Особливості функціонування офшорного бізнесу: основні схеми та перспективи

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Финансы


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет

імені І. Франка

Реферат на тему:

«Особливості функціонування офшорного бізнесу: основні схеми та перспективи»

Підготувала

студентка групи ЕКК-31с

Тимощук Катерина

Перевірила

ас. Кудляк Ю. В.

Львів 2013

План

Офшорний бізнес, основні риси і характеристики

Офшорний бізнес і Україна

Основні схеми офшорного бізнесу

Тенденції і перспективи

Вступ

Початок двадцять першого століття характеризується стрімким розвитком і поглибленням глобалізаційних процесів, які супроводжуються значними обсягами вивозу капіталу, інвестуванням в різні види діяльності та посиленням міжнародної співпраці.

Питання існування і функціонування офшорних юрисдикцій та офшорного бізнесу перебуває під постійною увагою міжнародного співтовариства і правлячого кола країн, що є донорами офшорів.

Виникнення офшорних зон пов’язане з тим, що після розпаду колоніальних систем деякі країни опинились у ситуації коли основні фактори виробництва були або практично відсутніми або значно обмеженими. Саме вони почали розвивати новий фактор виробництва — «умови для ведення бізнесу», що, як показує світова практика, принесло блискучі результати.

Території з пільговим режимом оподаткування стали своєрідним інструментом міжнародної податкової конкуренції та міжнародної економічної діяльності в цілому. Сьогодні офшорний бізнес перетворився на самостійну сферу економіки.

Здебільшого у економічній літературі під офшорною зоною (від англ. off shore — «поза берегом») розуміють один із видів вільних економічних зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високий рівень та законодавчі гарантії банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання. Термін «офшорна зона» загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, що отримуються там нерезидентами, певний рівень банківської або комерційної секретності.

Дану проблему досліджують в своїх працях як вітчизняні науковці, такі як Л. Бакаєв, О. Бокаєва, О. Бозуленко, Ю. Козак, Т. Рева так і зарубіжні вчені, такі як, Дж. Боро, К. Доггарт, Дж. Пеппер, Д. Мітчелл, Холленд, Р. Стенлі та інші.

За оцінками експертів через офшори проходить більше однієї другої світових грошових потоків, вони контролюють близько 20% загальної вартості всесвітнього багатства, в них розміщено 22% зовнішніх банківських активів. В таких умовах значно зростає міжнародна, зокрема і податкова конкуренція, яка примушує країни шукати нові найоптимальніші шляхи розвитку. А також збільшується відсоток тіньової економіки, що викликає занепокоєння у колі міжнародного співробітництва, зокрема країн «Великої двадцятки». Тому це питання є надзвичайно актуальним в нинішній період розвитку Україною інтеграційних відносин з Європейським союзом.

Офшорний бізнес, поняття і характеристики

офшорний бізнес податковий пільговий

Сучасні процеси лібералізації і глобалізації світових ринків і вдосконалення правової бази країн — учасників зумовлюють відкритість економік та призводить до економічного спаду в одних країнах і до економічного прогресу в інших. Таким чином, проявляється так звана конкуренція за міжнародний фінансовий капітал, який перерозподіляють залежно від оптимально вигідних умов, що забезпечують його максимальну доходність. Перерозподіений капітал в умовах глобалізації інколи має нелегальне походження, що породжує запровадження різних схем з його відмивання.

Це викликає стурбованість з боку урядів країн та їх податкових органів. Калькулювання фінансових витрат, пов’язаних з офшорною активністю, доволі складне, тим паче, що фінансові втрати для одних, то фінансова знахідка для інших. Офшорний бізнес викликає незадоволення у всьому світовому співтоваристві, в тому числі з боку розвинутих країн, які відчувають на собі вплив негативних наслідків активізації офшорного бізнесу в світовій економіці. Конфіденційність, розвиток мобільності капіталу, електронна комерція призвели до того, що у деяких держав виникає проблема стягнення податків. Через лібералізацію офшорного бізнесу межа між зменшенням податків та ухиленням від сплати податків поступово зникає. Податкові «гавані» та фінансові «рай» спонукають до податкових недостач в розвинутих країнах приблизно до 50 млрд. в рік. Для порівняння ця сума дорівнює щорічній фінансовій допомозі країнам, що розвиваються. У з’язку з цим часто гостро постає завдання регулювання офшорного бізнесу на всіх рівнях.

Попри широке висвітлення проблеми в економічній літературі досі не має єдиної думки вчених щодо багатьох аспектів даного феномену. Офшорні юрисдикції мають як позитивні, так і негативні особливості, що впливають на розвиток світової економіки. Такі характеристики є умовними, тому є різні, часто протилежні точки зору стосовно цього явища у світовій економіці.

Серед позитивних особливостей функціонування офшорів можна виділити такі:

1. Офшори спонукають до активізації різноманітних фінансових потоків та прискорення обороту фінансових активів в міжнародному масштабі, чим забезпечують розвиток фінансових ринків, створюють умови для диверсифікації інвестицій, розширення доступу до кредитів та покращення розміщення капіталу;

2. Спонукають до зниження загального податкового тиску у світі, і саме цим стимулюють економічну активність в глобальній економіці;

3. Зменшують ризик експропріації (примусового вилучення майна) для інвесторів та забезпечують права власності, що у свою чергу генерує економічне зростання, насамперед в країнах-донорах офшорів;

4. Підвищують конкурентоспроможність компаній та підприємств в національній та світовій економіці, які отримують можливість запроваджувати більш гнучкі стратегії розвитку, особливо у порівнянні з конкурентами, які не використовують офшорні схеми.

5. Сприяють оптимізації податків;

6. Спрощують документообіг;

7. Приводять до невтручання корумпованих чиновників в комерційні процеси.

Існують також інші думки, а відповідно і характеристики існування і діяльності офшорних юрисдикцій. До таких негативних сторін наявності офшорних територій в глобальній економіці відносять:

1. Недостовірну податкову конкуренцію та відповідно ухилення від оподаткування;

2. Створення елементів нестабільності у світовій економіці та фінансах у зв’язку з можливістю накопичення в офшорних зонах великих обсягів капіталів (спекулятивних);

3. Створення умов для відтоку капіталів;

4. Підтримку тіньової економіки;

5. Зменшення зайнятості в країнах-донорах;

6. Отримання поза конкурентних переваг окремими компаніями, що використовують офшори, порівняно з іншими учасниками ринку, що не використовують їх;

7. Вплив на соціальну ситуацію в країнах-донорах, пов’язаних з ухиленням від оподаткування за допомогою офшорів;

8. Тінізація економіки.

Існує два напрямки використання офшорного бізнесу: з метою оптимізації діяльності юридичних осіб і з особистою метою фізичної особи (групи осіб). У першому випадку офшорний бізнес допомагає знизити собівартість продукції і зробити її більш конкурентноздатною, у другому випадку офшорний бізнес допомагає вирішити фінансові проблеми певної особи (групи осіб).

Для використання переваг офшорного бізнесу не великі, економічно слаборозвинуті країни, як правило, йдуть шляхом перетворення усієї країни в офшорну зону і відповідно до цього організовують структуру національної економіки.

Однією з головних умов забезпечення національних інтересів таких країн є інформованісь державних податкових і правоохоронних органів. Так, у всіх офшорних юрисдикціях існують спеціальні вимоги до назв офшорних компаній. Наприклад, як правило, не можна без спеціального дозволу влади включати в назву компанії слова Bank, Royal, Insurance, University, College, Institute, список можна продовжити і далі.

До основних рис офшорних зон слід віднести:

· політичну й економічну стабільність;

· гарантію дотримання фінансової і банківської таємниці;

· відсутність валютних обмежень;

· сучасні засоби зв’язку і добре обладнану мережу комунікацій;

· зручну правову систему;

· збереження таємниці вкладників;

· виконання індивідуальних потреб інвесторів.

Як свідчить сучасна світова практика, корпорації та великі підприємства різних держав розробили складні схеми ухилення від оподаткування, які стимулюють рух тіньових капіталів. У світі успішно функціонують десятки офшорних зон, гаваней, інститутів та ін.

Боротьбу зі злочинним використанням офшорів та відмиванням грошей здійснюють такі міжнародні організації, як FATF та OECD. Перша організація була створена у 1989 р. на зустрічі «великої сімки» в Парижі. Вона отримала назву Групи фінансової протидії «відмиванню» грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering -FATF). Друга організація — OECD — Організація економічного співробітництва та розвитку, яка об'єднує країн-однодумців для боротьби з корупцією та фінансовими махінаціями.

Офшорний бізнес і Україна

офшорний бізнес податковий пільговий

Сучасну економіку вже неможливо уявити без офшорного бізнесу. З метою мінімізації податків і захисту свого капіталу офшори використовують бізнесмени практично у всіх видах діяльності і у всіх країнах. Зрозуміло, Україна — не виняток. Більше того, наші підприємці перебувають серед лідерів за кількістю створених офшорних компаній. Глобальна фінансова криза лише загострила проблему оптимізації податків та бізнесу і підвищила популярність офшорів.

В базі законодавства України поняття офшорної зони не прослідковується у законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». У Податковому кодексі України регулюються лише деякі положення співпраці з нерезидентами, які мають офшорний статус та надається визначення «нерезиденти, що мають офшорний статус». Розпорядження кабінету міністрів України «Про перелік офшорних зон», яке видається кожного року вказує лише назви таких зон (Додаток 1).

За даними Державного комітету статистики України, у І півріччі 2013 р. в економіку України іноземними інвесторами було вкладено 2614,9 млн. дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Обсяг унесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 1 липня 2013 р. становив 55 318,2 млн. дол. США, що на 0,4% більше обсягів інвестицій на початок 2013 р., та в розрахунку на одну особу населення складає 1218,1 дол. З країн ЄС унесено 42 819,9 млн. дол. інвестицій (77,4% загального обсягу акціонерного капіталу), із країн СНД — 4370,7 млн. дол. (7,9%), з інших країн світу — 8127,6 млн. дол. (14,7%). Інвестиції надійшли зі 138 країн світу.

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр — 17 928,5 млн. дол., Німеччина — 6165,3 млн. дол., Нідерланди — 5376,1 млн. дол., Російська Федерація — 3822,7 млн. дол., Австрія — 3196,3 млн. дол., Велика Британія — 2697,2 млн. дол., Віргінські Острови (Брит.) — 2418,4 млн. дол., Франція — 1808,4 млн. дол., Швейцарія — 1183,1 млн. дол. та Італія — 1122,7 млн. дол. Зауважимо, що найбільша кількість інвестицій надійшла в Україну також з Кіпру.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу та боргових інструментів) на 1 липня 2013 р. становив 65 914,9 млн. дол. Прямі інвестиції з України здійснено до 48 країн світу, переважна їхня частка спрямована до Кіпру (88,9%).

За останні три роки економіка України пережила стрімкий відтік капіталу в офшорні зони. У першу чергу, бажання інвесторів вивести гроші з України пояснюється неефективною державною політикою.

Експерти вважають, що бізнес в Україні не відчуває підтримки з боку державних органів. В умовах кризи податкове навантаження на компанії тільки підвищилося, а регуляторний контроль посилився. Під час кризи закордонні інвестори активно позбувалися портфельних інвестицій в Україні. За деякими оцінками, нерезиденти продали майже весь належний їм обсяг ОВДП (Ринок облігацій внутрішньої державної позики) у розмірі 2,5 мільярда гривень. При цьому 93% українського капіталу виведено на Кіпр.
Привабливість цього офшору пояснюється тим, що між Україною і Кіпром вже багато років існує договір про уникнення подвійного оподаткування. Близькість Кіпру та наявність даної угоди роблять країну зручною платформою для інвестування. З іншого боку, Кіпр офіційно є найбільшим інвестором в економіку України. На думку аналітиків, український бізнес найактивніше використовує Кіпр як «тиху податкову гавань».

Основні схеми офшорного бізнесу

Існує чотири класичні способи виведення коштів в офшорні зони.

Перший — продаж офшорним фірмам товару за заниженими цінами. Другий — оплата консалтингових послуг. Третій — виплата грошей за використання прав інтелектуальної власності. Четвертий — придбання акцій у нерезидента.

Деякі фінансово-промислові групи реєструють своїх високооплачуваних працівників у штаті дочірніх компаній з «податкових гаваней». Це дозволяє економити колосальні кошти на податках з доходів фізичних осіб, а також приховувати за завісою конфіденційності справжні розміри бонусів менеджерам.

В інших країнах здійснюється відкриття операційних рахунків у закордонних банках, які необхідні компаніям, що здійснюють платежі у різних валютах.

Крім чотирьох основних, існує чимало інших схем роботи з офшорами. Можна звести прибуток до нуля за допомогою лізингових схем. Наприклад, брати обладнання в лізинг у своєї офшорної фірми і весь прибуток віддавати у вигляді лізингових платежів, розмір яких ніхто не обмежує.

Значного поширення в податковому офшорному бізнесі набули холдингові компанії, офшорні страхові компанії. Окремим аспектом офшорного бізнесу є використання офшорних юрисдикцій для персональних цілей приватних осіб, офшорний банкінг, інструментами якого є не тільки офшорні банки, але й фінансові корпорації, що здійснюють деякі подібні банкам функції.

Ще одна лазівка — кредити. Власник підприємство бере позику у своєї офшорної фірми і просить державу врятувати компанію, погасивши її зовнішні зобов’язання або зменшити розмір податку.

Іншою метою виведення коштів є використання Private Banking для інвестицій і заощаджень. Наявність рахунку в одному з приватних банків дозволяє за допомогою портфельних менеджерів здійснювати глобальні інвестиції у будь-який фінансовий інструмент у будь-якій країні. Якщо такий рахунок відкритий в офшорній зоні, то інвестиційні доходи нерезидентів, як правило, не обкладаються місцевими податками

Найпоширеніші офшорні схеми в Україні:

1. Реєстрація офшорів в юрисдикції, адаптованої під торгові схеми.

Експорт. Офшорна компанія купує товар в Україні за ціною близькою до собівартості у виробника, а потім перепродує кінцевому покупцеві в Європі вже по світовій ринковій ціні. Офшорна компанія отримує прибуток за рахунок різниці в ціні, податком не обкладається.

Імпорт. У цьому випадку офшорна компанія закуповує товар за кордоном за ринковою ціною, потім продає його українському підприємству за «потрібною» ціною. При цьому також укладається два договори, що відрізняються тільки за цінами, а товар поставляється безпосередньо від виробника за кордоном до кінцевого покупця в Україні.

2. Робота на ринку цінних паперів. Реєстрація офшорів в юрисдикціях, з якими укладено договори про уникнення подвійного оподаткування.

Українська інвестиційна компанія може зареєструвати офшор, і купуючи або продаючи цінні папери в Україні, може здійснювати ці угоди за агентським договором від імені іноземного інвестора — своєї офшорної компанії, яка і стає власником цінних паперів. Згодом офшорна компанія при продажу цінних паперів за збільшеною ціною, укладає договір між двома нерезидентними компаніями (офшорна компанія з боку покупця), або використовується договір про уникнення подвійного оподаткування. Таким чином, прибуток отримується без податків в Україні. ^

3. Як власник акцій або часток інших компаніях. Реєстрація офшорів в країнах з пільговим оподаткуванням за дивидентам, відсоткам, роялті.

Якщо клієнт не хотів би показувати себе в реєструючих органах України власником великої української компанії, можна зареєструвати офшор, і акції або частки оформити на підконтрольну офшорну компанію. Офшорна компанія створюється в юрисдикціях, що забезпечують максимальну конфіденційність інформації, і контролюється самим клієнтом.

При подальшому продажу акцій за збільшеною ціною, для уникнення податкових втрат можна використовувати компанію, зареєстровану в юрисдикції, що має з Україною податковий договір.

4. Для фінансування бізнесу у вигляді іноземних інвестицій, надання позик, надання фінансової допомоги

Якщо необхідно вкласти гроші, що знаходяться за кордоном, в розвиток свого українського бізнесу, клієнти діють таким чином: при створенні нової компанії з іноземними інвестиціями або при збільшенні статутного капіталу вищезгадані інвестиції можуть здійснюватися у вигляді оплати грошових коштів або ввезення в статутний капітал будь-якого іншого майна або обладнання від особи офшорної компанії, зберігаючи при цьому конфіденційність остаточного власника

5. Для відкриття та управління банківськими рахунками без порушення валютного законодавства

6. Надання послуг у галузях маркетингу, консалтингу, аудиту, юридичних послуг, управління і т.д.

7. Надання міжнародних туристичних послуг

9. Як власник інтелектуальної власності (включаючи програмне забезпечення, ноу-хау, винаходи, патенти, торгові марки, копірайт та ін. (Реєстрація офшорів в юрисдикціях, оптимізованих по роялті)

10. Компанія-роботодавець для високооплачуваних співробітників
11. Як власник квартир, будинків, будівель, землі та будь-яких інших видів персональної власності

12. Як власник яхт і судів або перевізник (реєстрація офшорів в Панамі, Гібралтарі т.д.)

14. Будівництво.

Тенденції і перспективи

Офшорний бізнес набуває все більш багатогранних практичних аспектів в сучасній економіці. Такий стрімкий розвиток взаємовідносин в даній сфері бізнесу, пояснюється його численними перевагами. Чималого інтересу і актуальності набувають компанії, розташовані в класичних офшорних зонах (Беліз, Панама, Домініка, острів Джерсі та інші). В останні 20 років їх вплив в русі світових капіталів і інших активів значно зріс. У 90-і роки офшори контролювали 20% у загальній вартості світового багатства, в них розміщувалося майже 22% зовнішніх банківських активів. На сьогоднішній день в офшорних зонах локалізовано до 60% світових грошових потоків, через ці зони проходить близько половини фінансових трансакцій.

Офшорний бізнес має багато спірних питань, що пов’язані з недосконалою законодавчою базою, а також низьким рівнем усунення проблемних ситуацій здійснення офшорного бізнесу. Організація економічного співробітництва та розвитку оцінює збиток світової фінансової системи від «податкових гаваней» в 11 трильйонів доларів.

Через це країни G20 почали війну проти офшорів. Втім, офшорні зони — це суверенні держави, які можуть встановлювати будь-який податковий режим. У підсумку, вся боротьба звелася до отримання даних про реальних власників фірм. Зокрема Кіпр пообіцяв надавати таку інформацію у відповідь на обґрунтовані звернення, які містять детальні докази провини осіб, щодо яких надходить запит.

Під тиском США розкрив дані про кілька сотень своїх клієнтів швейцарський банк UBS — Швейцарія з її банківською таємницею вважається одним з різновидів офшору. А уряд Німеччини офіційно оголосив, що готовий платити мільйони євро за крадену інформацію про рахунки німецьких клієнтів в офшорних банках.

Внаслідок з 80 офшорних зон у чорний список ОЕСР потрапили тільки чотири: Коста-Ріка, Малайзія, Філіппіни і Уругвай. Тимчасом головні «гавані» — Андорра, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Австрія, Монако, Ліхтенштейн, Швейцарія — обмежилися «виховною роботою».

Такі заходи не вирішать проблему відтоку капіталу. G20 закликає зробити офшори більш прозорими, але про їх ліквідацію не йдеться.

Офшорне підприємництво є ефективним засобом підвищення прибутковості міжнародних господарських операцій, оскільки дозволяє економити значні суми на сплаті податків. Міжнародна фінансова статистика засвідчила той факт, що сьогодні на офшорний сектор у світовій економіці припадає 20% усіх обсягів банківських операцій, до 7% світової торгівлі товарами й послугами, тоді як безподаткові території населяє близько 0,4% людства, господарство офшорних зон дає лише 0,7% світового ВВП. Створено індустрію офшорних фінансових установ, яка щорічно обслуговує до трьох чвертей фінансових потоків світу. Деякі з цих фінансових центрів конкурують за обсягами закумульованих активів з Лондоном, Нью-Йорком і Токіо.

Отже, на сучасному рівні розвитку економіки, офшорний бізнес став регулятором цін експортно — імпортних контрактів, передачі устаткування в лізинг, стабілізації платежів. В світі збільшується іде перспектива до збільшення числа компаній, які користуються безподатковими режимами. Найбільший приріст спостерігається в тих офшорних юрисдикціях, які швидше пристосувалися до нових умов, стали прозорішими і готові брати участь в обміні інформацією з державними органами зацікавлених країн. Поки що офшорний бізнес потребує посилення регуляторних і контрольних заходів з боку державного законодавства і чітких дій у сфері протидії приховуванню податків. Але не залишається сумнівів, що офшорний бізнес в майбутньому збереже серйозний вплив на розвиток світової економіки.

Висновок

Процес загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі офшорного сектора, який став невід'ємною складовою сучасної світової економіки.

Офшорний бізнес став невід'ємною частиною світової економіки, він несе із собою як позитивні явища, так і негативні. Можна зробити висновки що існує неоднозначне ставлення до офшорів. З одного боку — це спосіб залучення в економіку додаткових інвестицій, а з іншого засіб відмивання «брудних» грошей. Виникши у відповідь на неспроможність національних економік забезпечити ефективні та справедливі з точки зору бізнесу умови оподаткування, офшорні зони стали процвітаючими економічними центрами світу.

Вивчення особливого статусу офшорних зон та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов’язаних із здійсненням тіньових операцій у цих центрах, бо за оцінками спеціалістів, нині майже половина світових капіталів так чи інакше проходить через офшорні території. Актуальним залишається питання боротьби з тінізацією доходів і ухиленням від податків з боку країн-донорів офшорів. Це вимагає від створення і удосконалення регулюючих і контролюючих законодавчих механізмів. Хоча зазначено, що так чи інакше з боку країн великої 20-ки уже почалась боротьба з цим явищем.

Подальші дослідження офшорної діяльності є надзвичайно актуальними та полягають у створенні законодавчо-нормативної бази по даному питанню, роз’ясненню населенню та бізнесу основних нюансів та правил, пошуку нових шляхів оптимізації та покращення як національної податкової системи, так і забезпечення міжнародної податкової конкуренції.

Додаток 1

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ УКРАЇНИ

ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 23 лютого 2011 р. N 143-р

Київ

Про перелік офшорних зон

1. Відповідно до пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу України оприлюднити перелік офшорних зон згідно з додатком.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. N 77 «Про перелік офшорних зон» (Офіційний вісник України, 2003 р., N 9, ст. 401);

розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 р. N 82 «Про внесення змін у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. N 77» (Офіційний вісник України, 2005 р., N 14, ст. 722);

розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006 р. N 44 «Про внесення зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. N 77» (Офіційний вісник України, 2006 р., N 5, ст. 239).

3. Це розпорядження набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Прем'єр-міністр України М. АЗАРОВ

Інд. 27

Додаток

до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. N 143-р

ПЕРЕЛІК

офшорних зон

Британські залежні території

Острів Гернсі

Острів Джерсі

Острів Мен

Острів Олдерні

Близький Схід

Бахрейн

Центральна Америка

Беліз

Європа

Андорра

Гібралтар

Монако

Карибський регіон

Ангілья

Антигуа і Барбуда

Аруба

Багамські Острови

Барбадос

Бермудські Острови

Британські Віргінські Острови

Віргінські Острови (США)

Гренада

Кайманові Острови

Монтсеррат

Нідерландські Антильські Острови

Пуерто-Ріко

Сент-Вінсент і Гренадіни

Сент-Кітс і Невіс

Сент-Люсія

Співдружність Домініки

Теркс і Кайкос

Африка

Ліберія

Сейшельські Острови

Тихоокеанський регіон

Вануату

Маршальські Острови

Науру

Ніуе

Острови Кука

Самоа

Південна Азія

Мальдівська Республіка

Список використаних джерел

1. Череп А. В. Особливості розвитку офшорного бізнесу в Україні // Економіка та держава. & ndash;2006. – № 6.- С. 21−30.

2. Офшорні зони як інструмент міжнародної податкової конкуренції [Електронний ресурс] / Кміль В.М., Ткачик Л. П. // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України — 2009 — № 1. — с. 151−157 —

3. Офшорний бізнес: його особливості та проблеми [Електронний ресурс] / Житарюк В. В., Самокіщук М.В., Столяр Ю.Є. // Архів праць Всеукраїнських науково- практичних інтернет-конференцій

4. Державна служба фінансового моніторингу України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //www. sdfm. gov. ua/

5. Державний комітет статистики України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //www. ukrstat. gov. ua/

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой