Освітня система Німеччини

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Педагогика


Узнать стоимость

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Інститут філології

Кафедра педагогіки

Реферат з теми:

ОСВІТНЯ СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ

Суми 2010

ВСТУП

Німецько-український проект «Що таке Європа?» працює з 2005 p., партнерами в цьому проекті виступають Інститут громадського виховання землі Баден-Вюртемберг і Асоціація керівників шкіл України. За цей час у Німеччині побували більш ніж 250 українських директорів та учнів. Знайомство з німецькою системою освіти, традиціями громадянського виховання — ось основна мета цього проекту. Свого часу, розбудовуючи систему освіти в Росії, Петро І багато чого взяв саме з німецького досвіду. Возз'єднання Німеччини (1990 р.) поглинуло значні видатки (сотні мільярдів доларів), пов’язані з реструктуризацією інфраструктури в Східній Німеччині, подоланням безробіття, зміною моделі освіти (відмовою від вузькопрофесійної підготовки і переходом до загальної та полівалентної освіти).

Визначення головних освітніх цілей у сучасній Німеччині не є легкою справою. Вони відображаються в основних програмах різних політичних партій. Соціал-демократи і ліберали вважають, що освіта є суспільним благом, яке спри-яс саморозвитку особи в атмосфері рівності та свободи. Більш консервативні християнські демократи схиляються до погляду, що освіта повинна реалізувати групові цілі, а передусім гарну підготовку до професійної праці.

Німці мають незначну кількість природних багатств й невисокої якості ґрунти, але це не завадило їм стати «інструментальною майстернею світу» і задовольняти більшість потреб населення в продуктах харчування за рахунок власного виробництва. В експорті високоякісних товарів ця країна досягла видатних успіхів, що дозволило підняти зарплату своїм працівникам та утримувати добре організовану систему соціального забезпечення.

СТРУКТУРА СИСТЕМИ ОСВІТИ

Шкільний обов’язок не є в Німеччині однорідним на всій її території. Різні рішення спостерігаються в окремих німецьких землях: 9 або 10 років навчання, починаючи від 6 року життя дитини. Якщо учень не отримує свідоцтва про закінчення обов’язкової шкільної освіти, згідно з правом він не має можливості подальшого навчання в рамках державної системи освіти. Невдаха залишається «за бортом», що може в майбутньому призвести до труднощів у пошуках заробітку. Початкова школа включає 4 навчальні роки. Однак існують винятки. У Берліні тривалість навчання в ній становить 6 років, а в деяких землях до вступу до різних типів середніх шкіл готують V і VI класи.

Більше 30% випускників початкової школи потрапляють до «гауптшуле» («головної» школи), що має найнижчий рівень навчальних програм. Вони готують учнів не до успішного навчання в закладах вищих рівнів, а до конкретних професійних занять, до отримання фаху через систему класичного учнівства чи профоешти. Найчастіше цей тип школи обирають діти іммігрантів або найменш здібні німецькі діти.

Майже 30% молоді потрапляє до «реальшуле» («реальної» школи). Програми навчання в цьому типі шкіл більш складні, а її закінчення відкриває можливість до більш привабливої професійної підготовки чи навчання у вищих професійних школах.

Академічний потік представлений гімназіями, до яких потрапляють понад 30% молоді. Головною метою цієї школи є підготовка самих здібних учнів до навчання у вищих закладах освіти, переважно в університетах. Навчальні програми в цьому типі шкіл не є однаковими. Частина спеціалізується в природничій сфері, а більшість — у гуманітарній. Останні спеціалізуються на вивченні класичних мов (латинської та грецької), сучасної філології або за художньо-естетичними напрямами. У цих школах вивчаються принаймні дві іноземні мови, нерідко — три. Школи добре обладнані сучасними засобами навчання, з природничих дисциплін обладнані не тільки лекційні кабінети, а й окремі лабораторії, і директори, і вчителі є державними службовцями. Однак, треба зазначити, що останні 2 роки статус держслужбовців був скасований для тих, хто почав учительську кар'єру. В останні три роки учні вибирають спеціалізації (іноземні мови, художні напрями, суспільні науки, гуманітарні або природничі науки та математику).

Отримання атестату на 13 році навчання відкриває двері до університету. Випускникам гімназій доступні найбільш престижні напрями студій (медицина, архітектура, право) в залежності від отриманих випускних оцінок.

Існує ще четвертий профіль середньої школи — розширена «об'єднана» школа для всіх дітей з даного району, яку обирають не більше 6−10% молоді. У такому навчальному закладі існує внутрішня диференційна навчальна програма з різними видами свідоцтв. Цей тип школи різко критикують.

Найбільш типовим для ФРН варіантом професійно-фахової підготовки с учнівство (ремісництво), в рамках якого практична підготовка відбувається в закладах праці, а теоретична — в професійній школі. Останнє триває 1−2 дні на тиждень або в блоках протягом декількох тижнів. Свідоцтва, які визнаються державою, видають не професійні школи, а місцеві ремісничі управління. Існують також профшколи, де готують працівників з особливо важливих спеціальностей, наприклад техніків для роботи на атомних електростанціях. Навчальні програми для останніх затверджуються відповідною федеральною владою.

Питання культури і освіти в Німеччині належать до компетенції федеральних земель (усього їх 16), тому умови й програми навчання на різних політико-адміністративних територіях можуть відрізнятися. Координацію освітньою політикою здійснює спеціальний орган — Постійна конференція міністрів культури німецьких земель. Він же стежить за тим, щоб рівень якості освіти в масштабах усієї країни залишався на належному високому рівні.

Початкова школа (Hauptschule), в яку діти приходять у 6-річному віці та яку відвідують протягом чотирьох років (у Гамбурзі, Бремені й Берліні - шість років), покликана створити базову підготовку до середньої школи. Наступний щабель навчання називається орієнтаційний (Orientierungssufe): діти та їхні батьки повинні обрати шлях подальшої освіти.

Орієнтаційний щабель передбачає чотири основних можливості:

— 5- чи 6- річна старша школа (Hauptschule)

— 6- річна школа (Realschule)

— 9- річна гімназія (Gymnasium)

— загальна школа (Gesamtschule)

Більшість шкіл містять у своїх програмах 12−16 предметів, старшокласники в гімназії вивчають 4−6 дисциплін.

Hauptschule уже після 9-го класу видає сертифікат про загальну середню освіту (Hauptschulabschluss), що дає змогу вчитися надалі ремеслам. Після 10-го класу всі види шкіл видають посвідчення про середню освіту (Mittlere Reife). Після цього освітні траєкторії дітей розходяться.

Провчившись ще три роки, 19-літні гімназисти одержують атестат зрілості - Hochshulreife (Abitur), який дає можливість вступати в будь-які ВНЗ. Отож, сьогодні для закінчення гімназії потрібно провчитися в ній 13 років (у «нових землях" — 12років). Нині у Німеччині обговорюється питання про введення 12-річного навчання у всіх гімназіях країни. Деякі землі вже прийняли таке рішення.

Хоча формально німецькі державні школи приймають іноземців із 14 років, насправді на навчання іноземних дітей у них не дуже поширене. Частіше розглядається варіант вступу в приватну школу-інтернат. Нині в Німеччині нараховується більше 2 200 приватних шкіл, педагогічні концепції яких помітно відрізняються між собою. Загальноосвітні приватні школи відвідують 6% німецьких школярів. Хоча варто зазначити, що це лише один із рівноправних секторів освітньої системи, у дійсності приватні школи розраховані на більш заможну частину населення й мають елітарний характер. Останнім часом приватні навчальні заклади більше зацікавленні в тому, щоб брати на навчання дітей з-за кордону. Іноземці можуть навчатися у приватній школі будь-яку кількість років, аж до одержання атестата зрілості, але можна приїхати й на рік-два. Одержати атестат зрілості німецької приватної школи вигідно тому, хто прагне продовжити освіту в німецькому ВНЗ. Важливою обставиною є і те, що в багатьох приватних школах переходять на двомовну систему викладання іноземних мов — тобто вивчається не одна, як раніше, а дві або навіть кілька іноземних мов. Зазвичай, у приватні школи приймають дітей з 11−12 років із мінімальним знанням мови. Для влаштування дітей з-за кордону батькам знадобиться свідоцтво про народження й дані про успішність у школі за останній рік-два. Вартість навчання у приватній школі з повним пансіоном становить від 10 тис. євро на рік.

Коледжі Німеччини.

Після старшої школи (Hauptschule) 16-річні випускники, що взяли курс одержання спеціальності і якнайшвидше працевлаштування, вступають у дворічні професійні школи (Berufsschule). Випускники реальної школи мають можливість вступити у ПТУ (умовно їх можна вважати коледжами) двох типів: Berufsfachschule й Fachoberschule. У будь — яком з них навчання триває два роки, але в першому випадку видається диплом про одержання професії (Berufsqalifizierender Abschluss), а в другому-атестат про закінчену середню освіту, що дає змогу вступати у ВНЗ (Fachhochulreife).

Окрім цього існують спеціальні школи (Fachschulen), де випускники старших і реальних шкіл можуть підготуватися до складання іспитів на атестат зрілості й забезпечити гарантований вступ до університету. Ті самі можливості дає навчання у вечірній гімназії або на підготовчих курсах (Studienkolleg).

Здобути професію можна і у приватній школі. Показово, що близько 40% учнів ПТУ, які навчаються, обрали для себе саме приватний сектор. Так, у школах професійного навчання (Berufsbildende Schulen) можна опанувати, наприклад, основи низки професії для роботи в галузі економіки, готельної та ресторанної справи, техніки, соціального забезпечення, охорони здоров’я, косметології.

УНІВЕРСИТЕТИ НІМЕЧЧИНИ

освіта німеччина учнівство університет

ВНЗ Німеччини — це університети, зокрема й технічні, вищі спеціальні школи, різні спеціалізовані ВНЗ, а також педагогічні, теологічні, музичні, художні, кінематографічні тощо. Спортсменів, журналістів і лікарів навчають як на відповідних факультетах університетів, так і в декількох спеціалізованих навчальних закладах, наприклад, у Ганновері й Любеці діють два профільних медичних ВНЗ.

Більшість ВНЗ у Німеччині державні, але останнім часом почали з’являтися й приватні. Навчання в них платне. Активно розвивається система бізнес — освіти.

26січня 2005 р. Федеральний конституційний суд Німеччини оголосив положення Рамкового закону про ВНЗ щодо безкоштовного навчання неприпустимим і дозволив федеральним землям самим приймати рішення щодо встановлення плати за навчання. Зараз кожна федеральна земля переглядає це питання; планується, що плата за навчання в середньому буде становити 500євро на семестр, хоча точна сума буде встановлюватися як на рівні федеральних земель так і ВНЗ зокрема.

Серед усієї цієї розмаїтості особливе місце займають університети. Насамперед, тому що з ними пов’язано багато століть німецької історії, наукових відкриттів, імен геніальних людей. У Німеччині налічується 118 університетів і прирівняних до них ВНЗ. Першим по праву можна назвати Гейдельберзький університет, заснований у 1386р. 600-літню історію мають і деякі інші альма-матер — Лейпцігський, Ростовський. У ВНЗ Німеччини можна одержати вищу освіту з більш ніж 400 спеціальностей. Іноземні студенти віддають перевагу вивченню в Німеччині економічних наук, машинобудування, німецької філології. 54% іноземців навчаються у ВНЗ земель Баден-Вюртембергу, Баварії та Північної Рейн Вестфалії.

Старі німецькі університети сповідують класичний підхід до вищої освіти, що передбачає серйозну теоретичну підготовку. Більш орієнтований на практику різновид освіти пропонують вищі спеціальні школи. Там навчаються 3−4роки, передбачений рік стажування. У цих ВНЗ, а їх більше 150-можна здобути професії в таких галузях, як економіка, сільське господарство, менеджмент, інженерна справа та ін. На частку Fachhochschulen припадає багато іноземних студентів-більше 22 тис.

Академічні ступені, що присвоюються німецькими університетами, відрізняються від усталених в англомовних країнах. У Німеччині прийнято видавати диплом про вищу освіту. Його одержують випускники більшості математичних, природничих, економічних і соціально — наукових факультетів. Найпоширеніший ступінь, присуджений після закінчення навчання на гуманітарних факультетах — магістр. Відучившись в аспірантурі, можна здобути ступінь Doktor, що рівноцінно нашому кандидатові наук. При цьому в німецькому університеті вам можуть зарахувати підсумкові іспити, які ви складали вдома.

Багато вищих шкіл в останні кілька років організували платні магістерські програми, що передбачають можливість навчання англійською мовою. Тривалість навчання становить 3−5 семестрів. Уведення навчальних програм англійською мовою істотно розширило коло людей, які вибирають Німеччину для продовження освіти.

Німецька вища школа має свою структуру: спочатку дворічний базовий курс, потім-дворічний професійний курс. Grundstudium завершується складанням проміжних іспитів. Буває ще так званий переддипломний іспит. Випускники низки спеціалізації складають замість випускного державний іспит.

Вступу в німецький університет, зазвичай, передує завершення 1−2 курсів навчання в українському ВНЗ та відмінне володіння німецькою, яке потрібно підтвердити під час складання іспитів. Також є можливість пройти мовний тест DSH безпосередньо в тому ВНЗ, у який ви вступаєте. Іноді потрібно складати кваліфікаційний іспит, що охоплює і перевірку мовних знань.

Що б діяти напевно, рекомендується вступити на підготовче відділення університету-у так званий Studienkolleg. Такі відділення є при багатьох університетах. Мовна й навчальна підготовка в Studienkolleg орієнтована на обрану вами спеціальність і підрозділяється на такі напрями: T-Kurs (технічні дисципліни, математика, природничі науки), M-Kurs (медицина, фармацевтика, біологія тощо), W-Kurs (економіка й соціологія), G-Kurs (гуманітарні й суспільні науки, мистецтво, германістика), S-Kurs (усі мовні дисципліни, крім германістики). Навчання триває два семестри. Наприкінці складається кваліфікаційний іспит.

МОВНІ ШКОЛИ НІМЕЧЧИНИ

У Німеччини функціонує кілька сотень мовних шкіл і курсів навчання іноземців німецькій мові. Всі вони пропонують на вибір різноманітні програми, зокрема й базовій курс, курс ділової німецької, підготовку до складання мовних іспитів, індивідуальні заняття. Є й спеціалізовані курси: «Німецька для юристів», «Німецька для журналістів», «Німецька для вчителів», «Німецька для істориків» тощо.

Мовні курси існують також при кожному університеті. У тих випадках, коли студенти проходять програму англійською мовою, одночасно вони освоюють і німецьку. Зазвичай, за це не стягується плата.

Безперечний лідер у навчанні німецької як іноземної-Інститут ім. Гете, що має безліч відділень і в усій Німеччині, та за її межами. Заслуженим авторитетом користуються німецька мережива школа Carl Duisberg Centren (CDC), філії якої існують у Кельні, Мюнхені, Берліні, Саарбрюккені, Дортмунді, Ганновері й Радольфцеллі.

СТИПЕНДІЇ НІМЕЧЧИНИ

Через те, що навчання у ВНЗ Німеччини безкоштовне, самі вони, як правило, жодних стипендій не дають. Проте низку стипендіальних програм для студентів, випускників ВНЗ й аспірантів з України має DAAD. Також стипендії та гарантії для аспірантів пропонують і різні фонди, зокрема фонд ім. Гумбольдта, Товариство ім. К. Дуйсберга, фонди політичних партій. Ознайомитися з цими можливостями можна за допомогою довідника Durch Stipendien studieren, що перевидається щороку, і брошури DAAD «Стипендії ФРН для громадян України».

Працювати іноземним студентам у Німеччині зазвичай, дозволяють лише на канікулах (три місяці на рік). Витрати ж на життя досить високі- 600−700 євро на місяць. Для аспірантів цей строк збільшений до шести місяців.

ОСВІТА ДОРОСЛИХ

У Німеччині існує принаймні три основні форми освіти дорослих: загальна, професійна і політична. Така система виникає з положення, що швидкозмінні умови економічного, суспільного і політичного життя створюють необхідність систематичного підвищення кваліфікації (згідно з новими вимогами). Зауважимо, що кожного року біля 40% представників робітничого класу отримують різні форми навчання.

Відповідальність за освіту в Німеччині знаходиться в підпорядкуванні земель, а школи підлягають регіональній адміністрації. Місцева адміністрація відповідає за шкільну інфраструктуру і працевлаштування вчителів.

Безпосередній або опосередкований контроль над школами знаходиться в руках земельного міністра освіти; церкви не виконують функції контролю над школами.

Загальна освіта дорослих передусім відбувається через народні університети, які фінансуються місцевими органами влади. Дорослі на цих курсах можуть вивчати іноземні мови, математику, природничі науки, політологію та суспільні науки, педагогіку, психологію, теологію, літературу, образотворче мистецтво тощо. Народні університети також проводять курси у сфері професійної освіти дорослих, подібно як промислові й торгові палати чи професійні союзи. Чудово обладнані, такі народні університети є і центрами сімейного дозвілля, де батьки можуть займатися разом з дітьми улюбленим хобі.

Контроль в основному стосується:

* процесу навчання;

* правових аспектів, пов’язаних із функціонуванням школи;

* праці й положення вчителів як працівників державної служби.

Нагляд міністерських органів пов’язаний не з контролем наказової форми, а з моніторингом справ і наданням порад, як працювати, щоб досягнути кращих результатів. Значно важливіше, яку школа мас репутацію серед батьків.

Фінансування освіти є справою влад земель (штатів). Великі проекти (створення нових вищих навчальних закладів, розширення інфраструктури тощо) фінансуються з центрального бюджету чи бюджетів земель. Школи фінансуються з місцевих бюджетів. У країні створена достатня законодавча основа для акумуляції в освіті коштів не лише бюджетів, але й приватних роботодавців і бізнесменів. Наслідком цього с витрати на освіту всіх рівнів — приблизно 9% ВНП, що с одним з найвищих показників у світі. Зауважимо: практично всі види навчання (включаючи і вищу освіту) — безоплатні.

Лише вчителі гімназій обов’язково є випускниками університетів, де вони отримують гарну предметну підготовку і значно гіршу (а інколи — жодної) в царині педагогіки і психології.

Учителів для решти типів шкіл навчають у вищих професійних школах, хоча в 1970—1995 роках більшість вищих педагогічних шкіл були приєднані до університетів або підвищені до рангу університетів.

У Німеччині спостерігається загальна тенденція вирівнювання обсягу первинної освіти вчителів, оскільки всі вони мають приблизно однаковий професійний статус державних службовців. Цей статус — головна причина того, що середні заробітки вчительства в Німеччині належать до найвищих у світі. Останнім часом цей процес відбувається по всій країні, зокрема і у східних землях, що входили до Німецької Демократичної Республіки.

У німецькій школі не можна використовувати підручник, який не пройшов апробацію зі сторони міністра освіти даної землі. Це є надійний інструмент контролю змісту та якості навчання. Зауважимо: якість німецьких підручників, до створення яких запрошуються найбільш відомі фахівці країни, — чи не найвища у світі. Очевидно, це позитивно позначається на інтегральній якості середньої і вищої освіти Німеччини.

Міністри освіти в землях згідно з правом відповідають за програми навчання. Вони визначають кількість уроків на тиждень, визначають навчальні предмети в різних типах шкіл, дають вказівки щодо навчального процесу і шкільних підручників.

Між землями існує значна різниця в шкільному навчальному навантаженні, а також ролі окремих предметів у навчальній програмі.

Німеччина має довготривалі традиції високої якості поточного і рубіжного оцінювання роботи учнів і студентів. їхні досягнення оцінюються (за шкалою 1−6) передусім на основі письмових тестів та є результатом співпраці між учителем та учнем у процесі навчання. Високу роль також відіграють домашні завдання.

ПоказатьСвернуть
Заполнить форму текущей работой