практичної діяльності у водіїв формується вміння, яке характеризує рівень підготовленості до виконання своїх обов’язків.

Достатня підготовка водія дає змогу максимально використовувати технічні можливості автомобіля і безпомилково з мінімальними затратами сил керувати ним правильно оцінювати і своєчасно передбачати можливі зміни дорожньої обстановки та запобігати виникненню аварійних ситуацій; безпечно керувати автомобілем у темну пору доби, в негоду, за високої інтенсивності руху, в складних умовах тощо.

Істотне значення має рівень психологічної підготовки водія до керування автомобілем у будь-яких дорожніх умовах. Безпека дорожнього руху вимагає також постійного вдосконалення підготовки водіїв і підвищення їхньої професійної майстерності.

З основних психофізіологічних якостей водія особливо слід виділити уважність і швидкість реакції до відповідних дій на сприйняту інформацію. Уважність — здатність зосередити увагу на виявленому об'єкті небезпеки, зробити його повний огляд і оцінити ситуацію. При середніх високих швидкостях руху водій може оглядати десятки об'єктів, але детально розглянути він може тільки один об'єкт. Водієві важливо вміти вчасно зосередити свою увагу на основному об'єкті небезпеки, який може зажадати вживання термінових заходів для запобігання аварії. При управлінні автомобілем необхідно постійно оцінювати мінливі дорожні умови й обстановку руху, щоб вчасно визначити новий режим руху.

Увага водія може бути різним по напруженості: розподіленим або зосередженим.

У звичайних умовах руху увага водія буває розподіленим. Він переглядає всю обстановку на шляху прямування. Але, виявивши небезпеку, водій концентрує на ній всю свою увагу, що стає зосередженим. Уважність тісно пов’язана з обачністю. Одним з найважливіших навичок водія, що забезпечують безпеку руху, є швидкість реакції - закономірна відповідь організму на зовнішній вплив.

Процес реакції можна підрозділити на три фази: оцінка обстановки, прийняття рішення та виконання відповідних дій. Час реакції водія при керуванні автомобілем вимірюється коротким проміжком від моменту сприйняття небезпеки до початку дій, спрямованих на її усунення. Час реакції залежить від виду реакцій — складної, простій і в небезпечній зоні.

При русі автомобіля, перед водієм можуть виникати найрізноманітніші перешкоди і небезпеки. Щоб запобігти виникла небезпека, водій повинен правильно оцінити її і вибрати найбільш ефективну дію: зупинити автомобіль, об'їхати об'єкт небезпеки, проїхати повз нього зі збільшеною швидкістю. Така оцінка в сукупності і вибір способу дії являють собою складну реакцію.

Найважливішою умовою багаторічної успішної роботи водія є його фізична підготовка. Відомо, що заняття будь-яким видом спорту позитивно впливає на організм людини. Для водіїв найбільш сприятливі гімнастика, спортивні ігри, лижі, плавання, веслування, легка атлетика. Заняття спортом сприяють розвитку основних якостей, корисних у професійній діяльності водія. Заняття такими видами спорту, як настільний теніс, великий теніс, стрільба, допоможуть водієві поліпшити периферичний і центральний зір, підвищити його гостроту. Специфічні умови роботи водія вимагають від нього однакової працездатності й гарного самопочуття протягом усієї зміни. Тому перед роботою він повинен добре виспатися.

1. 3 Професійний відбір водіїв маршрутного таксі

Відомо, що найпродуктивнішою є та праця, яка найбільше відповідає здібностям, інтересам і можливостям людини. Тому придатність особистості до конкретної трудової діяльності визначається за допомогою професійної орієнтації, професійного відбору і професійного підбору. Професійний відбір водіїв включає в себе медичний, освітянський, соціальний і психофізіологічний. Медичний відбір регламентується документами, розробленими Міністерством охорони здоров’я.

Психофізіологічний відбір має особливо велике значення для визначення придатності до складних видів діяльності, що характеризуються частими виникненнями екстремальних ситуацій, які змушують людину працювати на межі її функціональних можливостей. До таких видів діяльності відноситься і діяльність водіїв транспортних засобів. Зміст психофізіологічного обстеження майбутнього водія може бути таким: дослідження зору вдень, вночі і зорової пам’яті; сенсомоторні реакції і їх тривалість; зосередженість уваги; координація руху; піддатливість сонливому стану і втомленості; володіння собою; емоціональна рівновага; стійкість вестибулярного апарату й ін.

Обстеження проводиться лікарями-спеціалістами: окулістами, психіатрами та іншими, а також інструкторами і педагогами навчальних закладів.

Вимоги при профвідборі до водіїв можуть значно відрізнятися, як відрізняється сама праця водіїв при водінні автомобілів різного призначення. Так, наприклад, успішна і безаварійна робота водія таксі визначається в першу чергу швидкісними параметрами його психічної діяльності (швидкість реакції, швидкість переключення уваги і т.д.), а надійність водіїв, які виконують міжміські рейси по дорогах з одноманітним пейзажем і незначною інтенсивністю руху, значною мірою залежить від нервової системи, що забезпечує високий ступінь стійкості до монотонних подразників та високу працездатність упродовж тривалого часу. Вивчення психофізичних даних водіїв має продовжуватися також у процесі їх роботи за спеціальністю. Для цього необхідно періодично проводити обстеження з використанням тренажерів і спеціальної апаратури для моделювання аварійних ситуацій. Це особливо важливо при отриманні водіями певної кваліфікації. Подібні обстеження необхідно проводити також після перенесення важких захворювань і при аналізі причин ДТП.

Роль мислення у професійній діяльності водія міського автотранспорту неоднозначна. У процесі звичайного виконання певних дій з керування автомобілем та перевезення пасажирів мислення водія носить практичний характер та при постійних подразниках зводиться до умов раніше сформованих думок. У невизначеній ситуації, коли склад, послідовність та зв’язки між подразниками порушуються, мобілізується творче мислення, що вимагає рішення конкретної практичної задачі в непередбачуваних умовах. Для водіїв важлива швидкість мислення, так як умовиводи і наступні за ними дії повинні виконуватися тим швидше, чим більшою є швидкість руху автомобіля. Водночас з цим у водія повинна бути розвинена широта мислення, тобто здатність передбачати різні наслідки своїх дій та у відповідності з оцінкою цих наслідків приймати необхідні і правильні рішення.

Професіограма водія

Домінуючі види діяльності професії водій:

— здійснення транспортних і пасажирських перевезень;

— експлуатація, керування автомобілем;

— спостереження за показниками приладів (амперметра, покажчиків температури води і тиски олії і т.д.);

— технічне обслуговування автомобіля (мийка, заправлення паливом і олією, змащення, огляд і ін);

— регулярне проведення оглядів транспортного засобу перед виїздом з гаража;

— виявлення й усунення несправності в результаті поломки на дорозі;

— участь у ремонті автомобіля в стаціонарних умовах.

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності водія:

Здібності

Особисті якості, інтереси і схильності

— концентрація уваги (здатність на протязі довгого часу займатися невним видом діяльності);

— хороша переключеність уваги;

— великий об'єм уваги (та кількість явищ, які людина може помічати одночасно);

— хороша зорова пам’ять;

— хороша моторна пам’ять;

— хороша реакція на можливі неочікувані ситуації на дорозі;

— хороша просторова уява;

— здатність контролювати свої емоції;

— дисциплінованість;

-вінахідливість;

— бережність;

— урівноваженість;

— розсудливість;

— впевненість;

— самовладання;

— витривалість.

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

— неуважність;

— емоційна нестійкість;

— швидка психічна стомлюваність;

— зловживання спиртними напоями;

— недисциплінованість;

— агресивність;

— схильність до ризику.

Області застосування професійних знань:

* автотранспортні підприємства (таксопарки, автобусні парки, автобази, компанії по автоперевезенням тощо);

* промислові підприємства;

* автомобільний спорт;

* робота в галузях сільського господарства;

* приватні перевезення.

Висновок до розділу І

Теоретичний аналіз літератури дозволив зробити наступні висновки.

Професійний відбір — це процес виділення з кандидатів осіб, здатних забезпечити ефективне виконання функціональних обов’язків. Завданням професійного відбору є визначення придатності людини до виконання того чи іншого виду роботи. Розрізняють два типи профвідбору:

· за здібностями і схильністю для направлення на попереднє професійне навчання;

· за наявною готовністю до виконання функцій по тій чи іншій професії.

Основою для професійного відбору є конкретні нормативні характеристики професії: соціальні, операційні, організаційні.

Професійний відбір включає такі види: медичний, соціально-психологічний, освітній і психофізіологічний. У сучасному світі в процедуру професійного відбору були впроваджені спеціальні психофізіологічні дослідження. Найпоширеніші з них це поліграфи. Поліграфні опитування — це комплекс спеціальних тестів, технічних засобів, програмного, математичного та інформаційного забезпечення. Взаємодія цього комплексу з обстежуваним дає можливість виявити приховану ним інформацію.

Діяльність водія з позиції психології визначається за схемою: прийняття інформації -- її оцінка -- прийняття рішення -- реалізація. Сангвініки найбільш позитивно проявляють себе як водії. Це життєрадісні, доброзичливі люди з великою працездатністю. Однак для них характерна риса переоцінювати свої можливості і, як наслідок, приймати запізнілі рішення.

Найважливішою умовою багаторічної успішної роботи водія є його фізична підготовка. Відомо, що заняття будь-яким видом спорту позитивно впливає на організм людини. Для водіїв найбільш сприятливі гімнастика, спортивні ігри, лижі, плавання, веслування, легка атлетика.

Взагалі, Вся діяльність водія являє собою безперервний ланцюг простих та складних зорово-моторних, слухових, кінестетичних та інших реакцій. Основними психофізіологічними якостями, за якими визначають придатність до водіння автомобілями, є відчуття, сприйняття, психомоторна реакція, увага, емоційно-вольова реакція, оперативне мислення та спеціальні особистісні фактори:

* відчуття — відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ матеріального світу, безпосередньо впливають на органи почуттів (розрізняють відчуття зорові, слухові, нюхові, шкірні, рухові, вібраційні і ін);

· Сприйняття — рівень розвитку органів почуттів, точність визначення просторових відносин і тимчасових інтервалів, швидкість переробки інформації;

· Психомоторна реакція — швидкість і точність реакції водія в критичних ситуаціях, чітка психомоторна координація;

· Увагу — широкий обсяг і розподіл уваги, його швидка переключення і стійкість, правильна організація уваги при виконанні маневру;

· Емоційно-вольова реакція — емоційна стійкість, завадостійкість, високий рівень розвитку вольових якостей (самовладання, рішучість, наполегливість);

· Оперативне мислення — швидкість оцінки дорожньої обстановки і прийняття рішень, здатність до швидкого професійного прогнозування, хороша оперативна пам’ять і її готовність;

· Особистісні фактори — активність і спрямованість особистості, схильність до техніки, ініціативність, кмітливість, дисциплінованість, інтерес до професійної роботи водія. Отже, аналіз водійської діяльності показує, що вона пов’язана з великими нервово-психічними і енергетичними затратами, наявністю значної кількості непередбачених ситуацій, з небезпекою і високим ризиком.

ІІ РОЗДІЛ. Емпіричне дослідження професійного відбору водіїв маршрутного таксі

2. 1Організація дослідження

Емпіричне дослідження проводилось в установі ТОВ Автосвіт ЛТД («Фактор»), що знаходиться в м. Коростень Житомирської області. Респондентами дослідження виступали водії маршрутних таксі сполученням «Коростень-Київ». В дослідженні взяло участь 20 осіб.

Дослідження проводилось після 12 години дня, протягом двох днів. Спілкувалась окремо з кожним, так як можливості зібрати всіх разом не було. Оскільки методики мали вигляд опитувальника, проблем з їх вирішенням у чоловіків не виникало. Час виконання близько 20−30 хв з кожним.

2. 2 Підбір та обґрунтування методик

Для проведення емпіричного дослідження мною було обрано дві методики:

1. Методика виміру рівня тривожності Дж. Тейлора

Мета: оцінка рівня тривожності водіїв.

2. Методика на емоційну стійкість.

Мета: визначення рівня тривожності водіїв маршрутного таксі.

1. Методика виміру рівня тривожності Тейлора.

Тривожність — переживання емоційного неблагополуччя, пов’язане з передчуттям небезпеки або невдачі. Будь-яка нестабільність, порушення звичного ходу подій може призвести до розвитку тривожності. Тривожність як сигнал небезпеки привертає увагу до можливих труднощів, дозволяє мобілізувати сили і тим самим досягти найкращих результатів. Тому оптимальний рівень тривожності розглядається як необхідний для ефективного пристосування до реальності (адаптивна реальність). Повна відсутність тривоги перешкоджає нормальній адаптації і заважає продуктивної діяльності. Надмірно високий рівень тривожності розглядається як дезадаптивних реакція, що виявляється в загальній дезорганізації поведінки та діяльності.

Як показали дослідження, високий рівень тривожності знижує успішність професійної діяльності. Підвищена особистісна тривожність негативно впливає на діяльність водіїв.

Шкала Дж. Тейлор побудована на основі Міннесотського багатопрофільного опитувальника. Використовується для оцінки загального рівня тривожності, страху. Опитувальник містить 50 тверджень. Відповідно до інструкції, досліджуваний повинен позначити відповіді, якщо згодний з твердженням «+», не згоден «-».

2. Методика визначення емоційної стійкості.

Емоційна стійкість — здатність людини до збереження стійкості психічних і психомоторних процесів, підтримання професійної ефективності в умовах впливу емоціогенних факторів. Емоційна стійкість характеризує момент настання емоційної напруженості.

Емоційна стійкість дозволяє формувати волю і характер. Поріг емоційної стійкості у всіх різний.

Одні просто сядуть і розпустять нюні, а інші спробують знайти рішення проблеми. Хоча одна і та ж емоційно стійка людина може повести себе по-різному в різних життєвих ситуаціях. Все залежить від досвіду, який приходить з часом. Емоційно стійка людина не позбавлена здатності відчувати біль, вона просто може контролювати свої емоції і швидко відновлюватися.

Емоційні характеристики людини — стійкість, стабільність або нестійкість, нейротизм, схильність до психічних травм — визначають його індивідуальність і розглядаються звичайно в парі з екстраверсією — інтроверсією, доповнюючи характеристики поведінки. Інструкція. Респондентам були запропоновані твердження, потрібно було відзначити знаком «+» ті з них, які характерні для досліджуваного. Відповідати швидко, не роздумуючи.

2. 3Аналіз та інтерпретація триманих результатів

Підрахунок результатів здійснювався за допомогою ключів методик.

Згідно з першою методикою (методика виміру рівня тривожності Дж. Тейлора) оцінка результатів дослідження проводиться шляхом підрахунку кількості відповідей досліджуваного, які свідчать про наявність тривожності. Кожна відповідь «так» на твердження від 14 до 50 включно і відповідь «ні» на твердження від 1 по 13 включно оцінюється в 1 бал.

Сумарна оцінка:

§ 40 — 50 балів розглядається як показник дуже високого рівня тривожності;

§ 25 — 40 балів свідчить про високий рівень тривожності;

§ 15 — 25 балів — про середній (з тенденцією до високого) рівень;

§ 5 — 15 балів — про середній (з тенденцією до низького) рівень;

§ 0 — 5 балів — про низький рівень тривожності.

Результати методики у процентному співвідношенні занесені до таблиці 2.1.

Табл.2. 1

Дуже високий рівень

Високий рівень

Середній (з тенденцією до високого)

Середній (з тенденцією до низького)

Низький рівень тривожності

6%

11%

27%

47%

7%

Згідно таблиці можна спостерігати, що водії мають середній рівень тривожності(з тенденцією до низького), а саме: 9 чоловіків, що складає 47%, 1-дуже високий рівень, 2-високий рівень, 5-середній рівень (з тенденцією до високого та 3- низький рівень тривожності).

Виходячи з отриманих результатів можна стверджувати, що досліджувані мають стійку схильність адекватно сприймати велике коло загрозливих ситуацій. Під час складних ситуацій у них не спостерігається розсіяність уваги чи підвищене хвилювання.

Ключ до другої методики: визначення емоційної стійкості: варто підрахувати кількість плюсів. Кожна позитивна відповідь оцінюється 1 балом. Якщо кількість балів перевищує 10, то можна говорити про підвищений рівень нестійкості.

Результати даної методики яскраво показано на діаграмі.

Результати за методикою «Визначення емоційної стійкості»

Виходячи з діаграми, можна зробити висновок:

18 респондентів мають високий рівень емоційної стійкості

2-є респондентів емоційно не стійкі (це може говорити про нейротизм, низьку самоповагу).

Показники за двома методиками представлені в таблиці 2. 2

Рівень

Методика виміру рівня тривожності Дж. Тейлора

Визначення емоційної стійкості

Високий

3

18

Середній

14

2(емоційно не стійкі)

Низький

3

Отже, після проведення двох методик можна зробити висновок, що досліджувані мають високий рівень емоційної стійкості та середній рівень тривожності, що говорить про їх професійну природність та високий рівень розвитку вольових якостей (самовладання, рішучість, наполегливість).

Висновок до розділу ІІ

Отже, емпіричне дослідження проводилось в установі ТОВ Автосвіт ЛТД, участь брало 20 респондентів. Мною були використані дві методики: емоційна стійкість та тривожність.

Емоційна стійкість — здатність людини до збереження стійкості психічних і психомоторних процесів, підтримання професійної ефективності в умовах впливу емоціогенних факторів. А тривожність-це переживання емоційного неблагополуччя, пов’язане з передчуттям небезпеки або невдачі. Будь-яка нестабільність, порушення звичного ходу подій може призвести до розвитку тривожності.

Після проведення методик були отримані наступні результати:

1. Рівень тривожності переважає середній. Це говорить про те, що водії мають адекватну самооцінку, у складних ситуаціях у них проявляються такі важливі якості як:

-самовладання

-наполегливість

-рішучість

-упевненість

-готовність до ризику

-відповідальність

2. При дослідженні рівня емоційної стійкості було виявлено високий рівень у більшості (у 18 з 20 респондентів). Це говорить про те, що водії мають швидкість оцінки дорожньої обстановки і прийняття рішень, здатність до швидкого професійного прогнозування, мають хорошу оперативну пам’ять і її готовність. Вони мають швидке переключення уваги, швидкість переробки інформації.

Все це показує, що люди з такими рисами мають інтерес до професії водія. Такі люди можуть успішно вирішувати складні і відповідальні завдання в напруженій обстановці.

Кулюткін та Сухобська вважають, що люди, які емоційно стійкі терплячі і наполегливі, для них характерні витримка і самовладання навіть у самих стресових ситуаціях, наскільки вони вміють тримати себе в умовах негативних емоційних впливів з боку інших людей. А Амінів приписує високу емоційну стійкість тим особам, які «краще здійснюють контроль своїх власних емоційних реакцій».

Взагалі, з основних психофізіологічних якостей водія особливо слід виділити уважність і швидкість реакції до відповідних дій на сприйняту інформацію.

Висновок

Отже, у результаті теоретико-емпіричного дослідження були вирішені всі поставленні завдання, а саме:

1. Проведений аналіз літератури, який показав, що під професійним відбором розуміють процес виділення з кандидатів осіб, здатних забезпечити ефективне виконання функціональних обов’язків. Розрізняють два типи профвідбору:

· за здібностями і схильністю для направлення на попереднє професійне навчання;

· за наявною готовністю до виконання функцій по тій чи іншій професії.

Основою для професійного відбору є конкретні нормативні характеристики професії: соціальні, операційні, організаційні.

Професійний відбір включає такі види: медичний, соціально-психологічний, освітній і психофізіологічний. У сучасному світі в процедуру професійного відбору були впроваджені спеціальні психофізіологічні дослідження. Найпоширеніші з них це поліграфи. Поліграфні опитування — це комплекс спеціальних тестів, технічних засобів, програмного, математичного та інформаційного забезпечення. Взаємодія цього комплексу з обстежуваним дає можливість виявити приховану ним інформацію.

Діяльність водія з позиції психології визначається за схемою: прийняття інформації -- її оцінка -- прийняття рішення -- реалізація. Сангвініки найбільш позитивно проявляють себе як водії. Це життєрадісні, доброзичливі люди з великою працездатністю. Однак для них характерна риса переоцінювати свої можливості і, як наслідок, приймати запізнілі рішення.

Найважливішою умовою багаторічної успішної роботи водія є його фізична підготовка. Відомо, що заняття будь-яким видом спорту позитивно впливає на організм людини. Аналіз водійської діяльності показує, що вона пов’язана з великими нервово-психічними і енергетичними затратами, наявністю значної кількості непередбачених ситуацій, з небезпекою і високим ризиком.

Специфічні умови роботи водія вимагають від нього однакової працездатності й гарного самопочуття протягом усієї зміни. Тому перед роботою він повинен добре виспатися. Йому необхідний безперервний сон тривалістю не менше 7 год, щоб почувати себе бадьорим, відпочив, фізично повноцінним працівником.

2. Проведені методики на емоційну стійкість та тривожність. Виявлено особливості їх розвитку. У даній вибірці досліджуваних найбільш розвинені особистісні професійно важливі якості, необхідні в професійній діяльності.

Було встановлено, що у водіїв маршрутного таксі високий рівень емоційності та середній рівень тривожності. Це говорить про те, що водії мають швидкість оцінки дорожньої обстановки і прийняття рішень, здатність до швидкого професійного прогнозування, мають хорошу оперативну пам’ять і її готовність. Вони мають швидке переключення уваги, швидкість переробки інформації.

Отже, на мою думку при сучасних підходах до психологічної підготовки водіїв автотранспортних засобів необхідно приділяти увагу розвитку процесів пізнавальної сфери — це буде сприяти розвитку вміння приймати адекватні рішення в короткі часові проміжки, що в підсумку буде позитивно впливати на регуляцію емоційних станів. Скоєння водіями дорожньо-транспортних пригод є наслідком невміння водіями в екстремальних ситуаціях (стресових станах) керувати своїм емоційним станом.

Таким чином, завдання які були поставлені в курсовій роботі виконані, а мета досягнута. Дійсно, професійний відбір водіїв має важливе значення. Адже найпродуктивнішою є та праця, яка найбільше відповідає здібностям, інтересам і можливостям людини. Також психофізіологічний відбір має особливо велике значення для визначення придатності до складних видів діяльності, що характеризуються частими виникненнями екстремальних ситуацій, які змушують людину працювати на межі її функціональних можливостей. Тому придатність особистості до конкретної трудової діяльності є невід'ємною частиною професійного відбору.

Список літератури

1. Агапова Е. Р. Основи фізіології і психології праці. — Самара, 1991. — 149 с.

2. Асєєв В. Р. Подолання монотонності праці в промисловості. — М: Економіка, 1974. — 191 с.

3. Вилюнас В. К. Психологія емоційних явищ / В. К. Вилюнас. — М., 1976. -268 с.

4. Варданян Б. Х. Механізми саморегуляції емоційної стійкості / / Категорії, принципи і методи психології. Психологічні процеси. — М.: 1983.

5. Горшков С. В., Золіна З. М., Мойкин Ю. В. Методики досліджень у фізіології праці. — М: Медицина, 1974. — 311 с.

6. Галкіта О.І. Про вивчення професії у світлі психології праці // Научноме-тод. зб. ВНДІ профтехосвіти: Вопросьі психології праці та професіонального навчання. — Л., 1969. — Вьш. 13. — С. 834.

7. Долгова В. И., Шумакова О. А., Латюшин Я. В. Учебно-методический комплекс по практике в педагогическом училище (IV курс очной формы обучения). — Челябинск, 2004. — 92с. (с. 71−74).

8. Зінченко В. П., Муніпов В. М. Основи ергономіки. — М: Економіка, 1980. 9. Загальна психологія. /За редакцією академіка С. Д. Максименка. Підручник. — 2-ге вид., Переробл. і доп. — Вінниця: Нова Книга, 2004. — 704 с.

10. Інтегральна оцінка працездатності при розумовому і фізичному праці (Метод. рекомендації) / Е. А. Дерев’янко, В. К. Хухлаев та ін — М: Економіка.

11. Іванов В. М. Наука безпечного керування автомобілем / В.Н. Іванов. — М.: «Видавництво Астрель», 2004. — 141с.

12. І.В. Спірін «Організація і управління пасажирськими автомобільними перевезеннями».

13. Іванова Є.М., Носкова О. Г., Черньїшева В. М. Спецпрактикум з психологіїзації вивчення професійної діяльності. — М., 1980. — 81 с.

14. Корчуганова И. П. Профессиональное развитие и поддержка педагогов, работающих с детьми группы риска (Методическое пособие). Под науч. Ред. профессора С. А. Лисицина, С. В. Тарасова. СПб.: ЛОИРО, 2006. — 172 с. (с. 87−89).

15. Керівництво по психотехническому професійного відбору / Під ред. И. Н. Шпильрейна. — М.Л., 1929. — 236 с.

16. Левітів Н. Д. Проблема психічних станів / / Питання психології. 1955.

17. Леонова А. Б., Чернишова О. М. Психологія праці та організаційна психологія: сучасний стан та перспективи розвитку. — М.: радікс, 1995.

18.М. Ю. Широкій «Новонароджений водій» (психологія початківця автомобіліста).

19. Моисеев И. В. Введение в транспортную психологию: учеб. пособие. Моск. гос. архитектурно-строит. акад. / И. В. Моисеев. — 1996. — 115 с.

20. Нагієва І.Д. Улицька І.М. «Організація і оплата праці на автомобільному транспорті»

21. Назимое І.М. Професійна орієнтація і профвідбір у соціалістичному суспільстві. — М., 1972. — 254 с.

22. Психологічні проблеми підготовки фахівців з використанням тренажерних засобів /! ред. В. А. Бодрова. — М.: ИП АН СРСР.

23. Петровский А. В. Личность: феномен субъективности / А. В. Петровский. — Ростов-на-Дону, 1993.

24. Прихожан А. М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика А. М. Прихожан. — М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2000. — 304 с.

25. Психологическая энциклопедия / О. М. Степанов. — К.: «АКАДЕМВИДАВ», 2006. — 449с.

26. Селье Г. Стресс без дистресса / Г. Селье. — М.: Прогресс, 1982. — 124с. 27. Санникова А. П. Эмоциональность в структуре личности / А. П. Санникова. — Одесса: Хорс, 1995. — 334с.

28. Сельє Г. На рівні цілого організму. — М: Наука, 1972.

29. Хекхаузен X. Мотивація і діяльність / Пер. з нім.; Під ред. Б. М. Величковського. — М.: Педагогіка 1986. -406 с.

30. Шадриков В. Д. Проблеми професійних здібностей / / Психол. журнал. — 1982. — Т. 3, № 5.

31. Шпільрейн М.І. Основньїе вопросьі профессографии (Психофізіологія праці і психотехніка). — М., 1928. — 4.1. — С. 3140.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой