Особливості функціонування та відтворення у перекладі різних типів лексики на матеріалі навчальної статті гуманітарного профілю

Тип работы:
Дипломная
Предмет:
Иностранные языки и языкознание


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Особливості функціонування та відтворення у перекладі різних типів лексики на матеріалі навчальної статті гуманітарного профілю

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Лінгвістичні особливості функціонування лексики в текстах гуманітарного профілю
  • 1.1 Роль термінологічної політологічної лексики
  • 1.2 Новоутворення в англійських текстах з політології
  • 1.3 Особливості семантики різних типів англійської та української політологічної лексики
  • Розділ 2. Особливості відтворення різних типів лексики у перекладі навчальної статті гуманітарного профілю
  • 2.1 Функціональна специфіка англомовного тексту гуманітарного профілю при перекладі українською мовою
  • 2.2 Особливості відтворення прагматичної функції при перекладі навчальних статей гуманітарного профілю
  • 2.3 Аналіз перекладів різних типів лексики навчальної статті гуманітарного профілю
  • Висновки
  • Список використаних джерел

Вступ

Теорія перекладу міцно закріпилася як наукова дисципліна, тому що цьому сприяли усвідомлена потреба в науковому узагальненні перекладацької діяльності, розвиток мовознавства, теорії комунікації та інших галузей знання, які забезпечили наукову базу для вивчення перекладу, і, нарешті, поява серйозних перекладацьких досліджень, які переконливо довели можливість і перспективність створення наукового напрямку для виявлення сутності перекладу як процесу міжмовної і міжкультурної комунікації. Перекладати можна все: художню літературу, науково-технічні тексти, газетно-інформаційні матеріали, а також суспільно-політичні та офіційно-ділові тексти та документи. Одним з найбільш актуальних напрямів перекладу не лише в Україні, а й в зарубіжних країнах, є переклад гуманітарної літератури навчального призначення.

Під гуманітарним профілем ми розуміємо групу академічних дисциплін, об'єднаних прагненням до вивчення таких аспектів людського буття та якісних підходів, які взагалі не припускають єдиної парадигми, що визначає певну наукову дисципліну. Гуманітарні науки представлені численними та взаємопов'язаними сферами. Найбільші з них — економічна, соціальна, політична й духовна і кожна представляє собою певну систему зі своїм типом організації та управління, зі своїми законами розвитку і традиціями.

Особливе місце серед вище перелічених сфер займає політична сфера, призначенням якої, на відміну від економічної, соціальної й духовної, а також всіх інших сфер, є організація та здійснення державного управління суспільством у цілому. Як стверджують Т. Зражевська і Т. Гуськова, «без політичної сфери життя суспільство уподібнилося б броунівському руху і воно просто не здатне було б існувати» [21, с. 11].

Політологія — наука, об'єктом якої є політика та її відносини з особистістю та суспільством [30].

Відіграючи важливу роль в житті суспільства, політична сфера здавна в тій чи іншій мірі привертає до себе увагу лінгвістів-перекладачів [5, c. 185].

Політологічна лексика (лексика, яка відображає всі сфери політичного устрою спільноти) як об'єкт лінгвістичного опису привертала увагу багатьох мовознавців у різні періоди розвитку української та англійської мов, оскільки саме цей пласт є одним із найбільш нестабільних у складі лексико-семантичної системи.

Політологічні тексти навчального призначення соціально зумовлені. Особлива мова, що використовується при написанні політологічних текстів, вимагає постійного вивчення й опису для того, щоб виробити своєрідну модель політичного тексту, певну константу. Мова політологічних текстів, мова мовних актів — одна зі «сходинок» для вивчення комунікативних політичних технологій.

Проблемою функціонування та відтворення у перекладі різних типів лексики політологічних типів тексту займалися такі науковці, як А. Алтунян [2; 3; 4], Л. Бессонова [9], Е. Будаєв [11], В. Сєргеєв [31], А. Чудінов [34] та інші.

Актуальність даної теми зумовлена інтенсифікацією розвитку політологічної науки, і, у зв’язку з цим, необхідністю адекватного, коректного перекладу політологічних текстів для ефективної міжнародної взаємодії.

Мета дослідження полягає у визначенні підходів до вивчення особливостей різних типів політологічної лексики та її перекладу, а також аналізі лексико-семантичних полів політологічної лексики української та англійської мов.

У межах цього дослідження, для досягнення вищезгаданої мети, ми визначили наступні завдання:

· проаналізувати семантичний аспект суспільно-політичної лексики української та англійської мов;

· розглянути роль новоутворень та термінів в англійських текстах з політології;

· з’ясувати значення комунікативної функції перекладу лексики текстів з політології;

· дослідити особливості відтворення прагматичної функції при перекладі навчальних статей гуманітарного профілю;

· проаналізувати переклади різних типів лексики на матеріалі навчальних статей гуманітарного профілю.

Об'єктом дослідження є різні типи лексики англомовних навчальних статей гуманітарного профілю.

Предмет дослідження — особливості відтворення у перекладі різних типів лексики навчальних статей гуманітарного профілю.

Матеріалом дослідження слугували навчальні посібники з політології, що містять англомовні навчальні статті та їх переклади українською мовою.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що були визначенні особливості функціонування та відтворення при перекладі різних типів лексики на матеріалі навчальної статті гуманітарного профілю.

Практичне значення дослідження визначається тим, що представлений у роботі мовний матеріал може бути використаний під час вивчення порівняльної типології англійської та української мов, для підготовки лекційних курсів з теорії перекладу, а також на практичних заняттях з англійської мови і перекладу у ВНЗ та безпосередньо у перекладацькій практиці.

Структура роботи: дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1. Лінгвістичні особливості функціонування лексики в текстах гуманітарного профілю

1.1 Роль термінологічної політологічної лексики

Досить часто мовознавці вважають суспільно-політичну лексику абсолютним синонімом політологічної термінології. Але це не зовсім правильно, оскільки політологічна термінологія є лише частиною суспільно-політичної лексики. Ототожнення цих понять відбувається за рахунок того, що в більшості праць відсутнє чітке розмежування термінологічної та не термінологічної лексики.

Розглянемо визначення політологічної термінології, які відрізняються різними тлумаченнями. Дискусійним залишається питання щодо визначення поняттєвої сфери, яку охоплює поняття «суспільно-політична термінологія»: це термінологія в традиційному розумінні цього слова чи досить широка тематична група слів. Отже, з метою уникнення недиференційованого використання понять «суспільно-політична лексика» і «політологічна термінологія» видається необхідним з’ясувати специфічні ознаки суспільно-політичної термінології.

Найбільш точним можна вважати визначення Т. Крючкової, яка вважає, що політологічна термінологія — це частина термінології гуманітарних наук, якій притаманна властивість ідеологізованості [24, c. 15].

А. Бурячок пропонує таке визначення поняття «політологічна термінологія»: «Політологічна термінологія - це особливий шар термінологічної лексики, що займає проміжне місце між функціонально обмеженими терміносистемами, позбавленими емоційно-експресивного забарвлення, і загальновживаною літературною лексикою, з якою постійно інтерферує, що робить диференційну межу між ними мінливою, рухливою» [12, c. 22−23].

лексика гуманітарний профіль переклад

У своїх дослідженнях В. Лейчик вказує на те, що для визначення меж політологічної термінології слід враховувати два основні моменти:

1) політичні науки відносяться до гуманітарних наук, відповідно до цього політичні терміни входять до корпусу гуманітарних термінів;

2) усі ці терміни позначають наукові поняття так само, як науково-технічні терміни, тільки перші, на відміну від других, виражають поняття суспільних, а не природничих та технічних наук. За словами дослідника,". варто вести мову про терміни та термінологію гуманітарних наук, а не про політологічну термінологію" [26, c. 45].

Суспільно-політична лексика та політологічна термінологія мають ряд відмінностей, на які необхідно зважати, щоб зрозуміти характер взаємодії цих лексичних підсистем. Однією з таких відмінностей є ступінь мобільності (динамічний потенціал). Суспільно-політична лексика відзначається значною динамічністю, причому особлива рухомість характерна для політичних ідіом масової комунікації. Політологічна термінологія своєю семантикою пов’язана з широким колом понять, які відображають знання про різні галузі життя суспільства, і містить значний шар слів, тематично пов’язаних зі специфічними сферами ідеологічного, політичного, соціально-економічного життя соціуму. На думку Є. Вольфа, її об'єктом є суспільство або людина як певна соціальна одиниця [15, c. 36].

Більшість політологічної термінології є загальновідомою, загальнозрозумілою, доступною читачам періодичної преси, досить поширеною в повсякденному мовленні й тому не відповідає вимогам, що висуваються до термінів, такими своїми властивостями, як соціальна оцінність і загальнодоступність [33, с. 34]. Велика кількість політологічних термінів динамічно екстраполюється в засоби масової комунікації (громадянське суспільство, правова держава, лобізм та ін.), адже соціум є об'єктом вивчення не лише суспільних наук, але й публіцистики.

Т. Коготкова вважає, що мовознавці не випадково, розглядаючи корпус політологічних одиниць, надають перевагу визначенню суспільно-політичної лексики, а не політологічної термінології. Це зумовлено тим, що більшість політологічних термінів є загальнозрозумілими, що пояснюється їхнім використанням у мові масової пропаганди та агітації, а також їхньою наявністю в розмовному мовленні [23, с. 115]. Дійсно, багато лексичних одиниць, які позначають предмети, процеси та особливості життя суспільства, є загальнозрозумілими або видаються такими. Однак поряд з ними є достатня кількість лексем, які є зрозумілими лише вузькому колу фахівців (law, perpetrator of a criminal, politology, acceptance).

Основною сферою функціонування суспільно-політичної лексики та термінології є публіцистичний стиль. Публіцистичний стиль містить численні елементи суспільно-політичної лексики та суспільно-політичної термінології, оскільки він описує категорії, поняття та явища суспільного життя. Твори публіцистичного стилю розраховані на сприйняття широкими верствами носіїв певної мови, тому лексичний склад цих творів має бути зрозумілим [28, с. 23].

Термінам у політологічних текстах, як і іншим лексичним одиницям, властиві синонімія й полісемія. Так, виникнення переносного значення слова commerce (угода) веде до розвитку відносин полісемії для одних слів (commerce — 1. торгівля;

2. угода) і синонімії для інших (transaction — угода й commerce — угода). Багатозначність терміна ускладнює його переклад, однак можливості заміни значень терміна синонімічними термінами, а також контекстуальні умови, властиві тому або іншому термінологічному варіанту, сприяють однозначному розумінню висловлення.

Поява в іншомовному тексті термінів з «третьої» мови, на думку В. Карабана, також представляє певні труднощі для перекладу. Так, наприклад, Дж. Спенженберг уживає термін leitbilder у контексті виявлення особливостей взаємин ідей і інститутів (the relationship of ideas and institutions) в одному ряді з norms. Для перекладу даного запозичення необхідно не тільки знання словникового відповідника, але й уявлення про значення leitbilder у роботах німецьких соціологів і економістів-інституціоналістів, а саме — overall concept (загальна ідея) [22, c. 33].

Не менш проблем виникає й з перекладом стандартизованих термінів.П. Ньюмарк [38, с. 58]. указує, що незважаючи на поширену думку, навіть стандартизовані терміни BSI (British Standards Institution) можуть мати кілька значень навіть в одній галузі знання, не говорячи вже про безліч можливих значень у різних областях. Так, у теорії інституціональної економіки to institute може означати to set up, establish, found, introduce або to start, initiate, to appoint smb. to an official position (засновувати, установлювати, засновувати, представляти, уводити (н-р, правила), починати, ініціювати, призначати на посаду, тобто вводити в певний статус), аn institution - an instituting or being instituted, establishment, an established law, custom, practice, system (щось установлене/установлюване, інституція, установа, установлення, установлена закон, порядок, практика, система, інститут, але також і an organization, society, or corporation, having a public character, організація, суспільство, корпорація, відомство, установа) [20, с. 77].

Метою будь-якої нової стандартизації завжди є встановлення точної відповідності між референтом (класом однорідних явищ, позначуваних однаково) і його знаковим вираженням. Чим менш значний референт, тим більш ймовірне знаходження точного відповідника. Чим більш розповсюджений референт, тим вище ймовірність появи додаткових значень. Тому слова-концепти настільки багатозначні в різних мовах [6, с. 61].

Ще однією проблемою варто вважати розходження між спеціальними й описовими термінами. У вихідній мові автор може використати описовий термін для позначення спеціального поняття (об'єкта) з трьох причин:

1) новому поняттю ще не привласнений спеціальний термін;

2) описовий термін замінює звичайний спеціальний, щоб уникнути повтору;

3) описовий термін уживається в контрастних цілях.

У цьому випадку, на думку І. Алєксєєвої, варто домагатися точної відповідності спеціального й описового терміна в мові перекладу, а не намагатися замінювати описовий термін спеціальним і навпаки. Намагаючись продемонструвати свою поінформованість, можна пожертвувати експресивністю описового терміна у вихідній мові [1, с. 32].

Однак, якщо описовий термін у вихідній мові вжитий автором через недбайливість або непоінформованість, а також якщо словникова відповідність попросту відсутня у вихідній мові, але існує у вигляді спеціального терміна в мові перекладу, описовий термін може бути перекладений спеціальним. Відсутній у мові перекладу спеціальний термін, що існує у вихідній мові, може бути виражений описовим терміном. Так, наприклад, adverse possession недостатньо перекласти незаконне володіння. Більш точним і зрозумілим варіантом буде переклад: володіння, засноване на твердженні правового титулу всупереч законному домаганню іншої особи.

Таким чином, підсумовуючи вище сказане, варто зазначити, що політологічна лексика — відкрита система, яка постійно поповнюється новими одиницями інших лексичних розрядів. Збагачення її складу відбувається не лише за рахунок появи нових слів відповідного змісту, а й унаслідок переосмислення значень уже існуючих у мові лексем. Зміни в соціальному житті суспільства одразу знаходять своє відображення в політологічній лексиці.

1.2 Новоутворення в англійських текстах з політології

Політичний тип тексту має специфіку насиченості новоутвореннями — неологізмами.

Неологізми — це новоутворені слова або слова, які придбали нові значення завдяки соціальним, економічним, політичним або культурним змінам в людському суспільстві [25]. Неологізми можуть належати як до шару формальної, так і шару неформальної лексики. Нові слова постійно з’являються в англійській і інших мовах; в даний час спостерігається так званий неологічний бум. У деяких типах тексту поява нових слів була викликана прогресом в різних галузях науки і техніки.

На думку Ю. Скребнева, «в більшості випадків новоутворені слова тяжко приймаються лінгвістичним співтовариством через його консервативне відношення до будь-якої інновації» [39].

Новоутворення звичайно формуються за законами відповідної мови, за її продуктивними моделями словотворення. Проте політичні неологізми іноді створюються і непродуктивними способами словотворення. У таких випадках дієва сила словотворчих засобів стає більш рельефною, наочною, відчутнішою. Саме тому засоби творення нових слів виступають часто як стилістичний прийом.

Р. Будагов абсолютно справедливо зазначає, що «у неологізмах мови звичайно виявляється єдність стійкого і постійного, з одного боку, і нестійкого, рухомого, змінного - з іншого» [10, c. 106].

«Поворотним етапом в історії значення багатьох слів, - пише В.В. Виноградов, - є їх нове гостро експресивне і образне індивідуальне вживання. Це нове оригінальне застосування слова, якщо воно відповідає загальним тенденціям смислового розвитку мови, нерідко визначає всю подальшу семантичну історію цього слова» [14, c. 344].

Розкриття якоїсь додаткової риси явища, частіше проявляється в тому стилі мови, де якнайбільше відображається пульсація суспільного життя народу, що говорить на даній мові. До такого стилю відносяться монографії, підручники, навчальні статті гуманітарного профілю. У цих новоутвореннях, особливо в значеннях політичних неологізмів, легко встановлюються зв’язки з певними подіями і фактами політичного життя англійського суспільства на даному етапі його розвитку.

Прикладом того, наскільки легко формуються новоутворення у політологічному типі тексту, може служити наступний. Під час президентства Ф. Рузвельта в політичній термінології, США з’явився новий термін — New Deal значення якого — нові заходи політичного і економічного характеру, направлені на оздоровлення американської економіки. Похідне слово New Dealish з’явилося в американських газетах дещо пізніше.

Last Monday Mr. Eisenhower outlined to Republican Congressional leaders his mildly New Dealish domestic program. [44, с. 32]

Багато стилістичних неологізмів з’явилося на сторінках англійських газет у зв’язку із запуском штучних супутників землі в СРСР. Такі, наприклад, слова to out-sputnik, orbiting, orbitch (від orb+bitch — так назвали собаку Лайку), роst sputnik (era) і ін. Цікавими є також новоутворення, що з’явилися у зв’язку з поняттям наради на найвищому рівні. Ось деякі з них: summit conference, summiteer, summitry («верхушечність») тощо.

У своєму інтерв'ю Ульріх Гурот, представник Європейського Союзу, відповідальний за іноземні відносини, використовує новоутворення summitry.

But this high-wire, high-risk summitry has infuriated Germany's leader Angela Merkel [44, с. 24].

Політичні новоутворення можуть утворюватися засобами афіксації і словоскладення, конверсії і зміни значення слів.

Як стверджує І. Гальперін, неологізм живе недовго. Як тільки він апробовується практикою суспільного вживання, він перестає бути неологізмом [17, с. 80].

В. Заботкіна відзначає, що причини створення нових слів в основному прагматичні. Головним прагматичним мотивом, що лежить в основі створення нових слів, є тріада: necessity (необхідність мови називати нове поняття) — emphasis (прагнення до більшої виразності) — beauty (потреба в красі) [19, c. 3−9].

За своєю специфікою політика використовує майже всі лексико-семантичні групи. Таким чином можна розглянути наступні групи новоутворень у політологічних текстах.

· сфера безпосередньо політики та соціального життя: youthquake, pussy-footer, Europarliament, belonger, survivor, welfare mother, dial-a-meal, multiculturalism, etc.

· сфера захисту оточуючого середовища також є наріжним каменем політичного тексту. Можна навести прикладі наступних новоутворень: acid fog, energy belt, etc.

· кримінальна сфера також дає новоутворення у політичних текстах: neighbor watch, steaming, wolf-pack, etc. :

· сфера комп'ютерних та інформаційних технологій все більше розвивається і тому проникає у політичні тексти: multi-user, to computerize, to blitz out, to telework, to telecommute, telebanking, videobank, etc.

Неологізми можна класифікувати за способом їх входження в мову. Виділяють наступні види новоутворень:

· фонологічні (rah-rah);

· запозичення (perestroika, dolce vita, etc.);

· семантичні новоутворення (umbrella у значенні «політичне прикриття»):

· морфологічні новоутворення: free-fall, rubber-neck, x-rated, tycoonography, to gallery-hop, to job-hop, hard-to-get, middle-of-the-road.

· фразеологічні: sleeping policeman, to nose out, electronic virus, a whiz-kid.

Згідно точки зору Т. Пімахиної, велика частина неологізмів з’являється в американському варіанті англійської мови. В американському варіанті англійської мови приблизно 45% неологізмів відноситься до політичної термінології [29, с. 105−112].

Необхідно відзначити, що при перекладі неологізмів, що відносяться до політичної, соціальної і етнографічної сфер, перекладач зіштовхується зі значними труднощами, оскільки такі слова відображають максимальну національну та культурну специфіку.

1.3 Особливості семантики різних типів англійської та української політологічної лексики

Вивчення політологічної лексики як специфічної лексичної підсистеми має свою проблематику, а саме особливості врахування її постійного розвитку, регулярну появу новоутворень, наявність усталеної терміносистеми. Сам характер цієї проблематики опосередковано відображає специфічні явища, пов’язані із суспільно-політичною лексикою. Центральним при вивченні суспільно-політичної лексики було і до цього часу залишається питання про її визначення, суть поняття, склад групи. Мовознавці пропонували різні критерії для виокремлення даного лексичного масиву. Підсумувавши всі запропоновані критерії, ми, слідом за Л. Ждановою виділяємо три основні підходи:

1. Номінативний або змістово-тематичний — в основі якого лежить номінативний зміст.

2. Конотативний — ознакою належності до складу суспільно-політичної лексики є особлива сема «ідеологічності» і тісно пов’язаної з нею оцінки.

3. Функціонально-стилістичний полягає у вживанні суспільно-політичної лексики в окремих типах текстів, стилістична маркованість, належність лише до визначеного функціонального стилю. Найбільшу кількість досліджень присвячено вивченню ролі суспільно-політичної лексики у публіцистичному стилі, в основному — у мові засобів масової комунікації [18, с. 14].

При аналізі суспільно-політичної лексики важливо розуміти, що даний тип лексики, у зв’язку зі складністю своєї семантичної і концептуальної організації, не може бути повністю описаний в межах якого-небудь одного, ізольованого підходу. Названі підходи до вивчення суспільно-політичної лексики, на думку В. Лобкова, безпосередньо співвідносяться з напрямами розвитку суспільно-політичної лексики, котрі активно розвиваються у мовознавстві. Таким чином, номінативний підхід — це прямий шлях до аналізу методом тематичних полів, до побудови тезауруса. Конотативний аспект пов’язаний з дослідженням оцінного компоненту значення, з семантикою оцінки. Функціонально-стилістичний підхід осмислюється в межах текстового аналізу та лінгвістики тексту [27, с. 36].

У науковій літературі суспільно-політична лексика визначається без відношення до термінів «лексико-семантичне поле», «тематична», чи «лексико-семантична група», наприклад як «своєрідна лексико-семантична категорія назв» [32].

Т. Крючкова називає семантичним полем частину суспільно-політичної лексики через наявність у всіх слів даного пласта спільної семантичної ознаки — «той, що відноситься до суспільно-політичного життя» [24, с. 11].

Варто зазначити, що у деяких працях спостерігається непослідовність при вживанні термінів, які позначають ті чи інші лексичні угруповання. Так, один і той самий автор може називати певну групу лексики або «тематичним полем», або «лексико-семантичною групою». Складність відповіді на питання, чи можна вважати суспільно-політичну лексику лексико-семантичним полем полягає в тому, що у науковій літературі існує велика кількість різних, іноді суперечливих, визначень даного терміну. Крім того, серед мовознавців не існує єдиної точки зору з приводу співвідношення термінів «лексико-семантичне поле», «тематична група» чи «лексико-семантична група». Як вважає І. Ткачова, вчені, аналізуючи ті чи інша лексичні об'єднання, взагалі не розмежовують у своїх роботах ці поняття, а використовують лише одне з них, або ж диференціюють тільки два з трьох термінів (наприклад, лексико — семантичне поле і лексико-семантична група) [32].

Засновником теорії лексико-семантичного поля вважається німецький дослідник І. Трір. Він визначає лексико-семантичне поле як «групу слів, які тісно пов’язані за змістом і у своїй взаємозалежності визначають значення один одного» [40, с. 25].

У цій роботі під лексико-семантичним полем, ми будемо розуміти, слідом за І. Ткачовою, широке об'єднання слів, які належать до різних частин мови і мають хоча б один спільний семантичний компонент, під лексико-семантичною групою — об'єднання слів у межах однієї тематичної групи, які мають спільні мовні характеристики (словотворчі, морфологічні) і спільний компонент значення [32].

Виходячи з вищенаведених визначень, можна стверджувати, що пласт суспільно-політичної лексики є саме лексико-семантичним полем, при цьому спільний семантичний компонент формулюється як такий, що відноситься до суспільно-політичного життя.

Для проведення семантичного аналізу суспільно-політичної лексики української та англійської мов, І. Холявко виділяє чотири лексико-семантичних поля:

1. Суспільство. Держава.

2. Політика.

3. Право.

4. Економіка.

Виділення саме такого тематичного стрижня суспільно-політичної лексики української та англійської мов відображає ієрархічність системи влаштування суспільно-політичного життя України, Росії, США та Великобританії у новітній період. Опорні категорії концентруються навколо найширшого універсального поняття суспільство, яке має свою внутрішню будову та склад, включає велику кількість різнохарактерних структурних одиниць (підсистем): політичну, економічну, правову, духовну, соціальну [33].

Мікрополе назви сфер соціально-гуманітарної політики держави містить у своєму складі дві лексико-семантичні групи:

1. Назви політики соціального захисту населення. За твердженням І. Холявко, «найглибший сенс політики полягає в її соціальному спрямуванні, яке в політичній організації суспільства відокремлене в автономний вид політики, хоча по суті є представленим у будь-якому її вигляді» [33, с. 16]. Соціальна політика є системою принципів, заходів і методів задоволення основних потреб людини, усього населення країни за допомогою політики): безробіття, соціальний захист, соціальні виплати, субсидія; unemployment.

2. Назви сфери гуманітарної політики держави: благодійник, меценат, спонсор; adherent, adhesion.

Мікрополе лексики на позначення сфери міжнародних відносин поділяється на такі лексико-семантичні групи:

1. Лексика на позначення особливостей сучасного цивілізаційного процесу: глобалізація, євроінтеграція, партнерство; ally, alliance, amalgamate, integration.

2. Лексичні одиниці на позначення сфери зовнішньої політики: асамблея, переговори, форум, саміт; assembly, assemblyman, congress, consolidation, consortium, summit.

3. Лексеми на позначення військової сфери: акція, конфлікт, миротворчість; capture, conflict, capitulation.

М. Васільєва розглядає політику як одне з основоположних понять, що визначає сутність існування людини в суспільстві, загальною організаційною основою суспільства і конкретною регулятивно-контролюючою сферою, яка спрямовує життя і відносини людей. Загальне розуміння політики наявне в кожної людини, однак, відмічається й широкий спектр суб'єктивних уявлень, суджень, оцінок про цей феномен, що зумовлюється особливостями сприймання індивідом соціальних явищ і подій, процесів політичної діяльності й складністю, багатогранністю самого соціального явища політики [13, с. 13].

Лексико-семантичне поле політики має досить розгалужену структуру. До його складу входить мікрополе лексики на позначення політем діяльності, яке включає в себе лексико-семантичну групу суто понятійні назви політичних дій. Політеми — лексичні одиниці на позначення діяльності у сфері відношень між суб'єктами політики з питань функціонування політичної влади. Центральною, найбільш загальною за значенням у складі цієї підгрупи є лексема політика: блокування, дебати, лобіювання, саботаж; block, blockade, bluff, boycott, debate.

Мікрополе лексики на позначення політем передвиборчих кампаній поділяється на дві лексико-семантичні групи:

1. Лексеми на позначення періоду передвиборчих кампаній. Лексичні одиниці підгрупи виділені на основі існування такого виду політичної діяльності, як політична участь. Вона передбачає формування державних і муніципальних органів влади шляхом проведення референдумів, участі у виборах: виборчий марафон, передвиборча кампанія, перегони, агітація, піар; agitation, agitator, booster, entryism, piar.

2. Лексичні одиниці на позначення назв об'єктів та суб'єктів виборчих кампаній: кандидат, виборець; candidate, elector, electioneer.

До складу мікрополя лексики на позначення назв суб'єктів політики входять лексеми на позначення безпосередніх суб'єктів влади: апарат, департамент, мерія, міністерство, парламент, уряд; department, government, ministry, parliament; лексика на позначення представників владних структур: президент, міністр, спікер; president, vice-president, speaker; назви політичних організацій: блок, коаліція, партія; coalition, block, party [33].

Лексичні одиниці мікрополя лексики на позначення ідеологем суспільно-політичної сфери відображають систему політичних, філософських поглядів суб'єктів політики. Дане мікрополе включає в себе дві лексико-семантичні групи:

1. Політико-ідеологічна концептуальна лексика. Лексеми цієї підгрупи позначають різні типи політичної свідомості - ідеологічні та політичні доктрини, концепції, громадські й політичні течії, рухи: антикомунізм, геополітика, консерватизм, лібералізм, націоналізм, неофашизм, расизм, соціалізм; bolshevism, communism, conservatism, determinism, socialism, racism.

2. Політико-філософська лексика: громадська думка, національна ідея, національна свідомість, рівність, свобода, суспільна свідомість; equality, freedom.

Лексичні одиниці мікрополя лексика на позначення соціальної стратифікації суспільства вживаються на позначення соціально-майнового статусу індивіда або групи осіб щодо інших індивідів або груп у соціальній системі, а також є назвами осіб або груп осіб, які ведуть певний спосіб життя: буржуазія, еліта, істеблішмент; aristocracy, baronetcy, bourgeoisie, elite [33].

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, ми можемо сказати, що суспільно-політична лексика становить особливий інтерес для лінгвістів. Однак для аналізу суспільно-політичної лексики важливою є інформація про семантику лексичних одиниць, котрі входять до її складу та позначають відповідні поняття. Необхідність проведення семантичного аналізу суспільно-політичної лексики очевидна, оскільки саме суспільно-політична лексика становить основу політичної мови, призначеної для політичної комунікації.

Семантичний аналіз суспільно-політичної лексики української та англійської мов дає змогу виявити той факт, що лексичні одиниці в процесі відображення дійсності вступають у певні відношення між собою, на основі яких вони об'єднані в лексико-семантичні поля, в межах яких за структурно-семантичним принципом розміщено фактичний матеріал. У принципах групування лексем суспільно-політичної семантики, у способах встановлення залежності між ними відображаються уявлення про суспільно-політичну сферу життя України та Великобританії, про картину суспільно-політичного існування.

Розділ 2. Особливості відтворення різних типів лексики у перекладі навчальної статті гуманітарного профілю

2.1 Функціональна специфіка англомовного тексту гуманітарного профілю при перекладі українською мовою

Пошук домінантних елементів тексту є одним з головних завдань перекладача на стадії аналізу оригіналу. Однак майже завжди йдеться про переклад не ізольованих текстів, а текстів, що функціонують у певному середовищі, отже залежать від ситуації спілкування. При перекладі текстів політологічної тематики необхідно враховувати наступні характеристики:

1) жанрові /текст-типологічні;

2) комунікативні;

3) лінгвостилістичні;

4) етноспецифічні [16].

Ці характеристики створюють комплексну модель вихідного тексту. Жанрова типологічна модель описує загальні вимоги зазначеного типу тексту незалежно від конкретної ситуації спілкування. Комунікативна модель формує уявлення про пресупозицію та іллокуцію, що стануть у нагоді перекладачеві до початку процесу перекладу, а також фокусує його увагу та виділяє перекладацькі домінанти у самому тексті. У свою чергу ці домінанти втілюються у тексті за допомогою різноманітних лінгвостилістичних засобів. Й нарешті будь-яка комунікація має свою етноспецифіку та хроноспецифіку, тобто місце, час та адресатів, на яких орієнтовано цю комунікацію. Виходячи з цього, підтверджується актуальність необхідності визначення комунікативних типів політичних текстів у сукупності з іншими параметрами оригіналу, що впливають на процес та результат перекладу.

У процесі перекладу необхідно установити вплив комунікативних та прагматичних компонентів ситуації спілкування на стратегії перекладу текстів політичної тематики. Комунікативна ситуація є невід'ємною складовою перекладознавчої моделі оригіналу. Перекладач повинен звертати увагу на компоненти комунікативної ситуації у вихідному тексті (далі ВТ) та тексті перекладу (далі ПТ).

Розглянемо поняття комунікативної ситуації (далі КС) та її основні складові. За визначенням Ф. Бацевича К С — це «конкретна ситуація спілкування, в яку входять партнери по комунікації, яка спонукає її учасників до міжособистісної інтеракції». Дослідник наголошує на тому, що «комунікативна ситуація визначає мовленнєву поведінку, способи реалізації комунікативної інтенції (стратегію, тактику комунікації тощо [8, с. 337]. Основними компонентами КС є комуніканти із властивими їм знаннями, мотивами, установками, інтенціями, стратегіями; текст повідомлення, а також інтеріорізована сфера буття (місце, час, дискретна чи недискретна ситуація спілкування); семіотичний універсум, до яких залучені комуніканти і текст. Крім цього дослідники виокремлюють ще складники каналу, коду комунікації, шуму, фільтрів, зворотного зв’язку, контексту, тощо [36; 37].

Більш детально вивчимо ті складові КС, які найчастіше привертають увагу перекладача при відтворенні текстів політологічної тематики. До таких складових відносимо комунікантів (адресанта й адресата), текст повідомлення, мотив (и) та мету комунікації, ситуативний контекст (місце, час та інші умови спілкування). Слід зазначити, що значення цих компонентів та їхня дія на процес перекладу буде відрізнятися у різних типах політичних текстів, створюючи комунікативну модель кожного окремого типу тексту.

При перекладі текстів політологічного характеру перекладач стикнеться з цілою низкою труднощів та вимог.

По-перше компоненти КС властиві статті з політології знаходять відображення у текст-типологічній моделі цього типу тексту [8]. Поряд із заголовком до облігаторних інваріантних ознак політологічної статті відносяться зазначення приводу або мотиву, з якого її створено, а також дата її оприлюднення. Вказівка на місце та адресанта є облігаторними варіативними ознаками політологічної статті. При цьому привід є облігаторною інваріантною характеристикою цього типу тексту.

Розглянемо комунікативні та прагматичні функції статті щодо перспектив членства України в НАТО [45]. Більшість компонентів комунікативної ситуації представлено вже у заголовку тексту, а саме: адресант — U. S. Secretary Of State Condoleezza Rice, місце — Sofia, Bulgaria, час — April 27, 2006, мотив, тобто причина, з якої починається комунікація — Ukraine's Prospects For NATO Membership.

Для того ж щоб визначити, кому адресовано цю статтю доведеться звернутися до ситуативного контексту. Так, з посібника з політології дізнаємося, що вказаний текст було виголошено на неформальній зустрічі міністрів закордонних справ держав-членів НАТО 27−28 квітня 2006 року. Цю зустріч було присвячено обговоренню щодо посилення і розширення відносин НАТО з країнами не членами Альянсу. Україну на зустрічі представляв Міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Отже політична заява має складного адресата: формально (експліцитно) адресатами є держава Україна (Ukraine's prospects, the Ukrainian Government and the Ukrainian people, Foreign Minister Tarasyuk) та інші країни, що прагнуть членства в НАТО (European democracies that wish to join NATO), але імпліцитно під Україною мають на увазі різні політичні сили в Україні, що дотримуються різних позицій щодо НАТО. На підтримку цього погляду наведемо речення з тексту, яке стверджує неодностайність відношення українців до цієї організації: The Ukrainian Government and the Ukrainian people will have to decide whether or not this is something that they wish to pursue [45]. — Український уряд та український народ повинні будуть вирішити, чи є це саме тим, що вони бажають ставити за мету. Таким чином, визначення реального адресанту та адресату допомагає осягнути, що має на меті політичний текст.

Мета політологічної статті тісно пов’язана з її комунікативними та прагматичними характеристиками. Будь-яка політологічна стаття є двоїстою за своєю стратегією:

1) експліцитна стратегія — оприлюднити позицію тих сил, що роблять заяву;

2) імпліцитна стратегія — не висловити нічого, що може бути використано політичними опонентами. Експліцитне завдання проаналізованої політичної статті - викласти позитивні аргументи американських пронатовських сил, що пояснюють 1) їхнє заохочування України та інших країн до вступу в НАТО,

2) занадто повільне здійснення цього прагнення.

Імпліцитне завдання цієї статті - не активізувати антинатовські політичні сили в Україні.

При перекладі українською перекладача насамперед буде цікавити відтворення стратегій, що пов’язані з Україною. Ці стратегії обумовлюють певні завдання для перекладача:

1) зберегти у перекладі ті одиниці політичної лексики та фразеології, що підтримують позитивний імідж НАТО;

2) уникати використання тих перекладацьких відповідників, що можуть викликати негативні асоціації як у антинатовської аудиторії, так й у пронатовської аудиторії, яка бажає прискорити процес вступу України до НАТО.

До текстових елементів, що несуть у собі позитивну семантику, відноситься термін «open door policy» та його контекстуальні варіанти. Річ у тому, що цей термін зустрічається у статті кілька разів, але зазнавши кількісних та якісних змін. Ця одиниця зустрічається вже у першому реченні тексту: It has been the policy of NATO and it remains the policy of NATO to have an open door to European democracies that wish to join NATO [45]. У структурному відношенні термін позбавлено цільнооформленості, але семантичні зв’язки не порушено, тому реципієнт досить легко виокремлює його з контексту. Перекладач вдається до структурних транспозицій, відтворюючи термін у цілісному вигляді. Тим самим він полегшує сприйняття для україномовного читача: Політика НАТО була і залишається політикою відкритих дверей для європейських демократій, які бажають приєднатися до НАТО. У той же час збережено емфатичність речення, за рахунок заміни паралельних конструкцій у ВТ повтором у ПТ.

Далі у політологічній статті трапляються такі контекстуальні варіанти терміну «open door policy»: And so when we talk about that open door, we also talk about the states that need to be prepared < …>; But I think NATO has a record of having kept that door open < …> [45].

На нашу думку тут відбувається детермінологізація терміну, при чому ця одиниця актуалізує своє символічне значення — запрошення до контакту. Символіка контакту підтримана такими лексемами та сполуками як to join, taking in members, admitted, NATO remains an open organization. До того ж одиниця «open door» займає сильні позиції тексту (початок першого та другого абзацу), що є одним зі композиційних маркерів символу. У ПТ перекладач зберігає семантику контакту, але втрачає символічність, заміщуючи де термінологізовані одиниці вихідним терміном саме на сильних позиціях тексту.

Таким чином, задля збереження термінологічності текст-типологічної ознаки статті перекладач нехтує КС (неформальна зустріч), що дозволяє послаблення термінологічності й появу символічності, навіть у офіційних типах текстів.

Виникнення негативного підтексту в перекладі часто пов’язано із невдалим вибором відповідника. У досліджуваному тексті до одиниць, що мають декілька варіантів перекладу українською, відноситься термін NATO. У спеціальних політичних та політологічних словниках зафіксовано два термінологічних еквіваленти — НАТО, Організація Північно-атлантичного договору [46; 48]. У неспеціальних словниках (енциклопедичних, тлумачних, тощо) зустрічаються такі не термінологічні варіантні відповідники: Північноатлантичний Альянс, Північно-атлантичний союз, блок НАТО, альянс НАТО [47].

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой