Особливості фразем, що не мають відповідників в системі слів

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Иностранные языки и языкознание


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

http: //www. . ru/

http: //www. . ru/

ВСТУП

У сучасному мовознавстві активно розробляється проблема семантики фразеологічних одиниць. Дослідження зазначеної проблеми велися в декількох напрямках: одні вчені приділяли особливу увагу виявленню лексико-синтаксичних відмінностей фразеологічних одиниць (ФО) від вільних слів [59, 89, 119, 128, 209], інші - відмінностям значень фразем як номінативних одиниць мови від значень слів [2, 19, 20, 74, 76, 104, 105, 139 та ін.]. Поступово від опису сугубо лінгвістичних особливостей значення вчені перейшли до встановлення зв’язків між лінгвістичними факторами, зокрема до вивчення ролі антропологічного фактора і форм його прояву в семантиці і мові взагалі й у системі фразеології зокрема. Дія антропологичского фактора зв’язано з дослідженням впливу на мову культурно-національних факторів: гендерних особливостей, етнічних стереотипів, символів, еталонів, міфологем і т. ін Для розробки питання про дію «людського фактора» у мові необхідно ретельне дослідження того, як відбиває названий фактор у конкретних мовних ситуаціях, чим визначається прагматичний ефект висловлення. Немаловажним є питання про представлення культурологічної і прагматичної інформації в словниках. Зазначені питання частіше аналізувалися на матеріалі лексичних одиниць (ЛО) [3 14, 33, 41, 42, 43, 83, 134, 182, 211 і ін.]. Фразеологія в даному напрямку досліджений мало. Деякі аспекти перерахованих проблем тією чи іншою мірою досліджувалися в роботах В. А. Масловой, Л. Н. Пелепейченко, Ю.Ф. Прадіда, В.Н. Телія, Т. З. Чердпнцевой, А. М. Эмировой та інших вчених [25, 70, 78, 81, 95, 110 118, 144, 145 і ін]. Як правило, на матеріалі фразеології спостереження проводилися над значеннями фразем взагалі, а не над системою одиниць, об'єднаних у фразеосемантических групах. Особливий пробіл помітний в області фразеологічних одиниць, що не мають відповідностей в системі слів. Тим часом ця група є особливо цікавою і навіть якоюсь мірою загадкової. З одного боку, вона поєднує одиниці, співвідносні зі словами по статусу в мовній картині світу, що займають рівноцінне з ними положення, з іншої, одиниці цієї групи характеризуються всіма ознаками, властивими іншими ФО. Чому мовне співтовариство визнало за необхідне номинировати відповідні об'єкти не словами, а саме фразеологічними оборотами? Що це за об'єкти, яке їхнє місце в картині світу, наскільки вони зв’язані з культурою етносу взагалі і «людським фактором» зокрема? Які особливості фразем зробили їхній більш удалими для номінації в порівнянні зі словами? Які семантичні, прагматичні і культурологічні особливості досліджуваних оборотів? Рішення перерахованих і багатьох інших питань допоможе доповнити і поглибити наші представлення про фразеологічні одиниці, специфіку їхньої семантики і про взаємодію лексичної і фразеологічної систем. Важливість зазначеної проблеми для розробки інших питань фразеології, її відповідність напрямкам сучасних лінгвістичних досліджень, відсутність опису фразеологізмів, що не мають відповідностей в системі слів, свідчить про актуальність теми дипломної роботи.

Аналіз ступеня вивченості фразеології дозволив виділити питання, досить детально описані в лінгвістиці (результати їхнього аналізу розглядаються як база для формування наукової концепції дисертації), і питання, що вимагають дослідження.

Питання про специфіку фразеологічного значення розглядався в основному в порівнянні зі значенням лексичних одиниць. В лінгвістичній літературі були описані риси подібності фраземи і слова: здатність виконувати однакові функції, представляти способи відображення навколишньої дійсності й ін. У ряді робіт показані відмітні риси фразеологічних і лексичних значень, обумовлені характером позначення, особливостями у виконанні мовної функції, ступенем деталізації, широтою інформації, дериваційним особливостям [2, 6, 20, 104, 113, 139, 148, 172, 184, 192, 206,]. Однак у лінгвістиці не досліджений вичерпний номінативний аспект семантики фразеологізмів їхнє комунікативне призначення і способи представлення в них культурологічної інформації. Недостатньо вивчене питання про місце фразем в мовній картині світу і про рівні відображення ними мовної дійсності. Далеко не цілком розроблені принципи фразеології. З обліком викладеного формулювалися мети і задачі дипломної роботи.

Ціль роботи — виявити семантичні, прагматичні т культурологічні особливості фразем, що не мають відповідників в системі слів.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

1. Виявити семантичні особливості фразем, що не мають відповідностей в системі слів.

2. Визначити місце фразеологізмів досліджуваної группи в мовній картині світу.

3. Встановити прагматичний потенціал фразеологічних одиниць, що не мають відповідностей в системі слів.

4. Визначити типи культурологічної інформації і способи її представлення в семантиці обраних для аналізу одиниць.

5. Виявити способи відображення прагматичних і культурологічних особливостей у лексикографічному портреті фразем, що не мають відповідностей в системі слів.

Об'єкт дослідження — фразеологічні одиниці англійської та української мови, що не мають відповідностей у системі слів.

Предмет — семантичних, прагматичні і культурологічні особливостей фразеологізмів, що не мають відповідностей в системі слів.

Матеріалом дослідження послужили близько 100 фразеологічних оборотів, що не мають відповідностей у системі слів. Відзначимо, що для дослідження відбиралися тільки ФЕ, у складі яких ключовим є ім'я іменник. Структурні обмеження в доборі матеріалу порозуміваються необхідністю забезпечити глибину дослідження і запобігти поверховістю. Занадто велика кількість одиниць для аналізу могло б стати перешкодою для задоволення зазначеним критеріям.

Вибір методів і прийомів лінгвістичного аналізу зв’язаний зі специфікою об'єкта дослідження і конкретними задачами. На першому етапі підбора матеріалу зі словників [120,163,197,219] методом суцільної вибірки були виписані фразеологічні обороти, що не мають відповідностей у системі слів. На семантичному і культурологічному етапах дослідження були виконанні дані контролюючого експерименту. На основі аналізу прикладів з авторській картотеці за допомогою підстановочного методу був встановлений прагматичний потенціал фразем досліджуваної групи. Далі з використанням класифікаційного методу була представлена модель лексикографічного портрета ФО, що не мають відповідностей у системі слів, що включає семантичні характеристики, культурологічну інформацію, основні прагматичні ознаки й особливості вживання розглянутих оборотів. На всіх етапах вивчення матеріалу широке застосування знайшли прийоми компонентного аналізу і синтезу, компаративний, трансформаційний і порівняльний методи.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному: виявлений корпус фразеологізмів, що не мають відповідностей у системі слів, а також специфіка їхній семантиці, функцій і статусу в мовній картині світу. Визначено типи культурологічної інформації і способи її представлення в семантиці розглянутих одиниць. Виділено фактори, що обумовлюють образність фразем досліджуваної групи. Визначено прагматичний потенціал аналізованих оборотів і представлені способи його реалізації в конкретних дискурсах. У роботі запропонований спосіб опису ФО, що не мають відповідностей у системі слів, у словнику з обліком прагматичних і культурологічних особливостей.

Теоретична значимість дипломного дослідження обумовлена тим, що робота вносить вклад у розробку питання про номінативний аспект семантиці ФО, місці фразем в мовній моделі світу; дослідження дозволило уточнити прагматичні і культурологічні особливості фразеологічних оборотів; доповнити існуючі представлення про специфіку фразеологічного значення і про відмінні риси ФО в порівнянні зі словом.

Практичне застосування результатів дослідження знайдуть при читанні курсів сучасної мови і загального мовознавства, у розробці спецсемінарів по лексиці і фразеології, при написанні дипломних робіт і підготовці навчальних посібників для студентів філологічних факультетів, у викладанні основ теорії комунікації і культурології. Отримані дані можуть використовуватися при підготовці учбово-методичних матеріалів для викладання англійської мови в українських вузах як другого, у лексикографії і фразеографії.

Результати дослідження апробовані на V11 Міжнародної наукової конференції по актуальним проблемам семантична досліджень «Семантика мови і тексту», Ялта, 2006, Усеукраїнської наукової конференції «Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах», Дніпропетровськ, 2008, Міжнародної наукової конференції «Актуальні проблеми вербальної комунікації: мова і суспільство», Київ, 2008, Міжнародної наукової конференції «Підсумки і перспективи розвитку літератури і літературознавчої думки ХХ ст. «, Харків 2007.

фразеологізмі семантичний мова

РОЗДІЛ 1 СПІРНІ ПРОБЛЕМИ ФРАЗЕОЛОГІЇ У СВІТЛІ СУЧАСНИХ НАУКОВИХ ПАРАДИГМ

Аспекти лінгвістичного аналізу фразеологічних одиниць у сучасному мовознавстві

Фразеологія, що сформувалася як лінгвістична дисципліна порівняно недавно, у даний час залучає все більша увага учених. Фразеологічні одиниці вивчаються не тільки як власне лінгвістичні феномени, але і як засіб закріплення досвіду і менталітету етносу, і як засіб представлення екстралінгвістичної інформації, зв’язаної з людиною, і як один зі шляхів відображення культури народу. Але дотепер основні поняття, що відносяться до сфери фразеології, однозначно не визначені, існують різні точки зору по багатьом питанням. Це стосується навіть таких базових питань, як визначення поняття «фразеологізм» і обмеження складу фразеології. Без осмислення зазначених питань дослідження фразеологічних одиниць ні в яких аспектах. Особливо важливе з’ясування названих вище й інших особливостей у даний час, коли фразеологія починає вивчатися в руслі когнітивної лінгвістики і прагмалінгвистики. Величезна безліч підходів і визначень не просто створює труднощі, а є перешкодою в рішенні будь-яких дослідницьких задач. Викладене свідчить про необхідність не тільки з’ясування наукового апарата фразеології, але і дослідження одиниць фразеології з урахуванням досягнень різних напрямків лінгвістики.

Перш ніж вчені звернули увагу на комунікативний і культурно-людський фактори в мові, фразеології довелося пройти чималий шлях. Етапи, пройдені фразеологією, починаючи від структурно-семантичної парадигми і закінчуючи антропологічної, зіграли важливу роль у її становленні і розвитку. У зв’язку з зазначеною особливістю короткий аналітичний огляд шляхів, пройдених фразеологією як лінгвістичною дисципліною, представляється не тільки цікавим, але і необхідним.

До 30-х років ХХ століття фразеології приділяли увагу тільки при дослідженні семантики, синтаксису, словотвору. Окремими питаннями фразеології займалися М. М. Покровський, Е. Д. Поливанов, В. К. Поржезинський, А. А. Потебня, И. И. Срезневський і деякі інші вчені [194, 195, 210, 213].

Використовуючи досягнення своїх попередників, питання про фразеологію як лінгвістичній дисципліні поставив академік В. В. Виноградов, роботи якого стали основними і сприяли активному дослідженню проблем фразеології не тільки в українській, але й в зарубіжної лінгвістиці [44, 45]. Ідеї вченого були розвиті поруч послідовників [20, 21, 74, 102, 119, 124, 148, 157, 206, 209], що послужило підставою до появи фразеологічної школи, основною задачею якої було виявлення структурно-семантичних особливостей фразеологічних одиниць і їх обмеження від слів і сполучень слів. Аналізуючи подібності і відмінності фразем від вільних сполучень слів і лексичних одиниць, вчені намагалися виділити основні категоріальні ознаки ФО, що дозволяли віднести стійке сполучення до категорії фразеологічних оборотів і були важливим до визначення поняття «фразеологізм», висунутого різними дослідниками. Наприклад, О. С. Ахманова основною диференціальною ознакою ФО вважає цілісність номінації. На її думку, фразеологізм являє собою словосполучення, у якому семантична монолітність переважає над структурною роздільністю складових його елементів, унаслідок чого воно функціонує в складі пропозиції як еквівалент окремого слова. Вибір зазначеної ознаки в якості диференціального вплинув на точку зору О. С. Ахмановой щодо мовного статусу компонентів фразеологічного обороту. Автор затверджує, що компонент Фо — це не слово, а лише його тінь, ознака [21]. Н. М. Шанський затверджує, що фразеологічний оборот являє собою відтворену в готовому виді одиницю мови, постійну за своїм значенням, складові і структурі і складається з двох або більш ударних компонентів словного характеру [209]. На думку автора, основною категоріальною ознакою фразеологічного обороту, що відмежовує його вид вільного сполучення слів і в той же час зближуючим його словом, є відтворюваність. Властивістю відтворюваності автор пояснює і всі інші ознаки, однаково властивим словам і фраземам, насамперед стійкість і цілісність значення. У якості головної диференціальної ознаки фразеологізму В. Л. Архангельським виділяє внутрікомпонентні зв’язки, що випливає з визначення самого поняття «фразеологічна одиниця», що висуває вчений. Автор затверджує, що фразеологічний оборот «представляє не просто синтаксично складене слово, а постійне традиційно відтворене відношення між словами, що складають строго визначений роздільно оформлений за законами граматики звуковий комплекс, що володіє стабільним значенням, що не виводиться із суми значень слів-компонентів, хоча і виникає на їхній основі» [19,с. 60].

Існують і інші точки зору на розглянуте питання, згідно яким у якості основної диференціальної ознаки ФО виступає семантична цілісність [185], неперекладність на інші мови [156], еквівалентність фраземи слову [164], функціонально-семантична компликативність [51]та ін.

На думку Ю. А. Гвоздарева, негативною стороною багатьох досліджень є однобічність аналізу ФО. Одні вчені на перший план висувають тільки «зовнішні» ознаки фразем (наприклад, відтворюваність у мові, окремість ФО), інші приділяють особливу увагу «внутрішнім» ознакам оборотів (внутрікомпонентні зв’язки, сполучуваність лексем і семем). Учений вважає, що фразеологічна одиниця повинна вивчатися різнобічно. Сам же автор дає наступне визначення поняттю «фразеологізм»: ФО- «стійкі в мові і воспроізводимі в мови складені язикові знаки, що мають самостійне значення, що складаються з двох або більш слів, з яких хоча б одне має фразеологічно зв’язане значення» [56, с. 18]. В.П. Жуків також вважає, що фразема наділено не одним, а цілим комплексом об'єднуючих ознак. До стійкості і семантичної цілісності значення, учений додає відтворюваність, окремооформлене будівля, незамкнутість структури. З урахуванням зазначених ознак і перехідних явищ у системі ФЕ учений формує поняття «фразеологізм», під яким розуміє «відтворений у мові оборот, побудований за зразком сурядних або підрядних словосполучень (непредикативного або предикативного характеру), що володіє цілісним (або рідше — частково цілісним) значенням і сполучиться зі словом» [76,с. 5]. А.И. Молотків називає три основних ознаки ФЕ: лексичне значення, компонентний склад і наявність граматичних категорій. З огляду на дані ознаки, учений затверджує, що фразеологізм складається не зі слів, а з компонентів, що втратили ознаки слова [119].

Відмінною рисою даного періоду було надмірне захоплення структурними методами опису ФЕ і відмовлення від дослідження проблем фразеології стосовно до мовної діяльності. Однак незважаючи на це «класичний» період не можна назвати неплодотворним для фразеології. Аналіз структурно-семантичної парадигми зіграв свою позитивну роль у розвитку фразеології розглянутого періоду і намітив подальшу парадигму дослідження.

Опис фразеологізмів як особливого роду знаків мови, що володіють категоріальними ознаками і відповідно специфічній для них структурою і значенням, привело до виділення фразеології як самостійної лінгвістичної дисципліни і становленню «посткласичного» періоду в розвитку фразеології. Центральним для фразеології даного періоду стало питання про обмеження складу фразеології, уточненні її класифікаційної бази. Велика увага вчені продовжували приділяти відтворенню теоретичних положень концепції академіка В. В. Виноградова, а також питанню про обсяг фразеології. Зазначене питання має концептуальний характер, оскільки від його рішення залежить, з одного боку, включення до складу фразеології прислів'їв і приказок, предикативних сполучень знаменних і службових слів, а з іншого боку — розробка основних для фразеологічного складу мови методів дослідження, обумовлених категоріальними ознаками аналізованих об'єктів. Численні дослідження привели вчених до думки про те, що рішення проблеми обсягу фразеології залежить не від здатності фразем сполучити в собі різнобічні ознаки, а і від приналежності до одиниць «номінативного інвентарю мови» [184 c. 75].

Наприкінці 70-х — початку 80-х років у фразеології виникла потреба в створенні нових методів дослідження, оскільки системно-класифікаційний підхід практично цілком вичерпав себе. Учені звернули увагу, що вивчення фразеології окремо від інших лінгвістичних дисциплін не дозволяє виявити їхню знакову специфічність. Однієї з найвідоміших концепцій, спрямованих на виділення фразеології з рамок самостійної лінгвістичної дисципліни, є концепція М. М. Копыленко і З. Д. Поповой. Учені поняттю «фразеологізм» віддають перевагу поняттю «фразеопоєднання», що є однослівним еквівалентом раніше вживався терміна сполучення лексем. На думку авторів, їхній термін покриває усі види сполучень лексем від так званих «вільних» до ідіом. Однак дослідники не виключають із уживання термін «фразеологізм», якщо його інтерпретирувати як фразеопоєднання з конотативними лексемами, а також терміни «ідиоматична фраза», «стійка фраза», «під якими розуміються відтворені фразеопоєднання із синтаксичною структурою пропозиції, що включають конотативні лексеми» [97, с. 77]. Прийняте лінгвістами визначення відбиває їхнє розуміння фразеології як науки про сполучуваності лексем, що несуть різні типи семем (Д1Д1, Д1Д2, Д1ДО1, Д1ДО2, Д1ДО3 і ін.), тобто сполучуваність слів, розглянутої з погляду можливого з'єднання лексем і відповідності або невідповідності типів цього з'єднання значенням окремих слів.

Незважаючи на всю привабливість даної концепції, у ній відсутні опис номінативних особливостей конотативних семем. Автори не дають пояснень і щодо причин виникнення зазначених типів сем у мові.

Кінець «посткласичного» періоду був ознаменований зміною системно-класифікаційного підходу функціонально-семантичним. Даний період характеризується дослідженням специфіки значень ідіом у відмінності від значень слів, а також вивченням структури змісту цього значення. Особлива увага приділяється аналізові внутрішньої форми ФЕ, її образній підставі (метонимичность, метафоричность, символістика, і т.д.), що знайшло відображення в роботах Н.Н. Кириловій, А. М. Мелерович, А. Д. Райхштейна, Ю. П. Солодуба, А. И. Федорова, Т. З. Черданцевой і інших учених [17, 27, 69, 73, 78, 95, 126 184, 188, 189, 201]. Дослідження мотиваційної підстави фразеологізмів указує на звертання проблематики фразеології до номінативного аспекту семантики ФЕ, що безпосередньо зв’язаний з вивченням їхнього комунікативного призначення.

Найбільше докладно комунікативний підхід до опису фразеологічних одиниць представлений у роботах А. М. Эмировой [215, 216]. Автор звертає увагу на те, що функціональна характеристика ідіом — їхнє комунікативне призначення — нерозривно зв’язане з їхньою змістовною характеристикою. Позитивним, на наш погляд, у зазначеній концепції є те, що «комукативний аналіз ідіом припускає опис усіх їх „складових“ — змісту, структури і вживання в мові» [216, с. 6]. Представлений підхід орієнтований одночасно на що говорить і слухає, що допомагає не тільки з’ясувати, як фраземы сприймаються слухаючої, включаються що говорить у мову, але і визначити специфіку фразеологічного значення з урахуванням комунікативних функцій фразем. З огляду на зазначені положення, А.М. Емірова визначає фразеологічні одиниці як «стійкі за формою, відтворені, експресивні сполучення слів, що володіють цілісним, як правило, переносним значенням» [Там же].

Слід зазначити, що комунікативний підхід до дослідження ФЕ є як би перехідним між посткласичним і сучасним періодами розвитку фразеології

Зазначений перехід намітив нову парадигму дослідження фразеологічного складу мови, яку можна назвати антропологічної. Даний період породив нові теоретичні підстави для розгляду матеріалу фразеології і його знакової природи.

В даний час лінгвістичні особливості фразем вивчаються в сукупності з комунікативними і національно-культурними язиковими процесами. Особлива увага приділяється дослідженню язикового фактора в людині, тобто впливові наївної картини світу на людину і формуванню його язикової і культурно-національної самосвідомості. Т. З. Черданцева справедливо затверджує, що ідіоматика в силу своєї специфіки може розглядатися «як одне з джерел пізнання елементів культури язикового колективу, культури в антропологічному змісті, тобто комплексу проявів матеріального, соціального і духовного життя народу» [203,с. 267]. З огляду на дану інформацію, автор указує на перевагу розгляду фразеологічних одиниць стосовно до мовної діяльності, тобто в контексті. В. В. Маслова називає фразеологічні одиниці «джерелом премудрості» народу, що зберігає і відтворює його менталітет, його культуру від покоління до покоління. На думку вченого, фразеологічний оборот — тобто хоронитель культурної інформації" [112, с. 87−88]. В. Н. Телия звертає увагу на те, що ідіоми «являють собою мікротексти, у номінативну підставу яких, зв’язане із ситуативним характером що позначається, утягуються при його концептуалізації всі типи інформації, характерні для відображення ситуації в тексті, але представлені у фразеологізмах у виді „згортки“, готової до вживання як текст у тексті» [184, с. 8]. Автор затверджує, що саме текстова природа фразем обумовлює необхідність їхнього дослідження в рамках антропологічної парадигми. Дана концепція представляє нам фразеологічний оборот, не обмежуючи його ні граматичними рамками словосполучення, ні умовою обов’язковості семантичного переосмислення компонентів і т.д. Приймаючи широкий підхід до вивчення фразеології, В. Н. Телия розуміє під фразеологічної єдине цей «загальна назва семантично зв’язаних сполучень слів і пропозицій, що, на відміну від подібних з ними за формою синтаксичних структур, не виробляються у відповідності с загальними закономірностями вибору і комбінації слів при організації висловлення, а відтворюються в мові у фіксованому співвідношенні семантичної структури і визначеного лексико-граматичного складу» [107, с. 559].

Представлені спостереження дозволяють звернути увагу на перевагу антропологічної парадигми, зокрема «людського фактора» у дослідженні фразеології: фраземи являють собою частина номінативного складу мови, що відбиває у своїй семантиці досить довгий процес розвитку культури і побуту народу, його історію. Зазначені особливості дозволяють деяким фраземам, на відміну від лексичних одиниць, цілком забезпечити найменування пізнаних чоловіком сторін дійсності. До оборотів такого типу відносяться ФЕ, що не мають відповідностей у системі слів. Дана група фразеологізмів не тільки заповнює відсутні в лексичній системі лакуни, але і є єдиним позначенням більшості ситуацій, властивостей, предметів, станів і т.д.

Великий інтерес до вивчення людського фактора в мові, а також виявленню і дослідженню форм системної організації фразеологічного складу мови, усі частіше змушує звертати увагу дослідників на розвиток досить напрямку в області фразеології - фразеологічної ідеографії. Предметом даного напрямку є вивчення фразеологічної картини світу і створення ідеографічних словників фразеологізмів. На матеріалі російської й української мов ідеографічні аспекти вивчалися, як правило, у зв’язку з дослідженням інших аспектів фразеології. Поступово виникла необхідність у рішенні основних теоретичних і практичних проблем фразеологічної ідеографії. Вивченню зазначених питань присвячена робота Ю. Ф. Прадида [153]. Свою монографію учений присвячує тенденціям розвитку фразеографії на сучасному етапі, описові лінгвістичних і екстралінгвістичних принципів виділення фразеологічних мікро-и макро систем, проблемі інтерпретації фразеологічного значення в словнику й ін.

В даний час велика увага приділяється дослідженню фразеологічних одиниць в аспекті перехідності. Слід зазначити, що перехідними в лінгвістиці називають явища, що знаходяться на границі двох класів і характеризуються синкретизмом властивостей одиниць даних класів [140]. Учені неодноразово відзначали наявність перехідних явищ при описі типів лексичних і фразеологічних значений [9, 24, 46, 62, 75, 104 і ін]. Найбільше детально лексична і фразеологічна системи мови в руслі теорії перехідності аналізуються в роботах Л. Н. Пелепейченко [139] і В. Н. Телия [184]. В. Н. Телия з урахуванням явища перехідності виділяє різні види фразеології: Фразеологія 1, Фразеологія 2, Фразеологія 3 і т.д., але не приводить критеріїв розмежування виділених підсистем. У роботах Л. Н. Полепейченко явище перехідності одержує теоретичне обґрунтування й осмислення: виявляються фактори перехідності, установлюються критерії класифікації одиниць з урахуванням перехідності і т.д. Дослідження перехідності необхідно не тільки для виділення основних факторів, характерних для фразем розглянутої групи, але і другорядних, зокрема відмінності ФЕ від слова, словосполучення, пропозиції, наявності категоріальних, диференціальних ознак і т.д.

Зазначена парадигма дослідження обумовлює напрямок дійсної роботи, а також вибір термінів «фразеологічна одиниця», «стійке поєднання», «фразеопоєднання», «фразеологізм», «фразема». Дані терміни використовуються в дисертаційній роботі як синонимичные і позначають «стійке в складі і структурі, відтворене предикативне або непредикативне сполучення слів, що характеризується в більшому або меншому ступені цілісністю або ідіоматичністю значення» [139, с. 142]. Для аналізу відбиралися обороти аналізованої групи, що відповідають зазначеному визначенню.

Представлені спостереження звертають увагу на той факт, що наука не коштує на місці. У сучасних наукових парадигмах більш глибоко досліджуються дериваційні особливості ФЕ, взаємодія компонентів [7, 67,89, 105, 106, 139, 196,]. специфіка значень фразем [76, 104, 105, 125, 139, 140, 184, 69, 172, 189]. Якщо раніш указувалося тільки на наявність у фразеологізму конотативних аспектів, то зараз розглядається його прагматичний потенціал [13, 39, 53, 174, 184, 216]. Раніш учені затверджували про неможливість створення ідеологічної класифікації ФЕ, у даний момент дана проблема вже не представляється нерозв’язної, про що свідчать численні дослідження, що ведуться в даному напрямку, розробки принципів класифікації [4, 6, 85, 113, 139, 151, 155, 158, 208, 215 і ін.]. З розвитком антропологічної парадигми назріла необхідність вивчення ФЕ в аспекті проблем міжкультурної комунікації [30, 54, 48, 55, 61, 64, 93, 94, 115, 138, 177, 186, 190, 199, 207], лінгвокультурологічному аспекті [16, 25, 32, 33, 43, 50, 57, 58, 112, 145, 175, 182, 183, 187, 198, 217], що має на увазі дослідження національно-культурної специфіки фразем, символіки, гендерних особливостей.

Підсумуємо викладену інформацію і назвемо аспекти дослідження фразем, актуальні для сучасного мовознавства: виявлення подібностей і відмінностей між ФЕ і ЛЕ, визначення специфіки фразеологічного значення, місця фразеологізмів у язиковій моделі світу, установлення комунікативного призначення ФЕ, визначення способів представлення культурологічної інформації в семантиці фразеологічних оборотів, розробка і добір принципів фразеографії, представлення екстралінгвичної інформації в словах. Саме ці аспекти будуть враховані в дійсній роботі.

Звернемося до питання про специфіку фразеологічного значення, особливості якого можна виявити тільки в зіставленні зі значенням лексичної одиниці.

Питання про відповідність слова і фраземи з урахуванням перехідності

Питання про співвідношення слова і фраземи аналізувався в науковій літературі неодноразово і дотепер є предметом лінгвістичного дослідження [6, 7, 20, 29, 74, 75, 76, 97, 98, 102, 103, 104, 105, 113, 125, 137, 139, 172, 181, і ін.]. Проблема полягає в тім, що в плині довгого періоду часу фразеологізми розглядалися як одиниці лексичного рівня мови, і тільки порівняно недавно фразеологія перетворилася в самостійну лінгвістичну дисципліну. Дана віднесеність була обумовлена наявністю у фразеологізму ряду ознак, загальних зі словом, а саме: відтворюваності, цілісності значення, ідіоматичности, стійкості складу і структури, непроникності, здатності бути основою для утворення нових слів, виконувати синтаксичну функцію, мати морфологічні ознаки, позначати явища об'єктивної дійсності, що зв’язані з різними видами діяльності людини. Зазначені особливості привели до виникнення теорії повної еувівалентності фраземи слову, що з’явилося у свій час основною причиною невизнання деякими ученими фразеологічного значення як особливої лінгвістичної категорії [59, 89, 119, 128, 209]. В даний час дана теорія не знаходить свого підтвердження. Приведені вище ознаки дійсно характерні для фразем і слів, але в семантиці ФЕ усі вони виявляються своєрідно. Існує достатня кількість робіт, що вказують на відмінність розглянутих язикових одиниць друг від друга [6, 7, 20, 29, 74, 75, 76, 97, 98, 102, 103, 104, 105, 113, 125, 137, 139, 172, 181, 184, 200, 203, 205, 206].

Слідом за В. Л. Архангельським і А. В. Куниным, більшість учених вважає фразеологічне значення особливою категорією. Його специфіка проявляється в зіставленні зі значенням лексичної одиниці. Як основні ознаки, що відрізняють фразему від слова, дослідники висувають семантичне перетворення [125], цілісне лексичне значення [74], внутрішню форму [192], лексичну неподільність [79], образну умотивованість, експресивність [171, 200] і ін. Одним з основних спростувань теорії еквівалентності ФЕ слову є явна перевага в російській мові фразеологічних оборотів, що не мають відповідностей у системі слів. Аналогічне явище спостерігається й в інших мовах. Наприклад, А. Г. Назарян затверджує, що «переважна більшість фразеологізмів у сучасній французькій мові не має лексичних синонімів, їхнє значення можна передати тільки за допомогою словосполучення або пропозиції «[125, с. 16]. Автор зробив підрахунок, відповідно до якого з 22 851 фразеологічної одиниці французької мови тільки 2 867 мають відповідності в системі слів [124, с. 34]. А. В. Кунин указує на наявність подібного явища й в англійській мові. Учений зауважує, що велике число фразеологічних оборотів, виражаючи відношення до референта, є його єдиною назвою [103, с. 9]. На матеріалі російської мови аналогічного дослідження не проводилося, хоча розмаїтість його фразеологічного складу має досить благодатну для цього ґрунт. Як показав аналіз, більшість фразеологічних одиниць із ключовим ім'ям іменником у складі, не має слів-ідентифікаторів. Інтерес викликає не тільки наявність зазначеної групи ФЕ у фразеологічному складі російської мови, але і розгляд її специфічних рис. Відсутність у мові слова-ідентифікатора у фразеологізму змушує звернути увагу на зовсім іншим, властивим тільки фразеологічним одиницям природу, що виявляється, насамперед, у їхній семантиці. Слід зазначити, що проблематика фразеологічної семантики охоплює велике коло питань. До них відносяться особливості фразеологічного значення ФЕ досліджуваної групи в порівнянні зі значенням слова, словосполучення і пропозиції, семантична структура, образність, внутрішня форма, дериваційні особливості, ідіоматичність і інші. Однак не слід цілком ігнорувати наявність деяких загальних рис в аналізованих язикових одиниць. Однієї з них є опис значення ФЕ досліджуваної групи, що нагадує перерахування ознак реалій у словниковій дефініції. Відмінними рисами фразем не можна вважати і ті ознаки, що, на перший погляд представляють специфіку фразеологічного значення в порівнянні зі словом. Серед них дериваційне значення ФЕ, образність, експресивність фразем, посилення семи «інтенсивність», перевага функції значення, що характеризує, ФЕ над номінативної, дериваційне значення ФЕ, опосредкованість зв’язку значення ФЕ з реаліями, що позначаються, відмінність значеннєвої структури багатозначного фразеологізму від значеннєвої структури багатозначного слова, більш вузька сполучна здатність фразеологічного значення. Розглянемо деякі з перерахованих особливостей.

Багато вчених не раз відзначали ведучу роль конотативного компонента у фразеологічному значенні фраземи, а отже, і її експресивність [6, 105, 106, 125, 139, 142, 180, 184, 192 і ін.]. Однак більшість досліджень проводилося на фразеологічних оборотах з яскраво вираженим образно-мотивованим значенням. Виникає питання, як бути з фраземами, у яких фразеологічний образ цілком або частково втрачений? Слід зазначити, що конотативний компонент у значенні ФЕ такого типу набагато слабкіше, зате денотативний і сігніфикативний — сильніше: солом’яна вдова, брильянтове весілля, божевільний будинок і ін. Крім того, у лексичній системі існують і слова, у значенні яких конотативний компонент відіграє ведучу роль. Безсумнівно, що сема «інтенсивність» посилена в значенні більшості фразеологічних одиниць: вичавлений лимон — «дуже утомлений», ні кола ні двору — «дуже бідний», між життям і смертю — «у дуже небезпечної ситуації». Але адже існують обороти, у яких відзначається відсутність даної семи: проба пера — «перший літературний досвід», з до любові до мистецтва -«з любові до самого процесу справи, не з корисливою метою», легка рука — «про людину, що приносить щасті, удачу». Слід зазначити, що посилення семи «інтенсивність» відбувається й у значенні багатьох слів: побити, роздерти, величезний і ін.

Перевага що характеризує й оцінної функції в значенні ФЕ дійсно очевидно, але не можна заперечувати існування оборотів з ведучою номінативною і термінологічною функціями: плавлений сир, біле вино, анютини вічка, повітряний флот, відкрите рань, грудна клітка, рівнобедрений трикутник і ін.

Відмітною ознакою фразеологічного значення не можна вважати дериваційне значення, оскільки в семантиці деяких ФЕ дана ознака може відсутня: птах- важлива, високого польоту, низького польоту, лицар — без страху і докору, на годину, сумної образа, нуль — абсолютний, без палички.

Інші перераховані вище ознаки також складно назвати основними складової специфіки значення ФЕ. Наприклад, значення фразем ніколи не буває прямим, воно завжди формується на базі уже функціонуючих у мові слів, що вказує на опосредкованість зв’язку значення ФЕ з реаліями, що позначаються. Однак даною особливістю володіють і всі семантично похідні значення слів. Як правило, фразеосемантичні варіанти рівноцінні, тоді як лексико-семантичні знаходяться у відносинах детермінації. Але іноді існують виключення з правил: до рівноцінних лексико-семантичних варіантів можуть бути віднесені і багатозначні словообразовательно похідні слова, мотивовані межсловно. Незважаючи на більш вузьку сполучну здатність фразеологізмів у порівнянні зі словом, в обох системах можуть бути виявлені різні одиниці. Наприклад, однакові сполучні можливості мають ФЕ тугий на вухо і ЛЕ тугоухий, ФЕ чоловіча стать і ЛЕ чоловіка й ін.

На перший погляд, усі специфічні особливості фразеологічного значення перераховані, але більш ретельні дослідження приводять учених не тільки до придбання нових знань, але і до виявлення нових протиріч. Недолік інформації змушує нас знову і знову занурюватися в таємні глибини специфіки значення фразеологічних оборотів. Незважаючи на те, що перераховані ознаки не можуть цілком представити специфіку значення фразем досліджуваної групи, їхня важливість не слідує недооцінювати. Виникає проблема, яку можна дозволити тільки при комплексному підході до розгляду фразеологізмів і слів, що має на увазі дослідження не тільки семантичних, але і культурологічних, а також прагматичних особливостей ФЕ, що не мають відповідностей у системі слів.

Перш ніж перейти до розгляду питання про прояв екстралінгвістичних факторів у семантиці ФЕ досліджуваної групи, звернемося до питання про класифікації фразеологічних одиниць і парагматичних відношеннях у їхній системі.

1.3 Класифікація фразеологічних одиниць і перехідні явища в їхній системі

У лінгвістичній літературі не однократно починалися спроби класифікації фразеологічних одиниць. В даний час існують класифікації ФЕ, засновані на варіаційному методі, що розкриває внутрікомпонентні зв’язки, аплікативному методі, заснованому на зіставленні фразеологізмів з вільними словосполученнями, семантичної спільності, спільності структурних ознак, ступеня умотивованості зазначений фразем і ін. Слід зазначити і наявність у мові класифікації по соціолінгвістичними характеристиках, а саме походженню, сфері поширення, стилістичної маркированості і т.д. Для рішення практичних задач фразеології, зокрема викладання російської мови і створення допомога з перекладу, активно розробляється ідеографічна класифікація фразеологічних одиниць. Зупинимося докладніше на структурно-семантичній класифікації ФЕ, що необхідна нам для осмислення специфіці фразелогічного значення.

Перша структурно-семантична класифікація ФЕ в мовознавстві була запропонована Ш. Балли [23]. Учений виділяв чотири групи сполучень слів, що розрізняються по ступені стійкості: вільні словосполучення, звичні сполучення, фразеологічні ряди і фразеологічні єдності. Однак у більш пізній роботі Ш. Балли зупиняється на двох групах сполучень слів — вільних словосполученнях (сполученнях слів, позбавлених стійкості) і фразеологічних єдностях (сполученнях слів, що цілком утратили своє значення) [24]. Розвиваючи ідеї французького лінгвіста, В. В. Виноградов на матеріалі російської мови розробив класифікацію, засновану на обліку семантичної злитості компонентів ФЕ і ступеня умотивованості значення фраземи значеннями компонентів. Зазначені ознаки дозволили ученому виділити три категорії фразеологічних одиниць: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення [47].

Не крім групи фразеологічних виражень зі складу фразем, деякі дослідники беруть під сумнів включення в число останніх прислів'їв і приказок. Н. Н. Амосова виділяє два типи фразеологічних одиниць — фраземи й ідіоми. Згідно точки зору автора, одним з найважливіших параметрів фразеологічності є тип постійного контексту, що відбиває в дефініціях понять, висунутих дослідником. На думку автора, фраземи й ідіоми, будучи одиницями постійного контексту, мають мало загального. Якщо у фраземе вказівний мінімум, необхідний для актуалізації значення семантично реалізованого слова, є єдино можливим, то в ідіомі він представлений у сукупності із семантично реалізованим елементом [10]. Слід зазначити, що Н. Н. Амосова крім фразем і ідіом, виділяє частино предикативні і цельнопредикативні стійкі сполучення, але останні до складу фразеології вона не включає, оскільки до них автор відносить прислів'я і приказки. Концепція Н. Н. Амосовой, незважаючи на деякі спірні положення, являє собою один з найбільше нетрадиційних підходів до дослідження фразеологічних оборотів, характерних для «класичного» періоду становлення фразеології.

Звернемося до ще однієї точки зору. Класифікація Д. Н. Шмельова засновано на обліку зв’язаності вільних сполучень у порівнянні зі словом. З огляду на дану ознаку, учений виділяє синтагматичний, дериваційне і прагматично зв’язані сполучення. До синтагматично зв’язаних сполучень дослідник відносить «словосполучення, один із членів яких характеризується синтагматичною обмеженістю, не обумовленої його власним значенням»: грибний дощ, оксамитний сезон, курити в затягування і т.п. [212, с. 265−266]. Дериваційно зв’язані сполучення, на думку автора, мають індивідуальну внутрішню форму і ті самим є схожими з лексичними одиницями: пороти нісенітниця, кромішній пекло, закохатися по уші і т.п., а парадигматично зв’язані- «узагалі залишаються на рівні лексичних відносин, на рівні лексичної парадигматики»: зробити допомога, здобути перемогу, зробити зауваження і т.п. [Там же]. Перевага представленої концепції полягає в тім, що вона спрямована на розгляд проблем фразеології разом з лексикологією, а не окремо від неї, що є абсолютно нехарактерним для «класичного» періоду розвитку фразеологічного складу мови.

Класифікація Ю. А. Гвоздарева будується на основі лексико-семантичних признаків фразеологічних сполучень (ФС), а також, також на основі їхніх внутрішніх відносин між складовими компонентами, узятими на лексичному і семантичному рівнях аналізу. В основу концепції вченого покладені три протиставлення: глобальність і неглобальність значення ФС, одновершиність і двувершиність ФС у рамках одиниць із глобальним значенням, а також наявність детермінації і відсутність детермінації між компонентами ФС, узятими на лексичному рівні аналізу. З урахуванням зазначених ознак ученим виділяється шість типів фразеологічних сполучень:

1) глобальні, двувершинні, односторонньо детерміновані (ФС даного типу зближається із семантично нерозкладними ФЕ, а точніше з фразеологічними зрощеннями): бити баклуши, точити ляси і т.п.

2) глобальні, двувершинні, без детермінації (ФС даного типу теж розташовані близько до семантично нерозкладних ФЕ, але вони підходять ближче до фразеологічних єдностей): кривити душею, упасти духом, мокра справа і т.п.

3) глобальні, одновершинні, без детермінації (у ФС даного типу в одному випадку семантично ведучим виявляється стрижневий член, а в другом — перемінний член): халатне відношення — недбалість, навести довідки — справитися і т.п. ;

4) глобальні, одновершинні, односторонньо детермированні (ФС цього типу мають у лексичній системі співвідносні за значенням слова, однокорінні з одним із членів сполучення): заливний дощ (злива), чорний ринок (товкучка), здобути перемогу (перемогти) і т.п.

5) неглобальні, двувершинні, з детермінацією (ФС даного типу не мають слів ідентифікаторів, стрижневий член у їхньому складі не має фразеологичні не зв’язаного значення, тому поза ФЕ не вживається): одутла особа, безвихідна нісенітниця, зігнати образу і т.п. ;

6) неглобальні, двувершині, без детермінації (між компонентами ФС даного типу не виявляється лексичної детермінації): тупий біль, голі факти, ювелірна робота і т.п. [56, с. 34−38].

Як бачимо, глобальність і не глобальність виділяються автором у залежності від можливості інтерпретації ФС одним словом. До одновершинних учений відносить ФС із нерівноцінним значенням компонентів, а до двувершинні - компоненти яких рівноцінні для загального значення [Там же].

Слід зазначити, що, незважаючи на оригінальність і нетрадиційність для фразеології «класичного» і «посткласичного» періодів, приведені класифікації по своїй суті являють собою досить докладний опис структурно-семантичних особливостей фразем (іноді в зіставленні з лексичними одиницями). Відмінність їхній друг від друга в основному складається в уточненні і доповненні зазначених особливостей. Тим часом питання про статус прислів'їв, приказок, афоризмів, складених найменувань, кліше у фразеологічному складі мови залишається невирішеним. У зв’язку з цим нез’ясованим залишається і ряд інших питань, серед яких особливе місце займає проблема обмеження складу фразеології.

Намагаючись вирішити зазначену проблему, учені прийшли до висновку про перехідність ФЕ по ступені фразеологічності. Так, А. В. Кунин вважає, що нижня границя фразеологізму — двослівні утворення (при цьому один з компонентів може бути службовим словом), а верхня — складні пропозиції, к яким відносяться тільки прислів'я [105, с. 26]. В. Н. Телия звертає увагу, що наявність перехідних випадків у мові являє собою закономірне явище і об'єднати них в особливу категорію фразеологічної перехідності, що відбиває периферійний^-периферійні-ядерно-периферійні відносини в ідіоматиці. Автор виділяє шість підсистем, з яких перші три (Фразеології-1 — Фразеологія-3) відносяться до власне лінгвістичних розділів. Четверта — до розділу лінгвостилістики, що досліджує характерні для того або іншого напрямку, стилю або окремого автора способи номінації (Фразеологія-4), а інші дві - до розділів пареміології (Фразеологія-5) і прикладної області лінгвістики (Фразеологія-6), куди входять крилаті вираження, слова, «цитації» і т.п. Надаючи дану інформацію, У. Н. Телия проте підкреслює умовність зазначеної віднесеності, оскільки, на думку автора, «провести чіткі границі між ідіоматикою й іншими типами фразеологічних одиниць так само неможливо, як установити, де та, приміром, грань, що проходить між морською водою і водою річковий, що вливається в море, особливо — під час шторму» [184, с. 63]. Найбільше детально в руслі перехідності досліджує фраземи Л. Н. Пелепейченко. Автор називає наступні тенденції, характерні для фразеологічної системи: прагнення до слова і до тексту, до позначення і до характеристики, до позначення або до характеристики предметів, ознак, ситуацій. Факторами перехідності ФЕ є наступні ознаки: компонентний склад, ступінь цілісності значення, ступеня відтворюваності, функція, ступінь ідиоматичності, ступінь образності, особливості денотативно-сигніфікативного макрокомпонента фраземи, що обумовлюють тип порівнянності її симантики. Л. Н. Пелепейченко вважає очевидним той факт, що не тільки положення фразем у ядерній і периферійній зоні фразеології, але і специфіка фразеологічного значення залежить від того, як співвідносяться зазначені ознаки в семантиці ФЕ. З огляду на особливості головної ознаки, а саме особливості денотативно-сигніфікативного макрокомпонента, учений виділяє обороти наступних типів:

1. ФЕ, семантично порівнянні зі словом: розкидати розумом, пліч-о-пліч, без року тиждень;

2. ФЕ, семантично порівнянні зі словосполученням: вичавлений лимон, сломя голову, стріляний горобець;

3. ФЕ, семантично порівнянні з пропозицією: страх бере, бабуся ворожить, мурашки по спині бігають;

4. ФЕ, семантично порівнянні з текстом: У тихому вирі чорти водяться; У чужий монастир зі своїм статутом не ходять [142, с. 141−142].

На наш погляд, дослідження фразеологічних оборотів в аспекті перехідності допоможе вирішити питання не тільки про обмеження складу фразеології, але і роз’яснити питання про специфіку фразеологічного значення в порівнянні слексичним. Слідом за Л. Н. Пелепейченко під перехідністю ми розуміємо «здатність язикових одиниць виявляти різні комбінації ознак з більшою або меншою виразністю відцентрових і доцентрових тенденцій відповідного язикового рівня, системи або підсистеми» [140, с. 7].

Представлені спостереження дають підстави затверджувати про складності перехідних явищ у фразеологічній системі. Визначити віднесеність ФЕ до тієї або іншої групи іноді буває дуже важко, що вказує на доцільність вивчення перехідних явищ окремо і на конкретних групах оборотів. Особливий інтерес у зазначеному аспекті представляє група фразем, що не мають відповідностей системі слів. Зазначені обороти вже генетично є перехідними: відсутність відповідностей у лексичній системі, з одного боку, зближає аналізовані одиниці зі словами, а з іншого боку — із фраземами.

Викладене формує напрямок дійсної роботи. Аналіз специфіки значення ФЕ, що не мають відповідностей системі слів, буде проводитися в аспекті перехідності, що обумовлює і вибір широкого підходу до дослідження.

Перейдемо до розгляду питання про прояв екстралингвистиних факторів, зокрема прогматичному аспектові дослідження фразем аналізованої групи.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

1. У дипломній роботі приймаються наступне визначення ФЕ: «стійке в складі і структурі, відтворене предикативне або непредикативне сполучення слів, що характеризується більшого або меншого ступеня цілісністю або идиоматичностью значення». Для аналізу відбираються фразеологічні обороти, що відповідають даному визначенню.

2. Актуальними аспектами дослідження фразем є наступні: виявлення подібностей і відмінностей між ФЕ і ЛЕ, визначення специфіки фразеологічного значення, місце фразеологізмів у язиковій моделі світу, установлення комунікативного призначення ФЕ, визначення способів представлення культурологічної інформації в семантиці фразеологічних оборотів, розробка і добір принципів фразеографії, представлення екстралингвистичної інформації в словниках.

3. ФЕ, що не мають відповідностей у системі слів, займають особливе положення. Вони зближаються зі словами по функціях і особливостям номінації і відрізняються від них по цим же й інших ознаках. Важливим у дослідженні ФЕ даної групи є їхнє зіставлення зі словами в ЯММ, семантичним, прагматичним, прагматичним і культурологічним ознакам.

4. При дослідженні ФЕ, що не мають відповідностей у системі слів, важливо врахувати фактори перехідності по різних ознаках.

5. Прагматичний аналіз ФЕ, не маючих у системі слів, зв’язаний з виявленням їх прагматичного потенціалу і представлення способів його реалізації в конкретних дискурсах.

6. Культурологічний аналіз ФЕ, що не мають відповідностей у системі слів, повинний бути зорієнтований на визначення типів культурологічної інформації і способи її представлення в семантиці одиниць досліджуваного типу.

7. Аналіз фразем, що не мають відповідностей у системі слів, в аспекті міжкультурної комунікації повинний виявити такі особливості: семантичні компоненти, що представляють інформацію інтеркультурного плану; семантичні компоненти, що представляють інформацію культурний^-культурного-національно-культурного (макрокультурного) плану; семантичні компоненти, що представляють інформацію субкультурного плану (гендерного, вікового і т.п.).

8. Опис значень фразеологічних оборотів, що не мають відповідностей у системі слів, у словнику повинне представляти семантичні, прагматичні і культурологічні особливості одиниць.

9. Фраземы, що не мають відповідностей у системі слів, займають значне місце в язиковій картині світу. Вони зближаються зі словами по функціях і особливостям номінації і відрізняються від них по цим же й інших ознаках. ФЕ ефективні виконує функцію вирази почуттів, емоцій і оцінок, і це порозумівається тим, що словосполучення дозволяє актуалізувати різні фрагменти ЯКМ, а саме зв’язувати різні категорії пізнання і сфери буття, представляти додаткову інформацію, що деталізує об'єкт.

2. КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ АНАЛІЗУ ФРАЗЕМ, НЕ МАЮТЬ ВІДПОВІДНОСТЕЙ У СИСТЕМІ СЛІВ

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой