Особливості роботи з ліворукими дітьми

Тип работы:
Курсовая
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

1. Особливості ліворуких дітей

1.1 Ліворука дитина в класі

Розглядаючи труднощі, що виникають у лівшів при навчанні в школі, не можна не торкнутися питання про перенавчання ліворуких дітей. Ще зовсім недавно такі спроби зміни природи під загальноприйнятий стандарт були чи не найрозповсюдженішою практикою. Зараз ставлення до природного вибору змінилося, але тим не менше зустрічаються ще випадки насильницького або ненасильницького перенавчання. Тому в обов’язки психолога повинна входити профілактична робота, що полягає в поясненні вчителям і батькам можливих наслідків такого перенавчання.

Адже перевчаючи дитину, змінюючи провідну руку, ми неминуче викликаємо перебудову в діяльності мозку. У лівшів і правшів різна організація мозку. Наприклад, у праворуких людей центр мовлення знаходиться, як правило, в лівій півкулі (90% випадків), а у ліворуких він може бути в правій півкулі (70% випадків), але може бути і в лівому і навіть розташовуватися симетрично в обох півкулях.

Тому наслідками перенавчання можуть стати порушення темпу і ритму мови (швидка мова). Згідно зі статистикою, кожна третя дитина із заіканням — це перенавчена лівша.

Як наслідок від перенавчання можуть також спостерігатися серйозні зміни в емоційному стані дитини: вона стає запальною, примхливою, дратівливою, неспокійно спить, знижується апетит. Пізніше з’являються ще більш серйозні порушення: часті головні болі, постійна млявість. У підсумку розвиваються невротичні реакції, наприклад енурез або порушується функціональний стан нервово-психічної сфери, тобто розвивається невроз, наприклад, писальний спазм.

Прояви неврозів у ліворуких дітей спеціально вивчалися.

При астенічному неврозі помітні підвищена стомлюваність, швидка виснаженість нервової системи, різке зниження працездатності. Фактично діти можуть активно працювати тільки на перших двох уроках, а потім утримати їх увагу дуже складно. Зате виникає або посилюється рухова активність.

Домашнє приготування уроків зазвичай затягується, а результати найчастіше незадовільні. З особливою напругою виконуються письмові завдання, повторне переписування тільки погіршує результат. У хлопчиків і дівчаток невроз може виявлятися по-різному. Для хлопчиків більш властиві активність, непосидючість, а для дівчаток більш характерні знижений фон настрою, млявість, плаксивість.

У ліворуких дітей нерідкі шкільні страхи — перед невдачами в школі, перед письмовими роботами.

У лівші при перенавчанні може також виникнути невроз нав’язливих станів — як правило, у сім'ях, де батьки тривожно ставляться до ліворукості і вважають, що вона може послужити перешкодою до подальшого життя. Якщо батьки змушують дітей виконувати всі дії правою рукою, вони і зазвичай, слухаються і стараються, але їм це погано вдається. У разі відсутності підтримки і похвали за їх старання в дітей поступово з’являється тривожне очікування невдачі, а в подальшому — нав’язливі думки про свою неповноцінність.

Відомі, хоча і більш рідкісні в молодшій школі, прояви істеричних неврозів, що виникають в результаті насильницького переучування. Істеричний невроз може виявлятися у вигляді істеричної сліпоти, блювоти і психомоторних припадків.

Все вищесказане, на наш погляд, переконує в тому, що не можна намагатися змінити природу так, як зручно вчителям і батькам. Ймовірно, в цій ситуації найкращий вихід — пристосуватися до особливостей ліворукої дитини самим і допомогти йому адаптуватися в світі де всі орієнтуються на праву руку.

На жаль, в нашій країні ще немає науково розробленої методики навчання письма ліворуких дітей, немає і методики їх роботи на уроках праці (адже навіть ножиці йому потрібні інші). Тому наші лівші вчаться виконувати всі навчальні дії також, як і правші.

Дослідженнями доведено, що ліворукі діти мають певну специфіку пізнавальної діяльності. Увага лівшів недостатньо стійка, дитина не може тривалий час концентруватися на одному об'єкті, відзначається зниження швидкості розподілу і переключення уваги. Ліворукі діти не можуть швидко орієнтуватися в ситуації і переходити від однієї діяльності до іншої. Вони відчувають труднощі концентрації уваги на декількох об'єктах. Лівшам складно одночасно здійснювати ряд дій і стежити за декількома явищами, не втрачаючи жодного з поля своєї уваги.

Особливості сприйняття ліворуких дошкільнят з’являються в уповільненому осмисленні взаємин між частинами цілого зображення, в зниженні здатності до диференційованого сприйняття. У лівшів кілька знижених обсягів короткочасної, довгострокової, довільної образної пам’яті.

У лівшів відзначається особлива стратегія переробки інформації - аналітичний стиль пізнання. У процесі вирішення поставлених завдань лівші схильні звертати увагу на деталі, застрявати на складових компонентах, при цьому цілісна картина найчастіше виходить неточною, іноді спотвореною.

У більшості лівшів спостерігаються труднощі в розрізненні правого і лівого напрямків простору, і в цілому, найгірше виконання просторових задач. Тому ліворуким більшою мірою властиві труднощі при оволодінні навичкою письма. Переучування ліворуких дітей часто позначається не тільки на їх мовних здібностях, але і порушує процес оволодіння орієнтуванням у просторі, так як пригнічуються функції правої півкулі. При цьому страждає зорово-рухова координація, вміння аналізувати просторові відносини між об'єктами, послаблюється увага, сповільнюється темп інтелектуальної діяльності. Дошкільнята-лівші значно відстають від праворуких у розвитку тонко координованих рухів руки. У них часто спостерігаються нечіткі рухи, повільні, незграбні. Нерідко дитині для виконання завдання необхідно кілька спроб, під час роботи він напружений, нервує, рухи скуті.

Ліворукі діти емоційно чутливі, ранимі, тривожні, вразливі, дратівливі, у них знижена працездатність і підвищена стомлюваність. У дітей з вимушеною ліворукістю майже завжди можна спостерігати зниження адаптивних можливостей, підвищену збудливість, тривожність, неврозні розлади. Характерним для ліворукої дитини можна вважати асинхронний розвиток деяких психічних функцій: випередження емоційно-вольових і відставання в розвитку психомоторних функцій і просторового сприйняття. Для підвищення ефективності навчання ліворуких необхідно як омога частіше звертатися до можливостей правої півкулі, щоб повніше використовувати притаманні йому особливості: велику швидкість і емоційність сприйняття, узагальненість, цілісність, образність, залучення мимовільної пам’яті. З цією метою на заняттях з такими дітьми корисно використовувати різні моделі, макети і схеми.

1.2 Зразки дзеркального письма в учнів 1 класу

У ліворуких дітей відзначається і дзеркальне малювання. Особливо чітко це проявляється при копіюванні однієї або декількох фігур. Частини фігури або самі фігури міняються місцями: праві - наліво, ліві - направо. А дитина при цьому може не усвідомлювати, що він неправильно малює.

Ми вже не раз говорили про те, що письмо, почерк є своєрідним індикатором стану дитини. Цікаво, що при погіршенні функціонального стану, при стомленні у нестійких правшів, як і у ліворуких, раптом може знов з’явитися дзеркальне письмо. Дзеркальне письмо найбільш часто з’являється у перенавчених лівшів, причому здатність писати дзеркально може зберігатися на все життя.

Труднощі лівшів при навчанні читанню також можуть бути пов’язані з порушеннями просторового сприйняття або дзеркальним сприйняттям. Це можуть бути перестановки літер місцями і навіть читання тексту дзеркально, але можуть бути заміни букв близькими по конфігурації, перескок через рядок і тому подібні порушення. Прояви помилок або порушень просторового, відмінності можуть бути різними, наприклад, діти часто плутають розташування предметів на парті, і прохання покласти зошит зліва або книгу правіше виконують навпаки.

Особливий комплекс труднощів при навчанні письма та читання відзначається у тих ліворуких дітей, у яких є те чи інше порушення в діяльності лівої (мовної) півкулі. Справа в тому, що сучасна методика навчання письма в початковій школі спирається на всю систему мовного розвитку дитини, а не тільки на певні правила та орфографічні вміння. При цьому навички письма розглядаються як складова частина мовних умінь і мовного розвитку в цілому. Процес оволодіння навичками письма має надзвичайно складну психофізіологічну структуру і включає слуховий аналіз, артикуляцію, формування та збереження зорово-рухового образу кожного графічного елемента (літери), а також складні механізми координації і регуляції рухів. При цьому в процесі оволодіння навичкою діти повинні вміти засвоїти поняття про букви — графічні знаки, за допомогою яких лунаюча мова фіксується на папері, засвоїти різне накреслення однієї і тієї ж букви в різних варіантах (друкованих, письмових, великих, маленьких), повинні навчитися правильно диференціювати звуки мови, безпомилково впізнавати і правильно записувати, співвідносити їх із звуками.

Паралельно йде формування орфографічного досвіду. На жаль, поки ні психологія, ні фізіологія, ні педагогіка не мають даних про те, яка з ланок цієї складної структури має вирішальне значення при навчанні, але тим не менш ясно, що «випадання» будь-якого з них ускладнює формування навички. Ось чому будь-яка дисфункція будь якої зони кори головного мозку, і особливо лівої мовної півкулі, може стати причиною комплексних труднощів, коли поряд із чисто технічними (моторними) труднощами буде утруднений і звуко-буквений аналіз. На початковому етапі навчання ці труднощі ще невеликі, але вже до кінця першого півріччя у дітей з подібними труднощами відзначаються пропуски і заміни букв, перестановки, недописування та інші порушення письма. Якщо ваша ліворука дитина пізно почала говорити, якщо погано вимовляла або диференціюваа звуки, якщо її мова бідна і невиразна — все це фактори ризику, а значить, з перших днів навчання треба почати цілеспрямовану і систематичну роботу по звуко-буквеному аналізу. Не буде зайвою в цих випадках консультація логопеда, рекомендації якого для вас обов’язкові. Зрозуміло, у ліворукої дитини (як і будь-якого праворукого) можуть бути свої, суто індивідуальні труднощі, свої ускладнення в процесі навчання. Не завжди вона зможе впоратися з ними сама, найчастіше їй потрібні будуть ваша підтримка і допомога.

2. Методика навчання письма ліворуких дітей

2.1 Психофізіологічні особливості ліворуких дітей

На думку дослідника О.А. Никифорової, поки ще немає чіткої і однозначної відповіді на питання про те, що є причиною ліворукості, але очевидні наступні позиції:

* ліворукість — не патологія, а один з можливих варіантів норми;

* ліворука дитина дуже вразлива, і вимагає дбайливого, уважного і доброго ставлення;

* у ліворукої дитини є особливості розвитку, які необхідно враховувати в процесі навчання і виховання.

Способи сприйняття і переробки одержуваної в процесі навчання інформації, особливості мислення, пам’яті, мови, емоцій школярів залежать від того, яка з півкуль головного мозку набуває у них провідного значення.

Обидві півкулі працюють у тісній взаємодії, доповнюючи одна одну. Разом з тим кожна півкуля певною мірою пригнічує діяльність іншої, що чітко простежується в посиленні функцій кожної півкулі в «однопівкульному» стані людини.

Інтегративна діяльність притаманна обом півкулям, але в кожній їз них вони характеризуються специфічною послідовністю аналізу та синтезу. Кожна функція може регулюватися обома півкулями, але при цьому одна з півкуль частіше є домінуючою.

Вікова історія вивчення функціональної асиметрії мозку дозволяє зробити певні висновки щодо відмінностей у функціях півкуль і їх ймовірний прояв у «правшів» і «лівшів». Діями кожної руки «керує», головним чином, протилежна півкуля: у правшів — ліва, а у лівшів, навпаки, права. Близько 90% людей мають ведучу праву руку і лише приблизно 10% - ліву чи однаково добре володіють і правою і лівою рукою (таких людей називають оборукими).

Ліворукість, будучи генетично детермінованою, частіше зустрічається у осіб чоловічої статі.

Типовий лівша — худорлявий, підтягнутий, стрімкий.

Знання специфічних функцій півкуль мозку дозволить педагогам виробити адекватну тактику навчання ліворуких дітей і допомогти їм успішно адаптуватися до навчальних навантажень.

Ліва півкуля, що є домінуючою у «правшів», бере участь в основному в аналітичних процесах; ця півкуля — база для логічного мислення. Переважно вона забезпечує мовну діяльність — її розуміння і побудову, роботу зі словесними символами. Права півкуля забезпечує конкретно-образне мислення і оперує невербальним матеріалом, відповідаючи за певні навички у спілкуванні з просторовими сигналами, за структурно-просторові перетворення, здатність до зорового і тактильного розпізнавання предметів. Надходяча до нього інформація обробляється одночасно і цілісним способом.

Людина у якої домінує ліва півкуля має великий словниковий запас і активно ним користується, їй властива рухова активність, цілеспрямованість, здатність прогнозувати події.

«Правопівкульна» людина, вона повільна і неговірка, наділена здатністю до споглядальності і спогадів.

Права півкуля краще, ніж ліва, справляється з розрізненням орієнтації ліній, кривизни, просторового розташування зорових каналів. Ліва півкуля перевершує праву, коли завдання полягає у виявленні небагатьох чітких деталей, а права домінує при інтеграції елементів у складній конфігурації. У лівої півкулі більші можливості в тимчасовій та слуховій областях, а у правої - в просторової і зорової.

Права півкуля тісніше, ніж ліва, пов’язані з вегетативними і тілесними реакціями, з негативними емоціями. Хоча більшість дослідників схильні пояснювати емоційну асиметрію півкуль головного мозку як вторинну емоційну спеціалізацію.

Різниці між рівнем інтелекту у право- і ліворуких людей не виявлено. Лівшами були такі чудові представники людського роду, як Мікеланджело, Ч. Чаплін, В. Даль, І.П. Павлов, Пабло Пікассо, Леонардо да Вінчі. Правда, існують дані про досить великому відсотку лівш серед розумово відсталих дітей та дітей із труднощами навчання читання та письма, але в таких випадках ліворукість може бути одним з результатів патології, як і розумова відсталість і різні труднощі навчання, а зовсім не причиною цих порушень. У здорової лівші можуть бути блискучі здібності.

Півкульний розподіл певних функціональних центрів пояснює той факт, що лівші більш обдаровані в мистецтві, більш музичні, вразливіші. Емоційний світ ліворукої більш крихкий, нервова система більш вразлива. У багатьох ліворуких виявляється підвищений рівень чутливості. Їм краще даються ігрові види спорту (бокс, фехтування, теніс, футбол), оскільки права півкуля мозку сприймає образ, і воно ж контролює діяльність лівої руки.

Відомо, що дозрівання правої півкулі здійснюється більш швидкими темпами, і в ранньому онтогенезі внесок правопівкульних структур в забезпечення психічного функціонування перевищує внесок лівого.

І дійсно, для дітей характерна мимовільність і невелика усвідомленість поведінки, їх пізнавальна діяльність має цілісний і образний характер.

В.Ф. Базарний стверджує, що традиційна книжково-вербальна система навчання не використовує повною мірою домінуючий у дітей до 10−11 років персептивно-подібний (правопівкульний) тип сприйняття і мислення. Побудова навчання на лівопівкульній сигнально-інформаційній основі викликає в учнів згасання художньо-творчих здібностей, а також нервово-психічні відхилення.

Насильницьке переучування шульг — груба педагогічна помилка, яка приносить шкоду нормальному розвитку і здоров’ю дітей. У лівшів і правшів різна організація мозку, і, перевчаючи дитину, ми порушуємо особливості його функціонування, намагаємося змусити його робити те, що суперечить функціональним можливостям.

Питання про зміну руки може стояти і позитивно вирішуватися тільки в тому випадку, якщо до школи дитини переучували, і він звик користуватися правою рукою, але ще не навчився систематично писати, або, в крайньому випадку, на самому початковому етапі навчання в школі.

У ліворуких дітей набагато частіше, ніж до праворуких, з? являються такі труднощі навчання письму, як порушення почерку, неправильне накреслення букв (оптичні помилки), найчастіше у них повільніша швидкість (можливо, це результат відсутності адекватної методики). У всякому разі, краще бути більш поблажливим до якості письма ліворукої дитини, ніж вимагати від неї неможливого, постійно підсилюючи труднощі шкільної адаптації.

2.2 Специфіка правил при навчанні письма ліворуких дітей

Навчаючи і розвиваючи ліворуку дитину, слід пам’ятати, що мова дошкільнят підпорядковується закономірностям не логічного, а безпосередньо чуттєвого сприйняття, яке забезпечується діяльністю правої півкулі. Саме тому мова педагогів повинна бути образною, багатою емоційно та інтонаційно, супроводжуватися мімікою, жестами, постійно підкріплюватися зорової наочністю. Однією з основних умов і показників хорошого психічного і нервово-психічного розвитку дитини є своєчасний і різнобічний розвиток його рухів. У ліворукої дитини особливу увагу потрібно приділяти розвитку рухів руки.

Тренувати пальці рук можна вже з дво-тримісячного віку, використовуючи такі прийоми масажу як погладжування кистей рук від кінчиків пальців до зап’ястя, погладжування кожного пальця окремо від нігтя до низу, почергове згинання та розгинання пальців рук. З десятимісячного віку малюку можна давати перебирати спочатку більш яскраві і великі предмети, потім більш дрібні. Корисні для тренування пальців різні ігри, супроводжувані віршами, пальчикова гімнастика, пальчиковий театр, ліплення, робота з ножицями, шнурівка, зав’язування різноманітних вузлів, нанизування намиста і т. п.

Навчати дитину орієнтуватися в просторі, правильно сидіти під час письмі, правильно тримати ручку необхідно починати вже в підготовчий до школи період.

Більшість дошкільнят лівшів ще слабо орієнтуються в просторі і на площині, плутаються у визначенні правої і лівої сторін тіла, особливо по відношенню до інших людей. Тому вихователю та вчителю необхідно повертатися спиною до дітей при показі тієї або іншої руки або сторони в просторі. Також і дитину слід просити повертатися спиною до решти дітей при виконанні необхідних дій.

При формуванні вміння розрізняти праву і ліву сторону починають з диференціації правої і лівої руки. Спочатку вводять мовні позначення, а потім просять виконувати різні рухи то однією, то іншою рукою. Потім приступають до розрізнення інших частин тіла: правої і лівої ноги, очей, вух, щік.

Відпрацювавши уявлення про праву і ліву сторону тіла, можна перейти до орієнтування в навколишньому просторі в наступній послідовності.

Визначення просторового розташування предметів по відношенню до дитини («Покажи, який предмет знаходиться праворуч від тебе» або «Поклади кубик зліва від себе»). Якщо дитині важко виконати завдання, то уточнюють, що праворуч — ближче до правої руки, а зліва — ближче до лівої.

Визначення просторових відносин між двома-трьома предметами або зображеннями. Спочатку уточнюють розташування двох предметів. Потім дорослий пропонує взяти правою рукою кубик і покласти його біля правої руки, взяти лівою рукою книгу і покласти біля лівої руки. Потім дитина відповідає на питання: «Де знаходиться кубик, праворуч або ліворуч від книги?» Надалі дитина виконує наступні завдання за інструкцією дорослого: покласти ручку ліворуч від кубика; покласти олівець праворуч від книги; сказати, де знаходиться ручка по відношенню до кубика, олівець по відношенню до книги. Потім беруться три предмети, і дитина виконує наступне завдання: «Поклади кубик перед собою, зліва від нього поклади олівець, а праворуч — ручку» і так далі.

Труднощі в письмі пов’язані насамперед не з самим написанням елементів букв, а з непідготовленістю дітей до цієї діяльності. Тому в підготовчий до школи період дуже важливо використовувати різні завдання і вправи, які поступово готують руку дитини, особливо лівші, до письма. Найпростіший і найефективніший спосіб — розфарбовування олівцями. Це заняття тренує дрібні м’язи дитячої руки, робить її рухи більш впевненими та координованими. При підготовці руки дитини до письма використовують такі прийоми як обведення, штрихування, домальовування зображення до цілого, змальовування, завершення візерунка або орнаменту з прямих і вигнутих ліній.

При підготовці до навчання грамоти важливо допомогти ліворукій дитині вибрати положення руки під час письма. Надалі, під час навчання в школі ліворукої дитини, вчитель повинен знизити вимоги до каліграфії. Допустимо вертикальне написання букв або їх нахил вліво.

Навчаючи і виховуючи ліворуку дитини потрібно пам’ятати, що ні в якій ситуації він не повинен відчувати негативне ставлення до ліворукості. Ліворука дитина, як правило, швидко стомлюється, а значить, день дитини повинен бути побудований так, щоб не було перевантаженнь і перевтоми.

Знання особистісних і психологічних особливостей ліворуких необхідно батькам, щоб найбільш ефективно організувати пізнавальну діяльність дитини-лівші і підготувати його до оволодіння шкільною програмою.

2.3 Підготовка руки до письма

Українське письмо засновано на звуко-буквеному аналізі, і комплекс труднощів, пов’язаний із звуко-буквиним аналізом, дуже характерний для ліворуких дітей.

М. Безруких вказує, що ліворукі діти аж ніяк не однорідна група, а значить, у різних шульг можуть бути різними і прояви труднощів і ті заходи корекції, які їм необхідні. Розберемо деякі загальні умови письма: посадку, положення зошита, спосіб тримання ручки. Перш за все, потрібно врахувати, що і право-похиле письмо, і ліво-похиле письмо практично неможливе для ліворукої дитини, так як на листку він буде робочою рукою загороджувати собі лінію письма. Більш доцільно, якщо при правосторонньому нахилі зошита ліворука дитина буде писати прямо, не загороджуючи собі лінію рядка і дотримуючись правильної посадки під час письма. Посадка ліворукої дитини стандартна, але висунуто трохи вперед не праве, а ліве плече. Положення зошита при цьому може бути різним. Ми рекомендуємо повернути зошит або аркуш паперу так, щоб верхній правий кут лежав з нахилом вправо, а верхній лівий кут розташовувався навпроти грудей.

1) Категорично протипоказано вимагати від ліворукої дитини безвідривного письма. (Безвідривне письмо не є доцільним і для праворуких дітей). Потрібно з самого початку створити умови, щоб дитина не відчувала дискомфорту, невпевненості, вибравши для себе той варіант письма, пов’язаного чи непов’язаного, який більшою мірою відповідає її здібностям і можливостям.

Траєкторії руху руки при написанні букв, як показує досвід, можуть бути самими різними і не відповідати тим, яким навчають. Ось, наприклад, ті що найбільш часто зустрічаються. На малюнку 2 точками позначено початок руху, стрілкою — напрямок, цифрами — послідовність виконання елементів. Як бачите, на листку ліворукі діти частіше виконують овали зліва направо і зверху вниз. У них більше обривів, менша зв’язність. З'єднуються літери, як правило, короткими прямими лініями.

Неправильний спосіб тримання ручки часто створює багато додаткових труднощів під час навчанні письма. Особливої уваги вимагають ліворукі діти, які тримають при письмі ручку або олівець над рядком, при цьому рука знаходиться в так званому інвертованому положенні і зігнута у вигляді гачка.

На думку деяких учених, подібне положення руки при письмі дає інформацію про те, яка півкуля контролює мовні функції у дитини. Вважається, що інвертоване положення руки свідчить про те, що мовні функції дитини контролюються лівою півкулею (так само, як і у праворуких дітей).

Але існує і ще одна думка, прямо протилежне: інвертоване положення руки не відображає особливості діяльності півкуль кори головного мозку, а показує невідповідність методики можливостям дитини. Про це свідчать і наші спостереження. В останні роки, особливо в тих випадках, коли вимога безвідривного письма дотримується неухильно, дуже часто і ліворукі, і праворукі учні тримають ручку інвертувати. Це природна реакція дітей, яким важко координувати одночасне пересування руки уздовж рядка і складну траєкторію рухів при виконанні кожної букви при безвідривно листі.

Дитина змушена або сильно змінити позу при письмі (буквально лягти, висунувши сильно вперед плече), або тримати ручку майже перпендикулярно рядку, що можливо тільки при інвертованому її положенні. Таке положення ручки необхідно виправляти, тому що воно викликає дуже сильне м’язове напруження в праворукої дитини, але не слід наполягати на виправленні становища ручки у ліворуких.

Є ще ряд вимог, які повинні дотримуватися при роботі ліворукої дитиною в школі та вдома. І насамперед це особливі вимоги до освітлення робочого місця. При письмі, малюванні, читанні світло повинне падати з правого боку. У той же час орієнтація парт в класі, положення дошки дозволяють посадити ліворуку дитини так, щоб світло падало праворуч (інакше вона сиділа б обличчям до класу, спиною до дошки), тому добре б посадити його біля вікна, зліва за партою. Там більше освітлення, а крім того, учень не буде заважати сусідові, що працює правою рукою. Але вдома необхідно поставити лампу праворуч.

У ліворуких дітей набагато частіше, ніж у праворуких, зазначається весь комплекс труднощів письма: виражені порушення почерку, тремор, неправильне накреслення букв (оптичні помилки: п? Т, л? М, н? К, х? Ж і ін.), спотворення їх конфігурації, спотворення співвідношення частин, дзеркальне письмо. Ліворуких дітей відрізняє більш повільний темп письма. Взагалі навчання письму — процес не тільки тривалий (навичка письма формується лише до 9−10 років), а й надзвичайно багатокомпонентний. На початковому етапі (букварний період) майже вся увага дитини зосереджена на тому, як писати той чи інший елемент, букву.

2.4 Особливості навчання письма ліворуких дітей

Учитель повинен бути впевненим у тому, що дитина є ліворукою. Для визначення «рукості» існують тести.

Особливої уваги потребує формування в ліворуких дітей технічної навички письма

Під час опрацювання ліворукою дитиною кожного графічного елемента необхідно дотримуватися певної послідовності дій:

1. Пояснити, як пишеться графічний елемент (буква): з якої крапки починається рух, куди він спрямований, як змінюється траєкторія, де рух припиняється. У поясненні не має бути жодного незрозумілого або незнайомого слова.

2. Показати зразок виконання руху, написання графічного елемента.

3. Виконання руху під диктовку в уповільненому темпі. Під час роботи не відволікати увагу учня, а після її закінчення детально розібрати, чи все зроблено правильно.

4. Після пояснення і показу, попросити дитину продиктувати дорослому, що і як потрібно робити, при цьому дорослий сам має виконати завдання.

5. Повторення інструкції. Учень може сам виконати дію або ця дія виконується дорослим «під контролем» та за інструкцією дитини.

6. Самостійне виконання дії дитиною. Рухи виконуються під контролем дорослого, але за умови самостійного оцінювання дитиною правильності написання.

Під час виконання завдань важливо постійно підкріплювати правильне виконання кожного елемента похвалою і, навпаки, не акцентувати увагу на неправильному написанні. У цьому випадку у дитини буде більше стимулів для досягнення результатів. Педагог повинен завжди пам’ятати: дитина має право на помилку, і при цьому вона має бути впевнена, що за неї не карають, а її можна виправити, і тоді дорослі не почують від учня слів «не можу», «не виходить», «ніколи не буду». Особливо це стосується ліворукої дитини, для якої є характерними певні особливості психомоторного розвитку.

Підготовка до оволодіння навичкою письма з урахуванням зазначених особливостей розвитку ліворуких учнів дасть змогу запобігти у них виникненню труднощів під час навчання грамоти та розвитку дисграфії на подальших етапах навчання.

2. 5 Методика навчання письма ліворуких дітей

З приходом до школи шестирічних дітей питання щодо навчання письма ліворуких дітей викликало великий інтерес. Вчителі все більше і більше переконуються, що перенавчання малят згубне для їх здоров’я, психічної поведінки. тощо.

Згадуючи школу 15-річної давності варто визначити наступні зміни, які відбулися в процесі навчання та ставлення до шульги:

* приділяється більше уваги до проблем ліворукої дитини, до її сприйняття світу;

* на відміну від минулого, вчителі не намагаються будь-що перевчити учня, застосовуючи каральні методи: биття по руках, прив’язування руки, одягання рукавиць, замальовування крейдою тощо;

* вчителі намагаються повернутись обличчям до проблеми шульги, використовуючи хоча б відомі їм методи навчально-виховного процесу;

* якщо в минулому в процесі вивчення нової букви учитель в кращому випадку, давав зауваження дитині-лівші (тим самим піднімав її на сміх перед класом), то зараз він намагається допомогти учню впоратись із труднощами в техніці написання.

Та як навчити шульгу впоратись із виконанням гігієнічних вимог, необхідних при письмі: посадка, положення зошита, рук і т.д. Вимоги до ліворуких школярів значно відрізняються від вимог, що ставляться до дітей, які пишуть правою рукою.

Сучасні науковці та вчителі-практики розробляють методику навчання письма ліворуких з урахуванням їх психофізіологічних особливостей. Зокрема, методисти пропонують не навчати таких дітей письма до школи, оскільки в такому разі можна стикнутися з моментами, що знижують рівень самооцінки.

У першому класі, враховуючи підвищену емоційність і велику вразливість цих учнів, слід проводити навчання письма в доброзичливій атмосфері, чуйно ставитися до проблем лівшів, відзначати їхні найменші успіхи. Якщо під час виконання графічних вправ ліворукі діти проявляють агресивну впертість, то краще переключити їхню увагу на інший вид роботи, наприклад, дидактичну гру, а не вимагати обов’язкового завершення письмового завдання. Розрізняють три способи письма лівою рукою:

* Перший спосіб є дзеркальним відображенням «праворукого» письма. Таке положення руки значно затрудняє процес навчання, оскільки всі зразки розміщуються зліва. А тому дитина не має можливості орієнтуватися на них. Відповідно доцільним для ліворуких дітей є розміщення зразків у рядку справа Другий спосіб полягає у тому, що кисть лівої руки з ручкою розміщується над рядком. Цей спосіб дає дитині можливість орієнтуватися на поданий зразок чи написане раніше і зменшує кількість помилок під час письма. Саме до такого способу письма спонтанно й найбільш часто приходять діти-лівші.

* Під час письма третім способом кисть лівої руки з ручкою знаходиться під рядком. Такий спосіб вважається найбільш зручним, оскільки дитині не доводиться вивертати кисть руки, добре видно зразок. Однак, пишучи у такий спосіб, діти порушують вимоги «праворукої» каліграфії: букви не мають нахилу вправо, а навпаки, нахилені вліво.

Очевидно, в даній ситуації до кожного випадку «ліворукого» написання варто підходити індивідуально й, головне, — дати дитині можливість обрати зручний для неї спосіб письма, максимально попередити виникнення мимовільних помилок.

Ліворукій дитині важко орієнтуватись в зошиті. Вона не може відразу визначити ту сторону, з якої потрібно починати писати, плутає напрямок. Ліва рука при письмі виконує рухи, симетричні рухам правої руки, тобто рухи при письмі справа наліво. Для ліворуких дітей в початковий період навчання письму необхідні вправи, які безпосередньо будуть готувати руку до роботи та орієнтації в лінійці.

У шестирічної ліворукої дитини слабко розвинені пальці руки, відсутня координація рухів, що утруднює точне відтворення букв і їх з'єднань за зразком. Для укріплення і розвитку руки та координації рухів у період навчання написанню цілих літер дітям можна запропонувати наступні вправи: застібання і розстібання гудзиків; зав’язування й розв’язування стрічок; перекладання дрібних іграшок трьома пальцями, які тримають ручку при письмі тощо.

Ось деякі вимоги, які необхідно ставити до письма ліворукої дитини:
* правильне написання форм букв та їх з'єднань;

* однакова відстань між буквами і словами;

* збереження лінійності і ритмічності;

* пряме письмо з невеличким нахилом у ліву сторону.

Таким чином, вчителям варто частіше звертати увагу на особливості ліворукої дитини, а вищезгадані пропозиції застосовувати в процесі навчання грамоти.

Між іншим, саме для лівші сьогодні придумано багато корисних речей, наприклад, прописи для лівші-першокласника. Із такими посібниками дитині простіше буде засвоїти навички письма.

Цього року з метою полегшення процесу навчання письма діти-лівші нашого класу користуються прописами, призначеними спеціально для ліворуких першокласників, які підготувало видавництво «Ранок» (Харків). Посібники створені на основі прописів з калькою А.М. Заїки «Мій перший зошит» (до букваря М. С. Вашуленка, Н.Ф. Скрипченко). Ці прописи рекомендовані Міністерством освіти і науки України і дуже успішно використовуються.

У чому ж полягає різниця між «традиційними» прописами і прописами для лівшів? Оскільки дитина, що пише лівою рукою, цією ж рукою закриває зразок написання букви чи складу, укладачі вдалися до такої новації. Зразок, з якого, зазвичай, починається будь-який рядок у прописах, дублюється наприкінці рядка, тобто стоїть і зліва, і справа. Ми переконалися, що таке розташування графічного матеріалу дозволяє дитині спокійно, без зайвих рухів наслідувати зразок, адже він постійно перебуває у полі її зору. Це особливо стосується письма літер, складів та коротких односкладових слів.
Важливим є психофізіологічний стан дитини на час навчання письма: достатньо міцні м’язи всієї руки і особливо дрібні м’язи кисті, щоб утримувати ручку у рухливому стані, досконало регулювати рухи під час письма, витримувати невеликі напруження, можливість контролювати кілька дій одночасно, орієнтуватись у площинному просторі та ін.

Зазначимо, ліворукість — це ознака того, що дитина пише лівою рукою. До того ж лівою рукою може писати й правша, коли права рука недієздатна, наприклад, травмована. Лівобічність — це коли дитина віддає перевагу не тільки лівій руці, нозі, а й лівому оку, вуху. Лівобічність може бути абсолютною — коли ліва ознака переважає в усіх чотирьох сферах (нозі, руці, оці, вусі) і може бути переважаючою тільки в трьох сферах із чотирьох. Існує ще так звана амбідекстрія, коли ліва і права руки розвинені на одному рівні.

Важливим буде знання вчителя і про домінантне око. Адже воно контролює письмо, і від того, як ведуче око співвідноситься з ведучою рукою, залежить якість письма. У більшості людей одне око домінуюче. Нестабільна домінантність може призвести до порушення руху очей, і дитині буде важко стежити за порядком розташування букв і слів у рядку.

Дослідження свідчать, що такий стан ока є перепоною розвитку моторно-сенсорної координації, виробленню автоматизму. Добре було б, щоб інформація такого плану про кожну дитину надавалась учителеві, тоді вироблені разом з психологом настанови могли б допомогти учням у навчанні письма.

Для підвищення ефективності навчання ліворуких необхідно якомога частіше звертатися до можливостей правої півкулі, щоб повніше використовувати притаманні їй особливості: більшу швидкість і емоційність сприйняття, рівень узагальнювання, цілісність, образність, мимовільну пам’ять. Підвищена емоційність та особливе сприйняття навколишнього простору можуть слугувати основою для реалізації творчих здібностей. Останнім часом до школьних навчальних планів увійшли тести, підвищився рівень абстрактності, алгоритмізації навчального, перевірних матеріалів. Для дітей-лівшів це створює труднощі у практичній роботі, де вони могли б задіяти інтуїцію і творчий підхід. Доречно сказати, що у дітей-лівшів переважає схильність до творчої праці, одноманітна робота їм дається гірше. Тому серед скульпторів, художників, артистів, модельєрів, спортсменів, верстатників високої кваліфікації великий відсоток ліворуких.

На перших етапах формування функціональної асиметрії у дітей психічні механізми мовлення і емоцій мають свої особливості. Мовлення дитини тісно пов’язане з емоціями, а специфіка лівої півкулі полягає в обробці мовленнєвих звуків, фоном, як усвідомлених, так і неусвідомлених.

У дошкільників мовлення підпорядковується закономірностям не логічного, а безпосередньо чуттєвого сприйняття, що забезпечується діяльністю не лівої, а правої півкулі. Існує думка, що лише з початком навчання ліва півкуля поступово стає не тільки вербальною, а й вербально-логічною.

Важливо знати про те, що у дитини у процесі розвитку може статися зміна домінуючої півкулі. Момент зміни є тим критичним періодом, коли основні функції центральної нервової системи рівномірно розподілені між двома півкулями, після чого вже починає домінувати права півкуля і розвивається так звана «прихована ліворукість».

Повертаючись до процесу письма, пригадаємо, що у лівші сприймання і відтворення руху відбувається в одній (правій) півкулі. Тому, сприймаючи образ букви, дитина-лівша на мілісекунди швидше може зреагувати щодо її написання, ніж правша. Треба зазначити, що саме така особливість, наприклад, у спорті (та й інших видах діяльності) часто приносить лівшам перемогу. Письмо ж букви залежатиме від правильності сприйняття форми. Вчителям відомо про те, що письмо для першокласника — складна діяльність, тому в 1 класі приділяється увага кожній дитині окремо, правша це чи лівша. Учитель спочатку з’ясовує рівень умінь, набутих до школи, що стосуються безпосередньо навчання письма. Протягом першого півріччя у процесі навчання письма учитель має переконатися у тому, що кожний учень засвоїв ті букви, що вивчалися у цей період: зберігає читабельну форму букви, правильно її пише і поєднує з іншою У першому класі треба дозволити учням писати повільно. Адже нестабільність домінуючої півкулі ускладнює формування зорово-просторової уяви, що є передумовою розпізнавання і засвоєння форми букви, розміру. Недорозвиток такої уяви провокує дислексію і дисграфію. Тому тут залучаються різні прийоми на допомогу засвоєння літери, групи літер. Стимулюючий наказ «Пиши швидше» відходить аж у 2 клас, тут залишаються слова: «не поспішай», «повернись до зразка», «порівняй з попередньою буквою, словом», «постарайся» та подібне. Швидкість письма почне розвиватись у кожного учня свого часу, коли він певною мірою усвідомить для себе процес писання і ті вимоги, що ставляться. Хочеться, щоб маленькі учні не мали жодних проблем в оволодінні секретами каліграфічного письма.

2.6 Попередження графічних помилок

При навчанні письма, особливо в букварний період, необхідно враховувати і труднощі зорово-просторового орієнтування, недостатньо диференціації окремих просторових ознак контуру літер. Спеціальні дослідження показують, що значна частина ліворуких дітей має недостатній розвиток моторних функцій і зорово-моторних координації, а також недоліки просторового сприйняття і зорової пам’яті.

Особливо важко дітям виділити точку початку руху і вибрати правильну траєкторію. Для того щоб зняти ці труднощі, необхідна спеціальна тренування просторово-зорового сприйняття, зорової пам’яті. Для цього можна використовувати комплекс вправ: копіювання різних фігур та їх поєднань, відтворення їх по пам’яті, розрізнення фігур серед інших. Приклади таких завдань ми приводили в посібнику. Тут відтворюємо лише деякі з них. Ви можете варіювати ці завдання, ускладнювати чи спрощувати їх в залежності від успішності виконання. Наприклад, копіювання фігур або домальовування відсутньої сторони.

Для розвитку зорового сприйняття можуть бути використані і різні модифікації завдань, розроблених польською дослідницею Барбарою Закревською, наприклад, такі:

* Сировина фігури з моделлю; Закресли фломастерами різного кольору зазначені сторони фігур;

* намалюй квадрат;

* постав крапку посередині зверху над квадратом;

* постав крапку посередині знизу під квадратом;

* постав крапку праворуч посередині;

* постав крапку зліва посередині.

Якщо все виконано правильно, ускладнюємо завдання:

* з'єднай крапки над квадратом і під квадратом прямою лінією;

* з'єднай крапки праворуч і ліворуч прямою лінією.

Все правильно? Тоді попросимо дитину з'єднати крапки так, щоб вийшли трикутники (рис. 7а). А тепер спробуємо порахувати:

* скільки всього трикутників вийшло (можна зафарбувати їх різним кольором, можна позначити цифрами);

* скільки вийшло квадратів.

Для початку можна взяти аркуш паперу в клітинку, а потім використовувати прості листи формату А4.

Ось ще аналогічне завдання:

* намалюй прямокутник;

* постав крапки: в правому верхньому кутку, в лівому верхньому кутку, в середині верхньої сторони, в середині нижньої сторони;

* з'єднай ці крапки прямими лініями;

* порахуй, скільки вийшло трикутників, прямокутників;

* заштрихуй їх різним кольором.

Все вийшло? Дуже добре. А тепер:

* позначений хрестиком нижній правий кут і нижній лівий кут;

* з'єднай хрестики з крапкою на середині верхньої сторони прямокутника.

* У результаті повинні вийти ось такі малюнки; порахуй, скільки тепер у нас прямокутників і трикутників. Заштрихуй їх різним кольором.

2.7 Вимоги до письма

Прояв уважного ставлення до ліворуких дітей включає в себе й організацію навчальної діяльності в класі. Ліворука дитина повинна сидіти один або з однолітком, який теж пише лівою рукою, щоб перед його очима не було прикладу праворукості, останнє може бути причиною затримки процесу оволодіння письмом. Під час навчання ліворукої дитини письму вчитель повинен знати, що таку дитину не треба примушувати до нахиленого письма, так як це негативно впливає на формування у неї навичок письма.

Вимоги для ліворуких школярів значно відрізняється від вимог, які пред’являються до дітей, які пишуть правою рукою, і зводяться до наступного:

1. Посадка при письмі. При правильній посадці ліворукі діти мають сидіти прямо, не торкаючись грудьми столу. Ноги всією ступнею стоять на підлозі або підставці, голова трохи нахилена вправо.

2. Положення рук, кисті і прийоми утримання ручки. Положення рук: руки при письмі повинні лежати на столі так, щоб лікоть лівої руки трохи виступав за край столу і ліва рука вільно рухалася по рядку зверху вниз, а права лежала на столі і знизу притримувала б лист. Положення кисті рук: кисть лівої руки більшою частиною своєї долоні повинна бути звернена до поверхні столу. Точками опори для кисті служить нігтьова фаланга трохи зігнутого мізинця та нижня частина долоні. Прийоми тримання ручки: ручка кладеться на середній палець, на його верхню нігтьову частину. Нігтьова фаланга великого пальця притримує ручку, а вказівний палець легко кладеться зверху ручки на відстані 1,5−2 см від пишучої кульки і управляє рухом пальців. У процесі письма відбувається рух зліва направо (напрямок ручки при письмі лівою рукою — вліво, а рух кисті і пальців — вправо).

3. Положення зошита. Зошит лежить з нахилом вліво так, щоб правий нижній кут сторінки, на якій пише дитина, був направлений в середину його грудей. У міру заповнення сторінки права рука пересуває зошит вгору, при цьому нижній кут сторінки, як і раніше спрямований в середину грудей дитини.

Ліворукій дитині важко орієнтуватися в зошиті, в рядку. Вона не може відразу визначити ту сторону, з якої потрібно починати писати, лякає напрямок. І це не випадково.

У ліворуких, на відміну від праворуких, провідною є права півкуля, а ліва — підлеглою. У правій півкулі закладені нервові зв’язки пов’язані з лівою рукою і забезпечують нормальне протікання мови і розумових процесів. Ліва рука під час письмі виробляє рухи, симетричні рухи правої руки, тобто рухи при письмі справа наліво. Для ліворуких дітей в початковий період навчання письма необхідні вправи, які безпосередньо будуть готувати руку до роботи та орієнтації в рядку.

Які ж вимоги слід пред’являти до письма ліворукої дитини? Ось деякі з них:

Правильне написання форм букв та їх з'єднань; однакову відстань між буквами і словами;

Збереження лінійності і ритмічності; пряме письмо з невеликим нахилом у ліву сторону.

Спостереження за письмом ліворуких дітей; аналіз їх робочих зошитів показують, що найпоширенішими є помилки, в яких діти плутають близькі по формі букви і вагаються в їх розташуванні. Щоб правильно організувати роботу з попередження помилок такого роду, варто докладніше розглянути ці літери.

Так, перша група букв має орієнтацію при їх зображенні зліва направо і справа наліво, а також симетричну будову: Е, 3; С, Е; до, н, м. При написанні цих букв часто виникають помилки «дзеркального письма». Щоб попередити дзеркальне зображення, необхідно включити в попередню роботу зоровий аналіз букви (куди дивиться буква, звідки бере початок, з яких елементів складається), конструювання букви з її елементів. Цю роботу краще проводити в альбомах з письмовими літерами та його елементами, де в кожній букві позначено початок стрілкою червоного кольору, а траєкторія руху — стрілкою чорного кольору. При письмі даних букв бажано початок кожної букви позначити червоним кольором.

Друга група букв має таку форму, де верхня частина однієї букви відповідає нижній частині іншої: т, ш, і; в, д. Для попередження помилок у зображенні цих букв слід проводити їх зорове зіставлення і порівняння, а також накладання однієї букви на іншу. При письмі в зошиті треба ввести для них спеціальні позначки і опори (точки). Після письма букв їх необхідно порівняти зі зразком шляхом зорового зіставлення або накладання зразка, написаного вчителем на прозорому папері.

Третя група букв і елементів не має орієнтації в просторі (о). При письмі овалів особливо необхідні опори і позначки, які б показували початок і напрямок руху при їхньому листі. До іншого роду помилок відносяться помилки, які викликані забуванням рідко зустрічаються форм літер: Ч, ч: X, х; Ф, ф. Для більш міцного запам’ятовування конфігурації даних букв слід ввести образне зображення цих букв — Наприклад, букву х можна побачити в кроку людини, ч-в носику чайника, ф-в окулярах і т, д.

Запропонована попередня робота з попередження помилок зорового характеру, з підготовки руки до траєкторії рухів і орієнтації в рядку допомагає зняти негативні явища при навчанні письма ліворуких шестирічних дітей.

У грі, самообслуговуванні, малюванні, на листі і т.д. вони використовують обидві руки, не віддаючи перевагу будь. Тому на початковій стадії підготовчого періоду можна робити обережні спроби навчання цих дітей праворуких діям. Опір дитини, бажання його писати лівою рукою — сигнал до того, що переучування необхідно припинити.

Потрібно звернути увагу на послідовність навчання:

* спочатку вчитель (батьки) пояснює, як виконуються дії (написання букви), з яких елементів буква складається, як елементи пов’язані між собою, де починається рух, де закінчується, яка його траєкторія. Пояснення повинно підкріплюватися показом картинок, карток, виконанням елементів на дошці. У цьому випадку вчитель повинен обернутися до дитини спиною, а руку винести вправо, щоб написане було видно з-за голови. Слід пам’ятати, що спосіб написання на дошці істотно відрізняється від способу написання ручкою в зошиті. Тому ефективніше показувати рухи при письмі фломастером, що дає чіткий і досить помітний штрих на розлініяному аркуші ватману;

* на наступному етапі не слід ще давати дитині самостійно виконувати дію, спочатку попросіть його покерувати вашими рухами? (Починай тут, веди сюди, повертай… закінчуй…). За даними психологів, дитина, не обтяжена власними діями, невмінням, незручністю, краще фіксує свою увагу на складових рухах (тут важливо все: як тримається ручка, як лежить рука, як вона пересувається по рядку, чи утримується правильна поза і тільки потім? Як виконується буква);

* самостійне виконання дії повинно йти під контролем і при підказці вчителя, але ця підказка повинна бити мінімальною, краще, якщо дитина буде керувати своїми діями так, як вона керувала чужими. Спочатку вона буде робити це вголос, але у міру формування навички це словесне керівництво виконуватиметься подумки;

* на виконанні дії не закінчуються етапи навчання. Ще один важливий елемент-аналіз зробленого. Звичайно, необхідний і аналіз того, як виконувалася дію. (Це достатньо просто здійснити, якщо є відеомагнітофон). Якщо дитина може об'єктивно оцінити що і де не так, значить, попередні етапи проведені правильно, якщо ні, все слід почати спочатку.

Висновок

ліворукий психофізіологічний навчання дитина

Ліворукість століттями була і залишається загадкою, загадкою ще не розгаданою, яка притягує увагу. Прагнення розгадати цю загадку — по суті відображення глибинного, часто неусвідомленого бажання людини збагнути природу іншого, незвичного, виняткового, бажання заглянути в Задзеркалля і тим самим усвідомити свою не вироджену, рівність, приналежність до більшості. По-видимому, генетично і історично це визначає ставлення до ліворукості не як до індивідуального варіанту норми, а як до аномалії, порушення розвитку.

Поки ще немає чіткої і однозначної відповіді на питання про те, що є причиною ліворукості і чим відрізняються праворукі і ліворукі люди. Одне безсумнівно — ліворукість не можна вважати причиною порушень або відхилень у розвитку, причиною знижених інтелектуальних і фізичних можливостей.

Ясно й інше — переважне володіння рукою залежить не від «хотіння» дитини або його впертості, не від його бажання чи небажання, а від особливої організації діяльності мозку, визначальною не лише «провідну» руку, але і деякі особливості організації вищих психічних функцій.

Ціною великих зусиль можна навчити ліворуку дитину працювати правою рукою, але не можна змінити його біологічну суть.

Список літератури

1. Айрапетян В., Чуприков А. Як бути лівшею? М., 1998

2. Андреенко А. А. Ліворукий дитина в праворукому світі. М., 1998

3. Безруких М., Єфімова С., Круглов Б. Чому вчитися важко? — М., 1995.

4. Безруких М., Єфімова С., Круглов Б. Чому вчитися важко? М., 1995

5. Безруких М. М., Князєва М. Г. Якщо ваша дитина лівша. М., 1995

6. Брагіна Н.Н., Доброхотова Т. А. Функціональна асиметрія людини. — М., 1988.

7. Доброхотова Т. А., Брагіна М. М. Загадки шульг. — М., 1991. Макаров И. Якщо ваша дитина — лівша. — С. -Петербург, 1995.

8. Доброхотова Т. А., Брагіна М.М. Лівші. М., 1995

9. Іванович С.А. Психологічні особливості ліворуких дітей. шкільні проблеми шульги. М., 1995

10. Макаров И. Якщо ваша дитина — левша. -СПб, 1995.

11. Федосова Н. А. Навчання письма ліворуких дітей. М., 1996.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой